IV.

Зміст теми:
Гіпертонічна хвороба. Атеросклероз.

17 травня у всіх країнах відмічається Всесвітній день боротьби з

гіпертонією - захворюванням, яким в Україні хворіє майже треть населення. "Во всём
мире ежегодно 7 миллионов человек умирают и 1,5 миллиарда страдают из-за
высокого артериального давления или гипертонии, - повідомили в організації "Ліга
здоров’я нації". - Это наиболее значимый фактор риска смерти во всём мире".

Гіпертонічна хвороба ( morbus hypertonicus ) - це стійке (в більшості випадках

генетично зумовлене) хронічне підвищення систолічного і (або) діастолічного тиску
на фоні тривалого підвищення активності пресорних систем і виснаження
депресорних механізмів, що супроводжується ураженням органів-мішеній (серце,
головний мозок, нирки, сітківка).
В нашій країні термін “ гіпертонічна хвороба” використовується з 1922 року, коли він
був запропанований Г.Ф. Лангом ( 1875-1948 ). У більшості країн світу замість
“гіпертонічна хвороба” застосовують термін “первинна (есенціальна) гіпертензія”.
Гіпертонічна хвороба - це широко розповсюджене захворювання, його поширеність
коливається від 15 до 45 % серед різних вікових та професійних груп населення. На
гіпертонічну хворобу однаково хворіють чоловіки і жінки, переважно після 40 років.
Але захворювання зустрічається також у людей молодого віку.
Етіологія:
1. Спадковiсть. Встановлена кореляцiйна залежнiсть мiж рiвнем АТ у родичiв
першого ступеня (батьки, брати, сестри) з коефiцiєнтом регресiї 0,2- 0,3. Якщо
батько i мати страждають на АГ, то у 75 % дiтей з часом дiагностують пiдвищений
АТ.
2. Ожирiння та метаболiчний синдром. Збiльшення маси тiла на 10 кг призводить
до зростання систолiчного АТ - на 2-3 мм рт. ст. і
дiастолiчного АТ - на 1-3 мм рт. ст. Передвiсниками
розвитку АГ є центральне ожирiння, гiперiнсулiнемiя,
зниження толерантностi до глюкози, порушення
лiпiдного обмiну.
     3. Вживання надлишку кухонної солi. Фiзiологiчна
потреба становить 4-6 г/добу, проте чимало людей
вживає 10-20 i навiть 30 г/добу кухонної солi.
 4. Психоемоцiйнi перевантаження, особливо гострi стресовi ситуацiї сприяють
пiдвищенню АТ.
 5. Пiдвищена активнiсть симпатикоадреналової системи призводить до тахiкардiї i
пiдвищення систолiчного АТ. Сприяє цьому сидячий спосiб життя.
 6. Iншi фактори ризику i передвiсники мають менше значення в патогенезi АГ:
нейроциркуляторна дистонiя за гiпертонiчним типом, вживання алкоголю (бiльше 60
г/добу абсолютного спирту), пiдйом АТ при фiзичному або психоемоцiйному
навантаженнi у дiтей, збiльшення маси мiокарда лiвого шлуночка, висока жорсткiсть
 води тощо. Потрiбнi допомiжнi обстеження щодо впливу забруднення довкiлля на
рiвень АТ.
7. Чинники довкілля. Такі чинники, як шум, забрудненню довкілля і жорсткість
води розглядаються як чинники ризику виникнення гіпертонічної хвороби.
Найбільше значення мають фахові шкідливості (наприклад, постійний шум,
необхідність напруги уваги); умови проживання (включаючи комунальні);
інтоксикація (особливо алкоголем, нікотином, наркотиками); травми мозку (забиті
місця, струси, электротравма та інших.).

Статистика в Україні:
За даними офіційної статистики, на 1 січня 2020 р. в Україні
зареєстровано 9 400 330 хворих на АГ, що становить 20,7 % дорослого населення
країни. Відзначають стійке зростання цього показника на 44 % порівняно з 2002 р.
(останній рік перед затвердженням Програми) та на 10 % – порівняно з 2009 р. (рис. 1).
Це пов’язане з істотним збільшенням захворюваності на АГ (рис. 2). Зростання цього
показника на 70 % порівняно з 1998 р. є свідченням ефективної роботи первинних
структур охорони здоров’я з виявлення цієї патології. Проте, існують певні
розбіжності між даними офіційної статистики і результатами епідеміологічних
досліджень, які показують, що значна кількість хворих з підвищеним АТ все ще
залишається невиявленою. Припускають, що кількість хворих на АГ в Україні
становить 13–15 млн, тому слід домагатися збільшення виявлення поширеності АГ. 

Рис. 1. Динаміка поширеності АГ в Україні (чорною стрілкою позначений початок

ініціатив програми, сірою – затвердження програми Указом Президента України). 

Патогенез артеріальної гіпертензії.

