Гіпертонічна хвороба та симптоматичні

артеріальні гіпертензії: основні симптоми та

синдроми. Гіпертонічні кризи.

Гіпертонічна хвороба, як одна із форм артеріальної гіпертензії, є найбільш

поширеним захворюванням. В Україні на артеріальну гіпертензію
страждають майже 13 млн. людей. Серед осіб з підвищеним АТ знають про
наявність у них артеріальної гіпертензії 62 % — з них лікуються лише 23,3
%, причому ефективно - 12,8 %, В осіб з високим АТ у 3 — 4 рази частіше
розвивається ІХС і в 7 разів частіше — порушення мозкового кровообігу.
Економічні збитки, зумовлені тимчасовою непрацездатністю, інвалідністю та
передчасною смертністю від артеріальної гіпертензії та пов'язаних з нею
цереброваскулярних захворювань перевищують 2 млрд гривень на рік.
Отже, проблема артеріальної гіпертензії є національною проблемою.
Указом Президента України 1999 р. введено Національну програму
профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні, метою якої є
зниження захворюваності населення на артеріальну гіпертензію, ІХС,
цереброваскулярні захворювання, смертності від ускладнень артеріальної
гіпертензії, підвищення тривалості й якості життя хворих на серцево-судинні
захворювання.
Досягнення цієї мети передбачає вирішення наступних завдань: про-
паганда здорового стилю життя; забезпечення первинної ланки охорони
здоров'я кадрами і ресурсами, необхідними для здійснення медико-сані-тариої
освіти населення, виявлення хворих на артеріальну гіпертензію, профілактики
цього захворювання та його ускладнень; створення стандартів діагностики і
лікування на основі наукових даних, забезпечення ефективної діагностичної,
лікувальної, реабілітаційної допомоги хворим на артеріальну гіпертензію та її
ускладнення; забезпечення населення тонометрами й ефективними
антигіпертензивними засобами.

Основні фізіологічні системи контролю рівня АТ. Серед механізмів, які

забезпечують формування АТ і підтримання його на нормальному рівні,
умовно виділяють: гемодинамічні фактори, які визначають рівень АТ, і
нейрогуморальні системи, які впливають на гемодинамічні фактори в такому
напрямку, щоб утримати АТ у фізіологічних межах.
 За нормативами ВООЗ (1996 р), нормальний рівень систолічного АТ у
дорослих людей не перевищує 140 мм рт., а діастолІчного-90 мм рт. ст.
Систолічний АТ, який досягає 140 мм рт. ст. і вище або діастолІчний 90 мм
рт.ст. і вище вважається артеріальною гіпертензією.
 Класифікація артеріальної гіпертонії за рівнем артеріального тиску.

Cистолічний Діастолічний
артеріальний тиск артеріальний тиск
(САТ мм рт. ст.) (ДАТ мм рт. ст)

Нормальний тиск < 140 та < 90

М’яка гіпертонія 140-180 та(або) 90-105
Підгрупа:
Межова гіпертонія 140-160 та(або) 90-95
Помірна та тяжка > 180 та(або) 105
гіпертонія
Ізольована систолічна > 140 та 90
гіпертонія
Підгрупа:
Межова ізольована 140-160 та < 90
гіпертонія

А. Ессенціальна або первинна гіпертензія.

