Особливості побудови банківської системи

в Україні та її формування поетапно з 1990

по 2022 рік за періодами

Кулаківський Юрій Романович

група 303-ФБС
 Особливості побудови банківської системи в Україні
У 1990 р. розпочалося розроблення проекту Закону України “Про банки і банківську діяльність”. Скоріш за все малося на увазі
реорганізувати сам союзний центральний банк (Держбанк СРСР), щось на зразок Федеральної резервної системи США, а не створити
самостійні банківські системи в кожній республіці.
Початок формуванню в Україні власної банківської системи ринкового типу був
покладений Законом “Про банки і банківську діяльність”, ухваленим Верховною
Радою 20 березня 1991 р.
В основу розбудови банківської системи України цим Законом були покладені принципи,
загальновизнані у світовій практиці:
- дворівнева побудова;
- чітке функціональне розмежування між банками першого і другого рівнів;
- функціонування банків другого рівня на комерційних засадах та на договірних
відносинах з клієнтурою;
- ліквідація монополії держави на банківську справу, можливість створення комерційних
банків різних форм власності, лібералізація банківської діяльності;
- організація державного контролю і нагляду за банківською діяльністю і покладення цього
завдання на центральний банк;
- незалежність центрального банку від державних органів виконавчої влади;
- формування загальносистемної інфраструктури забезпечення банківської діяльності та ін.
   На сформованій цим Законом правовій та концептуальній основі банківська система України за короткий
строк пройшла складний, але досить результативний шлях розвитку. Найвагомішими є результати в
інституційно-структурному її розвитку.
 Формування банківської системи поетапно з 1990 по 2022 рік за періодами
Помітні успіхи досягнуті в формуванні механізму міжбанківських розрахунків, міжбанківського валютного ринку, ринку
міжбанківського кредитування та рефінансування комерційних банків, у створенні системи банківського регулювання і контролю.
Певні успіхи досягнуті і в функціональному розвитку банківської системи. НБУ як центральний банк в основному опанував досить
складний механізм монетарного регулювання і досяг помітних успіхів у стабілізації національних грошей, організовано провів у вересні
1996 р завершення грошової реформи. Позитивний досвід НБУ накопичив і в інших напрямах діяльності - в регулюванні валютних
відносин, обслуговуванні державного боргу, організації банківського обліку відповідно до світових стандартів, у нормативно-правовому
та методичному забезпеченні діяльності комерційних банків і т.п. Значно розширилася сфера функціонування комерційних банків, і вони
накопичили цінний досвід роботи не тільки на традиційних напрямах, а й в нових для них сферах діяльності - на фондовому і валютному
ринках, на ринку міжбанківських кредитів, у взаємовідносинах з центральним банком, у банківському менеджменті тощо.

