Тридцяте листопада

Класна робота

Федеріко Ґарсіа Лорка: віхи творчого шляху й

художні здобутки іспанського поета.
Жанрове розмаїття його лірики.
Яскраві образи й символи у віршах поета
«Про царівну Місяцівну», «Гітара»
Федеріко Ґарсія Лорка  — іспанський поет - модерніст, на
формування поетики котрого справили вплив
Європейський сюрреалізм, іспанська барочна лірика та
народнопісенна традиція.
Широко використовуючи фольклорні джерела й тим самим
надаючи створеному ним художньому світу національного
колориту, Гарсіа Лорка сягнув вершини модерністської
міфотворчості.

Найбільша радість –
бути поетом.
Все інше – дрібниця,
навіть смерть
Ф.Г.Лорка
Іван Драч назвав Федеріко Ґарсію
Лорку «циганським баладником»,
тому що в його творах «усе в
нетривких, примарних чарах місяця —
буденність закутується в романтичне
покривало нічного місяця»... Трагічна
розв’язка його життя (на злеті літ
митця розстріляли франкісти) стала
своєрідним символом долі митця доби
тоталітарних режимів і воєн ХХ ст.
Саме про творчість Федеріко Ґарсії
Лорки — іспанського поета,
драматурга, відомого також як
музикант і художник-графік, ми
сьогодні говоритимемо.
• Федеріко Гарсіа Лорка народився 5 червня 1898 р. в родині заможного
фермера і вчительки в андалуському селищі Фуента Вакерос (з
іспанської – Пастуше Джерело), неподалік Гранади, в долині Вега.
Мальовничий край, оточений горами та джерелами, сповнений запаху
квітучого мигдалю, назавжди зачарував майбутнього письменника.
Природа пробуджувала в його душі звуки, слова, мелодії, які згодом
втілилися в художніх образах.
Його мати, Вісента Лорка
була шкільною вчителькою .
Дитячі роки Федеріко Гарсіа
Лорки пройшли в атмосфері
поетичних образів стародавніх
іспанських переказів, пісень,
музики. Батько грав на гітарі
і писав стародавні андалузькі
пісні - "канте хондо", мати
прекрасно грала на
фортепіано.
«Моє дитинство – це село і
поле. Пастухи, небо та безкраї
простори», – згадував Лорка.
 Хуглар-
Хуглар народний
Також любителем – музикантом був дідусь,
співець в Іспанії, в
бабуся задушевно читала вірші іспанських та творчості якого
французьких романтиків, старший брат поєднуються слово,
захоплювався грою на гітарі. музика, жест
Вечорами сім’я збиралася вдома, щоб
поспівати народних пісень. Завдяки цій
сімейній атмосфері хлопець з дитинства
познайомився з поезією і андалуським
фольклором (піснями, романсами,
замовляннями).
Знавцем фольклору був його дядько
Бальдомеро Гарсіа.
Усе життя Федеріко буде черпати натхнення
в поезії рідного краю, легендах і реальних
випадках, відчуття з дитинства пізніше
перетворяться у вірші, романси, п'єси.
    
 Через деякий час сім’я переїхала до сусіднього
селища Аскероси (з іспанської - Огидне), а пізніше , в
1909 р.,- до Гранади.
Федеріко пішов у школу.
У 1910-х рр. Федеріко брав активну участь у
діяльності місцевого художнього товариства.
 Федеріко брав участь у стародавніх
ритуалах, карнавалах, народних
святкових процесіях. Особливо
вражала його поширена в Андалусії
християнська процесія. У святий
четвер опівдні, вона зупинялася на
центральній площі, де всі уважно
спостерігали театралізоване дійство
– зустріч Христа і Вероніки. Біла
хустка Вероніки, якою вона втирала
скривавлене лице Сина Людського,
стала одним із улюблених поетичних
образів Гарсіа Лорки.
 МУЗИКА І ЛОРКА
В життя Лорки музика увійшла
набагато раніше ніж поезія та проза.
Талановитий композитор з дитинства
знав і любив європейську класику, але
з'єднався на все життя з тою музикою,
яку почув першою на вулицях
андалузького селища. Випадок звів його з
Антоніо Сегура - учнем великого Верді,
він знайшов у хлопчика великі здібності
до музики. Ф.Г.Лорка співав та грав
постійно – вдома, в кругу друзів, скрізь.
Під час літературного спору, згадують
друзі, Лорка підходив до рояля, і декілька
аккордів, два рядка народної пісні
мирили опонентів.
 УНІВЕРСИТЕТ