Під впливом реніну збільшується секреція альдостерону. Останній впливає на

мінеральний обмін і сприяє подальшій затримці натрію в стінці артерій з подальшим
підвищенням чутливості артеріальних судин до пресорних впливів катехоламінів та
ангіотензину, що сприяє стабілізації АГ.
 Наслідком підвищення активності гіпоталамо - гіпофізарної системи є збільшення
секреції АКТГ і вазопресину (АДГ), що призводить до позаклітинної затримки води і
натрію та збільшення ОЦК (Гіперволемії).
Сприяє підвищенню артеріального тиску підвищене утворення
серотоніну, вроджена чи набута патологія клітинних мембран з
підвищеною проникністю для іонів кальцію та входженням їх у
клітини судинної стінки.
Таким чином, у патогенезі ГБ можна виділити 3 ланки:
 1) центральну - порушення співвідношення процесів збудження
і гальмування в ЦНС;
 2) гуморальну - продукція пресорних речовин (норадреналін, альдостерон, ренін,
ангіотензин) і зменшення депресорних впливів;
 3) вазомоторну - тонічне скорочення артерій з нахилом до спазму та ішемії органів.
Сприятливі фактори: вік, спадковість, підвищення вживання
харчового натрію, їжа, багата насиченими жирними кислотами, вживання алкоголю,
ожиріння, куріння, психоемоційні навантаження, гіподинамія, порушення функції
статевих залоз, струси мозку.
Ренін --------- секреція альдостерону ------ вплив на мінеральний обмін,
затримка натрію в стінці артерій, ----- чутливість артеріальних судин до катехоламінів
та ангіотензину ------- сприяє стабілізації АГ.

Класифiкацiя артерiальної гiпертонiї

Класифiкацiя АГ за рівнем артеріального тиску
Систолiчний (САТ) i дiастолiчний (ДАТ)
Форми АГ
артерiальний тиск у мм рт. ст.
Нормальний АТ САТ<140 та ДАТ<90
 М'яка АГ  CAТ 140-180 та/або ДАТ 90-105
 Межова АГ  САТ 140-160 та/або ДАТ 90-95
 Помiрна та тяжка АГ  САТ>180 та/або ДАТ>105
 iзольована систолiчна гiпертонiя  САТ> 140 та ДАТ < 90
 Межова iзольована систолiчна гiпертонiя  САТ 140-160 та ДАТ <90

Класифiкацiя артерiальної гiпертонiї за ураженням органiв-мiшеней -стадiї АГ

Вiдсутнi об'єктивнi прояви ураження органiв-мiшеней. Стабiльне або
I стадiя
транзиторне пiдвищення АТ.
Гiпертрофiя лiвого шлуночка (гiпертонiчне серце), генералiзоване
звуження судин сiткiвки, мiкроальбумiнурiя, бiлок в сечi та/або незначне
II стадiя пiдвищення рiвня креатинiну в плазмi кровi 
(до 0,177 ммоль/л), атеросклероз аорти, сонних, стегнових або здухвинних
артерiй за даними УЗД або ангiографiї.

Крiм перерахованих вище ознак, такi клiнiчнi прояви: iнфаркт мiокарда,

III стадiя серцева недостатнiсть, iнсульт, транзиторнi порушення мозкового
кровообiгу, гiпертензивна енцефалопатiя, деменцiя. На очному днi -
крововиливи, ексудати з набряком або без набряку диска зорового нерва,
 розшаруванння аневризми аорти, оклюзивнi ураження артерiй. Хронiчна
ниркова недостатнiсть.

Проблеми пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Видатний французький учений Р. Леріш писав: «Хвороба — це драма в двох актах, з

яких перший розігрується в похмурій тиші наших тканин при погашених вогнях. Коли
з'являється біль або інші неприємні явища,— це майже завжди другий акт».

Стадії артеріальної гіпертензії:

І стадія (легка): фаза А —латентна (прихована), передгіпертонічна; фаза Б —
перехідна, транзиторна (АТ 140 – 159 систолічний, 90 – 99 діастолічний мм рт. ст.).
- АТ змінюється протягом доби,
- головний біль періодичний, шум у голові, безсоння, інколи – запаморочення,
носові кровотечі, біль в області серця,
- відпустка, курорт, помірна праця, релаксуючі вправи приводять АТ в норму,
ураження органів немає.

II стадія (середньої важкості): фаза А—нестійка, лабільна; фаза Б — стійка,

стабільна (160 – 179 систолічний, 100 – 109 діастолічний мм рт. ст.).
- біль (в потилиці, скронях, над очима, за грудиною), запаморочення, нудота, шумі
дзвін у вухах, ослаблення зору, задуха, прискорене серцебиття,
- зміни судин очного дна, потовщується серцевий м'яз, через підвищення
опору судин,
- постійним супутником гіпертонічної хвороби є атеросклероз (і до речі,
доля таких хворих визначається власне атеросклерозом, а не гіпертонією),
- можуть виникати гіпертонічні кризи.

III стадія (важка): фаза А — компенсована (коли порушені функції здатні

відновлюватися); фаза Б — декомпенсована (порушені функції не відновлюються
(більше 180 систолічний, діастолічний більше 110 мм рт. ст.).
АТ до норми ніколи не вертається,
- набряки, в першу чергу на ногах, синюшність шкіри,
- важкі судинні ускладнення: ниркова та серцева недостатність, інсульти,
розшаровуюча аневризма аорти,
- виражений атеросклеротичний, дистрофічний процес у великих судинах.

Клінічні симптоми гіпертонічної хвороби надзвичайно різноманітні і характерні.