Кількість банків за період 1992—2000 рр. зросла майже

втричі, хоч починаючи з 1996 р. кількість їх поступово
скорочується. Помітно зростає кількість банків з
іноземним капіталом — з 12 на кінець 1994 р. до 28 на
кінець 2001 р. Сплачений статутний фонд комерційних
банків за період 1994—2000 рр. зріс більше ніж у 40 разів.
Досить високими темпами здійснювалася капіталізація
банків: кількість банків зі сплаченим статутним фондом в
10 і більше млн грн зросла з одного на кінець 1994 р. до
113 на кінець 2000 р.
На перший період (з 1992 до 1997) в Україні діяли 15 комерційних банків з змішаним капіталом, серед яких 5 банків мають 100%
іноземного капіталу і зареєстровані як українські суб'єкти господарювання. Це "Кредит Ліоніс" (французький капітал)), "Сосіете Генерала"
(французький капітал), Депозитно-кредитний банк (польський капітал), ING Bank і "Кредит Свісс". Решта 12 банків мають лише частину
іноземного капіталу у своїх статутних фондах. Крім того, в даний час в Україні працюють 22 представництва закордонних банків.
Розміщення банків на території держави вкрай нерівномірне. У Києві та Київський області діють 78 банків, в Харківській і Одеській - по
15, в Донецькій - 14, в АР Крим та Дніпропетровської області - 12, у Львівській - 10. У той же час у Вінницькій і Кіровоградській областях
взагалі немає комерційних банків.
Динаміка розвитку банківської системи України протягом 1992-1997 років
1992 1993 1994 1995 1996 1997
Зареєстровані банки 130 207 228 230 229 229
Деражавні 0 0 2 2 2 2
Відкриті акціонерні компанії 0 0 96 119 125 128
Закриті акціонерні компанії 0 0 63 47,2 52 51
Товариство з обмеженою відповідальністю 0 0 67 59 50 48
Банки, які функціонують 0 0 220 210 188 189
Банки з іноземним капіталом 0 0 12 12 14 15
Зі 100% іноземним капіталом 0 0 1 1 2 3
Банки, які ліквідний 5 6 13 0 8 1
Помітні успіхи досягнуті в формуванні механізму міжбанківських розрахунків, міжбанківського валютного ринку, ринку міжбанківського
кредитування та рефінансування комерційних банків, у створенні системи банківського регулювання і контролю.
Певні успіхи досягнуті і в функціональному розвитку банківської системи. НБУ як центральний банк в основному опанував досить складний
механізм монетарного регулювання і досяг помітних успіхів у стабілізації національних грошей, організовано провів у вересні 1996 р
завершення грошової реформи. Позитивний досвід НБУ накопичив і в інших напрямах діяльності - в регулюванні валютних відносин,
обслуговуванні державного боргу, організації банківського обліку відповідно до світових стандартів, у нормативно-правовому та
методичному забезпеченні діяльності комерційних банків і т.п. Значно розширилася сфера функціонування комерційних банків, і вони
накопичили цінний досвід роботи не тільки на традиційних напрямах, а й в нових для них сферах діяльності - на фондовому і валютному
ринках, на ринку міжбанківських кредитів, у взаємовідносинах з центральним банком, у банківському менеджменті тощо.
Криза проявилася в тривалому скороченні реальних обсягів виробництва, в хронічній розбалансованості державного бюджету, в
глибокій кризі неплатежів – вже на початок 2000 р. взаємна заборгованість господарюючих суб’єктів перевищила річний обсяг ВВП, у
небувало високій інфляції, яку пережила Україна в 1992—1994 рр., та в зумовленому нею падінні рівня монетизації економіки. Ці
процеси призводили до втрати грошових капіталів підприємницькими структурами, насамперед у малому й середньому бізнесі. Через
це відбулося згортання дуже важливого для розвитку банківської системи сектору економіки, посилення таких негативних для
банківництва процесів, як бартеризація, тінізація і доларизація економічних відносин та відплив вільних капіталів за кордон, падіння
ефективності виробництва. На початок 2000 р. близько 60% підприємств усіх галузей економіки працювали збитково.
Вирішити цю проблему адміністративним тиском на банки, тобто збільшенням
мінімального розміру статутного фонду, посиленням вимог щодо капіталізації
прибутків - неможливо, оскільки прибутковість банків в останні роки постійно
знижується, привабливість банківського бізнесу для інвесторів зменшується та й
необхідні для цього внутрішні грошові капітали залишаються обмеженими.