Б. Вторинна гіпертензія. Причини.
1. Ліки або екзогенні речовини:
Гормональні протизаплідні засоби
Кортикостероїди, симпатоміметики
Тіамін, еритропоетин
Циклоспорин
2. Захворювання нирок:
Гломерулонефрити Пієлонефрити
Обструктивні нефропатії Інтерстиціальний
Інтерстиціальний нефрит нефрит
Полікистоз нирок Діабетична
Гідронефроз нефропатія
Травми нирок Вроджена
Ренінсекретуючі пухлини гіпоплазія нирок
Первинна затримка солі (синдром Реноваскулярна
Ліддла, синдром Гордона ) гіпертензія
Ренопривні
гіпертензії
 3. Ендокринні захворювання (синдром Кушинга, первинний
гіперальдостеронізм, вроджена гіперплазія наднирників,
феохромоцитома, хромафінні пухлини, які розташовані поза
наднирниками, ракова пухлина)
4. Коарктація аорти та аортити
5. Ускладнення вагітності
6. Неврологічні захворювання (підвищення
внутрішньочерепного тиску, пухлини мозку, енцефаліти,
респіраторний ацидоз, апное під час сну, тотальний параліч
кінцівок, гостра порфірія, отруєння свинцем, синдром Гієна-
Барре)
7. Артеріальні гіпертензії, індуковані хірургічним
втручанням (постопераційна гіпертензія)
Поняття артеріальна гіпертензія об єднує як есенціальну (первинну,яка
виявляється у 95% хворих), так і симптоматичну (вторинну) артеріальну
гіпертензію. Есенціальну гіпертензію традиційно називають гіпертонічною
хворобою. Есенціальну артеріальну гіпертензію треба відрізняти від
симптоматичної, коли підвищення АТ є тільки симптомом різних
захворювань. Вторинні артеріальні гіпертензії відрізняються від
гіпертонічної хвороби етіологією, патогенезом і клінічним перебігом.
На теперішній час виділяють такі причини виникнення симптоматичних
артеріальних гіпертензій:
1) ураження нирок внаслідок: а) паренхіматозних та інтерстиціальних
захворювань (гломерулонефрит, хронічний пієлонефрит, діабетичний
гломерулосклероз, амілоїдоз, гідронефроз, пострадіаційний нефросклероз);
б) реноваскулярна патологія (атеросклероз ниркової артерії,
фібромускулярна дисплазія, аортоартеріїт, васкуліти, тромбоз, емболія
тощо); в) вроджені аномалії нирок і сечовивідних шляхів (полікістоз,
підковоподібна нирка, дистонія, гіпоплазія тощо); г) вторинні ураження
нирок при туберкульозі, бактеріальних метастазах і колагенозах;
 . 2) ендокринні: а) хвороби кори наднирникових залоз ( первинний
гіперальдостеронізм, синдром Кушинга,пухлини, які продуктують надлишок
інших кортикостероїдів; природжені аномалії біосинтезу кортикостероїдів);
б) хвороби мозкового шару наднирникових залоз (феохромоцитома);
токсичний зоб, акромегалія, клімактерична гіпертензія;
3) гемодинамічні (при ураженні серця і крупних судин); атеросклероз
аорти, недостатність аортальних клапанів, повна атріовентрикулярна
блокада, ішемічні (застійні), реологічні гіпертензії;
нейрогенні ( судинні захворювання і пухлини мозку, запальні
захворювання ЦНС, травми, поліневрити;
вживання ліків або дія екзогенних речовин (гормональні, нестероїдні
протизапальні засоби; отруєння свинцем, талієм; сольові, алкогольні впливи
тощо);
хірургічні втручання, післяопераційна гіпертензія;
ускладнення вагітності
 Симптоматичні гіпертензії зустрічаються приблизно в 5-10% всіх
випадках артеріальних гіпертензій. Їх існування можна запідозрити при
стійкому високому артеріальному тиску, резистентному до лікування, при
швидкопрогресуючій або злоякісній артеріальній гіпертензії, особливо у
молодих людей ( до 30-річного віку ), швидкому прогресуванні артеріальної
гіпертензії після 50 років.
Суб’єктивними проявами хвороби є: головний біль, запаморочення, біль
в ділянці серця, миготіння «комах» перед очима, зниження гостроти зору,
приступи задухи (гострої лівошлуночкової недостатності), набряки ніг.

Скарги хворих залежать від тривалості та величини АТ, змін з боку

органів-мішеней: серце, головного мозку, нирок, очного дна.

Конфігурація серця при гіпертонічній хворобі

 Концентрична і ексцентрична гіпертрофія міокарда

При об’єктивному дослідженні серцево-судинної системи виявляється

гіпертрофія лівого шлуночка (поширення меж серця вліво), підвищений АТ,
зміни з боку частоти і ритмічності пульсу.

