ЗЛ 2024

Київський фаховий коледж зв’язку
Зошит
для робіт із зарубіжної літератури
студента/студентки групи_____________
_________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові )
2024
Зарубіжна література
Список літератури на І семестр Список літератури на ІІ семестр

1. Гомер. «Одіссея» 1. Й.В. Ґете «Фауст»
2. Дате Аліґ’єрі. «Божественна комедія» 2. Ґійом Аполлінер
3. В. Шекспір. «Гамлет» 3. Р.М. Рільке
4. Е.Т.А. Гофман. «Крихітка Цахес» 4. Ф.Г. Лорка
5. В. Вітмен. «Пісня про себе» 5. Дж. Орвелл «Скотоферма»
6. Стендаль. «Червоне і чорне» 6. Б. Брехт «Матінка Кураж та її діти»
7. О. Вайльд. «Портрет Доріана Грея» 7. Г. Белль «Подорожній, коли ти прийдеш у
Спа…»
8. Ш. Бодлер, П. Верлен, А. Рембо
8. П. Целан «Фуга смерті»
9. Ф. Кафка. «Перевтілення 9. Е. Гемінґвей «Старий і море»
10. А. Камю. «Чума» 10. Г.Г. Маркес «Стариган з крилами»
11. М. Зузак. «Крадійка книжок» 11. М. Павич «Скляний равлик»
12. М. Метерлінк. «Синій птах» 12. Т. Халілов «До останнього подиху»
13. Й. Яґелло. «Кава з кардамоном»
Поезії для вивчення напам’ять

№ Автор, поезія Оцінка Дата Підпис
п/п
Вільям Шекспір Лютий
1.
«Гамлет» (уривок «Питання в тому:
бути чи не бути…»)
Шарль Бодлер Березнь
2.
«Альбатрос»
Поль Верлен Квітень
3.
«Осіння пісня»
Артюр Рембо Травень
4.
«Моя циганерія»
Йоганн Вольфґанґ Ґете Вересень
5.
«Фауст» (уривок «Останній монолог
Фауста»)
Ґійом Аполлінер Жовтень
6.
«Зарізана голубка й водограй» або
«Міст Мірабо» (на вибір)
Райнер Марія Рільке Листопад
7.
«Згаси мій зір…»
Федеріко Ґарсіа Лорка Грудень
8.
«Гітара»
2
Зарубіжна література Оригінальна і перекладна література
Заняття 1
Лише альянс технологій із мистецтвом і гуманітарними знаннями приносить

результат та змушує наші серця співати.
Стів Джобс
Художня література для людини і людства ХХІ ст.
Люди, які читають книжки, завжди керуватимуть тими, хто дивиться телевізор.
Ф. Жанліс
Оригінал (від лат. первісний, природний) – це 1) художній твір, з якого здійснюється

переклад; 2) текст, створений мовою, якою володіє і яку обрав автор.
Переклад – 1) передавання змісту усного висловлювання чи письмового тексту засобами
іншої мови; 2) текст, відтворений засобами іншої мови зі збереженням єдності змісту і
форми.
Художній переклад – це відтворення засобами рідної мови особливостей чужоземного
Nota Bene
літературного тексту в нерозривній діалектичній єдності його змісту і форми. Це один із

найвагоміших виявів міжлітературної взаємодії.
Інтерпретація – 1) тлумачення літературного твору, своєрідне розуміння та розкриття
його змісту і форми; 2) переоформлення художнього змісту твору через його виклад мовою
інших видів мистецтва або мовою науки. Художній літературний твір можна
інтерпретувати художніми засобами малярства, графіки, театру, кіно, музики тощо, а також
науки – у літературній критиці та літературознавстві.
Ідіостиль (індивідуальний стиль) – система змістовних і формальних лінгвістичних
характеристик, властивих творам певного автора, яка робить унікальним утілений у цих
творах авторський спосіб мовного вираження.
3
Зарубіжна література Оригінальна і перекладна література
Роль перекладу
Наукою доведено, що перекладна література:
Так Ні
❖ є джерелом збагачення української культури
❖ сприяє самопізнанню особистості, усвідомленню своєрідності властивих її

етнічній спільноті елементів
❖ удосконалює власне мовлення читача
❖ формує культуру спілкування різних етносів у межах держави
❖ відкриває широкі можливості для виховання особистості, обізнаної з

культурою народів світу, зацікавленої в збереженні її розмаїття, миролюбно
налаштованої до всіх націй
❖ дає уявлення про український художній переклад як важливий

націєтворчий чинник
❖ веде діалог культур
Йоганн Гутенберг, ім’ям якого було названо першу електронну бібліотеку, – винахідник
друкарства у XV ст. Відкритий ним спосіб друкарства рухливими літерами поширився усім світом
та здійснив величезний вплив не лише на європейську культуру, а й на всесвітню історію. До того
часу книги переписувалися в монастирях, множилися вкрай повільно. Ченці ще довгий час
відмовлялися вірити, що книжки можна друкувати за допомогою винаходу Гутенберга, не вдаючись
до чаклунства.
1. Чи потрібна людству художня література в епоху цифрових технологій? Чи подолає Інтернет

Гутенберга? Відповідь аргументуйте.
2. Чи згодні ви із думкою, що перекладна література є важливим складником вітчизняної
культури і чинником формування української нації? Відповідь обґрунтуйте.
Завдання для самостійної роботи
4
Зарубіжна література Гомер. Поема «Одіссея»
Заняття 2
Із безмірно багатої греко-римської літератури лишилися тільки нужденні відламки і

шматочки, але вони мали силу оновити європейську людність. Вони й досі не перестали
запліднювати нашого духу і творять натхненну основу нашої цивілізації.
І. Франко
Античність
узагальнена назва історико-культурної доби двох народів Середземномор’я –

давніх греків та давніх римлян. Для античної літератури характерні:
міфологізм тематики традиціоналізм розробки поетична форма
Античність – життєдайне джерело

мистецтва світу.
І. Франко
АНТИЧНА ЛІТЕРАТУРА
Література Давньої Греції Література Давнього Риму
Героїчний епос Лірика Драма Епос Лірика
Гомер Тіртей, Сапфо Есхіл Вергілій Горацій, Овідій
«Іліада», «Одіссея» Елегії, пісні «Прометей закутий» «Енеїда» Оди, елегії
Міф – це оповідь, заснована на традиціях, легендах або фактах, яка пояснює звичаї та
Nota Bene
обряди, розкриває історію походження світу і людей, природи і тварин, предметів і явищ з
участю надприродних істот – богів, демонів, героїв. Свого часу міф заміняв наукові знання
й був основою світогляду.
Епос (від грец. слово, розповідь) – оповідь про минуле народу, у якій прославляються
розум, сила, мужність і відданість батьківщині. Основою античного епосу була міфологія.
5
Міфологія існувала в кожного народу на початку його історії. Але грецька міфологія дійшла
до нас найповніше. За уявленнями греків, на вершині гори Олімп жили безсмертні боги:
громовержець Зевс, його дружина – охоронниця шлюбу богиня Гера, богиня родючості й
землеробства – Деметра, бог мистецтв – Аполлон, богиня краси й кохання – Афродіта, богиня
мудрості – Афіна Паллада, бог війни – Арес, бог ремесел – Гефест. У лісах ховалися німфи, у
струмках жили наяди, на галявинах тішилися смішні сатири – чоловіки з довгими кінськими
хвостами і цапиними ногами, а в лісовій печері дрімав сам бог природи – Пан.
Уявлення про світ і Міф

Формування релігії;
людину; спосіб
Втілення життєвого розвиток писемності;
пояснення природних
досвіду; знання, розквіт мистецтв
явищ
передані від покоління
Світогляд до покоління Культура
Гомер кожному може дати стільки, скільки

кожен візьме в нього.
Старогрецький вислів
…От був народ!

1. Чи існував Гомер насправді як
Що римляни, що греки.
конкретна історична особа, чи це На всі віки нащадкам запасли.
вигаданий образ? А ми… А ми!.. Хоч би які лелеки
2. У чому суть гомерівського питання? Гомера нам в колиску принесли…
Л. Костенко
один з основоположників світової літератури
національний Гомер автор «Іліади»,

герой Греції «Одіссеї»
один з основоположників європейської літератури
6
Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго

Світом блукав, священну столицю троян зруйнувавши,
Всяких людей надивився, міста їх і звичаї бачив,
В морі ж багато біди і тілом зазнав, і душею.
Гомер «Одіссея»
Жанр
Nota Bene
Епічна поема (від грец. твір) – один із жанрів ліро-епосу; твір значного обсягу
(переважно віршований), у якому поєднуються епічні (зовнішній сюжет, характери,
оповідна форма) та ліричні елементи (авторські переживання, ліричні відступи, розкриття
внутрішнього світу героїв).
Тема
Головна ідея
Особливості
хронології
шлях Одіссея від Трої до Ітаки: Троя – земля кіконів – земля літофагів –
острів кіклопів – країна бога вітрів Еола – місто Телепіл (людолови-
Сюжет лестригони) – о. Ея (царство чарівниці Кірки, 1 рік) – царство Аїда – між
Сціллою та Харібдою – о. Трінакрія (священні бики Геліоса) – о. Огігія
(у полоні в німфи Каліпсо, 7 років) – о. Схерія (у царя Алкіноя) – о. Ітака.
7
Композиція 12 110 віршів, укладені у 24 пісні
І частина ІІ частина ІІІ частина
1-4 пісні (пошуки 13-24 пісні

5-12 пісні (Одіссей
Телемахом
(пригоди Одіссея) повертається
батька)
додому)
Анкета-характеристика Одіссея
Ім’я
Герой якого твору
Місце народження
та проживання
Батьки
Соціальний статус
Сімейний стан
Рід занять
Позитивні:
Риси характеру Негативні:
Ставлення богів до
героя
Ставлення автора
8
Зарубіжна література Данте Аліг’єрі. «Божественна комедія»
У ХІХ–ХХ ст. над перекладами «Одіссеї» Гомера працювали Пантелеймон Куліш, Олександр
Потебня, Іван Франко, Леся Українка, Петро Ніщинський (повний переклад, 1889–1892). Повний
переклад поеми, здійснений Борисом Теном (1963), став визначною подією не лише в українській
літературі; він вражає своєю майстерністю та довершеністю.
Заняття 3-4
Хай нащадки одержать від нас дещо подібне до того, що нам самим лишилося від наших
предків.
Данте
Відродження – це могутній ідейно-культурний рух ХІV – початку ХVІІ ст., унаслідок

Nota Bene
якого відбулося подолання духовного диктату тогочасної церкви, виникла нова культура,
звернена до земних справ, людей, які прагнули щасливого життя, а також нова система
національних літератур, нова наука, стався нечуваний розквіт різних видів мистецтва
(насамперед живопису, скульптури).
Основні риси Відродження
Заперечення схоластики й
Культура Античності
аскетизму
Переконаність у цілісності
Світський характер
світобудови
Віра в мужність людини, її волю

Гуманістичний світогляд
та розум
9
Зарубіжна література Данте Аліґ’єрі. «Божественна комедія»
У науці закріпилося твердження, що доба Відродження – це найбільша з революцій в історії

людської цивілізації. До найяскравіших діячів ціє реворюції та виразників цієї доби – так званих
титанів Відродження – належать: письменники і поети – Данте Аліґ’єрі, Франческо Петрарка,
Франсуа Рабле, Томас Мор, Джованні Боккаччо, Вільям Шекспір, Мігель де Сервантес; художники
– Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Тиціан; скульптори – Донателло, Мікеланджело;
архітектори – Браманте, Палладіо, Альберті; науковці – Андре Везалій, Миколай Коперник,
Джордано Бруно.
Хто скаже про нього: старий він як світ?

Він – Данте. Йому тільки тисяча літ
Данте є найвищим виразом, поетичним вінцем та уславленням того, що називаємо

середніми віками… Як людина геніальна, він усім своїм єством належить до новіших часів,
хоча думками й поглядами залишається в минувшині.
І. Франко
політичний діяч поет
мислитель Данте Аліґ’єрі богослов
один з основоположників літературної італійської мови
Творчий доробок Данте Аліґ’єрі
трактати вірші «Божественна комедія»
Творчість Данте – одна з найвищих верховин світової поезії, найбільший внесок

італійського народу в літературну скарбницю людства. Тож не дивно, що й трагічне життя
поета, і його величні твори – об’єкт постійної уваги наступних поколінь.
Г. Кочур
10
Терцина (від італ. «третя рима») – строфа з трьох рядків п’ятистопного ямба, у якій
Nota Bene
середній рядок римується з першим і останнім наступної строфи: аба бвб вгв гдг. Уперше
терцину ввів до літератури Данте в «Божественній комедії»: трьом частинам поеми
відповідала трирядкова строфа. Число «3» має сакральне значення і в християн
символізувало символізувало Святу Трійцю: Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого, що
втілилося у творі Данте.
«Божественну комедію» Данте писав 15 років і завершив напередодні своєї смерті. Сини
поета Якопо і П’єтро, що були першими коментаторами твору, довго не могли знайти останньої пісні
з третьої частини, яка мала назву «Рай», і навіть збиралися її дописати. Але, за переказами, одному
з них наснився батько, який мовчки привів сина до стіни їхнього будинку. Вранці брати покликали
мулярів і наказали розібрати стіну, на яку вказав батько. Саме там, у таємничій схованці, нібито й
знайшли останню пісню поеми.
Жанр
Nota Bene
Комедія – у середні віки так називали твір зі страшним початком та щасливим кінцем.
Данте найменував поему комедією. Пізніше Дж. Боккаччо, вражений силою таланту автора
й величчю його твору, приєднав до цієї назви означення «божественна». Під таким
заголовком поема була опублікована 1555 р. у Венеції.
Тема
Мета поеми
11
Предмет поеми
Основний
художній
прийом
Данте Вергілій Беатріче
Данте в собі одному поєднав і архітектора, і

муляра, і скульптора, і живописця
О. Білецький
Композиція поема складається із 100 пісень
І частина ІІ частина ІІІ частина

Вступ (кантик) (кантик) (кантик)
(1 пісня) «Пекло» «Чистилище» «Рай»
(33 пісні) (33 пісні) (33 пісні)
12
«Божественна комедія»
13
Зарубіжна література В. Шекспір. «Гамлет»
Багато українських поетів і перекладачів перекладали окремі фрагменти «Божественної

комедії» Данте. Перші 36 терцин пісні І та 6 рядків з пісні ХХХІІІ переклав у 1877–1883 рр. Іван
Франко. У 1892–1896 рр. у Львові вийшли друком перші десять пісень «Пекла» в перекладі
Володимира Самійленка. Наприкінці 1890-х років Леся Українка переклала 9 терцин із п’ятої пісні
«Пекла». У 1965 році в Мюнхені опубліковано експериментальний переклад фрагмента
«Божественної комедії» Василя Барки. Повний переклад усіх трьох частин «Божественної комедії»
виконав у 1976 році Євген Дроб’язко. У 2013–2015 рр. вийшов другий повний переклад усіх трьох
частин поеми у перекладі дослідника Данте в Україні Максима Стріхи.
«Божественна комедія» Данте посідає 10-те місце у рейтингу 100 найкращих книг усіх часів за
версією журналу Newsweek. Чим викликана така популярність поеми?
Заняття 5
Англійське Відродження — короткий, проте могутній злет творчих сил. Це вершина й

одночасно трагічний фінал доби європейського Ренесансу, який проголошував людину вільною й
повноправною, а залишив її з гірким усвідомленням неможливості втілити в життя гуманістичну
мрію про щастя та благоденство на землі.
В Англії епоха Відродження настала майже на два століття пізніше, ніж в Італії, –
кінець XVI – початок XVII століть, і тривала близько 30 років.
Сяйво генія, чиє проміння проникає всюди, – ось що таке Шекспір.

В. Гюго
Шекспір – це Канон. Саме він окреслює цінності та межі літератури.

Г. Блум
14
Творчий здобуток В. Шекспіра

17 комедій 11 трагедій
154 сонети 5 поем 10 хронік
Періодизація драматургії В. Шекспіра
Оптимістичний: віра в життя та сили людини (комедії:

«Комедія помилок», «Приборкання норовливої», «Два веронці»,
Перший період
«Сон літньої ночі», «Багато галасу даремно», «Віндзорські
(1590–1594)
витівки»; історичні драми-хроніки: «Річард ІІІ», «Король
Джон», «Генріх ІV», «Ромео і Джульєтта»)
Другий період Трагічний: трагедії як зразки трагедійного мистецтва («Гамлет»,

(1594–1601) «Отелло», «Король Лір», «Макбет», «Антоній і Клеопатра»)
Третій період Романтичний: реалізм, поєднання із казковістю («Перикл»,

(1600–1609) «Зимова казка», «Буря»)
Весь світ – в’язниця… Світ надто тісний для

вашої душі.
В. Шекспір
«Гамлет» є не тільки найбільш особистою, але також найбільш філософічною драмою

Шекспіра.
І. Франко
Трагедія Шекспіра «Гамлет» – номер 49 у Рейтингу 100 найкращих книжок усіх часів за
версією журналу Newsweek.
15
Сюжетна лінія «Гамлета, принца данського» запозичена із середньовічної легенди про принца
Амлета, яка була відома в Англії задовго до В. Шекспіра та яку вперше записав Саксон
Граматик у хроніці «Історія Данії» близько 1200 р. Сюжет «Гамлета» був запозичений поетом
із «Трагічних історій» (1582) французького письменника Ф. Бельфоре, який переписав його у
С. Граматика.
Жанр
Трагедія (від грец. букв. «цап’яча пісня»; назва походить від давньогрецьких свят на
честь бога Діоніса, де відбувалися вистави та ритуальні жертвопринесення цапа –
Nota Bene
«тваринного символа» Діоніса) – це один із жанрів драми, твір, який ґрунтується на якихось
гострих, непримиренних конфліктах, що зазвичай призводять до загибелі персонажів,
передовсім – головних героїв. Конфлікт трагедії має глибокий філософський зміст, є
надзвичайно актуальним у політичному, соціальному та духовному планах, вирізняється
високим напруженням психологічних переживань героя.
Тема
Зовнішній
Конфлікт
Внутрішній
16
Проблематика трагедії
Філософські проблеми Морально-етичні проблеми Сімейно-особисті проблеми

❖ ❖
❖
❖
❖
❖
❖
❖
❖
Основні мотиви
1. Як ви розумієте вислів: «Шекспір – вершина, схили якої встелені трупами режисерів»?