Вирішити проблему капіталізації банків можливо лише на шляху прискорення
ринкової трансформації економіки, зростання її ефективності, оздоровлення
державних фінансів і підвищення прибутковості банків.
Банки не в змозі належним чином задовольняти попит на позичкові капітали, насамперед з боку суб'єктів реального сектора
економіки, які постійно відчувають глибокий дефіцит грошей як платіжних засобів і як капіталу. 3 іншого боку, всі економічні
суб'єкти, в яких з'являються вільні грошові кошти, не можуть їх надійно розмістити і віддають перевагу конвертації в іноземну
валюту, інвестуванню в тіньову економіку або переведення за кордон.
В таких умовах на банки здійснюється могутній тиск з боку органів банківського регулювання, перш за все НБУ, з тим щоб
утримати їх ліквідність, підвищити довіру до них, реанімувати їх потужну посередницьку роль. Для цього використовуються
найбільш «жорсткі» заходи - надзвичайно висока норма обов'язкового резервування та часті її зміни, пряме обмеження
рефінансування банків та окремих видів їх діяльності, встановлення надзвичайно великої кількості економічних нормативів га
жорсткого контролю за їх дотриманням. Все це негативно впливає на розвиток окремих банків, а ще й послаблює внутрішньо-
системний механізм їх взаємодії та консолідації, спричинює певне протистояння між першим і другим рівнями системи, між
великими і малими банками.
Глибокий довготривалу кризу державних фінансів теж негативно впливає на формування банківської системи, гальмує
формування суто ринкового механізму банківського регулювання, становлення цивілізованих взаємовідносин між самими
комерційними банками. НБУ змушений переважну частину свого сеньyoража направляти на монетизацію бюджетного дефіциту,
обмежуючи до мінімуму рефінансування комерційних банків. Через штучне завищення процентної ставки по облігаціях
внутрішньої державної позики банки змушені свої ресурси спрямовувати переважно в державні цінні папери як найбільш
дохідні активи, обмежуючи кредитування реальної економіки. Посилюється залежність банківської системи від діяльності
урядових структур, а отже від короткострокових, часто суб'єктивних факторів, яка послаблює системні основи в банківській
діяльності.
В умовах високої інфляції НБУ змушений протягом тривалого часу (1994-2000 рр.) Проводити жорстку рестрикційну грошово-
кредитну політику, яка теж не сприяло формуванню банківської системи ринкового типу. 3 одного боку, така політика стримує
процес ремонетизації економіки, формування вільних грошових капіталів, грошового ринку, який звужує економічну базу
посередницької діяльності банків. А з іншого боку, НБУ змушений часто переходити на «ручне» керівництво грошовим ринком,
застосовуючи найбільш жорсткі, а то і прямі адміністративні заходи монетарного регулювання, за які інтереси монетарної
політики не відповідають інтересам комерційних банків.
Основні показники банківської системи України за 2000-2005 2000 2001 2002 2003 2004 2005
Із загальної чисельності 2 3 4 5 6 7
Кількість банків за реєстром на кінець року 195 189 182 179 182 186
Кількість банків, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення 154 153 157 157 160 163
банківських операцій (на кінець року) і подають звітність
З них банки за організаційно-правовою формою господарювання 0 0 0 0 0 0
Акціонерні товариства 137 136 136 133 132 133
Відкриті 99 95 94 94 92 92
Закриті 38 41 42 39 40 42
Товариства з обмеженою відповідальністю 17 17 20 24 28 32
Кооперативні - - 1 - - -
Банки з іноземним капіталом 0 0 0 0 0 0
Кількість банків 31 21 20 19 19 23
статутний капітал, млн. Грн. 725 946 1046 1152 1630 3602
в тому числі зі 100% іноземним капіталом, млн. грн. 225 265 365 414 689 1056
Кількість банків, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення 149 149 153 156 158 162
валютних операцій (на кінець року)
крім того, кількість інших фінансово-кредитних установ, яким дана ліцензія на 1 1 1 1 1 1
здійснення банківських операцій
Статутний капітал діючих банків, млн. Грн 3666 4576 6003 8116 11605 16111
Кількість банків, виключених з Державного реєстру (за період) 9 9 12 8 4 -
 Динаміка макроекономічних показників України за період 1992-1997 рр.,%

