МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ

МАТЕРІАЛИ
ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

«СУЧАСНІ ОСВІТЯНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МОВНОГО,

ФІЛОСОФСЬКОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО
РОЗВИТКУ У КОМУНІКАТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
ОСОБИСТОСТІ»

Харків 2019
УДК 37.015.3
С89

Рекомендовано до друку вченою радою

Харківського торговельно-економічного інституту КНТЕУ
Протокол № 3 від 16.10.2019

Редакційна колегія:
Топоркова М. М., голова редакційної колегії, канд. юрид. наук, професор
кафедри права, психології та сучасних європейських мов ХТЕІ КНТЕУ,
Жукова А.І., канд. філос. наук, доцент кафедри права, психології та
сучасних європейських мов ХТЕІ КНТЕУ,
Лященко О.В., асистент кафедри права, психології та сучасних
європейських мов ХТЕІ КНТЕУ.

С89 Сучасні освітянські технології мовного, філософського та

психологічного розвитку у комунікативній діяльності особистості.
Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції /
Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ.
Харків : ФОП Панов А.М., 2019. 272 с.
ISBN 978-617-7771-82-0

Збірник містить матеріали Всеукраїнської науково-практичної

конференції «Сучасні освітянські технології мовного, філософського та
психологічного розвитку у комунікативній діяльності особистості», яка
відбулась 23 жовтня 2019 р. на базі кафедри права, психології та сучасних
європейських мов ХТЕІ КНТЕУ.
Збірник призначений для викладачів, аспірантів та широкого кола
читачів.

Матеріали надано в авторській редакції.

УДК 37.015.3
ISBN 978-617-7771-82-0 © ХТЕІ КНТЕУ, 2019
 ПЕРЕДМОВА

На сьогодні інноваційна діяльність викладачів стає основним напрямом

реалізації модернізаційних реформ в освіті й одним із суттєвих напрямів
переходу до моделі інноваційного розвитку України в цілому.
Головна проблема реформування сучасної освіти: озброєння учнів
уміннями і навичками саморозвитку особистості, яке вирішується шляхом
впровадження інноваційних технологій організації процесу навчання. Це
вимога сьогодення. Основними принципами інноваційної освіти є креативність,
засвоєння знань у системі, нетрадиційні форми занять, використання наочності.
Метою сучасного заняття стає вже не нагромадження знань, а пошукова
діяльність, спрямована на формування умінь та навичок щодо орієнтації в
інформаційному просторі.
Найважливіше завдання викладача – вирішення проблеми, як допомогти
дитині осягнути саму себе, відчути радість від свого розуму, емоцій, своєї
неповторності, а відтак відповідні відчуття, що дають спілкування зі
словесними шедеврами.
Інноваційна діяльність передбачає вищий ступінь педагогічної творчості,
педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на
формування творчої особистості, враховує соціально-економічні та політичні
зміни в суспільстві й проявляється у визначенні мети, завдань, а також змісту і
технологій інноваційного навчання.
Викладач інноваційної орієнтації − це особистість, здатна брати на себе
відповідальність, вчасно враховувати ситуацію соціальних змін і є найбільш
перспективним соціальним типом педагога. Як учитель-дослідник, він
спрямований на науково-обґрунтовану організацію навчально-виховного
процесу з прогностичним спрямуванням, має адекватні ціннісні орієнтації,
гнучке професійне мислення, розвинуту професійну самосвідомість, готовність
до сприйняття нової інформації, високий рівень самоактуалізації, володіє
мистецтвом рефлексії.
Використання інноваційних технологій сприяє інтелектуальному і
творчому зростанню не тільки учня, але й викладача. Дає можливість бути в
курсі сучасних тенденцій розвитку педагогічної думки, допомагає швидко і
адекватно реагувати на зміни в освіті, робить можливим застосування сучасних
способів інтерпретації та систематизації інформації при вивченні тем курсу.
Однак висока інформаційна ємкість, легкість і переконливість образного
сприйняття, домінування продуктивних можливостей над репродуктивними –
це ті позитивні сторони, які приваблюють нас, викладачів, у використанні
інноваційних технологій в освітньому процесі.
Поєднання інноваційних педагогічних технологій з традиційними дає
змогу перейти від дисциплінарної моделі навчання до системної, організувати
творчу професійно спрямовану діяльність студентів, особистісно орієнтувати
процес навчання у вищому навчальному закладі.

3
 СЕКЦІЯ 1. ІНОЗЕМНІ МОВИ.
ВИКОРИСТАННЯ МАСОВИХ ВІДКРИТИХ ОНЛАЙН-КУРСІВ У
ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Наталія Барбелко,
канд. пед. наук, зав.відділення
ДВНЗ «Бердичівський коледж промисловості, економіки та права»

Рух за доступну освіту, що з'явився в другій половині ХХ ст., цілями

якого було надання широкого доступу до навчальних матеріалів і створення
умов для навчання практично будь-якого споживача освітніх послуг, отримав
нове втілення в XXI ст. у вигляді масових відкритих онлайн-курсів (МВОК)
(англ. Massive Open Online Course – МООС). Прообразом МВОК можна
вважати інтернет-сервіс OCW (Open Course Ware), створений в
Массачусетському технологічному інституті, де з 2002 року викладені у
відкритий доступ матеріали різноманітних навчальних курсів.
Масовий відкритий онлайн-курс – це інтернет-курс з інтерактивною
участю і відкритим доступом, одна з найбільш ефективних форм реалізації
дистанційних освітніх технологій. Уточнимо характеристики МВОК через
розшифровку абревіатури.
Масовість – велика кількість учасників курсу (до 100 000 учасників і
більше). Відкритість – повністю або частково безкоштовне навчання.
Можливість отримати доступ до ресурсів провідних університетів світу.
Онлайн-курс реалізується онлайн способом, з використанням як асинхронних
(розведених у часі), так і синхронних (вебінари, відеозустрічі) моделей
навчання. Курс – автор створює певну структуру курсу, яка залежить від його
цілей і завдань. Структура може підлаштовуватися під потреби конкретних
учасників [1].
Термін МВОК був вперше використаний Д. Ком’єром в 2008 році під час
обговорення зі своїми колегами Стівеном Даунсом і Джорджем Сіменсом
створеного ними онлайн-курсу «Коннективізм як теорія навчання»
(Connectivism and Connective Knowledge), який, по суті, став першим МВОК.
Ідеї відкритих онлайн-курсів і можливість реєстрації на курс людей, які не є
студентами даного університету, висловлювалися і до появи цього курсу, але
відмінною рисою даного проекту стала технічна реалізація, яка дозволяє
одночасне навчання тисячі студентів. На курс, присвячений малозрозумілій
теорії коннективізму, зареєструвалися 2300 студентів, що перевищило
очікування авторів майже в десять разів і дозволило назвати курс
«Коннективізм як теорія навчання» першим МВОК [7; 8; 9].
Наступною значною подією в розвитку МВОК став запропонований
восени 2011 року онлайн-курс Стенфордського університету «Введення в
штучний інтелект», авторами якого були Себастьян Трун і Пітер Норвиг. На
курс зареєструвалися 160000 студентів з 190 країн, а з 200 студентів, що
4
записалися на стаціонарний курс, через кілька тижнів тільки близько 30 осіб
відвідували заняття в університеті, віддавши перевагу онлайн-варіанту.
Навчання на курсі завершили 23000 студентів, які отримали електронні
сертифікати. Після феноменального успіху курсу, професором Труном була
заснована компанія Udacity.
В той же час Стенфорд запропонував ще два МВОКа, загальна кількість
зареєстрованих на які була 196000 чоловік, а закінчили навчання порядку 20000
слухачів. Цей експеримент дав старт комерційному проекту Coursera.
У 2012 році відбувся якісний стрибок у розвитку інтернет-платформ, що
реалізують даний вид онлайн-навчання. Сьогодні існує достатня кількість
комерційних і некомерційних організацій, що займаються розробкою і
підтримкою МВОК. Робота по їх створенню відбувається в рамках
міжнародного співробітництва провідних світових вузів та інших освітніх
установ. Так, Coursera об'єднує більш як 190 університетів і організацій,
пропонує більш як 3600 курсів на близько 20 мовах та нараховує понад 40
мільйонів користувачів (станом на 17.10.2019 р.) [5]. На платформі edX,
створеної Массачусетським технологічним інститутом і Гарвардським
університетом, розміщено близько 3000 курсів з різних галузей знань. Сьогодні
аудиторія трьох згаданих вище платформ, які стартували в США в 2011-
2012 рр., нараховує мільйони людей, крім того в інших країнах теж виникають
подібні проекти, які реалізують навчання за допомогою МВОК [6].
Найбільш популярними і визнаними світовими провайдерами МВОК
можна назвати такі: Coursera (www.coursera.org), edX (www.edx.org), Futurelearn
(www.futurelearn.com), Canvas Network (www.canvas.net) і Khan Academy
(www.khanacademy.org).
В Україні 5 жовтня 2014 року Іван Примаченко разом зі своєї командою
волонтерів запустив проект Prometheus. Крім того, в Україні користуються
популярністю й інші платформи, такі як: Edera, ВУМonline, Wisecow.
Зростання інтересу до МВОК і їх інтеграція в освітній процес пов'язані з
рядом об'єктивних причин: а) децентралізацією сучасної системи вищої освіти і
її перетворенням в освітню мережу; б) стрімким поширенням мережі Інтернет;
в) скороченням аудиторних годин на навчальні дисципліни; г) необхідністю
професійного розвитку; д) необхідністю вдосконалення навичок володіння
іноземною мовою; е) розвитком автономії студента; ж) формуванням його
індивідуальної освітньої траєкторії [2].
В даний час користувачі масових відкритих онлайн-курсів – це:
– вищі і середні професійні навчальні заклади (університети і коледжі).
При реалізації нових освітніх програм, за рахунок реалізації курсів, вони
забезпечують просування своїх брендів, привертають здібну молодь до
навчання, отримують додаткові фінанси;
– система підвищення кваліфікації та професійної перепідготовки, яка
використовує МВОК для оперативного формування у працюючого населення
необхідних нових компетенцій та отримання сертифікату в різних напрямках

5
професійної діяльності в зручний час (переважно без відриву від основної
роботи) в зручному для слухачів темпі.
Зазвичай освітня модель відкритих онлайн-курсів будується за наступною
схемою:
1. Учасники прослуховують на сайті МВОК лекції, які доповнюються
демонстрацією слайдів з інфографікою та різноманітними методичними
матеріалами для закріплення пройденого.
2. Самостійно виконують в будь-який зручний час завдання, отримані від
викладача. Це може бути читання додаткових книг, робота з інтернет-
ресурсами, написання есе, невелике дослідження або тестування. Здача
проміжних і фінальних перевірочних завдань відбувається з дотриманням
чітких термінів.
3. Для консультування учасників і обговорення пройденого навчального
матеріалу використовуються інтерактивні форуми.
4. Важливою педагогічною ідеєю таких курсів є взаємна перевірка
виконаних завдань. Зазвичай учасник курсу перевіряє 5 робіт своїх
однокурсників, висловлює свої зауваження, пише відгуки і тим самим
продовжує роботу над навчальним матеріалом, але вже не через репродуктивне
його освоєння, а через продуктивну оціночну діяльність.
5. За підсумками освоєння МВОК відбувається складання підсумкового
іспиту (це може бути тестування або виконання проектного завдання) і
отримання сертифікату від навчального закладу – організатора курсу.
Використання масових відкритих онлайн-курсів у процесі вивчення
іноземних мов, безумовно, має ряд переваг:
 автентичність: студенти за допомогою курсу мають можливість чути
іноземну мову, спілкуватися на форумі з носіями англійської мови;
 доступність: ідея вільного доступу до знань приваблива для світової
спільноти, проте тільки продумане використання даного ресурсу здатне
принести користь. Доступність можна розуміти і як можливість використання
МВОК в різних форматах (зокрема, і як мобільний додаток);
 диверсифікація: масові відкриті онлайн-курси забезпечують адаптивну
систему навчання, дозволяючи студентам будувати індивідуальну освітню
траєкторію. МВОК може стати основою курсу, його частиною, або варіативним
елементом курсу, а також представляти насичений дидактичний ресурс для
організації самостійної роботи з дисципліни;
 джерело мотивації: МВОК не має вікових обмежень, але, безумовно,
привабливими курси можуть бути для представників покоління Z, які виросли у
віртуальному інтерактивному середовищі та сформували цифровий смак і
уподобання. Дослідники відзначають, що люди середнього віку відчувають
більше проблем і, відповідно, менш мотивовані до занять в дистанційному
форматі [4].
Основними недоліками впровадження МВОК у навчальний процес є:
 рівень володіння іноземною мовою: відповідаючи вимогам
автентичності та комунікативності, більшість МВОК вимагають досить
6
високого рівня володіння іноземною мовою, оперуючи шкалою Ради Європи,
наявний рівень повинен бути В1-В2. Таким чином, подібне обмеження
скорочує число потенційних слухачів курсів;
 частина self-paced курсів: не всі МВОК можна інтегрувати в освітній
процес, так як у багатьох курсів фіксовані дати початку і закінчення курсу.
Подібний недолік ускладнює використання курсу в якості основного
дидактичного джерела на заняттях і при організації самостійної роботи;
 комерційність курсів: незважаючи на початковий орієнтир курсів на
відкритість і доступність, з плином часу багато курсів надаються на платній
основі;
 саморегуляція: статистика свідчить, що тільки 5-13% слухачів
завершують навчання на курсі, що пояснюється труднощами самостійного
контролю занять, регуляції виконання завдань і необхідністю участі в форумах і
чатах. Особливу складність представляють курси з дедлайном виконання
завдань. Зазнавши невдачі, студент відмовляється продовжувати навчання;
 формат: студентство володіє достатнім рівнем комп'ютерної
грамотності і не відчуває проблем з роботою в дистанційному форматі,
навпаки, запитам молоді не завжди відповідає форма курсу, так як не всі
доступні в форматі мобільного додатка. Певну складність формат створює і для
викладачів, які бажають адаптувати МВОК до вимог навчального плану;
 оцінювання: можлива неадекватність при взаємооцінюванні, особливо в
разі відсутності чітких і ясних критеріїв оцінювання виконаних робіт;
 обмеження можливостей зворотного зв'язку: розробники курсу не
можуть відповідати кожному студентові, частково завдання перекидається на
співтовариства і на рейтингові алгоритми, які дозволяють виявляти найбільш
компетентні відповіді, але це ні в якому разі не можна порівняти з очним
спілкуванням;
 верифікація (перевірка справжності): неможливо встановити, що
завдання виконано саме учасником курсу, а не кимось іншим, перевірити чи
відповідає студент сам або консультується з іншими [3].
Масові відкриті онлайн-курси все частіше інтегруються в систему
навчання іноземної мови і є новітньою технологією, що використовується для
ефективного навчання як загальній, так і професійній іноземній мові.
Так, провідні університети світу та України пропонують низку
безкоштовних МВОК, що сприяють вивченню англійської мови, а саме:
1) «Understanding IELTS: Techniques for English Language Tests»
(https://www.futurelearn.com/courses/understanding-ielts) від British Council на
платформі Futurelearn  допомагає підготуватися до іспиту IELTS.
2) «Бізнес-англійська» від Prometheus
(http://courses.prometheus.org.ua/…/Pro…/ENG103/2016_T1/about)  допомагає
оволодіти основами бізнес-англійської.
3) «Англiйська мова: частини мови» від EdEra (https://courses.ed-
era.com/courses/EdEra/e102/E102/about)  курс присвячений частинам мови: як і

7
коли вони використовуються, яку роль виконують у реченнях, допомагає
опанувати граматикою та підготуванися до ЗНО.
4) «Conversational English Skills» від провідного китайського університету
Цинхуа (https://www.edx.org/…/conversational-english-skills-tsinghu…) –
допомагає вивчити базову розмовну англійську початкового рівня.
5) «Transform Your Writing Skills» від Каліфорнійського університету в
Ірвайні (https://www.coursera.org/specializations/academic-english) – цикл курсів,
що дозволяє оволодіти основами англійської граматики та вмінням написання
наукових текстів англійською мовою.
6) «English Composition I» від Дюкського університету
(https://www.coursera.org/course/composition) – дозволяє навчитися писати якісні
тексти університетського рівня англійською мовою.
7) «English Grammar and Essay Writing» від університету Каліфорнії
(Берклі) (https://www.edx.org/…/english-grammar-essay-writing-uc-berk…) –
курс, присвячений навчанню граматиці та написанню есе англійською мовою.
Роль викладача надзвичайно важлива для організації роботи студентів з
МВОК, особливо на початковому етапі. Саме викладач повинен підібрати
цікавий і корисний курс для студентів, самому пройти цей курс, оцінити його з
методичної і змістовної сторони, а далі йому необхідно лише проводити
моніторинг процесу навчання, адже він вже не зможе стежити за тим, хто і що
зробив, скільки часу витратив на навчання і т.д.
Не всі перераховані МВОК в повній мірі забезпечують повноцінну заміну
навчального курсу у ВНЗ, тому використовуються як елемент змішаного
навчання, для самостійної роботи студента. Якщо викладача не задовольняють
запропоновані МВОК по вивченню іноземних мов, то платформа Prometheus
пропонує курс «Як створити масовий відкритий онлайн-курс»
(https://courses.prometheus.org.ua/courses/Prometheus/MOOC101/2016_T1/about),
який допомагає розібратися у всіх нюансах формату масового відкритого
онлайн-курсу, зрозуміти чи потрібно створювати власний МВОК та надає
покрокові інструкції щодо створення якісного онлайн-курсу, розглядає
найкращі науково обґрунтовані практики викладання і вчить інтегрувати масові
онлайн-курси в навчальний процес офлайн.
Отже, незважаючи на ряд труднощів, інтеграція МВОК в навчання
іноземної мови має величезний потенціал. Оскільки, в учасників МВОК
з'являється шанс отримати доступ до передової освіти, можливість повчитися у
кращих викладачів з провідних університетів світу, сформувати навички
іншомовного спілкування, в перспективі з'являється можливість становлення
подальшої наукової та освітньої траєкторії і працевлаштування.

Література:
1. Вьюшкина Е.Г. Массовые открытые онлайн-курсы: теория, история, перспективы
использования / Е.Г. Вьюшкина // Изв. Сарат. ун-та Нов. сер. Сер. Философия. Психология.
Педагогика.  2015.  №2.  С. 78-83.

8
 2. Дерюгина А.А. Массовые открытые онлайн-курсы для обучения английскому языку
студентов инженерного профиля / А.А. Дерюгина // Молодой ученый.  2015.  № 13.  С.
624-627.
3. Померанцева Н.Г. Интернет-платформы как способ интенсификации обучения
иноязычной монологической речи / Н.Г. Померанцева, Т.А. Сырина // Филологические
науки. Вопросы теории и практики.  2016.  № 12-3 (66).  С. 207-209.
4. Померанцева Н.Г. Особенности формирования иноязычной социокультурной
компетенции средствами массовых открытых онлайн курсов / Н.Г. Померанцева, Т.А.
Сырина // Азимут научных исследований: педагогика и психология.  2017.  Т. 6.  №4 (21).
 С. 167-170.
5. Coursera [Електронний ресурс].  Режим доступу: https://about.coursera.org/
6. edX [Електронний ресурс].  Режим доступу: https://www.edx.org/about-us
7. Downes, Stephen. Connectivism and Connective Knowledge / Huffpost Education,
January 5, 2011 [Електронний ресурс].  Режим доступу:
https://www.huffpost.com/entry/connectivism-and-connecti_b_804653
8. Downes S. What the ‘x’ in ‘xMOOC’ stands for [Електронний ресурс].  Режим
доступу: https://plus.google.com/+StephenDownes/posts/LEwaKx-L2MaM
9. Siemens G. What is the theory that underpins our moocs? [Електронний ресурс]. 
Режим доступу: http://www.elearnspace.org/blog/2012/06/03/what-is-the-theory-that-underpins-
ourmoocs/

ПРИШКІЛЬНИЙ АНГЛОМОВНИЙ ТАБІР ЯК СПОСІБ

УДОСКОНАЛЕННЯ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ШКОЛЯРАМИ

Марія Батюк
вчитель англійської мови
Комунальний заклад « Дергачівський ліцей №2»
Дергачівської районної ради Харківської області

Володіння іноземним мовами є важливим інструментом для зростання

конкурентоспроможності нашої держави та її європейської інтеграції. Без
знання іноземної мови немає ні сучасної науки, ні вищої освіти. Не є секретом,
що англійська мова вважається міжнародною мовою спілкування . Одним з
нестандартних підходів для якісного навчання дітей англійської мови є
створення пришкільних англомовних таборів. Літо - прекрасна пора року для
дітей, де можна забути про підготовку домашніх завдань, контрольні роботи і
безліч предметів, а більше часу приділити вивченню англійської мови і
практикувати мовлення на сучасні теми , які є цікавими і захоплюючими .
Чотири роки поспіль у КЗ «Дергачівський ліцей №2» працює
англомовний пришкільний табір «Sunny Summer Freckles» метою якого є
розвиток творчого потенціалу учнів, навичок та вмінь спілкуватися
англійською мовою. При створенні програми роботи табору я враховую
широкий спектр лексико – граматичного матеріалу за тематикою, що відповідає
чинній програмі з іноземних мов та потребам часу. Під час перебування в
таборі учні готують проекти, доповіді, постановки казок. Кемпери самі
проявляють ініціативу і обирають добровільно в якому проекті показати свої
вміння, здобути знання, а це є важливим фактором, оскільки добровільний
9
вибір діяльності дає можливості для творчості. Працюючи в таборі, діти
отримують знання та вміння критично осмислювати політичні та соціальні
питання, аргументувати, доводити та відстоювати власну думку, вчаться
обирати свою майбутню професію усвідомлено, а також дбають про здоровий
спосіб життя. Робота в англомовному таборі дає можливість учням не лише
вдосконалювати свої мовленнєві компетенції, а й отримати новий цікавий
досвід та можливість застосувати свої знання на практиці та мислити
креативно. Креативне навчання є не що інше як навчання творчості, і саме воно
є також творчою діяльністю. Діти створюють свої власні казки та готують
декорації самотужки, прагнуть до творчої діяльності в усіх сферах життя,
мають широкі потреби та інтереси. Здатність до навчання – це здатність до
надбання знань, а креативність – здатність до перетворення знань. З нею
пов’язані увага, фантазія, народження гіпотез тощо.
Основним напрямом роботи пришкільного англомовного табору є: спорт,
здоровий спосіб життя, навколишнє середовище, рідний край. Моє завдання, як
вчителя англійської мови, полягає в тому, щоб показати дітям інший стиль
навчання, який відрізняється від шкільного, оскільки діти націлені не на
отримання оцінки за виконану роботу, акцент ставиться на практичну роботу і
знання, які можна застосувати пізніше в реальному житті. Цікавим та
незвичним є те, що навіть діти з низьким рівнем знань стають вмотивованими
і виявляють бажання спілкуватися англійською мовою. Їм багато чого не
вдається, але мені приємно допомагати і підтримувати їх.
Старші кемпери із задоволенням проводять майстер – класи з
виготовлення ляльки – мотанки, орігамі. Книголюби готують проекти про
історію шкільної бібліотеки і про необхідність дотримуватись правил
користування книгою. Після екскурсії бібліотекою у дітей виникає бажання
більше читати та допомогти повернути до життя старі книги. Отже,
перебування учнів у пришкільному англомовному таборі розвиває не лише
мовні компетенції, а й виховує.
Велике захоплення у дітей викликає малювання у незвичний спосіб:
лівою рукою, тримаючи пензля зубами, ногою. Це, насправді, забавно і
водночас заставляє учнів замислитися над тим як почувають себе неспроможні
люди, викликає бажання не проходити повз таких людей, коли вони
потребують допомоги.
Працюючи в таборі, діти вчаться розрізняти факти та припущення і
формувати власне бачення чи висновки за результатами опрацювання
інформації. Моїм завданням є захопити дитину до процесу мислення і
генерування власних висновків, які досягаються шляхом спільного
обговорення, збору та аналізу інформації. Я намагаюся зміцнити впевненість у
собі дитини, аби забезпечити сприятливі умови для формування та розкриття
особистості. На мою думку пришкільні англомовні табори розкривають
творчий потенціал дитини.

10
 ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ
ІНОЗЕМНИМ МОВАМ ЯК ЗАСІБ ЗАЦІКАВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ
ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Тетяна Бондарєва,
канд. філол. наук, методист
Аліна Харківська,
викладач
Вовчанський коледж Харківського національного технічного
університету сільського господарства імені Петра Василенка

Вовчанський коледж Харківського національного технічного

університету сільського господарства імені Петра Василенка готує сучасних
висококваліфікованих фахівців міжнародного рівня в області агроінженерії, а
також обліку та оподаткування. Розширення контактів з закордонними
партнерами суттєво збільшує роль англійської/німецької як мов міжнародного
спілкування у всіх сферах життя сучасної людини.
Вивчення іноземної мови за професійним спрямуванням дає змогу
розширити можливості майбутньої професійної діяльності. Викладачі коледжу
враховують, що сьогодення диктує нові вимоги до професійно орієнтованого
навчання, тому освітні технології, що використовуються в коледжі, нерозривно
пов'язані з використанням нестандартних та ігрових технологій.
Для поглиблення знань студентів та ефективного засвоєння навчального
матеріалу викладачі враховують не лише такі обов'язкові критерії як
систематичність занять, виконання комунікативних вправ, опрацювання
фахових текстів, але й використання інтерактивних методів: ділові та рольові
ігри, створення європейського мовного портфоліо тощо.
Розігрування проходження співбесіди при влаштуванні на роботу,
заповнення митної декларації, написання заяв та оформлення ділових паперів у
формі ситуативних задач на заняттях з іноземної мови не лише підвищує
комунікативні навички майбутніх фахівців, а й готує їх безпосередньо до
професійної діяльності (рис. 1).

Рис. 1. Робота в групах та парах над проектами. Власне фото.

Для студентів І-ІІ курсів, які лише готуються до вивчення іноземної мови
за професійним спрямування, викладачі коледжу пропонують на заняттях
11
загальноосвітньої іноземної мови розробляти європейське мовне портфоліо, яке
дає змогу кожному підлітку самостійно стежити за динамікою своєї навченості.
Цей метод належить до проектних технологій, тому передбачає певну
тривалість у часі. Під час вивчення тем «National cuisine», «Job Fair»
пожвавленню зацікавленості сприяють ігрові методи та творча робота –
розробка власних рекламних буклетів (рис. 2), кейси з мовленнєвими
ситуаціями.

Рис. 2. Буклети з іноземної мови. Власне фото

Таким чином, значення іноземної мови для майбутніх випускників
закладів фахової передвищої освіти важко переоцінити, а створення атмосфери
зацікавленості на занятті – задача кожного викладача.

ВИКОРИСТАННЯ TELEGRAM-БОТІВ ПРИ ВИКЛАДАННІ

ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У КОЛЕДЖАХ ТА ТЕХНІКУМАХ

Анна Бондарчук,
Олена Радудік
викладачі іноземних мов
Вінницький торговельно-економічний коледж КНТЕУ

Все більше людей сьогодні прагнуть оволодіти мовами міжнародного

спілкування. На даний час існує багато способів вивчити іноземну мову:
перегляд фільмів в оригіналі, онлайн-курси, ігри, спілкування з носіями мови в
Інтернеті. Без сумніву, найкраще вивчити їх за допомогою носіїв мови. В
Україні є чимало курсів від native speakers, які навчають англійської швидко та
ефективно. Але навіщо витрачати гроші, якщо сьогодні все наше життя
обертається навколо смартфону, за допомогою якого можна використовувати
час тільки з користю.
Останнім часом активно набирають популярність Telegram-боти для
вивчення англійської. «Боти» (англ. bot, скор. від англ. robot) - це спеціальні
акаунти в Telegram, керовані програмами. Типові боти відповідають на
спеціальні команди в персональних і групових чатах, також вони можуть
здійснювати пошук в Інтернеті або виконувати інші завдання, застосовуються
задля розваг або в навчанні, бізнесі.
У Чат-ботів Telegram доступні корисні функції: переклад, коментування,
пошук інформації, відтворювати відео і аудіо, можна вбудовувати в бота ігри і

12
багато іншого. Боти можна «Додати в групу» (Add To Group) або ними
«Поділитися» (Share) як самими звичайними акаунтами.
Ці помічники можуть працювати в цілодобовому режимі. А це значить,
що на запитання людини відповідь надійде миттєво на смартфон. Однією з
найприємніших особливостей ботів є те, що для взаємодії з ними з боку
користувача, абсолютно немає необхідності в яких-небудь технічних знаннях
або навичках програмування. Фактично, це нагадує листування з людиною, з
тією лише різницею, що «співрозмовник» розуміє тільки певний набір команд,
у відповідь на які і реагує.
Боти можуть виконувати практично будь-які завдання, які може робити
кожен користувач акаунту Telegram з онлайн-сервісами. Роботи можуть вчити,
розважати, шукати, транслювати, нагадувати, з’єднувати та підключатися до
інтернету речей.
Ось найбільш цікаві із них:
Підтягнути граматику:
Для початку потрібно підтягнути граматику і розібратися з рівнем
володіння мови. У цьому вам допоможе @ThePirate_bot. Після невеликого
тесту бот підбере вправи на граматику під ваш рівень знання мови.
Представлені розділи граматики від звичайної постановки питання до непрямої
мови і модальних дієслів.
Складання речень:
@fixmebot – ваш персональний вчитель, який виправить ваші помилки в
письмовій мові. Тепер можете більше не хвилюватись та не діставати друзів,
щоб перевірили ваш e-mail або повідомлення англійською. Працює просто:
пишете речення і обираєте один з варіантів: перевірити на наявність помилок і
виправити їх або перефразувати речення.[1]
Корисне читання:
Якщо ви любите читати і хочете почати робити це англійською,
користуйтеся @Curiosity_Tea. Тут раз у декілька днів з’являються невеличкі
історії на найрізноманітніші теми. Всього 1-2 невеличкі абзаци, які подужають
навіть новачки у вивченні англійської.[2, 3]
Розмовна мова:
Не знаєте, як сказати щось англійською? Корисний @ExactlyChatBot
зведе вас з живим вчителем англійської, який дасть відповідь на ваше
запитання. Викладачі допоможуть сформулювати думку, пояснити граматику і
навіть англійський сленг. 4
Закріплення знань:
Отримані знання корисно закріпити яскравим прикладом. Кумедний
@slovarikbot знаходить приклади вживання розшукуваного слова в
диснеївських мультфільмах. Цей спосіб більше підійде для самих початківців -
в мультфільмах дуже проста лексика і немає складних мовних зворотів. 1
Інтонація і вимова:
Важливу роль відіграють інтонації і вимова. Підібрати правильні
наголоси допоможе @PronunciationBot. Просто відправляємо йому слово або
13
речення і отримуємо відповідь аудіо повідомлення з правильною вимовою.
Примітно, що можна вибрати кілька діалектів англійської: британський,
північно-англійський, шотландський, американський. 2
Вивчення нової лексики:
За допомогою @wow_english можна вивчити нові слова і вирази за
певною тематикою (наприклад, «пошук роботи» або «шкідливі звички»). Також
тут є великий список фраз, який часто використовують носії мови, а також
фрази відомих людей із перекладом. [3]
З @LennyEnglishBot можна поповнювати свій словниковий запас по 10
слів на день: 300 нових слів за місяць і 3 600 за рік. Успіхів у навчанні! 1, 5
Живе спілкування:
@YTranslateBot- це бот на всі випадки життя, коли потрібно терміново
щось перекласти, а словника під рукою немає (а у кого він взагалі є?). Він
перекладає будь-якою необхідною вам мовою. [4, 5]
Якщо ви з тих, на кого традиційні методи вивчення іноземних мов
навіюють нудьгу і позбавляють бажання вчитися, спробуйте вивчати англійську
за допомогою Telegram-ботів. Адже захопливі історії, корисні статті та кумедні
зображення мотивують значно більше, ніж прісні та нецікаві правила у
підручниках.
Сподіваємось, ця добірка надихне вас почати користуватись ботами, адже
це дійсно круто. Це дійсно дієвий метод вивчення англійської.

Література:
1. Бистрова Ю.В. Інноваційні методи навчання у вищій школі України / Ю.В.
Бистрова // Право та інноваційне суспільство. -2015.-№1(4). –с.27-33.
2. Боти в Telegram – https: \\lemarbet.com/ua/razvitie-internet-magazina/boty-v-telegram/
3. https://techtoday.in/ua/news/shho-take-boti-v-servisi-telegram-tayak-nimi-
koristuvatisya-64222.html
4. Боднар Г.В. Впровадження інформаційних технологій у навчальний процес як
запорука фахової компетентності: [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.stattionline.org.ua/obraz/33/2250-vprovadzhennya- informacijnix-texnologij-it-u-
navchalnij-proces-yak-zaporuka-faxovo%D1%97-kompetentnosti.htm
5. Як чат-боти змінюють галузь освіти : [Електронний ресурс].- : Режим доступу:
https//chatbotconf.com.ua/uk/article/kak-chat-boti-menyayut-sferu-obrazovaniya-70029.
6. Давиденко Ю.Є. Використання інформаційно-комунікативних технологій для
мовної освіти: Іноземні мови.2015.№3. с.40-41.
7. https://ru.wikipedia.org/wiki/Telegram
8. https://techtoday.in.ua
9. https://iworm.com.ua
10. www.moyaosvita.com.ua

14
 ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ
НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Яна Вітек,
викладач
ДПТНЗ «Полтавське вище професійне училище імені А.О.Чепіги»
Сучасний стан міжнародних зв'язків України, вихід її у європейський та
світовий простори, нові політичні, соціально-економічні та культурні реалії
вимагають радикальних змін у галузі навчання іноземних мов, зокрема
англійської мови, бо зараз англійська мова визнана мовою міжнародного
спілкування. На відміну від інших предметів, іноземна мова — це ціла галузь
знань, оскільки розкриває перед людиною скарбницю іншомовної культури,
нові стилі життя.
Відомо, що інноваційний процес – це комплексна діяльність по
створенню, освоєнню, використанню та розповсюдженню нововведень. Для
того, щоб викликати інтерес в учнів до вивчення іноземної мови, ми, вчителі
англійської мови, повинні шукати нові, цікаві і результативні форми і методи
навчання. Ми розуміємо, що підвищення ефективності навчання безпосередньо
залежить від доцільності добору і використання різноманітних, найбільш
актуальних навчальній темі методів навчання.
Найбільш ефективні інноваційні форми навчання такі як, рольова гра,
метод проекту, скайп -технології, я практикую у своїй роботі. На мою думку,
такі умови та потреби сучасного життя і зумовили виникнення нового напрямку
у вивченні іноземної мови - застосування таких інноваційних технологій, як
комп'ютеризоване навчання.
Сучасні педагогічні технології, можливості використання Інтернет -
ресурсів величезні. Глобальна мережа Інтернет створює умови для здобуття
будь-якою необхідною учням і вчителям інформації. Однією з технологій на
своїх уроках я використовую метод проектів, як спосіб розвитку творчості,
пізнавальної діяльності, самостійності. Виконання проектних завдань дозволяє
учням бачити практичну користь вивчення іноземної мови, наслідком чого є
підвищення інтересу і мотивації до вивчення даного предмета. Типологія
проектів різноманітна. Проекти можуть підрозділятися на монопроекти,
колективні, усно-мовні, видові, письмові і Інтернет - проекти. Хоча в реальній
практиці частенько доводиться мати справу зі змішаними проектами, в яких є
ознаки дослідницьких, творчих, практико - орієнтованих і інформаційних. На
мій погляд, проектне навчання актуальне тим, що учить дітей співпраці, а
вчення співпраці виховує такі етичні цінності, як взаємодопомогу і уміння
співпереживати, формує творчі здібності і активізує учнів. Наші учні вже
протягом декількох років виконують проекти на комп’ютері в різних
програмах. Хочеться відзначити, що проекти дітей удосконалилися тим, що
раніше це були просто слайди з інформацією і картинками або фотографіями, а
зараз це вже справжні барвисті і цікаві фільми чи ролики. У презентаціях учні
використовують ефекти анімації, слайд-шоу, гіпер-посилання, музичний
15
супровід. У створенні проектів зацікавилися і батьки учнів, також активно
стали брати участь у створенні проектів.
Використання World Wide Web сайтів допомагають розвивати
міжкультурну компетенцію учнів. Сайт City Net ( http://www.city.net/ ) робить
можливим подорож по різних країнах, відвідування парків, огляд пам’ятників і
будь-яких інших пам’яток. Тут можна знайти все про обрану країну – від
фотографій до повного звіту про природні ресурси та мистецтво країни, мова
якої вивчається. На уроках ми часто намагаємося відвідати сторінку MEDIA
LINK ( http://www.mediainfo.com/emedia/ ), де можна дізнатися, які існують
газети в світі і перетворити класну кімнату в агентство новин, а своїх учнів – в
першокласних репортерів. Такий вид діяльності я використовується в роботі зі
старшокурсниками. Ознайомлюю їх із Media сайтами англійської мови: THE
WASHINGTON POST (http://www.washingtonpost.com/) CNN World News
(http://cnn.com/world), ABC News (http://www.abcnews.go.com / index.html), BBC
World Service (http://www.bbc.co.uk/worldservice), The Washington Times
(http://www.washtimes.com/) The New York Times (http://www. nytimes.com /). Ці
сайти надають можливість не тільки прочитати статті, але й прослухати новини,
на багатьох мовах; супроводжують свої публікації крім звукового ще й відео
супроводом.
Для розвитку міжкультурної компетенцііі можна використовувати роботу
з різними освітніми сайтами, наприклад: Livemocha – сайт, що пропонує різні
мовні вправи і курси, організацію чатів. Вправи перевіряються носіями мови.
Учні також можуть виступати в ролі вчителя і перевіряти вправи. На уроках і в
позаурочній діяльності ми використовуємо онлайн тести, для підготовки до
контрольних робіт. Онлайн тести допомагають перевірити на якому етапі
оволодіння граматичного або лексичного матеріалу знаходиться той чи інший
учень.
Для мене є дуже важливими Скайп -технології, які я використовую
нечасто на уроках,так як вони важкі в підготовці, але ефективні. Останнім
часом спілкування у програмі «Скайп» стало дуже популярно. Скайп -
конференції з учнями (вчителями) з інших країн, що проводяться англійською
мовою, створюють автентичні умови для спілкування, сприяють зняттю
мовного бар’єру, спонукають до використання мови. У процесі Скайп -
спілкування учні з різних країн, які вивчають англійську мову як іноземну (або
як рідну), спілкуються між собою на певну тему. Використання Скайп -
технологій для спілкування широко відомо, однак застосування в навчальному
закладі ускладнюється декількома факторами. При організації Скайп -
конференцій можуть виникати як об’єктивні, так і суб’єктивні труднощі.
Об’єктивні: (як з нашого боку, так і з боку партнерів) проблеми з обладнанням;
проблеми з інтернет – з’єднанням; проблеми з організацією посадкових місць
виступаючих. Суб’єктивні: (психологічні) боязнь виступу перед камерою /
незнайомими людьми; боязнь бути незрозумілим; боязнь не зрозуміти питання
партнера; помилкове відчуття вседозволеності.

16
 Кожна участь в Скайп -конференції для дитини – це стрес, тому до
виступу учнів потрібно підготувати психологічно. Перед початком роботи
прочитати невелику лекцію про мережевий етикет, визначити коло
універсальних тем, які можна обговорювати з будь-якими партнерами по Скайп
– спілкуванню, питання, які не варто задавати: вони стосуються релігійних
переконань, доходу та сімейного статусу іншої людини. При дотриманні цих
умов організація та проведення Скайп -конференцій принесе тільки позитивні
емоції.
Хочу, також, додати, що робота в такому напрямку є досить ефективна у
навчанні іноземної мови. Зі свого досвіду, можу твердо стверджувати, що
процес навчання – це не автоматичне викладання навчального матеріалу. Він
потребує напруженої розумової роботи дитини та її активної участі в цьому
процесі. Звичайно, припускаю, що не все мені вдається у повній мірі. Думаю,
що шукаючи нових технологій навчання і виховання, працюючи творчо,
знаходячись в постійному пошуку нових форм та методів проведення уроків,
можна досягти значних успіхів на педагогічній ниві.

Література:
1.Кремень В. Освіта і наука України. Шляхи модернізації. - К.: Грамота, 2003.
2.Преподавание иностранного языка в ХХI веке: проблемы и перспективы:
Материалы Всерос. науч.-практ. конф. – М., 1998. – 120 с.
3.Андрєєва В.М. Інновації на уроках. \\ журнал «Англійська мова та література». –
2004 - № 29
4.Гайнова О.М. Проектна діяльність учнів на уроках англійської мови. \\ журнал
«Англійська мова та література». – 2005 - № 3
5.Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання.
— К., 2004. — 192 с.
6.Рошак Н.М.Англійська мова з комп’ютером.// ж.-л “Комп’ютер у школі та сім`ї” –
1999 - №2.

СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ МОВНОГО РОЗВИТКУ У

КОМУНІКАТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ
Людмила Глотова
викладач-методист
Медичний коледж Харківського національного медичного університету
На сьогоднішній день одним з головних видів сучасних технологій
мовного розвитку у комунікативній діяльності студентів є використання
Інтернет-ресурсів. Сучасний освітній процес не можливо уявити без
використання Інтернет і комп'ютерних технологій, які допомагають в розробці
прогресивних засобів навчання. Таким чином, викладач постійно поповнює та
оновлює навчальний матеріал, використовуючи в освітньому процесі сучасні
аутентичні електронні матеріали та різні Інтернет-ресурси. Залучення
інформаційних ресурсів мережі Інтернет в процесі навчання іноземним мовам
об'єдную два важливих аспекта: вміння використовувати сучасні інформаційні
технології та володіння іноземною мовою.
17
 Завдяки використанню інформаційних технологій мережі Інтернет
викладач має дуже широкі можливості розвивати вміння читання,
використовуючи матеріали мережі різного рівня складності, розвивати навички
аудіювання через аутентичні звукові тексти мережі Інтернет, вдосконалювати
монологічне та діалогічне мовлення з проблемним обговоренням інтернет-
матеріалів; розширювати лексичний запас. Так само, доречно залучати як
інформаційні, так і навчальні сайти.
Інформаційні сайти використовуються для підбору сучасних текстів,
творчих завдань.
Навчальні сайти сприяють вивченню іноземної мови та направленні на
опанування чотирьох видів мовленнєвої діяльності, фонетичного та
граматичного матеріалів, лексики.
Важливо, що при використанні навчальних сайтів можна обирати ступінь
складності, який відповідає рівню підготовки студентів. Роботу з такими
сайтами можна розглядати як ефективний і цікавий метод мовного розвитку.
Для реалізації задач мовного розвитку можна рекомендувати різноманітні
методи роботи з комп'ютерними програмами.
З метою формування навичок аудіювання та мовленнєвої діяльності в
різних сферах спілкування використовуються мультимедійні курси вивчення
іноземних мов: Happy English, Bright to English, Deutch Platinum, Francais
Platinum DeLuxe або курси в мережі Інтернет.
Перевагою мультимедійних курсів on-line є їхня доступність при умові
підключення до Інтернету. Інтерактивні курси вивчення іноземних мов
доступні на сайтах : Лингва Класс, Study.ru, Astropolis, Language Link. Студенти
мають можливість прочитати тексти, прослухати аудіоматеріали, переглянути
відео, виконати вправи та перевірити правильність іх виконання.
Доступні до використання такі програми-перекладачі: Pragma, PROMT
Translation Suite, Language Guide, OmegaT, MetaTexis та ін. Так,наприклад,
Language in Use 24/7 — це програма перекладу слів та словосполучень.
EZ Memo Booster – програма для розширення словникового запасу
(особосливо корисна для студентів, які погано запам'ятовують слова у вправах).
Exerciser – програма, яка містить різнорівневі вправи та функцію перевірки.
Цікавими та корисними методами роботи в Інтернеті є вебінари,
конференції, форуми, тематичні чати, які дають можливість студентам через
спілкування отримувати інформацію та використовувати її для підготовки
презентацій, доповідей, складання таблиць.
Через електронну пошту можна отримувати листи від студентів з інших
країн та проводити on-line інтерв'ю, вікторини.
Наприклад, форми роботи з використанням презентацій Microsoft Power
на заняттях включають:
- вивчення лексики
- навчання діалогічному та монологічному мовленню
- відпрацювання граматики
Презентації дають змогу:

18
 - активізувати мовленнєву діяльність
- формувати лінгвістичні здібності
- створювати комунікативні ситуації
- підвищувати зацікавленість студентів у вивченні іноземної мови
Студенти можуть реалізувати творчі здібності, навчаються самостійно
мислити, аналізувати та критично оцінювати інформацію через інтерактивне
спілкування засобами іноземної мови.
Таким чином, використання комп'ютерних технологій, можливостей
мережі Інтернет в освітньому процесі має певні переваги : покращує
сприймання і запам'ятовування матеріалу, створює умови для варіативного
використання інформаційних засобів на різних етапах навчання, сприяє
раціональному використанню часу та індивідуалізації навчання, зменшує
одноманітність.
Впровадження аудіовізуальних засобів сприяє підвищенню мотивації
навчання, забезпечує наочне та динамічне представлення матеріалу, створює
комфортне середовище для сучасного навчання, активізації навчальної та
пізнавальної діяльності студентів та формуванню їх самооцінки.

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ КОМУНІКАТИВНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ
Олена Голуб
викладч іноземних мов
Олена Дрогоман
викладч іноземних мов
Оксана Сушко
викладч іноземних мов
Черкаський комерційний технікум
Участь України в світових процесах інтеграції, розширення її
міжнародних зв’язків значно підвищило статус іноземних мов і сприяло
усвідомленню цінності цього навчального предмета в сучасному українському
суспільстві.
Сьогодні і на рівні особистості, і на рівні держави визнається, що знання
іноземних мов є важливою передумовою для особистих, культурних,
професійних та економічних контактів у сучасному багатомовному,
полікультурному, інформаційно розвиненому і мобільному світі. Визнання
цього оложення зумовлює нове формулювання практичних, освітніх,
розвиваючих та виховних цілей навчання іноземних мов.
Розвиток педагогічної інноватики в Україні пов'язаний із масовим
громадсько-педагогічним рухом, спричиненим суперечностями між
суспільними потребами щодо розвитку і функціонування навчально-виховних
закладів і реальним буттям навчально-виховної справи.
Педагогічна інноватика полягає у постійному пошуку і впровадженні
нових максимально ефективних технологій навчання і виховання, результатом
19
яких має бути формування високоадаптованої до змінних умов, активної
діяльності, творчої особистості, яка вміє аналізувати, долати будь-які труднощі.
Орієнтація на нове, пошук і впровадження нового не є самоціллю педагогічної
інноватики. Передусім вона спрямована на забезпечення адекватності
навчально-виховного процесу і його результатів вимогам суспільства. А в
динамічно змінюваному соціумі це спонукатиме до постійного оновлення
змісту і форм навчання та виховання, максимально уважного і водночас
критичного ставлення до всього нового [1, с.19].
Викладання іноземних мов повинно відповідати вимогам часу, опиратися
на останні досягнення, прогресивні здобутки науки та техніки.
В сучасних умовах особливий інтерес представляють інтерак-тивні
технології, метою яких є створення сприятливих умов навчання, за яких
студент відчує свою успішність та інтеллектуальну спроможність.
Мета інтерактивного процесу – це зміна і поліпшення моделей поведінки
його учасників, які виступають не лише слухачами, але й беруть активну участь
у тому, що відбувається. У ході заняття студенти спільною справою
отримуютьнові знання, організуючи корпоративну діяльність від окремої
взаємодії однієї-двох осіб поміж собою й до широкої співпраці багатьох.
Педагог при цьому виконує функції помічника в роботі, консультанта,
організатора, стає одним із джерел інформації. Водночас студент і викладач
виступають як рівноправні суб’єкти навчального процесу [3, c. 192].
На практичних заняттях викладачам слід застосовувати найефективніші
технології навчання іноземних мов для професійного спілкування в групах
різних спеціальностей. До них можна віднести наступні:
- мозковий штурм (brainstorming), асоціограму, сітку думок (mindmap),
- метод проектів, рольові та ділові ігри, дискусії, методи типу «снігова
куля», «мереживна пилка», «кульковий підшипник» та ін.
Особливої уваги вартий метод проектів, який дозволяє вирішити ту чи
іншу проблему в результаті самостійних пізнавальних дій та провести
презентацію цих результатів у вигляді конкретного продукту діяльності. Досвід
свідчить, що до цієї роботи охоче залучаються навіть пасивні студенти із
низькою мотивацією чи недостатнім рівнем володіння іноземною мовою. У всіх
додаються ентузіазм, емоційне піднесення, почуття самореалізації.
Навчання іноземних мов сьогодні важко уявити без використання
технічних засобів. Використання технічних засобів навчання передбачає
наявність такої дидактичної техніки як магнітофон, відеомагнітофон, DVD–
програвач, комп’ютер тощо. Отже, технічні засоби навчання – це такі засоби,
які потребують використання дидактичної техніки.
Сучасні технічні засоби навчання відіграють важливу роль у формуванні
навичок та розвитку вмінь при вивченні іноземних мов.
Техніко-дидактичні можливості персонального комп’ютера дозволяють
студентам використовувати його таким чином:
1) комп’ютер як інструмент; 2) комп’ютер як засіб спілкування; 3)
комп’ютер як технічний засіб навчання.

20
 Мультимедійні засоби дозволяють задіяти майже всі органи чуття
студентів, поєднуючи друкований текст, графічне зображення, рухоме відео,
статичні фотографії та аудіозапис, створюючи „віртуальну реальність”
справжнього спілкування. Доведено, що застосування мультимедійних
матеріалів та комп’ютерних мереж скорочує час навчання майже втричі, а
рівень запам’ятовування через одночасне використання зображень, звуку,
тексту зростає на 30-40 відсотків [2].
Комп’ютер як засіб спілкування уможливлює також організацію та
проведення дистанційного навчання. Навчальний процес проходить під
постійним наглядом, керівництвом та контролем викладача;
Комп’ютер як технічний засіб навчання робить можливим:
- сприйняття й аналіз друкованої інформації, що вводиться в нього за
допомогою клавіатури, та інформації у звуковій формі через мікрофон,
здійснення контролю та оцінки знань, умінь і навичок студента;
- надання навчальної інформації в зоровій (текст, графіка, малюнок, відео)
та звуковій (мова, музика, функціональні шуми) формах;
- забезпечення можливості багаторазового повторення навчального
матеріалу, вправ і тренувань у різних видах навчальної діяльності;
- створення мовного середовища.
Сучасний етап інформатизації суспільства не можна уявити без уведення
комп'ютерних технологій у всі ланки системи освіти, навчальні заклади та
органи управління. У національній доктрині розвитку освіти в ХХІ столітті
зазначено, що пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних
інформаційних технологій, які забезпечують доступ до мережі високоякісних
баз даних, розширюють можливості до сприйняття складної інформації. Це
здійснюється шляхом побудови індивідуальних навчальних програм різних
рівнів складності, залежно від конкретних потреб, використання можливостей
Інтернету, впровадження дистанційного навчання, випуску електронних
підручників.

Література:
1. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології : підручник. Київ : Академвидав,
2012. 352с.
2. Куниця Л.І., Шапран Л.В. Викладання іноземної мови у вищих технічних
навчальних закладах засобами мультимедійних технологій. URL: http://www.nbuv.gov.ua/
(дата звернення: 29.09.19).
3. Куріч М.А. Використання інтерактивних технологій на уроках іноземної мови.
URL: http://www.nbuv.gov.ua/ (дата звернення: 29.09.19).
4. Використання інноваційних технологій у формуванні іншомовної комунікативної
компетенції.URL: https://vuzlit.ru/490764/vikoristannya innovatsiynih tehnologiy u formuvanni
inshomovnoyi komunikativnoyi kompetentsiyi (дата звернення: 29.09.19).
5. Роль новітніх технологій у формуванні іншомовної комунікативної компетенції.
URL: https://naub.oa.edu.ua/2014/rol-novitnih-tehnolohij-u-formuvanni-inshomovnoji-
komunikatyvnoji-kompetentsiji (дата звернення: 29.09.19).

21
 THE MEDICAL STUDENTS’ MOTIVATION OF LEARNING
FOREIGN LANGUAGES
Інна Гук,
канд. пед. наук, викладач
Медичний коледж Харківського національного медичного університету
Modern experts believe that the result of students’ learning activity depends
primarily on the individual’s motive and needs, his motivation. It is sometimes
difficult to motivate students to take English seriously, particularly in societies where
English has low status as a school subject [3, 9]. At the same time, there remains the
problem of insufficient study of the level of motivation to learn a foreign language
among students of medical colleges. The motivation generated by social settings and
conditions that arise also under the influence of the learning process, the so-called
extrinsic. The nature of the activity causes intrinsic motivation. It is intrinsic when
the learner finds the subject interesting in itself or useful in fulfilling personal aims.
Depending on the end result the motivation is aimed at, it may be distant or
close. Several types of intrinsic motivation have been identified, which encourage the
learning of a foreign language: communicative is the natural need of learning a
foreign language, arises when it is necessary to express one’s opinion; linguistic
cognition is a positive attitude of those who study the language to linguistic matter, to
study the main properties of linguistic signs, because they must feel the need for
linguistic material in order to expand and deepen their linguistic abilities; and
instrumental motivation that results from a positive attitude to certain types of work
[2, 7-15].
The main indicators of students’ educational motivation are: the ratio of
intrinsic and extrinsic, social and cognitive, discrete and procedural, positive and
negative motives; awareness of motives that means the degree of students’
understanding their own motives; stability of motives is regular expression of motives
in different situations of educational activity; effectiveness of motives means
students’ readiness for realization of motives in educational activity in the form of
diligence, perseverance, independence, initiative, cognitive activity [1, 2].
In order to identify the motivational sphere and the needs of learning a foreign
language the questionnaire was designed. 217 students of Medical College of
Kharkiv National Medical University took part in it. The results of the questionnaire
shows that 58% of respondents believe that lack of training in the past is a factor that
has a negative impact on mastering a foreign language, 31% believe that they spend
too much time preparing for foreign language classes, and 18% say that they have a
negative impact on successful task accomplishment has the factor of lack of patience
to finish the work. One of the major negative factors is the lack of language
perspectives (42%) by future nurses; however, the instability factor in the discipline
or lack of interest is 11%. Studying the educational and cognitive activity of medical
students in learning a foreign language allowed us to establish three levels of motive
formation: high, sufficient, low. Thus, the study showed that 27% of students have

22
the high level of formation of motives for learning a foreign language, 41% is the
sufficient level, and 32% is the low level.
Considering the peculiarities of studying a foreign language in a medical
college and the presence of students’ different levels of motivation, we can state that
traditional forms of educational activities do not provide the formation of a set of
necessary motives for future medical professionals. Therefore, the problem of finding
the means of forming cognitive activity and positive motives in students with
different motivational profiles arises.

Література:
1. Борківська Р.В. Формування мотивації навчальної діяльності студентів коледжу
економіки та права: Автореф. дис…канд. пед. наук: 13.00.04 / Тернопільський. нац. пед. ун-т
ім. В. Гнатюка. Тернопіль, 2005.
2. Рогова Г. В., Рабинович Ф. М., Сахарова Т. Е. Методика обучения иностранным
языкам в средней школе. М.: Просвещение, 1991
3. Prodromou, Luke. Mixed Ability Classes. Campus: Phoenix ELT, 1995.

КОНСТРУКТОР ІНТЕРАКТИВНИХ ЗАВДАНЬ LEARNINGAPPS ЯК

ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ ПРИ
ВИКЛАДАННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
Ірина Даниленко
викладач
Харківський радіотехнічний коледж
Серед великої кількості інтернет-ресурсів, які існують в Інтернеті є
універсальний Конструктор інтерактивних вправ - Learning Apps, який
призначений для підтримки навчального процесу за допомогою інтерактивних
модулів (вправ).
Загальна ідея інтерактивних завдань, які можуть бути створені завдяки
даному сервісу в тому, що студенти можуть перевіряти та засвоювати свої
знання в ігровій формі, що сприяє формуванню їх пізнавального інтересу до
навчальної дисципліни. Адреса сервіса — http://learningapps.org./
Сервіс має зрозумілий інтерфейс користувача, який пропонує реєстрацію.
При цьому створювати інтерактивні модулі можуть як вчителі так і студенти за
готовими шаблонами. Крім того, можливо створити свої акаунти для своїх
студентів і використовувати свої ресурси для перевірки їх знань прямо на
цьому сайті.
Даний сервіс є універсальним завдяки:
По-перше, в цьому сервісі ви можете створювати різні види інтерактивних
вправ, використовуючи підказки у шаблоні.
По-друге, навіть без реєстрації ви можете користуватися вже існуючими
вправами ваших колег, так як вони знаходяться у загальному доступі.
Недоліків у даного Інтернет - ресурсу практично немає, тільки те, що
працювати з ним ви можете тільки в режимі онлайн.
23
 Використання ресурсу Learning Apps на заняттях іноземної мови сприяє:
Покращенню навчальної мотивації,
Покращенню процесу запам’ятання нової лексики,
Опрацювання навичок швидкого перекладу,
Створення ситуацій успіху,
Покращення якості знань,
Інтелектуальному розвитку студентів,
Заповнити дефіцит джерел навчального матеріалу,
Розвитку навичок та вмінь інформативно-пошукової діяльності,
Об’єктивом оцінки знань та вмінь за короткий строк.
Робота за комп’ютером не тільки сприяє підвищенню інтересу до
навчання, але й дає можливість регулювати навчальні вправи за ступенем
складності, заохочувати вірні рішення, робить процес навчання цікавим, а де
які теми засвоюються швидше і більш ефективно. Під час роботи з
LearningApps.org. я дійшла до висновку, що використання даного сервісу
допомагає:
зробити заняття більш ефективними та інтенсивними,
виконувати вправи максимально швидко,
домогтися гарних знань лексичних одиниць та граматики,
долучити пасивних студентів до активної діяльності на уроці,
підвищити мотивацію студентів до практичного володіння мовою,
реалізувати особисто-орієнтований та диференційований підходи у
навчанні,
формувати інформаційну культуру студентів,
активізувати розумові процеси (аналіз, синтез, порівняння тощо).
Література:
1. http://e-asveta.adu.by/index.php
2. Вяткина И.С. Видеохостинг YouTube в практике учителя-словесника //
Использование интернет-технологий в со- временном образовательном процессе. Ч. 3.
Инструменты сетевого взаимодействия. – СПб.: РЦОКОиИТ, 2010. – С. 35–49.