У 1914 році Федеріко поступив до

Гранадського університету одразу на два
факультети: факультет літератури й
філософії і факультет права. Він захопився
класичною літературою і водночас глибоко
вивчав рідну історію, намагаючись
усвідомити “місце Іспанії у всесвіті і своє
місце в Іспанії”. Своєрідними
“університетами” для нього в цей час були
зібрання студентської молоді в кафе
“Аламеда”. Тут читали вірші, співали пісні,
влаштовували кумедні вистави
Близько зійшовся з мислячою групою
студентів, вони називали себе
"закоулочники".
закоулочники
     Читали  вірші, сперечалися, деякі з них
писали самі, разом складали пародії на
відомих поетів. І дуже часто виявлялося,
що варіант Федеріко найбільш вдалі.
Переїхавши 1919 р. до Мадрида, молодий
поет поринув у бурхливе життя столиці.
Він жив у Студентській резиденції, де на
той час збиралося чимало молодих
талантів, які згодом увійшли в історію
іспанської культури: діячі театру,
художники, композитори.
Серед друзів Г.Лорки були поети Хуан
Рамон Хіменес – майбутній лауреат
Нобелівської премії – та Антоніо Мачадо.
 ДРУЗІ ЛОРКИ
У Студентській резиденції
    

Федеріко близько зійшовся з

починаючим художником  
Сальвадором Далі. Кілька разів
гостював у С.Далі в Кадакесі.
Подружився з молодшою сестрою
Далі Ганною Марією.
         Федеріко малює. Малюнки
його по-дитячому наївні, але і по-
дитячому виразні, а враження
роблять трагічне. Друзі
влаштували виставку малюнків
Лорки в Барселоні. Виставка
особливого успіху не мала.
КАРТИНИ ЛОРКИ
 ВІЙНА В ЖИТТІ
ПИСЬМЕННИКА

Не залишився Ф.Г.Лорка й осторонь

суспільного життя. На повідомлення про
жахи Першої світової війни відгукнувся
статтею “Патріотизм”
Патріотизм (1915), в якій засудив
націоналізм, ворожнечу між народами,
лицемірство.
ЛІТЕРАТУРНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Навіть прозаїки завжди починають з

поезії. Лорка – поет по своїй внутрішній
сутності – почав з прози.
Перші його вірші, надруковані в
студентському “Бюлетені”, привернули
увагу професора Мартіна Берруети. У
1918 р. вони разом подорожували
Іспанією. Результатом цієї мандрівки
стала перша збірка дорожніх нотаток
“Враження і картини” (1918), в якій
створено чарівні образи рідного краю і
ліричного героя, що шукає свого місця
у житті.
 ПОЕЗІЯ
ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКИ

• «Почуття та пейзажі» («Враження і картини»),

1918
• «Книга віршів», 1921
• «Пісні», 1927

• «Перші циганські романси», 1928

• «Поема про глибоку пісню», 1931

• «Сонети про смутну любов», 1935
• «Перші пісні», 1936
• «Поет у Нью-Йорку», посмертна збірка, 1940

 
Композитор Мануель Філософ Хосе Ортега – і -
де Фалья Гасет

Художник Сальвадор
Далі
 “КНИГА ВІРШІВ” (1921Р.)

Це був дебют письменника.

Відкривалась вступом “Кілька слів у виправдання”

“Ця книга – жива пам’ять

мого палкого дитинства,
коли я босоніж бігав луками
і долиною, яку обступили
гори”.
 СЛОВО СТАЛО МУЗИКОЮ

Канте хондо – «глибинний

спів», андалузька пісенна
культура, одна з
найдавніших у Європі.
Фольклор для Лорки –
традиція, постійне
оновлення. Митець
наголошував: «Дві стихії –
поезія та музика – борються
в канте хондо».
 У 1923 р. Ф. Гарсіа Лорка закінчив факультет
юриспруденції Мадридського університету, але
його справжнім покликанням була література.
Протягом 1921 – 1922 рр. він працював над У 1922 р. Гнарсіа
віршами, що склали збірку “Канте хондо”, яка Лорка організував
була опублікована 1931 р. У перекладі ця назва фестиваль канте
означає глибокий спів, це пісня серця. хондо в Гранаді