2. Чи згодні ви з думкою Гарольда Блума: «Навіть найгірша п’єса Шекспіра, погано поставлена й
зіграна акторами, котрі не мають навичок декламації, все одно якісно й кількісно
відрізнятиметься від будь-якої драми Ібсена або Мольєра»? Відповідь аргументуйте.
Перші переклади «Гамлета» українською мовою датовано 1860-ми рр. 1865 р. у львівському
журналі «Нива» опубліковано переклад першої дії трагедії Павлина Свєнціцького. У 1870-х трагедію
переклав М. Старицький та Ю. Федькович.
Зверталися до образу Гамлета у своїй творчості М. Рильський («Як Гамлет»), М. Бажан
(«Смерть Гамлета»), Б. Олійник («Двадцятий вік і Гамлет»), Л. Костенко («Бути чи не бути?»).
Українською мовою трагедію переклали: П. Куліш, М. Рудницький, Леонід Гребінка, Григорій
Кочур, Ігор Костецький, Ю. Клен, Ю. Андрухович.
17
Зарубіжна література Е.Т.А. Гофман. «Крихітка Цахес»
Заняття 6
Той, хто не зазнав щастя в нинішньому світі, хто не знайшов того, що шукав, нехай
заглибиться у світ книг і мистецтва чи зануриться в природу – це вічно юне втілення
старовини й сучасності.
Новаліс
Романтизм – ідейний рух у літературі й мистецтві, що виник наприкінці ХVІІІ ст. Для
Nota Bene
цього методу притаманна особлива увага до особистості, її стосунків із навколишньою

дійсністю, а також протиставлення в найширшому сенсі реального й фантастичного світів.
Ознаки романтизму
Заперечення раціоналізму, культ почуттів людини
провідні мотиви – самотність, світова скорбота (національна туга) та

романтичний бунт і нескореність
увага до особистості, її індивідуальних рис
історизм творів і захоплення фольклором
Романтичний герой
нетиповий,
ідеал бунтівник виняткова особистість
непересічний характер
Це вже не поет, який делікатно стягує покрови з інтимних таємниць, це – лікар, який
безсоромно споглядає найінтимніші хвороби своїх пацієнтів.
Ш.О. де Сент-Бев
18
Взаємодія романтизму і реалізму
реалістичний метод зображення

романтичне світовідчуття
дійсності
Художник – не професія, художник – спосіб

життя.
Е.Т.А. Гофман
Сучасники згадували про нього так: «У ньому була зовнішня різкість: різкі рухи, гострі,
високо підняті плечі, високо і прямо посаджена голова, неслухняне волосся, з підстрибом хода»;
«Він говорив дуже швидко і раптом замовкав»; «Він був не такий, як усі, наче зітканий із
протиріч: м’який, лагідний погляд – й іронічна посмішка, добрий гумор – і зла іронія»; «Друзів у
нього було мало, більшість не розуміла дивака й не любила його».
Ернст Теодор Амадей Гофман
Представник романтизму музикант письменник художник
Періодизація творчості Е.Т.А. Гофмана
Перший період Новела «Кавалер Ґлюк…», опера «Дон Жуан», повість-казка

(1808–1814) «Золотий горнець…»
Збірка «Нічні повісті», новели «Майорат», «Піщана людина»,

Другий період «Магнетизер. Родинна хроніка», роман «Еліксири диявола»,
(1815–1817)
казка «Лускунчик і Мишачий король»
Третій період Казкові повісті «Крихітка Цахес…», «Володар бліх…», роман

(1818–1822) «Життєва філософія кота Мурра»
19
Гофманова творчість, його дивний чудовий світ гріє, як і грів людські серця,
викликаючи почуття туги за казкою, яке людина завжди боялася втратити. Бо така
втрата рівнозначна втраті найдорожчого в людському «я».
В. Шевчук
Основний конфлікт для романтизму – розлад між мрією та дійсністю – набуває у Гофмана
трагічного характеру. Провідна тема творчості – взаємопроникнення мистецтва в життя.
Уявіть собі тільки, що за думки лізуть мені до голови, бридкий, пришелепуватий

виродок робить усе навпаки, а якщо стається щось особливе, незвичайне, то всі
прославляють його як автора, і так завжди
Жанр
Композиція твору
Експозиція
Зав’язка
Розвиток дії
Кульмінація
Розв’язка
20
Тема
Філістер – самовдоволена й обмежена людина з вузьким, міщанським світоглядом і

святенницькою поведінкою. Із філістерів і складається суспільство. Це бюргери,
Nota Bene
чиновники, комерсанти, представники дохідних професій, які мають зиск, статки та тверді
у своїх поняттях і цінностях.
Ентузіасти – представники творчих професій, здатні відчувати недосконалість
звичайного світу. Їхні визначальні риси – глибока духовність і щире відчуття краси,
прагнення боротися проти обмеженого сприйняття світу філістерами. У Гофмана – це
поети, художники, актори, музиканти.
Я як вищий суддя поділив увесь рід людський на дві нерівні частини: одна складається
тільки з гарних людей, але поганих або зовсім немузикантів, інша ж – зі щирих музикантів.
Конфлікт
Ідея
Комічне в літературі
гумор іронія сатира гротеск сарказм
21
Гумор – різновид комічного, відображення смішного у життєвих явищах і людських

характерах.
Іронія – глузливо-критичне ставлення до предмета зображення. Це насмішка,
замаскована зовнішньою благопристойною формою.
Сатира – особливий спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в гострому
осуді, осміянні негативного. Сатира спрямована проти соціально шкідливих явищ, має
Nota Bene
гострий, непримиренний характер.

Гротеск – тип художньої образності, основою якого є крайня міра умовності у
відтворенні життя, коли зображувана дійсність постає неймовірною, аномальною, дивною.
Для гротеску характерні навмисне карикатурне спотворення форм і сутності предметів,
поєднання реального й фантастичного, трагічного й комічного, нормального й абсурдного.
Сарказм – їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої
ненависті та гнівного презирства. Сарказм не має подвійного дна, прихованого змісту,
виражається завжди прямо. Об’єктом сарказму є зазвичай явища небезпечні, різко негативні
й аморальні.
Проблематика
Соціальна Морально-етична
❖ ❖
❖ ❖
❖ ❖
❖
❖
Вади та явища, викриті в повісті
22
Зарубіжна література Творчість В. Вітмена
Українською мовою повість-казку Е.Т.А. Гофмана «Крихітка Цахес, на прізвисько Циннобер»

та інші його твори перекладали М.П. Бажан, Є.О. Попович, С.Й. Сакидон. Поетичний образ
німецького письменника-романтика змалював Микола Бажан у поемі «Гофманова ніч».
Заняття 7
Є цілий світ, що знає це, світ, найбільший

для мене, – це я сам…
В. Вітмен
Романтизм у літературі США сформувався між 1820–1830-ми рр. і домінував аж до закінчення

Громадянської війни між Північчю і Півднем (1861–1865). В американському романтизмі зазвичай
виокремлюють три етапи. Перший етап – це ранній романтизм (1820–1830-ті рр.), коли творили
Вашингтон Ірвінг, Джеймс Фенімор Купер та ін. Другий етап – зрілий романтизм (1840–1850-ті рр.),
коли на сцену вийшли Натаніель Готорн, Едгар Аллан По, Герман Мелвіл, Генрі Вордсворд
Лонгфелло та ін. І третій етап – пізній американський романтизм (1860-ті рр.).
23
В. Вітмен вірив у дружбу, в щирі почуття людей, сам був взірцем доброти. Його поєднувала
дружба з представниками різних професій. Це були корабельні лоцмани, ремісники, механіки, кучери
омнібусів. Якось у бесіді з одним знайомим поет зізнався: «Я багато чому навчився від кучерів
омнібусів, перевізників, торговок і робітників на верфах. Усе це – поети, тільки вони не вміють
втілювати в зрозумілій формі свої думки. Я є тлумачем моїх друзів».
Книга всього життя

Книга віршів «Листя трави» побачила світ у 1855 році і за життя Волта Вітмена, постійно
доповнюючись і змінюючись, перевидавалася в 1856, 1860, 1867, 1871, 1876, 1881, 1889, 1891
роках.
«Листя трави»
Усе обертається навколо мене, концентрується в мені, виходить з мене самого.

У мене є лише один центральний образ – усезагальна людська особистість, типізована
через мене самого. Однак моя книжка примушує кожного читача поставити себе на головне
місце, зробитися живим джерелом, головною дійовою особою, що переживає кожну
сторінку, кожне почуття, кожний рядок.
В. Вітмен
Писав про
❖ душу і тіло
❖ життя і смерть 12 віршів і поем
1855
❖ чоловіка і жінку
❖ людину і космос; 32 поеми
1856
❖ Америку і американців
❖ війну і мир 154 твори
1860
❖ світову демократію
400 віршів і поем
❖ досягнення науки 1891
❖ про поетів і поезію
24
Верлібр (фр.vers libre – вільний вірш) – це «вільний вірш» – вірш, в якому немає
чіткого чергування наголошених і ненаголошених складів, (які й утворюють класичні
віршові розміри), немає й рими. Від прози верлібр відрізняється лише поділом тексту на
Nota Bene
визначені відрізки (відмічені на письмі графічним розташуванням рядків, а в усному

мовленні – інтонацією).
Трансценденталізм (від латин. transcendens – той, що виходить за межі) –
філософсько-літературна течія в США в 1830–1860 рр., основними ідеями якої були
соціальна рівність, рівність людей перед Богом, їхнє духовне самовдосконалення,
близькість до первісної природи, інтуїтивне осмислення якої веде до абсолюту («наддуші»)
і морального очищення (насамперед від «вульгарно-матеріальних» інтересів).
Стиль Вітмена – новаторський. Він використовував такі основні

художні засоби:
❖ оформлення рядка як закінченої думки, речення
❖ діалог з читачем або собою
❖ постійні повтори початку віршового рядка (анафора) чи його закінчення

(епіфора)
❖ перефразування й переосмислення чужих висловів
❖ синтаксичний паралелізм (однотипні речення)
❖ тяжіння до метафори та символу
❖ інтенсивне вживання антитези, контрасту
❖ ораторські прийоми (звернення, риторичні запитання, наказовий спосіб

мовлення)
❖ детальний перелік предметів і явищ, названий «вітменівським

каталогом»
25
Зарубіжна література Стендаль. «Червоне і чорне»
«Пісня про себе»
"Поема
Без назви В. Вітмена, "Волт Вітмен" "Пісня про себе"
американця"
Заняття 8-9
Від усіх попередніх ХІХ століття відрізнятиметься точним і проникливим

зображенням людського серця.
Стендаль
Перемога реалізму над романтизмом зумовлена торжеством науки над фантазією.

О. де Бальзак
Періодизація культурного процесу ХІХ ст.
Початок ХІХ ст. – 1830-ті рр. доба романтизму

1840 – 1860-ті рр. доба реалізму
1870 – 1890-ті рр. доба раннього модернізму
26
Літературний процес
У кожній мистецькій добі, крім основного, домінуючого, напряму чи стилю, існують також інші,
супровідні: ті, що згасають, і ті, що зароджуються. Саме така ситуація «естетичного двовладдя»
склалася у світовій культурі в 30-х роках ХІХ ст., коли на естетичному олімпі запанували два
напрями – романтизм і реалізм. До того ж це та хронологічна межа, якою позначений поступовий
перехід пальми першості від романтизму до реалізму.
За періодом бурхливих потрясінь, початку ХІХ ст. настала пора стабільності. Нові господарі
життя – буржуа – звикали до парламентських крісел, опановували більш-менш вишукані манери, бо
до цього їх зобов’язували державна влада й високі посади, які вони отримали в багатьох країнах
Європи.
Звісно, ця стабільність була відносною, бо, як відомо, вільнолюбні змагання народів усього світу
не затихали, попереду була «весна народів» 1848 р., Паризька комуна 1871 р., різні воєнні кампанії.
Отже, у Європі в 1830–1840 рр. склалася нова політична й світоглядна ситуація. А зміна цієї ситуації,
нехай і не відразу, і не прямо, обумовлювала зміну мистецької ситуації.
Отже, реалізм виникає насамперед із спроби митця з’ясувати зв’язок між долею людини і долею
країни, суспільства. Наступний крок – спроба зрозуміти рушійні сили самої долі країни, суспільства,
тобто історії.
Реалізм (латин. realis – речовий, дійсний) – напрям у літературі та мистецтві, що набув

Nota Bene
розвитку в 1830-х роках спочатку у Франції, а в ХІХ ст. поширився по всій Європі й Америці.
Основоположним для реалізму став принцип відповідності мистецтва реальній дійсності.
Ключовою його проблемою є взаємовплив людини й середовища, а також вплив конкретної
соціально-історичної ситуації на формування особистості.
Із «досьє» реалізму
У сфері художньої діяльності значення реалізму дуже складне й суперечливе. Його межі
мінливі й невизначені; стилістично він багатоликий і поліваріативний. Термін «реалізм» уперше
вжив Ж. Шамфлері для визначення мистецтва, що протистоїть романтизму й символізму.
Народження реалізму найчастіше пов’язують із творчістю французького художника Гюстава
Курбе (1819–1877), який відкрив у 1855 р. в Парижі свою персональну виставку «Павільйон
реалізму».
Термін р е а л і з м виник набагато пізніше, ніж саме явище. Стендаль і Бальзак, яких ми
вважаємо засновниками реалізму в літературі, не знали цього слова, а Флобер, творчість якого є
вершиною нового методу, все життя воював зі словом «реалізм», яке у 50-ті роки ХІХ століття
ввели письменники Дюранті й Шамфлері.
27
Ознаки реалізму
Зображення типових характерів у типових обставинах
показ життя у розвитку і суперечностях, які мають передусім суспільний характер
прагнення розкрити сутність явищ дійсності без обмеження тем та сюжетів
пошук морального ідеалу, виховне значення
«Жити вільним, або померти»
Перш ніж писати, письменнику потрібно проаналізувати всі характери,

проникнутися всіма звичаями, обійти всю землю, відчути всі пристрасті, адже всі
пристрасті, країни, звичаї, характери, явища природні й моральні – усе це має пройти через
його аналіз.
Це француз, мандрівник… від нього не можна відірватися.

В. Гюго
Людина надзвичайного розуму і дивовижного

хисту життя.
Справжнє ім’я Стендаля – Анрі Марі Бейль.

В «Автобіографічних замітках», згадуючи дитинство, писав: «Я був відчайдушний
республіканець… . Можна уявити собі жахіття, яке я навіював рідним своїм республіканізмом … .
Я спорудив собі невеликий триколірний прапор, з яким урочисто прогулювався сам незалюдненими
кімнатами великого нашого будинку … ».
У шкільні роки захоплювався математикою – «найточнішою» з-поміж наук, – оскільки
математичні дії та результати залишаються постійними, незалежно від зміни уряду чи політики, а крім
того, багато читав: Шекспір, Мольєр, Сервантес.
Охоче займався філософією і логікою, захоплювався і старанно вивчав історію мистецтв.
28
Риси характеру
Самозакоханий, імпульсивний, чуттєвий, критичний і недисциплінований. За свідченням

близьких, був потайним, любив самотність і усамітнення. Мав тонку і вразливу душу. Ненависть
до тиранії була однією з головних рис його характеру.
Застосувати прийоми математики до людського серця. Покласти цю ідею в основу творчого

методу та мови пристрасті. У цьому – усе мистецтво.
Мистецтво завжди залежить від науки, воно використовує методи, відкриті наукою.
Стендаль
Естетичні погляди
мистецтво за своєю природою є соціальним, воно служить суспільним цілям
митець тільки тоді виконує своє призначення, коли він веде за собою суспільство
з кожною новою історичною добою змінюється поняття краси
мистецтво має бути правдивим необхідно вчитись у Шекспіра
Творча спадщина
1814 «Життєписи Моцарта, Гайдна і 1829 нариси «Прогулянки Римом»,

Матестазіо» (під псевдонімом Луї- новела «Ваніна Ваніні»
Олександр-Сезар Бомбе)
1817 книги «Історія живопису в Італії», 1831 роман «Червоне і чорне»

«Рим, Неаполь, Флоренція»
1817 книга «Життя Наполеона» (вийшла 1834-1836 робота над романом «Люсьєн Левен»
після смерті автора) («Червоне і біле»)
1822 трактат «Про кохання» 1837-1839 цикл новел і хронік, створених на

основі старих італійських хронік і
сюжетів, роман «Пермський
монастир»
1823 книга «Расін і Шекспір» 1839-1842 останній роман «Лам’єль»

(залишився незавершеним)
1827 перший роман «Арманс, або Декілька сцен з життя паризького салону 1827 р.»
29
Риси французького реалізму

❖ Негативна критика суспільства та окремих його представників, співчутливе
зображення «маленької людини»
❖ увага до душевного життя людини, до почуттів: зародження та подальший розвиток

психологізму в літературі
❖ зображення типових характерів, ❖ широкий демократизм та показ усіх

портретність верств суспільства
«Хроніка ХІХ століття»
Шляхетна душа діє в ім’я свого щастя, проте найбільше її щастя полягає в тому, аби
робити щасливими інших людей.
Описувати одяг героїв, пейзаж, у якому вони перебувають, риси їхніх облич? Чи, може,
краще описувати пристрасті й почуття, що хвилюють їхні душі?
Стендаль
Літературний диктант
1. Де народився Жульєн Сорель і в якій родині?