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ НОВЕЙШИХ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ

НА УРОКАХ АНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКА

Гоззалхан Даулетмуратова,
студентка 2 курса по специальности «Английский язык и литература»
Нукусский государственный педагогический институт имени Ажинияза,
г. Нукус, Узбекистан

На сегодняшний день в обучении иностранным языкам учащихся

общеобразовательных учебных заведений наблюдаются значительные
изменения, обусловленные появлением новых стандартов, учебных планов и
программ, позволяет использовать инновационные технологии на уроках
английского языка в ходе обучения учащихся основной школы.
24
 Для успешного воплощения инновационных технологий в процесс
обучения иностранным языкам указанной категории школьников следует
учитывать некоторые факторы, прежде всего касающихся формирования у них
коммуникативной компетентности, способности общаться на иностранном
языке в пределах сфер, тем и ситуаций, используя соответствующий языковой и
речевой материал. Учитывая вышеуказанные, прежде всего, следует обратить
внимание на:
- развитие коммуникативных умений школьников в различных видах
речевой деятельности (говорение, понимание на слух, чтение, письмо),
приобретенных в начальной школе;
- умение школьников средствами иностранного языка осознавать
содержание, способы жизнедеятельности людей тех стран, язык которых они
изучают, через ознакомление с их культурой, историей, традициями и
обычаями;
- осознание роли родного языка и культуры, сопоставление ее с
культурой других народов;
- формирование убеждений в важности владения иностранным языком не
только как средством межкультурного общения, но и как механизм достижения
взаимопонимания между нациями и народами в различных сферах
жизнедеятельности.
Известно, что уровень образованности личности с каждым годом растет,
а следовательно, ученым стоит по-новому подойти к разработке и внесении
изменений в существующих требований по владению иностранными языками,
предложить новые подходы к отбору содержания и организации материала, в
частности по совершенствованию форм и методов преподавания иностранного
языка. Внедрение инновационных технологий в изучении английского языка -
очень актуален на сегодняшний день вопрос. Исходя из этого, целью данной
статьи является исследование особенностей использования новейших
образовательных технологий и методов преподавания на уроках английского
языка.
В основной школе все чаще наблюдается применение методов и приемов
учебной деятельности, способствующих дальнейшему развитию у учащихся
мотивационных процессов, связанных с освоением иностранного языка. В
частности, внедряются виды деятельности и технологии, всесторонне
развивают личность школьника, воспитывают у него положительные черты
характера. Так, большое значение приобретает деятельность, связанная с
активным развитием личностных качеств каждого ученика в соответствии с его
способностями и возможностями. Прежде всего, это касается формирования
навыков самостоятельной работы, направленной на самоорганизацию, оценка
собственных достижений, самоопределение и самосовершенствование.
Существует множество программ, в частности Corel Draw и Power Point,
позволяющие создавать и воплощать в жизнь проекты различных масштабов.
Овладев обозначенными программами, преподаватель становится режиссером
своего занятия. Они достаточно просты в использовании и позволяют педагогу

25
создать анимационный опорный конспект урока, использовать в работе видео
или аудиофрагмент, изобразить в динамике определенное явление или событие.
Все это поможет школьнику легко усвоить новый лексический и
грамматический материал.
Используя инновационные технологии в обучении монологической и
диалогической речи, следует отдавать предпочтение речевым ситуациям и
ролевым играм по формированию у учащихся умений и навыков устной
речевой взаимодействия. Благодаря этому они знакомятся с социальными
ситуациями и в реальных условиях могут использовать приобретенный речевой
опыт. Особое внимание следует уделять развитию механизмов идентификации,
дифференциации, прогнозирования, выделение смысловых единиц,
определение темы и основной мысли.
Параллельно с развитием у учащихся речевых навыков и умений должна
осуществляться работа по формированию интеллектуальных и речевых
способностей. Особое внимание обращается на развитие
лингвострановедческого знаний и культуры общения, благодаря чему
обогащается воображение школьников о странах, язык которых они изучают.
Общаясь онлайн с друзьями из иностранных стран, у учащихся формируется
положительное отношение к чужой речи и культуры, понятия о роли языка как
элемента культуры народа, появляется потребность использовать ее как важное
средство межкультурного общения.
Таким образом, создание благоприятного акмеологического среды и
использования инновационных технологий позволяет ученику проявить свои
умения и навыки и развивать их в процессе овладения иностранным языком.
Рациональное использование принципов обучения на уроках английского языка
способствует эффективному усвоению учебного материала и тесному
сотрудничеству учителя и школьника.
Литература:
1. Бим И.Л. Некоторые актуальные проблемы современного обучения иностранным
языкам. - 2001. - № 4.
2. Копылова В.В. Основные направления организации обучения иностранным языкам
при проведении эксперимента по совершенствованию
структуры и содержания общего образования. Коммуникативная методика. - 2003. - № 3.

ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

УЧИТЕЛЯ ИНОСТРАННЫХ ЯЗЫКОВ
Гульбахар Джумамуратова,
преподаватель кафедры «иностранных языков»
Нукусский государственный педагогический институт имени Ажинияза,
г. Нукус, Узбекистан
Формирования глобального информационного общества - вызов времени.
Всемирная сеть Интернет и связанная с ней индустрия информационных
технологий стремительно входят и органично дополняют все сферы
26
человеческой деятельности - экономику, политику, культуру, образование,
науку.
На информационной стадии развития мирового сообщества происходит
усиление информационного обеспечения в управлении социальными и
экономическими системами и постоянная диверсификация информационного
сектора. К понятийному аппарату информационного общества входят, в
частности информационная реальность, то есть все виды информации в своей
совокупности; информационный ресурс как совокупность информационно-
интеллектуальных связей знаний и средств их обработки; информационную
среду, которое понимается как искусственно созданная человеком система,
которая сочетает природные и технические элементы, связанные с выработкой
и использованием информационного ресурса; информационная доминанта,
информационно обусловлена и доминирующая характеристика общественных
отношений в условиях информационной глобализации, которая закреплена
системой информационно-интеллектуальных взаимосвязей, реализуемых
электронным средством.
Существенными чертами информационного общества, по мнению многих
исследователей есть информация и информационные технологии как
стратегический фактор развития производственной силы современного
общества, глобализация процессов и явлений, формирует единое
информационное пространство и способствует взаимодействию культур;
повышение роли информационного сектора.
Изменения в обществе тесно связаны с изменениями в образовании,
особенности которой определяются системой фундаментальных знаний,
жизненных и профессиональных умений и мировоззренческих ориентиров,
регулирующих человеческую деятельность в рамках определенного типа
общества. В связи с этим можно выделить некоторые тенденции развития
образования в информационном обществе, обусловленные системным,
полифункциональным распространением в различных сферах
жизнедеятельности человека информационных технологий. Прежде всего
происходит перестройка познания: меняется характер познавательной
деятельности, углубляется взаимосвязь эмоционально-чувственного, наглядно-
образного, формально-логического и интуитивного мышления, формируется
системно-информационная парадигма как новый стиль мышления.
В информационном обществе также происходит изменение статуса
науки, приобретает новую интегративной функции, то есть, происходит
преодоление узкой дисциплинарности и появление транс дисциплинарных
связей, интенсивное использование научных знаний в различных сферах
человеческой деятельности, гуманизация и гуманитаризация науки и
переосмысление ее роли и места в развития человечества.
Среди наиболее значимых образовательных тенденций информационного
общества исследователи называют и осознание ценности объективного
научного знания, установка на его постоянное увеличение, ценность инноваций

27
и прогресса, приоритетность свободной самореализации, творчества,
формирование нового типа деятельностной культуры человека.
Однако в обществе появляются и изменения негативного характера:
компьютерные зависимости, информационная опасность, виртуализация
общения. Новейшие средства коммуникации, расширяя возможности общения
между культурами, одновременно порождают целый спектр коммуникативно-
психологических проблем и проблема адаптации к ним человека. Примером
может быть процесс переноса языка общения человека с компьютером на
систему общения между людьми. Поскольку необходимым условием общения
человека с компьютером есть определенная алгоритмизация языка,
относительно естественного языка - это процесс ее упрощения за счет
минимизации содержания используемых понятий, которые должны быть
понятными большинству людей. Но речь идет не только об изменении слов, но
и об изменении самого стиля мышления, что может привести к
неконтролируемому процесса компьютерной рационализации человеческого
мышления и, как результат, негативно повлиять на характер выбора решений,
их жесткость, на способность диалектического восприятия мира и снижение
интуитивных возможностей человека.
На предотвращение и преодоление этих трудностей должна быть
направлена модернизированное языковое образование. На современном этапе
целью языкового образования является развитие языковой личности в ее
коммуникативном, прагматическом и когнитивном аспектах.
Успешность коммуникативной, когнитивной и прагматической
иноязычной взаимодействия в компьютерной среде зависит от готовности к ней
учителя иностранного языка, ученика и среды, обеспечивающей условия такого
взаимодействия.
На готовность учителя к организации языкового образования с
использованием информационно-коммуникативных технологий (ИКТ) влияет
уровень сформированности его личной профессионально-методической
системы: ее целей, методологических подходов, методов диагностики,
обучения, управления, контроля.

Литература:
1. Теория обучения иностранным языкам: Лингводидактика и методика. /
Н.Д. Гальскова, - М., 2005. - С. 20.
2. Resolution to foster the integration of ICTs in educational systems in Europe / Standing
Conference of European Ministers of Education. – Greece, 2003. – P. 9-12.

ФОРМИРОВАНИЕ КРИТИЧЕСКОГО И ТВОРЧЕСКОГО МЫШЛЕНИЯ

В ПРОЦЕССЕ ИЗУЧЕНИЯ АНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКА
Гульбахар Джумамуратова,
преподаватель кафедры «иностранных языков»
Нукусский государственный педагогический институт имени Ажинияза,
г. Нукус, Узбекистан
28
 Реформирование современной системы образования, которое
обусловлено стремительными изменениями в социальной и культурной жизни
общества ХХI века, ставит перед школой как базовым звеном образовательной
системы особые задачи, которые определяются спросом общества на
формирование самодостаточной, гармоничной и творческой личности в стенах
учебных заведений.
Требования к качественным характеристикам личности достаточно
высокие - от конструирования собственных знаний к формированию навыков
критического и творческого мышления, так называемого
“высокоорганизованного мышления”. Это вызывает необходимость проведения
кардинальных трансформаций в учебно-воспитательном процессе. Такие
трансформации связывают с наполнением педагогического процесса новыми
творческими формами и методами обучения. Одним из таких методов является
проблемное обучение.
Расширение возможностей становления и развития международных
связей со странами дальнего и ближнего зарубежья, вызывает способность
обмена информацией и знаниями в различных сферах деятельности человека, в
том числе и в сфере образования. Передовой педагогический опыт зарубежных
стран является предметом детального анализа учеными. В связи с этим
изучение проблемы формирования критического и творческого мышления в
рамках модели проблемного обучения на уроках английского языка в школах,
способствует профессиональному росту учителей иностранного языка.
Обоснование причин и последствий трансформаций и реформ в сфере
системы образования находят свое отражение в научных исследованиях
ученых.
Теоретическое обоснование формирования критического и творческого
мышления в рамках модели проблемного обучения освещается в исследованиях
ученых.
Модель проблемного обучения, в частности некоторые ее техники такие,
как диалог, импровизация, общение, широко применяются в современной
практике работы школ. Их использование на уроках в школе, в том числе и на
уроках английского языка способствует формированию самостоятельной,
независимой личности, обладающей навыками критического и творческого
мышления. Целесообразно отметить, что модель проблемного обучения
заимствована из практики работы общеобразовательных учреждений
зарубежных стран. Поэтому опыт зарубежных педагогов с ее применения с
целью формирования критического и творческого мышления на уроках
английского языка является чрезвычайно важным и достойным изучения.
Критическое и творческое мышление рассматриваются как составные
элементы постмодернистского мышления, которое во второй половине ХХ века
был введен в широкого потребления и охарактеризован зарубежными учеными.
Они доказывают, что именно постмодернистское мышление побудило
зарубежных педагогов к переосмыслению сущности обновленного
педагогического процесса, уверяют в необходимости внесения изменений не

29
только в систему среднего образования с целью разработки качественных
учебных программ, но и необходимости поиска лучших методов обучения
нового поколения. Они разработали стратегию внедрения постмодернистского
мышления в зарубежные общеобразовательные учреждения для улучшения
качества среднего образования, адаптации личности к жизни в новом
постмодернистском обществе, формирование навыков критического и
творческого мышления, которое называли мышлением вне рамок.
Критическое мышление рассматривается как процесс анализа
возможностей с целью сравнения и противопоставления идей, принятие
эффективных решений и обеспечения разумных принципов эффективной
учебной деятельности. Как отмечают ученые процесс решения проблемных
ситуаций, в рамках проблемного обучения, как наиболее способствует
формированию навыков критического и творческого мышления.

Литература:
1. Cuseo J.B. Cooperative learning: A pedagogy for addressing contemporary challenges
and critical issues in higher education. - New Forum Press, 1997. - 165 p.
2. Smith B.L. Taking structure seriously: The learning community model. Liberal
Education. - 1991. - № 77 (2). - P. 42 - 48.

ENGLISH BLOGS AS A PART OF EDUCATION

Вікторія Довгопол,
викладач англійської мови
Красноградський коледж КЗ «ХГПА» ХОР

Teachers always need inspiration, support and new ideas. Where can we get
these? It would be nice to attend teaching events such as teacher training sessions and
conferences, but what if they do not happen when we need them or we cannot afford
them. Teaching blogs will be of great help. Blog is short for web log. It is a bit like an
online diary or journal, except blogs are not necessarily private; instead, they are
created for an audience. Moreover, just like a diary or journal, a blog is relaxed,
making it an easy and comfortable way for students to get writing.
Blogs are written on all kinds of topics from A to Z. Readers can usually leave
comments, which lead to discussions about the blog’s content. For example, a blog
about flipping your classroom can lead to a discussion between novice and
experienced teachers about common questions, advice, tips, and clarifications.
How can Teachers and Students use Blogs? Teachers can use blogs to publish
assignments, resources, and keep students and even parents up to date on class
events, due dates, and content being covered, can also use blogs to help students’
master content and improve their writing skills. Students can use blogs to publish
their writing and educate others on a particular topic, can also create blogs for the
chess club or the yearbook club, the football team or the upcoming prom [1].
Teaching blogs are great sources of information on:arts, lesson planning,
teaching methods and techniques, controversial issues in ELT, innovative trends in
30
ELT, professional development (teaching qualifications, courses, preparation), job
opportunities and internships, personal experiences of other English teachers etc., life
science, social science, physical science. It is a good idea to read them if you want to
find new ideas for your lessons, while you prepare for TKT, CELTA, and Delta, if
you need advice from other teachers, ifyou are looking for a job and want to develop
as an ELT professional. There is a list of the most popular blogs for English teachers
that you might find interesting.
TeachingEnglish. This blog is brought to you by the British Council, the
world's English teaching experts.
Onestopenglish. Here, you will find methodology articles, technological aids
and teaching tips to top up your classroom skills; theoretical and practical materials to
engage your busy students before, during or after a hard day at work.
FluentU. Another hugely prolific blog, which is extremely useful for its ever-
expanding list of, well, lists. They provide excellent numbered lists for everything
from iPad apps to learning journals.
Busy Teacher There are over 2,000 articles that cover essential ESL topics
such as how to teach grammar, use realis, and teach young learners.
Teaching Village A teaching blog by Barbara Hoskins Sakamoto, an English
teacher who lives in Japan, and is passionate about teaching, especially about
teaching English to young learners [2].
Blogging not only requires subject knowledge, it also takes good writing skills.
Even if you are using blogging in a math or science class, you should set some time
aside to teach a bit of writing and grammar. Just 5 or 10 minutes a class to go over
one or two key points will make you and your students better writers.
As the traditional classroom is changing nationwide and current and future
careers are dependent on strong computer skills, blogging helps your students
develop necessary skills for their continuing education and gainful employment.
Consider the world of blogging as a creative, fun way to bridge literacy and across
the curriculum and cover other learning standards at the same time.

Literature:
1.EDUCATIONAL TECHNOLOGYHow To Use Blogs In the Classroom. –[Electronic
resource] // Access mode:https://elearningindustry.com/how-to-use-blogs-in-the-classroom
2.Top 10 blogs for English teachers.Cambridge Assessment English. –[Electronic resource]
// Access mode:https://grade.ua/uk/

НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ ФІЛОЛОГІВ ТЕХНІКАМ ПРОТИСТОЯННЯ

МОВНОМУ МАНІПУЛЮВАННЮ НА ЗАНЯТТЯХ
З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Катерина Зайцева,
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри германської філології та методики викладання іноземних мов
Державний заклад «Південноукраїнський
національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
31
 У сучасному світі все швидко змінюється. Розвиваються різні технології у
всіх сферах життя. Людина стає все більш освіченою, отримуючи освіту з
різних освітніх галузей. Але, в той же час, зростає рівень конфліктогенності у
стосунках між людьми. У конфліктних ситуаціях різні сторони, свідомо чи
несвідомо, в той чи інший спосіб маніпулюють опонентами, щоб досягти своєї
мети. Тому майбутньому вчителю необхідно знати про маніпуляцію та володіти
способами боротьби з нею. Ми вважаємо, за потрібно інтегрувати
лінгвоконфліктологічний аспект, в якому, зокрема, міститься знання про
маніпуляцію, її технології, механізми маніпулятивної дії та механізми захисту у
заняття з англійської мови у вишах. Викладач стикається з різними
конфліктними ситуаціями в ході навчально-виховного процесу, тому він
повинен володіти техніками, прийомами самозахисту від маніпуляції для
своєчасного і грамотного попередження назріваючих конфліктів.
З метою навчання студентів філологів технікам протистояння мовному
маніпулюванню, нами, на основі аналізу робіт вітчизняних та зарубіжних
науковців (Доценко О.Л.; Ємельянов С.М.; Зелінський С.А; Кандиба В.М.;
Ковешнікова М. Н; Паршин П.Б.; Сидоренко Е.В.; та інш.; Брейкер Х.Б,; Грин
Дж.; Шостром Е., Шиллер Г., та інш.), було інтегровано ряд вправ із зазначеної
тематики у цикл практичних занять з англійської мови, об’єднаний в один
модуль, який було присвячено загальній темі «Courts and Trial» серед студентів
4 курсу спеціальності “Мова і література (англійська)”.
Наведемо приклад одного заняття.
Перш за все після обговорення природи мовленнєвої маніпуляції,
прийомів мовленнєвого маніпулювання (3; 390-394) на: лексичному,
граматичному, фонетичному та графічному рівнях, студентам було
запропоновано згадати приклади маніпуляцій, які найчастіше зустрічаються у
сфері юридичної діяльності, а саме, у судовій практиці. Наприклад: to play the
pity; blackmail; aggressive, rough conduct; bribery; lie, giving unreliable, confusing
information; criticism («throwing the shade at smb.»), і т.д. Потім студентам було
запропоновано згадати якомога більше різних маніпулятивних висловлювань,
які б підходили до наданих ними прикладів маніпуляцій. Наприклад: 1) well
why are you so aggressive? 2) somehow you have already been thinking for a very
long time... 3) are you the person, who may so easily be deceived? 4) it looks, as if
you do not understand all seriousness of the position ... 5) well, I know, you will look
through all his violation, you are the man without complexes... 6) you don’t trust
anybody, I know 7) you haven’t fulfilled your promises! It is outrageous! 8) you have
absolutely misunderstood the situation.
Обізнаність у різноманітних прикладах можливих маніпулятивних
висловлювань важлива, оскільки в конфлікті опоненти часто вдаються до них, і
потрібна зброя для їхньої нейтралізації. Усі згадані учасниками висловлювання
були записані на дошці. Після цього студентам було роздано матеріал у вигляді
двох таблиць (4): про техніки психологічного самозахисту – протистояння
маніпулюванню (техніка нескінченного уточнення; техніка зовнішньої згоди,
або наведення туману; техніка англійського професора; техніка зіпсованої

32
пластинки) та про те, які можна використовувати прийоми в роботі з
маніпуляцією та агресією. (прийом «Я - вислів»; прийом «Давайте
розберемося»; прийом «Розкриття мотиву»; прийом «Рефреймінг»; прийом
«Утрирування»; прийом «переформулювання».
Після обговорення цих прийомів, студенти працюючи у групах,
спробували давати відповіді на маніпулятивні висловлювання, які вони
запропонували, з урахуванням знань про техніки самооборони та прийоми
роботи з маніпуляцією та агресією в режимі реального часу. Згідно умовам
вправи, кожен з учасників сідав у центрі перед всіма іншими. До нього
обов'язково кожен з учасників звертався з аргументами в стилі "перехід на
особистість". Учасник мав застосувати будь-яку техніку та прийом, окрім
образи, хамства і відповідного "наїзду". По черзі, всі гравці ставали мішенню
"маніпуляторів". В ході гри було порушено широко коло особистісних тем для
маніпуляцій. Більшість учасників справилася з завданням.
Після гри, з учасниками було обговорено найбільш вдалі приклади
"відбивання" атак "маніпуляторів" та приклади, коли учасники губилися: що
допомогло, чи, навпаки, перешкоджало у виконанні завдання.
За підсумками проведення практичних занять з англійської мови з
інтегруванням вправ з техніками протистояння мовному маніпулюванню,
можна сказати, що процес інтегрування лінгвоконфліктологічного аспекту
пройшов успішно та потребує подальших розробок.
Література:
1. Доценко Е. Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита.— М.:
ЧеРо, 1997. — 344 с.
2. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. - 2-е изд., доп. и перераб. СПб.:
Питер, 2005. - 400 с.: ил. - (Серия "Практикум по психологии")
3. Ковешникова М. Н. Речевая манипуляция и приемы речевого манипулирования //
XVIII Царскосельские чтения: материалы междунар. науч. конф. (22-23 апр. 2014 г.): в 3-х т.
/ под общ. ред. В. Н. Скворцова. СПб.: Ленингр. гос. ун-т, 2014. Т. 1. С. 387-394.
4. Сидоренко Е. В. Тренинг влияния и противостояния влиянию. СПб.: Речь, 2005.
5. Шостром, Э.Человек-манипулятор. Внутреннее путешествие от манипуляции к
актуализации/ Э. Шостром. –М.: Апрель-Пресс, Психотерапия, 2008. –192с.

ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

У ТЕХНІЧНОМУ ВУЗІ

Оксана Зарівна
кандидат педагогічних наук, доцент
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Як нам відомо, дисципліна «Іноземна мова» не є профілюючим

предметом в технічному вузі. Тому багато першокурсників, спочатку підходять
до вивчення іноземної мови не дуже серйозно. Студенти, які закінчили
спецшколу, гімназію або ліцей сподіваються на знання, які вже отримали в
середньому навчальному закладі. У той час як випускники міських, а особливо
33
сільських загальноосвітніх шкіл сподіваються, що до них не будуть
пред'являтися занадто високі вимоги. Але і ті й інші, звичайно ж, глибоко
помиляються. По-перше, система навчання в вузі кардинально відрізняється
від шкільної, так вона в значній мірі розрахована на високий рівень свідомості,
побудована на інтересі студентів, вимагає великої самостійної роботи на
заняттях. По-друге, в технічному вузі вивчення іноземних мов приділяється
особлива увага, з огляду на той факт, що в сучасному суспільстві успішне
оволодіння професією залежить не тільки від отриманих у вузі знань, а й від
уміння фахівця стежити за передовими методиками і технологіями. Одним з
найважливіших завдань викладання іноземної мови в немовному вузі - це
навчання читанню спеціальної літератури, так як справжній професіонал
повинен постійно вдосконалювати і оновлювати накопичені знання,
підвищувати рівень своєї кваліфікації шляхом вивчення нової технічної
літератури. По-третє, при роботі з професійними текстами студенти
стикаються зі спеціальною термінологією, особливою загальнонауковою
лексикою, з якою їм не доводилося зустрічатися раніше. Метою даного
дослідження було встановити ставлення студентів I і II курсів до вивчення
іноземних мов у технічному закладі, з'ясувати, якими мотивами вони керуються
при вивченні іноземної мови, запропонувати шляхи підвищення мотивації до
вивчення іноземних мов. Багато студентів аргументують, що знання іноземних
мов необхідно людям, які отримують вищу освіту, як для самовдосконалення,
так і для вирішення професійних завдань у майбутньому. На думку більшості
студентів, вивчати іноземні мови слід на I і II курсах, так як, по-перше, ще свіжі
в пам'яті знання, отримані в школі, по-друге, в цей період навчання студенти в
основному вивчають загальні предмети. Студентам часто не вистачає мотивації
для ефективного оволодіння іноземною мовою. Оптимізувати процес навчання
можна через підвищення внутрішньої і зовнішньої мотивації студентів до
вивчення іноземних мов як непрофільного предмета. Правильна організація
завдань, побудова процесу навчання з використанням моделі професійно-
орієнтованого спілкування, може підвищити внутрішню мотивацію. У той час
як створення можливостей і умов для виконання поставлених завдань,
врахування вікових та інтелектуальних особливостей студентів, надання
допомоги у виборі і оволодінні індивідуально прийнятного способу навчання
здатні підвищити зовнішню мотивацію учнів.
Таким чином, важливою умовою оптимізації процесу навчання студентів
іноземних мов в немовних ВНЗ є облік індивідуально психологічних
характеристик студентів, педагогічна майстерність викладача, його вміння
надати професійну спрямованість викладання, творчо використовувати виховні
можливості свого предмета.
Література:
1. Магазова, Н.З. Мотивация овладения профессионально ориентированным чтением
на иностранном языке / Н.З. Магазова // Методика обучения иностранным языкам в системе
непрерывного образования: сб. науч. тр. / Гл. ред. Е.А. Маслыко. – Минск: Высшая школа,
1991.- С. 112-120.

34
 МОТИВАЦИЯ К САМООБРАЗОВАНИЮ ПРИ ИЗУЧЕНИИ
ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКА СОВРЕМЕННЫМ СТУДЕНТОМ

Инна Зуева
преподаватель английского языка высшей категории
Электромеханический колледж ХНУГХ им. А.Н. Бекетова

Подготовка компетентного специалиста является важной составляющей

современной системы профессионального образования. Тенденция сокращения
аудиторных часов и вынесение большого количества тем на внеаудиторную
самостоятельную работу присуща современному учебному заведению. Поэтому
готовность к самообразованию выступает необходимой составляющей процесса
подготовки конкурентоспособных специалистов в соответствии с современным
социальным запросом. Эффективность формирования готовности к
дальнейшему самообразованию обеспечивается путём соблюдения
необходимых организационно-педагогических условий, направленных на
обеспечение студентов технологиями самообразования.
Самообразование – часть непрерывного образования, это активная
познавательная деятельность, которая осуществляется по личной инициативе
человека в форме коллективной или индивидуальной самостоятельной работы
по овладению знаниями. Необходимо пробудить у студента желание
заниматься самообразованием. А эффективным мотивом самообразования
является познавательный интерес, стремление к самоутверждению.
Основными критериями формирования мотивации изучения
иностранного языка студентами нашего неязыкового учебного заведения
(согласно опросу) являются:
1) чёткое видение студентом сферы применения своих знаний;
2) эмоции, которые вызывает процесс обучения;
3) необходимость получения высокого балла.
Вспомним прописную истину: человек включается в любой вид
деятельности тогда, когда есть потребность в этом, то есть присутствует мотив
к работе.
Преподавателю необходимо не заставлять студента заниматься
самообразованием, а заинтересовать. Необходимо использовать разнообразные
приемы и интересный для студента, современный лексический материал. Не
забываем использовать человеческое любопытство!
Вот как пишет об этом Л.С. Выготский: «Общим психологическим
правилом выработки интереса будет следующее: для того чтобы предмет нас
заинтересовал, он должен быть связан с чем-либо интересующим нас, с чем-
либо уже знакомым, и вместе с тем он должен всегда заключать в себе
некоторые новые формы деятельности, иначе он останется безрезультатным.
Совершенно новое, как и совершенно старое, не способно заинтересовать нас,
возбудить интерес к какому-либо предмету или явлению. Следовательно, чтобы
поставить этот предмет или явление в личные отношения к ученику, надо

35
сделать его изучение личным делом ученика, тогда мы можем быть уверены в
успехе. Через детский интерес к новому детскому интересу — таково правило».
Анализ информационных источников и собственный опыт преподавания
даёт возможность определить наиболее эффективные технологии для
формирования компетентности самообразования:
- личностно ориентированные;
- проблемные;
- проектные;
- интерактивные.
Основные методы этих технологий предполагают:
- самостоятельную работу;
- проблемные и творческие задания;
- поисковую и исследовательскую деятельность;
- работу в парах, малых группах.

ДОСВІД ПРОВЕДЕННЯ ТЕСУВАННЯ STANAG 6001 ДЛЯ

ВЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НА БАЗІ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ГРАВДІЇ УРАЇНИ

Лариса Каліберда
старший викладач мовного відділу,
Євгенія Лисенко
викладач мовного відділу
Національна академія національної гварідії України

Важливого значення з огляду на Європейську інтеграцію освіти України

набувають питання професійної іншомовної підготовки спеціаліста. Іноземна
мова все давно перестала бути самоціллю, вона стала інструментарієм для
підготовки вузькопрофесійних фахівців. Мотиваційний елемент особливо
проявляється, коли Збройні сили України беруть участь у миротворчих
операціях або співпрацюють з представниками НАТО. Метою статті є
дослідження особливості іншомовної підготовки військовослужбовців до
тестування за стандартами мовленнєвих рівнів STANAG 6001, а також
висвітлюється досвід проведення мовного тестування STANAG 6001 серед
військовослужбовців Національної гвардії України а саме слухачів інтенсивних
курсів з вивчення англійської мови.
До основних проблемних питань підготовки військових фахівців
належить практична відсутність автоматизованих систем забезпечення
оперативного контролю за ходом процесу навачання іноземними мовами та
повної інформації про кожного військовослужбовця, починаючи з анкетних
даних, кількості володіння іноземними мовами, результатів тестування та рівня
знань кожної мови. Тести не лише більш якісний, але й більш об’єктивний засіб
оцінювання рівня засвоєних у процесі навчання знань, об’єктивність якого

36
досягається шляхом стандартизації процедур проведення та перевірки
показників Тести надають необхідну при проведенні моніторингу знань
можливість коректного порівняння рівня підготовки фахівців.
Потреба у висококваліфікованих спеціалістах військового профілю, які на
належному рівні володіють мовою, постійно зростає. Причиною цьому є
визначений курс України на інтеграцію з Європейським Союзом, поглиблення
міжнародного співробітництва, що передбачає практичну взаємодію з різними
родами військ країн-членів НАТО і загалом реформація Збройних сил України
у напрямку наближення до стандарті альянсу.
У статті висвітлюється досвід проведення мовного тестування STANAG
6001 серед військовослужбовців Національної гвардії, а саме слухачів
інтенсивних курсів з вивчення анлйської мови вивчення. Мета данного
тестування є виявлення можливостей актуалізації даного досвіду для
удосконалення мовної підготовки у військовослужбовців НГУ. Підкреслюється
значущість впровадження стандартизованих рівнів володіння іноземною мовою
для досягнення уніфікації іншомовної освіти військових в умовах модернізації
системи украінської освіти освіти
На сучасному етапі перед украінськими військовими стоїть завдання
високоякісної професійної підготовки військових кадрів для Національної
гвардії, які здатні здійснювати свої обов'язки як в сфері професійної діяльності,
так і в процесі здійснення міжкультурної комунікації з представниками сил
НАТО. У зв'язку з цим якісним змінам піддається система іншомовної освіти
військових, необхідність модернізації, яка підкреслюється у всіх керівних
освітніх документах і викликана недостатнім рівнем володіння іноземними
мовами військовослужбовців Украіни.
Одним з напрямків модернізації мовної підготовки військовослужбовців
сучасні дослідники (Безносюк О. О., Канова Л. П, Балабін, В.В. та ін.)
вважають уніфікацію і стандартизацію іншомовної освіти, в тому числі в оцінці
знання іноземної мови курсантами та слухачами військово-навчальних закладів
засобами мовного тестування STANAG 6001. Стандартизація оцінки рівня
володіння іноземною мовою досягається шляхом впровадження уніфікованої
системи мовного тестування типу STANAG для військових, яка має
враховувати вітчизняний і зарубіжний досвід розробки та проведення тестів з
урахуванням сучасних міжнародних вимог. Останнім часом з'явився ряд
публікацій, присвячених застосуванню тесту STANAG в Литві, Албанії,
Польщі, Узбекистані, Україні та ряді інших країн , в яких відзначаються як
позитивні, так і проблемні аспекти проведення даного тесту. STANAG ( «NATO
Standardization Agreement» STANAG 6001) - це міжнародна угода про
стандартизацію НАТО в галузі оцінки рівня знань по двом мовам (англійської
та французької) між країнами учасницями НАТО, прийняте в 1970-і роки,
перевидане в 2010 р. В даний час 48 країн використовують критерії оцінки
знання іноземної (англійської) мови, запропоновані Бюро Міжнародного
Мовного Співробітництва BILC (the Bureau for International Language
Cooperation) в документі STANAG 6001.На жаль, не існує єдиної структури або

37
організації, яка б розробляла тестові матеріали по STANAG 6001. Кожна країна
несе відповідальність за розробку і проведення тестів.
Так, з 2015 року Мовний відділ Національної гвардії Украіни бере участь
в розробці і проведенні рівневих тестових завдань по STANAG для офіційної
сертифікації військовослужбовців України. Офіційно сертифікація почалася з
2015 року із залученням ряду військових вузів, що значно підняло престиж
мовної підготовки серед військових.. Проходження мовної підготовки і
сертифікації стало особливо важливим з 2017 року з затвердженням Наказом
Міністреством ооборони «Інструкції про курси іноземних мов у Збройних
Силах України» від 23.05.2017 №286. У інструкції визначені основні
положенняя про організацію мовних курсів вивчення іноземної мови,
стажування за кордоном військовослужбовців армії України. На базі мовного
відіділу Національної академії НГУ, який відповідає не тільки за мовну
підготовку військоволужбовців НГУ, був створений відділ, що відповдає за
проведення мовного тестування (STANAG) і методичного супроводу мовної
підготовки та тестування військовослужбовців Національної гвардії Украіни
України. Також мовний відділ НАНГУ безпосередньо розробив методичні
рекомендації, що визначали мету, порядок, методику підготовки та проведення
тестування, спрямованого на визначення рівнів сформованості умінь і навичок
за чотирма базовими видами мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння,
читання, письмо) в рамках стандартизованого мовного рівня 2, що відповідає
вимогам стандарту НАТО STANAG 6001.
Рівень володіння іноземною мовою визначається за допомогою
дворівневих мовних тестів, що містять тестові завдання рівнів СМР 1 та СМР 2
з урахуванням норм Міжнародного мовного стандарту STANAG 6001 та
відповідних рекомендацій Кембриджського університету. Технологія
іншомовної підготовки військовослужбовців до тестування згідно
стандартизованих мовних рівнів передбачає розвиток мотивації навчання
курсантів, оволодіння різними видами знань та вмінь, поетапне формування
вмінь монологічного і діалогічного мовлення, знайомство військовослужбовців
із нормами мовленнєвого етикету, залучення до мовленнєвої діяльності згідно з
умовами і завданнями ситуацій спілкування, формування вмінь аналізу і
коригування, самоконтролю і взаємоконтролю мовленнєвої діяльності.
Результати тестування показали, що найбільшу складність у тестованих
викликали завдання з письма та аудіювання, що було згодом враховано в
плануванні навчальних занять і при підготовці до здачі тесту.
Так, в частині аудіювання перевірялася здатність сприймати розмову
громадської та професійної тематики; в говорінні - спілкуватися в звичайних
соціальних і робочих ситуаціях; в читанні - читати просту автентичну
літературу з вивченої тематики; в листі - вести особисту і робочу
кореспонденцію, писати службові записки, прості опису людей, фактів, подій.
Матеріали для завдань відбиралися з газет, брошур, довідкової літератури,
інтернету. Метод письмового контролю застосовується за допомогою
стандартизованих тестових завдань (STANAG 6001) та розроблених авторських

38
завдань на основі основних підручників для військових Campaign 1 та Campaign
2, які допомагають готувати майбутніх офіцерів до здачі екзаменів
міжнародного військового зразка
Викладачі відділу також проводили тестування військовослужбовців, що
проходили навчання на постійно діючих курсах вивчення іноземної мови
(англійської) за програмою STANAG 6001, організованих в 2016 р в рамках.
Проходження мовної підготовки і сертифікації стало особливо затребуваним з
20017-2019 року. Якщо в 2014/2015 навчальному році, згідно зі звітами відділу
по мовним курсам і тестуванню, лише 30 офіцерів були тестовані, то в період з
2016-2019 – більше 300 офіцерів.
У 2017-2018 навчальному році вперше курсанти 4 курсу складали іспит,
матеріали для якого були підготовлені відповідно до вимог STANAG. Перший
досвід такого тестування показав широкий спектр проблем, з якими довелося
зіткнутися викладачам відділу: недостатня методична підготовленість в
розробці і проведенні тестів, організаційні та технічні труднощі. Інша
проблема – це недостатня мовна підготовка військовослужбовців за рівнями
STANAG 6001.
Добре відомий факт, що найкращі результати у вивченні іноземної мови
досягаються за рахунок постійної та активної участі. У зв’язку з цим кожен
викладач, який працює в такій групі декількох рівнів, повинен бути дуже
уважним щодо вибору і розробки стратегії, яка може допомогти стимулювати
військових слухачів нижчих мовленнєвих рівнів взяти активну й ефективну
участь у заняттях. У вирішенні цих проблем велику допомогу надавали
співробітники і викладачі BILC (Bureau for International Language Co-operation),
з яким мовний відділ тісно співпрацювала з середини 2016 року. Крім того,
позитивний вплив надавали і закордонні стажування викладачів мовного
відділу в Канаді, Франції, де вони мали можливість ознайомитися з системою
мовного тестування іноземних військовослужбовців.
Таким чином, аналіз досвіду проведення тестування STANAG 6001 та
сучасні вимоги до рівня іншомовної професійної комунікативної
компетентності випускника військового освітнього закладу доводить
необхідність актуалізації даного досвіду, розробки і застосування такої системи
мовної підготовки та тестування військовослужбовців, яка б передбачала
навчання і оцінку володіння іноземною мовою в усіх видах мовленнєвої
діяльності, стимулювала бажання вивчати іноземні мови як для виконання
професійних обов'язків, так і для саморозвитку і самоосвіти, а також
передбачала розвиток міжнародного співробітництва в іншомовному освіту.
Література:
1.Балабін, В.В. Проблеми мовної підготовки в Збройних Силах України / В.В. Балабін
/ Наука і оборона. – 2007. – № 2. – с.42-46.
2.Балабін, В.В. Спеіфікація українського варіанта мовного тесту за стандартом НАТО
«STANAG 6001» / В.В. Балабін // Мова і культура: Зб. наук. Праць. – – Вип 6, т. VII. – С. 125-
131.

39
 3.Jaup, Zenuni. STANAG 6001 in the Albanian Armed Forces [Electronic
resource]/Jaup,Zenuni.URL:http://www.academia.edu/1245769/STANAG_6001_in_the_Albanian_
Armed_Forces (accessed: 10.2017)
4.Jasiński, Paweł. Different exams. [Electronic resource] / Paweł Jasiński. – URL:
http://channels.feeddigest.com/news?id=458930617 (accessed: 08.10.2017)
5.Pranculienė, Aušrelė. Testing Language in the NATO STANAG Context // Studies about
Languages. – 2013. – № 22. – P. 119-123. – URL: DOI: 10.5755/j01.sal.0.22.2969 (accessed:
08.10.2017)
6.NATO Standardization Agreement (STANAG) 6001 (Edition 4) (2010).
7.Mellor-Clark S. Campaign 1. English for the Military / Simon Mellor-Clark, Yvonne
Baker de Altamirano. − Macmillan Publishers Limited, 2004. − 160 p.
8. Mellor-Clark S. Campaign 2. English for the Military / Simon Mellor-Clark, Yvonne
Baker de Altamirano. − Macmillan Publishers Limited, 2005. − 96 p.

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ МОТИВАЦІЇ СТУДЕНТІВ ДО ВИВЧЕННЯ

ДРУГОЇ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Наталія Карабітськова,ст. викладач

Катерина Пашнєва, асистент
Харківський торговельно-економічний
інститут КНТЕУ

Входження України в європейський простір вимагає переходу системи

освіти у якісно новий рівень. Розширення співробітництва України з іншими
державами та поглиблення міжнародних зв’язків, інтеграція всіх сфер життя
робить іноземні мови необхідними в практичній і реальній діяльності людини.
Але в сучасних психолого-педагогічних дослідженнях недостатньо чітко
розроблена система педагогічного впливу на особистість студента з метою
рефлексивного розвитку пізнавальних можливостей, мало досліджені
особливості саморозвитку студента в процесі викладання іноземних мов.
Опрацювання теоретичного матеріалу з проблеми мотивації навчальної
діяльності дало змогу констатувати, що структура мотивації навчальної
діяльності не є раз і назавжди сформованою, вона постійно змінюється.
Формування мотивації є процесом виключно внутрішнім, і ззовні можуть
задаватись лише мотиватори, а не самі мотиви. Вплив дискретних та
процесуальних мотивів на різних етапах навчання мають різну потенційну
силу, але лише за умови достатньої сили обох видів мотивів можлива активна
робота студентів на заняттях. Насправді мотивованою навчальна діяльність
може бути лише за умови існування певної потреби і усвідомлення студентом
можливості задоволення цієї потреби при спрямуванні своєї активності на
виконання навчального завдання [1].
Відомо, що внутрішнім стимулом активізації пізнавальної діяльності
студентів, рушійною силою, джерелом формування та розвитку інтелектуальної
активності й самостійності є пізнавальні потреби. Пізнавальний інтерес – це
якість особистості, основа активності та самостійності, яка складає основу
мотиву самостійної діяльності. Слушно вважає М. Сметанський, що активність,
40
самостійність і мотивацію ми розглядаємо як поняття, тісно взаємопов’язані,
оскільки «лише тоді, коли студенти матимуть можливість виявляти ініціативу,
самостійність і творчість, можна чекати належної мотивації навчальної
діяльності».
Значний вплив на формування освітніх стратегій у ХХ ст. мав
американський психолог і педагог К. Роджерс, який вважав, що основна
мотивація поведінки людини – безперервний пошук особистісного росту і
саморегуляції, завдяки чому і здійснюється саморозвиток особистості. У
системі поглядів К. Роджерса на навчання, які він успішно випробував у
практичній діяльності, важливі для нашого дослідження такі аспекти:
орієнтація студентів на самонавчання, або за виразом К. Роджерса, значуще
навчання (significat learning) [2, с. 127], орієнтація викладача на перебудову
особистісних установок і цінностей, які реалізуються в міжособистісному
спілкуванні зі студентами, та нових методах навчання.
Для організації самостійної роботи важливим є врахування видів
мотивації студентів різних спеціальностей при вивченні іноземних мов.
Стосовно навчання іноземної мови виділяються три види мотивації:
1) мотивація, пов’язана з перспективою використання мови в майбутній
діяльності (зі свого фаху, у поїздці за кордон тощо); 2) мотивація, пов’язана з
перспективою застосування набутих на заняттях знань і умінь в позааудиторній
роботі – у виступах на вечорах, конкурсах, олімпіадах, в читанні газет і
журналів тощо; 3) мотивація, пов’язана з постановкою викладачем на занятті
задач, що поступово ускладняються, і організацією різних форм їх виконання.
Мовне портфоліо розроблено з метою стимулювати вивчення іноземної
мови згідно з будь-яким загально рекомендованим рівнем упродовж усього
життя людини; зробити процес вивчення мови більш прозорим та ясним;
формувати самоосвітню компетентність студента, що дозволяє йому
аналізувати й усвідомлювати власний шлях навчання, а також впливати на
нього; формувати інноваційну особистість студента, розвивати вміння
конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі; ставити
перед собою завдання й поетапно розв’язувати їх; створювати мотивацію
навчальної діяльності.
Література:
1. Приходько М. Шляхи підвищення мотивації вивчення англійської мови студентами
НТУУ «КПІ» [Електронний ресурс] / М. П. Приходько. – Режим доступу
: http://www.rusnauka.com/SND/Pedagogica/5_prihod_ko1.doc.htm.
2. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека : Пер. с англ. / Общ.
ред и предисл. Исениной Е. И. – М. : Издательская группа «Прогресс», «Универс», 2010. –
480 с.

ACTIVITIES AIMED AT ENRICHMENT OF DENTISTRY

STUDENTS’ ORAL FLUENCY

Ірина Козка,
кандидат філол. наук, доцент
41
 Ольга Ткаченко,
викладач
Харківський національний медичний університет
Doctor-patient interaction is one of the most important domain and genres of
ESP for medical students. Teachers have created numerous exercises to develop
students’ oral habits and skills. We have conducted a survey among the students of a
dentistry department. When they were asked a question which genre they considered
the most important in their future professional work in a foreign language, 83% of
them answered that it was a genre of oral communication between a doctor and a
patient.
The task of a teacher is to instruct the students to use the necessary sets of
vocabulary and grammar structures, to master coping with enormous amount of
words and their usage in the appropriate situations of the domain of medicine. We
propose some activities for mastering fluency skills of oral communication:
Task 1. Working on the topic “Profile of a Student – Dentist” it’s advisable to
put such sentence heads in the box: - I want to be a dentist because… - I’m good at…
- One day, I hope to… - Next year … - I’ve worked… - I really don’t like…- I would
like to work….
Task 2. Read this profile of a student-dentist. Do you have anything in common
with it?
Yana is studying for a diploma in dentistry at a medical university. She wants
to be a dentist because she is interested in current dentistry technologies and cosmetic
surgery, she likes working with people and she’s interested in natural sciences but she
really doesn’t like doing paperwork. She would like to work in a dentist clinic
because she really enjoys working with people. She graduated from a medical college
with a nursing diploma. One day, she hopes to work in a dentist clinic in Kharkiv
which she saw on television. She’s good at talking with people and making them feel
comfortable and she’s very organized. In her free time she attends dancing classes
and dreams of playing the guitar.
Task 3. Imagine that you are Yana. Speak about yourself using the information
presented above. This activity is not only aimed at mastering oral skills of
communication but encourages grammar revision and vocabulary refreshing. Also it
is interesting for the students as it appeals to their personalities, their hobbies, asking
to speak about themselves.
Task 4. Project. Go online and try to find the answers to the questions:
What’s the starting salary for a qualified dentist in Ukraine? How much annual
leave does a dentist get? How many hours a week does a dentist work? What English
language and medical exams do you need to pass to work in Europe? What grades
can a dentist have?
Task 5. Search the word expression “managing of teeth diseases” at the
bookstore www.amazon.co.uk What’s the first book that comes up? Are you
acquainted with it?
Task 6. Find a site that advertises dentist specialties. Find a job that would
interest you in the future and find these details if possible: Duties – Salary and

42
benefits – How to apply – Closing date for application – location – How long does it
take you to get to your future work? – Which transport can you get there by?
Task 7. Work with a partner. Look at these pieces of equipment. Do you know,
or can you guess, what they are for? (Hand pieces, gloves, bur, air-turbine, forceps,
clamps, syringe, scaler, chisel, rasp, floss, sterilizer, mirror, etc.).
We may conclude that all these tasks will be efficient in an English lesson with
the students of the dentistry faculty. The major focus in a situation stimulating a real
one should be on the activities which encourage oral communication the students
meet in their future medical career.
References
1. Bailey K. M. Practical English Language Teaching: Speaking. Ed. D. Nunan / K. M.
Bailey. – McGraw - Hill, 2005. – 199 p.

ЕТАПИ ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНОГО ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ

Й ІНШОМОВНОЇ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ
МАЙБУТНІХ ПОЛІТОЛОГІВ

Алла Кордонова,
канд. пед. наук, старший викладач
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний
університет імені К. Д. Ушинського»

Докорінні зміни, що відбуваються сьогодні в громадському житті нашої

держави, обумовлені прагненням громадян України до найскорішої
євроінтеграції. Ці зрушення формують нову політичну реальність, що
характеризується, з одного боку, глобальною поінформованістю суспільства
про поточні політичні процеси, а з іншого – такою їх багатомірністю та
контроверсійністю, що потребує професійного підходу до їх висвітлення,
обговорення, аналізу, коментування й прогнозування їхніх можливих наслідків.
Усі зазначені операції виконуються політологами, однією з базових вимог
до підготовки яких у сучасних умовах є також вільне володіння професійним
англомовним мовленням.
Зі сказаного випливає необхідність формування у фахівців даної галузі
двох видів компетентностей, необхідних для якісного виконання ними їхніх
обов'язків: професійної й іншомовної мовленнєвої.
Цей процес є тривалим і складним, тому ми повинні забезпечити
студентів дорожньою картою для подолання труднощів, з якими вони
стикнуться при опануванні професійного змісту та його відтворенні
англійською мовою, тобто розподілити його на етапи. У визначенні даного
поняття ми згодні з Р. Мартиновою, яка вважає, що «етап – це часовий відтинок
навчального процесу, упродовж якого студенти досягають певної стадії
розвитку – при цьому враховуються всі компоненти результативності їхньої
навчально-пізнавальної діяльності: знання, навички, вміння, світоглядні і
поведінкові якості, творчі здібності» [2, c. 165]. При цьому важливою для нас є
точка зору Л. Виготського, який визначає їх як послідовно змінювані зони
43
актуального розвитку і зони найближчого розвитку, тобто виконання одного з
етапів розвитку – зони найближчого розвитку можна прогнозувати лише після
вивчення і здійснення зони актуального розвитку [1, c. 110]. Це означає, що всі
етапи формування професійної й іншомовної мовленнєвої компетентностей є
взаємопов’язаними, тобто на них навчальний матеріал поступово
ускладнюється як в смисловому, так і в лінгвістичному плані.
Під поняттям «професійна компетентність майбутніх політологів» ми
розуміємо комплексне явище, що ґрунтується на їхній потребі виконувати
спеціальні завдання в сфері політології, і охоплює глибокі теоретичні знання
цієї дисципліни, вміння висвітлювати, аналізувати та прогнозувати поточні
політичні події, а також здатність регулювати власну професійну діяльність,
оцінювати і коректувати її відповідно до сучасної політичної реальності.
У свою чергу, «іншомовну мовленнєву компетентність майбутніх
політологів» визначаємо як комплексне явище, що ґрунтується на потребі
здійснювати професійну діяльність іноземною мовою та охоплює іншомовні
знання, навички й уміння, необхідні для фахового іншомовного висвітлення,
аналізу й прогнозування поточних політичних подій, а також здатність
визначати стратегію дискурсу, що обговорюється, коректувати й оцінювати
його результати.
Як свідчать дані визначення, професійна й іншомовна мовленнєва
компетентності майбутніх політологів мають подібний понятійний апарат у
вигляді відповідних ідентичних складових, які підпорядковуються як у сутності
свого виявлення, так і в наступній реалізації. Ними є: знання політологічної
інформації та необхідного для її вираження іншомовного лексико-граматичного
матеріалу; навички оперування ним у навчальній діяльності; уміння викладати,
аналізувати, прогнозувати політичні процеси у власному підготовленому й
непідготовленому мовленні. Поступове формування зазначених
компетентностей у майбутніх політологів відбувається, на наш погляд, на таких
етапах, як: когнітивний, навчально-діяльнісний та інтегрований.
На когнітивному етапі студенти повинні набути іншомовних лексико-
граматичних знань, а також сформувати навички оперування ними у власних
словосполученнях та реченнях. При цьому відбір зазначеного матеріалу цілком
залежить від професійної теми, що вивчається. Іншомовна складова залежить
від професійних знань: а) у лексичному наповненні, граматичному способі
вираження професійного змісту; б) в автоматизмі, тобто побіжності вживання
лексико-граматичного матеріалу, відповідного до професійної тематики в
простих мовленнєвих зразках. Студенти повинні знати зазначений лексичний
матеріал, вживати його в поєднанні з раніше вивченим побіжно та
безпомилково у словосполученнях та реченнях з регламентацією часу.
На навчально-діяльнісному етапі розвиваємо в студентів передмовленнєві
вміння вживати даний лінгвістичний матеріал у різних видах мовленнєвої
діяльності, тобто викладати, аналізувати, прогнозувати поточні політичні
процеси з використанням різноманітних опор та програмуванням обсягу
висловлювання: від відповідей на деталізовані питання до професійних

44
англомовних текстів, створення власного мовлення, ґрунтуючись на
деталізованих словах і виразах до роботи з ключовими питаннями та виразами.
На інтегрованому етапі навчаємо студентів готувати власні доповіді із
вживанням усієї лексики та граматики, вивченої на попередніх етапах. Для
підготовки такої продукції вони повинні виконувати такі методичні дії, як:
вивчальне читання ситуаційно-обумовлених професійних текстів і семантизація
за допомогою перекладу тих мовних явищ, які не вдалося зрозуміти, на підставі
мовної і контекстуальної здогадки; короткий письмовий виклад змісту кожного
відібраного тексту із зазначенням усіх бібліографічних даних; сортування
отриманих матеріалів за сенсом: а) що відповідає думці того, хто пише; б) що
не відповідає думці того, хто пише; поєднання наявних та наново здобутих
знань у нові семантичні блоки; компонування отриманих блоків у чорновий
варіант доповіді; читання складеного тексту в його першому, чорновому
варіанті; вибір зі словника додаткового мовного матеріалу, за допомогою якого
можна підтвердити думку інших авторів; написання посилань з їх позитивними
коментарями; написання вдосконаленого варіанту доповіді з використанням
результатів попередньої роботи; вибір зі словника додаткового мовного
матеріалу, за допомогою якого можна спростувати думку інших авторів;
написання посилань з негативними коментарями; доповнення попереднього
варіанту доповіді реченнями, в яких висловлюється власна позиція того, хто
пише; вибір зі словника додаткового мовного матеріалу, за допомогою якого
можна виразити перспективи вирішення досліджуваної проблеми; написання
всіх необхідних, на думку того, хто пише, речень гіпотетичного характеру;
написання вдосконаленого варіанту доповіді, що включає речення: а) що
підтримують думку інших авторів; б) що критикують позиції інших авторів і
пропонують свій варіант вирішення проблеми; в) гіпотетичного характеру, що
дозволяють подати рішення досліджуваної проблеми в динаміці її розвитку;
написання розгорнутого вступу до доповіді, що розкриває актуальність і
значущість зазначеної політологічної теми; написання плану викладу думок в
його короткому й розгорнутому варіантах; усний виклад змісту доповіді
іноземною мовою; відповіді на запитання слухачів та дискусія з ними.
Вважаємо, що такий поділ процесу формування професійної й
іншомовної комунікативної компетенцій на описані вище етапи обумовить
якісну підготовку майбутніх політологів до виконання їхніх професійних
обов’язків англійською мовою.

Література:
1. Выготский Л. С. Мышление и речь. Проблемы психологического развития ребёнка.
Москва, 1956. 519с.
2. Мартынова Р. Ю. Цілісна загальнодидактична модель змісту навчання іноземних
мов : монографія. Київ : Вища школа, 2004. 454 с.

45
 ЗАСОБИ АКТИВІЗАЦІЇ КОМУНІКАТИВНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ
СПРЯМОВАННОСТІ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ПРИ
НАВЧАННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Олена Косенко,
викладач іноземної мови, вища категорія
Харківський радіотехнічний коледж
Метою навчання іноземним мовам у навчальних закладах є формування у
студентів професійної комунікативної компетенції шляхом розвитку та
вдосконалення усіх видів мовленнєвої діяльності: читання, говоріння, письма,
аудіювання. Для успішного оволодіння іноземною мовою необхідна
комунікативна спрямованість навчального процесу та інтерактивні методи
навчання та викладання, метою яких є створення комфортних умов навчання, за
яких кожен студент відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність.
Для підвищення ефективності процесу навчання необхідна наявність
трьох компонентів спілкування, а саме: комунікативний (передача та
збереження інформації), інтерактивний ( організація взаємодії у спільній
діяльності), сприйняття та розуміння людини людиною. Тобто інтерактивними
можна вважати технології, які здійснюються шляхом активної взаємодії
студентів у процесі навчання.
Студенти набувають комунікативної компетенції – здатності
користуватись мовою залежно від конкретної ситуації. Відповідно усі вправи та
завдання повинні бути комунікативно виправданими дефіцитом інформації
(information-gap, choice, feedback). Мовленнєва взаємодія студентів проходить
за співучастю викладача в найрізноманітніших формах: парах, тріадах,
невеликих групах, з усією групою. З самого початку студенти оволодівають
усіма чотирма видами мовленнєвої діяльності при обмеженому використанні
рідної мови. Оцінюється не тільки правильність, але й швидкість усного
мовлення та читання. Для досягнення комунікативних вмінь викладач іноземної
мови використовує новітні методи навчання, що поєднують комунікативні та
пізнавальні цілі. При організації роботи студентів викладач чітко визначає
мету та кінцевий результат. Залежно від форми роботи обирається певна
методика. Для ефективної роботи студентів викладач створює необхідні умови
та організаційно-методичне забезпечення. При цьому особливого значення
набувають уміння та навички студентів, професійно-орієнтовані задачі-
завдання, визначення вимог до знань, умінь та навичок студентів. Всі
матеріали повинні бути підібрані з урахуванням майбутньої спеціальності.
Використання ком’ютерної техніки та спеціалізованих ком’ютерних
програм з вивчення іноземних мов доповнює та підсилює традиційну методику
та дозволяє студентам розвивати навички мовлення, читання та аудіювання. Це
сприяє позитивному ставленню студентів до навчального матеріалу, бажанню
більше знати за обраною спеціальністю, зацікавленності в одержанні
додаткової інформації, прагненню до освіти.

46
 Раціональна організація навчання залежить від цілеспрямованості занять
та широкому використанні прийомів ефективного контролю, які дають точну
інформацію про кожний етап навчання. Особливо слід відзначити ефективність
діалогічного спілкування. Діалогічне спілкування дає можливість
співрозмовникам виражати свої думки, почуття, переживання, поділитися
своєю точкою зору. Наслідком такої роботи є розширення словникового запасу
студента, зростання комунікативної активності, підвищення інтересу до
процесу навчання.
Таким чином, комунікативна та професійна спрямованість навчання з
використанням інноваційних методів навчання, надають можливість
викладачам іноземної мови впровадити та удосконалити нові методи роботи,
підвищити ефективність навчального процесу та рівень знань студентів.
Література:
1.Ред. Салмай Н.М., Цибенко Н.В. // Органцізація навчально-виховного процесу. З
досвіду роботи вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. – 2007. – Випуск 10.

ВПРОВАДЖЕННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ПРОЕКТНОЇ МЕТОДИКИ У

НАВЧАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ
КОМУНІКАТИВНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ.

Тетяна Кривицька,
вчитель англійської мови, спеціаліст вищої категорії
Харківської спеціалізованої школи I-III ступенів № 156

Постановка проблеми. Значні технологічні та соціальні зміни

останніх десятиліть в українському суспільстві зумовили формування двох
взаємопов’язаних світових тенденцій – глобалізації та інтернаціоналізації.
Запорукою успішного міжнародного співробітництва є забезпечення
взаєморозуміння за допомогою вивчення спільної мови. Міжкультурне
спілкування в сучасному світі вимагає від фахівця оволодіння ним на рівні
користувача не однією, а кількома іноземними мовами. Особливо
важливим є розвиток багатомовної і полікультурної мовної особистості.
Мовна особистість у галузі іноземних мов – це показник здатності людини
брати повноцінну участь у міжкультурній комунікації, здатність реалізувати
себе в діалозі культур.
Актуальність дослідження полягає в урізноманітненні навчального
процесу, активізації пізнавальної діяльності учнів, розширення сфери їх
інтересів. Сучасним учням доступні найрізноманітніші джерела інформації, але
часто саме наявність готової інформації сприяє розвитку пасивності. Зникає
прагнення до пошуку, пізнання, творчості, тобто діяльності. Тому завдання
вчителя – зацікавити їх. Це можна зробити за допомогою інформаційних
технологій: (наприклад, презентації засобами SMART-BOARD), науково-
популярних фільмів, Інтернету тощо.

