УКРАЇНСЬКА КОЗАЦЬКО-

ГЕТЬМАНСЬКА ДЕРЖАВА.
Дике Поле — історична назва слабо заселених причорноморських степів
між середньою і нижньою течією Дністра на заході, нижньою течією Дону і
Сіверським Дінцем на сході, від лівої притоки Дніпра — Самари і верхів'їв
притоків Південного Бугу — Синюхи та Інгула на півночі, до Чорного і
Азовського морів та Криму на півдні
Етимологія слова «козак»
 Від половецького«Cosac»
— «варта», «чота»,
«страж», «конвоїр»
(Зустрічається в «Codex
cumanicus»).
 Від кримсько-татарського
або тюркського «Qazaq» —
«вільна людина»,
авантюрист», «шукач
пригод», «бурлака»,
«розбійник».
Перші згадки Про козаків
 1240 р. – у Початковій монгольській
хроніці;
 1303 р. – у словнику половецької
мови;
 1474 р. – найперша згадка про
козаків в Західній Європі
(зустрічається в «генуезькій
хроніці»).

Про українських козаків

 1489 р. – у «Хроніці польській»
М.Бєльського;
 1492 р. – у грамоті Великого
литовського князя;
 1492 р. – перша в історії офіційна
згадка про дії козаків на морі й
офіційна згадка про запорізьких
козаків узагалі (запорожці атакували
турецьку військово-морську галеру
під Тягинею, що біля Чигирина)
 Теорії походження козацтва
 Автохтонна — козаки це місцевий стан, що виник через
потребу захисту південного кордону Литовського
князівства. Козацтво виникло централізовано згідно
державницької політики тогочасного уряду.

 Боярська — козаки сформувалися на основі

руських бояр та незнатного військового люду Литви та
Польщі, професійних військових, які не отримали статусу
шляхтичів і були змушені займатися війною та розбоєм.

 Уходницька — козаки сформувалися на основі

промислових ватаг представників різних станів, що йшли
на сезонні промисли в Причорноморські й Прикаспійські
степи. Значну частину уходників становили селяни-втікачів
з Литви, Польщі та Московії, через що уходницьку теорію
також називають утікацькою. Для оборони від татар
уходники брали з собою зброю, організовувалися у збройні
загони.
Причини виникнення козацтва
 Прагнення українців до волі та наявність
вільних земель (“Дике поле”);
 Посилення соціального та національно-
релігійного гноблення з боку магнатів і
польської шляхти, подальше закріпачення
селян;
 Необхідність захисту від татарських
набігів;
 Польський король роздавав магнатам землі
на сході. Для їх освоєння магнати і шляхта
переманювали до себе селян, пропонуючи їм
право на користування землею без оброку
протягом 10–30 років.
 Запорозька Січ (або Запорізька Сі́ч) — укріплений
осередок нереєстрового Війська Запорозького Низового
другої половини XVI — кінця XVIII століття, що був
розташований за порогами Дніпра.

 СІЧ - укріплення зроблені зі

“Січ – мати, зрубаних (січених) дерев;
(у переносному розумінні
Великий луг – слово “січ” означало
батько, столицю запорозького
козацтва, постійний
степ і воля – адміністративний та
козацька доля”. військовий центр керування
справами);
 КІШ - правління або місце
тимчасового перебування
козаків, військового табору
 Запорізькі Січі
 Мала Хортиця (1552 – 1557)
 Томаківська (80-ті роки XVI ст. – 1593)
 Базавлуцька (1593–1638)
 Микитинська (1639–1652)
 Чортомлицька (1652–1709)
 Кам'янська (1709–1711, 1730–1734)
 Олешківська (1711–1728)
 Нова Січ (1734–1775)
Макет Запорізької Січі
 Дмитро «Байда» Вишневецький
(невідомо — 1563) — руський (український) шляхтич, волинський
магнат, князь гербу Корибут з династії Гедеміновичів. Козацький
ватажок, гетьман.
 Іван Підкова
(1533 -16 червня 1578)
козацький гетьман, молдовський господар (1577-1578 рр.)

