1

1. Проблема психічних станів у військовій психології

Проблема психічних станів у вітчизняній психології досі вивчена мало, хоча всі
науковці визначають психічний стан як один із компонентів психіки людини. На
сучасному етапі розвитку вітчизняної психологічної науки немає загальноусталеного
визначення цього терміна, не визначені структура і функції, детермінанти,
класифікації та методи його дослідження. Причина цього явища полягає в самій
природі психічних Станів, які посідають проміжне місце між психічними процесами
та психічними властивостями особистості. Це - форма психічної активності людини,
конкретна реакція всісї нашої психіки на конкретну ситуацію, що склалася навколо
нас, а також момент єдності статики (психічні властивості) та динаміки (психічні
процеси: пізнавальні, емоційні, вольові) функціонування психіки людини.
Але межі між цими явищами розмиті й відносні, що створює певні труднощі у
вивченні психічних станів та в їх діагностиці. Психічний стан впливає на перебіг всіх
психічних процесів, він може перетворюватися на властивість особистості, яка, у свою
чергу, зумовлює виникнення відповідного стану. Наприклад, якщо воїн дуже часто
переживає стан тривоги, можливе формування негативної риси характеру -
тривожності.
Психічний стан також тісно пов'язаний з індивідуально-исихічни-ми
особливостями воїна, оскільки характеризує психічну діяльність не загалом, а
індивідуально. Наприклад, стан страху в одного воїна може виявлятися в заціпенінні,
гальмуванні цілеспрямованої діяльності, а в іншого - у психічному збудженні.
Визначальним для психічного стану є ставлення особистості до чогось. Через
ставлення до дійсності й до себе як суб'єкта діяльності реалізується конкретний вияв
психічного світу людини. Це не просто сполучна ланка між психічними процесами та
психічними властивостями людини, це конкретне відображення її ставлення до
власних різноманітних психічних явищ і виявів, ставлення як закріплення цілісності,
сталості й водночас змін у психічному відображенні її зв'язків зі світом.
Про складність психічних станів свідчить той факт, що В. Джеймс і І.П. Павлов
визначали психологію як науку про психічні стани людини.
У вітчизняній психології цю проблему досліджували М.М. Ланґе (афективні
вияви, мотиваційні стани, гіпнотичні стани), О.Ф. Лазур-ський (увага, емоційні стани
та їх вияви). Фізіологічні механізми психічних станів обґрунтовували І.М. Сеченов і
І.П. Павлов. Як окремий науковий напрям необхідно виділити роботи В.М. Бехтерева
та його учнів, в яких описується генеза психічних станів, особливо емоційних, що
виявляються на тлі загальної психічної напруженості.
Вперше проблему психічних станів як загальнопсихологічну категорію, що
погребує систематичного вивчення, порушив М.Д. Левитов [56]. Він проаналізував
наукову літературу з цієї проблеми, розглянув механізми вияву психічних станів,
виклав загальні завдання їх вивчення:
 2