47
 З урахуванням соціокультурних вимог сьогодення освіта повинна мати
гуманістичне, особистісно-орієнтоване спрямування, унаслідок чого знання,
уміння й навички перетворюються із мети навчання в засоби розвитку
пізнавальних і особистісних якостей учнів. Школяр не може засвоїти
навчальний матеріал, який не відповідає потребі в його вивченні й не вимагає
розумового напруження в навчанні, не вимагає емоційних переживань. Тому,
все більшого значення набуває орієнтація навчання на різнобічний розвиток
учнів. Одним із важливих методів активізації пізнавальної діяльності учнів є
метод проектів.
Історично, метод проектів з’явився в середині XX століття, коли в
пошуках нових форм організації навчальних занять деякі школи звернулися до
досвіду ВНЗ. Система, при якій здійснюється поєднання занять у великих
аудиторіях, у малих групах та індивідуально одержала назву «план Трампа».
Вона була розроблена професором педагогіки із США Ллойдом Трампом у 60-х
роках XX століття і користувалась популярністю у школах Америки. У 80-х
роках план Трампа був модернізований у лекційно-семінарську систему
навчання, що дотепер використовується деякими педагогами (особливо під час
викладання
гуманітарних і природничо-наукових дисциплін).
Мета статті – довести, що проектна методика може бути продуктивно
використаною в практиці навчання іноземним мовам. Саме осмислення і
реалізація цього методу в новій соціально-культурній ситуації у світлі вимог
до освіти на сучасному щаблі суспільного розвитку дозволяє говорити про
проект як про нову педагогічну технологію, яка дозволяє ефективно
вирішувати завдання особистісно-зорієнтованого підходу в навчанні.
Об’єкт дослідження – метод проектів як один з методів навчання
англійської мови.
Предмет дослідження – використання проектної методики в навчанні
англійської мови.
Серед найпріоритетніших завдань дослідження, в даній роботі було
розглянуто такі питання:
1) теоретичні засади виникнення методу проекту як актуального продукту
сьогодення в системі сучасного навчання іноземним мовам;
2) абсолютна доцільність і вмотивованість використання проектної
методики для ефективної пошукової творчої діяльності у вивченні англійської
мови;
3) висвітлення психолого – педагогічних передумов виникнення
проектної методики в навчанні англійської мови;
4) практична форма застосування методу проекту для висвітлення теми
дослідження, що спонукає учнів розвивати й вдосконалювати всі види
мовленнєвої діяльності, а особливо-усне мовлення з виходом як на
підготовлене так і спонтанне говоріння.
Виклад основного матеріалу.

48
 І. Історико-педагогічні передумови виникнення та реалізації методу
проектів в освітній галузі. Проектна система навчання була відома ще у 20-ті
роки ХХ століття. На основі концепції прагматизму американського філософа
та педагога Дж. Д’юї його учень та послідовник Вільям Кілпатрик розробив
метод проектів. Інша його назва – метод проблем. Учні включалися
безпосередньо в активну практичну діяльність, через яку вони мали опанувати
теоретичні знання, необхідні для вирішення конкретного завдання, провідною
рисою якого було урахування інтересів учнів. З часом шляхи реалізації методу
проектів змінились, але суть його залишилась незмінною – стимулювання
інтересу учнів до певних проблем, вирішення яких передбачає оволодіння
учнями відповідними знаннями, шляхом практичного застосування яких є
проектна діяльність.
Метод проектів завжди застосовували широко, але не завжди послідовно,
що й стало першопричиною його заборони у 1931 році. З того часу цей метод
майже не використовувався ні в Росії, ні в Україні. Разом з тим він активно і
успішно впроваджувався в США, Великобританії. Німеччині, Італії, Франції та
багатьох інших країнах. Останнім часом у зв’язку зі становленням парадигми
особистісно-орієнтованої освіти, метод проектів переживає друге народження
як ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють
становленню особистості – суб’єкта навчальної діяльності та міжособистісних
стосунків. У процесі відродження методу проектів сьогодні перед педагогом
стоять ті ж завдання, що й перед його фундаторами, а саме - виховання людини,
“яка вміє працювати, постійно виявляючи свою ініціативу, яка ставить собі
широкі практичні завдання і може їх виконувати” (В.Кілпатрик). Отже, метод
проектів – це технологія реалізації діяльнісно-зорієнтованого підходу, в основі
якого лежить система навчання, за якої учні здобувають знання й уміння в
процесі планування і виконання поступово ускладнюваних практичних завдань
– проектів.[13]
II. Психолого-педагогічні аспекти та теоретичні засади використання
проектної методики в навчально-виховному процесі. З власного досвіду можу
засвідчити, що ефективне застосування проектної методики можливе лише за
врахування індивідуальних особливостей пізнавальної діяльності учнів,
поступового ускладнення вимог, пропонованих до вирішення проблем та
поступового усвідомлення учнями власних здібностей у ході проектної
діяльності. Використання методу проектів дозволяє реалізувати особистісно-
діяльнісний і особистісно-орієнтований підходи до освіти школярів та
інтегрувати їх у процесі роботи над проектом. Ці підходи базуються на
застосуванні знань і вмінь, отриманих під час вивчення різних дисциплін на
різних етапах навчання. Це забезпечує позитивну мотивацію і диференціацію у
навчанні, активізує самостійну творчу діяльність учнів під час виконання
проекту. Із упровадженням проектної технології вирішується ціла низка
дидактичних, виховних і розвивальних завдань різних рівнів: розвиток
пізнавальних здібностей, формування вмінь керувати своєю навчальною

49
діяльністю, орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного
мислення, комунікації.
Метод проектів створює умови, за яких учень може самостійно здобувати
знання чи застосовувати придбані раніше, причому замість репродуктивних дій
в основному виступають пошукові та дослідницькі дії. Основний акцент
робиться на творчий розвиток особистості. Учень повинен не тільки засвоїти
здобуті знання і уміння, а й навчитися їх практично застосовувати. Метод
проектів, орієнтований на творчу самореалізацію особистості, яка розвивається
в процесі навчання, сприяє самостійному формуванню інтелектуальних,
спеціальних і загальнокультурних знань і вмінь учнів, розвитку ініціативи,
співробітництва, навичок роботи в колективі, логічному мисленню, баченню
проблем і прийняттю рішень, одержанню і використанню інформації,
самостійному навчанню, плануванню та розвитку комунікативних навичок.
Психолого-педагогічні аспекти учнівської творчості, що виділяються
найбільш яскраво під час застосування методу проектів, виявляються в
більшому рівні комфортності під час підготовки підсумкової роботи,
наступності навичок, що відпрацьовуються на базі засвоєних раніше знань,
активного застосування покрокових стратегій (алгоритмів) творчості,
можливості для учнів самостійно маніпулювати часом, відпущеним на
підготовку проекту.
Таким чином, стає можливим головне завдання сучасної школи –
створення умов для розвитку вільних особистостей, спроможних адаптуватися
в сучасному суспільстві. Для цього важливо підкорити зміст навчання
вирішенню практичних проблем, що відповідають актуальним силам і
потенціальним можливостям, підготовці та інтересам дитини (Дж. Д’юї,
концепція прагматизму). При цьому продукт проекту не є його метою; і він, і
сам процес реалізації проекту – це засіб розвитку особистості дитини.
III. Технологія практичного застосування проектної методики у
викладанні іноземної мови. У курсі іноземної мови я намагаюсь
використовувати елементи проектної методики практично до будь-якої теми і
вважаю, що такий метод засвоєння матеріалу є і цікавим, і результативним
водночас. Під час використання технології вирішується ціла низка
різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань: розвиваються
пізнавальні навички учнів, формується вміння самостійно конструювати свої
знання, вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, активно розвивається
критичне мислення, сфера комунікації тощо.
Тому, основними завданнями застосування проектної технології є:
1. Не лише передати учням суму тих чи інших знань, а навчити здобувати
ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для розв'язання нових
пізнавальних і практичних завдань.
2. Сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності
працювати у різноманітних групах, виконуючи всілякі соціальні ролі (лідера,
виконавця, посередника тощо).

50
 3. Розширити коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами,
різними точками зору на одну проблему.
4. Прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами:
збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору,
висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.
Головне – це сформулювати проблему, над якою учні будуть працювати
під час роботи над темою, а також відчуття учнями успішної реалізації
виконаної роботи, позитивна мотивація активної пізнавальної та дослідницької
діяльності, вдосконалення навчальних вмінь та навичок, творчий саморозвиток
особистості.
Проект - це робота, що самостійно планується й реалізується школяра-
ми. Під час виконання проекту спілкування англійською мовою органічно
поєднується з інтелектуально-емоційною діяльністю у формі гри, інтерв'ю,
подорожі. Опановуючи культуру проектування, школяр привчається творчо
мислити, самостійно планувати свої дії, естетично реалізувати засвоєні засоби і
способи роботи, а також удосконалює свої навички і культуру
міжособистісного спілкування та співробітництва. Це співпадає з ключовими
компетентностями учнів:
- пізнавальною;
- особистісною (розвитком індивідуальних здібностей і талантів);
- самоосвітньою (здатністю до самонавчання, організації власних
прийомів освіти, відповідальністю за рівень самоосвітньої діяльності, гнучким
застосуванням умінь та навичок в умовах швидких змін);
- соціальною (співпрацею, роботою в команді, комунікативними
навичками, здатністю приймати свої рішення і прагнути до розуміння власних
потреб і вимог, соціальним єднанням, умінням визначити особисті ролі в
суспільстві, культурою міжособистісних стосунків).[11]
Сучасна педагогіка розрізняє типи проектів за складом учасників
проектної діяльності:
Індивідуальні(описати сім’ю і скласти родинне дерево);
Парні (скласти інтерв’ю людини, яка намагається працевлаштуватися на
роботу або відтворити розмову туриста в іншій країні тощо);
Групові(створити і описати в групі пори року, використовуючи загадки,
кросворди, вірші, ребуси, пісні. Для учнів старших класів можна запропонувати
зробити екскурсію по визначним місцям Лондона або світу у формі віртуальної
подорожі.
За видами діяльності розрізняють:
Дослідницькі(презентація власних ідей. Наприклад, тема: «Я за здоровий
спосіб життя» про вплив згубних звичок на організм людини).
Творчі(втілення власного досвіду у проектній роботі);
Проекти з використанням інформаційних технологій та Інтернету(напр.,
презентація проекту з теми: «Сім чудес світу», де діти виступають у ролі
менеджерів туристичної фірми. Своїм виступом вони повинні спонукати
туристів відвідати захоплюючі видатні місця світу й ознайомитися з історією та

51
культурою різних країн);
Практичні(створення фотоколажів, стіннівок, виставок, проведення
концерту за певною тематикою);
Інформаційні (діти добирають конкретну інформацію з певної теми) [13].
Проектна робота допомагає дітям вільно висловлювати свої думки в
невимушеній, але педагогічно скерованій обстановці. Окрім того, школярі
вчаться працювати в колективі, де від кожної окремої думки залежить, яким
буде результат. Важливим у створенні проекту є й те, що така діяльність дає
змогу безпосередньо побачити кінцевий результат і втілити у ній весь свій
попередній досвід.
Серед багатьох типів проектів, інформаційний є найбільш доступним і
популярним. Розробляючи урок за темою «Середня освіта в Україні» в 10 – му
класі, учням було поставлено завдання не лише розповісти про систему
середньої освіти в нашій країні, але й торкнутися найболючіших питань для
учнів: складання іспитів та способи засвоєння навчального матеріалу на уроках.
Адже підростаюче покоління в сучасних умовах навчання не бажає тільки
сприйняти інформацію від вчителя, вони прагнуть самі брати участь в дискусії,
висловлювати свої думки з питань, які їх найбільше турбують. Тому цикл своїх
уроків я побудувала таким чином, щоб вони включали в себе певний діалог між
самими ж учасниками цього процесу.
Так, демонструючи свої проекти з теми, учні, маючи вже досвід
перебування у навчальному середовищі, впевнено висловлювали свої думки
щодо доцільності чи недоцільності використання мережі інтернет на уроках
англійської мови, проведення «мостів» для спілкування з носіями мови онлайн,
їхньої участі в проектах з метою культурного обміну між учасниками англо-
мовних країн. Діти дуже активно і зацікавлено дискутували щодо форм
проведення випускних іспитів в школі та вступних екзаменів до вишів. В своїх
проектах учні порівнювали досвід інших країн. Варто зазначити, що під час
мультимедійної презентації проектів, учні задавали запитання один одному,
тим самим демонструючи свою зацікавленість і бажання бути активним
учасником обговорення актуальної для них теми.
А учні 11 класу працювали над створенням проекту за темою: «Проблеми
навколишнього середовища». Обравши нестандартну форму уроку - урок-
конференція, я мала на меті залучити всіх учнів до обговорення та дослідження
обраної проблеми, характерною ознакою якої є дискусія, а її результатом -
осмислення цієї проблеми. Кожен учень презентує свою певну роль, будучи
суб’єктом цієї дискусії (доповідачем з проблемних питань, громадянином міста,
представником міської влади, володарем підприємств, представником
екологічних інституцій і навіть представником правоохоронних органів).
Учні називали найактуальніші проблеми та причини їх виникнення,
наслідки, а також дії з усунення та подолання катастрофічних змін в
навколишньому середовищі. Урок-конференція як і бінарний урок, є
практичним відображенням інтегральної технології навчання і являє собою
нестандартну форму навчання з реалізації міжпредметних зв’язків.

52
 Переваги таких нетрадиційних уроків полягають в тому, що вони:
Сприяють підвищенню мотивації навчання, формуванню пізнавального
інтересу учнів, цілісної наукової картини світу і розгляду явища з декількох
сторін;
Більшою мірою, ніж звичайні уроки, сприяють розвитку мовлення,
формування вміння учнів порівнювати, узагальнювати, робити висновки,
інтенсифікації навчально-виховного процесу, знімають перенапруження,
перевантаження;
Не тільки поглиблюють уявлення про предмет, розширюють кругозір, але
й сприяють формуванню гармонійно та інтелектуально-розвиненої особистості.
Інтеграція є джерелом знаходження нових та цікавих зв'язків між явищами,
подіями та фактами, які підтверджують чи спростовують певні висновки,
спостереження учнів у різних сферах [15].
Інтерактивні технології у навчанні англійської мови і зокрема проектна
методика, наближує навчальну ситуацію до реальної, сприяє розвитку та
вдосконаленню мовленнєвих навичок, а також є ефективним поєднанням
корисного і цікавого, навчання і розваги, наочності і інформативності.
Таким чином, опановуючи культуру проектування, учень привчається
творчо мислити, самостійно планувати свої дії, а також удосконалює свої
навички та культуру міжособистісного спілкування та співробітництва.
Результати дослідження. Підводячи підсумок, хочу зазначити, що метод
проекту дає учневі можливість працювати з іноземним матеріалом, а саме:
організовувати, визначати та відтворювати набутий матеріал; розвивати вміння
інтерпретувати здобутий матеріал; встановлювати співвідношення,
використовуючи при цьому набуті знання й навички з лексики і граматики, свої
творчі здібності; ділитися життєвим досвідом, висловлювати й аргументувати
свою власну думку, а також вчитися слухати і поважати думки інших.
Висновок. Використання мультимедійних презентацій як однієї з
пізнавальних форм інтерактивного навчання, передбачає залучення кожного
учасника процесу на досягнення певного результату, де кожен робить особи-
стий внесок, де іде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності.
Робота в цьому напрямку передбачає створення на уроці ситуацій, які
сприяють спілкуванню на задану тему у формі презентації з використанням
інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).
Вдале завершення проектної роботи допомагає не тільки стимулювати
емоційний та особистий розвиток учня, а й забезпечує учня можливостями
власними силами створити те, що є особистим та індивідуальним, що в повній
мірі відображає його власні ідеї, смаки та інтереси. Учні навчаються самостійно
висловлювати свої почуття, критично аналізувати та оцінювати думки кожного
учасника проекту. За допомогою проектної методики, вони отримують змогу
використовувати в класі знання загальної ерудиції, якими вони вже володіють,
вдосконалювати вже набуті мовленнєві компетенції та мовні зразки, що
презентуються, і водночас, поглиблювати знання з тем, що вивчаються.

53
 Застосовуючи метод проекту, учні мають можливість розкритись як творчі,
талановиті, неординарні особистості, побороти свої страхи і невпевненість,
розвинути потенціал майбутнього науковця і дослідника. На мою думку, це і є
головна мета освітньої діяльності.

Літератури:
1. Юдіна Т. І. Використання методу проектів на сучасному уроці англійської мови.-
2007.-№ 11
2. Голяковська В. С. Проектна робота // Англійська мова та література.-2007. – № 3
3. Жарікова І. В. Survey project “My school-gymnasium, the 25th anniversary” is devoted. //
Англійська мова та література.-2007.-№ 11
4. Шевчук Н. В. Використання проектної роботи на уроках англійської мови.//Іноземні
мови в навчальних закладах.-2009.-№1
5. Ветохов А.М. Психолого-педагогічна характеристика сучасних методів навчання
іноземній мові в школі.// Іноземні мови. - 2006. - №1
6. Литвяк О.М. Ідея колективної творчої діяльності.// Завуч.- 2005. - №2
7. Логвін В.М. Метод проектів в контексті сучасної освіти.// Завуч. - 2002. - №26
8. Матковський Й.В. Ефективність інновацій в освіті.// Директор школи. - 2006. -
№27-28
9. Ніколаєва С.Ю. Проектна робота для учнів старшої школи.// Іноземні мови. - 2006
.- №1
10. Розвиток ключових компетентностей учнів в сучасній школі. Електронний ресурс.
Доступ до ресурсу. http://www.slideshare.net
11. Науково-дослідна діяльність педагога. Електронний ресурс. Доступ до ресурсу.
http://doslidniks.at.ua.
12. Проектна технологія. Електронний ресурс. Доступ до ресурсу. http://studfiles.net
13. Проектна технологія. Електронний ресурс. Доступ до
ресурсу.http://zakinppo.org.ua.
14. Метод проектів у шкільній практиці. Електронний ресурс. Доступ до
ресурсу.http://obdarovanist.at.ua
15. Стаття «Бінарний урок» - Освіта.UA. Електронний ресурс. Доступ до
ресурсу.http://ru.osvita.ua

ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА МЕТОДИ ПРОФЕСІЙНО-

СПРЯМОВАНОГО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНІЙ МОВІ СТУДЕНТІВ
У НЕМОВНИХ ВНЗ

Наталія Лахматова
викладач іноземної мови
Харківський коледж будівництва,архітектури та дизайну

У теперішній час питання про використання методів та технологій в

освітній системі вельми актуальне. Інновації в освіті- нововведення,які потрібні
для вирішення проблемних ситуацій з метою забезпечення оптимізму учбового
процесу,організації умов засвоєння матеріалу та підвищення якості освіти.
Основною метою сучасної вищої професійної освіти є підготовка
спеціаліста,компетентного у сфері своєї діяльності,дійсного до ефективної
роботи за спеціальністю на рівні світових стандартів. Сучасні методи вивчення
54
іноземних мов засновані на комунікативному підході та включають в себе
використання Інтернет технологій, які вносять в освітній процес
демократичність, відкритість та мобільність. Комунікативний підхід має таку
організацію процесу вивчення, при якій усі використані методи повинні
переломлюватися через студента, його потреби, мотивацію та здібності. Тільки
за такої умови студент стає суб’єктом мовленннєвої та учбової діяльності.
Нововведення починаються з різних аспектів учбового процесу, починаючи з
заміни організації простору у аудиторіях , сучасними технічними засобами.
Поняття «змішане навчання» з’явилося не так давно. З одного боку, це-
об’єднання строгих формальних засобів навчання(робота у класах, вивчення
матеріалу мовленневого курсу) з неформальними(обговорення аспектів
учбового матеріалу за допомогою інтернету). З іншого боку, це комбінування
різноманітних засобів подачі матеріалу(очне face-to-face,електронне online
learning та самостійне self-study learning). У такому середовищі викладачу
необхідно ефективно управляти аудиторною та позааудиторною роботою
студента, стимулювати самостійну та групову роботу .У теперішній час освітні
технічні можливості поширилися- з’явилися комп’ютерні онлайн тести, які
дозволяють виявити рівень іноземної мови, різноманітні програми.
Сучасна модель змішаного навчання припускає, що:
-Усі матеріали практичних занять є доступними студентам та легко
можуть бути використані для самостійного навчання.
-Викладач розробляє ресурсну картку, в якій вказані основні та додаткові
матеріали, якими можуть скористатися студенти.
-Є можливість онлайн спілкування(чат, форум, блог).
-Використання аудіо та відео колекції.
-Введення процесу індивідуальної та групової роботи, яка розвиває
навички пошуку, аналізу інформації, вчить працювати у команді.
Технологія змішаного навчання націлена на те, щоб сформувати у
студентів вміння самостійно планувати та організовувати свою діяльність на
кінцевий результат. У студентів формуються навички та уміння працювати у
інформаційному просторі, самостійно шукати та аналізувати інформацію.
Безумовно необхідно пам’ятати про ефективність нововведень в учбовому
процесі. Оцінка якості неможлива без регулярного дослідження ситуації. У
звя’зку з цим, гостро стає питання про проведення моніторингових досліджень,
які дозволяють своєчасно виявити труднощі в плануванні, організації, змісті
учбового процесу, проблеми адаптації викладачів та студентів до нових умов
освітнього середовища. Приведені види методів навчання не вичерпують
усього розмаїття роботи студентів. Багато питань ще чекають своєї розробки як
у теоретичному, так і в практичному плані.

Література:
1.Ярмоленко О.Я. Сучасні технології у вивченні іноземної мови. Електронне наукове
видання матеріалів конференції «Гуманізм та освіта».- 2008. Вінницький національний
технічний університет (м. Вінниця).

55
 2.Ніколаєва С. Ю. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних
закладах. Підручник-2ге вид.,випр. і перероб.-Київ,2002.

ПРОЕКТУВАННЯ КОНТЕКСТНОЇ МОДЕЛІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНІЙ

МОВІ В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬКОВИХ
СПЕЦІАЛІСТІВ У ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛНИХ ЗАКЛАДАХ

Наталія Лєбошина, доцент кафедри іноземних мов,

Наталія Ворона, викладач кафедри іноземних мов,
Юлія Данилова, викладач кафедри іноземних мов
Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба
В статті представлена модель іноземної професійно орієнтованої
підготовки військових спеціалістів, обґрунтовано створення нових програм
навчання іноземній мові. Авторами визначено зміст, основні методи і форми
навчання іноземним мовам. Доведено, що запропонована модель навчання, що
реалізує контекстний підхід до навчання курсантів військових вищий
навчальних закладів, поєднує воєдино всі компоненти змісту навчання,
пояснюючи доцільність формування навичок та вмінь, сприяє підвищенню
якості мовної підготовки майбутніх військових спеціалістів, а також надбання
реального досвіду професійної діяльності.
Ключові слова: іншомовна професійно орієнтована компетенція,
контекстний підхід, модель навчання, інженерні напрямки, якість підготовки.
FOREIGN LANGUAGE TRAINING STUDENTS OF MILITARY
SPECIALITIES BY DESIGNING THE CONTEXT APPROACH THROUGH
ADVANCED MILITARY EDUCATION
This article presents a model of foreign language professionally-oriented
training of future military men, and the creation of the new foreign language teaching
programs is justified. The author determines the content of the main methods and
forms of teaching foreign languages. It is proved that the proposed educational
technology, which implements the context approach to teaching cadets of military
institutes, joins together all the components of the training content, explaining the
advisability of forming skills and contributes to the quality of language training of
future military specialists, as well as the acquisition of the real experience in
professional activity.
Keywords: foreign language professionally-oriented competence, context
approach, teaching model, military education, the quality of teaching.
Підготовка інженера в технічних вишах, включаючи військові,
виконується відповідно до кваліфікаційних вимог до спеціалістів,
сформульованих у державному освітньому стандарті вищої професійної освіти.
На основі цього розроблюються та реалізуються навчальні програми, в тому
числі і з іноземної мови.
Основною метою навчання цій дисципліні у військовому навчальному
закладі є практичне оволодіння курсантами іноземною мовою в об’ємі,
необхідному для читання військово-технічної та наукової літератури за
спеціальністю і володіння навичками усного мовлення. Передбачається, що в
56
процесі досягнення цієї цілі, реалізується комунікативна і військово-прикладна
напрямленість навчання, а також загальноосвітні та виховні завдання.
Стрімке впровадження нових інформаційних технологій, комп’ютерізація
виробництв, закладів, організацій, робочих місць, створення інформаційних
мереж, розширення можливостей використання інтернету і т.п. потребують від
військового спеціаліста практичного використання іноземної мови, особливо
англійської. Володіння мовами програмування, відповідними поняттями,
термінами, визначеннями, командами на іноземній мові, формування та
розвиток комунікативних навичок, вмінь двостороннього перекладу,
анотування та реферування стають необхідними умовами професійно
грамотних дій військових спеціалістів.
Зараз суттєво розширилися та продовжують поглиблюватися міжнародні
зв’язки і професійні контакти між спеціалістами різних держав, в тому числі
контакти військових. Відповідно до проекту нової Військової доктрини України
планується в наступні роки наростити кількість підрозділів озброєних сил,
здатних до виповнення спільних задач з підрозділами країн-партнерів НАТО.
Військовослужбовці країни будуть вивчати доктрини, процедури і стандарти
Північноатлантичного альянсу, а також працювати над вдосконаленням своїх
знань в області іноземних мов.
Останніми роками з’явився ряд досліджень і розробок, в яких
стверджується необхідність забезпечення професійної направленості навчання
іноземним мовам у тісному зв'язку із усім різноманіттям начальних курсів
(Л.І. Богатикова, Є.В. Векшин, І.П. Герасимов, Т.Т. Камаева, Т.В. Кучма,
Л.Б. Котлярова, Т.Б. Лесохина, В.Ф. Тенищева, Ю.В. Маслова та інші), в
процесі формування цілісної професійної діяльності майбутнього спеціаліста
[А.Л. Вербицький, Г.Л. Ільїн, В.Н. Кругликов та інші]. Це сприяє розширенню
мотиваційної основи оволодіння іноземної мовою, обумовлює особисту
зацікавленість суб’єктів навчання у формуванні своєї іншомовної
комунікативної компетенції.
Протиріччя є в тому, що при все більшій професійній направленості
змісту навчання іноземним мовам у вищих технічних навчальних закладах
домінують традиційні форми та методи навчання, орієнтація на організацію
академічного процесу передачі та закріплення іншомовної інформації.
Компонентний аналіз професійної діяльності випускника військового
навчального закладу, дозволяють зробити висновок, що одним з
найперспективніших напрямків при вивченні іноземної мови на даному етапі є
формування іншомовної професійно орієнтованої комунікативної компетенції.
Іншомовна професійно орієнтована комунікативна компетенція – це
інтегративна характеристика особистості спеціаліста, що відображає рівень
професійно значущих знань, вмінь та навичок і досвіду в галузі іноземної мови,
достатніх для виконання ним посадових функцій, а також готовність
застосувати їх практично [2]. Виходячи з отриманих даних, були визначені
професійні характеристики випускників військових спеціальностей.

57
 У зв’язку з цим слід звернутися до контекстного підходу, який в повній
мірі дозволяє реалізувати на практиці свою основну функцію – створювати
умови для трансформації навчально-пізнавальної діяльності в професіональну,
таким чином, моделюючи освітнє середовище, максимально наближене за
формою і змістом до професійного. Контекстне навчання – це навчання, в
якому на мові наук і за допомогою всієї системи форм, методів, засобів
навчання (традиційних та інноваційних) послідовно моделюється предметний
та соціальний зміст майбутньої професійної діяльності студентів [4]. На думку
дослідників [1, 5, 6], контекстне навчання зміщує акценти з пасивної абсорбції
окремих пластів професійної інформації та готових знань на формування у
студентів готовності та здатності здійснювати професійні функції.
Розроблена технологія навчання іноземним мовам реалізується в рамках
створених нами професійно-орієнтованих посібників (Військово-технічний
аспект за спеціальностями факультету "Зенітно - ракетних військ”,
“Автоматизованих систем управління”, "Протиповітряної оборони Сухопутних
військ" та практикуму “Engineering”) і призначена для використання на
третьому та четвертому курсах вищого військового навчального закладу. На
даному етапі, як правило, рівень комунікативної компетенції студентів дозволяє
приступати до формування спеціальних професіонально значущих компетенцій
в галузі іноземної мови, що підтверджується результатами спеціальних мовних
тестів. Окрім цього, на третьому курсі починається вивчення профільних
предметів, що дає можливість задіяти міжпредметні зв’язки, тим самим
підвищити успішність формування іншомовної професійно орієнтованої
компетенції.
Проектування освітньої технології є складним процесом, що складається з
декількох етапів: цілепокладання, розробка системи діагностичних засобів,
вибір оптимальних засобів, прийомів і методів навчання, відбір змісту
навчання, складання технологічної карти.
В процесі проектування технології і створення професійно орієнтованих
навчальних посібників нами було здійснено відбір змісту навчання на основі
загально дидактичних принципів: науковість, систематичність, інтегративність,
індивідуальність, наочність. Застосування вищевказаних принципів
обов'язково, але недостатньо. Іноземна мова, як і будь-яка інша дисципліна,
диктує особливі приватно- методичні принципи відбору змісту навчання, такі
як: принцип комунікативної необхідності і достатності, принцип комплексного
відбору професійно орієнтованого матеріалу для використання в різних видах
мовленнєвої діяльності, принцип мінімізації. Таким чином, на основі
проведеного аналізу складових змісту навчання були відібрані:
1) мовний матеріал, який включає лексичні, граматичні, фонетичні
одиниці мови, їх форми, семантика, правила вживання, а також правила їх
поєднання у висловлюваннях; спеціальні навички і вміння оперування мовним
матеріалом;

58
 2) професійно орієнтований мовний матеріал, що включає
термінологічний пласт, різного виду професійний дискурс, тематичний ряд,
сфери мовного спілкування;
3) методичний матеріал, який визначає комплекс спеціальних мовних і
комунікативних навичок і умінь, а також систему вправ, орієнтовану на
формування іншомовної професійно орієнтованої компетенції (безліч
різноманітних типів вправ, які реалізуються в строго визначеної послідовності,
закономірно пов'язаних один з одним і представляють собою деяке органічне
утворення);
4) психолого-педагогічні умови формування іншомовної професійно
орієнтованої компетенції (урахування вікових особливостей учнів, психологічні
нюанси студентського віку).
Цілком очевидно, жодна з компетенцій не може бути сформована
якимось одним елементом в чистому вигляді. Тільки раціональне поєднання
представлених компонентів дозволить максимально успішно досягти
поставлених цілей. Модернізація системи вправ з формування іншомовної
професійно орієнтованої компетенції полягає в тому, що всі вони тематично
професійно сфокусовані, тобто орієнтовані на виконання завдань квазі-
професійного характеру.
Градація рівнів складності виконуваних вправ відповідає, згідно з
класифікацією В.П. Беспалько, чотирьом рівнями засвоєння досвіду:
1) діяльність репродуктивного характеру (вправи по заданому
алгоритму);
2) діяльність репродуктивного характеру (вправи з вивченого алгоритму);
3) продуктивний вид діяльності евристичного характеру (вправи і
завдання відкритого типу);
4) продуктивний вид діяльності дослідницького характеру (творчі,
дослідницькі типи завдань) [7].
Проектуючи навчальні посібники, ми звертаємося до модульної
організації змісту навчання, суть якої полягає в укрупненому структуруванні
змісту навчального матеріалу, виборі адекватних до нього методів, засобів і
форм навчання для досягнення необхідного рівня навченості курсантів [8].
Зміст модулю розподілено за блоками, кожен з яких містить цільову програму
дій і коротке методичне керівництво для студентів. Крім цього, модуль містить
діагностичні тести, що дозволяють студентам самостійно оцінювати свій рівень
засвоєння досвіду за конкретним розділом.
Головною перевагою блочно-модульної організації змісту освіти є її
висока адаптивність до неминучих змін в освітньому процесі. Заняття
набувають все більш виражений професійний практико-орієнтований характер.
Участь студентів у вирішенні проблемних ситуацій, професійних завдань і
виконання проектних завдань стають невід'ємною складовою навчального
процесу [2].
Висновок. Проектування модернізованої системи вправ на третьому і
четвертому курсі базується в нашій моделі на такому дидактичному прийомі, як

59
проектне навчання. Проектне навчання, або метод проектів, сприяє розвитку
самостійності студентів, формуванню у них творчого, нестандартного підходу
до вирішення поставлених завдань, підвищує рівень мотивації навчально-
пізнавальної діяльності та, найголовніше, сприяє найбільш безболісної
адаптації випускників до майбутньої трудової діяльності [3]. Різноманітність
прийомів роботи за методом проектів (рольові та ділові ігри, інсценування,
застосування мовних вправ відкритого типу, «мозковий штурм» і т.д.),
можливість комбінувати кількість задіяних студентів (індивідуальні, парні,
групові види робіт) - все це дає необмежені можливості для створення
нескінченної кількості навчальних завдань, ситуацій квазіпрофесійного
характеру, розвитку креативного способу мислення.
У зв'язку з цим принципи проектного навчання використовуються нами в
якості базових для системи вправ. Однак основне застосування методу проектів
- це створення курсового проекту за спеціальністю. Навчання студентів із
застосуванням розробленої нами технології на основі контекстного підходу до
навчання підтверджує переваги і ефективність організації освітнього процесу в
технічному вузі.
Резюмуючи все вищевикладене, слід зробити висновок, що формування
професійно орієнтованих компетенцій відбувається в процесі активної
діяльності студентів в рамках відповідного професійного контексту. Саме
контекстний підхід пов'язує воєдино всі компоненти змісту навчання,
пояснюючи доцільність формування навичок і вмінь, сприяє набуттю реального
досвіду професійної діяльності.
Поєднання контекстного і проектного навчання в поєднанні з блочно-
модульної організацією всього змісту навчання дозволило нам створити
освітню технологію, що відповідає сучасним вимогам до вищої професійної
освіти.

Література:
1. Краснощекова Г.А. Фундаменталізация мовної освіти в технічному вузі // Вища
освіта сьогодні. - 2008. - № 1. - C. 58-60.
2. Краснощекова Г.А. Модульно-рейтингова технологія навчання іноземним мовам в
немовних ВНЗ // Известія Південного Федерального Університету. Педагогічні науки. - 2008.
- № 4. - С. 106-114.
3. Ломакіна О.Е. Проективної в методиці формування комунікативної компетенції
студентів мовного вузу: монографія. - Волгоград: Зміна, 2003. - 299 с.
4. Вербицький А.А., Дубовицька Т.Д. Контексти змісту освіти. - М .: РІЦ МГОПУ ім.
М. А. Шолохова, 2003. - 80 с.
5. Зимняя І.А. Компетентнісний підхід. Яке його місце в системі підходів до проблем
освіти? // Вища освіта сьогодні. - 2006. - № 8. - С. 20-26.
6. Леонтьєв А. Н. Діяльність. Свідомість. Особистість [Електронний ресурс]. - Режим
доступу: www.psy.msu.ru/science/public/ leontiev / index.html
7. Беспалько В.П. Складові педагогічної технології. - М.: Педагогіка, 1989. - 192 с.
8. Батишев С.Я. Блочно-модульне навчання. - М., 1997. - 258 с.

60
 ЕФЕКТИВНІ СУЧАСНІ ПІДХОДИ ВИКОРИСТАННЯ
ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ
ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Віола Литвиненко
вчитель англійської мови, І категорія,
Ірина Фролова
вчитель англійської мови, вища категорія,
Харківський загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 105
Харківської міської ради Харківської області

Учень – це не посудина, яку потрібно заповнити,

учень – це факел, який треба запалити.
(Стародавня мудрість)
Актуальність теми можна пояснити цілим рядом обставин. Сучасний етап
міжнародних зв’язків України, вихід її у європейський та світовий простори,
нові політичні, соціально-економічні та культурні реалії вимагають
радикальних змін у галузі навчання іноземних мов. Іноземна мова є важливим
засобом міжкультурного спілкування, вона сприяє вербальному порозумінню
громадян різних країн, забезпечує такий рівень їхнього культурного розвитку,
який дозволяє вільно орієнтуватись і комфортно почуватись у країні, мова якої
вивчається. У зв’язку з цим стає актуальною позиція, за якої здатність
зрозуміти представника іншої культури залежить не тільки від правильного
використання мовних одиниць, але й від особливих умінь розуміти норми його
культури, у тому числі мовленнєвої поведінки у різноманітних ситуаціях
спілкування. Іноземна мова - не лише як засіб міжкультурного спілкування, але
і як своєрідний інструмент пізнання іншої культури та пропаганди власної, що
сприяє духовному взаємозбагаченню, підвищує роль гуманітарної освіти.
Відомо, що одним з основних методичних інновацій є інтерактивні
методи навчання. Слово "інтерактив” прийшло до нас із англійської мови
"interаct”. "Inter” – це "взаємний”, "act” – діяти. Інтерактивне навчання – це
навчання основане на діалогічному мовленні, в ході якого здійснюється
взаємодія вчителя і учня, при цьому вони - рівноправні, рівнозначні суб’єкти
навчання і не відчувається домінування одного учасника навчального процесу
над іншим, однієї думки над іншою. В таких умовах, учні швидше привчаються
бути демократичними, сміливо спілкуватися з іншими людьми, критично
мислити, приймати обґрунтовані самостійні рішення. Мета інтерактивного
навчання – створювання комфортних умов навчання, при яких учень відчуває
свою успішність, свою інтелектуальну досконалість, що робить продуктивним
сам освітній процес.
Використання інноваційних технологій на уроках англійської мови
значно посилюють та допомагають:
- створити іншомовне середовище на уроці
- залучати пасивних слухачів до активної діяльності

61
 - робити заняття більш наочними та інтенсивними
- створити позитивну атмосферу на уроці
- покращити взаємини «учень-учитель».
Отже, слід зробити висновок, що кожному вчителю слід шукати «свої»
інноваційні технології, але враховувати насамперед їх ефективність для
навчання.

Література:
1. Інноваційні технології в сучасній освіті / За ред. Л.І. Даниленко.– К.: Лотос, 2004.
2. Скалій Л.І. Використання інформаційних технологій у формуванні професійної
компетенції майбутнього вчителя іноземних мов – 2003.
3. Тарнопольський О.Б. Методика навчання англійської мови. – Київ: Вища школа, 1993.

ІНТЕРНЕТ ТЕХНОЛОГІЇ У ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Олена Лященко,
Асистент
Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ
Технології постійно розвиваються і цей процес вже не зупинити.
Неможливо собі уявити сучасний світ без інтернету. І неможливо зробити так,
щоб сучасні технології припинили впливати на мови. Мову неможливо
законсервувати, тому зміни неминучі. Особливо, коли мова йде про англійську,
яку можна сміливо назвати сучасною версією lingua franca.
Англійська мова відіграє велику роль, бо є найважливішим інструментом
міжнародного співробітництва і міжкультурної комунікації. Спостереження
показують, що англійська дуже поширена і в якості другої іноземної мови. У
сучасному світі володіння англійською мовою вважається вже не професійним
або особистим досягненням, а щоденною необхідністю. Завдяки володінню
англійською мовою є можливість користуватися світовими ресурсами,
недоступними рідною мовою; читати книги в оригіналі; дивитися фільми та
новини англійською. З цього випливає, що володіння англійською мовою
робить людину конкурентоспроможною. Отже, мотивація до вивчення мови в
суспільстві досить висока.
Сьогодні найчастіше потрібно швидко і на хорошому рівні вивчити мову.
Одним з ефективних способів цього домогтися вважається занурення в мовне
середовище. Дистанційне навчання з використанням мережі Інтернет допомагає
здійснити таке занурення віддалено, значно заощаджуючи час і кошти, а також
забезпечуючи доступ до знань особам з обмеженими можливостями здоров'я.
Оскільки необхідність вивчення англійської мови зачіпає всі верстви
суспільства і професійні категорії громадян, дистанційні технології є
раціональним розв`язанням проблеми, коли можна поєднувати навчання з
роботою.
Англійська мова – це мова Інтернету. Інтернет у свою чергу стає
переважним засобом вивчення англійської мови. Реальність сьогодення – це
швидкі та динамічні зміни способів і методів вивчення мови. З постійним
62
розвитком Інтернету, створюється середовище для комунікації, яке раніше не
мало аналогів, для управління інформацією, для розвитку нових форм
соціальної взаємодії, без будь-яких меж. Інтернет дає можливість самостійно
здобувати знання і ділитися ними з іншими.
Технології забезпечують величезну різноманітність комунікативних,
інформаційних засобів, літератури, новин та інших матеріалів мовного змісту,
доступних в будь-якому місці та в будь-який час. В першу чергу Інтернет
змушує використовувати англійську мову в повсякденному житті та забезпечує
функціональні комунікативні події. Інтернет також дає нам можливість
покращувати техніку читання і навички письма англійською. Оскільки 80%
чинних сайтів зроблені англійською мовою, ви можете дізнаватися нові фрази
та слова будь-якої тематики кожен день.
На додаток до цього, різні чати та форуми допомагають розвивати
навички письмового спілкування англійською. Також існує безліч сайтів, де
можна завантажити тематичні списки слів та ігри, що допомагають поліпшити
словниковий запас.
Комунікація з носіями мови дозволяє учням практикувати певні навички,
такі як ведення переговорів, переконання, роз'яснення значення, вимога
інформації, і залучення в дійсне, справжнє обговорення. Інтернет дає
можливість спільного придбання знань, шляхом листування, обміну
інформацією вже потім порівняння та оцінювання.
Інтернет – це корисне середовище для комунікації з носіями мови в
режимі онлайн, що дозволяє не тільки формувати, розвивати
та вдосконалювати навички письма, читання, говоріння та аудіювання, але й
допомагає поліпшити комп'ютерні навички.
Інтернет-ресурси надають вчителям та учням спеціальні програми
навчання іноземним мовам, матеріал з країнознавства, новини економіки та
політики, культури, необхідну автентичну літературу, відбір якої викладач
може проводити самостійно та адаптувати до конкретних навчальних цілей.
Учні, в свою чергу, при грамотному виборі матеріалу, програм, ресурсів
отримують можливість брати участь в інтернет-конференціях, вебінарах,
конкурсах, створювати мультимедійні презентації в процесі роботи над
проектами.

РОЛЬ ПРОЄКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ РОЗВИТКУ

КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

Олена Максим,
викладач англійської мови
Красноградський коледж КЗ «ХГПА» ХОР

Сучасні вимоги суспільства, соціально-економічні зміни у світі виявили

нездатність існуючих педагогічних підходів до навчання іноземних мов.
Оновлення стратегій навчання спрямовано на заміну репродуктивного навчання

63
творчим. Наукове осмислення інформації, узагальнення та практичне
застосування знань може забезпечити проєктна діяльність, яка все ширше
входить в освітній процес.
Проєктна діяльність поєднує кращі ідеї традиційної методики й елементи
інноваційних підходів до навчання. Використовуючи різні джерела інформації,
студенти мають можливість узагальнити та інтегрувати знання з різних
дисциплін, поширити набуті уміння, закріпити навички. Оскільки проєктна
діяльність вимагає наявності дослідницького сенсу у пошуку розв’язку
проблеми, то розвивається наукове мислення, на етапі відбору інформації,
зародження нових ідей включається критичність мислення студентів. Творче
мислення стає інструментом для розвитку мовленнєвих умінь та навичок, які
розкривають потенціал здобувача освіти.
Проблемний характер проєктної діяльності, інтегративність, усунення
постійного контролю з боку педагога розкривають особистісні якості здобувача
освіти, дають можливість зняти напругу, проявити ініціативу, підвищують
мотиваційний компонент навчання, удосконалюють освітній процес. Висока
комунікативність, залучення до мовленнєвої діяльності орієнтує на досягнення
головної мети в оволодінні іноземною мовою.
Обираючи тему проектів, викладач враховує їх варіативність: за формою
організації діяльності, різноплановістю представлення, тривалістю виконання.
Тематика часто пов’язується з країною мови, яка вивчається, або орієнтується
на порівняння подій, життя історичних постатей чи відомих людей сучасності,
географічних місць різних країн. Педагог орієнтується на інтереси, потреби і
можливості студентів, враховує їхню професійну направленість.
У процесі досягнення результату активізується іншомовне мовлення
студентів, з’являється новизна у роботі, формуються навички ведення дебатів,
дискусій іноземною мовою. Навчання міжкультурного спілкування ефективно
вирішує питання особистісно орієнтованого підходу в освіті. Проходження усіх
етапів від прийняття ідеї до презентаційного захисту допомагає студентам
поглянути на себе по-новому, персоналізувати знання, глибше усвідомити
матеріал. Моделювання життєвих ситуацій (віртуальні подорожі, екскурсії у
різні країни світу, зустріч іноземних гостей у родині, навчання за кордоном
тощо) відкривають цінність знання мови для міжнародного спілкування.
Результат проєктної діяльності студенти можуть представляти у формі
презентації наукової доповіді, статті, брифінгу, пресконференції, сценарію
святкового заходу, літературного твору, виставки, вистави, відеофільму,
випуску видавничої продукції (газети, журналу, буклету та ін.), щоденника
спостережень тощо. Цікавим є представлення позааудиторних заходів під час
декади іноземних мов. Обов’язковим у проєктній діяльності є аналіз дій,
самооцінка, рефлексія.
Успіх реалізації ідей залежить від прояву зацікавленості студентів, уміння
використати набутий досвід, бажання примножити знання, рівня опанування
іноземною мовою, загального розвитку особистості.

64
 В умовах обмеженого часу, відведеного на заняття англійською мовою,
виконання проєктів дозволяє студентам бачити практичну значимість від
вивчення дисципліни, підвищує мотивацію, стимулює інтерес.

Література:
1.Купрікова С. В. Шляхи реалізації проектної методики під час навчання іноземної
мови / С. В. Купрікова // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – 2013. –
№ 4. – С. 223-230.

ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ

ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ
Валентина Марченко
канд. філол. н., доцент
Аліна Різник
магістрант
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського»

Серед основних напрямів сучасної лінгвістики особливе місце займає

проблема вивчення гендерного аспекту політичного дискурсу. Загальновідомо,
що політична промова, як жанр політичного дискурсу, віддзеркалює
багатогранність політичного життя, оскільки у ній переплітаються думки
політичних діячів, ідеологія конкретної партії, власні інтереси мовця та глибоке
занепокоєння проблемами на рівні держави та у світовому масштабі, прагнення
переконати аудиторію та навіть нав’язати свої погляди. При цьому прагматичні
наміри політиків втілюються за допомогою засобів різних рівнів мови, а відтак
особливої важливості та актуальності набуває вивчення гендерної специфіки
мовлення політичних діячів та з’ясування його мовних та позамовних
особливостей.
У царині політичного дискурсу, відбір мовних засобів обумовлений
строгими правилами, продиктованими стилістикою офіційно-ділового стилю.
Однак Р. Лаккоф [3] і І. Гофман [1] вважають, що гендерний фактор неможливо
ігнорувати, як і при аналізі будь-якого дискурсу.
Існує безліч думок на рахунок того, що можна вважати гендерною
ознакою, а що є результатом інших явищ. У нашій роботі за основу ми брали ті
гендерні ознаки, які виділяють більшість вчених [1; 2; 3]: жіночі ознаки —
емоційність, частотне вживання прикметників, складні граматичні конструкції;
чоловічі — прості речення, лексичні повтори, частотне вживання дієслів.
На прикладі політичних промов відомих британських та американських
політиків можна чітко простежити вплив гендерного чинника на їхні політичні
виступи. Так, у деяких випадках, прояв гендерних особливостей сприяє
зміцненню позиції політика в суспільстві. Наприклад, Г. Клінтон постійно у
своїх промовах вказує, що вона жінка, вживаючи при згадці про себе слово
«mother»:
«I’m very proud to be called the mother of the U. S. A. Pavilion» [7];
65
 «A proud mother. A proud Democrat. A proud American» [5].
Зазначені слова вжиті не просто як вказівка власної гендерної
приналежності, але скоріше для переконливості своєї позиції борця за права
жінок, що не забуває про це ні на секунду.
Ще одним фактором, що формує гендерні відмінності в політичному
дискурсі, є офіційно-діловий стиль мови. На перший погляд цей стиль не
передбачає будь-яких відхилень від норми. Однак навіть тут є деякі
відмінності. Наприклад, мова Д. Трампа більш невимушена і проста як з
граматичної, так і з лексичної точки зору: він намагається вживати активний
стан, по можливості прямий порядок слів, а підібрана ним лексика є досить
простою і легкою для сприйняття:
«I don’t think it’s gonna happen» [4].
У свою чергу Гілларі Клінтон завжди намагається використовувати
складні граматичні конструкції та лексичні засоби, щоб підкреслити свою
освіченість і компетентність, як представниці всієї нації. Для її мови характерне
використання зворотного порядку слів і речень зі структурно-семантичними
ускладненнями:
«Beginning in 1947, delegates from six continents devoted themselves to
drafting a declaration that would enshrine the fundamental rights and freedoms of
people everywhere» [8].
Досить часто Г. Клінтон ускладнює свої висловлювання, використовуючи
пасивний стан дієслова, перетворюючи їх на досить складні для сприйняття
одиниці:
«All human beings are born free and equal in dignity and rights. And with the
declaration, it was made clear that rights are not conferred by government; they are
the birthright of all people»[6].
Отже, з точки зору гендерної лінгвістики вказана відмінність на
граматичному рівні обумовлена різними комунікативними інтенціями,
спрямованими на досягнення однієї комунікативної мети – впливу на виборців.
У випадку Д. Трампа можна говорити про навмисне зниження граматичної
складності речень і вживання більш простої і нейтральної за своїм
стилістичним забарвленням лексики. Цей прийом переконання вказує на його
бажання бути ближче до своїх виборців і щоб його мова була зрозуміла людям
різного соціального статусу. Для чоловічого мовлення досить характерним є
використання простих, неускладнених речень, що вказує на їх мало емоційний
стиль викладу. У цьому випадку цей прийом можна розглядати як чітку
передачу фактів, без оцінювання їх, просто як твердження президента, що все є
так, і не інакше.
Використання ускладнених граматичних конструкцій у випадку Г.
Клінтон характеризують її мовлення як суто жіноче, з тієї точки зору, що вона
прагне закріпитись у політиці за рахунок виставлення на показ своєї освіченості
та грамотності. Ускладнюючи свою промову, вона начебто намагається
зрівняти своє становище в політичному світі з позиціями чоловіків,

66
компенсуючи гендерні відмінності своєю складною, довгою промовою з
вживанням політично забарвленої лексики.

Література:
1.Гофман І. Гендерный дисплей // Введение в гендерные исследования. Часть 2:
Хрестоматия / Под ред. С.В. Жеребкина. – Харьков: ХЦГИ, 2001; СПб.: Алетейя, 2001. – с.
306-335.
2.Джорджикиа, М.В. Гендерный аспект современных публичных политических
коммуникаций [Текст]: дис. … канд. філол. наук./ М.В. Джорджикиа – Москва, 2013. – 165 с.
3.Лакофф Р. Язык и место женщины / Робин Лакофф. — Гендерные исследования.
Харьков, 2000, № 5, с. 241—254.
4.Donald Trump announces a presidential bid. The Washingon
Post. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
https://www.washingtonpost.com/news/post-politics/wp/2015/06/16/full-text-donald-trump-
announces-a-presidential-bid/?noredirect=on&utm_term=.65484d0c2b7e.
5. Hillary Clinton Thanks Her Sisterhood Of The Traveling Pantsuits And Urges Them To
Keep Going [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
http://www.thefrisky.com/2008-08-27/hillary-clinton-at-the-dnc/.
6.Hillary Clinton’s Speech at the Democratic National Convention, Aug. 26, 2008.
[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
7. Hillary Rodham Clinton, Secretary of State ―U.S. Institute of Peace‖ Washington, DC,
March 7, 2012. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
http://www.state.gov/secretary/rm/2012/03/185402.html
http://abcnews.go.com/Politics/Conventions/story?id=5663211&page=1.
8.Remarks in Recognition of International Human Rights Day Hillary Rodham Clinton
Secretary of State Palais des Nations Geneva, Switzerland December 6, 2011. [Електронний
ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.state.gov/secretary/rm/2011/12/178368.html.

PRINCIPLES OF ACTIVE LISTENING IN LANGUAGE LEARNING

Tetiana Maslova,
English language teacher
National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic
Institute”

A large number of studies emphasize the importance of listening as an

interpersonal communication skill (Maslova, 2017). They say that of all the time that
adults are communicating, an average of 45% is spent on listening in contrast to 30%
speaking, 16% reading and 9% writing (Bernard, 2017). It is, thus, well worth having
some practice to ensure that we are able to listen effectively. It is especially true for
the development of foreign language listening skills in the realm of English for
specific purposes (ESP), where learners are expected to demonstrate their full
understanding of specialist talks, such as business meetings, telephone messages,
academic lectures, content-based discussions. Most ESP coursebooks offer listening
tasks where learners can hear a model of professional communication situations, and
the most typical activities involve listening for general or specific information. But
does it really help to become an active listener?
67
 As a matter of fact, effective listening means engagement and the use of all the
senses rather than just hearing the words spoken. Listening is by no means the same
as hearing, which is a physical process that happens automatically, and refers to the
sounds that enter the ears. It requires being focused and making concentrated mental
and sometimes even physical effort to give full attention to the speaker’s intonation,
body language etc. and to the details of what is being said (Listening skills, 2019).
In the ESP practice active listening suggests being involved in the interaction
with the speaker, and participating in a two-way process of real life communication
situations rather than acting as a passive listener of the coursebook recordings. Most
importantly, active listening does not take place in isolation (Tennant, 2019) and
requires applying other skills, especially speaking and writing.
According to psychologists, the four active listening techniques, which could
be borrowed by ESP practitioners, include paraphrasing, summarizing, clarifying and
reflecting. When one paraphrases, that is restates the message in their own words, it
can help to focus on the content of what has been heard and lead to a better listening
comprehension. Summarizing involves highlighting the key ideas of the message,
putting them together into logical order, which in turn enables the listener to get to
grips with the subject matter of the discussion and come up with an adequate
response. Asking for clarification is often needed to check the accuracy of the
information delivered, and reflecting provides room for interpretation of speaker’s
feelings and thoughts, and thus paying attention to the meanings implied (Issa, 2019).
The techniques can be incorporated at different stages of the listening activity, e.g. by
encouraging learners to predict the content of the text to listen, take notes while
listening and then go beyond it and interpret the situation in speaking and/or writing.
In summary, an active listener is supposed to concentrate, understand, and
respond to the message conveyed. In language learning this implies getting actively
engaged in the interaction, making conscious decisions to listen, and having other
skills integrated into the communication, just like it happens in a real life.

Literature:
1. Barnard, D. (2017, September 20). Active Listening Skills, Examples and Exercises.
VirtualSpeech. Retrieved from https://virtualspeech.com/blog/active-listening-skills-examples-and-
exercises
2. Listening skills (2019). Skills You Need. Retrieved from
https://www.skillsyouneed.com/ips/listening-skills.html
3. Issa, J. (2019) Top four active listening techniques. Online Psychology Degree. Retrieved
from https://www.onlinepsychologydegrees.com/articles/active-listening-techniques/
4. Maslova, T. ESP listening skills / Tetiana Maslova // Трансформації в українській
освіті і наукових дослідженнях: світовий контекст: матеріали міжнародної наукової
конференції, 25-26 травня 2017 р., м. Умань: ВПЦ «Візаві», 2017. – Ч. 2. – С. 38-41.
5. Tennant, A. (2019). Listening matters: Active listening. Onestopenglish. Retrieved from
http://www.onestopenglish.com/skills/listening/teaching-tips/listening-matters/listening-matters-
active-listening/554465.article

68
 АВТЕНТИЧНІСТЬ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Оксана Ночовка,
викладач англійської мови
Краматорське вище професійне училище

Формування творчої особистості вимагає підвищувати ефективнiсть

навчання. Заради учня, що зможе існувати у сучасному інформаційному
просторі, здійснювати самоосвітню діяльність, гідно презентувати результати
своєї праці, формувати, висловлювати й аргументувати власну думку
іноземною мовою, є доцільним використання інформаційно-комунікаційних
технологій на уроцi. Особливості відображення реальної дійсності у
конкретних мовах створюють мовні картини світу, невідповідність яких є
головною перешкодою для досягнення повного взаєморозуміння учасників
комунікативного акту. Володіння фоновими знаннями мов би приєднує
іноземця до іншомовної спільноти, надає йому “культурної письменності”
(cultural literacy), і навпаки – відсутність культурної письменності робить його
чужаком (outsider), який не може зрозуміти те, про що ведеться в усному та
писемному спілкуванні носіїв мови.
Говорiння, читання, письмо або аудіювання – навчання кожному аспекту
повинно супроводжуватись відео та аудіозаписами, таблицями, схемами,
картами та картками. Кращому засвоєнню граматичних структур, фонетичних
явищ, активізації лексичних одиниць сприяють автентичні матеріали, що
надають зразки мови і мовлення, загальновживану і спеціальну лексику, ідіоми,
метафори і т.д., як їх використовують носії мови. Виділяють 3 групи
автентичних матеріалів [3, с. 64]:
а) розважальні програми (шоу, спортивно-розважальні програми та ін.);
б) програми, що базуються на фактичній інформації (документальне
відео, теледискусії та ін.);
в) короткі програми (shorties), тривалістю від 10 секунд до 10-15 хвилин
(новини, прогноз погоди, рекламні оголошення тощо).
Проблемою використання аудіо та відео технологій у навчальному
процесі займалися у своїх наукових дослідженнях Тернопольський О.Б.,
Зубченко О., Ніколаєва С.Ю. та інші. Науковцями було зазначено, що важливо
дати учням наочне уявлення про життя, традиції, мовні реалії англомовних
країн. Для досягнення цієї мети можна використовувати навчальні
відеоматеріали, що сприяють реалізації найважливішої вимоги комунікативної
методики: «... Представити процес оволодіння мовою як розуміння живої
іншомовної дійсності...» [3, с. 68]. Не можна залишити поза увагою той факт,
що під час слухового сприйняття засвоюється 15% інформації, зорового – 25%,
а при слухозоровому – 60% [1].
Використовуючи фрагменти відеозаписів та звукових записів ми
спонукаємо до дії зорові та слухові центри людини, які в свою чергу,
впливають на процес засвоєння та запам’ятовування матеріалу.

69
 В сучасній школі автентичні аудіо і відеозаписи на уроці мають бути не
тільки доречними, а й обов’язковими. Робота з такими матеріалами протягом
навчального процесу урізноманітнює види діяльності учнів в процесі навчання
іноземній мові. Використання аудіо і відеоматеріалів робить урок цікавим для
всіх учнів, підвищує рівень мотивації вивчення іноземної мови, дає можливість
працювати з автентичними зразками іноземної мови [1],[2].

