Імунна та ендокринна системи

Виконали: Білан Віталій, Матвійченко Марія,

Кондратюк Софія, Никитюк Маргарита
 Зміст
– Імунна система
1. Кістковий мозок
2. Тимус
3. Лімфатичні вузли
4. Селезінка
5. Мигдалики
6. Лімфоїдні утворення
– Ендокринна система:
7. Гіпофіз
8. Щитоподібна залоза
9. Шишкоподібна залоза
10. Прищитоподібна залоза
11. Надниркові залози
12. Параганглії
13. Підшлункові острівці
14. Ендокринна частина статевих залоз
Імунна система
 Кістковий мозок

Кістковий мозок - (medulla ossium) є єдиним у дорослої

людини органом кровотворення та центральним органом
імунної системи.
У кістковому мозку виділяють:
- червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra)
-жовтий кістковий мозок (medulla ossium flava)

У 12–18 років червоний кістковий мозок у діафізах

трубчастих кісток заміщується на жовтий кістковий мозок.
До складу останнього належать численні адипоцити. У
здорових людей жовтий кістковий мозок не володіє
кровотворною функцією,
але у випадках значних крововтрат або при
захворюваннях кровотворної системи в жовтому
кістковому мозку виникають ділянки червоного кісткового
мозку, де проходить кровотворення (мієлопоез –
myelopoiesis). У старечому віці червоний і жовтий
кістковий мозок набувають драглистої консистенції і
називаються желатинозним кістковим мозком.
У червоному кістковому мозку, як первинному
лімфатичному органі В–системи
відбувається неантигенозалежна
проліферація і диференціація В–лімфоцитів із
стовбурових клітин. У подальшому В–лімфоцити
заселяють В–залежні зони вторинних лімфатичних
органів. Загибель клітин-попередників лімфоцитів та
макрофагів в кістковому мозку в результаті
опромінення, впливу хімічних мутагенів, вірусів,
експансії злоякісних атипових
клітин, аутоімунного цитолітичного або
антипроліферативного ефекту –
призводить до лімфопенії та імунодефіцитних станів.
 Тимус
Тимус (thymus)— непарний орган. За мікроскопічною
будовою це епітеліальний орган, у якому розрізняють
кіркову та мозкову речовину. У кірковій речовині
попередники Т-лімфоцитів проходять ініціальну фазу —
антигеннезалежну проліферацію та подальший розвиток.
Потім Т-лімфоцити покидають тимус і потрапляють у
периферійні органи імунної системи. Т-лімфоцити
забезпечують клітинний імунітет шляхом накопичення та
введення в дію сенсибілізованних лімфоцитів,
а також гуморальний імунітет шляхом
синтезу специфічних антитіл. Дефекти в розвитку і
дозріванні тимуса можуть призвести до порушення
дозрівання Т-клітин, що приводить до імунодефіцитів,
як наприклад при повній аплазії вилочкової залози –
синдромі Ді Джорджа і її дисплазії – синдромі Незелоффа.
Найбільш активна діяльність тимуса спостерігається в
період дитинства до статевого дозрівання, коли його
маса набуває 30–40 г. Функціонуючи в якості органа утворення лімфоцитів,
вилочкова залоза, очевидно, виділяє також гормон, який
впливає на ріст кісток і відкладання у них
Синдром Ді Джорджі (Природжені кальцію. Інволюція залози при наступанні статевої
вади серця за конотрункальним зрілості вказує на її тісний зв’язок з функцією статевих
Типом (truncus arteriosus, залоз. При ранній кастрації вилочкова залоза не
тетрада Фалло, піддається тим змінам, які бувають у дорослих. Звідси
аномальна дуга аорти, аберантна можна зробити висновок, що гормони статевих залоз
права підключична артерія); ведуть до інволюції вилочкової залози. Іноді ж вона
Гіпокальціємічні судоми (тетанія); зберігається і в зрілому віці при одночасному збільшенні
Дизморфічні аномалії обличчя, лімфатичного апарата, гіпоплазії статевих органів і
наявність розщілини зменшеній тілесній і психічній опірності (status
м’якого/твердого піднебіння); thymicolymphaticus), що може бути причиною раптової
Затримка психомовного розвитку) смерті при наркозі.
 Лімфатичні вузли
Лімфатичні вузли (nodi lymphatici)
розміщені вздовж лімфатичних судин.
Мають округлу чи овальну форму.
З одного боку розташовуються ворота, куди
входять артерії, нерви,
а з іншого виходять вени, що виносять
лімфатичні судини.
Виконують захисну функцію та зберігають
кров, утворюють лімфоцити.