2. Як родичі ставилися до Жульєна?
3. Хто був таємним кумиром Сореля?
4. Про що просила пані де Реналь вихователя своїх
дітей?
5. Чим були для пані де Реналь її почуття до
Жульєна?
6. Як Жульєн спочатку ставився до пані де Реналь?
7. Що пані де Реналь вважала покаранням собі за
гріх зради чоловікові?
8. З якою метою Жульєн їде до Безансона?
9. За що семінаристи ненавиділи Жульєна Сореля?
10. Хто рекомендував маркізові де Ла-Молю взяти
Жульєна Сореля за особистого секретаря?
11. Що приваблювало знатну Матильду де Ла-Моль
у простолюдинові Жульєнові Сорелі?
12. «Батько її не може жити без неї, а вона без мене».
Чиї це слова й про що вони?
30
Хроніка (від грец. chronikos – пов’язаний із часом) – літопис, вид історичного твору, у
Nota Bene
якому найважливіші події того чи іншого періоду викладені в хронологічному порядку.

Психологізм – це художнє відтворення внутрішнього світу людини, її емоцій, думок,
внутрішньої боротьби тощо.
Система персонажів
Добрий і могутній
чоловік
Жінка-ідеал Головний Жінка-енергія

герой
Небезпечний негідник
Жанр
Композиція
Тема
Ідея
31
Світовідчуття головного героя
Переміг мрійник:
Символіка
Червоне Чорне
Конфлікт героя і суспільства – типовий конфлікт романтичної літератури. Але вже сучасники
Стендаля відчули, що герой роману «Червоне і чорне» – герой новий, якого ще не знала французька
література. Чим же відрізняється Жульєн Сорель від романтичних героїв? І чому саме цей образ вважають
одним із перших образів реалістичної літератури ХІХ століття?

32
Зарубіжна література О. Вайльд. «Портрет Доріана Грея»
Заняття 10-11
До мистецтва я ставився, як до найвищої діяльності; життя я вважав одним із проявів

творчості.
О. Вайльд
Краса! Для мене краса – це чудо з чудес. Тільки обмежені люди не судять лише через
зовнішність. Справжня таїна життя міститься у видимому, а не у невидимому.
О. Вайльд
«Принц парадокс»
Багато уваги митець завше приділяв своєму одягу. Треба було чимось відрізнятися від багатіїв-
аристократів, і Вайльд відпускав каштанові кучері до плечей, носив оксамитовий, золотистого
кольору піджак, бриджі, чорні довгі панчохи; вільну сорочку з відкладним коміром пов'язував
бантом, часто мав велику квітку соняшника у руках. У такому костюмі, який Оскар вважав другою
після Лютера великою реформою, він, ірландець, увійшов у доброчинне вікторіанське суспільство.
Насолода життям і його радощами була головним завданням Вайльда. На вулицях митця
супроводжували здивованими поглядами, шепотіли за його спиною. Про незвичайного юнака
складали вірші, пісеньки, малювали карикатури. Щоправда, з роками Вайльд змінив свої смаки у моді
і почав носити сюртуки, рединготи, циліндри. Незмінною залишалася лише свіжа квітка у петельці,
але це вже був не соняшник, а орхідея або гвоздика.
Егоїзм декадентів, їхню відразу до всього природного, до діяльності та руху, їхню

пристрасть до штучного, манію величі, котра змушує їх зневажати людей, надмірне звеличення
мистецтва, – всі ці прикметні риси запозичили собі англійські естетики, вождем яких є Оскар
Вайльд.
М. Нордау
Йому, либонь, зашкодило прагнення досконалості: зроблене ним таке гармонійне, що може
видатись очевидним та навіть банальним… Однак… усе створене ним бринить щастям.
Х.Л. Борхес
33
…Вайльд не заперечував ані естетику, ані етику; він перевертав догори дриґом священне,
перетворюючи його на мирське, і перевертав догори дриґом мирське, перетворюючи його на
священне. Він показав, як душа стає тілесною, а тілесне бажання – духовним. Він показав, що
естетичний світ не відмежений від досвіду, що досвід пронизаний естетикою. Це й був той новий
еллінізм, про який він так любив розводитись.
Р. Еллман
Доля правила ним; він не міг її уникнути. Здавалося, що всю свою енергію й усі свої зусилля
він докладав, аби перемогти цю неминучість і перевершити самого себе.
А. Жид
1880 п’єса «Віра, або Нігілісти» 1892 комедія «Віяло леді Уїндермир»
1881 збірка «Вірші» 1893 комедія «Жінка, не варта на

увагу»
1887 пародія на готичні романи 1895 п’єси «Ідеальний чоловік», «Як

«Кентервільський привид», важливо бути серйозним», «Свята
«Сфінкс без загадки», «Натурник- блудниця»
мільйонер», «Портрет пана У.Х.»
1888 збірка казок «Щасливий принц» 1897 «Балада Редінгської в’язниці»
1890 роман «Портрет Доріана Грея» 1898 сповідь «De profundis»

(«З глибин»)
1891 драма «Саломея», збірка статей

«Задуми», казка «Гранатовий
будиночок», п’єса «Герцогиня
Падуанська», есе «Душа людини
за соціалізму», оповідання
«Злочин лорда Артура Севіля»
Я був символом мистецтва та культури свого століття. Я зрозумів це на світанку своєї

юності, а потім змусив і своє століття зрозуміти це.
О. Вайльд
34
Парадокси від Оскара Вайльда
❖ Любов до самого себе – це початок роману тривалістю на все життя.

❖ Жінки мають дивовижну інтуїцію: вони пронюхують геть усе, окрім усього, що відоме всім.
❖ В Англії людина, яка двічі на тиждень не просторікує на моральні теми перед великою
аморальною аудиторією, не може вважатися серйозним політиком.
❖ Мода – настільки нестерпний різновид потворності, що її доводиться міняти що півроку.
❖ Джентльмен – це людина, яка ніколи не образить ближнього ненавмисно.
❖ В Англії з Америкою все однакове, окрім, звісно, мови.
Парадокс у нього – це тільки істина, поставлена сторчма, щоб привернути увагу. За

всім його дражливим хизуванням стояла серйозна філософія, а за зверхньою софістикою
ховалося глибоке й просте серце поета.
Р. Ле-Гальєн
Геній дотепу очима ХХІ ст.

У Лондоні на меморіальній дошці на будинку, де жив письменник, написано: «Тут жив Оскар
Вайльд, дотепник і драматург».
І не даремно 2007 р. британська газета «The Telegraph», провівши опитування, визнала Оскара
Вайльда найдотепнішою людиною Великої Британії. «Принц парадокс» обійшов навіть самого
Вільяма Шекспіра та Вінстона Черчілля!
Чому О. Вайльда проголосили «апостолом естетизму», «страдником Прекрасного»? Чим

письменник шокував англійське суспільство?
«Портрет цей – немовби його сумління…

Ну, так він його знищить!»
В оригіналі роман О. Вайльда називається «The Picture of Dorian Gray». Англійське слово
«picture» (перекладене як «портрет», хоча автор не назвав свій твір «The Portrait of Dorian Gray»)
насправді перекладається як «картина», «малюнок», «зображення», «копія», «портрет», «образ»,
«утілення», «картинка», «уявлення»… Наведений перелік значень цього слова свідчить про його
особливу роль у втіленні авторського задуму. У творі портрет дійсно відіграє надзвичайно важливу
роль, яка зовсім не вичерпується простим «копіюванням» зовнішності головного героя.
35
«Митець – творець прекрасного»
Психологічний Філософський
Фантастичний «Декоративний»
Жанр роману
Парадоксальний Універсальний
Інтелектуальний Реалістичний
Суб’єктивний,
ранньомодерністський
Естетський Натуралістичний
Парадокс – це міркування, яке різко відрізняється від традиційного,

загальноприйнятого, а іноді й суперечить здоровому глузду; інколи – різновид дотепу.
Естетизм – 1) збірна назва літературно-мистецьких течій, які у своїх маніфестах і
творах висувають на перше місце естетичні програми та естетичні особливості мистецтва
(«парнасці», «символісти», «неокласики» та ін.); 2) філософська теорія, яка обстоює
Nota Bene
пріоритет мистецтва, його художню автономність, вічну красу і силу.

Естет – людина, яка звертає особливу увагу на естетичні явища, будує життя за
принципами прекрасного.
Гедонізм (з грец. – насолода) – філософсько-естетичне вчення, за яким насолода є
найвищим благом, сенсом життя.
Гедоніст – людина, яка живе, намагаючись отримати якомога більше насолоди від
життя.
Денді – представник вищого світу з витонченими манерами, вишуканим одягом, який
володіє знаннями з мистецтва та інших галузей, популярних у світському товаристві.
Основні риси стилю О. Вайльда
Художнє дослідження взаємин людини і мистецтва, естетики та моралі, краси та зла
зображення внутрішнього життя особистості не за допомогою ретельного

психологічного аналізу, а крізь призму ідей, що нею керують, а також за допомогою
символів, які позначають її психічні стани
особлива увага до процесу чуттєвого пізнання світу і зіставлення його результатів із

усталеними нормами моралі, соціальної поведінки
36
наявність парадоксів через схильність письменника до сумнівів та заперечення

очевидних істин
використання запозичених сюжетів, персонажів, образів (міфологічних або біблійних),

які він нерідко іронічно переосмислює з точки зору сучасності
стильова довершеність мови, афористичність та підкреслена риторичність мови

персонажів; яскрава метафоричність описів
Тема
Конфлікт
Образ автора в романі
Естетизм Дендізм Гедонізм
Краса Самозакоханість Насолода
Імпресіонізм (від фр. іmpression – враження) – напрям у мистецтві останньої

Nota Bene
третини ХІХ – початку ХХ ст., представники якого основним завданням вважали

ушляхетнене, витончене відтворення особистісних вражень і спостережень, мінливих
миттєвих почуттів і переживань. Вони намагалися неупереджено та якомога
природніше й невимушеніше відтворити швидкоплинні враження від мінливого
життя.
37
Проблематика роману
Пороки Доріана Грея
Усвідомлення своєї Захоплення Егоїзм та

краси бутафорією безсердечність
Розпуста Вбивство людини Страх
Вбивство совісті та Шлях до пороку = шлях до

душі самознищення
Прокоментуйте висловлювання О. Вайльда й висловіть свою думку про те, як воно співвідноситься
з романом «Портрет Доріана Грея»: «…Мистецтво – не іграшка і не забаганка, а неодмінна передумова
людського життя… Це наочне виховання моралі. Навчитися любити природу простіше за допомогою
Мистецтва. Воно ушляхетнює кожну польову квітку. І хлопчина, що бачить, якою дивовижно
прекрасною є пташка, вирізьблена з дерева чи намальована на полотні, можливо, не жбурне… каменюки
в живого птаха. Нам необхідна духовність у повсякденному житті…».
38
Зарубіжна література Лірика ІІ половини ХІХ ст.
Шарль Бодлер
Бодлер… Це король поетів, справжній бог.

А. Рембо
Уславлені поети давно поділили між собою найбагатші терени поетичних володінь… Тому
я повинен започаткувати щось нове…
Ш. Бодлер
«… повернув… поезії її сутність»
Хто ж він, цей поет-альбатрос?

Більшість сучасників називали Бодлера аморальним, небезпечним богохульником, анархістом,
напівбожевільним. А поет Теодор де Бонвіль говорив про нього інше: «Якщо можна назвати людину
приємною, то у найбільшій мірі це стосується Бодлера. Погляд його сповнений життям і думкою…
Коли я слухав його швидку, вишукану мову, мову справжнього парижанина, мені здавалося, що з очей
моїх спадає пов’язка, що переді мною відчиняється безмежний світ мрій, образів, ідей, величних
пейзажів…».
Чия ж думка була правильною?
Аморальний Пошук краси Приємна людина
Пошук між Добром і

Небезпечний Злом
богохульник
Відчуває себе заздалегідь
Анархіст знехтуваним
Песимізм Бодлера – результат

Сповнений життям і
Напівбожевільний відчаю самотнього борця думкою погляд
Заклик до бунту
39
«Квіти зла»
Книга має посвяту, вступ і складається із шести циклів, об’єднаних за проблемно-

тематичним принципом.
«Квіти зла» «Вино»
«Паризькі
«Бунт»
картини»
«Сплін та Існування та духовні

ідеал» «Смерть»
пошуки людини в
жахливому хаосі життя,
прагнення до ідеалу
Принцип «відповідностей»
«Квіти зла» Ш. Бодлера – це квіти, що виросли в нашій суперечливій душі на ґрунті

жорстокого ХХ століття.
О. Олесь
…у цю жорстоку книгу я вклав усе своє серце, всю свою ніжність, усю свою віру (вивернуту),
усю свою ненависть.
Ш. Бодлер
«Альбатрос»
40
«Відповідності»
«Вечорова гармонія»
1. Вставте пропущені слова у текст телеграми, яку отримав Бодлер з-за кордону на підтримку його
збірки «Квіти зла», з якої французьке правосуддя вилучило кілька віршів: «Я____________
браво! З усіх моїх сил браво вашому могутньому талантові. ___________ вашу руку. Поет
Віктор Гюго».
Слова для довідки: а) несу, вітаю; б) мовчу, роблю; в)кричу, тисну; г) пишу, подаю.
2. Розмірковуючи над сутністю мистецтва, Ш. Бодлер писав: «Я вважаю нудним і марним
відтворювати те, що існує, бо нічого з того, що існує, мене не задовольняє. Природа
неприваблива, і чеснотливій тривіальності я надаю перевагу жахливим витворам моєї
фантазії». Поміркуйте, чи дотримувався цього теоретичного принципу Ш. Бодлер у своїй поезії.
41
Поль Верлен
Моє серце й душа в надпориві… Є така поезія Верлена,

Поль Верлен Де поет себе питає сам
Найперше – музика у слові! У гіркому каятті: «Шалений!
Бери ж із розмірів такий, Що зробив ти із своїм життям?»
Що плине, млистий і легкий, М. Рильський
А не тяжить, немов закови.
Поль Верлен
«Король поетів»
Наприкінці ХІХ ст. в кав’ярню на Монмартрі часто заходив невисокий лисий опецькуватий
чоловік із високим сократівським чолом. Він декламував вірші та роздавав автографи на серветках за
скромне частування. Іноді біля нього збиралися молоді поети та художники. Здивованому обивателю
пояснювали, що цей ще не старий чолов’яга, чимось схожий на фавна, – «король поетів». Обиватель
дивувався, знизував плечима, бубонів собі під ніс щось на зразок про кінець світу, пригощав «короля
поетів» і брав серветку з автографом. А згодом його діти вигідно продавали ці серветки на аукціонах,
а діти дітей за його віршами вчилися читати. Чарівна метаморфоза: з «проклятого» «король поетів»
став хрестоматійним.
Не можна застосовувати до цього поета те ж мірило, яке застосовують до людей

розсудливих. Він має права, яких у нас немає, оскільки він стоїть незрівнянно вище і, разом
з тим, незрівнянно нижче за нас. Це несвідома істота, і це такий поет, який зустрічається
раз на століття.
А. Франс
Символізм (від франц. знак) – одна з течій модернізму, у якій замість художнього
образу, що відтворює певне явище, використовується художній символ, що є знаком
Nota Bene
мінливого «життя душі» й пошуком «вічної істини».

