Творчість О.Лассо: традиції школи нідерландської поліфонії в музичній культурі ХVІ ст.

Орландо Лассо (1532 — 14 червня 1594) — франко-фламандський композитор

(Нідерландська школа) епохи відродження, співак і диригент.
Орландо народився у місті Монсі (сучасна Бельгія). У дитячі роки співав у церковному хорі. В
12 років хлопчика прийняв на служіння відомий кондотьєр віце-король Сицилії Фердинандо
Гонзага. При дворі Гонзага молодий Лассо не тільки показував свої неймовірін вокальні
здібності, а ще й старанно навчався. Він отримав гарну освіту та опанував основи
композиторства. Орландо Лассо знав багато мов , таких як: Італійська, Французька,
Німецька, Латинь та рідну Фламанську. Знання багатьох мов допомогло йому в написанні
композицій на різні тексти.
Відомо що, Орландо Лассо багато подорожував Італією , де мав змогу бачити найкращу
архітектуру та почути шедеври музики різних жанрів від відомих композиторів. Орландо
Лассо давав уроки музики дочці Гонзага, молодій Іполиті яка була добре освічена та
музична. Лассо повинен був керувати її музичними заняттями, що він і робив з успіхом доти,
поки його учениця не вийшла заміж. Після цього Орландо перебрався в Мілан, де отримав
нову посаду. У Мілані Лассо мав можливість спілкуватися з капельмейстером собору,
Херманом, а також вивчати в соборному архіві численні рукописи італійських,
нідерландських і іспанських композиторів.
Супроводжуючи Гонзага в багатьох поїздках, Лассо побував, крім італійських міст, і у Франції,
в Парижі. Після звільнення від служби у Гонзага Лассо перебував у Неаполі, де почав служити
в будинку поета і любителя мистецтв Маркіза делла Терца. Знавець літератури, член
неаполітанської «академії Le'Sereni», спілкувався з багатьма італійськими поетами. Маркіза
делла Терца сприяв літературній освіті Лассо, прищепив йому смак до поезії.
Через деякий час, за запрошення флорентійського архієпископа Альтовіті, Орландо Лассо
опинився в Римі. З 1553 року Лассо став капельмейстером Латеранського собору. В Римі
значно поповнилися враження Лассо від найбільших творів образотворчого мистецтва епохи
Ренесансу, від творінь Рафаеля, Леонардо, Мікеланджело.
Дізнавшись про важку хворобу своїх батьків Орландо Лассо повертається на батьківщину в
Монсі. Відомий нотоіздатель Тільман Сузато випустив в 1555 році першу збірку творів Лассо,
включив 5 мотетів, 7 мадригалів, 6 вілланелл і 6 chansons. Збірка швидко отримала
популярність. Ім’я Орландо Лассо стало відомо всій Європі. Талант композитора дозволяв
йому виражати в звуках різні почуття: жаль, лірику та радість. Орландо Лассо писав музику на
вірші Горація та Вергілія, Петрарка та Аріоста. З неменшою майстерність композитор міг
покласти на музику невибагливі вуличні тексти. Віртуозно володіючи поліфонією Лассо часто
дивував слухачів майстерністю.
З 1556 року життя Лассо пов'язано з одним великим музичним центром: баварський герцог
Альбрехт V запросив Лассо до свого двору в Мюнхен, де композитор і пропрацював до кінця
днів. Спочатку він був співаком в капелі герцога, потім став її керівником. Мюнхенський двір
був багатий і привертав до себе багатьох художників. Лассо користувався в цьому
середовищі величезним авторитетом, йому виявлялися почесті як найбільшому музиканту. У
Мюнхені широко розгорнулася його творча діяльність. У короткий термін його твори
завоювали європейську популярність. Герцог оцінив в Орландо Лассо не тільки як видатного
музиканта, а й освіченого, дотепного співрозмовника і важливого учасника палацових свят.
Герцогська капела, на чолі якої перебував Лассо, складалася з першокласних музикантів - він
сам найкращим чином підбирав їх звідусіль. Іноді Орландо Лассо був відразу сценаристом,
постановником, композитором, співаком та актором. При дворі постійно виконувалися нові
твори багатьох авторів. Так, наприклад, в 1568 році на весільному бенкеті тут були виконані
мотети самого Лассо і Кипріяна де Pope, мадригал А. Стріджо для шести голосів і шести
тромбонів і ряд інших творів. Крім того сам Лассо як автор, актор і співак імпровізував на
придворної сцені цілі комедії, повні забавних жартів, дурощі, двозначностей.
