КУЛЬТУРНІ ТА

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ
КОМУНІКАТИВНОЇ
ВЗАЄМОДІЇ

ПРЕЗЕНТАЦІЮ СТВОРИВ СТУДЕНТ ГРУПИ 2СП-20Б

БІЛОКОНЬ ІВАН
МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ — ЦЕ ПРОЦЕС
ВЗАЄМНОЗВ’ЯЗКУ І ВЗАЄМОДІЇ ПРЕДСТАВНИКІВ
РІЗНИХ КУЛЬТУР. ЦЕ СПЕЦИФІЧНА СУБ’ЄКТ-
СУБ’ЄКТНА ВЗАЄМОДІЯ, У ЯКІЙ ВІДБУВАЄТЬСЯ
ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ, ДОСВІДОМ, УМІННЯМИ І
НАВИЧКАМИ МІЖ НОСІЯМИ РІЗНИХ ТИПІВ КУЛЬТУР.
Виділяють різні типи та рівні суб’єктів культури, спілкування між якими можна розглядати як
міжкультурне. Можна говорити про культуру нації, субкультуру, контркультуру, а також про
культуру окремої соціальної групи, спілкування між представниками даних спільнот містить
елементи, що становлять міжкультурну комунікацію. До міжкультурного спілкування відноситься
також спілкування між представниками різних цивілізацій як культурних суперсистем.

Варто враховувати, що саме етнічний початок у

культурі кожного народу становить її ядро і є
проявом особливого стосовно загальної
культури нації.
Елементи та категорії мовного коду певної мови формують неповторні мовні картини світу,
тому учасникам міжкультурної комунікації задля уникнення мовленнєвих девіацій, а також
нерозуміння та конфронтації співрозмовників варто звернути увагу на такі найважливіші
аспекти міжкультурної комунікації: пов’язані з культурною традицією; з соціальними
факторами і функціями спілкування; з етнопсихологією (психолінгвістична 32 організація
мовної діяльності, функції та особливості засобів невербальної комунікації).
Цінності — це визнані всім суспільством або більшістю
його членів уявлення про те, до яких цілей повинна або
може прагнути людина.
Норми — це правила і стандарти поведінки, яких повинна
дотримуватися людина, якщо вона поділяє систему цінностей
певної культури.
Етикет — це сукупність правил поведінки
по відношенню до інших людей, що
охоплює особливі традиції, ритуали і
норми, які були вироблені суспільством
або його частиною і можуть мати релігійне,
філософське чи інше обґрунтування; як
правило, етикет характерний для вищих
прошарків суспільства.

Звичаї — це усталені
схеми (патерни)
поведінки, обов’язкові на
рівні культури загалом.
Традиції — це сукупність елементів
культурної спадщини, які
передаються із покоління в
покоління і є цінністю в межах цієї
культури (більш стійкі, ніж звичаї).
Мова — це сукупність знаків і
символів, що використовується
членами суспільства для
здійснення комунікацій, а також в
рамках вторинних моделюючих
систем (в художній літературі,
поезії, ритуальних текстах тощо).

Ритуали — це сильно стилізовані та

Обряди — це традиційні
ретельно сплановані набори жестів
символічні дії, що в образній
і слів, які виконуються особами,
формі виражають соціально
підготовленими та вибраними для
визначні події в житті людини та
цього.
соціуму.
Церемонії — це послідовні дії, що
мають символічне значення і
присвячені святкуванню будь-яких
знаменних подій або дат, функція
яких полягає в урочистому
підкресленні особливої цінності для
суспільства чи будь-якої соціальної
групи подій, що відзначаються.

Закон — це акт, який

встановлює
загальнообов’язкові правила у
суспільстві та має найвищу
юридичну силу в державі.

Табу — це абсолютна заборона, що

накладається на будь-яку дію, слово,
предмет тощо.
Толерантність — це різновид взаємодії та взаємовідносин між різними
сторонами — індивідами, соціальними групами, державами, політичними
партіями, за якого сторони виявляють сприйняття і терпіння щодо різниці у
поглядах, уявленнях, позиціях та діях. Чинниками утвердження
толерантності в політико-комунікативному просторі є: зростання рівня
освіченості, політичної культури громадян, надання їм можливості
отримувати об’єктивну інформацію і активно приймати участь у
політичному житті суспільства, зміна правил «політичної гри».
До основних функцій мови у процесі комунікації
відносять: комунікативну (функція обміну
інформацією); конструктивну (формулювання думок);
апелятивну (вплив на адресата); емотивну
(безпосередня емоційна реакція на ситуацію);
фатичну (обмін ритуальними (етикетних) формулами);
метамовну (функція тлумачення).
Мова поділяється на зовнішню і внутрішню. Внутрішня мова
розуміється як спілкування людини з собою. Але при такому
спілкуванні не відбувається обміну інформацією. Зовнішня
мова включає в себе діалог, монолог, усну та письмову мову.
Проблема діалогу є основною у вивченні процесу комунікації.

Мовними засобами маніпуляції є:

емоційний вплив, використання
суспільних норм і уявлень, лінгвістична
підміна інформації, полеміка тощо.
Дякую за увагу!