Гіпертонія, яка триває роками, може бути повністю без симптомною. В інших
випадках найвидатнішим симптомом є головний біль, найчастіше у вигляді відчуття
тиску в ділянці потилиці. Болі зазвичай починаються рано вранці і зменшуються іноді
при подиманні головного кінця ліжка за допомогою дерев'яних підставок. Зменшення
головного болю при цьому настільки характерно, що набуло діагностичного значення.
Часто хворі скаржаться також на запаморочення і шум у вухах.
Невизначені відчуття в ділянці серця у хворих гіпертонічною хворобою нерідкі, але
на початку гіпертонічної хвороби (ймовірно тому, що обумовлюються тими ж
вегетативними порушеннями) відрізнити їх від синдрому функціональних серцево-
судинних порушень можна тільки шляхом вимірювання артеріального тиску. У більш
пізніх стадіях гіпертонічної хвороби необхідно виключити як причину болю в серці
вторинну коронарну недостатність. В термінальній стадії наступні судинні явища
(короткочасні парези, очні симптоми і т. д.) вже не є чисто гіпертонічними
симптомами.
Гіпертонія у літніх людей

Підвищений артеріальний тиск найчастіше розвивається в осіб старше від 35

років, при цьому, чим старше людина, то вище цифри його артеріального тиску. У
чоловіків віком 20-29 років гіпертонічна хвороба є у 9,4% випадків, а 40-49 років - вже
у 35% випадків. Коли вони досягають 60-69-летнего віку, цей показник зростає до
позначки 50%.
Ризик занедужати на гіпертонію підвищується у жінок період клімаксу. Це
пов’язано з порушенням гормонального балансу в організмі в цей період, і
загостренням нервових і емоційних реакцій.
Які симптоми прихованого перебігу гіпертонії у літніх людей?
Крім головного болю і нічних кошмарів, це також: безпричинна тривога,
дратівливість, почервоніння обличчя, відчуття «пульсації» в голові, пітливість, озноб,
погіршення пам'яті, зниження працездатності, раптові почастішання серцевого ритму.
Всі ці стани вимагають негайного звернення до лікаря.

Ускладнення:
Інфаркт міокарда, крововилив у мозок з розвитком паралічів, крововилив у сітківку
ока з раптовою сліпотою. Зрідка може розвинутись психоз.
Перебіг хвороби, особливо у II або III стадії, нерідко ускладнюється
гіпертонічним кризом. Це різке, раптове загострення хвороби, за образним висловом
О. Л. М’ясникова, «квінтесенція гіпертонічної хвороби, її згусток».
В. Ф. Зеленій назвав гіпертонічний криз вегетативною бурею.

Етіологія гіпертонічного кризу:

1.Він виникає внаслідок судинного спазму дрібних артерій мозку, серця або нирок.
2.Криз виникає не лише при тяжкому перебігу гіпертонічної хвороби або в її пізній
стадії. Він спостерігається у всіх стадіях хвороби і в будь-якому віці.
3.Провокаторами, або безпосередніми причинами, кризу можуть бути сильне
несподіване емоційне перенапруження (тяжка звістка, скрутне становище тощо), різке
коливання барометричного (атмосферного) тиску, контрастна зміна погоди.
4.Частіше гіпертонічний криз виникає у клімактеричний період і під час менструації

Клініка гіпертонічного кризу:

Існують два типи гіпертонічного кризу.
Перший спостерігається у молодих хворих II стадією хвороби.
Виникає криз швидко, без провісників і триває від декількох хвилин до І— З год.
Характеризується гіпертонічний криз раптовим бурхливим підвищенням
артеріального тиску, різким головним болем, здебільшого пульсуючого характеру,
нудотою, а іноді і блюванням. Характерною є зміна зорового відчуття: перед очима
виникає «сітка» або «туман», а іноді на кілька секунд втрачається зір. Супроводиться
криз почуттям занепокоєння, збудливістю, підвищеною дратливістю. Хворий
скаржиться на приплив крові до голови, пітливість, похолодіння рук і ніг, відчуття
повзання мурашок, болі в ділянці серця, серцебиття, задишку, нестачу повітря, сухість
у роті тощо. Хворий виглядає зляканим, руки і ноги в нього тремтять, шкіра стає
вологою, забарвлення її швидко змінюється. Нерідко шкіра обличчя, шиї та грудей
вкривається червоними плямами. Після закінчення кризу у хворого виділяється багато
світлої сечі, а іноді велика кількість калу.
Другий тип кризу спостерігається при гіпертонічній хворобі III стадії у людей
похилого віку (дуже рідко — II стадії).
На відміну від першого типу він розвивається поступово і триває довше: від декількох
годин до декількох (4—5 і більше) діб. При цьому на фоні поганого самопочуття ще
більше підвищується артеріальний тиск, значно посилюється головний біль
(розпираючого характеру), з'являються запаморочення, дзвін у вухах. Спостерігається
млявість, сонливість, хворий ніби оглушений, його непокоять нудота і блювання.
Зрідка бувають марення, тимчасовий розлад мови, ослаблення зору і слуху. Хворий
нерідко скаржиться на стискаючий біль у грудях, задишку. Виглядає він млявим,
загальмованим, шкіра у нього холодна і суха. Нерідко обличчя у хворого червоне з
синюшним відтінком. Якщо розвивається серцева недостатність, то з'являються
застійні вологі хрипи в нижніх відділах легенів, дихання частішає, іноді розвивається
приступ серцевої астми,
При першому типі гіпертонічного кризу більше підвищується систолічний
тиск і менше — діастолічний. При другому типі артеріальний тиск підвищується в
основному за рахунок діастолічного. Різке і раптове підвищення тиску при кризах і
першого, і другого типів не завжди минає безслідно для хворого. Чим частіше виникає
криз, тим тяжче протікає хвороба і тим більший ризик виникнення різних ускладнень:

