Міжнаро́дний валю́тний фонд, МВФ 
(англ. International Monetary Fund, IMF) — спеціальне Базельський Комітет з питань банківського нагляду (англ. Basel Committee on Banking Supervision)
агентство Організації Об'єднаних Націй (ООН), засноване 29-ма державами[1][2], з метою регулювання
валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом
надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті.[3] Фонд має статус спеціалізованої
установи ООН. Має 189 країн-членів.
МВФ було створено 27 грудня 1945 року після підписання 29-ма державами угоди, розробленої
на Конференції ООН з валютно-фінансових питань 22 липня 1944 року. В 1947 році фонд розпочав свою
діяльність і став органічною частиною Бретон-Вудської валютної системи.
Мета утворення: регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів, надання фінансової
допомоги.
Штаб-квартира МВФ, Вашингтон (округ Колумбія)
Основні функції МВФ:
 сприяння міжнародній співпраці в грошовій політиці
 розширення світової торгівлі
 кредитування
 стабілізація грошових обмінних курсів
Офіційні цілі МВФ:
 «сприяти міжнародній співпраці в валютно-фінансовій сфері»;
 «сприяти розширенню і збалансованому росту міжнародної торгівлі» в інтересах
розвитку виробничих ресурсів, досягнення високого рівня зайнятості і реальних доходів держав-
членів;
 «забезпечити стабільність валют, підтримувати упорядковані співвідношення валютної системи
серед держав-членів» і не допускати «знецінення валют з метою отримання конкурентних переваг»;
 надавати допомогу в створенні багатосторонньої системи розрахунків між державами-членами,
а також в ліквідації валютних обмежень;
 тимчасово надавати державам-членам кошти в іноземній валюті, з метою «виправлення
порушення рівноваги їх платіжного балансу».
Банк міжнарóдних розрахýнків (БМР; англ. Bank for International Settlements, BIS; фр. Banque des
règlements internationaux, BRI) — спеціалізований міждержавний фінансовий інститут, який об'єднує на
акціонерній основі частину фінансових ресурсів центральних банків 60 країн.
Створений у 1930 р. Первісна мета створення БМР — координація надходжень і платежів, котрі
виникали у зв'язку з репараціями, які сплачувала Німеччина країнам-переможцям у Першій світовій війні.
Місце перебування — м. Базель (Швейцарія). При банку також діє Комітет з питань банківського нагляду.
Банк міжнародних розрахунків незмінно залишається центральною банківською установою на світовій
арені. Він належить центральним банкам країн-членів, контролюється ними, надає чимало суто
спеціалізованих послуг центральним банкам як членам БМР, так і іншим центральним банкам.
Одна з основних цілей міжнародної діяльності Банку полягає в зміцненні міжнародної фінансової
стабільності. Особливої актуальності така діяльність набуває в сучасних умовах інтеграції світових
фінансових ринків. Це визначає місце і роль банку в системі міжнародних відносин: БМР є місцем зустрічі
представників центральних банків; є банком центральних банків — зберігає їх депозити, які становлять
значну частку світових валютних резервів, здійснює розрахунки між ними на кліринговій основі; є
агентом або довіреною особою з різноманітних міжнародних фінансових домовленостей.
при Банку міжнародних розрахунків («Committee on Banking Supervision of the Bank for international
Settlements») засновано в м. Базель у 1974 році центральними банками та органами нагляду держав
G10(Бельгія, Канада, Франція, Німеччина, Італия, Японія, Нідерланди, Швеція, Швейцарія,
Великобританія, США). Нині до держав-членів Комітету належать: Австралія, Аргентина, Бельгія,
Бразилія, Велика Британія, Гонконг, Індія, Індонезія, Італія, Іспанія, Канада, КНР, Південна Корея,
Люксембург, Мексика, Нідерланди, Німеччина, ПАР, Росія, Саудівська Аравія, Сингапур, США,
Туреччина, Франція, Швейцарія, Швеція, Японія. Європейська Комісія бере участь в роботі на правах
спостерігача. Комітет засідає кожні три місяці.
Його основне завдання полягає у впровадженні високих та єдиних стандартів в сфері банківського
регулювання та нагляду. З цією метою, Комітет випускає директиви та рекомендації для органів нагляду
держав-членів. Зазначені рекомендації не є обов'язковими до виконання, проте, в більшості випадків
знаходять своє відображення в національному законодавстві держав-членів (та не тільки, наприклад,
«Базель I» запроваджено в більше ніж 100 країнах), оскільки їх опрацьовується у співробітництві із
банками та органами нагляду з усього світу. В ЄС вони також використовуються для взаємної інтеграції
держав-членів Союзу.