а) виділення психічних станів у особливу категорію психології та визначення її

зв'язків з іншими психологічними категоріями;
б) розгляд механізмів виникнення й розвитку психічних станів та визначення їх
зв'язків з індивідуально-психічними особливостями людини;
в) дослідження психічних станів у різних видах людської діяльності тощо.
У військовій психології цю проблему систематизовано і глибоко не вивчали,
існує викладення окремих аспектів психічних станів за бойових обставин [91, с. 242-
267]. На початку XX ст. російський військовий психолог М.М. Головін у роботі
«Исследование боя. Исследование деятельности и свойств человека как бойца» (1907)
визначив роль психічного фактора у війні [21].
Англійський військовий психолог Норман Коупленд у праці «Психологія і
солдат» чітко визначає сутність і роль морального фактора в сучасній війні, його
детермінанти, вказує основні напрями роботи командирів щодо формування високого
морального духу військ.
Понятгя (. (.моральний дух» і «психічний стан» Коупленд ототожнює і
висловлюється так: «Про його існування було відомо тисячі років тому, але тільки
талановиті керівники були спроможні оцінити й використати його. Наполеон, певно,
найкраще з усіх видатних полководців розумів значення морального стану військ. Він
говорив, що один солдат, який володіє високим духом, дорівнює трьом, які не мають
цієї зброї» [48, с. 12].
Моральний або психічний стан є, на його думку, таємницею лише настільки,
наскільки він невидимий та невідчутний. Це наймогутніша зброя, яка відома людині;
могутніша, ніж найтяжчий танк, ніж найпотужніша артилерійська гармата, ніж
найруйнівніша зброя. Високий психічний стан військ - цс засіб, здатний перетворити
поразку на перемогу. Армію не розбито, доки вона не пройнялась усвідомленням
поразки, бо поразка - це висновок розуму, а не фізичний стан.
Таким чином, глибоке розуміння і знання змісту психічного стану командирами
забезпечує їм успіх у роботі з особовим складом підрозділів і частин.
Розглянемо більш конкретно поняття «психічний стан». В. Даль під станом
розуміє «положення, в якому хтось або щось перебуває» [26, с. 279]. М.Д. Левитов
визначає психічні стани так: «Цілісна характеристика психічної діяльності за певний
період часу, що визначає своєрідність психічних процесів залежно від відображення
речей і явищ дійсності та психічних властивостей особистості» [56, с. 20]. Перевагою
цієї дефініції є те, що вона виділяє психічні стани із системи психічних явищ,
підкреслюючи, що вони є щось цілісне й на певному відтинку часу характеризують
своєрідність психічної діяльності. Таким чином, вони, з одного боку, пов'язані з
психічними процесами (але, на відміну від них, більш цілісно), з#іншого - з
психічними властивостями особистості.
 3

Існують і інші дефініції, пов'язані з вивченням функціональних станів, що

виникають у різних видах діяльності. Наприклад, Є.П. Ільїн психофізіологічний стан
визначає так: «Це цілісна реакція особистості на зовнішні та внутрішні стимули,
спрямовані на досягнення позитивного результату» [37, с. 329]
В.М. М'ясишсв визначає психічний стан як загальний функціональний рівень, на
тлі якого розвиваються психічні процеси [50].
У психологічних словниках також немає чіткого визначення цього поняття, а
викладено тільки окремі категоріальні показники явища. Наприклад, у словнику за
редакцією К.К. Платонова вказано його проміжне місце між психічними процесами та
психічними властивостями особистості [85, с. 174]. У словнику за редакцією А.В.
Петровського і М.Г. Ярошевського психічний стан розглядається як поняття, що
використовується для відокремлення в психіці індивіда одночасно статичного
моменту, порівняно з психічними процесами та стійкими виявами психічних
властивостей [96, с. 267].
Отже, на основі цих дефініцій можна дати таке визначення.
Психічний стан як психічне явище характеризується цілісністю, є конкретною
реакцією особистості на зовнішні та внутрішні стимули, служить проміжною ланкою
між її психічними процесами та психічними властивостями, безпосередньо пов'язаний
з ними й на певному відтинку часу відображає ставлення до власних психічних явищ,
характеризує своєрідність психічної діяльності, має певні часові межі.

Але в цих характеристиках відсутні два важливі моменти, що мають суттєве значення
для характеристики й уточнення поняття «психічний стан».
Це:
1) розуміння поведінки, що особливо яскраво виявляється за екстремальної
ситуації, у тому числі й у бойовій обстановці (від відваги до паніки);
2) розгляд ситуації як основної причини, що викликає психічний стан. Отже,
будь-який психічний стан є як переживанням (емоційна сфера психіки), так і
діяльністю (пізнавальна і вольова сфери психіки).
Психічний стан можна визначити як певну єдність переживання й зовнішньої
діяльності воїна, його дій, хоча тут зв'язок між поведінкою та станом не завжди
безпосередній. Необхідно наголосити на такому моменті: на виникнення будь-якого
психічного стану безпосередньо впливає конкретна ситуація, тобто психічні стани
детермінуються зовнішніми впливами, зовнішніми обставинами, попереднім настроєм
тощо.
Правильне розуміння цих аспектів виникнення та розвитку відповідних
психічних станів допомагає офіцерові цілеспрямованіше організувати власну роботу
та життєдіяльність особового складу. Ситуація - це система умов, що спонукають
 4