Діагностика артеріальної гіпертензії

Основний метод дiагностики - контроль за рiвнем АТ, який вимiрюють непрямим

аускультативним методом за допомогою сфiгмоманометра. При цьому необхiдно
дотримуватись певних умов. Обстежуваний має посидiти в теплiй кiмнатi протягом
5-10 хв, м'язи руки розслабленi. Лiктьова ямка, манометр i серце знаходяться на
одному рiвнi. Цих умов також необхiдно дотримуватись при вимiрюваннi АТ стоячи
чи лежачи. Рука має бути оголеною. Ширина манжети - 13-15 см, довжина - 30-35 см.
Нижнiй край манжети розмiщується на 2 см вище лiктьової ямки, пiд манжету
проходять тiльки 2 пальцi. Огряднi люди потребують ширшої манжети.
 Накачують повiтря до величини тиску, який на 30 мм рт. ст. перевищує
рiвень зникнення пульсу, а потiм поступово випускають повiтря. За допомогою
стетофонендоскопа над плечовою артерiєю вислуховують тони Короткова. При
появi перших тонiв реєструють систолiчний, а при їх повному зникненнi -
дiастолiчний АТ. Необхiдно вимiрювати АТ тричi з iнтервалом в 3 хв i брати середнє
значення. При першому оглядi хворого вимiрюють АТ на обох руках, а у людей
похилого вiку ще i стоячи - для виявлення постуральної гiпертонiї.
     При збираннi анамнезу звертати увагу на тривалiсть пiдвищення АТ, спадковiсть,
масу тiла, iншi фактори ризику серцево-судинної патологiї (цукровий дiабет, курiння,
гiподинамiя тощо). АТ вимiрюють на руках i ногах, визначають ЧСС, характеристики
 пульсу. Гiпертрофiю ЛШ дiагностують при II стадiї ГХ. При аускультацiї серця
знаходять акцент II тону над аортою, нерiдко в поєднаннi iз систолiчним шумом.
   Допомагає в дiагностицi дослiдження очного дна. Про ураження судин очного дна
свiдчать звуження i звивистiсть артерiол сiткiвки, розширення венул, симптоми
Салюса i Гвiста, крововиливи, ексудати, набряк дискiв зорових нервiв, дегенеративнi
плями. Змiни на очному днi корелюють iз тяжкiстю i стадiєю ГХ. 
  Змiни на очному днi при АГ 
1 - диск зорового нерва; 2 - жовта пляма; 3 - симптом "мiдного дроту"; 4 - феномен
перехрестя артерiї i вени (Салюс II);
5 - звивистi вени в дiлянцi жовтої плями (симптом Гвiста) 
  Хворим на АГ до призначення дiуретикiв необхiдно зробити загальний
аналiз сечi i кровi, визначити рiвень К (дiагностика альдостеронiзму), креатинiну i
сечовини в плазмi (дiагностика нефрогенної АГ i ниркової недостатностi),
холестерину (ризик атеросклерозу), кальцiю (скринiнг-тест на гiперпаратиреоз). В
аналiзах сечi буває мiкроальбумiнемiя i еритроцитурiя.
   При рентгенологiчному дослiдженнi дiагностують збiльшення ЛШ i розширення
аорти в II i III стадiях ГХ. При рентгенологiчному дослiдженнi грудної клiтки
знаходять збiльшення поперечного розмiру серця та лiвої нижньої дуги, верхiвка ЛШ
заокруглена, змiщена влiво i вниз. Пiзнiше виявляють збiльшення лiвого передсердя i
розширення правого шлуночка.
На ЕКГ - ознаки гiпертрофiї ЛШ: лiвограма, високi зубцi R у вiдведення V5-6,
глибокi S в VI-2. Систолiчне перевантаження ЛШ зi зниженням SТ нижче iзолiнiї i
негативним зубцем Т в V5-6 має мiсце при вираженiй гiпертрофiї ЛШ (гiпертонiчне
серце). При ехокардiоскопiї дiагностують концентричну або ексцентричну
гiпертрофiю ЛШ.
Лікування ГХ:
Критеріями успішності лікування гіпертонічної хвороби є рівень артеріального тиску,
що має бути близьким до вікової норми, задовільне самопочуття, відсутність
ускладнень лікування. У принципі необхідно уникати різких перепадів тиску,
особливо в хворих на ознаки атеросклеротичного ураження серця, мозку, нирок.
У ранній стадії хвороби бажаний триваліший сон, відпочинок після обіду. Під час
відпочинку важливо йти до повної фізичної і психологічної релаксації. За необхідності
використовують седативні і снодійні кошти. Корисні помірні навантаження,
наприклад, лікувальна фізкультура, ходьба, що не підвищують артеріальний тиск і не
викликають задишку та інші неприємні відчуття. Слід уникати різких і великих
навантажень — фізичних, емоційних. Загострення хвороби, погане перенесення
лікування, ускладнення змушують додатково обмежувати режим.
Доцільно помірковане обмеження кухонної солі. Є спеціальна дієта для
гіпертоніків - стіл№ 10. У період важкого загострення обмеження має бути значним
— до 1 г/сут протягом тижнів. У іншому дієта мусить бути звичайною, раціональною,
при надлишковій масі хворого — малокалорийною. Вживання алкоголю
протипоказано. Ще Гіппократ говорив: "Ліки повинні бути їжею, а їжа ліками".