Федеральна резервна система (ФРС) (англ. Federal Reserve System (FRS) або просто the Fed) —
центральна банківська система США.
Створена у 1913 р. Актом про Федеральний резерв (англ. Federal Reserve Act), ФРС є структурою, що
поєднує державні та приватні компоненти, в яку входять: призначувана Президентом США Рада
керівників ФРС, Федеральний комітет з відкритого ринку (англ. Federal Open Market Committee),
дванадцять регіональних Федеральних резервних банків — фіскальних агентів Казначейства США,
численні приватні банки (отримують невідчужувані акції Федеральних резервних банків фіксованої
прибутковості в обмін на резервний капітал), і різноманітні консультаційні ради. З погляду управління,
ФРС є незалежним органом США. Але саме як національний центральний банк, ФРС має повноваження
від Конгресу США. Незалежність у роботі забезпечується тим, що рішення ФРС щодо кредитно-грошової
політики, не схвалюються президентом або кимось-ще з виконавчої або законодавчої влади США, ФРС не
отримує фінансування від Конгресу, строк повноважень членів Ради керівників ФРС охоплює декілька
строків президентських повноважень і членів Конгресу. В той самий час ФРС підконтрольна Конгресу,
який аналізує діяльність ФРС і може змінити обов'язки ФРС законодавчим регулюванням.
Поточні функції ФРС:
 Виконання обов'язків центрального банку США
 Підтримання балансу між інтересами комерційних банків й загальнонаціональним інтересами
 Забезпечення нагляду та регулювання банківських установ
 Забезпечення кредитами
 Управління грошовою емісією (з нерідко суперечливими цілями: мінімізація безробіття,
підтримання стабільності цін, забезпечення помірних відсоткових ставок)
 Забезпечення стабільності фінансової системи, контроль за системними ризиками на фінансових
ринках
 Надання фінансових послуг депозитарію, у тому числі уряду Сполучених Штатів Америки і
офіційним міжнародним установам
 Участь у функціонуванні системи міжнародних та внутрішніх платежів
 Усунення проблем з ліквідністю на місцевому рівні
 Зміцнення ролі США у світовій економіці
Світови́й банк, заснований у 1944 році, є однією з найбільших у світі організацій, що надають
допомогу з метою розвитку. Банк, що надав у 2002 фінансовому році країнам-клієнтам позики на загальну
суму 19,5 млрд дол. США, у цей час здійснює свою діяльність більш ніж в 100 країнах, що розвиваються,
здійснюючи фінансову й консультаційну допомогу з метою підвищення рівня життя й поліпшення життя
найбіднішого населення. Банк розробляє стратегії допомоги для кожної зі своїх країн-клієнтів у
співробітництві з державними органами, неурядовими організаціями й приватним сектором.
Представництва Банку в різних країнах світу займаються реалізацією його програм, підтримують зв’язок з
урядом і громадянським суспільством і сприяють більше глибокому розумінню проблем розвитку. Штаб-
квартира - Вашингтон, США.
У даний час, відповідно до Декларації тисячоліття, Світовий банк зосередив свою діяльність на
досягнення цілей розвитку тисячоліття. У перехідний період до третього тисячоліття під егідою ООН були
сформульовані вісім цілей, на досягнення яких повинні бути спрямовані зусилля міжнародних організацій.
Цілі розвитку тисячоліття повинні бути досягнуті до 2015 року і включають в себе наступні:
 ліквідація бідності і голоду;
 забезпечення загальної початкової освіти;
 заохочення рівності чоловіків і жінок та розширення прав і можливостей жінок;
 скорочення дитячої смертності;
 поліпшення охорони материнства;
 боротьба з ВІЛ/СНІДом, малярією та іншими захворюваннями;
 забезпечення сталого розвитку довкілля;
 формування глобального партнерства в цілях розвитку.
Вирішуючи глобальні завдання розвитку людства, Світовий банк, використовуючи механізм надання
кредитів МБРР, кредитує країни з середнім рівнем доходу по процентних ставках, відповідним рівню
ринку для цих країн. Інша фінансова організація Світового банку МАР кредитує країни з низьким рівнем
доходу за мінімальними відсотковими ставками або без відсотків.