Символісти вважали, що сутність світу не може бути пізнана за допомогою розуму та
раціональних засобів, а доступна лише інтуїції у творчому осяянні митця. Символ є проявом
ідеального в реальному житті, а поет – його провідник, який інтуїтивно відчуває шлях до
істини.
42
Генетично й типологічно пов'язаний з романтизмом, символізм успадкував і його

тяжіння до музики, що випливає з основ світовідчуття та особливостей поетики.
Д. Наливайко
Найвидатніші представники
Франція: П. Верлен, А. Рембо, С. Малларме Австрія: Р.-М. Рільке
Бельгія: М. Метерлінк, Е. Верхарн Росія: В. Брюсов, О. Блок, А. Бєлий
Німеччина: С. Георге Україна: М. Вороний, О. Олесь, П. Тичина
складні метафори мелодійність натяки, символіка багатозначність
Художні засоби символізму
абстрагованість інакомислення (алегорія) непроясненість слів
Як «symbolon» став символом?

Цікавою є історія виникнення поняття «символ». У Стародавній Греції незнайомі люди
(наприклад, торгові партнери) упізнавали один одного навіть у чужих краях, попередньо з’єднавши
дві частини дощечки, завчасно розламані навпіл (вона й називалася «симболоном», звідси згодом –
«символ»). Тож якщо дві частини дощок ідеально з’єднувалися, це означало, що перед тобою саме та
людина, яку ти шукаєш.
Символ (від грец. symbolon – знак, визначальна прикмета) – естетична категорія, яка
Nota Bene
розкривається через зіставлення з одного боку – з образом, а з іншого – зі знаком, алегорією.

Алегорія – форма інакомовлення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ
і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями з характерними
ознаками приховуваного.
43
Особливості стилю П. Верлена
❖ Перетворення реалій ландшафту, природних явищ та пір року на символи, що позначають

певні стани людської душі («пейзажі душі»);
❖ наявність образів осені, що символізують в’янення, згасання життя; вітру (символ фатуму,
який жене беззахисну людину), сутінків (знак непевності людського буття) та ін.;
❖ майстерне зображення відтінків та напівтонів відчуттів, переживань;
❖ переважання настроїв суму, журби, туги, відчаю;
❖ м’який ліризм, музичність, сугестивність поетичної мови;
❖ образи багатозначні; створюється атмосфера хисткості та непевності.
«Поетичне мистецтво»
«Осіння пісня»
44
1. Як ви розумієте вислів «прокляті поети»? Чому Верлен вважав Бодлера «проклятим поетом»?
Чи належав до їхнього кола він сам? Відповідь аргументуйте.
2. Як ви розумієте вислів Верлена: «Найперше – музика у слові»? Чи згодні ви з думкою Н. Буало,
що треба «вчитися мислити, а потім вже писати»? Чия думка, Буало чи Верлена, вам ближча?
Артюр Рембо
Хлопчичок прийшов із Шарлевілю,

Мученик вернувся в Шарлевіль.
«Він немов… метеор, спалахнув і погас»
Артюр Рембо знав сім мов: латинську, англійську, німецьку, італійську, іспанську, голландську,
арабську.
Шедевр світової лірики – «П’яний корабель» – поет написав у 17 років. До цього він ніколи не
бачив моря. Джерелом його натхнення були дитячі спогади, пов’язані з річкою Маас, – єдиною
водною стихією, яку він бачив, і знання, отримані з книг.
На честь поета названий астероїд 4635.
Особливості стилю
❖ Дух бунтарства проти недосконалості ❖ сатиричне викриття потворної буденності;

світобудови; антивоєнні та антиклерикальні мотиви;
❖ тема духовної свободі, чарівного ❖ оперування яскравими символами,

перетворення світу поетом- кольорописом, словотворчими новаціями;
«ясновидцем»;
❖ створення одухотворених картин ❖ творення нової поетичної мови, яка буде

природи; «мовою душі до душі…»;
❖ метафори побудовані на несподіваних поєднаннях «застиглого і миттєвого», матеріально-

предметного і невловимо-примітивного, побутових деталей і нюансів відчуття.
Nota Bene
Сонет – це віршована строфа, яка складається з 14 рядків, переважно п'ятистопного ямба

– двох чотиривіршів та двох тривіршів.
45
…подорожній у черевиках, підбитих вітром.

П. Верлен
«П’яний корабель»
«Голосівки»
«Моя циганерія»
46
Зарубіжна література Ф. Кафка. «Перевтілення»
…Щасливий я був би тільки тоді, коли зміг би привести світ до чистоти, правди,
сталості…
Франц Кафка
Життєве кредо
Ти не маєш потреби виходити з дому. Залишайся за своїм столом та слухай. Навіть не

слухай, лише чекай. Навіть не чекай, залишайся нерухомий і самотній. І всесвіт відкриється
тобі, він не може інакше...
...Я живу у своїй родині більш чужий, аніж

найчужіший.
Ф. Кафка
Як єврей він не був своїм серед християн. Як індиферентний єврей... він не був своїм серед
євреїв. Як людина, що розмовляє німецькою, він не був своїм серед чехів. Як єврей, що розмовляє
німецькою, він не був своїм серед німців. Він ніби голий серед одягнених. Як службовець із
страхування робітників він не цілком належав до буржуазії. Як бюргерський син – не зовсім до
робітників. Проте і на службі він не був увесь, адже відчував себе письменником. Але й
письменником він не був, бо віддавав усі сили сім’ї. Водночас він жив у своїй сім ’ї більш чужим,
ніж будь-хто чужий.
Біограф
Три основні конфлікти внутрішнього життя Ф. Кафки
Протистояння Власна літературна

батькові Шлюб творчість
47
Кафка про себе
Я, безумовно, не кажу, що став таким, який я є, тільки під твоїм впливом. Це було б сильним
перебільшенням (і мені притаманне таке перебільшення). Цілком можливо, що, якби я виріс
абсолютно позбавлений твого впливу, я все одно не зміг би стати людиною, яка була б тобі до
душі... Я втратив віру в себе, натомість набув безмежне почуття провини.
Із «Листа до батька», 1919
Я абсолютно безглуздий птах. Я Кафка, галка... мої крила відмерли. І тепер для мене не існує
ні висоти, ні далечини. Збентежено я стрибаю серед людей... Я сірий, як попіл. Галка, що
пристрасно бажає сховатися серед каміння.
По суті, моя самотність є моєю єдиною метою, моєю найбільшою спокусою...
Все, що не стосується літератури, наганяє на мене нудьгу.
Тільки несамовито писати цілими ночами ось чого я прагну. І померти за цим заняттям
або втратити розум...
У мене немає інтересу до літератури, це моя кров, і бути іншим не можу.
Із висловлювань про Франца Кафку
Франц Кафка – прощальна примара двадцятого століття... Плоди його уяви перевершують
факти історії та мемуари, пригоди та офіційні документи, кінохроніку та репортажі. Він стоїть
на боці реалізму – отруєного реалізму метафори. У сукупності твори Кафки – архів нашої епохи...
Сінтія Озик
У світовій літературі немає письменника, настільки чесного і відвертого з самим собою та

світом. Кафка – надзвичайно цікавий і ні на кого іншого не схожий письменник. Для того щоб
його зрозуміти, не треба мати якихось особливих знань, але потрібна здатність глибоко щось
переживати, по-справжньому відчувати його мову. Кафка не писав складних речей. Він був
абсолютно щирим у своїй творчості, але це було настільки своєрідне бачення світу, що не кожен
його розумів.
Дмитро Затонський
У книжках Кафки, відповідно, є песимізм, що створює холодне, похмуре сіре тло, aлe є у
нього також і гумор, і рятівна іронія: не будемо забувати, що він читав рукописи своїм друзям,
умираючи зі сміху: він уважав ці кошмарні історії чудовими фарсами.
Фредерік Бегбедер
48
У Кафки були великі сірі очі під густими чорними бровами. Засмагле обличчя дуже жваве,
промовисте. Коли він може замінити слово порухом м'язів на обличчі, він робить це. Посмішка,
зведені брови, зібране у зморшки вузьке чоло, випнуті чи загострені губи все це висловлені фрази.
Він полюбляє жести і тому вдається до них нечасто... Він завжди супроводжує свої рухи і жести
посмішкою, немовби вибачається і хоче сказати: «Так, визнаю: я граю, але плекаю надію, що вам
подобається моя гра».
Густав Яноух
1913 Збірка «Споглядання» 1918 Роман «Процес» (не закінчив)

1914 Збірка «Кари», новели «Вирок», 1919 Збірка «Сільський лікар»
«Перевтілення»
1916 Роман «Америка» 1922 Роман «Замок» (не закінчив)
1924 Збірка «Голодувальник»
Кафка
Сюрреалізм Екзистенціалізм
Експресіонізм
«Кафкіанізм»
Самотня людина – не більше як тінь смертного, а той, хто зовсім не любив, самотній скрізь
і зі всіма.
Жорж Санд
Експресіонізм (від лат. ехpressio – вираження) виник у німецькому мистецтві як

заперечення та критичне переосмислення реалізму та деяких форм нереалістичного мистецтва
кінця XIX століття. Повного звучання він набув у першій чверті XX століття.
49
Ця течія утверджувалася, про що свідчить й її назва, як «мистецтво вираження», тому

експресіоністам притаманне прагнення висловити насамперед власні відчуття, свій духовний
світ. Їхнє естетичне кредо звучить так: «Не конкретність, а абстрактне уявлення про неї; не
дійсність, а дух». Сучасники називали експресіонізм «мистецтвом крику». Це крик болю,
вигук відчаю чи безмежний пафос віри у світле майбутнє.
Експресіоністи відмовлялися від об’єктивного зображення дійсності, висловлювали своє
передчуття апокаліптичних подій в узагальнених, абстрактних образах. Їхні головні теми –
загибель особистості у цьому хаосі абсурдного життя, втрата людяності. Людина в творах
експресіоністів зображена самотньою і безпорадною, нездатною змінити це безглузде життя.
Створюючи суб'єктивну картину світу, експресіоністи у своїх творах тяжіють до абстракції. Їм
притаманна гостра емоційність висловлювань автора та персонажів, широке використання
фантастики, прийомів «шокової терапії» та гротеску, прагнення безжально «оголити» рани
суспільства, виявити антигуманність дійсності, жорстокість світу. Експресіоністи засуджували
потворні явища реальності, своїми творами висловлювали протест проти війн і кровопролиття.
Серед найяскравіших представників експресіонізму можна назвати Франца Кафку,
Йоганнеса Бехера, Райнера Марію Рільке, Георга Тракля в літературі. Егона Шиле,
Амедео Модільяні, Едварда Мунка в образотворчому мистецтві. Ріхарда Штрауса у музиці
тощо.
Nota Bene
Експресіонізм – течія авангардизму, для якої характерні гіпертрофоване авторське

«я», суб’єктивність світобачення, загострена емоційність (експресія), напруженість,
гротеск, бажання всі почуття виявити пристрасно і схвильовано.
«Перевтілення»
Я відкрив Кафку доволі пізно. Перше, що я прочитав (це було «Перевтілення»), вразило
мене... Я тільки відчував за всім цим щось жахливе, що може статися з кожним із нас, хоч це
й представлено в цілком ірреальній формі... я зрозумів, що кожен із нас може стати
чудовиськом, що в кожному з нас причаїлася така можливість. Чудовисько здатне вилізти
назовні в будь-який момент. І тоді з нами відбудеться перевтілення. Інакше кажучи,
чудовисько, що причаїлося всередині нас, здатне перемогти. Адже людська юрба, цілі нації
періодично втрачають людську подобу: війни, повстання, погроми, різанина, колективні
злочини, диктатура, репресії. І це частина тих форм, у яких виявляється наша потворність...
Ежен Йонеско
50
Nota Bene
тип малої форми оповіді, який характеризується динамічною
Новела інтригою та увагою до особистості героя, його індивідуальної
свідомості та вчинків.
❖ стислість і чіткість розповіді;

❖ широке використання художньої деталі;
❖ прийом контрасту;
❖ еліпсис, прийом оповідання в оповіданні;
❖ несподівана розв’язка, що надає нового змісту всій дії;
❖ динамізм оповіді;
❖ зосередження на виняткових, яскравих подіях;
❖ перетворення буденного в несподіване, невідоме.
Тема
Взаємини у родині Замзи
Батько Син
Мати Син
Сестра Брат
51
Справжня реальність завжди нереальна.

Ф. Кафка
Реакція родини і суспільства

на перевтілення (хворобу) Грегора
Родина
Фірма Батько Мати Сестра
Страждання Грегора Замзи
Він був переконаний, що мусить зникнути
52
Nota Bene Ф. Кафка. «Перевтілення»
Гротеск (у перекл. дивний, фантастичний, ексцентричний або потворний) – тип

художньої образності, який ґрунтується на примхливому поєднанні фантастичного і
реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібного і
карикатурного; вищий ступінь комічного.
Причини незвичайного перетворення

Грегора Замзи
Майже все життя письменника пов’язане з Прагою. Співвітчизники свято зберігають пам'ять
про нього: у місті є музей Кафки, площа Кафки, дім, у якому народився Кафка, чеське товариство
Кафки, книгарня Кафки, кав’ярня… І оригінальний пам’ятник, відкритий 2003 року (скульптор
Ярослав Ронн).
Відомий російський режисер В. Фокін зняв фільм «Перевтілення» (2003) за оповіданням
Ф. Кафки, головну роль у якому зіграв талановитий актор Євгеній Миронов.
Для стилю Ф. Кафки характерним є:
❖ поєднання реальності та міфотворчості ❖ підкреслення буденного
❖ подання беземоційного опису ❖ гротескове відтворення трагізму буття

фантастичних подій «маленької людини»
53
Зарубіжна література А. Камю. «Чума»
Прокоментуйте афоризми Ф. Кафки.

❖ «Є два людські гріхи, з яких витікає решта, – нетерпіння й лінощі душі. Через своє нетерпіння
людей вигнано з раю, а через лінощі вони не можуть туди повернутися...».
❖ «Зрозумій, що для щастя доволі клаптя землі, на якому вміщаються твої ноги».
Хто бореться з чудовиськом, тому потрібно берегтися, щоби самому не стати

чудовиськом. І якщо ти вдивляєшся в прірву, то і прірва теж вдивляється в тебе.
Фрідріх Ніцше
Камю є яскравим представником екзистенціалізму (від лат. ехistentiа – існування) – течії

в літературі Європи, що виникла після першої світової війни, сформувалася у 1930-40-х,
набула розквіту в 1950-60-х роках. Головне положення екзистенціалізму полягає в тому, що
існування передує сутності. Отже, кожна людина може обирати свою сутність, своє «Я», саме
унікальність людського буття екзистенціалісти висувають на перший план, розглядаючи людину
як вільну істоту, відповідальну за вибір власної долі. Вищою ж цінністю вони вважають свободу
особистості. Так Камю зазначав: «Саме вільний вибір створює особистість. Бути означає
вибирати себе». Навколишній світ розглядається ними як вороже середовище, в якому панують
абсурд і хаос. Людина має протистояти цьому моторошному буттю.
Серед основних характерних рис екзистенціалізму в літературі науковці виділяють такі:
❖ застосування прийому розповіді від першої особи, що передає злиття споглядача і
споглядуваного;
❖ використання екзистенцій них тем і мотивів (абсурду буття, відчуження особистості від
світу, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті);
❖ зображення героя в «межовій ситуації», тобто такій, коли людина опиняється на межі між
життям і смертю, коли випробовуються її моральні сили і відбувається прозріння;
❖ тяжіння до притчі як засобу вираження морально-філософських роздумів письменника.
54
Крім Камю, основоположниками цієї літературної течії вважають французьких

письменників Жана Поля Сартра, Габріеля Марселя і Сімони де Бовуар. Усі вони одночасно
були філософами. Слід наголосити, що екзистенціалізм як літературна течія виріс із
філософської, початок якій поклали своїми працями данець Серен К’єркегор і німець Фрідріх
Ніцше. Крім того, поняття екзистенціалізм вживають і в ширшому значенні – умонастрій з
притаманними йому спільними світоглядними мотивами. Саме в такому плані екзистенціалізм
поширений у сучасних філософії і літературі.
В українському письменстві риси екзистенціалізму відчутні у творчості Валеріана
Підмогильного, Івана Багряного, Тодося Осьмачки, Василя Барки, Василя Стуса, Валерія
Шевчука та інших.
В образі чуми я хочу створити атмосферу задухи, у якій ми всі перебували, атмосферу
загрози й вигнання, у якій ми жили. Водночас я надаю йому ширшого значення в бутті загалом.
Стихійне лихо і справді річ досить звична, але поки це лихо не впаде саме на вашу голову,
важко в нього повірити. У світі було що чум, що воєн. І все ж таки і чума, і війна завжди
захоплюють людей зненацька.
Альбер Камю
Історія створення роману
1941 рік – перші начерки; 1943 рік – перший варіант твору, 1947 рік – вийшов роман,
збагачений життєвим досвідом автора, зокрема його участю у французькому русі Опору. Сам Камю
характеризував «Чуму» як твір, у якому простежується перехід від боротьби поодиноких бунтарів
до визнання необхідності згуртованої боротьби. Еволюція творчості письменника йшла «в напрямі
до солідарності й співучасті», від «етапу абсурду» до «етапу протесту».
Тема
Жанр
Роман-притча Роман-хроніка
великий епічний твір з великий епічний твір, в якому
моральною повчальною ідеєю історичні події розкриваються
у хронологічній послідовності
55
Ріє:
Коттар: Тарру:
МОРАЛЬНИЙ
ВИБІР ГЕРОЇВ
Рамбер: Гран:
Панлю:
Символічне значення образу чуми
56
Зарубіжна література Маркус Зузак. «Крадійка книжок»
1. Що, на вашу думку, є головним у романі – хроніка боротьби із чумою чи позиція людини у цій
«межовій ситуації»? Обґрунтуйте свою думку.
2. Чи згодні ви з В. Триковим у тому, що Ріє – не герой? Обґрунтуйте свою думку.
Друга світова війна – це друга невдала спроба західної цивілізації накласти на себе руки.
К. Воннегут
Кожна людина – це цілий світ, який з нею народжується, з нею і помирає. Під кожним
могильним каменем покоїться всесвітня історія.
Г. Гейне
Слова – це життя
М. Зузак
Письменницький стаж М. Ф. Зузака (Зусака) відносно невеликий, і список його творів містить
лише шість романів, проте кожна його книга спричиняла дискусії читачів та рецензії авторитетних
літературознавців. Твори письменника перекладено 40 мовами світу, митця нагороджено багатьма
престижними преміями, його ім’я неодноразово потрапляло до списків світових бестселерів. На
відміну від більшості своїх однолітків-літераторів, Маркус Зузак не захоплюється пригодами у
вигаданих світах, містичними таємницями та сповненими жахів трилерами. Його книги описують
звичайних людей, які борються не з драконами або магами, а з реальними проблемами й виборюють
не престол королівства, а систему життєвих цінностей.
57
Я навмисно вдивляюся у фарби, щоб відвернути думки від живих, але час від часу доводиться
помічати тих, хто залишається, – розчавлених, повалених серед осколків головоломки
усвідомлення, відчаю і подиву. В них проколоті серця…
Маркус Зузак
Ця історія розіб’є серце як юнакам, так і