“Канте хондо” співає, ридає,

тужить сама природа.
Для поета Бог і природа – це
єдинеий всесвіт. І все, що є у
ньому,- зірки, місяць, рослини,
тварини, люди – тісно пов’язане
між собою.
“Канте хондо близький до
перших музичних систем
Індії… це дивовижна
голосова вібрація,що
порушує звичну нам музичну
стихію…тисячами пелюсток
розкриває квіти напівтонів”
У 1927 р. вийшла збірка “Пісні”, що
засвідчила розвиток таланту поета.
Це своєрідна форма відчуття світу і
водночас вираження душевного
стану.

У збірці “Циганське романсеро” (1928)

він звернувся до народної творчості,
зокрема до улюбленого жанру –
романсу. Лорці вдалося возродити та
перетворити старовинний, ісконно
іспанський жанр – романс. Поет
говорив: «Я хотів з'єднати циганську
міфологію зі всією сьогоднішньою
буденністю та отримати щось дивне, і
здається, по-новому чудове»
чудове
«ЛА БАРРАКА»
У 1929 р. Лорка очолив
драматичний колектив
студентської молоді
Мадридського університету -
створив пересувний театр “Ла
Баррака”
Він привіз у глухі селища, де
ніколи не бачили театру,
іспанську класику. На двох
грузовиках ( в одному – трупа, в
іншому – реквізит та декорації)
театр мандрував по Іспанії.
Лорка писав музику для п'єс,
малював костюми та був
чудовим актором.
 ЛОРКА НІКОЛИ НЕ ЗАЛИШАВ
ДРАМАТУРГІЮ

П'єси
•«Чаклунство метелика»: написана в 1919-20, вперше показана в
1920
• «Маріана Пінеда», написана в 1923-25, вперше показана в 1927
• «Чудова чоботарка»: написана в 1926-30, вперше показана в
1930, перероблена в 1933
• «Любов дона Перлімпіна з Белізою у його саду»: написана в
1928, вперше показана в 1933
• «Криваве весілля»: написана в 1932, вперше показана в 1933
• «Йерма», написана у 1934, вперше показана у 1934
 ЛОРКА НІКОЛИ НЕ ЗАЛИШАВ
ДРАМАТУРГІЮ

• «Донья Росіта, дівиця, або Мова квітів»: написана в 1935, вперше

показана в 1935
• «Лялькова вистава Дона Крістобаля»: написана в 1931, вперше
показана в 1935
• «The Billy-Club Puppets»: написана в 1928, вперше показана в 1937
•  «Коли мине п'ять років»: написана у 1931, вперше показана
у 1945
• «Дім Бернарди Альби»: написана у 1936, вперше показана у 1945
• «The Public»: написана в 1930–1936, вперше показана в 1972
• «Комедія без назви»: написана в 1936, вперше показана в 1986
 У другій половині 20 – х років письменник переживає духовну кризу.
“Ода Сальвадору Далі”(1926), “Ода святому причастю (1928)” звучить туга
за втраченою гармонією світу.
У творчість письменника входить сюрреалізм, який збагачує його
поетичну манеру.
ЙОГО ЖИТТЯ ТА ПОЕЗІЯ
ОБІРВАНІ НА ПІВСЛОВІ
Гарсіа Лорка увійшов до групи
письменників, що об’єдналися
навколо антифашистського
журналу “Octubre”
(“Жовтень”). Він не
приховував своєї ненависті до
фашистів, брав активну участь
у суспільному житті Іспанії
Перед початком громадянської
війни Гарсія Лорка виїжджає з
Мадрида в Гранаду, хоча було
очевидно, що там його чекає серйозна
небезпека: на півдні Іспанії були
особливо сильні позиції правих. 18
серпня 1936 року націоналісти
заарештовують Гарсіа Лорку, і
наступного дня поета вбивають як
республіканця та комуніста
та  .
“На незбагненній землі Іспанії, де так гарно
римуються la muerte і la suerte (смерть і
доля), зацвіла така густо – чорна кривава
троянда, од моторошного запаху якої стало
паморочиться в голові багатьом за
Піренеями.
Розстріляли генія!”
І.Драч
 « Найбільш
печальна радість –
бути поетом. Все
інше не має
значення. Навіть
смерть».
Федеріко Гарсіа Лорка
БУДИНОК – МУЗЕЙ Ф.Г.ЛОРКИ
 ПАМ'ЯТНИК ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРЦІ
В МІСТІ МАДРИД. ПЛОЩА САНТА АННА
 ДО 100 РІЧЧЯ З ДНЯ
НАРОДЖЕННЯ ПОЕТА
ВИПУЩЕНО МАРКИ ТА МОНЕТИ
 ФЕДЕРІКО ГАРСІЯ ЛОРКА
БАЛАДА ПРО ЧОРНУ ТУГУ
ПЕРЕКЛАДАЧ: МИКОЛА ЛУКАШ