Хворі на артеріальну гіпертензію найчастіше скаржаться на головний

біль, відчуття тяжкості в голові,

Хворі на артеріальну гіпертензію найчастіше скаржаться на головний

біль, відчуття тяжкості в голові,
 запаморочення, нудоту, розлади зору, шум у вухах, деколи на біль в
ділянці серця, задишку під час фізичного навантаження, безсоння,
дратівливість.
 Пульс твердий, напружений, артеріальний тиск підвищенний.

При огляді і пальпації ділянки серця відзначають посилений,часто

зміщений назовні і вниз верхівковий поштовх. Перкуторно знаходять
розширення межІ серцевої тупості вліво. Аускультативно вислуховують
послаблений І тон над верхівкою серця, акцент ІІ тону над аортою.

АУДІО АКЦЕНТ 2 ТОНУ.mpg

На ЕКГ – ознаки гіпертрофії лівого шлуночка. Рентгенологічно
визначають гіпертрофію лівого шлуночка.

З боку очного дна спостерігаються звуження артерій і розширення

вен (симптом Салюса).

Внаслідок порушення ниркового кровообігу в сечі виявляється

незначна альбумінурія,поодинокі еритроцити. Якщо розвивається
ниркова недостатність, то визначається гіпостенурія і поліурія.

Нелікована артеріальна гіпертензія може привести до таких

ускладнень,як крововилив у мозок, гіпертонічне серце, гіпертонічна
енцефалопатія, стенокардія, інфаркт міокарда, гостра і хронічна
серцева недостатність, аритмії і раптова смерть, зморщення нирок з
хронічною никовою недостатністю.

Всім хворим із підвищенним артеріальним тиском проводять

обов’язкові обстеження (загальний аналіз крові, кров на креатинін,
цукор, холестерин, калій, натрій; загальний аналіз сечі, проба за
Земницьким, Нечипоренком; реєстрація ЕКГ, рентгенологічне
дослідження серця і легень, очне дно.

При підозрі на симптоматичну артеріальну гіпертензію проводять

допоміжні дослідження: ультразвукове дослідження нирок і наднирників,
ехокардіографія, тригліцериди і холестерин ліпопротеїдів високої
густини в плазмі крові; рівень сечової кислоти в плазмі крові,
радіоізотопне дослідження нирок, екскреторна урографія, ангіографія
судин нирок, комп’ютерна томографія мозку, біопсія нирок з
гістологією, сеча на адреналін, норадреналін, 17-ОКС, альдостерон.
 МЕТА ЛІКУВАННЯ – зниження смертності від серцево-судинних
захворювань. Чим вищий АТ, тим вищий ризик мозкового інсульту,
ішемічної хвороби серця та передчасної смерті. Довготривала АГ
призводить до ураження органів-мішеней, у тому числі – гіпертрофії лівого
шлуночка, серцевої недостатності, ураження нирок аж до розвитку ниркової
недостатності тощо. Навіть невелике підвищення АТ несе в собі істотний
ризик для здоров'я. Так, 60 % серцево-судинних ускладнень спостерігається
у хворих з помірним підвищенням діастолічного АТ – не вищим за
95 мм рт. ст., оскільки такі хворі складають переважну більшість серед осіб з
підвищеним артеріальним тиском.
Коментар Робочої групи:
Досягнення мети лікування можливе тільки у разі максимального
зниження сумарного ризику розвитку серцево-судинних ускладнень і
передбачає:
досягнення та підтримання цільового рівня АТ –
<140/90 мм рт. ст.;
модифікацію факторів ризику (припинення тютюнопаління,
дотримання здорової дієти, обмеження вживання солі та алкоголю,
підвищення фізичної активності тощо);
ефективне лікування супутніх клінічних станів (цукрового
діабету, гіперхолестеринемії тощо).
Важливою складовою успішного лікування є підвищення
поінформованості пацієнтів та залучення їх до активної участі в процесі
довготривалого лікування, постійне підтримання мотивації щодо виконання
рекомендацій медичного персоналу по прийому фармакологічних препаратів
та дотриманню заходів немедикаментозної корекції.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