воїна до активної діяльності або сукупність обставин, створених у підрозділі для

творчої, змістовної, цілеспрямованої життєдіяльності. І останній аспект цієї проблеми:
у виникненні будь-якого психічного стану суттєву роль відіграє особистіс-ний фактор,
тобто індивідуально-психічні особливості кожного окремого воїна (природно-
біологічні причини, особливості мотивації, почуттів, досвід, світогляд, вихованість
тощо).
Таким чином, психічний стан - це відображення особистістю ситуації в динаміці
психічної діяльності, що виражається в єдності поведінки та переживання на певному
проміжку часу.
Основні ознаки психічного стану (рис. 5-І): цілісність, ситуативність, сталість у
часі, єдність поведінки та переживання, зв'язок з особистіс-ними якостями й
психічними процесами.
Динаміка психічного стану складається з таких етапів: становлення; виникнення;
перебіг; кульмінація; спад; зникнення.
Перебіг цих етапів залежить від динамічності нервової системи воїна, тобто
різна динамічність зумовлює різний характер перебігу психічних станів. Також слід
мати на увазі основні характеристики динаміки - періодичність, циклічність,
повторення психічного стану (у зв'язку з біоритмами).

Цілеспрямованій роботі командира в управлінні психічними станами особового

складу допомагає знання основних виявів психічних процесів:
- стани емоційні: настрої, афекти, тривога тощо;
- стани вольові: рішучість, розгубленість тощо;
- стани пізнавальні: зосередженість, замисленість тощо (рис. 5-2).
Психічні стани можна класифікувати за такими показниками:
 5

1. Діяльність - стани, які поліпшують або погіршують діяльність.

2. Взаємини та спілкування - стани, які поліпшують (погіршують) взаємини та
спілкування.
3. Особистість (характер, система ставлення до дійсності): стани, зумовлені
позитивним або негативним ставленням до дійсності.
4. Біологічні структури особистості - позитивні й негативні психофізіологічні
стани.
5. Емоційні компоненти характеру - позитивний та негативний емоціональний
стан.
6. Вольові риси характеру - позитивний та негативний вольовий стан
7. Інтелектуальні риси характеру - позитивний та негативний інтелектуальний
стан.

2. Основні напрями роботи командира щодо формування та підтримання

позитивного психічного стану
Як свідчить військова практика, у військовій діяльності психічні стани, особливо
в бойовій обстановці (зокрема на війні), відіграють важливу роль.
Яким чином командир може впливати на механізми виникнення позитивних
психічних станів? Відповідь на це запитання є в характеристиках психічного стану
 6

(конкретна ситуація, індивідуально-психічні особливості воїна, «системотворний

фактор»).
Першим напрямом роботи командира щодо формування позитивного психічного
стану є створення здорового морально-психологічного клімату в підрозділі. Створити
оптимальну ситуацію для воїнів - означає сформувати належні умови їхньої
життєдіяльності. Відповідно змінюючи військове середовище, яке безпосередньо
впливає на зміну ситуації, можна сформувати новий психічний стан, подолати
негативні стани.
Другий напрям - знання індивідуально-психічшіх особливостей під-леглих та їх
оптимальне урахування в своїй службовій діяльності. Для чого необхідно враховувати
цей фактор? Оскільки зовнішні впливи (у нашому випадку це відповідна ситуація)
завжди діють через внутрішні умови (індивідуально-психічні особливості воїна) лише
опосередковано, то воїни по-різному реагують на зовнішні подразники.
До основних індивідуально-психічних особливостей воїна належать:
- індивідуальні особливості нервової системи, її внутрішні закони;
- потреби, настанови, почуття, переконання;
- здібності й нахили;
- психічні утворення (система знань, навичок та вмінь);
- мотиви та мотивації;
- характер;
- особливості природно-біологічної структури та організації воїна тощо.
Усі ці риси та якості складають психологічну характеристику особистості. Будь-
яка зміна в ціп характеристиці зумовлює зміну психічних станів, а інколи й
кардинальних
Військова служба дає великі можливості для загартовування характеру й волі,
цілеспрямованого розвитку різних соціально-психологічних рис і якостей
військовослужбовця, які йому допомагають успішно діяти в ході бойової та
гуманітарної підготовки.
Третій, на думку автора, дуже важливий напрям роботи командира щодо
управління виникненням психічних станів - допомогти воїнам знайти «особистісний
смисл»у військовій службі, який є «системотвор-ним фактором», тобто який дає змогу
об'єднувати в цілісну функціонально-динамічну систему різні психічні особливості
воїна
Особисті-сний смисл - одна з головних складових свідомості воїна і визначає
зміст його діяльності (найвища його форма розвитку - це стійка вій-ськово-професіниа
спрямованість). Якщо служба у воїна не викликає суперечливих почуттів, він краще
 7

