Міністерство освіти і науки України

ХНЕУ «Харківський національний університет імені Семене Кузнеця»

Доповідь на тему:
Соціальна і економічна складові якості трудового
життя.

Підготувала студентка ІІ курсу

групи 6.05.051.090.21.1

економічного факультету

Севостьянова Карина

Викладач:

Гончарова С.Ю.

М. Харків

2023
Розділ 1
Більшість економістів вважають, що основним критерієм розвитку соціально-
трудових відносин є якість трудового життя. Проте, перш ніж приступити до
характеристики цього поняття, потрібно зупинитись на більш ширшому
понятті - “якість життя”. У загальному (доступному) трактуванні якість
життя - це рівень задоволення потреб людини, який визначається шляхом
його співставлення відносно до відповідних нормативів, стандартів або
сформованих особистих вимог.

Протягом останніх двох століть домінували економічні підходи щодо змісту

категорії “якість життя”. Звичайно, виробництво більшої кількості товарів і
послуг є важливим для підвищення якості життя, але не єдиним фактором.
Згадаймо вислів із Біблії - “Не хлібом одним живе людина”. Проте з часом у
суспільній свідомості відбулася трансформація підходів до визначення якості
життя. Якщо до 60-х років XX ст. оцінка якості життя проводилася шляхом
розрахунку (визначення) показника розміру ВВП на одного жителя країни, то
вже пізніше запроваджено систему показників, які враховують різні сторони
життєдіяльності людини.

Якісна характеристика життя охоплює фактично усі аспекти людського

існування, включаючи зміст, форми й результати трудової діяльності, рівень
добробуту, реалізацію свободи особистості, демографічні, етнографічні та
економічні умови. Як результат, починаючи з 90-х років XX ст., для
визначення рівня життя в різних країнах використовують індекс розвитку
людського потенціалу, або скорочено - індекс людського розвитку (ІЛР). Цей
показник використовується для порівняльної оцінки бідності, грамотності,
освіти, середньої тривалості життя й інших показників країн світу. Він був
розроблений у 1990 р. групою економістів під керівництвом пакистанського
спеціаліста Махбуба уль Хака (1934-1998) і використовується ООН в
щорічних звітах про розвиток людського потенціалу у світі.

Методологія розрахунку ІЛР грунтується на мінімальному наборі показників,

за якими можна зібрати достовірні дані в усіх країнах світу. Кожен із них
покликаний кількісно виразити один із ключових напрямів (вимірів)
розвитку. Ці показники час від часу переглядаються, удосконалюються.
Суттєві зміни в методику розрахунку ІЛР було внесено в 2010 р., і є нові дані
про індекси ІЛР за різні роки, розраховані за новою методикою. Значення
показників ІЛР і рейтинги країн за цими показниками змінилися після зміни
методики, тому некоректно порівнювати між собою показники, розраховані
за новою й старою методиками.

Основні три виміри, які відображають ключові можливості в забезпеченні

всього процесу людського розвитку – це прожити довге й здорове життя
(вимір - довголіття); набути, розширювати й оновлювати знання (вимір -
освіченість); мати доступ до засобів існування, що забезпечують гідний
рівень життя (вимір - матеріальний добробут).

У методиці розрахунку ІЛР, яка використовувалася до 2009 р., для

агрегування складових у загальний ІЛР застосовувалася формула простої
середньої арифметичної. Перехід у 2010 р. до розрахунків за формулою
середньої геометричної відображає ідею й реальність мультиплікативної дії
вимірів людського розвитку (високий рівень одного показника сприяє
посиленню дії інших, так само як і низький рівень одного з них гальмує
позитивну дію інших).

Максимальні значення показників при розрахунку ІЛР присвоюються

фактично спостереженим вищим значенням індикаторів по певній країні за
період, починаючи з 1980 р. У 2012 р. ІЛР вважався низьким, якщо його
значення становило 0,304-0,534, середнім - 0,536-0,710, високим - 0,712-0,796
і дуже високим - 0,805-0,955. Значення ІЛР України в 2012 р. становило 0,74,
що ставить країну на 78 позицію зі 187 країн світу. Лідерами за цим
інтегральним показником є Норвегія, Австралія, США, Нідерланди,
Німеччина, Нова Зеландія, Ірландія, Швеція, Швейцарія, Японія, Канада,
Південна Корея, Гонконг (Китай), Ісландія, Данія тощо. Найнижчі показники
ІЛР у 2012 р. мали такі країни, як Нігер, Конго, Мозамбік, Чад, Буркіна-Фасо,
Малі, Еритрея, Центральноафриканська Республіка, Гвінея, Бурунді, Сьерра-
Леоне, Гвінея- Бісау, Афганістан, Ліберія, Ефіопія та ін.