1. Лікування (немедикаментозне і медикаментозне) необхідно
починати якомога раніше і проводити його постійно, як правило, все життя.
Поняття «курсове лікування» до антигіпертензивної терапії неприйнятне.
2. Всі особи з підвищеним АТ підлягають немедикаментозному
лікуванню, або модифікації способу життя (див. нижче). Дієтичні
рекомендації займають важливе місце серед немедикаментозних методів
корекції АГ.
3. Схема лікування повинна бути простою, по можливості – за
принципом «одна таблетка на день». Це збільшує кількість хворих, що
реально лікуються, і, відповідно, зменшує кількість тих, які припиняють
лікування.
4. Перевагу слід надавати антигіпертензивним препаратам тривалої дії,
в т. ч. – ретардним формам, оскільки це попереджує значні коливання АТ
протягом доби, а також зменшує кількість призначених таблеток.
5. Хворі літнього віку з ізольованою систолічною гіпертензією
підлягають лікуванню так само, як із систоло-діастолічною.
6. У хворих із вторинною гіпертензією першочерговим завданням є
лікування її причини. Артеріальна гіпертензія також підлягає обов'язковій
корекції.
Як зазначає комітет експертів ВООЗ, для поліпшення прогнозу
хворого з артеріальною гіпертензією більш важливим є зниження
артеріального тиску per sе, ніж характер препаратів, що застосовуються для
цього.

НАГЛЯД ЗА ХВОРИМИ
Лікар повинен оглянути хворого не пізніше, як через 2 тижні після
призначення медикаментозної антигіпертензивної терапії. Якщо АТ
знизився недостатньо, слід збільшити дозу препарату або поміняти препарат,
або додатково призначити препарат іншого фармакологічного класу.
Найбільш раціональні комбінації вказані в табл. 18. В подальшому хворого
слід регулярно оглядати (кожні 1-2 тижні), доки не буде досягнутий
задовільний контроль АТ. Після стабілізації АТ оглядати хворого слід кожні
3-6 місяців. Тривалість антигіпертензивної терапії становить багато років, як
правило, все життя. Відміна лікування супроводжується підвищенням АТ до
рівня, який був до початку лікування або вище. Проте у випадках тривалої
нормалізації АТ можна спробувати зменшити дозу або кількість препаратів,
за умови контролю стану хворого.