дорослим
Bookmarks Magazine
Роман «Крадійка книжок» перекладений понад 40 мовами світу, удостоєний вісьмома

літературними преміями, понад 230 тижнів перебував у топі бестселерів, 2013 року був
екранізований, фільм номінований на «Оскар».
Сюжетний ланцюжок
Складіть сюжетний ланцюжок роману, позначаючи кожен епізод цифрами.
Знайомство з Руді Штайнером Лізель починає красти книги
Втеча Макса Ганс Хуберман навчає Лізель читати
Повернення батька Руді Штайнера з війни Хвороба Макса
Смерть брата Лізель від хвороби Проблеми з читанням
Знайомство з євреєм Максом Ваттенбургом Життя в сім’ї Хуберманів
Бомбардування Молькінга, загибель Повернення Макса зі звільненого

Небесної вулиці концтабору
Книги Макса Лізель прибуває до Молькінга
Батько, невідомим чином пов’язаний з Діти розкладають шматки хліба на шляху, де

1 комуністами, зник проходитиме колона євреїв
Мобілізація Ганса Хубермана до армії Зустріч Лізель зі Смертю
58
1. Де і коли відбувається дія роману?
2. Від чийого імені ведеться оповідь

твору?
3. Як звати головну героїню твору?
Скільки їй років?
4. Яка доля спіткала дівчинку? _________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
5. Коли та за яких обставин у Лізель _________________________________________________

з’являється перша книжка? _________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
6. Ким працювали прийомні батьки _________________________________________________

Лізель?
7. Яку назву мала вулиця, на якій _________________________________________________
оселилася дівчинка?
8. Першою викраденою Лізель книгою _________________________________________________
стає … . За яких обставин ця книга _________________________________________________
опиняється у дівчинки?
9. Дружина бургомістра віддає Лізель
книгу …
10. Макс Ванденбург – це … _________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
_________________________________________________
11. Що Макс дарує Лізель? _________________________________________________

_________________________________________________
12. Яку свою найголовнішу таємницю, _________________________________________________

перш ніж забрати Лізель, Смерть _________________________________________________
повідомляє їй?
59
Жанр
…Я ніколи не знав, ніколи не міг збагнути, на що здатні люди (Смерть).

М. Зузак
Тема
Художній час і простір
60
Зарубіжна література М. Метерлінк. «Синій птах»
Заняття 20
Драма – відтворення поважної і завершеної дії не розповіддю, а дією, що через співчуття і

страх сприяє очищенню подібних переживань.
Аристотель
На межі ХІХ – ХХ ст. вплив символізму позначився не лише на ліриці (П. Верлен, А. Рембо та
ін.), а й на драматургії. Техніка навіювання, натяків на глибший, прихований зміст твору призвели
до трансформації театрального дійства, зокрема до появи таких його незвичайних утілень, як
«театр мовчання», коли звичайні для драматургії монологи/діалоги практично зникли («Синій
птах» М. Метерлінка та ін.).
«Нова драма» – драматургія кінця ХІХ – початку ХХ ст. в західноєвропейській

Nota Bene
літературі, позначена потужним піднесенням та радикальним характером змін. «Нова

драма» пов’язана з іменами Г. Ібсена, Дж.Б. Шоу, М. Метерлінка, Ґ. Гауптмана та ін.
Ознаки «нової драми»
❖ У центрі уваги – душевні переживання людини, морально-філософські проблеми доби. Показ

трагедії життя
❖ Конфлікт внутрішній – зіткнення персонажів із трагедією буття, зіткнення різних ідей,

духовні суперечності героїв
❖ Герой – особистість, «духовний симптом» доби
❖ Відтворення загальної атмосфери часу, духовних пошуків доби, прагнення морального

пробудження особистості й суспільства
❖ Глядач упізнає себе, долучається до внутрішньої дії, переживає й мислить разом із героями
❖ Умовність, узагальнений зміст
61
❖ Усі персонажі важливі, усі вони позбавлені однозначних характеристик
❖ Показ на сцені людей різних соціальних прошарків, демократизація мовлення
❖ Зникнення чіткого поділу драматичних творів на комедію, трагедію та драму, поява

трагікомедії
❖ Відкритий фінал, що спонукає до роздумів, дискусій
У чому актуальність Метерлінка? У тому, що, ставлячи питання на рівні символу, він
окреслює неперебутні проблеми: опозиції тіла і душі, співвіднесеності всезагального і одиничного,
духу і матерії. Зрештою, Метерлінк є письменником, який піднявся на наднаціональний рівень,
хоча елементи національного у нього теж є.
Д. Чистяк
Найвідомішим твором М. Метерлінка є драма-феєрія «Синій птах». Драматург закінчив її

1906 р., але окремим твором вона вийшла аж у 1909 р. прем’єра п’єси відбулася 1908 р. в
Московському художньому театрі (під керівництвом К. Станіславського), а потім вона побачила
сцену в Лондоні (1909), Нью-Йорку (1910) і Франції (1911). До Першої світової війни п’єса
Метерлінка вже йшла на українській сцені: в Києві та Одесі.
П’єса «Синій птах» проста, легка і радісна, як сон десятилітньої дитини, але водночас і
грандіозна
К. Станіславський
Жанр
Nota Bene
Драма-феєрія (від фр. фея, чарівниця) – один із жанрових різновидів драми, для якого
характерний фантастично-казковий сюжет, де поряд із людьми діють створені уявою
письменника фантастично-міфічні істоти. Сценічна дія феєрії відзначається використанням
сценічних ефектів і трюків.
62
Особливості драми-феєрії
Дійові особи: міфічні або

Фантастично-казковий сюжет
фантастичні істоти
Безліч театральних ефектів та

Відбуваються надзвичайні історії
трюків
1. Свято, напередодні якого починається дія твору.

2. Ким працював батько Тільтіля та Мітіль?
3. Персонаж, якого зовні дуже нагадувала фея
Берилюна.
4. Вид птахів, до якого належав Синій Птах
Тільтіля.
5. Навіщо феї був потрібен Синій Птах?
6. Чудодійний предмет, завдяки якому герої твору
бачили справжню суть речей.
7. Кличка пса та киці головних героїв твору.
8. Чому тварини та речі були проти пошуків
Синього Птаха?
9. Місце, яке діти з супутниками відвідали першим,
залишивши помешкання феї.
10. Володарка палацу, в якому були розташовані
кімнати з Примарами, Хворобами, Війнами,
Страхіттями.
11. Хто врятував дітей від розправи в лісі, яку
намагалися вчинити дерева та тварини?
12. Місце помешкання Блаженств.
Символи твору
Тільтіль і Мітіль
Пес
63
Ніч
Киця
Вогонь і Вода
Синій Птах
Провідні ідеї п’єси «Синій птах»
Чому Синій Птах М. Метерлінка виявився не якоюсь екзотичною істотою дивовижної краси, не
мешканцем чарівних світів, а звичайною горлицею, яку тримав удома в клітці хлопчик із бідної
родини? Відповідь обґрунтуйте.
64
Зарубіжна література Й. Яґелло. «Кава з кардамоном»
Якщо ми чогось дуже прагнемо, то для досягнення мети можемо подолати будь-які
перешкоди й зробити те, чого й не уявляли.
Йоанна Яґелло
Йоанна надзвичайно цінує зустрічі з читачами, можливість поспілкуватися з молоддю. Це

допомагає їй виробляти авторський стиль, який би привертав до читання книжок. Вона переконана,
що молодь зараз мало читає, бо призвичаїлася до Фейсбуку, до коротеньких новин, у які не потрібно
заглиблюватися. Йоанна теж активно користується соціальними мережами і помітила, що
інформаційний хаос, коли читаємо те, що приходить, позбавляє права вибору матеріалу і не дає
зосередитися на читанні на годину чи дві.
письменниця журналіст поетка
англійський філолог редактор
Нагороди письменниці
❖ «Кава з кардамоном» – номінація на нагороду «Книжка року» 2011, номінація на нагороду
Donga 2011
❖ «Зелені мартенси» – 2 місце в ІV Літературному конкурсі ім. Астрід Ліндгрен сучасних
книжок для дітей та молоді у віковій категорії 10-14 років (2016)
❖ «Зелені мартенси» – номінація на нагороду «Книжка року» 2016
❖ «Як дві краплі води» – нагорода в конкурсі «Книжка року» 2018
❖ «Туди, звідки повертаються лелеки» – 3 місце в V Літературному конкурсі ім. Астрід
Ліндгрен сучасних книжок для дітей та молоді у віковій категорії 10-14 років (2019)
❖ «День народження» – особлива відзнака в V Літературному конкурсі ім. Астрід Ліндгрен
сучасних книжок для дітей та молоді у віковій категорії 6-10 років (2019)
65
Це класно – відчувати, що ти комусь потрібна.
Родини бувають різні, та найгірше не мати жодної…
Кожен потребує близькості іншої людини, кожен хоче, щоб його

розуміли.
Сімейне життя не може бути і ніколи не буває

суцільним святом, в ньому більше тривог, хвилювань,
турбот, ніж чистої радості.
В.О. Сухомлинський
Історія написання
Коли почала писати повість, моїй старшій донечці було 15 років. Вона любила читати,
особливо фентезі, книги про Гаррі Поттера… І я подумала: шкода, що так мало книжок про
життя підлітків.
Замислила написати книгу про перше кохання, про те, що переживає 13- чи 15-річна дівчина,
котра шукає цього кохання, і що трапляється на її шляху. І спочатку моя героїня закохалася у
старшого за себе чоловіка, потім з’явився інший хлопець… Але мені здалося, що цього замало, що
потрібна якась сильніша інтрига. Та й хотілося охопити дещо ширшу і глибшу тематику –
тематику непростої родини, в якій не все гаразд, в якій є свої «скелети у шафі».
Й. Яґелло
Жанр
Композиція
1-4 розділи 5-8 розділи 9-11 розділи
66
Сюжетна лінія
Пролог
Зав’язка
Розвиток дії
Кульмінація
Розв’язка
67
❖
❖
Конфлікт
Тема
Ідея
…це історія про любов та фотографії, любов до фотографії, а також про підлітків, яких
вже, на жаль, не захистиш від проблем реального світу.
О. Деркачова
Доповніть названі проблеми. Подумайте, чи не стосуються вони інших підлітків.
Прірва ____________ й ____________ між

______________ та ______________
Проблема сімейних ______________, які

руйнують родинний затишок
______________ у складних життєвих ситуаціях
___________________ за власні вчинки
Пошуки підлітками свого ______ й ______ в

непростому вирі життєвих проблем, у
______________ та ______________
Життя дитини з ___________________
68
Зарубіжна література Просвітництво як літературна доба
Знайдіть слова, що найчастіше зустрічаються у схемі. Розтлумачте їх. Поділіться вашими

міркуваннями, чому так відбувається?
Що більше я думаю про дві речі, то більше вони мене дивують: зоряне небо наді мною
і моральний закон у мені.
Іммануїл Кант
ХVІІІ століття ввійшло в історію як доба Просвітництва, або «Доба розуму», – епоха змін і
оновлення, які стосувалися релігії й політики, освіти й виховання, культури й мистецтва, науки й
техніки.
Зародившись у Великій Британії (праці філософа Джона Локка, літературні твори Данієля
Дефо, Джонатана Свіфта, Генрі Філдінга та ін.), Просвітництво згодом розквітло у Франції (твори
письменників-філософів Жана-Жака Руссо, Вольтера, Дені Дідро), після чого заявило про себе в
численних роздріблених тоді німецьких землях, відчутно посприявши їхньому об’єднанню в єдину
Німеччину (праці Г.В. Лейбніца, Г. Лессінга, Й.Г. Гердера, І. Канта, літературні твори Й.В. Ґете та
Ф. Шиллера).
69
Зарубіжна література Просвітництво як літературна доба
Nota Bene
Просвітництво – широка ідейна течія, представники якої – вчені, філософи,
письменники, – з позиції розуму переглядали всі сфери життя людства.
Раціоналізм – філософський напрям, що визнає розум основою пізнання й поведінки
людей.
Розвиток творчого начала в Критика недосконалого Розум і досвід – джерело

людині суспільного ладу знань
Особливості Просвітництва
Моральне виховання
Сприйняття світу як Віра у майбутнє суспільства
людини – шлях до
гармонії та досконалості як «царства розуму»
вдосконалення суспільства
Центральною постаттю епохи Просвітництва був митець-мислитель, який мріяв

удосконалити й гармонізувати життя за законами розуму
Для німецького Просвітництва характерним було поєднання духовної свободи із

громадянською несвободою. На той час модним був вислів прусського короля Фрідріха ІІ:
«Міркуйте скільки завгодно й про що завгодно, але підкоряйтеся!»
Треба кимось бути, щоб щось створити.

Й.В. Ґете
Гуманіст
Просвітитель Й.В. Ґете Творець
Філософ
70
Зарубіжна література Й. В. Ґете. «Фауст»
«Зовнішність поета була так само значущою, як слово в його творах, і постать була
так само гармонійною, … і по ньому, як по античній статуї, можна було вивчати античне
мистецтво. Очі були спокійні… Час укрив його голову снігом, але не зміг схилити її. Він
продовжував тримати її гордо й високо, а коли говорив, то здавалося, що йому дана була
можливість пальцем вказувати небесним зорям шлях. Яким вони мають рухатися…»
Г. Гейне
вірш «Прометей»; драма «Ґец фон Берліхінґен»; трагедія «Іфіґенія в

Тавриді»; роман «Страждання юного Вертера»; поеми «Герман і
Основні твори
Доротея», «Фауст»; балади «Лісовий цар», «Коринфська наречена»;
автобіографічна книга «Поезія і правда».
Працюйте, поки вам світить день.
Найбільшу радість можна отримати лише від великої праці.
Немає нічого великого, крім істини. Який я радий, що присвятив своє

життя істині.
Й.В. Ґете
Діла, яких не поглине вічність
Хронологія написання трагедії «Фауст»
1773 - 1775
«Прафауст» (нариси майбутнього твору)
1790
«Фауст. Фрагмент»
1797 - 1801
«Присвята», «Театральний пролог», «Пролог на небі», сцени
«Кабінет Фауста» і «Вальпуржина ніч»
71
1806 (друк
1808)
Завершення першої частини
1831
Завершення другої частини (окрім епізоду з Єленою,
написаного 1800 р.)
1832
Публікація повного тексту трагедії «Фауст»
Композиція трагедії
Посвята Пролог у театрі Пролог на небі «Фауст І» «Фауст ІІ»
Закінчено Закінчено
1806 р. 1831 р.
Складається Складається
із 25 сцен з 5 актів
твір написано у формі драми, за визначенням самого автора, «Фауст» –

Жанр
це трагедія
Nota Bene
Трагедія – драматичний твір, який ґрунтується на гострому конфлікті особистості із

суспільством, оточенням і найчастіше закінчується загибеллю героя.
Основний
конфлікт
72
Тема
Шляхи шукань Фауста
тілесні насолоди вічна молодість кохання забуття
влада слава золото мистецтво
Концепція людини у творі

(проблематика)
73
Найвідоміші ілюстрації до «Фауста» створили французькі художники Ежен Делакруа та

Густав Доре, російський – Михайло Врубель, німецький – Ернест Берлах, американський – Рокуел
Кент, іспанський – Сальвадор Далі.
На мотив «Фауста» Ґете писали музику Людвіг ван Бетховен, Гектор Берліоз, Михайло Глінка,
Ференц Ліст, Річард Вагнер, Петро Чайковський, Модест Мусоргський тощо.
За першою частиною трагедії написав оперу «Фауст» на п’ять дій із прологом і балетними
сценами Шарль Ґуно.
До цієї історії зверталися такі великі кінорежисери, як Фрідріх Мурнау («Фауст» 1926), Рене
Клер («Краса диявола», 1950) і Олександр Сокуров («Фауст», 2011).
1. Чи згодні ви із запропонованим Ґете потрактуванням зла як складової частини пізнання та