Лімфаденопатія – це збільшення розміру лімфовузлів,

що відчувається пальпаторно. Залежно від патології,
може збільшитися один або декілька вузлів.
Причинами можуть бути інфекційні,
онкологічні та імунні захворювання.
 Селезінка
Селезінка (lien) — непарний паренхіматозний орган,
відіграє важливу роль у кровотворенні та захисних реакціях
організму.
Орган розташований у верхній частині черевної порожнини
між куполом діафрагми та шлунком. Речовина селезінки
містить: білу пульпу (скупчення лімфоцитів у ретикулярній
тканині) та червону пульпу (лакуни, які заповнені кров’ю,
що надходить до них з капілярів).

Спленомегалія — патологічне збільшення

розмірів селезінки
(зазвичай понад 12 см). Є симптомом
багатьох хвороб.
Помірна спленомегалія відбувається
при багатьох інфекційних та автоімунних
захворюваннях,
при дефектах еритроцитів і тромбоцитів. Для
деяких інфекцій,
таких як малярія, характерна особливо
значна спленомегалія.
 Мигдалики
Мигдалини складаються з лімфоепітеліальної
пористої тканини. Розташовуються в області
носоглотки по колу, входять
до складу кільця Пирогова-Вальдейєра.
Поділяються на парні та непарні, всього їх 6.
До першої групи відносять:
Піднебінні. Знаходяться з двох сторін глотки у
поглибленні, утвореному мовою та м'яким
небом. Трубні- розташовуються поруч із
слуховою трубою. Непарні утворення:
Глоткова або носоглоткова - знаходиться на
задньому склепінні глотки.
Мовна, місце локалізації – задня частина кореня
язика.
Функції мигдалин:
Бар'єрна. Затримують та знешкоджують бактерії та віруси.
Імуногенна. У фолікулах гланд утворюються В і Т лімфоцити.
Кровотворна. Активна під час новонародженості.
Ферментативна. У тканинах органів секретуються деякі ферменти
Гланди також беруть участь у формуванні тембру голосу,
тому їх поразка призводить до осиплі

Терміном ангіна (гострий тонзиліт) позначається гостре запалення

піднебінних або глоткової мигдалики. Основні ознаки
захворювання – сухість, першіння та біль у горлі,
гіперемія та збільшення у розмірах гланд, підвищення температури,
симптоми інтоксикації.
Лімфоїдні утворення - Лімфоїдні або імунні утворення створюють основу для
імунітету - захисту всередині організму.
Чужорідними для організму речовинами можуть
бути різні хімічні сполуки, клітинні та тканинні структури.

Апендикс є кишковою мигдалиною, яка стимулює

імунітет, покращує захисні ресурси організму, містить
корисну мікрофлору та регулює рівень лакто- та
біфідобактерій у кишечнику. Основне захворювання
апендикса апендицит - гостре запалення
червоподібного відростка.

