Джек Лондон

Джек Ло́ндон , справжнє ім'я — Джон Ґріффіт Че́йні,народився 12 січня

1876, Сан-Франциско — американський письменник, громадський діяч,
соціаліст. Широко відомий у багатьох країнах світу як автор пригодницьких
оповідань і романів. Найвідоміші твори — «Біле Ікло», «Поклик предків»
та «Любов до життя», в яких розгортаються події у часи Клондайкської
золотої лихоманки. Лондон також був новатором у жанрі, який пізніше
розвинувся та став відомим як наукова фантастика.
Лондон належав до радикального літературного гуртка «The Crowd» у Сан-
Франциско. Пропагував ідеї соціалізму, прав трудящих та розвинення
профспілок. Присвятив цим темам кілька своїх робіт: роман-антиутопію
«Залізна п'ята», повість «До Адама», нехудожню публікацію «Люди
безодні».
Дивно, до жорстокості парадоксально складалась літературна доля Джека
Лондона. Коли його ім’я стало всесвітньо відомим, репортери намагались
зобразити його життя як наочне підтвердження закону «рівних
можливостей», відкритих в американському суспільстві перед кожним:
ось хлопець з робочого класу зміг досягти всього, про що людина може
лише мріяти. Забували, що оповідання, які зробили його знаменитим,
припадали пилюкою в десятках редакцій і, перед тим як побачити світ на
сторінках третьосортних журналів, таких як чиказький «Чорний кіт», були
відсторонені авторитетними видавцями та рецензентами. Забували про
роки невизнання, відчаю, голоду, нелюдської напруги, за які ще потрібно
було розплатитися.
Сама історія його піднесення, його неймовірного успіху приваблювала
дуже багатьох сучасників та й пізніших біографів Лондона більше, ніж
написані ним книги. Легенда про надзвичайний талант, з переможною
легкістю від вершини до вершини, подавляла в їхній свідомості гірку
істину, про яку письменник нагадав в «Мартіні Ідені» : пробитися вдається
лише самим наполегливим, і на цю безкінечну боротьбу витрачається все
– слава вінчає не тріумфатора, а ту людину, що затратила всі дані їй сили.
Для Мартіна Ідена колесо фортуни повернулось надто пізно: визнання
прийшло до людини, що перебувала в полоні апатії і відчувала огиду до
друкарської машинки та паперу. Лондон боровся до кінця. Навіть в самі
безплідні для нього як художника роки, з під його пера виходили глибоко
виношені, дійсно новаторські сторінки. Але траплялось це дедалі рідше.
Накопичений досвід допомагав Лондону триматися, але для письменника,
від якого чекали нового слова, це була хитка опора. В результаті, темп
божевільної погоні за удачею, що постійно вислизала від нього, виснажив
його.
Предметом вивчення даної роботи є творчий шлях Джека Лондона на
основі роману «Мартін Іден», перекладеного російською мовою та
дослідження подібності між автором і героєм роману.

Дивно, до жорстокості парадоксально складалась літературна доля Джека

Лондона. Коли його ім’я стало всесвітньо відомим, репортери намагались
зобразити його життя як наочне підтвердження закону «рівних
можливостей», відкритих в американському суспільстві перед кожним:
ось хлопець з робочого класу зміг досягти всього, про що людина може
лише мріяти. Забували, що оповідання, які зробили його знаменитим,
припадали пилюкою в десятках редакцій і, перед тим як побачити світ на
сторінках третьосортних журналів, таких як чиказький «Чорний кіт», були
відсторонені авторитетними видавцями та рецензентами. Забували про
роки невизнання, відчаю, голоду, нелюдської напруги, за які ще потрібно
було розплатитися.
Сама історія його піднесення, його неймовірного успіху приваблювала
дуже багатьох сучасників та й пізніших біографів Лондона більше, ніж
написані ним книги. Легенда про надзвичайний талант, з переможною
легкістю від вершини до вершини, подавляла в їхній свідомості гірку
істину, про яку письменник нагадав в «Мартіні Ідені» : пробитися вдається
лише самим наполегливим, і на цю безкінечну боротьбу витрачається все
– слава вінчає не тріумфатора, а ту людину, що затратила всі дані їй сили.
Для Мартіна Ідена колесо фортуни повернулось надто пізно: визнання
прийшло до людини, що перебувала в полоні апатії і відчувала огиду до
друкарської машинки та паперу. Лондон боровся до кінця. Навіть в самі
безплідні для нього як художника роки, з під його пера виходили глибоко
виношені, дійсно новаторські сторінки. Але траплялось це дедалі рідше.
Накопичений досвід допомагав Лондону триматися, але для письменника,
від якого чекали нового слова, це була хитка опора. В результаті, темп
божевільної погоні за удачею, що постійно вислизала від нього, виснажив
його.
Предметом вивчення даної роботи є творчий шлях Джека Лондона на
основі роману «Мартін Іден», перекладеного російською мовою та
дослідження подібності між автором і героєм роману.
Звичайно, сьогодні Д.Лондон не прочитується, як ще донедавна, на
одному романтично-піднесеному подиху — жорстокий час вніс свої
прагматичні корективи в нашу духовність, спричинивши відчутне
розрідження морального поля, аури добра, доброзичливості, співчуття,
зрештою, благородства.
Джек Лондон, виступаючи на одному з мітингів, пророкував загибель
капіталізму до 2000 року. Не збулося... Для нас це означає тільки одне —
вибудовуючи нову державу, зважити на уроки історії, не допустити розгулу
"дикого капіталізму", перемелювання мільйонів долей у пащі Молоха
наживи.
Джек Лондон, виступаючи на одному з мітингів, пророкував загибель
капіталізму до 2000 року. Не збулося... Для нас це означає тільки одне —
вибудовуючи нову державу, зважити на уроки історії, не допустити розгулу
"дикого капіталізму", перемелювання мільйонів долей у пащі Молоха
наживи. Джек Лондон, виступаючи на одному з мітингів, пророкував
загибель капіталізму до 2000 року. Не збулося... Для нас це означає тільки
одне — вибудовуючи нову державу, зважити на уроки історії, не допустити
розгулу "дикого капіталізму", перемелювання мільйонів долей у пащі
Молоха наживи.
Таким чином, конфлікт в цих оповіданнях можна сформулювати саме як
зіткнення "закону життя" і "закону вовка". Зрозуміло, що неправим —
перед Богом, людьми, природою, автором, читачем — є вовк. Цивілізації
абсолютно неможливо "порозумітися" з Білою Безмовністю: як постійно
підкреслює письменник, вона — це абсолютно інший світ, в якому звична
"білій людині" система цінностей просто не діє.

Джек Лондон помер у Каліфорнії 22 листопада 1916 р. в містечку Глен-

Елен. Останні роки він страждав від ниркового захворювання і під час
одного з нападів болю Джек Лондон прийняв занадто велику дозу
снодійного.
РЕФЕРАТ
На тему:Джек
Лондон

Олійника Владислава