 За переказами, немовлям був

врятований від татар; вихований
козаками.
 Мав рідкісну фізичну силу і
надзвичайний зріст, запросто ламав
руками підкови (за це запорожці
прозвали його Підковою), міг
зупинити віз, запряжений 6 кіньми,
ухопивши його за заднє колесо,
волячим рогом пробивав дубові
ворота. Його охрестили
Волошенином, тобто по-
тодішньому молдаванином. Його
зріст був 2 м 29 см.
 1556 р. Іван Підкова з'явився на
Запоріжжі,
Військова організація Запорізької Січі
КЛЕЙНОДИ ВІЙСЬКА ЗАПОРІЗЬКОГО
Петро Кононович Конашевич-Сагайдачний
український полководець та політичний діяч,
гетьман Війська Запорозького 1616-1622 рр. (з перервами)
 липень 1616 р. - переможний
похід на Кафу.

 1618 р. - похід на Москву.

 1621 р. - Хотинська битва -

битва між військами Речі
Посполитої та Османської
імперії біля міста Хотин,
Північна Бессарабія,
завершальний етап Хотинської
війни 1620–1621 рр.
 Реєстрові козаки — частина українського козацтва,
прийнята на військову службу польсько-литовською
владою і записана в окремий список — реєстр, звідки й
назва — реєстрові козаки.
 2 червня 1572 р. - король
Сигізмунд ІІ видав універсал
про формування полку з 300
козаків
 16 вересня 1578 р. -
Стефан Баторій у збільшив
їх кількість до 600.
 1590 р. - загальний сейм
Речі Посполитої ухвалив
збільшити реєстр до 1000
козаків.
Національно-визвольна війна під
проводом Б.Хмельницького
(1648-1657 рр.)
 Богдан (Зиновій-Богдан)
Михайлович Хмельни́ цький
(27 грудня 1595 (6 січня 1596) -
27 липня (6 серпня) 1657)
 Український військовий, політичний та
державний діяч.
 Гетьман Війська Запорозького,
очільник Гетьманату (1648–1657).
 Керівник Хмельниччини — повстання
проти зловживань коронної шляхти в
Україні, котре переросло у загальну,
очолену козацтвом, визвольну війну
проти Речі Посполитої.
 Перший з козацьких ватажків, котрому
офіційно було надано титул гетьмана.
 ПРИЧИНИ РЕВОЛЮЦІЇ
1. “Ординація” 1638 р. – правлячі кола Речі Посполитої
обрали курс на обмеження прав, а в персективі –
ліквідацію козацтва як стану
2. Козацтво зазнавало постійних утисків: магнати
відбирали в них хутори, луки, ставки, млини,
змушували платити податки. За будь-яку непокору
козаків кидали до в'язниць, де їх катували. Більш
того — багатьох з них перетворювали на кріпаків.
3. Посилюється гноблення селянства, яке дедалі
більше ототожнюється з польським пануванням.
Панщина на Наддніпрянщині досягла чотирьох днів на
тиждень, у західних районах — шести. Крім панщини,
селяни мусили виконувати й інші різноманітні
натуральні та грошові повинності, а також працювати
в маєтку феодала: стерегти панське майно, білити
полотно, лагодити греблі, возити дрова тощо.
 ПРИЧИНИ РЕВОЛЮЦІЇ

4. Міщан українського походження усували від

участі в міському самоврядуванні, натомість
на посади брали іноземців. Чинилися
перешкоди вступу українців до цехів, заняття
ними ремеслом чи торгівлею.
5. Збільшився тиск на православну церкву,
звичайним людям насаджували уніатство або
католицизм.
6. Застосовувалися обмеження щодо освіти та
вживання української мови.
Привід до війни

 1646 року за відсутності господаря на

Суботів здійснив напад чигиринський
підстароста Д.Чаплинський, який,
пограбувавши хутір, убив його
наймолодшого сина та забрав жінку, з
якою мав намір одружитися
овдовілий Богдан. Хмельницький
спочатку намагався покарати
підстаросту законними методами
через короля, але всі прохання
виявилися марними. Цей випадок
остаточно переконав його в
необхідності докорінних змін у
державі.
 Битва під Жовтими Водами
(29 квітня — 16 травня 1648 рр.)

Загибель
Загибельпід
підЖовтими
Жовтимиводами
водамиСтефана
СтефанаПотоцького
Потоцького
 Битва під Корсунем
(15-16 (25-26) травня 1648 р.)
 Битва під Пилявцями
(11 - 13 (21 - 23) вересня 1648 р.)
 Зборівська битва
(5 (15) серпня - 6 (16) серпня 1649 р.)
 Зборівський мирний договір
8 серпня 1649 р.
1. Українська козацька держава охоплювала територію
Київського, Чернігівсього та Брацлавського
воєводства. На цих землях влада належала
гетьманові та його адміністрації, на ній не мали
права з’являтися коронні війська;
2. Козацький реєстр зростав до 40 тис. осіб, а селяни,
які не потрапили до нього, повертались у кріпацтво;
3. Київський митрополит одержав місце в сенаті,
католицька і православна шляхта зрівнювалася у
правах;
4. Всім учасникам повстання проголошувалася
амністія. Водночас магнати і шляхта мали право
повернутися до своїх маєтків;
5. Воєводства Волинське та Подільське, як і до
повстання, залишалися під владою короля.
 Битва під Берестечком
(18 червня - 30 червня 1651 рр.)