Використання гипотензівних препаратів повинно грунтуватися на основі наступних

принципів:
1) лікування має бути тривалим, а у тяжких випадках — безперервним. Слід уникати
зміни ліків, якщо цього не змушують неефективність чи погане перенесення
лікування;
2) доза мусить бути мінімально ефективна;
3) вибір ліків має відповідати патофізіологічним особливостям гіпертонії цього
хворого. Неадекватне лікування, особливо тривале, гірше переноситься й частіше веде
до ускладнень;
4) комбінації ліків повинні, зазвичай, включати препарати різноспрямованої дії з
урахуванням патофізіологічних особливостей гіпертонії хворого і потенційно
можливих ускладнень лікарського лікування.
Поєднання ліків односпрямованої дії (наприклад, симпатолітичних, салуретиків)
доцільне лише в окремих випадках — в хворих, резистентних до лікуванню.
У початкових стадіях захворювання широко застосовують нелікарські методи
лікування: раціональну психотерапію, релаксаційну терапію, аутотренінг, фізичні
вправи ( слід уникати статичних навантажень і великого обсягу фізичної роботи).
Хворим з різноманітними проявами емоційної гиперреактивности показані валеріана,
собача кропива, корвалол чи транквілізатори групи бензодиазепана (еленіум, седуксен,
нозепам, феназепам та інших.) в індивідуально підібраних дозах. Інші психотропні
(нейролептики, антидепресанти) за необхідності призначає психоневролог.

Медикаментозна терапія антигіпертензівними засобами починаючи з II стадії

проводиться постійно чи багатомісячними курсами (з перервами під час ремісії
хвороби) із дотриманням принципу раціональності фармакотерапії — досягти ефекту
при мінімальній дозі наскільки можна лише одного індивідуально підібраного
препарату (монотерапия). Нерідко доцільно домагатися зниження систолічного АТ на
20—25% порівнянно з його рівнем до лікування.
По терапевтичному ефекту і ймовірності небажаних дій антигіпертензивні препарати
нерівнозначні. Требо починати лікування із застосування
B - адреноблокаторов, які нерідко придатні для монотерапії, особливо з лабільною
гіпертензією.
Пропранолол (анаприлін, обзидан, індерал) призначають за відсутності порушень
предсердно-желудочковой провідності, брадикардії, обструктивних захворювань
бронхів і облітерируючих поразок артерій кінцівок. Лікування починають із дози 20 мг
2—3 р на день, поступово підвищуючи її за необхідності (під медичним наглядом
динаміки частоти пульсу), але в амбулаторних умовах лише до 200 мг на добу, тоді як
у стаціонарі була попередньо підібрана вища доза. Повний антигіпертензивний ефект
зазвичай утворюється не раніше як за через три тижні від початку лікування.
Кардіоселективний b - адреноблокатор талинолол (карданум) з обережністю
спробувати застосувати при поєднанні гіпертонічної хвороби з обструктивними
захворюваннями бронхів і облітерируючими ураженнями судин кінцівок. Початкова
доза — по 50 мг 2—3 р на день, максимальна добова доза — 300 мг.
До препаратів першої черги застосування при гіпертонії багато років відносили
тиазидні сечогінні. Максимум їх антигіпертензивної дії досягається на 3—4-й день
прийому першої дози. Найчастіше застосовують гіпотиазид у початковій дозі 12,5—
25 мг раз на день. Якщо зниження АТ немає, через 4 дня добову дозу збільшують до
25—50 мг. У високих добових дозах гіпотиазид не забезпечує додаткової
антигіпертензивної дії і найчастіше викликає побічні реакції. Комбінація невеликих
доз тиазидного діуретика з b-адреноблокатором, якщо монотерапия недостатня, може
у деяких випадках забезпечити бажаний ефект. Циклометиазид призначають у
початковій дозі 0,25 мг 1—2 р на день, максимальна доза до 1 мг щодня.
Тривале застосування цих препаратів можуть призвести до гипокалиемії, що потребує
призначення дієти, багатою калієм, і препаратів калію (панангин, тромкардин по 1—2
таблетки 3р на день; 10% розчин калію хлориду по 1 столовій ложці 3 р на день після
їжі). Великій экскреції калію перешкоджає діуретик триамтерен, або комбінація з
гіпотиазидом- препарат тріампур, який призначають по 1—2 таблетки на добу.
При неефективності монотерапії з b - адреноблокатором (або його комбінації з
діуретиком) призначають власне антигіпертензивні із групи переважно центральної дії
(резерпін, клофелін, метилдофа). Їх використовують для монотерапії, а при
недостатності- комбінують з тиазидним діуретиком чи вазодилятаторами з різним
механізмом дії (апрессин, коринфар, каптоприл та інших.) або використовують готові
комбіновані препарати (наприклад, адельфан).
Резерпін по 0,25 мг чи раунатін по 2 мг після перевірки їх переносимості хворим
(можливі вазомоторний риніт, діарея) призначають спочатку по 1—2 таблетки 4 р на
день (але не більш як вісім таблеток на добу.
З використанням метилдофа (допегит) його дозу від початковій (125—250 мг) до
підтримувальній (250—1000 мг на добу) збільшують повільно під медичним наглядом
та змін АТ в ортостатичній пробі. Антигіпертензивний ефект препарату сягає
максимуму через 2—3 год і зберігається близько 8 год, але при тривалому лікуванні
досить приймати препарат 2 р на добу.
З лікарських засобів центральної дії найефективніший є клофелін, але його
використрвують переважно короткими курсами (1—3 дня) чи разовими
призначеннями, коли необхідно домосягти швидкого зниження АТ. Дія клофеліну
проявляється приблизно через годину після вживання всередину чи через 10—15 хв
після розсмоктування таблетки і зберігається 6—8 год. Добові дози клофеліну можуть
варіювати в межах (від 3 до 10 таблеток по 0,075 мг).
Санаторно-курортне лікування можливо при неускладненому перебігу гіпертонії.
Хворі зазвичай погано адаптуються до змін кліматичних умов, у зв'язку із чим
доцільніше лікувати в місцевих санаторіях. Можливо лікування хворих на ранніх (IA
—IIA) стадіях захворювання на курортах Криму й Кавказу (крім гірських) в нежаркий
сезон. Не підлягають санаторно-курортному лікуванню хворі на гіпертонію зі
злоякісною течією, хворі гіпертонією III стадії, з частими кризами чи вираженими
проявами коронарної, цереброваскулярної і ниркової недостатності.
Лікувальна фізкультура діє з метою на нейрогуморальные механізми регуляції
гемодинамики, процеси обміну, реактивність судинної системи хворих, процеси
гемокоагуляции, і навіть зменшення суб'єктивних проявів хвороби. Вона показано
всім хворим і всіх її стадіях.
У I і II стадіях застосовуються ранкова гімнастика (зарядка), лікувальна гімнастика,
дозована ходьба, терренкур (сходження по гористій місцевості), плавання, туризм,
веслування, рухливі ігри (волейбол, бадмінтон, містечка), лижні прогулянки. Основна
є лікувальна гімнастика, що здійснюється щодня протягом 20—30 хв. Рекомендуються
загальні вправи, що чередуються з дихальними; виконуються у спокійному темпі, без
зусілля і дії напруги.
Невідкладна допомога при гіпертонічному кризі:
I. Викликати лікаря.
II. Домедикаментозна терапія:
1. Виміряти АТ.
2. Напівсидяче положення.
3. Фізичний та психічний спокій.
4. Забезпечити доступ свіжого повітря.
5. Поставити гірчичник на потилицю.
6. Зробити гарячі ручні та ножні ванни.
7. Холодний компрес на чоло.
8. Банки вздовж хребта.
III. Медикаментозна терапія:
1. Внутрішньовенно – 1 % розчин лазиксу 2 мл.; 0,5 % розчин дибазолу 4 мл.;
1 % розчин папаверину гідро хлориду 2 мл. на 40 мл фізичного розчину.
2. Внутрішньом’язово 25 % розчин сульфату магнію 10 мл., 0,01 % розчин
клофеліну 1,5 мл.
3. Сублінгвально – каптопрес, анаприлін, тонорма.
Постійний контроль АТ.
4. Кровопускання до 300 - 400 мл.