зносить її труднощі, а також постійно прагне до вдосконалення і самовдосконалення в

ній.
Важливими напрямами роботи командира підрозділу щодо утворення та
підтримання позитивного психічного стану є оптимізація процесу спілкування між
військовослужбовцями та його гуманізація, а також ефективна організація бойової
підготовки в підрозділі. Деякі дослідники відносять цей напрям до поняття «ситуація»
Напевно, такий підхід виправдовує себе в цивільних умовах життя, але
особливості військової служби, тривале сумісне перебування воїнів потребують від
командирів приділяти особливу увагу й цим напрямам роботи. Власне, нестатутні
взаємини між військовослужбовцями, негативні традиції, які створюють нездорову
морально-психологічну атмосферу та нездоровий соціально-психологічний клімат у
підрозділі свідчать про актуальність і необхідність такої роботи командира. Тому
необхідно цілеспрямовано формувати та згуртовувати військовий колектив,
основними психологічними показниками якого є згуртованість і стресостійкий
оптимістичний соціально-психологічний клімат у підрозділі.
Наступним важливим аспектом створення здорової морально-психологічної
атмосфери, доброго настрою є особистий приклад командира, його оптимістичний
психічний стан. Цс впливає на ефективність власної діяльності та безпосередньо
формує психічний стан підлеглих.
Найзначущішими рисами, що впливають на психічний стан офіцера, є військова
майстерність, комунікабельність, цілеспрямованість, ем-патія тощо. Особливо
важливе значення має психічний стан командира в бойовій обстановці.
Цілеспрямована та змістовна робота офіцера неможлива без вивчення, аналізу
основних виявів психічних станів підлеглих. У цьому йому допомагає знання методів
вивчення психічних станів. Наприклад, М.Д. Левитов пропонує такі прийоми та засоби
вивчення психічних станів: спостереження за поведінкою і діяльністю суб'єкта: кіно- і
фотозйомка; словесний звіт досліджуваного; вивчення продуктів діяльності;
природний та лабораторний експеримент тощо.
Узагальнюючи концепції вітчизняних вчених, можна виділити три групи методів
вивчення психічних станів підлеглих:
- теоретичні методи дослідження філософських аспектів проблеми;
- медичні, фізіологічні та біологічні методи;
- психологічні методи: об'єктивні (спостереження, бесіда, інтерв'ю, анкетування,
опитування, тестування, узагальнення незалежних характеристик тощо) і суб'єктивні
(самоспостереження, самосвідомість, саморефлексія, самоаналіз тощо).
Вивчення психічного стану має включати три рівні:
I - психічні рівні реагування (переживання);
 8

II - фізіологічні рівні реагування (соматика, вегетатика);