Іван
ІванБогун
Богунпід
підБерестечком
Берестечком
 Білоцерківський мирний договір
18 (28) вересня 1651 р.

1. Польській шляхті поверталися маєтки у Київському,

Брацлавському і Чернігівському воєводствах.
2. Територія, підвладна Богдану Хмельницькому,
обмежувалася лише Київським воєводством.
3. Реєстрове козацьке військо скорочувалося з 40 до 20
тисяч чоловік.
4. Україна була позбавлена права вступати у відносини
з іноземними державами і повинна була розірвати
союз з Кримським ханством.
5. Гетьман зобов'язувався розірвати союз із Кримом і
відіслати з України татарські загони.
6. Гетьман позбавлявся права дипломатичних відносин
з іноземними державами.
 Битва під Батогом
(22-23 травня (1-2 червня) 1652 р.)

 Після закінчення битви

Богдан Хмельницький
викупив у Нуреддин-султана
за 50 тисяч талярів всіх
полонених поляків і наказав їх
замордувати, пояснюючи
такий вчинок помстою за
Берестечко.
 3 і 4 червня козаки
замордували від 3 до 5 тисяч
полонених (жовнірів і челяді),
незважаючи на протест
татар і частини козацької
старшини.
Переяславська рада
8 (18) січня 1654 р.
19 лютого 1651 р. — Земський собор в Москві.
Mосковське духовенство визнало за можливе в разі
невиконання польською стороною умов «вічного
миру» дозволити Олексію Михайловичу прийняти в
підданство Військо Запорозьке.

1 жовтня 1653 р. — російський цар погодився взяти

Військо Запорозьке під свою опіку.

9 жовтня 1653 р. — в Україну з Москви вирушило

велике посольство на чолі з боярином В.Бутурліним.

березнь 1654 р. — у Москві козацька делегація

передала на розгляд росіянам проект договору із 23
пунктів («Березневі статті Богдана
Хмельницького» ).
Руїна — період історії України другої
половини XVII ст., що відзначився
розпадом української державності,
загальним занепадом та
кровопролитними війнами на території
України (приблизно 1657-1687 рр.)

«Руїна», як історичний термін

започаткував на сторінках своєї праці
історик-літописець Самійло Величко.
Смерть
СмертьБогдана
БогданаХмельницького.
Хмельницького.Малюнок
МалюнокТ.Шевченка
Т.Шевченка
 ПРИЧИНИ РУЇНИ
 розкол серед старшини – правлячої верстви
українського суспільства;
 посилення антагонізму між різними станами
українського населення;
 слабкість гетьманської влади, не здатної
консолідувати народ;
 жорстока боротьба за владу, зокрема за
гетьманську булаву, в ході якої доходило навіть
до знищення суперників;
 боротьба геополітичних інтересів Російської
держави, Турецької імперії, Речі Посполитої тощо.
Іван Виговський — український військовий,
політичний і державний діяч.
Гетьман Військ Запорозького (1657-1659 рр.)

 21 жовтня 1657 р. - Корсунська

старшинська рада обрала гетьманом
генерального писаря Івана Виговського.

 1 червня 1658 р. - гетьман придушив

повстання опозиціонерів, на чолі яких
стояли полтавський полковник Мартин
Пушкар і кошовий отаман Яків Барабаш,
яких всіляко підтримувала Москва.

 21 вересня 1658 р. - 17 жовтня 1659 р. -

Українсько-російська війна (Козацько-
московська війна).

 8 липня 1659 р. - Конотопська битва.