Станом на 1 Показник
січня
Реальний реальна індекс інфляції грошова
внутрішній заробітна маса(до
валовий плата(до попе- попереднього
продукт(до реднього року) року)
попереднього
року)

1992 91,3 100 390,0 179,4

1993 90,1 61,3 2100,5 1048,2
1994 85,8 48,5 10255,1 1928,0
1995 77,1 85,4 500,7 667,2
1996 87,8 128,1 281,7 215,5
1997 90,0 86,2 139,7 135,1
З наведеної таблиці добре видно( на попередньому слайді), як іноземний капітал
поступово захоплює вітчизняні банки. Ця обставина може мати двоякі наслідки:
з одного боку, кошти банків захищені в разі внутрішньої нестабільності, але
вони абсолютно беззахисні перед світовими катаклізмами з іншого боку.
Всі ці обставини можуть настільки ослабити банківську систему України, перш
за все її другий рівень, який коли процес ринкової трансформації завершиться і
почнеться етап економічного зростання, українські банки не зможуть адекватно
виконувати свою посередницьку місію в нових умовах. І тоді неминучим буде
широкомасштабне проникнення в Україну іноземних банків, витіснення
національного капіталу з цієї сфери іноземним. Така перспектива вимагає
прискореної розробки наукової концепції розвитку банківської системи України
на перспективу, узгодженої з вищестоящими органами законодавчої і виконавчої
влади країни. Відсутність такої концепції протягом 10-річного періоду
формування банківської системи України теж була гальмуючим фактором цього
процесу.
Функціональна специфіка діяльності банків зумовлює необхідність
організаційно-правового виділення їх у певну самостійну, відносно замкнуту
структуру, яка називається банківською системою.
Банківська система має своє особливе призначення, свої специфічні риси і
функції в економіці, які не просто повторюють призначення і функції окремих
банків. Виникає банківська система не внаслідок механічного об'єднання
окремих банків у випадкову сукупність, а будується по заздалегідь передбаченої
концепції, в межах якої відводиться певне місце кожному виду банків і кожному
окремому банку.
 Розвиток банківської системи на етапі реалізації курсу економічних реформ
в умовах реструктуриза ції економіки, падіння дохідності банківських
операцій, укрупнення та консолідації капіталу банків є характерною рисою
У другій половині 2008 р. економіка України завершила
цього етапу.
період стійкого приросту й увійшла в глибоку рецесію,
У цей час банківська система продемонструвала підвищення своєї
найглибшу з часів початку 1990-х, девальвація гривні
стабільності та конкурентоспроможності, що призвело до:
засвідчила недостатність капіталізації банків. Цей етап
– організаційного зміцнення банківської системи;
розвитку банківської системи відбувався на тлі
– появи та активізації діяльності на ринку банківських послуг банків з
розгортання та дії світової фінансово-економічної кризи,
іноземним капіталом;
яка не минула і України. Кризові явища
– зростання коштів на рахунках фізичних та юридичних осіб;
супроводжувалися скороченням обсягів промислового
– розширення ресурсної бази банківської системи;
виробництва, рівня ВВП, зменшенням ресурсного
– підвищення рівня монетизації економіки;
потенціалу банків. Підвищення цін та політичної
– розширення сфери банківських послуг;
нестабільності у державі посилювались за рахунок
– забезпечення стабільності банківського сектору
зростання темпів інфляції, зменшенням довіри до
Початок ХХІ ст. характеризується активізацією процесів глобалізації світової банківського сектору, коливанням валютного курсу. До
фінансової сфери. Глобалізаційні процеси не оминули і банківську систему початку світової фінансової кризи 2008 р. спостерігалося
України, були запроваджені новітні методи регулювання банківської діяльності, стрімке зростання української фінансової системи, за
адаптація банківського законодавства до стандартів і вимог Європейського Союзу. період 2007 р. по 01.01.2012 р. обсяг активів та обсяг
Посилили увагу і до українського банківництва іноземні банківські групи, з кредитів збільшився майже втричі. Банківський сектор
огляду на значний потенціал його розвитку – банківський сектор України був основою швидкого розвитку економіки та
вважається найбільш інвестиційно привабливим. Основною метою держави, яка характеризувався високими прибутками, зростанням
успішно подолала депозитну кризу 2004 р., пов’язану із політичною активів банків, в тому числі наданих кредитів
нестабільністю у державі на цьому етапі розвитку, є забезпечення умов
формування конкурентної, стабільної та ефективно діючої банківської системи,
що дасть змогу успішно увійти до глобального фінансового простору.
Період Основні риси етапів становлення та розвитку
вітчизняної банківської системи
1988–1990 рр. Створення прототипу системи українських комерційних банків у складі банківської системи СРСР

1991 – І півріччя Перереєстрація українських комерційних банків і початок формування банківської системи
1992 р України як незалежної держави

II півріччя 1992 р. – Формування банківської системи України на етапі становлення економічного та політичного
1993 суверенітету

1994–1996 рр. Розвиток банківської системи на першому етапі реалізації курсу економічних реформ
монетарними методами
1997–1999 рр. Реформування банківської системи в умовах поглиблення фінансово-економічної кризи,
поступового переходу до поєднання монетарних методів управління економікою із заходами щодо
її структурного реформування

