Практичне заняття № 8.

Міжкультурна комунікація

1.У чому полягає сутність міжкультурної комунікації?

Сутність міжкультурної комунікації полягає в обміні інформацією
між представниками різних культур. Це включає в себе взаємодію, в якій
люди розуміють і адаптують своє спілкування, враховуючи культурні
різниці. Основною метою є досягнення взаєморозуміння та вирішення
завдань чи конфліктів в умовах культурної різноманітності.

2.На які аспекти міжособистісного спілкування мають вплив

національно-культурні чинники?
Національно-культурні чинники впливають на міжособистісне
спілкування через визначення норм, цінностей та виразних засобів.
Культурні особливості можуть визначати ступінь експресивності,
відкритості, ввічливості тощо в спілкуванні. Особливості мови, жестів,
міміки та інших елементів комунікації можуть бути відмінними в різних
культурах, що впливає на взаєморозуміння та динаміку взаємодії між
особами.

3.Яка роль національно-культурних символів і стереотипів у процесах

міжкультурної комунікації?
Національно-культурні символи і стереотипи відіграють важливу
роль у процесах міжкультурної комунікації. Символи вказують на
унікальні риси та цінності певної культури, створюючи точки спільності
та розуміння між представниками різних груп. З іншого боку, стереотипи
можуть викликати непорозуміння та перешкоди в комунікації, якщо вони
використовуються для узагальнень та обмежень.
У міжкультурній комунікації, розуміння та відкритість до
різноманітності національно-культурних символів та стереотипів є
важливими, оскільки вони можуть впливати на сприйняття та
інтерпретацію повідомлень, ставлення до співрозмовника та загальний
успіх взаємодії між представниками різних культур.

4.У чому виявляється національно-культурна специфіка мовленнєвого

етикету?
Національно-культурна специфіка мовленнєвого етикету
виявляється в нормах та правилах ввічливості та комунікації, що прийняті
в різних культурах. Це охоплює вирази поваги, форми звертання, рівень
формальності у спілкуванні, а також ставлення до привітань, прощань та
вибору слів у різних ситуаціях. Національно-культурний аспект
мовленнєвого етикету визначає, як правильно та відповідно до культурних
норм висловлюватися та взаємодіяти в мовленні.

5.Схарактеризуйте типи комунікативних табу.

Комунікативні табу — це обмеження чи заборони, пов'язані із
сферою комунікації. Вони можуть включати теми, які вважаються
неприпустимими чи неприємними для обговорення в конкретному
контексті чи культурі. Такі табу можуть стосуватися певних слів, тем,
обговорення певних груп людей чи їхніх особистих рис. Комунікативні
табу формуються на основі соціокультурних відмінностей та моральних
цінностей, і їхнє порушення може викликати неприязнь, непорозуміння
або конфлікти в міжособистісному спілкуванні.

6.Вкажіть параметри вияву вербальних і невербальних особливостей

міжкультурної комунікації.
В міжкультурній комунікації вербальні особливості включають в
себе вживання мови, акценту, виразів та способу висловлення.
Невербальні особливості охоплюють жести, міміку, погляд, тон голосу та
інші невербальні елементи, які впливають на сприйняття повідомлень.
Ці параметри виявляються через використання конкретних слів,
виразів обличчя, рухів та інтонації, враховуючи культурні відмінності.
Вони визначають стиль спілкування та можуть впливати на ефективність
взаєморозуміння в міжкультурному контексті.

7.Схарактеризуйте особливості комунікативної поведінки українців.

Комунікативна поведінка українців визначається теплотою та
ввічливістю у взаємодії. Вони можуть виявляти інтерес до особистого
життя співрозмовника та вказувати на значущість взаємовідносин.
Комунікація може бути виразною та емоційною, але в той же час українці
можуть виявляти певну обережність у висловлюваннях.
Українці часто використовують жести та міміку для підкреслення
емоційного забарвлення повідомлень. Зазвичай вони цінують
взаємоповагу та відкритість у спілкуванні, але також можуть бути
збереженими та консервативними, особливо в початкових стадіях
знайомства.