 Гадяцький договір 16 вересня 1658 р
 Польща, Литва та Україна створюють федерацію рівноправних
держав на чолі із спільно вибраним королем.
 У складі федерації Україна стає Великим князівством Руським
на чолі з гетьманом (пожиттєво), якого обирає населення і
затверджує король.
 Князівство Руське має вищу законодавчу владу – Національні
Збори, судовий трибунал із діловодством українською мовою,
власні фінанси, монету і армію – 30 тис. козаків і 10 тис.
найманого війська.
 Польські і литовські війська не мали права перебувати на
території України, а коли б цього вимагали обставини
переходили б під командування українського гетьмана.
 Скасування унії. Римсько-католицька і православна церкви
визнані рівноправними.
 Дозволялося відкриття двох академій і без обмежень шкіл і друкарень.
Києво-Могилянська колегія здобувала права університету.
 Свобода слова і друку. Цензурою охоронялася лише персона
короля.
 Щороку гетьман подавав королеві реєстр по 100 козаків від
кожного полку для надання їм шляхетських прав.
Причини краху політики І.Виговського

 Гетьман у своїй політиці орієнтувався на заможні

верстви населення, ігноруючи інтереси широких
верств населення.
 У будівництві Української держави І.Виговський
орієнтувався на взірець шляхетської Речі
Посполитої чого не сприймало у своїй масі
українське суспільство.
 Розкол українського суспільства на соціальному
ґрунті (Відновлювалось шляхетське землеволодіння
на території Полтавського і Миргородських полків).
 Несприятлива для України міжнародна ситуація.
 Юрій Хмельницький — військовий,
політичний і державний діяч.
Гетьман Війська Запорозького (1659-1663 рр)
 24 вересня 1659 р. - поблизу
Фастова обрали гетьманом.
 На скликаній у Жердовій Долині раді
виробляються статті спрямовані на
збереження суверенітету козацької
України в її конфедеративному зв’язку
з Московщиною.
 27 жовтня 1659 р. - ухвалення нового
Переяславського договору з
Московщиною.
 17 жовтня 1660 р. - уклав з поляками
Чуднівський договір (відомий як
Слободищенський трактат).
 на початку 1663 р. - зрікся булави і
постригся в ченці під іменем Гедеона.
 Переяславський договір

1. Гетьманові не дозволялось вступати у

зовнішньополітичні контакти без дозволу царя.
2. Гетьман зобов'язаний на заклик царя іти з військом у
похід за межі України.
3. Обране козацьке керівництво затверджувалось
Москвою.
4. Збільшувалась кількість урядовців та контингент
царських військ.
5. Московські воєводи з військами розташовуються в
українських містах за кошт місцевого населення.
6. Передбачалася смертна кара для українців, які
відмовлялися присягнути на вірність царю.
7. Київська митрополія підпорядковувалася
московському патріарху.
Іван Брюховецький — український військовий,
політичний і державний діяч.
Гетьман Війська Запорозького (1663–1668 рр.).
 17 листопада 1663 р. -
Батуринські статті —
документ з п'яти умов, підписаний
між гетьманом Лівобережної
України Іваном Брюховецьким з
представниками Московського
царства Башмаковим і Фроловим
як додаток до основних
Переяславських статей 1659 року.
 11(21) жовтня 1665 р. -
Московські статті —
міждержавний договір підписаний
у Москві
 Батуринські статті
гетьмана Івана Брюховецького
 утримувати коштом місцевого населення
російське військо в Україні;
 повертати в Росію селян-втікачів;
 упорядкувати козацький реєстр, визначений
попередніми договорами;
 заборонити українським купцям продавати
збіжжя на Правобережжі;
 заборонити вивозити горілку й тютюн в
російські міста, аби не порушувати державної
монополії.
 Московські статті
гетьмана Івана Брюховецького
 Передача московським воєводам керівництва
військово-адміністративним та фінансово-
господарським життям Лівобережної України;
 Передбачався новий порядок обрання гетьмана, який
мав відбуватися в присутності московського
представника з подальшим затвердженням царем;
 Втрата права гетьмана на зносини з іноземними
державами;
 Збільшення чисельності московського війська в
Україні
 Перехід права на збір податків до російських воєвод;
 Підпорядкування київського митрополита
московському патріархові
 Андрусівське сепаратне перемир’я 1667 —
угода між Московським царством і Річчю Посполитою за
спиною України про припинення війни, підписана 30
січня 1667 року в селі Андрусове під Смоленськом
терміном на 13,5 років. Угода стала завершенням
російсько-польської війни 1654—1667 років.

