Русь

Докладніше: Русь, Росія (назва) та Україна-Русь

Фрагмент німецької карти Європи 1570 року, де як «Rvssia» позначені Галицько-Волинські землі й окремо відмічена
Московія («Moskovia»)

Найдавніша відома згадка слова «Русь» як географічної назви має місце у візантійсько-руському
договорі 911 року, де вона використана на позначення держави і території підвладної київському
князю Олегу (що на той час обмежувалося переважно околицями Києва)[25][26]. В подальшому назва
«Русь» використовувалася на позначення земель, на які поширювалася влада київських князів, у
вузькому значенні лише щодо Середнього Придніпров'я (Київське, Чернігівське, Переяславське
князівства), у ширшому — на значну частину Східної Європи, при цьому землі за межами
Наддніпрянщини в низці джерел означалися як «Зовнішня Русь»[25][26]. Одночасно у Візантії на
означення Русі використовувалося, серед інших назв, еллінізоване слово «Росія» («Ρωσία»)[25][27].
Після занепаду Русі внаслідок монгольської навали, у XIII-XIV століттях назву «Королівство Русь»
певний час носила Галицько-Волинська держава[28], протягом 1398—1569 років слово «Русь»
використовувалося в повній назві Литовської держави[29] і протягом 1434–1772 років назву «Руське
воєводство» носила Галичина у складі Королівства Польського та Речі Посполитої[30]. Московія не
претендувала прямо на загальний спадок Русі та не використовувала це слово у назві своєї держави
доки Іван IV у 1547 році не почав називати себе, серед інших титулів, «царь и великий князь всеа
Русии», після чого до Московії в деяких документах, окрім як «Московське царство», почали
застосовуватися також назви «Російське царство» або «Росія»[27]. Закріпив цю назву за Московією
Петро I, отримавши контроль над лівобережною Гетьманщиною та Києвом і перейменувавши
Московське царство на Російську імперію у 1721 році[27]. До цих подій київські та московські землі
не перебували у складі однієї держави протягом близько 500 років у XIII-XVIII століттях. Низка
істориків згодом характеризували таке запозичення як безпідставне привласнення Московією
назви та історії України-Русі. Серед тих, хто відстоював правомірність використання назви «Русь»
лише стосовно України, але не Росії-Московії, був анонімний автор впливової праці початку XIX
століття «Історія Русів»[31]. Згодом аналогічну позицію детально обґрунтував Михайло Грушевський,
зокрема зазначаючи, що «ми є народ у якого вкрали назву», на підкреслення чого назвав свою
найбільшу працю «Історія України-Руси». Поділяє таку думку й багато сучасних дослідників. [31][32][33]
[34]

Україна
Докладніше: Україна (назва)
Італійська карта Вінченцо Марія Коронеллі 1690 року, де обидва береги Наддніпрянщини з Києвом позначені як
«VKRAINE ou PAYS DES COSAQVES» («Україна або Країна козаків»); слово «OKRAINA» («Окраїна») вжито стосовно
Задоння й Рязані

Слов'янське слово «Україна» вперше згадується в Київському літописному зводі за Іпатіївським

списком під 1187 роком[35]. Ним окреслювали терени Переяславського князівства, що входило до
історичного ядра