III - поведінка людини взагалі і особистості зокрема.
Ці рівні мають вивчатися водночас у комплексі та окремо тому, що вивчення
тільки окремого показника не може дати достовірної інформації про природу
відповідного психічного стану. Провідне місце в їх діагностиці має посідати вивчення
переживань, які пов'язані зі ставленням особистості до чогось. Ставлення особистості
як системотвор-ного фактора її психічного стану дає можливість розглядати такий
стан саме як якісну характеристику психіки воїна, що об'єднує в собі психічні процеси,
психічні властивості та здійснює вилив на них.
У Збройних силах України існує особливий напрям роботи командирів щодо
попередження негативних станів у бойовій обстановці - психологічна підготовка, яку
розглянемо у наступних темах. Тут зупинимося лише на крайній формі вияву
психічного стану на війні - паніці.
3. Сутність паніки та причини її виникнення
У військовій психології під панікою розуміють певний емоційний стан
(емоційне потрясіння, збентеження, жах тощо, які виникають у масі воїнів або в
окремого воїна), різновид поведінки натовпу внаслідок дефіциту або надлишку
інформації. Сам термін «паніка» походить від імені грецького бога Папа, покровителя
пастухів, пасовищ і стад, який викликав своїм гнівом «шаленство» останніх, що під
його впливом кидалися у вогонь або у прірву. Безпосереднім приводом до паніки стає
певна ситуація, шокувальний стимул, що перериває звичні форми поведінки. Ця
ситуація може бути реальною або уявною.
Щоб виникла паніка, ситуація має бути дуже інтенсивною або зовсім невідомою
- тобто такою, щоб притягнути до себе увагу. Перша реакція на такий стимул -
потрясіння і сприйняття ситуації як кризової. У такій ситуації індивід вдається до
неврівноважених і поквапливих спроб інтерпретувати подію в межах власного досвіду
або пригадує аналогічні ситуації з досвіду інших.
Відчуття гостроти, необхідності швидкого прийняття рішення заважає логічному
осмисленню кризової ситуації і викликає страх. Якщо перший страх не придушено,
реакція загострюється. Переляк одних позначається на інших, що підсилює загальну
паніку. Отже, паніка виникає і виявляється як індивідуально-психічне явище у формі
страху, а в критичній бойовій обстановці - відразу у формі панічного жаху і як
масового, групово-психічного. При цьому індивідуальний страх первинний, він є
передумовою, грунтом для групового потрясіння та паніки. У свою чергу, панічний
стан пригнічує, діє на більш стійких членів підрозділу. Таку ситуацію описує Л .М.
Толстой у романі «Війна і мир», аналізуючи виникнення паніки в битві під
Аустерліцем [118].
Паніка належить до таких явищ, які важко вивчити, тому складно
охарактеризувати природу цього явища. Це пов'язано з тим, що її не можна
 9

безпосередньо фіксувати, оскільки: по-перше, на війні дії ворога ніколи завчасно

невідомі і, як наслідок, невідомий час виникнення паніки; по-друге, у ситуації паніки
складно залишатися спостерігачем (її грізна сила полягає в тому, що будь-яка людина,
потрапивши за бойових обставин у ситуацію паніки, так чи інакше піддається їй).
Під час паніки починають одночасно діяти кілька соціально-психологічних
механізмів впливу на поведінку людини. Спрацьовують механізми комунікативного,
перцептивного та інтерактивного впливів. Ситуація паніки завжди супроводжується
зараженням і навіюванням. Вона може виникати як у малих військових підрозділах,
так і у великих військових з'єднаннях і об'єднаннях.

Наприклад, український психолог Валентин Моляко, розглядаючи психологічні

наслідки чорнобильської катастрофи, указує на такі умови виникнення будь-якої
паніки:
- наявність шокувального стимулу;
- дефіцит інформації про подію (особливо інформації достовірної) і, водночас,
надлишок неперевіреної інформації з неофіційних джерел.

Люди, які були охоплені панікою, виявляли такі особливості поведінки:

- неадекватну оцінку ситуації (перебільшення небезпеки), прагнення врятуватися
втечею;
- посилену метушливість, хаотизм поведінки або, навпаки, її загальмованість;
- погіршення дисципліни, працездатності;
- пошук заспокійливих засобів (наприклад, алкоголю);
- прагнення одержати інформацію.
Реагування воїнів на різні бойові ситуації, якщо вони психологічно
непідготовлені, може закінчуватися панікою. Тому дуже важливою є відповідь на
запитання: як запобігти й покласти край паніці, якщо вона розпочалася?