 під владою Московської держави залишалась Лівобережна

Україна, Сіверська земля з Черніговом і Стародубом, а
також Смоленськ;
 в складі Речі Посполитої залишалися Правобережна Україна
(крім Києва) і Білорусь з Вітебськом, Полоцьком і Двінськом;
 Київ з околицями на два роки передавався Московії, проте в
умові був ряд застережень, які давали можливість
залишити Київ за Росією назавжди;
 Запорозька Січ мала перебувати під спільною владою обох
держав;
Павло Тетеря — український військовий, політичний і
державний діяч.
Гетьман Війська Запорозького на Правобережній Україні
(1663-1665 рр.)
 Проводив пропольську політику;
 Висував вимоги до польського
короля про підтвердження прав і
вольностей війська Запорізького;
 Виступив одним з ініціаторів
збройного походу польського
короля Яна Казимира на
Лівобережжя проти Московії;
 Допомагав полякам на чолі зі
Стефаном Чарнецьким і татарами
боротися проти козацько-
селянських повстань на
Правобережжі.
 Петро Дорошенко
Гетьман Війська Запорозького Правобережної України
(1665–1676 рр.), Гетьманщини (1668–1670 рр.)

 1663–1664 рр. — генеральний осавул

у гетьмана Павла Тетері, із 1665 р. —
полковник Черкаського полку.
 10 жовтня 1665 р. правобережні
полковники обрали Дорошенка
тимчасовим гетьманом
Правобережної України, а на початку
січня 1666 р. у Чигирині козацька
рада підтвердила вибір старшини.
 1665–1666 рр. - Дорошенко придушив
амбіції двох претендентів на
гетьманську булаву — Василя
Дрозденка і Степана Опару.
 Зовнішньополітична
діяльність П.Дорошенка
 Лютий 1666 р. – на старшинській раді ухвалено
програму Дорошенка про “вигнання вигнання всіх
ляхів з України до Польщі” та “обєднання всієї
України під однією булавою”

 6-16 жовтня 1667 р - битва під Підгайцями.

 19 жовтня 1667 р. - Підгаєцька угода.
 8 червня 1668 р. - Дорошенка проголосили
гетьманом всієї України.
 18 жовтня 1672 р. - Бучацький мирний договір.
 19 вересня 1676 р. –П.Дорошенко зрікся булави на
користь Лівобережного гетьмана
 Реформи П.Дорошенка
 Відновив скликання козацьких рад, надіючись
таким чином зміцнити єдність суспільства.
 Щоб позбутися залежності від козацької старшини,
він створив постійне 20-тисячне військо з
найманих частин (сердюки і компанійці).
 Для зміцнення фінансової системи встановив на
кордоні нову митну лініюі почав карбувати
власну монету,
 Здійснював заходи по утвердженню в державі
козацького типу господарювання і
недопущення до маєтків польських панів.
 Проводив колонізацію спустошених окраїн
Правобережжя, утворив з цією метою новий
Торговицький полк на степовому прикордонні.
 Корсунська угода (10-12 березня 1669 р.) —
договір між гетьманом Правобережної України Петром
Дорошенком і турецьким урядом

