Organizatsiya Roboti Z Ditmi Ranniogo Vik

Книга скачана с сайта http://e-kniga.in.
ua
Издательская группа «Основа» —

«Электронные книги»
Харків
Видавнича група «Основа»
2009
УДК 373.2
ББК 74.102
О 64
Серія «Дошкільний навчальний заклад. Вихователю»
Організація роботи з дітьми раннього віку / уклад.

О 64 Л. А. Швайка, Г. В. Гаркуша; іл. Н. В. Кридченко.— Х. :
Вид. група «Основа», 2009.— 223, [1] с. : іл.— (Серія «До-
шкільний навчальний заклад. Вихователю»)
ISBN 978-600-00-0076-5.
У книзі розглядаються актуальні проблеми розвитку і виховання дітей
раннього віку в умовах дошкільного навчального закладу та сім’ї, психо-
логічні особливості, проблеми адаптації, методи діагностики. Подані ме-
тодичні розробки проведення режимних моментів, занять із різних розді-
лів програми, різноманітні ігрові ситуації, дидактичні вправи.
Книга стане в нагоді вихователям, психологам, батькам.
УДК 373.2
ББК 74.102
Навчальне видання
Серія «Дошкільний навчальний заклад. Вихователю»
Організація роботи з дітьми раннього віку

Укладачі:
Швайка Людмила Анатоліївна,
Гаркуша Галина Володимирівна
Головний редактор Н. Ф. Юрченко
Технічний редактор О. В. Лебєдєва
Коректор О. М. Журенко
Підписано додруку 16.01.2009. Формат 60×90/16. Папір газетний.
Друк офсет. Гарнітура Шкільна. Ум. друк. арк. 14,0.
Замовлення № 9–01/19–05.
ТОВ «Видавнича група Основа »

61001 м. Харків, вул. Плеханівська, 66
тел. (057) 731–96–33
е-mail: office@osnova.com.ua
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи
ДК № 2911 від 25.07.2007 р.
© Швайка Л. А., Гаркуша Г. В., укладання, 2008

© Кридченко Н. В., ілюстрації, 2008
ISBN 978-600-00-0076-5 © ТОВ «Видавнича група Основа », 2009
Зміст
Передмова........................................................................... 5
Розділ І
Особливості розвитку дітей раннього віку................................ 6
Орієнтовний режим дня.................................................... 8
Оздоровчо-гартувальні процедури...................................... 9
Виховання культурно-гігієнічних навичок і навичок
самообслуговування ....................................................... 10
Виховання елементарних навичок культури поведінки....... 10
Виховання під час проведення режимних процесів............. 10
Розділ ІІ
Характеристика психологічних особливостей розвитку
дітей раннього віку..............................................................21
Розвиток психічних процесів дітей раннього віку................21
Формування особистості дитини в ранньому віці................ 33
Діагностика психічного розвитку дітей раннього віку..........41
Розділ ІІІ
Проблеми адаптації дітей раннього віку до нових умов життя... 51
Адаптація дітей раннього віку до умов дошкільного
навчального закладу....................................................... 57
Відхилення в поведінці дітей раннього віку
та методи корекції.......................................................... 60
Розділ IV
Роль гри в розвитку дитини.................................................. 65
Організація предметно-розвивального середовища
для дітей раннього віку................................................... 69
Сюжетно-рольова гра...................................................... 73
Театралізована гра......................................................... 77
Дидактична гра..............................................................80
Іграшки, предметно-ігрове середовище..............................81
Правила організації ігор..................................................82
Методика проведення рухливих ігор..................................85
Добирання і використання іграшок
для дітей раннього віку................................................... 90
4 Організація роботи з дітьми раннього віку
Розділ V
Спостереження та цільові прогулянки.................................. 100
Розділ VІ
Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку............. 107
Виховання в іграх-заняттях........................................... 107
Розвиток мовлення та ознайомлення з довкіллям.............. 108
Розвиток мовлення та художня література....................... 119
Розвиток рухів ............................................................. 129
Образотворча діяльність................................................. 138
Музичний розвиток ...................................................... 143
Формування елементарних математичних
уявлень (сенсорика)....................................................... 148
Ігри-заняття з будівельним матеріалом............................ 155
Розвиток дрібної моторики рук у дітей раннього віку......... 157
Розділ VІІ
Робота з батьками.............................................................. 172
Психологічні основи проведення батьківських зборів......... 174
Батьківські збори «Роль матері та батька у вихованні
й розвитку дитини»....................................................... 176
Батьківські збори «Якщо Ваш малюк боїться».................. 186
Анкети для батьків........................................................ 193
Розділ VІІІ
Розвивальні завдання для дітей двох–трьох років
«Перші кроки до інтелекту»................................................ 201
10 порад батькам та вихователям.................................... 201
Орієнтовні завдання для малюків.................................... 202
Додаток
Золоті перлини народної мудрості....................................... 214
Література........................................................................ 226
передмова
Період раннього дитинства — це особливий період, про який
Л. С. Вигоцький зауважив, що він є сенситивним у всьому. Це пе-
ріод швидкого сенсорного розвитку, формування другої сигнальної
системи й основних її функцій, початкового формування особисто
сті дитини. Якщо в цей відповідальний період не створені необхід-
ні умови, то виникне затримка певних функцій, що негативно впли-
не на подальший розвиток дитини. Тому так важливо знати не тіль-
ки особливості розвитку дитини, але й ті проблеми, що досить часто
виникають, коли діти із сім’ї потрапляють до дошкільного навчаль-
ного закладу.
Оптимальні педагогічні умови, що створюються у дошкільному
навчальному закладі, передбачені програмою розвитку та вихован-
ня дитини раннього віку «Зернятко» (Київ, Міністерство освіти і на-
уки України, 2004 р.), спрямовані перш за все на розвиток дитини,
збагачення змісту предметної, ігрової та образотворчої діяльності
малят, а також на розвиток комунікативних здібностей.
Емоційно-виразне мовлення вихователя, уважне, привітливе
ставлення до дітей створює у них бадьорий і гарний настрій. Діти із
задоволенням і зацікавленістю займаються на спеціально організо-
ваних заняттях, під час рухливих та сюжетних ігор.
Вихователі знайдуть у посібнику відповіді на питання щодо ре-
алізації основних положень програми, що сприятиме повноцінно-
му навчально-виховному процесу наймолодших.
Посібник містить методичні рекомендації про організацію режим-
них моментів, різноманітних ігор-ситуацій, дидактичних вправ.
Розділ «Перші кроки до інтелекту» містить розвивальні завдан-
ня щодо розвитку пізнавальних здібностей малюків: уваги, пам’яті,
мовлення, логічного та просторового мислення. Завдання подані
у формі ігор та оформлені у вигляді цікавих малюнків. Саме такі за-
вдання стануть у нагоді під час подальшого навчання в дошкільно-
му навчальному закладі.
Розділ І
Особливості розвитку
дітей раннього віку
Ранній вік — унікальний період у розвитку дитини, який відріз-
няється низкою особливостей. Для цього віку характерний швидкий
темп фізичного і психічного розвитку. У старшому віці не спостері-
гається такого швидкого збільшення ваги і росту дитини, інтенсив-
ного розвитку її мовлення, рухів, інтелекту.
Інтенсивний темп розвитку пов’язаний зі швидким підвищен-
ням працездатності організму малюка. Одночасно дитину раннього
віку характеризує недостатня витривалість нервової системи. Чим
меншою є дитина, тим коротшим є час її неспання і довшим є сон
упродовж доби. Якщо порушуються ці умови, то у дитина втомлю-
ється, що призводить до виснаження нервової системи. Чітке до-
тримання режиму забезпечує правильний розвиток і добре самопо-
чуття дитини.
Незрілість внутрішніх систем у поєднанні з інтенсивним розви-
тком роблять організм малюка вразливим, він часто хворіє. Завдан-
ням дорослих є охорона здоров’я дитини, зміцнення організму: гігі-
єнічний догляд, раціональне харчування, прогулянки, загартуван-
ня за допомогою води і повітря, масаж, гімнастика, забезпечення
оптимальної рухової активності.
Для дітей раннього віку характерним є тісний взаємозв’язок між
фізичним і психічним розвитком. Фізично міцний малюк діяльний,
бадьорий, активно сприймає навколишнє середовище.
Діти раннього віку мають нестійкий емоційний стан.
Підвищена збудженість підкоркових відділів і слабкість регу-
люючої функції кори головного мозку призводять до того, що відпо-
відні реакції дітей на різноманітні зовнішні збудники супроводжу-
ються яскравими емоціями. Незначні відхилення в режимі дня (не
поклали своєчасно спати), неправильна організація неспання (де-
фіцит спілкування з дорослими та ін.), перебування поблизу інших
дітей призводить до змін у настрою малюків: одні збуджуються, ін-
ші — пригнічуються. Малюкам легко передається настрій дорос-
лого, а також інших дітей. Вони чутливо сприймають ставлення до
Розділ І. Особливості розвитку дітей раннього віку 7
себе з боку дорослих, хворобливо реагують на їхні численні заборо-

ни. Раннє формування позитивних емоцій, тісний емоційний кон-
такт, який встановлюється між дитиною і дорослим із перших мі-
сяців життя, є базою для своєчасного та успішного становлення осо-
бистості дитини.
Якщо діти у цьому віці починають плакати, то вони вже нічого
не бачать, не чують, хаотично рухають руками і ногами. Якщо почи-
нають сміятися, то підскакують, плескають у долоні. Захоплюючись
повзанням або безладною біганиною, малюки зазвичай самі не в змо-
зі зупинитися, вони потребують допомоги дорослого. Почувши забо-
рону, вони не можуть відразу перервати свою діяльність — їм необ-
хідний певний час, щоб перевести свою увагу на щось інше.
Діти потребують руху, тому необхідно створити умови для задо-
волення їхніх рухів. Перш за все потребується одяг, що не затримує
рухів. У приміщенні повинен бути простір для вільного пересування,
а отже, необхідно правильно розставити меблі та розмістити іграш-
ки. Потреба дітей в активних рухах задовольняється за умов педа-
гогічно правильної організації прогулянки в різні пори року.
Діти втомлюються, виконуючи багаторазово одноманітні рухи,
не можуть довго займатися з однією іграшкою. Тому необхідно за-
безпечити їм зміну видів діяльності — обмеження в активних різно-
манітних рухах перешкоджає фізичному розвитку малюків, знижує
їхню пізнавальну активність, самостійність та ініціативність.
Уміння, які опановують діти, взаємопов’язані. Початок формуван-
ня органів чуття, перш за все зору і слуху, відіграє важливу роль у роз-
витку рухів руки, повзання і ходьби, а без своєчасного розвитку руки
неможливим є подальший розвиток предметної діяльності тощо.
Розвиток мовлення пов’язаний із розвитком рухової сфери ді-
тей. Дрібні рухи пальців рук стимулююче впливають на формуван-
ня розмовного центру.
Діти раннього віку легко навчаються. Їхнє навчання передба-
чає розвиток зорового і слухового сприйняття, мовлення (пасивного
й активного), основних рухів, рухів руки, взаємодії з близькими до-
рослими і дітьми.
Доведено, що кора головного мозку дітей раннього віку має ве-
ликі компенсаторні можливості. Якщо дії дорослого мають ціле-
спрямований характер (навчання), то малюки можуть досягти ви-
сокого рівня розвитку здібностей, які самостійно сформувати вони
не зможуть.
Одночасно для дітей раннього віку характерною є нестійкість
сформованих умінь. Через це в роботі з дітьми передбачаються по-
вторення занять, закріплення матеріалу в самостійній діяльності.
Малюків неможливо примусити дивитись, слухати, запам’ятову

вати, якщо їм це нецікаво. На заняттях із дітьми раннього віку ви-
користовується метод появи зненацька і зникнення предмета, сюрп-
ризні моменти. Тривалість занять залежить не тільки від віку дітей,
рівня їхнього розвитку, але й від типу занять, його змісту.
Діти раннього віку легко відволікаються, реагують на сторонні
розмови, пересування групою тощо.
Необхідно враховувати, що відповідні реакції дітей є відстро-
ченими, тому під час проведення заняття не слід вимагати від них
швидкої відповіді, зміни рухів.
Успішність розвитку і виховання дітей раннього віку залежить
від таких умов:
• дотримання режиму, який відповідає віковим та індивідуаль-
ним особливостям;
• систематичне проведення занять, розваг, свят;
• педагогічно-правильне керівництво самостійною діяльністю;
• створення спокійного ритму життя, доброзичлива атмосфера,
стійкий емоційно-позитивний настрій дітей; емоційно-збагачене
спілкування з кожним;
• педагогічна майстерність вихователів та їхня любов до кожно-
го малюка.
Орієнтовний режим дня

Режим є основою повноцінного та всебічного розвитку і вихован-
ня дітей. Він передбачає фізіологічно необхідну подовженість сну
і неспання, правильне їх чергування; необхідну кількість годувань;
час для проведення з дітьми ігор, занять, прогулянок. Чітке дотри-
мання режиму дня оберігає нервову систему дітей від перевтомлен-
ня, сприятливо впливає на сон, характер неспання, сприяє форму-
ванню у них стереотипу поведінки.
Другий та третій рік життя дитини характеризується інтенсив-
ним розвитком. Режим визначається з моменту ранкового підйому
малюка до укладання його на нічний сон.
Комплектуючи групи, слід враховувати, що дітей віком до 1 ро-
ку 6 місяців повинно бути на 1/3 менше, ніж дітей старших 1 року
6 місяців. Правильне комплектування групи є одним із умов якіс-
ної роботи, що дозволяє організувати життя дітей з урахуванням їх-
ніх вікових особливостей, здійснювати повноцінний догляд, забез-
печувати індивідуальний підхід до кожного малюка.
За наявності двох режимів у групі діти не заважають одне одно-

му. Доки одна підгрупа не спить, друга спить — і навпаки. Робота
з однією віковою підгрупою дозволить запобігти емоційному пере-
вантаженню дітей, приділити кожному максимум уваги. Крім того,
з’явиться можливість надати невеликій підгрупі дітей усю площу
групової кімнати для самостійної діяльності, що забезпечить про-
стір для активних рухів.
Переведення на новий режим здійснюється поступово. Дорослі
забезпечують життя дітей відповідно до їхнього вікового режиму,
але іноді загальноприйняті настанови доводиться порушити. Як-
що у дитини під час неспання сонний вигляд, то її годують першою
і відразу ж кладуть у постіль. Якщо до моменту підйому хтось із ді-
тей ще міцно спить, його не потрібно турбувати — через 15–20 хви-
лин від прокинеться сам.
Орієнтовний режим дня групи раннього віку

(режим роботи закладу — 9 годин)
Ранкова зустріч дітей, спостереження, ігри, індивідуальне спіл-
кування. 7.30–8.30
Ранкова гімнастика, сніданок, ігри, підготовка до занять. 8.30–
9.00
Заняття по підгрупам та індивідуальні заняття. 9.00–10.00
Підготовка до прогулянки, прогулянка, рухливі ігри, спосте-
реження за живою та неживою природою. Самостійні ігри дітей.
10.00–11.00
Повернення з прогулянки. Підготовка до обіду, відвідування ту-
алету та миття рук. Обід. 11.00–12.00
Підготовка до сну. Сон. 12.00–15.00
Поступовий підйом, оздоровчі процедури. 15.00–15.30
Полуденок. Ігри, самостійна діяльність, індивідуальні занят-
тя. 15.30–16.30
Оздоровчо-гартувальні процедури
Необхідно здійснювати оздоровчо-гартувальні процедури з ви-
користанням природних факторів (повітря, сонця, води). У групо-
вих приміщеннях необхідно постійно підтримувати температуру
повітря (+ 21…22 °С). Одяг дітей у приміщенні повинен бути двоша-
ровим. Під час сну слід підтримувати у спільній кімнату темпера-
туру повітря (+15…16 °С). Необхідно проводити загартування дітей
під час одягання, після сну і під час переодягання протягом дня.
Одним з ефективних гартувальних заходів є прогулянка з дітьми
в будь-яку погоду не менше ніж 4 години (у зимовий період при тем-

пературі — 15 °С. Під час негоди можна гуляти з дітьми в павільйо-
ні, організовуючи рухливі ігри. За теплої погоди на прогулянці пе-
редбачити короткотривале (3–5 хв) перебування дітей під прямим
промінням сонця. Наприкінці прогулянки дозволити ходити упро-
довж 2–3 хв босоніж по теплому піску. Після закінчення прогулян-
ки влітку поєднувати гігієнічні та гартувальні процедури під час
умивання і миття ніг. Необхідно враховувати стан здоров’я кожної
дитини і ступінь її звикання до води.
Питання про характер спеціальних гартувальних процедур по-
винна розв’язувати адміністрація і медичний персонал ДНЗ з ура-
хуванням побажання батьків.
Виховання культурно-гігієнічних навичок

і навичок самообслуговування
Необхідно підтримувати бажання дітей до самостійності. Слід
дотримуватися принципу поступового залучення кожної дитини до
режимного процесу (за стіл саджати по 2–3 дитини, які не вміють їс-
ти самостійно. Інші діти у цей час продовжують гратися). Потрібно
сприяти активній участі дітей у процесах, пов’язаних із прогулян-
кою та сном: привчати роздягатися за незначної допомоги доросло-
го, поступово знімати, одягатися та взуватися в певному порядку.
Виховання елементарних
навичок культури поведінки
Необхідно формувати поведінку дітей, відповідно до норм і пра-
вил: сідати за стіл із чистими руками; правильно поводитися за сто-
лом; спокійно розмовляти в групі, не шуміти в спальні; слухати до-
рослого, виконувати його вказівки; відгукуватись на його прохан-
ня та вимоги, допомагати йому.
Продовжувати вчити дітей розуміти слова «добре», «погане», «не
можна», «можна», «потрібно» і діяти відповідно до їх значення. Пози-
тивне ставлення до навколишнього повинно мати характер допомоги.
Виховання під час проведення

режимних процесів
Режимні процеси (годування, укладання спати і підйом, збори на
прогулянку і повернення з неї, гігієнічні процедури) займають 35 %
від усього часу неспання дітей. У програмі містяться завдання, які
необхідно розв’язувати під час виконання режимних процесів, осо-

бливу увагу при цьому слід приділяти формуванню у дітей самостій-
ності, охайності та акуратності.
У дітей раннього віку помітним є прагнення до самостійності, але
обслуговувати самі себе вони ще здатні. Завдання дорослого — до-
помогти малюкові, одночасно навчаючи його необхідних умінь.
Успішне проведення режимних процесів пов’язано з дотриман-
ням таких правил:
• пропозиція вихователя повинна збігатися з потребою дитини (го-
дування, сон та ін.), адже у малюка формується позитивне став-
лення до пропозиції дорослого;
• до виконання режимного процесу необхідно залучати невелику
групу дітей (їх кількість визначається дорослим залежно від ві-
ку і рівня сформованості умінь); інші діти в цей час граються;
• через збільшення у дітей обсягу необхідних умінь необхідно
ускладнювати вимоги до їхнього виконання (використовувати
індивідуальний підхід), що підтримує інтерес малюків до дій.
Так навчившись частково роздягатися, діти потім опановують
уміння самостійно одягатись та ін.;
• режимні процеси повинні відбуватися у спокійній обстановці;
• жодне досягнення дитини не слід залишати поза увагою, необ-
хідно обов’язково повідомити про нього близьким дорослим, ра-
зом радіти успіхам;
• необхідно висунути до дитини єдині вимоги з боку вихователів
і батьків;
• дорослі не повинні робити за дитину те, що вона може зробити
сама.
Навчити дитину самостійно їсти не просто. Якщо дорослий один
раз поступиться дитині, погодувавши її, малюк наступного разу по-
чне вимагати, щоб його погодували. Слід прагнути до того, щоб ма-
люк почав їсти самостійно, і тільки наприкінці, коли рука його вто-
миться від одноманітних дій, можна сісти праворуч, взяти іншу лож-
ку і догодувати його.
Поведінка дітей раннього віку довільна і ґрунтується на інтересі
до навколишнього. Дії, що відбуваються під час режимних проце-
сів, є новими і привабливими для дитини.
Навчити дітей багатьох навичок під час режимних процесів мож-
ливо, якщо дотримуватися низки умов:
• необхідна попередня настанова на процес («Завершуй гру, адже
незабаром збиратимемось на прогулянку»), адже діти поки що не
можуть швидко переходити з одного виду діяльності на інший;
• запропоновані дітям дії щодо самообслуговування повинні бути

посильні кожній дитині;
• під час навчання якої-небудь навички слід приділяти увагу де-
монстрації кожного елементу дії (як правильно умиватися, як
витирати руки рушником та ін.). При цьому слід контролюва-
ти правильність виконання дій, інакше уміння може сформува-
тися неправильно;
• пояснення, уточнення дорослого повинні бути стислими, чітки-
ми, зрозумілими;
• необхідно дотримуватися суворої послідовності виконання дій
дітьми, що сприяє швидшому запам’ятовуванню цієї послідо
вності та успішному формуванню умінь. Кожний режимний
процес — це ланцюжок необхідних дій, які повинні проводи-
тись одна за одною, інакше не можна досягти результативності.
Для того щоб вимити руки, необхідно підставити руки під воду,
щоб вона не стікала по ліктях. Потім намилити руки, не поспі-
шаючи потерти їх коловими рухами, а потім ретельно змити ми-
ло водою. Після цього насухо витерти їх особистим рушником,
упорядкувати рукава і вийти з туалетної кімнати. Упродовж ро-
ку вихователь повинен нагадувати порядок виконання дій, бра-
ти участь у спільних із малюком діях: керувати словом, підба-
дьорювати, оцінювати;
• слід позбавити дитину різних неприємних відчуттів (наприклад,
туго зав’язаний шарф), не квапити її, не сердитися з приводу її
повільності, щоб не закріпити негативного ставлення до само-
го процесу;
• у процесі самообслуговування у дітей формується основа таких
навичок як охайність і акуратність. Приклад дорослого, його зо-
внішній вигляд, ставлення до чистоти і порядку мають велике
значення до малюків. Їм стають зрозумілими нагадування дорос-
лого про необхідність стежити за чистотою рук та обличчя, ко-
ристуватися носовим платком, серветкою, бути охайним.
Дитина тільки починає опановувати соціально-корисні уміння,
дії нескоординовані. Вона може ненароком штовхнути тарілку, за-
бруднити одяг. Малюк може оцінити свої неумілі дії, щиро засму-
титися, втратити смак.
Дитина поки ще неспроможна обміркувати багато правил і мо-
ральних норм поведінки, але під керівництвом дорослих вона нада-
лі намагатиметься поступово діяти відповідно до них.
Вихователь завжди знаходиться поруч. Він навчає дитину но-
вих умінь, пояснюючи їхню значущість, допомагає виконувати но-
ві дії, підбадьорює і обов’язково позитивно оцінює навіть незначне

досягнення малюка.
Необхідно створити такі умови, щоб діти самі могли закріплюва-
ти нові дії. З цією метою можна використовувати гру (годуєш ляль-
ку — не забудь витерти їй рот серветкою); читати потішки та не-
величкі віршики.
Після опанування перших умінь самостійності та охайності ди-
тина в режимних процесах і повсякденному житті стає ініціатив-
ною, впевненою, легко контактує з оточуючими, із задоволенням
демонструє власні уміння.
Ранкова гімнастика є однією з найважливіших компонентів ру-
хового режиму дітей. Вона спрямована на оздоровлення, зміцнення,
підвищення функціонального рівня систем організму, розвиток фі-
зичних якостей і здібностей дітей, закріплення рухових навичок.
Необхідність виконання вправ ранкової гімнастики після пробу-
дження вимагає і виховує вольові якості дитини: волю, дисципліно-
ваність, наполегливість, самостійність.
Ранкова гімнастика важлива ще тому, що у дітей виробляється
звичка щодня зранку виконувати різні вправи. Із часом вона стане
необхідністю і збережеться у людини на все життя.
Ранкову гімнастику ігрового характеру відрізняє цікавий зміст,
ігри, музичний супровід, радісна атмосфера, позитивні дитячі емо-
ції та чудове образне мовлення дорослого. Все це сприяє активізації
рухової діяльності дітей. Дитина, змалечку оточена атмосферою ра-
дості, тепла та комфорту, зростає витривалою до незвичних ситуа-
цій в житті, надалі менше зазнаватиме стресів. Особливо необхідні
малюкам ігрові комплекси ранкової гімнастики.
По-перше, для того щоб створити позитивний емоційний фон,
підняти настрій дітям. Деякі малюки щоранку у дитячому садку
плачуть, сваряться з іншими дітьми, вимагають маму, не контакту-
ють, а іноді просто не виявляють бажання займатися. Яка вже тут
гімнастика? Відвідування улюбленого героя, несподівана поява ці-
кавого гостя, посмішка, веселий спільний танець, музика нормалі-
зують стан малюка. Не обов’язково він одразу засміється. Припи-
нить плакати або почне займатися — це вже добре.
По-друге, для того щоб зацікавити малюка, збагачуючи його но-
вими знаннями. Зацікавити так, щоб він захотів на певний час пе-
ретворитися на кумедну і веселу мавпочку або відвідати маленьких
мишенят, отримуючи для себе нову інформацію, виконував все це
в рухах. Рухаючись, дитина пізнає навколишній світ, учиться лю-
бити його і діяти в ньому.
У кожному комплексі ранкової гімнастики ігрового характеру

бажано мати ігровий сюжет, цікавий і знайомий дітям персонаж (ма-
люки потребують приклад для наслідування). Заздалегідь підготов-
лені костюми персонажів, яскраві іграшки радують, ваблять дітей,
змушуючи рухатися, виконувати запропоноване завдання.
Ранкова гімнастика відбуватиметься цікавіше, якщо супрово-
джуватиметься музикою. Музика позитивно діє на емоції дітей,
створює у них гарний настрій. Деякі комплекси ранкової гімнасти-
ки містять ігри та вправи для зняття психоемоційного напружен-
ня або ігри для розвитку вміння відчувати настрій та співпережи-
вати оточуючим.
Нерідко заключна частина ранкової гімнастики містить скоро-
мовки і чистомовки для вивчення та формування чіткої вимови, що
розвивають пам’ять дітей, ігри-масажі, вправи для профілактики
плоскостопості («Намалюй сонечко ногою», «Переклади шишки но-
гою», «Підніми носок ногою» тощо).
Для ранкової гімнастики добираються вправи, що знайомі ді-
тям та прості за змістом.
Після інтенсивного рухливого навантаження для відновлення
дихання необхідні дихальні вправи. У дітей раннього віку дихаль-
ні м’язи слабкі, тому такі вправи для них дуже корисні. Вони спри-
яють повноцінному фізичному розвитку, є профілактикою захворю-
вань дихальної системи.
Класична послідовність вправ ранкової гімнастики передбачає
спочатку виконання вправ для плечового поясу і рук, а потім для
ніг та тулуба. Використовуються в ранковій гімнастиці вихідні по-
ложення: стоячи, сидячи, лежачи на спині та на животі.
Орієнтовні комплекси ранкової

гімнастики у групах раннього віку
Комплекс I «Де ж наші ручки?»
Ходьба зграйкою за вихователем. За сигналом зупинитися, по-
вернутися до вихователя.
Загальнорозвивальні вправи:
1. «Покажіть ручки». (В. п.: ніжки розставлені, руки внизу. Під-
няти руки перед собою, опустити. Повторити 4 рази.)
2. «Сховайте ручки». (В. п.: те саме. Відвести руки назад. Повер-
нутись у В. п. Через декілька днів можна ускладнити вправу:
присісти, положити руки на коліна, встати, опустити руки. По-
вторити 4 рази.)
Ходьба зграйкою за вихователем.
Комплекс II «Барабан»
Ходьба зграйкою, перейти на біг, закінчити ходьбою.
1. «Великий барабан». (В. п.: ноги розставлені, руки внизу. Підня-
ти руки в сторони, опустити. Повторити 4 рази.)
2. «Пограємо на барабані». (В. п.: ноги розставлені, руки внизу за
спиною. Нахилитися, постукати по колінам, вимовити: «Бум-
бум», випрямитися. Повторити 4 рази.)
Прискорена ходьба за вихователем. Завершити спокійною ходь-
бою.
Вправи з предметами
Комплекс III (із брязкальцями)
Ходьба та біг одне за одним. Ходьба на носках. Утворити коло.
1. «Потряси брязкальцями». (В. п.: ноги розставлені, руки внизу,
брязкальця в правій руці. «Погрими» — підняти брязкальця вверх,
потрясти ними, опустити вниз. Повторити тричі. Перекласти
брязкальця в другу руку і виконати ту саму вправу.)
2. «Постукай брязкальцями». (В. п.: те саме. Нахилитись, постукати
брязкальцями по колінах, вимовити: «Динь-динь», випрямитися.
Повторити тричі. Те саме виконати лівою рукою, попередньо
перекласти брязкальця.)
3. «Поклади брязкальця». (В. п.: те саме. Присісти, покласти бряз-
кальця на підлогу, випростуватися, присісти, взяти брязкальця,
випростуватися. Повторити двічі. Перекласти брязкальця і ви-
конати ту саму вправу.)
4. Біг і ходьба одне за одним.
Комплекс IV (із прапорцем)
Ходьба і біг одне за одним. Ходьба на носках. Утворити коло.
1. «Покажіть прапорець». (В. п.: ноги розставлені, прапорець вни-
зу в правій руці. Підняти прапорець, помахати ним, подивитись,
опустити вниз. Повторити тричі. Перекласти прапорець у ліву
руку і виконати ту саму вправу.)
2. «Постукай прапорцем». (В. п.: те саме. Нахилитися, постукати
паличкою прапорця по правому коліну, випростуватись. Повто-
рити тричі. Перекласти прапорець в ліву руку, виконати ті самі
вправи, тільки постукати по лівому коліну.)
3. «Поклади прапорець». (В. п.: те саме. Присісти, покласти пра-
порець, випростуватись, присісти, взяти прапорець, встати. По-
вторити двічі.)
Біг одне за одним.
Спокійна ходьба одне за одним.
Комплекс «Горобчики»
В и х о в а т е л ь. Сьогодні ми з вами горобчики — маленькі до-
брі пташки.
Ходьба звичайна, один за одним (10 с).
Ходьба на носочках (10 с).
Швидкий біг (15 с).
Ходьба одне за одним (10 с).
Вправи:
1. «Горобчики махають крилами» (В. п.: стоячи, ноги розставле-
ні, руки за спиною. Руки розвести в сторони, помахати всією ру-
кою. Заховати руки за спину. Повторити 4 рази.)
2. «Горобчики заховались» (В. п.: стоячи, руки опущені. При-
сісти, опустити голову, обхопити голову руками. Повернутись
у В. п. Повторити 4 рази).
3. «Горобчики гріються під сонцем» (В. п. – лежачи на спині, ру-
ки на підлозі над головою. Повернутись на живіт. Повернутись
у В. п. Повторити 4 рази.)
4. «Горобчики радіють» (В. п.: стоячи, ноги розставлені, руки опу-
щені. 8–10 стрибків на місті, чергуючи з ходьбою на місці. По-
вторити тричі.)
Ходьба в повільному темпі (20 с).
Дихальна вправа «Подуємо на крильця».
Комплекс «У сонечка в гостях»
Вихователь запрошує до ранкової гімнастики «сонячного зайчи-
ка», використовуючи люстерко.
Ходьба за сонячним зайчиком (15 с).
Біг урозтіч (15 с).
Шикування в коло.
Вправи:
1. «Посміхнись сонечку» (В. п.: стоячи, ноги трішки розставлені,
руки на плечах. Підняти руки долоньками вверх, посміхнутись,
поставити руки на пояс. Повторити тричі.)
2. «Граємо з сонечком» (В. п.: сидячи, ноги зігнуті в колінах, ру-
ками обхопити коліна. Повороти, сидячи праворуч, прямо, лі-
воруч, прямо. Повторити 4 рази.)
3. «Відпочиваємо на сонечку» (В. п.: лежачи на спині, ноги зігну-
ті в колінах і притиснуті до грудей. Перекотитись на правий бік,
повернутись у В. п. Перекотитись на лівий бік. Повторити три-
чі на кожну сторону.)
4. «Діти радіють сонечку» (В. п.: ноги разом, руки на поясі. 10 стриб-
ків, що чергуються з ходьбою. Повторити тричі.)
Ходьба в колоні по одному (15 с).
Дихальна вправа «Дуємо на сонечко».
Використання художнього слова

під час режимних моментів
ЧАС ДІТКАМ СПАТИ

За віконцем сон-дрімота
Зачиня свої ворота.
Тихо-тихо йде до хати,
Бо пора вже діткам спати.
Вже заснула сон-травичка,
У гайочку спить лисичка,
Під кущем дрімає зайчик.
Спи, мій любий Чеберяйчик!
(А. Каменчук)
ПОЛЯГАЛИ ЛАДКИ
Полягали ладки
На подушку спатки.
Снилась ладкам хата,
Курочка чубата.
(А. М’ястківський)
КИЦЯ ПРОКИДАЄТЬСЯ
Киця прокидається —
Лапками вмивається.
Квітка прокидається —
Росами вмивається.
Сонце прокидається —
Хмаркою вмивається.
Ну а ми з сестричкою
Вмиємось водичкою.
(А. М’ястківський)
ВОДИЧКА
Наберу з криниці
Свіжої водиці,
Буду умивати,
Буду промовляти:
«Водичко, водичко,
Умий Олі личко,
Рожеве та біле,
Як яблучко спіле!»
(Г. Демченко)
ТАНЯ
Це ж чому завжди у Тані
Щічки свіжі та рум’яні?
А тому, що Таня наша
Їсть і борщ, і хліб, і кашу!
(Г. Демченко)
ГРЕЧАНА КАША
Гречка виросла малою,
А жита стоять стіною,
І тому, либонь, вона
Не весела, а сумна.
Я піду її розважу:
«Ти рости в своїй красі,
Бо твою гречану кашу
Ще хвалитимуть усі».
(М. Сингаївський)
Використання валеологічних хвилинок

під час режимних моментів
***
Сонце вже давно зійшло,
Діток з ліжок підвело.
Воно щедре, добре, миле,
Шле нам світло і тепло.
***
І холодною, дзвінкою
Вмиваємось ми водою.
Вода дбайлива, наче мати,
Всіх прагне мити, напувати.
Без води, це зна й маля,
Не була б жива земля.
***
До люстерця підійшли
І себе ми там знайшли.
Ось блакитні, сірі, карі,
Оченята в нас лукаві.
Очі світ нам відкривають,
Про дива розповідають.
Носик теж треба помити,
Він, до речі, хитрий-хитрий,
Чує, що там на обід —
Каша чи смачний пиріг?
Вушка теж у нас нівроку
І виконують роботу:
З ними звуки чути вчуся,
Як співає щось матуся,
Як струмочок дзюркотить,
Як сердито грім гримить.
Чую, як пташки щебечуть,
Як у морі хвилі плещуть.
Я без вушок не дізнаюсь,
Що сказав мій друг Юрасик.
***
А то хто прийшов до нас
В цей веселий ранній час —
То прийшла дбайлива тітка —
Королева Зубна Щітка.
Вона про зубки наші дбає,
Вимиває, вичищає,
Щоб карієсу не боялися,
І гарно, біло посміхалися.
***
Рученята у нас є,
Щоб все-все тримати,
Бо без них ніяк не можна
Буде працювати.
***
Ніжки наші босоніжки
По стежинкам ходять,
У садочок, в ліс зелений
За собою водять.
***
Ось ми вийшли на ґаночок —
Чи не крапа, бува, дощик?
Хмарка в небі не пливе?
Чи в обличчя вітер дме?
Уважно треба приглядатись,
Щоб про погоди стан дізнатись.
***
Повітря свіже ми вдихаєм,
Навколо себе оглядаєм:
Трава, дерева і кущі —
То дихання товариші.
Брудне повітря поглинають,
Чисте — на волю випускають.
***
Так ідем ми на майданчик
Поганять яскравий м’ячик.
Ми — веселі дошкільнята,
Любі хлопчики й дівчата.
Дуже добрі, чесні, щирі,
Не сваримся, живем в мирі.
***
Дівчата хазяйки старанні,
Завжди красиві і охайні,
Беруться самі борщ варити,
Не забувають руки мити.
І квіти завжди поливають,

Адже і квітам так, як нам,
Водички хочеться попити,
Щоб квітнуть, пахнуть, зеленіти,
Живемо ми — не сумуєм,
І співаєм, і танцюєм.
Адже мир у серці, лад —
Для здоров’я справжній скарб!
***
Хлопці — лицарі в нас справжні,
І хоробрі, і уважні,
Дівчаткам двері відчиняють,
Смачною цукеркою пригощають
І всіх нас захищають.
***
Ми живемо, вчимось, зростаємо,
І про те не забуваємо,
Що вода, повітря, сонечко —
Природи сини й донечки,
Як і ми малята,
Веселі дошкільнята.
Розділ ІІ
Характеристика психологічних
особливостей розвитку
Умови сучасного суспільства вимагають розвиток самодостатніх,
всебічно розвинених, активних і самостійних особистостей, які вмі-
ють ставити мету, розумно розв’язувати завдання, що виникають,
долати життєві перешкоди у своєму розвитку. Саме дошкільне ви-
ховання набуває тут особливого значення, адже фундамент гармо-
нійної особистості закладається в перші роки життя. Процес станов-
лення особистості є надзвичайно складним, неможливо ефективно
управляти ним, не знаючи закономірностей психічного розвитку
дитини.
Отже, розглянемо детальніше закономірності психічного розви-
тку дітей раннього віку (від 1 року до 3 років).
Розвиток психічних процесів

Вирішальними досягненнями дітей раннього віку є опанування
ходьби і мовлення.
Фізичні сили і маніпулятивний досвід, що накопичені за пер-
ший рік життя, викликають у дитини величезну потребу до актив-
ної дії. Коли дитина опановує ходьбу і пов’язані з нею нові різно-
манітні дії з предметами, вона отримує можливість задовольняти
потребу в практичному пізнанні навколишніх речей, що постійно
зростає у неї. Успіх дії — результат витрачених дитиною зусиль.
У неї виникає жага до активної дії. Дитина у віці півтора року не мо-
же жодної хвилини залишатися спокійною і сильно радіє, коли їй
вдається самостійно досягти певного результату.
У результативних діях удосконалюється весь сенсомоторний
апарат дитини, формуються риси характеру, можливості й нові по-
треби малюка.
У цей період дитина все ефективніше вчиться наслідувати дії до-

рослого, починає опановувати елементи трудової та ігрової діяль-
ності. Формуються численні виконавчі дії, дитина здобуває перші
прості навички. Все вільніше і самостійніше застосовуючи їх у різ-
номанітних ситуаціях із предметами довкілля, дитина освоює пер-
винні форми ініціативної довільної діяльності.
У процесі різноманітного спілкування з дорослими у дитини роз-
вивається уміння слухати мовлення дорослого, розуміти його зміст,
зосереджуватися на тому, що говорить дорослий. Підпорядковував-
ши свої дії словесним вимогам дорослого, дитина вчиться керувати
своїми діями. Поступово вони стають довільними, а потім і досто-
вірно вольовими (цілеспрямованими).
Багато обставин і умови, що несподівано виникають на шля-
ху до досягнення бажаного, ускладнюють оточення дитини, і вона
починає шукати шляхи для розв’язання таких проблемних ситуа-
цій. Таким чином виникають умови для розвитку у дитини нових
форм орієнтовної діяльності, елементарних форм практичного, ді-
євого мислення.
За допомогою опанування ходьби дитина продовжує пізнавати
навколишній світ речей, дізнається про їхні властивості і зв’язки,
що існують між ними.
Пізнаючи простір, дитина змалечку опановує віддаленість, на-
прямок, відстань тільки практично — за допомогою рухів.
Удосконалення рухів і практичний досвід, що накопичує дити-
на, стимулюють виникнення у неї власних ініціативних, а згодом
творчих дій. Дитина починає гратися, будувати, намагається малю-
вати, викладати узор із мозаїки. Під час цієї перебудови змінюють-
ся й орієнтовні дії дітей; вони набувають яскраво вираженого пошу-
кового, проблемного характеру.
Опанування рухів має велике значення для розвитку самосвідо-
мості дитини. Досягнення очікуваного й бажаного результату спри-
яють тому, що дитина третього року життя радісно відкриває себе
як діяча: «Я можу», «Я можу сама». Це формує нові потреби і нову
форму самосвідомості, як ініціативну: «Я хочу», «Я не хочу». Саме
до кінця третього року життя у дитини формується такі якості як:
свавілля, неслухняність, упертість.
Відчуття та сприйняття
Пізнання світу починається з відчуттів. Відчуття є відбитком
якостей предметів і явищ дійсності, почуттів людини, що безпосе-
редньо діють на органи. За допомогою відчуттів людина сприймає
Розділ ІІ. Характеристика психологічних особливостей розвитку дітей... 23
колір предметів, освітленість речей, гучність і висоту звуків, тепло,

холод тощо.
Упродовж усього раннього віку у дитини оформляється апарат
аналізатора, зокрема розвивається руховий аналізатор, що забезпе-
чує виникнення найважливіших для всього подальшого психічного
розвитку дитини сенсомоторних зв’язків. Чутливість стає все тон-
шою, формуються диференційовані відчуття квітів, звуків (особли-
во звуків людського мовлення, на основі якого розвивається фонем-
ний слух), запахів і рухів. За перші три роки життя малюк набуває
знання про багато якостей предметів навколишнього світу і пізнає
перші зв’язки, що існують між речами, що доступні для його піз-
нання. У цих діях у дитини формується зачатки мислення, розум-
ної волі та самосвідомості.
Сприйняття — це відбиток людиною предмета або явища в ці-
лому під час безпосередньої дії його на органи чуття. Сприйняття —
це сукупність відчуттів.
Л. С. Виготський вважав раннє дитинство періодом інтенсив-
ного розвитку сприйняття. При цьому, воно має наочний характер
і низку характеристик.
1. Воно фіксує тільки одну якість об’єкта, на яку дитина надалі
орієнтується, пізнаючи цей об’єкт.
2. Сприйняття дитини раннього віку афективно забарвлене і тіс-
но пов’язане з практичною дією. Нові дії сприйняття складаються
у зв’язку з опануванням наочної діяльності, що позитивно забарвле-
на емоційно, вона цікава для дитини і приносить їй задоволення.
3. Опанування нових дій сприйняття виявляються в тому, що ди-
тина, виконуючи наочні дії, використовує зорове орієнтування, тоб-
то вона поступово навчається відразу добирати потрібний предмет
і виконувати дію правильно без проб із помилками. Для дитини ві-
ком 2,5–3 роки стає доступним зоровий вибір за зразком. При цьо-
му існує певна закономірність у виборі еталону: в першу чергу, ма-
люк орієнтується за формою предмета, потім — за розміром, а зго-
дом — за кольором.
Дітям третього року життя доступне сприйняття безбарвних
і навіть контурних знайомих предметів. Якщо малюнки достатньо
чіткі, то діти правильно сприймають прості предмети та їхні зобра-
ження. Незнайомі предмети діти сприймають помилково, спираю-
чись на одну знайому йому ознаку або на другорядну, зокрема колір,
розмір. Приблизно після 1,5 років діти правильно знаходять знайо-
мий предмет за словом, якщо у них вже утворився стійкий зв’язок
слова з цим предметом. Чим старшою є дитина, тим швидше слово
набуває узагальнювального значення.
Із кінця другого року життя діти зазвичай самі можуть правиль-

но назвати знайомий предмет у відповідь на запитання: «Що це?»,
часто помиляючись у виділенні окремих деталей, називаючи, напри-
клад, собаку вовком, тигра — кішкою і узагальнюючи різні предме-
ти за випадковими ознаками.
На третьому році життя дитина, сприймаючи малюнок із про-
стим сюжетом, називає окремо кожен зображений предмет. Лише
до кінця раннього віку діти починають розуміти зв’язки, які існу-
ють між зображеними предметами (наприклад, людина і дія, яку
вона здійснює). Із простором дитина знайомиться тоді, коли опано-
вує ходьбу. Проте просторова характеристика предметів, що сприй-
має дитина, довго залишається такою, що зливається зі змістом са-
мого предмета.
Діючи з предметами, дитина вчиться дивитися, обмацувати, слу-
хати. Тому чим старшою вона стає, чим сильніше збільшується її до-
свід, тим менше зусиль вона докладає для сприйняття, пізнавання
і розрізнення предметів, тим легше утворюються і зв’язки предме-
та зі словом.
Сприйняття незнайомих предметів і самостійне знаходження ди-
тиною для них відповідних назв за ознакою схожості зі знайомим
предметом може сформуватися на початок молодшого дошкільного
віку за допомогою вправ.
Увага
Увага — це психічний стан особистості, що виявляється в зосе-
редженості на чомусь. Увагу передає ставлення людини до певно-
го об’єкта.
Увага дитини раннього віку короткочасна, її зосередженість слаб-
ка. Увага постійно коливається, переміщаючись з одного об’єкта
на іншій без очевидної причини, наприклад дитина у віці 3 років за
12 хвилин 8 разів змінює предмет своєї гри, а тривалість зосеред-
ження на одному об’єкті не перевищує 2 хвилин.
Крім того, у цьому віці дитина не здатна ще володіти своєю ува-
гою. Вона має мимовільний характер і притягується сильним, яскра-
вим або новим подразником. Нестійка увага маленької дитини, яка
легко відволікається, і не зазнає управління, тобто не може перево-
дитися з одного на інше за її бажанням. Дитина не може довільно
змінювати спрямованість уваги, оскільки не володіє нею.
Обсяг уваги у маленьких дітей також занадто обмежений. Якщо
дитина тримає в руках одну іграшку і їй показали іншу, вона від-
пускає першу і вже прагне отримати другу. Якщо трирічній дитині
щось розповідають, вона припиняє їсти. Розподіл уваги між двома

предметами або діями дітям раннього віку не доступний.
Чим молодшими є діти, тим менше вони можуть зосереджувати-
ся на словах, звернених до них. Але поступово слово набуває настіль-
ки великого значення, що може викликати без жодного підкріплен-
ня сильне нервовове збудження. Лише після 2 років стає можливим
викликати увагу дітей за допомогою словесного сигналу, зосереди-
ти її на сказаному. Увага дитини раннього віку, як і у більш стар-
ших дітей, найстійкіша в активній діяльності: в іграх, маніпуляці-
ях із предметами, різних діях.
Пам’ять та уява
Відтворення людиною раніше сприйнятого шляхом його збере-
ження і подальшого відтворення складає функцію пам’яті.
Відтворення людиною дійсності шляхом комбінування образів
раніше сприйнятих предметів називається уявою.
Пам’ять дітей раннього віку характеризується значною пластич-
ністю, коли спостерігається легкі подразники, що діють. Маленькі
діти запам’ятовують інформацію швидко і легко, проте це відбува-
ється безладно. Вони легко утримують в пам’яті абсолютно випад-
кові події, уривки розмов дорослих. Цей матеріал, що запам’ятався
дитини, зберігається інколи дуже довго і також випадково «спли-
ває». Дитина ще не вміє володіти багатством своєї пам’яті, а її плас-
тичність підсилює безглуздя запам’ятовування і збереження часто
абсолютно непотрібного матеріалу. До другого року життя у дітей
з’являються образна пам’ять та деякі поодинокі уявлення.
Збереження і відтворення словесного матеріалу починає функ-
ціонувати на другому році життя (вербальна пам’ять), але особли-
во бурхливо вона розвивається після 7–8 років з опануванням пись-
мового мовлення.
На другому році життя різко збільшується обсяг і міцність ди-
тячої пам’яті, що пов’язано не тільки з дозріванням нервового апа-
рату дитини, але і з опануванням ходьби, яка сприяє швидкому зба-
гаченню досвіду дитини. Прості рухи щодо схоплювання предметів
виконуються легко і організовано. Дитина відтворює їх за потреби
і за відповідних умов.
На третьому році життя на основі рухової пам’яті у дитини вироб
ляються первинні, ще дуже недосконалі виконавчі дії. Вони скла-
дають основу навичок, що формуються вже в подальші періоди. До
них належать, наприклад, такі як, рухи рук під час умивання, дії
з ложкою під час їжі, біг, стрибки тощо. Лабільність і нестійкість
нервових зв’язків, що утворюються в корі мозку дітей раннього ві-

ку, перешкоджають швидкому перетворенню цих рухів на автома-
тизм, що характерний для будь-якої сформованої навички. Після
припинення повторень рухів навіть на короткий проміжок часу або
за відсутності контролю і підкріплення, відбувається швидке зга-
сання і стирання асоціацій, що утворилися, руйнується стереотип,
що почав з’являтися.
Крім того, в цьому віці розвивається особливо важливий вид
пам’яті — словесна пам’ять. Коли на другому році життя дити-
на виконує нескладні доручення на зразок «принеси чашку», «дай
ручку», то вона оперує словесною пам’яттю, хоча і не розуміє сен-
су кожного окремого слова зі сказаного їй. У подальші роки словес-
на пам’ять зливається зі смисловою. Опанування розмовного мов-
лення сприяє швидкому розвитку смислової пам’яті та пам’яті на
цілі словесні ланцюги, комплекси. Діти спочатку стереотипно від-
повідають на трафаретні питання, накази, зауваження, які постій-
но повторюються дорослими, наприклад: «Як тебе звуть?», «Скіль-
ки тобі років?»
Саме у цьому віці діти особливо легко запам’ятовують жартівли-
ві вирази, пісеньки, вірші, приказки, які чують від дорослих. Ма-
люки охоче і швидко вставляють спочатку лише окремі слова, які
пропускаються дорослими в знайомому тексті, а потім самі повто-
рюють цілі вірші.
Змінюється і сам процес пам’яті: вона поступово звільняється від
опори на сприйняття. Разом із пізнаванням формується і відтворен-
ня, спочатку мимовільне, зумовлене питанням, підказкою доросло-
го, схожим предметом або ситуацією, а потім і довільне.
Важливим досягненням у розвитку пам’яті дітей раннього ві-
ку є розвиток запам’ятовування і відтворення за зразком, а потім
за словесним наказом. Але це лише зачатки майбутньої довільної
пам’яті.
Накопичення практичного досвіду в ранньому дитинстві започат-
ковує і розвиток уяви. Перше передбачення будь-якої дії або очіку-
вання результату дії вимагають уяви. Діти на третьому році життя
вже можуть виконувати дії, в яких вони відтворюють дії конкрет-
ної людини. Дитина годує їжею ляльку, умиває її тощо.
У ранньому віці в діях дитини ще важко відокремити відтворен-
ня від уяви. Але вже можна помітити, що діти вносять до своїх дій
щось нове, використовуючи в одній ситуації елементи іншої, не пе-
реслідуючи при цьому певної мети. Ранні форми уяви виявляються
в простих іграх і діях дитини з предметами на основі наслідування
і з опорою на асоціації за схожістю.
Мислення
Мислення — психічний процес, за допомогою якого відбуваєть-
ся відображення предметів і явищ дійсності в їх істотних ознаках,
зв’язках і стосунках.
Розвиток мислення дитини починається з другого року життя
дитини, що пов’язане з освоєнням ходьби, вдосконаленням рухів,
розширенням кругозору і опанування мовлення.
Мислення у дитини виникає як пізнавальне ставлення до завдан-
ня. Дитина розв’язує конкретне завдання шляхом практичної дії, що
є вже на першому році життя шляхом ознайомлення з речами навко-
лишнього світу. Обмацуючи їх і маніпулюючи іграшками, дитина
пізнає властивості предметів, встановлює прості зв’язки між ними,
освоює різні дії, які надалі виконує розумніше й успішніше. Опано-
вуючи дію як практичний спосіб розв’язання конкретних завдань,
дитина робить крок уперед на шляху розвитку мислення.
Мовленнєве оформлення завдання і шляхів його розв’язання
веде до швидкого накопичення дитиною досвіду і вносить важливі
зміни до її дій. Використання мовлення, слова, що позначає вико-
нувану дію, якісно змінює розумовий процес дитини, що навіть ще
не володіє розмовним мовленням. Якщо в розумовому процесі ви-
ділити орієнтовну дію як основну і виконавчу дію (А. Н. Леонтьєв,
П. Я. Гальперін), то використання мовлення змінює саме першу,
основну дію, оскільки дитина знає, що вона повинна тепер зробити,
для чого і як. Тому її пошуки спрямовані, а вся її дія осмислена, що
не виключає, звичайно, можливих помилок, оскільки маленька ди-
тина ще не вміє відібрати і застосувати потрібні дії в необхідній по-
слідовності. Проте на цьому етапі розвитку інтелекту вже присутнє
достовірно дієве мислення, яке набуває проблемної спрямованості
та розумного характеру.
З опануванням мовлення починається інтенсивний розвиток
словесного мислення дитини. Задовго до того, як вона зуміє логічно
міркувати і робити правильні висновки, дитина виявляє здатність
до елементарних узагальнень чуттєво сприйнятих речей, внаслідок
чого змінюється чуттєве пізнання дитини.
Рівень узагальнень залежить від повноти і багатства досвіду ди-
тини. Вона може вважати слова «м’яч», «машина», «чашка» будь-
якими м’ячами, машинами, чашками, оскільки зустрічається з ба-
гатьма аналогічними предметами. При цьому дитина в півтора ро-
ки словом «тато» позначає тільки свого батька, «шубка» — тільки
мамине хутряне пальто, оскільки інших аналогічних об’єктів в її
досвіді ще не було. Така відмінність рівня узагальнень зустрічаєть-