Профілактика артеріальної гіпертензії

Масштаби цієї неінфекційної епідемії вражаючі! Майже 20-25% всього дорослого

населення має підвищений артеріальний тиск, тобто страждає тією чи іншою формою
артеріальної гіпертензії, причому частіше нездужують найбільш працездатні люди
віком 30-60 років. Щорічно АГ вперше виявляється приблизно у 430 тисяч пацієнтів.
Саме по собі підвищення артеріального тиску (АТ) часто протікає безсимптомно i
проявляється лише у фіналі захворювання тяжкими ускладненнями - мозковий
інсульт, серцева або ниркова недостатність, інфаркт міокарда. Україна посідає перше
місце серед країн Європи за смертністю населення вiд серцево-судинних захворювань
(це майже 57 % у структурі загальної смертності).

Диспансеризація хворих на гіпертонічну хворобу складається з таких етапів:

1. Проведення санітарно-освітньої роботи серед населення, в тому числі і серед
хворих, з метою ознайомлення їх з основними ознаками хвороби, принципами її
лікування і профілактики.
2. Організації масових профілактичних оглядів з метою виявлення і взяття на облік
хворих переважно в початковій стадії хвороби.
3. Вивчення умов праці й побуту з метою усунення факторів, що травмують нервову
систему людини і сприяють розвитку хвороби.
4. Систематичного і тривалого комплексного лікування хворих, консультування їх з
питань працевлаштування.
5. Тривалого динамічного нагляду за станом здоров'я хворих не тільки в період
загострення хвороби, а й під час значного поліпшення самопочуття.
6. Аналізу результатів і ефективності диспансеризації.

Основними заходами немедикаментозного впливу на артеріальну гіпертензію є:

- обмеження вживання солi в їжi;
 - зменшення маси тiла при її надлишку; 
 - обмеження вживання алкогольних напоїв; 
 - зменшення вживання їжi насиченої жирами, солодощiв;  
 - вiдмову вiд палiння;  
 - пiдвищення фiзичної активностi в години дозвiлля;  
 - психоемоцiйне розвантаження та релаксацiя.
Приблизно 40 - 60% пацієнтам з початковою стадією артеріальної гіпертензії при ще
невисоких цифрах тиску вдається домогтися його зниження лише за допомогою
немедикаментозного лікування.

Атеросклероз

Атеросклероз - це хронічне захворювання, що характеризується системним

ураженням артерій. На внутрішній стінці артерій відкладаються ліпіди і солі Са. Далі
відбувається ущільнення і звуження просвіту артерій.
Термін ’’атеросклероз” був введен у 1904 р. і проісходить він від грецьких слів -
"кашица” і "уплотнение” і означає скупучення ліпідів у стінці артерій з подальшим
розвитком у ділянках змін сполучної тканини.

ЕТІОЛОГІЯ: розвиток атеросклерозу пов’язан з порушенням функції і взаємодії двох

систем:
І. Зміни в кількості і якості ліпопротеїдів у плазмі
II. Зміни в самій судинній стінці.
Головні чинники:
1. Артеріальна гіпертензія.
2. Паління.
3. Нервово-емоційні стреси.
4. Порушення ліпідного обміну.
5. Яди.
6. Подагра, шлунково-кишкові захворювання.
7. Порушення білкового обміну.