Література:
1. Беляев Б.В. Очерки по психологии обучения иностранным языкам. М., 1965. 227 с.
2. Верисокін Ю. І. Відео фільм як засіб підвищення мотивації учнів. Іноземна мова в
школі. 2003. №5-6. С.31-34.
3. Леонтьєва Т.П. Досвід і перспективи застосування відео в навчанні іноземних мов.
Нетрадиційні методи навчання іноземних мов у вузі: матеріали респ. конференції. Мінськ,
1995. С. 61–74.

ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК УМОВА МОВЛЕННЄВОГО

РОЗВИТКУ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Катерина Пашнєва, ассистент
Наталія Карабитьскова, ст. викладач
Харківський торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельно-економічного університету
Сучасний рівень освіти громадян та науковий потенціал держави
визначають її місце у світовому розподілі праці. Нині, коли в усіх галузях
виробництва відбуваються реформаційні процеси, виникла потреба в підготовці
високоосвічених, висококваліфікованих та висококультурних фахівців, які не
тільки володіють високим рівнем професіоналізму у своїй галузі, а й уміло його
застосовують на практиці. Готувати висококваліфікованих фахівців, які
матимуть ґрунтовні знання зі свого фаху й доцільно їх використовуватимуть,
які вільно володітимуть державною мовою в усній і писемній її формах та
матимуть високий рівень володіння професійним мовленням – ось одне з
основних завдання вищої школи.
Мовленнєвий розвиток здобувачів вищої освіти визначається якісним
рівнем їх мовленнєвої діяльності, яка виявляється в професійній діяльності, а
також у процесі його самореалізації як форми самовияву, досягнення окремої
мети, осмислення сутності професійної мовленнєвої діяльності.
Мовна компетентність є основою й джерелом розвитку різних типів
компетентностей: комунікативної (у тому числі мовленнєвої),
психолінгвістичної, соціолінгвістичної, культурологічної тощо. Термін “мовна
компетентність” уживається на позначення явища певного рівня обізнаності
конкретного суб’єкта чи суб’єктів з ідеальною знаковою системою рідної мови.
Мовленнєва компетентність – означає здатність людини до практичного
використання знань про мову в процесі спілкування. Аналізуючи сучасну
теорію та практику мовленнєвої підготовки майбутніх фахівців, можна

70
стверджувати, що нині ще недостатньо вивчено й розроблено теоретичні засади
формування у здобувачів вищої освіти мовленнєвої компетентності. Необхідно
шукати нові рішення в питанні професійної мовленнєвої культури майбутніх
спеціалістів, удосконалювати механізми, які регулюють якість їх мовленнєвої
діяльності. Нагальним є створення такої системи у вищих навчальних закладах,
яка оптимізує зміст організації й керування процесом формування
професійного мовлення.
Потребами кожної молодої особистості має бути свідоме ставлення до
української мови як інтелектуальної, духовної, моральної і культурної цінності,
прагнення знати сучасну мову й досконало володіти нею у всіх сферах
суспільного життя.
Отже, формуючи мовні особистості для здобувачів вищої освіти, потрібно
використовувати різноманітні форми і методи роботи, пам’ятаючи, що мова
виступає і як об’єкт навчання, і як знаряддя, засіб навчання.
Література:
1. Белюх Н. В. Сучасні тенденції мовленнєвої взаємодії студента та викладача в
навчальному процесі / Н. В. Белюх // Організація навчально-виховного процесу. Випуск 15. –
Немішаєве: Редакційно-видавничий відділ Наукметодцентру МАПУ, 2009. – С. 147–159.
2. Варзацька Л. Проектна діяльність у системі компетентнісної мовної освіти / Л.
Варзацька // Дивослово. – 2012. – № 9. – С. 7–9.
3. Донченко Т. Мовленнєвий розвиток як науково-методична проблема / Т. Донченко
// Дивослово. – 2006. – № 5. – С. 2–5.

ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ДЛЯ

КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Катерина Пашнєва, асистент

Юлія Коноваленко, студентка
Харківський торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельно-економічного університету

Спілкування іноземними мовами включає в собі ряд певних ключових

компетенцій, необхідних сьогодні кожній особистості. Актуальним є
ознайомлення деяких методів формування комунікативної компетентності і
використання комунікативних технологій.
Слід зазначити, що оволодіння мовного боку, а саме фонетики, лексики та
граматики, має здійснюватися шляхом набуття практичних навичок. Тобто
комунікативний і когнітивний підходи є домінуючими.
Комунікативний підхід – це повне і оптимальне упорядкування між
компонентами вивчення, що включає такі принципи організації:
 мовна орієнтація (вивчення через спілкування);
 функціональність (слова і граматичні форми асимілюються завдяки
вправами);
 ситуаційний (вибір матеріалу вивчення відносно ситуацій);
71
  новизна (впершу чергу новизна мовних ситуацій);
 особиста орієнтація спілкування (в залежності від природних аспектів
особистості);
 колективна взаємодія (групове спілкування);
 моделювання (вибір певного лексикону в залежності від заданої мети).
Виходячи з зазначеного вище, комунікативна технологія вивчення
іноземної мови є найбільш ефективною, оскільки когнітивний підхід являється
процесом обліку знань і індивідуальних психофізичних характеристик
особистості.
Вивчення іноземних мов як практичної потреби вимагає від себе
передових технологічних новинок шляхом залучення в активну діяльність цією
мовою.
Також виділяються ще ряд таких підходів:
 інформаційний (точність і конкретика описів теорії, класичним
варіантом цього підходу є символічний);
 біхевіористський (формування реакцій на іншомовні стимули);
 інноваційний, нетрадиційний (основна мета – формування інтересу до
мови);
 свідомий або пізнавальний (засвоєння правил використання лексичних
і граматичних навичок);
 інтуїтивно-свідомий (вибір від ситуації);
 індивідуальний (відносно комунікативних та психофізичних
можливостей);
 «тематичний» (творчий характер тем);
 діяльнісний (вивчення природи та уявлень особистості);
 прагматичний (будь-яке висловлювання є частиною мовної
комунікації).
Запровадження сучасних технологій вивчення іноземних мов може
стимулювати освітній процес та удосконалити якість викладання. Вище
зазначені підходи дають змогу надати різноманіття та зробити процес навчання
більш цікавим та максимально наближеним до реальних вимог особистості в
сучасному суспільстві.

Література:
1. Хуторськой А. Ключові освітні компетентності [Електронний ресурс] /
А. Хуторськой. – Режим доступу : http://osvita.ua/school/method/2340/
2. Полікарпова Ю.О. Сучасні тенденції у викладанні англійської мови в Україні
[Електронний ресурс] / Ю. О. Полікарпов – Режим доступу
: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=4870.

72
 ВПЛИВ ОСВІТЯНСЬКИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА РОЗВИТОК У
КОМУНІКАТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Катерина Пашнєва, асистент

Анастасія Щербак, студентка
Харківський торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельно-економічного університету

У сучасному світі ми маємо можливість спілкуватися з іншими людьми в

оригінальних та культурно-концептуальних областях. Нині, багато здобувачів
вищої освіти стикаються з дуже великою кількістю захоплюючих варіантів
використання сучасних технологій для покращення вивчення мови, іноді навіть
стає складно обрати з чим конкретно хочеться працювати, чи то різноманітні
ресурси, інструменти, веб-сайти.
Багато можливостей знаходяться в межах тих самих глобальних,
соціальних та технологічних тенденцій, які стали звичними у нашому
повсякденному житті включаючи соціальні медіа та штучний інтелект. Ця
стаття стосується того, наскільки соціальна взаємодія, опосередкована
технологією, домінує в нашому щоденному житті, як ми можемо
використовувати це щоб покращити розвиток нашої комунікативної діяльності
особистості.
Навчання за допомогою технологій швидко набирає популярності,
завдяки тому, що прогрес технології має вплив на спосіб людей створювати,
обмінюватися, використовувати та розвивати інформацію в суспільстві.
Головним плюсом є те що можна налагоджувати комунікацію з людьми інших
країн та міст і тим самим обмінюватися інформацією та досвідом.
Одну з головних ролей у розвитку мовних комунікацій у житті студентів
грають – викладачі. Саме вони дають студентам можливість розвиватися, це
можуть бути творчі завдання, написання статті до журналів, написання
рефератів, підготовка до тематичних бесід, конференцій та дебатів. У ці роботи
можуть бути вкладені технології, а саме: обробка текстів, створення веб-
сторінок, підтримка онлайн-дискусій. Ці елементи дозволяють студентам
доносити свої ідеї, використовуючи ряд медіа-ресурсів (текст, зображення,
звук, відео).
Інноваційні процеси, що відбуваються сьогодні в освіті, спричиняють
виникнення нових підходів до організації та проведення навчального процесу,
вибору його форм і засобів. Головною метою всіх цих процесів – залучення
здобувачів вищої освіти до самостійної роботи та розвитку особистості, що
спирається на інтелектуальний потенціал здобувача, урахування інноваційних
настанов щодо вивчення інших мов; використання як основного засобу
навчання наукову літературу, до спонукали студентів до активної творчої
діяльності, підвищили пізнавальний і виховний потенціал особистості.
Отже, основними аспектами розвитку комунікативної діяльності
особистості є вміння вдосконалювати свої навички читання, письма,

73
аудіювання; вміння вести бесіди не тільки на українській мові, а також на
іноземній мові в межах повсякденної та професійної комунікації та розвиток
навиків роботи з технічними засобами в процесі вивчення мов.
Література:
1. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник./ І.М.
Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с. 8.
2. Tools for learning: technology and teaching strategies [Електронний ресурс]
3. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій/ Автор-укладач
Н.П.Наволокова. – Х.: Вид. група „Основа”, 2009. – 176с
4. Information and Communication Technologies in the Teaching and Learning of Foreign
Languages [Електронний ресурс]

SEVERAL APPROACHES TO LEARNING BUSINESS ENGLISH

Liudmila Petrova, senior lecturer

Tamara Uskova, senior lecturer
KhITE KNUTE

In the course of studying Business English we propose that each case study can
be tackled in several ways, depending on the level of the student and the time
available. The simplest approach is in these stages:
1. Read the text of the case and the courses of action that are suggested.
2. Conduct a preliminary survey of the problem, the issues involved, and the
implications of the proposed solutions.
3. Decide what course of action should be adopted. You may decide onone of
the courses of action suggested, reject them all in favor of a new proposal or work out
a compromise solution. No 'right' answer to any of the problems is meant. All that
matters is to have a decision taken within a reasonable time.
The texts range widely across formal and informal English, the
technicallanguage and the slang in various aspects of business, as well as the
language of different media and situations. These can also beused fordialogue-
reading practice.
Many students, if they do not have a very extensive background in business
studies, find it hard to appreciate fully what kind of problem they are dealing with in
a particular case, or what subsidiary problems or questions underlie it. A few minutes
spent on problem analysis may therefore be useful:
- questions to aid full comprehension of the case and "problem аnаlysis";
- a vocabulary exercise to help the student to become familiar with specialist
terms relevant to that particular case study;
- a dialogue based on various means of expressing a given idea, notion or
concept (for example, "urgency", "permission"), together with a role- play exercise
based on these means of expression;
-a numeracy exercise in which students have to express non-linguistic concepts
– of number, spatial relationship, etc. – in English;

74
 - written assignments (business letters and memos, reports, E-mail) with
detailed suggestions to help the student carry them out successfully.
The talk with focus on application of corpus linguistics that are of particular
use for Business English teachers. Examples will include several levels of
involvement with corpus linguistics: -teachers may not want to do any corpus work of
their own, but can keep abreast of published corpus studies and use their findings to
refine their own syllabi or course materials;
Teachers can compile a corpus of their own students’ work in order to better
analyze their needs and improve course content.
Teachers can compile a corpus of typical business materials and use it to
design materials and activities for their classes.
Teachers can have students do their own work with a corpus and software to
discover patterns in how language is used. Each area is illustrated with examples of
projects that have been conducted with a business focus or by business English
teachers.
Literature:
1. Leo Jones. Ideas, speaking and listening activities for upper-intermediate students. -
Cambridge:Cambridge University Press,2014
2. Нові технології навчання: Наук.-метод. Зб./ Кол. авт.-К.:Наук.-метод. центр вищої
освіти, 2004. – Спецвипуск
3. Sockett G. The Online Business Learning of English (New Language Learning and
Teaching Environments) G. Sockett . Palgrave Macmillan, 2014.

ПИСЬМО ЯК ЗАСІБ КОМУНІКАТИВНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТА

Жанна Петрушенко
Старший викладач кафедри іноземних мов
Харківський національний університет повітряніх сил ім. Івана Кожедуба
Письмове мовлення впливає на формування мислення у студентів та
починається з внутрішнього мовлення де проходить підготовка та
обґрунтування програми висловлювання, будується вірне граматичне
оформлення висловлювань чи речень, відбувається відбір лексичних одиниць,
активно проходить тренування і покращення уяви та фантазії студентів.
Під час процесу письма здійснюється опора на всі види відчуттів,
працюють всі аналізатори: мовленнєво-руховий, акустичний та зоровий.
Письмове мовлення включається до інтелектуальної поведінки людини, при
цьому регулюючи його теоретичну і практичну діяльність.
Під час письмового мовлення чіткіше проявляється принцип зв’язного та
правильно побудованого висловлювання. У порівнянні з усним мовленням, це
уповільнений процес, який дає можливість сконцентруватися на окремих
етапах його здійснення. У свою чергу, це створює умови для вживання таких
мовних форм, які ще недостатньо автоматизовані. Використання цих форм у
писемному мовленні гарантує вільне оперування ними в усному. Письмове
мовлення вимагає розгорнутого, послідовного і повного викладу думок, більш
75
сувoрого дотримування правил грамматики, особливо точного добору слів і
виразів, служить надійним інструментом мислення, стимулює саме такі
процеси як говоріння, слухання і читання на іноземній мові.
До форм письмових мовленнєвих завдань, які можуть бут включені до
змісту навчання відносяться: листи, оголошення, анкети і бланки, довідки,
огляди, рецензії та інші.
Досить діючим способом для покращення письмового мовлення на
заняттях іноземної мови вважається творче письмо, яке допомагає студентам
вчитися розмірковувати, бороти страх перед помилками, розвивати творчий
потенціал, покращує комунікативні навички. Також користується популярністю
такий вид завдань, як написання переказів та виклад короткого змісту
матеріалу. Деякі лінгвісти навіть стверджують, що вміння писати summary
може стати передумовою для успішної кар'єри. Ефективним способом для
формування навичок письма є створення проектів. Студенти разом вибирають
тему, мету, розроблюють методи дослідження, обмінюються інформацією і за
допомогою електронної пошти ведуть міжнаціональні переговори, які
закінчуються дебатами в системі реального часу.
Робота з інформацією є основною складовою навчання іноземної мови.
Під час використання на заняттях таких проектів у студентів
збільшується концентрація уваги, та швидкими темпами відбувається засвоєння
теми та матеріалу. За допомогою Інтернет-ресурсів можна вирішувати ряд
навчально-дидактичних завдань, формувати креативне мислення, стійку
мотивацію та, найголовніше - забезпечувати навчальний процес новими
матеріалами.
Впровадження новітніх технологій, використання мережі Інтернет,
навичок спілкування в соціальних мережах, надсилання текстових повідомлень,
спрямованих на формування компетентності письма на заняттях іноземної
мови, сприяє активізації навчально-пізнавальної діяльності, спонукає до
розвитку критичного мислення, у ході якого активізується позитивний досвід,
оскільки слухач розвиває вміння здобувати й опрацьовувати інформацію,
самостійно аналізувати і систематизувати матеріал, удосконалювати
мовленнєві й комунікативні вміння й навички.

Література:
1. Derby writing in classes English Teaching Forum / ed. by Simpson JoEllen M. 2004 - 34 p.
2. Sommer R. F. Teaching writing to adults: Strategies and concepts for improiving learner
performance. - San Francisco, 1989. - 274 p.25
3. Wray D. Teaching Factual Writing : Purpose and Structure Literacy / Wray David, Lewis
Maureen / Vol. 3. Writing : Processes and Teaching, 2004. - 160 p.

76
 ВИКОРИСТАННЯ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ
У ФОРМУВАННІ ГОТОВНОСТІ ДО ІНШОМОВНОГО
ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ
СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
Тетяна Печенізька,
викладач вищої категорії,
Ірина Курильченко,
викладач вищої категорії,
Ірина Русакова,
викладач І категорії
Харківський машинобудівний коледж

Передумовою високого фахового рівня спеціалістів технічного профілю є

оволодіння іноземною мовою. Дієвим засобом задоволення навчально-
методичних запитів викладання дисципліни є особистісно орієнтоване
навчання, яке здійснюється за допомогою різних підходів, форм, методів.
У центрі особистісно орієнтованого навчання є студент зі своїми
бажаннями й особливостями, а до основних принципів належать: попереднє
визначення психолого-педагогічної готовності до навчання; залучення всіх
студентів конкретної групи до активної участі в навчальному процесі;
можливість працювати мікрогрупами, створеними за бажанням і вибором
студентів; подолання особистісних проблем навчання. Механізмом створення
іншомовного спілкування є готовність до використання знань з іноземної мови
у професійній діяльності. Вона складається з психолого-педагогічної й
іншомовної складових. Першу становлять бажання, інтерес і мотиви до
вивчення іноземної мови й усталеність у професії. Іншомовна готовність
охоплює систему знань з іноземної мови, систему вмінь користування
іноземною мовою й активність у використанні знань і вмінь. Упровадження
особистісно орієнтованого навчання потребує певних умов: психологічних,
методичних і професійно-педагогічних. Психологічні умови включають
необхідність: розвивати рефлексії вихованців, уміння осмислювати й оцінювати
свої вчинки, прогнозувати їхні наслідки; узгоджувати власні бажання, цілі й
засоби їхнього досягнення; створювати умови для свободи вибору виду
діяльності. До методичних умов належать: гармонізація бажань і цілей
вихованця з його можливостями й вимогами середовища; забезпечення
особистого контакту вчителя й учнів на основі утвердження людської гідності й
поваги; культивування діалогічних форм педагогічної взаємодії вихователя й
вихованців. Професійно-педагогічні умови складають: уміння співчувати
вихованцеві, виявляти доброзичливість; уміння бачити в кожному неповторну
індивідуальність і розвивати гуманістичні почуття.
Різнорівневий підхід – це один з видів особистісно орієнтованого
навчання, який задовольняє навчальні потреби з урахуванням неоднорідної
базової підготовки. Освітній процес проходить в межах академічної групи без
зміни її складу, що принципово відрізняється від диференціації. Форми

77
різнорівневого підходу до навчання залежать від виду роботи на занятті,
наприклад: опрацювання тексту, робота з діалогом, виконання вправ на
засвоєння синонімів, омонімів, антонімів, вивчення лексичних одиниць, опис
малюнків, схем і жартів. Позитивом застосування особистісно орієнтованого
навчання стосовно студентів є: самостійність вибору студентів; можливість
переходу на інший рівень; підвищення самооцінки завдяки успіхам виконання
завдань доступного рівня; розвиток колективізму; поява зацікавлення
заняттями у слабших студентів. Застосування особистісно орієнтованого
навчання дає цілу низку переваг для викладача. Скажімо, можливість
зосередитися більшою мірою на рівнях А й В без спроб підтягнути всіх до
середнього рівня, (не залишаючи поза увагою представників легкого рівня);
можливість психологічного самоствердження; економія часу через одночасне
засвоєння матеріалу. Запровадження особистісно орієнтованого навчання –
дієвий спосіб подолання неоднакової навченості студентів задля отримання
позитивного результату.
Література:
1. Богданович Т. Г. Розвиток професійно-комунікативної компетенції при викладанні
іноземних мов / Т. Г. Богданович / Наукові записки. Серія «Філологічна». – Острог:
Видавництво Національного університету «Острозька академія». – Вип. 9. – 2008. – 508–512.
2. Зубкова М. О. Особистісно-орієнтований і персоналізований підходи в процесі
навчання у вищій школі /www.nbuv.gov.ua/portal/socgum/pspo/…2/…/Zubkova_st.pdf
3. Каменський О. І. Іншомовна компетентність як компонент змісту професійної
підготовки фахівця економічного профілю / О. І. Каменський // Вісник Черкаського
університету. Серія «Педагогічні науки». – Черкаси: Видавництво Черкаського
національного університету. – 2008. – Вип. 120. – С. 109–114.
4. Лучанінова О. П. Особистісно орієнтований підхід як необхідна умова формування
мотивації навчальної діяльності студентів технічних вищих навчальних закладів – Режим
доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_ Gum /Pfto/2009-
1/files/ped_01_09_Luchaninova.pdf
5. Пальчевський С. С. Педагогіка: Навч. посіб. / С. С. Пальчевський – К.: Каравела,
2007. – 576 с.
6. Юцкевич О. П. Проблеми викладання професійно орієнтованої іноземної
мови/http//studentbooks.com.ua/content/view/144/46/1/35
7. Ildiko Tar, Katalin Csoban Varga and Troy B. Wiwczarovski Improving ESP Teaching
through Collaboration: The Situation in Hungary // ESP World, Issue 1 (22), Volume 8, 2009,
http://www.esp-world.info
8. Jones, G. (1990). ESP textbooks: do they really exist? English for Specific Purposes, 9,
pp. 89-93.
9. Rayan, Albert P. Making Engineering Students Speak: MAP formula

78
 YOUNG LEARNERS: TEACHING LISTENING AND SPEAKING

Tetiana Povaliaieva, Vita Taraban,

teachers of the highest category
Kharkiv specialised school 99

There is usually an emphasis on developing listening and speaking skills when

it comes to children who start learning English at primary school. Children are
naturally led into speaking through listening to English. From using single words and
formulaic language, children gradually develop the ability to produce language and to
interact with others in a more extended way.
Learning to listen
When children learn to listen in English, they are actively engaged in
constructing and making the sense of everything they hear. In order to make this
effectively, they not only use the language but also their knowledge of the world,
prompts and clues provided by the context. To illustrate the items mentioned above,
we can speak about:
children’s expectations about the intentions of the speaker;
their predictions about what they will listen to;
the speaker’s use of voice, mime and gesture;
the reason and aim for which they are listening;
other peculiarities in the current situational environment which support their
comprehension (such as flash cards, course book or story illustrations, posters, real
objects, puppets, toys, sound effects on a CD, or the visual settings of a DVD).
Significantly, a wide range of opportunities to listen to language embedded in
engaging and meaningful contexts is necessary for young learners. Children get
closer to the sounds, rhythm and intonation of English due to listening. It also gives
young learners a chance to recognize, understand and respond to language non-
verbally before they produce it themselves.
Classroom conversation is a major source of listening material for children. For
example, such language situations as giving instructions, organizing and managing
different classroom activities and also providing the young learners with the
feedback, encouragement or praise, are an essential origin of enriching children’s
knowledge. It is advisable to use English for this kind of classroom language as far as
possible. With the help of repetitions and routines, the teacher can build up an
expanding repertory of language that children understand and respond to as part of
everyday communication.
Furthermore, a great number of activities to develop young learners’ listening
skills can be used by the teacher. Such kinds of language practice as storytelling,
drama, games, rhymes, chants, songs, art and craft, are valuable support in forming
and developing listening skills.
Developing listening skills
Naturally, children have to develop listening skills before speaking skills. It is
enriching to expose them to language that prior to their productive competence as
79
long as their understanding is managed and maintained, for example, using miming,
illustrations, different activities the teacher asks them to do.
From the very beginning it is necessary to use a variety of different spoken text
types, such as rhymes, stories, songs, instructions, dialogues, poems, descriptions,
conversational situations. It is also important to create gradually confidence and show
the young learners that they can be successful listeners without detailed
understanding every word.
Using long texts (such as stories) can also help to develop and expand
children’s extensive listening skills, where listening is motivated by pleasure rather
than information. Preparing learners for doing listening activities, it is very important
to follow three stages: before-, while- and after-listening comprehension.
Stage 1
Before listening, it is necessary to create a clear context which interests and
motivates the children. The teacher should establish the reason and aim for listening.
It may be appropriate to introduce new language or vocabulary which is present in
the listening text at this stage. Children can also be encouraged to predict and make
active guesses about listening, based on pictures or other clues.
Stage 2
During while-listening stage, the young learners do one or more activities to
develop listening sub-skills, such as listening for general understanding (gist),
listening for detailed information, listening for mood or attitude, and to show their
understanding either verbally or non-verbally or through a written response, such as
completing a chart.
Stage 3
After-listening stage provides appropriate asking the children to report back,
expressing their opinions or relating the text to their own lives’ experience in a
speaking activity using some of the language it contains.
Learning to speak
Speaking as a complex skill needs serious efforts to be formed and developed.
It is evident that the difficulty for children learning a foreign language should not be
underestimated. Young learners who are good at imitating and may produce better
pronunciation than older learners, are still developing language and discourse skills in
their mother tongue, though. Whilst planning speaking activities in English, teachers
need to take into account the students’ age and level of social, cognitive and
emotional development.
Spoken interaction and spoken production
Speaking skills are generally divided into two areas: spoken interaction and
spoken production. Spoken interaction deals with the ability to ask and answer
questions and be able to exchange the information with others. Spoken production
refers to the ability to produce language, for instance, in a rhyme, a description or an
account< such as retelling a story. It is really essential to develop young learners’
competence in both these areas in order to create confidence and lay the foundations
for future learning.

80
 Initially there are activities that will benefit children very much, for example,
those which require lots of repetition and which help them to memorize vocabulary
and “chunks” of language and master pronunciation in a natural way. Vocabulary and
grammar games, songs, rhymes and chants are a great help in this process.
Much of the language children produce in the early stages of learning will be
single words or short formulaic utterances, such as “I’m fine”. A tendency to mix
languages can also occur, for instance, in the case of German-speaking children: “Gib
mir den rubber.” (Give me the rubber.), “Schau! Der monkey ist da.” (Look! The
monkey’s there.). Rather than explicitly correcting language mistakes, it is better to
respond to young learners’ meaning and what they are trying to communicate. Doing
this, the teacher can remodel or remake what they say: “Yes. You’re right. The
monkey’s there.”
Very young learners may be resistant to speak at first, and it is necessary to
give them time to listen and absorb the sounds of English before taking active part in
communication. Insisting on their active participation is likely to be counter-
productive. The best strategy is usually to provide lots of opportunities for speaking
activities in a very peaceful and non-frightening way. For instance, choral repetition
of action rhymes and choral counting games can give children the possibility to join
in when they feel they are ready.
For children with only minimal linguistic competence it is important to
establish simple classroom routines from the outset in order to start them learning to
communicate in English.
Such things as greetings and goodbyes at the beginning and end of lessons,
asking for permission (to go to the toilet, to sharpen pencils, to get crayons, to drink
water) and classroom language (I don’t understand. / Can you repeat that please?) can
be included in the process. Even very young learners can be taught the following
phrases formulaically: I think…, Maybe…, I don’t know… and then teachers can
encourage children to use them regularly in class “discussions”:
Teacher (showing the picture): Who’s in front of the house?
Pupil 1: I think it’s the fox.
Pupil 2: Maybe it’s the wolf.
Pupil 3: I don’t know.
Frameworks for speaking activities
Teachers should definitely provide frameworks for speaking activities which
encourage the children at any age to use English for real purposes which they can
relate to, rather than simply practice language for its own sake. As children become
increasingly capable of interacting with each other in pairs and groups, it is also
really important to make sure that speaking activities are designed to foster active
listening, turn-taking and respect for other people’s opinion. None of these can be
taken for granted, since children are still developing their skills and attitudes as part
of their general education and personal development. Children’s willingness to
participate in communication can be increased with the help of speaking activities
which are personalized and can propose choice. Such activities give them
“ownership” of language, thus helping to make learning more memorable. Every time

81
when it is possible, it is useful to establish frameworks to get the children motivated
to speak and feel that they have something they want to say.
Good planning is really essential for a successful speaking activity. If the
teacher sets clear goals and establishes what the outcomes of the activities are going
to be, then it will surely become a valuable and profitable language practice. It is also
important to ensure that the language demands are within the children’s current level
of competence and to prepare for, model, rehearse and demonstrate the language
young learners’ will need to use before they begin their communicative practice.
Explicit rules to ensure that the activity is done in English rather than in mother
tongue should be introduced, explained to children and controlled by the teacher.
Eventually, with the help of various speaking activities, where different
interaction patterns are used and opportunities for meaningful practice of a range of
discourse types are provided, young learners will develop confidence in their ability
to produce English and to speak with others in class.

Literature:
1. Gray, K. 1999 Jet Primary Teachers’ Resource Book 3. 46 photocopiable activities for
teaching English to young children. Glasgow: Mary Glasgow Magazines, an imprint of Scholastic
Inc.
2. Read, C. 2013 500 activities for the Primary Classroom. Oxford: Macmillan
3. Scrivener, J. 2009 Learning Teaching A guidebook for English language teachers Second
Edition. Oxford: Macmillan
4. Seymour, D. 2014 700 Classroom Activities Instant Lessons for Busy Teachers. Oxford:
Macmillan

СТОРІТЕЛЛІНГ – ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ МОТИВАЦІЇ У УЧНІВ

ДЛЯ СПІЛКУВАННЯ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ НАВЧАННЯ.

Наталія Прищенко,
учитель вищої категорії, старший учитель
КЗ « Дергачівський ліцей №2» Дергачівської районної ради Харківської області

Не секрет, що для більшості учнів , які починають вивчати іноземну мову,

дуже важко почати говорити і спілкуватися між собою у парах і групах тільки
нею. Перехід з першого етапу, коли вони лише сприймають англійську мову до
репродуктивного, а потім і творчого часто є важким для розуміння і
подальшого використання учнями. В цій ситуації вчителеві на допомогу
приходить такий метод, як сторітеллінг. Сторітеллінг як формат навчання у
школі має величезну практичну користь: легке засвоєння матеріалу, розвиток
уяви, подолання страху публічного виступу, налагодження стосунків з іншими
учнями, самопізнання. Тож не дивно, що з кожним роком він стає все більш
популярним.
Саме використання розповідей є однією із ефективних технологій
навчання іншомовного граматичного матеріалу, оскільки вони максимально
полегшують розуміння й засвоєння матеріалу. Крім того інтерес молодших
82
школярів до нового цікавого сюжету і незвична форма навчальної діяльності
істотно підвищують їхню мотивацію до вивчення іншомовної граматики, таким
чином створюючи сприятливу атмосферу на уроці іноземної мови та
підтримуючи увагу молодших школярів.
Основними компонентами створення успішної розповіді (або оповідання)
на уроці є герой ( відомий учням або цікавий для них); сюжет( певна
послідовність дій героя, який долає труднощі і перемагає їх в кінці розповіді);
інтрига ,тема та ідея. Героєм історії може бути предмет, людина, явище,
вигадана істота, природа, символ. Сюжет повинен містити експозицію, зав’язку,
розвиток дій, кульмінацію та розв’язку. І головне , ця розповідь повинна
викликати у учнів емоції, вона повинна не залишити їх байдужими до долі
головного героя. Саме через емоційне переживання матеріал запам’ятовується
краще. Якщо дитина сама створює свою власну історію, мотивація учня суттєво
підвищується. А отже підвищується і мотивація до вивчення іноземної мови, як
інструменту творення. Робота з розповідями допомагає учням усвідомити, що
їх необхідно передавати логічно, послідовно, обирати влучні слова для передачі
даних. Просто розповідаючи історії, ми можемо донести та прищепити свої ідеї,
думки та емоції до слухачів. Можна змусити інших відчувати те, що відчуваєте
ви, зробити їх активнішими, адже наш мозок стає більш активним в той
момент, коли ми розповідаємо або слухаємо розповіді.
Створення історій можна будувати багатьма шляхами. Наприклад,
створення історії за сюжетними малюнками або ілюстраціями дитячої казки,
або власна розповідь кожного учня за певним планом. Створення історій можна
підкріпити і посилити демонстрацією відеоматеріалів з відключеним звуком;
самостійний відбір фрагментів фільмів для розповіді на уроці; демонстрація
знайомого фільму, з продовженням та поясненням учня; самостійне порівняння
матеріалу підручника зі змістом фільму та висловлення своєї точки зору;
самостійне написання творчої роботи за відеоматеріалами тощо.
Сторітеллінг – це творча розповідь. На відміну від фактичної розповіді
(переказу, опису по пам’яті), яка грунтується на роботі сприймання , пам’яті,
відтворювальної уяви, в основі творчих розповідей лежить робота творчої уяви.
Обов’язковими компонентами такої розповіді мають бути самостійно створені
дитиною нові образи, ситуації, дії. При цьому учні використовують свій
набутий досвід, знання, але по новому комбінують їх.

83
 THE UTILIZATION OF EDMODO IN BLENDED LEARNING
IN HIGHER EDUCATION

Оксана Пугачова
викладач-методист, спеціаліст вищої категорії
Харківський радіотехнічний коледж

Nowadays, technology is growing rapidly and it causes massive changes in

language teaching process. The traditional English teaching has changed drastically
with e-learning such as multimedia technology and the use of the Internet. Traditional
teaching is seen not enough to support the students’ learning. Classroom instruction
cannot meet the students need anymore. Traditional face to face classroom is limited
by the school time and schedule. E-learning comes to bring another way in teaching
since it offers teachers and learners access to anywhere, anytime “information-rich”
sources.
E-learning is the delivery of learning and training through ICT that is
specifically designed to support individual learning or improve organizational
quality. E-learning allows distance learning by using ICT-assisted devices, such as
computers and the internet. In order to make e-learning working well, a system that
can provide the users’ (teachers & students) needs in online learning. LMS (Learning
management system) is a system designed to provide ease for users to do online
learning. LMS provides the features needed by teachers and students in virtual
learning. There are various types of LMS used by the people nowadays, such as
Moodle, Edmodo, Google Classroom, Canva etc.
Edmodo is one of the examples of virtual classrooms that provides free access
and application via PCs and mobile devices. Edmodo is the second global education
network and provides communication, collaboration, and training tools to enable all
students to reach their full learning potential. It looks really similar to Facebook, so it
is known as “Facebook for school.” However, Edmodo is much more private and
secure because instructors create accounts and allow students to access and join the
group using a code to register in the group. In this regard, instructors can set up a
virtual class for students to work together on group assignments. After finished
creating an account, teachers’ job then is shaping group for learning and there will
“group code” for students to type on if they want to join our classes. Once the online
classes are in place and joined by all of the students, they would be locked. In order
to support traditional classes, a variety of activities were given to the students by
using Edmodo. A teacher can give a note and attach any files such as word, jpeg,
PDF, or link of specific materials where students just directly click on the link and
get the sources. A teacher can give feedback on the students’ assignment and so do
the other students. Edmodo is easy to manage where teachers can provide digital
content, and let students post content and have online discussions, and open up the
possibilities for active learning. Teachers can post materials in the form of note,
assignment, quiz, or poll. Students can comment at the post, give feedback and
discuss with the other students.

84
 Like another LMS Edmodo has different advantages and disadvantages.
Edmodo has 8 features that support learning, they are: 1) Groups: Teacher Students
and parents, this feature allows students and parents to join as members, and
participate in the activities conducted in LMS, 2) File and Links: This feature allows
users to send and share links, as well as various files using through attachment, 3)
Teacher Libraries and Student Backpacks: This feature allows teachers to upload
teaching materials such as materials, presentations, pictures, videos, references, etc.
4) Quiz: This feature allows the teachers to provide online evaluations to students in
the form of multiple choices, short answers, and descriptions, 5) Assignment: This
feature allows the teachers to provide assignments online to students, equipped with a
deadline that can be determined by them, so it is expected that this feature makes
students be more discipline in submitting tasks, 6) Gradebook: This feature allows the
teachers to provide assessments manually or automatically that can be seen by
students, 7) Badges: This feature allows the teachers to reward students or groups for
their achievements, and 8) Post, Note, and Polling: This feature is a tool provided to
teachers and students to communicate in LMS.
In addition to advantages, there are also some disadvantages of Edmodo like e-
learning in a whole. The disadvantages are: 1) Low Motivation: the tentative schedule
used in learning makes students lazy and having low motivation, 2) Technology-
dependency: the materials in e-learning are delivered by utilizing ICT so that if there
is any damage or interference to the hardware and the internet connection, the
learning process will be disrupted, 3) Compatibility issues: the number of available
learning systems, the material provided is incompatible with certain devices, such as
the iPad which blocks the flash videos, make the users of these devices unable to get
the materials provided, 4) Not effective in all cases: in some cases, face-to-face
learning is more effective than online learning because e-learning does not have two-
way communication.
The rapid development of ICT will have some effect on various sectors in life.
In education, the development of ICT will have an effect on the learning process
which was initially face-to-face conducted conventionally to be more open by using
ICT as learning media There are some disadvantages in the face-to-face learning in
the classroom that can be complemented by e-learning and vice versa. The utilization
of Edmodo in blended learning can be applied by teachers to improve the quality of
learning. Through many features that Edmodo has in supporting the learning process,
the teachers can choose the features needed to be used in blended learning. Blended
learning by combining face-to-face learning with e-learning using Edmodo will make
learning more innovative and effective. Teaching and learning activities that were
previously limited can only be done in classrooms can be more flexible by using
Edmodo because it can also be done outside the classroom.

Literature:
1. J. Jarc, “Edmodo-A Free, Web2.0 Classroom Management Too,” 2013.
2. M. Jou, Y. Lin and D. Wu, “Effect of a Blended Learning Environment on Student
Critical Thinking and KnowledgeTransformation. Interactive Learning Environments”, 2016.
3. A. Witherspoon, “Edmodo: A Learning Management System”, 2011.
85
 АКТИВНА ВЗАЄМОДІЯ ВИКЛАДАЧА І КУРСАНТІВ НА
ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Інна Ребрій
канд. філолог. наук, доцент
Ірина Григорова
старший викладач
Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба

В еру комунікативного підходу до навчання взаємодія між викладачем та

студентами(курсантами),фактично, стає ключовим для налагодження
спілкування між студентами (курсантами) у групі та між групою і викладачем.
Взаємодія - це сумісний обмін думками, почуттями або ідеями між двома
людьми або групою людей, результатом якого є взаємний вплив людей один на
одного.
Теорії мовної компетенції відмічають важливість взаємодії між
людськими істотами у використанні мови в різноманітних контекстах. Таким
чином, слід відмітити, що від самого початку вивчення мови, заняття мають
бути інтерактивними. Так, Вілга Ріверс [3, c.4-5] відмічала у своїх
дослідженнях,що через взаємодію студент(курсант) може покращити свій
мовний запас за рахунок слухання або читання автентичних мовних матеріалів,
або навіть під час дискусії, групового вирішення поставленої задачі, або діалогу
з іншим індивідом у групі. Під час взаємодії студенти(курсанти) можуть
використовувати все, що вони засвоїли у мові, включаючи вивчені і випадково
почуті граматичні структури і лексичні одиниці. Така взаємодія може
відбуватися навіть при елементарному рівні знання іноземної мови. Відповідно
до досліджень Дугласа Брауна [1]існує декілька основних принципів взаємодіє
на заняттях:
- автоматизм: справжня взаємодія між людськими істотами відбувається,
коли центральна увага приділяється значенню повідомлення, а не його
граматичній чи лінгвістичній формі. Тут мається на увазі, що
студенти(курсанти) звільнені від контролюючої поведінки з боку викладача і
можуть легше використовувати мову для більш живого спілкування у парах чи
групах.
- внутрішня мотивація: студенти(курсанти) використовують вже
засвоєнні елементи мови у вільному порядку і бачать результат своєї праці на
заняттях. Завдяки цьому у них виробляється мовна компетенція, яка допомагає
побудувати власну систему оцінювання своїх досягнень та спонукати до
кращого вивчення мови через самовдосконалювання та використання
рекомендацій викладача.
- стратегічне інвестування: взаємодія вимагає використання стратегічної
мовної компетенції і для того, щоб прийняти правильне рішення, яку структуру
використати у письмовому чи усному мовленні, і для того, щоб знайти

86
правильний шлях для продовження спілкування, коли виявляється
непорозуміння між тими, що спілкуються через недостатність знання мови.
- бажання спілкуватися на іноземній мові: взаємодія передбачає бажання
з боку того, хто навчається використовувати мову, яку він (вона) вивчає для
спілкування в усіх можливих ситуаціях її використання як у професійній так і
побутовій діяльності.
- зв'язок між культурою і мовою: культурне навантаження інтерактивного
писемного і усного мовлення вимагає використання культурологічних нюансів
мови.
- міжмовний зв'язок: складність взаємодії між учасниками навчання на
іноземній мові веде за собою довгий процес оволодіння мовою, що вивчається.
Велика кількість помилок є частиною процесу оволодіння мовою. Таким
чином,роль викладача є вирішальною у процесі розвитку взаємодії студентів
(курсантів) під час вивчення іноземної мови.
- комунікативна компетенція: не слід забувати, що усі елементи
комунікативної компетенції такі як граматика, дискурс,соціолінгвістика,
прагматика і стратегія є важливими у взаємодії між студентами(курсантами) на
заняттях під час вивчення іноземної мови. Усі ці аспекти мають працювати
разом, щоб успішне спілкування мало місце як під час заняття, так і поза ним у
побуті та професійній діяльності студентів (курсантів).
За визначенням Дорнея та Мерфі[2] викладач, який вважає необхідним
налагоджувати взаємодію у навчальній групі повністю розуміє і відчуває
групову активність під час занять. Ці дослідники відзначали, що успішність
навчання у групі в багато чому залежить від взаємин у групі, атмосфери, що
панує на заняттях, ефективної кооперації та взаємодії між
студентами(курсантами) на заняттях і ролі викладача у цій взаємодії.
Відповідно до досліджень Л.С. Виготського ефективне навчання у
студентських зонах безпосереднього розвитку починається з чіткого
моделювання і керування їх навчальним процесом з боку викладача так, що
студенти все більш і більш переймають і засвоюють у процесі направлення їх
викладачем до того, як це треба робити.[2,c. 98]
Таким чином, ми бачимо, що викладач може грати багато ролей під час
навчального процесу. Всі ці ролі мають бути обумовленими багатьма
факторами пов’язаними з плануванням і психологічними особливостями групи,
у якій такі заняття проводяться. Крім того, вони мають бути спрямованими як
на успішність процесу засвоєння знань з одного боку, так на формування
внутрішньої і зовнішньої мотивації тих, хто навчається, з іншого.

Література:
1.Brown, H.D. Teaching by Principles, An Interactive Approach to Language Pedagogy,
Third Edition. 2007. P.569
2.Dornyei,Z., & Murphey, T.(2003). Group dynamics in the language classroom.
Cambridge, UK: Cambridge University Press.
3.Rivers,W. (Ed.) (1987). Interactive language teaching. New York: Cambridge University
Press.

87
 ЭЛЕКТРОННЫЕ УЧЕБНЫЕ ПОСОБИЯ КАК СРЕДСТВО
РАЗВИТИЯ ЗУН В ПРОЦЕССЕ ИЗУЧЕНИЯ РУССКОГО ЯЗЫКА
В УКРАИНСКОЙ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЕ

Людмила Рудницкая
канд.пед. наук, преподаватель
Высшее коммунальное учебное заведение
«Коростышевский педагогический колледж имени И.Я.Франко»
Житомирского областного совета

Проблема разработки и использования электронных учебников и пособий

во время обучения русскому языку назрела давно и связанна с внедрением в
учебный процесс современных информационных технологий. Начинать ее
решение следует из определения функциональных возможностей этих учебных
средств относительно развития ЗУН школьников в двух основных аспектах —
смысловом и процессуальном. В то же время следует учитывать также, какое
место займет применение информационных технологий в уроке и в
самостоятельной работе учеников. Это зависит от разных факторов: качества
компьютеров, гигиенических норм, профессиональной готовности учителей
относительно использования компьютеров на уроке и тому подобное.
Электронный учебник имеет значительно более мощные средства
активизации познавательной деятельности школьников мультимедийного
характера, чем его бумажный вариант. В частности, это могут быть
микромультфильмы, в которых действуют в сюжетных микро эпизодах
персонажи с выразительной личностной позицией относительно разнообразных
жизненных явлений, что используются в книгсе для постановки важных
проблем учебного, воспитательного характера и для побуждения школьника к
их решению, видеоклипы, аудио файлы для активизации ассоциативных связей,
мышления, воображения, памяти, обеспечения взаимосвязанной
познавательной и творческой деятельности левого и правого полушарий
головного мозга.
Несравненно полнее и нагляднее в электронном учебнике может быть
подан материал социокультурной смысловой линии действующей программы:
есть возможность обобщенно, зримо, живо воспроизвести мультимедийными
средствами особенности природы родной страны, ее истории, материальной и
духовной культуры украинского народа, обеспечивая необходимую базу
фактологии для формирования целостного, ментального представления о мире.
Этим создаются необходимые условия для усвоения общечеловеческих и
национальных ценностей, развития культуры эмоций, становления
эстетических вкусов, формирования морально-этической культуры и, в общем
итоге, развития творческих способностей и коммуникативной культуры.
Неотъемлемой составляющей смысловой части электронного учебника и
пособия является модуль самоконтроля и контроля для определения уровня
знаний и практических умений и навыков учеников. Он обеспечивает

88
возможность реализовать как самоконтроль в надлежащем объеме, так и
поэтапный взаимоконтроль во время изучения нового материала, обеспечивая
своевременное устранение допущенных языковых ошибок, а также
объективный контроль на завершающем этапе изучения логично завершенной
темы по языку, степень сформированности соответствующих языковых
навыков, кроме речевых умений и навыков, которые средствами
информационных технологий пока еще должным образом оценить не удается.
Процессуальные возможности электронного учебника в значительной
мере предопределяются его смысловыми особенностями и потому закономерно
также преобладают аналогичные возможности печатного учебного средства.
Важнейшее его преимущество заключается в возможности «актуализации и
индивидуализации учебного процесса путем учета субъективных особенностей
(например, темпа представления материала) восприятия учебного материала
каждым лицом, которое изучает определенный курс» [2; 45].
Это становится возможным, в первую очередь, благодаря разработке как
более подробному, разнообразному и естественному, а потому и доступному
для восприятия изложения теоретических сведений в частности и всего
учебного материала в целом, так и более разветвленной, более приемлемой по
степени сложности и более удобной для формирования умений и навыков
системе заданий и упражнений, направленных как на последовательное
получение учениками новых знаний о языковой системе, так и на
целеустремленную выработку соответствующих языковых и речевых навыков.
Благодаря имеющимся потенциям можно учесть интересы, потребности,
познавательные возможности школьников путем обращения к дополнительным
источникам информации, вмещенным в дополнениях, отмеченных выше. То
есть, диапазон оптимального учета основополагающих дидактичных
принципов доступности, сложности / трудности, наглядности в электронном
учебнике значительно растет, сравнительно с бумажным, а применение других
принципов (научности, систематичности и последовательности, но др.) не
снижается.
Как отмечают исследователи, в электронном учебнике порограммные
модули имеют относительно самостоятельное значение. Это дает возможность
учителю самостоятельно расширять функциональные возможности фрагментов
электронного учебника», то есть в известной степени становиться его
соавтором в соответствии с собственными планами коррекции учебно-
воспитательного процесса [3; 163]. И не только учителю, потому что согласно
заказному перечню литературы из определенной теме ученики могут продлить
поиски информации, отсутствующей в учебнике, в сети Интернета, дополняя
его самостоятельно подобранными и систематизированными материалами,
которые могут служить опорой как для написания творческих работ, так и для
исследований лингвистического характера.
Процессуальные потенции электронного учебника могут использоваться
в широком приведении образцов соблюдения языкового этикета, выполненных
средствами мультипликации или же в виде фрагментов игровых фильмов,

89
аналогичных образцов допущенных етикетних ошибок, что сопровождается
заданием обнаружить их, чтобы в дальнейшем предупредить их повторение,
приведении анимационных или игровых образцов, выполненных
одноклассниками, ситуативных диалогов, образцов проведения диспутов по
определенной проблеме, образцов коммуникативных ситуаций для постановки
коммуникативной проблемы и тому подобное. Существенно расширяются
возможности использования образцов в графической форме, форме моделей,
схем, алгоритмов, а также в традиционной форме и тому подобное.
Практически неограничены возможности поиска информации в
Интернете, что открывают новые информационные технологии,
предопределяют необходимость внесения в действующие программы учебную
работу по переводу украинских текстов на русский язык. В связи с тем, что
машинный перевод текстов с помощью программ Master, Плай не является
совершенным, поскольку переведенные таким способом тексты содержат
значительное количество лексических, грамматических, стилистических
ошибок, улучшение их как вид учебной работы является ценным во многих
отношениях, поскольку формирует чувство языка, способствует
совершенствованию комплекса языковых умений и навыков, подъему общей
речевой культуры.
Кроме того, привлекательность и процессуальная эффективность этого
нового средства обучения растет также благодаря применению нового
принципа коммуникации, которая заключается в организации диалога между
компьютером и субъектом познания, в процессе чего ученик получает
подсказки в случае ошибок, возникновения затруднений, совета относительно
организации изучения новой темы, относительно выхода из сложной ситуации
во время выполнения познавательного задания, планирования последующих
познавательных актов, дружественного по характеру и тональности оценивания
выполненной работы в ходе прорабатывания учебного материала и тому
подобное [4].
Электронный учебник имеет значительно более широкие процессуальные
возможности в плане вооружения учеников «современными методами
познания, в частности, научного эксперимента, сравнения, наблюдения,
абстрагирования, обобщения, конкретизации, аналогии, индукции, дедукции,
анализа и синтеза, объектного моделирования, системного анализа и тому
подобное», что имеют стратегическое значение как в плане развития
познавательных возможностей, так и речевому развитию, поскольку вещание и
мышлению неразрывные [5; 72]. В этом аспекте соответствующие задания
можно объединить в подвиды общей системы упражнений и заданий с целью
более целеустремленного формирования каждого из познавательных методов
или приемов.
Наличие постоянного контроля со стороны операционной системы на
соответствие печатного, текста нормам правописания раскрывает новые
возможности относительно повышения грамотности в процессе
систематического использования информационных технологий. В частности, в

90
электронном учебнике есть возможность создания автономного специального
модуля, который состоит из системы учебных диктантов, направленной на
самостоятельное и целеустремленное усвоение норм правописания с помощью
реализации систематического самоконтроля. При этом сведения о
правописании в электронном учебнике могут быть поданы в двух вариантах:
а) в ограниченном рамками школьной программы и б) в полном академическом,
создавая необходимые условия для совершенного овладения нормами
правописания всеми, кто этого желает.
Отличие электронного пособия по курсу русского языка от электронного
учебника заключается прежде всего в том, что он должен быть более четко
нацеленный на работу с учениками, которые принадлежат к разным группам,
распределенным за уровнями познавательным возможностям школьников. При
этом типология, характер и уровень сложности заданий может быть больше
приспособленный учителем к особенностям каждой группы конкретного
класса. А также, ввиду ограниченного времени работы с компьютером,
учителем подбираются самые эффективные, самые нужные для определенного
ученика типы заданий, что нуждается в тщательной подготовке учителем
учебного материала с учетом индивидуальных особенностей школьников. Для
подачи нового материала вместо дорогих проекторов учителя могут
использовать существенно более дешевые телевизоры с широким экраном,
присоединив к нему компьютерные пособия и тому подобное.
Следовательно, информационные технологии, которые полнее всего
реализуются в электронном учебнике и пособии, открывают новые
возможности для реальной индивидуализации изучения русского языка и
литературы в их взаимосвязи, реализации личностно сориентированного
обучения и воспитания, качественного подъема эффективности урока русского
языка, в частности, существенного совершенствования речевой культуры
учеников украинской начальной школы.
Литература:
1. Barret E. (Ed) // Text, Conтext, end Hypertext. Writing with and for the Computers. MIT
Press series in information systems, 1988. — Р. 1—29.
2. Шерман М.І. Електронні засоби подання навчального матеріалу як компонент
навчально-методичного комплекту // Проблеми сучасного підручника: Зб. наук. праць. Вип.
4. — К.: Педагогічна Думка, 2003. — С. 42—46.
3. Соколовська Т.П. Електронний підручник: особливості структури та
функціонування // Проблеми сучасного підручника: Зб. наук. праць. Вип. 3. — К.:
Педагогічна думка, 2003. — С. 162—166.
4. Верлань А.Ф., Тверезовська Н.Т. Дидактичні принципи в умовах традиційного і
комп’ютерного навчання // Педагогіка і психологія. — № 4. — 1998. — С. 126—132.
5. Мадзігон В.М., Лапінський В.В., Дорошенко Ю.О. Педагогічні аспекти створення і
використання електронних засобів навчання // Проблеми сучасного підручника: Зб. наук.
праць. Вип. 4. — К.: Педагогічна думка, 2003. — С. 70—78.

91
 РОЗВИТОК ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ
ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Ірина Свірепчук
старший викладач
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського»

Основне призначення іноземної мови як предмета вивчення є оволодіння

студентами вміння спілкуватися мовою, яку вони вивчають. Це вміння
передбачає здатність формування комунікативної компетенції. Навчання
повинно бути зорієнтовано на досягнення такого рівня володіння іноземною
мовою, який дозволяє студентам користуватися ним при безпосередньому
усному спілкуванні з носіями мови в елементарних стандартних ситуаціях
повсякденного життя. Неможливо знайти взаєморозуміння без вміння
спілкуватися іноземною мовою, вести діалог зі співрозмовником.
Говоріння як вид мовленнєвої діяльності може виступати в формі усного
монологічного та діалогічного висловлювання.
Діалогічна мова – це об’єднане ситуативно-тематичною спільністю і
комунікативними мотивами сполучення усних висловлювань послідовно
породжених двома і більш співрозмовниками в безпосередньому акті
спілкування.
В психологічному аспекті діалогічне спілкування зумовлене процесами
сприйняття мови співрозмовника; процесами мовного оформлення думки і
сприйняття (декодування) реплік партнера по спілкуванню. Діалог як продукт
скоординованої усно мовної діяльності двох і більше співрозмовників – це
зв’язний текст, якому належать всі основні лінгвістичні характеристики
надфразової єдності. Першоелементами діалогу є репліки різної довжини (від
однієї до декількох фраз). З’єднання реплік, яке характеризується структурною,
інтонаційною і семантичною єдністю, називається діалогічною єдністю.
Сформованість вмінь діалогічної мови студентів означає наявність в них
ряду вмінь, які забезпечують виконання поставленої комунікативної задачі в
типових умовах спілкування. Г.В. Рогова виділила наступні вміння діалогічної
мови:
Стимулювання співрозмовника на висловлювання. Дане вміння включає в
себе вміння запитувати думку партнера, уточнюючи цікаву інформацію;
запитувати і повідомляти фактичну інформацію, переходячи з позиції того, хто
питає на позицію того, хто відповідає. Стимулом може бути:
1.питання, наприклад: Can you play football or hockey?;
2.твердження, наприклад: I am going home, котре може стимулювати різну
за формою реакцію;
3.прохання, пропозиція, наприклад: Help me, please. Will you open the
window? і т.д.

92
 Реагування на мовний стимул. Репліка-стимул і репліка-реакція
складають діалогічну єдність. Сформованість даного вміння є здатність
висловити згоду/незгоду з пропозицією партнера, зробити пропозицію згідно
ситуації і теми спілкування, погодитись/ не погодитись з твердженням
партнера, вибачитись, висловити емоційну оцінку різного характеру (радість/
сум/ сумнів/ подив і т.д.).
Розгортання репліки-відповіді. Сформованість даного вміння передбачає
здатність студентів підтримувати розмову, тобто при відповіді висловити і
аргументувати свою точку зору, дати пораду і прийняти/ не прийняти пораду
партнера, ввічливо запитати знову в разі необхідності.
Have you got some fish? – No, thank you. It’s very nice, but I can’t eat any
more.
Розвивати діалогічну мову студентів слід з опорою на принципи навчання
усному спілкуванню, котрі досить детально розглянуті в методичній літературі.
В.Л. Скалкін розглядає такі загальні принципи навчання усному спілкуванню
іноземною мовою.
1. Принцип комунікативної спрямованості навчання. Даний принцип
включає в себе ряд вимог, таких як: комплектування лінгвістично виправданого
мінімуму мовного інвентарю, який забезпечує рівень комунікативної
достатності; формування ситуаційно-тематичного мінімуму з врахуванням
інтересів і майбутніх потреб студентів; комунікативність речових операцій при
роботі з мовним матеріалом та інше.
2. Моделювання типових комунікативних ситуацій. Навчати говорінню,
не навчаючи спілкуванню, не створюючи на уроках умов мовного спілкування
не можна. Тому навчання діалогічному мовленню необхідно будувати як
послідовну серію типових комунікативних ситуацій, використовуючи
ситуативні вправи. Ситуація для діалогічного мовлення повинна відповідати
певним вимогам. В ній повинні бути: описання, стимул, завдання.
3. Навчання діалогу як мовної розумової діяльності. Система навчання
передбачає оволодіння діалогічною мовою як живою, активною мовно
розумовою діяльністю, повністю орієнтованою на особистість співрозмовника.
В зв’язку з цим треба пред’являти певні вимоги до екстралінгвістичного змісту
матеріалу, що вивчається, котрий повинен бути інформативним, цікавим,
потенційно комунікативним.
4. Навчання діалогічної мови як формі соціальної поведінки. Навчання
діалогічної мови повинно бути спрямоване на оволодіння студентами нормами
поведінки, прийнятими в даному мовному колективі; знання традицій, тобто
вміння користуватися правилами міжособового спілкування.
5. Опрацювання ситуативно-мовної стереотипії діалогічного контакту. В
системі розвитку діалогічного мовлення повинно бути передбачено
багатократне розігрування однотипних ситуацій, котрі залучають в ході їх
реалізації відповідний, як правило, клішований мовний матеріал. Наявність
готових кліше полегшує комунікацію, дає можливість її учасникам приділяти

93
більше уваги конструюванню нових по формі висловлювань, аналогів якому
немає в їх мовному запасі.
6. Принцип типології діалогічної мови. Різні види діалогу вимагають
різних пройомів роботи з формування відповідних вмінь, створення
різноманітних учбових ситуації, надання студентам різного за характером
опорного матеріалу.
7. Організація поступового підходу до навчання діалогу. Довжина діалогу
не є стабільною, а визначається потребами комунікації. Тобто починати
навчання діалогічному мовленню треба з мікродіалога. Необхідно формувати
здатність до створення окремого вислову в діалогічній зв'язці спочатку рівня
слова, словосполучення, а потім повного речення, і, нарешті, зв'язці речень,
котрі містять стимул для подальшого діалогу.
8. Принцип розподілення ролей. Діалогічне мовлення – це, по суті, процес
взаємодії окремих ролей: саме комунікативних (той, що говорить – той, що
слухає) і соціально-комунікативних (керівних – підлеглий, приятель –
приятель) и т.д. Задача викладача полягає в тому, щоб учні при вступі до
діалогу чітко знали свою роль, вміло імпровізували, виходячи з її суті.
9. Використання комплексу вправ. До комплексу цілеспрямованих
учбових дій, що розвивають вміння діалогічної мови, повинні входити як
підготовчі вправи, так і вправи, що розвивають здатність вести діалог
іноземною мовою.