перетворення світу? обґрунтуйте свій погляд. Чи можна вважати ґетівського Фауста ідеалом?
Доведіть свою думку.
2. Образи Фауста та Мефістофеля мають чимало інтерпретацій. Існує думка, що Мефістофель є
втіленням «демонічного» розуму, якому властива практичність і прагматичність, а Фауст –
апрагматичного розуму, що прагне пізнати Всесвіт, а тому, зрештою, і перемагає Мефістофеля,
сутність якого обмежена прагматизмом і бажанням купувати нові й нові душі. Наведіть аргументи
на підтвердження або спростування цієї тези. Визначте позицію. Як ви вважаєте, який розум
(прагматичний чи апрагматичний) переважає нині в суспільстві?
74
Зарубіжна література Творчість Гійома Аполлінера
Заняття 25
За правом поезії нам дано владу над словами, які спроможні створити і зруйнувати
Всесвіт.
Г. Аполлінер
Французький живопис з’їв французьку поезію.
А. Ахматова, 1911 р.
(на виставці кубістів у Парижі)
Гійом Аполлінер, за спогадами сучасників, був кремезним, міцним чоловіком, чорнявим, з

красивими виразними рисами. Мав добре виховання, умів об’єднувати навколо себе людей, тож
завжди був у центрі уваги.
Сучасники, що близько знали Ґійома Аполлінера, залишили досить суперечливі спогади про
нього. Із сукупності їхніх вражень постає неординарна особистість, у якій сполучалися розмах
почуттів і вразливість, дотепний розум і меланхолійність, товариськість і глибока самотність,
щиросердність, навіть деяка наївність у спілкуванні та схильність до витівок і розіграшів. Польська
письменниця Ю. Хартвіг у своїй книжці про Аполлінера відзначала, що «він нагадував поетичного
Ґарґантюа, який важко пристосовується до людських критеріїв». Однак крізь розмаїття
внутрішнього світу поета просвічувала дивовижна, майже дитяча «сонячність» його вдачі. Незадовго
до смерті Аполлінер писав: «Звісно, життя поета – непересічне, але доля мене втягувала у такі
пригоди, які, попри все, мені до душі, – я вмію радувати людей і добре це усвідомлюю».
1910 «Єресіарх і К°» 1913 «Алкоголі. Вірші 1898-1913 рр.»
1911 «Звірослов, або Почет Орфея» 1918 «Каліграми. Вірші Миру та

Війни»
Історична довідка
ХХ століття – це століття великих змін, зрушень і перетворень. Відбувається активізація
політичного, соціального, економічного життя. Швидкий науково-технічний прогрес на зламі ХІХ –
ХХ ст. призвів до появи нових галузей промисловості, впровадження індустріальних методів у
економіку, концентрації виробництва і появи монополії. Але поряд із цим відбувається загострення
соціальних напружень у суспільстві, які призводять соціальні конфлікти, серед яких революційні
події в Росії (1905 – 1907 рр., 1917 р.); величезні протиріччя між панівними державами світу і
боротьба за переділ територій призвели до Першої світової війни (1914 – 1918).
75
ХХ століття – епоха глобальних зрушень не тільки у суспільному, політичному, економічному,

але й у культурному житті народів світу, зокрема у світовій літературі, пов’язаних передусім з
принципово новим розумінням мистецтва і його співвідношенням з людським буттям. Мистецтво
втрачає функцію наслідування життя, звільняється від соціальної залежності, головною ознакою
його стають свобода самовиявлення митця і пошук нових форм у творчості.
Революцію в мистецтві засвідчили малярські полотна Поля Сезанна і Пабло Пікассо, романи
Джеймса Джойса і Марселя Пруста, музика Моріса Равеля та Ігоря Стравінського, кіно Девіда
Ворка Гріффіта й Олександра Довженка…
Франція – країна, на землі якої народилися великі реалісти і романтики; Франція стала
батьківщиною символістів, на початку ХХ ст. привернула до себе увагу митців світу появою нових
модерністських течій, насамперед «сюрреалізму». Термін «сюрреалізм» уперше пролунав у 1917 р.
з вуст Гійома Аполлінера.
Провідний
мотив поезії
Сюрреалізм (фр. surrealisme – надреалізм) – це слово вперше вжив Г. Аполлінер, щоб

підкреслити відмінність своєї п’єси «Груди Тірсея» (1917) від реалістичних і символічних
Nota Bene
драм. Аполлінер став теоретиком цього напряму. Він закликав поетів бути провідниками
суспільства, йти попереду нього. Поет, вважав він, мусить боротися зі старими поетичними
штампами, творити «несподіване», експериментувати. Сюрреалісти закликали відкинути
реальне, піднятися над ним і сягнути у над реальне – світ інстинктів, підсвідомого, про що у
своїх творах писав З. Фрейд (А. Бретон, П. Елюар, В. Незвал, Дж. Йованович).
Новаторство Гійома Аполлінера
76
Змалювати – не означає по-рабськи копіювати дійсність, це означає знаходити

гармонію між багатьма стосунками.
Поль Сезанн
«Міст Мірабо»
Сена –
Годинник, зміна дня і ночі –
Міст –
77
«Зарізана голубка і водограй»
Каліграма – це вірш, який текстом утворює малюнок.

Nota Bene
Кубізм (франц. cubisme, від cube – куб) – авангардистська течія в образотворчому

мистецтві першої чверті XX ст. її представники прагнули виявити геометричну структуру
об'єму, розкладаючи предмет на плоскі грані або уподібнюючи його до простих тіл – кулі,
конуса, куба.
78
Зарубіжна література Творчість Р.М. Рільке
Чому Аполлінер відмовився у своїх віршах від розділових знаків? Чим він це пояснював? А як до
такої новації ставитеся особисто ви?
Заняття 26
Щоб написати один вірш, потрібно побачити багато міст, людей і речей, потрібно
пізнати тварин, потрібно відчути, як літають птахи, і розуміти порухи маленьких
квітів, що розкриваються вранці. Потрібно вміти пригадати дороги в незнані краї,
несподівані зустрічі і неминучі розлуки…
Р.М. Рільке
1894 «Життя і пісні» 1907-1908 «Нові вірші»
1902 «Книга картин» 1923 «Дуїнянські елегії»
«Творчість Рільке не вкладається в межі якоїсь однієї течії, не піддається однозначному

визначенню його метод. Кожний новий цикл його віршів свідчить про художню еволюцію поета.
якщо в ранніх його творах присутні елементи імпресіонізму і неоромантизму, то з плином часу все
чіткішою стає належність автора до символізму. Виявляє інтерес Рільке і до експресіоністської
поезії, зокрема – до віршів Г. Тракля, що не могло не позначитися на його власному методі.
Художник сприйняв численні та різноманітні впливи не лише письменників.., а й живописців,
скульпторів (Родена, .., а також Сезанна, Пікассо), синтезував у своєму світогляді і творчості
морально-філософські цінності різних епох і народів».
Олена Леонова
79
Якщо ви мене шукаєте, шукайте мене у своєму серці. Якщо я там залишатимусь, я
житиму і далі.
Р.М. Рільке
«Орфей, Еврідіка, Гермес»
Існує версія, що поштовхом до написання вірша став барельєф з Неаполітанського

національного музею, назва якого надзвичайно подібна на підпис під барельєфом.
За уявленнями давніх греків, Орфей був сином річкового бога – фракійського царя Еагра (за
іншими міфами – Аполлона) та музи Калліопи. Цей співець і поет володів магічним даром – своїм
дивовижним голосом і грою на арфі він зачаровував увесь світ. Дружиною Орфея була прекрасна
німфа Еврідіка. Якось, збираючи зі своїми подругами весняні квіти, вона наступила на змію, отрута
якої виявилася смертельною. Невтішний Орфей довго оплакував свою кохану. Слухаючи його гіркий
спів, разом з ним сумувала й уся природа. Однак юнак не хотів скоритися долі і вирішив урятувати
свою Еврідіку, визволивши її зі страшного царства душ померлих. З благаннями відпустити дружину
він звернувся до самого володаря потойбіччя – царя Аїда. Той, розчулившись від його проникливого
співу, погодився відпустити Еврідіку. Однак Орфеєві було поставлено непохитну умову: він зможе
повернути кохану, якщо жодного разу не подивиться на неї, доки не приведе її додому. Орфей не зміг
стриматись і озирнувся на дружину. Еврідіка навіки залишилася в царстві Аїда.
Центральні образи
Орфей
Еврідіка
Гермес
80
Гермес (у давніх римлян Меркурій) – у давньогрецькій міфології посланець богів,

Nota Bene
провідник душ до підземного царства (Аїду), бог красномовства, покровитель магії та

астрології.
Герметизм – це вчення про вищі закони природи, що підпорядковані принципам
причинності та аналогії.
Nota Bene
Орфей (той, що лікує світлом) – у давньогрецькій міфології син музи Каліоппи, богині
співів, покровительки епічної поезії та науки, винахідник музики. Його спів зачаровує не
лише людей, а й диких звірів, міг рухати дерева й скелі, від його пісень заспокоювалося
розбурхане море.
«Згаси мій зір…»
81
Зарубіжна література Творчість Ф.Г. Лорки
Р.М. Рільке називали Орфеєм ХХ століття. Чим, на ваш погляд, можна пояснити інтерес до лірики
Рільке у ХХІ столітті?
Заняття 27
Я запрошую всіх читачів до себе в співавтори,

Хай кожний додумає, що забажається.
Іспанія звучить на різні голоси, вібрації яких розкривають нам

тисячі пелюсток тонів і напівтонів, кольорів і відтінків природи й
людської душі.
Федеріко Гарсіа Лорка
Федеріко любив розважатися, виконуючи на піаніно музичні уривки і змушуючи

оточуючих здогадуватися, звідки вони. «Із Шопена!» – говорила мати, коли чула слов’янську
мелодію. «А це?» – «Це, мабуть, із Бетховена». – «А це?» – «Ну, це твій новий улюбленець-
француз, як його там, мов кішка ходить по клавішах…» «Нічого подібного! – сміявся Федеріко,
– це все Федеріко Гарсіа Шопен, Федеріко Ван Бетховен, Федеріко Гарсіа Дебюссі!»
1. Розкажіть про дитинство Ф.Г. Лорки. Що вплинуло на формування поетичного

світосприйняття майбутнього поета?
2. Що відомо про освіту Ф.Г. Лорки? Чим займався майбутній поет, окрім навчання, у студентські
роки?
3. Розкажіть, за яких умов загинув Ф.Г. Лорка. Чому упродовж майже сорока років після загибелі
поета його творчість було заборонено в Іспанії?
82
Зарубіжна література «Срібна доба» російської поезії
Справжня поезія – це любов, мужність і жертва.

Ф.Г. Лорка
«Я щиросердо дивуюсь, коли стверджують, що образи, якими наповнені мої твори, – плід
моєї творчої фантазії, поетичної сміливості. Ні, всі вони до найменших деталей є точними і
здаються незвичайними лише тому, що не таке вже й звичне у нашому житті нехитре вміння
бачити і слухати…»
Ф.Г. Лорка
Особливості поезії
багатство асоціацій метафоричність музикальність
зв’язок із фольклором образна насиченість слова
Канте хондо – це одноголосий глибокий спів східного характеру з елементами арабської,

циганської та індійської мелодій, який виконують дві особи: співак (кантором) і гітарист (токаором).
Слово й мелодія зливаються воєдино. Пісня ніколи не повторюється, скільки б її не співали,
з’являється завжди щось нове в ритмі, у підтексті. Такий спів доступний небагатьом. Це короткі,
три-чотири рядки пісні, у яких обов’язково передбачається імпровізація. Музикальність слова, його
звуковий візерунок, гортанність голосових переливів — такі головні особливості канте хондо.
Традиції народної ліричної поезії в Іспанії склалися в давні часи. Ф. Ґарсіа Лорка писав: «Хіба не
диво, що невідомий народний поет у три-чотири рядки вміщує все багатство вищих злетів людської
душі? У двох рядках народної пісні більше таємниці, аніж у всіх драмах Метерлінка». Захоплений
народним співом, поет організував у 1922 р. фестиваль канте хондо в Гранаді.
«Гітара»
83
Зарубіжна література Дж. Орвелл. «Скотоферма»
«Про царівну Місяцівну»
Прокоментуйте слова В. Стуса зі статті «Гордість Іспанії»: «Образи Лорки дуже конкретні, його
поетична думка – глибока і не завжди осягненна. Часом цю думку легше відчути, аніж збагнути».
Заняття 28
Хто керує минулим, той керує майбутнім: хто керує сьогоденням, керує минулим.
Джордж Орвелл
Утопія – вчення про ідеальне суспільство, побудоване на основі спільності майна,

рівності всіх людей, обов'язковості праці, стирання відмінностей між містом і селом,
Nota Bene
розумовою і фізичною працею. Утопія – твір, в якому йдеться про вигадку, нездійсненну
мрію.
Антиутопія – творіння ХХ століття. Автори антиутопій малювали світ, в якому, на
відміну від утопій, жити ні в якому разі не хотілося б; світ, в якому жити не можна, але,
можливо, доведеться. Однією з ознак антиутопії є показ негативних явищ у житті суспільства,
класової моралі, нівелювання особистості.
84
НАЙВІДОМІШІ АНТИУТОПІЇ
Євгеній Андрій Гастингс Карел Чапек Олдос Гакслі Джордж
Замятін Платонов Маслоу Орвелл
«Ми» (1920). «Котлован» «Місто вічної «Війна з «Прекрасний новий «1984»
Особистість (1930). ночі» (1920). саламандрами» світ» (1932). (1948).
і тоталітарна Трилогія- Історія (1936). Критика Деградація
держава; літопис встановлення Застереження «механічної» особистості
застереження трагічної «нацистської світу про цивілізації в
людства сталінської утопії» в загрозу американського тоталітарній
доби Німеччині фашизму, типу; передбачення, системі
заклик до дій застереження,
тривога за майбутнє
Свобода – це можливість сказати, що два плюс два буде чотири. Якщо це можливо,
то з цього випливає все інше.
1933 Збірка «Фунти лиха в Парижі й 1938 Роман «Данина Каталонії»

Лондоні»
1934 Роман «Бірманські будні» 1939 Роман «Переводячи подих»
1935 Роман «Донька священика» 1941 Есе «Лев і єдиноріг: соціалізм і

англійський геній»
1936 Роман «Нехай квітне аспідистра» 1945 Повість «Ферма тварин»
1937 Роман «Дорога на Віґан-Пірс» 1949 Роман «1984»
Цікаві факти
Святий Джордж – патрон Англії, Орвелл – невеличка річечка на тихій англійській

півночі.
❖ Олдос Хакслі, відомий англійський письменник-антиутопіст, був вчителем Орвелла, коли той
вчився в Ітоні.
❖ Його дружина була студенткою Дж.Р.Р. Толкієна.
85
❖ Орвелл першим застосував термін холодна війна в есе «Ви і атомна бомба», написаному 10
жовтня 1945 року.
❖ Видання «Ферми тварин» українською мовою 1947 року – перший переклад «Ферми тварин»
з англійської іншими мовами. Перекладач вмовив автора написати передмову і Орвелл навіть
видав книгу власним коштом. Видання було призначене для українців які знаходились в
окупаційній зоні армії США.
❖ Відома формула «Двічі по два дорівнює п'яти», на яку Джордж Орвелл неодноразово робить
акцент у романі-антиутопії «1984», прийшла на думку, коли він почув радянське гасло
«П’ятирічку – за чотири роки!».
Усі тварини рівні, але деякі тварини рівніші

за інших.
Я вирішив виступити проти радянського міфу, використовуючи казкову форму,

доступну майже кожному читачеві, яку легко перекласти іноземними мовами.
Я отримав прохання написати передмову для перекладу «Animal Farm» українською

мовою. Я добре свідомий того, що пишу для читачів, про яких нічого не знаю, та й вони,
мабуть, ніколи не мали нагоди довідатись про мене. Від мене, мабуть, чекають, щоб я
розповів у цій передмові, як виник мій «Колгосп Тварин». Перед цим мені доведеться
сказати дещо про себе та про події, що крізь них я дійшов до моїх політичних поглядів.
Жанр
Ми знаємо, ніхто і ніколи не брав влади для того, щоб потім відмовитися від неї.
Влада – мета, а не засіб, а революції роблять для того, щоб встановити диктатуру.
Мета насильства – насильство. Мета катування – катування. Так ось, мета влади –
влада.
86
Тема
Ідея
Проблема
Тепер було ясно, що сталося із свиньми. Ті, що лишилися зовні, переводили погляд
від свиней до людей, від людей до свиней, знову і знову вдивлялися вони в обличчя тих і
інших, але вже неможливо було визначити, хто є хто.
Джордж Орвелл, «Скотоферма»
Символіка
Тварини – інакомовне втілення різних верств радянського суспільства. Скажімо, свині – це

