Автоматичні

думки
Виконала Мехеда С. В.
Автоматичні думки - це миттєві, спонтанні оціночні думки, що виникають як реакція
людини на ті чи інші події (тригери) та, зазвичай, сприймаються як істина. Вони властиві
нам усім і більшу частину часу ми їх практично не усвідомлюємо.

Значною частиною вони є автоматичними об'єктами нашої процедурної пам'яті

(неусвідомлювана довготривала пам’ять). Людина часто не усвідомлює цих думок, проте
усвідомлює емоції, що виникають як їх наслідок. Крім того, автоматичні думки також
впливають на поведінку та нерідко бувають причиною тих чи інших фізіологічних
реакцій.

Ситуація: дивлюся на людей у парку

Автоматична думка: "Я ніколи не буду таким, як вони"

Емоція: смуток
Автоматичні думки та обумовлена ними емоційна реакція формуються на основі
переконань глибших рівнів: проміжних переконань та глибинних (базових) переконань. У
цьому полягає ідея Бека про існування дворівневої схеми організації когнітивних
процесів, що включає автоматичні думки та глибинні переконання. Наприклад, думки «У
мене нічого не вийде, я не впораюся з цим завданням» зумовлені глибинною установкою
«Я слабкий і неспроможний».

Виділяють шість типів автоматичних думок:

думки самооцінки;

думки оцінки інших людей;

думки оцінки людини, з якою здійснюється безпосередня взаємодія;

думки про стратегії подолання ситуації і плани поведінки;

думки ухилення;

інші думки, що не відносяться до названих категорій.

АД, що спотворюють сприйняття людиною реальності, називаються дисфункціональними.

АД можуть бути вірними чи хибними. Наприклад, автоматична думка молодого чоловіка про
ставлення до нього дівчини — «Вона не любить мене» — може базуватися на невірній оцінці
ситуації (через брак очевидності та доказовості), а може й об'єктивно відображати ситуацію
(вона справді може його не любити).

Також АД бувають швидкопливними та уривчастими. Нерідко клієнт усвідомлює лише

наявність емоції, що виникає у зв'язку з цією думкою. Наприклад, під час сесії людина може
повідомити про свої емоції — тривогу, тугу, роздратування тощо, але не усвідомлювати
попередні автоматичні думки до тих пір, поки когнітивний терапевт не допоможе їй
зорієнтуватися в цих поняттях.

Автоматичні думки можуть мати вербальну форму, візуальну (образи та уявлення) або обидві
ці форми одночасно. Нерідко вербальні АД проявляються у скороченій формі, яку клієнт може
розшифрувати, якщо когнітивний терапевт допоможе йому у цьому. Так, фраза "О, ні!" може
означати, наприклад: "Він (когнітивний терапевт) дає мені занадто велике домашнє завдання".
Якщо ж у цій ситуації автоматична думка проявляється у візуальній формі, клієнт може
уявляти себе, наприклад, сидячи за письмовим столом пізньої ночі та виконучи домашнє
завдання.
 Виявлення, оцінювання та заміна автоматичних думок
Розпізнаванню АД можна навчатися, як і будь-якій іншій навичці. Існують техніки, що дозволяють
терапевту виявляти у клієнта АД, що виникають безпосередньо під час психотерапевтичної сесії,
або ті, що виникали у проміжку між сесіями.

АД терапевт виявляє за зміною настрою клієнта (вербальні і невербальні сигнали). Тоді терапевт
може поставити запитання: «Про що ви щойно подумали?», «Про що ви зараз думаєте?» та ін. Якщо
людина відчуває труднощі з ідентифікацією своїх думок, то тоді терапевт ставить навідні питання.
З'ясовуючи АД, дуже важливе їх точне словесне формулювання (неправильними є уривчасті,
неповні — наприклад, «Ох, ні», чи запитальні думки).

Наступний етап роботи - це оцінювання АД та заміна їх більш адаптивними. На початку терапевт

визначає, чи заслуговує конкретна думка на увагу. Тому клієнту потрібно оцінити свій ступінь
увірування у цю думку та інтенсивність переживань щодо неї (від 0% до 100%). Важливо, щоб
автоматична думка була значущою (тобто, на думку терапевта, погіршувала стан клієнта); була не
випадковою, а повторюваною; була спотвореною та дисфункціональною.
Далі здійснюється більш детальне оцінювання АД, зокрема, за
спеціальним списком питань про АД, розробленим Джудіт Бек.
Дуже важливо також виявити тип систематичних негативних
спотворень (помилок) мислення, характерний для тієї чи іншої
АД (катастрофізація, навішування ярликів тощо).

Після оцінювання наслідків, переваг та недоліків думки, потрібно

знайти адаптивну відповідь на неї. Наприклад, думка: «Я ніколи
не знайду роботу». Замість надмірно оптимістичної відповіді «Я
знайду роботу» краще використовувати іншу адаптивну
відповідь: думка про те, що є шанс знайти якусь роботу, хоча
вона й не обов'язково виявиться тією, про яку людина мріє, та
зміщення фокусу уваги на те чим людина займається в даний
момент і яким саме чином намагається досягти своєї мети.

Під кінець роботи з АД когнітивний терапевт аналізує, якою

мірою ефективним виявився цей процес. Він просить клієнта
вказати, наскільки послабшала його довіра до АД та наскільки
покращився його емоційний стан, а також вказати ступінь
довіри до нового, адаптивного твердження.
Отже, АД спонтанні і не грунтуються на рефлексії чи вольових
рішеннях. Як правило, вони сформульовані коротко і звучать швидко,
можуть виникати як у вербальній, так і в образній формі. Однак,
потренувавшись, можна навчитися виводити їх на рівень свідомості.
Зазвичай люди приймають свої автоматичні думки за правду, не
обмірковуючи і не оцінюючи їх. Виявлення, оцінка та правильна (більш
адаптивна) реакція на автоматичні думки зазвичай дозволяють досягти
поліпшення емоційного стану.
Дякую за увагу