 територія Української держави мала охоплювати землі

від Перемишля до Путивля;
 підтверджувалося право вільного вибору гетьмана,
який обирався довічно;
 українська православна церква зберігала автономію у
складі константинопольського Патріархату;
 українське населення звільнялося від сплати податків і
данини на користь турецької казни;
 на українських землях турки і татари не мали права
споруджувати мечеті і брати ясир;
 Туреччина і Кримське ханство не повинні були укладати
мирних договорів з Польщею і Московією без згоди
гетьмана;
 султанські грамоти, які стосувалися України, мали
писатися турецькою та українською мовами.
Гетьманщина — українська козацька держава н
а території Наддніпрянщини,
Сіверщини, Полісся та Східного Поділля. Веде свій
початок від найбільшого козацького
повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини.
Головою виступав виборний гетьман. Від 1654 року
перебувала під протекторатом московського царя.
З 1667 року за Андрусівським миром розділена
по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну.
Після остаточного скасування в Речі
Посполитій козацького устрою на
Правобережжі 1699 року, продовжила існування
лише на теренах Лівобережжя.
 Дем'ян Многогрішний
Гетьман Війська Запорозького (1669-1672).
 1668 р. - Петро Дорошенко призначив
Дем'яна Многогрішного наказним
гетьманом Лівобережної України;
 17 грудня 1668 р. - на раді в
Новгороді-Сіверському Многогрішний
був обраний «сіверським гетьманом»
 З березня 1669 р. - в Глухові
генеральна рада вибрала Дем'яна
Многогрішного гетьманом і він
присягнув на вірність цареві;
 16 березня 1669 р. - Глу́ хівські
статті́ — договір, підписаний у місті
Глухові між гетьманом Лівобережної
України Дем'яном Многогрішним і
московським урядом.
 У ніч з 12 на 13 березня 1672 р. -
«Батуринська змова»
 Глухівські статті
 московські воєводи залишились лише в п'ятьох
містах — Києві, Переяславі, Чернігові, Ніжині і Острі,
де вони не мали права втручатись у справи місцевої
адміністрації;
 козацький реєстр встановлювався в розмірі 30 тис.
чоловік;
 гетьман мав право утримувати 1 тис. чоловік
найманого війська;
 податки збирались винятково козацькою старшиною;
 одночасно гетьману заборонялось вступати у
відносини з іноземними державами;
 значно обмежувався перехід селян у козацтво.
 Іван Самойлович
гетьман Війська Запорозького (1672-1687 рр.)
та «Обох боків Дніпра» (від 1676 р.).
 17 червня 1672 р.- на старшинській
раді в Козачій Діброві обраний
гетьманом.
 17 березня 1674 р. - Самойловича
було проголошено гетьманом всієї
України.
 1679 р. - за наказом Москви провів
насильницьке переселення українців
з Правобережної України на
Лівобережну (відоме як Великий
згін).
 1687 р. після невдалого українсько-
російського походу на Крим Івана
Самойловича було звинувачено у
зраді Москві, позбавлено гетьманства
та заарештовано.
 Вічний мир
(Мир Гжимултовського, Трактат про вічний мир) —
мирний договір між Річчю Посполитою і Московською
державою, підписаний 6 травня 1686 р. у Москві.
 Річ Посполита визнавала за Московським царством Лівобережну
Україну, Київ, Запоріжжя, Чернігово-Сіверську землю з
Черніговом і Стародубом та Смоленськ.
 Річ Посполита отримувала 146 тис. крб. компенсації за відмову
від претензій на Київ
 Північна Київщина, Волинь і Галичина відходили до Польщі.
 Південна Київщина й Брацлавщина від містечка Стайок по річці
Тясмин, де лежали міста Ржищів, Трахтемирів, Канів, Черкаси,
Чигирин та інші, дуже спустошена турецько-татарськими і
польсько-шляхетськими нападами, мала стати «пусткою»,
нейтральною територією між Московією і Річчю Посполитою.
Польський уряд обіцяв надати православним свободу
віросповідання, а російський уряд обіцяв їх захищати.
 Поділля залишалося під владою Туреччини (в 1699 р. було
приєднано до Польщі).
Мазепа Іван Степанович
 Гетьман Війська
Запорозького;
 Голова козацької держави
на Лівобережній
Україні (1687–1704 рр) і на
всій Наддніпрянській Україні
(1704–1709 рр.)
 Князь Священної Римської
імперії (1707–1709 рр.).
Коломацькі статті -
договір, укладений
25 липня 1687р.
між новообраним гетьманом
України Іваном Мазепою
й козацькою старшиною, з
одного боку, та московськими
царями Іваном і Петром та
царицею Софією, з другого.
Договір складався з
22 пунктів (статей).
 Статті декларативно підтверджували козацькі права і привілеї.
 Зберігалося 30-тисячне реєстрове козацьке
військо та компанійські полки, яке мало брати участь у всіх
військових походах Московії.
 Гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину
керівних посад, а старшина — скидати гетьмана.
 Козацька старшина зобов'язувалась наглядати і доносити на
гетьмана царському уряду.
 У гетьманській столиці - Батурині - розміщувався полк
московських стрільців, для постійного контролю за гетьманським
урядом..
 У 19-й статті перед гетьманом і старшиною ставилось питання
про необхідність тісного державного об'єднання
Гетьманщини з Московською державою і ліквідації національної
окремішності українського народу за допомогою шлюбів
малоросійського народу з великоросійським народом.
 Відносини з Московією
 Надавав Петру І активну допомогу в грандіозних
походах на турків і татар (Азовські походи 1695-
1696 рр), кульмінацією яких стало
здобуття 1696 р. Азова — ключової турецької
фортеці на Азовському морі.
 1702 р. – повстання на Правобережжі під проводом
Семена Палія. Скориставшись замішанням, Мазепа
переконує царя дозволити йому окупувати
Правобережжя (1704-1706 рр.).
 Листопад 1708 р. – напад царських військ на
Батурин.
 8 липня 1709 р. – Полтавська битва.
Орлик Пилип — Гетьман Війська Запорозького у
вигнанні (1710-1742 рр.)