Орландо Лассо дозволяв собі посміятися і над впливовими панами, і над духовенством. Він
умів намалювати музичний літературний шарж сварливої дружини, чоловіка ревнивця,
п’яниці, неосвіченого ченця, невмілих музиканті та інших комічних персонажів. Життєвою
силою, світлом і динамікою пройняті твори Ласо, що виникли в Мюнхені на перших порах і
відобразили різноманітні враження композитора, накопичені їм за багато попередніх років
частково в Італії, частково при знайомстві з французьким мистецтвом, а також під впливом
нідерландської школи і нових для нього явищ німецької художньої життя.
Орландо Лассо жив та творив в епоху, коли протистояння католицизму та набрання чинності
протестантизму стало особливо гострим. Оскільки Баварія була одним із центрів
контрреформації герцог Альбрехт та цого спадкоємець Вільгель поклали на Орландо Лассо
важливу місію – створювати духовну музику, яка б торкалася серця слухачів схиляючи їх до
римо-католицької церкви. Орландо Лассо відчуває на собі ці зміни, навіть цей перелом в
світосприйнятті оточуючих його сучасників. Однієї з вершин духовної поліфонічної музики
16ст стали його Псалми Давида. У 1574 року присвячує п'ять своїх мес папі Григорію 13, який
потім дає особисту аудієнцію композиторові і дарує йому звання «лицаря Золотий шпори».
Через кілька років Лассо здійснює паломництво в Лорето. Змінюється загальний тонус і
тематика навіть його світських творів; в них проступають образи скорботи, мотиви тлінність
всього земного, покаянні настрої.
Ще за життя композитора іменували «божественним Орландо», «князем музики» та
«бельгійським орфеєм». Авторству Лассо належить безліч мадригал та шансонів, деякі з яких
мають духовний зміст. Один із них заснований на біблійній історії про Сусанну та старців.
Часом пишучи духовну музику композитор дозволяв собі дотепні та сміливі експерименти.
Деяких месах Лассо використовував мелодії світських пісень, а в легковажних піснях міг
включати фрагменти духовних піснеспівів.
Орландо Лассо не раз пропонували перебратися до Парижу або Дрездену де його кар’єрі
обіцяли стати ще більш успішною. Але композитор не прагнув змін, в Баварії він був
щасливий і в роботі, і в сім'ї. Одружившись на камеристці герцогині, він став батьком
численного сімейства.
В Мюнхені Орландо Лассо заверши свої дні у 1594 році. У його епітафії було сказано, що він
наповнив своєю музикою цілий світ. Справді, творча спадщина Орландо Лассо неосяжно.
Багато його твори видавалися за життя. Незабаром після смерті композитора його сини (вони
теж служили в герцогською капелі в Мюнхені) зібрали і випустили окремим виданням 516
його мотетов під загальною назвою «Magnum opus musicum» («Велике музичне творіння»).
Насправді ж число мотетів Лассо перевищує 700. Багатьма десятками обчислюються його
мадригали, французькі chansons, пісні на німецькі тексти. Всього їм створено 58 мес. Як
правило, Лассо створює - на основі мотетів, мадригалів, chansons, канцонет - меси-пародії з
використанням багатоголосого тематичного першоджерела. Серед його мес переважають
пятіголосного, часті чотириголосні, менше шестиголосною і всього три восьміголосних.
Взагалі композитори Нідерландської школи узагальнили досягнення англійської та
французької багатоголосої музики церковного і світського спрямування. В їх творчості були
представлені основні вокально-хорові жанри, де основне місце займає меса і мотет. У
церковній музиці тривав процес відточування поліфонічного майстерності. Через велику
кількісті правил і обмежень в голосоведеннях і з'єднанні голосів, багатоголосся того часу
отримало назву поліфонії строгого стилю.
Така широта охоплення світських вокальних форм свого часу, як і гігантська робота над
мотетом, як і подальший розвиток поліфонічної концепції меси повністю визначають
багатозначну історичну роль Орландо Лассо як останнього великого представника
нідерландської поліфонічної школи, що узагальнив не тільки її досягнення, а й новітні
тенденції інших творчих шкіл свого часу. Лассо зсередини поліфонічних жанрів, по суті,
підійшов до самого порогу нового мистецтва XVII століття, до перемоги гомофонії, до
підйому музичного драматизму, а отже, і до народження опери.