1. Вихід на історичну арену українського козацтва.

Створення Запорізької Січі

та її устрій
Сучасні нам історики, О. Д. Бойко та В. Й. Борисенко у своїх студіях подають
такі теорії: хозарську — за якою козаки ототожнюються з хозарами; чорно-
клобуцьку — за якою козаки вважаються нащадками племені чорних клобуків,
яке за часів Київської Русі проживало на Пороссі; черкаську — яка виводить
родовід козацтва від черкес, або черкасів, які мешкали на території
Тмутараканського князівства; татарську — за якою козацтво пов’язане з появою
на території Київщини за часів Вітовта татарських поселень, де шляхом злиття з
місцевим населенням з’явилося козацтво; автохтонну — яка доводить, що
козацтво є продовженням вічових громад Київської Русі, що трансформувалися
у військові формування, які підпорядковувалися великому литовському князеві;
болохівську — що пов’язує феномен козацтва з існуванням болохівців, які після
встановлення монголо-татарського іга прийняли протекторат Орди і вийшли з-
під юрисдикції місцевих князів; бродницьку — за якою козацтво пов’язане зі
слов’янським степовим населенням періоду Київської Русі, яке проживало в
пониззі Дунаю; уходницьку — за якою козацтво пов’язане з утворенням на
території Наддніпрянщини громад вільних озброєних людей, які прибували на
промисли; захисну — за якою поява козацтва пояснюється потребою в
організованій відсічі татарським набігам; соціальну — за якою поява козацтва
пов’язана з посиленням економічного, політичного, національного та
релігійного гніту українського населення.

Реєстровцям надавалося право на володіння містечком Трахтимировим,

місцевим монастирем та землями від цього населеного пункту до м. Чигирина
для задоволення власних потреб. Реєстровці отримали і військові клейноди:
хоругву, бунчук, печатку, герб, гармати, труби, литаври. За старшиною було
закріплено земельні наділи на правах рангових маєтностей. Було визначено і
назву реєстравих загонів — »Низове», або «Зопорозьке військо». Для козаків
встановлювався власний «присуд», тобто вони виводилися з-під юрисдикції
місцевої адміністрації та підпорядковувалися «старшому і судді над всіма
низовими козаками». Цей судовий імунітет поширювався не тільки на тих
козаків, які перебували на королівській службі, одержуючи відповідну платню, а
й на тих, що виходили з Низу «на волость» (державну територію Речі
Посполитої). Таким чином, козацтво набуло певних організаційних форм і
водночас його було інкорпоровано до тогочасної станової структури.