2000 – І півріччя 2008 р. Розвиток банківської системи в умовах реструктуризації економіки, падіння дохідності
банківських операцій, укрупнення та консолідація капіталу банків
II півріччя 2008 р. – Розвиток банківської системи під впливом світової фінансово-економічної кризи в умовах
сьогодення девальвації національної валюти, скорочення виробництва, експорту, дефіциту платіжного балансу
та державного бюджету. Посткризове відновлення господарства. Закриття банків, вихід з ринку
банків зі 100 % іноземним капіталом з причин внутрішньої економічної та соціальної кризи в
Україні, погіршення макроекономічних показників розвитку
Перший етап характеризується створенням фундаментальної бази системи українських комерційних банків у складі банківської системи
СРСР. Становлення банків відбувалось шляхом створення установ ринкового типу поряд з існуванням державних банків колишнього СРСР.
Контори, управління та відділення всесоюзних банків, що належали державі, виконували на даному етапі переважно адміністративно-
контрольні функції (Держбанк СРСР) та були зосереджені на фінансово-кредитному обслуговуванні державних підприємств і організацій
(Промбудбанк, Агропромбанк, Житлосоцбанк, Ощадбанк, Зовнішекономбанк). До особливих рис зазначеного періоду формування
банківської системи України належать:
• залежність українських державних банків від всесоюзної фінансової бюрократії;
• початок утворення кооперативних банків як суто українських банківських установ.
На початку другого етапу було прийнято Закон України “Про банки і банківську діяльність”, відповідно до положень якого закріплювалося
створення автономної дворівневої банківської системи та Національного банку України як центрального банку держави. До особливих рис
другого етапу формування банківської системи України належать:
• перереєстрація та реорганізація банків;
• формування банківських установ в умовах нестабільної економічної ситуації.
Третій етап характеризується процесами акціонування державних банків і реформуванням системи планування банківської діяльності,
основні ознаки якої полягали: здійснення планування на основі досягнутих показників минулого року; використання прогнозування
напрямів розвитку ринку банківських продуктів, спричинене передбачуваним розвитком ринків реальних товарів; формування планів на
довгострокову перспективу; формування планів з урахуванням впливу зовнішніх факторів з причини відкритості банку як системи;
спрямованість плану як на поточну, так і на майбутню прибутковість. До особливих рис третього етапу розвитку банківської системи
України належать:
• утворення нових комерційних банків за використання приватного капіталу;
• створення значної кількості невеликих банків, орієнтованих на отримання надприбутків на тлі гіперінфляційних процесів в економіці.
Четвертий етап відрізнявся уповільненням інфляційних процесів,
активізацією регулюючих інструментів Національним банком України. До
особливих рис четвертого етапу розвитку банківської системи України
належать:
• зниження рівня банківського менеджменту;
• банкрутство банків;
• скорочення розміру активів банків;
• стагнація банківської діяльності;
• розбіжність у концентрації банківського капіталу.
П’ятий етап характеризувався наявністю внутрішньої банківської кризи та
фінансової кризи, пов’язаної із знеціненням національної валюти стосовно
інших валют, відтоком портфельних інвестицій нерезидентів, кризою на
ринку внутрішніх державних запозичень. До особливих рис п’ятого етапу
розвитку банківської системи України належать:
• функціонування банків в умовах трансформаційного спаду виробництва;
• отримання більшістю банків збитків з причини проведення урядом
конверсії короткострокових облігацій внутрішньої державної позики і
заморожування частини активів;
• обмеження можливості отримання прибутків від здійснення валютних
операцій у зв’язку із запровадженням Національним банком України
режиму обов’язкового продажу експортерами 50 % своєї валютної
виручки.
Шостий етап розвитку банківської системи
України характеризувався активізацією
глобалізаційних процесів, запровадженням
новітніх методів регулювання банківської
діяльності, адаптацією банківського законодавства
до стандартів і вимог Європейського Союзу. До
особливих рис шостого етапу розвитку банківської
системи України належать:
• організаційне зміцнення банківської системи;
• поява та активізація діяльності на ринку
банківських послуг банків з іноземним капіталом;
• зростання коштів на рахунках фізичних та
юридичних осіб;
• розширення ресурсної бази банківської системи;
• підвищення рівня монетизації економіки;
• розширення сфери банківських послуг;
• забезпечення стабільності банківського сектору.
На початку сьомого етапу розвиток банківської системи України відбувався
на тлі розгортання та дії світової фінансово-економічної кризи, що
супроводжувалася скороченням обсягів промислового виробництва, рівня
ВВП, зменшення ресурсного потенціалу банків, зростання інфляції,
зменшенням довіри до банківського сектору, коливанням валютного курсу.
До особливих рис розвитку банківської системи України в період дії світової
фінансово-економічної кризи належать:
• орієнтація системи менеджменту банків на зменшення частки проблемних
кредитів;
• впровадження заходів Національним банком України щодо підтримки
банківської стабільності та захисту прав вкладників;
• значне зменшення обсягів депозитів населення.
Отже, до початку сучасного, посткризового етапу функціонування
банківська система України як ключова частина грошово-кредитної системи
країни не стала ефективним механізмом створення сприятливого середовища
для мобілізації та вільного переливання капіталів, нагромадження коштів
щодо структурної перебудови економіки, розвитку підприємництва.
Світова фінансово-економічна криза та перші роки посткризового відновлення вітчизняної
економіки черговий раз поставили питання скорочення кількості банків в Україні, їх
укрупнення, оптимізацію діяльності, дефіцитності інших кредитно-фінансових інститутів
та нерозвиненості фінансового та фондового ринків. Станом на 01.01.2014, за даними НБУ
в Україні, нараховувалося 180 банків, упродовж зазначеного року регулятором була
впроваджена стратегія на виведення з ринку неплатоспроможних банків за рахунок
поступового збільшення мінімального розміру статутного капіталу до рівня 500 млн грн.
 Загальні показники, що характеризують структуру банківської системи України

