Professional Documents
Culture Documents
Людвіг ван Бетховен
Людвіг ван Бетховен
Дитинство
Батько Бетховена, Йоганн, був співаком (тенором) у придворній капелі.
Мати, Марія-Магдалина (у дівоцтві — Кеверих), була дочкою шеф-кухаря,
який працював при дворі. Був старшим сином у родині, мав шістьох молодших
братів.
Освіта
Батько хотів зробити з маленького Людвіга другого Моцарта, з малого
віку навчав його грі на скрипці та клавесині. У 1780 році в Бонн приїхав
Крістіан Готлоб Нефі, органіст і композитор. Він і став справжнім вчителем
Бетховена. Із-за бідності Людвіг кинув школу, але самостійно вивчив латину,
французьку та італійську.
Творчий шлях
У 12 років Людвіг вже працює, так як після смерті діда сім’я терпить
нужду. В цей же час Нефі допомагає йому опублікувати його перший твір.
Після смерті матері в 1887 році Бетховен поступив працювати в оркестр
на посаду альтиста. Бажаючи продовжити навчання і здобути освіту,
композитор в 1789 році починає відвідувати університетські лекції. Підтримує
сталася в ті роки Французьку революцію, вступає в масонство.
Активно займається викладацькою діяльністю, навчаючи музиці своїх
численних учнів, серед яких Стефан Брейнінг, Фердинанд Рис, Карл Черні,
Теодор Лешетицкий.
Після знайомства з Гайдном Бетховен їде до Відня брати у великого
композитора уроки.
Погляди на музику у Гайдна і Бетховена розходяться: вчителі лякає
похмура тональність музичних творів учня. Незабаром вчителем Бетховена стає
Антоніо Сальєрі.
Незважаючи на свою майже завжди недбалу зовнішність: розпатлане
волосся, потерту одяг — Бетховен завойовує Відня своєю віртуозною грою на
фортепіано. Його характер досить складний, він неуживчив і високої думки про
себе.
За 10 років віденського періоду Бетховен стає популярним композитором.
Тут ним написано 20 сонат для фортепіано, 3 фортепіанних концерту, 8 сонат
для скрипки, безліч квартетів та інших камерних творів, ораторія «Христос на
Масличній горі», Перша і Друга симфонії, балет «Творіння Прометея».
Але з 1796 року Бетховен починає втрачати слух. Йому ставлять
невиліковний діагноз — запалення внутрішнього вуха (тинит). Самота в
маленькому Хайлигенштадте полегшення не приносить. Бетховен пише лист,
що отримало назву хайлігенштадтського заповіту, в якому композитор описує
свої страшні і болісні переживання з приводу хвороби.
В останні роки свого життя він постійно критикує владу. Однак він так
популярний, що уряд не чіпає його. Бетховен стає похмурий, дратівливий,
нетовариський. Практично не виходячи з дому, створює свої найвідоміші твори
(Третя симфонія, опера «Фіделіо»). Слух покидає його остаточно. З близькими і
друзями він спілкується виключно за розмовною тетрадям.
У Бетховена починає руйнуватися печінку.
Особисте життя
Особисте життя композитора була сповнена таємниць, але так і не
склалася, хоча навколо нього завжди було багато жінок.
У Відні його ученицею була прекрасна графиня Джульєтта Гвіччарді, якій
композитор всерйоз захопився і навіть подумував про одруження. Свою
прекрасну «Місячну сонату» він присвятив саме їй. Однак графиня вийшла
заміж за графа Галленберга, якого вважала кращим композитором.
Захопленням Бетховена стала й інша його учениця, прекрасна Тереза
Брунсвік. Вона присвятила себе справі виховання дітей та благодійності, але з
композитором її пов’язувала довга прониклива дружба. Після смерті Бетховена
було знайдено ніжне лист, адресат якого невідомий, але багато біографів
композитора вважають саме Терезу Брунсвік. Лист відоме під ім’ям «Лист до
безсмертної коханої».
Останньою надією на щастя для Бетховена стала Беттіна Брентано,
подруга Гете, німецька письменниця. Але й тут його чекала невдача: у 1811
році вона вийшла заміж за іншого, письменника Ахіма фон Арніма. Щастя
обійшло стороною великого композитора.
Смерть
Бетховен помер у Відні 26 березня 1827 року. Його труну проводжали
понад двадцяти тисяч чоловік під його улюблену мелодію — заупокійну месу
Реквієм до мінор Луїджі Керубіні.