ся на другому і частково на третьому році життя.
Елементарні розумові операції виявляються у дітей раннього
віку в розрізненні, а потім і в порівнянні кольорів, розмірів, відда-
леності, форми предметів. Порівняння у дитини — це дія довільна
і підпорядкована словесно вираженим вимогам дорослих, а потім
і бажанням самої дитини.
Крім того, на основі порівняння однорідних предметів різних ви-
дів, розмірів, забарвлень шляхом заперечення та узагальнення ха-
рактерних для всіх них рис, дитина до кінця третього року вчить-
ся узагальнювати. Узагальнення у дітей раннього віку має такі сту-
пені свого розвитку:
• спочатку відбувається наочне узагальнення на основі спільності
зовнішніх помітних ознак;
• потім узагальнюються значущі предмети на основі їхнього по-
значення словом — ім’ям;
• далі формується узагальнення на основі виділення однієї загаль-
ної для різних предметів, але не основної ознаки;
• у результаті дитина починає узагальнювати на основі спільності
основних ознак, виділених нею в різних предметах.
Мовлення
Мовлення — своєрідна форма пізнання людиною предметів
та явищ дійсності, засіб спілкування людей. Ранній вік є сенситивним
для розвитку мовлення. У цьому випадку мовлення є не функцією,
а предметом, який дитина опановує так само як і інші знаряддя.
Різкі зміни в процесі розвитку мовлення відбуваються на друго-
му і особливо на третьому роках життя дитини, що пов’язане з опа-
нуванням активної ходьби. Після року дитина опановує слухання,
що сприяє розвитку у неї розуміння мовлення дорослих. У процесі
слухання удосконалюються різні психічні процеси й якості дитини:
уміння зосереджуватися, сприймати мовлення, запам’ятовувати,
переживати.
Д. Б. Ельконін писав, що для періоду раннього дитинства харак-
терним є інтелектуальне розв’язання завдань, тобто таке розв’язання,
яке засноване на тому, що дитина враховує елементи ситуації, зна-
ряддя досягнення мети. Дитина від ситуативного, автономного та
афективно забарвленого слова переходить до слів, що мають наочну
віднесеність, мають функціональне навантаження, а потім до вира-
зів, цілих речень, а далі й до розчленованих речень і мовленнєвої
форми спілкування з дорослим.
Розширення функції спілкування сприяє збагаченню мовлення

дитини. Часто на цій стадії трапляються затримки мовлення, але че-
рез деякий час дитина починає говорити, що пояснюється внутріш-
нім, прихованим, латентним її розвитком у період зовнішнього, ви-
димого застою. Розвиток мовлення відбувається так:
1. Удосконалюється розуміння мовлення дорослих, завдяки чому
формується так званий пасивний словник дитини.
2. На основі пасивного словника формується власне активне мов-
лення дитини, її так званий активний словник.
Подальший розвиток мовлення дитини також забезпечується
слуханням і наслідуванням мовлення дорослого. Найважче дитині
другого року життя узагальнювати різні предмети в мовленні.
На думку Т. Є. Конникової, дитина другого року життя узагаль-
нює предмети за такими ознаками:
1. За функціональним призначенням. «Капа» — капелюх, косин-
ка, кепка і навіть таз (якщо його людина одягнула на голову).
«Фффф-у» — сірники, піч, цигарка, лампа. «Адіга» — риб’ячий
жир (який дитина дуже любить), цукерки, тістечко і взагалі все
смачне.
2. За місцезнаходженням. «Аболя» — яблуко, масло, дзеркало (все,
що знаходитися зазвичай на одному столику). «Буля» — морк-
ва, капуста, м’ясо, цибуля (все, що в супі).
3. За схожістю зовні. «Га-га» — гусаки, черевики з вузькими но-
сами, птахи, витягнутий у вигляді дзьоба шматочок глини.
4. За звуконаслідуванням. «Пі-пі» — пташка, миша. «Ля-ля» —
спів, музика, радіо.
Такі слова Т. Є. Конникова назвала багатозначними. Слово
в цих випадках сигналізує будь-які предмети, які дитина узагаль-
нює на основі виділення якого-небудь випадкової, неістотної озна-
ки та ситуативної зв’язаності.
Збагачення активного словника дитини до півтора років від-
бувається дуже повільно, після цього віку словник дитини швид-
ко збільшується. Якщо до півтора років запас слів, що активно ви-
користовуються, складав 18–25, то до кінця третього року життя
він містить до 1000–1200 слів. При цьому основну частину словни-
ка складають іменники (до 60 %), близько 25–27 % дієслова і лише
10–12 % — прикметники. У період раннього дитинства кількість
іменників, що використовує дитина, збільшується в 4 рази, дієс-
лів — у 8 разів, прикметників — у 5–6 разів. Усі психологи відзна-
чають при цьому індивідуальні відмінності як в обсязі словника на
кожному віковому етапі, так і в темпі його набуття та використан-
ні різними дітьми.
Дитина раннього віку також поступово опановує елементи гра-

матичної будови рідної мови, спочатку використовуючи однослів-
ні речення, які в її розумінні означають цілу розгорнену дію. За од-
нослівними висловами з’являються двослівні, а потім багатослівні.
З часом дитина починає змінювати закінчення слів у висловах.
Опанування граматики мови в ще значнішому ступені, ніж опа-
нування словника, пов’язане із загальним розвитком дитини: роз-
ширенням розумового кругозору, розвитком самостійності. То-
му організація змістовного життя, різноманітних форм діяльності
і спілкування дітей із дорослими помітно впливає на розвиток їх-
нього мовлення: збагачується словник, засвоюються початкові гра-
матичний форми.
Опанування мови дітьми у період від півтора до трьох років має
дуже велике значення, воно змінює взаємини дитини з навколиш-
нім світом, змінює її позицію серед людей, а також власне ставлен-
ня до самої себе.
Почуття та емоції
Емоції — процеси що відображають у формі переживань особи
сту значущість і оцінювання зовнішніх та внутрішніх ситуацій для
життєдіяльності людини.
Почуття — ще стійкіші, ніж емоції, психічні стани, що мають
чітко виражений наочний характер.
У період раннього віку виникнення відчуттів і емоцій дитини ви-
значається двома основними чинниками: розвитком самостійності
у пересуванні та діях із предметами і викликаним цим розширен-
ням спілкування дитини з людьми.
Замість наслідування дорослого і повторення його емоцій, що бу-
ло характерним для дитини у віці до року, діти другого року життя
починають виявляти власні почуття та емоції до оточуючих, а також
інтерес і радість до присутності інших дітей. Коли дитина бачить, що
мама плаче, вона починає утішати маму, гладити її по руці.
У другій половині другого року життя у дітей особливо яскра-
во виявляється відчуття радості та гордості від власних досягнень.
Дитина радіє і вимагає до себе уваги, коли їй вдається щось зроби-
ти самій.
Важливу роль у розвитку почуттів і емоцій у дитини раннього
віку відіграє опанування мовлення, особливо важливим тут є сло-
весне позначення дорослими свого ставлення до дій дитини. Оцін-
ні слова стають основою емоцій, що формуються у дітей, почуттів,
а згодом і моральних понять і думок.
Спочатку слово ще не може викликати у дитини будь-якого по-

чуття, оскільки словесний сигнал ще не має для малюка відповідно-
го оцінювального значення. Слово є вираженням його відчуття сим-
патії до тварин, особливо їхніх діточок.
Таким чином, у ранньому дитинстві відбувається закладання
найважливіших змін в емоційній сфері дитини. Почуття малюка
опосередкуються його суспільним досвідом, накопичуваними знан
нями про навколишній світ, засвоєними суспільними і моральними
нормами. Здоровий емоційний розвиток дитини раннього віку за-
безпечується позитивним досвідом спілкування з батьками, який
дає можливість дітям надалі зростати самостійними, впевненими
у собі та довіряти людям.
Воля
Вольова дія — це розумова дія, що спрямована на досягнення
свідомо поставленої мети.
Аналіз вольових дій дітей на різних етапах їхнього розвитку
свідчить про те, що воля не формується відособлено від процесу за-
гального розвитку особистості. Формування розумної волі дитини
пов’язане з усім процесом її фізичного і розумового розвитку.
Найбільше значення для розвитку довільних рухів, а потім і вольо-
вих дій мають маніпуляції дитини речами або наочні дії. Дитина зі-
ставляє результат дії з очікуваним. Таке передбачення майбутнього ре-
зультату характеризує рухи і дії дитини як спрямовані або довільні.
На другому році життя під час виконання дій із предметами зна-
чна роль належить наслідуванню. Відтворюючи за дорослими окре-
мі дії, дитина колише ляльку, витирає їй рот хусткою, підмітає під-
логу. Це означає, що дитина виділила об’єкт (рух дорослого) і, під-
порядковувавши свої рухи сприйманому зразку, вчиться керувати
ними. Відтворення дій за зразком найвиразніше виявляється в ран-
ніх дитячих іграх.
Опанування ходьби і фізична самостійність дитини, що збільшу-
ється, відіграють важливу роль у розвитку її довільних дій. Досягаю-
чи бажаних результатів, дитина переконується у своїх можливостях
і своїх силах. Вона виконує безліч різноманітних рухів і дій із предмета-
ми: витягує, засовує, висмикує, тягне, штовхає, розламує, складає.
Із другої половини другого року життя і особливо на третьому
році дитина починає опановувати мовлення, завдяки чому довільні
дії перетворюються на вольові.
Перші доручення, які дорослий дає півторарічній дитині, ви-
магають від неї виконання дій зі словесного наказу: «Дай ляльку»,
«Уклади її спати». Вирішальне значення для формування вольових
дій у дитини має виникнення міцної, дієвої реакції на два основні

словесні сигнали: на слово «необхідно», що вимагає дії навіть всу-
переч бажанню самої дитини, і на слово «не можна», що забороняє
дію, тобто вимагає гальмування інших спонук, витримки. У міру
того як збільшуються самостійність дитини, ці основні сигнали, що
доповнюються вирішальним словом «можна», стають для доросло-
го основними засобами управління діями дитини. У зв’язку з тим,
що до кінця раннього віку самостійність дітей помітно збільшуєть-
ся, дитина все частіше і частіше зустрічається з цими сигналами,
які поступово набувають узагальненого значення.
Дослідження фізіологів свідчать про те, що гальмівна реакція на
словесний сигнал заважка для маленьких дітей, особливо коли ви-
мога чогось не робити (на червоне світло — не натискати на кнопку
дзвінка) дається одночасно з сигналом протилежного характеру (на
зелене світло — натискати на кнопку дзвінка). Подібної диференці-
йованої реакції на словесні сигнали у дітей до 3 років зазвичай до-
сягти не вдається. Природно, що слова, які спонукають до дії («не-
обхідно») або забороняють її («не можна»), набувають для дитини
сигнального значення тільки у тих випадках, коли її дія постійно
підкріплюється. Якщо мати говорить «не можна», а дитина продо-
вжує смикати за шнур електричної лампи або, не звертаючи уваги
на вимогу «необхідно», тікає, не прибравши іграшки, і таке невико-
нання вимог залишається без будь-яких наслідків, потрібний стере-
отип поведінки — позитивна звичка — не виробляється у дитини.
Підкріпленням словесного сигналу є не тільки реакція доросло-
го, але й сама дія, яку виконує дитина, та її результат. Якщо услід
за словом «не можна» дорослий намагається припинити розпочату
дитиною дію: крик, метушню, витівки, — це слово набуває значен-
ня сигналу, що діє. Але маленькій дитині значно важче підкоряти-
ся вимозі не робити чогось, ніж наказу робити щось інше. Цю осо-
бливість маленьких дітей успішно використовують розумні дорос-
лі. Знаючи надзвичайно сильну навіюваність малюків, тобто легке
підпорядкування їх дій волі інших, старших людей, педагогові не-
обхідно намагатися будь-які свої вимоги, навіть заборонні, переда-
вати не в негативній, а в позитивній формі.
Тип нервової системи дитини і накопичений нею маленький жит-
тєвий досвід можуть або полегшити, або зробити важчою появу по-
трібної реакції на вимогу дорослого та її зміцнення. Дитина з мало-
рухливою нервовою системою часто не чує слів дорослого, упираєть-
ся, вередує, не бажаючи виконати його вимогу. Кожна її маленька
«перемога», тобто непокора сигналам «необхідно» або «не можна»,
закріплює шкідливий для всього подальшого розвитку дитини стиль
її взаємин з оточуючими.
Формування особистості
дитини в ранньому віці
Спрямованість особистості дитини раннього
віку, її зміст і форми активності
Особистість — це індивідуальність, тобто неповторна своєрід-
ність фізичних і психічних особливостей, їх поєднань, форм, ступе-
ня вираження, властивих певній конкретній людині, які відрізня-
ють її від усіх інших.
У характеристиці особистості вирішальну роль відіграє спрямо-
ваність дитини, зміст і форми її активності. Спрямованість малень-
кої дитини визначається, в першу чергу, її потребами. На їх осно-
ві надалі формуються інтереси та інші спонуки, що спрямовують
дії людини.
Потреба є об’єктивною потребою організму дитини за певних
умов, що забезпечують її життя і розвиток. У немовляти існують
лише органічні потреби, задоволення яких необхідне для збережен-
ня життя. Задоволення всіх життєвих потреб викликає у немовля-
ти гарний, рівний, позитивний настрій, відмінний апетит і міцний
сон. Проте у процесі розвитку у дитини виникають і нові потреби.
Вони ускладнюються, диференціюються, кількість їх швидко збіль-
шується.
Найважливішими для всього подальшого розвитку дитини
є потреби в активних діях і спілкуванні з дорослими та одноліт-
ками.
Потреба немовляти в рухах, а згодом в активних діях із предмета-
ми виявляється на першому році життя. Спочатку дитина рухає ру-
ками, перевертається, повзає. Потім, після того, як їй виповниться
чотири місяці, починає діяти з предметами. Ця потреба різко збіль-
шується на другому році життя, у зв’язку з тим, що дитина опано-
вує ходьбу та уміння здійснювати складніші дії з речами.
Дворічні діти постійно бажають діяти. Дитина розглядає та об-
мацує різні предмети, з якими зустрічається, розбирає предмет на
частини, знімає колеса, кермо в автомобіля, відриває у ляльки ру-
ки і ноги, намагається скласти з окремих частин нові речі: з кубиків
і будівельного матеріалу складає потяги, будинки, узори, садки. Сво-
їми діями дитина раннього віку намагається розв’язувати несклад-
ні практичні завдання, що виникають на її шляху.
У цей час активність дитини має яскраво виражений орієнтовно-
дослідницький характер. Вона мотивується бажанням дізнатися
«що це таке?». Таке ставлення ще не можна розглядати як вияв
достовірно пізнавальної цікавості, проте результатом активності
дитини є те, що вона виявляє нові якості предметів і встановлює но-

ві для неї зв’язки між ними.
Якщо на початку раннього віку активність дитини спрямована
на сам процес дії, то до кінця цього віку вона спрямовується на ре-
зультат дії. Трирічна дитина не тільки ставить кубик на кубик, во-
на будує з кубиків башту, будинок, ворота. Вона не тільки прово-
дить лінії олівцем на папері, вона щось малює, хоча її малюнок ще
не має ані чіткої форми, ані змісту.
До кінця раннього дитинства дії дитини набувають певної на-
правленості та усвідомленості, вони стають вольовими. Тепер дити-
на може довільно, шляхом наслідування, відтворювати рухи іншої
людини, повторювати їх на вимогу дорослого і за власним бажан-
ням. Так опановуються повсякденні виконавчі рухи, які складають
базу навичок, що формуються.
Виконання дитиною раннього віку деяких певних дій відобра-
жується в програмі виховної роботи в дитячих установах. Від дітей
віком 3–4 роки вимагається уміння самостійно одягатися, застіба-
ти ґудзики, їсти.
У цьому віці все більшу роль починає відігравати пояснення,
словесна інструкція. Опанування довільної регуляції власних ру-
хів поширює можливості дитини діяти самостійно. Контакти дити-
ни з предметами і явищами дійсності, що розширюються, успіхи її
практичних дій спонукають її ускладнювати і повторювати само-
стійні дії.
До кінця третього року життя активність дитини ще більше урізно-
манітнюється. У ній епізодично виявляються власна ініціатива малюка
у вигляді витівок, ігор, вигадок. І хоча за кожним проявом такої зо-
внішньої «самостійності» ще проглядаються правила, вимоги, що
висувають дорослі, все ж таки вони скомбіновані дитиною по-новому
і застосовуються своєрідно.
Потреба дитини в активній діяльності та яскраво виражене до-
слідницьке для орієнтування ставлення до навколишнього світу
швидко формують її пізнавальні відчуття: спочатку дитина тільки
дивується з нового, тобто виявляє цікавість, а згодом, у дошкільно-
му віці, вже виразно виявляється допитливість, тобто бажання ді-
знатися те, що сприйняте як нове, дивовижне.
Успіхи в практичній діяльності зміцнюють у дитини віру у свої
сили і відкривають їй можливості для все сміливіших і різноманіт-
ніших самостійних дій.
Особливості спілкування дитини

Активність дитини організовують і спрямовують дорослі. Упро-
довж усього дитинства потреба спілкування з дорослими є силь-
ним мотивом, який спонукає дитину до дій. Уже в першій полови-
ні першого року життя немовля відповідає «комплексом пожвав-
лення» на того дорослого, який наближається до нього. Упродовж
першого року життя потреба в спілкуванні швидко збільшується,
диференціюється. Вона поступово втрачає свою біологічну обу-
мовленість і стає достовірно соціальною потребою. Загострюю-
чись із кожним місяцем, потреба в спілкуванні з людьми стає для
дитини життєвою необхідністю. Якщо спочатку ця потреба задо-
вольнялася лише присутністю дорослого, причому будь-якого, то
до кінця року дитині цього виявляється вже замало. Вона вима-
гає дій дорослого і позитивно реагує на прості жарти, ігри з нею.
Вона слухає пісеньки, казки, потребує змістовного спілкування
з дорослими.
Потреби в спілкуванні на другому році життя помітно диферен-
ціюються: близьких дорослих дитина зустрічає радісно, чужих спо-
чатку «вивчає». Упродовж подальших 2–3 років життя у дитини
встановлюються різні взаємини з оточуючими. Мама її годує, укла-
дає спати, здійснює всі лікувальні процедури, тому дитина саме до
мами звертається за допомогою, коли забилася, коли хворіє, коли
хочеться спати. Тато з нею зазвичай грається, жартує, пустує. Тому
з батьком у малюка встановлюються ігрові взаємини. Як тільки
тато повертається додому з роботи, синочок вимагає жартів, ігор,
веселих забав.
У дітей, так само як і у дорослих, потреби виникають на основі
можливостей, що збільшуються. Накопичення практичного досві-
ду і опанування мовлення як засобу спілкування людей породжують
нові за формою і змістом потреби спілкування дітей з оточуючими.
У зв’язку з цим змінюється й орієнтація дитини на дорослого. На
ранньому ступені розвитку у малюка було лише споживче ставлен-
ня до матери. Але вже до кінця року і в подальші періоди дорослий
стає для дитини зразком, якого малюк наслідує. Спочатку це наслі-
дування мимовільне, але до кінця раннього віку воно набуває до-
вільного характеру.
Дорослий навчає дитину засобів дії. Він показує, як тримати
ложку під час їжі, як застібати ґудзики, як слід попросити допомо-
ги. Дорослий перевіряє, направляє дії, що виконує дитина. Він оці-
нює їх, виявляючи своє позитивне або негативне ставлення до того,
що і як зробила дитина, допомагає їй вийти зі скрутного становища,

утішає в моменти засмучення.
Дорослий стає для дитини зразком, за допомогою якого вона опа-
новує навколишній світ і вчиться цілеспрямовано впливати на ньо-
го. І чим більші можливості накопичує дитина у своєму розумово-
му і фізичному розвитку, тим більшою стає її потреба у змістовному
та постійному спілкуванні зі старшими.
Упродовж раннього віку потреба в спілкуванні з іншими дітьми,
однолітками у дітей зазвичай не виявляється. Дітей від півтора до
трьох років найчастіше не цікавить, що робить інша дитина. Іноді
(на третьому році життя) діти помічають товариша, лише коли він
є перешкодою на шляху до бажаної іграшки або до рук виховате-
ля. На другому і третьому роках життя дитина повторює прості дії
та рухи інших дітей: поплескує по м’ячу, складає дрібні іграшки
в ящик із будівельним матеріалом, возить по кімнаті стільці.
Формування звичок
Особливості нервової діяльності, що виразно спостерігаються під
час порівняння дітей — представників різних типів, особливо поміт-
но виявляються під час виховання звичок. Звички схожі з навичка-
ми в тому, що вони виробляються шляхом багаторазових повторень
одних і тих же дій за певних умов. Так само як і навички, звички
складаються на основі динамічного стереотипу, що формується, тоб-
то певної постійної системи збудливих і гальмівних процесів.
Але, на відміну від навичок, що є автоматизованими компонен-
тами розумової діяльності людини, звички — це потреби, що постій-
но виникають за певних умов. Вони вимагають задоволення потре-
би у будь-чому певним засобом, що закріпився.
У немовляти вже на першому місяці життя виробляється звичка
прокидатися через три години, якщо його потреба в їжі задовольня-
ється тільки зі збереженням тригодинного проміжку між годуван-
нями. Упродовж перших трьох років уважні дорослі виробляють
у дитини багато простих звичок. Чим міцнішими є ці звички, чим
послідовніше вони формуються, тим більше впливають на риси май-
бутнього характеру дитини, що розвиваються.
До перших ранніх звичок належать усі, що пов’язані з постій-
ним дотриманням режимних, санітарно-гігієнічних вимог: напри-
клад, вчасно засинати, вчасно прокидатися. У дітей віком 2–3 роки
виробляється звичка мити руки перед вживанням їжі, чистити зу-
би. У цьому періоді дитинства формуються і деякі культурні звич-
ки: вітатися, зустрічаючись із людьми, вживати слово «будь лас-

ка», словом «спасибі» дякувати за допомогу та їжу, користувати-
ся носовою хусткою.
Основою культурних звичок є вже не органічні потреби. Куль-
турні звички формуються на основі закріплення певного способу
задоволення тих потреб дитини, які виникають в її соціальному
спілкуванні з оточуючими в її спільному житті з ними. Якщо дити-
на просить не так, як це потрібно, дорослий її «не почує», не піді-
йде, не допоможе, не приголубить. Якщо не застебнула свої ґудзи-
ки на халатику, не вимила руки, дорослі не дозволять їй сісти за
стіл, узяти іграшки, почати гратися з іншими дітьми. Тільки у тих
випадках, коли одні й ті ж вимоги висуваються за одних і тих са-
мих умов, усі дорослі їх постійно повторюють, постійно прагнуть до
того, щоб дитина неодмінно дотримувалася встановлених правил,
у дітей можуть сформуватися необхідні стереотипи поведінки і спіл-
кування — звички.
Проте, якщо хоч один раз дозволити дитині не виконати висуне-
ні вимоги і задовольнити її потребу тим способом, який їй більше по-
добається (легше, швидше, цікавіше), але не відповідає правилам,
встановленим дорослими, стереотип поведінки, що намітився, руй-
нується. Дитина дізнається (спочатку практично), що, виявляється,
можна чинити по-своєму, не так, як того вимагають дорослі. І як-
що діти продовжуватимуть безкарно порушувати вимоги, висунені
батьками або вихователями, це дивовижне для дітей відкриття все
більше підтверджуватиметься. Так створюються сприятливі умови
для виникнення упертості, капризів, неслухняності.
Лабільність і неврівноваженість нервової системи маленьких ді-
тей сприяють швидкому утворенню звичок і такому ж швидкому їх
руйнуванню.
Не всі звички дитини виробляються шляхом навмисного їх ви-
ховання дорослими. Деякі звички (найчастіше негативні) склада-
ються у дитини стихійно. Деколи вони виникають на основі випад-
кового використаного дитиною способу задоволення своїх потреб.
Якщо цей спосіб виявився достатньо результативним, приніс ди-
тині задоволення, вона починає його використовувати все частіше
і частіше за відповідних умов. Таким чином виникають, наприклад,
погані звички: смоктати пальці, засинати лише тоді, коли розпові-
дають казку або співають пісеньку тощо. Чим більше зміцнюються
такі погані звички, тим важче їх змінити. Особливо важко зміни-
ти звички у дітей інертного типу нервової системи, для яких будь-
яка перебудова способу дії, що вже склалася, становить значну не-
рвову працю.
Таким чином, формування особистості дитини упродовж усього

раннього віку характеризується тим, що у неї виникають нові бага-
тообразні потреби, перебудовуються природні органічні потреби, що
мають природжений характер, виникають нові соціальні потреби.
Серед них найсильнішими є потреби в активній пізнавальній діяль-
ності та спілкуванні з людьми. Активність дитини виявляється в її
орієнтовних, маніпулятивних діях із предметами. На їх основі, за-
вдяки наслідуванню і навчанню, діти опановують елементарні фор-
ми різних видів діяльності, перш за все ігрову.
Потреба дітей у спілкуванні виявляється в тому, що вони все
активніше шукають шляхи і форми спілкування з дорослими.
У середині раннього віку дитина сама намагається ініціювати це
спілкування: ставить питання, викликає дорослого на гру з ним,
пустує.
Для формування позитивних рис характеру і дисциплінова-
ної поведінки дитини важливе значення має організація її життя.
Чіткість режиму, вимог, постійність правил і контроль за їх вико-
нанням виробляють у дітей стереотипи; потреби (сон, їжа), що ре-
гулярно виникають, і способи їх задоволення — звички. Вони ста-
ють основою рис характеру дитини, що формуються. Проте індиві-
дуальні відмінності нервової системи, життя дитини, що помітні
з перших днів, значно впливають на її повсякденну поведінку і ви-
являються в швидкості звичок, що виробляються, їх міцності та
легкості їх зміни.
Формування самопізнання та
самооцінки. Криза трьох років
Діти раннього віку завдяки успіхам попереднього розвитку
в дитячому віці починають займати зовсім інше місце у світі людей
і предметів. Це вже не безпорадні, не безмовні істоти, вони самі пере-
суваються в просторі, можуть самі діяти, задовольняти багато своїх
потреб, здатні до первинних форм мовленнєвого спілкування, інак-
ше кажучи, можуть здійснювати діяльність, не опосередковану до-
рослими людьми.
Відбувається формування нового системного утворення, яке
пов’язане з появою слова «Я». У цей період пізнавальна діяльність
дитини спрямована вже не тільки на зовнішній світ, але й на саму
себе. Процес самопізнання починається з пізнання себе як суб’єкта
діяльності. Можна часто спостерігати, як дитина цього віку любить
багаторазово повторювати один і той же рух, уважно простежуючи

і контролюючи ті зміни, які відбуваються (наприклад, відчиняє і за-
чиняє двері; пересуває предмети; штовхає їх, щоб вони впали то-
що). Саме це допомагає дитині почуватися іншою, відділити себе
від навколишніх предметів, і таким чином вважати себе особливим
предметом (суб’єктом дії).
Проте самопізнання на другому і навіть на третьому році життя
продовжує залишатися для самої дитини (суб’єктивно) пізнанням
нібито зовнішнього для неї самої «предмета».
Л. І. Божовіч зазначала те, що систему «Я» дитини раннього ві-
ку складають раціональні та афективні компоненти, а також став-
лення до самої себе. У психіці дитини виникають такі новоутворен-
ня, як самооцінка і пов’язане з нею прагнення відповідати вимогам
дорослих, бути «хорошою». У первинній самооцінці майже повні
стю відсутній раціональний компонент, він виникає згодом через ба-
жання дитини дістати схвалення дорослого і таким чином зберегти
своє емоційне благополуччя.
Наявність одночасно існуючих сильних, але протилежно спря-
мованих афективних тенденцій (діяти відповідно до власного ба-
жання і відповідати вимогам дорослих) створює у дитини немину-
чий внутрішній конфлікт і тим самим ускладнює її внутрішнє пси-
хічне життя. Вже на цьому етапі розвитку суперечність між «хочу»
і «необхідно» змушує дитину робити вибір, викликає протилежні
емоційні переживання, створює амбівалентне ставлення до дорос-
лих і визначає суперечність дитячої поведінки.
Проте в ранні періоди розвитку (до 6–7 років) діти не розуміють
те, яке місце вони займають в житті, і у них відсутнє свідоме праг-
нення його змінити. Якщо у них виникають нові можливості, що
не знаходять реалізації в межах того способу життя, який вони ве-
дуть, тоді вони переживають незадоволеність, що викликає у них
несвідомий протест і опір. Це знаходить своє втілення в кризі три-
річного віку.
У ситуації, коли відбувається руйнування ідеї старої системи со-
ціальних стосунків, де дитина повністю залежала від дорослого, по-
чинається криза виділення власного «Я» дитини, коли вона намага-
ється встановити нові взаємини з дорослим.
Зміна позиції дитини, збільшення її самостійності та актив-
ності вимагають від дорослих відповідної зміни їх ставлення до
дитини. Якщо дорослий не заохочує ініціативу дитини, постійно
обмежує її самостійність, то у дитини виникає власне кризове яви-

ще, що виявляється у взаєминах із дорослими, а іноді й з одноліт-
ками. Криза трьох років розпочинає психічне відокремлення ди-
тини від батьків.
Л. С. Виготський виділив і описав сім ознак кризи трирічного
віку.
1. Негативізм — дитина негативно реагує не на саму дію, яку во-
на відмовляється виконувати, а на вимогу дорослого. Дитина
не виконує цього лише тому, що це запропоновано дорослим.
Основне досягнення цієї поведінки в тому, що у дитини впер-
ше з’являється можливість діяти на основі складніших моти-
вів. Основний мотив негативізму — зробити навпаки. Тобто
дитина вперше спроможна діяти всупереч своєму власному ба-
жанню, її поведінка визначається не цим бажанням, а її вза
єминами з дорослими.
2. Упертість — реакція дитина, яка наполягає на чомусь не тому,
що їй цього дуже хочеться, а для того, щоб дорослі брали до ува-
ги думку дитини. Уперта дитина наполягає на тому, чого не по-
требує взагалі, або потребує частково, або вже зовсім зникло ба-
жання мати це.
3. Непокірність — реакція, що спрямована не проти окремого дорос-
лого, а проти всієї системи взаємин і норм виховання, які скла-
лися у ранньому дитинстві. Дитина намагається наполягти на
своїх бажаннях і не сприймає того, що пропонують інші.
4. Свавілля — реакція, коли дитина хоче все робити і вирішува-
ти сама, але гіпертрофоване прагнення до самостійності призво-
дить до свавілля, яке часто не відповідає можливостям дитини,
а це, в свою чергу, викликає додаткові конфлікти в спілкуван-
ні з дорослим.
5. Протест-бунт — це ситуація постійних бурхливих суперечок ди-
тини з батьками.
6. Деспотизм часто виникає в сім’ях з однією дитиною, коли дити-
на жорстко виявляє свою владу над окремими дорослими, дик-
тує їм свою волю та бажання. Якщо в сім’ї більше ніж одна ди-
тина, то виникає ситуація ревнощів. Тоді «маленький деспот»
демонструє ревниве, нетерпляче ставлення до інших дітей, які
в його розумінні не мають жодних прав на маму і тата.
7. Знецінення — все те, що раніше були звичним, цікавим, дорогим
для дитини знецінюється, і дитина починає зневажати це.
Таким чином, криза трьох років, як психологічне явище, що ви-

значається початком відокремлення дитини від дорослого, має до-
сить умовні індивідуальні вікові межі. Одні діти починають відо-
кремлювати і відстоювати своє «Я» ще за 2–3 місяці до того, як їм
виповниться три роки, другі — в трирічному віці, а треті — через
5–6 місяців після цього.
Важливе значення для ефективного виходу малюка з цієї віко-
вої кризи та подальшого його позитивного розвитку набуває пове-
дінка дорослого. Якщо дорослий не намагається повністю підкори-
ти дитину собі, а навпаки намагається підтримувати її, давати мож-
ливість діяти самостійно, тактовно і непомітно спрямовуючи її дії,
то надалі це сприятиме розвитку самостійної, активної, ініціатив-
ної, урівноваженої людини.
Діагностика психічного розвитку

Завдання дорослих, які виховують дитину, полягає в тому, щоб,
спираючись на можливості дитини, розвивати їх за активній участі
самої дитини. Необхідною є рання і своєчасна діагностика, що ви-
значає рівень розвитку малюка. При цьому визначається актуаль-
на зона його розвитку. Для дітей раннього віку розроблені показни-
ки і методи діагностики їх психічного розвитку.
Діагностика передбачає емоційно-ділове спілкування доросло-
го із дитиною, такого, що відбувається в невимушеній обстановці.
При цьому найважливішим є не тільки альтернативне розв’язання
запропонованого завдання. Передбачаються такі моменти, як спря-
мованість дитячого мислення, вияв особистості дитини (ставлення
до запропонованої діяльності, уміння сприйняти завдання, знайти
засоби розв’язання, бажання співпрацювати з дорослим, ставлення
до результатів своєї діяльності).
Діагностика психічного розвитку дає можливість визначити та-
ку складність завдання, яка викликає інтерес дитини у зв’язку з еле-
ментами новизни, а від співпраці з дорослим отримати радість пізна-
вального спілкування. Таке емоційно-ділове спілкування дорослого
з дитиною визначає і зону «найближчого розвитку». Л. С. Вигот-
ський використовував це поняття, маючи на увазі психічні проце-
си взагалі, «сферу недозрілих, але дозріваючих процесів», що сто-
суються і розвитку особистості дитини взагалі.
Показники нервово-психічного
Лінії
Вік Розуміння Активне Сенсорний Гра і дії з

мовлення мовлення розвиток предметами
1 рік Запас слів, що Користуєть- Орієнтується Відтворює

3 міся- розуміються, ся лепетом, по- в 2-х розмірах у грі розуче-
ці швидко збільшу- легшеними сло- предметів ні дії
ється вами
1 рік Відшукує за сло- Користуєть- Орієнтуєть- Відображає

6 міся- вами дорослого ся словом у мо- ся в 4-х кон окремі дії
ців однорідні пред- мент сильної трастних фор-
мети зацікавленості мах предметів
(куля, куб, це-
глинка, при-
зма)
1 рік За словами до- Користуєть- Орієнтується Викорис-

9 міся- рослого відшу- ся двослівни- в 3-х контраст- товує в грі
ців кує зображення ми реченнями. них розмірах предмети-
знайомих дій Полегшені сло- предметів замінники
ва замінює пра-
вильними
2 роки Розуміє стислу Користуєть- Орієнтуєть- У грі відтво-

розповідь без де- ся трислівними ся в 3-х кон рює низку
монстрації по- реченнями трастних ко- послідовних
дій, що були льорах і доби- дій
в досвіді дитини рає за зразком
парні предмети
розвитку дітей 1 року 3 місяців до 4 років
розвитку
Конструк- Образотвор-
Соціальний
Рухи Навички тивна діяль- ча діяль-
розвиток
ність ність
Ходить повіль- Самостійно Накладає Залишає Легко від-

но, змінюючи їсть густу їжу один кубик олівцем слід повідає на
положення на іншій, від- на папері контакти
творює дії до- дорослого
рослих в спільній
діяльності,
іноді вияв-
ляє власну
ініціативу
Переступає че- Самостій- Відтворюючи Діючи олів- Постій-

рез перешкоди но їсть рідку дії дорослих, цем, нама- но виявляє
приставним кро- їжу дитина ста- гається ці- ініціати-
ком вить цеглин- леспрямова- ву, спілку-
ку на вузьку но залишити ючись із до-
грань слід на па- рослим
пері
Уміє ходити по Уміє частко- Відтворює Залишає Емоційно

вузькій дошці во роздяга- нескладні олівцем слід контактує
тися за не- споруди на папері, не з одноліт-
великою до- виходячи за ками
помогою межі арку-
дорослого ша
Переступає че- Уміє частко- Відтво- За зразком Виявляє ці-

рез перешкоди во одягатися рює спору- дорослого кавість до
кроком, що чер- за допомогою ди на зразок малює вер- ігор одно-
гується дорослого «стіл», «сті- тикальні літків, грає
(шапку, чере- лець», «во- і горизон- поряд, за-
вики) рота» тальні лінії ймається
одним ви-
дом діяль-
ності
Лінії
Сенсорний розви-
Активне мовлення Гра і дії
Вік Розуміння ток
з пред-
мовлення запи-
граматика колір форма метами
тання
2 роки Розуміє Користу- Де? Добирає Орієн- Сюжет-

6 міся- розповідь ється бага- Куди? до зраз- туєть- на гра,
ців без демон- тослівни- ка пред- ся в 6-ти елемен-
страції по- ми речен- мети 4-х контраст- ти уяви
дії, що спи- нями кольо- них фор-
раються на рів мах пред-
попередній метів
досвід у но-
вій ситу-
ації
3 роки Розуміє Користу- Чому? Називає Вико- Початок

зміст роз- ється до- Коли? 4 кольо- ристовує рольової
повідей, датковими ри за при- гри
казок про реченнями значен-
події, які ням гео-
сам не ба- метрич-
чив, але ні фігури
окремі еле- (шляхом
менти зна- накладен-
йомі ня)
4 роки Розуміє Розглядаю- Класи- Називає Складає Грає

зміст ма- чи малюн- фікує 6 кольо- розрізну в рольові
люнків із ки, відпо- предме- рів (чер- картинку ігри
прихова- відає на за- ти, роз- воний, з 3–4 час- з дітьми
ним зна- питання клада- синій, тин (2–3 ди-
ченням дорослого, ючи на зелений тини),
користую- 2 гру- жовтий, розподі-
чись бага- пи блакит- ляючи
тослівними ний, ро- ролі та
додаткови- жевий) викону-
ми речен- ючи їх
нями
розвитку
Навички Конструк- Образотвор- Соціаль-

Рухи тивна ді- ча діяль- ний розви-
їжа одягання яльність ність ток
Пересту- Їсть до- Самостійно Самостійно Малює го- Діти орієн-

пає через сить аку- одягається робить ризонталь- туються на
палицю, ратно (не застібає споруди ні, верти- оцінюван-
розташо- ґудзики) і називає їх кальні лінії ня доросли-
вану над (будинок, ми їхньої
підлогою диван) діяльності
на висоті
28–30 см
Пересту- Користу- Одягається Робить За допомо- Виявляє

пає через ється сер- самостійно склад- гою пласти- самостій-
палицю, веткою за невели- ні спору- ліну, олівця ність, неза-
розташо- під час кою допо- ди (гараж, зображує лежність,
вану над вживання могою до- сходи, буди- прості пред- часто гово-
підлогою їжі рослого нок), нази- мети і нази- рить:
на висоті ває їх і обі- ває їх (яблу- «Я сам»
30–35 см грує ко, сонечко,
будиночок)
Уміє під- Їсть з міл- Одягаю- Планує У малюнку У діяльно

стрибува- кої таріл- чись, само- свої спору- використо- сті розпо-
ти на обох ки для стійно за- ди, вико- вує предме- чинає ста-
ногах, других стібає ґу- ристовує ти з декіль- вити мету,
просуваю- страв, ко- дзики, різні буді- кох частин підпоряд-
чись упе- ристуєть- блискав- вельні де- (будинок, ковуючи
ред ся видел- ки, зав’язує талі відпо- машина, по- між собою
кою шнурки відно до їх тяг) окремі мо-
конструк- тиви дій
тивних
властиво
стей
Оцінювання нервово-психічного розвитку дітей від 1 року 3 місяців до 3 років
46
Групи розвитку
I II III IV V
Діти з нормальним 1. Діти з відставан- 1. Діти з відставан- 1. Діти з відставан- 1. Діти з відставан-
розвитком. ням у розвитку на ням у розвитку на ням в розвитку на ням у розвитку на
Діти з випереджен- 1 епікризний термін: 2 епікризних тер- 3 епікризних тер- 4–5 епікризних тер-
ням у розвитку: перший ступінь: за міни: міни: мінів:
а) на 1 епікризний 1–2 показниками; перший ступінь: за перший ступінь: за перший ступінь: за
термін (на другому другий ступінь: за 1–2 показниками; 1–2 показникам; 1–2 показниками;
році життя епікриз- 3–4 показниками; другий ступінь: за другий ступінь: за другий ступінь: за
ний термін — 3 мі- третій ступінь: за 3–4 показниками; 3–4 показниками; 3–4 показниками;
сяці, на 3 році — 5–7 показниками. третій ступінь: за третій ступінь: за третій ступінь: за
6 місяців) (приско- 2. Діти з негармо- 5–7 показниками. 5–7 показниками. 5–7 показниками.
рений розвиток); нійним розвитком 2. Діти з дисгармо- 2. Діти з дисгармо- 2. Діти з дисгармо-
б) на 2 і більш епі- (частина показників нійним розвитком нійним розвитком нійним розвитком
кризних терміни вища на 1–2, інша (частина показників (частина показників (частина показників
(високий розвиток); частина нижча на вища, частина ниж- нижча на 1–2 епі- нижча за норму на
в) діти з дисгармо- 1 епікризний тер- ча на 1–2, части- кризних, частина на 1–3 епікризних тер-
нійним розвитком, мін) на показників може 3 епікризних термі- міни, деякі можуть
випередженням на відповідати нормі) ни, деякі показники відповідати нормі)
різні епікризні тер- можуть відповідати
міни за одним або нормі)
багатьма показни-
ками
Діагностика сенсорного розвитку дітей від 1 року 3 місяців до 3 років
Вік Форма Розмір Колір
1 рік Орієнтується в 2-х контрастних

3 місяці розмірах предметів із різницею
в 3 см
1 рік Орієнтується в чотирьох кон

6 місяців трастних формах: куля, куб, це-
глинка, призма з різницею
в 3 см
1 рік Орієнтується в 3-х контрастних

9 місяців розмірах із різницею в 3 см
2 роки Орієнтується в 3–4 основних ко-

льорах (добирання до зразка од-
норідних парних предметів)
2 роки Орієнтується в шести контраст- Орієнтується в 4 контрастних

6 місяців них формах: куля, куб, цеглин- кольорах (добирання до зразка
ка, призма, циліндр, конус (до- різноманітних предметів, ма-
бирання до зразка) люнків)
3 роки Використання геометричних Називає чотири кольори

фігур в своїй діяльності (шля-
Розділ ІІ. Характеристика психологічних особливостей розвитку дітей...
хом накладення, добирання до

зразка)
47
Діагностика гри і дій із предметами дітей від 1 року 3 місяців до 3 років
48
Вік Діагностика Ігри і заняття
1 рік Відтворює низку вивчених дій. 1. Демонстрація предметів і дії з ними.

3 місяці 1. Годує ляльку (лялька, чашка). 2. Сюжетні демонстрації
2. Будує вежу, потяг (2 кубики, 2 цеглинки).
3. Нанизує на стержень кільця одного розміру
1 рік Відображає окремі дії з лялькою, хусткою 1. Спостереження.

6 місяців 2. Керівництво іграми з проблемною ситуацією
1 рік Відтворює нескладні споруди на зразок воріт, Пропозиція використовувати в грі предмети-
9 місяців лавки, перекриття замінники
2 роки Відображає низку послідовних дій, розв’язує Уявні предмети

«проблемну ситуацію».
«Купання ляльки» (лялька, ванна, губка, руш-
ник, кубик, мило)
2 роки Гра має сюжетний характер (мама, лікар, перу- 1. Ляльковий театр.
6 місяців кар, шофер, продавець). 2. Ігри з ролями.
Декілька дій, ігри вдвох, планує, уявляє 3. Настільні ігри з сюжетними іграшками
3 роки Початок рольової гри 1. Дидактичні ігри.

2. Будівельні ігри
Діагностика мовного розвитку дітей

від 1 року 3 місяців до 3 років
Діагностика
Вік Розуміння Ігри і заняття
Активне мовлення
мовлення
1 рік Запас слів, що ро- Лепетання, полегшені 1. Чарівний мі-

3 місяці зуміються, швидко слова в звичайній си- шечок (предме-
збільшується. Пред- туації, руховій актив- ти з назвами).
мети: ності 2. Окремі кар-
1. Іграшки: го- тинки
динник, машина,
м’ячик, собака.
2. Одяг.
3. Орієнтування
в навколишньому
світі
1 рік Узагальнює окремі Користується словом 1. Екскурсії

6 місяців однорідні предмети у момент сильної заці- в приміщенні.
в мовленні. кавленості. Відповіді 2. Ігри зі звука-
Предмети: на питання «Хто це?» ми.
1. Кішка біла, чор- Слово полегшене і пра- 3. Ігри пальчи-
на, маленька. Соба- вильне. ками.
ка білий, великий. Матеріал: лялька, 4. Демонстрація
2. Ложка іграшко- зайчик, машина, ко- предметів у дії.
ва, ложка десертна, шеня 5. Узагальнення
совок в картинках
1 рік Розуміє зображення Позначає свої дії сло- 1. Сюжетні де-

9 місяців нескладних сюже- вом, застосовуючи дво- монстрації.
тів у картинці. Від- слівні речення (у при- 2. Нескладні
повідає на питання родній ситуації, грі, картинки у дії.
«Де?» спілкуванні) 3. Виконання
1. Хлопчик годує со- доручень
баку. (знайди, прине-
2. Мама купає ма- си, постав).
люка. 4. Розповіді без
3. Діти обідають демонстрації
2 роки Розуміє стислу роз- Спілкуючись із дорос-

повідь без опори на лими, користується
попередній досвід трьохслівними речен-
нями в природній си-
туації
Діагностика
Активне мовлення
Вік Розуміння Ігри і заняття
мовлення запи-
граматика
тання
2 роки Розуміє розповідь У мовленні «Де?» 1. Тіньовий

6 місяців без демонстрації по- використовує «Куди?» ляльковий те-
дії, що спираються багатослів- атр.
на попередній досвід ні речення 2. Екскурсії,
в природній спостереження.
у новій ситуації
ситуації 3. Розповіді без
демонстрації ка-
3 роки Розуміє зміст розпо- З’являються «Чому?» зок.
відей, казок про по- додаткові ре- «Коли?» 4. Розповіді за
дії, які сам не бачив, чення малюнком.
але окремі елементи 5. Дидактичні
знайомі ігри
Розділ ІІІ
Проблеми адаптації
до нових умов життя
Нині проблема адаптації дітей раннього дошкільного віку є од-
нією з актуальних.
Психологічна адаптація визначається активністю особистості, то-
му, є єдністю процесів засвоєння середовища — пристосування себе
до середовища і середовища до себе, — перетворення його. Порушен-
ня, збій адаптаційних механізмів призводить до дезадаптації.
Що ж характерно для адаптації дітей раннього віку?
Фізіологічною основою соціальної адаптації є перероблення ра-
ніше сформованого динамічного стереотипу, необхідного в житті
дитини.
Перші стереотипи формуються дуже рано, в перші місяці жит-
тя. У дитини встановлюється послідовність у чергуванні сну, году-
вання і неспання.
Процес адаптації перш за все пов’язаний із віком дитини. Лег-
ше пристосовуються діти у віці до 6 місяців, в яких стереотипів ще
небагато, або більш старші (після 2-х років), які мають вже деякий
життєвий досвід.
Залежно від віку діти по-різному реагують на нові умови життя.
Так, найменші діти найбільше реагують на зміни температури
повітря і спосіб вигодовування (груддю, з пляшки). У віці 6–9 міся-
ців — на зміну методу укладання спати, годування, неспання. Ді-
ти більш старші, крім цього, особливо гостро реагують на відрив від
близьких, до яких вони вже достатньо прив’язані. Відчуття при-
хильності до близьких напряму стосується формування адаптацій-
них механізмів.
Передумови прихильності до близьких

Перший період — до 3-х місяців діти шукають емоційної близь-
кості з усіма дорослими.
Другий період — із 3–6 місяців, коли діти вперше розрізняють

знайомих і незнайомих, тобто коли формуються перші диференці-
ювання — розрізнення оточуючих.
Третій період — 7–8 місяців, — період вибіркової прихильності
до найближчого дорослого.
Найсильніша прихильність до дорослого в 1 рік — 1 рік 6 мі-
сяців і дещо зменшується до 2 років 5 місяців — 3 років, у зв’язку
з тенденцією до самостійності.
Через це дитячо-батьківська прихильність у своєму розвитку
має 4 стадії:
1) асоціативна стадія (від народження до 6 тижнів (2 місяці) —
одна реакція під час спілкування — здебільшого має заперечний
характер. Після 1 року 5 місяців — виникає спілкування з де-
кількома дорослими;
2) 6–7 місяців — стадія недиференційованої прихильності — дити-
на на всіх реагує однаково;
3) 7–9 місяців — стадія специфічної прихильності (до матері);
4) до 1 року 5 місяців — стадія чисельної прихильності (до батька,
братів, сестер, перевага віддається матері).
Рання дитячо-батьківська прихильність формується за типом ві-
дображення, імітацією поведінки батьків, що впливає на здатність
дитини в більш старшому віці адекватно соціалізуватися, набувати
правильних стереотипів поведінки.
Отже, одним із напрямів формування адаптаційних механізмів
є розвиток із моменту народження у дитини надійної прихильності.
Спосіб прихильності дитини залежить від поведінки дорослих,
які піклуються про дитину. У багатьох дослідженнях вид прихиль-
ності дитини оцінюється таким чином:
1) реакція, коли близька людина залишає дитину і коли поверта-
ється до неї;
2) активність обстеження середовища.
Характеристика надійної прихильності

Поведінка дорослих:
• швидко реагують на потреби дитини;
• емоційне спілкування;
• викликають ініціативне спілкування дитини;
• мають високу мотивацію до досягнення успішності дитини.
Поведінка дитини:
• вільно обстежує середовище, виявляє цікавість до оточуючих;
• розлучення з близьким дорослим засмучує ненадовго;
• під час зустрічі радіє.
Розділ ІІІ. Проблеми адаптації дітей раннього віку до нових умов життя 53
Маючи надійну прихильність, дитина поводиться впевнено, во-

на допитлива, ініціативна — це є передумовою до успішної соціалі-
зації. При цьому любов повинна бути адекватною, не спричиняти
афектної прихильності.
Проте під час неправильної поведінки дорослих формується не-
надійна прихильність, яка може мати такі різновиди.
1. Прихильність уникання
Поведінка дорослих:
• стримані;
• дратівливі.
Діти:
• пасивні, мало досліджують середовище;
• коли дорослий залишає їх, то не реагують;
• під час зустрічі уникають дорослих.
2. Прихильність, що чинить опір
Дорослі:
• непослідовні (то дбайливі, то холодні);
• непередбачувані.
Діти:
• мало вивчають навколишнє середовище;
• розлучаючись із дорослими, засмучуються;
• зустрічаючись із ними, озлоблюються.
3. Дезорганізована прихильність
Дорослі:
• подають дитині сигнал, що збиває її з пантелику;
• самі заплутані.
Діти:
• поводяться також непослідовно, перелякані. Розлучаючись —
засмучуються, а зустрічаючись — боязливі, уникають доросло-
го, не знають, як поводитися.
Крім того, у багатьох дослідженнях наголошується «симбіотич-
на» прихильність. Діти не відпускають матір від себе.
Ненадійна прихильність є важливим чинником у формуванні
особистості дитини, яка ускладнює процес адаптації.
Отже, в періоді адаптації відбувається перероблення раніше
сформованих стереотипів, крім імунної, фізіологічної ломки від-
бувається подолання психологічних перешкод, що спричиняють
стрес. Малюк може відмовлятися від їжі, сну, спілкування з оточу-
ючими, заглиблюється в себе, спостерігається вияв агресії та стере-
отипізації, обмеження себе в просторі, вияв мутизму (не говорить
за нових умов.)
Через стрес, який діти часто отримують у домашніх умовах, во-

ни поводяться агресивно і негативно. Причини цього — в неправиль-
ній поведінці дорослих:
1) різке введення обмежень в поведінку дитини;
2) збільшення темпу і складності діяльності дитини;
3) негативне оцінювання успішності її діяльності;
4) дефіцит спілкування дитини з близькими;
5) боязнь зайняти інші позиції після народження іншої дитини
і втратити себе в очах матері як єдиної людини, яку дитина дуже
любить.
Те саме відбувається, коли в сім’ї з’являється новий тато — вітчим.
Діти, які не підготовлені до цих змін, важко їх переживають.
Усім добре відомо, що поняття стрес (від англійського — натяг-
нення, тиск, напруження) введений канадським фізіологом Гансом
Сельє (1938). Це неспецифічна (разом із специфічною) реакція ор-
ганізму, що спрямована на його захист, пристосування до ситуації
(охолоджування, опік, поранення тощо).
Зусилля, необхідне для пристосування, — адаптації, — вима-
гає неспецифічної «адаптаційної енергії». Ганс Сельє виділив три
стадії стресу:
1) реакція тривоги мобілізації всіх сил організму;
2) опору — період підвищення стресостійкості;
3) якщо шкідливі чинники тривають довго, їх не можна усунути,
настає виснаження.
Згодом він відокремив поняття стрес від дістресу. Стрес він по-
чав розглядати як позитивний чинник — джерело підвищення ак-
тивності успішного подолання. Дістрес як виснаження.
Жоден організм не може постійно перебувати в стані тривоги,
тим більше організм малюка. Тому завдання дорослих полягає в то-
му, щоб процес адаптації дітей під час переходу із сім’ї в ДНЗ від-
бувався гладко.
Для цього необхідно знати про дитину найнеобхідніше: біоло-
гічний анамнез, стан її здоров’я, особливості психічного розвитку
і формування її особистості, а також те, наскільки дитина готова до
вступу в ДНЗ. Від цього і залежить адаптація.
Психолого-педагогічні параметри, що визначають готовність ди-
тини до вступу в ДНЗ:
1) особливості поведінки дитини (настрій, сон, апетит, наявність
негативних звичок);
2) рівень нервово-психічного розвитку;
3) формування деяких рис дитини (вияв пізнавальних потреб, соці-