Література:
1.Вайсбурд М.Л. Использвание учебно-речевых ситуаций при обучении устной речи
на иностранном языке: Учебное пособие. / М. В. Вайсбурд. –Обнинск: «Титул», 2001. –192 с.
2.Зимняя И.А. Лингвопсихология речевой деятельности / И. А. Зимняя. – М.:
Московский психолого-социологический институт, Воронеж: НПО «МОДЭК», 2001. – 2001 с.
3.Рогова Г.В. Методика обучения английскому языку на начальном этапе в
общеобразовательных учреждениях: Учебное пособие. Издание третье. / Г. В. Рогова, И. Н.
Верещагина. – М.: Просвещение, 2000.—294 с.

ПРОБЛЕМА ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ ТА АДЕКВАТНОСТІ ПРИ

ПЕРЕКЛАДІ АНГЛІЙСЬКИХ ХУДОЖНІХ ФІЛЬМІВ

Галина Сидорук
к. філол. н., доцент кафедри романо-германських мов і перекладу,
Ірина Дерев‘янко
студентка гуманітарно-педагогічного факультету
Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

Специфіка перекладу, що відрізняє його від всіх інших видів мовного

посередництва, полягає в тому, що він призначений для повноправної заміни
оригіналу і що мовці перекладу вважають його повністю тотожним вихідному
тексту. Абсолютна тотожність перекладу є недосяжною метою, але це жодним
чином не перешкоджає здійсненню міжмовної комунікації. Внаслідок
94
відсутності тотожності між змістом оригіналу та перекладу був введений
термін еквівалентність, що позначає спільність змісту, тобто смислову
близькість оригіналу і перекладу. Оскільки важливість максимального збігу
між цими текстами здається очевидною, еквівалентність зазвичай розглядається
як основна ознака і умова існування перекладу.
З цього можна зробити три висновки. По-перше, умова еквівалентності
має включатися в саме визначення перекладу. По-друге, поняття
еквівалентність набуває оціночного характеру: переклад визнається гарним або
правильним лише за наявності еквівалентності. По-третє, оскільки
еквівалентність є умовою перекладу, завдання полягає в тому, щоб визначити
цю умову, вказавши, в чому полягає перекладацька еквівалентність, що має
бути обов'язково збережене в перекладі. Перекладач-професіонал завжди
досягає практичної інформаційної еквівалентності, але в теоретичному плані ця
еквівалентність може сильно відрізнятись. Будь-який переклад ніколи не буде
абсолютно ідентичним канонічному тексту оригіналу. Еквівалентність
перекладу завжди поняття відносне, і рівень відносності може бути дуже
різним. Ступінь зближення з оригіналом залежить від багатьох факторів – від
майстерності перекладача, від особливостей мов і культур, які є об'єктами
зіставлення, від епохи створення оригіналу і перекладу, від способу перекладу,
від характеру перекладних текстів. Щоб все це осмислити, варто для початку
розібратися в термінах.
В теорії та практиці перекладу оперують такими поняттями, як
еквівалентність, адекватність і тотожність. Еквівалентність розуміють як щось
рівноцінне, рівнозначне чомусь, адекватність – як щось цілком рівне, а
тотожність – як щось, що має повний збіг, схожість з чимось. Мабуть, ця менша
семантична категоричність слова «еквівалентність» і зробила його
оптимальним у сучасному перекладознавстві. Хоча поняття адекватності,
тотожності, повноцінності і навіть аналогічності залишаються в тому ж
семантичному полі, що і термін «еквівалентність» і повсякчас дублюють одне
одного. Отже, під еквівалентністю у теорії перекладу слід розуміти збереження
відносної рівності змістовної, смислової, семантичної, стилістичної та
функціонально-комунікативної інформації, що міститься в оригіналі та
перекладі. Слід особливо підкреслити, що еквівалентність оригіналу і
перекладу – це насамперед спільність розуміння інформації, яка міститься в
тексті, включаючи і ту, яка впливає не тільки на розум, але й на почуття мовця і
яка не тільки експліцитно виражена в тексті, але й імпліцитно віднесена до
підтексту. Еквівалентність перекладу залежить також від ситуації породження
тексту оригіналу і його відтворення в мові перекладу. Таке трактування
еквівалентності показує повноту і багаторівневість цього поняття, пов'язаного
із семантичними, структурними, функціональними, комунікативними,
прагматичними, жанровими та іншими характеристиками. Причому всі
зазначені в дефініції параметри повинні зберігатися в перекладі, але ступінь їх
реалізації буде відрізнятися в залежності від тексту, умов і способу перекладу.

95
 В лексичних каламбурах обігруються корені або частини слова.
Прикладом може слугувати невеликий епізод, де Шелдон, Раджеш та Говард
знаходяться у біолабораторії з вивчення комах, і де Говард лякає Раджеша:
You're afraid of insects and women. Ladybugs must render you catatonic. – Ти
боїшся комах і жінок. Від жінки-комахи в тебе має статись серцевий напад.
Якщо тут слово ladybug перекласти дослівно як сонечко, то жарт не
спричинить очікуваної реакції. Тому задля досягнення результату доцільно
перекласти дослівно, заздалегідь розбивши слово на частини lady – жінка і bug
– комаха. Наступний каламбур базується на полісемії. Це найбільш частотний
вид гри слів, у якому гумор створюється завдяки багатозначності лексичних
одиниць. В діалозі компанія грає в Halo (Хейло – відеогра), де Пенні постійно
перемагає Шелдона: – Penny, you are on fire! – Пенні, ти гориш!; – Yes, and so is
Sheldon. – Так само, як і Шелдон. Цей дослівний переклад не є комічним, а
скоріше навпаки – трагічним. Але беручи до уваги те, що вираз to be on fire
окрім знаходитись у вогні, горіти також використовується у випадках, коли
хтось робить постійно дуже гарні справи, тому інший переклад впорався з
поставленим завданням гри слів: – Ти на коні, Пенні! – Так само, як і Шелдон.
За приклад можна ще взяти уривок, коли Пенні напоїла Шелдона: – Oh,
maybe a couple virgin Cuba Libres that turned out to be kind of slutty. Тут
обігрується слово virgin, яке у контексті має значення чистий, справжній, але,
враховуючи інший його переклад (незайманий, невинний), у другій половині
речення вживається слово slutty (розпусний). Щоб передати сутність речення,
останнє варто перекласти як розведений, але тоді втрачається той комізм, який
було закладено в оригіналі.
З перекладом гумору на фразеологічному рівні в більшості випадків
можна впоратись, адже зазвичай в мовах існують еквівалентні фразеологізми з
деякою зміною значення, але зі збереженням образності. Якщо еквівалент
відсітній, то доводиться робити дослівний переклад або підбирати інші вирази,
що підходять за значенням: – Hey, if she's willing to give the milk away for free,
who am I to say no? Вираз to give the milk away for free походить від ідіоми Why
buy the cow when you can get the milk for free?, що зазвичай використовується
стосовно чоловіків, які не бажають одружуватися, адже вони мають змогу
отримувати все те, що є в шлюбі.
Якщо не брати до уваги фразеологізми, які мають еквіваленти у мові-
реципієнті, то можна зробити висновок, що зазвичай у перекладача є лише один
спосіб передачі гумору – не перекладати дослівно, а створювати власний
каламбур, тобто створити власний жарт, використовуючи ті ж засоби, що і
автор оригіналу, при цьому якомога ближчий за значенням до оригіналу і з
урахуванням контексту.
Це досить складне завдання, з яким не кожний перекладач може
впоратись. Часом в таких випадках навіть високого рівня володіння рідною та
іноземною мовою не досить, потрібно мати ще й багату уяву та креативність.
У перекладознавстві можна зустріти тезу про те, що головним
визначальним принципом еквівалентності тексту є комунікативно-

96
функціональна ознака, яка складається з рівності комунікативного ефекту, який
справляє на мовців оригінал і переклад. З цим постулатом можна частково
погодитись, однак при трактуванні комунікативно-функціональної
еквівалентності стверджується, що, створюючи переклад, перекладач будує
його таким чином, щоб читач перекладу сприйняв його так само, як і читач
оригіналу. Тобто в ідеалі не слід привносити в текст перекладу елемент
власного сприйняття, який є відмінним від сприйняття його отримувачем
оригіналу. Сприйняття перекладача і отримувача жодним чином не може бути
однаковим через різні особистісні, культурні та соціальні причини. Перекладач,
наприклад, художньої літератури, сприймає текст не як якийсь невідомий
середньостатистичний носій мови, а як конкретний служитель «високого
мистецтва» перекладу. Він не підганяє свій переклад під сприйняття двох
абстрактних істот: закордонного читача та вітчизняного книголюба. Тому що в
них сприйняття не є клонованим. Воно обов'язково відрізняється хоча б чимось.
Справжній сенс художнього твору ніколи не вичерпується повністю і
наближення до нього – нескінченний процес.
Мета перекладу полягає не в переробці тексту під чиєсь сприйняття, а в
збереженні змісту, функцій, стильових, стилістичних, комунікативних та
художніх цінностей оригіналу. І якщо ця мета буде досягнута, то і сприйняття
перекладу в мовному середовищі перекладу буде відносно рівним сприйняттю
оригіналу в мовному середовищі оригіналу. Перебільшення ролі
комунікативно-функціонального фактору в перекладі призводить до
розмивання внутрішнього змісту, інформативної суті самого тексту, оригіналу
та перекладу, до заміщення сутності об'єкта реакцією на нього з боку
сприймаючого суб'єкта. Визначальним стає не сам текст, а його комунікативна
функція й умови реалізації.

Література:
1. Аргайл М. Психология счастья – 2-е изд. – Спб.: Питер, 2003. – 271 с.
2. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка (Стилистика
декодирования). – Л.: Просвещение, 1981. – 295 с.
3. Бархударов Л.С. Язык и перевод: Вопросы общей и частной теории перевода. – М.:
Международные отношения, 1975. – 240 с.
4. Бархударов Л.С., Рецкер Я.И. Курс лекций по теории перевода. / Моск. гос. пед. ин-
т иностр. яз им. М. Тореза. – М., 1968. – 263 с.
5. Бергсон А. Смех / Под ред. И.С. Вдовина. – М.: Искусство, 1992.-127 с.

ФРАЗОВЕ ДІЄСЛОВО

Галина Сидорук
канд. філол. наук, доцент,
Вікторія Кузьменко
Студентка
Національний університет біоресурсів і природокористування України

97
 Термін «фразове дієслово» (ФД) є похідним від слова «фраза», тобто,
найменша одиниця синтаксису. Такі дієслова (give in, turn off, cut down on)
відрізняються від простих дієслів, оскільки містять у своєму складі двоє і
більше елементів. Завдяки ФД мова набуває експресивності. Їхнє вживанням
робить мовлення більш природним та емоційним.
Дж. Поуві надає таке визначення ФД: це комбінація простого дієслова та
адвербіального постпозитиву, що представляє собою єдину семантичну та
синтаксичну одиницю. Його можна замінити синонімічним простим дієсловом,
що підтверджує той факт, що ФД є семантичною єдністю. Деякі ФД неможливо
замінити дієсловом, а лише словосполученням [6, c. 11]. ФД to take over smth
можна перекласти лише словосполученням брати на себе керування чимось, а
фразове дієслово to take off – одним словом злітати. Л.П. Сміт вважає ФД
найяскравішою характерною особливістю англійської мови. ФД
використовуються в розмовній мові, додаючи їй ідіоматичності, висловлюючи
думки та значення більш чітко. Здатність ФД емоційно та образно
висловлювати найтонші відтінки думок і почуттів можна проілюструвати на
прикладі двох речень з однаковим смислом, де перше речення є більш
експресивним, а друге – нейтральним: This weather gets me down. This weather
depresses me. – Ця погода мене засмучує. На думку Т.Р. Левицької та А.М.
Фітерман, для іншомовних студентів фразові дієслова здаються досить
складними. Їм слід виробляти навички, що сприяють розумінню ФД при
читанні чи прослуховуванні текстів. До основних труднощів оволодіння ФД
відносять такі: 1) велика кількість і розмаїття англійських ФД; 2) значення ФД
дієслів є переносним; 3) дієслово і постпозитив можуть розриватися іншим
словом [4].
Слід відрізняти ФД від простого. Тому варто розглянути класифікацію Р.
Кортні, згідно з якою ФД мають певні ознаки та поділяються на такі типи: 1)
дієслова з прийменником чи прислівником, що є ідіоматичними висловами; 2)
дієслова, що вживаються лише з певним прийменником чи прислівником; 3)
поєднання дієслова з прислівником, що відповідають простому дієслову. Роль
прислівника в таких реченнях – увиразнювати значення дієслова та додати
відтінку завершеності чи тривалості дії, вираженої дієсловом; 4) дієслова з
додатком “it”; 5) зворотні дієслова з додатками myself, yourself, himself [2, с. 5].
Аби відрізнити ФД від звичайного, необхідно враховувати те, що: 1) частка у
ФД є наголошеною; 2) частку фразового дієслова можна перемістити в кінець
речення; 3) просте дієслово у складі фразового дієслова не може бути
відокремлене від частки прислівником.
Стилістичний аспект є дуже важливим в перекладі, і його необхідно
враховувати. О.В. Кунін виділяє дві групи фразеологічних одиниць, до яких він
відносить і ФД: 1) поєднання, позбавлені особливих експресивних якостей (з
нульовим стилістичним забарвленням) і використовуються в усіх
функціональних стилях; 2) поєднання, для яких характерні експресивні якості
[3]. Під час перекладу слід зважати на те, чи ми перекладаємо діалог розмовної
мови, сповнений емоцій та почуттів, чи уривок з договору, позбавлений будь-
98
якої експресивності. Аби передати мовою перекладу значення ФД в оригіналі,
не достатньо враховувати лише його стилістичні особливості. Прагматика
допомагає наблизити переклад до адекватного. Читачі оригіналу та його
перекладу володіють різним мовним досвідом, етнічною ментальністю та
фоновими знаннями. Аби досягти комунікативної мети перекладу, необхідна
прагматична адаптація. Переклад ФД залежить від контексту, в якому вони
використовуються. Для влучності та ясності перекладу вдаються до
трансформаційних моделей. На матеріалі тексту «Пігмаліон» Б. Шоу та його
українського перекладу проілюструвано прийоми перекладу ФД. Найчастіше
для перекладу ФД перекладач знаходив відповідники в мові перекладу, а саме:
одне слово, яке вдало передає значення ФД. В українській мові не існує ФД, і
тому для передачі значень вживаються такі дієслова, які найбільше
відповідають їхньому значенню: rush in – вбігати; go back – вертатися; go
away – іти геть. У багатьох випадках при перекладі застосовано прийом
конкретизації значення слова. Цей прийом полягає в заміні слова в оригіналі
словом з більш конкретним значенням. Слова, що мають загальне значення в
оригіналі, можуть відповідати кільком словам з більш конкретними значеннями
в тексті перекладу [1]. Слід конкретизувати ФД, щоб точніше передати
значення: come forward – виступати наперед; look up – витріщитися.
Під час перекладу ФД можна застосовувати генералізацію, що є
протилежним прийомом до конкретизації. Цей прийом полягає в заміні одиниці
мови оригіналу з вузьким значенням одиницею мови перекладу, що має більш
широке значення. В.І. Карабан стверджує, що застосування прийому
генералізації може призводити до певної втрати інформації, і тому
використовувати її слід обачно [1]: hurry in – спішити; buy off – купити; walk
off forward – прямувати.
Оскільки в нашій мові ФД відсутні, їхнє вивчення та активне засвоєння
пов’язане зі значними складностями. Правильне розуміння ФД та відтворення
їх мовою перекладу є необхідністю в роботі перекладача. Вживання ФД робить
мову більш природною, більш наближеною до мови її носіїв. Проблема
функціонування та перекладу ФД привертає увагу багатьох вітчизняних та
зарубіжних вчених. Ми з’ясували, що для їхнього перекладу слід враховувати
менталітет, фонові знання, світогляд носіїв англійської мови, щоб адаптувати
текст під реципієнта та досягти комунікативної мети. Абсолютна
еквівалентність є практично недосяжною, тому перекладач вдається до
трансформацій. Для перекладу ФД застосовуються лексико-семантичні
трансформації конкретизації та генералізації. Найчастіше знаходять у мові
перекладу лексичний відповідник – дієслово, що найповніше передає значення
ФД. На матеріалі п’єси Пігмаліон Б. Шоу та його перекладу розглянуто
специфіку застосування трансформацій.
Література:
1. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Граматичні
труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні проблеми / В.І. Карабан. –
Вінниця: Нова книга, 2004. – 576 с.
99
 2. Кортни Р. Английские фразовые глаголы / Р. Кортни. – М.: Рус. Яз., 2001. – 767 с.
3. Кунин А. В. Курс фразеологии современного английского языка / А. В. Кунин. –
М.: Высшая школа, 1996. – 381 с.
4. Левицкая Т. Р. Глаголы адвербиального значения и их перевод на русский язик / Т.
Р. Левицкая, А. М. Фитерман. – Тетради переводчика, №2. – М., 1964. – 16 с.
5. Смит Л. П. Фразеология английского языка / Л. П. Смит / Пер. с англ. – М.: Дрофа,
1998. – 158 с.
6. Povey J. Phrasal Verbs and How to Use Them / J. Povey. – М.: Высшая школа, 1990. − 176 p.

СЕМАНТИКА ТА КОНТЕКСТ СУЧАСНИХ ІДІОМ

Галина Сидорук
канд. філол. наук, доцент,
Владислава Махобродзе
Студентка
Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кількість запозичених лексичних одиниць в англійській мові надзвичайно

велика через цілу низку історичних причин. Не можна забувати про великий
вплив Нормандського завоювання 11 століття, яке призвело до того, що 28%
англійської лексики складають слова французького походження. Велика
кількість так званих галіцизмів прийшли в англійську мову згодом завдяки
культурному обміну, не пов’язаному із завоюваннями. Починаючи з 17-18
століття, англійська мова збагачувалася запозиченнями на своїй другій
батьківщині – в США, де через наплив у Новий світ емігрантів завезена з різних
країн лексика є невід’ємною частиною американського варіанту англійської
мови, іноді не зрозумілого навіть жителям Великобританії. В 19-20 століттях
матеріалом дослідження ідіом стали художні твори англомовних письменників
того часу. [1]
Актуальність статті полягає в тому, що незважаючи на те, що ідіоми
широко застосовуються в усному і писемному мовленні, їхні структурні
особливості ще недостатньо вивчені. Існує безліч невирішених питань їхнього
перекладу українською мовою. Мета статті – дослідження впливу ідіом на
культуру мовлення та збагачення словникового запасу.
Проблема вивчення ідіом полягає в тому, що у вітчизняному
перекладознавстві ще не існує комплексного дослідження та остаточного
з’ясування всіх проблем, що пов’язані з особливостями перекладу ідіом.
Сучасні ідіоми будуються на застарілих звичаях, новітніх технологіях,
популярних смаках та на широко розповсюджених виразах з інтернету.
Розглянемо кілька прикладів таких ідіом та передумов виникнення їх вживання
в англійській мові:
Kick back – дати хабар, підмазати або зробити подарунок в якості
нагороди за допомогу. Ця сленгова ідіома з’явилась в 20-х роках минулого
століття, в ті часи, коли сухий закон набирав обертів і мафії доводилося
відстібати чиновникам величезні гроші, щоб їхня підпільна торгівля алкоголем
100
росла і процвітала: The cop got a kickback for closing the case. – Поліцейський
отримав хабар за закриття справи;
Cut to the chase – ближче до справи. Цей вислів означає без зволікання
сказати щось важливе, перейти до справи. Ця фраза з’явилася в Голлівуді,
коли режисери німого кіно говорили перейти ближче до справи, як правило,
після романтичної сцени: Let`s just cut to the chase, all right? – Давайте все ж
ближче до справи, добре?
Ідіому Rage-quit – не стриматись і піти, грюкнувши дверима відносять
до геймерського жаргону. Означає вона вихід гравця з онлайн-гри в пориві
гніву з емоційними та негативними висловлюваннями або образами на
текстовому або голосовому чаті, як правило, внаслідок програшу. Ідіома
вживається стосовно звичайних чатів, коли чимось розгніваний або засмучений
користувач залишає чат: Having failed to pass the level, he rage quit. –
Проваливши рівень, він розлютився.
Drink the Kool-aid – цілком і повністю довіритися або увірувати. Це
вислів стосується культового самогубства 1978 року в громаді Джонстауна,
Гайана. Тоді Джим Джонсон, американський проповідник і засновник секти
«Храм народів», переконав своїх послідовників і всю громаду покінчити життя
масовим самогубством, випивши виноградний лимонад Kool-Aid з ціанідом
калію, в результаті чого 913 з 1100 жителів загинуло. Сьогодні він означає: «Не
довіряй жодній групі, в якій ти знаходишся» або «що б не говорили, не вір
цьому жодним чином»: Someone`s been drinking the Kool-Aid. – Схоже, дехто
вдарився в нову віру.
Coffee face – пом’яте обличчя. Цей вираз є неологізмом, що з’явився в
останні роки в результаті розвитку технологій, інтернету та інших галузей.
Означає особу, яка ще не встигла з ранку випити кави – неприваблива, трохи
пом’ята, проте виглядає безсумнівно краще ніж beer face, vodka face та інші
подібні фейси, які можна зустріти після тривалих свят або суботнього ранку:
Every morning he is such a coffee face. – Щоранку у нього таке пом’яте обличчя.
Фраза Close, but no cigar – близько, майже, але не зовсім походить від
ярмаркових ігор, де переможцям діставались м’які іграшки, а в 20 столітті –
сигари. Цю ідіому вигукували тому, хто програв, хоча той був так близько до
перемоги. Існує інша версія походження виразу. Сигарета в Америці є
символом перемоги, яку здобуто будь-яким шляхом: Close, but no cigar. Give it
another try. – Майже, але ні. Спробуй ще раз.
Dead as dodo – стати неважливим, вимерти, вийти з моди. Dodo – це
вимерла птаха Дронт. Англійці використовують її, коли метафорично говорять
про щось непопулярне, забуте, старе, більш не ефективне. Також можна
використовувати вираз в прямому значенні мертвий, вимерлий. У ідіоми є
синоніми: dead as a doornail і dead as mutton: Smoking will be dead as a dodo
soon. – Куріння скоро зовсім вийде з моди.[3]
Go to the dogs – піти псу під хвіст, йти до біса. Ідіома перекладається як
бути в дуже поганому стані, котитися в прірву, зовсім опуститися, гинути,
розорятися. Воно походить від запрошення на собачі перегони, які

101
влаштовувалися для жорстоких собак, але це поступово набуло негативного
стилістичного забарвлення: My life seems to be going to the dogs. – Моє життя,
здається, пішло під укіс.
To put one`s foot in one`s mouth – сказати нісенітницю. Покласти ногу
собі в рот звучить дивно, але саме так говорять про людину, що сказала якусь
нісенітницю. Якщо таке відбувається дуже часто або навіть постійно, кажуть,
що у нього foot-in-mouth disease, тобто хвороба ноги в роті: Do you suffer from
foot-in-mouth disease? – Ти відчуваєш, що за нісенітницю ти бовкнув?
Nine days wonder – щось, що стає нудним через кілька днів. Говорячи про
щось популярне, ми розуміємо, що воно швидко забудеться, хоча інтернет буде
ще довго пам’ятати все. Цей вислів підходить для акторів, які зловили свій
момент успіху, а через рік про них забули через невдалі або нечисленні ролі:
Tom Hanks will never be a nine day`s wonder. – Том Хенкс ніколи не потрапить
на звалище історії.
Вираз Barking up the wrong tree – помилятися у своєму рішенні дуже
люблять англійці. Він пов’язаний з полюванням, в якому собаки відіграють
ключову роль, переслідуючи здобич і змушуючи її вилазити на дерево. Іноді
чудовий нюх їх підводить, і вони гавкають зовсім на інше дерево, де нікого
немає (to get the wrong end of the stick): The police are barking up the wrong tree.
– Поліцейські йдуть по помилковому сліду.[3]
Ідіоми широко вживаються в усному мовленні, газетних статтях,
художній літературі, надаючи мові яскравості, різноманітності та емоційності.
Ідіоми зустрічаються в назвах пісень і кінофільмів. [2] Всі, хто вивчає
англійську мову, усвідомлюють труднощі розуміння ідіом при читанні й
спілкуванні з носіями мови, тому необхідно збагачувати свій словниковий запас
і постійно вдосконалюватись. Сучасний світ розвивається шаленими темпами,
тому потрібно бути завжди в тренді всіх новинок в ідіоматиці англійської мови.
Література:
1.Шитова Л. Ф. Иностранные идиомы в английском языке. – СПб.: Антология, 2014. –
128 с.
2.Шитова Л. Ф., Брускина Т. Л. Англо-русский словарь идиом и фразовых глаголов. -
3-е издание. – СПб.: Антология, 2012. – 256 с.
3.Шитова Л. Ф. Dictionary of Pair Idioms. – СПб.: Антология, 2014. – 160 c.

ОСОБЛИВОСТІ ТА ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ

АНГЛІЙСЬКИХ ФРАЗОВИХ ДІЄСЛІВ

Галина Сидорук
канд. філол. наук, доцент,
Дар`я Шуба
Студентка
Національний університет біоресурсів і природокористування України

Вивчаючи англійську мову, багато хто стикається з труднощами в

освоєнні фразових дієслів. Мета статті – дослідження особливостей та
102
труднощів перекладу фразових дієслів з англійської мови на українську з якими
стикаються студенти при вивченні мови. Джейн Поуві дав визначення
фразового дієслова.
Фразове дієслово – це дієслово, яке складається з двох частин. Перша
частина – це завжди невелике дієслово, яке складається з двох частин give, go,
come, get, а друга частина – це прийменники in, on, up, down, що становить
єдину семантичну та синтаксичну одиницю.
Термін фразові дієслова був запропонований Л.П. Сміту його лікарем
Бредлі, а той вперше його використав в словнику "Words and Idioms" [2, c. 14].
Вивченням проблематики використання та перекладу фразових дієслів
займалися такі вчені як В. Виноградов, Дж. Поуві, Н. Раєвська, С. Григорьєв, І.
Анічков, Ю. Жлуктенко, Р. Кортні.
Фразові дієслова потрібно відразу запам'ятовувати як одне ціле, адже
якщо їх перекладати частинами, вони будуть мати зовсім інше значення. Проте,
значення деяких фразових дієслів легко зрозуміти, оскільки вони виводяться зі
складових їхніх елементів: come back – повертатися; go away – йти, залишати;
stand up – вставати, стати, стояти. Також можна запам’ятовути по частках,
наприклад, слова з down не матимуть позитивного значення: to fall down –
занепадати; to write down – записати; to look down on – зневажати когось.
У поєднанні з різними прийменниками основне дієслово може набувати
різних значень, які, на перший погляд, мало пов'язані один з одним за змістом:
set – ставити, класти; set aside – відкладати, зберігати, приберігати; set back –
перешкоджати, затримувати; set up – споруджувати, встановлювати,
засновувати; set off – вирушати в дорогу, мати намір.
Фразові дієслова – це "перлина" англійської мови, і найчастіше вони
зустрічаються саме в розмовній мові. Існує декілька типів фразових дієслів:
неперехідні (intransitive); перехідні (transitive). Неперехідні дієслова – це такі
дієслова, які не потребують прямого додатка: give up – здатися (неперехідне
дієслово). They failed many times, but never gave up. – Вони помилялися багато
разів, але ніколи не здавалися.
Після перехідного дієслова, або між його частинами у більшості випадків
потрібно ставити прямий додаток (direct object), який позначає особу або
предмет, над яким відбувається дія: put off – відкладати (перехідне дієслово).
We had to put off the meeting. – Нам довелося відкласти зустріч.
Перехідні дієслова також можуть бути: подільними (separable) та
неподільними (inseperable). Аби визначити подільність або неподільність
дієслова, слід звернутись до словника. Якщо між частинами слова стоїть
someone/something, отже воно подільне: turn down – відхилити (подільне
дієслово)
They turned his offer down. Обидва речення
They turned down his offer. перекладаються однаково (Вони
відхилили його пропозицію)
сі фразові дієслова поділити на такі три групи:

103
 1. Дієслово + прийменник: to find out – дізнатися, викрити (обман,
таємницю), розгадати (загадку); to pass into – проходити, входити (кудись); to
plunge into – занурюватися в щось; to rinse with – прополоскати (волосся,
білизну); to shade with – прикривати (чим – небудь) від світла.
2. Дієслово + прислівник: to break down – зламати, розбити; to calm down
– заспокоїти; to come across – бути зрозумілим,здаватися; to get around –
відвідувати, приводити(когось) в гості; to make up – наносити макіяж, складати;
to pass off – припинятися, приходити; to run on – проходити, пролітати(про час);
to blow up – роздувати, перебільшувати; to cry out – викрикувати, вигукувати.
3. Дієслово + прислівник + прийменник (так як ці дієслова закінчуються
прийменником, після них завжди потрібно ставити прямий додаток): to look
forward to – очікувати з нетерпінням, передбачувати; to get back at – мститися,
відплачувати; to make it up – помиритися; to come down with – брати, прийняти,
укласти, придбати; to go along with – супроводжувати, підкорятися,
погоджуватися.
В. Виноградов відштовхуючись від синтаксичних ідей академіка О.
Шахматова й узявши до уваги деякі думки Ш. Баллі, академік подав
семантичну класифікацію, виділивши три типи фразеологічних одиниць:
фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.
Фразеологічні зрощення – абсолютно неподільні, нерозкладні,
немотивовані фразеологічні одиниці, у значенні яких «немає ніякого зв'язку,
навіть потенційного, зі значенням їхніх компонентів» [2, с. 4]: Blue Bonnet –
шотландець; to ran away – накивати п'ятами; to kiss the hare's foot –
спізнюватися.
Фразеологічні єдності – теж семантично неподільні фразеологічні
одиниці, але цілісне значення їх умотивоване значенням компонентів,
наприклад: baker's dozen – чортова дюжина; one's place in the sun – місце під
сонцем; Pandora's box – скринька Пандори.
Фразеологічні сполучення – «тип фраз, створюваних реалізацією
зв'язаних значень слів» [2, с. 4]. Фразеологічні сполучення не є безумовними
семантичними єдностями. Одне слово у фразеологічному сполученні
семантично зумовлене й не може бути замінене іншим, а ті слова, що його
характеризують, допускають взаємну заміну чи підставку наприклад: the break
of the day – світанок; prove a success – мати успіх; take one's easy – відпочивати.
Якщо заглибитися в історію появи фразових дієслів, то можна зрозуміти
чому саме такий переклад того чи іншого слова, наприклад: фразове дієслово
"to hang up" означає покласти телефонну трубку, слухавку. He told me
something rude and I hang up on him. – Він нагрубив мені, і я повісив трубку.
Саме слово hang означає вішати, і в буквальному сенсі у телефонних апаратах
дуже давно трубка висіла на гачку, тому трубку вішали після завершення
розмови.
Найбільш вживані та найпоширеніші фразові дієслова:
1.Give up – ' to stop trying to guess'

104
 There was a moment when I just wanted to give up. – В якийсь момент я
просто хотіла здатися.
2. Find out – ' to get information about something because you want to know
more about it, or to learn a fact or piece of information for the first time'.
Let's go find out who that number belongs to. – Ходімо дізнаємось, кому
належить цей номер.
3. Go on – 'to happen / to continue'.
We can't go on like this any more. – Більше так не може продовжуватися.
What's going on here? – Що тут відбувається?
4. Look after – 'to take care of or be in charge of something'.
It's hard work looking after three children all day. – Піклуватися про трьох
дітей цілий день дуже важко.
5. Come across – 'to find something or someone by chance'.
I came across a word I'd never seen before. – Я натрапив на слово, яке
раніше ніколи не бачив.
Отже, на підставі вище наведених прикладів можна зрозуміти, що
фразове дієслово є невід’ємною частиною не тільки розмовної лексики, а й
літературної. Вони зустрічаються при прослуховуванні музики, при перегляді
фільмів, при читанні книжок. Фразові дієслова допомагають чіткіше передати
думку та значення, ніж звичайне дієслово. У даний час налічується понад 12
тисяч фразових дієслів, але активно використовується близько тисячі.

Література:
1.Виноградов В.В. Лексикология и лексикография / Виктор Владимирович
Виноградов. – М., 1977. – 254с.
2.Логан П. Смит. Перевод: Игнатьев А.С. — М.: Государственное учебно-
педагогическое издательство Министерства Просвещения РСФСР, 1959. — 208 с.
3.Поуви, Д. Говорите правильно по-английски [Текст] / Д. Поуви. – М.: Высшая
школа, 1984.
4.Р. Кортні. Англо-русский словарь. — 2-е изд., стереотип. — М.: Рус. яз. , 2000, —
767 с.

НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ ВОЛОДІННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ

СЕРЕД УКРАЇНЦІВ ЯК ПОШТОВХ ДО ВЖИВАННЯ ЗАХОДІВ

Марина Ступак,
старший викладач кафедри соціально-гуманітарних наук та права
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

У сучасних реаліях англійська мова вважається ключовою компетенцією

в умовах інтеграції та глобалізації економіки, основним засобом міжнародного
спілкування в академічному і професійному житті та основним інструментом
розвитку країни в цілому.
З огляду на це, приватна освітня компанія Education First (EF) щорічно
публікує глобальний індекс володіння англійською мовою EF English
Proficiency Index (EF EPI), обчислений за результатами відкритого онлайн-
105
екзамену EF Test of English. EF EPI є відомим світовим рейтингом, що вимірює
рівень володіння англійською мовою серед дорослого населення
неангломовних країн та ранжує ці країни відповідно до наступних рівнів:
-very high – дуже високий;
-high – високий;
-moderate – помірний / середній;
-low – недостатній / низький;
-very low – дуже поганий / дуже низький.
-У цьому контексті, особливої актуальності набуває рівень володіння
англійською мовою в Україні.
Проаналізуємо дані EF EPI щодо місця України відносно кількості
включених до рейтингу неангломовних країн світу, а також показників індексу
та діапазону рівня володіння англійською мовою серед її населення за 2016-
2018 роки (табл. 1).
Таблиця 1
Місце, індекс та діапазон України за рівнем володіння англійською
мовою серед дорослого населення неангломовних країн світу
в рейтингах EF EPI за 2016-2018 роки
Рік виходу Кількість Місце Індекс EF EPI Діапазон EF EPI
рейтингу неангломовних України
країн
2016 72 41 50,62 Low Proficiency
(низький)
2017 80 47 50,91 Low Proficiency
(низький)
2018 88 43 52,86 Moderate
Proficiency
(середній)
Джерело: складено автором за даними [1, 2, 3]
Цілком зрозуміло, що показники, представлені міжнародним освітнім
центром EF, не є свідченням репрезентативності проведеного дослідження,
проте вони відображають реальну картину щодо рівня володіння англійською
мовою в конкретній країні. Так, за показниками таблиці 1 можна побачити, що
в 2016-2017 роках Україна опинилась серед країн світу з низьким рівнем знань
англійської мови. Хоча індекс EPI України в 2017 році піднявся на 0,29 балів
порівняно з 2016 роком (з 50,62 до 50,91), однак її місце опустилось на 6
позицій через включення до рейтингу 8 нових країн з більш високим індексом.
У 2018 році Україна вже посідає 43 місце серед 88 країн (до рейтингу
потрапило ще 8 нових країн). Індекс EPI нашої країни в цьому році складає
52,86 (+2,67 балів порівняно з 2017 роком), а діапазон рівня володіння
англійською мовою визначається як середній. Проте в останньому рейтингу EF
EPI за 2018 рік Україна все ж таки знаходиться майже на межі між країнами із
середнім рівнем знань англійської мови (Макао – на 44 місці) та низьким
(Грузія – на 45 місці) [3].
106
 Ще одним свідченням низького рівня знань англійської мови в Україні
стало ЗНО в магістратуру 2019 року для 15 спеціальностей, яке не склало 30%
вступників.
Причина таких невтішних результатів безпосередньо пов’язана із
неналежною якістю викладання англійської мови як у багатьох ЗНЗ, де учні
отримують базові знання з цього предмету, так і в немовних ЗВО України.
Отже, проблема починається зі школи і триває в університеті.
Так, абітурієнти приходять до ЗВО з різними рівнями знань англійської
мови, і ті, хто мають високий рівень, змушені підлаштовуватися під
невстигаючих студентів, оскільки викладач швидше орієнтуватиметься на
студентів із нижчими знаннями. Наслідком цього є те, що рівень знань
англійської мови у сильних студентів до кінця навчання не підвищується, а
навпаки знижується.
Отже, через існуюче протиріччя між вимогами часу і низьким рівнем
знань англійської мови не тільки серед випускників шкіл і університетів, а й
серед дорослого населення України в цілому, виникла нагальна потреба
затвердити нову Концепцію розвитку англійської мови у нашій країні, в якій
передбачено, що всі абітурієнти повинні знати англійську на рівні В1. З 2023
року ця умова буде обов’язковою для вступу на бакалавра. До випуску бакалавр
повинен буде володіти англійською на рівні В1+, а для магістрів обов’язковим
буде рівень В2. Крім того, частину профільних дисциплін в університетах
зроблять англомовними.
Таким чином, в умовах сьогодення ключовим завданням вітчизняних ЗНЗ
і ЗВО стає повне переформатування навчального процесу з метою підвищення
рівня володіння англійською мовою серед українців.
Література:
1. EF EPI Sixth Edition (2016) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
ef-epi-2016-english.pdf
2. EF EPI Seventh Edition (2017) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
ef-epi-2017-english.pdf
3. EF EPI Eighth Edition (2018) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
ef-epi-2018-english.pdf

ПОЄДНАННЯ ТРАДИЦІЙНИХ ТА НОВІТНІХ МЕТОДІВ У ПРОЦЕСІ

НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Марина Тракун,
викладач німецької мови
Красноградський коледж КЗ «ХГПА» ХОР
Вихід України у європейський простір потребує певних змін у галузі
освіти, та особливо в галузі викладання іноземних мов у закладах вищої освіти.
Перед викладачами іноземної мови постає проблема пошуку шляхів
підвищення пізнавального інтересу студентів до вивчення мови, закріплення
їхньої позитивної мотивації до навчання. Однією із можливостей вирішення

107
цієї проблеми є використання новітніх технологій у навчанні, адже навчання
іноземної мови – не автоматичне викладання навчального матеріалу [1].
У процесі викладання іноземної мови викладач використовує традиційні
методи, які поєднує з новими тенденціями, що диктує сучасне суспільство.
Традиційні методи ефективно існують завдяки впливу новітніх технологій.
Традиційні та сучасні методики не можуть розвиватися одна без одної, тому
сучасний викладач повинен вміти поєднувати і ефективно використовувати їх
для ефективного навчання і засвоєння навчального матеріалу студентами.
Діяльнісно-орієнтований підхід передбачає засвоєння навчального
матеріалу, який максимально наближений до реальних життєвих ситуацій та
потреб користувачів мовою, сприяє розвитку критичного мислення,
прагматичності. Під час вивчення іноземної мови студенти розширюють
знання в галузі інших наук, розвивають загальні та професійні компетентності,
необхідні для активної діяльності сучасної людини.
Дієвим засобом є максимальне використання мультимедії, аудіо та
відеоматеріалів із подальшим виконанням завдань та обговоренням на кожному
занятті; застосування мережі Інтернет для створення комунікативного
середовища для студентів; залучення сучасних пристроїв для пошуку та
обробки інформації (смартфонів, планшетів, ноутбуків); організація проєктної
роботи студентів, застосування нестандартних і креативних завдань; залучення
до заходів, що проводяться іноземними мовами в позааудиторний час [2].
Сугестивне навчання – відносно нова система навчання, що використовує
засоби навіювання з освітньою метою. Така технологія ґрунтується на
виявленні й розширенні можливостей людини і в той же час робить сам процес
навчання більш ефективним [3]. Основними принципами успішного
упровадження технології сугестивного навчання визначають: заборону
бездумного зубріння, навчання без перенавантажень, високий рівень мотивації
та пізнавального інтересу, групування матеріалу у блоки, комплексне
виконання завдань.
Сприятливого психологічного клімату під час навчання можна досягти
через педагогіку партнерства. Демократична співпраця, визнання значимості
кожного учасника освітнього процесу сприяє підвищенню відповідальності
студентів за особистісний розвиток, полегшує викладацьку діяльність
педагогів.
Отже, поєднання традиційних методів і підходів з новітніми тенденціями,
значно підвищують й оптимізують активність й продуктивність роботи
студентів у процесі вивчення іноземної мови. Тому пошук та розробка нових
стратегій навчання залишається актуальним для викладачів закладів вищої
освіти.

Література:
1.Гапонова С. В. Огляд зарубіжних методів викладання іноземних мов у ХХ ст. / С.
В. Гапонова // Іноземні мови. – 2005. – №2. – С.18-22.
2. Котовська А. Основні тенденції сучасної методики викладання іноземних мов / А.
Котовська // Ehglish. – 2011. – №17. – С. 4-7.
108
 3.Ніколаєва С. Ю. Методика викладання іноземних мов в середніх навчальних закладах:
підручник. вид.2-е, випр. і перероб. / С. Ю. Ніколаєва. – Київ: Ленвіт. – 2002. – 328 с.

РОЛЬ ЧИТАННЯ ЯК ВИДУ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

У ВИВЧЕННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Марина Топоркова,
канд. юрид. наук, доцент
Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Серед обов'язкових предметів, які підлягають навчанню у вищому

навчальному закладі, знаходиться іноземна мова, так як в умовах розвитку
міжнародного співробітництва, великої кількості інформації на іноземних
мовах успіх фахівця у багатьох видах діяльності залежить і від рівня володіння
ним іншомовною професійною комунікативною компетенцією, яка є частиною
професійної компетенції фахівця.
Метою навчання іноземної мови у ВНЗ в залежності від спеціалізації є
сформованість професійної компетенції, що будується на оволодінні
професійними і мовними засобами, характерними для даного спеціального
мови, і розвитку на цій основі навичок і умінь у всіх видах мовленнєвої
діяльності: читанні, говорінні, письмі, аудіюванні та переказ як її особливого
виду.
Формуванню комунікативної компетенції сприяє самостійна робота
студентів, що є складовою частиною навчального процесу. Вона допомагає
більш глибокому і ефективному освоєнню досліджуваного матеріалу, розвиває
пізнавальні та професійні здібності, виявляє їх творчий потенціал.
Важливе значення має також і мотивація самостійної діяльності студентів
у вивченні іноземної мови, тому вона повинна підтримуватися і розвиватися
через особливу організацію навчального матеріалу, засобів і прийомів його
викладання і закріплення, а також форм групової взаємодії.
При діяльнісному підході до навчання іноземної мови в першу чергу
виділяються вміння і навички, необхідні для здійснення мовної діяльності, які в
той же час були б і професійними вміннями та навичками. Тобто зміст курсу
навчання визначається цілями, які ставить перед собою навчається для
виконання певної соціальної ролі.
Збір інформації, як правило, відбувається при читанні текстів різних
жанрів і функціональних стилів, використання інтернет-ресурсів, аудіо- та
відеоматеріалів. Для обробки отриманої інформації необхідно володіти всіма
видами читання (ознайомчим, переглядовим, пошуковим).
Щоб зрозуміти текст, недостатньо тільки знання мови. Коли ми читаємо
або чуємо якийсь текст, ми сприймаємо і аналізуємо його, робимо свої
висновки або приходимо до певних логічних висновків на підставі наших
передбачень, досвіду або інформації, знайденої в тексті. Навчаючи читання, ми
повинні розвивати у студентів вміння передбачати, про що може йти мова в
творі, формулювати свої думки, відштовхуючись від уявлення про світ і свого
109
власного досвіду. Тому, щоб викликати інтерес і вмотивованість до читання,
потрібно пропонувати такий матеріал, сприйняття якого базувалося б на чомусь
знайомому для них. На жаль, загальний рівень знань, ерудованість наших
студентів часто залишає бажати багато кращого й іноді спиратися буває
практично нема на що. Однак, загальновідомо, що розширити свої пізнання
можна тільки через читання, як на рідній, так і на іноземній мові, що вимагає
великою і серйозною самостійної роботи.
Одним з основних видів мовленнєвої діяльності, необхідного практично в
будь-якій професії, є читання, так як, в основному, через нього відбувається
розвиток обов'язкового компонента професійної комунікативної компетенції –
її інформаційну складову.
На заняттях читання використовується з різних причин. Ми можемо
запропонувати студентам прочитати текст, щоб знайти в ньому певну
інформацію, або щоб передати загальний зміст, використовувати читання як
джерело інформації для інших видів мовної діяльності, таких як говоріння та
письмо, або в лінгвістичних цілях.
Робота над ознайомчим і переглядовим читанням повинна бути
аудиторною самостійною роботою, хоча і керованою викладачем.
При недостатності аудиторного часу і тривалості навчання іноземної
мови великого значення набуває також робота над індивідуальним читанням.
Індивідуальне читання орієнтується на особистісні особливості студентів.
Матеріал підбирається в залежності від їх інтересів і рівня підготовки.
Студенти самі вибирають темп роботи і використовують свої навчальні
стратегії в читанні. Використання автентичних матеріалів і розроблений
комплекс вправ, що сприяють розвитку і вдосконаленню навичок і умінь в
індивідуальному читанні, може зробити таке читання цікавим і дієвим
процесом.
Отже, в навчанні іноземної мови читання займає особливе становище, так
як є основою для розвитку умінь і навичок в інших видах мовленнєвої
діяльності. Крім того, читання в певній мірі є самостійний процес, що сприяє
розширенню кругозору студентів, їх лексичного запасу, розвитку усного та
писемного мовлення, підтримці інтересу і здатності постійно підвищувати
рівень володіння іноземною мовою.

Література:
1. Болюбаш Я. Я. Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах
освіти / Я. Я. Болюбаш. – К. : ВВП Компас, 1997. – 64 с.
2. Калашник Н. Г. Самостійна робота – потужний засіб сучасної освіти і виховання
[Текст] / Н. Г. Калашник, В. Л. Вертегел. – Запоріжжя : ЗНУ, 2005. – 326 с.

TECHNOLOGY IN EDUCATION

Tamara Uskova, senior lecturer,

Yevheniy Dyomin, Student,
Kharkiv Institute of Trade and Economic of KNUTE
110
 Our societies are dominated and even 'driven' by ideas and products from
science and technology and it is very likely that the influence of science and
technology on our lives will continue to increase in the years to come. Scientific and
technological knowledge, skills and artefacts 'invade' all realms of life in modern
society: the workplace and the public sphere are increasingly dependent on new as
well as upon more established technologies. Science and technology are major
cultural products of human history, and all citizens, independently of their
occupational 'needs', should be acquainted with them as elements of human culture.
While science and technology are obviously important for economic well-being, they
must also seen from the perspective of a broadly based liberal education.
Whatever learning theory a teacher may embrace, many technologies exist in
schools to enhance instruction and to support student learning. While teachers vary
greatly in their use of these technologies, teachers select media they believe will
promote their instructional goals. Following are a few examples of computers being
used to support four goals: building student capacity for research, making student
inquiry more realistic, enabling students to present information in appealing forms,
and offering students access to learning resources within and beyond the school.
Students once relied upon local and school libraries and their printed reference
materials to research topics. Now, however, computer technologies provide access to
digital versions of these references–and to libraries worldwide. Encyclopedias on
CD-ROMs provide information, digital images, video, and audio, and also provide
links to websites where students access tools such as live web cameras and global
positioning satellites. Dictionaries and thesauruses are built into word processors.
Through the Internet students can gain access to a wide variety of primary and
secondary sources, including government documents, photographs, and diaries.
In the sciences, electronic probes allow science students to collect precise
weather or chemical reaction data and digitally trace trends and answer hypotheses.
Graphing calculators, spreadsheets, and graphing software provide mathematics
students with the ability to visualize difficult mathematical concepts. In the social
sciences, electronic communication tools (e.g. Internet conferencing, e-mail,
electronic discussion groups) allow students to communicate with their peers from
many parts of the world. In the language arts, students use handheld computers and
wireless networks to create joint writing exercises and read electronic books that
allow them to explore related topics. Concept-mapping software provides all students
with the opportunity to build the framework for a story or report and to map out
linkages among complex characters, such as those in a play by Shakespeare. In the
arts, students can explore images of original artwork through the Internet; with
appropriate software they can create original digital artwork or musical compositions.
Physical education students can use electronic probes to learn about the relationship
between the impact of physical movement and physiological changes.
No doubt, all education will continue to be valuable and necessary. Students
and people will need to continue to adapt to technology, continue to want to learn,
and continue to stay motivated in their own self-development.

111
 Literatura:
1. Aldunate, R., & Nussbaum, M. (2013). Teacher adoption of technology. Computers in
Human Behavior.
2. Badia, A., Meneses, J., & Sigales, C. (2013). Teachers’ perceptions of factors affecting
the educational use of ICT in technology-rich classrooms. Electronic
3. Buckenmeyer, J. A. (2010). Beyond computers in the classroom: Factors related to
technology adoption to enhance teaching and learning. Contemporary Issues in Education Research.

INTERNET AND FOREING LANGUAGES

Tamara Uskova, senior lecturer,

Viktoria Oleynikova, Rodion Krukovskiy,students
Kharkiv Institute of Trade and Economics of KNUTE

The Internet is really very helpful in the teaching processes. Teachers shouldn’t
be afraid of something new and implement it at their classes. The Internet for English
teaching has a lot of advantages; it saves teacher’s learning interesting. Using the
Internet at the English classes is the necessity.
The English teaching profession has continued to grow and change, with more
emphasis placed on the development of skills of new technologies in the teaching
process. English learning with the help of Internet helps the students to realize that
English is in the service of cross-cultural understanding communications
development. At present language teachers are asked to use new methods of teaching,
innovative techniques at their classes. Video and audio materials have already been
used for a long time. But still little knowledge we have as for using computers during
the teaching process. There already exist lost of created programs, but almost none of
them involves internet into the teaching process. A number of foreign teacher trainers
organize workshops and create special web sites for Ukrainian teachers. Though
Internet is widely used in almost every sphere of our life nowadays; any field is
transformed by the Internet. The basic necessities for starting and using the Internet
for English teaching are
1) access to a computer;
2) a means of connecting to the Internet;
3) an Internet account.
There are five main reasons to use Internet for English teaching and these
reasons help bring English teaching alive:
Authenticity – authentic, meaningful context
Interaction – the major means of acquiring a language and gaining fluency
Empowerment – mastery of the Internet increases the personal power of
teachers
English language teachers can use the Internet to communicate with colleagues
and find professional resources. Some e-mail lists serve as newsletters, e.g. O-Hayo
Sensei (http://www.ohayosensei.com) announces teaching jobs in Japan. Papyrus
News (http://www.lll.hawaii.edu/web/faculty/markw/papyrus-news.htlm) includes
articles and messages about the global impact of information technology on language,
112
literacy and education Of the many sites especially developed for teachers and
learners of English, the best known is Dave’s ESL Café. Here you can find a
collection of features. Several English language learning sites have listening exercises
to use with students. Randall’s ESL Cyber Listening Lab (http://www.esl-lab.com)
features more than 100 conversations and lectures to listen to, accompanied by
interactive multi-choice quizzes that provide instant feedback. Students must not only
learn but also «learn to learn

Literature:
1. Бориско Н. Ф. Тенденции развития учебно-методических комплексов с учетом
новых информационных и коммуникационных технологий (Интернет) // Іноземні мови. – М.,
2001. – №3. – С. 19 – 21
2. Полат Е.С. Интернет на уроках иностранного языка // Иностранные языки в школе.
– М., 2001. – №2. – С. 14 – 15.

THE ROLE OF ENGLISH IN THE COMPUTERIZATION OF EDUCATION

Tamara Uskova, senior lecturer

Anton Rybalkin, student,
Kharkiv Institute of Trade and Economics of KNUTE

The 21st century is the century of paradoxes and discoveries, urbanization and
globalization, and scientific and technological progress. Having examined it from
different perspectives, we note a number of features that are inherent in human life in
our time. Undoubtedly, the mass introduction of scientific developments and
computer technologies comes to the fore. To determine the stage of development of
the information society in different countries, a general index of the maturity of the
information society was created. Experts evaluated indicators in the production,
computer and information fields. Ukraine took 79th place in a list of 176 countries.
Thus, we can note that Ukraine needs to increase investment in information
infrastructure.
Global computerization has generated great interest in the use of computers in
education. Statistics show that every year the amount of information doubles. The
basis of education is also changing. The state faces a difficult task to provide the
population with a decent level of education. Thanks to the development of new
technologies, this becomes possible. Over time, the concept of a virtual school
appeared. This is an educational institution, which trains students through the
Internet. Its students are also studying the educational program. European companies
conducted a survey in which 2800 people from 20 countries participated. The
respondents were mostly students, programmers, and entrepreneurs. The survey
showed that 64% of respondents at least once participated in online courses and more
than half confirmed that the courses helped them become more competent in the field
under study. More than 57% of sites on the World Wide Web are written in English. It
was the American engineer John Mokley who created the first electronic computer;
the most popular multinational corporations such as Google, Microsoft, Apple, IBM
113
were also created by the Americans. English is an international working and official
language. It is not surprising that about 75% of letters, 60% of television and radio
programs, 50% of print media are written and broadcast in English. Thus, the English
language becomes an integral part of the life of a modern person. Reading articles
and books, watching English-language films, comfortable travels – this is a small part
of what English proficiency can give.
Knowledge of English plays an important role in applying for a job. The
employee that speaks English, can fully work with documents, negotiate and
conclude transactions. The advantage of knowing English is obvious to people who
are in the way of choosing a profession and educational institution. This advantage
allows you to get an education in almost any university. Studying abroad is known for
the high quality of knowledge. After training, the student receives a diploma of
international standard, the possibility of internships and employment in leading
companies.
In some areas, knowledge of English is becoming fundamental, for example,
specialists working in the field of IT. The programmer's job is to create a program
that solves the task. People who do not speak the language are forced to wait until the
information is translated and adapted. Since the IT industry is a fast-growing
environment, information becomes obsolete and meaningless. According to research,
English-speaking programmers have advantages over the rest. They solve debugging
problems faster, work more efficiently with the operating system and documentation.
Education system pays more attention to learning English. English proficiency is the
key to further self-development and self-improvement.
Literature:
1. Микитченко С. П., Разикин В. Б. Английский язык в деятельности программиста //
Психология и педагогика – 2016. – № 49-2, С.45-49.
2. Шпицберг А. И. Влияние информационных технологий на деятельность
современного общества // Молодой ученый – 2014. – № 6.2., С. 81-83.
3. ITU : ICT Development Index 2017 / [Electronic resourse] // official web-site. –
[Electronic resourse] – Electronic data. – Mode of access: World Wide Web:
https://www.itu.int/net4/ITU-D/idi/2017/index.html

TRADITIONAL AND MODERN TECHNOLOGIES IN

FOREIGN LANGUAGES

Tamara Uskova, senior lecturer

Elina Starchenko, Danylo Olhovskyi students
Kharkiv Institute of Trade and Economics of KNUTE

Technology is an effective tool for learners. Learners must use technology as a

significant part of their learning process. Teachers should model the use of
technology to support the curriculum so that learners can increase the true use of
technology in learning their language skills. Learners’ cooperation can be increased
through technology. Cooperation is one of the important tools for learning. Learners

114
cooperatively work together to create tasks and learn from each other through reading
their peers’ work.
The use of computer technology helps teachers meet their learners’ educational
needs. The application of computer technology enables teachers and learners to make
local and global societies that connect them with the people and expand opportunities
for their learning. They continued that the positive effect of computer technology
does not come automatically; it depends on how teachers use it in their language
classrooms. Major changes occur in the classroom along with teaching methods
because the chalk and talk teaching method is not sufficient to effectively teach
English.
A well-planned classroom setting, learners learn how to learn efficiently.
Technology-enhanced teaching environment is more effective than lecture-based
class. Teachers should find methods of applying technology as a useful learning
instrument for their learners although they have not learnt technology and are not able
to use it like a computer expert. The application of technology has considerably
changed English teaching methods. It provides so many alternatives as making
teaching interesting and more productive in terms of advancement. In traditional
classrooms, teachers stand in front of learners and give lecture, explanation, and
instruction through using blackboard or whiteboard. These methods must be changed
concerning the development of technology.
The usage of multimedia texts in classroom assists learners in become familiar
with vocabulary and language structures. The application of multimedia also makes
use of print texts, film, and internet to enhance learners’ linguistic knowledge. The
use of print, film, and internet gives learners the chance to collect information and
offers them different materials for the analysis and interpretation of both language
and contexts. Using technology can create a learning atmosphere centered around the
learner rather than the teacher that in turn creates positive changes. They emphasized
that by using computer technology, language class becomes an active place full of
meaningful tasks where the learners are responsible for their learning. Using
computer technology indicates a true learning experience that enhances learners’
responsibilities. Technology encourages learners to learn individually and to acquire
responsible behaviors. The independent use of technologies gives learners self-
direction. The use of film in teaching helps learners to realize the topic with
enthusiasm and develop their knowledge. Learners can learn meaningfully when
technology is used in the process of learning through using computer and internet.
When learners learn with technology, it assists them in developing their higher order
thinking skills. It can be concluded that the true combination of multimedia and
teaching methodology is very important to attract learners’ attention towards English
language learning.
Literature:
1. Ahmadi, M. R. (2017). The impact of motivation on reading comprehension.
International Journal of Research in English Education. http://www.ijreeonline.com
2. Alsaleem, B. I. A. (2014). The effect of “WhatsApp” electronic dialogue journaling on
improving writing vocabulary word choice and voice of EFL undergraduate Saudi Students.

