Битва на Красному полі

Підготував студент
групи ІСТ-32с
Коваль Юрій
Наступ на Карпатську Україну
● 6 березня 1939 р. німецький рейхсканцлер А. Гітлер прийняв рішення про
остаточну ліквідацію Чехо-Словаччини. 12 березня угорський уряд отримав
згоду Берліна на окупацію Карпатської Украни. Наступного дня регент Угорщини
адмірал М. Горті надіслав Гітлеру лист з подякою «за багату ресурсами
провінцію», що мала «життєве значення» для Угорського королівства , і
зазначив, що 16 березня відбудеться прикордонний інцидент, через два дні
після якого, 18-го, почнеться вторгнення угорської армії.
● В ніч з 13 на 14 березня 1939 р. угорська армія вторглася у Карпатську Україну.
їй протистояла Карпатська Січ, в керівництві якою відбулися зміни. За
відсутності з невідомих причин Д. Климпуша, військовий міністр Карпатської
України С. Клочурак призначив комендантом Карпатської Січі полковника С.
Єфремова.
Напрямки наступу угорської армії
Угорський наступ на Карпатську Украну відбувався на трьох стратегічних напрямках:
● західному (Ужгород-Перечин-Великий Березний-Ужок) з відгалуженням на Турянську
долину (Тур’я-Ремета-Порошково), завданням, якого було перерізати відступ уряду
Карпатської України та січовиків в у Словаччину;
● центральному (Мукачеве-Чинадієво-Свалява-Воловець і Мукачеве-Іршава-Білки-
Довге)
● східному (Берегове-Севлюш-Хуст-Тячів-Солотвина-Рахів-Ясіня), головним завданням
якого було подолати опір січовиків, захопити столицю Карпатської України Хуст і не
допустити зайняття румунськими військами східних райоів Закарпаття, на які
претендувала Румунія.
● В угорських документах ці три групи називалися відповідно Ужгородська, Мукачівська
та Берегівська.
Напрямки наступу угорської армії
Перші бої
● Протягом дня 14 березня на лiнiї оборони проти угорців трималися відділи січовиків
у с. Чомонин та Великі Лучки Мукачiвського округу, яка тільки наступного дня
відступили до Середнього.
● Завзяту оборону проти угорського полку, що наступав з Ужгорода тримала в с.
Підгорб Ужгородського округу кота сiчовиків, маючи на озброєнні 7 легких кулеметів,
гвинтівки та грати передні наступу угорських військ січовики знищили залізничний
міст на лінії сполу чення Ужгород-Анталовці, перекривши швидкий рух гонведів.
Тільки в другій половині дня 14 березня захисники відступили до Кам'яниці, де
разом з іншими відділами відбили наступ угорських військ у напрямку на Перечин.
● Досить стійкою була оборона відділу січовиків у с. Сільце Іршавського округу, яка
тривала 14 березня з 9-10 год ранку до 16.30, на чолі з чотарем Н. Романенком. Ще
в ніч на 14-того березня Карпатської Січ отримала зброю в результаті домовленості
між окружним командантом Ю. Шпилькою та начальником жандармерії.
Відступ чехо-словацьких військ
● 12-та чехо-словацька дивізія проводила оборонні оï на териї
Закар паття проти наступаючих угорських військ тiльки 14
березня. Увечері цього ж дня генерал армії А. Прхала оголосив
наказ про евакуацію чехо-словаць ких військових частин і
державних службовців iз території Підкарпатської Русі. З цього
моменту чехо-словацькі війська фактично припинили опір і ор
ганізовано відступали у трьох напрямках: більша частина
через Словаччину, від Ужка до Воловця через Польщу, а
частина, розміщена на схід від Сваляви, через Хуст і Тячів до
Румунії.
Події напередодні битви
● Ще 14 березня 1939 р. о пів на шосту ранку в Хусті чеське
військо почало роззброювати підрозділи січовиків. Цим
скористалися угорські війська, котрі за мовчазної згоди
Німеччини почали окупацію території Карпатської України.
● Упродовж цілого дня відбувалося протистояння чеських
жандармів і військових з українськими січовими загонами за
оволодіння складами зброї.
Події напередодні битви
● Ще напередодні цих подій А. Волошин вислав до Берліна три
телеграми, в яких просив захистити Карпатську Україну. Жодних
відповідей не надійшло. Того ж дня близько 19-oї години угорці вручили
представнику Карпатської України Вікентію Шандору ультиматум, який
уряд А. Волошина відхилив. А. Волошин був впевнений, що угорці
вторглися на територію краю без відома Німеччини. Однак, 15 березня
німецький консул Гофман вручив прем’єр-міністру Карпатської України
заяву міністерства закордонних справ Німеччини, в якій говорилося, що
Берлін пропонує карпатським січовикам не чинити опору угорській
армії. Наприкінці дня 15 березня А. Волошин покинув Хуст і, не
віддавши наказ про збройний опір, емігрував за кордон
Події напередодні битви
● 15 березня з’ясувалося, що попередній
штаб бездіяв і доводилось починати все
з початку. Що стосується нового штабу,
то він, за словами сучасника, „власно в
часі боїв проти мадярів не існував”.
Виняток становив тільки полковник М.
Колодзінський, який почав успішно
формувати січові загони. За його
наказом „частини в силі одного полку...
займають становище при битій дорозі на
Краснім полі й далі вздовж залізничного
насипу”
День битви
● Коли чеські війська отримали наказ
відступати, на захист своєї землі
виступили семінаристи севлюшської
горожанської школи та учителі,
місцева молодь. Відступаючи від
Севлюша через Королеве, Веряцю
аж до Красного поля, українці на
певний час стримували переважаючі
сили противника. На Красному полі
вдалося заволодіти вісьмома
кулеметами, 120-ма рушницями і
близько 50 тисячами набоїв
Захисники Карпатської України під час боїв з
угорською армією на підступах до Хуста. Солдат з
правого боку озброєний багнетом VZ-24, а зліва
легким кулеметом V2-26/30
День битви
● Очевидець тих подій Й. Сарвадій
Члени Карпатської Січі в строю. Другий зліва Олександр
Блестів («Гайдамака»). Лютий-перша половина березня
1939 р. Хуст
писав, що „в бою... на Краснім полі
взяло участь наблизько 1600 юнаків”,
а „штаб Січі... здезертирував,
полишивши звичайних січовиків їх
власній долі”. Фактично, перед добре
озброєним агресором, опинилися
учні гімназій, яких вивів на Красне
поле їх вчитель Я. Голота. Зупинити
просування військ агресора вони
були не в змозі. Підкріплення теж не
надходило, бо мобілізаційний заклик
з великим запізненням дійшов до
окремих округів
Наслідки битви
В боях на Красному Полі
загинуло близько 230
січовиків, чеських воїнів і
добровольців. Втрати угорців:
убитими близько 160 чоловік і
близько 400 чоловік одержали
поранення. В боях по лінії
фронту від Королева до Хуста
угорці взяли в полон багато
чехів і 450 січовиків, серед
яких було чимало галичан.
Згадки про битву на Красному полі
● Львівська газета „Нова зоря” писала: „Не дасться заперечити факту, що під
Хустом відбулася велика битва, в якій з обох сторін полягло багато соток
вояків. Мимо всієї симпатії для мадярів не можемо не підкреслити, що
український народ... хоробро боровся”. Аналогічне можна прочитати в
іншому виданні: „... навіть найбільший ворог українського народу мусить
признати, що українська молодь по-геройськи обороняла свою волю...”.

