Використання радіотехнічних

засобів у навігації
Гульпа Євгенія
 Поняття «навігація» і її види
Навіга́ція (від лат. navigare — «керувати кораблем») — галузь знань
про керування транспортним засобом для спрямування його до
цілі. Використовується на воді, на землі, в повітрі, а також останнім
часом і в космосі.
Задачі навігації полягають у забезпеченні точного, своєчасного та
безпечного плавання корабля, виконанні необхідних розрахунків
для маневрування. До навігації також відносять засоби визначення
координат, вимір напряму та відстані на морі, шляхи вибору та
відображення курсу корабля на карті, вирахування шляху судна,
визначення його положення в морі за береговими, небесними та
підводними орієнтирами, оцінка похибки навігаційних приладів.
У навігації використовуються геотехнічні, радіотехнічні,
світлотехнічні, астрономічні та інші засоби.
Багато віків термін «навігація» означав тільки вищевказані
значення. У XX ст., внаслідок розвитку науки і техніки, появи
повітряних суден, космічних кораблів — нових об'єктів навігації,
виникли нові значення терміну. Тепер, в загальному значенні,
навігація — процес керування деяким об'єктом (в тому числі
інформаційним), який має властиві йому методи пересування в
певному просторі. У навігації можна виділити такі дві складові:
• теоретичне обґрунтування й практичне застосування
методів керування об'єктом.
• маршрутизація (її вид — маршрутизація в інформаційних
мережах), вибір оптимального шляху проходження об'єкта в
просторі.
Система навігації — комплексна електронно-технічна система, що
складається із сукупності наземного і космічного устаткування,
призначена для визначення місця розташування (географічних
координат, висоти) і часу, а також параметрів руху (швидкості і
напряму руху і т. д.) для наземних, водних і повітряних об'єктів.
Незалежно від сфери застосування всі навігаційні системи мають
відповідати основним вимогам:
Цілісність
• Безперервність роботи.
• Точність визначення швидкості пересування об'єкта, часу і
координат місцезнаходження.
• Організаційна, просторова й тимчасова доступність.
Види навігаційних систем:

• Авіаційна навігаційна система — це система навігації

призначена для використання в повітроплаванні;
• Автомобільна навігаційна система — це система навігації
призначена для використання в автомобілях;
• Морська навігаційна система — це система навігації
призначена для використання в мореплаванні.
 Радіонавігація, як частина навігації
Радіонавіга́ція — сукупність операцій по забезпеченню водіння
рухомих об'єктів (літальних апаратів, суден і ін.), а також по
наведенню керованих об'єктів за допомогою радіотехнічних
засобів;
Це науково-технічна дисципліна, що розглядає принципи побудови
радіотехнічних засобів і розробляюча методи їх використання
стосовно вирішення завдань водіння рухомих об'єктів по певній
траєкторії (маршруту) і виводу їх в заданий район в заданий час.
При рішенні основної задачі навігації — визначення місця
розташування об'єктів і навігаційних елементів їх руху — в
радіонавігації використовують як спеціальні радіотехнічні засоби,
так і вживані в ін. областях техніки, наприклад в радіолокації,
радіомовленні.
Дія радіонавігаційних засобів заснована на використанні
наступних важливих особливостей поширення радіохвиль:
1. поширення радіохвиль над поверхнею Землі
відбувається по найкоротшій (ортодромічній) відстані між
пунктами випромінювання і прийому;
2. швидкість поширення постійна;
3. радіопромені, відбитий від іоносфери і падаючий на неї,
лежать в одній площині.
Радіонавігаційні засоби підрозділяють

1)по роду вирішуваних ними завдань:

радіонавігаційні пристрої (радіопеленгатори, у тому числі

радіокомпаси; радіодалекоміри, радіомаяки, радіосекстанти і ін.),
що забезпечують (у певних поєднаннях або при використанні
незалежних штучних або природних джерел радіовипромінювання
або властивостей земної поверхні і нерухомих об'єктів, що
знаходяться на ній) вирішення лише приватних навігаційних
завдань, зазвичай — визначення однієї лінії (поверхні) положення
рухомого об'єкту, і
радіонавігаційні системи, що забезпечують вирішення складних
комплексних навігаційних завдань;
2) по використовуваному діапазону радіохвиль — відповідно до
регламенту радіозв'язку ;

3) по параметру радіосигналів, використовуваному при вимірі

навігаційних елементів (найбільш споживана відмітна ознака),
— на амплітудні, фазові, частотні, часові і комбіновані
(амплітудно-часові фазово-часові тощо);

4) по методу визначення ліній положення — на кутомірні

(азимутні), далекомірні (круги) і комбіновані (наприклад,
кутомірно-далекомірні, різницево-далекомірні);

