Презентація на тему:

Цілющі властивості
мистецтва в давньогрецькій
ВИКОНАВ:

міфології. СТУДЕНТ 2 КУРСУ 92-

НАГУРСЬКИЙ
АНДРІЙ
 В античні часи мистецтво означало те саме, що вправність, опанування чітко окресленими правилами і
слідування ним, те саме, що ремесло. До мистецтв окрім живопису, скульптури і ряду ремесел, таких
як гончарство чи кравецтво, зараховувалося також риторика і стратегія. Тоді як творення чогось без правил
протиставлялось мистецтву, наприклад в ранній період греки вважали, що поезія з'являється під
натхненням муз і тому не відносили її до мистецтв.
 У філософії Стародавньої Греції можна виділити два основні погляди на мистецтво. Згідно із першим з
них, що йде від Аристида, мистецтво має справу з імітацією, представленням образів, і ми
отримуємо задоволення, спостерігаючи точно й акуратно виконані картини реального світу. В другому, що
бере початок у поглядах Платона, мистецтво надихається Музами (або богами чи внутрішніми
імпульсами, або підсвідомістю) для вираження того, що знаходиться вище навколишнього світу, тобто
внутрішні почуття, прояви або вікові відчуття. Центральною категорією мистецтва стає прекрасне, яке
давньогрецькі філософи співвідносили із довершеністю, чуттєвим задоволенням, благом (філософські
погляди Платона, Аристотеля).
 При цьому серед мистецтв виділяли сім «вільних мистецтв» — граматику, риторику, діалектику, а
також арифметику, геометрію, астрономію і музику. Інші мистецтва називали загальними, або, пізніше,
механічними і вважали нижчими за вільні мистецтва.
 Про цілющі можливості різних видів мистецтва відомо з давніх давен. До
нашого часу дійшли висловлювання античних філософів: Аристотеля,
Платона, Піфагора, Сократа про вплив мистецтва на організм людини та
різні прояви людської діяльності. В Індії, Давній Греції, Китаї
здійснювалися спроби вивчення кольору та його застосування в діагностиці
хвороб, а також зміни психологічного стану засобами пісні та молитов.
Отже, дослідження в галузі впливу мистецтва на людину має багатовікову
історію, і в наш час вони проводяться як вітчизняними, так і зарубіжними
педагогами, психологами, соціологами.
 В античні часи грецькі натурфілософи і піфагорійці вважали, що естетика, яка, у свою чергу, була
складовою філософії, повинна прагнути до створення цілісної картини світу. Так, Платон вважав
можливим використання музичного мистецтва в оздоровленні психіки, а гармонію, здатною до
врівноваження людської душі, що допомагає бути у злагоді зі самим собою. Аристотель розробив вчення
по мімесис – уявлення про внутрішній світ людини та впливу на нього за допомогою видів мистецтва.
 У контексті цієї теорії було презентовано вчення про катарсис – очищення душі людини в процесі
сприймання творів мистецтва.
 Неоцінений вклад у теорію та практику використання мистецтва з метою оздоровлення та гармонізації
внутрішнього світу людини внесли античні мислителі: Аристотель, Піфагор, Сократ. Зокрема, у праці
Аристотеля «Нікомахова етика» та «Метафізика» відображені процеси самопізнання та саморозвитку
засобами мистецтва. Вони замислювалися над таємницями впливу живопису, театру, рухів, музики,
намагаючись визначити їх роль як у відновленні функцій організму, так у формуванні духовного світу
особиcтості.
 Найдавніша притча, пов’язана з використанням музики як лікувального засобу, представлена у Старому
Завіті, де говориться, що Давид, граючи на арфі, вилікував Саула від нервової депресії.
 У міфології давніх греків образи Аполлона (заступника мистецтв) і його сина Аськлепія (заступника
лікування) були символами зв’язку мистецтва і медицини.