ГІПЕРТЕНЗИВНІ КРИЗИ
Визначення. Гіпертензивний криз – раптове значне підвищення
артеріального тиску від нормального або підвищеного рівня, яке
супроводжується поглибленням існуючих симптомів хвороби та появою
нових зрушень у органах-мішенях (мозок, серце, нирки).
Класифікація кризів. На підставі клінічної картини та гемодинамічних
порушень (Мясников А.П., 1954):
Гіпертензивні кризи І типу – легкі та короткочасні. Ознаки: головний
біль, запаморочення, збудження, серцебиття, тремор рук та тіла; червоні
плям на обличчі, шиї, грудях; АТ – 180-190/100-105 мм рт.ст.; лейкоцитоз;
поліурія (сеча білого кольору).
Гіпертензивні кризи ІІ типу – важкі та тривалі (до кількох днів).
Ознаки: виражений головний біль, запаморочення; нудота та блювота;
минаючі порушення зору, стискаючий біль за грудиною; сплутаність
свідомості, минаючі розлади мозкового кровоплину; різке підвищення
систолічного АТ – понад 200 мм рт.ст.; лейкоцитоз; на ЕКГ – поширення
комплексу QRS та депресія сегменту ST. Ускладнення – серцева астма,
інфаркт міокарда, інсульт.
На підставі урахування типу гемодинаміки (Голиков А.П., Эстрин В.А.,
1976):
1. З гіперкінетичним типом кровоплину;
2. З еукінетичним типом кровоплину;
3. З гіпокінетичним типом кровоплину.
На підставі переваги ланки вегетативної нервової системи (Ратнер Н.О.,
1958):
1. Симпатико-адреналовий.
2. Симпатико-норадреналовий.
На підставі переважного ураження органів-мішеней (Жмуркин В.П.,
1982):
1. Гіпертензивний кардіальний криз (ознаки гострої лівошлуночкової
недостатності).
2. Церебральний ангіогіпотонічний криз (надмірне повнокрів’я вен
головного мозку за умов посиленого притоку крові).
3. Церебральний ішемічний криз (спазм мозкових артерій, дисфункція
артеріовенозних анастомозів).
4. Церебральний складний криз (поєднання спазму артерій та дилятації вен
головного мозку).
5. Генералізований ангіодистонічний криз (генералізована судинна дистонія
у різних басейнах).
На підставі наявності ознак уражень органів-мішеней та необхідності
термінового зниження артеріального тиску (Українське наукове товариство
кардіологів, 2000):
Ускладнені кризи – з гострим або прогресуючим ураженням органів-
мішеней, становлять загрозу життю хворого, потребують негайного
(протягом 1 години) зниження АТ:
1. Інфаркт міокарда.
2. Інсульт.
3. Гостра розшаровуюча аневризма аорти.
4. Гостра недостатність лівого шлуночка.
5. Нестабільна стенокардія.
6. Аритмії (пароксизми тахікардії, миготливої аритмії, шлуночкова
екстрасистолія високих градацій).
7. Транзиторна ішемічна атака.
8. Еклампсія.
9. Гостра гіпертензивна енцефалопатція.
10. Кровотеча.
 Неускладнені кризи – без гострого або прогресуючого ураження
органів-мішеней, становлять потенційну загрозу життю хворого, потребують
швидкого (протягом кількох годин) зниження артеріального тиску:
1. Церебральний неускладнений криз.
2. Кардіальний неуксладнений криз.
3. Підвищення САТ до 240 мм рт.ст. або ДАТ до 140 мм рт.ст.
4. Значне підвищення тиску в ранньому післяопераційному періоді.
5. Гіпоталамічний пароксизм (криз).
Ускладнені кризи. Будь-яка затримка лікування у разі ускладненого
кризу може викликати необоротні наслідки або смерть. Лікування повинне
починатися з внутрішньовенного введення одного із препаратів, вказаних в
табл. 20. З огляду на те, що ринок медикаментів в Україні безперервно
поповнюється новими препаратами, в таблиці наведені практично всі
сучасні засоби, що рекомендуються для лікування гіпертензії в екстрених
ситуаціях, навіть ті, які ще не зареєстровані в Україні. Поряд з цим, з огляду
на дефіцит ліків згаданої групи, наведено також засоби, які вже виходять з
ужитку і зарубіжними авторами не наводяться в рекомендаціях щодо
лікування екстрених станів (клонідин, дибазол). У разі неможливості
негайно здійснити внутрішньовенну інфузію до її початку можна
застосувати сублінгвальний прийом деяких ліків: нітратів, ніфедипіну,
клонідину, каптоприлу, бета-блокаторів та/чи внутрішньом'язову ін'єкцію
клонідину, фентоламіну або дибазолу. Ніфедипін у деяких хворих може
викликати інтенсивний головний біль, а також неконтрольовану гіпотензію,
особливо у поєднанні з сульфатом магнію, тому його застосування слід
обмежити хворими, які добре реагували на цей препарат раніше (під час
планового лікування). Перевагу слід надавати препаратам з короткою
тривалістю дії (нітропрусид натрію, нітрогліцерин), оскільки вони дають
керований антигіпертензивний ефект. Препарати тривалої дії небезпечні
можливим розвитком некерованої гіпотензії. Оптимальне зниження АТ – на
25% від початкового рівня. Більш різке зниження АТ підвищує ризик
ускладнень: зменшення мозкового кровообігу (аж до розвитку коми),
коронарного кровообігу (виникає стенокардія, аритмія, інколи інфаркт
міокарда). Особливо великий ризик ускладнень при раптовому зниженні АТ
у хворих похилого віку з вираженим атеросклерозом судин мозку.
Неускладнені кризи. У разі розвитку неускладненого кризу, як
правило, нема необхідності у внутрішньовенному введенні препаратів.
Застосовують прийом всередину препаратів, що мають швидку
протигіпертензивну дію, або внутрішньом'язові ін'єкції. У таких випадках
ефективним є застосування клонідину (табл. 21). Він не викликає тахікардії,
не збільшує серцевий викид і тому його можна призначати хворим зі
стенокардією. Крім того, цей препарат може застосовуватись у хворих з
нирковою недостатністю. Клонідин не слід призначати хворим з
порушенням серцевої провідності, особливо тим, які отримують серцеві
глікозиди. Використовують також ніфедипін, який має здатність знижувати
загальний периферійний опір, збільшувати серцевий викид і нирковий
кровотік. Зниження АТ спостерігається вже через 15-30 хв. після його
прийому, антигіпертензивний ефект зберігається протягом 4-6 годин. Разом
з тим слід зазначити, що Національний комітет США з виявлення, оцінки та
лікування високого артеріального тиску вважає недоцільним застосування
ніфедипіну для лікування кризів, оскільки швидкість та ступінь зниження
тиску при його сублінгвальному прийомі важко контролювати, у зв'язку з
чим підвищується ризик мозкової або коронарної ішемії. Інгібітор
ангіотензин-перетворюючого ферменту каптоприл знижує АТ вже через 30-
40 хв. після прийому завдяки швидкій абсорбції в шлунку. Можна
застосовувати також внутрішньом'язові ін'єкції клонідину або дибазолу. У
разі вегетативних порушень ефективні седативні препарати, зокрема,
бензодіазепінові похідні, які можна використовувати per os або у вигляді
внутрішньом'язових ін'єкцій, а також піроксан та дроперидол.
Для профілактики гіпертензивних кризів вирішальне значення має
регулярна терапія хронічної гіпертензії. Лікування поліпшує перебіг
 захворювання і зменшує частоту ускладнень. Виявлення вторинних форм
артеріальної гіпертензії на початку захворювання і диференційований підхід
до їх лікування також є обов'язковою умовою їх попередження.