більшовики; коні – робітники; собаки – охоронці режиму, що несуть службу в сумнозвісних
каральних органах (ВНК, ДПУ чи НКВС), вівці – неосвічений народ, який сліпо дослухається до
пропаганди. Ворон Мойсей представляє релігію; кінь Боксер – стахановський рух «ентузіастів
праці»; цинічний осел Бенджамін – інтелігенцію, яка скептично оцінює революцію, а коза Мюріел –
радянських інтелектуалів, які «зникають» із суспільного життя.
У тваринній подобі Орвелл змальовує й сумнозвісні історичні постаті: Сталіна – в образі кнура
Наполеона, Троцького – в образі кнура Сніжка, а духовних батьків соціалістичної революції, Маркса
і Леніна, – в узагальненому портреті «білого породистого» кнура Майора.
Як Дж. Орвеллу вдалося відтворити у своїх творах радянський режим, хоча в СРСР письменник
ніколи не був? Звідки він міг брати матеріали?
87
Зарубіжна література Б. Брехт. «Матінка Кураж і її діти»
Заняття 29
Якщо завдяки чомусь світ одужує, а людство випростовується, то тільки завдяки

подвигам і стражданням тих, кого не можна було ані зігнути, ані купити, хто волів
розлучитися радше з життям, але не зі своєю людяністю.
Герман Гессе
«Зовнішність цього аугсбуржця суперечила усталеному уявленню про письменника. Він

ходив у штанах із сірої грубої тканини, носив щось на зразок блузи і насунутий на лоб шкіряний
кашкет. Худорляве тіло, точно виліплений череп. Глибоко запалі, загрозливі очі. Важко було
уявити, що вони спроможні були вкриватися поволокою «втаємниченого творчого натхнення»,
але цілком можливо було уявити, як вони здатні зламати волю співрозмовника. Коли Брехт
виконував власні балади, його палаючий, гранично зосереджений погляд просто гіпнотизував».
Бернард Райх, друг і дослідник творчості
1914 Вірш «Солодко й почесно вмерти 1938-1946 «Життя Галілея»

за батьківщину»
1918 Вірш «Легенда про мертвого 1939 «Матінка Кураж та її діти»
солдата», драми «Ваал»,
«Барабани серед ночі»
1927 Збірка віршів «Домашні 1940 «Добра людина із Сичуаня»

проповіді»
1928 П’єса «Тригрошова опера» 1941 «Карєра Вртуро Уї, якої могло б і
(принесла авторові всесвітню не бути»
славу)
1938 «Страх і відчай Третьої імперії» 1945 «Кавказьке крейдяне коло»

Критичні праці:
«Новий театр і нова драматургія», «Про нову драматургію»,
«Про експериментальний театр», «Малий органон для театру», «Діалектика на театрі»
Творча спадщина Бертольта Брехта налічує понад тридцять п’єс, за кількістю постановок
його твори поступаються хіба що творам Мольєра і Шекспіра.
88
Nota Bene Б. Брехт. «Матінка Кураж і її діти»
Завдання епічного театру – покликаний насамперед діяти не на почуття, а на розум

глядача, використовуючи при цьому основну особливість епосу як роду літератури – оповідь
про певні життєві ситуації немов зі сторони.
Основні положення «епічного театру» Б. Брехта
❖ Головним є звернення не до почуттів, а до розуму глядача. Емоції породжують катарсис

(очищення душі), однак висновки глядач має робити з дійсності;
❖ слід зацікавити глядача не перебігом подій та очікуванням розв’язки, а ідеями твору та

розвитком авторської/режисерської думки. Саме тому сюжети п’єс Брехта зазвичай
пов’язані з історичними подіями або загальновідомими ситуаціями;
❖ сутність драматичного конфлікту полягає у зіткненні та протиборстві ідей, розв’язка

переноситься зі сцени до зали – дійти певного висновку повинен сам глядач, який має бути
спостерігачем-аналітиком;
❖ головним художнім прийомом є «очуження» – зображення чогось загальновідомого й

буденного в несподіваному ракурсі. «Ефекту очуження» режисер досягав завдяки
умовності костюмів і декорацій, використанню табличок із написами перед початком
нового епізоду, уведенню пісень-зонгів, які є не частиною сюжету, поясненню/оцінці
подій у зверненні акторів безпосередньо до глядача;
❖ підкреслена театральна умовність зображуваного, дистанціювання від присутніх у залі.

Актор не перевтілюється в героя, а залишаться собою, оцінюючи персонажа;
❖ театр Брехта має філософський і дидактичний характер. Його завдання – учити думати,
виховувати активну особистість, спонукати змінювати світ на краще.
Очуження (Ver fremdungseff ekt (нім.), або V-ефект) – це система оригінальних

Nota Bene
драматургічних і театральних прийомів та засобів, покликаних змінити ракурс звичного для

глядацького сприйняття сюжету, картини чи образу таким чином, щоб, відтіснивши його
переживання на другий план, представити знайоме і зрозуміле «чужим», несподіваним,
спонукати тим самим до розмірковування та інтелектуальних роздумів.
89
Драматична форма театру Епічна форма театру
Дія Розповідь
Залучає глядача до сценічної дії і розтрачає Робить глядача спостерігачем, але

його активність пробуджує його активність
Дає глядачеві змогу виявляти почуття Примушує глядача приймати рішення
Переживання Світогляд
Глядач співпереживає Глядач вивчає
Гіпноз Аргументація
Сприймання консервується Сприймання переходить у пізнання
ХХ ст. в історії літератури сприймається передовсім як період творчого пошуку й

експерименту. Зокрема, усесвітнім майданчиком новаторських шукань стала і театральна сцена:
італійські фу туристи в Римі, Лесь Курбас і Микола Куліш у Києві й Харкові, Євгеній Вахтангов і
Всеволод Меєрхольд у Москві. Однак над усім цим вивищувався «епічний театр» Бертольта Брехта,
у якому не лише були проголошені, а й найповніше втілені модерні естетичні гасла.
Війна – велика комерція, яку ведуть

немаленькі люди.
Людина мусить залишатися вірною людському в собі; має протистояти злу навіть
тоді, коли немає жодної перспективи і жодної надії.
Альбер Камю
П’єсу «Матінка Кураж та її діти» створено в 1938–1939 рр., в атмосфері передчуття

вселенської катастрофи. Тоді в Німеччині переміг фашизм із його прагненням до світового
панування, а Гітлер і Сталін із двох боків удерлися до Польщі, що провістило початок
найкривавішої в історії людства Другої світової війни.
Жанр
90
У творі наявні два плани:

Nota Bene
Тридцятилітня війна – перша загальноєвропейська війна у 1618–1648 роках між

союзом католицьких і коаліцією протестантських держав.
Завдання автора п’єси не в тому, щоб примусити матінку Кураж прозріти

наприкінці... Авторові потрібно, щоб глядач прозрів. Прозріння Кураж суперечило б не
тільки її характеру, а й перебігу подій у Німеччині 30-х років XX ст.
Бертольт Брехт
Розплата Матінки Кураж
Швейцеркас
Ейліф
Утрачає власних
дітей на шляхах
війни
91
Катрін
Матінка Кураж
Ідея п’єси
Образ матінки Кураж може слугувати метафоричним образом Німеччини 1930-х років:
розпочинаючи війну, німці вірили, що мають змогу розбагатіти; утрачаючи своїх дітей у боях,
вважали, що ті загинули за велику ідею. Ця країна здолала страшні випробування, але, на відміну від
матінки Кураж, її народ зрештою зробив правильні висновки. Зруйнувавши так звану берлінську
стіну, що поділяла німців на східних і західних, об’єднаний народ розпочав мирну розбудову
держави на демократичних засадах.
Як ви думаєте, що дало підстави Леону Фейхтвангеру говорити про Брехта як письменника, який
написав «перші вірші і п’єси третього тисячоліття»?
92
Зарубіжна література Г. Белль. «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»
Заняття 30
У всякій справі я повинен знаходити втіху, інакше я захворію.

Генріх Белль
Генріха Белля можна з повним правом вважати яскравим представником

«літератури моральної відповідальності», яка посіла чільне місце в європейській
літературі повоєнних років. У своїх творах (майже сорок томів) письменник зображував
Німеччину під час війни і в повоєнний період, гостро критикуючи фашизм та його
мілітаристську політику.
Гітлер і Сталін надто полегшили моєму поколінню діалог із комунізмом: перший

відібрав у нас шанс, а другий позбавив небезпеки приєднатися до цього руху.
Генріх Белль
«Я був солдатом шість років і міг би послатися на те, що був тільки телефоністом. І моя
гвинтівка залишалася в обозі, і я згадував про неї тільки тоді, коли отримував від фельдфебеля
наряди за те, що вона була нечищена. Однак це не виправдання. Я був солдатом тієї армії, яка
напала на Польщу, Голландію, Бельгію, Францію і на вашу країну. Я як німецький солдат входив до
зруйнованого бомбардуваннями Києва і такої самої зруйнованої після багатьох днів оборони Одеси.
У Києві бачив, як гнали євреїв до Бабиного Яру. В Одесі – як гнали одеських євреїв у гетто. Я
усвідомлюю всю відповідальність за злочини гітлерівського вермахту. Через усвідомлення цієї
відповідальності я і пишу».
Генріх Белль, 1962
Життєве кредо
Найвища цінність – людина і її життя
93
Особливості творчості Генріха Белля
присутність важливість художніх

повільне розгортання сюжету, автора відчувається
але з неочікуваними поворотами деталей, які
в думках героя символізують
загальнозначуще
події зображуються через

герой не
сприйняття героїв – їхніх
ототожнюється використання різних
учасників або свідків (розповіді,
з автором засобів творення
діалоги, внутрішні монологи)
комічного ефекту,
антитези, підтексту,
символіки
використання композиційного
прийому «принцип стисненого заглиблення
часу» (події відбуваються у внутрішній
протягом одного дня, але автор світ героїв
охоплює багато подій,
які відбувалися раніше)
«Я не бажаю й не можу йти в ногу»
У ті дні люди будуть шукати смерті, але не знайдуть її; побажають умерти, але
смерть утече од їх.
«Подорожній, коли прийдеш у Спа…»
«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» є обірваним рядком з епітафії давньогрецького

поета Симоніда Кеоського:
Подорожній, коли ти прийдеш у Спарту,
повідай там, що ти бачив.
Тут ми всі полягли, бо так звелів нам закон.
Ці слова були вирізьблені на кам’яній надмогильній плиті, що її греки спорудили біля Фермопіл, де
в битві з персами загинуло 300 спартанців на чолі з царем Леонідом, урятувавши життя еллінів. Вони
мужньо виконали наказ батьківщини – «стояти до смерті».
94
Форма твору
Виховання в німецькій школі Спартанське виховання
Ненависть до «нижчих рас» Всі є рівними

Готовність віддати своє життя за фюрера Готовність віддати своє життя за батьківщину
Беззастережна віра в ідеал гітлерівського рейху Молодь мала шанувати своїх батьків і людей
старшого віку
Наївно-романтичні уявлення про війну та Готувались до війни з дитячих років
солдатський героїзм
Зачарування німецької молоді безвідповідальним Дітей привчали висловлюватись гостро, але
політичним красномовством дотепно й небагатьма словами
Відмова від моральних заповідей християнства Виховували в дітях покірливість, виконавчу
дисципліну, витривалість
Тема
Жанр
Специфіка змалювання образу
95
Зарубіжна література П. Целан. «Фуга смерті»
Генріх Белль цікавився долею дисидентів, зокрема став на захист українського поета-
політв’язня Василя Стуса. Коли журналістка німецького радіо запитала Генріха Белля, у чому полягає
злочин Стуса, письменник відповів: «Його так званий злочин полягає в тому, що він пише свої поезії
по-українськи, а це інтерпретують як антирадянську діяльність... Стус пише свідомо по-українськи.
Це єдиний закид, що мені відомий».
З інтерв’ю німецькому радіо. 10 січня 1985 р.
Проаналізуйте систему освіти у фашистській Німеччині. Поясніть, чому багато молодих німців
стали прихильниками ідеології нацизму. Зробіть пропозиції щодо того, як варто формувати свідомість
молоді в сучасній українській школі.
Заняття 31
Німецькою мовою Целан хотів дати свою відповідь нацизмові, який цю мову
спотворив. Він, власне, хотів створити її новий варіант, наново її відродити, і це,
очевидно, було одним з його надзавдань.
П. Рихло
Цього митця літературні критики називали «магом поезії другої половини XX століття»,
творцем «абсолютного вірша», винахідником «мови оніміння», майстром «ілюзії мови», «сліпучою
поетичною кометою Галлея», «поетом ІІІ тисячоліття» тощо. Він був лауреатом літературної премії
міста Бремен (1958) і Бюхнерівської премії (1960). Усі ці визначення, епітети та премії адресовані
Паулю Целанові, якого світу подарували Чернівці...
96
Вірш – як рукостискання, це передавання

не інформації, а себе.
Пауль Целан
Чорне молоко світання ми п’ємо його надвечір

ми п’ємо його опівдні і зранку ми п’ємо його вночі ми п’ємо і п’ємо
ми копаєм могилу в повітрі де лежати не буде тісно
«Фуга смерті»
Nota Bene
Фуга – послідовне повторення однієї музичної теми кількома голосами.
Особливості вірша «Фуга смерті»
несхожість із відсутність наявність безлічі

відсутність
класичною формою розділових художніх засобів (антитез,
рими
поезії знаків метафор, повторів)
❖
❖
Тема ❖
❖
❖
Головні
мотиви
97
Центральні образи поезії
Маргарита
Суламіф
Чорне молоко
Українською мовою твори Пауля Целана перекладали М. П. Бажан, М. О. Новикова,

В. С. Стус та ін. Найбільший внесок в ознайомлення українців із творчим доробком Целана зробив
П. В. Рихло: зокрема, переклав та впорядкував збірку німецькомовного митця «Меридіан серця».
1992 року біля будинку № 111 по вулиці Головній у м. Чернівці відкрито пам’ятник Паулю
Целану. Пам’ятник є даром місту від Австрії з нагоди днів культури в Україні. Автор пам’ятника –
Іван Миколайович Салевич.
98
Зарубіжна література Ернест Гемінґвей
Усі хороші книги схожі в одному: коли ви дочитаєте до кінця, вам здається, що все
це трапилося з вами, і так воно назавжди при вас і залишиться.
Ернест Гемінґвей
Загальна характеристика провідних

Література США Література
тенденцій
Латинської
прози другої половини ХХ століття
Америки, країн
Література Японії третього світу
Теми Жанри Способи зображення Двополюсність
❖антивоєнна Реалістичний,
Робітничий Література
❖передбачення умовний, соцреалізму
роман, алегоричний,
майбутнього
антиколоніаль- фантастичний
❖життя людини
ний роман,
в усіх його
антиутопія ❖ модерністські
виявах
напрями й течії
❖ екзистенціалізм
Сила книжок Гемінґвея в чуйній і вимогливій людяності... їм притаманна

напружена радість боротьби, боротьби за людину, яку можна вбити, але не можна
здолати.
Д. Затонський
Зі спогадів про Е. Гемінґвея
Усміхався він порівняно рідко, зате, коли усміхався, – здавалося, розкривався

зсередини, і тоді з'ясовувалось, що весь він сповнений веселощів. Так, як усміхався
Хемінгуей, усміхались тільки здорові й щасливі діти.
99
Я був вражений поведінкою Гемінґвея. Вона ніяк не відповідала його статусу вже на
той час всесвітньо відомого письменника. Ні в скупих його жестах, ні в стриманому голосі,
ні у виразі обличчя не виявляюсь нічого особливого, оригінального, жодних ознак обраності ,
ані тіні значущості. Гемінґвей був на диво звичайний, прикро простий – був як усі.
Боєць Дванадцятої бригади
Він був Марком Твеном двадцятого століття і Байроном двадцятого століття, але
він був, безперечно, великим письменником, великим майстром прози, що відкрив стиль,
котрий більше вплинув на літературу нашого часу, ніж стиль будь-якого іншого
письменника.
Ван Вік Брукс
...Гемінґвей, можливо, найбільш американський серед американських письменників

XX століття. Як людина і як письменник він був найтісніше пов'язаний із традиціями
американських піонерів, із тими своїми предками, які сокирою прокладали шлях крізь
праліс, які зі своїми грубо збитими фургонами простували безмежною прерією. Вони
тяжко працювали, воюючи з дикою природою і ризикуючи на кожному кроці. Від тих
піонерів – свідомо чи несвідомо Хемінгуей запозичив усе найкраще, усе, що було справжньою,
а не офіційною Америкою.
Я не знав Гемінґвея, але Гемінґвей-людина для мене невіддільний від Гемінґвея-

письменника, від його книг і героїв, точніше, від тих із них, у яких він, не криючись, любив
те саме, що любив у самому собі, – силу, широту, хоробрість, готовність постояти за себе
і за справу, яку вважаєш справжньою, справедливою, готовність ризикувати життям і
впевненістю у тому, що с речі й гірші за війну. Боягузтво гірше, зрада гірша, егоїзм гірший.
К. Симонов
Е. Гемінґвей про себе
Якщо письменник добре знає те, про що пише, він може поминути багато чого з того, що
знає, і якщо він пише правдиво, читач відчує все випущене так само сильно, як коли б письменник
сказав про це. Величність руху айсберга в тому, що він тільки на одну восьму височить над
поверхнею води.
У класиків потрібно вчитися, але не наслідувати їх… У наш час потрібно… перевершити
письменників минулого.
100
1923 Збірка «Три оповідання і десять 1950 Роман «За рікою, в тіні дерев»
віршів»
1926 Роман «І сходить сонце» 1952 Повість «Старий і море»

(«Фієста»)
1929 Роман «Прощавай, зброє!» 1964 Документальний твір «Свято,

яке завжди з тобою»
1933 Оповідання «Там, де чисто, 1970 Роман «Острови і океани»

світло»
1937 Роман «Мати і не мати» 1986 Роман «Сади Едему»
1938 Оповідання «Сніги 1999 Роман «Передсвітанкова

Кіліманджаро» правда»
1940 Роман «По кому подзвін»
Головний зміст творчості Е. Гемінґвея
Його герої пережили глибоке розчарування в ідеалах свого суспільства і вирішили для
себе ніколи не мати з ним нічого спільного.
В умінні протистояти злу і зберегти в собі людське криється величезна привабливість

героїв Гемінґвея.
Які грані особистості письменника висвітлюють його висловлювання?