 З 1702 р. (за іншими джерелами —

з 1706 р.) — генеральний писар і
найдовіреніша особа Івана Мазепи.
 1708 р. — взяв участь у виступі Івана
Мазепи проти Петра I і перейшов на
бік Карла XII.
 27 червня 1709 р. - (після Полтавської
битви) емігрував в Османську імперію.
 5 квітня 1710 р. - Пилипа
Орлика обирають гетьманом України у
вигнанні (через півроку по смерті Івана
Мазепи).
 На початку 1711 р. - розпочинає
спільний похід запорожців, татар, шведів
і поляків проти росіян в Україні.
Конституція Пилипа Орлика
складається з преамбули та 16 статей.

Договори і Постановлення Прав і

вольностей Війська Запорозького між
Ясновельможним паном Пилипом Орликом,
новообраним гетьманом Війська Запорозького, і
між генеральною старшиною, полковниками, а
також названим Військом Запорозьким, що за
давнім звичаєм і за військовими правилами
утверджені обома сторонами вільним
голосуванням і Ясновельможного гетьмана
урочистою присягою підтверджені року від
Різдва Христового 1710, Квітня 5, в Бендерах.
Конституція Пилипа Орлика
1. Україна обох боків Дніпра має бути вільною від
будь-якого панування.
2. Гетьманська влада обмежувалася Генеральною
радою, яка скликалася тричі на рік.
3. Виборність усіх посадових осіб з наступним
затвердженням їх гетьманом.
4. Недоторканість особи та її відповідальність лише
перед судом.
5. Встановлювався строгий розподіл між державною
скарбницею і особистими коштами гетьмана.
6. Скасування всіх тягарів, накладених на простий
народ.
7. Православ’я проголошувалося державною релігією.
 Іван Скоропадський
Гетьман Війська Запорозького (1708 -1722 рр.).

 формально обраний на гетьмана у

Глухові 6 листопада 1708 р.
 17 липня 1709 року - Решетилівські
статті.
 Згін населення з Правобережної
України в Лівобережну (1711–1712 рр.)
— насильне переселення (депортація)
мешканців Правобережної
України в Лівобережну (Гетьманщину),
яке було проведено російською владою
за наказом Петра І.
 Решетилівські статті
14 пунктів петиції, що її подав гетьман Іван Скоропадський
цареві Петрові І у м.Решетилівці 17 липня 1709 року.
Частково були затверджені царем 11 серпня 1709 р.
 Гетьманові без дозволу царя заборонялося змінювати
старшину, надавати і відбирати маєтності.
 Встановлювався російський контроль за збиранням
податків та витратами на отримання козацького війська.
 Українське військо мало знаходитися під командуванням
російських генералів, а гармати, забрані в Батурині,
залишалися за росіянами як трофеї.
 Призначався царський наглядач при гетьманові (міністр
А.Ізмайлов).
 Гетьманську резиденцію перенесено з Батурина до
Глухова (поближче до російського кордону) де
розміщувалися два російські полки
 Царська політика супроти
України
 Руйнування основ української
державності.
 Фізичне виснаження України.
 Руйнування України як самостійного
економічного організму і поступове
перетворення її в російську колонію.
 Обмеження української культури.
 Малоросійська колегія
колегія Російської імперії у 1722–1727 рр.,
що займалася справами України.
 Утворена 1722 року замість Малоросійського приказу для
контролю за діяльністю українського гетьмана і генеральної
старшини.
 Складалася із шести офіцерів російських полків,
розквартированих в Україні. У цивільних справах підкорялася
сенату, а у військових — головнокомандуючому військами в
Україні. Першу Малоросійську колегію очолював бригадний
генерал Степан Вельяминов. Територіально
розташовувалася в Глухові. Колегія була найвищою
установою в Україні, вище гетьмана. Гетьман мав лише
дорадчий голос.
 У 1727 р. Малоросійську колегію було ліквідовано і
відновлено владу гетьмана.
 Павло Полуботок
Полковник чернігівський,
наказний (виконуючий обов’язки) гетьман Війська
Запорозького Лівобережної України (1722-1724 рр.).
 19 серпня 1722 р. - реформа
судочинства: забороняв зловживання
світських і духовних можновладців
щодо осіб козацького стану,
перетворивши генеральний суд на
колегіальний
 1723 р. – Коломацькі
чолобитні (Коломацькі петиції) — два
звернення козацької старшини до
російського імператора Петра І,
складені влітку - козацька старшина
домагалася відновлення державних
прав України, ліквідації Малоросійської
колегії і дозволу обрати
нового гетьмана України.
 Данило Апостол
Гетьман Війська Запорозького,
голова Гетьманщини на Лівобережній Україні (1727-1734 рр.).

