ДЖУЗЕППЕ ВЕРДІ

ІТАЛІЙСЬКИЙ КОМПОЗИТОР, ДИРИГЕНТ

 Дитинство
Народився Верді в сім'ї Карло Джузеппе Верді (1784—1867 роки) і Луїджі Уттіні у Ле Ронколе, селі
поблизу Буссето в департаменті Таро, яка в той момент була частиною Першої Французької імперії
після приєднання князівств Парма і П'яченца. Так сталося, що Верді офіційно народився у Франції.
Батько композитора, Карло Верді, містив сільський трактир, а мати, Луїджі Уттіні, була ткалею.
Сім'я жила бідно, і дитинство Джузеппе було тяжким. У сільській церкві він допомагав служити месу.
Музичної грамоти і грі на органі навчався у П'єтро Байстроккі. Помітивши тягу сина до музики,
батьки подарували Джузеппе спінет. Цей вельми недосконалий інструмент композитор зберіг до
кінця свого життя.
На музично обдарованого хлопчика звернув увагу Антоніо Барецці — багатий торговець з
сусіднього міста Буссето. Він вірив, що Верді стане не шинкарем і не сільським органістом, а
великим композитором. За порадою Барецці в 1823 році десятирічного Джузеппе Верді, що одержав
початкові знання від сільського священника, відправили в школу у Буссето[6].
Творчість
У 1840 році композитор пережив особисту трагедію — за короткий час померли його двоє дітей і дружина.
Написана у цих обставинах комічна опера «Король на день» (італ. Un giorno di regno) провалилася,
немилосердно обсвистана публікою. Верді, вражений провалом опери, заприсягся, що не буде більше писати
опер і попросив директора розірвати укладений з ним контракт. Але директор Мереллі вірив у талант
композитора і, давши йому отямитися, вручив лібрето Набукко за мотивами біблійної історії про царя
Навуходоносора. При читанні увагу Верді заполонив хор євреїв у вавилонському полоні, і його уява ожила.
Успішна прем'єра «Набукко» (1842) відновила репутацію композитора. Після «Набукко» були «Ломбардці» (італ. І
Lombardi, 1843 рік), опера, що теж давала вихід пригнобленим патріотичним почуттям, а потім «Ернані» (італ.
Ernani, 1844) за романтичною драмою Віктора Гюго — здобуток, завдяки якому популярність Верді поширилася
за межі Італії. У наступні роки композитор, за його власними словами, працював як каторжник. Опера писалася
за оперою — «Двоє Фоскарів» (італ. І due Foscari, 1844), «Жанна д'Арк» (італ. Giovanna d'Arco, 1845), «Альзіра» (італ.
Alzira, 1845), «Аттіла» (італ. Attila, 1846), «Розбійники» (італ. І masnadieri, 1847), «Корсар» (італ. Il corsaro, 1848),
«Битва під Леньяно» (італ. La battaglia di Legnano, 1849), «Стіффеліо» (італ. Stiffelio, 1850). У цих творах поверхова,
а іноді й легковажна реміснича музика додається до слабкого лібрето. Серед опер цього періоду вирізняються
«Макбет» (італ. Macbeth, 1847) — перший плід захопленого шанування композитором Шекспіра, а також «Луїза
Міллер» (італ. Luisa Miller, 1849) — видатний твір камерного стилю.
 Творчість
На період 1851–1853 років припадають три зрілі шедеври Верді — Ріголетто (італ.
Rigoletto, 1851 рік), Трубадур (італ. Il trovatore, 1853) і Травіата (італ. La traviata,
1853). У кожному з них відбита особлива сторона хисту композитора. Ріголетто за
п'єсою В.Гюго «Король забавляється» демонструє, крім уміння створювати живі,
захопливі мелодії, нову для композитора оперну форму — більш зв'язну, з
меншими контрастами між речитативом, що досягає характеру співучого аріозо, і
арією, яка відхиляється від встановлених схем. Розвитку дії сприяють написані у
вільній формі дуети й інші ансамблі, зокрема знаменитий квартет в останньому
акті — видатний зразок уміння Верді відбити в ансамблевій формі конфлікт
характерів і почуттів своїх персонажів. Успіх цих трьох опер розкрив перед Верді
нові можливості. У 1855 році йому замовили твір для Паризької опери в
характерному меєрберівському стилі — Сицилійська вечірня (фр. Les vêpres
siciliennes). Для того ж театру він зробив нову редакцію Макбета (1865 рік), а також
створив Дона Карлоса (1867); для петербурзького Маріїнського театру написав
Силу долі (італ. La forza del destino, 1862). Паралельно зі здійсненням цих
грандіозних проектів Верді працював над скромнішими операми в італійській
манері — Симоном Бокканегрою (італ. Simon Boccanegra, 1857) і Балом-
маскарадом (італ. Un ballo in maschera, 1859). Всі ці здобутки — це романтичні
мелодрами, основані на більш-менш правдивих історичних подіях
 Цікаві факти
•Період свого навчання Верді продовжував грати в церкві на органі в своєму рідному місті.
•Любив читати Гете, Шекспіра, Данте. Улюбленим його твором стало» приречені » а.Мандзоні.
•Свою першу симфонію створив, коли йому було всього 15 років.
•Будучи 18-річним юнаком, вирішує продовжити свою освіту в консерваторії в Мілані, але його не приймають
туди через погану гру.
•Верді вирішує навчатися у репетитора, а паралельно відвідує різні концерти і театральні постановки. Це
підштовхнуло його до того, щоб вибрати в якості роботи діяльність композитора в театрі.
•Перший свій виступ юний музикант дає в 1830 році в будинку того самого торговця, який порекомендував Верді
навчатися музиці. Господар будинку був в захваті від Джузеппе і пропонує йому стати репетитором для його
дочки.
•«Набукко» мала великий успіх, її ставили по всій Європі.
•Наступними його операми стали «Ломбардці в хрестовому поході»і «Ернані». Вони також мали великий успіх.
•У 1847 році опера «Ломбардці «перейменовується в» Єрусалим» і ставиться у Франції. Це була перша оперна
постановка, виконана в жанрі град-опера. Автор переробляв її під французьку публіку.
•Другою дружиною Верді стала співачка Джузеппіна Стреппоні. Дітей у них не було.
•Джузеппіна і Джузеппе закінчили свою кар’єру майже в один час. Однак, дружина всіляко намагалася
переконати його і далі займатися творчістю.
•Тому в 1851 оду виходить нова постановка «Ріголетто» за мотивами твору в.Гюго. Публіка залишилася в захваті
від Опери.