Когнітивна

модель
депресії
ВИКОНАЛА МЕХЕДА С. В.
Когнітивна модель депресії є результатом систематичних клінічних
спостережень та експериментальних досліджень. Саме поєднання ціх
підходів уможливило побудову даної теоретичної моделі та формулювання
принципів когнітивної терапії.

Когнітивна модель містить три Когнітивна тріада

специфічні поняття, що
Депресивне мислення (схеми)
пояснюють психологічну
структуру депресії: Когнітивні помилки
 Когнітивна тріада складається з трьох основних когнітивних
патернів, що детермінують ідіосинкразічне (неприйнятливе)
ставлення пацієнта до самого себе, власного майбутнього та
свого поточного досвіду.

Перший компонент
Він пов'язаний з негативним ставленням клієнта до власної персони.
Він вважає себе неповноцінним, неадекватним, невиліковно
хворим, обділеним. Свої невдачі схильний пояснювати нібито
наявними психологічними, моральними чи фізичними дефектами.
Переконаний, що ці уявні дефекти зробили його нікчемною істотою,
він постійно звинувачує і лає себе за них. І нарешті, він вважає, що
позбавлений всього того, що приносить людині щастя та почуття
задоволеності.
 Другий компонент
Схильність до негативної інтерпретації свого досвіду. Клієнту здається, що навколишній світ
пред'являє до нього непомірні вимоги та/або чинить йому непереборні перешкоди на шляху
досягнення життєвих цілей. У будь-якому досвіді взаємодії із середовищем йому бачаться лише
поразки та втрати. Тенденційність і помилковість цих трактувань особливо очевидні, коли клієнт
негативно тлумачить ситуацію за наявності більш правдоподібних альтернативних пояснень.
Якщо його переконати поміркувати над цими позитивнішими поясненнями, він, можливо,
визнає, що був необ'єктивним в оцінці ситуації. Таким чином клієнта можна підвести до
усвідомлення того, що він перекручує факти, підганяючи їх під заздалегідь сформовані негативні
висновки.

Третій компонент
Цей компонент пов'язаний з негативним ставленням до свого
майбутнього. Звертаючи погляд у майбутнє, депресивний клієнт бачить
там лише нескінченну низку тяжких випробувань і страждань. Він
вважає, що йому до кінця днів судиться терпіти труднощі, розчарування
та втрати. Думаючи про справи, які йому потрібно зробити найближчим
часом, він очікує провалу.
Іншою важливою складовою когнітивної моделі є поняття схеми, що
відображають структуру депресивного мислення. Схеми дозволяють
пояснити, чому депресивний клієнт тримається за свої негативні, болючі,
руйнівні ідеї всупереч присутності у житті позитивних чинників.

Порівняльна стійкість когнітивних патернів, які називаються «схемами», спричиняє

те, що людина однаково тлумачить однотипні ситуації. Коли людина стикається з
якоюсь подією, у неї активується схема, пов'язана з цією подією. Схема - це свого
роду форма для отливки інформації в когнітивне утворення (вербальне або образне
уявлення). Відповідно до активованої схеми індивід відсіює, диференціює і кодує
інформацію. Він категоризує і оцінює те, що відбувається, керуючись наявною у
нього матрицею схем.