115
Harvard: 21st Century Academic Forum Conference Proceedings.
http://www.readwritethink.org/lesson_images/lesson782/Rubric.pdf

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ CASE-STUDY КАК ЭФФЕКТИВНОГО МЕТОДА В

ПОДГОТОВКЕ ВЫСОКОКВАЛИФИЦИРОВАННОГО СПЕЦИАЛИСТА

Дамегул Утепбергенова, преподаватель кафедры «иностранных языков»

Оразгуль Курбанбаева, студентка 3 курса, по спец. «Педагогика и психология»
Нукусский государственный педагогический институт имени Ажинияза,
г. Нукус, Узбекистан

В системе непрерывного профессионального образования важное

значение приобретает умение человека самостоятельно приобретать новые
знания. Современное состояние образования требует от специалистов
непрерывной работы над усовершенствованием своих профессиональных
качеств. В первую очередь это касается авиационных специалистов,
профессиональная деятельность которых связана с повышенной
ответственностью. Это ставит суровые требования к профессиональным
знаниям, умениям и навыкам, особенно в сфере владения английским языком,
что является языком их профессионального общения, а ее освоения является
первоочередной задачей авиационных специалистов, поскольку от этого
зависит безопасность полета. Обеспечить это можно путем новых
образовательных технологий, повышения эффективности самостоятельной
подготовки, внедрение в учебный процесс интерактивных методов обучения.
Особенности условий труда и ведения радиосвязи между пилотами и
диспетчерами определяют приоритетные методы обучения, среди которых,
безусловно, преимущество принадлежит интерактивным методам обучения, в
частности, направленным на развитие устной речи и аудирования. Важно
научить будущих авиаспециалистов воспринимать аудио и визуальную
информацию независимо от ее качества и сложности, уметь немедленно на нее
реагировать, применяя знания из различных областей и дисциплин. Поскольку
изучение английского языка охватывает широкий спектр терминологии по
различным дисциплинам профессионального направления, необходимо
обеспечить интегративные связи между этими дисциплинами в процессе
изучения иностранного языка.
Для обеспечения этих потребностей, одним из наиболее эффективных
методов обучения, бесспорно, кейс метод. Суть метода case study - метода
ситуационного анализа - заключается в том, что учащимся предлагается
осмыслить реальную профессиональную ситуацию.
Отличительной особенностью метода case-study является создание
проблемной ситуации на основе фактов из реальной жизни.
Применение кейс метода на занятиях по английскому языку для
авиационных специалистов заключается в анализе нестандартных и аварийных
ситуаций, изучении результатов расследования авиационных происшествий,
применении видео- и аудиозаписей, демонстрирующие аварийные и
116
нестандартные ситуации в полете и после него, анализе аутентичных
информационных сообщений о таких ситуаций. С помощью этого метода
создается комфортная атмосфера сотрудничества, в которой преподаватель
является организатором, а источником информации является ситуация и сами
участники учебного процесса. Понимание курсантами реалистичности
заданной ситуации провоцирует большую заинтересованность и поэтому
большую эффективность усвоения материала. Работа с материалами имеет
неоспоримую воспитательную функцию, заставляет курсантов-пилотов
почувствовать реальную степень профессиональной и личной ответственности,
может служить мощным мотиватором к самостоятельному углублению знаний
по различным дисциплинам. Кейс также может стать толчком к рефлексии,
выявление пробелов и недостатков в собственных знаниях, самостоятельного
поиска путей устранения таких недостатков.
Механизм работы с ситуацией можно определить следующим образом:
- ознакомление и исследования предложенной ситуации;
- сбор недостающей информации и ее анализ;
- обсуждение возможных вариантов решения проблемы;
- «принятие» лучшего варианта решения.
Значительная роль в успешном усвоении материала при применении
кейс-метода принадлежит самостоятельной работе курсантов. Для
эффективного осуществления профессиональной деятельности у будущих
авиационных специалистов необходимо сформировать: умение найти учебную
информацию; умение самостоятельно работать с научной информацией; умение
самостоятельно перерабатывать информацию; стремление к углубленному
изучению учебного материала; стремление к самообразованию. Кейс-
технология одновременно отражает и практическую проблему и актуализирует
определенный комплекс знаний, который необходимо усвоить при решении
этой проблемы, а также удачно совмещает учебную, аналитическую и
воспитательную деятельность. Как считают ученые, метод дает возможность
развить у будущих специалистов самостоятельное мышление, умение глубже
понять тему, развить представление, заинтересовать, развить мышление и
дискуссию, получить дополнительную информацию, углубить знания, развить
и применить аналитическое стратегическое мышление, способность решать
проблемы и делать рациональные выводы, производить коммуникационные
навыки, совместить теоретические знания с реалиями жизни, превратить
абстрактные знания в ценности и умения.

Литература:
1. Темина С.Ю. Кейс-метод: активное обучение принятию профессиональных
решений.- 2010.- № 1. С.44-46.
2. Янова Е.П. Использование «кейс-метода» в школьном курсе географии.- 2016.-
№ 49-1.- С.170-177.

117
 ОРГАНИЗАЦИЯ УЧЕБНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ УЧАЩИХСЯ
НА УРОКАХ ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКА

Дамегул Утепбергенова, Сайёра Таженова,

преподаватели кафедры «иностранных языков»
Нукусский государственный педагогический институт имени Ажинияза,
г. Нукус, Узбекистан

В развитии образования в XXI веке предусмотрено ориентация педагога

на развитие личности ребенка. Для этого ему следует уметь грамотно
организовать не только урок, но и другие формы учебной деятельности.
Актуальность исследования форм организации учебной деятельности в
процессе изучения иностранного языка связана с необходимостью
формирования у учащихся познавательного интереса, интеллекта, развития
творческих способностей, а также постепенного формирования готовности к
самостоятельной жизни, что в современных условиях демократизации и
евроинтеграции требует знания иностранного языка и коммуникативности как
качеств личности.
На основе анализа научно-учебных деятельностей в контексте нашего
поиска понимали прежде всего как взаимодействие учителя и учеников
начальной школы, которая обеспечивает формирование знаний, умений и
навыков, развитие познавательных интересов (в процессе изучения
иностранного языка учениками).
Анализируя формы организации учебной деятельности по иностранному
языку, отметим, что существуют различные подходы к их конкретизации. Для
нашего исследования актуальна классификация таких по количеству
участников обучения (индивидуальная, парная, групповая, фронтальная) и по
внешним характеристикам учебного процесса (урок, игра, факультатив и
другие).
Так, индивидуальные формы работы направлены на самостоятельное
выполнение учеником учебных заданий с опосредованным или
непосредственной помощью учителя. На начальном этапе изучения
иностранного языка указанную форму используют редко, так как младшие
школьники еще не уверены в своих способностях к овладению языком.
Индивидуальную форму можно реализовать, например, предусмотрев
работу с учебником, справочником, словарем, компьютером тому подобное.
Такая форма способствует формированию самостоятельности, творческого
подхода младших школьников к решению задач.
Парная форма организации учебной деятельности имеет преимущества,
когда ученик усвоил информацию и может обменяться ею с другим.
Примерами могут быть взаимные диктанты, поабзацное обработки текстов с
иностранного языка, перевода и составления диалогов и тому подобное. Это
способствует формированию знаний и умений, коммуникативной компетенции,
самоанализа учеником своей деятельности.
118
 Проблемам организации групповой учебной деятельности школьников
посвящены исследования ученых, по определению которой, групповая учебная
деятельность - это общая и систематическая деятельность малых групп
учащихся, создаются в рамках школьного класса на относительно длительное
время. Одной из особенностей такой деятельности является то, что ученики,
соединяясь в группу, согласовывая свои действия, способствуют
возникновению так называемого группового эффекта. Для эффективной
деятельности класса важно, чтобы участники группы имели желание совместно
решать учебные задачи, хотя бы половина учеников была готова выполнять
учебные действия, сотрудничать друг с другом. Наиболее эффективными
являются группы по 4-5 учеников.
Групповая форма организации обучения способствует развитию
коммуникативной компетенции, мотивации к овладению иностранным языком,
расширению мировоззрения младших школьников. Положительным является
то, что в них формируется чувство принадлежности к группе, доверия,
поддержки. Учащиеся усваивают иностранный язык, преодолевая ошибки и
сотрудничая друг с другом, обмениваясь мыслями, что положительно влияет на
развитие их мышления, получения опыта в использовании языка.
Фронтальная форма организации учебной деятельности учащихся
предусматривает выполнение всеми общей задачи под руководством. Такую
форму работы используют во время рассказа, объяснения и т.п. для
эффективной работы всего класса, часто - для закрепления новых знаний.
Сочетая ее с задачами творческого характера, можно активизировать всех
учащихся. Однако такая форма ориентирована на сотрудничество с учениками
со средним уровнем владения иностранным языком.
По внешним характеристикам учебного процесса выделены следующие
формы: урок, консультация, дополнительные упражнения, домашная учебная
работа, факультатив, кружок, конкурсы.
Основной формой организации обучения является урок. Специфическими
особенностями урока иностранного языка в начальной школе является речевая
направленность, комплексность и опора на родной язык учащихся.
Литература:
1. Boyer E. L. High school: A report on secondary education in America / E. L. Boyer. -
New York, 1983. - 193 p. 3
2. Johnson D.W. Active learning: Cooperation in the college classroom. - Edina MN:
Interaction Book Co., 1998. - 154 p.

119
 ВИКОРИСТАННЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ
НА ЗАНЯТТЯХ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ
ЕФЕКТИВНОСТІ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ
Євгенія Хажевська
Викладач іноземної мови
Харківський коледж будівництва,архітектури та дизайну
Сучасне навчання – це навчання що грунтується на нових інформаційних
та комунікаційних технологіях. Головною метою сучасного навчання є надання
слухачам можливості отримати якісні знання, набути вмінь і навичок
відповідно до обраної навчальної програми. Одним із видів сучасного навчання
іноземним мовам є дистанційні технології навчання які можна вважати
природним етапом еволюції традиційної системи освіти.від дошки до
електронних систем , від книжкової бібліотеки до електронної, від звичайної
аудиторії до віртуальної.
Ефективніть дистанційного навчання обумовлена тим, що ті, кого
навчають, самі відчувають необхідність подальшого навчання,а не піддаються
тиску з боку. Вони мають можливість рооти з навчальними матеріалами в
такому режимі, й обсязі, який підходить безпосередньо їм. Ефект значною
мірою залежить від того, наскільки регулярно займається той хто навчається.
Послідовне виконання контрольно-діагностичних завдань і підтримка
викладача –координатора в усіх питаннях забезпечує планомірне засвоєння
знань. Головна ж складність – заставити себе вчитися. Також проблемою є
відсутність особистого спілкування з викладачем. Питання електронною
поштою нагадують запити в довідкову службу, а семінари – форуми.
Ефективність дистанційного навчання для студентів полягає і в тому, що
можливість навчатися дистанційно не обмежує можливості навчатися й
удосконалюватися в професійній діяльності під час роботи на підприємстві.
Цей рівень овіти студенти вважають цілком достатнім і можливим для
реалізації своїх життєвих планів. Навчальний процес із використанням
технологій дистанційного навчання може відбуватися:
За дистанційною формую, кеоли всі види навчальних занять, підготовка
курсового проекту, контрольні заходи здійснюються за дистанційною формою;
через засоби відеоконференцзв’язку;
За дистанційною формою, поєднаною з іншими формами навчання,коли
лише частина навчальної програми здійснюється дистанційно.
Навчання слухачів за дистанційною формою може відбуватися
індивідуально і в групах. Для успішного навчання необхідною умовою є
наявність доступу до мережі Інтернет дляч отримання та перегляду матеріалів,
лекцій, виконання Останнім часом популярним стає використання в
дистанційних курсах елементів мультимедіа( відозображення, звуковий
супровід, анімація(рухомі зображення)). Дистанційне навчання має тривалу
історію й досвід традиційних заочних шкіл, але саме зараз иідбуаається його
стрімке зростання і популярність завдяки використанню сучасних
комунікаційних технологій(E-Leraning, M-Learning) тазасобів масової
120
комунікації (edutainment). Поширення мобільних пристроїв обумовило появу
терміна М-Learning – це форма дистанційного навчання з викоританням
мобільних пристроїв, яку забезпечують постійний бездротовий доступ до
мережі Інтернет. Сучасні студенти – в основному ,,мережеве” покоління, для
яких електронний спосіб одержання інформації (у цьому випадку саме
навчальної) є нормальною складовою життя.
У цілому стрімкий розвиток комунікаційних технологій та їх
упровадження в освіті сприятливо сприймаються і застосовуються здобувачами
знань, уміння, навички знадобляться у самовдосконаленні й кар’єрному
рості,бо інформаційно-комукнікаційні технології стали необхідним сучасним
робочим інструментом.
Література:
1.A Call For Change in Education//National Comission For Excellence in Education. 1987,
56 p.
2.Педігогічні технології у неперервній професійній освіті.(С.О. Сисоєва, А.М.
Алексюк, П.М. Воловик та ін) за ред.С.О.Сисоєвої. – К.:ВІПОЛ,2001. – 501с.

EFFECTIVE READING STRATEGIES AND MODERN TECHNOLOGIES

Oksana Khodakovska,
PhD, As.Prof.
Yaroslav Mudryi National Law University
Foreign languages are an important tool for intercultural communication, they
promote cultural understanding of citizens of different countries, provide their
cultural development that allows them to be free and feel comfortable in the language
being taught. In this regard, it becomes relevant that the ability to understand a
representative of another culture depends not only on the correct use of linguistic
units, but also on the particular ability to understand the norms of foreign culture,
including speech behavior in various situations of communication. It obliges us to
consider foreign language not only as a means of intercultural communication, but
also as a kind of knowledge of another culture, which promotes spiritual enrichment,
enhances the role of humanitarian education.
English language teaching implies a foundation of modern didactic,
psychological and methodological sciences, takes into account the fact that different
points of view function on the basis of complementarity and gain maximum
efficiency under certain conditions of organization of the educational process. An
important success of learning English is understanding that language is best learned
when students are offered individual methodical attention and involvement that is
based on an analysis of personal learning needs and responsibilities, providing the
learning process with the types of activities that promote language use. The main
purpose of teaching English is the formation of students' communicative competence,
which means mastering the language as a means of intercultural communication,
developing the ability to use foreign language as a tool in the dialogue of cultures and
civilizations of the modern world, as well as the use of interactive methods as an
example of modern teaching.
121
 Nowadays, interactivity is becoming more and more important. Interactive
learning changes the usual forms of dialogue-based study through interaction and
understanding. Using the methods of interactive learning in practice and experience
with different levels of development, students are convinced that these forms, when
used systematically, allow them to feel in the "context" of working together, form a
communicative willingness to work in a small group in lessons with English (in all
subjects of the humanitarian cycle), promote the development of personal reflection,
act on the formation of an active position in educational activities. Often students
solve learning problems in interactive forms of work, not in a group discussion, but in
a small group discussion. Therefore, we can say not only about the individual impact
of interactive forms of learning on the student, but also about their impact on the
whole group. Thus, in the group of students there is a development of communication
and interaction skills, formation of a cohesive orientation, flexible system of social
roles depending on the situation, adoption of rules and rules of social activity.
There is no doubt that modern education should meet modern requirements.
The main demand is to possess a proper level of foreign language knowledge that
would allow people to decide their own lives and social problems freely.
The purpose of learning is a component of the learning system that influences
the choice of content, methods, tools, organizational forms of learning, so it can be
attributed to the basic methodological categories.
Today, teaching foreign languages should ensure the implementation of both
practical and educational goals.
Modern foreign language lessons must address the whole set of goals – to
educate and develop because the teacher must form the personality of the student,
with the help of the content of the lesson in world cultural and linguistic models.
A practical goal of teaching foreign languages is that of mastering the language
as a means of communication in oral and written form. It is the practical purpose that
determines the whole course of lessons, its logic, content, types of work, the nature of
exercises, homework. When preparing for a foreign language lesson, the teacher must
have a clear understanding of the intermediate and strategic learning goals; they are
defined in the foreign language program, which determines the choice of methods,
techniques, learning tools that ensure the achievement of the intended result.
In terms of listening, students should be able to understand authentic speech in
standard communication situations, as well as audio in a recording based on material
previously learned orally, with the ability to isolate individual information that is
important to achieve the goal.
Practically developed speaking skills in speaking imply students' ability to talk
about themselves, their studies; to characterize future profession, to express their own
opinion (monologue speech). Students should be able to conduct dialogues.
The realization of a practical goal in reading determines the ability of the
students to understand the content of the professional texts (understanding the main
content, and professional terms).

122
 The practical goal in terms of study can be both selective (formation of one of
4 types of speech activity), and complex (mastering the means of speech and types of
speech activity in various means and forms).
The educational purpose of teaching a foreign language involves the use of a
foreign language, which is being learned to enhance the general culture of the
students, to broaden their horizons, to know the country of the language being taught.
The educational goal is achieved through discussion of current problems and analysis
of texts of the national character, which facilitates the acquisition of linguistic
knowledge by students. The educational goal can be achieved by comparing
linguistic means of expressing one's thoughts in the native and foreign languages,
which promote the development of students' logical thinking, communication culture,
methods of independent learning organization (for example, work with reference
literature).
Educational purpose of teaching a foreign language involves the formation of a
multicultural worldview of students, appropriate values, tolerance of representatives
of other cultural and linguistic preferences, the ability to dialogue of cultures,
respectful attitude to the people whose language has become the subject of study. The
educational goal can be realized provided the teacher has the right choice of
educational material: texts of multicultural content, communicative tasks aimed at
finding ways to solve the problems of cultural and linguistic interaction of
representatives of different countries, meetings with native speakers, professional
texts, etc.
The refining purpose of learning a foreign language is to develop the
intellectual, motivational and emotional sphere of a student's personality. Refining
students with a foreign language means, the teacher should solve the problem of
forming their ability to apply the acquired knowledge in a new situation on the basis
of problem-seeking activities, the ability and willingness to be engaged in foreign
language communication, motivation for further self-improvement in the process of
mastering cultural and linguistic issues, which are being studied.
The goals of learning foreign languages today are stipulated by the nature of
social ordering at the present stage of society's development and reflect its needs for
mastering a foreign language as a means of communication.
The purpose of foreign languages study comprises communicative competence,
which includes linguistic and socio-cultural competence. It is important to understand
that the subject includes the following:
a foreign language is a means of communication in typical situations;
when learning a foreign language, students acquire knowledge of objects
already known to them;
a foreign language is the formation of his ideas about the culture of other
countries, not getting new information about the environment.
The above-mentioned features indicate not only the specificity, but also the
benefits of learning a foreign language as the actual content and purpose of language
teaching are providing personal approach to learning activities. The teacher can

123
create an environment in which students will really communicate rather than perform
a series of exercises.
The purpose, content, structure, focus, methods and tools in the classroom
should reflect the communicative orientation of each training and employment
system as a whole. To achieve these objectives it is necessary to observe the
following principles.
1. In developing a lesson a teacher should be aware that this is an element of
the system, sequential step to achieve the main goal. An integrated approach to the
planning of the structure is very important.
2. The initial stage of designing training is required to achieve diagnostic and
operational objectives.
3. A student should be productive. New material input needs to practice speech
student solving urgent problems, establish links between known and new
developments language. Any type of student should have a personal sense of
fulfillment.
4. A lesson should be based on solving real, not imaginary problems and
issues.
5. Communicative focus of training should be reflected in the diversity of
organizational forms of educational process. They help a teacher create situations of
communication that are close to real life.
6. A teacher is an equal participant in the dialogue with the student. The task of
the teacher is not to be a bystander and participate directly in the process of
communication, most accurately reproduce the real situation.
Technology is changing rapidly and creating a number of opportunities for
teachers.
Multimedia sources provide better opportunities and access to increasing
online courses and content. Social networking represents tools for learning and
professional education, too.
Unfortunately, educational establishments rarely include technological
innovations because it requires upgrading of technological infrastructure and creating
new applications. The quality of educational technology depends on a number of
issues, rather than just simple access to the web. It is important to upgrade
technological infrastructure. It should be noted, that educational demands have
changed.
Online education takes various forms. Students nowadays have a number of
possibilities when they want to try e-learning. Among them there are online schools;
online learning courses; and plenty of other digital material. In addition to courses
that suggest an online teacher, some scholars say that students have had the most
success with so-called hybrid or blended education. That means that students use
digital content with a face-to-face instructor, and an online instructor and an in-class
teacher may work together to help students.
As it was mentioned above, there exist a lot of possibilities of e-learning, they
cover lots of issues and presenting text on a screen is among them. It is stated that
reading is a complex cognitive and physical skill that demands thorough analysis if

124
technology is trying to support rather than hinder the reader. The necessity of
individual study of texts paying attention to a content and purpose of reading, as well
as the type of information they contain is important.
Importance of reading educational texts is considered one of the most
necessary abilities that students need to acquire. It should be stated that mostly
reading tasks in academic courses tend to focus on text processing, on the reader’s
understanding of the language of the content. To help learners cope with a text it is
important to involve reading skills and strategies that are practiced on the basis of
some simple texts with general meaning and then practiced on authentic reading
specialized material.
Foreign language reading as a communicative skill and a means of
communication is, along with speaking, an important type of speech activity and the
most common way of foreign language communication that high school students
must master in accordance with the requirements of the current foreign language
program. The fact that reading is not a passive, but rather an active, interactive
process was recognized in the mid-1990s. In the early works on teaching reading, the
main focus was on the formation of reading techniques, the perception of letters,
words, phrases, sentences. The comprehension process involved only the actual
understanding of the information presented in the text. Insufficient attention was paid
to the development of flexibility of skills.
The modern model of the reading process focuses on the interactive
communication of the reader and the text being studied. From this perspective,
reading is understood as a complex cognitive process in which the reader and the text
interact to create meaningful communication. The modern theory of the reading
process brings to the fore the text of the reader, the organization of the selection of
types of texts in accordance with the interests and needs of different categories of
readers. An interactive reading approach appeals to two concepts of engagement. The
first is the interaction of two types of cognitive skills, known as identification and
interpretation. Those students who are fluent in foreign language already use so-
called lower-level skills that allow them to quickly and automatically recognize
words (and grammar forms), while higher-level skills allowing them to understand
what they have read and interpret reading. Lower level skills require a quick and
almost subconscious (automatic) process. In the classroom, students have a low level
of skills; they face problems in mastering the skills of a higher level of the interactive
reading process: the interaction between the reader and the text. The problem is that
the content of the text is not always understood by the reader. It should be borne in
mind that the perception of the essence of the text is not a passive process. On the
contrary, the reader is actively involved and often has to work well to comprehend
the content. This model shows the process of reading, in which the reader takes an
active position, approaching the assimilation of the essence of the read actively. Bad
readers often do not even realize that they do not understand that there is a problem -
this is the first important step towards competence. The teacher should submit the
text to students, organize assignments that will help the students understand it (or
allow the teacher to see how much they have not understood), and then only monitor

125
the work and time and correct it. The text should be correctly selected; the tasks
should correspond to the type of text, type of reading, professional characteristics of
students, and their level of language training. In addition, students should be able to
work independently. During many reading lessons, the teacher does too much of the
work, not realizing that thus he or she devalues the text, reducing the student's role as
a reader. From the outset, the student must do his or her best to understand the text he
/ she reads independently. This requires high motivation, which, in turn, is
underpinned by success and achievement in learning, and success is possible only if
all the parameters of the text and the methodically selected tasks are properly
matched. It is in this way that the teacher can best influence the reading process and
provide the necessary and, most importantly, helpful assistance to the student. The
essence of the reading process is the ability of a student to associate the printed
characters on pages with a language that is already clear. If the teacher reads the text
aloud before starting work, then the task is done by the teacher himself, but not by
students, so this type of work does not contribute to teaching reading as a
communicative skill, but rather a phonetic exercise. The reader should understand the
text. However, if a teacher starts by explaining or generalizing a text, it is his / her
information that becomes the subject of the study, not the essence of the text that
students should come to independently. These exercises may be useful at some stages
of the lesson, but not when learning to read independently. When it comes to
translating text into the native language, this kind of work is often used not as a help
but as a sole means of checking your understanding of the text. Often, teachers, when
underestimating their students' abilities, consider mother tongue translation as the
only possible means of communicating the content of the text to the students. The
teacher is responsible for the progress in the knowledge of his students, so the process
of learning active reading should be carefully planned by the teacher himself.
In the current Internet age, however, with its influence of information needed
for learning goals, students are exposed not only to ordinary text presentation but also
to perception and representation of electronic texts. The kind of skills readers require
in order to cope with academic reading of both ordinary and electronic texts includes
basic academic reading skills, abilities and strategies as well as critical literacy skills.
Critical literacy is defined as the ability to clarify purpose, make use of relevant
background knowledge, focus on major content, critically evaluate content, draw and
test inferences and monitor comprehension [8]. Critical literacy also includes
reflective thinking and metacognition [3].
A lot of scientists have encouraged the use of a computer software for writing
and reading instruction [2, 6, 4, 5, 10], as well as for achieving higher level literacy
skills. It was said that the network computer environment creates a climate whereby
learners gain autonomy and thus become empowered for reading beyond the
language learning classroom [9]. It was suggested that authentic learning situations
replicated through the medium of networked computers contribute to the acquisition
and implementation of critical reading skills.
As it was earlier stated, “Computer applications to support the storage, retrieval
and presentation of information are now emerging which offer the ability to interact

126
with published material in previously impossible ways. Hypertext is probably the
most obvious and discussed example but document delivery systems that provide
readers with access to remotely stored material are also worth noting. Such facilities
are likely to be increasingly offered to end-users in libraries, schools and universities
as more cost effective means of storing and presenting information are sought” [1, 4].
Naturally, researchers pay great attention to differences between reading from
paper and reading from a screen. Some scientists suggested a performance deficit in
terms of speed and accuracy for screen reading [7] though recent research suggests
that under optimal conditions (i.e. improved image quality) these can be overcome.
Therefore it appears that there is no inherent technological restriction to presenting
text on screen.
Psychologists have long recognized the complex nature and variety of skills
involved in text perception. On the physical side, the rather simple operation of
understanding a text supplies a reader with information on content, style, and other
issues. Manipulatory skills, such as jumping back and forth to various parts of the
text make acquiring easier. Moreover, these physical skills are universal across most
reading situations.
The physical and psychological aspects of reading are inter-related and depend
on each other. “Without the ability to manipulate texts physically many of the
reader's cognitive demands would be unfulfilled. This may seem a plain point but in
the design of electronic systems to facilitate reading it is important to identify and
support both kinds of needs. Presenting black text on a white background, on a high
resolution screen, may satisfy some human factors needs but will lead to user
rejection if suitable manipulatory facilities are not available or only partial use if
optimal text structures are not considered” [1].
The networked computer environment gives the reader the possibility of using
authenticity in academic or professional reading. It provides a learner with relevant
virtual situations providing a higher level of motivation and enabling the students to
make transition from the learned reading skills to authentic reading skills easier and
faster.
Studying in a networked computer environment, readers at a lower level of
proficiency can understand their reading and earning problems, study the text in order
to highlight the problematic sections and thus deal with close and global reading
skills better. Students can proceed at their own speed, monitor their own progress and
critically estimate their reading.
Presenting text in a digital form is very complex and challenging. Existing
formats for paper texts are not easy and simple to transfer to screens. Selecting one
from the diversity of texts currently available to readers is not an easy task. There are
no simple solutions in considering each text in terms of how it can be read, reader’s
accesses and the type of information it contains. In libraries the majority of texts are
academic journals and books. Currently, technology best supports storage and
retrieval of these texts rather than presentation of new ones. Thanks to these
innovations quick access to remotely stored texts is a benefit to learners. Screen
presentation of a text will be an important issue so that the teacher can perform a lot

127
of other activities involved. Understanding the readers’ background, education and
their task we can exploit the technological developments and get the best results.
Based on all of the above, it is worth noting the importance of using an
interactive model of the educational process, which involves the use of interactive
technologies for various forms of learning organization.
Modern education systems are characterized by an orientation towards entering
the world educational space. This process is accompanied by significant changes in
the pedagogical theory and practice of the elementary education process. One of the
most important components of teaching English is personal-teacher-student
interaction. Promising way of modernization of the general secondary education is
introduction of innovative reflexive-subject game technologies.
Interactive learning is a special form of organization of cognitive activity that
has a specific, intended purpose - to create comfortable learning conditions, under
which each student feels their success, intellectual ability. Interactive interaction
eliminates both the dominance of one participant in the learning process over another
and one thought over another. During online learning, students learn to be
democratic, to communicate with others, to think critically, to make informed
decisions.
Interaction requires some change throughout the life of the class, as well as a
considerable amount of time to prepare. Using online learning is not an end in itself.
It is only a means of achieving that classroom atmosphere that best fosters
collaboration, understanding and friendliness, and provides opportunities for truly
person-centered learning.
Any interactive technology must meet the basic criteria of adaptability;
systematic (presence of process logic, interconnection of parts, integrity),
controllability (planning of the learning process), efficiency (technology must be
selected in accordance with the results and optimal costs, guaranteeing achievement
of a certain standard of learning), responsibility (possibility of being used in other
similar educational institutions by others subjects). Interactive learning technologies
include clearly planned expected learning outcomes, individual interactive methods
and techniques that stimulate the learning process, and the mental and educational
conditions and procedures by which the intended results can be achieved. Unlike
traditional techniques, interactive learning technologies are not chosen to perform
specific learning tasks, but by their very structure determine the end result.
The interactive form of work has significant advantages over the frontal and
individual forms: in groups, students are involved in collective creative activity,
meaningful communication and interaction, division of labor between group
members; mutual training and mutual control is carried out.
Literature:
1.Adina Levine. EFL Academic Reading and Modern Technology: How Can We Turn Our
Students into Independent Critical Readers? TESL-EJ, vol. 4, no. 4 (2000). Режим доступу:
http://www.tesl-ej.org/wordpress/issues/volume4/ej16/ej16a1/
2.Barson, J. Foreign language learning using e-mail in a task-oriented perspective:
Interuniversity experiments in communication and collaboration. 4 (2). Р. 565 – 584. 1993.

128
 3.Calfee, R., Nelson-Barber, S. Diversity and constancy in human thinking: critical literacy
as amplifier of intellect and experience. Р. 44–57. NY: Teachers College Press. –1991.
4.Chun D. M. Using computer networking to facilitate the acquisition of interactive
competence. System 22. Р.17– 31. 1994.
5.Hancock J. Teaching literacy using information technology: A collection of articles from
the Australian Literacy Educator's Association. Newark, DE. International Reading Association.
1999.
6.Kemp F. The origins of ENFI, network theory, and computer-based collaborative writing
instruction at the University of Texas. Network-based classrooms. Р.161–180. Cambridge:
Cambridge UP. 1993.
7.Wright P., Lickorish, A. Ease of annotation in proof-reading. Behaviour & Information
Technology. 1984.
8.Palincsar A., David Y. Promoting literacy through classroom dialogue E. Hiebert, Literacy
for a diverse society: Perspectives, practices, and policies. Р. 122 – 140. NY: Teachers College
Press. 1991.
9.Peterson M. Language teaching and networking. NY: Teachers College Press. 1997.
10.Singhal M. Using computers as reading instructional tools: Applications and
implications. NY: Teachers College Press. 1998.

ACTUALITY OF FOREIGN LANGUAGE KNOWLEDGE FOR THE

SUCCESSFUL ACTIVITY OF A LAWYER
Larisa Khoroshun,
Teacher of English
Bar Humanities Pedagogical College
Named after M. Hrushevsky
The current stage of development of international relations of Ukraine in
various branches of economy determines the need for future lawyers who can speak a
foreign language. In view of this, Ukrainian society is in sharp need of specialists
who are fluent in foreign language to establish professional and business contacts,
exchange of experience and information, to reach mutual understanding in the
dialogue of cultures of the modern world. Changes occurring globally in all spheres
of activity, namely in political, cultural, social and, above all, in the legal sphere,
which are inalienably linked and interconnected with other spheres of activity, lead to
changes in language, resulting in a modernization of the strategy learning a foreign
language based on a cognitive-communicative approach.
Foreign-language business communication is the goal of learning foreign
languages for a large number of students, especially those whose future legal
profession (in our case, as a lawyer) means equipping him with the knowledge,
practical skills and abilities that allow him to use a foreign language a means of
informational activity to supplement his professional knowledge and ability for
professional communication.
Here are some examples when a foreign language is needed by a lawyer.
1. Civil servants are required to speak a foreign language in accordance with
Article 20 of the Law on Civil Service, which stipulates that a person applying for a
civil service, in addition to other requirements, must master the language which is
one of the official languages of the Council of Europe.
129
 2. Working with documents in a foreign language
This is especially actual for lawyers specializing in business and international
law, consulting and corporate lawyers, after all, for those who seek to expand their
business and work with foreign clients, and accordingly receive higher fees.
3. To negotiate
Of course, this also applies to working with foreign companies. Fluency in
professional terms requires special skills. This may include not only paperwork,
consultancy and business assistance, but also mediator activity, which is increasingly
popular in dispute resolution.
4. Extra income through translation of legal texts in foreign language
A specialist who knows his or her business and speaks a foreign language will
always have the opportunity to earn extra money by translating special legal texts.
5. Our state is an active subject of international law and knowledge of foreign
language allows to work with foreigners, in the jurisdictions of foreign states and
collisions of jurisdiction. Also, the citizens of Ukraine are in the 3rd place by the
number of appeals to the European Court of Human Rights, and the claims are filed
there in English.
6. Participation in international conferences
Both Ukrainian and international events, such as conferences, forums,
roundtables or seminars, are always an opportunity to share experiences, gain new
knowledge, find new clients, or connect with colleagues. Accordingly, if you are able
to participate in international events, this gives you more opportunities for personal
development and growth of your company.
Our college curriculum provides quite a voluminous comprehensive course in
the study of legal English - a discipline "English for Professional Purpose" for the
third and fourth year law students. The whole process of training is as close as
possible to the real professional activity of a lawyer in the use of foreign language as
a means of his information activities, professional communication.
Based on the goals and objectives of teaching English, I apply
communicatively oriented methods for the development and activation of speech and
thought activities, such as dialogues, situations, discussions, presentations,
roundtables, creative tasks, and more. I use tests, open-ended tasks with expressing
students’ own opinion, assessments and conclusions on the issues considered, aimed
at critical analysis of the read information, independent generalizations, coverage of
their own understanding of events, interpretation of lexical units by means of foreign
language, use of Internet audio and video sources and other technical means. I also
teach my law students to write a summary in English, which is necessary for a their
research work.
So, this academic year, with the US Peace Corps Volunteer Alexander Horta,
such meetings and discussions were held on the topics: "Fighting against
Corruption", "Death Penalty, for or against", "Legalization of Light Drugs in
Ukraine", “Censorship of Information”, where students using their knowledge of the
legal disciplines expressed their views on the issues in English.

130
 From experience, I can say that students have more pleasure in learning “
English for Professional Purpose” than a general education course. This is first and
foremost related to their future profession and their understanding of learning English
to their further careers. Many of our graduates have successfully passed the English
language when entering the magistracy. There are also many graduates from our
college who work in foreign law firms.
And finally, I want to quote the very famous saying, "The more languages you
know, the more person you are."

РАЗВИТИЕ ЭСТЕТИЧЕСКОГО МИРОВОЗЗРЕНИЯ УЧАЩИХСЯ

НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ НА УРОКАХ РОДНОГО ЯЗЫКА

Замира Худайбергенова.,
преподаватель кафедры «Начальное образование»
Нукусский государственный педагогический институт имени Ажинияза,
г. Нукус, Узбекистан

Эстетический опыт является специфической программой поведения и

деятельности человека. Он касается важнейших духовно-практических свойств
личности, ее возможностей по освоению и плодотворного использования в
жизнедеятельности культурно-эстетических достижений общества,
символизирует совокупность чувственных восприятий, которую приобретает
человек в процессе взаимодействия с прекрасным в природе и обществе.
Поэтому формирование эстетического опыта должно стать одним из
приоритетных направлений учебно-воспитательного процесса школы. Ведь его
сформированность обусловливает результативность процесса организации
общения учеников с художественными ценностями.
Современная концепция государственного языка направляет содержание
школьного курса родного языка, в частности его этнокультуроведческий
компонент на овладение эстетикой языка. Для этого необходимо осмыслить
эстетическую сущность языка, особенно художественной речи.
Эстетические чувства человека возникают вследствие различных
ассоциаций. Согласно учитель-словесник на уроках языка должна научить
школьников понимать переход слова в образ, благодаря чему реализуются
эстетические возможности слова.
Но, к сожалению, не все ученики осознают богатство и красоту родного
слова, а потому не обладают культурой общения, часто не могут выразить
собственных мыслей, чувств.
Школа не в состоянии дать объем знаний, необходимых для пользования
языковыми средствами в разных видах речевой деятельности (говорении,
письме, чтении, слушании). Причина этого - недостатки в организации
языкового обучения, а также непонимание того, что образность является общим
свойством языка.
В формировании у учащихся умения видеть прекрасное, понимать и
оценивать его по законам красоты большую роль играет родной язык как
131
учебный предмет в школе. Во-первых, в словесной форме в языке отражаются
все сферы жизни человека: природа, общество, искусство. Во-вторых, сам язык
имеет черты прекрасного, способные вызвать у учащихся эстетические чувства.
На воспитание у школьников чувства прекрасного средствами предмета
ориентирует действующая программа по родному языку: "Эстетическое
воспитание в процессе изучения родного языка не должно сводиться к
эпизодическим бесед учителя с учениками о ее особенностях или выполнения
отдельных заданий и упражнений, а прежде заключаться в формировании
понятия прекрасного в языке и развитию потребности в эстетическом
совершенствовании собственной речи.
Содержание этнокультуроведческого компонента концепции обучения
родного языка в школах направляется тоже на эстетику слова: "К главным
путей осуществления эстетического воздействия средствами родного языка как
учебного предмета относим:
- ознакомление с характерными качествами родного языка
(мелодичность, богатство, образность и др.)
- наблюдение за прекрасным в природе, искусстве, человеке и отражение
его средствами языка;
- формирование понятия прекрасного в языке, опирается на ее
лексические, фразеологические и грамматические ресурсы.
Как свидетельствуют многолетние наблюдения, названных качеств, к
сожалению, как раз нередко и не хватает речи учащихся. Для выработки у
школьников внутренней потребности в эстетическом совершенствовании
собственной речи необходимо упорно работать, рационально используя все
возможности при изучении фонетики, лексикологии, грамматики, стилистики
родного языка.
Под языковым эстетическим идеалом мы понимаем совокупность
представлений языковой личности о свойствах родного языка, вызывают
эстетическое наслаждение.
Литература:
1. Козлов В.И. Подготовка, проведение и анализ уроков изобразительного искусства в
процессе педагогической практики. М., 2006. - 113 с.
2. Скворцов Л.И. Культура языка и экология слова. М., 1988. № 5.

ПРОЕКТНА РОБОТА ЯК СКЛАДОВА ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
Людмила Чижова,
викладач
Кременчуцький льотний коледж
Харківського національного університету внутрішніх справ
Освіта - одна з найважливіших сфер людської діяльності та визначальний
фактор розвитку людства. У багатьох країнах світу давно розуміють, що
майбутнє за тією цивілізацією, яка максимально забезпечить розвиток
інтелектуального та творчого потенціалу своїх громадян. У сукупності з
132
наукою, суспільно-політичними інститутами, засобами масової інформації та
культурою освіта виступає важливим фактором створення високоефективної
економіки, ключовим засобом формування громадянського суспільства. В
умовах глобалізації, нових геополітичних змін у світі перед освітою постають
нові завдання, вирішення яких має надзвичайно велике значення не тільки для
освіти майбутнього, а й для розвитку суспільства в цілому.
Одним з найважливіших векторів розвитку сучасної освіти є впрова-
дження в освіту інноваційних технологій.
Необхідною умовою використання інформаційних технологій є рефор-
мування системи освіти, розробка нових дидактичних і концептуальних засад
освіти.
Навчання з використанням інноваційних технологій якісно перевищує
класичну освіту. Воно інтегрує процеси, які не можна об'єднати в межах
класичної освіти: навчання, працевлаштування, планування кар'єри,
безперервну освіту.
У процесі навчання найбільш доцільно використання, в першу чергу, тих
методів, при яких: у студентів розвивається бажання до творчої, продуктивної
праці; студенти прагнуть до активних дій, досягають успіхів і мотивують
власну поведінку.
Актуальність даного питання визначає поступову зміну традиційних
методів на інноваційні. На сучасному етапі важливим є використання
інноваційних технологій та методів навчання при вивчення іноземної мови.
ПРОЕКТНА РОБОТА ЯК СКЛАДОВА ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ.
Що ж таке проект?
Проект – це вид навчальної діяльності, в якій задіяні досвід, уява, знання
та величезне бажання поділитися з іншими.
Використання проектної діяльності є актуальною, тому що допомагає
розширити комунікативні уміння та сприяє інтегруванню чотирьох умінь.
Слід зазначити, що викладач іноземної мови навчає студентів засобам
мовленнєвої діяльності, ось чому ми говоримо про комунікативну компетенцію
як про одну з основних цілей навчання іноземних мов.
Щоб сформувати у студентів необхідні вміння, лінгвістичну компетенцію
на рівні, визначеною програмою та стандартом, та навчити в тому чи іншому
виді мовленнєвої діяльності, необхідна активна усна практика для кожного
студента групи. Важливо надати студентам можливість мислити й розв’язувати
деякі проблеми.
Ось чому метод проектів є важливим на етапі творчого застосування
мовного матеріалу.
Таким чином, для грамотного використання методу проектів необхідна
значна попередня підготовка, яка повинна проводитися постійно, систематично
та паралельно з роботою над проектом.
Перш ніж розпочинати роботу над проектом викладач повинен знати
основні вимоги, які висуває проектна технологія до її організації:

133
 1)наявність значної в дослідницькому та творчому плані проблеми
(наприклад, проблема вільного часу в молоді, дослідження історії виникнення
різних свят в англомовних країнах, проблеми організації подорожі до Лондону,
проблема формування молодіжного сленгу та інші);
2)практичне, теоретичне значення результатів (доповідь, спільний випуск
постера, газети);
3)самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність студентів на
занятті та в позаурочний час;
4)структурування змістової частини проекту;
5)використання дослідницьких методів: визначення проблеми, задач
дослідження, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих
результатів, висновки (використання в ході сумісного дослідження метода
“мозкової атаки”, “круглого столу”, творчих звітів тощо).
Проектну діяльність можна застосовувати для студентів майже всіх
рівнів, віку та здібностей. Проекти можуть бути інтенсивною діяльністю
студентів упродовж короткого періоду – 1-2 годинна тиждень або тривалим –
впродовж кількох тижнів. Тому проекти можна поділити на чотири основні
категорії.
1.Інформаційні та дослідні проекти (письмові доповіді, виставка).
2.Оглядові проекти (виставки, що супроводжуються повідомленнями,
фотографіями, картками, схемами, графіками, різноманітними доповідями
оглядового характеру).
3.Production project (випуск стіннівок, радіопрограми).
4.Організаційні проекти, проекти-презентації (організація англійського
клубу, проведення вечора, КВК тощо, інсценування п’єси).
Робота над проектом проводиться в чотири етапи.
І. Підготовчий етап
1.Вибір і обговорення теми проекту.
2.Ознайомлення з новим мовленнєвим матеріалом, його автоматизація.
3.Розробка структури проекту.
4.Обговорення кінцевого продукту та способу його презентації.
5.Формування мікрогруп (три-чотири студента).
ІІ. Робочий етап
1.Збір інформації (читання текстів, робота з довідниками, інтерв’ювання,
анкетування).
2.Обговорення зібраної інформації в групах.
3.Обговорення на занятті.
ІІІ. Презентація
1.Обговорення в групах способів презентації проекту.
2.Документування проекту.
3.Презентація проекту.
ІV. Підбиття підсумків
1.Обговорення проекту.
2.Оцінювання.

134
 3.Аналіз результатів.
Актуальним питанням проектної методики є контроль за діяльністю
студентів та її оцінювання. Необхідно оцінювати як процес, так і результат.
Слід використовувати способи поточного та підсумкового контролю. До
способів поточного контролю належать: тести, анкети, індивідуальні інтерв’ю,
бланки для самоконтролю, звітні аркуші, бланки для взаємоконтролю.
До способів підсумкового контролю належать: письмовий звіт за
проектом, розроблений студентами матеріал (кінцевий продукт проектної
діяльності, а саме: сценарії, картки, описи, газети, статті, а також тексти,
бланки для само - та взаємоконтролю).
Наприклад:
1.Яка частина цього проекту була найцікавішою? Чому?
2.Яка була не цікавою? Чому?
3.Хто був найактивнішим учасником у вашій групі?
4.Що ви дізналися із цього проекту? Над чим слід попрацювати?
(Наприклад, мені потрібно більше уваги приділяти говорінню (виступам перед
своїми товаришами).
Для того, щоб робота над проектами дала очікувані результати,
викладачеві слід переосмислити своє ставлення до студентських граматичних,
орфографічних та стилістичних помилок і знайти стимул, адекватний тим
зусиллям і часові, що студент витратив на пошук інформації, відбір і
наклеювання малюнків і фотографій, вирізок із журналів тощо. В оцінювання
творчої дослідницької роботи, а саме такою і є проект, викладач має
використовувати критерії, відмінні від тих, якими він керується в оцінювання
традиційних граматичних вправ.
Головне, щоб студент відчував задоволення в процесі виконання проекту,
використовуючи англійську мову, жарт, колір, фантазію. А для цього
пропонуються студентам цікаві завдання. Ось приклад деяких з них:
Communication
How many kinds of communication can you think of?
1.Find or draw pictures of communication things.
2.Make a collage from your pictures.
3.Write the word for each thing.
My dream town
1.Plan a dream town. Draw a map.
2.Find or draw pictures of interesting buildings, shops or places. Stick around
your map.
3.Write the names of the shops, buildings and other places on your map.
4.Write about what you can do in your town and where you can do it
My ideal day
Ask in your group:
What is your real day like?
What is your ideal day?
1.Write about your real day.

135
 2.Write about your ideal day.
3.Draw pictures and clock faces to illustrate them.
Слід зауважити, що групові проекти, підготовлені студентами, можуть
стати цінним навчальним матеріалом у плані країнознавства. Загальновідомо,
що прекрасним зарубіжним підручникам бракує матеріалів про Україну, і
викладач змушений шукати додатковий країнознавчий матеріал, цікавий з його
точки зору. Логічним було б використання проектів, підготовлених студентами
старших курсів, адже їхні матеріали відображають реальні інтереси, потреби,
можливості.
Так, вивчаючи тему “Food”, студентам пропонується виконати такий
проект:
Food
In this project you have learn about food in Britain. Now make a project
about food in your country. Here are some things that you could do:
a)Interview some visitors to your country. Ask them what they eat and what
they think of the food.
b)Prepare a guide to places to eat in your town. What kinds of restaurants are
there? What kind of food do they sell?
c)What is a traditional dish from your country? Write a recipe for it.
Під час вивчення теми “The geographical position of Ukraine” студенти
можуть виконати таке цікаве завдання:
River
Every country has got a famous and important river. Choose one from your
country and make a project about it:
a)Find some information about it.
- Where does it start?
- How long is it?
- What towns or cities are built on it?
- What do people use the river for?
b)Find or draw a map of it.
c)Find some pictures of places along the river.
d)Arrange your pictures and texts along the map of your river.
Під час вивчення теми “Music”, пропонується студентам виконати проект
про відомих співаків і музикантів.
Перша група студентів представляє різні види музичних інструментів
таких як, піаніно, гітара, саксофон та ін. Вони розповідають іншим студентам
як ці інструменти працюють і називають імена музикантів, які грали на цих
інструментах.
Друга група малює різні постери і оголошення, які представляють поп-
групи, співаків і джазових музикантів.
Третя група збирає інформацію про представників класичної музики:
Баха, Моцарта, Бетховена. Кожен проект містить велику кількість малюнків та
фотографій. На занятті з теми “Music” студенти представляють свої проекти та
відповідають на запитання.

136
 Проаналізувавши технологію проектів як інноваційну технологію
навчання можна дійти таких висновків:
1.У цій методиці використовуються всі кращі ідеї, які вироблені
традиційною сучасною методикою викладання іноземних мов.
2.Виконання завдань характеризується новизною результатів та новими
засобами його досягнення.
3.Важливе значення має ego-фактор (можливість говорити про те, про що
студенти думають, про свої плани).
4.Робота над проектом сполучається зі створенням твердої мовної основи.
5.Методика пропонує нові засоби роботи, не потребуючи великих зусиль
та часу для засвоєння.
6.Вона дозволяє студентам вийти на самостійний творчий рівень,
стимулює бажання бути активними.
Висновки. Виходячи з усього згаданого вище, можна зробити висновок,
що використання інноваційних технологій навчання дозволяє створити
принципово нову інформаційну освітню сферу, що надає широкі можливості
для навчальної діяльності, підвищує мотивацію, розвиває самостійність,
забезпечує індивідуалізацію та диференціацію освітнього процесу, сприяє
модернізації традиційної системи навчання. Розв’язання цього завдання
можливе за умови зміни педагогічних методик і впровадження інноваційних
технологій.
Робота в такому напрямку є досить ефективна у навчанні студентів
іноземної мови різних курсів. Можна стверджувати те, що як саме з перших
занять викладач зацікавить студентів до вивчення англійської мови і сприятиме
всебічному розвитку особистості, такий і буде його кінцевий результат. І якщо
він не викличе інтерес у студента з перших занять, то цей студент, назавжди
залишиться байдужим до вивчення іноземної мови; буде жити без радощів
пізнання і відкриття чогось нового і невідомого під час занять англійської мови.
Процесс навчання – це не автоматичнее вкладання навчального матеріалу в
голову студента. Він потребує напруженої розумової роботи студента та його
власної активної участі в цьому процесі.
Отже, тільки при використанні сучасних освітянських технологій
мовного, філософського та психологічного розвитку можна досягти високого
рівня розвитку особистості учнів.

Література:
1.Андрєєва В.М. Інновації на уроках. \\ журнал «Англійська мова та література». –
2004 - № 29
2.Гайнова О.М. Проектна діяльність учнів на уроках англійської мови. \\ журнал
«Англійська мова та література». – 2005 - № 3
3.Капітонов П.В. Використання нових інформаційних технологій у середній школі в
процесі навчання. \\ журнал «Англійська мова та література». – 2006 - № 32
4.Кулагина Т.М. Использование современных инновационных технологий на уроках
иностранного языка \\ http://nigma.ru
5.Попова Е.Н. Реализация компетентностного подхода в обучении английскому языку
через инновационные технологии \\ http://nigma.ru
137
 6. Пометун О. Як оцінити діяльність учнів на інтерактивному уроці // Доба. – 2002. -
№2. – С.2-6.
7. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання.
— К., 2004. — 192 с.
8.Шевченко Е. Б. Використання інтерактивних технологій для розвитку пізнавального
інтересу на уроках англійської мови. \\ журнал «Англійська мова та література». – 2005 - №
24

ВИКОРИСТАННЯ ПОСІБНИКА «GET 200!» ДЛЯ РОЗВИТКУ

МОВЛЕНЕВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ УЧНІВ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ
ДО УСПІШНОЇ ЗДАЧІ ЗНО

Тетяна Чирва
старший учитель,
Яна Рибчук
Учитель
КЗ»ХСШ №93»

Соціально - політичні зміни у сучасному суспільстві та стрімкий

розвиток технологій вимагають розвитку творчої, креативної, здатної до
саморозвитку особистості. Актуальним стає питання високого рівня володіння
іноземною мовою. Все більше випускників ЗНЗ обирають англійську мову як
один із предметів ЗНО. ЗНО з англійської мови – це справжня перевірка знань
учнів з англійської мови, витривалості, логічності мислення, вміння
сконцентруватися та правильно розподіляти час.
З 2018 року, на відміну від попередніх років, на ЗНО з англійської
представлені тести двох рівнів складності: В1 і В2, які також включають
частину "Розуміння мови на слух". Це прослуховування звукових фрагментів і
завдання до них (аудіювання).
Для вчителів важливим стає питання, що потрібно, щоб учні успішно
склали ЗНО ?
Підготовка до тесту ЗНО з англійської мови відбувається комплексно.
Тест ЗНО містить у собі аудіювання, читання та письмо. Учням потрібно знати
особливості завдань і способи роботи з ними, адже на їхнє виконання дається
обмежена кількість часу, а самі завдання іноді подаються у такій заплутаній
формі, що навіть відмінного знання мови може бути недостатньо, щоб їх
правильно виконати.
Отже, щоб успішно здати ЗНО з англійської мови, потрібно:
Мати добру граматичну базу;
Вміти писати твори та знати ази листування;
Мати великий словниковий запас;
Володіти навичками швидкого читання англійською;
Вміти правильно розподіляти свій час, виконуючи завдання тесту.
Для підготовки учнів 10-11 класів до іспитів з англійської мови, ми
використовуємо інноваційний підручник, якій повністю відповідає вимогам

138
державних програм з англійської мови - "Get 200!". Підручник розроблено
відомими авторами екзаменаційних курсів видавництва "Макміллан"
спеціально для України – Марта Розінська, Лінда Едвардз, Стів Тейлор Ноулз,
Малкольм Манн. Завдання у підручнику двох рівнів складності (базовий та
поглиблений), що забезпечує диференційований підхід до навчання учнів з
різними можливостями та різним рівнем підготовки. Кожна частина
підручників Get200 Book 1 та Get200 Book 2 містить понад 100 тренувальних
завдань у форматі ЗНО двох рівнів складності. Кожен розділ підручника
містить до 25 вправ на розвиток лексико-граматичних навичок Всі завдання
рубрики “Exam task” повністю відповідають формату українських випускних
іспитів з англійської мови (ЗНО та ДПА). Підручник забезпечує покрокове
навчання чотирьом видам мовленнєвої діяльності та екзаменаційним
стратегіям, містить тексти для читання різноманітних жанрів, що відповідає
вимогам програми ЗНО, а також, у розділі “Writing Bank”, зразки написання
листів, есе, статей. Після кожного розділу є глосарій, який значно розширює
лексичний запас учнів, та вправа «Vocabulary Overview» для перевірки рівня
засвоєння лексики за темою. Даний підручник має онлайн ресурси для вчителя
та учнів. Тестові завдання для узагальнення вивченого матеріалу до кожного
розділу мають 2 рівня складності та доступні тільки вчителю.
Нажаль, не всі учні можуть похвалитись високим рівнем володіння
мовою, та старанно опановують матеріал. Тому важливо, що книгу для вчителя
неможливо купити, її можна отримати тільки безкоштовно і тільки при купівлі
15 підручників, це зроблено для того, щоб забезпечити чесне та старанне
навчання, адже учні не зможуть окремо придбати книгу для вчителя і списувати
відповіді. Отже, підготовка учнів до іспитів буде ефективною саме завдяки
комплексному застосуванню вчителем інтернет - ресурсів, навчальних
посібників та підручників.

ОСОБЛИВОСТІ ПРЕДМЕТНО-МОВНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ НАВЧАННЯ

Наталія Шалова
старший викладач
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Комунікативна компетентність не є вродженою якістю чи рисою

особистості. Вона формується в тривалому процесі спілкування. І
першочергове завдання викладача - створити модель реального спілкування,
щоб вона викликала у студентів природне бажання та необхідність взаємодіяти
з іншими учасниками ситуації та бути впевненим в собі при спілкуванні.
Викладаючи іноземну мову, викладач має право використовувати або
самостійно коригувати будь-яку сучасну технологію відповідно до функцій,
змісту навчального матеріалу, цілей та завдань навчання у певній групі
студентів. Однією з таких технологій є змістовно-інтегроване навчання мови.