Якість трудового життя є важливою складовою розглянутого показника ІЛР,

оскільки вона виступає як інтегральне поняття, яке всебічно характеризує
рівень добробуту та соціальний і духовний розвиток людини у сфері праці.

Якість трудового життя визначається сукупним впливом економічних,

соціальних, політичних, демографічних і інших факторів як об'єктивного
(рівень заробітної плати, соціальних трансфертів, тривалість робочого часу),
так і суб'єктивного характеру (цікавість роботи, справедливість винагороди,
повага до працівників тощо).

При визначенні ІЛР тієї чи іншої країни експертами ООН враховуються стан
охорони здоров'я, зайнятості та купівельної спроможності населення, доступ
до участі в громадсько-політичному житті та ін. Тому стосовно до персоналу
конкретного підприємства, організації чи установи більше враховується
якість трудового життя.

Розділ 2
Якість трудового життя – це систематизована сукупність показників, що
характеризують умови виробничого життя, які дають змогу врахувати міру
реалізації інтересів, використання здібностей працівника (фізичних і
інтелектуальних, творчих, моральних, організаторських, комунікаційних
тощо) і задоволення його потреб. Це поняття відображає міру задоволеності
важливих особистих потреб працівника через трудову діяльність на
підприємстві. Його можна підвищити, змінюючи на краще параметри, які
впливають на економічний стан, соціальний та духовний розвиток
особистості.

До показників якості трудового життя можна віднести ті, що характеризують:

 – рівень доходів працівників;

 – рівень організації праці;
 – змістовність праці;
 – прогрес у кар'єрі працівників;
 – розвиток виробничої демократії;
 – повага особистості;
 – досконалість санітарно-гігієнічних умов;
 – стан відносин між профспілкою й адміністрацією та ін.

Отже, поняття “якість трудового життя” співвідносне з іншим поняттям

- “гідна праця”, яка, за визначенням МОП, означає:

 1) продуктивну працю, яка приносить достатній дохід, за якої права

працівника захищені та він забезпечений адекватним соціальним
захистом;
 2) можливість для економічно активного населення мати продуктивну
зайнятість, яка б задовольняла умови безпеки, свободи, рівності та
людської гідності.

Для кількісної оцінки гідної праці фахівці МОП пропонують застосовувати

таку систему показників:

 – можливість отримання роботи всіма, хто прагне працювати;

 – прийнятність форми зайнятості;
 – рівень продуктивної зайнятості та адекватності заробітку;
 – справедливість у ставленні до зайнятих на виробництві;
 – задоволеність тривалістю робочого часу;
 – рівень стабільності та захищеності роботи;
 – безпечність умов роботи та особистого життя;
 – стан соціального захисту;
 – гармонійне поєднання умов роботи та особистого життя;
 – досконалість соціального діалогу та ін.
Нині фахівці в галузі соціально-трудових відносин ведуть активну науково-
дослідну роботу з визначення індикаторів якості трудового життя та їх
подальшого використання, що дасть змогу робити співставлених цього
інтегрального показника в часі й просторі. Розробка цих показників е досить
актуальною, оскільки з підвищенням рівня доходів працівників зростають
їхні потреби, потребує розробка напрямів і відповідних заходів щодо
підвищення якості трудового життя. У противному випадку це може
призвести до неефективного використання трудових ресурсів, зниження
рівня якості трудового потенціалу та виникнення соціально-трудових
конфліктів тощо.

Розділ 3
Трудове життя людини складається з багатьох аспектів, і якість цього життя
залежить від різних факторів. Основні складові якості трудового життя
можуть бути поділені на соціальні та економічні.

Соціальні складові якості трудового життя включають такі аспекти, як:

Рівень безпеки та охорони праці: це включає заходи щодо попередження
травм та професійних захворювань на робочому місці, забезпечення
безпечних умов праці та відповідної оснащеності робочого місця.

Рівень охорони здоров’я: це включає забезпечення належної медичної

допомоги та доступу до лікарських засобів для працівників, забезпечення
дотримання санітарно-гігієнічних норм та правил на робочому місці.

Рівень соціального захисту: це включає доступ до соціального страхування,

соціального захисту та пенсійного забезпечення.

Рівень міжособистих відносин на робочому місці: це включає взаємини між

колегами та співробітниками, комунікацію між ними та рівень толерантності.

Економічні складові якості трудового життя включають такі аспекти, як:

Рівень заробітної плати: це включає розмір зарплати, систему винагороди та
можливості просування по кар’єрній драбині.

Рівень фінансової стабільності: це включає можливості для забезпечення

достатнього рівня життя та стабільного доходу.

Рівень можливостей для розвитку та самореалізації