Ці схеми можуть бути «дрімаючими», латентними і бути активованими якимось

життєвими подіями – і ці події не обов’язково мають бути в загальному розумінні
особливо травматичними – суть у їх значенні для клієнта та в їх здатності
активізувати схему (наприклад, втрата роботи) – і тоді ці схеми починають
визначати спосіб сприйняття людиною себе, своєї теперішньої життєвої ситуації,
свого майбутнього – і негативна схема веде до перцептивних порушень, а відповідно
породжує потік негативних думок (наприклад, «мене звільнили, бо я невдаха»).
При м'яких формах депресії клієнт, як правило, здатний
більш-менш об'єктивно оцінити свої негативні думки. З
посиленням депресії негативні ідеї набувають все більшої
сили, незважаючи на відсутність будь-яких об'єктивних
підтверджень їх правочинності. Оскільки домінуючі
ідіосинкразичні схеми призводять до спотворення
реальності та систематичних помилок у мисленні,
депресивний клієнт все менш схильний визнавати
помилковість своїх інтерпретацій. У найважчих випадках
ідіосинкразіческая схема безроздільно панує в мисленні
клієнта.
«Соціалізацією» клієнта у роботу з негативними думками є типово представлення основних
перцептивних спотворень, характерних для осіб з депресією. Вони подаються як частина
психоедукації. Клієнту пропонується як домашнє завдання спостерігати за собою і
протоколювати епізоди перцептивних порушень з визначенням їх типу.

Таким чином, переконаність клієнта у достовірності його негативних ідей зберігається

завдяки наступним систематичним помилкам мислення:

Довільні умовиводи: клієнт робить висновки та умозаключення за відсутності фактів, що підтримують ці висновки,
або всупереч наявності протилежних фактів.
Виборче абстрагування: клієнт будує свої висновки, ґрунтуючись на якомусь одному, вирваному з контексту
фрагменті ситуації, ігноруючи її бульш суттєві аспекти.
Генералізація: клієнт виводить загальне правило або робить глобальні висновки на підставі одного або декількох
ізольованих інцидентів і потім оцінює всі інші ситуації виходячи із заздалегідь сформованих висновків.
Переоцінювання та недооцінювання: помилки, які допускаються при оцінці значущості чи важливості події,
настільки великі, що призводять до перекручення фактів.
Персоналізація: клієнт схильний співвідносити зовнішні події з власною персоною, навіть якщо немає підстав для
такого співвіднесення.
Абсолютизм, дихотомізм мислення: клієнт схильний мислити крайнощами («досконалий-неповноцінний»,
«хороший-поганий»).
Щоб краще зрозуміти депресивні порушення мислення, корисно розглянути їх з точки зору
використовуваних індивідом способів структурування реальності. Якщо поділити останні на
«примітивні» і «зрілі», то, очевидно, що в депресії людина структурує досвід порівняно
примітивними способами. На противагу цьому типу мислення, зріле мислення легко інтегрує
життєві ситуації в багатовимірну структуру (а не в якусь одну категорію) і оцінює їх швидше в
кількісних, ніж в якісних термінах, співвідносячи їх один з одним, а не з абсолютними стандартами.

Депресивний клієнт, як вже

зазначалося, схильний бачити у
тому, що відбувається з ним,
лише втрати і поразки
(одномірність мислення) і
схильний вважати, що вони
ніколи не закінчаться. Він
відносить себе до «невдах»
(категоричне, оцінне судження) і
вважає, що приречений на вічні
страждання.
Отже, згідно із даною моделлю, фактором схильності до депресії є наявність у людини
негативних «схем», які пов’язані з негативним досвідом з дитинства чи пережитими
травматичними подіями – свого роду негативними переконаннями («я нічого не вартий; я -
невдаха»). З цими «корінними» переконаннями можуть бути пов’язані вторинні припущення
(«я чогось вартий лише тоді, коли здобуваю успіх»). При депресії, коли активована схема,
людина починає сприймати ці думки як дійсність, а відповідно це породжує типові симптоми
депресії – афективні, когнітивні, мотиваційні, поведінкові.

Наявність самих симптомів депресії вторинно піддається когнитивно-перцептивним помилкам

і породжує нове коло негативних думок. Думки ж у свою чергу призводять до погіршення
емоційного стану – а це до неадекватних поведінкових реакцій (наприклад, уникнення
соціальних контактів). Це в свою чергу породжує нові життєві проблеми і нове коло
депресивного мислення.

Таким чином, по мірі поглиблення депресії в людині починає усе більше домінувати негативне,
песимістичне мислення і паралельно цьому відбувається погіршення емоційного стану та
соціального функціонування. У такий спосіб формується злоякісне «замкнене коло» депресії.
Дякую за
перегляд