ПАТОГЕНЕЗ: ліпіди, які циркулюють у крові, переважно пов'язані з білком. їх

називають ліпопротеїдами. Вони є важливими біологічними сполуками: а) будова
клітин мембран, б) гормонів, в) енергетичний матеріал.
До гілерліпідопротеїнемії належить гіперхолестерінемія (збільшена холотестерину у
сиворотці крові більше 6 ммоль/л.).
 Холестерин є одним із компонентів мембран клітин, грає роль у регуляції всіх
процесів обміну в організмі. Із нього синтезуются всі гормони, жовчні кислоти,
вітамід Д. При ушкодженні мембран клітки може бути "латкою".
Гіперліпопротеїнемія може бути врожденою і набутою, винекнення яких пов’язане з
порушенням режиму харчування, цукровим діабетом, гіпотиреозом, біліарннм
цирозом печінки.

Проблеми пацієнтів: при відсутності порушення кровопостачання будь якого органа

або тканини розпізнати атеросклероз дуже важко.
Латентний перебіг - 2 стадії: а) функціонально - метаболічні порушення, б) судинні
порушення.
Прояви атеросклерозу вінцевих артерій серця об'єднані в ішемічну хворобу сердця.

Атеросклероз грудної частини аорти: проблеми - стискаючий, пекучий біль за

грудиною. Іррадіює в верхні кінцівки, шию. Можуть виникати парастезії лівої руки,
дисфагія. Р - швидкий, високий, АТ- систолічний підвищується, а діастолічний –
знижується. Перкуторно - межі сердця розширенні вліво. Відмічають пульсацію в
яремній ямці, акцент 2 тону і систолічний шум над аортою.
Рентгенологічно - поширення і подовження висхідного відділу аорти. Ускладнення-
аневрізма аорти.

Атеросклероз брюшної частини аорти: проблеми - біль через 20-30 хв після

приймання іжї, або відразу після іжі, після фізич. навантаження. Нітрогліцерин знімає
цю біль. Скарги на слабкість, порушення серцевого ритму, диспептичні явища,
метеоризм, схуднення.

Атеросклероз сонних артерій: проблеми - головний біль, запаморочення, парастезії,

біль у руках, парези, непритомність, нудота, брадикардія, на ЕКГ будуть зміни,
гіпотонія, хворі можуть непритомніти, корчитись, похитуватись при ходьби.

Атеросклероз судин головного мозку: проблеми - проявляється у віці 50-68 р.,

процес помірний: головний біль, порушення пам'яті, плаксивість, порушення сну,
дратівливість, зниження працездатності, зміна характеру, симптоми порушень
мозкового кровообігу, зниження або відсутність рухів у кінцівках, порушення зору,
ковтання, гострі порушення пам'яті - ці приступи повторюютея через різні проміжки
часу.
Розрізняють 3 стадії атеросклерозу мозкових артерій:
1 стадія - (ішемія) - ознаки розвитку атеросклеротичного неврозу. Головний біль,
запаморочення, шум у вухах і голові, тремтіння рук, ніг, посіпування обличчя
(с-м паркінсонізму).
2 стадія - (інсульт) - гостре порушення мозкового кровообігу внаслідок крововиливу
або тромбозу, який раптово виникає після нервового або фізичного навантаження.
Втрата свідомості, гіперемія обличчя, клекочуче дихання, брадикардія, розширення
зіниць, опущення кутиків рота, зниження тонусу м’язів. При тромбозі, який
розвиваєтся повільно, сплутанність думок, порушення свідомості, потемніння в очах,
непритомність, слабкість у кінцівках, парестезії.
 3 стадія - розвиток атрофічних та фіброзних змін, залишкові явища порушень
мозкового кровообігу.

Атеросклероз артерій кінцівок: проблеми -

1 стадія: біль приступоподібного характеру під час ходьби в одній або обох ногах. У
спокої біль зникає. Шкіра ураженої кінцівки бліда, холодна, суха, атрофічна, пізніше –
трофічні виразки, відзначають оніміння і парестезії кінцівок.
2 стадія: тромбоз артерій. Виникають різкий біль у кінцівках, загальна інтоксикація,
сепсис, суха гангрена.
3 стадія: біль у ділянці аневризми судин, у кінцівках, рубцюваті та атрофічні зміни
ураженої кінцівки.

Діагностика: Біохімічне дослідження крові – підвищення рівня холестерину,

ліпопротеїдів, тригліцеридів. Зростає в'язкість крові, агрегація тромбоцитів,
еритроцитів.
Погіршення показників ЕКГ, реоенцефалографії.

ЛІКУВАННЯ.

Дієтичне харчування – стіл № 10 - продукти моря, овочі, фрукти.

Забороняється вживати жирні м'ясні супи, м'ясо, рибу, печінку, нирки, солені та гострі
закуски, міцну каву, чай, шоколад, алкоголь.

Медикаментозне лікування:

Гіполіпідемічні препарати - цетаміфен, місклерон.

Препарати, які знижують кількість перекисних сполук ліпідів: ретинол, токоферол.

Антиангінальні - нітрогліцерин, сустак, ериніт, нітросорбіт.

Блокатори b-адренорецепторів - обзидан, тимолол.

Антагоністи кальцію – фіноптин, коринфар.

Судиннорозширювальні та протизгортальні препарати – гепарин до 10 000 ОД.
Препарати, поліпшуючи обмін речовин - йодисті сполуки, калію оротат, вітаміни,
панангін.
ПРОФІЛАКТИКА:

1. Запобігання і лікування порушень ЦНС.

