Правова система ФРН

Федерати́ вна Респу́бліка

Німе́ччина (нім.
Bundesrepublik Deutschland,
також ФРН або За́хідна
Німе́ччина) — прийнята
назва Німеччини в період з 7
вересня 1949 року
(заснування держави на
території Тризонії) до 3
жовтня 1990 року
(Возз'єднання Німеччини).
Протягом цього періоду
ФРН тільки один раз
змінювала кордони: 1 січня
1957 року до неї
приєдналася земля Саар.
Державний устрій — Федеративна держава, Парламентська
республіка

Голова держави — Федеральний президент (бундеспрезидент).

Реально великою є роль Федерального
канцлера.

Виконавча влада —
• Федеральний канцлер (бундесканцлер)
• Федеральний уряд
• Федеральні міністри

Законодавча влада — Двопалатний парламент:

• Бундестаг
• Бундесрат

Судова влада — Федеральний конституційний суд

Влада на місцях —
Всі землі мають однопалатні парламенти, що всенародно
обираються (ландтаги); у Баварії, є ще й сенат, який
Правова система Федеративної республіки Німеччини входить до
складу романо-германської правової сім'ї та посідає вагоме місце в
ній. Правова система Німеччини увібрала в себе традиції
Римського права та правові надбання самої держави Німеччини, які
знайшли своє втілення в законодавстві цієї країни. Правова система
має якісно структурований характер, що дає змогу ясно розуміти її
цілі та призначення.
Основи сучасної правової системи
Німеччини були закладені після
створення у 1867 р. державами на
чолі з Пруссією Північно-
Німецького союзу й утворення на
їх базі 1871 р. Німецької імперії. До
виникнення загального німецького
права на території нової держави
продовжували діяти законодавчі
акти і звичаї колишніх держав та
державних утворень. Особливу
роль при цьому відігравало
законодавство Баварії, Пруссії,
Саксонії й інших впливових у той
період німецьких держав.
Серед загальних німецьких
законодавчих актів, що помітно
впливали на весь наступний процес
розвитку законодавства у країні,
виділяють такі, як Торгівельний (1866
р.) і Карний (1871 р.) кодекси, Цивільно-
процесуальне і Кримінально-
процесуальне уложення, Закон про
судоустрій 1877 р. У структурі
сучасного законодавства Німеччини
застосовуються також деякі адаптовані
до нинішніх умов акти, прийняті ще у
період існування Веймарської
республіки (1919— 1933 pp.). Німецьке цивільне уложення
(цивільний кодекс)
Зберігають свою силу і деякі
законодавчі положення й акти,
прийняті у період існування в
країні фашистської диктатури
(1933—1945 pp.). З часу
об'єднання в 1990 р. ФРН з НДР
величезну роль у законодавчій
сфері стали відігравати державні
договори «Про економічний,
валютний і соціальний союз ФРН
і НДР», що вступили у силу з 1
липня 1990 p., і «Про механізм
входження НДР у ФРН»,
підписаний 31 серпня 1990 р.
Основні джерела права
• Конституція — була прийнята 23 травня 1949 року та залишається чинною до цього часу. Важливе місце
також займають конституційні акти, які були розроблені на основі конституції. Конституція закріплює
основи державного ладу країни. Так, ч. 1 ст. 20 Конституції говорить: «Федеративна Республіка Німеччина є
демократичною і соціальною федеративною державою»[4].
• Нормативно-правовий акт становить основу всього законодавства. Приймається органами федеральної
влади та владою окремих земель федерації. Основна функція полягає у первинному регулюванні суспільних
відносин, що виникають в федерації. Вони приймаються у відповідно визначені формі, містять в собі норми
права та мають загальнообов'язковий характер. Приймається та розробляється з додержанням особливої
нормотворчої процедури, яка охоплює розроблення, розгляд, прийняття та офіційне оприлюднення.
Нормативні акти приймаються на основі основоположних принципів права, на яких ґрунтується все
законодавство Німеччини.
Закон - найважливіше джерело серед нормативно-правових актів. Законом регулюються найважливіші
суспільні відносини у державі. Закони перебувають на вищому щаблі ієрархії джерел права, тобто
найважливіші суспільні відносини повинне регулюватися безпосередньо законом та відповідати нормам, які
встановлюються законом.
• Міжнародне право[Згідно ст. 25 Конституції "Загальновизнані норми міжнародного права є складовою
частиною федерального права. Вони мають пріоритет перед законами i безпосередньо породжують права та
обов'язки для проживаючих на території громадян". Регулюють відносини ФРН з іншими країнами та
Європою та іншими континентами. На основі міжнародних договорів регулюються не тільки політичні та
дипломатичні стосунки Німеччини але й торгівлю з іншими державами.
• Звичай Звичай як джерело права існує на всіх станах розвитку романо-германського права, але його
значення поступово зменшується. Це пов'язано з тим що виникають нові суспільні відносини яких не було
раніше і які просто не можуть регулюватися на основі звичаю. Саме тому звичай не відносять до основних
джерел права, як це було раніше.
У сучасній правовій системі
Німеччини визначальне
значення має Конституція,
прийнята 23 травня 1949 p., і
розроблені на її основі
конституційні акти. Конституція
ФРН закріплює основи
державного і суспільного ладу,
конституційні права, свободи й
обов'язки громадян ФРН, форму
правління (республіка), форму
державного устрою (федерація),
структуру державних органів і
порядок їх формування,
ієрархію нормативно-правових
актів, виданих на основі і на
виконання Конституції ФРН.
У якості одного з основних джерел права у правовій системі
Німеччини виступають рішення Конституційного суду
країни. За юридичною силою вони відповідні звичайним
законам. Що ж стосується тлумачення Конституційного суду
парламентських законів, то вони навіть перевищують за
юридичною силою останніх. Рішення Конституційного суду
стосовно конституційності чи неконституційності законів
мають вирішальний характер для подальшої долі цих
нормативно-правових актів і є обов'язковими для усіх без
винятку державних органів, у тому числі й для судів.
Судова система ФРН
Згідно Конституції суди поділяються на : суди загальної юрисдикції та суди спеціальної
юрисдикції. Судова система Німеччини утворює єдину судову систему та створює з іншими
взаємопов'язаними органами - єдину правоохоронну систему. Судова система Німеччини має п'ять
галузей юрисдикції :
• Загальні суди ( здійснюють цивільну та кримінальну юрисдикцію )
Загальні суди здійснюють вирішення справ у кримінальній та цивільній сфері. Вирішують юридично
значущі справи, які відносяться до їх юрисдикції.
• Адміністративні суди
Система адміністративної юстиції у ФРН утворена для перегляду cкарг та запитів фізичних і юридичних
осіб на діяння або акти органів державної влади, а також скарги та спори між органами місцевого
самоврядування. Очолює цю систему Федеральний адміністративний суд.
• Суди з трудових спорів
Суди з трудових cправ покликані розглядати та роз'яснювати справи між наймодавцями та poбітниками
з питань oплати праці, надання відпусток, звільнення, a також конфлікти між профспілками та
oб'єднаннями підприємців. На чолі цієї системи стоїть Федеральний суд з трудових cправ.
• Фінансові суди
Система фінансових cудів утворена для розгляду справ, пов'язаних із оплатою податків та митних
зборів.
• Соціальні суди
Розглядають справи та cпори, якi виникають у державі між громадянами та діяльність яких спрямована
на вирішення соціальних конфліктів.
У країнах романо-германського правa провідна роль належить зaкону, як
основному джерелу права. Загалом, законодавство в цілому виступає
єдиним, основним джерелом права в цих країнах.