В трахеї і бронхах також є дифузні лімфоїдні

скупчення. Асоційована з бронхами лімфоїдна
тканина включає також лімфатичні елементи нижніх
дихальних шляхів і ворітні лімфатичні вузли. Тут
відбувається продукція і секреція IgA у відповідь на
вдихувані антигени. Свої лімфоїдні елементи
присутні і в lamina propria, і в підслизовому шарі
урогенітального тракту. Асоційована з кишечником
лімфоїдна тканина дуже багата і включає лімфоїдні
компоненти кишечника – пейєрові бляшки(переважно
в стінці клубової кишки).
Ендокринна система
Гіпофіз (hypophysis)
У гіпофізі розрізняють дві долі:
передню – аденогіпофіз і задню
Гіперфункція аденогіпофіза, як правило, пов’язана з
нейрогіпофіз. Аденогіпофіз має
розвитком аденом.
три типи клітин: альфа
Соматотропні аденоми є основною причиною акромегалії
(еозинофільні), бета (базофільні),
та гігантизму.
дельта-клітини (хромофобні). В
Якщо соматотропна аденома з’являється у дитини до
передній долі гіпофізу
моменту закриття зон росту епіфізів, розвивається
виробляються основні тропні
гігантизм. При підвищеному синтезі гормону росту
гормони:
у дорослих виникає акромегалія, яка характеризується
● Соматотропін
збільшенням (СМГ)щелепи,
кистей, стоп, – володіє загальним
язика. анаболічним впливом на
Кортикотропні
організм,
пухлини підсилює
гіпофіза синтез
у більшості білка, стимулює
випадків представленіріст і розвиток скелету,
впливає на
базофільними жировий та вуглеводний
мікроаденомами. Посилення обмін.
продукції АКТГ
● Кортикотропін
призводить (АКТГ)кортизолу
до гіперсекреції – активує наднирковими
глюкокортикоїдну і андрогенну
функції
залозами кори наднирників,
та розвитку впливає(див.
хвороби Кушинга на обмін речовин – сприяє
надниркові
окисленню жирів, глюкогенезу, накопиченню глікогену у м’язах
залози)
Ознаки● Тиротропін
гіпофункції (тиреотропний
гіпофіза виявляютьсягормонпри
– ТТГ) – активує синтез
руйнуванні
тиреоїдних
75% передньої гормонів
частки гіпофіза. До них належить
● Гонадотропін
симетрична затримка –росту
фолітропін, лютропін,
та статевого пролактин
розвитку в є стимуляторами
функцій статевих
препубертатному періоді залоз
— гіпофізарна карликовість.
● Фолітропін (фолікулостимулюючий
Затримка росту у хворих спостерігається з 2-5 гормон)
років; активує
будова ріст
фолікулів,
тіла при у чоловіків активує
цьому пропорційна упродовж сперматогенез
всього життя; статеві
● Лютропін сприяє овуляції і розвитку
органи недорозвинуті; інтелект збережений. У жовтого
дорослихтіла і стимулює
розвитокгормону
недостатність та функціонування інтерстиціальних
росту виявляється лише ендокриноцитів
● Лактотропін
радіоімунним методом.(пролактин – ПРЛ) активує функцію жовтого тіла,
стимулює утворення молока – лактацію.
Меланотропін продукується в проміжній частині гіпофізу, діє на
пігментні клітини, приймає участь у гіперпігментеції шкіри при
Аддісоновій хворобі, хворобі Іценко-Кушинга, під час вагітності.
 Патологія
Щитоподібна залоза Гіпотиреоз, що
Щитоподібна залоза (glandula thyroidea) проявляється у підлітків
контролює численні метаболічні процеси та дорослих, називається
мікседемою.
за рахунок синтезу гормонів тироксину (Т4), Клінічні прояви залежать
трийодтироніну (Т3) та кальцитоніну. від віку, коли виник
У крові Т3 і Т4 перебувають у зв’язаній формі дефіцит гормонів
з транспортним білком тироксинзв’язуючим
глобуліном. Паренхіма залози побудована із
фолікулів, усередині яких міститься колоїд.
Тироцити поглинають та окиснюють йод,
Патологія
потім синтезують та секретують у порожнину
фолікула прогормон та основний Тиреотоксикоз (гіпертироїдизм)
компонент колоїду — тиреоглобулін. У — гіперфункція щитоподібної
залози, яка
подальшому відбувається всмоктування частіше зустрічається у жінок та
тиреоглобуліну в тироцити, де під впливом характеризується підвищенням
у крові вільних
лізосом утворюються Т3 і Т4. гормонів Т3 і Т4. Однією з форм
тиреотиксикозу є дифузний
До функцій йодвмісних гормонів належать токсичний зоб
(Базедова хвороба).
інтенсифікація обмінних процесів,
прискорення катаболізму білків, жирів та
вуглеводів, участь у нормальній
діяльності ЦНС. Вони збільшують частоту Патологія
серцевих скорочень та серцевий
викид. Клінічні
прояви гіпотиреозу
залежать від віку хворого.
Якщо захворювання
виникло у
дитинстві, спостерігається
відставання у фізичному та
психічному розвитку —
кретинізм.
Шишкоподібна залоза (glandula pinealis)
Шишковидне тіло, епіфіз належить
до епіталамусу проміжного мозку і
розташовується в неглибокій борозні
між верхніми горбиками даху
середнього мозку..
Епіфіз виробляє в першу чергу
серотонін і мелатонін, а також
норадреналін, гістамін. Пінеалоцити
в світлий час доби виділяють
серотонін, а в темний ці клітини
починають синтезувати мелатонін.
Мелатонін визначає ритмічність
гонадотропних ефектів, зокрема
тривалість менструального циклу у
жінок. Цей гормон спочатку
був виділений з шишкоподібних
залоз великої рогатої худоби, і, як
з'ясувалося робить гальмуючий Цікаво: У різних дослідженнях було помічено, що введення
вплив на функцію статевих залоз, мелатоніну
точніше стримує соматотропін. дорослим щурам продовжувало їх життя від 10 до 15%. Тоді
Після видалення епіфізу у курчат якби була проведена
наступає передчасне статеве пінеалектомія (тобто видалення епіфіза), це було б скорочено
дозрівання. Той самий на подібний відсоток. У
ефект виникає і в результаті дослідженні, проведеному в 1996 р., також було показано, що
пухлини епіфізу. епіфізний гормон мелатонін є
нейропротектором, тобто він запобігає нейродегенерації,
типовій для старіння
або таких захворювань, як хвороба Альцгеймера.
 Прищитоподібні залози
Прищитоподібні залози (glandulae parathyroideae) - парні (2 верхні і 2
нижні). Вони розташовані на задній поверхні бічних часток
щитоподібної залози назовні від капсули, в ділянці гілок нижніх
щитоподібних артерій. Паренхіма прищитоподібних залоз продукує
паратгормон, який регулює
фосфокальцієвий обмін в організмі людини.