2. Чередування праці та відпочинку.
3. Раціональне харчування.
4. Відмова від шкідливих звичок.
5. Боротьба з шумом.

Гіпертонічна хвороба

І стадія
II стадія

III стадія

Діагностика артеріальної гіпертензії

Атеросклероз
 Тести:

1.Пацієнт 45 років звернувся до чергової медичної сестри з такими проблемами:

різкий головний біль, головокружіння, миготіння “мушок” перед очима. АТ - 180/100
мм. рт. ст. Рб - 62 уд/хв.. Для якого захворювання характерні такі проблеми пацієнта?
А Анафілактичний шок
В Набряк легень
С Інфаркт міокарду
Д Гіпертонічний криз
Е Напад стенокардії
2. 40 років скаржиться на періодичне підвищення АТ після нервового напруження,
яке проходить після прийняття заспокійливих препаратів. Які симптоми характерні
для І стадії гіпертонічної хвороби:
А Зміни в очному дні
В Гіпертрофія лівого шлуночка серця
С Протеїнурія
Д Нестійке підвищення АТ, без ознак ураження органів-мішеней
Е Порушення функції органів-мішеней
3.У хворого на гіпертонічну хворобу виник напад ядухи. АТ-220/100мм рт.ст. У
легенях поодинокі вологі хрипи в нижніх відділах. Яке ускладнення розвинулося:
А Серцева астма
В Бронхіальна астма
С Легенева кровотеча
Д Кардіогенний шок
Е Інфаркт міокарда
4. Ви сімейна медична сестра, до вас звернувся пацієнт якому встановили діагноз -
атеросклероз,гіпертонічна хвороба 2 ст, з питанням щодо дієти. Який дієтичний стіл
ви порекомендуєте хворому?
А – 10
В–7
C- 5
D–1
E-4
5.Пацієнт К., 45 р, знаходиться на лікуванні з приводу гіпертонічної хвороби. Стан
погіршився: посилився головний біль, з’явилися нудота, блювання. Яке
медсестринське обстеження необхідно провести пацієнту на 1 етапі?
А Виміряти АТ
В Визначити пульс
С Підрахувати ЧД
Д Контроль діурезу
Е Виміряти Т тіла
6.Пацієнт Ф, 43 р, знаходиться на лікуванні в кардіологічному відділенні з діагнозом -
гіпертонічна хвороба. Після стресу у хворого виник гіпертонічний криз. Який
препарат необхідно застосувати для надання невідкладної допомоги?
А Корглікон
В Строфантін
С Ніфедипин
Д Но-шпа
Е Папаверин
7.Медична сестра здійснює медсестринське обстеження пацієнта з гіпертонічною
хворобою. Які проблеми пацієнта вона визначить на 2 етапі?
А Стискаючий, нападоподібний біль в ділянці серця, який виникає після фізичного
навантаження
В Високий артеріальний тиск, головний біль, запаморочення СПекучий, гострий біль
в ділянці серця, який виник після фізичного навантаження, страх смерті
Д Біль у грудях, за грудиною, постійний, не пов’язаний з навантаженням
Е Кашель, підвищення температури, задишка, біль у грудях,кровохаркання,
зниження маси тіла
8 До кардіологічного відділення потрапив пацієнт з підозрою на гіпертонічну хвороби-
Яке обстеження має найвагоміше значення в діагностиці гіпертонічної хвороби?
А фонокардіографія
В дослідження крові
С електрокардіографія
Д дослідження артеріального тиску
Е рентгенографія
9. У Вас, медсестри кардіологічного відділення, знаходиться пацієнт з гіпертонічною
хворобою. Які залежні медсестринські втручання необхідно здійснити на 4 етапі під
час реалізації плану догляду за пацієнтом при гіпертонічній хворобі?
А Усунути стресові ситуації.
В Ввести гіпотензивні засоби і діуретики.
С Нормалізувати сон і відпочинок.
Д Обмежити вживання солі й рідини.
Е Припинити куріння і вживання алкоголю.
10. Пацієнт К., 35 , протягом останніх 6 місяців скаржиться на періодичний головний
біль в потиличній ділянці, біль в серці, шум у вухах, зниження зору. Ці симптоми
виникають після фізичного та емоційного перенапруження. Що можна запідозрити у
хворого?
А Інфаркт міокарду
В Стенокардію
С Атеросклероз
Д Міокардит
Е Гіпертонічну хворобу

Задача № 1.
Пацієнт знаходиться у кардіологічному відділенні з підозрою на гіпертонічну хворобу.
1. Які проблеми будуть свідчити про наявність гіпертонічної хворби у пацієнта?
Задача № 2.
До Вас, сімейної медсестри, звернувся пацієнт із проблемами: різкий головний біль у
потилиці, загальна слабкість, зниження працездатності, погіршення зору. Ви виміряли
йому АТ-175/ 95 мм.рт.ст.
1. Яка проблема буде пріоритетною?
Задача № 3.
У пацієнта з гіпертонічною хворобою виник гіпертонічний криз. У відділенні є такі
препарати: лазікс, дібазол, магнезія, папаверин.
1. Який препарат Ви повинні вводити пацієнту в першу чергу при наданні
невідкладної допомоги?
Задача №4.
У кардіологічному відділенні знаходиться пацієнт з гіпертонічною хворобою з
проблемами на періодичне підвищення АТ, головний біль, нудоту.
1. Про яку потенційну проблему Ви повинні попередити пацієнта?