● Німецький журналіст і вчений Аксель Шмідт у червні 1939 р. Констатував:

„Не дивлячись на кровопролиття, Карпатська Україна була сповнена
бажання, доказуючи волю і прагнення українців, в майбутньому бачити і
створити свою власну державу”
Значення битви для Карпатської
України
Мужній опір січовиків угорським
окупантам на Красному полі
дав змогу депутатам Сойму
Карпатської України прийняти
важливі історичні документи –
було оголошено про створення
незалежної держави
“Карпатська Україна”, обрано її
президента – А. Волошина,
призначено уряд, затверджено
Засідання уряду Карпатської України
(зліва направо): М. Долинай, петь К. Лисюк (оператор), А. державні атрибути.
Штефан, А. Волошин, Ю. Ревай,
В. Комаринський та С. Довгаль. Хуст, 1939 р.
Події після битви
● 16 березня 1939 р. о 5 годині почався угорський наступ на Королево. „Я позиції
боронив, - пригадував поручник Іван Чучка, - але Королево впало о 10-ій годині. З
Королева повернулася решта живих січовиків під командою проф. Голоти, й я
вже около 150 січовиків та розмістив 15 січовиків, 1 скоростріл праве крило,
Рокосово; 15 січовиків, 1 скоростріл ліве крило, залізничний міст через тису
(Королево), решту вздовж залізниці Рокосово-Королево.
● І. Рогач і М. Чумалівський згадують: “Мадяри наступали дуже сильно. Також з
літаків та гармат нас обстрілювали. Я просив поміч з Хусту майже кожної години,
і все мені обіцяно, що поміч по дорозі... В 14-ій годині мадяри нас обхопили з
обох боків і я був примушений дати наказ до відступу в напрямі Хуста… Перед
Хустом забезпечив мости, а при тім дістав наказ ще держати 24 години. Я бачив,
що це є неможливо”'
Події після битви
● Вранці 16 березня 1939 р. Королеве і Веряця були
Розстріл гонведами полоненого січовика,
прив’язаного в лісі до дерева. Друга
половина березня 1939 р.
захоплені угорськими військами, а на Красному полі
бій продовжувався. Для придушення опору січовиків
угорська армія задіяла літаки і легкі танки. Угорські
підрозділи значно переважали у чисельності і якості
озброєння січовиків, які, після запеклого бою, були
змушені відступити. 16 березня угорці зайняли Хуст,
згодом Буштине, Нягове та інші населені пункти. 18
березня 1939 р. останні захисники Карпатської
України припинили опір, однак, окремі відділи Січі
продовжували партизанську боротьбу у
важкодоступних гірських місцевостях Карпат до
середини травня 1939 р. Осередки партизанського
спротиву січовиків проти угорської влади залишались
у районі Іршави – Білок – Довгого, на Волівщині
(Торунь, Скотарське, Репинне, Волове), Ряхівщині
(Ясіня), с. Ужок, біля Перечина та в долині міста Хуст.
Меморіального парку «Красне поле»
Президент України Віктор Ющенко доручив
Закарпатській облдержадміністрації забезпечити
облаштування Меморіального парку «Красне
поле» біля міста Хуста, де сталася остання
битва прибічників Карпатської України.
Дякую за увагу!!!