що з очей тобі сльозить

гіркота терпка
Я шукаю в цьому краї лимонна?”
Клюють півні темний саму себе, свою долю”. “Мечусь дома, як
обрій, “Самотино, моє горе, причинна,
ніяк сонця не знаходять; коли кінь закусить повід, з тою тугою жалькою,
Самотина Горова заженеться з гону в море, волочаться долі коси
із гори крутої сходить. буйна хвиля його і по кухні, й по алькову.
Пахне кіньми і тінями втопить”. Все на мені з тої туги
її тіло, лите з бронзи, “Не кажи мені про море! гагатом чорним холоне...
груди, два курні ковадла, Проростає туга чорна Ой льолі ж мої ллянії,
круглим жалем тужать- на оливковій землі ой макове моє лоно!”
стогнуть. під зелений шепіт- “Самотино! Вмийся біло
“Самотино, що шукаєш, гомін”. непочатою водою,
чом блукаєш самотою?” “Ти скажи, яка ж то туга, собі серце заспокой,
“Чом блукаю, сама знаю, яка мука невгамовна, може, знайдеш свою
що тобі до мого болю? долю”.
 ГАЗЕЛА ПРО
ТЕМНУ СМЕРТЬ

Хотів би я заснути, як засинають яблука,

і спати десь далеко від цвинтарного гамору.
Хотів би я заснути, як та мала дитина,
що в чистім морі мріє собі розкраять серце.
Ви тільки не кажіть мені, що мертві не кривавляться,
бо рот гниє, а все водиці просить.
Навіщо мені знати, як їх мордують трави
і місяць із гадючим ротом,
що порається перед світом.
Хотів би я заснуть на час,
на час, на хвильку, на століття,
хай знають тільки всі, що я не вмер,
що є в моїх устах ще стійло золоте,
що я — маленький приятель провесняного леготу
і велетенська тінь од власних сліз.
Покрий мене над ранок покривалом,
хай пригорщами сипле на тіло мурашву;
змочи мені взуття твердючою водою,
хай клешні скорпіонячі по ній дрібочуть
поковзом.

Бо хочу я заснути, як засинають яблука,

навчитися плачу, що від землі очистить,
бо хочу бути разом з дитиною сумною,
що в чистім морі мріє собі розкраять
серце.

Перекладач: Микола Лукаш

 КАСИДА ПРО СОН ПІД ЗОРЯМИ
Жасмину цвіт і свіжо вбитий бик.
Поміст без краю. Мапа. Зала. Арфа. Рання.
Дівча прикинулось жасминовим биком,
а бик — то присмерк, що реве багряно.

Щоб небо та було дитям маленьким,

жасмин би мав півночі у полоні,
а бик — арену синю, без тореро,
і серце на спочинку при колоні.

Коли ж бо небо — слон здоровий,

а той жасмин — вода без крові,
а те дівча — то вітка ночі росяна
на темному безмежному помості.

Поміж жасмином і биком

чи кістяні гаки, чи люди сонні.
Всередині в жасмині слон і хмари,
всередині в бику — скелет дівочий.
 ГІТАРА
Ф.ГАРСІА ЛОРКА
ПЕРЕКЛАД В.СТУСА
Починається
плач гітари,
розбиваються Так плаче за даллю марев
дзбани ранку. півдня пісок гарячий —
Починається камелій благає білих.
плач гітари. Так плаче стріла без цілі,
Гамувати її — так вечір без ранку плаче.
не варто.
Не вгамуєш її — На голім вітті вмирає
намарне. вранішня перша птаха.
Монотонно, О гітара,
ніби хвиля, плаче гітара, конає серце,
ніби вітер над снігопадом, на п’яти розіп’яте шпагах!
плаче гітара,
не вгамуєш її —
намарне.
 ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ
- Яке начало більше притаманно Лорці — ліричне
чи драматичне? Чому?