альних зв’язків із дорослими і однолітками, ініціативність, са-
мостійність, упевненість у собі, прихильність до дорослого).
Готовність визначає адаптацію.
З усіх перерахованих параметрів у ранньому віці в період адап-
тації найбільш значущими є показники, що відображають готов-
ність соціального плану, а також показники, що відображають вияв
активної особистості дитини (ініціативність, результативність дій,
пов’язаних із пізнавальними потребами, деякою довільністю).
Тому велике значення має попереднє формування адаптаційних
механізмів, які спираються на відчуття прихильності, фізичне ви-
ховання і загартування, своєчасний розвиток пізнавальних потреб
і соціальних зв’язків.
Особливе значення має зв’язок адаптації з формуванням ініціа-
тивності в грі (розв’язання дітьми проблем у грі).
Діти третього року життя, які мають високі пізнавальні потреби,
адаптуються значно легше, ніж ті, які чекають від дорослих тільки
емоційного спілкування, ласки.
Показниками виходу з адаптації є зменшення захворювань, їх
тривала відсутність, нормалізація поведінки, позитивна динаміка
нервово-психічного розвитку.
Під час вступу дитини в групу вихователь, знаючи проблеми,
які можуть виникнути у дитини, обстежує її відповідно під керів-
ництвом старшого вихователя і психолога. Спостереження рекомен-
дується фіксувати в листі адаптації.
У цьому листі відбивається поведінка дитини в перший, другий
і подальші дні, доки дитина не адаптується.
Параметри, за якими ведеться спостереження за дитиною, мо-
жуть бути такими: настрій, апетит, сон, активність у грі та мовлен-
ні, взаємини з дорослими і дітьми.
У тому випадку, якщо дитина захворіла, зазначається дата (день)
захворювання й одужання.
Після чого спостереження ведеться три дні поспіль. Це виявить,
чи вплинуло захворювання на адаптацію.
Спостереження ведеться за необхідної консультації лікаря і стар-
шого вихователя, психолога та одночасної роботи з батьками. Нада-
лі це буде матеріалом для аналізу адаптації.
У періоді адаптації рекомендується: масаж для розслаблення,
вільний вибір ігор, можливість дитини залишатися на самоті, му-
зика, малювання, ігри Монтессорі, розваги.
Більшою мірою адаптація пов’язана з індивідуальними особли-
востями дитини.
Для оцінювання психологічної адаптації слід враховувати таке:

1) тривалість адаптації (до 16 днів — легка течія, до 32 днів — се-
редньої складності, до 64 днів — складна, більше ніж 64 (128
днів) — занадто складна);
2) кількість показників, які відновлюються триваліше (діапазон
різних відхилень);
3) інтенсивність відхилень (значні вони чи ні);
4) наявність невротичних реакцій незвичайної поведінки дитини
(смокче палець, здійснює стереотипні рухи, вияв ознак мутиз-
му, обмеження себе в просторі).
Найважче відбувається адаптація у дітей із порушеннями емо-
ційної сфери, затримкою психічного розвитку (ЗПР). Віддаючи та-
ких дітей у ДНЗ, необхідно враховувати ці аспекти.
Ще в дослідженнях Л. С. Виготського наголошувалося, що емо-
ції беруть участь у психічному розвитку дитини, її соціальній адап-
тації. Проте базальні емоції набувають характеру фону, і, якщо по-
рушується психічний розвиток дитини, а формування вищих емо-
цій затримується. Тоді базальні емоції починають істотно впливати
на поведінку дитини, її соціальну адаптацію.
У дослідженнях К. С. Лебединською зазначені рівні адаптації:
• перший рівень — рівень «польової» реактивності. Дитина реа-
гує не стільки на контакти, скільки на інтенсивність подразни-
ка, який вона отримує із зовнішнього середовища. Дитина шу-
кає для себе позицію комфорту, яка знімає надсильні подраз-
ники, визначає дистанцію контактів. Вона знаходить затишне
місце, реагує на слабкі подразники (тихий голос, слабкі тактиль-
ні подразники);
• другий рівень досконаліший — з’являється якісне розрізнен-
ня подразників. На цьому етапі особливою є чутливість до рит-
мічних дій. Вони знаходяться в основі динамічних стереотипів.
Діти легше пристосовуються до звичних умов і дуже уразливі
при порушенні стереотипів — виявляють страх, агресію, нега-
тивізм. Із задоволенням сприймають ритмічні рухи, вірші, пі-
сеньки, тиху музику;
• на третьому рівні відбувається подолання психологічних пе-
решкод, опанування ситуації, проте у дітей через ЗПР залиша-
ється боязнь самостійності. Діти вимагають заохочення, пози-
тивних емоцій;
• на четвертому рівні вони починають відчувати емоційну радість
від спілкування з іншими дітьми, упевненість у своїх успіхах.
Правильно організований процес адаптації в дошкільному закла-
ді дає можливість полегшити процес адаптації дітей до ДНЗ. Зараз
це особливо актуально, оскільки значна кількість дітей раннього ві-

ку відвідує ДНЗ, хоча раніше виховувалися вдома.
Дуже поступово протягом року у дітей відновлюються і знову
формуються спочатку функції, пов’язані із задоволенням органіч-
них потреб (сон, апетит), потім спокійнішого розлучення з близькими
в умовах ДНЗ і встановлення зв’язків із вихователями групи, зго-
дом складніших особових якостей — ініціативність у грі, взаємини
з дітьми, задоволення від отримання пізнавальних потреб.
Отже, процес адаптації є керованим, тільки за спільної роботи
медпрацівників, психологів, ДНЗ і батьків можливо забезпечити
плавний та безпечний перехід дитини до нових умов життя та ви-
значити своєчасний хід розвитку і формування поведінки на всіх
можливих етапах.
Адаптація дітей раннього віку до умов

дошкільного навчального закладу
Коли батьки вперше ведуть свого малюка до дошкільного на-
вчального закладу, то вони можуть мати справу з проблемою пору-
шення її адаптації до нових умов, що існують у садочку.
Розрізняють біологічну, психологічну та соціальну адаптації. Бі-
ологічна адаптація передбачає пристосування організму до фізич-
них чинників у нових умовах (температури, вологості, освітлення
тощо). Соціальна адаптація — це адаптація до незнайомих людей та
умов спілкування, здатність дитини адекватно сприймати суспільну
дійсність і реагувати на неї. Пристосування дитини до умов дитячо-
го садка з врахуванням її особистісних характеристик, мотивів, ін-
тересів, рис характеру являє собою психологічну адаптацію.
Процес адаптації до умов дошкільного навчального закладу
у кожної дитини відбувається по-різному.
Сприяють порушенню адаптації дітей раннього віку такі чин-
ники, як слабкий тип нервової системи, наявність різних соматич-
них захворювань, фізичні дефекти, порушення взаємин між члена-
ми родини малюка, негативні комунікативні навички, особистісні
риси вихователя тощо.
Порушення адаптації, якщо на нього не звертати уваги, може
спричинити негативні наслідки для подальшого розвитку дитини.
Це може призвести до підвищення емоційного збудження, нейро-
тизму, тривожності дитини, порушень її комунікабельності, агре-
сивності, замкнутості, різних комплексів, невпевненості у собі і, на-
віть, соматичних хвороб.
Отже, процес адаптації хоча і відбувається по-різному у кожної

дитини, але має відносно стійкий сценарій свого розвитку у вигля-
ді певних етапів, які чергуються один за одним.
1 етап триває 2–3 тижня і характеризується тим, що усі систе-
ми організму відповідають на зміни умов бурхливою реакцією і зна-
чним напруженням. Дитина може стати збудливішою, тривожні-
шою, агресивнішою або відлюдною. У неї псується сон, апетит і на-
стрій. Тому цей етап має назву «Шторм».
2 етап може тривати від 1 тижня до 2–3 місяців. Пристосування
відбувається нестійко, бурхливість 1 етапу поступово вщухає. Ди-
тина продовжує вивчати нове оточення, робить спроби брати участь
в активній діяльності, починає виявляти зацікавленість.
3 етап триває від 2–3 тижнів до півроку. Це період відносно спо-
кійного і стійкого пристосування дитини до нового оточення. Ма-
люк починає реагувати на умови цього нового оточення адекватно,
спокійно. Він поступово звикає до режиму дня у садочку, до спіл-
кування з новими дорослими і однолітками, до спільної гри з ними.
Стабілізується сон, апетит і настрій.
Кожна дитина переживає усі етапи адаптації до умов дошкільно-
го навчального закладу по-різному. Хтось минає перший етап швид-
ше, а хтось повільніше. Деякі діти, через свої особистісні характе-
ристи і дії на них негативних факторів оточення (сімейні конфлік-
ти, авторитарне або поступливе виховання батьками, неповна сім’я,
фізичні вади і стан здоров’я) можуть дуже довго залишатися на пер-
шому етапі розвитку адаптації, що може навіть призвести дитину до
дезадаптації та психічних порушень у майбутньому.
Великого значення в подоланні проблем адаптації дітей ранньо-
го віку до умов дошкільного закладу набувають дорослі. Батьки,
вихователь та практичний психолог мають створити всі необхід-
ні умови для того, щоб процес адаптації дитини минув максималь-
но безболісно. Дитина потребує любові та турботи, як удома, так
і в дитячому садку.
Перш за все психолог повинен мати достатній обсяг інформації
про батьків малюка, його житлові умови, стиль виховання в сім’ї,
особливості спілкування між членами сім’ї, особистісні характери
стики дитини, її режим дня вдома, переважний настрій тощо. Із вра-
хуванням цієї інформації, він готує рекомендації щодо особливостей
взаємодії вихователя з дитиною.
Вихователь повинен заздалегідь познайомитися з батьками ма-
люка, дізнатися про особливості його розвитку.
Тобто необхідно постійно підтримувати взаємодію і співпрацю ви-

хователя і психолога з батьками, що є обов’язковою умовою позитив-
ної адаптації дитини раннього віку до умов дошкільного закладу.
Батькам, перед тим, як вперше повести дитину до дитячого сад-
ка, необхідно вмотивувати її таким чином, щоб вона почувалася по-
трібною і важливою у садочку.
Заздалегідь необхідно поступово змінювати режим дня дитини
відповідно до режиму дитячого закладу. Перші 2 тижні дитина мо-
же перебувати у дитячому садку лише кілька годин, а більшість ча-
су залишатись вдома, але час перебування у садочку слід постійно
збільшувати. В перші дні дитині краще перебувати тільки на про-
гулянці, адже така ситуація для неї є звичною і допоможе трохи по-
знайомитися з іншими дітьми. При цьому бажано приводити дити-
ну вже на вечірню прогулянку, що забезпечує можливість дитини
отримати досвід позитивних взаємин інших дітей з однолітками, ви-
хователем та батьками. Малюк помічає, як діти радісно зустрічають
своїх батьків і прощаються з іншими дітьми.
Крім цього можна запропонувати батькам дозволити дитині при-
нести з собою у дитячий садок її улюблену іграшку, що допоможе
дитині почуватися впевненіше за нових незнайомих умов.
Ефективною є спільна гра батьків з дітьми у групі, коли мама чи
тато своєю присутністю допомагають дитині спокійніше пристосува-
тися до нових умов і стосунків із вихователем та однолітками.
Якщо дитина ще не володіє навичками гри та самообслуговуван-
ня, необхідно організувати спеціальні вправи розвитку цих навичок
для проведення їх вдома і у дитячому садку.
Робота практичного психолога в дошкільному закладі з пробле-
ми профілактики дезадаптації дітей раннього віку охоплює таке:
• розробку індивідуальних і групових занять, спрямованих на
зняття знервованості, напруження, розвитку вміння дитини
встановлювати контакт і спілкуватися з іншими людьми, роз-
витку емоцій малюка;
• проведення консультацій, бесід та тренінгів із батьками і вихо-
вателями з проблем адаптації та профілактики дезадаптованої
поведінки дитини раннього віку;
• консультативну допомогу сім’ям із порушенням стилю спілку-
вання з дитиною та її виховання.
Таким чином, проблема адаптації дитини раннього віку до умов
дошкільного навчального закладу є досить розповсюдженою, тому
потребує спільної уваги як батьків, так і педагогічних працівників
дошкільного закладу.
Отже, знання психологічних особливостей і на їх основі розумін-

ня причин виникнення проблем у дітей раннього віку дають можли-
вість нам, дорослим, знайти шляхи їх подолання і допомогти дітям
успішно та безболісно зростати і розвиватися.
Лист адаптації
Прізвище, ім’я дитини _________________________________________
Дата
Апетит
Сон
Емоційний стан
Контакт із дітьми
Поганий_____________
Задовільний _________
Добрий _____________
Підпис вихователя __________________________
Відхилення в поведінці дітей

раннього віку та методи корекції
Одним із завдань виховання дітей раннього віку є формування
особистості, адекватної поведінки дитини. Як свідчить практика,
часто спостерігаються різні форми відхилень в поведінці дітей.
Такі відхилення переважно виявляються або підвищенням, або
зниженням збудливості нервової системи. Ці відхилення можуть
бути тимчасовими (фазовими станами), і якщо їм вчасно не запо-
бігти, стають стійкішими. Передусім, необхідно знати, що є харак-
терним для нормальної поведінки дитини, стану оптимальної збуд-
ливості її нервової системи.
По-перше, дитина адекватно реагує на силу подразника, яку во-
на отримує із зовнішнього середовища.
По-друге, важливим є те, наскільки швидкість відповідних реак-
цій дитини відповідає тому темпу, який висуває середовище. Важли-
вим показником є така поведінка дитини, яка повинна відповідати
її органічному стану. Так, якщо дитина голодна — вона охоче вжи-
ває їжу, якщо втомилася — спокійно засинає. Дуже часто діти пово-
дяться не зовсім адекватно: відмовляються від їжі, сну. При цьому
спостерігаються стани як підвищеної, так і зниженої збудливості.
Стан підвищеної збудливості може бути пов’язаним з отриман-
ням радості, при цьому підвищується емоційний стан. Це відбува-
ється на святах або перед ними, цікавих заняттях, під час веселих
рухливих ігор, під час зустрічей із близькими. Такі стани необхідні

для дітей. Вони повинні їх відчувати так само, як дорослі. При цьо-
му потрібно пам’ятати, що нервова система дитини ще дуже вразли-
ва, і, якщо такий стан є довготривалим, це може призвести до зриву
в поведінці дітей через перевтому. Іноді дитячі свята бувають над-
то тривалими, складними за змістом, і діти швидко втрачають рів-
новагу і тому тривалий час не можуть заспокоїтися. Тому музич-
ні працівники і старші вихователі повинні ретельно продумувати
зміст таких заходів.
Проте частіше діти збуджуються або приходять у стан зниженої
збудливості унаслідок інших причин (наприклад, раннє укладан-
ня на денний сон.)
Такі стани можуть бути у момент захворювання, так само, як
і одужання, коли нервова система дитини ще не зміцніла після хво-
роби. У цих випадках необхідна допомога лікаря, створення для
дитини щадного режиму. Такі стани можуть виникнути і в момент
стомлення (наприклад, до кінця заняття). У цьому випадку необ-
хідна зміна видів діяльності або своєчасний відпочинок.
Часто причинами відхилень у поведінці дітей є незадоволення
органічних потреб дитини у сні, апетиті, гігієнічному догляді тощо.
Особливу увагу хотілося б звернути на той факт, що діти до 1 року
6 місяців в осінньо-зимовий період недостатньо часу проводять на
свіжому повітрі, що суто негативно впливає на їх здоров’я, стан збуд-
ливості нервової системи.
У дитячому закладі такі режимні процеси, як годування, укла-
дання на сон повинні відбуватися спокійно, без поспіху, приділяю-
чи максимально часу для спілкування із кожною дитиною. Важли-
во при цьому створити умови, наближені до домашніх. Так, під час
укладання спати можна заспівати пісеньку, погладити по голівці;
годувати неквапливо, ласкаво спілкуючись із дитиною.
Особливо багато відхилень у поведінці виникає під час непра-
вильної організації неспання дітей. Найчастіше це стосується таких
моментів, як обмеження рухової активності, недоліку або надлиш-
ку сенсорних вражень, необхідних іграшок, допомоги, а також уна-
слідок того, що не забезпечена провідна роль дорослого.
Частіше брак рухової активності стосується дітей у віці до
1 року 6 місяців, коли вони починають ходити самостійно. Якщо ді-
ти тривалий час перебувають в обмеженому просторі, за бар’єром,
у ліжечку, незадоволення перерахованих вище потреб призводить
дітей до стану підвищеної або зниженої збудливості. Тому необхід-
ним є наявність посібників, обладнання відповідно до віку як у ДНЗ,
так і домашніх умовах.
Особливе значення має спілкування дорослого з дитиною. Дефі-

цит спілкування з дорослими негативно позначається на поведінці
дітей. Прихильність до дорослих — вихователів і батьків — можлива
тільки за умови тривалого спілкування з одними і тими ж особами.
Інакше не може бути створене необхідне відчуття прихильності, що
формується в цьому віці. Тому так важливо, щоб вихователь у ДНЗ
спілкувався протягом дня неодноразово з кожним малюком. Тіль-
ки при тісному, емоційно-діловому контакті діти можуть почувати-
ся захищеними, впевненими, спокійними, ініціативними. За таких
умов вони можуть контактувати з іншими дітьми і дорослими — на
прогулянці, святах, перегляді лялькового театру. Перебуваючи три-
валий час у ДНЗ, повернувшись додому, вони не завжди отримують
необхідну увагу батьків, навіть у суботні та недільні дні.
Отримання необхідних вражень, достатнє спілкування з близь-
кими впливають на психічний розвиток дитини та формування її
особистості.
Відхилення виникають також унаслідок неправильного ставлен-
ня дорослих — частих заборон, які є особливо складними для дітей
раннього віку. Як свідчать фізіологічні дослідження, за ситуації,
коли дитина на один гальмівний подразник (заборона) отримує три
позитивних (дозвіл щось зробити), швидше формується поведінка
дитини. Заборони повинні бути обґрунтованими: не можна удома
наближатися до гарячої плити, брати зі столу батькові речі, нато-
мість у своєму куточку можна гратися зі всіма іграшками. Склад-
ною для дітей є така поведінка дорослих, коли відсутня єдність у їх
вихованні. У сім’ї мама, тато, бабуся по-різному впливають на ди-
тину. А в дитячому садку зовсім інші підходи до неї, ніж були удо-
ма. Це також виводить дитину зі стану рівноваги.
Якщо своєчасно не звернути увагу на тимчасові відхилення в по-
ведінці дітей, вони стають стійкішими.
При цьому спостерігаються діти з різною поведінкою: діти гі-
перактивні, агресивні, неконтактні та малоемоційні, діти повіль-
ні, інертні.
Серед згаданих частіше зустрічаються діти гіперактивні.
У невропатології цей синдром позначається як синдром дефіци-
ту уваги з гіперактивністю. Прийнято вважати початком його ви-
никнення період після трьох років, проте первинні симптоми спо-
стерігаються з моменту народження. У анамнезі може бути зазна-
чена патологія вагітності або пологів, патологія новонародженості
(асфіксія, недоношеність). Цей синдром може виявлятися в розла-
ді уваги, руховій розгальмованості, імпульсивності.
Навіть у новонароджених виявляється синдром підвищеної нер-

вової рефлекторної збудливості (загальне занепокоєння, порушення
сну, апетиту, невротичні реакції). У більш старшому віці спостері-
гається розлад уваги. На заняттях дитина не зосереджена, часто від-
волікається, їй складно самостійно виконати завдання.
Рухова розгальмованість виявляється в тому, що дитина неспо-
кійно і безцільно рухається. Імпульсивність виражена в тому, що
часто відбуваються реакції «вибухового характеру», імпульсного
викидання енергії. При цьому малюк може розкидати іграшки, по-
рушити ігри однолітків. На заняттях, не дослухавши питання ви-
хователя, викрикує відповідь, не може почекати. У дітей може бути
порушена координація рухів, сповільнений темп розвитку мовлен-
ня, пізно формується контроль за випорожненням. Згодом можли-
вим є порушення емоційно-вольової сфери, гіперзбудливі діти в ко-
лективі поводяться неадекватно і вимагають до себе багато уваги
з боку дорослих.
Якими повинні бути підходи до гіперзбудливих дітей?
Передусім повинна бути задоволена потреба в руховій активності,
яка повинна організовуватися дорослим. Необхідні спеціальні ігри
і заняття, що формують увагу дітей. У цьому плані дуже ефективни-
ми є ігри Монтессорі, особливо ігри з водою, які не тільки цікаві для
дітей, але й знімають збудження, заспокоюють. Керуючи грою ді-
тей, необхідно навчати їх доводити розпочату справу до кінця. Руки
дитини повинні бути зайняті, це допоможе їй зосередитися. Під час
спілкування з дитиною намагатися уникати слів «не можна», «ні»,
уникати директивних указівок, більше користуватися позитивни-
ми методами виховання — заохоченням, підтримкою.
Неконтактні, замкнуті діти не менш проблематичні. Для них ха-
рактерним є те, що вони уникають контактів з оточуючими, не ви-
тримують прямих поглядів, дуже стереотипні. Вони важко сприй-
мають нове в їжі, одязі, важко адаптуються до нових людей, нової
ситуації. У періоді адаптації можуть припинити говорити, обмежу-
ють себе у просторі — це форми їх захисту.
Під час спілкування з такими дітьми дуже важливо, не поспі-
шаючи, придивитися до них, знайти діяльність, що цікавить ди-
тину. Із малюком краще встановлювати контакт не безпосередньо,
а через іграшки, інших дітей. Усе нове необхідно обов’язково вво-
дити дуже поступово. В тому випадку, якщо діти не дають позитив-
ної динаміки, звернутися до психотерапевта.
Агресія у дітей виявляється унаслідок різних причин. Проте
частіше агресія виявляється у дитини через обмеження з боку до-
рослих і частих негативних оцінок, які вона отримує від них. Слід
встановити, на що або кого спрямована агресія — предмети, дорос-

лих, дітей.
Необхідно з’ясувати, яким є її характер — фізичний або вербаль-
ний. Особливо важливо встановити мету агресії. Так, агресія може
виявитися у дітей із метою привернення до себе уваги; отримавши
її від дорослих або дітей, дитина швидко заспокоюється. У дітей із
вищим рівнем розвитку агресія виявляється в спілкуванні з дітьми
з метою бути лідером. Таких дітей потрібно навчати форм спілкуван-
ня з однолітками, але і частіше давати доручення, потреби, що задо-
вольняють їх лідерство. Найважча форма агресії виявляється у то-
му випадку, коли в дитини є потреба в її виявленні, вона при цьому
отримує задоволення. Особливо небезпечно, якщо вона спрямована
на себе. Такі діти повинні вестися психіатрами, дефектологами.
Агресивні діти особливо вимагають від дорослих теплоти і лас-
ки. Вони повинні займатися іграми Монтессорі. Малювання фарба-
ми також знімає емоційну напруженість, а гра в «бокс» позбавляє
надмірної негативної енергії.
Здебільшого поведінка дитини визначається в її індивідуально-
психологічній спрямованості. Тому і підходи до дітей є неоднако-
вими. Так, діти, що належать до сангвініків, флегматиків, є силь-
ними — вони добре переносять вікові навантаження, тому можуть
мати відповідний до їх віку режим дня, тривалість, складність за-
нять. Діти, що належать до холеричного типу, також сильні, але
у них збудження переважає над гальмівними процесами, тому во-
ни стомлюються швидше і вимагають частішої зміни видів діяль-
ності. Знаходячись на віковому режимі, втомлюються швидше і мо-
жуть вкладатися спати одними з перших. Якщо діти сангвініки і хо-
лерики емоційні, контактні, то це важливо підтримувати, що ж до
флегматиків, вони не контактні, повільні і мало емоційні, тому ви-
магають уваги передусім до емоційної сфери, потребують допомоги
у встановленні контактів з оточуючими.
Діти ж слабкого типу (меланхоліки) вимагають особливої ува-
ги — щадного режиму, допомоги під час виконання завдання, емо-
ційної підтримки. Своєчасне виявлення відхилень у поведінці ді-
тей і необхідна корекція дає можливість створити оптимальні умо-
ви для розвитку всіх сторін особистості дитини.
Таким чином, виявлення причин відхилень у поведінці дітей
і формах їх виявлення, своєчасне здійснення індивідуальних підхо-
дів до дітей дають можливість вивести їх із цих станів.
Своєчасна корекція і створення оптимальних умов є основою фор-
мування здорової особистості дитини, її адекватної поведінки.
Розділ IV
Роль гри в розвитку дитини
Народна педагогіка вдало використовувала гру для виховання
дітей різного віку. В одних іграх на першому плані виявлялися за-
вдання розумового виховання, в других — фізичного, в третіх —
художнього. Так народ передавав свої традиційні форми відпочин-
ку та розваг.
У розвитку дитини грі відводиться особлива роль. Сучасний пе-
дагог під час організації гри враховує специфіку її формування і за-
гальні закономірності розвитку дітей. Відомі психологи Л. С. Вигот-
ський, А. В. Запорожець, Д. Б. Ельконін та інші стверджують, що
розвиток дитини відбувається тільки в тому випадку, якщо дитина
буде активно займатися різними видами діяльності (предметною,
ігровою, навчальною, трудовою). Кожному віковому періоду відпо-
відає найдоступніший та найважливіший для виховання і психіч-
ного розвитку вид діяльності.
У багатьох іграх зміст навчання нібито вплітається в ігровий сю-
жет, що є цікавим і близьким дітям щодо їх життєвого досвіду.
«Базовий компонент дошкільної освіти» привертає увагу педа-
гогів до необхідності повернути ігровій діяльності її провідне місце
в життєдіяльності дитини зазначеного віку, аналізує необхідність
уточнити ті особливості характеристики дошкільника, що пов’язані
з розвитком ігрової діяльності та засвідчують компетентність дити-
ни в її царині.
Розкриття сутності особистісних характеристик компетентності
дошкільника, його здатності до розгорнутих форм ігрової діяльності
(зрозуміло, у вікових межах), потребує уточнення основних момен-
тів та особливостей її становлення в дошкільному дитинстві. Нага-
даємо: предметом ігрової діяльності є не матеріальні речі, а дорос-
ла людина як носій суспільних функцій, який взаємодіє з довкіл-
лям і порушує при цьому певні правила. Основним призначенням
гри є «опанування» дитиною дорослої людини як своєрідного зна-
ряддя (яке на відміну від інших, не можна кинути, стукати по ньо-
му, воно не залишається байдужим до впливів).
У грі, що є відтворенням ситуації людських взаємин, дитині до-

водиться внутрішньо програвати не тільки свої дії, а й наслідки їх.
Завдяки цьому в неї поступово формується внутрішній план дій,
уміння їх планувати, передбачати (емоційно, а потім інтелектуаль-
но). Гра як провідна діяльність виникає тоді, коли дитина прагне
активно ввійти у життя дорослих, проте не має для цього потрібних
знань, умінь, здібностей.
Протягом дошкільного дитинства ігрова діяльність істотно змі-
нюється. Щоб педагогові було легше аналізувати ступінь відповід-
ності характеристик дошкільника як особистості, яка грається, до
вікових норм, доречно окремо звернути на це увагу.
Розвиток гри відбувається в таких напрямах:
• від невеликого угрупування — до дедалі чисельнішого;
• від нестійкого об’єднання — до стійкішого;
• від безсюжетних ігор — до сюжетних;
• від ситуативних епізодів — до планомірно спланованого і роз-
горнутого сюжету;
• від відображення особистого життя та життя найближчого ото-
чення — до подій суспільного життя;
• від ігор поряд — до ігор разом;
• від нездатності розв’язати конфлікт — до спроможності його пе-
редбачити, уникнути, гармонійно розв’язати його;
• від гри, що спонукалася іграшкою — до гри під впливом конкрет-
ного задуму, певною мірою незалежного від іграшки;
• від ролі узагальненого характеру — до здатності типізувати та
індивідуалізувати роль;
• від мотиву, пов’язаного з процесом гри (просте виконання ро-
лі) — до мотиву, пов’язаного з результатом (наскільки добре ви-
конано роль);
• від використання як замінників різних предметів — до викори
стання лише справді схожих;
• від зображення зовнішнього боку життєвого явища — до пере-
дачі його суті;
• від схематичного і неточного плану дій — до планування, накрес-
лення перспективи та дій учасників гри;
• посилення і водночас зміна ролі організаторів гри;
• зникає суперечність між продумуванням сюжету та можливі
стю його реалізувати.
У методичних рекомендаціях до програми розвитку та вихован-
ня дитини раннього віку «Зернятко» наголошено про широке вико-
Розділ ІV. Роль гри в розвитку дитини 67
ристання різноманітних навчальних ігор із дітьми, адже вони допо-

магають розв’язувати завдання виховання і навчання, засвоювати
програмовий зміст і правила поведінки.
Необхідно виділити особливу групу навчальних ігор, спеціально
організованих дорослим для розвитку самостійної гри дітей. Їх осо-
бливо потребують діти раннього віку, ігровий досвід яких ще тіль-
ки формується. Діти наслідують тільки те, що може бути зрозумі-
лим їм, що є в «зоні найближчого розвитку» (Л. С. Виготський), то-
му демонстрація зразка ігрових дій або розгорнутих ігрових епізо-
дів є необхідною умовою розвитку гри.
Від 1 року до 1 року 6 місяців
Навчальні ігри (невеликі демонстрації-інсценівки) з дітьми цьо-
го віку вихователь проводить без спеціальної організації дітей. Спо-
чатку вихователь звертається до однієї дитини, а потім — до неве-
личкої групи (2–3 дитини). Спочатку пропонується розглянути з ди-
тиною іграшку, назвати її, виділити її основні ознаки, допомагаючи
дитині знайти їх, а згодом — позначити ці ознаки словом. Важли-
во, щоб діти відчували позитивне емоційне ставлення дорослого до
іграшки. Під час такого ознайомлення з іграшкою важливо посту-
пово зацікавити дитину діями з іграшками (машина їде, везе ван-
таж) таким чином вихователь поступово розширює можливості ді-
тей діяти з іграшкою, готує умови для гри. У роботі з дітьми можна
використовувати народні пісеньки, потішки.
Від 1 року 6 місяців до 2 років
Навчальні ігри дітей цього віку містять 2–3 епізоди (годуван-
ня, укладання, прогулянка ляльки). Вони складаються з елементів
дидактичних ігор, які спрямовані на уточнення назви і призначен-
ні для деяких предметів, їх особливостей. У цьому віці вихователь,
крім дій з іграшками, стимулює дитину до словесних дій («До по-
бачення, лисичко! Приходь до нас, ми пригостимо тебе»). Вихова-
тель більше використовує предметів, які замінюють іграшки («до-
щечки» — машини).
Від 2 років до 3 років
У роботі з дітьми третього року життя використовують різнома-
нітні навчальні ігри, які поступово наближають малят до перших
сюжетно-рольових ігор. Із дітьми цього віку рекомендується прово-
дити сюжетно-будівельні ігри, ігри з ляльками, ігри-драматизації.
В них відображається збільшений досвід дітей.
У перших спільних іграх-драматизаціях (за народними казками
«Ріпка», «Колобок» та ін.) діти активно засвоюють рольові стосунки,
емоційно-виразні засоби, вчаться говорити за персонажів казок: миш-

ку, ведмедя; при цьому змінюючи інтонацію, темп мовлення.
У навчальних іграх із дітьми продовжують уточнюватися, роз-
ширюватися знання малят про призначення предметів, дії з ними.
При цьому використовуються як предметно-ігрові дії з іграшками,
так і дії з іграшками-замінниками та відображеними предметами.
Важливо спонукати дітей до заміни добре знайомих дій, предме-
тів словами. Мовлення не тільки супроводжує гру, але й використо-
вується в неї як засіб розв’язання ігрових завдань. Наприклад, педа-
гог разом із дітьми будує будинок для лялькової родини, влаштовує
обід, накриває на стіл, але кожну ляльку немає необхідності году-
вати (цю дію діти добре засвоїли, вона їм не цікава), цю ситуацію
слід пояснити словами: «Наша родина їсть смачний суп, котлети,
п’є солодкий компот. Маленька Тетянка попросила добавки. Дамо
їй?» (Вихователь звертається до дітей.) Діти наливають у чашку
уявлений компот, пропонують: «Пий, Тетянко!»
У навчальних іграх третього року життя беруть участь біль-
ше діючих осіб (тато, мама, донька; кішка з кошенятами). Ляль-
ки та іграшкові тварини різняться за характером, мають свої іме-
на, прізвиська.
Навчальні ігри допомагають дітям засвоїти багато ігрових умінь:
умовне позначення простору («Це буде кімната»), визначення мож-
ливого стану ляльки («Оченята блищать»), підготовка умов гри і по-
слідовне виконання дій, звертання до персонажів, діалог із ними.
Сформовані у дітей уміння дозволяють перейти до наступного
етапу розвитку гри — сюжетно-рольової гри.
Сюжетно-дидактичні ігри розвивають моральні якості дітей і до-
помагають їм опанувати правила поведінки: малята вчаться поводи-
тися з лялькою, як живою людиною, турбуватися і берегти її, ввіч-
ливо розмовляти. Отримуючи ігровий досвід, діти готуються до са-
мостійної гри.
Особливий характер має гра, яку діти створюють самі, відобра-
жають те, що їм близьке і цікаве.
Сюжетна гра, яка виникає з ініціативи дитини, це гра самоді-
яльна, її «творить» сама дитина, це — творча гра, що складається
на основі досвіду дитини. Творча гра має свої закони розвитку і має
низку послідовних етапів. У ранньому віці започатковується рольо-
ва гра і вже на другому році життя у дітей можна помітити елемен-
ти ігрового сюжету, придуманих ситуацій, які поступово перетво-
рюються на сюжетні ігри.
Організація предметно-розвивального
середовища для дітей раннього віку
У сучасному дошкільному навчальному закладі педагогам не-
обхідно спільно з родиною забезпечити умови виховання дітей ран-
нього віку, сприяти розвитку особистості дитини і гармонічних вза-
ємин із дорослими, адже дитячий садок — це будинок радості та за-
тишку.
Предметно-розвивальне середовище можна організувати як осе-
редки діяльності. Осередок — місце зосередження кого-небудь, дже-
рело поширення чого-небудь, основа, в якій розвивається, виростає,
поширюється щось.
Можна обладнати такі осередки:
• сенсорного розвитку;
• конструктивної діяльності;
• фізкультурний;
• музичний;
• живої природи;
• самостійної художньої діяльності;
• для батьків.
Обладнання повинно бути розраховано на практичну діяльність
дитини, її побут, щоб поступово готувати її до життя, зміцнювати її
психічне та фізичне здоров’я.
Для цього вихователям необхідно володіти знаннями про функ-
ціональні можливості ігрового матеріалу, а також вміти дібрати
іграшки відповідно до віку дітей і особливостей, які вихователь на-
магається розвивати.
Тому ігрові куточки повинні бути обладнанні за певними ви-
могами:
• усі іграшки, предмети-замінники повинні бути об’єднаними за
функціональним призначенням;
• більшість іграшок повинні бути такими, щоб їх можна було ви-
користовувати з різною метою;
• іграшки повинні бути згруповані так, щоб вони відповідали за
розміром між собою, відповідали зросту дітей і предметному се-
редовищу їхнього розвитку;
• ігрове середовище повинно інколи змінюватися, поступово
ускладнюватися, що є обов’язковою умовою його розвивальної
функції;
• розвивальне середовище вимагає урізноманітнення іграшок за їх
призначенням (для гри в лікаря, перукаря, шофера та ін.);
• розвивальне середовище повинно мати такий зміст, який би до-

зволяв дітям маніпулювати, змінювати, торкатися, пересувати,
тобто розвиватися.
Розвивальне середовище, яке організується для дитини ранньо-
го віку повинно бути спрямоване на збагачення її діяльності та роз-
виток її особистості. Під час ігрової діяльності малюк сприймає на-
вколишню дійсність і усвідомлює зв’язки, які існують між предме-
тами цієї дійсності.
Розрізняють основні вимоги до організації розвивального середови-
ща в дошкільному навчальному закладі для дітей раннього віку:
• встановлення між дорослим і дітьми позитивних взаємин, ство-
рення доброзичливої психологічної атмосфери в групі;
• можливість дітей бути активними, діяти самостійно та творчо,
розвиватися в такому середовищі відповідно до своїх інтересів,
рис характеру, емоційного стану;
• динамічність такого середовища з врахуванням різних зовніш-
ніх і внутрішніх факторів розвитку дитини;
• можливість надання змоги кожній дитині займатися різними
видами діяльності за власними бажаннями та інтересами таким
чином, щоб вони не заважали одне одному і могли без зовнішніх
перешкод переходити з одного виду діяльності до іншого;
• створення в групі емоційного комфорту за допомогою оформлен-
ня розвивального середовища квітами, картинами та ін.;
• збереження естетичного облаштування середовища за допомогою
оптимального розміщення предметів, використання форм і ко-
льорів, що відповідно сприяють естетичному розвитку дитини;
• відповідність такого середовища до соціокультурних особливо
стей суспільства, в якому живуть діти, де враховуються етніч-
ні, соціальні та культурні його характеристики;
• добирання матеріалів розвивального середовища відповідно до
вікових особливостей дітей (потреба дітей раннього віку в прак-
тичних діях, рухах, сенсорного сприйняття);
• безпечність іграшок для здоров’я малюків.
Особливості облаштування розвивального

середовища в групах
Перше, з чого розпочинається облаштування розвивального се-
редовища в дошкільному навчальному закладі, є роздягальня. Для
того щоб вона була затишною і привабливою, можна пофарбувати
шафи для одягу малюків різними кольорами, прикрасити яскравими

картинками, або розмістити різні яскраві іграшки, які привертали б
увагу малюка. На стінах можна розмістити ілюстрації або картини,
що присвячені різним порам року, казкам тощо.
Групова кімната має бути прикрашена квітами, малюнками.
Можна поставити акваріум із рибкою, клітку з пташками, розміс-
тити різнокольорові фігурки, що приваблюватиме дітей і сприяти-
ме зосередженню їхньої уваги. Усе, що є значущим для малюків, по-
винно бути розміщене на рівні їхнього зросту, щоб вони мали змогу
краще роздивитися і дістати необхідний предмет.
Навколишнє середовище малюка повинно бути різноманітним
і безпечним для нього. Воно повинно організовуватися так, щоб на-
давати можливість дитині вільно обирати та виявляти ініціативу;
розвивати і виховувати її.
Таке середовище має створювати у дитини відчуття безпеки,
довіри, незалежності, того, що вона має право на власне «особисте
життя», що дитина також може побути одна. Воно має сприяти роз-
витку самостійності, ініціативності, творчості дитини, формувати
в ній адекватну самооцінку та відчуття успіху.
В організації групових кімнат обов’язково необхідно мати різ-
номанітні іграшки і матеріали, які підходять для дітей раннього ві-
ку і розміщувати їх так, щоб діти малу змогу взяти в руки будь-яку
з них. Іграшки мають бути такими, щоб дитина могла ними маніпу-
лювати (торкатися, послухати, понюхати), що сприятиме розвитку
її відчуттів. Важливо, щоб у групі було декілька однакових іграшок
та предметів, щоб не одна дитина мала змогу гратися ними, адже ді-
ти цього віку ще не вміють ділитися з іншими, тому в групі може ви-
никнути суперечка. Перебуваючи всередині групової кімнати, ди-
тина повинна бачити значну кількість можливостей, які надають-
ся їй тут. Іграшки повинні легко митися.
У ранньому віці дуже важливо розвивати у дітей навички спіл-
кування з дорослими та з однолітками. Тут також необхідно вра-
ховувати набір іграшок і предметів, які стимулюватимуть цей роз-
виток:
• предметні картинки;
• настільні театри знайомих дітям казок;
• іграшки для моделювання різних ситуацій взаємодії, складан-
ня стислих розповідей;
• альбоми з фотографіями дітей, батьків, вихователів, тварин;
• книжки з різних матеріалів (картон, тканина, клейонка) з про-
стими для малюків малюнками тощо.
Серед предметів, які допоможуть розвивати органи чуття у ді-

тей раннього віку розрізняють:
• музичні та інші звукові іграшки;
• рухливі іграшки;
• різнокольорові іграшки;
• сенсорні килимки, подушки, звірята;
• мішечки з різною крупою, піском, камінцями, бобами, горішка-
ми, каштанами, насінням;
• предмети різної форми, кольору, розміру, консистенції;
• іграшки, які можна пересувати на мотузці, або штовхати впе-
ред;
• столи для ігор із піском та водою;
• м’які, гумові іграшки, що безпечні для здоров’я малюка тощо.
Навички загальної та тонкої моторики у дітей раннього віку
розвивають за допомогою таких предметів:
• м’ячі, обручі, підвісна гойдалка;
• кульки, гирьки, які б діти могли перештовхувати поміж себе;
• арки, тунелі, гірка, коробки, в яких діти могли б поміститися;
• м’які килимки, подушки;
• яскрава мозаїка;
• чашки, матрьошки або солдатики, які складаються одне в од-
ного;
• різнокольорове яскраве велике намисто;
• пластмасовий посуд;
• ємкості різного розміру;
• коробки, мішечки та інші ємкості для складання іграшок тощо.
Вивчати колір, форму та розмір предметів діти раннього віку
зможуть відповідно за допомогою іграшок різного розміру, різної
форми, різного кольору (дерев’яні блоки; конструктор; м’які куби-
ки; порожні форми куба, овалу, трикутника, прямокутника; мама
квочка з курчатами; велика і маленька ялинка або башточка; різ-
нокольорове листя тощо).
Щоб допомогти малюкові опанувати навколишній світ під час
гри, дорослому необхідно також використовувати різноманітні ляль-
ки, лялькові меблі, посуд, телефони, одяг, прикраси, іграшки для
сюжетно-рольових ігор, або предмети-замінники (ігри в «Лікаря»,
«Магазин», «Перукарню», «Будівельника» тощо).
На заняттях з образотворчого мистецтва з дітьми раннього ві-
ку можна використовувати альбоми, фарбу, папір для малювання,
трафарети, губки, стаканчики для води, нетоксичні фломастери
й олівці, готові форми для аплікацій, робочі халати, газети і жур-
нали, в яких можна малювати та вирізати, різний підручний і при-

родний матеріал.
Таким чином, самостійність, ініціативність, інтелектуальність,
творчість дитини починає формуватися тільки в такому ігровому се-
редовищі, в якому малюк має змогу обирати серед значного обсягу
наданих йому для цього можливостей. Тільки правильно організо-
ваний дорослими розвивально-предметний простір дитини дає мож-
ливість її розвитку і заохочує до набуття нових знань.
Сюжетно-рольова гра
На початку року ігри дітей нетривалі (3–6 хвилин), але посту-
пово, за умови правильного педагогічного керівництва, спрямова-
ного на вдосконалення ігрових умінь, ігри стають тривалішими
(8–10 хвилин).
У міру розвитку ігрових умінь урізноманітнюються ігрові дії та
способи вживання предметів, дитина охоче використовує предмети-
замінники, передає в грі поведінку оточуючих. Малюк часто ще діє
наслідувально, але його дії існують в межах певної ролі: мами, шо-
фера, лікаря. Якщо на початку року дитина в грі називає себе своїм
ім’ям («Коля везе машинку»), то до кінця року, як правило, вона ото-
тожнює себе з тим дорослим, дії якого зображує («Я — шофер»).
Основним завданням педагога є формування у дітей раннього
віку ігрових умінь, що сприяють становленню самостійної сюжет-
ної гри.
Дослідники, зокрема Е. У. Зворигіна, відзначають, що гра має
розвивальний характер, якщо організовується дорослим за прин-
ципом розв’язання ігрових завдань. Під час формулювання ігро-
вого завдання можуть використовуватися як прямі, так і непрямі
методи педагогічного керівництва. Ігрове завдання може бути по-
ставлене безпосередньо: «Уклади ляльку спати»; може бути сфор-
мульоване в непрямій формі: «Лялька хоче спати», а потім і менш
конкретно: «Лялька втомилася» — в цьому випадку дитина вирі-
шує сама, як діяти.
Одне ігрове завдання може розв’язуватися у різний спосіб. На-
приклад, вихователь повідомляє: «Наталко, твій ведмедик хоче
спати, він плаче». Це завдання, поставлене перед дитиною, мож-
на розв’язати, показуючи і (або) називаючи ігрову дію: «Укладемо
його в ліжко»; потім запропонувати дитині зробити це самостійно.
Ускладнюючи рішення, можна порадити малюкові перед укладанням
ведмедика («синочка», «доньки», лисички) напоїти його молоком,

приготувати ліжко, сорочку. Далі слід поставити дитину в умови
необхідності використання предмета-замінника: взяти паличку за-
мість ложки, кружечки замість тарілки. Під час успішного розвя-
зання простих ігрових завдань перед дитиною потрібно ставити на-
ступні, складніші завдання. З ускладненням завдань їх розв’язання
також поступово ускладнюється:
а) один і той же замінник може використовуватися як різні пред-
мети (листок використовується як тарілка, капелюшок; кру-
жечок — як монета, блюдце);
б) використання замінників супроводжується словом, поясненням
(наприклад, вихователь бере брусок і говорить: «Візьму мило,
вимию руки»);
в) використовується декілька замінників;
г) використовуються намальовані предмети (дитина годує ляльку
намальованим тістечком, миє намальованим милом); вихова-
тель показує дитині нові узагальнені способи розв’язання ігро-
вих завдань.
Таким чином, дорослий ретельно продумує низку ігрових за-
вдань, що поступово ускладнюються, він розв’язуватиме їх із дити-
ною в спільній грі.
Для розвитку у дитини уміння планувати свої дії вихователь по-
винен грамотно ставити питання, що спонукають до простих заду-
мів: «Що робить твій ведмедик?», «Куди їде твоя машина?», «Хто
зустрічає твій літак?», «Що лялька робитиме, коли поспить?» то-
що. Для розвитку уміння діяти з уявними предметами, здійснюва-
ти уявні дії педагог під час гри ставить запитання, що сприяють ви-
никненню відчуття умовності ситуації: «Чи не дуже гарячий суп
у ляльки?», «На великій сковороді котлети або картопля?», «У тво-
го зайчика червона шийка?»
Дослідники пропонують використовувати для формування ігро-
вої діяльності дітей такі прийоми роботи, як залучення, навчання
взаємодії в іграх. Залучення дітей до гри відбувається таким чином:
педагог, бажаючи навчити їх яких-небудь засобів побудови гри, ро-
бить це не у вигляді прямого навчання, демонстрації, зразка, а залу-
чає поволі, створюючи певну емоційну ситуацію, що притягає увагу
дітей, які граються неподалеку. Поступово малюки більше зацікав-
люються грою дорослого, яку він розгортає у них на очах, безпосе-
редньо до них не звертаючись. Діти підходять ближче і потихеньку
починають брати участь у грі, в якій вихователь може відводити їм
різні ролі, як другорядні (наприклад, роль пацієнта), так і головні
(наприклад, роль лікаря), спонукати до різних ігрових дій залеж-
но від поставлених завдань. Прийом підключення використовуєть-

ся дорослим для впровадження у вже почату дітьми гру, яка не має
продовження і загасає. «Оживлення» гри можливе відбуватися шля-
хом приєднання педагога до гри дітей нібито «зсередини», органічно,
ненав’язливо, не руйнуючи атмосферу необов’язковості, нерегламен-
тованості та свободи гри. Навчання взаємодії в іграх припускає органі-
зацію спільної гри дітей від простих парних взаємодій (через прокачу-
вання м’ячів, візків, машин) до взаємодій у межах загального сюжету
(діти годують ляльок в одній «їдальні», допомагають одне одному го-
тувати для ляльок обід, накривати на стіл у ляльковому куточку).
Це дозволяє орієнтувати дитину на однолітка, майбутнього партнера
в рольовій грі, сприяє входженню в роль, навчає вести діалог. Дослід-
ники вважають, що слід навчати дітей взаємодії вже на ранньому ета-
пі розвитку гри саме в межах наочно-ігрової діяльності.
Педагог повинен створювати умови наочно-ігрового середовища.
У груповій кімнаті повинні бути іграшки і різні матеріали, що спри-
яють створенню задуму; своєрідні зони, що спрямовують думку ди-
тини у напрямку самостійної гри (ляльки, машинки, конструктори,
фігурки людей і тварин, іграшки на побутові теми, природний і різ-
номанітний поліфункціональний матеріал: шишки, бруски тощо).
Вихователь періодично змінює ці умови (змінює зони, виставляє но-
ві іграшки), стежить за тим, щоб був необхідний комплект предме-
тів на певну тематику (наприклад, для «гри в перукарню» — дзерка-
ло, ножиці, гребінець, накидки, парфумерні набори тощо).
Таким чином, завдання дорослого полягає в тому, щоб підтри-
мати ініціативу кожної дитини, розвинути її допитливість, адже на
прогулянці малюк потрапляє в частково знайоме, але змінне, залеж-
но від різних обставин, середовище; він активно сприймає, уважно
слухає. Цьому сприяють питання, які ставить вихователь у проце-
сі спілкування з малюком.
У режимі дня дитячого саду вихователь організовує ігри дітей
у ранковий, денний і вечірній час. Важливо намічати певну страте-
гію в розвитку ігрової діяльності, оцінюючи можливості дітей, сту-
пінь опанування ігрових умінь, загального стану гри.
Орієнтовні сценарії сюжетних ігор-ситуацій

Гра-ситуація «Зайчик захворів»
Вихователь-лікар розігрує діалог із зайчиком-пацієнтом (іграшка).
Л і к а р. Лікарня починає працювати. Я — лікар. Хто прийшов
до мене на прийом?
П а ц і є н т - з а й ч и к (тужливо). Я, лікарю.
Л і к а р. Сідаєте, хворий. Що у вас болить?