 1 жовтня 1727 р. - обраний гетьманом

на старшинській раді.
 22 серпня 1728 р. - у відповідь на
чолобитну російському царю Петру ІІ з
проханням розширити автономію
Війська Запорозького, отримав від
нього «Рішительні пункти», що
обмежували козацьке самоврядування.
 Керував країною під наглядом
російського резидента
 Провів адміністративну, судову і
земельну реформи.
 Реформи Данила Апостола
 У 1729–1731 рр. було проведено так зване Генеральне
слідство про маєтності. Під час проведення
дослідження на основі документів і повідомлень старших
людей було визначено і повернуто в державне
користування рангові (державні) землі, які були
безпідставно захоплені в приватне володіння.
 Було проведено реорганізацію фінансової системи
України, вперше встановивши точний бюджет державних
видатків, які становили 144 тисячі карбованців.
 Продовжував здійснювати судову реформу, розпочату
Павлом Полуботком; в 1730 році видав «Інструкцію
українським судам», де встановлювався порядок
апеляції у судових справах..
 Відстоювались інтереси української торгівлі у
руслі вимагань від російського уряду зміни
дискримінаційної торговельної системи,
запровадженої ще Петром I. На початку 1728
року Данило Апостол зібрав у Глухові
представників купецтва і гостро поставив
питання перед російським урядом про
скасування заборони (ембарго)
на експорт традиційних українських
товарів — зерна, воску, шкіри, прядива та інше.
 Незважаючи на опір московського уряду, було
відновлено право гетьмана призначати
Генеральну Військову Канцелярію та
полковників.
 Значно було зменшено кількість росіян у
гетьманській адміністрації

 Кількість російських полків в Україні було

обмежена до шести.

 Київ з-під влади генерал-губернатора

було переведено під юрисдикцію
гетьмана. Під гетьманську владу були
повернуті запорожці, які з 1708 року були
змушені жити на території Кримського
ханства. Вони отримали також право на
заснування в 1734 році Нової Січі на річці
Підпільній.
“Правління гетьманського
уряду” (1734-1750 рр.)
 Складалася з трьох представників
українських старшин і трьох російських
чиновників. Формально члени мали рівні
права, але фактично головну роль
відіграв царський намісник в Україні
князь О. Шаховський (пізніше князь
І.Барятинський).
 Великим лихом для Гетьманщини стало
також поширення на її територію
діяльності “Таємної канцелярії”.
Розумовський Кирило Григорович
Останній гетьман Війська Запорозького, голова козацької
держави на Лівобережній Україні (1750-1764 рр.)
 1751 р. – указ Сенату про півдпорядкування
Коша Запорізької Мічі К.Розумовському.
 Почав розширювати автономне
управління Української держави:
відновив склад генеральної старшини і
суду, функціонування суспільно-політичних
установ, дещо реформував торгівлю й
судочинство, намагався підпорядкувати собі
Запоріжжя.
 Ідучи на зустріч старшині, в 1760-1761 рр.
забороняє переходи селян без письмової
згоди пана.
 Починає скликати з’їзди старшини –
Генеральні Збори.
 Проводить модернізацію війська
 Планує відкрити у Батурині університет.
 В січні 1764 р. імператриця Катерина ІІ
наказала К.Розумовському прибути до
Петербурга й під загрозою кари “за зраду”
примусила його зректися гетьманства.
 10 листопада 1762 р. - указ про утворення
замість старшинського управління
Малоросійської колегії (другої) на чолі з
графом Петром Рум’янцевим.
 28 липня 1765 р. - Маніфест Катерини ІІ про
ліквідацію козацького самоврядування на
Слобожанщині, позбавивши місцевих козаків їх
прав і привілеїв (їх перевели на статус
звичайних “військових обивателів”).
 16 червня 1775 р. російським військами
було повністю зруйновано Січ
 З серпня 1775 р. - “Маніфест про знищення
Запорозької Січі й про причислення оної до
Новоросійської губернії”.
 Указом 1783 р. розформовувалось
українське козацьке військо й зливалось з
російською армією. Того ж року юридично
оформлено кріпацтво.
 1796 р. - на території колишньої
Гетьманщини утворено Малоросійську
губернію.