Драматичне. Ритм вірша нагадує людське ридання, почуття ліричного героя

подане на межі життя та смерті, на надриві.

- Які почуття переважають у вірші?

Зорові та слухові асоціації, за допомогою яких створюються прекрасні образи:
невпинної води, що рине з яру, плачу вітру, хмари, піску, останньої в
голому гіллі пташки. Звуки гітари порівняно зі дзвоном розбитих
кришталевих чар. Усі поетичні образи ніби демонструють завершеність
свого існування, природа підкоряється дисципліні музичного ритму. Тут
важливий прийом алітерації приголосних [р], [л], збережений
перекладачем: «голім гіллі», «кличе біле латаття», «плаче стріла за ціллю».
Він допомагає зберігати ритмомелодику голосіння-плачу, яка наближує
вірш до мелодій канте-хондо.
 ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ
- Де, на вашу думку, кульмінаційна точка вірша?
Як ви розумієте образ «п’яти ножів», що одним
ударом входять у серце?
Вигук «А-ой гітаро!» є кульмінаційною точкою вірша. Звівши в ньому лексику
до мінімуму, митець сказав безмежно багато. Образ «п’яти ножів» можна
сприймати багатозначно: це пальці музиканта, що примушують ридати
гітару; це самі струни, які Лорка в іншому вірші порівнював зі струнами з
плоті та сталі, персоніфікуючи їх; це наслідування андалузького танцю зі
звуком кастаньєт та підборів танцюристів; це зрештою уособлення
трагічного іспанського світовідчуття — одвічного двобою Заходу і сходу,
що, по суті, є розгорнутою метафорою смерті. Певна недомовленість вірша
зачаровує.

- Зазначте жанр та стиль твору.

Це ліричний вірш, написаний у стилі сюрреалізму.
 АНАЛІЗ ВІРША «ГІТАРА»
Автор: Федеріко Гарсіа Лорка
Рік написання – 1921-1926. Рік видання – 1931
Збірка – “Канте Хондо”. Цикл “Поеми циганської сигірії”
Жанр: ліричний вірш Стиль: сюрреалізм
Збірка: “Канте Хондо” (андалузькі народні пісні)
Сюжет: Кабальєро приходить під балкон коханої. Його гітара ридає, виспівуючи
серенади, а над ранок його знаходять убитим… Але ж його попереджали, йому
погрожували (суперник, чоловік, можливо, батько коханої). Словом, він знав, на що
йшов…
Кульмінаційною точкою у вірші «Гітара» є слова «А-ой, гітаро! У серці п’ять ножів
одним ударом!»
Ритмомелодіка: голосіння-плачу
Гітара в однойменному вірші Федеріко Гарсіа Лорки порівнюється з образом серця.
Образи: “п’яти ножів”- пальці музиканта; струни гітари;
уособлення трагічного іспанського світовідчуття – двобою Сходу і Заходу
(розгорнута метафора смерті);
наслідування андалузького танцю зі звуком кастаньєт та підборів танцювальниць.
Художні засоби: персоніфікація, порівняння,алітерація – «голім гіллі», «кличе біле
латаття», «плаче стріла за ціллю» поетичний паралелізм – плаче гітара — плаче вода
або вітер)
 АНАЛІЗ ВІРША «ГІТАРА»

Світ, у якому живе ліричний герой Лорки, сповнений трепетного життя. Тут
усе бринить, звучить, співає, плаче, кричить, танцює, ридає. Яскравим
прикладом такого художнього світобачення і світоро­зуміння є вірш
«Гітара». Специфіка авторської манери складається тут з таких чинників, як:
гнучкий ритм — короткі рядочки, після кожного зміна паузи; система
повторів, риторичних окликів; монологічний характер оповіді і
персоніфікація гітари як живої істоти:
Плаче, як вода,
що рине з яру,
плаче, як вітер,
що жене хмару…
вона ридає
за даллю…
А-ой, гітаро!
У серці п’ять ножів
одним ударом!
 АНАЛІЗ ВІРША «ГІТАРА»

Слід звернути увагу на суцільну метафоризацію поетичної тканини тексту.