П а ц і є н т. У мене кашель, болять вушка.
Л і к а р. Давайте я вас послухаю. Дихайте глибше. (Слухає хво-
рого трубкою.) Ви дуже кашляєте. Покажіть вуха. Вуха запалилися.
А зараз необхідно зміряти температуру. Візьміть градусник. Темпе-
ратура висока. Вам слід пити ліки. Ось це. (Дає флакон.) Наливай-
те в ложечку і пийте щодня. Ви зрозуміли?
П а ц і є н т. Так. Я питиму ліки, як ви наказали. Дякую, ліка-
рю. До побачення.
Гра-ситуація «Надійшла посилка»
Вихователь приносить посилку і повідомляє дітям, що вона надійшла
від мами Кози. Він говорить: «Коза любить своїх дітей, поїть їх молоком,
охороняє від вовка. Коза прислала дітям свіжої сметани. Що ми кізочці по-
шлемо? Давайте пошлемо їй яблука в посилці. (Діти беруть кульки і кла-
дуть у посилку.) Кізочка зрадіє, пригостить своїх козенят».
Вихователь віддає дітям посилку, і вони граються самостійно: кладуть
у неї різні подарунки (для бабусі, для мами, для ляльок).
Гра-ситуація «Ремонт одягу»
Вихователь приносить плаття ляльки Віри і звертається до неї: «Віро,
дивися, на твоєму платті немає ґудзика. Необхідно його пришити. Це ми
можемо зробити самі. (Уявні дії.) Ось і готово! Дівчатка, перевірте, у ва-
ших ляльок на платтях всі ґудзики є? Олю і Ніно, ви побачили, що ґудзики
не всі? Ніно, де твоїй ляльці слід пришити ґудзичок? (Дівчинка показує.)
А у твоєї ляльки, Олю, де немає ґудзика? (Дівчинка показує.) Беріть голки
і нитки, діставайте ґудзики і пришивайте. (Діти «пришивають ґудзики».)
Тепер ляльки виглядають охайними, акуратними».
Гра-ситуація «Робимо покупки»
Вихователь бере сумку і вимовляє, не звертаючись до дітей: «Піду
я в магазин, необхідно купити борошна. У магазині черга. Що продають?
Борошно, цукор. Ось лялька Рита. Рито, що ти хочеш придбати? Борошно?
Я встану в чергу за тобою. Хто у нас продавець? (Звертається до дівчинки.)
Лізо, ти сьогодні продавець? Ми з Ритою прийшли до тебе в магазин».
П о к у п е ц ь (вихователь). Здрастуйте, я хочу спекти пиріг,
мені потрібне борошно. Дайте мені один пакет борошна.
П р о д а в е ц ь (дитина). Ось, беріть.
П о к у п е ц ь. Мені ще потрібно що-небудь для начинки. Я люб
лю пиріжки з капустою. Капуста є?
П р о д а в е ц ь. Є.
П о к у п е ц ь. Дайте качан капусти. А ще мені потрібний сир,
я напечу ватрушок. Люблю ватрушки з родзинками. Маєте сир і ро-
дзинки?
П р о д а в е ц ь. Так.
П о к у п е ц ь. А пряники є? Вони м’ятні чи шоколадні?
П р о д а в е ц ь. М’ятні.
П о к у п е ц ь. Візьму пряників. Дякую. Моя донька зрадіє. Во-
на дуже любить пиріжки та пряники. До побачення!
Театралізована гра
Багато хто вважає, що інтерес до гри, що театралізується, ви-
являється тільки у старших дошкільників у зв’язку із зростанням
можливостей перевтілення і з характерним для цього віку прагнен-
ням програвати літературні сюжети.
Разом із тим вже в ранньому віці малюки активно цікавляться
іграми з лялькою, їх вражають невеликі сюжети, показані виховате-
лем, вони із задоволенням передають свої емоції в рухових образах-
імпровізаціях під музику. Саме на основі перших вражень від ху-
дожньої гри згодом розвиватимуться творчі здібності дітей.
Ігри-ситуації містять різні види театралізованої діяльності ді-
тей. Розминки, вправи спонукають до рухової активності дітей. Во-
ни спрямовані на розвиток мовленнєвого і рухового апарату. Разом
із тим технічна сторона не повинна заважати художній; вихователь
повинен пам’ятати про обов’язкову постановку художніх завдань на
кожному («тренувальному») етапі розминки гри. Інтонаційні роз-
минки дозволяють дітям випробовувати художні можливості голо-
су. Під час розучування розминок вихователь повинен акцентува-
ти увагу на ритмічній основі будови тексту: пружність або згладже-
ність ритму додають кожній грі особливого характеру.
Ігри з рухом, імпровізації, ігри-драматизації та інсценування
відбуваються під спів дорослого; вони можуть мати музичний су-
провід або обходитися без нього, але обов’язково сповнені певного
настрою, заданого мелодійно-інтонаційними особливостями віршо-
ваного тексту, музики.
У театралізованих іграх використовуються різні види театру: на-
стільний, на ширмі, на фланелеграфі. Героями є іграшки, ляльки,
картинки, виразні можливості яких педагог повинен використову-
вати для досягнення найбільшого ефекту впливу театру на відчуття
і емоції дітей. Дослідники радять починати знайомство дітей зі світом
театру саме з лялькового театру, як найбільш близького дитині.
Для того щоб діти активно грали самостійно, потрібно давати
зразки для накопичення художніх вражень (читати, показувати
спектаклі та ігри з іграшками, обігравати сценки з елементами
введення дітей у сюжет). В молодшій групі педагогічний театр має

бути представленим «театром одного актора», тобто вихователя. Та-
кі постановки можуть виконуватися без музичного супроводу, але
в деяких казкових історіях ретельно дібрана педагогом музика (аудіо-
запис) додасть певного колориту, настрою всій атмосфері спектаклю;
допоможе доповнити в свідомості дитини словесний образ, зробить
його повнішим. Вихователь може використовувати в іграх-ситуаціях
дитячі музичні інструменти для супроводу гри: ложки, барабанчи-
ки, дудочки, металофони, трикутники тощо. Їх звучання прикрасить
і пожвавить гру, розширить її виразні можливості.
Театралізована гра тісно пов’язана з сюжетно-ролевою грою, то-
му може також відображати коло повсякденних інтересів дітей ран-
нього віку: ігри з ляльками та машинками, будівництво, гра в лі-
карню тощо. Сценки з іграшками дозволяють розширити межі гри
на побутові теми.
Театралізовані ігри можна проводити в будь-який час в режи-
мі дня: як на заняттях, так і у вільній спільній діяльності педагога
з дітьми. Однією з основних умов успішного спілкування вихователя
з дітьми в такій грі є створення атмосфери радості та творчості.
Орієнтовні сценарії ігор-ситуацій

Гра-ситуація «Квіткова галявина»
Мета: зацікавити дітей сюжетом гри; залучити до ігрової ситуа-
ції; дати емоційно позитивний заряд.
Матеріали: букети квітів у вазонах або на підставках; шапочки
польових квітів (ромашки, жовтці, волошки та ін.); фланелеграф
і картинки для нього (сонечко, півник).
Хід гри
Вихователь приводить дітей на «квіткову галявину» (приміщення, при-
крашене букетами квітів у вазонах або на підставках), надягає їм шапочки
квітів (ромашки, жовтці, волошки та ін.) і говорить:
Заграла музика на лузі,
Підемо, потанцюємо ми, друзі,
Вітерець підніметься — не угамувати,
Стануть в полі квіточки танцювати.
Діти вільно ходять під спокійну музику (народна мелодія «Галявин-
ка») навколо букетів квітів. На другу частину музики діти легко підстри-
бують і наприкінці неї плескають у долоні. Вихователь пропонує «кві-
там» познайомитися. Діти стають парами, беруться за руки і кланяють-
ся одне одному.
Діти виконують пісеньку-знайомство «Міцно за руки берися».
Вихователь
На галявинці нашій
Квіточки цвітуть.
Розмову веселу
Квіточки ведуть.
(Підходить до дітей-«квіточок».)
Міцно за руки беріться,
Покружляйтеся й поклоніться.
Діти кружляються.
Вихователь по черзі підходить до кожної пари. Діти виконують запро-
поновані рухи.
Потім педагог говорить дітям, що всі квіти люблять тепло, і показує
картинку для фланелеграфа, на якій зображено сонечко і півник. Діти зга-
дують знайому казку про сонечко. Вихователь ставить питання за змістом
казки і одночасно показує їх на фланелеграфі: «Хто прокинувся раніше за
всіх? Кого розбудив півник? Що всі почали говорити про сонечко?»
Потім вихователь просить дітей показати, як півник кричав, як він ляс-
кав крилами.
Діти показують.
Гра-ситуація «Напечемо пиріжків»
Мета: дати дітям уявлення про збір урожаю зернових; залучати
до гри; розвивати відчуття ритму.
Матеріали: колоски, борошно.
Хід гри
Вихователь розповідає дітям, що в полі виріс урожай: достигли жито,
пшениця, овес. Показує колоски із зернами. Пояснює, що зерна необхідно
обмолотити, потім подрібнити. Пропонує відвезти колоски на млин. Діти
стають одне за одним та «їдуть на млин».
Гра-розминка «Веземо колоски»
Та-та-та! Та-та-та!
Шлях-дорога не проста.
Ми везем на меленку
Спілеє зерно.
Треба нам на меленці
Змолоть борошно.
Вихователь збирає колоски, приносить і показує дітям борошно: «Ось
що вийшло».
А зараз із борошна
Спечемо ми пиріжки.
Далі вихователь показує дітям інсценування народної гри-розваги.
Та-та-та! Та-та-та!
Давайте в руки решета:
Борошно просіємо,
Пироги затіємо.
Піроги-от на дріжджах,
Не утримати на діжках —
Пироги подові,
З борошна нового!
Пироги спечемо —
Вас до себе покличемо:
З нами пообідати,
Пирогів покуштувати.
З капустою —…
Д і т и. Пиріг!
Виставляють руки вперед долонями догори.
В и х о в а т е л ь. З картоплею —…
В и х о в а т е л ь. З малиною —…
Пиріжки печи-печи,
У гарячій у печі!
Під веселу музику діти разом із вихователем складають долоньки, по-
вертають їх — «випікають пиріжки».
Дидактична гра
Своєрідність дидактичної гри полягає в поєднанні пізнавально-
го змісту, елементів навчання та цікавої для дитини ігрової діяль-
ності. Виховна цінність дидактичної гри полягає в тому, що вона
є частиною педагогічних засобів виховання, поступово засвоюється
дітьми і стає їхньою самостійною діяльністю.
Народна мудрість створила дидактичну гру, яка є для маленької
дитини найпридатнішою формою навчання. Дидактичні ігри дуже
важливі для розумового виховання маленьких дітей, адже у малю-
ків поступово формується здатність зосереджуватися на тому, що їм
показує і говорить дорослий. Використовуючи схильність малень-
ких дітей до наслідування, вихователь спонукає їх відтворювати по-
бачені дії, почуті слова.
Розвиток зосередженості та здатності до наслідування — необ-
хідні умови засвоєння дітьми відомостей і вмінь. Це — одне з важ-
ливих завдань, яке має розв’язуватися під час дидактичних ігор,
коли дитина, граючись, непомітно для себе засвоює ті відомості
й уміння, які дорослий вважає за необхідне їй дати.
Дидактичні ігри дають позитивні результати за умови планомір-

ності їх проведення. Однією з умов успішного засвоєння програм-
них вимог усією групою є багаторазова повторність одних і тих са-
мих ігор-занять.
Наприклад, проводячи з дітьми дидактичну гру «Чарівний мі-
шечок» (мета якої: навчити дітей розрізняти розмір), на одному за-
нятті можна використати великі та маленькі кульки, на іншому —
великих і маленьких матрьошок. В іншому разі один і той самий
матеріал використовується для розв’язання різних дидактичних за-
вдань. Недоцільно розв’язувати два дидактичні завдання одночасно.
Оскільки в ранньому віці діти здатні зосередитися лише на чомусь
одному. Урізноманітнення змісту занять із дидактичними іграми до-
сягається ускладненням завдань. Заняття із використанням дидак-
тичних ігор мають бути обов’язково емоційно забарвленими.
Дотримуючись дидактичних принципів, уважно, продумано ор-
ганізовуючи дітей (за віком і рівнем розвитку), вихователь досягне
міцного засвоєння відомостей і вмінь усіма дітьми групи.
Іграшки, предметно-ігрове середовище

Навколишнє середовище має вселяти в дитину довіру, почуття
незалежності та безпеки, а також почуття того, що вона має право
на власне «особисте» життя.
Вихователеві під час планування й організації в групах для ді-
тей раннього віку розвивального середовища необхідно:
• дібрати цікаві іграшки і матеріали та розмістити їх таким чи-
ном, щоб діти мали доступ до них;
• мати кілька однакових наборів іграшок та предметів;
• полиці з іграшками мають бути безпечними та розташовувати-
ся на рівні очей дитини;
• іграшки і предмети необхідно добирати, щоб дитина могла їх не
тільки торкатися, але й розвивати усі свої почуття (послухати,
понюхати).
Правильно організоване предметно-ігрове середовище дає по-
штовх до розвитку і заохочує кожну дитину до набуття знань, щоб
дитина виявляла власну ініціативу, намагалася робити щось нове,
прагнула розвивати самооцінку, відчуття успіху. Вихователеві групи
дітей раннього віку необхідно добрати предмети для розвитку нави-
чок спілкування, розвитку органів чуттів, розвитку тонкої та загаль-
ної моторики, для вивчення кольорів, форм, розмірів предметів.
Добираючи іграшки, вихователь враховує два педагогічних ас-

пекти:
• тематику іграшок, визначену в їх назві (лялька-малятко, лялька-
бабуся, машина легкова, вантажна та ін.);
• як художник розв’язав це питання, оскільки сюжетна іграш-
ка — це не зменшена копія реального предмета, а його узагаль-
нений образ.
Кожен вихователь, створюючи предметно-ігрове середовище, по-
винен зважати на методичні рекомендації щодо добирання і викори
стання іграшок для дітей раннього віку у дошкільних навчальних за-
кладах (Додаток до листа МОН України від 17.03.06 № 1/9 – 153).
Правила організації ігор

Для того щоб гра приносила дитині максимальну користь, не-
обхідно дотримуватись нескладних правил, здебільшого вони сто-
суються організаційних моментів гри.
У ранньому віці увага дітей нестійка, тому, плануючи проведен-
ня будь-якої гри, враховуйте цю вікову особливість і не затягуйте
процес — будь-яка гра повинна тривати не більше ніж 5–10 хви-
лин, інакше малюк втратить до неї інтерес і дії не матимуть логіч-
ного завершення.
Не слід розпочинати гру незадовго до сну або перед вживанням
їжі. Згодом також можуть виникнути труднощі з відновлюванням
ходу гри. Якщо планується заняття з використанням дидактичних
матеріалів, подбайте заздалегідь про всі необхідні предмети, розміс-
тіть їх під рукою. Маленька дитина не чекатиме, доки ви знайдете
ту чи іншу картинку або підете до магазину за клеєм.
Застосовуючи розвивальні ігри, не віддавайте їх дітям у постій-
не користування. Після проведеного заняття разом із дитиною аку-
ратно складіть і приберіть гру до наступного разу.
Граючи в ту або іншу гру, обов’язково враховуйте рівень розви-
тку та індивідуальні особливості малюка. Не намагайтеся примуси-
ти дитину засвоїти більше, ніж вона зможе.
Привчайте малюків до акуратності. Спонукайте їх упорядкову-
вати місце після кожного заняття. Прибирання можна також здій-
снити у вигляді веселої гри.
Планування виховної роботи щодо керівництва грою дітей

Планування основних необхідних педагогічних заходів, спрямо-
ваних на формування самостійної гри дітей є необхідною умовою ор-
ганізації педагогічного процесу. Необхідно планувати систему пе-

дагогічних заходів, а не сюжетну лінію гри дітей, адже це обмежує
їхні дії, гальмує розвиток самостійності та ініціативи.
Планування педагогічної взаємодії повинно допомагати вихо-
вателеві, з одного боку, спрямовувати дітей на відображення в грі
нових уявлень навколишньої дійсності, з іншого боку, ускладню-
вати різноманітні засоби відображення цієї дійсності. Саме навко-
лишнє життя дітей, їхні знання, отримані з різних джерел, визна-
чають конкретний зміст ігрових завдань, тему сюжету. Від умілого
ускладнення форм і засобів розв’язання ігрових завдань залежить
формування самої гри.
На основі аналізу фактичного рівня розвитку гри планується
зміст роботи щодо керівництва нею: збагачення практичного досвіду,
знань дітей, організація предметно-ігрового середовища, навчальні
ігри, прийоми, що активізують самостійну дитячу гру.
У календарному плануванні розширення знань дітей передбача-
ється здебільшого на заняттях або під час спеціальних спостережень.
При цьому налагоджується зв’язок між попереднім досвідом дітей
і новими знаннями. Ці нові відомості, враження дітей враховуються
під час планування виховної роботи щодо керівництва грою.
У календарному плані є розділ «організація самостійної гри ді-
тей», в якому планується:
• зміна ігрового матеріалу;
• навчальні ігри (спільні ігри вихователя з окремими дітьми і не-
великою підгрупою);
• прийоми, що активізують самостійну гру.
Залежно від поставлених завдань вихователь може планувати
не всі три пункти.
Зразки фрагментів календарного плану

з розділу «Організація самостійної гри
в групах дітей 2 та 3 року життя»
2 рік життя
У цьому віковому періоді сюжетно-відтворювальна гра тільки по-
чинає формуватися, тому планується поступове переведення дітей від
спільних ігор із вихователем до самостійних (здебільшого індивіду-
альних), до ігор із елементами уявлених ситуацій, із використанням
не тільки різних іграшок, але і перших предметів-замінників.
Перший день:
• принести в групу нову іграшку лисичку: розглянути її, прига-
дати, де лисичка живе;
• запропонувати дітям погодувати лисичку, потім погодувати со-

бачку, ляльку, використовуючи предмети-замінники (шматоч-
ки картону або природний матеріал).
Другий день:
• прибрати з ігрової кімнати предмети, які створюють ситуації-
підказки;
• розглянути з дітьми ляльок, називаючи їх іменами;
• запропонувати їх погодувати, запитавши, куди лялька сяде,
з чого їстиме (іграшки діти добирають самостійно).
Третій день:
• розглянути з дітьми машини, що є в групі, запропонувати при-
гадати, як вони рухаються, які видають звуки;
• побудувати з дітьми дорогу з кубиків для машин;
• запропонувати покатати в машинах ляльок.
Четвертий день:
• розглянути з дітьми іграшкове ліжко і постільну білизну;
• запропонувати знайомі ігрові завдання: лялька хоче спати, про-
кинулась, хоче їсти, гуляти.
П’ятий день:
• розглянути з дітьми іграшки, що з’явились протягом тижня;
• запропонувати назвати іграшки, погодувати лисичку, викорис-
товуючи предмети-замінники.
3 рік життя
Для цього вікового періоду в планах вихователі приділяють зна-
чну увагу формуванню самостійної, більш розгорнутої сюжетно-
відтворювальної гри дітей із різними іграшками, планують спеці-
альні заходи щодо розвитку перших сюжетно-рольових ігор.
Під час обліку самостійної ігрової діяльності необхідно зазна-
чити:
• якому виду самостійної ігрової діяльності діти віддають пере-
вагу;
• з якими іграшками граються, їх ставлення до іграшок;
• в які ігри граються (сюжет гри);
• як діти граються (емоційна виразність гри, характеристика ігро-
вих дій, чи використовуються предмети-замінники, чи готують
умови для гри, чи звертаються до ляльок та іграшкових тварин
із запитаннями, чи говорять за них);
• грають діти разом із вихователем чи самостійно;
• взаємини дітей у грі;
• прийняття ролі (роль у дії; роль, зазначене слово);
• особливості гри;
• пропозиції у наступній виховній роботі щодо збагачення гри ді-
тей, оцінювання ефективності прийомів виховання.
Щоденно вихователь повинен відзначати лише те, що є новим
порівняно з попередньою характеристикою гри дітей.
Особливу роль в осмисленні сутності комплексної взаємодії до-
рослих для становлення самостійних ігор дітей відіграють перспек-
тивні плани.
Вони допомагають уявити картину в цілому і намітити поетап-
ні кроки, здебільшого непрямого впливу педагогів, батьків на по-
ступове становлення самостійної та творчої гри, починаючи з ран-
нього віку.
Перспективний план щодо розвитку й активізації гри дітей можна
написати на квартал, місяць відповідно до основних завдань і основ
ного змісту всіх розділів програми (не тільки гри).
План не повинен бути формальним.
Методика проведення рухливих ігор

Діти раннього віку дуже активні. Свою активність вони виявля-
ють у повторюваних рухах: перебігають з одного місця на інше, пе-
реносячи іграшки або інші предмети, залізають та злазять із неви-
соких лав, ходять та бігають, катають автомобілі, штовхають м’ячі,
доганяють їх та інше. Самостійна рухова діяльність є важливою умо-
вою загального розвитку дитини, тому вихователь груп раннього ві-
ку повинен подбати про те, щоб на майданчику і в групі було бага-
то вільного місця, достатня кількість іграшок, які б стимулювали
рухи дітей.
Добирання ігор
Рухливі ігри повинні забезпечувати різнобічний розвиток мо-
торної сфери дітей, а також сприяти формуванню їхніх умінь дія-
ти у колективі, орієнтуватися в просторі, виконуючі дії відповідно
до правил або тексту гри. Тому необхідно використовувати рухливі
ігри та вправи не тільки різноманітні за змістом, але і за організа-
цією дітей, за складністю узгодження дій.
Зміст ігор повинен відповідати рівню розвитку і підготовленості
гравців, бути цікавим і зрозумілим для них.
Перше правило, яким необхідно керуватися добираючи рух-
ливі ігри, — відповідність змісту та правил ігрових дій до вікових
особливостей дітей, їх уяви, умінь, навичок, знань про навколиш-

ній світ, до їх можливостей у пізнанні нового.
Необхідно прагнути до того, щоб ігрові образи були зрозумілими
і цікавими дітям. Це можуть бути вже знайомі образи (кіт, пташ-
ка); із незнайомими персонажами малят легко познайомити, вико-
ристовуючи картинку, іграшку, казку, книгу (ведмідь, лисичка то-
що). Важливо, щоб рухи персонажів ігор були різноманітні, але зро-
зумілі для виконання маленьким дітям. Тому необхідно, щоб ним
був добрий знайомий персонаж, якого вони наслідуватимуть.
У роботі з дітьми раннього віку рекомендується використовува-
ти також ігри з невеликим художнім текстом, який підказує дітям
рухи і заміняє в грі правила («зайчик біленький сидить» тощо).
Дуже важливо мати на увазі, що різноманітність рухових за-
вдань забезпечується не тільки тим, що у кожній грі використову-
ється новий за характером рух, але й тим, що в деяких іграх один
і той же рух виконується при різному шикуванні і в різних ситуаці-
ях. В першій грі — ходьба групою, в другій — ходьба по колу взяв-
шись за руки, в третій — дітей привчають ходити парами та поодин-
ці. Виконання рухів у різних ігрових ситуаціях має велике значен-
ня для розвитку координації рухів дітей, орієнтації їх у просторі,
а також сприяє вихованню їхньої активності та самостійності.
Педагогічний ефект рухливої гри здебільшого залежить від від-
повідності її до певної виховної мети. Якщо перед вихователем сто-
їть мета навчити дітей спільно діяти в колективі, рухатись на вели-
кій площі, то для цього підійдуть сюжетні ігри, такі як «Сонечко
і дощик», «Горобці та кіт». Якщо ж ставиться мета, наприклад, що-
до розвитку рівноваги у дітей, то в цьому випадку найбільше піді-
йдуть ігрові вправи «Через струмочок» тощо.
Добираючи ігри, вихователь повинен враховувати склад групи
дітей. На початку року, коли багато дітей вперше завітали до до-
шкільного закладу, необхідно організовувати ігрові вправи для не-
великої кількості дітей, а також рухливі ігри, простіші за змістом
і які не потребують чіткого погодження дій гравців.
Слід враховувати загальний стан групи. Якщо діти збуджені,
краще провести спокійну, малорухливу гру, правила якої потре-
бують від них певної уваги («Пройди тихо», «Де дзвенить дзвіно-
чок?»). Якщо ж діти тривалий час сиділи на занятті, вони потребу-
ють активних дій. У цьому випадку необхідно обрати гру, в якій ру-
хи різноманітні, часто змінюються відповідно до сюжету і правил
(«Горобці та кіт» тощо).
Вибір гри залежить також від пори року, погоди, температури
(у приміщенні і на майданчику), одягу дітей, наявного обладнання.
Обираючи гру, необхідно враховувати, в який час дня вона про-

водиться. Рухливі ігри різного характеру слід поєднувати з іграми
на занятті, що використовуються в режимі дня. Наприкінці дня не-
задовго до сну, ігри повинні бути спокійнішими.
Рухливі ігри в режимі дня

Рухливі ігри проводяться з малюками щоденно. У ранкові ча-
си, до сніданку, доцільно дати дітям можливість погратися само-
стійно. Для цього необхідно дібрати різноманітні іграшки, допо-
могти дітям знайти собі заняття. Можна провести ігрові вправи
з нескладними завданнями, прості ігри спокійного характеру з не-
величкими групами дітей або з деякими дітьми індивідуально. Рух-
ливіша гра, що організована з усією групою дітей, може замінити
ранкову гімнастику.
Недоцільною є активна діяльність відразу після сніданку.
Перед заняттями краще проводити ігри середньої рухливості, для
другого року життя це ігри частіше мають бути індивідуальні.
На ранковій прогулянці після занять проводяться різні за харак-
тером рухливі ігри. Їх кількість і тривалість в окремі дні тижня не
є однаковими. Під час добирання ігор враховуються попередні занят-
тя. Використовуються рухливі ігри і в дні, коли є музичні та фізкуль-
турні заняття. В такі дні добирають рухливі ігри з малоактивними
діями із проводять їх не на початку, а в середині прогулянки.
У режимі дня рухливі ігри можуть бути організовані як з усією
групою, так і окремими дітьми. Це залежить від характеру ігрових
дій, кількості гравців, їхньої підготовленості, умов проведення та
інших факторів. Для дітей 2–3 року життя рухливі ігри тривають
6–8 хв, коли не проводяться фізкультурні заняття. В інші дні слід
проводити рухливі ігри в поєднанні з різними фізичними вправами,
їх загальна тривалість може становити до 10–15 хв.
На вечірній прогулянці можна проводити рухливі ігри як з гру-
пою дітей, так і з невеличкими підгрупами, але бажано, щоб це були
ігри малої рухливості. Їх тривалість становить від 5 до 10 хв.
Підготовка до рухливої гри

Підготовка до рухливої гри складається з декількох важливих
моментів. Одним із них є попереднє ознайомлення вихователя зі
змістом рухливої гри. Знання практичного матеріалу дозволять пе-
дагогові легко упоратися з добиранням ігор відповідно до вікових
особливостей дітей, їхньої підготовленості, правильно обрати гру
залежно від умов проведення, кількості дітей, наявності атрибутів,

стану погоди та виховних завдань.
Другий момент — це підготовка до проведення вже конкретної
гри. Тут необхідно перш за все знати, за яких умов проводитиметь-
ся гра: в приміщенні чи на майданчику, з якою кількістю дітей. Це
допоможе вихователеві продумати, як розмістити гравців, щоб во-
ни могли вільно пересуватись. Попередньо необхідно уточнити зміст
гри, її правила, продумати прийоми активізації дітей, використан-
ня окремих посібників, іграшок.
Третій момент підготовки — безпосередньо перед грою звер-
нути увагу на гігієнічний стан приміщення або майданчика, де від-
буватиметься гра.
Під час проведення рухливих ігор на свіжому повітрі майданчик
необхідно звільнити від сторонніх предметів.
Важливе значення має одяг та взуття дітей. Вони не повинні об-
межувати рухів, тому перед грою необхідно по можливості полег-
шити рух дітей.
Безпосередньо перед грою вихователь готує необхідну кількість
посібників (прапорців, кубиків, брязкалець та ін.), розкладає їх та-
ким чином, щоб дітям було зручно ними користуватися.
Керівництво рухливою грою

Незважаючи на те, що діти дуже люблять гратися в рухливі ігри,
вони не можуть самостійно організувати гру, навіть добре їм знайо-
му. Рухливі ігри з малятами завжди організовує вихователь, хоча
часто вони можуть розпочинатися за бажанням дітей.
Під час проведення рухливої гри необхідно пам’ятати про вико-
нання основних освітньо-виховних завдань. Одним із таких завдань
є розвиток і удосконалення рухів дітей, друге завдання — привчати
дітей діяти в колективі залежно від правил гри. Виконання цих за-
вдань залежить від того, як педагог зуміє зацікавити дітей до гри.
Однією із важливих умов при цьому є спілкування дітей із дорос-
лими і між собою.
Вихователь виконує основну роль у засвоєнні дітьми нових ру-
хів, у розвитку самостійної рухової активності дитини. Дуже важ-
ливо, щоб вихователь у грі був не тільки виконавцем відповідальної
ролі, але й просто учасником (пташкою, зайчиком). Веселий, лагід-
ний тон вихователя підкупляє малюків, їм передається його радіс-
ний настрій. У таких випадках діти дуже уважно прислуховуються
до кожного слова педагога, виконуючи всі його умови, повторюють
рухи, добре їх засвоюють.
Рухливі ігри, а особливо підготовка до них мають велике значення

для розвитку спілкування дітей: виконання рухів та завдань старшими
є прикладом для малят, важливою умовою їх активізації; в той же час
старші діти звикають допомагати малюкам, турбуватися про них.
Пояснення рухливих ігор дітям повинно бути стислою розпо-
віддю і викликати у дитини яскраві уявлення про тих персонажів,
яких вони зображатимуть у грі.
Відповідальним моментом, який впливає на хід гри, є пояснен-
ня її вихователем. Пояснювати малюкам гру необхідно емоційно,
виразно, намагаючись інтонаціями свого голосу охарактеризувати
персонажів. Пояснюючи, необхідно звернути увагу на сигнали, за
якими діти під час гри змінюють свої дії.
Вихователь повинен бути тактичним із дітьми. Висуваючи їм пев-
ні вимоги і прагнучи, щоб вони їх дотримувалися, він не повинен бу-
ти нав’язливим і часто повторювати зауваження, які підкреслюють
недоліки дитини. Неможна наприклад, безупинно нагадувати дити-
ні, що вона не виконала того або іншого завдання, тому що вона не-
вміла. Маленькі діти ображаються на такі зауваження, у них зни-
кає бажання брати участь у колективних іграх та вправах.
У процесі рухливої гри вихователь стежить за виконанням пра-
вил, за взаєминами дітей, за їхнім станом. Обов’язковою умовою пра-
вильного керівництва діяльністю дітей є індивідуальний підхід до
кожної дитини під час гри. Необхідно враховувати інтереси дітей.
Вихователь повинен прагнути до того, щоб малюки полюбили
рухливі ігри та виявляли бажання гратися в них самостійно.
Перелік орієнтовних рухливих ігор

та вправ для дітей раннього віку
• «Горобці та автомобіль»
• «Поїзд»
• «Літаки»
• «Пузир»
• «Сонечко та дощик»
• «Мій веселий дзвінкий м’яч»
• «Зайчик біленький сидить»
• «Пташки літають»
• «Принеси іграшку»
• «До ляльок на гостини»
• «Дожени м’яч»
• «Стежиною»
• «Штовхни м’яч»
• «Підстрибни до іграшки»
Добирання і використання іграшок

для дітей раннього віку
Серед розмаїття предметів, що оточують дитину з перших днів
життя, особливе місце посідають іграшки. Вони для неї є узагальне-
ними матеріальними та естетичними еталонами предметного світу,
засобом передачі культурного досвіду поколінь, носіями тих спосо-
бів дії, які малюк має засвоїти в певному віці.
У системі педагогічних засобів впливу на дитину іграшки ві
діграють самостійну роль. Проте випадковий підбір не дає бажано-
го ефекту від їх використання. Лише за умови системного підходу
до формування асортименту іграшок для певної вікової групи вони
стають повноцінним компонентом предметного розвивального ото-
чення дитини.
Визначальний системотвірний чинник формування асортименту
іграшок — ігрова діяльність, зміст якої змінюється в процесі її роз-
витку. У ранньому віці ознайомлювальна предметно-ігрова діяль-
ність з часом переходить у відображувальну, а потім — у сюжетно-
відображувальну діяльність. Остання на початку дошкільного ди-
тинства створює передумови для виникнення сюжетно-рольової гри.
Відповідно змінюється і функція іграшки (або іншого ігрового пред-
мета). Спочатку дитину цікавить сам предмет, потім його особливо
сті, співвідношення з іншими предметами. Згодом малюка вже ціка-
вить не сама дія з предметом, а її результат. На цьому етапі іграшка
є засобом дії. На початку другого року життя діти починають розу-
міти призначення предметів. Іграшки мають стимулювати виник-
нення ігрової мети та способів дії, притаманних наступному розви-
тку ігрової діяльності. Водночас властивості та якості іграшок ма-
ють бути близькі і доступні дитині певного віку.
Ще один параметр, за яким формується система ігрових засо-
бів,— педагогічна класифікація іграшок, відповідно до якої вони
розрізняються за:
— ступенем готовності (готові, збірно-розбірні, напівфабрикати,
матеріали для виготовлення іграшок-саморобок);
— матеріалом (іграшки з деревини, тканини та хутра, паперу,
гуми, пластмаси, металу, інших матеріалів);
— розміром — дрібні (до 10 см), середні (співмірні руці дитини),
великогабаритні (від 35 см);
— за художньо-образним рішенням (умовні, прототипні, реа-
лістичні);
— за видовою належністю (дидактичні, музичні, сюжетно-
образні, технічні, спортивні, театральні).
Класифікація іграшок за видовою належністю досить умовна.

До дидактичних іграшок, крім сенсорних, настільно-друкованих
та конструктивно-будівельних, часто відносять і музичні, серед те-
атральних виокремлюють святково-карнавальні тощо.
Предметне середовище у дошкільному навчальному закладі осна-
щується відповідно до «Типового переліку обов’язкового обладнан-
ня, навчально-наочних посібників та іграшок у дошкільних навчаль-
них закладах» (наказ МОН України від 11.09.2002 р. № 509).
Ігровий простір дошкільного навчального закладу можна допов
нити специфічними, додатковими матеріалами відповідно до певної
варіативної програми, типу дошкільного навчального закладу, прі-
оритетного напряму його діяльності тощо. Обов’язковими залиша-
ються загальні вимоги до забезпечення безпеки дітей, збереження
їхнього фізичного та психічного здоров’я.
Неприпустимим для дошкільних навчальних закладів є вико-
ристання іграшок, якість яких не підтверджено відповідною доку-
ментацією. Насамперед йдеться про сертифікат відповідності та ви-
сновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Педаго-
гічну доцільність використання іграшки або навчально-наочного
ігрового посібника для дітей певного віку визначає Міжвідомча
художньо-технічна рада з іграшок та навчально-ігрових посібни-
ків при МОН України (далі — Рада). Рада розглядає нові зразки, що
впроваджуються у виробництво, забезпечує проведення їх психолого-
педагогічної та художньо-технічної експертизи. Документом, який
засвідчує якість іграшки, є витяг із протоколу засідання Ради.
Якщо з певних причин немає можливості пересвідчитись у на-
явності згаданих вище документів, слід звертати увагу на те, що
іграшка має супроводжуватися обов’язковими маркувальними да-
ними на етикетці або упаковці (найменування виробника, його рек-
візити, вікова адресованість). Відсутність цієї інформації, особли-
во найменування конкретного виробника,— це сигнал тривоги для
дорослого, оскільки іграшка становить потенційну небезпеку для
дитини. Про низьку якість іграшок свідчить неприємний різкий
запах, наявність гострих країв, використання неприємних на до-
тик (липких, жорстких) матеріалів. Проте навіть за умови вико-
ристання якісних сучасних матеріалів, наявності необхідних мар-
кувальних даних категорично забороняється пропонувати дітям
дошкільного віку іграшки, що провокують ранні сексуальні проя-
ви, агресивність, цинічне ставлення до загальнолюдських ціннос-
тей. Це стосується фігурок «озброєних до зубів» суперменів, деталь-
ної імітації холодної та вогнепальної зброї, настільних та інших
видів ігор, в яких купують і продають зброю, фізично знищують
умовного противника або ігрового партнера, успіх, перемога дося-

гаються насильницькими діями.
Добирання іграшок для дітей першого року життя

Дії з іграшкою — перший вид гри, який виникає з ініціативи
самої дитини у перші місяці її життя. Виникнення зорових, слухо-
вих, тактильних реакцій, намагання дитини торкнутися іграшки,
втримати в руках, дослідити її властивості, оволодіти способами
дій із предметами відповідно до їхніх властивостей, поява резуль-
тативних, повторних дій — ознаки поступового пізнавального роз-
витку немовляти.
Завдяки розмаїттю яскравих кольорів, звуків, форм, фактури
матеріалів із перших місяців життя відбувається сенсорний розви-
ток дитини.
Зорове та слухове зосередження двох-тримісячного немовляти
викликають іграшки середнього розміру, яскравих (але не агресив-
них!) чистих кольорів. Це підвіски на кронштейнах, фігурки тварин,
ляльки. Образи сюжетних іграшок мають бути умовними, стилізо-
ваними, без зайвої деталізації, з акцентами на окремих характер-
них деталях (великі виразні очі, усміхнений ротик, деталі контра
стних кольорів тощо). Наявність рухомих або звукових механізмів
робить іграшку особливо привабливою. Такі іграшки підвішують
над грудьми дитини на відстані близько 40 см або показують малю-
кові, який перебуває на руках у дорослого.
Орієнтовно з п’яти місяців, коли дитина вже може схопити, втри-
мати іграшку, маніпулювати нею, асортимент розширюється.
Малюк потребує брязкалець, сюжетних іграшок, різних за роз-
міром, фактурою, кольором, а також дрібних іграшок (кубиків, кі-
лець), які сприяють формуванню ручних умінь. Іграшки підвішу-
ють на висоті 10–15 см над грудьми дитини, даючи їй можливість
доторкнутися до привабливого предмета, обстежити його. Дрібні-
ші іграшки вкладають у руки маляти. Ручки брязкалець (прямі або
у вигляді кілець) мають бути зручними для утримування, співмір-
ними руці немовляти. Перевага надається брязкальцям, а також
фігуркам і лялькам з додатковими сенсорними ефектами завдяки
різноманітним наповнювачам. Стискаючи іграшку або натискаю-
чи на певну деталь (вушко, лапку, животик), малюк чує цікавий
звук (шарудіння, потріскування) або відчуває рух гранул, що напо-
внюють іграшку.
Повзання немовлят стимулюють іграшки, що починають руха-
тися від дій самої дитини (після штовхання, натискання клавіші,
кнопки тощо). Це — пластмасові м’ячі, павуки, що «повзуть», му-

зичні циліндри, яйця.
Із дев’яти місяців немовлята здатні сприймати картинку. Іграш-
ковий асортимент поповнюється книжками-іграшками з великими,
яскравими, такими, що не губляться на загальному тлі, предметни-
ми картинками. Зображення окремих персонажів (людей, тварин
тощо) має бути повним (не фрагментарним).
Наприкінці 1-го року життя малюк опановує дії з предметами:
котить м’яч, штовхає автомобіль, ставить посуд на стіл. Крім того,
діти вчаться ходити. Незамінними помічниками у цей період ста-
ють каталки на твердих ручках, які малюки штовхають перед со-
бою. Так вони отримують ілюзію опори, краще координують рухи,
тримають рівновагу. Подібну функцію виконує і великий яскравий
м’яч у руках дитини, яка робить свої перші кроки.
Кількість іграшок для немовлят встановлено з розрахунку на од-
ну дитину, для дітей раннього віку — на 15 осіб. Кількісні показники
визначаються характером ігрової взаємодії дітей зазначеного віку.
Дуже подобаються немовлятам іграшки, що продукують звук.
Наприкінці першого року життя, крім брязкалець та озвучених фі-
гурок, діти охоче граються найпростішими музичними інструмен-
тами, а також іграшками із звукоімітацією (ігрові будиночки, цен-
три тощо). Варто добирати іграшки з приємним, мелодійним, не над-
то голосним звучанням.
Особливо жорсткі вимоги висуваються до матеріалів, з яких
виготовляють іграшки для дітей 1-го року життя. Вони мають бу-
ти теплими на дотик, легко зазнавати санітарно-гігієнічної оброб-
ки (прання, миття). Це різновиди пластмас, тканини з бавовняних
та штучних волокон, гума, картон зі спеціальним покриттям (для
книжок-іграшок). Не дозволяється давати немовлятам іграшки
з ворсових тканин, паперу, а також із хутра інших матеріалів, з по-
верхні яких легко відриваються дрібні волокна (шматочки), які мо-
жуть потрапити до ротової порожнини, дихальних шляхів дитини.
Бажано виключити з асортименту для дітей раннього віку метале-
ві іграшки. Неприпустима наявність у конструкції іграшок для не-
мовлят знімних або таких, що можуть легко відламатися в процесі
користування іграшкою, частин (менших за 32 мм). Якщо в образ-
ному або конструктивному вирішенні іграшки передбачено деталь,
яка тримається на липучці, має бути передбачений додатковий еле-
мент, який фіксує цю деталь. У м’яконабивних іграшках для немов-
лят практично не застосовують пластмасової фурнітури (носики, очі
тощо). Виразність образів досягається за допомогою вишивки, тка-
нин контрастних кольорів.
Вага будь-якої іграшки (або її деталі), які дитина 1-го року жит-
тя утримує в руці, не повинна перевищувати 100 г.
Таким чином, іграшки для дітей 1-го року життя мають сприяти
формуванню предметно-практичної діяльності малюка, яка виникає
під впливом зовнішньої привабливості іграшок, їх «навмисно» ви-
ділених властивостей (кольору, форми, розміру, фактури, матеріа-
лу, функціональних особливостей). Неодмінна умова першого зна-
йомства малюка з новою іграшкою — позитивна атмосфера спілку-
вання дитини з дорослим, який пропонує іграшку, навчає способів
її обстеження, стежить за поповненням асортименту іграшок, під-
тримуючи постійний інтерес малюка.
Перелік іграшок для немовлят (1-й рік життя)
з розрахунку на одну дитину
Назва 3–6 місяців 6–9 місяців 9–12 місяців
Підвіски на кронштейнах до 3 3
ліжка чи манежу
Брязкальця з різних матеріалів 8 8
Музичні неваляйки 2 3 3
Кубики 1 набір
Мотрійки (набір із трьох штук) 1
Книжки-іграшки з малюнками 3
Органчики 1 2
Дзиґи 1
Заводні іграшки 3
М’ячі 1 1
Каталки-автомобілі 2
Каталки з рухомими деталями 3
Ляльки 1
Фігурки людей і тварин 5 5
Посуд 1 набір
Ігрові центри з різними ефек- 2
тами
Великогабаритні гойдалки 1
Ходунки-стрибунки 1
Театральні ляльки для показу 1
Добирання іграшок для дітей від 1 до 3 років

2–3-й роки життя дитини характеризуються виникненням та
розвитком сюжетно-відображувальної гри.
На другому році життя в предметному оточенні дитини доміну-

ють дидактичні іграшки, які сприяють максимальному накопиченню
сенсорного досвіду, розширенню уявлень про форму, колір, положен-
ня у просторі тощо. Піраміди з фіксованим стрижнем (4–6 елемен-
тів одного розміру та кольору; різноколірні, що поступово зменшу-
ються; елементи різної конфігурації у вигляді куль, конусів, кілець,
циліндрів), вкладники (2–10 елементи), іграшки для нанизування,
шнурування, втикання дають можливість багаторазово повправля-
тися у практичному порівнянні властивостей. Ігри з дидактичними
іграшками не потребують обов’язкової взаємодії з іншими дітьми,
передбачають характерну для малюків повторюваність дій.
У ранньому віці сюжетно-відображувальна гра нерозривно
пов’язана з конструюванням, що сприяє розвитку нескладних сю-
жетів. Саме тому малюки так полюбляють набори будівельних ма-
теріалів, обов’язковими деталями яких є цеглинки, кубики, плас-
тини. Мінімальний розмір кубика 4 4 см. Інші деталі мають бути
кратними за розміром до кубика. Деталі конструктора для дітей ран-
нього віку мають бути досить великими, зручними для утримування
в руці. Спосіб кріплення деталей — пазовий (зразок LEGO).
Необхідно звертати увагу на упаковку до наборів. Бажано, щоб
вона була, міцною, зручною для складання та зберігання деталей,
екологічно безпечною.
Розгортанню сюжетно-відображувальної гри сприяє раціональ-
не добирання сюжетних іграшок, до яких традиційно належать ля-
льок, фігурки людей і тварин, у тому числі м’яконабивні, меблі, по-
суд, лялькові аксесуари, а також транспорт, техніку, споруди. Дітям
раннього віку потрібні ляльки та фігурки, образи яких є прототип-
ними, тобто такими, що посідають проміжне місце між реалістич-
ними іграшками-копіями та максимально умовними образами. Про-
тотипне вирішення образу ляльки полягає в тому, що основні риси
людської істоти пропонуються в найбільш загальному вигляді. Для
малюка до трьох років лялька певною мірою це він сам, його одно-
літок. Дії з лялькою відображають дії дорослого щодо малюка в ре-
альному житті. Конструкція ляльки має бути такою, щоб дитина
могла її саджати, класти, ставити, водити за руку тощо. Рекомендо-
ваний розмір ляльок — середній (25–35 см), великий (до 50 см), фі-
гурок тварин — 15–20 см. Лялька, яка виконує функцію «ігрового
центра», потребує співмірного їй асортименту предметів лялькового
вжитку (меблів, посуду тощо). Усі дрібні предмети (наприклад, по-
суд) мають бути співмірними руці дитини. Діти раннього віку люб
лять і м’яконабивні іграшки-тварини, які мають передавати у своє-
му образі узагальнені, найбільш виразні риси тварини, щоб її легко
можна було впізнати. М’які іграшки для раннього віку досить час-
то мають будову людського тіла, що дає змогу активно гратися з ни-
ми, садити за стіл, годувати тощо.
Серед настільних ігор слід віддавати перевагу тим, які забезпе-
чують одиночні ігри або одночасні ігри кількох дітей без елементів
змагання. Це — кубики, прості лото, розрізні картинки (2–6 час-
тин), парні картинки. Вимоги до предметних зображень у настільно-
друкованих іграх аналогічні до вимог до картинок у книжках-
іграшках: чіткість, приємні яскраві кольори, повнота зображення,
нейтральне тло.
Малюки другого–третього року життя потребують також велико-
габаритних дитячих ігрових меблів, які витримують навантаження
маси дитини. Крім меблів, ігрові куточки (кімнати) можна облашто-
вувати іншим великогабаритним обладнанням (наметами, будиноч-
ками), яке може вмістити дитину. Таке обладнання має бути забез-
печене вентиляцією при зачинених дверях, наприклад у вигляді ві-
конних отворів. Якщо в конструкції будиночка передбачено двері,
що відчиняються, зазор між ними та дверним отвором має бути мен-
шим ніж 5 або більшим ніж 12 мм. Таким чином, можна запобігти
травмуванню дитячої руки, що потрапляє в зазор. Неприпустима
наявність на дверях замків, «блискавок», інших застібок.
Дітям від одного до трьох років життя пропонують технічні
іграшки, що доступні їхньому сприйманню, відповідають життєво-
му досвіду. Так, автомобіль має бути такої конструкції, яка дозво-
ляла б навантажувати й розвантажувати кузов, садовити пасажи-
рів або водія в кабіну, салон.
Оскільки дитина раннього віку дуже рухлива, їй потрібний різ-
номанітний асортимент іграшок для вдосконалення рухів, стиму-
лювання рухової активності. Це — м’ячі, каталки, гірки, вітряч-
ки, кімнатні атракціони, гойдалки, ходуни, іграшки для носіння
(сумки, кошики тощо).
Потребу малюків в експериментуванні задовольняють іграшки
для піску, води, снігу (лопатки, совки, формочки).
Що стосується матеріалів, з яких виготовляють іграшки для ді-
тей другого–третього років життя, перевага надається екологічно
чистим, сенсорно комфортним матеріалам, які позитивно вплива-
ють на психіку дитини. В умовах дошкільного навчального закла-
ду доцільно використовувати дерев’яні, пластмасові іграшки, по-
фарбовані водостійкою фарбою, оскільки їх можна мити. Також до-
зволяється використовувати іграшки з тканини, коротковорсового
штучного хутра. Неприпустимо давати дітям скляні іграшки.
Слід зауважити, що сучасний іграшковий ринок пропонує

здебільшого іграшки комбінованого типу. Це ходунки, поєдна-
ні з ігровими центрами, ляльки-брязкальця, музичні пірамід-
ки тощо.
Добирання іграшок для дітей раннього віку (від 1 до 3 років)
з розрахунку на групу дітей
Ляльки, фігурки тварин та людей К-ть
Ляльки:
• немовлята 10
• однолітки 5
• дорослі 2
М’яконабивні іграшки:
• тварини 15
• літературні персонажі 5
Фігурки (пластмасові, гумові):
• дітей, дорослих 10
• тварин 20
• літературних персонажів 5
Посуд дитячий і ляльковий:
• столовий 2 набори
• чайний 2 набори
• кухонний 2 набори
Меблі для ляльок:
• спальня 1 набір
• кухня 1 набір
• ванна 1
Побутова техніка та засоби зв’язку:
• телефон 4
• праска 4
• плити 2
Лялькова постільна білизна та одяг:
• одяг (сезонний, святковий, професійний) 3 набори
• санки 4
• коляски 4
• гойдалки 2
Ігрове обладнання та атрибути для сюжетних ігор:
• «Лікарня» 1 набір
• «Перукарня» 1 набір
• «Магазин» 1 набір
Транспорт, техніка, споруди
Транспорт шосейний:
• автомобілі легкові 5
• автомобілі вантажні 5

• автобуси 2
• тролейбуси 2
• автомобілі спеціальні 2
Транспорт колійний:
• трамваї 2
• потяги 2
Водний транспорт:
• пароплави 2
• катери 3
• човни 3
Транспорт повітряний:
• літаки, гелікоптери 5
Техніка будівельна
• екскаватори 2
• бульдозери 2
• котки 2
Техніка сільськогосподарська
• трактори 2
Великогабаритна іграшкова техніка 2
Споруди:
• гаражі 2
Інструмент імітаційний:
• молотки 2
• викрутки 2
• лещата та інше 2
• гайкові ключі 2
Іграшки для ігор з піском, водою та снігом
Лопатки, совки, граблі по 10
Відерця 10
Ситечка 10
Тачки, возики 2
Набори форм для піску та снігу 2
Набори для дослідів із піском, водою, снігом 2
Гідроспоруди: млини, шлюзи, фонтанчики по 1
Настільні ігри
Парні картинки 3–5
Розрізні картинки 3–4
Лото 2–4
Кубики з картинками 5–6
Сенсорні іграшки
Піраміди 10
Вкладники 10

Іграшки для нанизування, шнурування, втикання,
зав’язування 5
Ігрові центри з різноманітним рухомим звуковим та світ-
ловим оснащенням 5
Спортивно-моторні іграшки
Для розвитку дихання:
• кульки повітряні 2
• вітрячки та інше 2
Для розвитку загальних груп м’язів та координації рухів:
• сухий басейн 1
• гойдалка 1
• ходунки 2
• каталки (з рухомими деталями, на мотузці, на паличці) 10
• м’ячі діаметром 20–25 см, 10–12 см, 6–8 см по 5
• м’ячі надувні 5
Оптичні іграшки
Калейдоскоп, ролейскоп 1
Бінокль, підзорна труба 1
Іграшки з оптичними ефектами 1
Будівельно-конструктивні іграшки
Великий будівельний матеріал 1 набір
Настільний будівельний матеріал 2 набори
Кубики і цеглинки 3 набори
Конструктор великогабаритний універсальний 1 набір
Конструктор настільний пазовий універсальний 3 набори
Збірно-розбірні іграшки 4
Театральна іграшка
Театр рукавичок БІ-БА-БО (персонажі казок) 1 набір
Театр іграшок або площинний 3 набори
Елементи костюмів театральних або предметів для 3
рядження
Ігрове обладнання для театральних ігор та ігор-
драматизацій:
• елементи декорацій та споруд для ігор-драматизацій 2
• обладнання для куточка рядження 1
Таким чином, асортимент іграшок для дітей раннього віку має

забезпечити вдосконалення сенсорного досвіду малюків, підготува-
ти їх до засвоєння сенсорних еталонів, розуміння призначення пред-
метів, опанування способами дії з ними, виховання культури взає-
модії з ігровими партнерами як передумови виникнення сюжетно-
рольової гри.
Розділ V
Спостереження
та цільові прогулянки
Спостереження та екскурсії слід проводити не як навчальні за-
няття — в них повинна бути знайома частина гри, фантазії, вигад-
ки, з одного боку, і реального бачення, з другого боку. Особливу ува-
гу необхідно звернути на активність дітей під час спостереження та
екскурсій: пробуджувати дитячу допитливість, ставити питання,
давати можливість висловлюватися всім дітям.
Спостереження за машинами
Мета: спостерігати за рухом і паркуванням машин; дати дітям
уявлення про вантажні та легкові автомобілі.
Хід проведення
На прогулянці вихователь бесідує з дітьми про машини. Усі разом
розглядають машини, якими граються діти; з’ясовують, якими бувають
машини, для чого вони призначені. Вихователь пропонує дітям ознайо-
митися зі справжніми машинами. Для цього слід стати на майданчику
таким чином, щоб діти бачили частину дороги. Діти спостерігають за ру-
хом машин.
Вихователь розповідає: «Діти, подивіться, містом їдуть машини.
Вони поспішать, сигналять: «Бі-бі, тікай із дороги! Бі-бі, не стій на
шляху!» Їдуть машини різні — великі й маленькі. Великі — це ван-
тажні машини. Вони ричать: «Фир-фир-фир, ри-ри-ри, грузи ми вез-
ти повинні!» Везуть машини важкі грузи, колеса крутяться. Буксу-
ють: «Ж-ж-ж, нелегко далеко вантаж везти!»
«Приїжджають машини на будівництво. Раз! — розвантажили
цеглу. Два! — розвантажили дошки. Знову поїхали за вантажем.
Вони працюють удень, працюють уночі. Їх обганяють менші маши-
ни — легкові. Вони також поспішають, працюють. Ось легкова ма-
шина повезла булочки та пиріжки до магазину: «Бі-бі, бі-бі! Поспі-
шаю, пропустіть! Везу діткам коржики та солодкі ватрушки!» На
легковій машині добре їхати на роботу та у гості. Легкові машини
під’їжджають до будинків, зупиняються, висаджують пасажирів,
їдуть на зупинку або в гараж. Там вони відпочивають до ранку».
Розділ V. Спостереження та цільові прогулянки 101
Після спостереження можна погратися з дітьми на майданчику в гру

«Машини на дорогах».
В и х о в а т е л ь. Ось дорога, по ній їдуть вантажівки. Пої
хали! (Усі діти — «вантажівки», вони «їдуть», крутячи умовне
кермо.)
А ось легкові машини, поїхали! (Усі діти — «легкові машини»,
вони «їдуть», крутячи умовне кермо.)
Після закінчення гри вихователь може поставити дітям запитан-
ня:
— Чи сподобалася вам гра?
— Які машини ви побачили?
— Для чого потрібні вантажні та легкові машини?
Можна запропонувати дітям показати машинки і розповісти про них.
Спостереження за рибками
Мета: звернути увагу дітей на рибок; представити рибок як сім’ю:
мама, тато, діти.
Вихователь показує дітям картинки, на яких зображені рибки, розпо-
відає, що у рибок є плавнички, голова, тулуб, хвіст. Пропонує дітям піти
у гості до рибок.
Діти стоять біля акваріуму.
В и х о в а т е л ь. У кожної людини є свій дім, у рибок є акварі-
ум — це їхній великий дім, у ньому рибки почуваються спокійно,
їм подобається плавати та пірнати. Це великі рибки — батьки, а це
маленькі рибки — дітки.
Покажіть, де рибка-мама? Де рибка-тато? Де їхні дітки? Рибка-
мама піклується про діток, далеко від себе не відпускає, дивиться як
дітки їдять корм. Рибка-тато плаває біля діток, учить їх їсти корм,
плавати. Ось рибки поплили зграйкою, закружлялись у хороводі.
Подивіться, в акваріумі ростуть водорості, на дні лежать камінці
різного розміру: великі й маленькі. Білі мушлі вкривають дно. Во-
да в акваріумі прозора, тому ми бачимо все, що відбувається в бу-
диночку рибок».
Після закінчення спостереження вихователь проводить у групі рухли-
ву гру «Рибки в морі».
Діти-«рибки» стоять зграйкою. Лунає весела музика. Педагог читає
вірш:
Рибки плавають, пірнають,
Рибки хвостиком махають,
«Рибки» весело «плавають».