Гіпопаратиреоз - ендокринне захворювання, обумовлене недостатнім

рівнем в крові паратгормону, що проявляється тетанічними судомами
і низьким рівнем кальцію в крові. Основним клінічним проявом
гіпопаратиреозу є тонічні судоми або схильність до них, спричинені
підвищеною збудливістю нервово-м’язового апарату.

Гіперпаратиреоз – захворювання паращитоподібних залоз, яке протікає

з надлишком секреції паратгормону и розвитком
гіперкальціемії (підвищеного рівня кальцію крові). Часто причиною
гіперпаратиреозу є аденома або гіперплазія щитоподібної
залози, рідше – карцинома.
 Надниркові залози
Надниркова залоза (glandula suprarenalis) – парна ендокринна залоза,
яка лежить на верхньому кінці правої та лівої нирок. Надниркова залоза
складається з двох структур — кіркової речовини і мозкової речовини.
Мозкова речовина служить основним джерелом адреналіну і норадреналіну.
Кіркова виділяє мінералокортикоїди та статеві гормони.

При гіперфункції кори надниркових залоз розвивається синдром Кушинга.

У дітей причиною цієї хвороби найчастіше є аденома надниркових залоз,
а в дорослих підвищення синтезу кортизолу викликає АКТГ, гіперсекреція
якого пов’язана в основному з пухлиною гіпофіза.

Аддісонова хвороба (також — бронзова хвороба) — хронічне

ендокринне захворювання,
при якому наднирники не продукують стероїдні гормони —
глюкокортикоїди та мінералокортикоїди. Зазвичай хвороба
перебігає повільно, але у певній кількості випадків прогресує, що
може призвести до аддісонового кризу. Аддісоновий криз — це
небезпечний для життя патологічний стан, при якому різко
знижується кров'яний тиск та може розвинутись кома.
 Параганглії
Параганглії (paraganglia) - органи хромафінної, адреналової системи.
За походженням та розвитком параганглії відповідають мозковій
речовині надниркових залоз. Подібно до мозкового шару надниркових
залоз вони містять хромафінні клітини. Назва цих органів обумовлена тим,
що вони мають властивість зв'язувати солі хрому. Розташування - у вигляді
невеликих клітинних скупчень параганглії розкидані в різних ділянках тіла.
Найбільше їх у заочеревинній клітковині біля аорти. Функція парагангліїв
аналогічна функції мозкової речовини надниркових залоз. Вони містять
хромафінні клітини, що продукують катехоламіни, наприклад, адреналін,
який підтримує тонус симпатичної системи і має судинозвужувальні
властивості.