5) по кількості рухливих об'єктів, що забезпечуються

навігаційною інформацією, — на засоби обмеженої і
необмеженої пропускної спроможності.
 Радіонавігаційні пристрої
Радиопеленгация (радіопеленгування) — процес визначення
напрямку (пеленга) від спостерігача на джерело випромінювання
радіохвиль за допомогою радіопеленгатора — приймача з
антеною спрямованої дії. У «полюванні на лисиць»
застосовуються амплітудні пеленгатори; напрямок визначається
порівнянням е.р.с.,
що «наводяться» в антені при
різних її положеннях у просторі.
При пеленгації антену з відомою
діаграмою спрямованості
повертають у просторі до
отримання певного значення
е.р.с. (максимального або
мінімального), зареєстрованого
індикатором.
Радіодалекомір (рос. радиодальномер, англ. radio range meter,
tellurometer, radio range finder, нім.
Radioentfernungsmesseinrichtung f) – прилад, яким визначають,
використовуючи радіохвилі, віддаль до об’єктів. Принцип дії Р.
ґрунтується на визначенні часу поширення радіосигналів від
приладу до об’єкта і назад або на вимірюванні різниці фаз чи
частот випроміненого та прийнятого радіосигналів за час
проходження їх вздовж вимірюваної лінії.
Радіомаяк — радіопередавальний пристрій, що встановлюється в
радіонавігаційній точці простору і забезпечує спільно з бортовим
радіонавігаційним обладнанням визначення навігаційного
параметра.
Сигнал передається через регулярні проміжки часу і містить код
маяка (в коді Морзе). Цей сигнал також може бути переданий після
отримання запиту. Морський і повітряний транспорт використовує
маяк для визначення напрямку за допомогою пеленгації.
Радіокомпас називається автоматичним тому, що після настройки
на несучу частоту радіостанції він без участі людини (оператора) у
безперервний спосіб вимірює значення КУРЕЙ. КУРЕЙ
відображається на стрілочному або цифровому індикаторі, а
також може передаватися в бортову навігаційну систему.
Спільно з курсовими приладами радіокомпас дозволяє екіпажу в
будь-яких метеоумовах, в будь-який час доби вирішувати
наступні навігаційні завдання:
• виконувати політ з заданим КУРЕЙ з неперервною
візуальною індикацією курсового кута;
• визначати пеленг радіостанції за вказівником курсу з
використанням курсової системи;
• працювати в якості резервного зв'язкового
радіоприймача.
 Радіонавігація у судноплавстві
Близько 80% світових вантажоперевезень здійснюється
морським транспортом, тому безпечна навігація важлива як
для екіпажів суден, так і для світової економіки. Коли повітряні
або морські судна перетинають океани, вони знаходяться поза
досяжністю наземних мереж. Протягом десятиліть капітани
морських суден користувалися радіо для зв'язку і координації, а
також для оголошення передбачуваного маршруту і уникнення
зіткнень. Безпека на морі вимагає безперебійної радіозв'язку.
В даний час моряки використовують електронні системи і
супутниковий зв'язок для точного визначення місця
розташування свого судна та інших судів і забезпечення
безпечної навігації. Крім того, вони регулярно спілкуються зі
своїми близькими, а також в разі надзвичайної ситуації
передають сигнали лиха пошуково-рятувальним службам.
Коли повітряні або морські судна перетинають океани, вони
знаходяться поза досяжністю наземних мереж. "Титанік" є одним з
найбільш відомих прикладів того, що може статися, коли суду в
небезпечній ситуації не можуть зв'язатися з іншими судами або
негайно подати сигнал про допомогу. Більше 1500 людей
загинули, коли радіовиклику про допомогу, що передаються
знаходяться поблизу судам, залишилися без відповіді. Безліч
пригод меншого масштабу відбувається в світі кожен день.
Для моряків важливо точно визначати положення власного судна і
прилеглих судів, щоб забезпечувати безпечну навігацію.
Визначення точного місця розташування і доступ до служб зв'язку
в надзвичайних ситуаціях запобігають нещасним випадкам і
рятують життя.
Міжнародна морська організація впровадилв глобальну
автоматичну систему розпізнавання. Її робота підвищує безпеку
навігації і контролю судноплавства по всьому світу.
Радіоустаткування AIS в обов'язковому порядку використовується
на всіх торгових судах, що здійснюють міжнародні рейси, що щодня
допомагає забезпечувати безпеку і контроль суден у всьому світі.
Глобальна морська система для випадків лиха і забезпечення
безпеки являє собою узгоджений на міжнародному рівні комплекс
процедур безпеки, частот, типів обладнання і протоколів зв'язку.
Для роботи системи використовуються технології наземного і
супутникового радіозв'язку на борту і на березі, що допомагає
рятувати людей, кораблі, човни і літаки, які терплять лихо. У разі
лиха і надзвичайної ситуації система передає сигнали оповіщення
на березі персоналу служб порятунку і зв'язку через радіостанцію, а
також знаходяться поблизу судам для надання допомоги.
Дякую за увагу