Тут назустріч страшний кит —
Дуже голосно кричить:
— Рибки, рибки, бережіться,
На шляху не становіться,
А не то хвостом махну
Та усіх вас проковтну!
Лунає жвава музика, «рибки» ховаються в заздалегідь приготовлений
«будиночок».
Спостереження за роботою помічника вихователя

Мета: дати дітям уявлення про роботу помічника вихователя;
прищеплювати повагу до праці дорослих.
В и х о в а т е л ь. Незабаром обід. Діти, ви любите суп, кашу?
Хто нам приносить обід? (Тьотя Таня)
— Як тьотя Таня йде за обідом? (Ставить на піднос каструлі,
одягає білий фартух і йде до їдальні.)
Вихователь і діти просять няню показати, як вона це робить. Педа-
гог обирає дітей, які сьогодні допомагатимуть няні. Вони також одягають
фартушки, косинки, допомагають няні взяти каструлі, ставлять тарілки
на столи.
Няня повертається з їдальні, показує дітям, що в неї в каструлях.
Н я н я. У великій каструлі — гарячий суп. Який суп ви люби-
те? (Гороховий, картопляний, грибний)
— В мене сьогодні ваш улюблений гороховий суп. Його звари-
ли з гороху. У каструльці меншого розміру — гречана каша. Смач-
на каша, розсипчаста. В другій, маленькій каструльці — котлети.
У третій — підлива. Дивіться, як я розкладатиму все по тарілках.
Спочатку розіллю суп.
Розливає суп по тарілках.
Тепер розкладу кашу з котлетами, поллю підливкою. Компот
абрикосовий наллю.
В и х о в а т е л ь. У супчику горошок розварився, суп став смач-
ний. Щоб з’їсти суп нам потрібні... (ложки!)
— Хто розкладав ложки? (Оля і Люда)
— Усі мають ложки? Діти, ви зголодніли? Їжте, на здоров’я,
гарний обід вам принесла тьотя Таня. Вчасно принесла — дітки са-
ме їсти захотіли.
Після обіду діти допомагають няні: підсувають тарілки, складають на
тарілки ложки; деяким дітям доручають носити посуд.
У другій половині дня діти спостерігають, як няня готує все для по-
луденка. Після полуденка вихователь допомагає дітям гратися «в няню»:
малюки беруть підноси (замінники — дощечки, картонки), іграшкові ка-
струльки; сервірують стіл, улаштовують «обід у дитячому садку» для ля-
льок, миють посуд.
Спостереження за фургоном
Мета: закріплювати знання дітей про вантажну машину; дати
уявлення про один із видів роботи магазина (прийом товару); вихо-
вувати поважне ставлення до праці дорослих.
Вихователь звертає увагу дітей на те, який добрий хліб вони їдять у ди-
тячому садку.
В и х о в а т е л ь. Без хліба їжа здається не такою смачною. Звід-
ки його беруть? Хліб привозять із хлібозаводу на машинах. Маши-
ни приїжджають до дитячих садків та магазинів і розвантажують
свій вантаж.
Вихователь пропонує дітям поспостерігати за тим, як привозять това-
ри до сусіднього магазину, приводить їх на майданчик перед магазином, що
розташованим найближче.
В и х о в а т е л ь. Пам’ятаєте, ми з вами спостерігали, які ма-
шини їдуть вулицею? А тут ми бачимо фургон. Це вантажна маши-
на, яка має критий кузов. Ось повз нас їде вантажівка. Ми бачимо,
що вона везе дошки. Фургон — машина закрита, тому те, що вона
везе, ми не бачимо. Як ви вважаєте, що привіз фургон? Зараз поди-
вимось. Ось шофер відчиняє дверцята кузова, а в цей час із магази-
ну виходять робітники — це вантажники. Що роблять вантажни-
ки? Правильно, розвантажують або завантажують вантажі. Який
же вантаж вони зараз розвантажуватимуть? (Хліб)
— Який хліб ви найбільше любите? (Чорний і білий хліб, а та-
кож булочки) Ще в цьому фургоні до магазину привозять баранки,
печиво, сухарі. Все це продається в магазині, у хлібному відділі.
Приїжджає машина, привозить хліб, а люди стають за ним у чергу,
купують і радіють, що хліб свіжий, м’який, смачний, запашний. На
фургоні так і написано «Хліб».
Хліб розвозять по всьому місту. І до нашого дитячого садка приїж-
джає машина, привозить продукти і хліб до їдальні. Ми обов’язково
подивимося з вами, як її розвантажують. Тепер повернемося до ди-
тячого садка. На обід у нас — свіжий хліб.
У групі під час обіду вихователь звертає увагу дітей на свіжий хліб,
який спеціально привезли до дитячого садка — він м’який, смачний, за-
пашний.
Після сну можна організувати гру в магазин, в якій діти зможуть вті-
лити свої враження від ранкової прогулянки.
Екскурсія до міста
Мета: дати дітям уявлення про овочі, про працю дорослих на го-
роді.
Вихователь у першій половині дня організовує гру-демонстрацію «Ось
які овочі», в якій ознайомлює дітей із різними овочами (цибулею, капус-
тою, морквою тощо).
Потім проводиться гра зі співом «На городі зайчик» (народна пісенька).
На городі зайчик,
На городі маленький,
Він капусту гризе,
Він моркву бере.
Стриб, стриб, стриб, —
Утік у лісок.
Стрибай, стрибай, зайчик,
Стрибай, стрибай, маленький!
У зелений у лісок
Та сідай під кущик,
Під кущик і — мовчок!
За обідом вихователь звертає увагу дітей на те, що суп сьогодні дуже
смачний — овочевий; в супі є картопля, капуста, морква та помідори. Всі
ці овочі ростуть на грядках на городі дитячого садка.
Вихователь запрошує дітей на город.
Вихователь пропонує дітям обережно торкнутися плодів, листя рослин,
яких вони бачать на грядках, роздивитися їх квітки; розповісти про овочі,
а також про страви, які з них готують. Він дає дітям можливість поспосте-
рігати за тим, як дорослі піклуються про город — прополюють його, поли-
вають грядки. Дітям також пропонують виконати неважку роботу (полити
грядки, скласти овочі в кошик). Діти спостерігають, як серед рослин літа-
ють бджоли, мохнаті джмелі, яскраві метелики.
Можна провести рухливу гру «Метелики» під спів дорослого або спіль-
ний спів дорослого і дітей.
На луках, біля річки,
Закружляли метелики,
Ось так, ось так,
Закружляли метелики.
Полетіли над городом,

Закружляли хороводом,
Полетіли метелики!
Після екскурсії вихователь ставить дітям питання:
— Чи сподобалося вам на городі?
— Що особливо було цікавим?
— Які овочі ви бачили?
— Що з них можна приготувати?
— Як необхідно піклуватися про город?
Екскурсія дитячим садком (до медичного кабінету)

Діти зазвичай бояться відвідувати медичний кабінет. Позитивні емо-
ції, які вони відчують під час знайомства з ним, допоможуть побачити ро-
боту медичного персоналу за спокійних умов. Перед відвідуванням корис-
но провести гру на цю тему.
Мета: дати дітям уявлення про роботу медичного кабінету.
Вихователь організує гру-демонстрацію, в якій знайомить дітей з осна-
щенням медичного кабінету.
Потім запитує у дітей:
— Хто вас лікує?
— Чи є у дитячому садку лікар?
— Хотілось би вам познайомитися з ним ближче?
Якщо діти згодні, то повідомляє про те, що після сну можна пройти на
екскурсію до медичного кабінету, щоб познайомитися з лікарем і побачи-
ти медичні інструменти.
У другій половині дня до групи приходить знайомий дітям лікар (ме-
дична сестра) і запрошує їх у гості до медичного кабінету. Якщо діти реа-
гують позитивно, то екскурсія розпочинається. Лікар пояснює дітям, що
в його кабінеті завжди чисто, немає пилу, все світле і біле. У кабінеті м’які
крісла, кушетки для огляду усіх бажаючих (не тільки хворі можуть при-
йти до лікаря), ліжка для тих, хто хворіють.
Л і к а р. У вас хто-небудь хворіє?
В и х о в а т е л ь (дає лікареві іграшку лисичку). Лікарю, в нас
лисичка хвора.
Л і к а р. Діти, що в неї болить?
Діти розповідають лікареві про хвору лисичку. Лікар оглядає її, ста-
вить градусник. Запитує у дітей, кому ще поставити градусник, огляну-
ти горличко.
Гра-знайомство повинна відбуватися в невимушеній атмосфері, щоб

у дітей не виникло неприязні до умов медичного кабінету. Лікар показує
ліки та предмети у кабінеті.
Після екскурсії вихователь ставить дітям запитання:
— Чи сподобалося вам у медичному кабінеті?
— Що робить лікар?
В и х о в а т е л ь (підбиває підсумок). Лікар — це людина, яка
про всіх піклується. Він може лікувати і дорослих, і дітей, і тва-
рин, і птахів. Він хоче, щоб всі були здоровими. В його кабінеті за-
вжди порядок, всі інструменти під рукою для того, щоб допомогти
хворому.
Через деякий час (2–3 дні) після екскурсії можна організувати гру ді-
тей подібної тематики, розклавши іграшкові медичні інструменти та їх за-
мінники.
Розділ VІ
Орієнтовні конспекти занять
для дітей раннього віку
Виховання в іграх-заняттях
Спілкуючись із дорослим у повсякденному житті, дитина само-
стійно опановує навколишній світ, але забезпечити правильний темп
фізичного та психічного розвитку її можна тільки шляхом залучен-
ня її до процесу навчання на заняттях.
На заняттях ініціатива належить дорослому: враховуючи вікові
та індивідуальні можливості кожного, він об’єднує дітей у підгру-
пи, обирає тему, ставить завдання і мету, добирає необхідний мате-
ріал, методи та прийоми навчання.
На заняттях діти продовжують поступово опановувати нові зна-
ння, вчаться бути уважними, слухати, не відволікаючись, адекват-
но реагувати на пропозиції дорослого. Тривалість заняття залежить
від віку, рівня розвитку дітей і поставлених завдань навчання. Піс-
ля 1 року 6 місяців діти можуть займатися від 8 до 10 годин. Кіль-
кість дітей на заняттях постійно збільшується: від 3–4 до 6–8 дітей.
Якщо в занятті беруть участь всі діти вікової підгрупи, то такі за-
няття, як орієнтація в навколишньому середовищі, музичні занят-
тя можуть тривати значно довше. Час проведення заняття визначе-
ний у режимі дня. Уранці заняття проводяться перед прогулянкою;
увечері планують повторні заняття-розваги.
Із метою підтримки активності та зацікавленості дітей до занять
їх потрібно проводити у невимушеній формі: малюки можуть руха-
тися слідом за дорослим зграйкою, сидіти на стільчиках або стояти
поруч із дорослим біля столу та вікна. Заняття повинні відбувати-
ся емоційно, динамічно. Використовують прийом неочікуваної по-
яви та зникнення предметів, сюрпризи, елементи загадковості, у
гру бере участь симпатичний для дітей персонаж. Діти з цікавістю
сприймають демонстрацію, яка супроводжується поясненнями, ак-
тивно беруть участь у мовленнєвому спілкуванні з дорослим. Під час
навчання дітей використовується наглядно-дійовий метод, коли

в процесі сприйняття активну участь беруть самі діти. На музичних
та фізкультурних заняттях передбачені активні рухи, а на інших
заняттях діти виконують доручення або інструкцію, наслідують
персонажів. У зв’язку з особливостями віку їхня зворотна реакція
на новизну виявляється через деякий час. Тому під час заняття ді-
ти часто зазнають труднощів у вимові нового слова, виконанні пев-
ної дії. Найбільша активність виникає у дитини під час повторення
матеріалу. Навчаючи дітей, слід пропонувати дітям низку однотип-
них дій. Одне і теж заняття потрібно повторити двічі на тиждень
з інтервалом 2–3 дні. Для того щоб цікавість до повторного заняття
не зникла, бажано періодично частково або повністю заміняти де-
монстраційний матеріал, заміняти місце проведення заняття. Піс-
ля того, як діти засвоять новий зміст ігрового матеріалу, його про-
панують для самостійної діяльності під контролем дорослого.
Розвиток мовлення
та ознайомлення з довкіллям
Ранній вік — період інтенсивного розвитку мовлення малюка.
Під час занять особлива увага приділяється розвитку розуміння мов-
лення, розвитку мовлення як засобу спілкування з оточуючими, ак-
тивізації словника дітей.
Опанування мови перебудовує процеси сприйняття, уваги,
пам’яті, мислення; сприяє вдосконаленню всіх видів діяльності, со-
ціалізації дитини. Основною метою є розвиток мовлення дітей. До-
ручення дитині можуть даватися без очікування відповіді, тому її дії
можуть бути і помилковими, і правильними. Цих доручень із «ру-
ховими» відповідями повинно бути багато. В становленні активного
мовлення значну роль відіграє формувальна здатність наслідувати
полегшені слова. Поступово полегшені слова замінюють повними.
Вихователь навчає дітей використовувати мовлення як засіб спіл-
кування з оточуючими.
Для успішного розвитку як розуміння, так і активного мовлен-
ня дитини необхідно, щоб дорослий спілкувався з нею повсякчас,
навчав підтримувати мовленнєвий контакт. Дорослий повинен та-
ким чином будувати свої стосунки з малюком, щоб у нього виникло
бажання спілкуватися. Під час спільної діяльності дорослий супро-
воджує свої дії словами. Мовлення його повинне бути чітким, зро-
зумілим, небагатослівним. Успішному розвитку мовлення сприяє
Розділ VІ. Орієнтовні конспекти занять для дітей раннього віку 109
розширення орієнтації в навколишньому світі. Слід систематично

проводити екскурсії по групі, під час яких вихователь ознайомлює
дітей із меблями та обладнанням, їх призначенням; зосереджує ува-
гу дітей на макетах, квітучих рослинах, пташці в клітці, виставці
іграшок. Під час спостережень діти відповідають на питання: «Що
це?», «Що робить?»
Розширенню орієнтації в навколишньому світі та збагаченню
словника дітей сприяють також спостереження на прогулянці. До-
рослий звертає увагу дітей на яскраву квітку, на поведінку ворони,
на машину, що проїжджає повз і запитує, які звуки видає маши-
на, як каркає ворона. Завдяки цьому межі орієнтації в навколиш-
ньому світі значно розширюються, збільшується обсяг предметів
і явищ, діти вчаться орієнтуватись у приміщеннях. Із метою роз-
витку мовлення в повсякденному житті і на заняттях використо-
вується метод доручень. Дитині пропонують принести іграшку,
а потім обов’язково запитують, що приніс. Виконуючи ці вправи,
діти вчаться концентрувати увагу, утримувати в пам’яті слова до-
рослого.
Здатність дитини узагальнювати предмети або дії формуєть-
ся тоді, коли вона починає використовувати мовлення, сенсорний
тип сприйняття перебудовується на предметний і узагальнене сло-
во асоціюється з предметами відповідної категорії; коли у дитини
є можливість самій досконало дослідити предмет, використовуючи
зір, слуху, дотик.
Орієнтовні конспекти занять із розвитку

мовлення та ознайомлення з довкіллям
Заняття № 1
Тема. Ознайомлення з груповою кімнатою
Мета: вчити дітей розрізняти кімнати за їх призначенням; звер-
нути увагу дітей на чистоту та охайність групової кімнати, на роз-
ташування іграшок, предметів; виховувати потребу в участі дітей
у підтримці порядку в групі.
Ускладнення: називати професії працівників дитячого садка.
Хід заняття
Діти заходять із вихователем до групової кімнати.
В и х о в а т е л ь. Ось ми з вами зайшли до великої та просто-
рої групової кімнати дитячого садочку. Погляньте, у нас сьогод-
ні у гостях нова лялька. Звуть її Наталочка, давайте з нею приві-
таємося.
Гра «Будьмо знайомі»

Хід гри
Діти по черзі підходять до ляльки і називають своє ім’я, відповідаючи
на запитання ляльки: «Як тебе звати?»
В и х о в а т е л ь. Ось ми і познайомилися. Сьогодні ми покаже-

мо Наталочці нашу групову кімнату, спальню та умивальну кімна-
ту. Подивіться, діти, наша групова кімната чисто прибрана, всі ре-
чі на місцях.
Діти з вихователем оглядають ігрові куточки групи.
В и х о в а т е л ь. Це свідчить про те, що ми з вами вміємо гра-
тися іграшками і прибирати їх на місця. Іграшки ми складаємо на
полички і в шафи.
Діти показують ляльці, де полички і шафи.
В и х о в а т е л ь. Наша кімната світла, велика, простора. А чо-
му вона світла? (Тому що є вікна.)
В и х о в а т е л ь. Покажіть ляльці, де вікна.
Діти показують.
— Хто заглядає до нас у віконечка? (Сонечко)
— А де живуть квіти, які прикрашають нашу групу? Пока-
жіть.
— Як називається цей куточок? (Це куточок природи.)
В и х о в а т е л ь. Ще є в нас столи і стільчики. Сергійко, пока-
жи стільчик.
— Олю, покажи стіл.
— А столи і стільці у нас всі однакові? (Ні)
— Чому? (Є стільці та стіл для вихователя і дітей.)
— Стілець для вихователя великий чи маленький? (Великий)

— Покажіть його.
В и х о в а т е л ь. Зараз ми проведемо нашу ляльку до спальні.

Що ми там робимо? (Спимо)
— Покажіть кожен своє ліжечко. Давайте пригадаємо колиско-
ву, під яку ви засинаєте.
Колискова
Ой, ходила журавушка
Та й по калину,
А свою дитиноньку
Та й заколишу,
Ой, люлі, люлі!
В и х о в а т е л ь. Щоб нам зовсім не заснути, запросимо нашу

Наталочку до нашої умивальної кімнати. Що ми тут робимо? (Ми
миємо ручки, умиваємося.)
В и х о в а т е л ь. Яка водичка біжить із крана? (Тепла)
— Кожен має свій рушничок. Давайте покажемо ляльці, як не-
обхідно мити руки акуратно, не розбризкуючи воду, не замочуючи
одягу. А ручки потім витирати насухо.
Діти миють руки, а вихователь імітує миття рук ляльці.
Ось які ми чисті та гарні, подивіться кожен на себе в дзеркало.
Повертаємося знову в групу. Наша Наталочка все уважно слу-
хала і тепер разом із нами житиме в цій групі. Будемо дружити
з нею? (Так)
— Ну що ж, запрошуйте її в гру.
Вихователь із дітьми організовують сюжетно-рольові ігри на килимку.
Тема. Спостереження за збиранням врожаю на городі. Овочі
Мета: ознайомлення із зовнішнім виглядом овочів (помідор, огі-
рок, морква); вчити правильно називати їх; ознайомити з процесом
збирання врожаю; виховувати любов до природи.
Ускладнення: гра «Чарівний мішечок» (діти по одному дістають
овочі з мішечка і називають їх).
Діти з вихователем виходять на ділянку дитячого садочка, зустрічають
там зайчика з кошиком.
В и х о в а т е л ь. Куди це ти, зайчику, зібрався?
З а й ч и к. Матуся попросила мене
принести моркви до обіду,
а я не знаю, де вона росте.
В и х о в а т е л ь. Ми тобі допоможемо.
Сьогодні діти старшої групи збирають урожай.
Ми зараз до них підійдемо і попросимо для тебе
моркви. Діти, давайте пригадаємо, де рос-
туть усі овочі. (На городі)
В и х о в а т е л ь. Тому вирушаємо
на город і візьмемо з собою зайчика.
Діти ідуть на город.
В и х о в а т е л ь. Різні овочі ростуть
по-різному: огірки та помідори ми може-
мо побачити на кущах.
Діти розглядають овочі.

Якого кольору помідори? (Червоного)
— Якого — огірок? (Зеленого)
Діти спостерігають, як збирають урожай огірків та помідорів у кошики.
В и х о в а т е л ь. Діти, зайчик не їсть не огірків, не помідорів.
Де ж нам узяти моркву? Ми на городі, а її не видно…
С т а р ш а д и т и н а. Морква росте на городі, але вона зна-
ходиться в землі, а на грядці тільки її зелений хвостик. Необхідно
моркву потягнути за нього. Дитина витягає моркву.
В и х о в а т е л ь. Ось і морквинка. Вона яка: велика чи малень-
ка, якого кольору? (Велика, жовтогаряча)
В и х о в а т е л ь. Вона тверда.
Діти торкаються морквини, придавлюючи її пальчиками.
В и х о в а т е л ь. Таку морквинку полюбляє наше зайченятко.
Давайте ми її покладемо йому в кошик.
Але на грядці в нас залишилися ще овочі, які, як і морквинка,
заховані в землю, а зверху ми бачимо тільки зелені кущики. Як ви
вважаєте, хто сховався від нас? (Картопля, бурячок)
— Картоплю підкопують лопатою, адже в кущі їх багато і за
хвостик не витягнеш. Бурячок витягають так само, як і морквин-
ку. Овочі слід класти акуратно, щоб не пошкодити, не вдарити, то-
ді вони краще зберігатимуться. Діти разом із зайчиком спостеріга-
ють за збиранням урожаю картоплі та буряків.
Для того щоб ми краще запам’ятали назви овочів, пограємо
в гру.
Гра «Чого не стало»
Хід гри
Вихователь дістає із кошика різні овочі та розкладає їх на столику. Про-
сить дітей заплющити очі, а сам в цей час прибирає один з овочів. Діти роз-
плющують очі за сигналом і називають овоч, якого не вистачає.
Гра повторюється декілька разів.

В и х о в а т е л ь. Ми відвідали наш город, допомогли зайчику
і тепер можемо повертатися на ігровий майданчик.
Тема. Сезонні явища в природі
Мета: дати знання про весняні явища у природі (світить
сонечко, біжать струмки, з’являється зелена травичка);
збагачувати словник дітей; розвивати цікавість, увагу;
виховувати любов до природи, дбайливе ставлення до живого.
Вихователь звертає увагу дітей на одяг ляльки Катрусі, яка завжди хо-
дить із ними на прогулянку.
В и х о в а т е л ь. Діти, Катруся сьогодні зовсім інша. Ви її впіз-
наєте? (Так)
— Молодці, що впізнали, але що ж в неї змінилося? (Одяг. Вона
зняла шубку, валянки, теплу шапку, рукавички та шарф.)
В и х о в а т е л ь. Давайте назвемо одяг, в який вона вдягнена.
(Курточка, тоненька шапочка, чобітки та легенькі штанці)
В и х о в а т е л ь. Чому ви і Катруся вже зняли теплий одяг? (То-
му що на дворі потеплішало.)
В и х о в а т е л ь. Так, настала весна. Тож ходімо до неї в го
сті. Зустрічатимемося з весною ми в парку, біля нашого дитячого
садочка.
Діти йдуть до парку на прогулянку, дорогою
звертають увагу на те, що під ногами багато калюж
і струмочків.
В и х о в а т е л ь. Це сонечко розтопило
сніжок, і він перетворився на водичку. Діти,
а де наше сонечко?
Діти показують угору.
— А сніжок?
Діти знаходять сніг, що ще не встиг розтанути.
— Сонечко добре пригріває і веде нас далі
до парку. Ось ми з вами зійшли з доріжки,
що ми бачимо під ногами? (Травичку)
— Якого вона кольору? (Зеленого)
— Яка вона: висока чи низенька? (Ни-
зенька)
— Травичка низенька, а що ми бачимо тут висо-
ке? (Дерева)
Вихователь спонукає дітей говорити слова «висо-
кий» та «низенький».
В и х о в а т е л ь. Нахилимо гілочку з дерева і роздивимося її.

На ній ще немає листочків, але бруньки вже набубнявіли і незаба-
ром із них вже з’являться листочки. Давайте пограємо в гру.
Гра «Як живуть дерева»
Хід гри
Вихователь показує малюнки із засніженим деревом і проводить бесіду
з дітьми про те, що таким буває дерево буває взимку. Далі вихователь спіль-
но з дітьми розглядають малюнок дерева з жовтим листям. Діти визнача-
ють, що восени дерево було саме таким.
Згодом вихователь показує дерева з бруньками і пропонує визначити,

чи схоже це дерево на дерева в парку.
Діти погоджуються.
Вихователь робить висновок, що такі дерева бувають навесні.
В и х о в а т е л ь. Ось ми і поспостерігали за змінами в природі,
тепер пограємо в парку, подихаємо свіжим повітрям.
Рухлива гра «Сонечко і дощик» (двічі–тричі)
Хід гри
Вихователь за сигналом «Сонечко виглянуло» виводить дітей на про-
гулянку, діти бігають, танцюють. На сигнал «дощик» — діти біжать до ви-
хователя під парасольку.
В и х о в а т е л ь. Ось і відвідали ми з вами весняний парк. Зби-
ратимемося до групи, розкажемо нашим іграшкам про зміни, які
відбілися в природі з настанням весни.
Тема. Гра з предметними картинками
Мета: вчити впізнавати і називати зображені предмети; знаходи-
ти однакові за змістом, формою, кольором; виховувати вміння гра-
тися настільними іграшками; вчити дотримуватися правил гри.
Ускладнення:
1) вчити знаходити парні картинки;
2) формувати вміння групувати картинки за темою (посуд, овочі,
фрукти, транспорт, одяг тощо)
Діти сидять на стільчиках, вихователь заносить скриньку
В и х о в а т е л ь. Сьогодні вранці я знайшла цю скриньку у се-
бе на столі. Знаєте, що в ній? Тут багато картинок. Давайте з ними
пограємось. Ви вийматимете картинки по одній і показуватимете їх
усім. Катю, візьми картинку. Що на ній намальовано? (Лялька)
В и х о в а т е л ь. Чи є в нашій групі лялька? Хто її принесе? Іди,
Аню. Давайте роздивимося її платтячко. Якого воно кольору? Якого
кольору бантики, черевички? Як звати нашу ляльку? (Настуся)
— А як ми назвемо ляльку, зображену на малюнку? (Оля)
В и х о в а т е л ь. Юрко, дістань іншу картинку, що на ній на-
мальовано? (Машина)
— Знайди, Сергійко, машину в групі. Чи правильно обрав іграш-
ку Сергійко? (Ні)
В и х о в а т е л ь. Чому? (На малюнку легковий автомобіль,
а Сергійко приніс вантажівку.)
В и х о в а т е л ь. Чи є в нас легковий автомобіль? (Так, є.)
В и х о в а т е л ь. Принеси, Мишко, легковий автомобіль. Кого
перевозять легковим автомобілем, а що вантажівкою? (Легковим ав-
томобілем — людей, а вантаж — вантажівкою.)
У такій же послідовності розглядають інші картинки.

В и х о в а т е л ь. Ми з вами відібрали іграшки для гри.
Діти грають у сюжетно-рольову гру «На гостині у ляльки».
Тема. Спостереження за працею няні
Програмовий зміст: ознайомити дітей із працею няні (прибирає
в груповій кімнаті, спальні, роздягальні, в умивальній кімнаті, по-
дає їжу, миє посуд, допомагає дітям одягатись і роздягатись, піклу-
ється про дітей); виховувати повагу до праці няні; формувати умін-
ня підтримувати чистоту.
Діти сидять півколом. Вихователь заносить іграшку ляльку Оленку.
В и х о в а т е л ь. Діти, Оленка знову завітала до нас, щоб дізнати-
ся про те, як підтримується чистота у вашій групі. Давайте познайо-
мимо Оленку з нашою нянею. Як її звуть? Що вона робить щодня?
Так, вона щодня піклується про те, щоб у групі було чисто: під-
мітає підлогу, миє і витирає вікна, пил на столах і стільчиках, чис-
тить килими, миє іграшки. Вона приносить їжу з кухні, накриває
на стіл, прибирає і миє посуд. А після обіду поспішає в спальню,
щоб приготувати діткам чисту постіль, провітрити кімнату. Вона
також дуже любить дітей і піклується, щоб їм усім добре жилося
в дитячому садку.
О л е н к а. Я теж хочу допомогти вашій няні.
В и х о в а т е л ь. Оленко, наші дітки теж завжди хочуть допо-
магати своїй няні. Але вони ще маленькі, як і ти. Поспостерігаємо
за роботою няні, будемо завжди шанувати й поважати її працю.
Діти cпостерігають за прибиранням спальної кімнати.
В и х о в а т е л ь. Ось бачите, як чисто стало в нашій спальні. Після обі-
ду ми залюбки прийдемо сюди відпочивати. А для того, щоб запам’ятати,
чим працює наша няня, давайте пограємо у гру.
Дидактична гра «Що зайве?»

Мета: закріплювати знання дітей про працю помічника вихова-
теля, про інвентар, яким вона працює.
Перед дітьми на столику розкладені іграшкові відро, ганчірка, лялька,
віник, м’яч, швабра, книжка, совок.
Вихователь викликає дітей і вони прибирають зайві предмети. Нази-
вають, які предмети потрібні няні і з’ясовують їх призначення. Якщо ді-
тям складно відповісти, на допомогу приходять лялька Оленка чи вихо-
ватель.
Наприкінці заняття вихователь читає вірш Г. Бойко «Песик допо
магає».
Замітає з ранку
У дворі Мар’янка,
Чисто замітає.
Песик вийшов на поріг
І хвостом змітає сніг —
Песик помагає.
В и х о в а т е л ь. А тепер, діти, разом із лялькою Оленкою до-

поможемо няні поскладати іграшки до іграшкової шафи.
Підсумок
В и х о в а т е л ь.Тепер ми завжди допомагатимемо нашій
няні.
Тема. Спостереження за працею медичної сестри
Програмовий зміст: ознайомити дітей із працею медичної сестри
(оглядає дітей, робить щеплення, піклується, щоб усі діти були здо-
рові); виховувати інтерес і повагу до праці медичної сестри.
Заняття проводиться у медичному кабінеті.
В и х о в а т е л ь. Лялька Оленка знову запросила нас до незна-
йомого їй кабінету. Давайте послухаємо розповідь медичної сестри
про її роботу.
М е д и ч н а с е с т р а. У дитячому садку багато дітей, і я пі-
клуюсь про те, щоб вони не хворіли, росли здоровими й міцними.
Коли в якоїсь дитини заболить живіт чи горло, я повинна її огляну-
ти. Може, в когось із вас болить горло? (Медсестра оглядає горло
в дитини.) Відкрий ротик, я подивлюсь, чи не застудився ти, чи не
червоне горло? Ні, в тебе горло не болить. А в тебе? О! У тебе гор-
ло червоне. Треба виміряти температуру. Посидь трохи. Притисни
градусник рукою, щоб він не випав. А тепер подивимось, яка в тебе
температура (медсестра виймає градусник, дивиться на нього). Ні,
температура нормальна. Але щоб горло не боліло, випий мікстуру
(дає ложечку підсолодженої води). У мене є ліки від усіх хвороб. Во-
ни зберігаються в цій скляній шафі. Тут є таблетки, мікстури. Як-
що дитина захворіє в дитячому садку, я повідомляю мамі, і вона за-
бирає дитину додому. Я кажу мамі, щоб вона вдома поклала дитину
в ліжко і давала таблетки, мікстуру, а також тепле молоко і чай. Як-
що дитина слухається маму і лікаря, п’є ліки і лежить у ліжку, во-
на швидко видужає і знову повернеться у дитячий садок. У цій ша-
фі є зеленка. Може, в когось із вас порізаний пальчик? Давайте його
полікуємо. Спочатку пальчик намастимо зеленкою (показує), це не

боляче, потім прикладемо до нього вату і забинтуємо. Тоді пальчик
швидко загоїться. Діти, а ви не боїтеся, не плачете, коли вас вихо-
вателька веде до моєї кімнати? Мене не треба боятися, я люблю ді-
тей і хочу, щоб вони ніколи не хворіли.
В и х о в а т е л ь. Тепер ви знаєте, як працює медична сестра,

як лікує хворих.
Діти, щось наша Оленка теж гаряча. Давайте її полікуємо.
Сюжетно-рольова гра «Оленка захворіла»
Мета: удосконалити знання дітей про працю лікаря; виховува-
ти чуйність, бажання допомагати хворому.
В и х о в а т е л ь. А тепер ми віднесемо нашу ляльку у ліжечко.
Діти повертаються в групу.
Підсумок
В и х о в а т е л ь. Для того щоб не хворіти, як Оленка, ми буде-
мо стежити за своїм здоров’ям. Як ми це робитимемо?
Розвиток мовлення та художня література

Дітей раннього віку привчають слухати та розуміти короткі, до-
ступні за змістом твори художньої літератури. Цікавість дорослого,
його емоційна поведінка, зосередженість — все це налаштовує дітей
на певний лад. Народні ігри, казки, потішки з їх співучим текстом
допомагають малюкам зосередитися, усвідомити почуте. Дітям по-
добається, коли дорослий пропонує виконувати дії: витягнути ріп-
ку, пострибати як зайчик, наздогнати кошеня тощо.
Під час розглядання ілюстрації в книгах слід ставити дітям пи-
тання: «Де? Куди?»
Для того щоб не отримати стереотипів у відповідях за знайомою

казкою, потрібно пропонувати різні питання:
• Хто покликав?
• Як покликав дід бабу?
• За кого ухопилася онука? тощо.
Це сприяє глибшому пізнанню змісту твору.
Коли вірш, потішку читають багаторазово, діти із задоволенням
беруть участь у процесі відтворення тексту. Це вміння відтворю-
ється у спільному читанні віршів після попередньої роботи. Збира-
ючись прочитати дитині віршик А. Барто «М’ячик», необхідно по-
яснити їй зміст дії: «Бачиш, у Тані м’ячик упав у річку. Дівчинка
плаче. Чому? Боїться, що м’ячик потоне, але він не потоне, ми зна-
ємо це. Пам’ятаєш, як ми паличкою діставали м’ячик із калюжі?
Необхідно заспокоїти дівчинку, сказати їй: «Тихіше, Танечко, не
плач, не потоне в річці м’яч». Після цього потрібно прочитати весь
вірш, знаючи, що дитина зрозуміє його зміст, а отже з часом легко
запам’ятає його.
Діти з цікавістю стежитимуть за діями знайомих персонажів ка-
зок, потішок, віршів, коли їм запропонувати переглянути виставу
лялькового театру.
Дітям раннього віку потрібно добирати однакові художні тво-
ри з різними ілюстраціями, вчити їх порівнювати малюнки, розви-
ваючи спостережливість та вміння спілкуватися. Для цього вико-
ристовуються казки-картинки. Поступово діти починають слухати
і розуміти знайомі твори без наглядного супроводу, із задоволенням
вимовляючи слова, які їм сподобалися, а потім і фрази, зберігаючи
інтонаційну виразність мовлення дорослого.
Орієнтовні конспекти занять із розвитку

мовлення та художньої літератури
Тема. Розповідання дітям казки «Ріпка»
Мета: вчити дітей уважно слухати казку, розповідання якої су-
проводжується демонстрацією фігурок настільного театру; викли-
кати бажання послухати казку ще раз; розвивати увагу, зацікавле-
ність; виховувати посидючість.
Вихователь демонструє дітям «цікавий мішечок».
В и х о в а т е л ь. Діти, в нашому мішечку сьогодні заховалася
казочка. Зараз ми дізнаємося, хто в ній живе. Це дід (виставляє фі-
гурку діда на стіл), баба, внучка, собачка, кішечка, мишка. Ця ка-

зочка називається «Ріпка». Слухайте її уважно.
Вихователь розповідає казку, супроводжуючи розповідь демонстрацією
фігурок настільного театру і виконанням деяких дій казковими персона-
жами. Закінчивши розповідь педагог пропонує дітям показати, як тягнули
ріпку при цьому він повторює: «Тягнуть-потягнуть, тягнуть-потягнуть —
витягнули ріпку» (Двічі–тричі показати, як це відбувалося.)
В и х о в а т е л ь. Зараз ви мені допоможете розповісти казоч-

ку. Мишка за… (показує кішку).
Д і т и. Кішку.
В и х о в а т е л ь. Кішка за… (показує собачку).
Д і т и. Жучку.
В и х о в а т е л ь. Жучка за… (показує онучку).
Д і т и. Онучку.
В и х о в а т е л ь. Онучка за… (показує бабку).
Д і т и. Бабку.
В и х о в а т е л ь. Бабка за… (показує діда).
Д і т и. Діда.
В и х о в а т е л ь. Дід… (показує ріпку).
Д і т и. Ріпку.
Заняття завершується грою дітей із фігурками.
Тема. Читання вірша «Ой, летять сніжинки»
Мета: вчити розповідати дітей віршик разом із педагогам, вико-
нуючи відповідні рухи за текстом; вчити використовувати в мовлен-
ні прийменники, розуміти інструкцію дорослого.
Діти сидять півколом на стільчиках. Вихователь звертає їх увагу на
ляльку в зимовому вбранні.
В и х о в а т е л ь. Діти, лялька Катруся зібралася гуляти на ву-
лицю. Вона одягнулася в теплий одяг. Давайте його назвемо.
Д і т и. Шубка, шапка, чобітки, шарф, рукавички.
В и х о в а т е л ь. Молодці! В цьому одязі вона гратися в сніж-
ки. Хоча сніг і холодний, але вона не замерзне. Зараз ми їй прочи-
наємо віршика про сніг.
Вихователь читає віршик.
Ой, летять, летять сніжинки
На будинки, на ялинки,
На дороги, на поля —
Біла-біла вся земля.
В и х о в а т е л ь. Діти, давайте ми з вами перетворимося на сні-
жинки і закружляємо так, як у віршику.
Діти виконують рухи, відповідно до слів віршика.
Вихователь знову читає віршик, на слова «на будинки, на ялинки» діти
кружляють, а він ховає одну «сніжинку»-дитину.
В и х о в а т е л ь. Дітки, подивіться, куди залетіла наша сні-

жинка?
Д і т и. Під стіл.
Знову повторюється віршик, вихователь ховає «сніжинок»-діток у різ-
них місцях. Гра повторюється 5–6 разів.
Тема. Ми співати дуже любимо
Мета: нагадати дітям колискові, потішки; спонукати дітей бра-
ти участь у читанні колискових та потішок вихователем (домовля-
ти слова і деякі неважкі фрази).
На столі у вихователя в ліжечку спить лялька. Вихователь тихенько по-
гойдує її та читає колискову.
Ой, ходила журавочка
Та й по комишу,
А я свою дитиноньку та й заколишу.
Ой, люлі, люлі!
В и х о в а т е л ь. Діти, наша лялечка спить. Давайте разом ще
раз заспіваємо їй колискову.
Діти повторюють за вихователем слова колискової.
В и х о в а т е л ь. Ми з вами вже прокинулися і збираємося гра-
тися. Розбудемо і нашу ляльку.
Д і т и. Вставай, вставай, Катюшо!
Хорові та індивідуальні вислови.
В и х о в а т е л ь. Тепер необхідно Катюшу вмити.
Супроводження читання потішки «Водичко-водичко» діями.
Водичко-водичко,
Умий моє личко,
Щоб сміявся роток,
Щоб кусався зубок.
Діти беруть участь у повторенні потішки.
В и х о в а т е л ь. Зараз ми напоїмо нашу
ляльку чаєм, а гостинці для неї приніс котик.
(Виставляє на фланелеграфі картинку коти-
ка з кошиком.)
Пішов котик на торжок,
Купив котик пиріжок.
В и х о в а т е л ь. Дякуємо тобі, котику, за
гостинці. А за це ми тобі заспіваємо пісеньку,
граючись долоньками.
— Ой ладусі, ладки,
Де були?
— У бабки.
— Що їли?
— Кашку,
— Що пили?
— Бражку.
— На голівку сіли,
Шу — полетіли!
В и х о в а т е л ь. Запрошуйте котика та ляльку гратися разом
із нами на килимку.
Заняття 4
Тема. Бабусина скринька
Програмовий зміст: учити дітей правильно і чітко промовля-
ти звук [к]; продовжувати навчати дітей розповідати українські
забавлянки, пісеньки; звуконаслідувати слова, тренувати дітей
у їх вимові з різною силою голосу; розвивати голосовий апарат,
пальцеву моторику, навички творчої діяльності; пам’ять, увагу;
виховувати інтерес до ігор, народної творчості.
Словник: збагачувати дитячий словник словами скринька, квоч-
ка, зозуля; активізувати вживання слів: яскраве, тепле, лагідне, ма-
ленькі, жовтенькі, пухнасті, м’якенькі.
Матеріал: скринька, картинка із зображенням дощику, соне-
чко, іграшки: квочка, курчата, зозуля; намальовані долоньки, со-
лодкий хлібець.
Заходить вихователь у костюмі бабусі.
— Добрий день, мої малята!
— Добрий день, бабусю!
— Подивіться, що я вам принесла. Це скринька.
— Що це, дітки? (Діти повторюють хором та по одному.)
— Як ви гадаєте, що лежить у скриньці?
Міркування дітей.
— У цю скриньку я поклала українські забавлянки й пісеньки.
— Давайте ми з вами трішки пограємося.
Ой, що це капає?
Виставляється картинка із зображенням дощику.
— Як капає дощик? (Крап-крап)
Діти повторюють хором і поодинці з різною силою голосу.
— Але якщо дощик іде довго, стає сумно. Давайте з вами покли-
чемо сонечко!
1–2 дитини розповідають закличку.
Сонечко, сонечко,
Виглянь у віконечкою,
Там дітки граються,
Тебе дожидаються.
Зі скриньки вихователь дістає картинку із зображенням сонечка.
— Подивіться, яке сонечко? (Яскраве, тепле, лагідне...)

Здогадайтеся, хто це гріється на сонечку.
Жовтенькі кульбабки
Мають по дві лапки,
Зернятка збирають,
Пищать, не вгавають. (Курчата)
Вихователь ставить на килимок курчат.
— А які курчата? На що вони схожі? (На маленьке сонечко, на
кульбабки, клубочки.)
Котяться жовті клубочки
До рідної матінки-... (квочки).
— Як кличе мама-квочка своїх дітей? (Ко-ко-ко)
Діти повторюють хором і по одному.
Курочка говорить: «Ко-ко-ко, не ходіть далеко!»
— Що говорить курочка? (Діти повторюють.)
Чуєте, малята, хтось у скриньці стукає.
Хто там, давайте подивимося.
Вихователь дістає картинку із зображенням зозулі.
— Що це за пташка прилетіла до нас?

Це зозуля. Давайте разом скажемо.
Хорові й індивідуальні повторення.
— Яку пісеньку співає зозуля? (Ку-ку.)
Діти повторюють хором і поодинці.
— А тепер давайте зозуленьці заспіваємо пісеньку:
Прилетіла зозуленька
З темного лісочку,
Сіла, сіла, закувала:
«Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку!»
Діти співають.
— Давайте подивимося, що ж іще є у скриньці.
Вихователь дістає намальовані долоньки.
— Що це? Як можна гратися долоньками, пальчиками? (Плес-
кати, показувати фігури тварин.)
— Давайте покажемо зайчика.
— А тепер покажіть лисичку, а потім вовка.
Діти, рухаючи руками, показують символи, що означають тварин.
— Тепер давайте спечемо хлібчик і пригостимо пташок і тва-
рин.
Діти обігрують пісеньку «Печу, печу хлібчик».
Печу, печу хлібчик
Дітям на обідчик:
Меншому — меншенький,
Старшому — більший,—
Шусть у піч, шусть у піч!
— Подивіться, який гарний хлібчик у нас вийшов! (Бабуся діс-
тає хлібчик і пригощає дітей. Діти прощаються з бабусею.)
Підсумок
— Хто сьогодні грався з нами? Чи будете ви їх пригощати смач-
неньким хлібцем? (Відповіді дітей.)
Заняття 5
Тема. Подорож у казкову країну
Програмовий зміст: формувати навички правильної вимови зву-
ка [о], навчати відповідати на запитання вихователя, розповідати
потішки; навчати з допомогою вихователя інсценізувати добре ві-
домі казки; розвивати зв’язне мовлення, навички творчої діяльно
сті, пам’ять, увагу, уміння слухати інших дітей; виховувати інтер-
ес і любов до української народної творчості.
Словник: активізувати вживання іменників: сорока, горобчик,

зайчик, колобок, яєчко, курочка Ряба.
Матеріал: шапочки звірят, сюжетні картинки до українських
казок, гніздо, яєчко, атрибути до української народної казки «Дід
та баба».
— Сьогодні ми з вами потрапимо в казкову країну. Зараз я за до-
помогою чарівної палички перетворю вас на казкових героїв.
Дітям одягають на голову шапочки казкових героїв.
— Які гарні звірята! Давайте подивимося, хто це? (Сорока)
— Послухайте забавлянку.
Дитина розповідає забавлянку «Сорока-ворона», а діти виконують від-
повідні рухи.
Сорока-ворона
На припічку сиділа,
Діткам кашку варила:
— Цьому дам, цьому дам,
Цьому дам, цьому дам,
А цьому не дам,
Бо цей дров не носив,
Діжі не місив,
Хати не топив,
Діток гулять не водив —
Справжній лежень.
— А хто це прилетів? (Горобчик)
Дитина обігрує приспівку.
Летів горобчик:
Жив-жив-жив!
— А де ж мені сісти?
— На печі.
— А що ж мені їсти?
— Калачі.
— Гам!
— Ось послухайте, про кого я загадаю загадку.
Довгі вуха, куций хвіст,
Невеличкий він на зріст,
На городі побував,
Нам капусту пожував. (Зайчик)
— Давайте пограємось із зайчиком у гру «Зайчик сіренький си-
дить». (Слова гри діти промовляють разом із вихователем.)
Ось сіренькі зайчики сидять.
Вони вушками ворушать.
(Присідають.)

Вони вушками ворушать.
(Рухають руками над головою.)
Їм холодно сидіти,
Треба лапоньки погріти.
(Плескають.)
Вже набридло їм стояти,
Трохи треба пострибати.
Стриб, стриб, стриб, стриб,
Трохи треба пострибати.
(Стрибають.)
Зайчики, поспішайте,
Вовк за деревом — тікайте! (Біжать.)
— Погляньте, дітки, хтось котиться по доріжці. Хто це? (Коло-
бок.) А яку пісеньку він співає? (Кілька дітей розповідають.)
Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
Я від баби утік,
Я від діда утік,
То й від тебе утечу!
— Колобок приніс нам картинки. Подивіться і скажіть, хто що
робить.
Дітям роздаються сюжетні картинки з епізодами казок. Діти розпові-
дають, що роблять герої: зайчик стрибає, колобок котиться...
— Подивіться, що я знайшла.
Вихователь показує гніздечко з яйцем.
— Хто його зніс? Це яєчко незвичайне, воно казкове. Як ви вва-
жаєте, з якої воно казки? («Курочка Ряба».)
— Давайте скажемо потішечку:
О-о-о, яєчко одно
Знесла курочка рябенька,
Знайшли дітоньки маленькі.
О-о-о, яєчко одно!
— А ось і герої казки «Курочка Ряба».
Сідайте, звірята, зручніше і подивіться казочку. (Діти інсцені-
зують казку двічи–тричі поспіль.)
А зараз я знову перетворю вас на діточок.
Підсумок
— Чи сподобалось вам у казці? Що вам сподобалось найбільше?
(Відповіді дітей.)
Розвиток рухів
Розвиток та удосконалення рухових умінь дітей — довготрива-
лий і складний процес. Рухи є їх органічною потребою. В них діти
знаходять радість, вони позитивно впливають на всі функції орга-
нізму, зміцнюють м’язи, підвищують працездатність. Малюк, як-
що обмежений в активних рухах, втрачає цікавість до навколишньої
дійсності. Він не може тривалий час зберігати одну і ту саму позу,
сидячи на стільчику або на килимку.
У груповій кімнаті та на ігровому майданчику необхідно створи-
ти умови, що є оптимальними для різнобічної самостійної рухової
активності малюків: забезпечити простір для пересування, дібра-
ти спеціальне обладнання, яке стимулює різні види рухів, а також
іграшки, що заохочують до руху. Одяг не повинен обмежувати ру-
хи дитини. Дорослому необхідно керувати руховою активністю ма-
люків, поєднувати рухову активність кожного зі спокійною діяль-
ністю. З цією метою для відпочинку дітей у спеціально відведених
місцях ставлять диван, стільчики, розстеляють килимок.
Основних рухів діти вчаться на заняттях. Фізкультурні занят-
тя проводяться двічі на тиждень за підгрупами. Заняття проводить
вихователь групи в груповій кімнаті. Перед заняттям групове при-
міщення потрібно провітрити, провести вологе прибирання, части-
ну ігрового матеріалу прибрати, по всій площині розставити необ-
хідне обладнання та посібники.
Заняття організуються з урахуванням програмних вимог для
кожної вікової групи.
Діти раннього віку ще не вміють чітко виконувати рухи тільки
за словами дорослого. З цією метою використовують спеціальні гім-
настичне приладдя.
Фізкультурне заняття складається з 3-х частин: вступної, основ
ної, заключної.
Завдання вступної частини: підвищити емоційний настрій ді-
тей, їх активність і увагу, підготувати організм дитини до заняття.
Під час основної частини діти вчаться основних рухів або закрі-
плюють вже набуті.
Заняття завершується руховою грою, в якій закріплюється
один-два основних рухів. Сформувати у дітей точні рухові навички
можна, повторюючи їх на заняттях упродовж декількох місяців. Не-
обхідно таким чином будувати кожне заняття, щоб у дітей не зникла
цікавість до нього, сформувалось стійке позитивне ставлення до ви-
конання завдань, до пропозицій дорослого.
Орієнтовні конспекти занять із фізкультури

Тема. Кошенята
Мета: розвивати вміння під час ходьби дотримуватись зазначе-
ного напрямку; вчити бігати в різних напрямках, не зачіпаючи одне
одного; вчити ходити по обмеженій площині, сходити з підвищен-
ня, пролізати під дугою одне за одним, спираючись на коліно та кис-
ті рук; розвивати увагу у грі; виховувати витримку.
Обладнання: гімнастична дошка (завдовжки 2,5–3 м; завширш-
ки 20–25 см); ящик (50 × 50 × 20 см); 2 дуги; іграшки-звірята для
кожної дитини.
В и х о в а т е л ь. Діти, сьогодні ми гратимемося в кошенят. Ви
будете маленькими кошенятами, а я вашою мамою-кішкою. Пере-
творить нас на кошенят цей «чарівний клубочок».
Вихователь торкається «чарівним клубочком» кожної дитини. Вихо-
дять «кошенята» з «кішкою» на прогулянку.
Ходьба одне за одним, біг, ходьба (по 30 с).
Діти сідають на килимок у різних місцях і виконують загально-
розвивальні вправи.
1. Потягнулись кошенята до сонечка.
В. п. – сидячи на килимку, ноги вперед. Підняти руки вгору («до
сонечка») і опустити на коліна. (3–4 рази)
2. Побачили жучка в травичці.
В. п.: лежачи на килимку, на спині. Підняти ноги і руки вгору,
зробити ними рухи вперед, назад. (4–6 разів)
3. Сховались кошенята від мами.
В. п.: стоячи, присісти, закрити очі долонями, випростуватися
і сказати: «Няв». (4–6 разів)
4. Знайшла наша кішечка своїх діточок і повела їх через місто-
чок.
Ходьба одне за одним по дошці, покладеній на підлозі.
5. На гілочці побачили вони горобчика. Потягнулись до нього, під-
нявшись на пеньочок.
Сходження на ящик, який стоїть на підлозі на відстані 2–3 ме-
три від дошки.
6. Не дістатись до горобчика! Необхідно його не злякати.
Сходження з ящика.
7. А ось і мишенята сховалися в нірку. Доженемо їх!
Повзання під дугами на «середніх чотирьох» (коліна, долоні).
8. Але мишеня хитре. Де сховалося? Знову підемо по доріжці.

