Задача 22

Згідно ч.1 ст. 46 ЦКУ Фізична особа може бути оголошена судом померлою,
якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її
перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин,
що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від
певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати
фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин
внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру -
протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної
внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У відповідності до роз'яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму Верховного

Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про
встановлення фактів, що мають юридичне значення», громадянин може бути
оголошений в судовому порядку померлим у разі не можливості встановлення
факту його смерті, який встановлюється судом за умови підтвердження
доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Відповідно до ч.3 ст. 46 ЦКУ Фізична особа оголошується померлою від дня
набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала
безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити
її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями,
збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної
смерті.

Таким чином, якщо дружина Іванова надасть суду докази, що її чоловік

міг загинути внаслідок нещасного випадку, а також свідки цієї події
нададуть свої показання на підтвердження факту, що нещасний випадок
мав місце у певний час та за певних обставин, суд може визнати Іванова
померлим.

Задача 23

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати
усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання
своїм майном.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє,
користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право
вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний

вибір місця проживання в Україні”, громадянам України, а також іноземцям та
особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні,
гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її
території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Всі фізичні особи (незалежно від громадянства), які проживають на території

України зобов’язані зареєструватись за своїм місцем проживання. Цей
обов’язок випливає із ст.6 вищеназваного Закону.

Згідно ст.7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця
проживання в Україні”, зняття особи з місця реєстрації здійснюється на
підставі:

Заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації.

Судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця

проживання (перебування) зняття з реєстрації місця проживання особи
здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про
позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування
житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно
відсутньою або оголошення її померлою.

Втрата права користування житлом може бути на підставі:

відсутність наймача або членів його сім’ї в жилому приміщення без поважних
причин понад 6 місяців (стаття 71 Житлового кодексу Української РСР);

відсутність членів сім’ї власника жилого приміщення без поважних причин

понад 1 рік (стаття 405 Цивільного кодексу України).

Зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення

суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2)
позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи
безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої

судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 336/1773/17.
У постанові Верховного Суду від 19.05.2021 р. у справі № 759/19579/17
встановлено, що стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження
жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї
статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними
зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад
шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено
наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право

користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад
встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути
визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох
умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та
відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не

встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем
проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з
урахуванням обставин справи.

Таким чином, якщо суд визнає, що Дмитренко не проживає у квартирі

більше 6 місяців та відсутність поважних причин такого не проживання,
суд може визнати Дмитренка таким, що втратив право користування
квартирою і зняти його з місця реєстрації у примусовому порядку.

Задача 24

Згідно ч.1 ст. 570 ЦКУ Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що
видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором
платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 571 ЦКУ Якщо порушення зобов'язання сталося з
вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково
сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Таким чином, суд повинен задовольнити позовні вимоги Максименка та

стягнути з Омельченка суму завдатку у подвійному розмірі.
 Задача 25

Згідно ч.1 ст. 675 ЦКУ Товар, який продавець передає або зобов'язаний
передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його
передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим
вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 708 ЦКУ У разі виявлення покупцем протягом гарантійного

або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи
договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару
покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків

товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на
їх виправлення;

2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний

товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним
перерахунком у разі різниці в ціні;

3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;

4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової

суми

Таким чином, директор магазину зобов’язаний повернути Семенову

різницю у ціні телевізорів.

Задача 26

Згідно ч.1 ст. 668 ЦКУ Ризик випадкового знищення або випадкового
пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару,
якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 679 ЦКУ Продавець відповідає за недоліки товару, якщо
покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з
причин, які існували до цього моменту.
Таким чином, оскільки ризик знищення або випадкового пошкодження
товару ще не перейшов до покупця, продавець повинен усунути недоліки
товару