Парентеральна терапія ускладнених кризів

Спосіб введення, Початок Трива- Примітки

дози дії лість дії
Назва препарату

Вазодилататори
Нітропрусид в/в, крапельно -0,25- Негайно 1-3 хв. Придатний для термінового
натрію 10 мкг/кг/хв (50- зниження АТ при будь-якому кризі.
100 мг в 250-500 мл Вводити тільки за допомогою
5 % глюкози) спеціального дозатора при
моніторуванні АТ
Нітрогліцерин в/в, крапельно 50- 2-5 хв. 3-5 хв. Особливо ефективний при гострій
100 мкг/хв серцевій недостатності, інфаркті
міокарда
Верапаміл в/в 5-10 мг, можна 1-5 хв. 10-30 хв.
Не використовувати у хворих із
продовжити в/в
серцевою недостатністю та тих,
крапельно 3-25
що лікуються бета-блокаторами
мг/год
Еналаприл в/в 1,25-5 мг 15-30 6 год. Ефективний при гострій
недостатності лівого шлуночка
Німодипін в/в крапельно, 10-20 хв. 2-4 год. При субарахноїдальних
15 мкг/кг/год., далі крововиливах
30 мг/кг/год
Антиадренергічні препарати
Лабеталол в/в болюсно 20-80мг 5-10 хв. 4-8 год Ефективний при більшості кризів.
зі швидкістю Не застосовувати у хворих із
2 мг/хв або в/в серцевою недостатністю
інфузія 50-300 мг
Пропранолол в/в крапельно 2-5 мг 10-20 хв. 2-4 год. Переважно при розшаруванні
зі швидкістю 0,1 аорти та коронарному синдромі
мг/хв.
Есмолол 80 мг болюс 250 1-2 хв. 10-20 хв. Є препаратом вибору при
мкг/кг/хв розшаруванні аорти та
інфузія післяопераційній гіпертензії
Клонідин в/в 0,5-1,0 мл або 5-15 хв 2-6 год. Небажано при мозковому
в/м 0,5-2,0 мл 0,01 інсульті
% розч.
Фентоламін в/в або в/м 5-15 мг 1-2 хв. 3-10 хв. Переважно при феохромоцитомі,
(1-3 мл 0,5% синдромі відміни клофеліну
розчину)
Інші препарати
Фуросемід в/в, 40-80 мг 5-30 хв. 6-8 год. Переважно при гіпертензивних
болюсно кризах з гострою серцевою чи
Торасемід 10-100 мг в/в 5-30 хв. нирковою недостатністю
Магнію в/в, болюсно 5- 30-40 хв. 3-4 год. При судомах, еклампсії
сульфат 20 мл 25 % розчину
Коментар Робочої групи:
Станом на 01.03.2012 р. лікарський засіб фентоламін не
зареєстрований в Україні.