Основні рухи повторити двічі–тричі.
9. Мама-кішка кличе кошенят на галявинку.
Рухлива гра «На гостині у друзів»
Хід гри
Діти сидять на стільчиках. На протилежному боці розставлені іграшки-
звірята. За сигналом діти-кошенята біжать до друзів. Потім за сигналом по-
вертаються назад. Гра повторюється двічі–тричі.
В и х о в а т е л ь. Ось і закінчилась наша прогулянка-подорож.
Перетворюємося знову на діток. (Торкається клубочком кожної ди-
тини.)
Спокійна ходьба за вихователем.
Діти беруть іграшки для гри.
Тема. Весела подорож
Мета: вправляти дітей у ходьбі «зграйкою» за вихователем; вчи-
ти переходити від ходьби до бігу та від бігу до ходьби; під час бігу не
наштовхуватися одне на одного; вчити перестрибувати через мотуз-
ку, підлазити під дугу; вправляти в ходьбі по гімнастичній дошці
з різним положенням рук; розвивати бажання брати участь в ігро-
вих вправах; розвивати координацію рухів, увагу, уміння орієнту-
ватися в просторі; виховувати інтерес до спільних дій з однолітка-
ми, сміливість, активність.
Обладнання: гімнастична дошка (завдовжки 2,5–3 метри; за-
вширшки 20–25 см); дуга (2 шт.); мотузка (2 шт.).
Вихователь звертає увагу дітей на лялькові курочку та курчат.
В и х о в а т е л ь. Дітки, а ви знаєте як курочка співає? (Ко-ко-ко)
— А як курчатка відповідають? (Пі-пі-пі)
— А чи хочете ви погратися в курчаток? (Так.)
Вихователь перетворює їх на курчаток.
В и х о в а т е л ь. Тепер, мої курчатка, давайте погуляємо, зер-
няток пошукаємо.
По доріжці курочка ходила,
Маленьких діточок водила:
«Ко-ко-ко, ко-ко-ко!
Ви за мною йдіть рядком».
(Ходьба зграйкою, руки за спиною.)
—Куди-куди? На доріжку,
Починаємо пробіжку.
(Легкий біг на носочках.)
Вже втомились наші ніжки,
Відпочинемо ми трішки.
Спокійна ходьба за вихователем. Зупиняються на килимках у різних
місцях. Виконують загальнорозвивальні вправи.
1. Підніміть крильця, усміхніться.
В. п.: стоячи, руки внизу, підняти руки в сторони, опустити
(3–4 рази).
2. В різні боки поверніться.
В. п.: стоячи, руки на поясі. Повороти тулуба праворуч, ліво-
руч (4–5 разів).
3. Нумо поспішайте, зернятка шукайте.
В. п.: стоячи, присісти, постукати пальцями по підлозі, встати
(3–5 разів).
4. Напились водиці, що була в коритці.
В. п.: стоячи, нахилитися вперед, відвести руки назад, випро-
статися (3–4 рази).
5. А тепер усі лягли, крильця в боки розвели,
Лапками махаємо, в м’ячик пограємо.
В. п.: лежачи на спині, почергово піднімати ноги (4–6 разів).
6. Ще мої прудкі курчата
Дуже люблять пострибати.
В. п.: стоячи, стрибки на двох ногах, на місті (двічі по 6–8 під-
скоків).
7. Поставали всі рівненько,
Підем ніжками рівненько.
Спокійна ходьба за вихователем.
8. Йдем, а сонечко з гори
Заглядає у двори,
Вирушаємо у світ.
Основні рухи. Повторити 3–4 рази.
9. Пригадайте як із хатки
По доріжці крокували наші ніжки,
Щоб піти гуляти на лужок,
Треба перейти місток.
Ходьба по гімнастичній дошці.
10. Тут стежиночка мала
До струмочка довела.
Стрибки через мотузку.
Рухлива гра «Курочка-чубарочка»

Діти (курчатка)
Вихователь (мама-квочка)
Няня (котик)
Хід гри
Діти стоять перед натягнутим шнуром.
Вийшли крихітки курчата,
З ними курочка чубата.
«Ко-ко-ко, — засокорила, —
Не відходьте, діти милі».
Усі діти з вихователем підлазять під шнур, виходять на подвір’ячко з кур-
ника. Бігають по галявинці, збирають зернята. Підходять до «котика».
А в дворі біля воріт
Спав на лаві кіт-воркіт.
Очі витріщив і — няв,
Доганять курчаток став.
Діти біжать під мотузку, ховаючись від «котика».
Гру повторити двічі–тричі.
Молодці мої курчатка,
Не відходили від мами.
А тепер вже час ставати дітками і повертатися до групи.
Вихователь перетворює курчаток на дітей.
Іграшкові курочка та курчата залучаються до спільної гри дітей.
Тема. Іграшки
Мета: вчити дітей відтворювати рухи відповідно до сюжетно-
го задуму; продовжувати вчити ходити і бігати в різних напрям-
ках, не наштовхуючись одне на одного; вправляти в повзанні по об-
меженій, похилій площині вгору і вниз; вчити прокочувати м’яч
в парах; розвивати почуття рівноваги; виховувати сміливість, ви-
тримку.
Обладнання: 2 похили дошки (завширшки 25–30 см; завдовж-
ки 2 м); кольорові хусточки відповідно до кількості дітей; м’ячі на
кожну пару дітей.
В и х о в а т е л ь. Діти, сьогодні ми завітаємо до іграшкового ма-
газину і побачимо, чим займаються там іграшки.
Ось мотрійки обходять полички (ходьба по всій кімнаті, руки на
поясі упродовж 30–40 с).
А машини також вирушили в подорож (бігти одне за одним, не
наштовхуючись).
Зупинилися машинки, а мотрійки знову вирушили в подорож,
зупинились і дістали хусточки (загальнорозвивальні вправи).
1. Вітаються мотрійки.
В. п.: стоячи, підняти хусточку над головою однією рукою, по-
махати і опустити. (3–4 рази кожною рукою)
2. Злякалися мотрійки.
В. п.: стоячи, взяти хусточку обома руками за кути. Присісти,
підняти хусточку перед обличчям. Випростуватись, опустити хус-
точку і вигукнути: «Ось ми!» (4–6 разів)
3. Вихваляються мотрійки сарафанами.
В. п.: стоячи, повороти тулуба в сторони (4–6 разів у кожний бік).
4. Зраділи мотрійки.
В. п.: стоячи, підскоки на обох ногах на місті (упродовж 15–20 с).
5. Повертаються мотрійки на поличку.
(Покласти хусточки в коробку.)
Ходьба спокійна одне за одним.
Основні рухи:
1. Аж ось прокинулись ведмежата.
Повзання на «середніх чотирьох» по похилій дошці вгору і вниз
із наступним повзанням по підлозі до зазначеного місця в положен-
ні «середніх чотирьох». Завдання виконується двічі–тричі.
2. Дуже люблять ведмежата з м’ячиками погратися.
Прокочування м’яча в парах.
Діти сідають одне проти одного, ноги нарізно.
Завдання виконує кожна дитина 4–5 разів.
Тема. Веселі гноми
Мета: вдосконалювати вміння дітей рухатися одне за одним, між
предметами; вчити утримувати рівновагу під час ходьби по гімнас-
тичній ліві та влізанні на гімнастичну стінку; виховувати сміли-
вість, самостійність, упевненість.
Обладнання: обручі відповідно до кількості дітей; гімнастична
лава; гімнастична стінка; стійки з мотузкою (на висоті 50–60 см);
2 мотузки.
Вихователь зустрічає дітей з іграшкою гномом.
В и х о в а т е л ь. Діти, гном запрошує нас у подорож до лісу,
щоб познайомити зі своїми друзями-пташками. Для того щоб по-
трапити до гнома в ліс, необхідно бути уважними, слухняними, до-
помагати одне одному. Чи готові ви до подорожі? (Так)
В и х о в а т е л ь. Вирушаємо.
Ходьба по доріжці зі слідами (довжина 2–2,5 м).
Ходьба одне за одним за гномом (10 с).
Ходьба на носочках між обручами, покладеними на підлозі (10 с).
Біг повільний одне за одним (15–20 с).
Ходьба звичайним кроком (10 с).
В и х о в а т е л ь. Діти, гном дарує кожному кольоровий обруч.
Давайте з ним пограємо. (Загальнорозвивальні вправи з обручами.)
1. В. п.: стоячи, підняти обруч вгору двома руками, опустити вниз
(4–6 разів).
2. В. п.: стоячи, присісти, обруч покласти на підлогу, встати, об-
руч перед собою (4–6 разів).
3. В. п.: стоячи, повороти тулуба ліворуч, праворуч з обручем пе-
ред собою (4–6 разів).
4. В. п.: стоячи, покласти обруч на підлогу. Стрибки в обручі (15–
20 с).
5. Ходьба за обручем. Стрибки і ходьба повторюються чергую-
чись.
В и х о в а т е л ь. До галявини, на якій живе гном, ще далеко.
Для цього нам необхідно перестрибнути через струмочок, пройти по
місточку над ярком, піднятися на гірку, спуститися з неї, пройти
під ялинковими гілочками.
• стрибок через дві мотузки (ширина 15 см) на обох ногах із
місця;
• ходьба по гімнастичній лаві;
• влізання на гімнастичну дробину довільним способом на 2–3 схо-
динки, спускання вниз;
• пролізання під мотузкою (висота 50–60 см);
Основні рухи виконуються двічі–тричі.
В и х о в а т е л ь. Ось і галявина гнома. Тут зустрічають його
друзі-пташки.
Дітям одягають шапочки пташок.
А наші кольорові обручі будуть для них гніздечками.
Рухлива гра «Пташки в гніздечках»

Хід гри
Пташки-діти стоять в обручах, вихователь оголошує, що настав день
і пташки вилітають із гніздечок. Вони літають, клюють зернята. За сигна-
лом «Ніч» усі пташки повертаються до своїх гніздечок.
Гра повторюється двічі–тричі.
В и х о в а т е л ь. Ось і погралися ми з гномиком і пташенята-
ми. Зараз час вертатися додому, зробимо ми це за допомогою чарів-
ної палички, яку дарує нам гном. Присядьте, заплющте очі, почи-
наємо чаклувати.
Вихователь торкається дітей, вони розплющують очі, опиняються в гру-
пі, де їх зустрічають іграшки.
Тема. На гостини до бабусі
Мета: продовжувати вчити дітей ходити по гімнастичній лаві,
утримуючи рівновагу; вдосконалювати навички стрибків у глиби-
ну, метання вдалину із-за голови, кидання м’яча в руки; розвива-
ти окомір, координацію рухів; виховувати почуття взаємодопомо-
ги; вчити реагувати на сигнал і дружно гратися.
Обладнання: гімнастична лава; куб заввишки 30 см; стійки з мо-
тузкою заввишки 60 см; мішечки з піском (по 4 шт. на кожну дити-
ну); м’яч; шапочки для гри; кеглі.
Діти заходять до зали. На пеньочку лежить Колобок. Діти вітаються
з ним, і він запрошує у гості до бабусі.
• Ходьба «зграйкою» за вихователем, який тримає Колобка (10 с);
• ходьба по «доріжці» одне за одним (дошка завдовжки 2,5 м);
• біг між предметами (кеглі) (20 с);
• ходьба одне за одним (10 с).
В и х о в а т е л ь. Ось і подвір’я бабусі Насті. Нас зустрічають
його мешканці.
Загальнорозвивальні вправи
1. Півник
В. п.: стоячи, підняти руки вгору, потягнутися, опустити, ска-
зати: «Ку-ку-ріку» (3–4 рази).
2. Качечки п’ють водичку
В. п.: стоячи, нахилитися вперед, торкнутися до носочків ніг,
випрямитися (3–4 рази).
3. Собачка вітається
В. п.: стоячи на «середніх чотирьох», підняти праву руку вперед
і вгору, сказати: «Гав», опустити; підняти ліву руку вперед і вгору,
опустити (3–5 разів кожною рукою).
4. Котик гріє свій животик
В. п.: лежачи на спині, перекочуватися зі спини на живіт (4–6
разів).
5. Козенята
В. п.: стоячи, підстрибувати на двох ногах на місці (10–15 с).
В и х о в а т е л ь. Ось бабуся Настя збирає яблучка в саду за річ-
кою. Ходімо, щоб їй допомогти.
• ходьба по гімнастичній лаві (двічі);
• зістрибування у глибину з куба (висота 30 см) (двічі);
• метання мішечків із піском через мотузку, натягнуту на висоті
50–60 см правою і лівою рукою (по 2 рази кожною рукою).
В и х о в а т е л ь. Ось ми і дісталися до бабусі, зберемо яблуч-
ка в корзину.
Вихователь учить дітей збирати предмети не присідаючи.
В и х о в а т е л ь. Допомогли ми бабусі, отже, тепер можна і по-
гратися.
Діти, стоячи перед вихователем, кидають і ловлять великий м’яч. Вони
по черзі ловлять м’яч, який кидає вихователь і кидають назад (двічі–тричі
кожна дитина).
В и х о в а т е л ь. Поки ми гралися, горобчики прилетіли на
подвір’я.
Рухлива гра «Горобчики і кіт»

Одягнути дітям шапочки горобчиків. Вихователь виконує роль кота.
Хід гри
Діти-«горобчики» вилітають зі своїх гніздечок (обручи за кількіс-
тю дітей), літають, стрибають, клюють зернята на подвір’ї. За сигналом
«Кіт» діти тікають у гніздечка, а «кіт» ловить дітей. Гра повторюється
двічі–тричі.
В и х о в а т е л ь. Ось і провідали ми бабусю. Вона дякує нам за
допомогу і пригощає смачними яблучками.
Діти дякують, прощаються з бабусею та Колобком, залишають
залу.
Образотворча діяльність
Образотворча діяльність — цікавий і корисний вид діяльності,
під час якого різними способами з використанням різноманітних
матеріалів створюються живописні та графічні зображення. Вона
залучає малюків до світу прекрасного, розвиває креативність, фор-
мує естетичний смак, дозволяє відчути гармонію навколишнього
світу. Часто несе в собі й елементи психотерапії — заспокоює, від-
волікає, зацікавлює.
Образотворча діяльність спонукає дітей до творчості, учить
бачити світ у живих фарбах. Важливо не упустити можливос-
ті, які відкриваються в ранньому віці, необхідно розвивати здат-
ність дитини образно сприймати світ, придумувати нові сюжети.
Таким чином, під час правильної організації образотворча діяль-
ність може стати одним із улюблених занять малюків. Навчаючи
дітей раннього віку образотворчої діяльності, вихователі актив-
но використовують гру. Дорослий обіграє сюжет майбутньої ро-
боти за допомогою різних іграшок і предметів, супроводжує емо-
ційним коментарем, використовує вірші, загадки, потішки тощо.
Такий метод навчання дозволяє зацікавити малюків, довше утри-
мувати їх увагу, створює необхідний емоційний настрій і позитив-
ний мотив діяльності.
Діти раннього віку мають ще не сформовані навички роботи: не
вміють правильно тримати олівець та пензлик, регулювати силу на-
тиску на папір, орієнтуватися на аркуші паперу і не виходити під
час малювання за край. Часто відсутність навичок сердить і засму-
чує малюків, вони залишають спроби зробити задумане. У такому
разі образотворча діяльність може надовго затриматись на рівні ха-
отичних рухів. Тому рекомендовано розпочинати заняття з образот-
ворчої діяльності з навчання малюків найпростіших навичок і при-
йомів роботи: тримати правильно олівець; малювати прості лінії та
форми, вчити знаходити в них подібність із навколишніми предме-
тами та явищами. Опанувавши мінімальний арсенал знань, малюки
отримують можливість передавати на папері елементарний образ,
почуваються впевненіше в цьому виді діяльності. Окрім навчання
та формування цікавості й позитивного ставлення до образотвор-
чої діяльності такі заняття розвивають мовлення, фантазію і твор-
чість, ознайомлюють із навколишнім світом, сприяють естетично-
му розвитку.
Орієнтовні конспекти занять з образотворчого мистецтва

Тема. Аплікація «Яблука на дереві»
Мета: вчити розкладати готові форми в означених місцях, ви-
значаючи предмети за розміром; розвивати мислення, увагу, спо-
стережливість; виховувати естетичний смак.
Матеріал: папір із наклеєними силуетами дерева з отворами
двох розмірів; силуети яблук двох розмірів, відповідно до розміру
отворів.
Вихователь звертає увагу на їжачка з кошиком.
В и х о в а т е л ь. Діти, сьогодні їжачок приніс нам кошик, ду-
же хочеться подивитися, що в ньому (дістає яблучка великі та ма-
ленькі).
Що це? (Яблучка)
— Так, це яблучка, вони різного розміру. Покажи, Тетянко, вели-
ке яблучко (показує), а ти, Сергійко, маленьке яблучко (показує).
Вихователь закріплює поняття розмір предметів із кожною дитиною.
— Як називається дерево, на якому росте яблучко? (Яблуня)
В и х о в а т е л ь. Подивіться, у нас також ростуть яблуньки

в саду, але на одній яблучка є, а на іншій немає. Де вони могли по-
дітися? (Впали від вітру.)
В и х о в а т е л ь. Молодці! Давайте ми з вами повісимо знову
яблучка на дерево.
Вихователем демонструє виконання роботи, добирає силуети яблук до

шаблонів: у великі отвори — великі яблучка, в маленькі — маленькі.
Діти виконують роботу самостійно. Вихователь допомагає, запитуючи
під час роботи про розмір яблучок у кожної дитини.
В и х о в а т е л ь. Ми повісили яблучка на дерева. Ці яблучка, що
приніс нам їжачок, ми помиємо і розділимо на всіх. Смачного вам!
Тема. Ліплення. Пригостимо ляльок цукерками
Мета: вчити дітей розминати шматочки глини коловими та пря-
мими рухами, акуратно працювати з глиною; розвивати естетич-
ний смак, дрібну моторику рук; виховувати доброзичливе ставлен-
ня до оточуючих.
Матеріал: глина, дощечки для ліплення, жостовські підноси.
Попередня робота: розглядання ілюстрації до книги Н. Забіли
«Ясоччин садок».
Дидактична гра «Напоїмо ляльок чаєм»
Хід гри
Вихователь організовує дітей навколо столу, підготовленого до чаю-
вання. На мольберті розкладені малюнки з різними продуктами харчуван-
ня (цукерки, хліб, ковбаса, сметана, печиво, тортик, м’ясо, яблуко, лимон,
масло, цукор, сіль, варення тощо).
Діти повинні обрати тільки ті продукти, які можна подавати до чаю.
Вихователь звертає увагу дітей на будиночок-ширму, з яким діти по-
стійно граються.
В и х о в а т е л ь. Діти, хто тут мешкає? (Лялька Катя)
— Давайте заглянемо до неї в будиночок. Що вона там робить?
Вихователь прибирає ширму. В кімнаті сидить лялька за столом, який
накритий для чаювання.
Добрий день, Катрусю. Чому це ти сумуєш сама вдома? Діти, на-
ша Катруся каже мені, що вона чекає на гостей — ведмедика Миш-
ка та собачку Жучку. Але цукерок забула купити, а гості мають за-
раз прийти. Давайте допоможемо ляльці. Зліпимо цукерочки, щоб
вона могла пригостити ними своїх гостей. Якими цукерки бувають
за формою? (Кругли та довгі)
— Так, круглі, як горошини та довгі, як палички.
Вихователь показує прийоми ліплення коловими рухами і прямими.

Закріплює виконання колових і прямих рухів дітьми в повітрі. Пропонує
дітям почати роботу.
Цукерки готові, кожен нехай віднесе їх ляльці.
Чути стук у двері, з’являється ведмедик і собачка. Лялька Катя при-
гощає їх чаєм.
Тема. Сховай малюнок
Мета: вчити дітей правильно тримати руці олівець, самостійно
малювати; формувати цікавість до образотворчої діяльності; вихо-
вувати акуратність, посидючість, відчуття гармонії навколишньо-
го світу.
Матеріал: олівці, аркуші паперу за кількістю дітей.
Підготовча робота: вихователь готує зразки — малює в центрі
кожного аркушу паперу невелике зображення. Предмет повинен
бути знайомим малюкам (зайчик, мишка, лялька, пташка, м’яч,
кубик тощо).
Вихователь заносить дітям іграшку мишеня. Діти вітаються, знайом-
ляться з ним.
В и х о в а т е л ь. Діти, сьогодні мишенятко прибігло до нас по
допомогу, щоб ми сховали його від великого кота Мурчика, адже во-
ни граються в «схованки». Як ми можемо це зробити? (Заховаємо
в коробку, накриємо ковдрою.)
— Але наше мишенятко прийшло не саме, а зі своїми друзя-
ми. Давайте ми їх також заховаємо. Ховатимемо їх, замальовую-
чи олівцем.
Вихователь демонструє дітям прийом замальовування, проводячи лі-
нії вгору і вниз по малюнку.
— Сховалося наше мишенятко. Тепер ви спробуйте заховати дру-

зів мишенятка.
Діти виконують роботу.
Коли всі малюнки замальовані, проводиться обігравання результату: до
групи заносять іграшкового кота Мурчика, який шукає мишенятко і його
друзів, але не знаходить.
В и х о в а т е л ь. Котику, давай пограємося із нашими дітка-
ми в гру «Кіт та миші».
Хід гри
Діти-«мишенята» сидять на стільчиках-«нірках». За сигналом вибіга-
ють на килимок бавитися. Вихователь-«котик» прокидається і ловить дітей-
«мишенят», які повертаються на стільчики. Гра повторюється двічі–тричі.
Тема. На дерева, на лужок тихо падає сніжок
Мета: вчити ритмічно розміщувати мазки в певних місцях арку-
ша (на землі, на деревах); розвивати у дітей естетичне сприйняття,
увагу, кмітливість; викликати у дітей інтерес до образу зими.
Матеріал: аркуші паперу блакитного кольору, на яких зобра-
жені дерева, земля; пензлі на кожну дитину; гуашеві фарби біло-
го кольору.
Попередня робота: спостереження за снігопадом; розглядання
засніжених дерев, предметів на вулиці.
Вихователь запрошує дітей до вікна.
В и х о в а т е л ь. Діти, подивіться, чим вкриті гілочки дерев?
(Снігом)
В и х о в а т е л ь. Якого він кольору? (Білого)
В и х о в а т е л ь. Скільки снігу на деревах та землі? (Багато)
В и х о в а т е л ь. Коли сніжок падає на дерева і землю, то він одя-
гає їх у теплу шубку, яка захищає гілочки і земельку від морозу.
Чути стук у двері.
В и х о в а т е л ь. До нас хтось завітав.
Із дверей заносять іграшкову білочку.
Б і л о ч к а. Доброго ранку, діти!
В и х о в а т е л ь. Ми дуже раді, білочко, що ти до нас завітала.
Б і л о ч к а. Мені дуже потрібна ваша допомога. У моєму лісі зо-
всім немає снігу і ялинка, на якій я мешкаю, замерзає від морозу.
Показує малюнок ялинки на великому аркуші.
В и х о в а т е л ь. Не плач, білочко. Ми з дітками тобі допоможе-

мо. Ось дивись, у нас є біла фарба, вона біла як сніг. Ми твою ялин-
ку прикриємо снігом. Дітки сідайте зручно і подивіться, як можна
за допомогою фарби одягнути ялинку в біленьку шубку.
Вихователь показує послідовність нанесення фарби на аркуш паперу,
вкриваючи силуети ялинки, землю білими мазками.
Б і л о ч к а. Ось моя ялинка одягнена в білий кожушок. Дякую
вам! Але ж мої сусідки білочки також хвилюються за свої ялинки.
Ви їм допоможете?
В и х о в а т е л ь. Звісно допоможемо. Правда діти? (Так!)
В и х о в а т е л ь. Тож одягнемо ялиночки в білі кожушки.
У кожного з вас є зелена ялинка і галявинка, на якій вона росте. Слід
засипати їх сніжком. Малюватимемо ми ось цією фарбою. Якого во-
на кольору? (Білого)
В и х о в а т е л ь. А чим набирають фарбу? (Пензликом)
В и х о в а т е л ь. Покажіть, в якій руці тримають пензлик і як
це роблять.
Діти піднімають праву руку з пензликом в ній; вихователь перевіряє
правильність.
Ось тепер можна малювати.
Діти малюють мазки по всьому аркушу, вихователь разом із білочкою
перевіряють роботу, допомагають малятам.
Б і л о ч к а. Дякую, малята за допомогу. Тепер я можу поверну-
тися на свою галявинку.
В и х о в а т е л ь. До побачення, білочко! Чекай на нас в гості.
Ми завітаємо до вас на галявинку, як підемо на прогулянку. Зараз
спостерігатимемо за снігом, який лежить за вікном.
Музичний розвиток
Музика є одним із важливіших факторів усебічного розвитку лю-
дини. Музика, як і будь-яке мистецтво, допомагає дітям пізнавати
світ і виховує їх. Найперше вона безпосередньо впливає на емоцій-
ну сферу людини. Музика викликає у дитини позитивні емоції. Ха-
рактерним є особлива організація занять із дітьми цього віку: вони
проводяться невеликими підгрупами або всією групою. Потреба єд-
ності виховного і навчального процесу зобов’язує музичного керів-
ника погоджувати свої плани із загальною спрямованістю роботи
в групі. Вихователь — це однодумець і перший помічник музично-
го керівника на музичних заняття.
Музичний керівник веде заняття, акомпанує на інструменті,

а вихователь стимулює дітей до підспівування знайомих пісень, ритміч-
них рухів під музику, є зразком для малят. Завдання музичного вихо-
вання дитини органічно пов’язані із завданнями фізичного, морально-
го і розумового її виховання. Більше того, можна стверджувати, що на
музичних заняттях успішно реалізуються програмові вимоги до здій-
снення всебічного виховання дітей. На музичних заняттях діти руха-
ються під музику більшу частину заняття. Моторні акти відбуваються
у формі гри та танцю, а також вправ для розвитку почуття ритму, ко-
ли беруть участь різні групи м’язів. Завдяки змісту музичного матері-
алу і груповій формі організації занять діти вчаться любити природу,
помічати її красу; поступатись одне одному, діяти узгоджено.
На музичних заняттях традиційно приділяється увага розви-
тку спеціальних музичних здібностей: почуттю ритму, навичкам
співу, музичному слуху тощо. Це, безумовно є стрижнем музично-
го виховання дітей.
Закріплення знань і навичок, здобутих дітьми на музичних за-
няттях, відбувається в самостійній музичній діяльності. У всіх гру-
пах дошкільного закладу мають бути іграшки і дитячі музичні ін-
струменти, що звучать: брязкальця, дзвіночки, барабани, органчики
тощо. Всі музичні іграшки — інструменти розташовують в одному
куточку. Інструменти в ньому періодично змінюються залежно від
того, які з них потрібні в цей момент за планом. Одна з основних
умов щодо організації подібного куточку — привабливість. У дітей
має виникнути бажання пограти на інструменті.
Робота з музичного виховання містить індивідуальну роботу
з дітьми. Вона проводиться музичним керівником не лише на му-
зичних заняттях, а й під час прогулянки увечері у вільний час. Пе-
дагог працює над правильним диханням, артикуляцією і звукови-
мовою дитини.
Орієнтовні конспекти занять із музики

Мета: вчити дітей виконувати рухи в такт музики; удосконалю-
вати уміння визначати характер музики; розвивати навички співу;
виховувати почуття естетичного смаку.
Музичний репертуар: «Крокуємо разом» (муз. М. Раухверге-
ра); «А-а, котків два» (українська народна пісня, обробка Т. Шу-
тенко); «Пташка» (сл. А. Барто, муз. М. Раухвергера), гра «Соне-
чко і дощик».
Діти сидять півколом біля музичного керівника разом із вихователем.
М у з и ч н и й к е р і в н и к. До нас у гості завітала лялька.
Її звати Ляля. Вона дуже непосидюча і любить рухатися, гратися.
Вона запрошує вас на прогулянку.
Діти крокують під музику «Крокуємо разом».
Рівними доріжками
Швидко ходим ніжками.
Тут-туп-туп,
А тепер всі станьмо тут.
М у з и ч н и й к е р і в н и к. Дивіться, наша Ляля вже стоми-
лась: хоче спати. Заспіваємо їй колискову «А-а, котків два, сірі бі-
лі обидва».
Діти імітують заколихування ляльки, склавши ручки перед собою.
М у з и ч н и й к е р і в н и к. Заснула наша лялечка, але ж
хтось стукає у віконце.
Підходить до вікна.
— Та це ж пташка!
Виконує пісню «Пташка».
На віконце пташка сіла,
Ой, хоч би не полетіла!
Ой, посидь не відлітай!
Полетіла. Ай!
Діти підспівують.
М у з и ч н и й к е р і в н и к. Лялька наша прокинулася, за-
просимо її до таночку.
Таночок «Гопачок»
Музика змінюється, звучить «дощик».
Діти грають в гру «Сонечко і дощик».
Мета: продовжувати вчити дітей виконувати рухи в такт музи-
ки; удосконалювати уміння; визначати характер музики; розвива-
ти навички співу; виховувати почуття естетичного смаку.
Музичний репертуар: «Ходимо-бігаємо» (муз. Р. Рустамова); «Так-
так-так» (муз. О. Тілічеєвої), «Пташка» ( сл. А. Барто, муз. М. Раух-
вергера), «Гопачок», «Бубон» (муз. М. Карасьова).
Музичний керівник запрошує дітей разом із ведмедиком до вправи
«Ходимо-бігаємо».
М у з и ч н и й к е р і в н и к. Розвеселились наші дітки, погра-
ємо з долоньками та ніжками.
Слухання пісеньки «Так-так-так».
Поплещіть-но ручки так-так-так!
Ручки помахайте так, так, так!
Тупніть каблучки так, так, так!
Ніжки пострибайте так, так, так!
М у з и ч н и й к е р і в н и к. Пташка знову стукає у віконеч-
ко. Заспіваємо про неї пісеньку.
Діти виконують пісеньку «Пташка».
М у з и ч н и й к е р і в н и к. Розвеселилися ведмедик і пташ-
ка, вони хочуть танцювати.
Танок «Гопачок»
М у з и ч н и й к е р і в н и к. Діти, зверніть увагу на цей бубен,
який приніс нам ведмедик у кошику. Зараз ми з ним пограємось.
Гра «Бубон»
Мета: вчити дітей повторювати за дорослими інтонацію під
час співу і дотримуватись ритму руху; розвивати звуковисотний
слух.
Музичний репертуар: «Хто як кричить» (муз. А. Філіпчен-
ка); «Ведмедикові спати час» (муз. Г. Гриневича); «Лялька крокує
і бігає» (муз. М. Раухвергера); «Ялинка», «Гра з брязкальцями»
(муз. А. Лазаренка).
Лялька Ляля завітала в гості до дітей.
М у з и ч н и й к е р і в н и к. Якого кольору в ляльки сукня?
Вона велика чи маленька?
Проводиться вправа «Лялька крокує і бігає» з ритмічними рухами. Діти
сідають на стільчики.
М у з и ч н и й к е р і в н и к. Лялька принесла нас сьогодні
альбом із картинками. Зараз ми його роздивимось і послухаємо му-
зичні твори за картинками.
На картинках зображені ведмідь, який спить, прикрашена ялинка, бряз-

кальця. Усі ці тварини є героями пісні «Хто як кричить».
Діти по одному перегортають сторінки альбому, а музичний керівник
грає мелодію. Діти повторюють рухи під мелодію або звуконаслідування.
Рухлива гра «Сонечко і дощик»
Мета: продовжувати вчити дітей ритмічно рухатися під музику.
Музичний репертуар: «Півники» (муз. Р. Рустамова), «Ходимо-
бігаємо» (муз. М. Раухвергера); «Ладунки-ладушки» (російська на-
родна пісня, обробка Т. Шутенко), «Жук» (муз. А. Філіпенко).
Музичний керівник
Великі ноги мляво край дороги —
Топ, топ, топ!
Дітки, покажіть, як ідуть великі ноги.
Діти крокують, високо піднімаючи ноги.
Маленькі ніжки, швидко край доріжки —
Топ, топ, топ!
М у з и ч н и й к е р і в н и к. Покажіть, як ідуть маленькі ніжки.
Діти показують, як маленькі ніжки бігли по доріжці — на носочках.
Молодці, дітки! Сідайте на стільці. Подивіться, хто до нас заві-
тав.
Показує півника з пишним хвостом. Діти разом із півником розучують
гру «Ладушки-ладушки».
Ладусі-ладонькі —
Веселі долоньки.
Плескайте гучніше,
Буде веселіше.
Наші долоньки вміють голосно плескати, а тепер покладіть їх на
колінця і послухайте пісню про жука.
По дорозі жук-жук,
По дорозі чорний.
Подивіться ви на мене,
Який я моторний.
Гра з брязкальцями
Швидко з брязкальцем біжать
Діточки маленькі.
Танцювати, танцювать
З брязкальцем новеньким.
Ля-ля-ля,
З брязкальцем новеньким!
Діти бігають, кружляють.

По долоні брязкальцем стукайте швиденько.
Гарно грають всі малята
Брязкальцем новеньким.
Ля-ля-ля,
Брязкальцем новеньким!
Діти стоять і вдаряють брязкальцем по долоньці.
М у з и ч н и й к е р і в н и к. Запрошуємо півника погратися
з нами в групі та познайомимо його з ляльками ведмедиком і пташ-
кою.
Формування елементарних
математичних уявлень (сенсорика)
У пізнавальному розвитку дитини перші математичні успіхи за-
ймають значене місце. Автори різних програм із виховання та на-
вчання дітей у дитячому садку обов’язково розглядають етапні кро-
ки в засвоєнні дітьми якісних та кількісних характеристик предме-
тів і явищ у навколишньому середовищі, живої та неживої природи
у розділах «Сенсорне виховання», «Предметна діяльність», «Розви-
ток мовлення», «Конструювання». Традиційно в педагогіці ранньо-
го віку пропонуються різні методичні засоби, що необхідні для ста-
новлення початкових числових уявлень у дітей, формування еле-
ментарних знань про розташування предметів у навколишньому
середовищі та навчання орієнтації в ньому.
Вихователі, розробляючи сценарії математичних занять та зва-
жаючи на відповідні методики, прагнуть до того, щоб вони співвід-
носилися з постійно підвищенням пізнавальних і лексичних мож-
ливостей дітей раннього віку. Не менш значущим на занятті є ство-
рення позитивної атмосфери співпраці між дорослим і дитиною. Для
досягнення позитивного ставлення дитини до дорослого, який про-
водить заняття і формування у дітей стійкого інтересу до занять із
математичного циклу, застосовуються ігрові завдання, під час яких
діти розв’язують пізнавальні задачі разом із дорослим, а потім і са-
мостійно. Спочатку всі математичні задачі пропонуються дитині за
допомогою тільки натуральних предметів. Деякі задачі спирають-
ся на розуміння дитиною слів які означають розмір, колір, кіль-
кість предметів.
Заняття математичного циклу розподілені за складністю запро-
понованих завдань відповідно до пізнавальних можливостей, що по-
ступово підвищуються. Для кожного заняття спеціально розроблений
ілюстративний матеріал — у вигляді набору яскравих завдань — для

формування елементарних математичних навичок. Для занять ви-
користовуються такі дидактичні іграшки та будівельні матеріали:
• дзвоники, барабан, бубен;
• матрьошки;
• пірамідки різного кольору і розміру;
• кульки різного кольору та розміру;
• м’ячі;
• квадратні і круглі формочки-вкладки;
• будівельний матеріал;
• набори ґудзиків, стрічок, шнурків різного розміру та кольору.
Маленькі діти краще сприймають і запам’ятовують нову інфор-
мацію під час комбінованих занять, які містять у собі дидактич-
ну гру, заняття з будівельним матеріалом і виконання динамічних
вправ. Досвід роботи з дітьми раннього віку свідчить про те, що по-
ставлені на одному занятті програмові завдання не можуть бути за-
своєні дитиною з першого разу. Без багаторазового повторення на-
віть засвоєний матеріал може бути не правильно виконаний після
деякої перерви в заняттях. Тому навчання на заняттях математич-
ного циклу повинно проводитись поступово з багаторазовим звер-
ненням до вже проведених раніше занять, повторення їх з ураху-
ванням нових знань дітей, із широким використанням дидактич-
них ілюстративних матеріалів.
Орієнтовні конспекти занять із математичних уявлень

Тема. Групування неоднорідних предметів за формою
Мета: вчити дітей фіксувати увагу на формі предмета; формува-
ти прийоми встановлення відповідності та різниці форм однорідних
предметів; вчити виконувати завдання за зразком і словесною вка-
зівкою (такий — не такий); вчити виконувати прості дії з предме-
тами (нанизування на стрижень); розвивати увагу, зосередженість;
виховувати акуратність, працелюбність.
Матеріал: однорідні башточки різної форми з п’яти предметів.
Вихователь пропонує дітям погратися з «чарівним мішечком». У мішеч-
ку предмети двох різних форм: п’ять кругів та п’ять квадратиків.
В и х о в а т е л ь. Діти, в нашому «чарівному мішечку» щось
лежить. (Дає дітям торкнутися закритого мішка.) Давайте поди-
вимося що там.
Викликає всіх дітей по черзі, вони дістають по одному предмету із мі-

шечка.
— Ми дістали всі предмети. Подивіться, наш мішечок пустий.

Давайте їх роздивимося. Є предмети ось такої форми (показує кру-
жок) і ось такої (показує квадратик).
Василько, чи однакові за формою предмети? (Різні)
— Але наші предмети перемішалися, давайте розподілимо їх на
дві групи за формою. Ось такі (круги) надінемо на цей стрижень,
а ось ці (квадрати) на цей стрижень.
Допоможіть мені розібрати наші фігурки. Візьми, Юрко, пред-
мет і надінь його на стрижень.
Дитина бере круг і одягає на стрижень із кругом.
Діти по черзі виконують завдання, відповідаючи на запитання такий —
не такий.
В и х о в а т е л ь. Ми з вами розподілили наші предмети. Давай-
те подивимося, чи правильно ми це зробили.
Діти разом із вихователем розглядають дві пірамідки.
Вихователь запрошує дітей до індивідуальної роботи. Діти розподіля-
ють предмети на дві групи, надіваючи їх на відповідні стрижні.
Ускладнення: дітям, які виконали завдання, пропонується робота з пред-
метами наближеної форми: круги, овали; квадрати, прямокутники. Сорту-
вання предметів різної форми проводиться кожною дитиною двічі–тричі.
Тема. Грибочки по місцях
Мета: вчити дітей розрізняти кольори, знаходити один із зада-
них кольорів, називати його; розвивати дрібну моторику рук; вихо-
вувати увагу, мислення, вміння гратися поряд.
Матеріал: спеціальний столик з отворами, поділений на квадра-
ти різних кольорів; грибочки двох кольорів: червоного, синього.
Вихователь пропонує дітям роздивитися підставочки з отворами, роз-
фарбованими двома кольорами.
В и х о в а т е л ь. Діти, ці підставочки приніс нам Буратіно. По-

дивіться, вони розфарбовані різними кольорами — червоним і си-
нім (показує).
Який це колір? (Червоний)
— А це який колір? (Синій)
— Сергійко, покажи червоний колір (показує).
— Ніно, покажи синій колір (показує).
Вихователь по черзі викликає дітей, спонукає їх показати і назвати від-
повідний колір.
В и х о в а т е л ь. Буратіно приніс ще й коробочку, давайте в неї
заглянемо (дістає один предмет). Що це, діти? (Грибок)
— Якого він кольору? (Червоного)
— А цей? (Синього)
Вихователь виймає всі грибочки з коробочки, разом із дітьми визнача-

ють їх колір.
В и х о в а т е л ь. Грибочки, як і підставочки, розфарбовані
в червоний і синій кольори. Якщо «посадити» грибочок червоного
кольору на червоній половинці підставочки, то грибок не буде ви-

дно, він «сховається». Давайте «заховаємо» всі грибочки.
Мишко, візьми грибок червоного кольору і «посади» його в отвір
червоної підставки (дитина виконує). Ось грибок і «заховався».
Микито, якого кольору ти обрав грибок? На яку підставочку йо-
го слід посадити? (Синій, на синю)
Таким чином діти по черзі «розсаджують» гриби в отвори за кольорами.
В и х о в а т е л ь. Зараз у кожного з вас є свої підставочки, свої
грибочки. Заховайте свої грибочки на підставочках, щоб їх не бу-
ло видно.
Діти виконують завдання, а вихователь закріплює з ними назви ко-
льорів.
В и х о в а т е л ь. Добре ми погралися, всі грибочки «заховали-
ся» від нас. Подякуємо Буратіно за таку цікаву гру.
Діти дякують ляльці і запрошують Буратіно до спільної гри в групі.
Тема. Нанизування великих і маленьких намистинок
Мета: вчити дітей чергувати предмети за розміром, звертаючи
увагу на їхню різницю в розмірах; формувати вміння орієнтувати-
ся на слова великий, маленький; розвивати увагу; виховувати ціка-
вість, посидючість.
Матеріал: для кожної дитини по 8 дерев’яних чи глиняних
намистинок двох розмірів (діаметр великої — 2 см, маленької —
1 см), однакового кольору і форми; тоненькі шнури або товсті нитки
з навощеними, заздалегідь обклеєними кінцями; ляльки для кож-
ної дитини.
Вихователь перед дітьми висаджує ляльок за кількістю дітей.
В и х о в а т е л ь. Діти, сьогодні наші ляльки зібрались на свя-
то і хочуть одягнути красиве намисто. Але воно в них розсипалося.
Давайте їм допоможемо. Я зібрала всі розсипані намистинки, роз-
дивимося їх. (Показує один набір намистинок одного кольору, але
різних за розміром.)
В и х о в а т е л ь. Подивіться, ці намистинки одного кольору,

але різні за розміром. Ось ця велика (показує), а ця — маленька (по-
казує). Необхідно нанизувати на ниточку спочатку велику намис-
тинку, потім маленьку.
— Тетянко, обери велику намистинку.
Дитина обирає, вихователь нанизує її на ниточку.
— Світлано, яку намистинку візьмемо? (Маленьку)
— Нанижемо маленьку намистинку. А тепер яку? (Велику)
Діти по черзі називають розмір намистинок і одягають їх на ниточку
разом із вихователем.
В и х о в а т е л ь. Одне намисто в нас і готове. Це намисто для

ляльки Каті. Тепер ви самі зробите кожен своїй ляльці намисто.
Діти індивідуально виконують нанизування намистинок на ниточку,
чергуючи їх за розміром.
В и х о в а т е л ь. Молодці, всі впоралися з роботою. Тепер при-
красимо намистом наших ляльок. Вони дуже вдячні вам, діти, що
зможуть піти на свято.
Тема. Знаходження предметів аналогічної форми
Мета: вчити дітей виділяти форму в названих предметах навко-
лишнього середовища, користуючись геометричними фігурами, як
орієнтиром; розвивати увагу, кмітливість; виховувати цікавість.
Матеріал: геометричні фігури (круг, квадрат, овал, прямокут-
ник, трикутник); предмети круглої форми (м’яч, кулька, ґудзик),
квадратної (носова хустка, кубик), овальної (яйце, огірок, слива),
прямокутної (цеглинка, книжка, прапорець), трикутної (призма,
косинка, елемент геометричної мозаїки).
Перед дітьми на столику стоять будиночки з різними віконечками (круг,
квадрат, овал, прямокутник, трикутник).
В и х о в а т е л ь. Діти, сьогодні ми потрапили в місто, де буди-
ночки мають різні віконечка, в цих будиночках живуть різні речі.
Коли мешканці вийшли погратися на вулицю, вони розгубилися,
тому тепер не знають, де вони живуть. Ось подивіться, вони перемі-
шалися і дуже сумують, що не можуть потрапити додому. Чи змо-
жемо ми їм допомогти? (Так)
— Розподіляти ми будемо їх за формою віконечок, на які вони
схожі. Миколко, обведи м’ячик пальчиком. Він круглий. Знайди ві-
конечко такої самої форми.
Дитина підходить до будиночка з круглим віконечком.

Так, м’ячик живе в цьому будиночку.
А ось ця книжка іншої форми. Знайди, Віро, віконечко такої самої
форми. Дитина показує будиночок із прямокутним віконечком.
Так, ця книжка живе в цьому будиночку.
Діти по черзі виходять до вихователя, беруть предмет, називають його
і знаходять будиночок із таким самим віконечком за формою.
В и х о в а т е л ь. Ось ми і допомогли мешканцям будиночків по-
вернутися додому. Вони вам дуже вдячні. І дарують нам на згадку
ось ці яскраві геометричні фігурки, щоб ми могли з ними гратися.
Ігри-заняття з будівельним матеріалом

Конструювання розвиває дрібну моторику рук дитини, її сприй-
няття мислення, уявлення. Воно вчить співвідносити деталі будівель-
ного матеріалу в горизонтальній і вертикальній плоскостях. Занят-
тя з будівельним матеріалом — вид предметних дій, де сам матеріал
без попереднього обігравання не може підвести дітей до побудови бу-
дівлі. Спонуканням до дії є не сам зразок, а уявлення про нього. На-
приклад, наклавши кубик на кубик, дорослий говорить: «Вийшла
башточка. Злетів на неї півник і заспівав: «Ку-ка-рі-ку!» Або можна
обіграти таку ситуацію: до матрьошки приїжджає машина і відво-
зить її до котика. Машина може бути будь-якої конструкції, голов
не, щоб дитина розуміла значення образу, вплетеного в уяву ігрової
ситуації. З дітьми раннього віку дорослий розв’язує конструктивні
завдання шляхом засвоєння основних прийомів прикладання в го-
ризонтальній та вертикальній площинах.
Діти з однаковою цікавістю займаються з настільним та напіль-
ним наборами будівельного матеріалу. Вони допомагають доросло-
му будувати огорожу, гараж, машину, використовуючи пластмасо-
ві конструктори.
Орієнтовні конспекти занять із конструювання

Тема. Знайомство з цеглинкою. Широка і вузька доріжки
Мета: вчити дітей щільно прикладати цеглинки одна до одної,
розподіляючи будову по площині; привчати дітей гратися з будо-
вою; закріплювати розуміння слова цеглинка, як будівельного ма-
теріалу; розвивати моторику рук, уяву мислення; виховувати дру-
желюбні стосунки в обіграванні будов.
Матеріал: цеглинки (по 8–10 на кожну дитину); іграшки: ляль-
ка, машинка.
Вихователь показує дітям маленьку ляльку.
В и х о в а т е л ь. Це діти, хлопчик Василько. Привітайтесь із
ним.
Д і т и. Доброго ранку!
В и х о в а т е л ь. Він дуже непосидючий. Любить постійно бі-
гати. Щоб бігати — потрібні доріжки. Давайте збудуємо для нього
доріжку. Будуватимемо з цеглинок. Ось таких (показує). У цеглин-
ки є довша і коротша сторони. (Проводить пальчиком називаючи

«довша» і «коротша».)
— Сашко, покажи коротшу сторону цеглинки.
— Оленко, покажи довшу сторону цеглинки.
Вихователь викликає дітей по одному, вони проводять по короткій і до-
вгій сторонах цеглинки, називаючи їх.
В и х о в а т е л ь. Тепер будуватимемо доріжку для Василька.
Прикладаємо цеглинки щільно одну до одної коротшою стороною.
(Демонстрація роботи.) Ось і вийшла в нас вузька доріжка. Василь-
ко бігає по доріжці.
Чути сигнал машини.
В и х о в а т е л ь. Ось ще й автомобіль приїхав. Він також хоче
їздити по доріжці. Василько маленький, а автомобіль великий, то-
му йому необхідно збудувати широку доріжку. Приставлятимемо
цеглинки довшою стороною одну до одної. Допоможи, мені, Сер-
гійко.
Діти будують широку доріжку.
В и х о в а т е л ь. Для автомобіля доріжка готова. Автомобіль
їздить по доріжці: «Бі-бі». А зараз ви побудуйте вузеньку і широку
доріжки для Василька та автомобіля.
Діти будують, а вихователь роздає їм іграшки для обігравання буді-
вель.
Тема. Будуємо будиночки для ляльок
Мета: закріплювати вміння дітей будувати будиночок, лавку,
драбинку; вчити пов’язувати будівлі одним сюжетом; розвивати
у дітей цікавість до спільної гри; виховувати дружні стосунки, по-
чуття взаємодопомоги.
Матеріал: 9 цеглинок, 6 кубиків, мотрійки, іграшка собачка.
Вихователь звертає увагу на велику кількість будівельного матеріалу
на столі. Діти називають матеріал: цеглинки, кубики.
В и х о в а т е л ь. Сьогодні ми побудуємо будиночки для ляльок.
Один будиночок я збудую з вашою допомогою. Із чого будуватиме-
мо будиночок? (Із цеглинок)
— Так. Дві цеглинки ставимо вертикально. А щоб вийшло ві-
конечко, що слід зробити? (Покласти цеглинку на довгу сторону
між цеглинками.)
— Молодець, Вово! А дах поставить нам Оленка.