Головний, домінуючий троп, який формує весь текст, — це персоніфікація
гітари. Вона — жива істота, яка діє самостійно, незалежно від гравця. Такий
троп називається метагоге. Це різновид метафори, який характеризується
тим, що неживий об’єкт діє так, як живий. Головний прояв духовності
гітари, а вона тут є суб’єкт дії, — це плач. У свою чергу плач — це гра, і ця
гра безкінечна, вічна і трагічна. Сам образ плачу — сумний образ, прояв
туги. Але у Лорки він набирає трагічного характеру завдяки системі
порівнянь і паралелізмів. Наприклад: «плач» зіставляєтья з таким
розгорнутим порівнянням

Так, прощається птиця з життям

під загрозою жала змії.
 АНАЛІЗ ВІРША «ГІТАРА»
Гітара як жива істота вписана в навколишній світ,
вона частина цього світу. Вода, вітер, пісок, хмари
— оточення, в якому існує, тобто плаче гітара, —
теж живе, персоніфіковане. Тут усе пульсує,
дихає. До цього життя спонукає гітара: вода
плаче, вітер плаче; захід плаче, сумуючи за
світанком (антитеза); «плаче стріла за ціллю»;
«плаче пісок гарячий»; «плаче в голім гіллі
пташка остання», і цей плач стає світоглядною
константою Лорки, фактором його
світосприйняття.

Образ серця, яке пробите п’ятьма ножами чи

мечами (у різних перекладах є обидві версії),
відсилає до ще одного відомого усім зорового
образу Діви Марії, серце якої пронизане п’ятьма
або сімома мечами. Цей образ підкреслює глибину
страждань ліричного героя.
 АНАЛІЗ ВІРША «ГІТАРА»
За своїм світоглядом Гарсіа Лорка — пантеїст. Для нього Бог і природа —
єдиний світ, в якому всі його елементи начебто складаються з однієї
речовини і мають здатність перетікати одне в одне, постійно містяться одне
в одному. Тому зорові образи у вірші “Гітара” нерозривні зі звуковими.
Звуковий образ — мелодія гітари, яка звучить як плач, як звук води та вітру
над пустелею, як звук чаші, що розбилася, переходить у зорові образи, що
роблять зримими почуття ліричного героя:
…стріла без мішені,
Пізній вечір без вранішніх терцій,
Мертва пташка в гілках
…І мечами п’ятьма страшенними,
…поранене серце.

Гарсіа Лорка не намагався копіювати

традиційні фольклорні образи. Для нього було
важливим передати дух Іспанії, народне
світовідчуття і власне бачення світу. Тому його
образи традиційні, а спосіб їх створення —
модерністський.
 ПРО ЦАРІВНУ МІСЯЦІВНУ
Прийшла в кузню Місяцівна
в серпанковім покривалі,
хлопчик дивиться на неї —
краса очі пориває.
Має білими руками,
аж малому серце в'яне,
вислоняє, грішна й чиста,
тугі перса олив'яні.
• "Тікай, тікай, Місяцівно,
бо як вернуться цигани,
накують із твого серця
намиста й перснів багато".
"Дай я, хлоню, потанцюю,
бо як вернуться чхавале,
ти з закритими очима
лежатимеш на ковадлі".
"Тікай, тікай, Місяцівно.
Чуєш, тупотять бахмати?"
"Ну-бо, хлоню, не топчися
по білі моїй крохмальній".
.
• Битим шляхом скаче
вершник,
мов у бубон в шлях бабаха,
а вже в кузні малий хлопчик
склепив віченьки бідаха.

Гаєм їхали цигани,

мусянджовії примари.
Очі мружили набакир,
рівно голови тримали.
• А в тім гаю пугач пуга,
пугач пуга тоскно й жаско...
пливе небом Місяцівна,
за руку держить хлоп'ятко.
В кузні туж, у кузні лемент,
плачуть, голосять цигани,
а царівну місяцівну
повивають хмари, хмари…
 ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ
- Чим позначений модернізм Лорки у цьому
творі?
Удалим і, можна сказати, чарівним поєднанням міфології і фольклору:
міфологія додає віршу неповторної образності, а фольклор забезпечує
співочість і близькість до народної творчості. Це — яскравий приклад
міфопоетики Лорки.