1. Слід добре знати сутність, причини виникнення та посилення паніки, їх можна

об'єднати у три групи:
- фізіологічні;
- психічні;
- соціально-психологічні.
 10

До фізіологічних причин належать явища, які спричинюють виникнення умов,

що фізично ослаблюють воїнів. Це, зокрема, втома, депресія, тривале безсоння,
психічне потрясіння внаслідок тривалого перебування в небезпечній ситуації,
гнітючого чекання супротивника тощо. Кожна з цих причин серйозно ослаблює
емоційно-вольову сферу військовослужбовця, його здатність швидко і правильно
оцінювати бойову ситуацію.
До психічних причин належать такі психічні явища, як раптовість, сильне
здивування, невпевненість, почуття ізоляції, усвідомлення безсилля перед безпекою,
недостатнє знання військової справи, незадовільне володіння зброєю і бойовою
технікою, неспроможність вміло діяти на полі бою, незнання супротивника (його
тактики дій та характеристик бойової техніки) тощо.
До соціально-психологічних причин належать:
- відсутність згуртованості військового підрозділу;
- втрата довіри воїнів до командирів;
- дефіцит або надлишок інформації, що посилює напруження;
- бездіяльність;
- відсутність організованості та порядку, втрата управління в бою;
- наявність негативних тенденцій у морально-психологічному кліматі та
психології військового колективу тощо.
Це також спричинює зменшення можливостей раціонально та правильно
оцінити бойову ситуацію.
2. Ще в мирний час необхідно провадити цілеспрямовану психологічну
підготовку особового складу щодо подолання труднощів сучасної війни та ефективних
дій на полі бою. Характер труднощів, що долає воїн в умовах сучасного бою, зміст
конкретної військової спеціальності та коло службових обов'язків у бою мають
визначити зміст цієї підготовки.
Психологічна підготовка - це цілеспрямована наукова підготовка психіки
військовослужбовців до стійкої практичної діяльності у складі підрозділу на полі бою
в умовах сучасної війни. Вона має формувати психічну стійкість і психологічну
готовність особового складу до діяльності в екстремальних умовах сучасного
швидкоплинного бою.
3. Один із головних попереджувальних прийомів - це організація ефективного
управління підрозділом в бою з одночасним формуванням у особового складу довіри
до командирів. Не менш важливі для запобігання паніці такі фактори: знання воїнами
своїх функціональних обов'язків, обставин, причин бойової ситуації, можливість
одержання достовірної інформації про них; знання супротивника, його дій і тактики;
вміння управляти своєю поведінкою в екстремальних ситуаціях тощо.
 11

4. Коли паніка виникла, покласти їй край може лише рішуча й інтенсивна дія
командирів, яка виведе воїнів із ситуації шоку або потрясіння. При цьому слід мати на
увазі, що панічна маса за психічним станом і діями воїнів неоднорідна.
Досліджуючи різні випадки, які мали місце в мирних і воєнних умовах,
психологи дійшли висновку, що в натовпі, охопленому панікою, є три різнорідні групи
людей. До першої, найменшої, належать ті, які перебувають у стані вкрай тяжкого
афекту. Для них характерна втрата орієнтації, несвідоме прагнення до втечі. Другу
групу складають воїни, які не втратили здатності орієнтуватися, але ситуацію
сприймають поверхнево. У разі рішучих та наполегливих дій командирів вони здатні
підкорятися наказу й виконувати цілеспрямовані дії. Третя група - це ті, самовладання
яких не похитнулось і які здатні діяти цілеспрямовано і свідомо.
Загальні заходи щодо попередження та припинення паніки в бою такі:
- усунення впливу причин паніки;
- ізоляція джерела паніки;
- недопущення передумов виникнення паніки.
5. У підрозділах, де воїни пережили паніку, необхідно вести цілеспрямовану
роботу з ліквідації її наслідків. Вона має розпочинатися відразу ж після інциденту,
оскільки паніка є своєрідною кризою в психології військового колективу, що залишає
нездоровий слід, ослаблює психічну стійкість підрозділу в наступних бойових діях. У
зв'язку з цим такий підрозділ доцільно використовувати лише після відповідної
«оздоровчої роботи», яку провадять За такими напрямами:
- виявлення осіб, які показали психічну нестійкість і усунення їх з підрозділу;
- часткове або повне переформування підрозділу;
- влиття в підрозділ нового поповнення;
- допомога особовому складу щодо усвідомлення випадку паніки та подолання її
наслідків;
- цілеспрямована виховна робота з оздоровленням морально-психологічної
атмосфери у підрозділі;
- змістовна бойова підготовка тощо.