Ось і збудували будиночок. Тепер ви самі збудуйте другий бу-
диночок.
Вихователь викликає дітей по одному, вони ставлять поступово цеглин-
ки, будуючи другий будиночок.
В и х о в а т е л ь. Молодці, я вважаю, що наші ляльки будуть
задоволені. А я ще побудую біля одного будинку драбинку, а ви бі-
ля другого — лавочку.
Діти виконують завдання.
В и х о в а т е л ь. Тепер чекатимемо, хто прийде першим до на-
шої будівлі.
За ширмою чути гавкання собачки «гав-гав». Вибігає собачка
і ховається в один із будиночків. За нею вибігають маленькі мотрійки і хо-
ваються в другий будиночок. Іде велика мотрійка, шукає маленьких мотрі-
йок. Піднялася вона по сходинках, заглянула в перший будиночок, поба-
чила собачку. Собачка загавкала: «Гав-гав!»
Мотрійка злякалась і побігла до другого будиночку. Почала кликати ма-
леньких мотрійок. Вони почули її, виглянули у віконечко. Велика мотрій-
ка сіла на лавочку і почала відпочивати. Тут прибігли маленькі мотрійки
і почали весело гратися біля будиночків.
В и х о в а т е л ь. Дітки, давайте побудуємо кожній мотрійці
будиночок.
Діти будують будиночки на великому столі біля збудованих будиноч-
ків.
Після закінчення заняття діти продовжують обігравати будівлю під ке-
рівництвом вихователя. Можна ввести й інших персонажів у гру.
Розвиток дрібної моторики рук

у дітей раннього віку
Розвитку загальної та дрібної моторики дитини необхідно при-
діляти увагу, розпочинаючи з раннього віку.
Учені довели, що рухливі імпульси пальців рук впливають на
формування «мовленнєвих» зон і позитивно діють на кору головно-
го мозку дитини. Різноманітні дії руками, пальчикові ігри стиму-
люють процес мовленнєвого і розумового розвитку дитини.
Заняття та ігри, спрямовані на розвиток моторики зап’ястя
і пальців рук, зараз особливо популярні.
Рівень моторного розвитку рук (сила, спритність, швидкість та точ-
ність рухів) і ручних навичок (використання різних інструментів —
ножиці, голки, лопатки та ін., застібання застібок) у дошкільному

віці є діагностичним фактором, що визначає рівень розвитку загаль-
ної моторики та мовлення. Якщо руки розвинені недостатньо, то це
часто свідчить про деякі відставання у розвитку дитини.
Існують спеціальні ігри та вправи, які поможуть розвинути та
зміцнити рухи малюка, диференційовані рухи пальців рук.
Під час цих ігор розвиваються такі рухи:
• хапання: дитина вчиться хапати предмети, діючи цілеспрямо-
вано;
• співвідносні дії: дитина вчиться поєднувати два предмети або дві
частини одного предмета;
• наслідування рухів рук дорослого;
• рухи зап’ястя та пальців рук.
Крім того, заняття щодо дрібною моторики позитивно вплива-
ють на загальний розвиток дитини, допомагають їй стати самостій-
нішою і впевненішою у собі.
Ігри з різноманітними предметами і матеріалами

Мета: розвивати хапання, узгоджені дії обох рук, чіткі та дифе-
ренційовані рухи зап’ястя та пальців рук; формувати уміння роз-
стібати та застібати липучки, кнопки, ґудзики, блискавки; розви-
вати мислення та уяву.
Матеріали: предмети, іграшки та матеріали добираються відпо-
відно до мети завдання.
Методи навчання: показ дій; дії руками дитини; словесна ін-
струкція (поетапно).
Організація занять
Дітям складно опанувати дії, спрямовані на розвиток руху рук
і дрібної моторики пальців. Тому під час проведення занять необхід-
но дотримуватись такого:
1. Не допускати перевтомлення дітей — спочатку тривалість за-
нять не повинна перевищувати 5–10 хвилин, поступово її мож-
на збільшити.
2. Рівень складності гри повинен відповідати віковим та індивіду-
альним особливостям дитини.
3. Обігравати сюжети занять для того, щоб зацікавити малюків.
4. Заняття проводити у вільний час індивідуально або з невеликою
підгрупою дітей.
Порядок роботи
Робота з дітьми будується за принципом поступового підвищення
рівня складності завдань. Наприклад, під час проведення гри «На-
мисто для ляльки» спочатку необхідно запропонувати дітям зроби-

ти намисто з декількох великих намистин, а потім можна збільши-
ти їх кількість, використати намистинки меншого розміру.
Для закріплення рухів доцільно неодноразово пропонувати ді-
тям аналогічні завдання, але по-різному обігравати їх і використо-
вувати різні матеріали.
Допомога дітям
Спеціальні ігри та вправи, що спрямовані на розвиток дрібної мо-
торики, дуже складні для маленьких дітей. У цьому віці руки малят
ще не достатньо розвинуті. Діти не вміють регулювати силу, спрямо-
ваність рухів. Часто відсутність умінь або їх недостатня сформова-
ність сердить і засмучує малят. У випадку засмучення вони можуть
втратити цікавість до гри. Щоб цього не сталося, необхідно допомог-
ти дитині: ще раз показати їй, як необхідно виконувати ту або іншу
дію, або взяти її руки у свої, виконати дії спільно.
Заходи безпеки
Під час занять стежити за дотриманням заходів безпеки — не до-
зволяти дітям брати до рота дрібні предмети і деталі.
Гра «Сховай у долоні»
Мета: зміцнити м’язи пальців та зап’ястя рук.
Матеріали: шматочки поролону або гумові кільця, інші іграш-
ки з пористих, гнучких матеріалів, які можна затиснути в руці (за
кількістю дітей).
Хід гри
Роздати дітям невеличкі шматочки поролону і запропонувати схова-
ти їх у долоні таким чином, щоб поролону не було видно: «Ось вам губки.
Сховайте їх так, щоб ніхто їх не побачив і не знайшов — затисніть міцні-
ше в долоні!»
Діти, які гарно сховали поролон, залишають його собі. Якщо предмет
було видно, ведучий забирає його.
Гра «Неслухняні кульки»

Мета: зробити масаж долонь дитини; розвивати спритність ру-
хів пальців і зап’ястя рук.
Матеріал: невеличкі кульки: гумові, пластмасові, дерев’яні;
крупа тощо.
Хід гри
Роздати малюкам кульки і запропонувати покатати їх по столу до-
лонями: «Ось вам маленькі кульки. Давайте пограємо з ними — по-
катаємо по столу. Тільки кульки неслухняні — хочуть втекти, не
відпускайте їх». Потім необхідно попросити малюків покатати кульки

між долонями.
Коли діти навчаться катати кульки, можна запропонувати їм крупу
або намистинки, при цьому вони можуть накрити долонями одразу декіль-
ка намистинок або крупинок.
Гра «Хвильки»
Мета: розвивати відповідні, хапальні рухи рук, диференційова-
ні рухи пальців рук.
Матеріали: шнурки синього або блакитного кольору, паперо-
вий кораблик.
Хід гри
Роздати дітям шнурки і показати, як зробити з них хвильки. Запропо-
нувати поглянути, який красивий кораблик. Кораблик іграшковий, зробле-
ний із паперу. Запропонувати зробити для нього іграшкове море зі шнурків
або ниток, потім пустити його в казкове плавання.
Гра «Сонечко світить»
Мета: розвивати відповідні рухи рук, дрібну моторику пальців
рук; вчити застібати і розстібати прищепки.
Матеріал: круг жовтого кольору з картону діаметром 15 см, при-
щепки.
Хід гри
В и х о в а т е л ь. Погляньте у віконце. Бачите, як яскраво сві-
тить сонечко. Давайте зробимо таке саме сонечко. Ми перетворимо
цей круг (показує) на сонечко. Давайте зробимо йому промінчики.
Показати дітям, як прикріпити прищепки-промінчики до країв кру-
га. Звернути увагу малюків на те, що натискати на кінці прищепки необ-
хідно одночасно двома пальцями. Потім запропонувати дітям «зняти про-
мінчики».
Пальчикові ігри
Пальчикові ігри дають можливість батькам і вихователям гра-
тися з малюками, радувати їх, одночасно розвиваючи мовлення
і дрібну моторику. Завдяки таким іграм дитина отримує різноманіт-
ні сенсорні враження, у неї розвивається уважність і здатність зосе-
реджуватися. Такі ігри формують добрі взаємини між дітьми, а та-
кож між дорослим і дитиною.
Персонажі та образи наших пальчикових ігор — павук і метелик,
коза і зайчик, дерево і птах, сонечко і дощик — подобаються малюкам
з півтора-двох років, діти із задоволенням повторюють за дорослими
тексти і рухи. Одні пальчикові ігри готують малюка до лічби, в інших

дитина повинна діяти за допомогою обох рук, що допомагає краще
усвідомити поняття вище і нижче, зверху та знизу, праворуч і ліворуч.
Ігри, в яких малюк ловить або гладить руку дорослого або ін-
шої дитини, ляскає по руці або загинає пальці партнера по грі,
є важливими для формування відчуття упевненості у дитини. Де-
які ігри, в яких пальчики називаються по черзі або діють по чер-
зі, нагадують маленькі казочки (наприклад, «Двоє товстих по-
росят», «Двоє рудих тарганів», «Краб») і виконати їх самостій-
но можуть діти 4–5 років, а меншим повинні допомагати дорослі.
Вимовляти тексти пальчикових ігор дорослий повинен якомога
виразніше: то підвищуючи, то знижуючи голос, роблячи паузи,
підкреслюючи окремі слова, а рухи виконувати синхронно з тек-
стом або в паузах. Малюкам важко промовляти текст, їм достат-
ньо того, що дорослий виконує рухи або виконувати рухи за йо-
го допомогою. Для деяких ігор можна надягати на пальчики папе-
рові ковпачки або малювати на подушечках пальців очі та ротик.
Пальчикові ігри спонукають малюків до творчості й у тому ви-
падку, коли дитина придумує до текстів свої, нехай навіть не ду-
же вдалі рухи, її слід хвалити і просити, по можливості, проде-
монструвати свої творчі досягнення, наприклад, татові або бабусі.
Найбільшу увагу дитини привертають пальчикові ігри зі співом.
Синтез руху, мовлення та музики радує малюків і дозволяє прово-
дити заняття найефективніше; можна проспівувати запропоновані
тексти на будь-яку відповідну мелодію.
Рекомендації щодо проведення

пальчикових ігор із дитиною
Беручись до роботи, слід пам’ятати про такі принципи
проведення занять:
• перед грою з дитиною необхідно обговорити її зміст, відразу при
цьому відпрацювати необхідні жести, комбінації пальців, руху.
Це не тільки дозволить підготувати малюка до правильного ви-
конання вправи, але й створить необхідний емоційний настрій;
• виконувати вправу слід разом із дитиною, при цьому демонстру-
ючи власну зацікавленість грою;
• при повторних проведеннях гри діти іноді починають вимовля-
ти текст частково (особливо початок і закінчення фраз). Посту-
пово текст розучується напам’ять, діти вимовляють його цілком,
співвідносячи слова з рухом;
• обравши дві або три вправи, поступово замінюйте їх новими. Най-

більш вподобані ігри можете залишить у своєму репертуарі і по-
вертатися до них, коли малюк виявить бажання;
• не ставте перед дитиною декілька складних завдань відразу (на-
приклад, показувати рухи і вимовляти текст). Обсяг уваги у ді-
тей обмежений, і завдання, яке важко виконати, може «відби-
ти» інтерес до гри;
• ніколи не примушуйте. Спробуйте розібратися в причинах від-
мови, по можливості, ліквідовувати їх (наприклад, змінивши
завдання або гру);
• стимулюйте підспівування дітей, «не помічайте», якщо вони спо-
чатку виконують щось неправильно, заохочуйте успіхи.
Заняття проводяться індивідуально або з групою дітей. Трива-
лість занять залежить від конкретної гри. Пальчикові ігри, які до-
бре знайомі дітям, можна проводити в перервах між заняттями, на
прогулянці.
Пташки
Запропонувати дітям повторювати рухи дорослого.
Ось пташки літають, махають крильцями. (Схрестити руки на
рівні зап’ясть, декілька разів підняти і опустити зап’ястя, пома-
хати крильцями.)
Приземлились пташки, крильця склали. (З’єднати долоні разом.)
Давайте погодуємо пташок, насиплемо їм зерняток. (Скласти
пальці однієї руки, поворушити ними.)
Ось як пташки клюють зернятка! (Легенько побарабанити по
столу зігнутим вказівним пальцем.)
Наїлись пташки і полетіли. (Схрестити руки на рівня зап’ястя,
декілька раз підняти та опустити.)
Моторчик
Дати дітям машини. Запропонувати пограти: «Давайте пограємо з ма-
шинками. Поїхали машини! Стоп! Зупинились машини. Треба завести мо-
торчики!»
Показати малюкам, як завести мотори. Для цього пальці рук, крім вели-
ких пальців, необхідно сплести разом, а великими пальцями крутити один
біля одного. «Моторчики» можуть працювати швидко і повільно.
Павучок
(Руки схрещені; пальці кожної руки «біжать» по передпліччю,
а потім по плечу другої руки.)
Гілкою павук ходив,
Дітки бігали за ним.
(Кисті опущені, виконуємо струшуючий рух (дощик).)

Раптом дощ з небес полив,
(удар долонями по столі/колінам)
Павучків на землю змив.
(Долоні притиснуті одна до одної боковими сторонами, пальці
розчепірені, хитаємо руками (сонечко світить).)
Сонце знову пригріває,
Павучок вже виповзає.
(Дії аналогічні до початкових.)
Виповзають дітки всі
Погуляти по росі.
(«Павучки» повзають на голові.)
Рибки
(Долоні зімкнуті, трішки округлені. Виконуємо хвилеподібні рухи
в повітрі.)
П’ять рибок маленьких
В ріці вигравали,
(руки притиснуті одна до одної; перевертаємо їх з боку на бік)
Велика колода
У річці лежала.
(Долоні зімкнуті, трішки округлені. Виконуємо ними «пірнаючі» рухи.)
І рибка сказала:
«Тут легко пірнати!»
А друга сказала:
«Боюся стрибати».
(Хитаємо зімкнутими долонями (заперечний жест).)
А третя сказала,
Що хочеться спати!
(Долоні повертаємо на тильну сторону однієї з рук (рибка спить).)
Четверта уже
Почала замерзати.
(Швидко зображуємо долонями тремтіння.)
А п’ята кричить:
«Тут крокодил!
(Зап’ястя з’єднані; долоні розкриваються й з’єднуються (рот).)
Швиденько пливіть,
Щоб не проковтнув!»
(Швидкі хвилеподібні рухи зімкнутими долонями (рибки
спливають).)
Равлик
(Одна з рук — «квіточка». Вона стоїть на столі, спираючись на лікоть.
Пальці напівзігнуті, розчепірені. Долонька — чашечка квітки. Друга
рука — равлик. Великий, середній і підмізинний пальці стикаються
кінчиками. Вказівний і мізинець витягнуті вперед (роги равлика).)
У будиночку сидить,
Ріжки висунув, мовчить.
(«Равлик» розгойдується з боку вбік.)
Потихеньку він повзе,

Свій будиночок везе.
(Повзе вперед по столі.)
Він на квітку заповзе,
(«равлик» заповзає на «квіточку»)
Пелюстки погризе,
(«равлик» по черзі обхоплює пальці («пелюстки») другої руки
(«квіточки»))
Ріжки в голову втягнув,
Заховався і заснув.
(Рука («равлик») згортається в кулак («втягує ріжки»).)
Бджілки
(Одна з рук стоїть на столі, спираючись на лікоть, пальці
розчепірені (ялинка). На другій руці пальці замикаються в кільце
(вулик). «Вулик» притиснутий до «ялинки» Діти заглядають
у «вулик».)
Будинок малесенький на ялинці.
Будинок для бджіл, а де ж трудівниці?
(Стискаємо кулачки. Стукаємо одним кулаком по другому, чергуючи
руки.)
Постукати треба в дім —
Три, чотири, п’ять, шість, сім.
Бджілки швидко вилітають,
Над малятами кружляють.
(Розводимо руками, розчепірюємо пальці й ворушимо ними (бджілки
літають).)
Змійка
(Одна рука — «змія». Пальці зімкнуті у щіпку. Руки дорослого або
іншої дитини — «доріжка».)
Подивіться, ось і я,
А у мене є змія!
(Повільно обертаємо кистю руки.)
І диваном, й килимами
Може повзати вона.
(Виконуємо рукою повільні хвилеподібні рухи. «Змія» повзе по
доріжці, перший палець відведений долілиць (рот). Спочатку повзе
повільно, а потім поступово прискорюючи темп (відповідно до
вимовного тексту).)
Хоч не має вона ніжок,
Повзе швидко по доріжкам.
Рота грізно відкриває —
Жабенят вона лякає.
(Пальці знову зімкнуті у щіпку. Крутимо кистю руки (ніби
оглядаючись).)
У змії очей немає,
Ловить всіх, кого спіймає.
Жабки й коники тікають,
(хвилеподібні рухи рукою)
Тебе змія за ніс хапає!

(«Змія» хапає за ніс партнера по грі.)
Дружні пальчики
Ось ці пальчики щипають,
(Великим і вказівним пальцем щипаємо долоню другої руки (або
мамину долоню.)
А ці пальчики гуляють,
(вказівний і середній «ідуть» по другій руці)
Ці два завжди розмовляють,
(середній та безіменний ворушаться, труться один об одного)
Ці — тихесенько дрімають,
(безіменний і мізинець притискаємо до долоні)
А великий із мізинцем
Можуть весело умитись.
(Крутимо великим пальцем навколо мізинця.)
Горщик
Під кришкою маленький горщик стояв.
(Зімкнути пальці, долоня повернути вниз. Притиснути до долоні
кулак другої руки. Великий палець усередині.)
Кришку відкриваємо —
(повертаємо «кришку» долонею нагору)
Мишка вибігає!
(Різко піднімаємо великий палець.)
Мої речі
Ось моя парасолька,
Я із нею ходжу.
(Піднімаємо праву руку над головою, згинаємо її (парасолька).)
Дощ нехай барабанить —
Парасольку не відпущу.
(«Барабанимо» пальцями лівої руки по правій (парасольці).)
А ось моя книжка,
(притискаємо долоні одна до одної, лікті зігнуті)
Можу її почитати,
(розкриваємо долоні «книжечкою»)
Можу вам малюнки
У книзі показати.
(Руки витягаємо, долоні відкриті.)
А це — м’ячик мій
Дуже спритний і смішний.
(Стискаємо кулачок, обертаємо кистю руки.)
Підкидаю його вгору
Над своєю головою.
(«М’ячик стрибає» над головою, ударяючись об долоню другої руки
(або об долоню партнера по грі.)
А ось — моє кошеня.
Я погладжу його.
Воно тихенько нявчить
Для мене одного.
(По черзі гладимо одну руку другою.)
Капітан
(Кінці пальців спрямувати вперед, притиснути руки одна до одної
долонями, злегка відкривши. Проговорюючи віршик, показувати, як
човен гойдається на хвилях, а потім плавними рухами рук — самі
хвилі. Потім за тексом вірша показати чайку, схрестивши руки,
з’єднавши долоні тильною стороною й помахати стислими разом
пальцями. Прямими долонями, з притиснутими один до одного
пальцями, показати рибок. Плавними рухами долонь показати, як
риби пливуть у воді.)
На човні пливу я білім
І гойдаюся на хвилях.
Не злякає ураган,
Я — відважний капітан.
Чайки білі скрізь літають,
Їх теж вітер не лякає.
Я помітив в глибині
Зграйку золотавих риб.
По країнах мандрував
І на дно морське пірнав.
Подививсь на океани
Й повернувся я до мами.
Будиночок
(Проговорюючи цей віршик, супроводжуйте його рухами рук. Нехай
дитина наслідує Ваші дії.)
Під грибом курінь з вікном,
(з’єднати долоні курінцем)
В нім живе веселий гном.
Постукаємо ми гарненько
(постукати кулаком однієї руки об долоню другої руки)
І подзвонимо тихенько.
(Долоні обох рук звернені вниз, пальці схрещені; середній палець
правої руки опущений униз і злегка хитається.)
Гном нам двері відчиняє,
У курінь нас зазиває.
В курені з дощок настил,
(долоні опустити вниз, притиснути ребром одну до одної)
А на нім — дубовий стіл.
(Ліву руку затиснути в кулак, зверху на кулак опускається долоня
правої руки.)
Поруч — стілець із високою спинкою.
(Спрямувати ліву долоню вертикально вгору, до її нижньої частини
приставити кулачок правої руки великим пальцем до себе.)
На столі — виделка з тарілкою.
(Долоня лівої руки лежить на столі й спрямована нагору, зображуючи
тарілку, права рука зображує виделку: долоня обернена вниз, чотири
пальці злегка розведені в сторони, а великий — притиснутий до
долоні.)
Різні страви на столі,
— Пригощайтеся, малі!
Гроза
Перші крапельки упали,
(злегка постукати двома пальцями кожної руки по столі)
Павуків перелякали.
(Внутрішня сторона долоні обернена вниз; пальці злегка зігнути
й, перебираючи ними, показати, як розбігаються павуки.)
Краплі знов застукотіли,
(постукати по столі всіма пальцями обох рук)
Всі пташки з гілок злетіли.
(Схрестивши руки, долоні з’єднати тильною стороною; махати
пальцями, стиснутими разом.)
Дощик ллє, наче з відра,
(сильніше постукати по столі всіма пальцями обох рук)
Вмить розбіглась дітвора.
(Вказівний і середній пальці обох рук бігають по столі, зображуючи
чоловічків; решта пальців притиснуті до долоні.)
Блискавка у небі сяє,
(намалюйте пальцем у повітрі блискавку)
Грім все небо розриває.
(Стукати кулаками, а потім поплескати у долоні.)
Потім з-за хмаринки сонце
(підняти обидві руки вгору із розімкнутими пальцями)
Зазирає у віконце!
Баранчики
(Долоні обох рук обернені вниз. Лікті розведені в різні сторони.
Вказівні пальці й мізинці обох рук зігнуті кільцем і видаються
вперед, зображуючи роги баранчиків. Решта пальців притиснуті до
долонь. «Буцатися рогами», злегка вдаряючи зігнутими вказівним
пальцем і мізинцем однієї руки об вказівний палець і мізинець другої
руки.)
Захотіли вранці рано
Поборотись два барани.
Виставивши свої роги,
Вмить зійшлись серед дороги.
Довго так вони буцались,
Один за одного чіплялись.
До обіду утомились,
По домівках вмить розбіглись.
Моя родина
(Підняти руку долонею до себе й відповідно до тексту вірша в певній
послідовності пригинати пальці, починаючи з безіменного, потім
мізинець, вказівний палець, середній і великий.)
Подивіться, ось моя
Міцна й дружна сім’я:
Ось це — мама,
А це — я,
Ось — бабуся моя.
Ось і тато,
Ось і дід
Проживемо ще сто літ!
Кішка й мишка
М’яко кішка, подивися,
Розтискає кігтики
(Пальці обох рук стиснути в кулака й покласти на стіл долонями
вниз; потім повільно розтиснути кулаки, розводячи пальці
в сторони, показуючи, як кішка випускає кігтики; виконуючи рухи,
кисті рук відриваються від столу, потім кулак або долоню знову
кладуть на стіл.)
І легенько їх стискає,
Мишку так вона лякає.
Кішка ходить тишком-нишком,
(долоні обох рук лежать на столі; лікті розведені в різні сторони;
кішка (права рука) крадеться: всі пальці правої руки повільно
крокують по столі вперед. Мишка (ліва рука) тікає: пальці другої
руки швидко рухаються назад)
Не почує її мишка.
Тільки мишка кішку знає,
І від неї вже тікає.
Тіньовий театр
Мета: розвивати чіткі та диференційовані рухи зап’ястя і паль-
ців рук; розвивати узгоджені рухи обох рук.
Матеріали: настільна лампа, калька.
Методи навчання: показ дій, дії руками дитини.
Спрямувати світло настільної лампи на стіну і показати малюкам
декілька простих фігур. Бажано, щоб діти сиділи на стільчиках на
відстані 3–4 м від стіни (щоб отримати тіні бажаного розміру). За-
звичай дітям подобається така гра, рухливі тіні на світлій стіні при-
ваблюють і надовго утримають їх увагу (іноді необхідно спеціально
звернути увагу малюків на те, що дивитись необхідно не на руки,
а на тінь на стіні). Коли діти звикнуть до тіней, можна запропону-
вати їм показати прості фігурки самостійно.
Щоб зацікавити малят, необхідно вигадати інтересний сюжет
гри. Бажано показувати фігурки не в тиші, а супроводжувати по-
каз розповіддю або музикою.
Порядок роботи: довільний.
Допомога: якщо у дитини не виходить показати фігуру, візьміть
її руки в свої, покажіть, як необхідно діяти.
Заходи застереження
Деякі малюки можуть злякатися рухливих плям на стіні, тому
обов’язково необхідно стежити за реакцією дітей і за необхідності
припинити гру. Щоб діти не злякались тіней, ігри можна проводи-
ти не в зовсім темному приміщенні, а у напівтемряві.
Опис фігур
«Дерево»
Підніміть пряму руку вверх, розчепірте пальці; поворушіть ни-
ми і покачайте рукою зі сторони в сторону («Повіяв вітер, і дерево
закачалося»).
«Зайчик»
Затисніть пальці рук у кулак, потім випрямите вказівний і серед-
ній пальці, поворушіть ними («Заєць ворошуть вушками»); можна
також показати, як «Зайчик скаче», «Зайчик танцює».
«Коза»
Пальці руки стисніть у кулак, потім випрямите вказівний па-
лець і мізинець — вийдуть «роги» на голові кози, за допомогою ру-
хів рук можна показати, як коза буцається, ходить.
«Птах»
Випрямлені долоні рук схрестити в зап’ясті — вийде птах із роз-
критими крилами. За допомогою рухів рук вверх і вниз можна по-
казати, як птах летить.
«Гусак»
З’єднайте разом випрямлені пальці. З’єднуючи і роз’єднуючи
пальці, можна показати, як гусак «відкриває» і «закриває» дзьоб,
«щипається».
«Собака»
З’єднайте разом випрямлені пальці. Роз’єднуючи та з’єднуючі се-
редній і безіменний пальці, можна показати, як собачка «гавкає».
«Павучок»
Поворушіть напівзігнутими пальцями («лапки павука»), пока-
жіть, як павук бігає по стіні.
«Рибка»
Притисніть випрямлені пальці один до одного (великий палець
заховайте), потім покажіть хвилеподібні рухи рукою («рибка пла-
ває»).
«Сердечко»
Стисніть пальці в кулак, потім ритмічно розслаблюючи і знову
стискаючи пальці, покажіть, як б’ється серце.
Розділ VІІ
Робота з батьками
Сім’я — це первинне природне середовище, джерело духовної
та матеріальної підтримки дитини. У вихованні дітей раннього ві-
ку провідна роль належить батькам, адже саме під їх керівництвом
дитина опановує початкові уявлення про навколишній світ.
Система роботи з батьками у сучасному дошкільному навчаль-
ному закладі є багатогранною і містить значну кількість різнома-
нітних заходів, які передбачають індивідуальні, групові, колектив-
ні та диференційовані форми педагогічної, психологічної видів ді-
яльності.
Первинним досвідом взаємодії з навколишнім світом є взаємо-
дія дитини з батьками. Для кожної людини батьківство є основним
життєвим призначенням. За сучасних умов суспільного, освітнього
розвитку законодавство України чітко визначає межі відповідаль-
ності сім’ї за навчання і виховання дітей: саме батьки або особи, які
їх замінюють, постійно повинні дбати про своїх дітей, створюючи
належні умови для розвитку особистості дитини, її природних зді-
бностей, зміцнення фізичного здоров’я тощо.
Для дітей раннього віку з-поміж багатьох функцій, які вико-
нує сім’я, найважливішою є виховна. Тому важливе місце займає
дошкільний навчальний заклад, де завдяки фаховій освіті педаго-
гів надаються необхідні психолого-педагогічні знання, професійні
уміння і навички, необхідні в педагогічному трикутнику «дитина —
батьки — вихователь».
Важливу функцію координації виховних дій у сім’ї за сучасних
умов покладено на дошкільний навчальний заклад, і від того, як ор-
ганізована робота з батьками в кожній віковій групі, значною мірою
залежить успішність процесу навчання і виховання дітей. Вихова-
телеві необхідно залучати батьків до співпраці, до активної участі
в житті групи. Взаємодія вихователів та батьків повинна ґрунтува-
тися на принципах довіри, взаємоповаги та рівноправному партнер-
стві. Як батьки, так і педагоги повинні мати єдині вимоги у ставлен-
ні до дитини, як до найвищої цінності.
Розділ VІІ. Робота з батьками 173
Тематика заходів, які проводяться в ДНЗ, планується відповідно

до проблем, що виникають у конкретних сім’ях вихованців, а тому
адміністрація закладу повинна проводити систематичну роботу що-
до підвищення рівня знань, умінь і навичок педагогів в їхній спів
праці із сім’ями дітей. У групах раннього віку необхідно приділяти
значну увагу питанням адаптації до дошкільного навчального за-
кладу, соціалізації дитини. Особливе значення необхідно надавати
вивченню умов виховання малят у сім’ї. Для цього вихователі мо-
жуть використовувати анкетування, тестування, консультації, бе-
сіди, відвідування дітей удома, спостереження, батьківські збори,
інструктажі, педагогічні читання, конференції, диспути, дискусії,
інформаційні стенди, лекції.
Напрями організації роботи з батьками в дошкільному навчаль-
ному закладі
1. Залучення родин вихованців до навчально-виховного процесу як
рівноправних учасників у створенні сприятливих умов до ефек-
тивної роботи ДНЗ.
2. Вивчення сімей дошкільників, їх виховного потенціалу.
3. Допомога батькам в їх педагогічній самоосвіті, формування пе-
дагогічної культури сучасної сім’ї.
4. Корекція виховної діяльності сімей.
Успіх в організації роботи з батьками у групах раннього віку
перш за все залежить від особистості та авторитету вихователя, його
професійних здібностей, уміння спілкуватися з батьками та дітьми,
високих моральних, людських якостей. Саме вихователь групи ран-
нього віку є першим, хто встановлює контакт із сім’єю малюка, від
його компетентності залежить авторитет закладу. Тому необхідно
дотримуватись психолого-педагогічних основ встановлення кон-
такту з сім’ями дітей.
Контакт між вихователем і батьками можливий тоді, коли вони
визнають, що в них загальна мета — виховання і навчання дітей, яку
можливо досягти тільки загальними зусиллями. Для цього вихова-
телеві необхідно довести батькам, що він любить дітей такими, які
вони є, а також стурбований їхньою долею, як і батьки.
Основним засобом встановлення контакту з батьками для вихо-
вателя є він сам, його педагогічний імідж, який складається з про-
фесійних знань, умінь.
Правила взаємодії та способи встановлення контактів із сім’єю
дітей раннього віку, якими вихователеві необхідно керуватися
Перше правило. В основі роботи вихователя з сім’єю повинні бу-
ти заходи, спрямовані на підвищення авторитету батьків.
Друге правило. Довіра до виховних можливостей батьків. Підви-

щення рівня їхньої педагогічної культури та активності у вихованні.
Третє правило. Педагогічний такт, недопустимість необережно-
го втручання в життя сім’ї.
Четверте правило. Життєстверджуючий настрій щодо розв’язання
проблем виховання, опора на позитивні якості дитини та сімейне ви-
ховання. Орієнтація на успішний розвиток особистості.
П’яте правило. Індивідуальне спілкування.
Під час спілкування з батьками вихователь повинен так буду-
вати бесіду, щоб батьки переконались, що мають діло з професіона-
лом, який любить і вміє навчати та виховувати дітей.
Готуючись до бесіди з батьками, вихователь повинен добре про-
думати мету, зміст бесіди, стиль мовлення, одяг, зачіски, свою по-
ведінку.
Кожна деталь повинна сприяти створенню образу справжнього
спеціаліста. Два варіанти такого спілкування:
• з ініціативи вихователя;
• з ініціативи батьків.
Провідною формою роботи з батьками, яка спрямована на
об’єднання батьків у згуртований колектив, є батьківські збори.
Батьківські збори — це громадський орган, який своїм рішен-
ням визначає завдання, зміст, напрямки роботи колективу батьків,
групи дошкільного навчального закладу.
Порядок проведення батьківських зборів є довільним, на розсуд
вихователя групи. Саме на батьківських зборах формується загаль-
на думка колективу батьків щодо актуальних проблем виховання
і навчання малят, колективна відповідальність їх за всю групу в ці-
лому і за кожну конкретну дитину, формується педагогічна куль-
тура батьківської громадськості.
Ефективність батьківських зборів залежить від обраних вихо-
вателем актуальних для батьків проблем і подальшого обговорен-
ня їх із ними.
Психологічні основи
проведення батьківських зборів
Майже завжди мета батьківських зборів — інформування бать-
ків. Тому вихователь на зборах є інформатором.
На перший погляд, роль педагога звична. Але це тільки на пер-
ший погляд. Учити та інформувати — завдання різні, тому вимага-
ють застосування різноманітних методів.
Дуже часто вихователь, сам того не помічаючи, замість того, щоб

передавати інформацію дорослим у тій формі, в якій їм було б зруч-
но її сприймати, починає впливати за допомогою інформації, тобто
намагається навчати батьків. Це дорослим не подобається. У резуль-
таті інформація не тільки не сприймається, а й не осмислюється,
а іноді, залежно від свого змісту, викликає опір слухачів.
Декілька порад, як же зробити так, щоб вас почули
Початок розмови
Головна вимога — початок розмови повинен бути стислим, ефек-
тним і чітким за змістом.
Добре продумайте і запишіть на аркуш паперу два–три речення
Вашої промови. Вони повинні бути максимально спокійними і чіт-
кими навіть на фоні зрозумілого хвилювання.
Якщо це Ваша перша зустріч — правильно представтесь. Ко-
ротко, але підкресливши ті сторони Вашого статусу та ролі стосов-
но дітей, які складають основу Вашого авторитету та значущості
в очах батьків.
Ніколи не розпочинайте з вибачень. Можна просто констатува-
ти, що зустріч розпочалась не так, як було заплановано.
Чому не потрібно вибачатись? Вибачення миттєво поставлять
Вас у позицію «знизу» і зменшать суб’єктивну значущість Вашої
інформації в очах слухачів.
Важливо розпочати розмову в тишині. Знайдіть спосіб привер-
нути до себе увагу. Бажано це зробити так, щоб обраний Вами спо-
сіб не нагадував урок.
Визначте місце запитань і реплік батьків під час зустрічі.
Виклад інформації
Де і як стояти під час монологу?
Якщо група невелика і слухачів небагато, краще сидіти в загаль-
ному колі або з боку від свого столу.
У жодному разі не за столом!
Якщо Ви говорите важливі речі, сядьте трішки вперед.
Під час підбиття підсумків, давайте слухачам трохи часу обмір-
кувати і осмислити почуте.
Стежте за невербальною інформацією, яку Ви довільно або не
довільно використовуєте за допомогою своїх жестів, пози і міміки.
Жести бажано використовувати відкриті, доброзичливі: рухи рук
під час жестикуляції — від себе, а не на себе, і багато іншого, що
Вам добре знайоме.
Не забудьте наприкінці розмови повернутись до її початку і під-
бити підсумки.
Не дозволяйте собі під час роботи відволікатися на деталі.

Чітко виділіть тему і дотримуйтесь її.
Батьки повинні переконатися, що такі зустрічі мають сенс: вони
відбуваються оперативно і закінчують певним результатом, а тому
інформація повинна подаватися дозовано, послідовно і чітко.
Крім розмаїття форм педагогічного всеобучу батьків, як дифе-
ренційовані форми роботи корисними існують вечори сімейних тра-
дицій («Домашнє вогнище родинне, оселя наша і сім’я»), виставки
різноманітної тематики, конкурси, виписки тематичних газет, де-
монстрації результатів декоративно-прикладної творчості, родинні
посиденьки, «дні народження групи».
Кожен творчий вихователь залежно від батьківської аудиторії
повинен обов’язково розробити і провести власні цікаві та нестан-
дартні форми.
Батьківські збори «Роль матері та батька

у вихованні й розвитку дитини»
Шановні батьки!
Ми запрошуємо вас на зустріч, яка відбудеться у п’ятницю
7 жовтня о 17.00 із батьками нашої групи.
Тема зустрічі «Роль матері та батька у вихованні й розвитку
дитини».
Разом із вами ми обговоримо питання, пов’язані з вихован-
ням і розвитком дітей раннього віку в сім’ї. Поговоримо про те,
що необхідно зробити для того, щоб дитина була найрозвинені-
шою, найвихованішою, найосвіченішою...
Крім того ми познайомимося і одне з одним. Подумаємо разом,
як нам зробити, щоб дітям радісно і цікаво жилося в групі.
Ми на вас чекаємо! Приходьте!
В и х о в а т е л ь. Сьогодні ми зібралися з вами для того, щоб
поговорити про найдорожче, що є у нас — про наших дітей. Вступ
малюка до дитячого садка — це його перший крок у самостійне
життя, який не всім дітям дається легко. Наше завдання зробити
так, щоб період адаптації минув для дитини безболісно. Для цьо-
го між нами, дорослими, повинні встановитися дружні, партнер-
ські взаємини, і в цьому нам може допомогти гра. Давайте ми з ва-
ми пограємо.
1. «Давайте познайомимося» — гра з м’ячем.

Мета: допомогти познайомитися одне з одним; зняти психоло-
гічні бар’єри в спілкуванні.
Вихователь бере м’яч і представляється. Потім кидає м’яч по колу бать-
кам, кожний із них представляється. Наприкінці гри кожному батькові про-
понується написати своє ім’я на бейджику, прикріпити його на свій одяг.
2. «Одночасне малювання».
Мета: встановити тісніший контакт одне з одним; виявити веду-
чих серед батьків.
Батьки розподіляються на пари, беруть один олівець на двох і мовч-
ки, ні про що не домовляючись, тримаючи його разом, малюють упродовж
3–5 хвилин.
Потім висловлюються про те, що намалювали, як відбувалося малюван-
ня: хто був ініціатором, що вони відчували малюючи.
3. Запропонувати батькам написати слова-визначення до слова
сонечко (променисте, ігристе, променисте, золотисте, добре,
прекрасне, дбайливе, ласкаве, миле); добрі слова, які використо-
вуються під час спілкування зі своєю дитиною.
Мета: змусити батьків замислитися про використання слів у спіл-
куванні з дитиною.
4. «Яка вона — моя дитина».
Мета: змусити батьків замислитися.
Запропонувати батькам обвести контур своєї руки. На кожному паль-
ці написати по літері імені дитини. Потім розшифрувати літери, відзна-
чивши якості її характеру. У центрі долоні зобразити символ — ким у сім’ї
є малюк (сонечко, зайчик, квіточка).
В и х о в а т е л ь. Спасибі всім за участь у грі, а зараз давайте
поговоримо за темою наших зборів.
Усі люди, якщо вони не мають фізичних вад, народжуються при-
близно однаковими. Відповідальність за розподіл дітей на розумних
і дурних, добрих і злих несе вихователь. Будь-яка дитина, якщо їй
дати те, що потрібно і коли потрібно, повинна вирости розумною
і наполегливою. Важливо розвинути в дитині її безмежні потенційні
можливості, роблячи це так, щоб її життя було сповнене радості.
Маленька дитина з приголомшливою швидкістю розвиваєть-
ся як фізично, так і розумово, нам важливо стимулювати її розви-
ток. Батьки повинні дуже уважно спостерігати за тим, що необхід-
но дитині, що їй цікаво, оскільки саме вони є найближчими людь-
ми для малюка. При цьому необхідно подбати про те, щоб цей вплив
був благотворним. Учені довели, що якщо для зростання дитини від
самого народження створені різноманітні умови, це дає значний

ефект у формуванні її інтелекту.
Оточуйте маленьких дітей найкращим, що у Вас є. Мозок дити-
ни, поки вона маленька, можна порівняти з чистим аркушем, і все
те, що вона отримає, запрограмується в ній на все життя. Не ради-
мо давати дитині книжки з примітивними картинками, вважаючи,
що вона не зрозуміє живопису, який є складнішим. Знайомте дити-
ну з картинами Пікассо, отримуйте задоволення, слухаючи разом
із дитиною класичну музику, тоді в підлітковому віці не доведеть-
ся сварити дитину за попсу, яка відобразиться в мозку з раннього
дитинства. Вплив музики і живопису, що формує естетичний смак,
залежить від раннього виховання, і якщо буде закладений міцний
фундамент, це полегшить дитині подальше життя.
Хто з Вас може пригадати випадок зі свого раннього дитин-
ства?
Ми майже нічого не пам’ятаємо з раннього дитинства, якщо тільки
ця подія не була надзвичайною. Але й те, швидше за все, запам’ятали
зі слів мами або інших дорослих. Проте це не означає повного забут-
тя. Кожне враження і досвід, здобуті у віці до 3 років, стають час-
тиною формування особистості. Відомо, що під гіпнозом будь-яка
людина, якщо її запевнити, що вона маленька, що їй рік від наро-
дження, говоритиме і поводитиметься як однорічна дитина. А це
означає, що будь-які враження дитинства назавжди зберігаються
в нашій свідомості.
Як Ви вважаєте, що корисно Вашому малюкові?
Спілкування дитини з матір’ю, зокрема тактильне спілкування,
є дуже важливим для її розвитку, особливо розумового. Не бійтеся
частіше брати дитину на руки. Не ігноруйте плач малюка — це для
нього єдиний засіб привернути до себе увагу. Коли дитина плаче, це
означає, що вона про щось просить, і залишати її прохання без від-
повіді — означає позбавляти її від самого початку спілкування.
Батьки, які багато розмовляють із дитиною, впливають на її ін-
телектуальний розвиток. Але якщо вони розмовляють із нею «дитя-
чою мовою», правильні мовленнєві навички не сформуються. Не сю-
сюкайтесь із малюком, він швидко підросте, і їй доведеться розуміти
загальноприйняте мовлення. Дуже добре, якщо дитина слухає літе-
ратурні казки на аудіокасетах, по радіо. Їй абсолютно не обов’язково
все розуміти, головне, щоб у неї виробилася звичка слухати
і запам’ятовувати слова з правильними наголосом, інтонацією і акцен-
том. Безграмотне мовлення і погана вимова — продукт середовища,
в якому зростає дитина. Для малюка корисно чути і музику, яка ро-
бить людину піднесеною і красивою.
Часто малюки починають ламати іграшки, рвати книги. До-
бре це або погано?
У цей період дитина самоутверджується. Не позбавляйте її праг-
нення до самовираження, не нав’язуйте їй свої уявлення: «Не рви
книжку», «Не кидай папір на підлогу», «Малюй будиночок так!»
Чи не забагато заборон на одну маленьку дитину? Пам’ятайте, все,
що дитина робить руками: малює, розкидає іграшки, рве папір, —
це працює на розвиток її інтелекту та творчих завдатків. Тому да-
вайте їй в руки якомога раніше олівець. У віці 8 місяців дитина вже
може його утримувати. Хапальні здібності найкраще свідчать про
здоровий розвиток дитини.
Спробуйте відповісти на питання анкети, які лежать перед Вами.
Що, на Вашу думку, є важливішим для дитини в ранньому віці?
Для маленької дитини важливо — розвивати мовлення дитини,
вчити її читати і писати, гратися, виготовляти іграшки, виховувати
культурно-гігієнічні навички і навички самообслуговування, вчи-
ти порядку одягання і роздягання, збагачувати її різноманітними
сенсорними враженнями, вчити здійснювати прості види трудової
діяльності щодо догляду за тваринами і рослинами, вчити склада-
ти розповіді з особистого досвіду, розучувати потішки, знайомити
з планетами Сонячної системи.
Багато батьків ранній розвиток часто розуміють так, щоб яко-
мога більше напхати в дитину інформації, навчити її читати і писа-
ти в ранньому віці. Проте значно важливіше для дитини розвивати
уміння міркувати, оцінювати, сприймати. Це важливо для розви-
тку зв’язків, що формуються в мозку дитини, які згодом визнача-
ють все її інтелектуальне життя. Здатність немовлят до засвоєння
інформації велика. Запам’ятовуючи казки і пісеньки під час їх не-
одноразового повторення, дитина віддає перевагу одній із них, при
цьому ставлять нескінченні запитання щодо їхнього змісту. Вона
запам’ятовує казку, що подобається їй, на її матеріалі задовольняє
свою цікавість. При цьому слід пам’ятати, що заучування віршів
тренує пам’ять. Важливо повторювати одну і ту саму казку або пі-
сеньку, оскільки повторення в цьому віці — найкращий спосіб роз-
витку інтересу дитини.
Хто з Вас удома розучує з дітьми вірші?
Вихователь повідомляє про результати свого спілкування з дітьми (хто
які вірші знає).
Які вірші Ви добираєте для розучування з дитиною?

Вірші повинні бути короткими, ритмічними, такими, що легко
запам’ятовуються, в той же час повинні подобатися малюкові. Інте-
лект дитини здатний утримувати в пам’яті від 100 до 200 коротких
віршів. Але пам’ять «іржавіє», якщо її не використовувати. Чим ін-
тенсивніше вона використовується, тим краще функціонує і розви-
вається. Здатність дитини до запам’ятовування потрібно тренувати,
поки вона задоволено повторює їх. При цьому важливо викликати
у дитини інтерес, а не примушувати її до навчання, оскільки це гір-
ший спосіб навчання. Так, наприклад, замість того щоб учити дити-
ну рахувати, краще зацікавити її цифрами. Замість того щоб учити
її писати, зацікавте процесом письма.
Завдання батьків — підготувати дитину до навчання. Для цьо-
го необхідно створити певні умови, наприклад, щоб дитині захоті-
лося малювати, під рукою дитини повинні знаходитися олівці з фар-
бами і папір.
Звісно, інтерес — це найкращий стимулятор у вихованні ди-
тини. Проте тут слід пам’ятати про те, що інтерес до чогось одно-
го швидко зникає, оскільки цікавість дитини безмежна. А ціка-
вість дитини — важлива та необхідна умова пізнання світу для її
розумового та інтелектуального розвитку. Інтерес є наслідком ці-
кавості, він виховує волю. Воля до дії не виникає на раптово, во-
на стимулюється інтересом і в свою чергу спонукає людину до
подальшого розвитку. Немовля слухає казку, згодом воно ціка-
виться картинками, потім літерами і нарешті, виявляє бажання
вчитися читати.
Позитивно або негативно Ви самі реагуєте на слово «вчитися»?
Які асоціації воно викликає? (Навчання в свідомості асоціюєть-
ся з насильством над волею. А вона повинна сполучатися із задово-
ленням, тільки тоді можна досягти значних успіхів.)
Чи знаєте Ви, який у дітей провідний вид діяльності? (Гра)
Нам би дуже хотілося, щоб батьки більше гралися зі своєю дити-
ною удома. Адже через гру дитина розвивається, пізнає навколиш-
ній світ, вчиться поводитися в цьому світі. Тому необхідно якомога
більше гратися з дитиною в різні ігри.
Як ви вважаєте, скільки іграшок — багато або мало — повин
но бути у дитини?
Не допускайте, щоб навколо дитини було дуже багато іграшки,
це її пригнічує, їй важко зосередиться на чомусь одному. Найкраще
маленька дитина грається з однією іграшкою, вигадуючи різнома-
нітні ігри з нею. У нагоді стануть предмети-замінники, наприклад

шматок дерева або коробки, які можуть перетворитися на казковий
будинок або чудове озеро. Дитині цікавіше гратися з ними, ніж із
коштовними іграшками з магазина. Пам’ятайте, надлишок іграшок
розсіює увагу дитини. Не піддавайтеся на умовляння малюка і не ку-
пуйте все, що він просить. Цим Ви досягнете протилежного ефекту.
Найкраще для гри дитині запропонувати різноманітні предмети —
жорсткі та м’які, грубі й ніжні, важкі та легкі, розвиваючи тим са-
мим її тактильні відчуття. Дитині цікаво все те, що оточує її. Вона
чіпає і обмацує, рве й кидає — все це свідчить про її допитливість,
що постійно збільшується, і творчість. При цьому пам’ятайте, що
дитині нудно гратися з готовою іграшкою. Вона не становить для неї
цінності, якщо вона не може щось робити з нею руками або присто-
сувати відповідно до своєї уяви. Для дитини ігровий матеріал — це
все, чого вона торкається і що бачить. Найкориснішими є розбірні
іграшки, що відповідають віковим можливостям дитини, які вона
може чіпати, рухати, розстібати, відкривати тощо. Потім всі ці на-
вички знадобляться дитині в житті.
Як Ви вважаєте, що краще для дитини — вседозволеність або
суворе виховання?
У сім’ї, де дотримуються принципу «вільного» виховання: не-
регулярний догляд за дитиною, годування, коли дитина попросить,
надмірна кількість іграшок і в той же час відсутність уваги, коли
забувають вчасно покласти спати, — дитина зростає невпевненою.
Таким дітям бракує любові й уваги дорослих. У той же час надмір-
на турбота може зробити дитину нервовою і соромливою. А ось ді-
ти, які виросли в любові, як правило, швидше адаптуються до сус-
пільства, вони врівноваженіші й добріші.
Риси обличчя є спадковими, а вираз обличчя дитини — це те
дзеркало, в якому відображаються стосунки в сім’ї. Аналіз бага-
тьох правопорушень, здійснених підлітками, свідчить, що здебіль-
шого ці діти виросли в неблагополучних сім’ях. Лікар Шинічи Су-
зуки одного разу зауважив: «Коли ви повернетеся додому, постав-
те перед собою своїх дітей, вдивіться в їхні обличчя, і ви прочитаєте
всю історію своїх подружніх стосунків».
Усе хороше і погане в дітях — результат виховання від самого
їх народження.
Зовсім не обов’язково робити щось особливе, щоб сприяти ран-
ньому розвитку дитини. Найкраще спершу — це створити гармоній-
ні взаємини між чоловіком і дружиною, а також приємну психоло-
гічну атмосферу удома.
Чи впливають взаємини батьків на дитину? Як упливають?

Безумовно, на формування особистості впливає, як поводять-
ся батьки одне з одним і з дитиною, що вони роблять і відчувають,
як розмовляють. Дитина, вихована недбалою людиною, зростає не-
дбалою, похмурою — неговіркою, засмученою. Але навіть якщо лю-
дина знає свої недоліки, їх нелегко виправити, тому слід бути обе-
режним у своїй поведінці. Якщо ми застудилися, намагаємося не
підходити близько до дитини, надягаємо марлеву пов’язку. Але не
всі з нас дбають про те, щоб не передавати дітям свої недоліки. Ві-
рус під назвою «нервозність» у батьків заразливіший і сильніший,
ніж застуда.
Пам’ятайте це, у присутності дитини звертайте увагу на свою
поведінку, особливо коли у дітей наслідувальний вік. Трирічні ді-
ти імітують все: жести, манеру говорити, ходу тощо. Ця схильність
до наслідування впливає і на емоційній стан дитини. Дитина, гра-
ючись із нервовою дитиною, сама може стати нервовою. Наслідую-
чи, дитина не просто наслідує чиюсь поведінку — вона виявляє свою
творчість. Не сваріть її за це, щоб не придушити творчу особистість.
Важливо розумно спрямовувати вчинки дитини, оскільки від цього
залежить її майбутня здатність до творчості.
Із двох методів виховання — заохочення й покарання — який
Вам здається найбільш дієвим? Чому Ви віддаєте перевагу в своє-
му спілкуванні з дитиною?
Справа у тому, що і похвалою, і покаранням потрібно користу-
ватися дуже обережно.
Наприклад, обговорити з батьками ситуацію.
Дитина, яка бажає у всьому наслідувати свою маму, бере склян-
ку соку і несе її. Мама говорить «не можна» і підбігає до дитини, бо-
ячись, що вона проллє сік.
Які наслідки такого виховання? (Надалі дитина не допомага-
тиме мамі.)
Як би Ви вчинили, що б зробили?
Якщо дитина хоче щось зробити, але їй це дається насилу, слід
похвалити: «Який ти молодець, став зовсім дорослим, мені допомага-
єш». При цьому відлити сік і дати дитині донести склянку. З дітьми
значно легше домовитися, якщо їх не засуджувати, а хвалити.
Зрозуміло, трапляються випадки, коли необхідно і посварити,
і примусити, але разом із тим краще у важкій ситуації надати дити-
ні можливість обирати або спробувати її переконати.
Здібності дитини розвиватимуться настільки ефективно, наскіль-
ки успішно ви користуватиметеся похвалою й осудом.
Проте краще не надавати дитині цілковитої свободи. Для неї

небезпечно як зосереджуватися на одному предметі (крайня форма
цього стану — аутизм), так і не могти зосередитися на чому-небудь.
У результаті може вирости легковажна людина.
Скажіть, чи маєте Ви час для занять із дитиною?
Так, усі ми зайняті, безліч турбот і бракує часу на спілкування
з дитиною. Проте перед сном знайдіть можливість поспілкуватися
з дитиною, заспівайте їй пісеньку, розкажіть добру казку. Дослі-
дження свідчать, що можна досягти неочікуваних результатів, на-
вчаючи дитину в стані напівсну. Тато, якого малюк не бачив цілий
день, може укласти його в постіль. Причому дитина якомога частіше
повинна спілкуватися зі своїм батьком. Якщо дитина бачить батька
рідко і лише вислуховує його нотації, вона, швидше за все, сприйма-
тиме його як стороннього. Невпевнена у собі, вразлива дитина часто
не відчуває теплих почуттів до батька. І швидше за все виросте по-
кірною і безхарактерною. Якщо батько п’янствує, грубо поводить-
ся з дружиною і не займається вихованням, то в такій сім’ї дитина
може вирости невихованою і навіть стать злочинцем.
Хоча провідна роль у вихованні і навчанні дітей належить ма-
мі, батьки не повинні передовіряти виховання дітей дружинам. Чо-
ловік повинен бути справжнім другом і помічником у домашньому
вихованні. Гармонійної атмосфери в сім’ї не можна досягти тільки
материнським зусиллями. Не можна виховати по-справжньому хо-
рошу людину в сім’ї, де робота з виховання і розвитку дитини пов
ністю покладається на маму, а тато тільки іноді бере участь у цих
турботах. Жодний брак часу або втома після роботи не повинні за-
важати татам якомога більше спілкуватися зі своїми дітьми. Слід
пам’ятати, що наказ — не кращий спосіб виховання. Накази, на зра-
зок «Принеси, зроби це!», тоді як сам батько сидить у кріслі з газе-
тою — це метод ледачої людини. Виховання дитини — це не питан-
ня часу і грошей. Якби час і гроші відігравали таку значну роль, то
чим можна пояснити той факт, що у багатих сім’ях часто зроста-
ють телепні, а в бідних — талановиті діти? Означає це, перш за все
те, справа тут не тільки в грошах, а здебільшого в батьківській лю-
бові та старанні.
Важливо для себе усвідомити, що немає нічого важливішого за
виховання дітей. При цьому не слід відокремлювати догляд за дити-
ною від її виховання. Адже це одне й те саме. Ваше ставлення до неї
впливає на неї. Найкраще виховання — це материнська любов.
І найголовніше заняття для батьків — це виховання дітей.
При цьому не слід передовіряти виховання дитини іншій люди-
ні, особливо поки вона маленька. Тільки батьки, а особливо мати,
можуть зробити це успішно. При цьому постійно слід вчитися у своєї

дитини. «Усі ми родом із дитинства». Можна навіть сказати, що
«дитина — учитель дорослого». Кожному дорослому є чому повчи-
тися у дитини.
Виховання часто асоціюється з насильством над особистістю,
з ігноруванням бажань дитини. Малюк не завжди може висловити свої
бажання, але мати повинна уміти їх розпізнати. У цьому полягає одне
з її найголовніших завдань. Материнське мовлення, відчуття і вчин-
ки завжди передаються дитині, впливають на становлення характе-
ру і здібностей. Ранній розвиток дитини залежить від вдумливості та
уваги матері та оточуючих. Коли у дитини виникає бажання щось зро-
бити без жодного примусу, це є ідеальним способом навчання.
На сьогодні ніщо не може виправдати неуваги до дітей.
Батьки повинні пам’ятати, що діти — це не власність батьків. Не
батьки, а сама дитина — господар свого майбутнього.
Виховувати дитину — це означає постійно виховувати і самого
себе. Нехай Ваша дитина буде кращою за Вас. «Учень перевершив
учителя» — це основна мета виховання.
Рішення батьківських зборів
• Створити в сім’ї необхідні умови для правильного розвитку і ви-
ховання дитини.
• Розвивати в дитині її безмежні потенційні можливості. Не захо-
плюватися раннім навчанням читання і письма.
• Переглянути іграшки дитини, поповнивши їх розбірними іграш-
ками та предметами-замінниками відповідно до віку малюка.
• Підтримувати у сім’ї хороший психологічний клімат. Намага-
тися не сваритися у присутності дитини.
• Виділяти якомога більше часу для спілкування та ігор зі своєю
дитиною.
Анкета для батьків
Спробуйте відповісти на питання анкети, яка перед Вами.
Що, на Вашу думку, є важливішим для розвитку дитини в ран-
ньому віці? (потрібне підкресліть)
Для маленької дитини важливо: розвивати мовлення дитини; на-
вчити її читати і писати; навчити її гратися; навчити виготовляти
іграшки; навчити дітей порядку одягання і роздягання; збагачува-
ти її різноманітними сенсорними враженнями; здійснювати прості
види трудової діяльності щодо догляду за тваринами і рослинами;
виховувати культурно-гігієнічні навички і навички самообслугову-
вання; вчити складати розповіді з особистого досвіду; розучувати по-
тішки; розповідати про планети Сонячної системи.
Пам’ятка для батьків

1. Немає нічого важливішого за виховання малюка. Не перери-
вайте виховання своєї дитини.
2. Пам’ятайте — здібності та характер людини не зумовлені від
народження. Здебільшого вони формуються в певні періоди
життя дитини. Освіта, виховання і навколишнє середовище
значно впливають на особистість.
3. Оточуйте маленьких дітей усім кращим, що маєте.
4. Ранній розвиток пов’язаний із величезним потенціалом не-
мовляти. Структури мозку формуються до трьох років. Мо-
зок дитини може вміщати безмежний обсяг інформації. Але
дитина запам’ятовує тільки те, що їй цікаво.
5. Багатьох навичок неможливо набути, якщо дитина не засво-
їла їх у дитинстві.
6. Враження раннього дитинства визначають її подальший хід
думок і дій.
7. Не сюсюкайте з дитиною. Реагуйте на її плач.
8. Навіть немовля відчуває сварки батьків. Нервозність батьків
заразлива.
9. Батько повинен частіше спілкуватися зі своєю дитиною.
10. Чим більше дітей є у сім’ї, тим краще вони спілкуються од-
не з одним.
11. Присутність бабусі й дідуся добре стимулює розвиток дити-
ни.
12. Дитину краще похвалити, чим сварити.
13. Інтерес дитини потребує підкріплення. Повторення — най-
кращий спосіб стимулювати інтерес дитини.
14. Заучування віршів тренує пам’ять. Розучуйте з дитиною по-
тішки, короткі вірші.
15. Надлишок іграшок розсіює увагу дитини. Перегляньте іграш-
ки дитини.
16. Іграшки повинні бути приємними на дотик.
17. Ігри розвивають творчі завдатки дитини. Більше грайтеся зі
своїм малюком.
Бажаємо Вам успіхів у вихованні дитини!
Співробітники дитячого садочка
Батьківські збори
«Якщо Ваш малюк боїться»
В и х о в а т е л ь. Шановні батьки! Сьогодні ми зібралися, щоб
обговорити питання виховання дітей.
Але спочатку ми трохи розслабимося і пограємо (проводиться гра-
тренінг).
Говорячи про дитячі страхи і про те, як допомогти дитині позба-
витися їх, давайте пригадаємо, що означає слово страх?
Страх — боязнь, боязкість, сильне побоювання, тривожний стан
душі від переляку, від біди, що загрожує або є уявною.
Дитячі страхи — це привід для серйозного занепокоєння або про-
сто дитячі капризи, вигадки дітей і спроба звернути на себе увагу
дорослих? Зрозуміти причини дитячих страхів — означає допомог-
ти дитині позбавитися їх.
Занепокоєння, тривога, страх — такі ж невід’ємні емоційні про-
яви нашого психічного життя, як і радість, захоплення. Деякі стра-
хи, якщо до них правильно ставитися, розуміти причини їх проявів,
найчастіше зникають безслідно. Якщо вони хворобливо загострені
або зберігаються тривалий час, то заслуговують на спеціальну ува-
гу. Зазвичай це свідчить про якесь неблагополуччя, нервову осла-
бленість дітей, неправильну поведінку батьків, незнання ними пси-
хічних і вікових особливостей дитини, наявність конфліктних сто-
сунків у сім’ї.
Які страхи можуть виникнути у дитини-дошкільника?
У дітей багата уява, їх нерідко вражають різні жахи — це боязнь
казкових персонажів: Змія Горинича, Баби Яги; страхи, що вини-
кають у процесі засипання, боязнь неприємних сновидінь; страх пе-
ред тваринами — собаками, страх падіння з висоти, в глибину, страх
вогню і пожежі, а також страх покарання з боку батьків.
Давайте розглянемо, які є страхи у наших дітей (підсумки ан-
кетування дітей).
Слід мати на увазі, що більшість дітей мають у своєму психічно-
му розвитку низку вікових періодів підвищеної чутливості до стра-
хів. Усі ці страхи мають скороминущий характер.
Від 1 до 3 років — головним персонажем страшних сновидінь
частіше є Вовк.
Від 3 до 5 років часто зустрічається тріада страхів: страх само-
тності, темноти і замкнутого простору. До Вовка і Баби Яги приєд-
нуються Кощій Безсмертний і Бармалей — вони злі, хитрі, втілю-

ють собою покарання і з’являються в уяві дітей, які бояться бути
покараними.
Причому значно менше страхів виникає у дітей, які спілкують-
ся зі своїми однолітками.
Від 5 до 7 років — це період інтенсивного розвитку абстрактного
мислення. У дітей формуються здатність узагальнювати, пошук від-
повідей на питання: звідки все узялося, навіщо живуть люди? А та-
кож формується досвід міжособистісних взаємин, система цінностей,
відчуття спорідненості. Типові страхи цього віку — чорти як поруш-
ники соціальних правил і засад, а також як представники потойбіч-
ного світу. До таких страхів найбільше схильні слухняні діти.
Провідним страхом старшого дошкільного віку є страх смерті.
Поява цього страху означає поступове завершення «наївного» періо-
ду життя дітей, коли вони вірили в існування казкових персонажів,
безсмертя і чудові явища, категорія смерті в 6–7 років — це життєва
реальність, яку дитина повинна визнати як щось неминуче в її жит-
ті. Але саме небажання визнати це відразу і породжує страх.
Дитячі страхи нормальні. Від того, як на них реагують батьки,
залежить, зникнуть вони або залишатимуться тривалий час.
Батькам необхідно відповісти на запитання міні-анкети про ди-
тячий страх.
Відзначте, будь ласка ті чинники, які сприяють виникненню
страхів у дітей, поставивши поряд галочку.
• Наявність страхів у батьків, особливо у матері.
• Тривожність у стосунках із дитиною, надмірне оберігання її від
небезпеки та ізоляція від спілкування з однолітками.
• Емоційне неприйняття дітей, надмірна принциповість батьків.
• Значна кількість заборон із боку батька тієї самої статі або на-
дання повної свободи дитині батьками іншої статі.
• Численні нереалізовані погрози всіх дорослих в сім’ї.
• Конфліктні стосунки між батьками.
• Психічні травми на зразок переляку.
• Психологічне зараження страхами у процесі безпосереднього
спілкування з однолітками і дорослими.
Як Ви вважаєте, чи впливає склад сім’ї на наявність страхів
у дитини?
У хлопчиків із неповних (унаслідок розлучення) сімей страхів
більше, ніж за наявності повної сім’ї. У дівчаток це відсутнє, оскіль-
ки мати і дочка утворюють ідентичну до статі діаду спілкування, яка
дозволяє дівчинці впевненіше поводитися серед однолітків.
На Вашу думку, чи впливають сварки батьків на страхи дітей?

