Щоб фронті Другої Світової війни, німецьке командування вирішило провести влітку

1943 року велику операцію на Курському виступі, що мав ширину до 200 км і

заглиблювався на захід на 150 км у центрі радянсько-німецького фронту. 15 квітня

1943 року була затверджена Директива № 6, в якій конкретизувалися завдання військ

у наступальній операції «Цитадель» — виходячи з вигідного розташування німецьких

військ, директивою наказувалося ударами з півночі і півдня оточити і знищити

радянські війська, що знаходяться в районі Курська.Підготовка до операції

«Цитадель» тривала майже 4 місяці — під Курськом було сконцентровано 70 дивізій,

майже 10 тисяч гармат, 2 тисячі літаків, 2 758 танків, а загальна чисельність німецьких

військ склала понад 780 тисяч чоловік. З радянського боку на Курську дугу було

перекинуто майже 40% усіх з'єднань діючої армії: війська Центрального,

Воронезького, Брянського і Степового фронтів, у тому числі всі танкові армії, 19,1

тисяч гармат, 920 реактивних установок «катюша», 3 444 танків, 2 172 літаків, а також

було побудовано 8 оборонних рубежів довжиною до 250 кілометрів; чисельність

радянських військ склала 1,3 млн чоловік.Початок наступу було заплановано на 3

години ранку 5 липня 1943 року, проте за 10 хвилин цього радянські війська провели

потужну артпідготовку. Якийсь час німецькі війська були паралізовані, але о 5 годині

30 хвилин війська групи армій «Центр» почали масований наступ; через півгодини їх

підтримала група «Південь». За сім днів боїв вони змогли подекуди просунутися на 10-

35 км, але так і не прорвали радянську оборону.

12 липня біля села Прохорівка (за 56 кілометрів на північ від Білгорода) відбувся

зустрічний танковий бій, в якому з обох боків взяли участь 1,2 тисяч (за німецькими

даними — до 500) танків та самохідних артилерійських установок. Результати бою під

Прохорівкою були невтішними для радянських військ, проте їм все-таки вдалося

загальмувати німецький наступ, і 19 липня командування вермахту прийшло до

остаточного висновку, що продовження операції «Цитадель» неможливе, — війська з

північного краю Курської дуги були перекинуті в центр для відбиття радянського

удару. Проте контрнаступ Червоної армії на Орловському напрямку виявився

успішним — 5 серпня були звільнені Орел та Білгород, а 23 серпня –

Харків.Незважаючи на значні технічні і людські втрати (254 тисяч убитими і 609 тисяч

пораненими, більше 6 тисяч танків та 1,6 тисяч літаків; вермахт втратив понад 103

тисяч убитими і 434 тисяч пораненими, майже тисячу танків, більше 1,7 тисяч літаків)

Курська битва дозволила Червоній армії перехопити стратегічну ініціативу і створила

сприятливі умови для розгортання загального стратегічного наступу на фронті до

2000 км: 6 листопада 1943 року був звільнений Київ, а до кінця року — вся

Лівобережна Україна, Північний Кавказ і розпочалося звільнення Правобережної

України та Криму.