- Як реагує циганський хлопець на жіночу красу

Місяцівни?
Такої краси циганський син ніколи не бачив, тому йому аж серце в’яне. Жіночий
образ у поета, якщо і грішний, то водночас — чистий і прекрасний. За
неземну жіночу красу їй прощають усі гріхи.
 ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ
- Яке застереження отримує Місяцівна? Чому?
Голос прагне застерегти прекрасну Місяцівну від біди: коли цигани
повернуться, накують із її серця намиста та багато перснів..

- Що утримує Місяцівну на землі?

Відчайдушна красуня не поспішає, вона ще не награлася, не натішилися.
Місяцівна ще хоче потанцювати з циганським сином, бо як вернуться
цигани, він лежатиме на ковадлі із заплющеними очима. Уже й цигани
близько тупотять, а Місяцівна ще кружляє у танку, ще й малого
підбадьорює і просить не топтатися по її білім серпанковім покривалі.

- Яка кульмінація цього твору?

У гонитві за красою у смертельному танку помирає циганський хлопчик. А
Місяцівна до приїзду циган залишає кузню. Кричать і тужать цигани над тілом
хлопчика, а Місяцівну в нічному небі повивають хмари.
 АНАЛІЗ ВІРША
«ПРО ЦАРІВНУ МІСЯЦІВНУ»
Автор: Федеріко Гарсія Лорка.
Перекладач: Микола Лукаш.
Тема твору: Зустріч хлопчика з царівною місяцівною.
Ідея: Царівна місяцівна як потойбічна сила, що забирає хлопчика у свій світ.
Основна думка: За красивим і чарівним часто ховається погане і підступне.
Жанр: касида; інтимна лірика.
Римування: білий вірш, хоч часом зустрічається перехресне римування.
Художні засоби:
Епітети:
Епітети в серпанковім покривалі, білими руками, тугі перса олив’яні, з
закритими очима, біль крохмальна, битим шляхом, малий хлопчик, мусянджовії
примари, царівну мясяцівну.
Метафори:
Метафори образ царівни місяцівни загалом; прийшла Місяцівна в серпанковім
покривалі; краса очі пориває; серце в’яне; цигани накують із серця Місяцівни
намиста й перснів багато; біль крохмальна; шлях бабаха.
Порівняння: битим шляхом скаче вершник, мов у бубон в шлях бабаха;
цигани, мусянджовії примари.
 АНАЛІЗ ВІРША
«ПРО ЦАРІВНУ МІСЯЦІВНУ»

Сюжет касиди розгортається жваво; мрійливий повільний початок

яскраво контрастує з тужливим динамічним фіналом.
Касида – хвалебна пісня царівні Місяцівні. У автора за цим образом
ховається Смерть. Вона прийшла до маленького хлопчика в кузьню.
Він намагався її злякати швидким приїздом родичів-циган, але вона все
ж здійснила те, за чим прийшла. Її не злякав тупіт на дорозі від копит
коня вершника (можемо здогадуватись, що це батько хлопчика) і
наближення циган. Ні перший, ні другі не встигли порятувати дитя –
коли вони прибули в кузню хлопчик вже “склепив віченьки бідаха”.
Піднявся плач і встала туга, та Місяцівна на це не зважала, вона “пливе
небом Місяцівна, за руку держить хлоп’ятко”.
 ПІДСУМУЄМО
У творчості Лорки сюрреалістські тенденції схрестилися з традиціями
народнопісенної культури та здобутками вітчизняної барокової лірики. Завдяки
такому поєднанню виник унікальний міфо-поетичний світ, густо забарвлений
«місцевим колоритом» і спрямований на відтворення «колориту духовного».

Отже, Лорка був обдарованим музикантом, талановитим композитором; добре

знав і любив європейську класичну і народну іспанську музику.

Музикальність вірша — найвизначніша риса поезії Лорки. Важко назвати іншого

сучасника, твори якого були б так схожі на маленькі музичні композиції.

Лорку часто називають центральною фігурою «покоління 1927 року», одним із

найяскравіших і найзначніших діячів іспанської культури XX ст.

Убитий на початку Громадянської війни в Іспанії, як один із страчених жертв

режиму Франко є символом закатованих франкістами.
 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Виразне читання поезій Г.Аполлінера,

Р.М.Рільке, Ф.Ґ.Лорки.

Опрацювати матеріал презентації та статті

підручника 89-92.

Оберіть один з непрограмних віршів згаданих

поетів для подальшого письмового аналізу (на
наступному уроці). Алгоритм аналізу дивіться на
слайді 38.