— Безумовно, вони негативно впливають більше на дівчинку.
При цьому виявлена залежність між кількістю страхів у дітей і бать-
ків, особливо матерів. Зазвичай страхи, які відчувають діти, були
властиві матерям у дитинстві або є зараз. Це пов’язано із загальною
емоційною чутливістю матері та дитини.
— Мимовільна передача страхів дитині матір’ю може відбуватися
у процесі повсякденного спілкування, коли вона виявляє підвищене
занепокоєння з приводу реальних та уявних небезпек (без особливої
потреби змушує приймати ліки, надмірно лякається щонайменшо-
го удару, надмірно фіксує увагу на страхах дитини).
— Часто причиною значної кількості страхів у дітей є стрима-
ність батьків у передачі відчуттів за наявності численних побоювань
і тривог. Здебільшого йдеться про відсутність теплоти у стосунках,
емоційне неприйняття дитини, особливо якщо вона небажана або її
стать не виправдала очікувань батьків.
— Зайва суворість батьків також сприяє появі страхів. Чим біль-
ше мати забороняє дочки або батько синові, тим більшою є вірогід-
ність появи у них страхів.
— Аналогічно діє вседозволеність для дитини з боку батька ін-
шої статі, тобто страхів більше, якщо мати дозволяє все синові,
а батько — доньці.
— Часто, не замислюючись, батьки самі запевняють дітей у стра-
хах своїми нереалізованими погрозами на зразок: «Забере тебе дядь-
ко у мішок», «Не слухатимешся, зроблять тобі укол». Подібні по-
грози викликають страхи здебільшого у молодших дошкільників,
коли дитина боїться розлуки з мамою, вірить у реальність погроз
і в існування казкових персонажів.
— У старших дошкільників виникненню страхів сприяють об-
рази, що принижують гідність і підривають віру у себе, наприклад,
нетяма.
— Страхи виникають в результаті сильних переляків, що ста-
новлять загрозу для життя — нещасний випадок, операція, важ-
ка хвороба.
— Джерелом страху можуть бути однолітки і дорослі, яких ди-
тина наслідує.
— Страхи дітей під час розлуки.
Життя людей наповнене розлуками. Особливо болісною розлука
є для малюків. Діти часто відчувають страх, коли вперше приходять
до дитячого садка, і батьки залишають їх там самих. Це нормаль-
но, це позитивна ознака. Це означає, що дитина любить Вас. Наше
завдання пом’якшити її біль і допомогти звикнути до нової для се-
бе обстановки, при цьому найкращий засіб ласка.
— Пам’ятайте, змушувати дитину їсти насильно — шкідливо

з психологічної і медичної точки зору. Необхідно усвідомити причини
відмови від їжі. Поганий апетит може бути наслідком захворювань,
що є у дитини, поганого самопочуття, неправильного харчування,
відсутності режиму або наявності у дитини всіляких страхів.
Ці всі страхи — вікові, тобто страхи, що виникають у емоційно
чутливих дітей, і є наслідком їх психічного та особистого розвитку.
Є і друга група страхів — невротичні, які несприятливо вплива-
ють на формування характеру особистості. Невротичні страхи — це
один із симптомів неврозу як психогенного захворювання. Невротич-
ними страхи стають у результаті тривалих і нерозв’язних переживань
або психічних потрясінь. Наявність численних страхів при неврозах
є ознакою недостатньої упевненості у собі, відсутності адекватного пси-
хологічного захисту, що несприятливо позначається на самопочутті
дитини і створює значні труднощі в спілкуванні з однолітками.
Найчастіше до страхів схильні чутливі діти, які відчувають емо-
ційні утруднення у стосунках з батьками, діти, чиє уявлення про се-
бе спотворено емоційним неприйняттям у сім’ї або конфліктом, во-
ни не можуть покладатися на дорослих як на джерело безпеки, ав-
торитету та любові.
Невроз страху боязні смерті, що є основою, завжди свідчить про
наявність серйозних емоційних проблем у взаєминах із батьками,
проблем, які не можуть бути розв’язані самими дітьми. Тому перш
ніж надавати допомогу цим дітям, необхідно розібратися в їхніх пе-
реживаннях. Нерозуміння дитини, погрози позбавлення батьків-
ської любові підсилюють страх.
Основний чинник, що перешкоджає позбавленню дітей від стра-
хів, — неблагополучний нервово-психічний стан самих батьків
і конфлікти в сім’ї.
Неприємні емоції — гнів, злість, агресія. Ці відчуття можна на-
звати руйнівними, оскільки вони руйнують саму людину (її психі-
ку, здоров’я), її взаємини з іншими людьми.
Як Ви вважаєте, чого потребує будь-яка людина?
Людина потребує: щоб її любили, розуміли, визнавали, поважа-
ли; щоб вона була комусь потрібною і близькою; щоб вона мала успіх
у справах, навчанні, на роботі; щоб могла реалізовуватися, розвива-
ти свої здібності, самоудосконалюватися і поважати себе.
Щастя людини залежить від психологічного клімату того середо-
вища, в якому вона росте, живе, працює, а також від емоційного ба-
гажу, накопиченого у дитинстві. А цей клімат і багаж залежать від
стилю спілкування, і перш за все — батьків із дитиною.
Учені виявили, що самооцінка — ставлення до самому себе —

впливає на життя та долю людини. Діти з низькою самооцінкою,
але які мають певні здібності, гірше вчаться, погано спілкуються
з однолітками і дорослими.
Як Ви вважаєте, коли закладається основа самооцінки?
Дуже рано, у найперші роки життя дитини, і залежить від то-
го, як із малюком поводяться батьки. Якщо вони розуміють дитину
і терпимо ставляться до її «недоліків» і промахів, дитина зростає,
позитивно ставлячись до себе. Якщо ж дитину постійно «вихову-
ють», критикують і муштрують, самооцінка виявляється низкою,
збитковою. Кожним зверненням до дитини — словом, справою, ін-
тонацією, жестом, нахмуреними бровами і навіть мовчанням ми по-
відомляємо їй про себе, свій стан.
Покарання дитина найчастіше сприймає як повідомлення: «Ти
погана». Покарання посилює відчуття дитини свого неблагополуч-
чя і нещасності. У результаті вона доходить висновку: «Ну і нехай,
я погана». Це виклик, за яким ховається гіркота відчаю. Дитина
стає «важкою» і для себе, і для оточуючих.
Як же перемогти страх?
Страхи і кошмари — явище негативне. Наше завдання — допо-
могти дитині швидше з ними впоратися. Як же це зробити?
— Налагодити тісний контакт із дитиною. Вона повинна довіря-
ти батькам і вірити у те, що її люблять.
— Встановити спокійні внутрішньосімейні взаємини. Не допус-
кайте з’ясування стосунків у присутності дитини.
Якщо страхи залишаються, обов’язково потрібно звернутися за
порадами до спеціаліста.
Як позбавити дитину від страхів?
Для цього не слід:
• замикати її саму в темній або тісній кімнаті;
• бити дитину (по руках, голові, обличчю);
• суворо карати і загрожувати: «Погано поводитимешся, зали-
шишся ночувати в дитячому саду»;
• лякати її тваринами, різними страшилками;
• змушувати нерухомо стояти, лежати та ін.;
• оголошувати дитині бойкот.
Пам’ятайте! До страхів призводить значна кількість заборон
і брак тепла і ласки.
Якщо дитина боїться, не можна:
• сміятися над нею і називати «боягузом»;
• висміювати дитину, особливо при дітях;
• карати за страх.
Як ми можемо допомогти дитині?

Програма щодо нейтралізації дитячих страхів.
Малювання страхів
Через малювання дитина передає свої відчуття та емоції. Пси-
хологи відмітили, що малюнки дітей є відбитком їхніх внутрішніх
переживань. Сірі і чорні тони означають відсутність життєрадіснос-
ті, поганий настрій, значну кількість страхів, з якими її психіка не
може впоратися.
Коли ж в малюнках переважають яскраві, соковиті фарби — це
свідчить про життєву активність, гарний настрій, оптимізм.
1-й етап. Перш ніж малювати страхи, слід зацікавити дитину
процесом малювання. Попросіть намалювати на нейтральні теми:
«На вулиці», «Улюблена тварина», «Моя сім’я».
Давайте подивимося, як наші діти розмістилися за столом між
членами своєї сім’ї. Вихователь аналізує результати тесту-малюнка
за методикою Рене Жиля «Малюнок сім’ї».
Мета: перевірити ставлення дитини до членів сім’ї.
Якщо дитина сіла окремо, то це повинне насторожувати нас, дитина
почувається в сім’ї емоційно відчуженою, їй бракує душевного тепла.
2-й етап. Малювання «Що страшне мені наснилося і чого я бо-
юся».
Спочатку з’ясувати, чого дитина боїться найбільше, скласти
список страхів (вовк, ведмідь, лікарі), а потім намалювати їх. Якщо
дитина відмовляється їх малювати, це ще не означає, що їх немає,
просто їй важко їх подолати. Якщо вона зображає на малюнку якісь
предмети та явища, це означає, що вона готова до подолання стра-
хів. При цьому малювання повинне тривати недовго. Батьки повин
ні підтримувати і схвалювати дитину. Потім похвалити її, що вона
відмінно впоралася із завданням.
Заперечення страху закріплюйте похвалою. Якщо страх і зберіг-
ся, він стане не таким сильним. Можна запропонувати намалювати
його знову через певний час.
3-й етап. Малювання «Ким я хочу стати». Дитина малює своє
майбутнє, а в ньому немає місця страхам.
Досягнуті в малюванні успіхи щодо подолання страхів добре закрі-
плювати в процесі гри. Пограйте в гру «Хто розповість кращу казку».
Почніть Ви, придумавши історію, в якій головний герой чогось боїть-
ся, але потім долає свій страх. Потім можна і програти цей сюжет.
Пам’ятайте, що перед сном не можна:
• влаштовувати галасливі ігри;
• переглядати страшні фільми;
• читати страшні казки (про вовків, людоїдів, злих чарівників).
Як необхідно організовувати процес укладання дитини спати?

• Створювати спокійну, доброзичливу обстановку.
• Грати в спокійні, добрі ігри.
• Спокійно розмовляти.
• Слухати спокійну музику.
• Можна переглянути добрі діафільми.
• Корисними є спільні вечірні прогулянки на природу. Природа
сприятливо впливає на розвиток особистості дитини.
Проте, якщо ж страхи зайшли далеко і разом із ними малюк від-
чуває інші проблеми психологічного характеру, допомогти йому змо-
же тільки фахівець.
Все ж таки у більшості випадків розуміння і підтримка зі сторо-
ни батьків сприяють тому, що дитина може цілком самостійно по-
долати всі свої страхи. Наше з Вами завдання — зробити так, щоб
дитині почувалася затишно у навколишньому світі.
Рішення батьківських зборів
1. Створювати удома спокійну доброзичливу обстановку. Не сва-
ритися у присутності дитини.
2. Намагатися не втручатися в конфлікти дітей у дитячому садку. Не
сварити чужих дітей, нехай це питання розв’язує педагог групи.
3. Виявляти своє незадоволення окремими діями дитини, але не
дитиною в цілому. Більше пестити і обіймати малюка, не мен-
ше ніж 4 рази, а краще по 8 разів на день, доводячи йому, що йо-
го люблять.
4. Намагатися якомога більше спілкуватися з дитиною, гратися ра-
зом із нею, гуляти на природі, милуючись її красою, майструва-
ти різноманітні вироби тощо.
Анкетування дітей групи
Яке покарання для тебе
Чи трапляється так, що
Кому розповідаєш про
є найстрашнішим?
тебе карають?
Що ти боїшся
Чи буває тобі
свої страхи?
ім’я дитини
найбільше?
Прізвище,
страшно?
№ з/п
Анкети для батьків

Декілька слів про анкетування
Анкетування — одна з активних форм отримання та обміну
інформацією з різних питань роботи дитячого садка. Анкетуван-
ня допомагає педагогічному колективу отримати якнайповні-
шу інформацію з певних питань, проаналізувати її та правильно
спланувати подальшу роботу в цьому напрямі. Анкетування та-
кож допомагає батькам серйозніше замислитися над певною те-
мою, оцінити свої педагогічні можливості, стиль взаємин із ди-
тиною тощо.
Анкетування посіло чільне місце у роботи майже кожного дитя-
чого садка, адже у такій формі взаємодії з батьками є очевидні пе-
реваги:
• швидке отримання інформації з якої-небудь проблеми;
• достовірність інформації;
• можливість охопити всіх батьків.
Аналізуючи відповіді батьків, педагоги отримують інформацію
про сім’ю, запити та очікування батьків стосовно дитячого садка, про
особливості дитини, про готовність батьків взаємодіяти з педагогами
з тих або інших питань виховання, якість харчування тощо.
В анкеті обов’язково повинні зазначатися:
• ввічливе звернення до батьків;
• короткий вступ із позначенням мети анкетування;
• питання, за необхідності варіанти відповідей на них;
• подяка за взаємодію наприкінці анкети.
Наводимо деякі варіанти анкет.
Анкета № 1
Давайте познайомимося
Ми раді, що Ваша дитина відвідуватиме наш дитячий садок! Для
знайомства з Вами і Вашою дитиною, а також для успішнішої робо-
ти педагогів просимо Вас відповісти на такі питання:
1. Прізвище, ім’я, по батькові дитини.
2. Дата народження.
3. Домашня адреса.
4. Склад Вашої сім’ї.
5. Хто найбільше часу проводить із дитиною?
6. Як Ви називаєте дитину ласкаво?
7. Чи є у дитини улюблені заняття? Які?
8. Що, на Вашу думку, повинні знати педагоги про здоров’я ва-

шої дитини?
9. Чи займається Ваша дитина де-небудь, окрім дитячого саду?
10. Прізвище, ім’я, по батькові мами, дата народження.
11. Місце роботи, посада, телефон.
12. Прізвище, ім’я, по батькові тата, дата народження.
13. Місце роботи, посада, телефон.
Дякуємо за інформацію!
Анкета № 2
Чого Ви очікуєте від дитячого садка цього року?
Шановні мами і тата, бабусі та дідусі!
Ось Ви і перетнули поріг нашого дитячого саду. Ласкаво проси-
мо! Сподіваємося, що наше знайомство перетвориться на справжню
дружбу, а Вашому малюкові буде у нас затишно і цікаво. Нам дуже
важливо знати Ваші настрій, переживання та очікування від пере-
бування дитини в дитячому садку. Будь ласка, відповідайте на та-
кі питання:
1. Що Вас найбільше привертає в нашому дитячому садку (відзна-
чте потрібне):
• розташований поруч із будинком;
• хороший стан території та матеріально-технічне оснащення
груп;
• наявність творчого, професійного педагогічного колективу;
• схвальні відгуки інших батьків;
• цікаві програми навчання і розвитку дитини;
• наявність додаткових послуг;
• відмінне харчування;
• високий рівень підготовки до школи;
Ваш варіант відповіді.
2. Що, на Вашу думку, найголовніше для благополучної адаптації
дитини в дитячому саду:
• доброзичливе ставлення вихователів до дитини;
• значна кількість іграшок у групі;
• відмінне здоров’я дитини;
• дотримання режиму дня в дитячому садку та удома;
• єдиний підхід до питань адаптації дитини з боку батьків і вихо-
вателів;
3. Що, на Вашу думку, важливо знати вихователеві про Вашу ди-
тину?
4. Чого, на Вашу думку, повинна навчитися дитина цього року?

5. Чого б Ви, як батьки, хотіли навчитися у вихователів?
6. Яким досвідом сімейного виховання готові поділитися?
7. Чи часто Ви удома разом із дитиною малюєте, граєте, читаєте?
8. Які консультації з питань виховання і розвитку дитини Ви хо-
тіли б отримати?
9. В яких заходах дитячого саду Ви готові брати участь найохочі-
ше:
• батьківські збори;
• консультації фахівців;
• анкетування з різних питань;
• участь у конкурсах;
• участь у підготовці дитячих свят і розваг;
• участь у спортивних змаганнях;
• перегляд відкритих занять із дітьми;
Дякуємо за співпрацю!
Анкета № 3
Ростемо здоровими
Для вдосконалення фізкультурно-оздоровчої роботи в дитячому
саду нам необхідні деякі відомості про види оздоровлення дитини
удома. Поставтеся до заповнення анкети уважно та серйозно, адже
її мета — зміцнення здоров’я Вашого малюка.
1. Прізвище, ім’я, по батькові дитини.
2. Як часто хворіє Ваша дитина?
3. Що, на Вашу думку, є чинниками, що сприяють виникненню за-
хворювання у Вашої дитини?
4. Чи загартовуєте Ви дитину удома?
5. Які види загартовування Ви вважаєте прийнятними для Вашо-
го малюка?
6. Яким видам сімейного відпочинку Ви віддаєте перевагу?
7. Чи знаєте Ви, як можна зміцнити здоров’я Вашої дитини?
8. Чи може дитячий садок надати допомогу в зміцненні здоров’я
Вашої дитини?
9. Консультації яких фахівців Ви б хотіли отримати?
10. Чи готові Ви співробітничати з дитячим садом із питань зміц-
нення здоров’я Вашої дитини?
Дякуємо!
Анкета № 4
Якість харчування в дитячому садку
У нашому дитячому саду проводиться анкетування з метою по-
ліпшення роботи з організації дитячого харчування. Анкета анонім-
на. Просимо Вас відверто відповісти на такі питання:
1. Чи задовольняє Вас харчування Вашої дитини в дитячому садку?
2. Чи цікавитеся Ви інформацією про харчування (щоденне меню,
консультації тощо)?
3. Що розповідає дитина про харчування в дитячому садку?
4. Які страви з меню дитячого саду із задоволенням їсть Ваша ди-
тина, що категорично не любить?
5. Які страви Ви б виключили з меню дитячого садка?
6. Що, на Вашу думку, необхідно додати в меню?
7. Чи дотримується в харчуванні дітей облік сезонності (свіжі ово-
чі, фрукти, соки тощо)?
8. Чи знайоме Вам поняття «натуральні норми дитячого харчу-
вання»?
9. Які навички культури харчування Ви прищеплюєте дитині
в сім’ї?
10. Оцініть харчування в дитячому садку за п’ятибальною шка-
лою.
Дякуємо за відверті відповіді!
Анкета № 5
За результатами року
Шановні мами, тата, бабусі і дідусі!
Завершився навчальний рік. Настав час підбивати підсумки і бу-
дувати плани на майбутнє. Нам дуже важливо знати Вашу думку про
роботу колективу дитячого саду з сім’єю в минулому році.
1. Чи задоволені Ви роботою дитячого саду в цілому?
2. Чи добре педагоги групи ставляться до Вашої дитини?
3. Як Ваша дитина відвідує дитячий сад (відзначте потрібне):
• із задоволенням;
• відвідує, але не дуже охоче;
• не любить ходити до садка;
• часто хворіє, тому мало відвідує дитячий садок.
4. Чи отримували Ви докладну інформацію про життя дитини
в дитячому садку?
5. Які заходи в дитячому саду Вам найбільше запам’яталися?
6. Які причини не дозволили Вам відвідати всі заходи?
7. Які теми, що цікавлять Вас, залишилися поза увагою педаго-

гів цього року?
8. Які форми роботи з сім’єю здалися Вам найцікавішими (відзна-
чте потрібне):
• батьківські збори;
• консультації фахівців;
• анкетування;
• відкриті заняття;
• конкурси;
• виставки;
• наочна інформація;
• масові заходи;
• інше.
9. Що б Ви побажали колективу дитячого саду для поліпшення
роботи в майбутньому?
Дякуємо за відповіді і сподіваємося на співпрацю в новому на-
вчальному році!
Анкета № 6
Педагогічний рейтинг
Нам дуже цікаво дізнатися Вашу думку про роботу вихователів
із Вашими дітьми цього року. Ваші відповіді та побажання ми ви-
користовуємо для поліпшення роботи педагогів із дітьми. Відповіді
можуть бути анонімними, але обов’язково правдивими. За наслід-
ками анкетування кращі педагоги будуть відмічені на педагогічній
раді за підсумками роботи за рік.
ПІБ вихователів
Ваша думка
1. Чи добре ставиться
вихователь до Вашої ди-
тини?
2. Чи із задоволенням
відвідує дитина дитя-
чий садок, якщо в першу
зміну там працює цей
педагог?
3. Як вихователь зверта-
ється до Вашої дитини?
ПІБ вихователів
Ваша думка
4. Чи цікавиться вихо-
ватель тим, як Ваша ди-
тина проводить вихідні
дні, чим захоплюється?
5. Чи задоволені Ви
ставленням вихователя
до Вашої дитини?
6. Чи розповідає Вам ви-
хователь про досягнення
і успіхи Вашої дитини
або частіше звертаєть-
ся зі скаргами на погану
поведінку?
7. Чи цікавиться вихова-
тель Вашими педагогіч-
ними потребами?
8. Чи пропонує вихова-
тель за потреби варіанти
розв’язання педагогіч-
ної ситуації або відразу
пропонує проконсульту-
ватися у психолога?
9. Чи користується ви-
хователь авторитетом се-
ред інших батьків Вашої
групи?
10. Оцініть роботу вихо-
вателя за п’ятибальною
шкалою
Анкета № 7
Шановні батьки! Вам пропонується висловитися щодо питань,
пов’язаних з особливостями навчально-виховного процесу дошкіль-
ного закладу, який відвідує Ваша дитина. На бланку підкресліть
той варіант, який найбільше відповідає Вам, де необхідно, напи-
шіть свій варіант відповіді.
Просимо Вас відповідати щиро, чесно.
Дякуємо Вам за роботу!
1. Ваш вік, стать.

2. Чи подобається Вам ДНЗ, який відвідує Ваш малюк?
• Дуже подобається;
• мабуть, подобається;
• не знаю, можливо, не подобається;
• дуже не подобається.
3. Хотіли б Ви перейти в інший заклад?
• Так;
• ні;
• не знаю.
4. Зазначте, наскільки Ви задоволені різними умовами дошкіль-
ного закладу? Запишіть Ваш варіант відповіді у відповідній гра-
фі знаком.
Повністю задоволений
Мабуть, задоволений
Мабуть, незадоволе-
Повністю не задово-
Важко відповісти
лений
ний
Умови
1. Стан обладнання
2. Естетичне оформлення закладу
3. Санітарно-гігієнічні умови
4. Взаємини між вихователями
і дітьми
5. Стиль спілкування вихователів
і батьків
6. Загальний рівень культури праців-
ників ДНЗ
7. Зміст та якість навчальної роботи
з дітьми
8. Зміст, якість і розмаїття виховної
роботи з дітьми
9. Розмір оплати послуг, який надає
заклад
10. Наявність та можливість отриман-
ня додаткових послуг
5. Що б Ви хотіли змінити в умовах роботи закладу?

6. Хотіли б Ви, щоб у нашому закладі надавалися додаткові плат-
ні послуги:
а) психолога;
б) хореографа;
в) Ваш варіант пропозицій.
7. Оцініть, будь ласка, за п’ятибальною шкалою загальну роботу
дитячого садку в цілому, де 1 бал — найнижча оцінка, а 5 ба-
лів — найвища.
Ваша оцінка: __________________________________
Анкета № 8
До Вашої уваги анкета, спрямована на вивчення особливостей
ігрової діяльності Вашої дитини.
Будь ласка, підкресліть до кожного питання на бланку ті варі-
анти відповідей, які стосуються Вашого малюка.
1. В які ігри Ваш малюк грається вдома?
а) Рухливі ігри (футбол, волейбол, баскетбол, бігає, танцює, стри-
бає та ін.);
б) інтелектуальні ігри (пише, читає, складає мозаїку, ребуси, піра-
мідки, складає слова та ін.);
в) технічні ігри (конструктор, машинки, потяги, крани та ін);
г) грає в ляльки, одягає-роздягає їх, у дочки-матері, зображує різ-
ні ролі (мами, тата, доньки, сина, якогось героя тощо).
2. Що більше подобається Вашому малюкові?
а) Гратися самому;
б) гратися з іншими дітьми;
в) гратися з дорослими.
3. Як часто Ви граєтеся зі своєю дитиною?
а) Дуже часто;
б) по-різному;
в) дуже рідко.
4. Хто найчастіше є ініціатором Вашої гри з малюком?
а) Ви самі;
б) Ваш малюк;
в) хтось інший.
5. Якими іграшками найчастіше грається Ваш малюк?
а) Спеціально придбаними іграшками;
б) різними предметами, які сам знаходить вдома.
Розділ VІІІ
Розвивальні завдання
для дітей двох–трьох років
«Перші кроки до інтелекту»
10 Порад батькам та вихователям
1. Намагайтеся зацікавити дитину виконанням вправ. Користь
приносить тільки те, що виконується із задоволенням. Не мож-
на примушувати та кричати на дітей.
2. Не залишайте малюка самого, коли він виконує завдання. Робо-
та з друкованим виданням — нові уміння для Вашої дитини, її
слід навчати поступового, не поспішаючи.
3. Дитина повинна бачити, що Вам дуже подобається, коли вона
правильно виконує завдання.
4. Бажано, щоб дитина зручно сиділа за столиком, коли виконує
завдання. Ноги повинні діставати до підлоги, висота столика по-
винна відповідати росту дитини.
5. Якщо якесь завдання виявиться для дитини складним, не по-
трібно тиснути на дитину, пропустіть це завдання і поверніться
до нього через декілька днів.
6. Намагайтесь, щоб Ваша допомога дитині була дозованою, тобто
мінімально необхідною для того, щоб вона могла працювати са-
мостійно. Не підміняйте дитину в роботі, не пояснюйте повністю
і дослівно, що і як вона повинна зробити. Дайте дитині можли-
вість зрозуміти та усвідомити щось самій.
7. Важливо правильно обрати момент, коли дитина із задоволен-
ням працюватиме з Вами. Дитина не повинна бути збудженою,
стомленою, голодною, сонною або зацікавленою в цей момент
іншою грою.
8. Прочитайте дитині завдання і переконайтесь в тому, що вона
його правильно зрозуміла. За необхідності повторіть завдання
і знову поясніть його. Якщо Ваша дитина думає повільно, не
підганяйте її. Дайте їй час розглянути малюнок і зорієнтувати-
ся в завданні.
9. Якщо Ви відчуваєте, що малюк не бажає виконувати завдан-

ня тільки через небажання утруднювати себе розумовим зу-
силлям, м’яко виявіть вимогливість. У цьому випадку спочат-
ку виконуйте завдання разом із дитиною (частину — Ви, час-
тину — вона).
10. Ставтеся до виконання завдань творчо. Ставте свої запитання
до малюнків, пропонуйте дитині розмалювати або обвести ма-
люнок по контуру.
Орієнтовні завдання для малюків

Завдання № 1
Мета: розвивати уміння дітей розрізняти предмети за їх яко
стями (тверді — м’які, гладенькі — пухнасті); розвивати мовлен-
нєві навички.
Малята мають багато красивих іграшок, покажіть серед них м’яч,
качку, машину, собачку.
Скажіть і покажіть, які іграшки м’які та пухнасті, а які гла-

денькі та тверді.
Мета: вчити дітей порівнювати предмети за розміром, розуміти
поняття «великий» і «маленький».
Яке яблуко велике, а яке маленьке?
Обведіть їх, розфарбуйте.
Розділ VІІІ. Розвивальні завдання для дітей двох–трьох років 203
Мета: розвивати уміння впізнавати предмети і визначати їх при-
значення.
Дівчинка зібралася на прогулянку.
Покажіть і скажіть, що вона взує і що надіне на руки.
Мета: розвивати вміння впізнавати предмети та визначати їх
призначення; розвивати мовленнєві навички.
Зайчик любе моркву. Покажіть, де вона на малюнку.
Спочатку обведіть її, а потім розфарбуйте.
Покажіть, назвіть і розфарбуйте, що любите ви.
Мета: вчити співвідносити зображення з його особливостями
(теплий, холодний).
Покажіть холодні предмети на малюнку.
Тепер покажіть гарячі предмети.
Обведіть і розфарбуйте їх.
Мета: вчити співвідносити зображення предмета з його особли-
востями (колючий, м’який).
Ви знаєте, з якими предметами необхідно обережно поводитися?
Покажіть та обведіть колючі та гострі предмети.
Тепер покажіть м’які предмети.
Мета: ознайомити з жовтим кольором; розвивати дрібну мото-
рику рук.
Веселе жабеня та сіре мишеня — друзі.
Жабеня, як і ялинка, зелене, розфарбуйте його.
Мета: розвивати координацію: око — рука.
Кошеня відстало від мами-кішки у лісі й заблукало.
Покажіть йому шлях до мами: проведіть лінію по пунктиру.
Розфарбуйте кошеня і кішку-маму.
Мета: вчити співвідносити зображення предмета з його власти-
востями (їстівні та неїстівні); розвивати мовленнєві навички.
Розкажіть, що ви бачите.
Покажіть, що можна їсти.
Розфарбуйте те, що ви любите.
Мета: навчати співвідносити зображення предмета з його особли-
востями (солодке, кисле); розвивати мовленнєві навички.
Що ви бачите? Покажіть солодке.
А тепер покажіть кисле.
Розфарбуйте помідор червоним кольором.
Мета: ознайомити з червоним кольором та розвивати дрібну мо-
торику рук, мовленнєві навички.
Що на картинці може бути червоного кольору?
Візьміть червоний олівець і покажіть, як ви вмієте розмальову-
вати.
Мета: ознайомити із зеленим кольором; розвивати дрібну мото-
рику рук та мовленнєві навички.
Хто на зображений на малюнках?
Ви знаєте, як вони «говорять»? Скажіть.
Розмалюйте листочок і цвіркуна у зелений колір.
Мета: розвивати уміння впізнавати предмети; розширювати
словниковий запас.
Назвіть, кого ви бачите на малюку. Як вони «говорять»? Ска-
жіть.
Візьміть жовтий олівець і розмалюйте сонечко.
Мета: вчити виділяти предмети з групи за заданими властивос-
тями.
Що на малюнку кругле? Покажіть.
Розмалюйте все кругле в червоний і зелений колір.
Мета: ознайомити з синім кольором; вчити виділяти предмети
з групи за назвою; розвивати дрібну моторику рук.
Розгляньте і скажіть, де рукавички.
Візьміть синій олівець і розмалюйте їх.
Мета: ознайомити з поняттям «один — багато»; розвивати дріб-
ну моторику рук.
Розгляньте малюнок. Де багато цукерок, а де одна?
Покажіть і розмалюйте.
Мета: розвивати уміння виділяти один предмет із багатьох; роз-
вивати спостережливість.
Оксана має багато іграшок. Допоможіть їй знайти кульку.
Покажіть кульку і розмалюйте її в синій колір.
Мета: розвивати уміння виділяти предмети за заданими влас-
тивостями.
Розгляньте предмети і скажіть, де музичні інструменти.
Обведіть їх та розмалюйте.
Мета: розвивати уміння впізнавати предмети; розвивати мов-
леннєві навички.
Кого ви бачите на малюнках?
Ви знаєте, як вони «говорять»? Скажіть.
Розмалюйте всіх тварин.
Мета: вчити співвідносити предмет та його контурне відображен-
ня; розвивати увагу і спостережливість.
Ви знаєте, що всі предмети мають тінь?
Знайдіть тінь кожного предмета і покажіть її.
Розмалюйте предмет та його тінь в один колір.
Мета: вчити визначати розташування предмета на малюнку;
ознайомити з поняттями вверх, вниз.
Скажіть, хто сидить внизу під деревом?
Хто зібрався наверху?
Обведіть його і розмалюйте.
Мета: розвивати спостережливість, уміння знаходити відмін-
ності.
Подивіться уважно на малюнки. Знайдіть і покажіть, що зни-
кло на малюнку внизу.
Намалюйте цей предмет.
Мета: закріплювати уявлення про круг і квадрат; розвивати
спостережливість.
Розгляньте малюнки. Покажіть, що схоже на круг, на квадрат.
Розмалюйте всі малюнки.
Мета: вчити виділяти предмети з групи за призначенням.
Знайдіть серед предметів на малюнку одяг і покажіть його.
Назвіть інші предмети.
Розмалюйте одяг в різні кольори.
Мета: вчити виділяти предмети з групи за призначенням.
Знайдіть і покажіть на малюнку взуття.
Розмалюйте взуття.
Назвіть інші предмети.
Мета: вчити малювати безперервну лінію; розвивати дрібну мо-
торику рук.
Черепаха вилізла на беріг погрітися на сонечку.
Обведіть панцер на спині черепахи і розмалюйте його в жовтий
колір.
Тепер обведіть хвилі в річці синім олівцем.
Мета: розвивати увагу і логічне мислення; вчити міркувати; роз-
вивати дрібну моторику рук.
Візьміть червоний олівець, обведіть і розмалюйте те, що може бу-
ти червоним.
Додаток
Золоті перлини народної мудрості
Колискові
***
Сонку, дрімку, голубоньку!
Приспи мою дитиноньку!
Приспи ж її вдень і вночі —
Буде мати чорні очі,
Чорні очі, біле тіло,
Щоб кожному була мила,
Та щоб росла, не боліла,
Голівоньку не сушила.
***
Колисонько, колисонько,
Колиши нам дитиноньку,
А щоб спало, не плакало,
А щоб росло, не боліло
Ні голівка, ні все тіло.
***
Прилинули голуби,
Сіли, впали, загули.
— Ви, голуби, не гудіть,
Настусеньки не збудіть.
***
Ой, спи, дитя, в колисоньці,
Як горошок в билиноньці.
Буде вітерець повівати
Та й горошком колихати.
Як горошок загуркоче,
А Даринка спатки схоче.
А горошок як загримить,
Дариночку нашу приспить.
***
А-а, люлі,
Налетіли гулі,
Сіли на воротях
В червоних чоботях.
Додаток 215
— Ти, Петрику, не гуляй,

Піди гулі позганяй,
А щоб гулі не гули,
Щоб Ганнусі спати дали.
***
Спало дитя, спати буде,
Йому мати сторож буде,
А сестричка до помочі
Та як удень, так і поночі.
Щоб зростало маленятко,
Наша квітонька маленька,
Наша зіронька ясненька.
***
Котику сіренький,
Котику біленький,
Котику волохатий,
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
Дитя буде спати,
Котик воркотати,
Ой, на кота воркота,
На дитину дрімота.
А-а-а!
***
А-а-а, коточок,
Украв в баби клубочок
Та поніс поза ліс,
Та до Галі приніс.
Галя стала кота бить:
— Не вчись, коте, красти,
А вчися робити,
Черевички шити
Та панчішки плести,
Та на торжок нести,
Гроші торгувати,
Дітей забавляти.
Шив, шив — не дошив,
Під припічком положив,
Галя топила,
Черевички спалила.
***
А-а-а, котику,
Зробив же ти шкодку:
Поліз на полицю,
Поїв паляницю!
Треба котика бити,
Щоб учивсь робити.
***
Люлі, люлі, коточок,
Не йди рано в садочок,
Не полохай галочок,
Нехай зів’ють віночок
Із руточки, із м’яточки,
З хрещатого барвіночку,
З запашного василечку.
А-а-а-а!
***
А-а-а, люлечки, шовкові вірьовочки,
Золотії бильця, срібні колокільця,
Мальована колисочка
Засни мала дитиночка!
А-а-а-а!
Потішки
***
Потягушки, потягушки
На кісточки — ростушки.
Хай росте наш Ванечко
Високий, як батечко.
***
Печу, печу хлібчик
Дітям на обидчик:
Меншому — менший,
Старшому — більший,
Шусть у піч, шусть у піч.
***
Ой чук, чук,
Наловив дід щук
Та повіз на торжок
Та продав за шажок.
Медяника купив — дітей поманив.
***
Диби, диби,
Ішла баба по гриби,
А дід по опеньки
В неділю раненько.
***
Диби, диби, диби,
Пішов дід по гриби,
Пішов по горішки
Ванюші для потішки.
Додаток 217
***
Запряжемо кота в санки
Та поїдем до Оксанки,
А Оксанка рада буде,
Вареничків роздобуде.
***
Ладі, ладусі,
А де були? — В бабусі.
А що їли? — Кашку.
А що пили? — Бражку.
А що на закуску?
— Хліб та капустку.
Гай, гай, на бабину хату
Калачі їсти.
***
Тосі, тосі,
Свині в горосі,
А телята в капусті,
А Івась на грушці.
***
То горошок, то квасолька,
То кукурудзка,
То бобище — фур за плотище!
Заклички, примовки
СЛИМАК
Слимак, слимак,
Покажи ріжки,
Дам тобі борошна
На пиріжки.
МОТИЛЬ
Мотилю, мотилю,
Не лети в небко,
Ой, не лети, не лети
Від мене далеко.
МЕТЕЛИК
Метелику, метелику,
Сядь на тину,
А я на тебе подивлюсь
Та й пущу.
ЗОЗУЛЯ
Зозуля рябая
Сім літ не кувала.
Закуй мені в цьому літі:
Скільки житиму на світі.
МУРАШКА
Мурашка, мурашка,
Садовая кашка,
Дай мені кваску,
А я тобі медку.
Коли в дитини випадає перший зуб, то його викидають через
грядки і промовляють:
Мишко, мишко,
На тобі мій зуб старий,
А дай мені свій новий.
До гикавки:
Гикавко, гикавко,
Біжи до води,
Кого стрінеш там,
На того й напади:
Хоч на коня, хоч на кобилу,
Хоч на дівчину чорнобриву.
***
Потягусі, потягусі,
На (Галочку) ростусі,
Щоб (Галочка) росла,
Росла-виростала,
Щоб своїй мамі в поміч стала,
Діток колихала
Й хату доглядала.
***
В понеділок орав,
У вівторок плуг поламав,
В середу волів погубив,
У четвер шукав,
В п’ятницю найшов,
У суботу додому пішов.
***
Кую, кую чобіток,
Подай, бабо, молоток!
Не подаси молотка — не підкую чобітка!
***
Гойда-да, гойда-да,
Хліба нема,
Був буханець — з’їв баранець,
Була крашанка — з’їла дитинка.
***
Іди, іди, дощику,
Зваримо тобі борщику,
Іди на бабине зіллячко,
На дідове подвір’ячко.
Додаток 219
***
Весна наша красна!
Що ж ти нам принесла?
— Дівкам по квіточці,
Хлопцям по дудочці
***
Купалися ластів’ята
Та в пару-водиці,
Щоб були ми білотілі
Та ще й білолиці.
***
Сонечко, сонечко,
Виглянь у віконечко,
Дітки гуляють — тебе виглядають.
Чук-чук-чук-чук,
Наловив дід щук,
Наварив дід юшки малому Ванюшці.
***
Не йди, не йди, дощику,
Дамо тобі борщику,
У глинянім горщику,
Поставимо на дуба.
Дуб повалився,
Горщик розбився.
***
Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко,
На весняні квіточки,
На маленькі діточки.
Там вони граються,
Тебе дожидаються.
***
Зварю тобі борщику.
Тобі каша, мені борщ,
Щоб густіший ішов дощ.
***
Зварим тобі борщику,
Поставимо в кутку
На терновім прутику,
Хлюп-хлюп, хлюп-хлюп!
***
Відром, цебром, дійницею,
Холодною водицею
Над нашою пашницею.
Хлюп-хлюп, хлюп-хлюп!
***
Зварим тобі борщику,
Зварим тобі кашки —
Стрибати гопашки.
Топа, гопа, гопашечки.
Наїшся вже кашечки!
***
Дощику, дощику перестань,
Та поїдем на баштан
Та зірвемо диньку —
Тобі половинку.
Щоб зникли веснянки на обличчі, кидають камінцями услід за
першими ластівками і промовляють:
Ластівко, ластівко,
На тобі веснянки,
Дай мені білянки.
Ластівки, ластівки,
Візьміть собі веснівки,
Нате вам камінці,
Дайте мені рум’янці.
Щоб не схопив чорт під час купання в неурочний час, діти, вхо-
дячи в воду промовляють:
Чорток, чорток,
Не ламай кісток!
Ти з води,
А я в воду.
На Зелені свята Мавки святкують свій Великдень, тому перед
купанням говорять:
Мавко, Мавко,
На тобі полинь,
А мене покинь.
Пестушки, забавлянки
***
Тосі, тосі,
Підемо до Досі,
А в Досі кучерики
Й жовтеньке волосся.
Додаток 221
***
Хиті, хиті,
Коники в житі,
Та нікому вигнати —
Тільки Микиті.
***
Ой, гоп, чук, чук,
Наловив дід щук,
Баба наварила,
Діда накормила.
***
Куєм, куєм ніжку,
Поїдем в доріжку,
Треба коня підкувати,
Будем в баби ночувати.
***
А-та-та, а-та-та,
Сіла баба на кота,
Поїхала в гості,
Розсипала кості.
***
Товчу, товчу мак, мак,
За ступою рак, рак.
***
Дір-дир, деркач,
Загубив плескач.
Будемо шукати,
Дитя забавляти
***
Котино, котино,
Поїдемо по сіно,
Ти будеш сіно класти,
А я буду воли пасти.
***
Дитинко, не плач,
Спечимо калач,
Медом помажем,
Тобі покажем,
А самі з’їмо.
***
Дитинко, не плач,
Спечу калач,
Медом помажу,
Усім покажу,
А тобі дам.
***
Танцювали миші
По бабиній хижі,
Стало бабі за танець,
З’їли миші буханець.
***
Жили у бабусі
Три веселі гуси:
Один сірий, другий білий,
Третій в капелюсі.
***
Ішла баба дубнячком,
Зачепилась гапличком,
Сюди смик, туди смик:
— Одчепився мій гаплик!
***
Летів горобчик:
— Джив, джив, джив!
Де мені сісти?
— На печі.
— А що мені їсти?
— Калачі.
— Гам!
***
Сорока-ворона
На припічку сиділа,
Діткам кашу варила:
Цьому дам і цьому дам,
А цьому не дам,
Бо цей бусман
Дрів не носив,
Діжі не місив,
Хати не топив,
Дітей гулять не водив!
Щугай-гай на бабину хату
Пироги їсти!..
***
Куй, куй, ковалі,
То великі, то малі,
А старого коваля
Посадили на коня.
Додаток 223
А старую ковалиню
Посадили на телицю,
А маленьких ковалят
Посадили на телят.
Гей, цоб, тр-р-р! Цабе!
***
— Зайчику, зайчику,
Де ти бував?
— У млині, у млині.
— Що ти чував?
— Там були кравчики,
Перебили пальчики,
Ледве я втік.
Через бабин тік,
Та через колоду
Та хвостом у воду —
Шубовсть!
Література
1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. — К.: Дошкільне вихован-
ня, 1999. — 59 с.
2. Гербова В. В., Максаков А. И. Занятие по развитию речи в первой младшей
группе. — М.: Просвещение, 1981. — 128 с.
3. Грановская Р. М. Элементы практической психологии. 2-е изд. — Л.: Изд-
во Ленинград. ун-та, 1988. — 560 с.
4. Громова О. Е. Формирование елементарных математических представлений
у детей раннего возраста. — М., 2006. — С. 48.
5. Губа Г. И. Комплексные развивающие занятия для детей раннего возрас-
та. — М., 2007. — С. 78.
6. Максаков А. И. Система работы по воспитанию звуковой культуры речи. —
М., 1973. — С.103.
7. Марінушкіна О. Є. Порадник практичного психолога / О. Є. Марінушкіна,
Ю. О. Замазій. — Х.: Вид. група «Основа», 2007. — 240 с.
8. Методичні рекомендації до програми розвитку і виховання дитини ранньо-
го віку «Зернятко» / Під ред. О. Л. Кононко. — К.: Кобза, 2004. — 184 с.
9. Люблинская А. А. Детская психология. Учебное пособие для студентов пе-
дагогических институтов. — М.: Просвещение, 1971. — 415 с.
10. Про планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі:
Інструктивно-методичний лист МОН України // Дошкільне виховання. —
2002. — № 10. — С. 3.
11. Сорокина Н. Ф. Развитие творческих способностей средствами кукольного
театра. — М.: «Айрис-дидактика», 2000. — С. 90.
12. Типовий перелік обов’язкового обладнання навчально-наочних посібників
та іграшок дошкільних навчальних закладів (2-е видання, доповнене) // До-
шкільне виховання. — 2002. — № 10.
13. Теплюк С. Н. Дети раннего возраста в детском саду. — М.: Мозаика синтез,
2007. — С. 104.
14. Тихеева Е. И. Развитие речи детей. — М., 1981. — С. 29.
15. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии / Под ред.
И. И. Ильясова, В. Я. Ляудис. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. — 304 с.
16. Юриста В. А. Перспективне планування роботи з дітьми першої молодшої
групи. — Тернопіль: «Мальва — ОСО», 2005. — С. 86.
17. Янушко Е. А. Развитие мелкой моторики рук. — М.: Мозаика синтез, 2007. —
С. 50.
18. Янушко Е. А. Рисование с детьми раннего возраста. — М.: Мозаика син-
тез, 2007. — С. 64.

Organizatsiya Roboti Z Ditmi Ranniogo Vik

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

You might also like

Organizatsiya Roboti Z Ditmi Ranniogo Vik

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Organizatsiya Roboti Z Ditmi Ranniogo Vik

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Книга скачана с сайта http://e-kniga.in.

Издательская группа «Основа» —

Серія «Дошкільний навчальний заклад. Вихователю»

Організація роботи з дітьми раннього віку / уклад.

Організація роботи з дітьми раннього віку

ТОВ «Видавнича група Основа »

© Швайка Л. А., Гаркуша Г. В., укладання, 2008

себе з боку дорослих, хворобливо реагують на їхні численні заборо-

Малюків неможливо примусити дивитись, слухати, запам’ятову­

Орієнтовний режим дня

За наявності двох режимів у групі діти не заважають одне одно-

Орієнтовний режим дня групи раннього віку

в будь-яку погоду не менше ніж 4 години (у зимовий період при тем-

Виховання культурно-гігієнічних навичок

Виховання під час проведення

необхідно розв’язувати під час виконання режимних процесів, осо-

• запропоновані дітям дії щодо самообслуговування повинні бути

ві дії, підбадьорює і обов’язково позитивно оцінює навіть незначне

У кожному комплексі ранкової гімнастики ігрового характеру

Орієнтовні комплекси ранкової

Використання художнього слова

ЧАС ДІТКАМ СПАТИ

Використання валеологічних хвилинок

І квіти завжди поливають,

Розвиток психічних процесів

У цей період дитина все ефективніше вчиться наслідувати дії до-

колір предметів, освітленість речей, гучність і висоту звуків, тепло,

Із кінця другого року життя діти зазвичай самі можуть правиль-

щось розповідають, вона припиняє їсти. Розподіл уваги між двома

нервових зв’язків, що утворюються в корі мозку дітей раннього ві-

досвіді ще не було. Така відмінність рівня узагальнень зустрічаєть-

Розширення функції спілкування сприяє збагаченню мовлення

Дитина раннього віку також поступово опановує елементи гра-

Спочатку слово ще не може викликати у дитини будь-якого по-

дій у дитини має виникнення міцної, дієвої реакції на два основні

дитини є те, що вона виявляє нові якості предметів і встановлює но-

Особливості спілкування дитини

що і як зробила дитина, допомагає їй вийти зі скрутного становища,

ки: вітатися, зустрічаючись із людьми, вживати слово «будь лас-

Таким чином, формування особистості дитини упродовж усього

багаторазово повторювати один і той же рух, уважно простежуючи

обмежує її самостійність, то у дитини виникає власне кризове яви-

Таким чином, криза трьох років, як психологічне явище, що ви-

Діагностика психічного розвитку

Вік Розуміння Активне Сенсорний Гра і дії з

1 рік Запас слів, що Користуєть- Орієнтується Відтворює

1 рік Відшукує за сло- Користуєть- Орієнтуєть- Відображає

1 рік За словами до- Користуєть- Орієнтується Викорис-

2 роки Розуміє стислу Користуєть- Орієнтуєть- У грі відтво-

розвитку дітей 1 року 3 місяців до 4 років

Ходить повіль- Самостійно Накладає Залишає Легко від-

Переступає че- Самостій- Відтворюючи Діючи олів- Постій-

Уміє ходити по Уміє частко- Відтворює Залишає Емоційно

Переступає че- Уміє частко- Відтво- За зразком Виявляє ці-

2 роки Розуміє Користу- Де? Добирає Орієн- Сюжет-

3 роки Розуміє Користу- Чому? Називає Вико- Початок

4 роки Розуміє Розглядаю- Класи- Називає Складає Грає

Навички Конструк- Образотвор- Соціаль-

Малюків неможливо примусити дивитись, слухати, запам’ятову

Уміє під- Їсть з міл- Одягаю- Планує У малюнку У діяльно

1 рік Орієнтується в чотирьох кон