Препарати для лікування неускладнених кризів

Препарат Дози та спосіб Початок Побічні ефекти
введення дії (хв)
Ніфедипін 10-20 мг per os або 15-30 Головний біль, тахікардія, почервоніння,
сублінгвально стенокардія

Каптоприл 12,5-50 мг per os 15-45 Гіпотензія у хворих з ренін-залежними

або сублінгвально гіпертензіями
Празозин 0,5-2 мг per os 30 Ортостатична гіпотензія

Пропранолол 20-80 мг per os 30-60 Брадикардія, бронхоконстрикція

Дибазол 1 % 3,0-5,0 в/в або 10-30 Більш ефективний у комбінації з
4,0-8,0 в/м іншими антигіпертензивними
засобами
Піроксан 1 % 2,0-3,0 в/м 15-30 Ортостатична гіпотензія
 Діазепам 0,5 % 15-30 Запаморочення, сонливість
1,0-2,0 в/м
Фуросемід 40-120 мг 5-30 хв. Ортостатична гіпотензія, слабкість
рer os або в/м
Торасемід 10-100 мг 5-30 хв. Ортостатична гіпотензія, слабкість
рer os або в/м
Метопролол 50-100 мг per os або 20-30 хв. Брадикардія, бронхоконстрикція
5-10 мг в/в повільно 3-5 хв.
Клонідин 0,01 % 0,5-2,0 в/м 30-60 хв. Сухість в роті, сонливість.
0,075-0,3 мг per os Протипоказаний хворим з
a-v блокадою, брадикардією

Коментар Робочої групи:

Пропонуємо рекомендації, розроблені Робочими групами з невідкладної
кардіології та артеріальної гіпертензії Асоціації кардіологів України у
співпраці з Науково-практичним товариством неврологів, психіатрів та
наркологів України (Артериальная гипертензия, 2011, №3, С. 64-95).
Диференційований підхід до терапії хворих з ускладненими ГК