Право Німеччини існує та poзвивається на двох рівнях – загальному та

правi oкремиx земель федерації. Це пов’язується із федеральною
структурою Німеччини. А саме землі, якi включені до складу Німеччини,
мають досить широку власну законодавчу ініціативу. У межах неї вони
створюють власне законодавство та власну систему прецедентного права.
Тому варто зазначати, що ФРН має як єдине право, яке діє на всій території
країни, так і право окремих земель федерації, що діє тільки на території
певної частин країни. Також суди кожної землі здійснюють свою
юрисдикцію незалежно один від одного, на основі власного прецедентного
права. Це той факт який вносить деякі розбіжності у право країни,
оскільки зазначене законодавство y багатьox аспектах є різним.
Правова система Німеччини відбиває її федеративний
характер. Вона складається з норм, що містяться у актах
федеральних органів, і нормативних актів, виданих
державними органами окремих земель. Відповідно до
Конституції ФРН (ст.31), «федеральне право має перевагу
над правом земель».
 Федеративна Республіка Німеччина
Нормативна Нормативно-правовий акт, закон, міжнародне право, звичай, Судова практика Федерального
Конституційного суду, конституція, принципи права.
Інституційн Державний устрій — Федеративна держава, Парламентська республіка. Голова держави —
а Федеральний президент (бундеспрезидент). Реально великою є роль Федерального канцлера.
Виконавча влада: Федеральний канцлер (бундесканцлер), Федеральний уряд, Федеральні
міністри.
Законодавча влада — Двопалатний парламент: Бундестаг, Бундесрат. Судова влада —
Федеральний конституційний суд. Влада на місцях — Всі землі мають однопалатні парламенти,
що всенародно обираються (ландтаги); у Баварії, є ще й сенат, який обирається як орган, що
представляє інтереси десяти груп населення.
Функціонал Правосуддя на основі права, закону та справедливості. Правосуддя в Німеччині відправляється
ьна п'ятьма гілками судової влади: нарівні із звичайними судами (що ведуть цивільні і карні справи)
існують також суди по розгляду трудових суперечок, адміністративні, з соціальних питань і
фінансові. Проекти законів можуть вноситись на розгляд нижньої палати парламенту
Федеральним Урядом, верхньою або нижньою палатою.
Ідеологічна Народовладдя, правова держава, гідність людини, свобода віросповідань, політичний плюралізм;
соціальна держава
Комунікати Система стримувань і противаг, принцип доброго управління; принцип обмежених повноважень у
вна відносинах із землями; федеральний устрій; відносини роботодавців та працівників; принцип
правової визначеності і принцип захисту законних інтересів.

Романо-германська правова сім’я