 Древні греки надавали особливе значення театру, який був, на той час, державною установою, що давав
глядачам живі уроки героїзму, виховання волі, вірності своїм ідеалам. Сильні духом Прометей, Едіп,
Антігона, Електра, їх переживання викликали співчуття, за допомогою сили театральної дії формувався
світогляд народу. У класичній Греції музичне мистецтво сприймалося як триєдність «мусических
мистецтв» – поезії, танцю і власне музики. Давньогрецькі мислителі вказували на профілактичну і
лікувальну силу дії музики. Вони вважали, що музика встановлює порядок у всьому Всесвіті, у тому числі
порушену гармонію в людському тілі. Було відмічено, що музика, перш за все, її основні компоненти –
мелодія і ритм, змінюють настрій людини, перебудовують його емоційний стан. На думку древніх греків і
римлян, музика, що виконується на цитрі, сприяла процесу травлення. Одним із найважливіших понять в
етиці Піфагора була «евритмія» – здатність людини знаходити вірний ритм у всіх проявах життєдіяльності
– співі, грі, танці, мові, жестах, думках, вчинках, у народженні й смерті. Через знаходження цього вірного
ритму людина, що розглядається як свого роду мікрокосмос, могла гармонійно увійти спочатку до ритму
полісної гармонії, а потім і підключитися до космічного ритму світового цілого. «Від Піфагора пішла
традиція порівнювати суспільне життя як з музичним ладом, так і з музичним інструментом»
 Цілющу дію звучання певних музичних інструментів відзначав Демокріт (V ст до н. е.). Він радив слухати
флейту для лікування смертельних інфекцій. На думку Платона, зняттю головного болю допомагали
лікувальні трави, їх дія посилювалася співом і музикою магічного характеру.
 Італійський музичний теоретик Середньовіччя Дж. Царліно (1517-1590) описує, як Сенократ звуками
труби повернув здоров’я безумним, а Талет звучанням древнього музичного інструмента кіфари вилікував
чуму. Пророк Давид грою на кіфарі і співом допоміг біблейському цареві Саулу позбавитися депресії.
 Лікар Аськлепій музикою втихомирював тих, що сваряться, а за допомогою звуків труби покращував слух,
тим, хто пагано чує. Гомер в «Одіссеї» оповідає про лікування ран воїна звуками музики і співу, про те, як
Ахілл знімав емоційну напругу своїм співом і грою на лірі.
 В давні часи вважалося, що вокалотерапія ефективна при лікуванні. Властивість голосу виражати відчуття
і емоції щонайкраще виявляється у мистецтві співу, що має багатовікову історію. Художній спів існував
уже до нашої ери в Єгипті, Малій Азії, Древній Греції. Основними жанрами грецької вокальної музики
були: френ (гімн скорботи), пеан (переможний гімн радості), дифірамб ( урочистий гімн).
 У Древній Греції сольні вокальні твори виконувалися поетами-композиторами, що співали під
акомпанемент кіфар, лір і тригона .
 Танець ще в давнину використовувався в цілях лікування, а в пізніші часи в Італії рухи під швидку,
динамічну музику вважалися ефективним засобом лікування тарантизма (укусу павука-тарантула). Хворі у
«скаженому» темпі в танці «тарантула» рухалися до повної знемоги, «витанцьовуючи» отруту з тіла.
 Стародавні греки надавали особливе значення театру.Перший театр виник саме в Греції. В Афінах,
Спарті та інших областях Греції, театр був державною установою. За допомогою сили театральної дії
проповідували певні ідеї, формувався світогляд народу. Театр давав глядачам живі уроки героїзму,
виховання волі, вірності своїм ідеалам.
 В класичній Греції музичне мистецтво сприймалося як триєдність «мусичних мистецтв» — поезії,
танцю і власне музики.
 В античних джерелах знаходиться безліч відомостей зцілення завдяки дії того або іншого виду
мистецтва.