Назва показника 2009 2010 2011 2012 2013 2013 2014

Кількість банків, які мають 184 182 176 176 176 180 168
банківську ліцензію:з них
з іноземним капіталом,зокрема 53 51 55 53 53 49 51
зі 100 % іноземним капіталом 17 18 20 22 22 19 19
Частка іноземного капіталу 36,7 35,8 40,6 41,9 39,5 34,0 32,1
у статутному капіталі банків, %

Ця таблиця дозволяє виокремити такі особливості стану та інституційної

структури банківської системи України:
• зменшення частки іноземного капіталу в статутному капіталі банків у
першому півріччі 2014 року;
• скорочення кількості банків зі 100 % іноземним капіталом з 22 до 19
установ, зокрема вихід з українського ринку австрійської фінансової групи
Erste Group у зв’язку з продажем 100 % акцій українського дочірнього банку
АТ “Ерсте Банк”, згортання діяльності шведського банку ПАТ “Сведбанк” і
кіпрського банку ПАТ “АСТРА БАНК”).
 Індикатори фінансової стійкості банків України, %
Показник 2009 2010 2011 2012 2013 ІІ квартал 2014 р.

Співвідношення регулятивного капіталу до зважених за 18,1 20,8 18,9 18,1 18,3 15,9
ризиком активів
Співвідношення регулятивного капіталу першого рівня до 14,2 15,1 14,0 13,8 13,9 11,7
зважених за ризиком активів
Співвідношення кредитів і позик, що не обслуговуються, за 32,0 29,2 25,8 36,0 30,7 47,0
вирахуванням створених резервів, до капіталу
Співвідношення кредитів і позик, що не обслуговуються, до 13,7 15,3 14,7 16,5 12,9 14,6
сукупних валових кредитів та позик
Норма прибутку на активи -4,5 -1,4 -0,6 0,5 0,2 0,0
Норма прибутку на власний капітал -32,8 -9,8 -4,2 3,2 1,7 0,3
Відношення прибутку за процентами до валового доходу 66,0 66,0 63,1 64,1 58,6 51,2
Відношення непроцентних видатків до валового доходу 61,9 61,9 68,3 61,4 65,9 53,0
Відношення ліквідних активів до сукупних активів 11,5 18,8 18,7 22,2 20,6 21,9
(коефіцієнт ліквідних активів)

Відношення ліквідних активів до короткострокових 35,9 91,2 94,7 90,3 89,1 85,2
зобов’язань
Відношення чистої відкритої валютної позиції до капіталу 28,5 21,6 8,4 2,5 6,9 14,6
Причини внутрішньої економічної та соціальної кризи в Україні, погіршення макро-
економічних показників розвитку, значне зменшення обсягів залучених коштів та зростання
зовнішнього боргу банківської системи України залишається надзвичайно актуальною на
сьогодні проблемою. Банківська система України пройшла свій генезис значно швидшими
темпами, на відміну від провідних банківських систем у розвинених країнах. Ґрунтовно
досліджуючи банківську систему будь-якої країни та процеси становлення і розвитку
вітчизняної банківської системи, їх періодизацію часових періодів, необхідно враховувати,
що її сучасний стан – це результат тривалого розвитку, тому розкриття сутності банківської
системи, як елемента системних досліджень, спонукали до розкриття сутності цього поняття
та її структури.

Вивчення банківської системи та відпрацювання заходів щодо структурної перебудови

банківської системи має враховувати історичні особливості її розвитку та забезпечувати
інформацією щодо можливої поведінки системи внаслідок зміни окремих її параметрів, а також
якісну оцінку зовнішніх та внутрішніх відносно до функціонування системи чинників.