✓ «Ніколи не допускайте думки, що війна, хоч якою б необхідною та виправданою вона була, не є
злочином».
✓ «Не судіть про людину за її друзями. Пам’ятайте, що друзі в Іуди були бездоганні».
✓ «Кожен народжується для якоїсь справи, кожен, хто ходить по землі, має свої обов’язки в
житті».
101
Зарубіжна література Е. Гемінґвей. «Старий і море»
Новаторство прози Ернеста Гемінґвея
лаконізм
образи-символи пафос
(«телеграфний стиль»)
відвертість оповіді лейтмотив філософічність
«ефект айсберга»
«кодекс честі» Відкритий фінал
(підтекст)
«Старий і море»
Повість «Старий і море» – це своєрідний заповіт. Чи, може, гімн, проспіваний на

честь Людини – переможеної і разом з тим непереможної?
В «Старому і морі» я намагався створити реального старого, реального хлопчика,

реальне море, реальну рибу і реальних акул.
Е. Гемінґвей
Історія написання. Задум повісті «Старий і море» визрівав упродовж тривалого часу.
Гемінґвей був завзятим рибалкою. Одного разу риба вагою три центнери затягла його човен далеко
в море. Він тоді переміг і повернувся живим, але на все життя запам’ятав відчуття боротьби на межі
життя й смерті, яке відтворив у повісті «Старий і море». Згодом у нарисі «На блакитній воді» (1936)
він опи сав схожий епізод із кубинським рибалкою. А остаточний текст повісті «Старий і море»
опубліковано через шістнадцять років – у вересні 1952 р. Розійшлося понад п’ять мільйонів (!)
примірників журналу з цим твором – успіх неймовірний.
102
Nota Bene
«Старий і море» Повість – епічний прозовий твір, який

характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою
охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає
Притча – повчальний
проміжне місце між романом і оповіданням.
алегоричний твір,
орієнтований на
доведення життєвих
цінностей.
Повість-притча
1. Скільки днів поспіль повертався старий
рибалка без вилову?
2. Ким був Маноліно для Сантьяго?
3. Яку спортивну гру любили Сантьяго та
хлопчик і вболівали за її лідерів?
4. Як називався ресторанчик, у якому обідали
рибалки, а Маноліно носив із нього старому
їжу?
5. Де жив старий рибалка?
6. Яку рибу використовували рибалки для
приманювання великих риб?
7. Який сон часто снився старому?
8. Скільки днів тривав двобій із рибою?
9. Із ким розмовляв старий Сантьяго в човні?
10. Що їв рибалка в морі?
11. Хто постійно переслідував човен рибалки і
як старий на це реагував?
12. Що пообіцяв Маноліно старому і чому?
Людина створена не для поразки. Людину можна знищити, а здолати не можна.

103
Якщо хочете, образ старого Сантьяго з повісті-притчі Гемінґвея «Старий і море»

піднесений до рівня міфу, міфу про людину, переможену й водночас непереможну.
Образи-символи
Море –
Старий рибалка Сантьяго –
Хлопчик Манолін –
Велика риба –
Леви, чудові краєвиди Африки –
Отруйна медуза –
Акули –
Простий сюжет – поєдинок

Сантьяго з рибиною
Філософський підтекст – гімн мужності людини, її волі і силі
Гуманність Пафос
«Як добре, що нам не треба «Людина не для того створена,

вбивати сонце, місяць, зірки… щоб терпіти поразки. Людину
Досить того, що ми берем харчі у можна знищити. Але її
моря і вбиваємо своїх братів» неможливо перемогти»
Філософська повість
1. Чи згодні Ви з М. Анастасьєвим, що «Сантьяго веде боротьбу не з рибою і не з акулами, а з

власною слабкістю»? Аргументуйте свою відповідь.
2. Яка відмінність, на вашу думку, між людиною і природою зумовлює їх вічне протистояння?
105
Зарубіжна література Ґ.Ґ. Маркес. «Стариган з крилами»
Заняття 34
Життя – не те, що людина прожила, а те, що запам’ятала для того, щоб

оповісти.
Ґабріель Ґарсіа Маркес
Зі спогадів про Габріеля Гарсіа Маркеса
Фантастичне й реальне в його книжках перемішані, сплавлені одне з одним.

Найневірогідніше відбувається у звичайному, тривіальному оточенні.
Вторгнення фантастичного всупереч усім традиціям не супроводжується
барвистими ефектами, а оформляється, як найприродніша річ на світі, що ні в кого не
викликає здивування.
Дмитро Затонський
Чому я називаю його «чарівником»? Тому що його ім'я, тісніше за всіх

письменників з Латинської Америки та навіть зі всього світу, пов'язане з феноменом
магічного реалізму. Також тому, що ніхто із сучасних авторів не досяг такого
надзвичайного рівня популярності, догодивши при цьому найвибагливішим
літературним критикам, і не переставши тішити їх навіть після отримання
Нобелівської премії, яка породжує нові вимоги до письменника. Тому, що його чаро-
дійство у громадських справах так впливає на людей, що найширші верстви читачів
вважають його імідж позитивним (і це незважаючи на його близькість до
комуністичного лідера, який протримався при владі довше за інших і якого багато
людей вважають справжнім диктатором – Фіделя Кастро). Зрештою, aie, звісно, не в
останню чергу, тому, що маю хто з письменників сьогодні здатен так сильно
захоплювати читачів, можливо, лише він такий: коли люди читають книги Гарсіа
Маркеса, вони нерідко відчувають себе зачарованими так, ніби на них накладено
гіпнотичне закляття…
Джеральд Мартін
106
1947 Оповідання «Третя 1989 Роман «Генерал у лабіринті»

смиренність»
1951 Повість «Опале листя» 1992 Збірка «Дванадцять
мандруючих розповідей»
1955 Оповідання «Якось після 1994 П’єса «Любов та інші демони»
суботи»
1961 Роман «Полковнику ніхто не 1996 Роман «Новина про
пише» викрадення»
1967 Роман «Сто років самотності» 2002 Біографічна трилогія «Жити,
щоб розповісти про життя»
1968 Оповідання «Стариган з 2004 Роман «Спогади про моїх
крилами» сумних подруг»
1972 «Незвичайна і сумна історія про 2010 Стаття «Я тут не для того, щоб
довірливу Ерендиру та її робити промови»
жорстоку бабцю»
1975 Роман «Осінь патріарха»
Стильові риси творів Ґарсіа Маркеса
❖ Химерне переплетіння елементів реальності та фантастики;
❖ несподіваний для європейців синтез художньо-естетичних здобутків сучасної

латиноамериканської культури з мотивами та образами індіанської, негритянської та
іспанської міфології;
❖ експресивний метафоризм, тяжіння до символічних узагальнень і притчової манери

оповіді;
❖ лаконізм і «снайперська точність мовлення»;
❖ несподівані, «не прогнозовані» повороти сюжету.
107
Про «магічний реалізм»
Про Маркеса часто говорять як про найяскравішого представника «магічного реалізму».

Що ж означає цей термін? Так умовно називають модерністську течію в літературі
Латинської Америки, для якої характерне органічне поєднання елементів реального та
фантастичного, побутового та міфологічного, справжнього та уявного, таємничого. Дива в
оповіді представників «магічного реалізму» розсипані як щось звичайне, буденне, таке, що
відбувається поруч з достовірними подіями. Описане викликає в читача відчуття віри в
реальність дива.
Джерелом «магічного реалізму» став властивий латиноамериканцям світогляд, який
сформувався під впливом таємничих ритуалів і традицій індіанців та афроамериканців, а також
спотворених християнських вірувань.
Основи цієї течії вперше виклав кубинський письменник Алехо Карпантьєр, який
обґрунтував право автора показувати дійсність крізь призму магічного, народженого народною
уявою.
Риси «магічного реалізму» яскраво відчутні у творах бразильця Жоржі Амаду,
аргентинців Хуліо Кортасара, Хорхе Луїса Борхеса, гватемальця Мігеля Астуріаса.
Класичним зразком вважають роман Ґ. Ґарсіа Маркеса «Сто років самотності».
...Це справжні тортури – жити в цьому пеклі, яке аж лускає від янголів.
Ґабріель Ґарсіа Маркес
Твори Маркеса неодноразово надихали кінематографістів різних країн. Зокрема

оповідання «Стариган з крилами» лягло в основу художніх фільмів «Пересохла земля»
(режисер Тарас Томенко, Україна, 2004), «Людина-вітер» (режисер Хуат Ахметов, Росія,
2007), а також мультфільму «Дуже стара людина з величезними крилами» (режисер Олег
Білоусов, художник Володимир Тарасов, СРСР, 1990).
1. Які риси «магічного реалізму» знаходимо в оповіданні «Стариган з крилами»?

2. Порівняйте твори Ґ. Ґарсіа Маркеса «Стариган з крилами» та Ф. Кафки «Перевтілення». Що в них
спільного та відмінного?
108
Зарубіжна література Милорад Павич
«Стариган з крилами»
Заняття 35
Ідеальний письменник-постмодерніст повинен зацікавити й захопити певне коло

публіки – ширше за коло професійних служителів високого мистецтва... Ідеальний твір
постмодернізму мусить опинитися над двобоєм реалізму з ірреалізмом, формалізму зі
«змістовізмом», «чистого мистецтва» – із заангажованим, літератури елітарної – з
масовою.
Джон Барт
Постмодернізм (лат. past – префікс, що означає наступність; фр. Moderne – сучасний,

Nota Bene
найновіший) – загальна назва окреслених у другій половині ХХ ст. тенденцій у мистецтві,

головними рисами яких є показ зруйнованої свідомості, деформованої дійсності, задушливої
атмосфери епохи.
109
Зарубіжна література Милорад Павич
Причини появи постмодернізму
потреба людини зберегти загроза екологічної та розвиток комп’ютерної

власну позицію ядерної катастроф цивілізації
виникнення
вичерпність
мультинаціональних
індустріального суспільства
монополій
Я борюся за кожного свого читача кожним

своїм реченням.
Милорад Павич
У світі сербського письменника постійно відбувалася гра з масками автора, героя,

читача, якими вони обмінювалися, немов на карнавалі. Як у світі казки, розмивалися
межі між світом твору і світом реальності. Чудові перевтілення – характеристика
всесвіту Павича, яким є його метатекст. … Кожне нове прочитання твору Павича
приносить нове його бачення.
Алла Татаренко
Я знаю, що літературу в майбутнє ведуть не письменники, а читачі, адже у світі

завжди набагато більше талановитих читачів, ніж талановитих письменників.
1973 «Залізна завіса» 1994 «Остання любов у Царгороді»
1984 «Хозарський словник» 2000 «Зоряна мантія»
1988 «Пейзаж, намальований чаєм» 2002 «Сім смертних гріхів»
1991 «Внутрішня сторона вітру» 2004 «Унікат»
1993 «Вивернута рукавиця» 2006 «Інше тіло»
110
Зарубіжна література М. Павич. «Скляний равлик»
Я мушу зізнатися, що дійсно готував для моїх читачів ласо і дуже не любив, коли з
нього хтось вислизав.
«Скляний равлик»
Жанр
Nota Bene
Інтертекстуальність – використання інших творів завдяки цитуванню та

наслідуванню чужих стильових правил окремих письменників, літературних шкіл і напрямів.
Скляний равлик
Донька Ніферуре
111
Зарубіжна література М. Павич. «Скляний равлик»
Перехресне прочитання оповідання
Перше перехрестя
1. Панна Хатчепсут 1. Пан Давид Сенмут, архітектор
2. Пан Давид Сенмут, архітектор 2. Панна Хатчепсут
Центральна клавіша
3. Дочка, яка могла зватися Ніферуре
Друге перехрестя
4. Декоративна свічка 4. Декоративна свічка
5. Запальничка 5. Запальничка
Класичний спосіб прочитання книжок уже вичерпав себе, прийшов час змінити
його – передовсім, коли йдеться про художню прозу. Я намагаюся дати читачеві більшу
свободу; він разом зі мною несе відповідальність за розвиток сюжету книжки. Я
намагаюсь надати читачеві можливість самому вирішувати, де починається і де
завершується роман, яка зав’язка і розв’язка, якою буде доля головних героїв. Це можна
назвати інтерактивною літературою – літературою, що рівняє читача з
письменником.
Прокоментуйте думку Алли Татаренко: «Кожне нове прочитання твору Павича приносить нове
його бачення».
112
Зарубіжна література Т. Халілов. «До останнього подиху»
Заняття 36
Якщо хочеш розповісти історію цілого народу – розкажи історію однієї людини.
Аристотель
«До останнього подиху»
Головна думка
Образ змії
У повісті «До останнього подиху»
113

ЗЛ 2024

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

ЗЛ 2024

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Київський фаховий коледж зв’язку

Список літератури на І семестр Список літератури на ІІ семестр

Поезії для вивчення напам’ять

Лише альянс технологій із мистецтвом і гуманітарними знаннями приносить

Художня література для людини і людства ХХІ ст.

Оригінал (від лат. первісний, природний) – це 1) художній твір, з якого здійснюється

літературного тексту в нерозривній діалектичній єдності його змісту і форми. Це один із

Наукою доведено, що перекладна література:

❖ є джерелом збагачення української культури

❖ сприяє самопізнанню особистості, усвідомленню своєрідності властивих її

❖ удосконалює власне мовлення читача

❖ формує культуру спілкування різних етносів у межах держави

❖ відкриває широкі можливості для виховання особистості, обізнаної з

❖ дає уявлення про український художній переклад як важливий

❖ веде діалог культур

1. Чи потрібна людству художня література в епоху цифрових технологій? Чи подолає Інтернет

Завдання для самостійної роботи

Із безмірно багатої греко-римської літератури лишилися тільки нужденні відламки і

узагальнена назва історико-культурної доби двох народів Середземномор’я –

міфологізм тематики традиціоналізм розробки поетична форма

Античність – життєдайне джерело

Уявлення про світ і Міф

Гомер кожному може дати стільки, скільки

…От був народ!

один з основоположників світової літератури

національний Гомер автор «Іліади»,

один з основоположників європейської літератури

Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго

Композиція 12 110 віршів, укладені у 24 пісні

І частина ІІ частина ІІІ частина

1-4 пісні (пошуки 13-24 пісні

Риси характеру Негативні:

Завдання для самостійної роботи

Відродження – це могутній ідейно-культурний рух ХІV – початку ХVІІ ст., унаслідок

Основні риси Відродження

Віра в мужність людини, її волю

У науці закріпилося твердження, що доба Відродження – це найбільша з революцій в історії

Хто скаже про нього: старий він як світ?

Данте є найвищим виразом, поетичним вінцем та уславленням того, що називаємо

політичний діяч поет

мислитель Данте Аліґ’єрі богослов

один з основоположників літературної італійської мови

Творчий доробок Данте Аліґ’єрі

трактати вірші «Божественна комедія»

Творчість Данте – одна з найвищих верховин світової поезії, найбільший внесок

Данте Вергілій Беатріче

Данте в собі одному поєднав і архітектора, і

Композиція поема складається із 100 пісень

І частина ІІ частина ІІІ частина

Багато українських поетів і перекладачів перекладали окремі фрагменти «Божественної

Завдання для самостійної роботи

Англійське Відродження — короткий, проте могутній злет творчих сил. Це вершина й

Сяйво генія, чиє проміння проникає всюди, – ось що таке Шекспір.

Шекспір – це Канон. Саме він окреслює цінності та межі літератури.

Творчий здобуток В. Шекспіра

154 сонети 5 поем 10 хронік

Періодизація драматургії В. Шекспіра

Оптимістичний: віра в життя та сили людини (комедії:

Другий період Трагічний: трагедії як зразки трагедійного мистецтва («Гамлет»,

Третій період Романтичний: реалізм, поєднання із казковістю («Перикл»,

Весь світ – в’язниця… Світ надто тісний для

«Гамлет» є не тільки найбільш особистою, але також найбільш філософічною драмою

Філософські проблеми Морально-етичні проблеми Сімейно-особисті проблеми