Морбітний фон, Початок Мета терапії Препарати вибору Не

орган-мішень терапії рекомендовані
препарати
Гостра Початковий Зниження Лабеталол, Нітропрусид,
гіпертензивна рівень АТ > серАТ на 25% нікардипін, есмолол гідралазин
енцефалопатія 140/90 упродовж 8
годин
Гострий ішемічний При проведенні Зниження та Лабеталол, Нітропрусид
інсульт ТЛТ підтримання нікардипін. урапідил,
САТ > 185 або САТ < 180 та нітропаста
ДАТ > 110 мм ДАТ <105
рт ст упродовж 24
годин
 Морбітний фон, Початок Мета терапії Препарати вибору Не
орган-мішень терапії рекомендовані
препарати
Без ТЛТ Зниження Лабеталол, Нітропрусид
САТ > 220 або серАТ на 10- нікардипін, урапідил,
ДАТ > 120 мм 15% за 2-3 нітропаста
рт ст години, на 15-
25% упродовж
24 годин
САТ > 180 або Не підвищений Лабеталол, урапідил, Нітропрусид,
Геморагічний
серАТ > 130 мм ВЧТ (<25) - нікардипін, есмолол гідралазин
інсульт
рт ст САТ <160 та
серАТ<110
упродовж 24
годин.
Підвищений
ВЧТ (>25) -
САТ <180
серАТ<130 та
перфуз тиск ГМ
>60-80.
Зниження САТ
до 140 мм рт ст.
вважається
безпечним.
Субарахноїдальна САТ > 160 мм До операції - Лабеталол, урапідил, Нітропрусид,
кровотеча рт ст зниження та нікардипін, есмолол гідралазин
підтримання Німодипін всім
САТ < 140 мм хворим
рт ст, (попередження
після операції – мозкового
підтримання вазоспазму)
рівня САТ <200
мм рт ст
Гострий коронарний САТ > 160 або Зниження Бета-блокатори, Нітропрусид,
 Морбітний фон, Початок Мета терапії Препарати вибору Не
орган-мішень терапії рекомендовані
препарати
синдром ДАТ > 100 мм серАТ на 20- нітрогліцерин еналаприлат
рт ст. 30%
Гостра Початковий Зниження Основні - Есмолол,
лівошлуночкова рівень АТ > серАТ на 20- Нітрогліцерин/натрію метопролол,
недостатність 140/90 30% нітропрусид + лабеталол
петльовий діуретик
Альтернативні –
еналаприлат,
урапідил
Розшарування аорти САТ >120 мм САТ від 100 Есмолол/ лабетолол/ призначення
рт ст. до120 мм рт ст, метопролол (перший вазодилататорів
серАТ<80 мм ряд) чи дилтіазем/ до застосування
рт ст. верапаміл (при бета-блокаторів
(бажано протипоказах до
зменшення бета-блокаторів) +
ЧСС<60 за хв.) натрію нітропрусид,
нікардипін,
еналаприлат,
урапідил (другий ряд
- у разі недостатнього
ефекту бета-
блокаторів)
 Морбітний фон, Початок Мета терапії Препарати вибору Не
орган-мішень терапії рекомендовані
препарати
Інтра- та САТ або серАТ Зниження ДАТ Урапідил, лабетолол, -
постопераційна >20% від рівня на 10-15% або есмолол
гіпертензія АТ до операції до 110 мм рт ст.
за 30-60 хв. В
цілому
зниження
серАТ не
більше 25%.
Зниження АТ
проводити на
фоні помірної
інфузійної
терапії.
кардіохірургія - Підтримання Урапідил, Не
АТ>140/90 мм САТ <140 та нітрогліцерин, рекомендоване
рт ст. або ДАТ <90 мм рт лабетолол, есмолол, застосування
серАТ>105 мм ст натрію нітропрусид бета-блокаторів
рт ст. при супутній
серцевій
недостатності
Еклампсія Судоми при АТ Припинення Магнію сульфат Інгібітори АПФ
≥ 140/90 у судом,
вагітної, відновлення
роділлі чи прохідності
породіллі дихальних
шляхів
Гіперсимпатикотонія Початковий Зниження Альфа- Бета-
(феохромоцитома/ рівень АТ > серАТ на 20- адреноблокатор адреноблокатори
інтоксикація 140/90 30% (урапідил) без
кокаїном, Альтернативні: попереднього
амфетамінами та ін./ нітрогліцерин/ призначення
синдром відміни натрію нітропрусид, альфа-
Морбітний фон, Початок Мета терапії Препарати вибору Не
орган-мішень терапії рекомендовані
препарати
клонідину) верапаміл блокаторів
Примітка: САТ – систолічній АТ, ДАТ – діастолічний АТ, серАТ – середній АТ, ТЛТ –
тромболітична терапія, ВЧТ - внутрішньочерепний тиск, ГМ - головний мозок,
перфузійний тиск ГМ = серАТ – ВЧТ.

Схема. ТАКТИКА ЛІКАРЯ ПРИ ГІПЕРТЕНЗИВНИХ КРИЗАХ

Перша допомога
(амбулаторно)
клонідин перорально або парентерально
каптоприл перорально або сублінгвально
ніфедипін перорально або сублінгвально
пропранолол перорально або сублінгвально
нітрогліцерин сублінгвально
дибазол парентерально
фуросемід перорально або парентерально
торасемід перорально або парентерально

Ускладнений криз Неускладнений криз

Ускладнений криз Ускладнений криз

В/в інфузія: При появі загрозливих

Натрію нітропрусид симптомів -
Лабеталол госпіталізація
Нітрогліцерин
Триметафан
Пропранолол
еналаприлат