Феохромоцитома - це пухлина, що розвивається Парагангліоми, або гломусні пухлини - це інші пухлини

з хромафінних клітин, розташована у
наднирниках, а її симптоми пов'язані з
надлишковим синтезом та секрецією
катехоламінів.
із хромафінних клітин екстраадреналової локалізації, що
походять з парагангліїв, які знаходяться вздовж
парасимпатичних нервів голови, шиї і середостіння,
вздовж парасимпатичного стовбура анте- та
паравертебрально, за межами звичайного розташування
симпатичних та парасимпатичних гангліїв. Парагангліоми
можуть секретувати катехоламіни, можуть бути також
гормонально неактивними.
 Підшлункові острівці
Підшлункові острівці (Острівці Лангерганса)
Острівцеві клітини підшлункової залози, або
острівці Лангерганса - скупчення ендокринних
клітин у підшлунковій залозі, переважно в її
хвостовій частині. 60–80% острівців складають
бета-клітини, що секретують інсулін, а 15–20% —
альфа-клітини, які виділяють його гормон-
антагоніст, глюкагон. Разом ці два гормони
регулюють вуглеводний обмін в організмі.

Пересадка острівців Лангерганса

допомагає пацієнтам з діабетом
першого типу контролювати рівень
цукру в крові, проте для досягнення
успіху її зазвичай доводиться
повторити два або три рази з
різними донорами, оскільки імунна
відповідь та запальна реакція
призводять до раннього
відторгнення острівців. Якщо
острівці приживаються, через
деякий час припиняють своє
функціонування.
 Ендокринна частина чоловічих статевих залоз

Яєчка (testis) – чоловічі статеві залози. Яєчка є залозами змішаної

секреції, мають екзокринну і ендокринну частини. Екзокринна частина
утворює сперматозоїди, а клітини Лейдіга синтезують і виділяють у
кров чоловічі статеві гормони – андрогени: тестостерон та
андростерон.
Вплив на організм тестостерону та андростерону:
- на зростання та розвиток зовнішніх та внутрішніх статевих органів;
- на появу вторинних статевих ознак;
- Стимулюють функціональну активність чоловічих статевих органів;
- Вплив на сперматогенез - низька концентрація гормону тестостерону
активізує сперматогенез, висока - гальмує;
- Анаболічний ефект на опорно-руховий апарат - стимулюють
зростання м'язової маси.

При видаленні яєчок розвивається

стан організму - евнухоїдизм, що
супроводжується порушенням статевої
функції, ожирінням за жіночим типом
- на грудях, животі, стегнах, появою
високого голосу, зниженням
оволосіння на обличчі за чоловічим
типом (немає вусів і бороди).
докринна частина жіночих статевих залоз

Яєчники (ovarium) – жіночі статеві залози. Яєчники є залозами

змішаної секреції, мають екзокринну і ендокринну частини.
Екзокринна частина утворює яйцеклітини, ендокринна частина
секретує жіночі статеві гормони.
Жіночі статеві гормони – естрогени та прогестерон.
Естрогени виробляються клітинами епітелію фолікулів
яєчників, у яких дозрівають яйцеклітини.
Вплив естрогенів на організм:
- стимулюють розвиток зовнішніх жіночих статевих органів,
формування вторинних статевих ознак у підлітковому періоді;
- стимулюють зростання та розвиток опорно-рухового апарату,
забезпечуючи розвиток тіла за жіночим типом;
- стимулюють зростання та розвиток фолікулів яєчника, в яких
дозрівають яйцеклітини;
- Впливають на овуляцію - вихід яйцеклітини з фолікулів;
- Впливають на стан шкіри, волосся, нігтів.

Синдром полікістозних яєчників

(СПКЯ) - ендокринна патологія,
яка супроводжується зміною
структури яєчників і збоєм в їх
роботі.