139
 Крім того, плануючи навчальний матеріал на основі методології
змістовно-інтегрованого навчання мови, викладачеві важливо враховувати вік
студентів, рівень їх володіння іноземною мовою, готовність сприймати
навчальний матеріал іноземною мовою. Метод міжпредметної мовної інтеграції
ґрунтується на п'яти основних принципах, які слід враховувати при його
застосуванні. Це такі аспекти, як:
культурний
соціальний
мовний
тематичний
підготовчий [1].
Готуючи заняття у форматі описаної методики, слід пам’ятати, що до
навчального матеріалу та завдань пред'являються особливі вимоги, відмінні від
тих, якими керується викладач, плануючи традиційні заняття. Педагог
стикається з низкою викликів:
матеріал з предмету за складністю повинен трохи поступатсь рівню
знань учнів з цього предмету рідною мовою;
завдання повинні відображати характеристики мови, відпрацьовувати
вміння користуватися певними мовними формами;
 тексти слід ретельно відбирати відповідно до теми та фактичного рівня
знань студентів;
завдання повинні відповідати темі і містити достатнє розуміння та
засвоєння інформації[1].
Застосування цієї методики на практиці виявило позитивні сторони.
Однією з переваг цього є підвищення мотивації студентами до вивчення
англійської мови. Вивчення мови набуває більш цілеспрямованої форми,
оскільки мова використовується для вирішення конкретних проблем
спілкування.
Очевидно, що ця методика є надзвичайним підходом до навчання
іноземних мов, що дозволяє вирішити багато проблем навчального процесу.
При належному врахуванні всіх факторів застосування методу предметно-
мовної інтеграції дозволить:
значно підвищити мотивацію студентів до вивчення іноземних мов;
розширити кругозір знань студентів та сприйняття ними інших культур
та цінностей;
підготувати студентів до продовження навчання за обраною
спеціальністю;
Література:
1.Coyle D. Content and Language Integrated Learning Motivating Learners and Teachers.
[electronic resource]. Available at: http://blocs.xtec.cat/clilpractiques1/files/2008/11/slrcoyle.pdf

140
 THE ADVANTAGES OF TASK-BASED LEARNING APPROACH OVER
TRADITIONAL WAYS OF TEACHING FOREIGN LANGUAGES

Olena Shaparenko,
Associate Prof. at the Law, Psychology, and Modern European Languages
Department, KhTEI KNTU
Teaching languages techniques have always been viewed, developed, and
discussed. In recent years a task-based learning approach (TBL) has experienced
greater attention, as some researchers see many advantages of this approach over the
traditional one.
The supporters of the traditional approach appreciate the activities they are
used to, when the teacher presents language unit in a clear context to get across its
meaning. This is normally done through a text, a situation, a dialogue, etc. During
the practice stage students may perform choral and individual drilling, fill gaps or
match halves of sentences. The students are supposed to use the language correctly.
Finally, at the production stage students are given a communication task such as a
role play and are expected to produce the target language and use any other language
that has already been learnt and is suitable for completing it. In fact, the approach
does not guarantee obtaining the results quickly and effectively. Intensive drilling
does not often lead to correct reproduction because the students find they are able to
use existing language resources to complete the task[1].
A Task-based learning approach (TBL) offers an alternative for language
teachers. It originated from the Communicative Language Teaching method, where
the teaching process is done entirely through communicative tasks. With Task-based
Learning, teachers ask students to complete purposeful tasks that elicit the use of the
target language[2]. At a task-based lesson the teacher doesn't determine in advance
what language will be studied, the lesson is based around the completion of a central
task and the language studied is determined by what happens as the students complete
it.
A British Council teacher from Turkey, Richard Frost distinguishes six stages
of a TBL lesson[1]. The first stage is an introduction, during which the teacher
introduces the topic and gives the students clear instructions on what they will have
to do at this stage and might help the students to revise some language that may be
useful for the task. The introduction stage can also include playing a recording of
people doing the task. This gives the students a model of the expected result. The
students can take notes and spend time preparing for the task.
During the task stage the students complete a task in pairs or groups using the
available language resources, while the teacher monitors and offers assistance.
The third stage is planning. The students prepare a short oral or written report
to tell the class what happened during their task. Then they practise what they are
going to say in their groups. The teacher stays available for the students to ask for
advice to clarify any language issues that may arise.
Students then report back to the class orally or read the written report — this is
a report stage. The teacher chooses the order of when students will present their

141
reports and may give the students some quick feedback on the content. At this stage
the teacher may also play a recording of others doing the same task for the students to
compare.
At the analysis stage the teacher highlights the most important parts from the
text of the recording for the students to analyse. They may ask students to mark
interesting features within this text. The teacher can also focus on the language units
that the students used during the report phase for analysis.
The final stage is practice: the teacher selects language areas to practise based
upon the needs of the students and what emerged from the task and report phases.
The students then do practice activities to increase their confidence and make a note
of useful language[1].
The professionals point out the list of advantages of TBL. The main advantage
is that unlike a PPP approach, the students are free of language control. In all the
stages they must use all their language resources rather than just practising one pre-
selected item[1]. Another positive aspect is that a natural context is developed from
the students' experiences with the language that is personalised and relevant to them.
With traditional approach one needs to create contexts for presenting the language,
and sometimes these contexts are quite artificial. Besides, in TBL the students are
exposed to a greater variety of lexical phrases, collocations and patterns as well as
language forms.
Another benefit of TBL is that he language explored arises from the students'
needs. This need determines the language areas that will be covered in class rather
than the content of the lesson depends on a teacher. It is enjoyable and motivating.
The last but not the least advantage of TBL lies in its strong communicative
nature, as students spend much more time communicating. Traditional lessons seem
very teacher-centred by comparison.
To sum up, traditional approach to learning languages appears to be very
simplified. It is based upon the idea that you can present language in „neat little
blocks“, building students' awareness from lesson to lesson. However, one cannot
predict or guarantee what the students will learn and that ultimately a wide exposure
to language is the best way of effective studies. Restricting their experience to single
pieces of target language is unnatural[1]. In contrast, TBL, being entirely
communicative by nature, can motivate students to extend their knowlege of the
foreign language.
Literature:
1. Frost, Richard. A task-based l approach / British Council, Turkey. − Mode of access:
https://www.teachingenglish.org.uk/article/a-task-based-approach)
2. How to use the Task-Based Learning Approach / Free Introduction to Task-Based
Learning (TBL). − Mode of access: ttps://ontesol.com/task-based-learning/
3. UNESCO. If you don’t understand, how can you learn? Policy Paper 24. Global
Education Monitoring Report. 2016. − Mode of access: https://en.unesco.org/gem-report/if-you-
don%E2%80%99t-understand-how-can-you-learn
4. Willis, Jane. A Framework for Task-Based Learning. − Longman. − Mode of access:
www.willis-elt.co.uk

142
 ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ УЧНІВ
НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Лариса Шаповал,
учитель вищої категорії
Віта Кузуб,
спеціаліст І кваліфікаційної категорії
Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 153
Харківської міської ради Харківської області

У сучасних умовах перед школою досить гостро постала проблема втрати

інтересу учнів до навчання. Ще два-три десятиліття тому це питання не стояло
так гостро. Школа мала великий важіль впливу на дитину, який виражався в
оцінці на уроці та суворій перевірці з боку батьків. Але суспільство дуже
змінилося, і продовжує невпинно змінюватись. Нині оцінкою вмотивувати
складно не тільки учнів, але і їхніх батьків.
Перед сучасним учителем передусім стоїть завдання використання в
навчанні таких ресурсів, які пробуджуватимуть і підтримуватимуть в учнів
інтерес до пізнання нового. У цих умовах важливого значення набуває
розуміння мотивації навчання як важливого компонента освіти.
У науковій літературі зазначено, що мотивація - це так звані психічні
явища, що стали спонуканням до виконання тієї або іншої дії, учинку, що
визначають активність особистості та її спрямованість на досягнення
запланованого результату.
Мотивація – це інтереси, потреби, прагнення, емоції, переконання, ідеали,
установки, які спонукають учня до діяльності. Мотивація сприяє появі в учня
навчальної ініціативи й любові до навчання, спонукає його діяти з
максимальною енергією в різних навчальних ситуаціях.
Зовнішня мотивація заснована на заохоченнях, покараннях та інших
видах стимуляції, які або спрямовують, або гальмують поведінку людини. У
разі зовнішньої мотивації чинники, що регулюють поведінку, не залежать від
внутрішнього «я» особистості. Зовнішня мотивація більш дієва на початковому
етапі навчання, коли значущі дорослі – батьки та учителі – мають авторитет для
дитини і як результат цього – вплив на успішність навчання. В процесі
дорослішання зовнішня мотивація хоч і залишається впливовою, але
поступається позиціями мотивації внутрішній.
Внутрішня мотивація сприяє одержанню задоволення від роботи,
викликає інтерес, радісне збудження, підвищує самоповагу особистості. Саме
чітко розуміючи особливості співвідношення зовнішньої та внутрішньої
мотивації навчання сучасних учнів, учителю слід застосовувати методики,
спрямовані на задоволення цих потреб.
Учитель сьогодні, як ніхто інший, повинен рухатися в ногу з часом, а
інколи й випереджаючи його, саме він творить майбутнє своїх учнів.
143
Усвідомлюючи, що сучасна школа не встигає перебудовуватися до вимог часу,
в якому вже існують учні, постала потреба – упровадження комп'ютерних
технологій.
Доводячи тезу, що висуває час та новий стиль життя: без нових
інформаційних технологій вже не можливо уявити сучасну школу й бути
вчителем сучасного учня. Учням нецікаво на уроках, на яких не
використовуються сучасні інформаційні технології, і внаслідок цього, цікавість
як потужний мотиваційний фактор навчання не спрацьовує. Учні не
сприймають матеріал уроку, який подано в традиційному, дидактичному
форматі.
Тому першочергове завдання учителя полягає в тому, щоб створити такі
умови для практичного володіння мовою, вибрати такі методи навчання, які б
враховували мотивацію та допомогли б кожному учневі проявити свою
активність та творчість, що, ще раз треба наголосити, не можливо без залучення
інформаційно-комунікативних технологій.
Сучасна дитина – це дитина технізованого суспільства, яка існує в
комп'ютерному просторі зазвичай більше, ніж у світі книжок. Це факт, з яким
стикаються сучасні батьки. Одних це лякає, інші – усвідомлюють неможливість
існування у світі без умінь працювати з комп'ютером. І саме тут життя ставить
нові проблеми як перед батьками, так і перед учителями: виховати й
сформувати культуру користування комп'ютером, що є чи не найважливішим
на сьогодні. Що стосується сучасного уроку іноземної мови, його вже важко
уявити в форматі «прочитали-переклали-відповіли на питання», він обов’язково
має поєднувати врахування мотиваційного компонента з необхідністю
використання сучасних інформаційно-комунікативних технологій.
Одним з найважливіших компонентів мотиваційного простору учня є
широка соціальна мотивація вивчення іноземної мови. Вона полягає в тому,
що кожна сучасна освічена людина повинна знати англійську мову (для
загального розвитку; її необхідно знати як найпоширенішу у світі). Важливим
мотиваційним моментом є і той факт, що, порівняно з минулими
десятиріччями, все більше сучасних підлітків подорожують закордон, і
необхідність комунікації іноземною мовою не викликає питань про важливість
її вивчення. Важливим є і практичний мотив: без знання англійської неможливо
прочитати жодної іноземної вивіски, реклами, пакувального ярлика. Мотивація
навчання також пов'язана з перспективним розвитком особистості. Іноземна
мова вивчається тому що це обов'язково знадобиться в житті. Вона може стати
у нагоді при вступі до інституту (і це є дуже потужним мотиваційним
фактором), в інституті (у роботі, житті), може стати предметом гордості.
Комунікативна мотивація є досить сильним самостійним фактором,
який у багатьох учнів є домінуючим. Дітям подобається спілкування в класі
іноземною мовою, саме здатність висловлювати власну думку, спілкуватися в
межах комунікативних ситуацій стимулює подальший інтерес до вивчення
іноземної мови, а отже – успіхи у її вивченні. Ще одним з важливих
компонентів комунікативної мотивації є те, що викладання за сучасними

144
підручниками іноземної мови є цікавим, таким, що зачіпає найважливіші сфери
життя сучасних дітей, відповідає всім віковим потребам дитини і мову
хочеться вчити тільки тому, що це цікаво. І часто цього мотива досить для
успішного навчання.
Іноземна мова служить засобом задоволення позаурочних інтересів
(комп'ютер, електронний зв'язок інтернет, сучасна музика, відео). Тут процес
вивчення іноземної мови є двобічним: наприклад, під час гри в комп’ютерні
ігри, спілкування в мережі Інтернет, прослуховування пісень дитина змушена
самостійно отримувати додаткові знання, які потім стають у нагоді на уроках, і
навпаки, використовувати отримані на уроках знання для задоволення
позаурочних інтересів. Дуже потужно стимулює вивчення мови використання
численних Інтернет-додатків, які дозволяють спілкуватися з іноземцями, читати
та писати листи іноземною мовою, листуватися з однолітками з різних країн.
І, нарешті, мотивація, породжена самою навчальною діяльністю дає
можливість цікавитися англійською як предметом: подобається перекладати
тексти, вивчати нові слова, виконувати вправи, відчувати успіх у навчанні.
Дитині подобається сам процес навчання, подобаються ігри на уроках, легко
вдається запам’ятовувати англійські слова, подобається вивчати вірші, готувати
малюнки до уроку та т.і.
Отже, як бачимо, мотивувати дитину до вивчення англійської, як і до
будь-якого іншого предмету, досить складно, але ж мати справу з
вмотивованим учнем набагато легше та цікавіше. Як зазначено вище,
використання інформаційно-комунікативних технологій на уроках є дієвим
засобом підвищення успішності усіх видів мотивації.
Використання інформаційних технологій може відбуватися різними
способами, відповідно до потреб конкретного уроку. Їх можна представити
наступним чином:
•використання інформаційних технологій – як у фронтальній, так і в
груповій роботі;
•використання електронних підручників, енциклопедій, словників,
довідників, комп’ютерних навчальних програм тощо;
•використання окремих типів файлів (зображення, відео, аудіо, анімації);
•створення власних уроків (інтеграція різних об’єктів в один формат –
презентації, web-сторінки).
Беззаперечними перевагами та особливістю мультимедіа технології є такі
можливості, що активно використовуються в процесі навчання:
– збереження значного обсягу найрізноманітнішої інформації на одному
носієві;
– збільшення на екрані зображення або його найбільш цікавих
фрагментів, за умови збереження якості зображення;
– порівняння зображення й обробки його різноманітними програмними
засобами з науково-дослідницькою або пізнавальною метою;

145
 – виокремлення в супровідне зображення текстового чи іншого
візуального матеріалу, за якими здійснюється негайне одержання довідкової
або будь-якої іншої навчальної інформації;
– здійснення безперервного музичного чи будь-якого іншого аудіо
супроводу, що відповідає статичному або динамічному візуальному рядові;
– використання відео фрагментів з фільмів, відеозаписів тощо, функції
«стоп-кадру», покадрового перегляду відеозапису;
– включення до змісту баз даних, способів обробки образів, анімації;
– підключення до глобальної мережі Інтернет;
– роботи з різними додатками (текстовими, графічними та звуковими
редакторами, картографічною інформацією);
– створення власних «галерей» (вибірок) з інформації, яка подається в
продукті;
– «запам’ятовування пройденого шляху» і створення «закладок» на
екранній «сторінці», що зацікавила;
– автоматичний перегляд усього змісту продукту («шоу») або створення
анімованого й озвученого «путівника-гіда» по продукту;
– включення до складу продукту ігрових компонентів з інформаційними
складовими;
– «вільна» навігація за інформацією і виходом в головне меню
(укрупнений зміст), на повний зміст або зовсім із програми в будь-якій точці.
Сучасний стан розвитку навчання англійській мові пропонує вчителю для
використання у навчально-виховному процесі величезний арсенал методичних
та дидактичних матеріалів. Це, в першу чергу, стосується автентичних
навчально-методичних комплексів видавництва Великої Британії: Oxford
University Press, Pearson Longman, Cambridge University Press, Express publishing
На використанні матеріалів цих підручників базуються програми навчання
англійської мови, що націлюють учнів на навчання через комунікацію, більш
природну ситуацію, а вчителів - на особистісно-орієнтований підхід до кожного
учня. Ці підручники містять не лише аудіоматеріли для прослуховування, а й
мультимедійні додатки (Multi-Rom), які пропонують учням велику кількість
інтерактивних вправ для відпрацювання мовних (лексика, граматика) та
мовленнєвих (аудіювання, читання, письмо, усне мовлення) навичок, які
можуть використовуватись як на уроці, так і для самостійної роботи учнів
вдома. Мультимедійні диски спираються на використання наочності, яка за
допомогою комп’ютера є значно ефективнішою, використовують нові
можливості презентації навчального матеріалу. Специфічними особливостями
їх є використання комплексу засобів представлення інформації: тексту, графіки,
звуку, відео; індивідуалізація навчання; адаптивність; моделювання завдань та
контроль виконання. Вони забезпечують введення навчального матеріалу,
моделювання ситуацій спілкування, організацію ігрових завдань, контроль і
оцінку знань, дозволяючи використати всі види наочності.
Окрім підручників, використання інформаційних технологій передбачає
застосування різноманітних комп’ютерних програм та курсів навчального

146
призначення. Деякі навчальні курси пропонують вивчення іноземних мов із
самого початку, інші – удосконалення набутого раніше рівня володіння
іноземною мовою.
Слід зазначити, що головним завданням цілеспрямованого використання
навчальних комп’ютерних програм є створення комп’ютерного навчального
мовного середовища, завдяки чому забезпечується повне занурення учнів у
середовище англійської мови, що сприяє розширенню і поглибленню
комунікативної та соціокультурної компетенції учнів.

“SPEAKING CLUB” – БІЛЬШЕ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ

АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Катерина Шерстова
вчитель англійської мови
Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №120
Харківської міської ради Харківської області

Володіння будь-якою мовою можна розглядати в двох аспектах: в умінні

розуміти думки іншої людини, що виражені в усній або письмовій формах, та в
аспекті вміння користуватися мовою для самостійного вираження своїх думок в
усному мовленні або письмі. Перший вид володіння мовою отримав в
методичній літературі назву рецептивного, другий – продуктивного [2].
Основою усного мовлення (діалогу) є жива розмовна мова. Розмовна мова
зберігає загальнулітературну норму, але все ж таки у значній мірі відрізняється
від книжково-літературної мови. Його особливості зумовлені, перш за все,
специфікою його використання: усне мовлення (діалог) ситуативне, значне
місце в ньому займають міміка, жести, інтонація, тому мова, що
використовується під час діалогу, – «більш рухлива та менш відповідальна»,
ніж в писемному мовленні [2].
Головні труднощі в спробі заговорити англійською мовою полягають в
тому, що ми живемо не в англомовному середовищі і не маємо можливості
спілкуватися англійською мовою з оточуючими. Часто потрібна чимала
сміливість, щоб говорити перед публікою, а на англійській мові це іноді
здається взагалі неможливим: ми турбуємося про вимову, правильність
використання часів, слів тощо. Для того, щоб впевнено розмовляти, потрібно
спілкуватися з тими, для кого англійська мова не є іноземною. Цій меті служить
така форма вивчення іноземної мови як розмовний клуб.
Хороший клуб орієнтовано на учасників. Цього можна досягти такими
способами:
• Попросити учасників підготувати власні теми для обговорення,
принести цікавий матеріал;
• Ставити запитання учасникам про їхнє життя, про те, що їх цікавить;
• Розділити учасників на малі групи, щоб обговорювати питання та
виконувати завдання;

147
 • Дати учасникам можливість виразити себе творчо іноземною мовою,
наприклад, за допомогою поезії, пісень, скетчів. Як альтернативу може бути
запропоновано перегляд фрагментів фільмів з подальшим обговоренням
іноземною мовою [2].
На сьогоднішній день розмовні клуби дуже популярні: вони існують в
багатьох мовних школах і університетах Харкова. Регулярне відвідування
такого клубу розвиває і закріплює навички слухання і говоріння. Студенти
відчувають себе розкуто, комфортно, вчаться розуміти, що говорять інші, і не
бояться підтримувати бесіду.
З 2018 року в нашій школі була впроваджена така факультативна форма
навчання як “Speaking Club”. Для проведення клубу наша школа запрошує
іноземних студентів, які навчаються в провідних університетах Харкова.
Учасниками “Speaking Club” є студенти, для яких англійська мова є іноземною
або другою, оскільки на сьогоднішній день мовна ситуація в світі така, що
шансів зустріти англомовну людину, для якої англійська мова є іноземною, у
кілька разів вище, ніж ту, для якої англійська є рідною. Спілкування на
зустрічах “Speaking Club” проходить тільки англійською мовою, учні мають
можливість зануритися в мовне середовище і вільно викладати свої думки.
Іноземні студенти розповідають про свої рідні країни, діляться цікавою
інформацією про їх культуру та традиції. Барвистіпрезентації і захоплюючі
відеоматеріали переносять слухачів в екзотичні країни і допомагають поринути
в їх надзвичайну культуру. Присутні учні з натхненням ставлять запитання,
коментують подані матеріали і діляться своїми знаннями про країну. За півтора
роки на засіданнях “Speaking Club” було представлено такі країни, як: Ямайка,
Індія, США, Єгипет та інші. Такі зустрічі поглиблюють знання учнів не тільки у
сфері мови, але й географії, історії, а також культури багатьох країн, сприяють
розвитку дружніх міжнародних відносин, а також поваги та взаємодопомоги.
Комунікація, як і вся людська поведінка, регулюється підсвідомо
глибокими культурними цінностями та преференціями в обранні
комунікативних моделей. У сучасному мультикультурному середовищі все
більшої важливості набуває розуміння неявних цінностей, що впливають на
рішення людини та на стиль її спілкування. Сприяння свідомому
міжкультурному спілкуванню молодих людей у процесі навчання іноземних
мов за допомогою розмовних клубів дає можливість готувати фахівців, що
зможуть успішно працювати в умовах глобалізованого світу, розуміючи
культурні відмінності та зберігаючи власну самоідентифікацію у
міжкультурному діалозі [1].
Література:
1. Вишневська М. О. Роль розмовного клубу у підготовці студентів до
міжкультурного спілкування в умовах глобалізації [Електронний ресурс] Режим доступу:
https://er.knutd.edu.ua/bitstream/123456789/3094/3-69.pdf
2. Фоломкина С. К. Методика рецептивного и репродуктивного овладения
иностранным языком/С. К. Фоломкина //Иностр. яз. в шк. : науч. - метод. журн. - 2010. - №4.
- С. 10-19.

148
 ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ ДО ЛІНГВОСАМООСВІТИ

Олександр Шумський
канд. пед. наук, доцент
Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Найбільш ефективним інструментом систематичного підвищення якості

виконання своїх функціональних обов’язків для сучасного фахівця будь-якої
галузі в умовах глобального інформаційного суспільства є неперервна
самоосвіта, а для встановлення професійних контактів з представниками інших
мовних та культурних спільнот особливої актуальності набуває лінгвістична
самоосвіта, оскільки процес справжнього оволодіння іноземною мовою не
завершується у вищому навчальному закладі [1]. Саме тому лінгвосамоосвіта
має розглядатися, як одна з найважливіших складових професійної підготовки
сучасного фахівця, оскільки вона може забезпечити вихід за межі
стандартизованої освітньої системи. Крім того, лінгвосамоосвіта вможливлює
компенсацію імовірних пробілів і недоліків уніфікованої, переважно однакової
для всіх студентів, академічної іншомовної підготовки, яка характеризується
дещо вузьким діапазоном індивідуалізації та диференціації у викладанні, а
також є стимулом та ефективним інструментом для невпинного особистісно-
професійного зростання та самовдосконалення, що досягається шляхом
продуктивної праці з професійно значущою інформацією та міжособистісної
взаємодії з представниками інших мовних і культурних спільнот, що в
результаті сприяє перетворенню особистості в самокерованого,
саморозвивального та емоційно зрілого суб’єкта лінгвосамоосвітньої
діяльності.
Тому, враховуючи потребу студентів у лінгвосамоосвітній діяльності,
формування практичної готовності до означеної діяльності, що виступає як
підготовка до післявузівського етапу самонавчання мов, слід розглядати як
першочергове завдання вищих закладів освіти.
Лінгвосамоосвіту ми визначаємо як практико-орієнтовану іншомовну
самоосвіту, а саме як здатність підтримувати й підвищувати в процесі
самонавчання рівень володіння іноземною мовою для неперервного
вдосконалення професійної діяльності. Підготовка студентів до безперервної
лінгвосамоосвіти включає розвиток у них внутрішньої потреби в
систематичному оновленні і збагаченні іншомовних професійних знань та
вмінь, чітке усвідомлення особистісного та суспільного значення
лінгвосамоосвіти, становлення емоційно-вольового механізму подолання
труднощів у процесі лінгвосамоосвітньої діяльності тощо.
З огляду на те, що формування готовності до лінгвосамоосвіти – це
процес, який проявляється в діяльності, він має відповідати певній структурі,
властивій будь-якій діяльності. Структура означеної готовності, як
«взаєморозміщення та взаємозв’язок складових частин цілого» [2, с. 738],
включає змістові та функціональні компоненти, має динамічний характер і

149
формується поступово за такою схемою: потреба – знання – діяльність –
результат – корекція. Таким чином, структура лінгвосамоосвітньої діяльності
включає орієнтувальні, виконавчі та контрольно-корегувальні аспекти.
Отже, ґрунтуючись на вищевикладеному, можна визначити, що
готовність до лінгвосамоосвіти – це складне, динамічне, багатоаспектне
особистісне утворення, що характеризується наявністю спеціальним чином
інтегрованих знань, які сприяють самоформуванню вмінь, мотивів та інтересу
до даного виду діяльності, а також передбачає єдність позитивного ставлення
до самоосвітньої діяльності та практичного володіння вміннями цієї діяльності.
Проведений аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив
виокремити такі компоненти означеної готовності: ціннісно-мотиваційний,
когнітивний, організаційно-процесуальний, рефлексивно-оцінний.
Кожний з компонентів окремо являє собою багаторівневі утворення, які
включають сукупність взаємопов’язаних і взаємообумовлених компонентів.
Так, ціннісно-мотиваційний компонент виконує регулювальну, спрямовуючу,
мотиваційну, емотивно-ціннісну функції; когнітивний – пізнавальну,
розвивальну, інформативну, регулюючу, орієнтувальну функції; організаційно-
процесуальний – організаційну, пізнавальну, процесуальну та рефлексивну
функції; рефлексивно-оцінний реалізує регуляційну, оцінну, корегувальну та
компенсаторну функції, а також здійснює і регулює взаємодію та взаємозв’язок
між компонентами готовності студентів до лінгвосамоосвіти, формування яких
відбувається в процесі лінгвосамоосвітньої діяльності. Ціннісно-мотиваційний
та рефлексивно-оцінний компоненти кваліфікуються як психологічна,
когнітивний – як теоретична, організаційно-процесуальний – як практична
готовність студентів до лінгвосамоосвіти. Слід підкреслити, що всі вище
перелічені компоненти знаходяться в тісному взаємозв’язку і взаємозалежності
та існують як частини єдиної цілісності. Розвиненість і вираженість усіх цих
компонентів, на думку вчених, є показником високого рівня підготовленості
індивіда до самоосвітньої діяльності [3; 4]. У випадку ж недостатньої
сформованості певного компонента, повноцінного формування готовності до
лінгвосамоосвіти не відбувається.

Література:
1. Бандура Ю. Б. Значення самоосвіти та саморозвитку для розвитку професійної
компетентності викладачів іноземних мов у ВНЗ. – Наукові записки Національного
університету «Острозька академія». – Острог, 2014. – Вип. 30. – С. 12–15.
2. Словник української мови: в 11 т. / за ред. І. К. Білодіда. – Київ: Наукова думка,
1979. – Т. 9. – 789 с.
3. Hosmer W. Self-Education: Or, the philosophy of mental improvement. – London:
Wentworth Press, 2016. – 272 p.
4. Nodari С. Autonomie und Fremdsprachenlernen. – Fremdsprache Deutsch
(Sondernummer: Autonomes Lernen). – 1996. – S. 4–10.

150
ЗАВДАННЯ І МОЖЛИВОСТІ ІНТЕГРАЛЬНОЇ ОСВІТИ У ПОДОЛАННІ
КОМУНІКАТИВНИХ БАР’ЄРІВ В УМОВАХ
ІНФОРМАЦІЙНОГО ВИБУХУ

Лариса Яненко
Старший викладач кафедри іноземних мов професійного спрямування
Національний університет харчових технологій НУХТ, м. Київ

Сьогодні на планеті Земля людська мудрість перестала встигати за

потоками нової інформації. Світова неоліберальна гонитва за прибутками не
тільки викликала надто прискорений індустріальний розвиток планетарного
суспільства, але й призвела до швидкого вичерпування базових природних
ресурсів, що поставило людство на межу виживання. При цьому швидка
розбудова інформаційного суспільства без відповідного наукового
забезпечення видається як інформаційний вибух, наслідки якого навіть важко
уявити. Інформаційні війни швидко перетворюються в економічні, а потім у
воєнні зіткнення, які все важче зупиняти в умовах нового світового витка гонки
озброєнь. Люди все легше долають звичайні мовні бар’єри різних народів, але
все важче знаходять порозуміння у соціально-економічних, демографічних,
навіть звичайних господарських проблемах. Тому далі зупинимося на
завданнях і можливостях сучасної освіти щодо оперативного покращення
комунікативного взаєморозуміння між людьми на нашій маленькій планеті.
До нагальних завдань і можливостей освіти щодо покращення
порозуміння народів через подолання комунікативних бар’єрів окремих людей
відносимо:
-всіляке сприяння розвитку інтегральної науки, що на основі Законів,
єдиних для всієї Природи, дозволяє систематизувати і формалізувати знання
людства і зупинити наявний інформаційний вибух [1,2];
-уніфікацію і міжнародну стандартизацію інтегрального понятійного і
термінологічного простору відповідно у всіх мовах світу;
- розробку і уніфікацію баз даних і знань за допомогою універсальних
мов моделювання та візуального програмування типу UML (Unified Modeling
Language) [3];
-впровадження і підтримка інтегральної освіти, що має ліквідувати
основу всіляких релігійних протистоянь, територіальних і економічних зазіхань
на чуже, глобального фінансового шахрайства, агресивної національної або
кланової зверхності, фальсифікації історії тощо;
-інтегральна освіта може і повинна припинити чергові спроби світових
олігархів щодо організації масового зомбування населення окремих країн як
перший крок до його пограбування і наступного його знищення через навмисне
збільшення курців, алкоголіків, наркоманів, веганів, геїв тощо;
-виховання свідомої потреби творчої праці кожної людини та викорінення
безмежної споживчої жаги, що все більше розпалюється злочинною рекламою,
де від старих мовних засобів впливу все більше переходять до образного
151
впливу на мозок (візуальної мови з психотропними елементами), що в тисячі
разів потужніше;
-припинення розмов і писання дисертацій про «сталий розвиток», що є
намаганням «глобального регулятора» законсервувати наявний фатальний шлях
людства до самознищення;
-інтегральна наука і освіта вже здатна і повинна оперативно розробити
законодавство, технології та стандарти нового соціального ладу – Ноосфери,
що заповідав нам перший президент Української академії наук Володимир
Іванович Вернадський [4,5];
-масове і активне впровадження ноосферної ідеології у особисту,
соціальну та планетарну свідомість всього населення планети дозволить зняти
сучасну психологічну невизначеність кожної людини, що викликає масову
депресію, яка переходить або у шалену тваринну боротьбу за існування, або до
втрати суспільної особистості, або навіть веде до суїциду;
-сьогодні завданням кожної людини є використання всіх можливостей її
мови для отримання чесного і прозорого взаєморозуміння між людьми як її
довкілля, так і на міжнародному рівні тощо.
Таким чином, розумно організована інтегральна освіта суттєво покращує
комунікативні можливості будь-якої мови і відповідно є основою для
взаєморозуміння. Так щоденно формується глобальне громадянське
суспільство – простір соціального життя людей, з його власними нормами та
правилами прийняття рішень, зі своїми секторальними межами як набором
видів діяльності, що можуть бути або колись були обрані приватними особами,
благодійниками та приватними фірмами і громадськими агенціями. Все це
симбіотично зв’язано розумінням публічного інтересу, в принципі відмінного
від приватного інтересу – головне, що це має значення для мешканців і є
справедливим та корисним. Всі ці блага розподіляються згідно потреб, а не
через персональні зв’язки або наближеність до ресурсів. Це є простір,
захищений від сусіднього ринку і приватних територій, тут незнайомці
зустрічаються як рівні партнери у суспільстві спільного життя. Разом з тим, це
простір для формування людського процвітання (благополуччя), який
неможливо перетворити у загін для овець згідно місця на базарі або згуртувати
у певні клани або родини, або групу так званих друзів.
Література:
1.Ліщитович Л.І. Основи Геобіономіки, т.1 /Л.І.Ліщитович – Київ: Фітосоціоцентр, -
2012. – 184 с.
2.Какічев С.В., Ліщитович Л.І. Новий світовий лад – електронна цивілізація
/С.В.Какічев, Л.І.Ліщитович / - Київ: КВІЦ, 2017. – 200 с.
3.Леоненков А.В. Самоучитель UML 2. /А.В. Леоненков / – СПб.: БХВ-Петербург,
2007. – 576 с.
4.Ситник К.М., Бевз Т.А. Володимир Вернадський: Людини. Громадянин. Учений.
/К.М.Ситник, Т.А.Бевз /– Київ: Наукова думка, 2017. – 368 с.
5.Ліщитович Л.І. Ноосфера : наукове видання / Л.І.Ліщитович / – Київ : Видавництво
Ліра-К, 2019. – 308 с.

152
 СЕКЦІЯ 2. УКРАЇНСЬКА МОВА
ЛІНГВОДИДАКТИЧНА СПАДЩИНА ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО
У СУЧАСНОМУ ПРОСТОРІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Марта Байцар,
Вихователь
Молодший спеціаліст
Львівський національний університет імені Івана Франка

Які б нові вимоги до освітнього процесу не ставило сьогодення, ми

завжди знаходимо віддзеркалення їх у педагогіці Василя Олександровича
Сухомлинського – людини, яка усім своїм життям служила дітям.
Така багатогранна і водночас легка та зрозуміла для читання спадщина
цього педагога уже кілька десятиріч притягує до себе усіх тих, хто не байдужий
до творення людини.
У ній В.Сухомлинський досить повно й образно відображає свої думки і
почуття як вченого і педагога-практика щодо місця й ролі рідного слова в
навчально-виховній роботі з дітьми. Питання розвитку мовлення і навчання
дітей рідної мови викладено у низці його праць і статей («Серце віддаю дітям»,
«Слово рідної мови», «Рідне слово», «Слово про слово» та ін.). У роботах
ученого визначено принципи, завдання і методи навчання дітей рідної мови.
Першочергове місце у спадщині великого педагога посідає принцип
нерозривної єдності і взаємозв'язку держави, батьківщини і рідної мови.
Хочемо підкреслити, що питання єдності вітчизни і мови у нашій країні
сьогодні потребує особливої уваги. Тому погляди В. Сухомлинського повинні
слугувати важливими настановами для педагогів, які змалечку плекають любов
до мови і рідної землі у своїх вихованців.
Василь Олександрович називає рідну мову «невмирущим джерелом», з
якого дитина черпає знання про своє місто і село, рідний край, про життя своїх
дідів і прадідів, минуле й сучасне.
Любов до рідної мови пронизує усі педагогічні праці В. Сухомлинського.
Рідна мова, за його словами, - це безцінне духовне багатство, в якому народ
живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру й
традиції. Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова:
«Тільки той може осягнути своїм розумом і серцем красу, велич і могутність
Батьківщини, хто збагнув відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним,
як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім'ям своєї родини...».
Звідси випливає перше й головне завдання у вихованні молодого
підростаючого покоління - прищепити з раннього дитинства любов до рідної
мови, щоб рідне слово жило й грало усіма барвами й відтінками в душі молодої
людини, говорило їй про віковічні багатства народу, про красу «рідної землі,
про народні ідеали й прагнення». Педагог має зробити рідне слово надбанням
духовного світу дитини, тобто разом із звучанням рідного слова влити в молоду
153
душу відчуття краси й емоцій, які вклав народ у слово. В. Сухомлинський
вважає, що найлегше це зробити в ранньому дошкільному віці, оскільки дитяча
душа надзвичайно чутлива до тонкощів краси й емоційного забарвлення
рідного слова, адже дитинство - це не підготовка до життя, а «справжнє,
яскра¬ве, самобутнє, неповторне життя». Саме від того, що ввійде в період
дитинства в розум і серце дитини з навколишнього світу, залежить якою
людиною вона стане завтра.
Рідна мова є найважливішим, найбагатшим і найміцнішим зв'язком між
нинішнім і майбутнім поколіннями народу. Звідси випливає принцип
народності, який відбито в образі рідного слова. Мова - найкраща
характеристика народу, тому твори українського фольклору є одним із
важливих засобів збагачення словника дітей.
Наріжним каменем лінгводидактичної спадщини вченого є принцип
національної спрямованості мовленнєвого розвитку дитини і навчання її
рідної мови, який тісно переплітається з принципом урахування вікових
особливостей дитини. Опанування рідної мови, рідного слова
започатковується у ранньому дитинстві, а вдосконалення її, засвоєння культури
триває протягом усього життя.
Враховуючи психологію дитячого віку, народна дидактика пропонує
дитині полегшені мовленнєві моделі так званої дитячої мови: ляля, киця, коко,
гам та ін. Ці слова становлять своєрідний фонд народної дитячої лексики, яка
передається з покоління в покоління, весь час поповнюючись і збагачуючись.
Досить яскраво простежується у працях В. Сухомлинського принцип
уваги до краси й милозвучності української мови. Педагог влучними
виразами підкреслює красу й милозвучність рідного слова, порівнюючи його з
неповторним ароматом квітки, мелодією співу пташок і рідної природи.
Образ рідного слова приходить до дитини у змісті українських народних
казок.
Принцип інтеракційної (взаємопов'язаної) діяльності в розвитку
мовлення і навчання дітей рідної мови знайшов своє втілення у своєрідному
підході В. Сухомлинського до навчання дітей розповідання і грамоти.
Невимушено під час екскурсій, спостережень у природі діти малювали, складали
розповіді, підписували малюнки літерами, вчилися писати, читати, малювати,
розповідати, а також любити й охороняти рідну природу, рідну землю.
В. Сухомлинський практично доводить, що навчання грамоти треба тісно
пов’язувати з малюванням. «Ми пішли з маленькими дітьми… в гай, посідали
на галявині, і я почав розповідати про метеликів і жуків. Нашу увагу привернув
великий рогатий жук… малюки вивчали його в усіх його подробицях. Переді
мною лежав альбом, і я намалював жука. Хтось з дітей попросив підписати. Я
підписав великими друкованими літерами – ЖУК. Зацікавлені малюки почали
повторювати це слово і роздивлятися букви, які були для них малюнками.
Хтось повторив ці літери-малюнки на піску, хтлось виплів слово із стеблинок
трави. Кожна літера нагадувала дітям: приміром у літері Ж вони побачили
нашого жука-невдаху…».

154
 В.Сухомлинський практично довів те, що доведено наукою: легше
запам’ятовується те, що не обов’язково запам’ятовувати; емоційне забарвлення
образів, які сприймаються, відіграє винятково велику роль у запам’ятовуванні.
У статті педагог перелічує слова, які він відкривав дітям у їх живому
спогляданні і звучанні під час цікавих подорожей-занять з дошкільниками:
«село, бір, дуб, верба, ліс, дим, крига, гора, колос, небо, сіно, гай, липа, ясен,
яблуня, хмара, жолуді, листопад, квіти, бузок, конвалія, акація, виноград, став,
річка, озеро, узлісся, туман, дощ, гроза, голуби, тополя, вишня».
Описаний досвід роботи з навчання елементів грамоти дітей старшого
дошкільного віку – це, за словами В.Сухомлинського, – творчість. Вважаємо,
що, працюючи з дошкільнятами, вихователі повинні використовувати досвід
роботи, який залишив нам у спадок великий український педагог. Адже
теперішнім дітям, таким іноді надто «розхристаним», бракує умінь
прислухатися і чути, придивлятися і бачити, відчувати і висловлювати свої
почуття у слові. Творче використання методики Василя Сухомлинського
допоможе малюкам у набутті таких надто необхідних умінь, і, окрім цього,
дасть можливість відчути, побачити «живе» слово у поєднанні літер-малюнків.
Тісно взаємодіє з попереднім принципом принцип сенсорно-лінг-
вістичного розвитку та навчання дітей рідної мови. Багаторічний досвід
роботи з дітьми переконав педагога у необхідності використання природи як
сенсорної, чуттєвої основи мовленнєвого розвитку дітей, «споконвічного
джерела дитячого розуму і розвитку мовлення». Звідси наступне завдання, яке
формулює Сухомлинський, - перші наукові знання, істини дитина має
здобувати з природи, з довкілля, яку він сам реалізував у «школі під блакитним
небом», у своїх щоденниках «Подорож у природу», «Подорож у світ праці»,
«Подорож до джерела рідного слова» з найменшими дітьми - шести років. «Я
буду так вводити малюків у навколишній світ, - зауважує В. Сумлинський, -
щоб вони кожного дня відкривали в ньому щось нове, кожний наш крок був
мандрівкою до джерела мислення й мови - до чудової краси природи. Дбатиму,
щоб кожний мій вихованець зростав мудрим мислителем і дослідником»...
Принцип взаємозв'язку мислення і мови у навчанні дітей рідної мови В.
Сухомлинський описує так: на занятті чи уроці нерідко можна спостерігати
таку картину, коли дитина сидить тихо, дивиться в очі педагогу, але при цьому
не сприймає його слів. Дитина не встигає думати, схоплювати словесні
абстракції, про які розповідає педагог. «Ось чому треба розвивати мислення
дітей, - стверджує В. Сухомлинський, - зміцнювати розумові сили дитини серед
природи - це вимога природних закономірностей розвитку дитячого організму.
Ось чому кожна подорож у природу є уроком мислення, уроком розвитку
розуму». Принцип емоційної насиченості й естетичної спрямованості
мовленнєвого розвитку дітей. За глибоким переконанням ученого, світ
природи викликає у дітей глибокі емоційні переживання, вчить бачити й
відчувати красу рідного краю, яка не тільки збуджує дитячу думку, а й
породжує їхню мовленнєву активність. Вдумливий педагог намагався
розповідати казки дітям на лоні природи, поєднуючи спостереження з виявами

155
фантазії, це - казки про «Темінь і Сутінок», «Казка про Сонце», «Казка про
Хмари», «Про Жайворонка». Емоційне сприймання казки підсилюється і
своєрідним казковим оточенням. В. Сухомлинський пропонує розповідати
казки, якщо не серед природи, то в спеціально обладнаній кімнаті, де все
нагадувало б дитині про казку: вечірні сутінки, веселий вогник у пічці,
казковий будиночок, персонажі, хатинка дідуся й бабусі, гуси-
лебеді...Самостійне створення казок - дієвий шлях розвитку дитячого мовлення.
«Я не уявляю, - зауважує В. Сухомлинський, — навчання дітей не тільки без
слухання, а й без створення казки». І справді, під умілим керівництвом педагога
діти ще до школи починають самостійно складати казки.
Приділяючи велику увагу розповідям, як методу навчання,
В. Сухомлинський водночас висловлює низку пропозицій щодо розповідання
дітям:
• педагог має дотримуватися міри в розповіданні. Не можна
перетворювати дітей на пасивний об'єкт сприймання слів, словесне
перенасичення - одне із найшкідливіших перенасичень;
• впливати на почуття, уяву, фантазію дітей, поступово відкривати
віконце в безмежний світ, не розчиняти його відразу… Вони спочатку
розгубляться перед безліччю речей, потім ці, по суті, ще незнайомі речі
набриднуть дітям, стануть для них пустим звуком, не більше;
• відкривати перед дитиною у навколишньому світі щось одне, але так,
щоб частинка життя заграла перед нею усіма барвами веселки. Завжди щось
недоговорюйте, аби дитині захотілося ще і ще повернутися до того, про що
вона дізналася.
Поетична творчість, за В. Сухомлинським, - найвищий ступінь мов-
леннєвої культури, яка виражає саму сутність людської культури. Вона
доступна кожному і звеличує людину. У зв'язку з цим дуже важливо виховати в
кожної дитини цю найтоншу сферу творчості. Дати дитині радість поетичного
натхнення, збудити в її серці живе джерело поетичної творчості - це така сама
важлива справа, вважає В. Сухомлинський, як і навчити дитину читати й
розв'язувати задачі. Виконання цього важливого завдання покладено
насамперед на вихователів, саме до них звертається досвідчений педагог:
«Відкрийте перед дитячими очима найтонші відтінки рідного слова, донесіть до
дитячого серця чарівні пахощі, дивовижну музику зеленого лугу, теплого бору,
літнього дощу, осіннього туману, тонких павутинок бабиного літа, - і заграють,
запалають ясні зірочки живої думки. Спалахне вогник творчості, задзвенять
найтонші струни потаємних куточків дитячого серця, і рідним словом своїм
дитина створить яскравий образ. Стане рідне слово в духовному житті дитини
гострим різцем і тонким пензлем, ласкавими обіймами і гнівною зброєю.
Полюбить дитина рідну мову - безцінне духовне багатство свого народу - і
знатиме її».
Заслуговують на увагу і свята у природі, які влаштовував В.
Сухомлинський.

156
 У дошкільному закладі свята у природі можна поєднувати з
літературними ранками на теми: «Весна», «Осінь», «Зима», «Літо». Навесні
організувати свято птахів (зробити це можна у лісі, парку або сквері), влітку -
свято квітів, восени - свято врожаю, взимку - зустріч Миколая тощо.
Варто сказати ще і про мовлення педагога, якому В.Сухомлинський
надавав великого значення.
У статті « Слово про слово» він висловлює свої погляди щодо цього
питання. Учений не уявляв собі особистості вчителя без досконалого володіння
ним рідною мовою, рідним словом, як засобом впливу на дітей і засобом
виховання. « У руках вихователя слово, - читаємо у статті, - такий самий
могутній засіб, як музичний інструмент у руках музиканта, як фарби в руках
живописця, як різець і мармур у руках скульптура. Як без скрипки немає
музики, без фарби і пензля- живопису, без мармуру і різця- скульптури, так без
живого, трепетного, хвилюючого слова немає школи , педагогіки. Слово – це
ніби той місток, через який наука виховання переходить у мистецтво,
майстерність»
В. Сухомлинський виступив на захист « словесного виховання», яке тоді
називали шкідливим, неефективним і схоластичним, слову вчителя відводили
другорядну роль, по суті, « ігнорувати» мовну особистість педагога.
Так , у вченого навіть у часи суворого диктату зверху було своє особливе
розуміння « словесного виховання» . « Насправді виховання стає немічним,
безсилим саме тоді, - писав він, - коли забувають, що в нашому розпорядженні
є, по суті, єдиний, тонкий і надійний, всесильний і гострий інструмент
виховання –слово».
За глибоким переконанням мудрого директора школи В. Сухомлинського,
саме справжній вихователь має досконало володіти виховними засобами
мудрого слова, адже у слові акумулюються стосунки між людьми, « слово
виявляє ідею, а ідея- основа виховання»- таке педагогічне кредо вченого.
Підсумовуючи сказане, хочу наголосити, що лінгводидактична спадщина
великого Василя Сухомлинського – багата творча і актуальна сьогодні. Наш
обов’язок нести її до дітей , працювати з дошкільниками, сповідуючи
принципи, ідеї, погляди Василя Олександровича.

СОЦІОКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНЦІЯ ЯК СКЛАДОВА

КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ І ПОКАЗНИК
ЕФЕКТИВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Галина Василенко, професор, канд. філол. наук, Лілія Дмитрук канд. філол.
наук, доцент, Надія Смолко канд. мед. наук, доцент,
Вінницький національний медичний університет імені М.І.Пирогова,

В останні роки посилюється увага науковців, лінгводидактів до проблеми

формування соціокультурної компетентності як одного із важливих показників
готовності студентів до ефективної комунікації та як одного із необхідних

157
чинників формування духовної культури особистості. Оскільки досконале
володіння українською мовою є вагомою умовою входження в соціум,
визначення свого місця в ньому, розкриття потенційних можливостей
особистості, то для успішного міжкультурного спілкування недостатньо лише
засвоїти мовну систему і набути мовленнєвих умінь і навичок, необхідно
навчитися користуватися мовою відповідно до умов соціокультурного
середовища носіїв цієї мови, норм та способу життя, кодексу поведінки та
загальноприйнятих форм дійсності.
Головною метою навчання української мови як іноземної є формування
іншомовної комунікативної компетенції, яку розуміють як здатність до
міжкультурного іншомовного спілкування. Комунікативна компетенція
включає, в свою чергу, мовну, мовленнєву та соціокультурну компетенції.
Формування ж соціокультурної компетенції, як важливої складової
комунікативної компетенції, є одним із найактуальніших завдань навчання
української мови як іноземної , адже вона спрямована на розуміння й
тлумачення різних аспектів культури й мовної поведінки у професійному
середовищі. Вивчення проблеми соціокультурної направленості навчання,
особливостей формування даної компетенції у студентів-іноземців, наповнення
літератури з вивчення української мови як іноземної відповідними завданнями
– є актуальними задачами сучасної педагогічної науки.
Автори словників методичних термінів подають такі визначення:
«соціокультурна компетенція – сукупність знань про країну мови, що
вивчається, національно-культурних особливостях соціальної й мовленнєвої
поведінки носіїв мови і здатність користуватися такими знаннями в процесі
спілкування, дотримуючись звичаїв, правил поведінки, норм етикету,
соціальних умов носіїв мови» [2], або «компетенція соціокультурна – складова
прагматичної компетенції; знання учасниками міжкультурної комунікації
національно-культурної специфіки мовленнєвої поведінки і уміння
користуватись тими елементами соціокультурного контексту, котрі релевантні
для породження і сприйняття мовлення з точки зору носіїв певної національної
лінгвокультурної спільноти: звичаїв, правил, соціальних умовностей, ритуалів,
соціальних стереотипів тощо» [1], або «знання особливостей носіїв мови, їх
звичок, традицій, норм поведінки й етикету і вміння розуміти й адекватно
використовувати їх у процесі спілкування, залишаючись при цьому носієм
іншої культури [3,30].
На думку В. Сафонової, структура соціокультурної компетенції як
цілісної системи взаємопов’язаних компонентів поєднує країнознавчу,
лінгвокраїнознавчу і соціолінгвістичну компетенцію. Країнознавча компетенція
– це здатність особистості усвідомлювати знання про народ – носія мови, про
культуру країни, про основні факти державного устрою, про історію,
географію, економіку, літературу, мистецтво, особливості побуту, традицій,
звичаїв тощо. Лінгвокраїнознавча компетенція пов’язана зі знаннями
особливостей мовленнєвої і немовленнєвої поведінки, які є важливими для
спілкування, і вмінням поводити себе відповідно до цих знань:

158
 а) загальна інформованість (про умови й особливості повсякденного
життя, міжособистісні стосунки, суспільні цінності тощо);
б) соціальні умовності (початок і завершення бесіди, привітання,
вибачення, жести);
в) соціальні звичаї (візити, їжа, напої, запрошення).
Соціолінгвістична компетенція пов’язана з використанням мови (з
правилами ввічливості, норм, які регулюють стосунки між поколіннями,
статями, соціальними групами), зі здатності обирати й використовувати мовні
форми і засоби, адекватні меті та ситуації спілкування [3, 48].
Суть соціокультурної компетентності полягає у здатності особистості
сприймати, аналізувати, оцінювати прочитані чи почуті українські тексти,
висловлювання про Батьківщину, родину, історію рідного краю, народні звичаї
і традиції, мистецтво, національні свята, рослинний і тваринний світ України,
загальнолюдські цінності тощо і добирати та використовувати ті з них, які
необхідні для досягнення певної комунікативної мети.
Більшість дослідників і авторів термінологічних словників виділяють
наступні компоненти соціокультурної компетенції:
 лінгвокраїнознавчі знання – знання лексичних одиниць з соціально-
культурною семантикою і вміння їх використовувати з метою міжкультурного
спілкування;
 соціо-психологічні знання – володіння моделями поведінки, які є
специфічними для тієї чи іншої нації, використання комунікативної техніки,
типової для даної культури;
 культурологічні знання – знання соціокультурного, історико-
культурного фону, його використання з метою досягнення взаєморозуміння з
носіями даної культури.
Соціокультурна компетентність є важливим фактором соціалізації
особистості в суспільстві. У соціальній педагогіці термін «соціалізація»
визначається як формування соціальної ролі особистості в умовах набуття
досвіду соціальної взаємодії та засвоєння соціальних цінностей.
Соціокультурну компетентність також пов’язують із розвитком особистості,
усвідомленням себе в суспільстві, самореалізацією, визначенням своїх
ціннісних переваг, виходячи з яких є можливість конструювати свою поведінку
й стосунки з партнерами по взаємодії.
Найбільш розгорнуту структуру соціокультурної компетентності, на наш
погляд, представила В. Сулейманова. Дослідниця виокремлює такі компоненти:
– когнітивний (знання з культури, історії, релігії; знання традицій, норм та
правил спілкування, взаємодії, етикет; засоби застосування цих знань на основі
актуалізації); – мотиваційно-ціннісний (мотиви, які спонукають людину до
організації діяльності; мотивація до взаємодії; толерантність; переконання та
принципи, якими особистість оперує в процесі спілкування та в поведінці;
емоційне ставлення до етнічних груп). Дослідниця підкреслює, що мотив
повинен бути усвідомленим та реально дієвим, не залишатися на рівні знань. –
діяльнісно-поведінковий (соціокультурні вміння: регуляція вольової сфери;
159
конкретні мовленнєві дії; досвід спілкування в полікультурному суспільстві).
Сформований діяльнісно-поведінковий компонент передбачає здатність до
діалогу культур, прояв адекватної поведінки в ситуаціях міжкультурного
спілкування [4].
Вивчення української мови як іноземної є головною передумовою
досягнення адекватного взаєморозуміння між співрозмовниками, які належать
до різних культур. Українська мова викладається не тільки як засіб
спілкування, здобуття додаткової інформації, а й стає засобом відкриття іншого
культурного світу, осягнення складності та багатогранності рідної мови та
національної культури, національного достоїнства та рівності, засобом
громадської освіти, розвитку особистості, її індивідуальних пізнавальних
здібностей, соціальних можливостей, культурних потреб. Формування в
студентів соціокультурної компетентності передбачає наявність знань про
національно-культурні особливості країни, мова якої вивчається, про норми
мовленнєвої та немовленнєвої поведінки її носіїв і вміння будувати свою
поведінку відповідно до цих особливостей і норм. Ми вважаємо, що
формування соціокультурної компетентності майбутніх фахівців має
відбуватись на основі вивчення ними а заняттях з української мови як іноземної
національної культури різних країн світу. Студенти повинні усвідомити
різницю між їхньою рідною культурою та іншими культурами, а також набути
вмінь долати соціокультурні відмінності. Важливим є оволодіння не тільки
мовою, але й культурою спілкування, знати особливості мовленнєвої та
немовленнєвої поведінки носіїв мови у певних ситуаціях спілкування.
Література:
1. Бацевич Ф.С. Словник термінів міжкультурної комунікації [Електронний ресурс] /
Ф. С. Бацевич // www.terminy-mizhkultkomunikacii.wikidot.com/k
2. Новый словарь методических терминов и понятий (теория и практика обучения
языкам) [Электронный ресурс] / Э.Г.Азимов, А.Н.Щукин // http://www.gramota.ru
3. Сафонова В. В. Социокультурный подход к обучению иностранному языку как
специальности: Дис. … д-ра пед. наук / В. В. Сафонова. – М., 1992. – 528 с.
4. Сулейманова П. В. Национально-культурные центры как средство формирования
социокультурной компетентности студентов [Електронний ресурс] / П. В. Сулейманова. —
Режим доступу : www.science-education.ru/113-11137

НЕСТАНДАРТНІ ЗАНЯТТЯ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНИХ

ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ. МЕТОД ПРОЕКТІВ

Олена Вєдєрнікова,
вища категорія
викладач української мови та літератури
Дніпровський політехнічний коледж

Визнаймо, що сучасне заняття стає більш гнучким відносно мети та

завдань, варіативним за формами й методами проведення, різноманітним за

160
технічними засобами, які використовує педагог, але не завжди його можна
вважати особистісно-зорієнтованим.
Досить часто особистісно-зорієнтоване заняття розуміють як гуманне,
шанобливе ставлення до студента, вбачаючи завдання викладача перед усім у
тому, щоб емоційно позитивно налаштувати клас на роботу. Педагог широко
використовує заняття із розвагами, насичені самостійними творчими
завданнями. Усе це, безумовно, робить його цікавішим, привабливішим, але ще
не дає підстав вважати його особистісно-зорієнтованим. Суть останнього - не
просто створення вчителем доброзичливої творчої атмосфери, а й постійне
звернення до суб'єктивного досвіду студентів, тобто їхнього життєдіяльного
досвіду. І врешті-решт, найважливіше - неповторності й унікальності кожного
учня. Та чи можливо, це, коли в класі по 25-30 студентів і кожен
індивідуальність?
Відповідь не проста. Від викладача потрібне не тільки визнання за
кожним учнем своєрідності його особистості, а й перегляд цілої низки
професійних позицій.
У процесі взаємодії на занятті відбувається не тільки однобічний вплив
учителя на учня, а й зворотній процес. Учень як носій суб'єктивного,
особистісно значущого для нього досвіду повинен мати можливість
максимально використовувати його, а не просто беззастережно сприймати
(засвоювати) все, що повідомляє педагог. Студенти намагаються бути
«почутими», будуть висловлюватися з даної теми, пропонувати, не боячись
помилятися, свої варіанти її змістовного обговорення. Викладач повинен бути
готовим до того, щоб ініціювати студентів до такої розмови, активно сприяти
висловлюванню студентами «семантики» (нехай не здійснених на початку з
позиції наукового знання). Обговорюючи на заняттях, педагог формує
«колективне» знання як результат індивідуальної «семантики», а не просто
домагається від групи відтворення готових зразків, підготовлених ним для
засвоєння.
Використання змісту суб'єктивного досвіду всіх учасників уроку в діалозі
«учень - учитель», «учень - клас», повинно ґрунтуватися на таких основних
позиціях: стимулювання учнів до використання різноманітних способів
виконання завдань на уроці без страху помилитися, отримати неправильну
відповідь; створення атмосфери і зацікавленості кожного в роботі класу;
використання суб'єктного досвіду студентів відносно запропонованої теми; для
заохочення прагнень студента пропонувати свій спосіб роботи, аналізувати під
час уроку різні способи запропоновані дітьми, відбирати аналізувати
найраціональніші, визначати й підтримувати оригінальні; використання
завдань, які допомагають учню самому обирати тип, вид і форму матеріалу
(словесну, графічну, умовно - символічну); обговорення з дітьми наприкінці
заняття не тільки того, «про що ми дізналися» (чим оволоділи), а й того, що
сподобалося (не подобалось) і чому; що хотілося б виконати ще раз, а що
зробити інакше.

161
 Провідна ідея занять з української мови та літератури у створенні умов
для формування комунікативної компетентності випускника коледжу
передбачає вміння вільно, комунікативно доречно користуватися українською
мовою в різних життєвих ситуаціях, насамперед у подальшому професійному
спілкуванні, акумулювати в собі національні мовні традиції, комунікативну
етику, поважати і планувати мову свого народу; у формуванні в студентів
наукового світогляду, проникнення в сутність лінгвістичної дійсності, що
функціонує у двох іпостасях - мови й мовлення. Ці заняття сприяють пізнанню
учнями мовної картину світ, формують комунікативну мовленнєву, мовну,
соціокультурну та діяльнішу компетенцію.
Навчання в старших класах допомагає учням удосконалювати вміння й
навички в усіх видах мовленнєвої діяльності й розвиватися як мовній
особистості.
Сучасне життя - швидкоплинне. Навколо людини безмежний океан
інформації. ЗМІ мають неабиякий вплив на особистість. Соціологи світу
провели дослідження і з’ясували, що 15 тисяч годин на рік на перегляд
телепередач витрачають американські діти, тоді як на уроки у школі - близько
11 тисяч годин. За даними українських соціологів, серед форм проведення
молоддю вільного часу перше місце впевнено посідає саме перегляд
телепрограм. 80% молоді в Україні дивиться телевізор щоденно і надто
забагато.
Якщо у сучасної молоді такий високий рівень зацікавленості ЗМІ, чи
треба з цим боротися? Чи можливо? Так, важко й майже неможливо.
Необхідно, на мою думку, скерувати цю зацікавленість на виокремлення
потрібної інформації, що допоможе навчанню, самоосвіті учнів.
На допомогу приходить медіа-освіта як новий напрямок у педагогіці
щодо вивчення дітьми закономірностей масової комунікації. Основне її
завдання підготувати нове покоління до життя в сучасних інформаційних
умовах, до самостійного критичного оцінювання інформаційного потоку; ця
освіта має формувати критичне мислення, орієнтувати молодь на критичне
сприймання медіа-продукції.
Медіа-освіта як особлива галузь знань формує не лише свідомого
компетентного медіа-споживача, а людину з незалежним від стереотипів
мисленням, стимулює розвиток її творчого потенціалу як у процесі сприймання
медіа-текстів, так і у створенні власних текстів, більше того, у створенні
власного життя справжньої особистості.
Першим та найважливішим, навіть сміливим кроком у виконанні
поставлених перед нами – викладачами – завдань державного рівня є
впровадження в навчанні методу проекту. У своїй практиці застосовую цей
метод як на заняттях з української мови так і літератури. Створюється
картотека учнівських презентацій.
З існуючих проектів, пропоную до Вашої уваги, на мій погляд найбільш
вдалий проект - інтегрований урок з теми: «Засоби імпресіонізму в мистецтві та

162
творах М.Коцюбинською. РЗМ. Аналіз прозового твору». Цей урок був
проведений у формі засідання клубу «Знавці імпресіонізму».
Протягом усього уроку використовувалася комп’ютерна підтримка Цей
проект є спільною роботою студентів та викладача. Інтегрувалися література,
музика та художнє мистецтво. Тому на слайдах представлені художники та їх
картини, окремим блоком іде учнівська презентація життя та творчості
М.Коцюбинського (доповідали два учні). Також підібрані музичні творі такі як
«інтермецо», що дає можливість проводити паралелі між термінологією в
музиці та літературі. Прийом канону спробували перенести на літературне
читання.
У практичному блоці використовувала як традиційні прийоми роботи з
учнями так й інтерактивні: складання сенканів; виразне читання напам'ять.
Одним із завдань було навчити працювати в програмі «Раblish». Тому
були створені газетні статті, тема була одна «Творчість М. Коцюбинського»,
але інформація у вісниках не повторюється, діти пропонували конкурси для
одногрупників - створення кросвордів, ребусів, тестових питань, малюнків з
теми. Ця робота захопила учнів, була може поштовхом до створення класної
газети.
Я вважаю доцільним впровадження проектних технологій у навчанні, бо
вони здатні передати учням не тільки суму знань, а ще й навчити здобувати ці
знання самостійно, застосувати їх для розв’язання нових пізнавальних
практичних завдань; сприяти формуванню в учнів комунікативних навичок;
прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами; збирати
інформацію, аналізувати з різних точок зору, висувати гіпотези, робити
висновки.
Література:
1. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій /Автор-укладач
Н.П.Наволокова. - X: Вид. група «Основа», 2011.
2. Метод проектів на уроках української мови та літератури Н.В.Жарковська.
Г.В.Муляр - Тернопіль - Харків: Ранок,2010 р.
3. Сто цікавих ідей для проведення уроку. - X.: Вид. група «Основа» , 2011 р.
4. Інтерактивне навчання на уроках української мови та літератури Упоряд.
К.Ю.Головобородько, Н.П.Ткаченко - X.: Вид. група «Основа», 2007 р.

ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИ

ТЕХНОЛОГІЇ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

Лариса Веренич,
викладач української мови
Красноградський коледж КЗ «ХГПА» ХОР

Сучасні професійні трансформації й переформатування викладачів-

філологів дають підстави стверджувати, що швидкі зміни реальності,
спонукають до змін і особистість викладача, який повинен вміти майстерно
використовувати сучасні підходи в компетентнісному полі Нової української

163
школи та обирати оптимальні прийоми, способи, методи та засоби навчання для
організації занять. Креатив – вимога сучасності.
Використання технології розвитку критичного мислення на заняттях з
мови та літератури – засіб створення доброзичливості й порозуміння,
навіювання впевненості у своїх силах, налаштування на успіх, виявлення
здібностей до творчості. Завдання викладача – скеровувати роботу студентів,
виявити рівень їхніх знань і вмінь, уважно прислухатися до висловлених ідей.
Студенти демонструють свої знання за допомогою індивідуальної, парної,
групової роботи; бреінстормінгу; спільних прогнозувань; озвучування
проблемних питань тощо. Задача викладача на цьому етапі – узагальнити
знання студентів, допомогти кожному висловити свою думку і таким чином
проаналізувати рівень набутих знань з певного питання чи теми.
Найважливішою умовою розвитку критичного мислення на занятті є
здатність до співпраці: викладач вірить у здатність студента мислити
самостійно, сам сприймає думки та ідеї інших (навіть протилежні до своїх),
студент вчиться у коректній формі відстоювати свою позицію, аргументовано
заперечувати чужу.
Критичне мислення формується поступово, для цього необхідне
систематичне застосування інтерактивних і традиційних прийомів і методів, що
сприяли б виробленню необхідних навичок, навчили студентів мислити
критично та вдосконалювали і розвивали ці вміння [1]. Тому технологію
формування та розвитку критичного мислення застосовуємо практично на всіх
етапах заняття української мови і літератури, української мови (за
професійним спрямуванням). Велику увагу застосуванню методів і прийомів
цієї технології надаємо під час процесу адаптації студентів перших курсів, що
сприяє створенню комфортних умов та кращому засвоєнню змістових
компонентів навчальної програми з української мови (мовної, мовленнєвої,
діяльнісної й соціокультурної ліній).
Виховання шанобливого ставлення до слова, до мови як засобу
самовираження, спілкування між людьми, передачі почуттів і переживань,
здійснюється постійно. У студентів розвивається мовлення, а отже, і мислення,
інтелект, мовленнєва пам’ять, емоційна сфера особистості, мовне почуття,
естетичний смак, розуміння краси української мови, багатство її мовних
засобів, виражальних можливостей [2].
Навчання української мови ефективне, якщо на занятті засвоюються
мовні й мовленнєві знання, формуються правописні та комунікативні вміння й
навички, розширюється читацький рівень студентів, які долучаються до взірців
комунікативно досконалої мови й навчаються доцільно й правильно вживати
засоби мови для побудови власних висловлювань.
Якщо студент хоче йти шляхом самовдосконалення, щоб бути професійно
компетентним, він має постійно поглиблювати й розвивати свою комунікативну
культуру, мовні знання та вдосконалювати майстерність спілкування, вираження
думки.

164
 Література:
1.Амерханян С. Розвиток критичного мислення учнів на уроках української мови та
літератури / С. Амерханян // Дивослово. 2017. – №10. – С.2-8.
2.Мітіна І. Формування критичного мислення учнів у педагогічних майстернях
словесності / І. Мітіна // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. –№ 35.– С.12-14

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ QR-КОДУ В ПРАКТИЦІ

ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Алла Гейдел,
викладач кафедри української лінгвістики, літератури та методики навчання
КЗ «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»
Валерія Котенко,
студентка КЗ «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Нині студенти щодня працюють із великою кількістю різноманітної

інформації. Вони здійснюють її пошук, обробку, накопичення, переводять із
однієї форми в іншу тощо. Використання сервісів для різних видів обробки
інформації може стати в нагоді педагогам в аудиторній та позааудиторній
роботі.
Можна використовувати QR-коди з посиланнями, що скеровують на
мультимедійні джерела і ресурси, що допомагають розв’язати те або інше
завдання. Роздруковані коди можна вклеювати безпосередньо до зошитів або
записників студентів.
Організовуючи проектну діяльність, можна створювати колекції
посилань, інформаційні блоки, коментарі тощо. QR-коди можна публікувати на
сторінках сайтів підтримки проекту, постерах тощо.
При використанні в роботі матеріалів бібліотек QR-коди можна
розміщувати на інформаційних стендах із інформацією, як відео- або
мультимедіа коментар (у вигляді посилань) до оголошення анонсу або до
іншого матеріалу. Це дозволить значно збагатити інформаційне насичення
стандартних інформаційних стендів не тільки бібліотеки, але й навчального
кабінету.
Можна значно збагатити інформаційне середовище музею при
розміщенні коду для коментарів, посилань на мультимедіа ресурси. Буде
зручно зберігати в пам'яті телефонів інформацію, що цікавить, матеріали
інтегрованого заняття, коли заняття проводиться з використанням матеріалів
музею.
Доцільно використовувати безпосередньо на занятті в аудиторії,
роздавши контрольно-тестовий матеріал, виконаний у вигляді карток із різними
варіантами завдань. Є спеціальний сервіс ClassTools.NET, який дозволяє
створювати такі завдання у вигляді QR-кодів (є й інші форми).
Можна ефективно використовувати при проведенні різних естафет, ігор,
заходів, коли на одному з етапів (з будь-якого предмета або на позакласному

165
заході) завдання буде запропоновано у вигляді QR-коду. Ознайомившись з
яким, можна буде виконати завдання.
QR-коди можна розміщувати на візитках (паперових або електронних), на
бейджиках учасників різних заходів, конференцій тощо. Сотові телефони
мають майже всі (школярі,студенти, педагоги, батьки тощо.) що і дозволяє
широко запроваджувати можливості цих технологій у практичній діяльності.
Створити QR-код не складно. З урахуванням того, що ці коди не були
ліцензовані, кожен охочий може не лише використовувати, але й створювати їх
абсолютно безкоштовно. Для створення й презентування QR-кодів є безліч
сервісів і програм. Коди можна зберігати у вигляді графічного зображення у
форматах (JPEG, PNG або TIFF), роздрукувати безпосередньо або включити до
опублікованого документа, надіслати електронною поштою, опублікувати в
мережі Інтернет.
Таким чином, QR-код може використовуватися скрізь: починаючи від
звичайного постеру та закінчуючи вітальною листівкою. Усе обмежується
тільки фантазією. Слід звернути увагу на можливе використання QR-кодів для
розповсюдженняя шкідливого програмного забезпечення. Дуже ймовірно, що
виробники вірусів можуть їх ефективно маскувати: приміром, їх шкідливе
програмне забезпечення зможе ховатися за ширмами дисконтних програм,
додатків-ігор рекламної спрямованості тощо. Тобто усього того, що теоретично
може замаскувати від користувача процес відправки платних SMS або даних
його адресної книги від уважного погляду власника телефону.

ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА В ПРАКТИЦІ ВИКЛАДАННЯ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Алла Гейдел,
викладач кафедри української лінгвістики, літератури та методики навчання
КЗ «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»
Ольга Удовіченко,
студентка КЗ «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Світовий процес переходу від індустріального до інформаційного

суспільства, а також соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні,
вимагають суттєвих змін у багатьох сферах діяльності держави. Активне
використання нових інформаційних технологій розширює традиційні форми
організації освітнього процесу. Для сучасного фахівця важливо самостійно
критично мислити, уміти бачити в реальній діяльності проблеми й шукати
шляхи їх раціонального вирішення. «Дистанційна освіта є формою навчання,
рівноцінною очній, вечірній, заочній та екстернату. Вона реалізується
переважно за технологіями дистанційного навчання. Власне технології
дистанційного навчання складаються з педагогічних та інформаційних
технологій. Інформаційні технології дистанційного навчання – це технології
створення, передачі й збереження навчальних матеріалів. Характерними

166
рисами дистанційної освіти є гнучкість, модульність, економічність,
технологічність, соціальна рівність, інтернаціональність нова роль викладача,
якість та ін. Технологія дистанційного навчання – це сукупність методів, форм і
засобів взаємодії з людиною в процесі самостійного, але контрольованого
освоєння нею певного пласту знань.
Дистанційний курс з української мови для студентів складається з
тематичних блоків, у яких розглядаються питання орфоепії сучасної
української літературної мови, культури мовлення, особливості лексичних,
фразеологічних, морфологічних, синтаксичних та пунктуаційних норм
літературної мови; особливості укладання, перекладу українською мовою та
редагування текстів документів, питання орфографії. Завдання дистанційного
курсу – ознайомити студентів із рівнями мовної структури; розглянути
стилістичні можливості морфології та синтаксису; удосконалити орфографічні
й пунктуаційні навички; виробити у студентів навички вибору потрібних
засобів мови через зіставлення їх з існуючими.
У кожній темі курсу структуровано подаються: питання, що виносяться
на розгляд; список літератури з теми; матеріал для самостійного вивчення;
питання для самоконтролю; тренувальні вправи; завдання, виконання яких
контролюється викладачем; поточні тестові завдання; підсумкові тестові
завдання. Дистанційний курс має зорієнтованість на самостійну діяльність
студента, тому важливо, щоб навчальні матеріали мали такий обсяг інформації,
який дав би можливість студенту за невеликий проміжок часу оволодіти
необхідними йому знаннями, уміннями, навичками, при цьому допомога
викладача є мінімальною. Для того щоб полегшити сприйняття інформації,
матеріали для самостійного вивчення містять таблиці, схеми, приклади
вирішення проблеми. Дистанційне навчання є більш практичним, орієнтованим
на діяльність як стосовно змісту навчання, так і змісту методів навчання.
Однак дистанційне вивчення дисципліни має певні труднощі для
студента. По-перше, студенту важко грамотно працювати з інформацію,
обирати потрібне й головне, по-друге, під час вивчення матеріалу в студента
можуть виникнути питання, що потребуватимуть додаткового пояснення, очна
консультація викладача може бути більш ефективною; по-третє, відсутність
спілкування з іншими студентами позбавляє можливості обмінятися досвідом.
Проте дистанційне навчання є найбільш ефективним, якщо освітні послуги
надаються за місцем проживання студента, інформаційні технології, Інтернет
нададуть доступ до вищої освіти більшій кількості студентів.

167
 ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
НА ЗАННЯТТЯХ ІЗ МОВИ
Алла Гейдел,
викладач кафедри української лінгвістики, літератури та методики навчання
КЗ «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»
Дар’я Чернявська,
студентка КЗ «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Прискорення науково-технічного прогресу та повсюдне впровадження

новітніх інформаційних технологій поставило перед сучасною освітою
надзвичайно важливе завдання – виховати та підготувати підростаюче
покоління, здатне активно включитися в новий етап розвитку сучасного
інформаційного суспільства. Тому сучасна педагогічна наука і практика
зосередили увагу на пошуку таких технологій навчання, які б забезпечували
всебічний розвиток особистості школяра, сприяли його самовираженню.
Наслідком таких пошуків є нові технології навчання.
Чільне місце серед сучасних засобів нових інформаційних технологій
навчання належить .Робота з комп'ютером сприяє підвищенню інтересу й
загальної мотивації до навчання; індивідуалізації навчання; активізації учіння
завдяки найширшому використанню привабливих і швидкозмінних форм
подання інформації; доступності для учнів «банків інформації»; створенню
ситуацій змагання учнів із машиною та із собою; розширенню тестового
матеріалу; об'єктивності контролю.
Важливо також враховувати і негативні моменти у використанні
комп'ютеру. Так, робота з комп'ютером швидко стомлює, може погано
впливати на зір, навіть спричиняти розлад нервової системи. До того ж
комп'ютеризоване навчання недостатньо розвиває логічне, образне мислення,
істотно обмежує можливості усного мовлення. Більше того, в діалозі з
комп'ютером формується переважно формальна логіка мислення на шкоду
почуттям і творчим розумовим операціям. Дослідження показали, що в умовах
автоматизованого навчання формуються егоїстичні нахили людини,
загострюється індивідуалізм.
Жодна освітня технологія не може розглядатися як універсальна.
Організація навчального процесу в сучасних умовах вимагає поєднання різних
технологій, творчого підходу до використання кожної з них, а також створення
нових навчальних технологій. Сучасна техніка повинна перетворитися в такий
же простий у використанні інструмент, як підручник і олівець. І тільки тоді
використання мультимедійних засобів буде служити потужним двигуном для
оптимізації навчального процесу з усіх навчальних дисциплін.
Звичайно, використання інформаційних технологій не розв’яже всіх
питань як в освіті, так і в повсякденному житті. Але вони в змозі допомогти
вчителю найбільш ефективно використати навчальний час занять та час
підготовки до уроку, а також забезпечити молоде покоління знаннями,

168
уміннями та навичками, і, найголовніше, навчити їх вчитися, виживати в цьому
інформаційному світі, світі швидких змін.
Отже, у сучасному суспільстві навчання можна організувати таким
чином, що джерелом знань виступатиме не тільки вчитель,а й комп’ютер,
телевізор, відео. Учні, відповідно, повинні вміти осмислювати отриману
інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас
думати, розуміти суть речей, вміти висловити особисту думку. Саме цьому
сприяють інноваційні технології навчання. Але необхідно пам’ятати, що
апаратне та програмне забезпечення удосконалюється та оновлюється
практично щодня і будь-який загальноосвітній навчальний заклад навряд чи
зможе змінювати свою комп'ютерну техніку та програмне забезпечення
відповідно до мінливих тенденцій розвитку інформаційно-комунікаційних
технологій, а постійний професійний розвиток особистості можливий лише за
умови неперервності освіти, особливостями якої є: різноманіття, гнучкість
використовуваних засобів, гуманізм та демократизація освіти, диференціація
освітніх процесів за напрямом і змістом.

ЗАСТОСУВАННЯ КЕЙС-МЕТОДІВ У ПРОЦЕСІ

ВИКЛАДАННЯ МОВ У ВНЗ

Алла Гейдел,
викладач кафедри української лінгвістики, літератури та методики навчання
КЗ «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»
Єлизавета Ярема,
студентка КЗ «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Приєднання України до Болонського процесу, курс держави на

європейську інтеграцію передбачає підвищення якості професійної підготовки
майбутніх фахівців на основі впровадження Європейських норм і стандартів в
освіту, науку і техніку, поширення власних культурних і науково-технічних
здобутків. У кінцевому результаті такі кроки спрацьовуватимуть на інтеграцію
України до загальноєвропейського науково-технічного простору. Майбутній
спеціаліст має бути підготовленим до активної творчості, професійної і
соціальної діяльності, яка б сприяла прогресу суспільного розвитку. Він
повинен вміти самостійно здобувати нові знання, контролювати і коригувати
зроблене, повинен мати розвинуту потребу в професійному самовдосконаленні
і бути ефективним у зміні знань та технологій, має вміти мислити, приймати
рішення, діяти в нових складних професійних ситуаціях, бути
конкурентоспроможним у сучасних умовах. У цьому ключі завдання
професійної підготовки особистості – створення в навчальних закладах
адекватних умов, які б сприяли активізації вищих потреб студентів.
Особливістю сучасної системи освіти є співіснування двох стратегій навчання –
традиційної та інноваційної.

169
 Кейс-метод – найбільш ефективний у здійсненні особистісно
орієнтованого навчання. Виділяємо ряд суттєвих вимог до технології
особистісно орієнтованого навчання: діалогічність, діяльнісно-творчий
характер, спрямованість на підтримку індивідуального розвитку студента,
надання йому необхідного простору свободи для прийняття самостійних рішень
творчості, вибору змісту і способів навчання і поведінки. Усі вони мають
універсальні властивості. Отже, будь-яка педагогічна технологія може стати
особистісно орієнтованою, якщо буде відповідати вказаним вимогам: «Треба,
щоб викладали, показували, розповідали і запитували самі студенти, а
викладачу доводилось більше слухати, потрібно щоб студенти увесь час були
активними, а не пасивними особами – тоді процес навчання без сумніву
виграє». Особистісно орієнтоване навчання має свої ознаки: використання
суб’єктивного досвіду; суб’єкт – суб’єктивних стосунків учасників навчального
процесу і діяльнісної основи. Для того, щоб у студента, майбутнього педагога,
розвивати ключові компетенції найбільш ефективно, на нашу думку підійде
кейс технологія. Цей інтерактивний метод дає змогу наблизити процес
навчання до реальної практичної діяльності спеціаліста. Він сприяє розвитку
винахідливості, вмінню вирішувати проблеми, розвиває здібності проводити
аналіз і діагностику проблем. Кейс – це події, які реально відбулися в певній
сфері діяльності і які автор описав для того, щоб спровокувати дискусію в
навчальній аудиторії, підштовхнути студентів до обговорення та аналізу
ситуації, до прийняття рішень що допоможе в подальшій практичній діяльності.
Таким чином, ситуаційна вправа або кейс – це опис конкретної ситуації,
який використовують як педагогічний інструмент, що допомагає студентам:
глибше зрозуміти, розвинути уявлення; отримати грунт для перевірки теорії,
дослідження ідей, виявлення закономірностей, взаємозв‘язків, формування
гіпотез; зацікавити, розвити мислення та дискусію; отримати додаткову
інформацію, поглибити знання; переконатися у поглядах; розвинути і
застосувати аналітичне і стратегічне мислення, уміння вирішувати проблеми і
робити раціональні висновки; розвинути комунікаційні навички; поєднати
теоретичні знання з реаліями життя, перетворити абстрактні знання у цінності і
вміння студента. Постійний професійний розвиток особистості можливий
лише за умови неперервності освіти.

ПРОБЛЕМЫ МЕЖКУЛЬТУРНОЙ АДАПТАЦИИ

ИНОСТРАННЫХ СТУДЕНТОВ

Анна Гетманец,канд. филол. наук, доцент Людмила Мацапура, канд. филол.

наук, преподаватель Лариса Мирошник, канд. филол. наук, доцент
Харьковский национальный медицинский университет

Обучение иностранных студентов, их успешная адаптация к новой

социокультурной среде является актуальной задачей повышения уровня
современного образования. Вследствие процессов глобализации, происходящих

170
во всём мире, наряду с упрощением визовых режимов между отдельными
государствами и развитием транспортных систем, количество студентов,
приезжающих с целью овладения профессией в другие страны, возрастает. В
научной литературе данная группа граждан выделяется в отдельную категорию,
решение проблем которой требует системного подхода, рассмотрения их на
стыке нескольких наук – педагогики, этнопсихологии и социальной
психологии.
Понятие межкультурной адаптации нуждается в уточнении. Это сложный
процесс освоения индивидом норм и ценностей, поведенческих моделей,
принятых в иной социокультурной среде. По мнению большинства
исследователей, процесс адаптации можно считать успешным, если достигается
социальная и психологическая интеграция с другой культурой без потери
собственных духовных ориентиров.
Приезжая на обучение, иностранные студенты сталкиваются с целым
комплексом проблем. Они вынуждены приспосабливаться к жизни в другой
стране, испытывают трудности в общении, оказываются вовлеченными в
систему иных этических и религиозных норм, подвержены воздействию более
суровых климатических условий. В силу юного возраста большинство
иностранных студентов впервые начинают самостоятельную жизнь, учатся
решать личностные и бытовые проблемы самостоятельно. Многие из них не
могут быстро адаптироваться к новым реалиям, дезориентированы,
испытывают «культурный шок», что нередко приводит к различного рода
психическим и физиологическим расстройствам. В тоже время молодые люди
более, чем люди зрелого возраста, открыты для усвоения нового опыта и
знаний. Результатом успешной межкультурной адаптации можно считать
улучшение психического здоровья, появление чувства удовлетворенности,
сокращение культурной дистанции, вовлеченность в социокультурную жизнь.
Одной из первоочередных задач при обучении иностранных студентов в
условиях многоязычной среды становится повышение этнической
толерантности, языковой компетенции, возможности налаживания
межкультурного диалога. Важную роль в этом процессе играет языковая
подготовка иностранных студентов, в результате которой происходит
преодоление коммуникативного барьера.
Для понимания механизмов межкультурной адаптации студентов из
разных стран и континентов необходимо изучение этнической идентичности,
процессов её изменения под влиянием нового окружения. Ведь у каждого этноса
проявляется специфика в протекании психических процессов, наблюдаются свои
особенности в выстраивании межкультурной коммуникации. Очевидно, что
без дальнейшего исследования национально-психологических особенностей,
морально-психологического климата, присущих различным этническим группам
иностранных студентов, невозможно организовать эффективную систему
мероприятий их социальной поддержки, выработать эффективные стратегии
преодоления культурной дистанции.

171
 МЕТОДОЛОГІЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
НА ЗАНЯТТЯХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Олена Карнаухова,
викладач-методист
Харківський радіотехнічний коледж
На передньому плані культурної політики України початку ХХІ століття
– проблеми освіти. Відповідно до рішень Міжнародної конференції ЮНЕСКО,
освіту слід трактувати як цілісний феномен. Це передбачає: синтез гуманізму,
особистісного розвитку, творчих здібностей, соціальної відповідальності. Такий
синтез здатні втілити предмети – українська мова і література.
Концепція загальної повної освіти, Державний стандарт загальної
середньої освіти, навчальні програми з української мови і літератури
передбачають формування національно-мовної особистості — людини, яка
володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно вправно користуватися
усіма засобами української мови, термінами й висловами з різних галузей наук,
постійно виявляє увагу до культури й естетики; формування особистості
студента, його наукового світогляду, розвиток його здібностей та обдарувань.
І все ж з кожним роком освіта все менше і менше виконує свою функцію
підготовки нових поколінь до входження в «доросле» соціальне життя.
За останні десятки років світ неймовірно змінився і далі міняється
надзвичайно швидким темпом. Мабуть, ні в кого не викличе заперечень та
думка, що для формування людини нового суспільства необхідні принципові
зміни в навчанні і вихованні молодого покоління, оновлення змісту освіти,
наближення її до потреб сьогодення. Чи достатньо для цього самого лише
вдосконалення існуючих предметів за рахунок доповнення программ
елементами нових знань? Можливо, є необхідність у застосуванні нових
технологій у навчанні, здатних задовольнити потребу дитини в адекватному
освоєнні навколишньої дійсності, яка безперервно змінюється й оновлюється.
Сьогодні змінюється стратегія і тактика навчання рідної мови. Пошуки
нових форм, методів удосконалення системи мовної освіти привели до
використання інтегрованих підходів навчання рідної мови.
Ідея такого навчання нині надзвичайно актуальна, оскільки з її успішною
методичною реалізацією передбачається досягнення мети якісної освіти, тобто
освіти конкуренто здатної, спроможної забезпечити людині самостійно досягти
тієї чи іншо їжиттєвої цілі, творчо самостверджуватися в різних соціальних
сферах. Інтегровані уроки характеризуються глибиною, високою інформатив-
ністю, фундаментальністю, різноплановістю, що сприяє підвищенню мотивації
студентів, і як наслідок – підвищенню рівня їхніх знань. Мета і перспективність
інтегрованих уроків також у придбанні студетами системи цінностей;
формування полікультурної особистості через вивчення творів світової классики
мовою оригіналу; раціональне використання часу. Актуальність обраної теми
також зумовлена швидкозростаючим обсягом знань, які повинні засвоїти сучасні
діти. Вихід бачиться у засвоєнні структурованих знань.
172
 Інтеграція може успішно здійснюватись за умов дотримання ряду
педагогічних вимог, а саме:
•робота викладача та колег-асистентів повинна спрямовуватись на
комплексне вирішення питань освітньо-виховної роботи;
•усім своїм змістом, напрямом, формами робота спрямовується на
оволодіння студентами основ наук.
Інтегровані уроки розвивають творчі здібності студентів, дослідницькі
вміння й навички, привчають до самостійності, індивідуальної,
диференційованої роботи, щодопомагає краще засвоїти матеріал.
Саме інтеграція словесної творчості з різними видами діяльності дає
можливість сформувати в студента здатність сприймати предмети і явища
довкілля різнобічно, емоційно й водночас системно.
Вивчаючи літературу з інтегрованого навчання, втілюючи деякі елементи
цього навчання в практику, я переконалася, що запорукою дієвості і якісної
реалізації інтегрованого підходу до навчання є дотримання таких положень:
1) розуміння викладачем сутності розвивально – виховних можливостей
системи інтегрованого підходу до організації навчання;
2) відповідність тематики, змісту і засобів реалізації інтегрованого
підходу до організації навчання навчально – виховним завданням, меті
діяльності викладача в даній групі;
3) достатня кількість уроків інтегрованого змісту з метою закріплення
набутих знань й умінь;
4) багаторазове повторення набутих понять і умінь за допомогою
виконання різноманітних завдань інтегрованого характеру.
Вважаю, що інтегровані уроки сприяють розширенню соціально –
пізнавального досвіду студентів у руслі поставлених викладачем задач,
спрямовані на розвиток ерудиції, дозволяють усунути дублювання,
заощаджують час, надають більше можливостей для взаємного використання
знань, для формування цілісної системи поглядів.
Мета і перспективність інтегрованих уроків також у придбанні
студентами системи цінностей; формування полікультурної особистості через
вивчення творів світової класики мовою оригіналу; раціональне використання
часу.
Отже, інтеграція – вимога часу, актуальна для всіх викладачів, які
зацікавлені у формуванні всебічно розвиненої особистості студента, яка цілісно
сприймає світ і здатна активно діяти в соціальній та професійній сферах.

ЗАСТОСУВАННЯ ВІДЕОМАТЕРІАЛІВ ДЛЯ РОЗВИТКУ

КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ

Любов Котелевська,
викладач української мови
Красноградський коледж КЗ «ХГПА» ХОР
Одним із основних завдань у процесі вивчення української мови та
української мови за професійним спрямуванням є формування та розвиток у
173
майбутнього спеціаліста навичок говоріння і комунікативної компетенції, тобто
здатності та готовності здійснювати міжособистісне та професійне спілкування
з колегами та учнями. Тому формування мовної та мовленнєвої культури
спілкування є одним із найважливіших напрямків навчання у педагогічному
коледжі. З огляду на це, необхідно застосовувати різні шляхи інтенсифікації
навчання, зокрема раціонально підбирати та використовувати ефективні мовні
засоби та форми навчання, одними з яких є застосування відеоматеріалів[3].
Застосування відеоелементів дозволяє не лише розвивати всі види
комунікативної діяльності: аудіювання, говоріння, читання та письмо, але й
підвищує мотивацію та активність студентів; сприяє концентрації уваги,
розвитку пам’яті; підвищує рівень культурної обізнаності; надає яскравого та
емоційного забарвлення процесу вивчення літературної мови; створює умови
для самостійної роботи студентів [1]. Відеоматеріали є доступними та зручними
для використання на заняттях, що обумовлено великим вибором відеоресурсів
різної тематики та тривалості, що не буде суперечити програмі навчання, а
поєднання візуальних зображень та аудіопрезентацій може слугувати
стимулюючим фактором для студентів.
У процесі застосування відеоперегляду як наочного методу слід
дотримуватись певних умов: відеоматеріал (відеокліпи, короткометражні
документальні фільми, музичні відео, трейлери, відеореклама) повинен
відповідати тематиці, навчальному матеріалу, рівню знань та інтересів
студентів; довжина відеоряду не повинна перевищувати 10 хвилин, що
сприятиме зосередженню уваги студентів на змісті повідомлення без втрати
уваги; забезпечити доступ до відеоресурсів шляхом використання спеціального
приміщення з необхідним технічним забезпеченням (проектором, телевізором,
інтерактивною дошкою або комп’ютером).
У коледжі є всі умови для того, щоб облаштувати перегляд таким чином,
щоб всі студенти могли чітко бачити та чути демонстрований матеріал.
Викладач, за бажанням, може скористатися аудиторіями, в яких комп’ютери
мають вихід до мережі Інтернет, внутрішню сітку, що допоможе підготовлену
презентацію чи таблиці «кинути» з комп’ютера викладача на всі комп’ютери,
які є у даній аудиторії. Завдання викладача – підготувати студентів до
перегляду відеоматеріалу, попередньо ознайомивши з термінологією, новими
лексичними одиницями, які студенти зможуть ідентифікувати в контексті
повідомлення; акцентувати увагу на головному та суттєвому, не
перенасичувати заняття відеоматеріалами, які можуть бути складними для
сприйняття, що призведе до втрати мотивації та розуміння змісту матеріалу.
Виокремлюють три основних етапи роботи з відеоматеріалами [2].
Перший етап – підготовчий; на даному етапі слід мотивувати студентів до
перегляду необхідного матеріалу, підготувати студентів до успішного
виконання завдань, шляхом ознайомлення з новим лексичним матеріалом,
усунути можливі труднощі сприйняття тексту. Формування навичок говоріння
на даному етапі починається із провокування дискусії на задану тему,
постановку питань, які прогнозують зміст тексту відеоматеріалу.

174
 Другий етап полягає у безпосередньому перегляді відео, в процесі якого
студенти фокусують свою увагу на візуальному та аудіальному аспектах.
Метою другого етапу є усвідомлення змісту відео, активізація мовленнєво-
мисленнєвої діяльності студентів. Даний етап може супроводжуватись
виконанням різного роду вправ, зокрема, так званим прийомом «стоп-кадру» –
зупинка відео та обговорення фрагменту матеріалу; перегляд відео без
супроводу звуку з подальшим відтворенням не почутої інформації; відтворення
тексту в ході перегляду відео, шляхом заповнення пропущеної інформації.
Третій етап – завершальний – найбільш сприяє розвитку вмінь та навичок
говоріння у студентів, оскільки саме на даному етапі максимально реалізується
мовленнєва творча діяльність студентів.
У ході відеоперегляду можна використовувати такі завдання: організація
дискусій та діалогів, завдання на розвиток навичок письмового мовлення
(написання рецензій чи створення резюме). Однак, найефективнішими
завданнями, спрямованими на вдосконалення вмінь та навичок комунікації,
виділяємо наступні: обговорення персонажів відеоматеріалу, поведінки героїв,
їх вчинки; дискусії, викликані постановкою питань за темою відеоматеріалу;
ведення діалогів та рольові ігри за темою відеофрагменту; переказ
відеоматеріалу як вид монологічного мовлення; драматизація переглянутого
фрагменту; передбачення розвитку подальших подій відеосюжету; розробка та
створення проєктів на основі відеоматеріалу тощо.
Таким чином, застосування елементів відеоперегляду під час проведення
занять з української мови, української мови (за професійним спрямуванням) є
одним із способів формування мовних та мовленнєвих компетенцій студентів
педагогічного коледжу, незалежно від рівня підготовки студентів.
Література:
1.Варязька Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади / Л. Варязька,
Л. Кратасюк // Дивослово. – 2005. – № 2. – С.5-18
2. Когут А. Інтерактивні технології навчання на уроках української мови та літератури
/ А.Когут // Рідна школа. – 2007. – № 11. – С.75-76.
3. Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання / І. Родигіна. –
Харків: Основа, 2005. – 96с.

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В КОНТЕКСТІ SMART-ОСВІТИ

Галина Купрікова, канд. філол. наук, доцент

Олена Слюніна, канд. філол. наук, доцент
Харківський гуманітарний університет
«Народна українська академія»

Процес переходу від індустріального до інформаційного суспільства

передбачає запровадження до навчального процесу закладів вищої освіти
новітніх педагогічних технологій, забезпечення можливостей оновлення змісту
й методів навчання, способів подання навчальної інформації, розширення
доступу до системи неперервної освіти. Класичну парадигму освіти повинна
175
замінити нова, що відповідає запитам нового інформаційного суспільства, в
основу якої покладено уявлення про людину через трансформацію освіти.
Людину в новій парадигмі сприймають як складну систему, а знання – як
звернені в майбутнє. У новітній освітній парадигмі людина стає суб’єктом
пізнавальної діяльності, а не об’єктом педагогічного впливу. У результаті
змінено головну мету освіти, яка полягає не стільки в засвоєнні певних знань,
скільки у створенні умов для самореалізації та самовизначення особистості,
готовності до активної творчої діяльності, яка не зводиться до простого
відтворення здобутих знань. Головні навички людини інформаційного
суспільства – це «уміти вчитися», постійно знаходити інформацію, необхідну
для вирішення проблем, здобувати й створювати нові знання [2, с. 128]. Зараз,
коли обсяг інформації у світі невпинно зростає, змінилася мета освіти взагалі й
вищої зокрема, оскільки темпи оновлення техніки й технологій, форм
організації праці випереджають темпи зміни поколінь. Подати в рамках
програми вищої школи новий потік інформації практично неможливо.
Компетентна людина – це та, що спроможна приймати рішення й брати на себе
відповідальність за їхнє здійснення, володіє сучасними інформаційними
технологіями, тому сучасна освіта переорієнтовується на розвиток
універсальних пізнавальних і діяльнісних умінь, таких як уміння шукати,
опрацьовувати, зберігати, передавати інформацію, робити висновки, приймати
обґрунтовані рішення та реалізовувати їх практично. Тепер недостатньо просто
дати студентам визначену кількість фактів з предметної галузі, потрібно їх
навчити самостійно знаходити інформацію, що необхідна для професійної
діяльності, та використовувати її на практиці, удосконалювати свої вміння і
самостійно набувати їх. Однією з прогресивних форм навчання, що здатна
забезпечити систему підготовки та безперервної підтримки високого
кваліфікаційного рівня спеціалістів, є дистанційна, яка відповідає логіці
інноваційного розвитку суспільства в інтересах кожної людини. Як зазначає Л.
Харлаш, важливим поштовхом до розвитку дистанційної освіти стала системна
криза традиційної освіти, що обумовлено невідповідністю її структурно-
функціональних, ціннісних, технологічних характеристик соціокультурним
змінам у суспільстві. У результаті стрімкого науково-технічного та культурного
прогресу виник розрив між освітою та умовами життя суспільства. Традиційна
освітня система характеризується повною інертністю, низькою адаптивністю до
змін, локальністю та обмеженістю. «Відкрита (дистанційна) освіта
відрізняється мобільністю, високою адаптивністю, інноваційністю, має
випереджальний, соціально-прогностичний характер, тобто спрямована на
використання новітніх науково-технічних технологій та соціокультурних
тенденцій, необмежена в просторі й часі, є складовою глобальної освіти.
Відкрите навчання дозволяє вирішити освітню кризу, уводячи принцип
доступності в системні характеристики сучасної освіти, а також
використовуючи новітні здобутки науково-технічного прогресу, включаючи до
навчального процесу інформаційно-комунікаційні технології та мережеві
форми комунікації» [4, с. 8]. Дистанційне навчання приваблює студентів

176
можливістю самостійної роботи в зручному для себе місці за індивідуальним
розкладом, доступом до спеціальних засобів навчання й можливістю отримати
консультацію викладача. Звичайно ж, значною мірою позитивному сприйняттю
дистанційних курсів сприяє використання саме комп’ютерної навчальної
програми, що збігається з інтересом студентів до сучасних інформаційних
технологій. Для підготовки дистанційних курсів зручно використовувати
систему Мооdle (модульне об’єктно-орієнтоване середовище дистанційного
навчання). Цей програмний продукт створено відповідно до стандартів
інформаційних освітніх систем. Системі Мооdle властиві такі характеристики:
інтеропераційність, багаторазове використання, адаптивність, довговічність,
доступність, економічна ефективність. Мооdle є безкоштовною, відкритою
системою дистанційного навчання. Користувачі системи отримують доступ до
ресурсів за допомогою веб-браузера з різних місць, використовуючи інтернет-
мережу. Інтерфейс ресурсу досить зручний і надає можливість роботи з ним
користувачам з різним рівнем оволодіння інформаційними технологіями.
Дистанційні курси містять: вступну інформацію, де викладено мету й
завдання курсу, графік роботи, рекомендації; теоретичний матеріал та завдання
об’єднано в теми й модулі. Навчальний матеріал може включати текстові
документи, електронні таблиці, зроблені в різних редакторах, презентації,
звукові та відеоматеріали, зображення тощо. На окрему увагу заслуговує
підсистема контролю знань дистанційного курсу. Вона дає можливість певною
мірою розвантажити викладача від роботи з проміжного оцінювання знань,
забезпечити самотестування студентів і допомагає при проведенні
підсумкового контролю. Контроль знань у дистанційному курсі здійснюється
через систему вправ до тем, контрольних завдань до модулів, поточних та
підсумкових тестів. Система Мооdle дозволяє створити тестові завдання різних
варіантів. Так, тестові завдання в закритій формі (одна або кілька правильних
відповідей) передбачають можливість оцінювання частково правильних
варіантів та зниження підсумкової оцінки тесту через вибір явно неправильних.
Сума часток правильних відповідей у завданні має становити 100 %. Завдання
на відповідність містять пари, які необхідно зіставити і які оцінюються як одне
питання. Наприклад, такими відповідностями можуть бути дефініція терміна й
сам термін. У разі задання чотирьох відповідностей за правильне зіставлення
однієї з них студент отримує 25 % від максимального бала завдання. Широкий
спектр знань, умінь і навичок можемо перевірити за допомогою завдань з
вибором кількох правильних відповідей. Наприклад, такі завдання можуть бути
використані для перевірки навичок правильного вживання та перекладу стійких
сполук зі сфери ділового спілкування. Завдання у відкритій формі типу
«Коротка відповідь» передбачають уведення студентом відповіді й вимагають
високої коректності формулювання запитання викладачем, а також точності
введення відповіді студентами, оскільки критерієм правильності є порівняння
введеного рядка зі зразком. Форма відкритого завдання з короткою відповіддю
дозволяє перевірити знання термінів і понять курсу, володіння навичками
правильного письма, слововживання, перекладу тощо. Тестові завдання у

177
відкритій формі типу «Есе» викладачі оцінюють уручну, правильну відповідь
зазделегідь не вказують. Система тестування складається з банку питань, де
створюються та структуруються питання, і власне тестів, що взаємодіють з
питаннями банку відповідно до критеріїв, обраних викладачем (кількість
запитань у тесті, кількість випадкових запитань, порядок запитань, методика
оцінювання, термін проходження тесту, доступність його в певному часовому
проміжку, кількість спроб, їхня взаємопов’язаність, штрафи при проходженні;
інформація, що буде доступною студентові після закінчення тестування –
оцінки, правильні відповіді, коментарі до запитань і загальний коментар на весь
тест тощо).
Дистанційне навчання відкрило нові можливості щодо його
впровадження та коригування впродовж міжсесійного періоду. На сайті
дистанційного навчання можна отримати інформацію про навчальну активність
студентів («відвідування» студентами дистанційних курсів). Ефективність та
успіх дистанційного навчання залежить від організації та методичної якості
використовуваних матеріалів, а також від того, наскільки враховані особливості
подання інформації, рівня підготовки студентів, наскільки вони розуміють
особливості надання та сприйняття інформації в рамках сучасних віртуальних
комунікацій. Професійна діяльність викладача в системі дистанційного
навчання суттєво відрізняється від традиційного. Специфіка ролі викладача
полягає в тому, що він стає транслятором знань, експертом, провідником,
змістовим лідером. О. Малярчук виділяє провідні професійні характеристики
викладача в дистанційній освіті: володіння педагогічними знаннями, розуміння
педагогічної сутності технологічного підходу до організації процесу навчання,
здатність інтегрувати інноваційні технології у сферу дистанційної освіти;
організаційну компетентність, гнучкість як здатність адаптуватися до умов
роботи, що постійно змінюються, мобільність у процесі постійного
професійного самовдосконалення, відкритість до кооперації з партнерами та
навчальною організацією [3, с. 11]. Однак дистанційне вивчення дисципліни
має певні труднощі для студента. По-перше, студенту важко грамотно
працювати з інформацію, обирати потрібне й головне, по-друге, під час
вивчення матеріалу в студента можуть виникнути питання, що
потребуватимуть додаткового пояснення, очна консультація викладача може
бути більш ефективною; по-третє, відсутність спілкування з іншими
студентами позбавляє можливості обмінятися досвідом. Як зазначає М. Краус,
автор дистанційного курсу «Інтеграція ресурсів Інтернету в навчальний
процес» і веб-лабораторії для самостійного вивчення англійської мови,
основною складністю дистанційного навчання студентів є, крім браку часу та
технічних непорозумінь, відсутність безпосереднього спілкування, адже інколи
«легше та швидше показати, ніж пояснювати, як це робиться» [1, с. 33]. У
системі дистанційного навчання об’єктивний контроль за діями та знаннями
студента ускладнено у зв’язку з труднощами щодо його ідентифікації за умов
віддаленого доступу. Тож особливого значення набуває мотивація, яка вже не

178
може бути «зовнішньою», а набуває «внутрішнього» характеру й ґрунтується
на дійсному запиті на навчання.
Отже, для сучасного фахівця важливо самостійно критично мислити,
уміти бачити в реальній діяльності проблеми й шукати шляхи їхнього
раціонального вирішення, тому в основу освіти інформаційного суспільства
покладено інновації, завдання яких витіснити традиційні, архаїчні форми
навчання. Технології віртуальної реальності, електронні медіа радикально
змінюють систему освіти, її форми й методи, оскільки створюють нові способи
комунікації учасників освітнього процесу. Цифрові телекомунікаційні
технології орієнтовано не стільки на посилення розумових можливостей
людини, скільки на розширення й перетворення способів мислення.
Література:
1. Дистанційне навчання : психологічні засади : монографія / за ред. М. Л. Смульсон. –
Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2012. – 240 с.
2. Кононець М. Формування концепції інформаційно-інноваційної освіти як фактор
підготовки людського капіталу в інформаційному суспільстві / М. Кононець // Гуманітарний
вісник Запорізької державної інженерної академії : збірник наукових праць / гол. ред. В. Г.
Воронкова. – Запоріжжя: ЗДІА, 2018. – Вип. 73. – С. 124 – 135.
3. Малярчук О. В. Дистанційне навчання в системі вищої гуманітарної освіти
Сполучених Штатів Америки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук :
спеціальність 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / О. В. Малярчук. –
Житомир, 2010. – 20 с.
4. Харлаш Л. М. Відкрита освіта в соціокультурних контекстах інформаційного
суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спеціальність
09.00.10 «Філософія освіти» / Л. М. Харлаш. – Харків, 2014. – 18 с.

РОЗРОБКА ДИСТАНЦІЙНИХ КУРСІВ У КОНТЕКСТІ НОВОЇ

ПАРАДИГМИ ОСВІТИ

Тетяна Локойда,
вчитель української мови та літератури
КЗ «Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №158
Харківської міської ради Харківської області»

Альтернативною формою отримання знань, що набуває зараз широкого

розповсюдження в Україні, є дистанційне навчання.
Дистанційне навчання – нова організація освітнього процесу, що
ґрунтується на використанні як кращих традиційних методів навчання, так і
нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також на принципах
самостійного навчання, призначена для широких верств населення незалежно
від матеріального забезпечення, місця проживання, стану здоров’я.
Дистанційне навчання дає змогу впроваджувати інтерактивні технології
викладення матеріалу, здобувати повноцінну освіту. Процес навчання може
відбуватися будь-де і будь-коли, єдина умова – доступ до мережі Інтернет.
Також дистанційне навчання визначають як «технологію отримання знань за

179
допомогою телекомунікаційних засобів, коли взаємодія того, кого навчають і
викладача проходить на відстані».
Якісний, інформаційно наповнений і методично правильний зміст
навчальних курсів - запорука успішного навчання учнів. Електронний
навчальний курс містить текстову та графічну інформацію, відео та аудіо
матеріали, вправи, практикуми. Високий ступінь наочності подання
навчального матеріалу – одна з найсильніших сторін електронних навчальних
матеріалів. Поєднуючи в собі різні способи передачі знань, електронний
навчальний контент забезпечує прояв учнями всіх видів навчальної активності.
Це значно покращує розуміння навчального матеріалу й підвищує якість
навчання.
Дистанційні курси характеризують:
- гнучкість – можливість викладення матеріалу курсу з урахуванням
підготовки, здібностей учнів;
- актуальність – можливість упровадження новітніх педагогічних,
психологічних, методичних розробок;
- зручність – можливість навчання у зручний час, у певному місці,
відсутність обмежень у часі для засвоєння матеріалу;
- модульність – розподіл матеріалу на окремі функціонально завершені
теми, які вивчаються поступово, з урахуванням ступеня засвоєння
попереднього матеріалу й відповідають здібностям окремого учня чи класу
загалом;
- економічна ефективність – метод навчання дешевший, ніж традиційні,
завдяки ефективному використанню навчальних приміщень, полегшеному
коригуванню електронних навчальних матеріалів та мультидоступу до них;
- можливість одночасного використання великого обсягу навчальної
інформації будь-якою кількістю учнів;
- інтерактивність – активне спілкування між учнями класу та вчителем,
що значно посилює мотивацію до навчання, поліпшує засвоєння матеріалу;
- більші можливості контролю якості навчання, які передбачають
проведення дискусій, чатів, використання методів самоконтролю;
- відсутність психологічних бар’єрів;
- відсутність географічних кордонів для здобуття освіти – різні курси
можна вивчати в різних навчальних закладах світу [3;235].
Оскільки одним із стратегічних напрямів реформування освітньої
системи України є активне використання інформаційних та комунікаційних
технологій для розвитку дистанційного навчання варто зупинитися на
дослідженні застосовування платформ дистанційного навчання, без яких
організувати дистанційне навчання неможливо. Вибір платформ дистанційного
навчання є дуже важливим кроком.
Платформа дистанційного навчання – це програмне забезпечення для
підтримки дистанційного навчання, метою якого є створення та управління
педагогічним змістом, індивідуалізоване навчання та телетьюторат. Воно

180
включає засоби, необхідні для трьох основних користувачів – викладача, учня,
адміністратора.
Тобто платформа дистанційного навчання – це центральний елемент,
навколо якого збираються учасники дистанційної освіти. [4;27]
На сьогоднішній день у світі існує значне число e-learning платформ для
організації електронного навчання, які поділяються на дві великі категорії: з
закритим кодом (комерційні); відкритим кодом (поширюються безкоштовно).
Аналіз інформаційних ресурсів Інтернету показав, що найбільший інтерес
серед таких систем представляє програмно-інструментальна платформа
дистанційного навчання Moodle. Це система управління вмістом сайту,
спеціально розроблена для створення викладачами якісних онлайн-курсів. Цей
програмний продукт використовується більше ніж у 100 країнах світу
університетами, школами, компаніями й незалежними викладачами. Такі
системи часто називають системами управління навчанням або віртуальними
освітніми середовищами. Moodle пропонує широкий спектр можливостей для
повноцінної підтримки процесу навчання в дистанційному середовищі –
різноманітні способи подання навчального матеріалу, перевірки знань та
контролю успішності. Система проектувалась як інструментальний засіб
розширення можливостей викладання, а не як безкоштовна заміна
розповсюджених комерційних платформ для організації синхронного та
асинхронного навчання. В основу проекту покладено п’ять принципів, які
об’єднані спільною назвою «соціальний конструктивізм»:
- у сучасному навчальному середовищі ми всі одночасно є потенційними
вчителями та учнями;
- ми успішні в навчанні, особливо тоді, коли намагаємось створити щось
чи пояснювати щось людям;
- великий внесок у навчання роблять спостереження за роботою наших
колег;
- розуміння інших дає змогу вивчити їх більш індивідуально;
-навчальне середовище повинне бути гнучким, забезпечувати учасникам
навчального процесу простий інструмент для реалізації їхніх навчальних
потреб [2;63].
Користувачі інформаційно-освітнього середовища, яке побудоване на
основі платформи дистанційного навчання Moodle (розробники курсів,
адміністратори, викладачі, учні, слухачі), можуть користуватися нею на
робочих місцях без завантаження та інсталяції додаткового програмного
забезпечення. Збереження та опрацювання даних на сервері Moodle дає
можливість користувачам автоматично відслідковувати усі зміни в межах
системи.
Вона містить значну кількість інтерактивних елементів, які орієнтовані на
активну взаємодію між учасниками навчання (слухач-викладач, слухач-слухач,
слухач-слухачі). До них належать:
- анкети – елемент надає декілька способів здійснення досліджень, які
можуть бути корисними при оцінюванні і стимулювати суб’єктів навчання;

181
 - опитування – цей засіб організації навчання дозволяє проводити
голосування серед слухачів; він може бути корисним в якості швидкого
опитування з метою стимулювання мислення або вироблення спільної думки в
процесі вивчення проблеми;
- урок (лекція) – цей інструмент дає можливість презентувати навчальний
матеріал у цікавій та гнучкій формі. Він складається з набору текстових
сторінок. Кожна лекція, як правило, завершується питаннями для
самоперевірки. У залежності від цілей та завдань курсу, укладач може
запрограмувати перехід від лекції до лекції за умови правильної відповіді на
запитання;
- завдання – елемент дозволяє викладачу ставити слухачам задачі, які
вимагають підготовки відповіді в електронному вигляді та її завантаження на
сервер (у межах курсу) або відправлення електронною поштою, а викладач
повинен переглянути роботу, прокоментувати та оцінити її;
- Wiki – інструмент, який забезпечує організацію групової діяльності; при
цьому дозволяється створювати документ декільком слухачам одночасно
просто у вікні браузера з наступними змінами змісту. Попередні версії
документів не видаляються із системи і можуть бути за потребою відновлені;
- глосарій – цей інструмент дозволяє створювати основні словники
понять системи, а також словники термінів кожної лекції;
- тести – цей інструмент дозволяє викладачу створювати набір тестових
запитань; вони можуть бути різних типів: істина/хибність, так/ні, єдина
(множинна) відповідь із множинного вибору, встановлення відповідності,
встановлення правильної послідовності, відкрита відповідь. [2;66].
Для всіх елементів курсу можливе оцінювання, у тому числі – і довільно
створене викладачем. Усі оцінки можна передивитись на сторінці оцінок курсу,
яка має налаштування за їх відображенням та групуванням. У курсі існує
зручна сторінка перегляду останніх змін, де за обраний проміжок часу викладач
може побачити нові повідомлення у форумах, завершені спроби проходження
тестування. Крім того, надається можливість детального ознайомлення з діями
кожного учасника навчання. Одним із важливих компонентів програмно-
інструментальної платформи дистанційного навчання Moodle є комунікативний
компонент. Основними засобами, які дозволяють учасникам освітнього процесу
спілкуватись між собою є форум, чат та обмін повідомленнями. Форум – це
мережевий інструмент, за допомогою якого відбуваються усі обговорення,
дискусії. Форуми можуть мати різну структуру і призначені для обміну
повідомленнями. Повідомлення форумів можуть відображатися у різних
форматах та вміщати прикріплені файли. За необхідності викладач може
примусово підписати усіх слухачів на форум.
Отже, можна стверджувати, що процес навчання з використанням
програмно-інструментальної платформи дистанційного навчання Moodle, має
переваги, які дозволяють реалізовувати основні методичні принципи.
Підсумовуючи вищевикладене, можна стверджувати, що можливості
платформи Moodle дозволяють створювати, зокрема, дистанційні курси з

182
української мови як курси, спрямовані на успішне вивчення дисципліни
завдяки засобам зберігання, доставки навчальних матеріалів і засобам
організації, контролю та обліку навчальної діяльності учнів. При створенні
дистанційних курсів з української мови важливо врахувати особливості
цільової групи, для якої створюється цей курс, і обрати методику дистанційного
навчання з урахуванням особливостей технічного забезпечення учня.
Ефективність дистанційного навчання залежить від якості матеріалів
(навчальних курсів), що використовуються, і майстерності педагогів, що беруть
участь у цьому процесі. При створенні дистанційних курсів з української мови
важливо розуміти, що в процесі навчання головним є самостійна пізнавальна
діяльність учня, за якої він сам здобуває знання з різних джерел, працює у
зручний для нього час, використовуючи різні способи активної пізнавальної
діяльності. Система контролю носить систематичний характер, будується на
основі зворотного зв’язку, виконання як творчих, проблемних завдань, так і
контрольних тестових завдань.

Література:
1.Андреев А.А. Введение в дистанционное обучение / А. А. Андреев // Компьютеры в
учебном процессе. – М. : Интерсоциоинформ, 1998. – № 2.
2.Басараба Н. Платформа дистанційного навчання Moodle та її використання в
організації навчального процесу / Н. Басараба // Нова педагогічна думка. - 2013.-№2.-С.63-66.
- Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npd_2013_2_17
3.Биков В.Ю. Технологія створення дистанційного курсу: навч. посіб. / В.Ю. Биков,
В.М. Кухаренко, Н.Г. Сиротенко, О.В. Рибалко, Ю.М. Богачков. – К.: Міленіум, 2008.
4.Вишнівський В.В., Гніденко М.П., Гайдур Г.І., Ільїн О.О. Організація дистанційного
навчання. Створення електронних навчальних курсів та електронних тестів. – Навчальний
посібник. – Київ: ДУТ, 2014. – 140 с.

РЕАЛІЗАЦІЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ НА УРОКАХ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ЗНО

Наталія Медвєдєва,
вчитель української мови та літератури
Красноградська гімназія «Гранд»
Красноградської районної ради Харківської області

Практично кожен випускник закладу загальної середньої освіти ставить

за мету продовжити навчання і здобути професійні навички у закладі вищої
освіти. Тому особливо актуалізується важливість успішного проходження
зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). ЗНО є одним із дієвих
інструментів перевірки якості освіти загалом та конкретним вимірюванням
навчальних досягнень випускників закладів загальної середньої освіти. Аналіз
результатів ЗНО дозволяє виявити проблеми в освітній діяльності педагогів,
рівень якості викладання предметів, окреслити шляхи вирішення проблем.

183
 Як підготуватись до успішної здачі ЗНО? Це питання задає собі кожен
випускник школи. Способів та місць у здобувача освіти чимало: самостійна
робота з підручником, онлайн-платформи, заняття з репетиторами, на курсах
та ін. Серед великої кількості переваг (самостійний вибір часу занять,
індивідуальна робота з викладачем та ін.) такі способи підготовки мають багато
недоліків: часткова або повна відсутність контролю занять, контролю за
виконанням програм, сумнівна якість, не в усіх є необхідні засоби навчання,
індивідуальні заняття не завжди сприяють кращому засвоєнню матеріалу та ін.
Базою для отримання фундаментальних знань має залишатися шкільна
підготовка. Законом України «Про загальну середню освіту» гарантовано
забезпечення якості освітніх послуг. Провідним підходом сучасної освіти
Концепція «Нова українська школа» визначає компетентнісний. Принципово
змінюються технології, методи і форми навчання. Відбувається переорієнтація
навчання на розвиток особистості здобувача освіти, формування умінь
навчатися, самостійно оволодівати знаннями. Педагоги налаштовують
здобувачів освіти на поступове засвоєння і систематичне повторення матеріалу,
поглиблення отриманої інформації. У багатьох закладах загальної середньої
освіти проводять спеціальні уроки підготовки, коли враховується різний темп
засвоєння, обсяг додаткового матеріалу, враховуються індивідуальні потреби.
Технологія критичного мислення, яка нині широко впроваджується у
закладах освіти, сприяє формуванню в учнів умінь здійснювати пошук
інформації, систематизувати її та критично оцінювати, перевіряти на
достовірність; ставити запитання, аргументувати відповіді; розрізняти факти і
думки; усно та письмово конструювати тексти різних видів. Комунікаційні
навички формуються під час проведення дебатів, дискусій. Атмосфера
доброзичливості, сприйняття думки кожного навіює впевненість у своїх силах,
налаштовує на успіх, виявляє здібності. Кейс-методи допомагають активізувати
мовлення учнів, залучити до процесу аналізу ситуації, прийняття рішень. Учні,
об’єднуючись у групи, обирають спікера, який представляє результат роботи
всієї групи. Комунікативна діяльність під час обговорення проблеми
налаштовує на практичне застосування знань, допомагає виявити помилки,
діяти у конкретно визначеній ситуації.
Комбіноване поєднання різних видів завдань значно покращить
ефективність підготовки до ЗНО. Підбір інтерактивних методів навчання
активізує навчальну діяльність учнів, веде до саморозвитку. Виконання творчих
завдань вимагає глибокого засвоєння правописних норм, уміння оперувати
мовленнєвими поняттями. Візуалізація, вправи на асоціативне мислення
допомагають відтворити побачене у підручнику чи на таблиці зображення.
Тестова перевірка засвоєння знань привчає до детального аналізу помилок,
поглибленого розуміння вивченого.
Стимулюючим фактором для саморозвитку учнівської молоді є зовнішнє
незалежне оцінювання, у якісній підготовці до якого зацікавлені і педагог, і
здобувач освіти.

184
ВИКОРИСТАННЯ МЕДІАТЕКСТІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЄВОСТІ ЗНАНЬ

Олена Мірошниченко
вчитель української мови та літератури
Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №120
Харківської міської ради

Завданням учителя є розвитoк в учня такого типу мислення, який

забезпечить йoму можливість адекватно oцінювати нoві oбставини, фoрмувати
стратегію подолання перешкод, уможливлюватиме пристосування учня до
нових ситуацій. Технології для розвитку критичного мислення – це передовсім
свідоме ставлення до своїх дій, уміння вибрати з усього об’єму інформації саме
те, що необхідно, уміння пояснити свій вибір та сформувати життєву позицію з
певного питання [4]. Як виробляти в учнів уміння критично мислити на уроках
української мови ? Передусім треба навчити працювати з інформацією,
розвивати ті вміння та навички, які допоможуть зорієнтуватися в сучасному
інформаційному просторі.
Нинішнє покоління учнів, народжених після 2000 року – «покоління Ζ»,
«цифрові люди», бо вони пов'язані між собою за допомогою мережі Інтернет,
YouTube, мобільних телефонів, SMS і MP3-плеєрів. Їх цінності знаходяться ще
у процесі формування, але психологи відзначають тяжіння до індивідуалізму,
самовпевненість і спрямованість до успіху [3]. Враховуючи такий тип
сприйняття учня, учитель може мотивувати і аудіалів, і візуалів, і кіноестетиків.
Щоб розвинути творче мислення дітей, педагог повинен стати фасилітатором,
тобто не керувати процесом, а направляти.
Використання на уроках української мови медіатекстів сприяє розвитку
креативних умінь і творчих навичок учнів, їхньому прагненню до пізнання
наукових істин, навколишнього світу, традицій і звичаїв власного народу,
історії, активізує інтелектуальну діяльність під час розв’язання теоретичних і
практичних завдань [1]. Медіаосвіта передбачає методику проведення занять,
засновану на проблемних, евристичних, ігрових та інших продуктивних формах
навчання, які розвивають індивідуальність учня, самостійність його мислення
[2]. Прикладами медіатекстів, які вчитель може використовувати на уроках
української мови є такі: презентація ролика про традиції українського народу;
слайд-фільм патріотичної тематики; відеоінтервʼю відомих діячів культури,
народних артистів; візуальні тексти (вірші, записані авторами на відео тощо);
рекламні ролики, фотографії, публіцистичні статті, відеорепортажі; інші
результати медіапроектів: збірки медіатекстів, блоги, сайти, пости в групах у
соціальних мереж, телевізійні шоу, відео з каналів youtube та інших ресурсів.
Із власного досвіду варто виокремити найбільш поширені і дієві
інноваційні технології із використанням медіатекстів:
1. Творчі завдання на уроках української мови з використанням
фотографії як найбільш простої із медіатекстів, що відрізняється від картинки

185
своєю "документальністю". Запропонуйте учням знайди фотографію до тексту,
написати оповідання по фотографії, вгадати, про що говорять люди на фото та
інсценувати діалог.
2. Творчі завдання із використанням мультфільмів, фільмів. Діти залюбки
складають твір про улюбленого кіногероя. Зупиніть відео на найцікавішому
місці і запитайте «Що ж буде далі?». Відключіть звук і запропонуйте дітям
озвучити те, що відбувається. Від імені одного з неживих предметів, що
фігурують у мультфільмі, порадьте скласти есе.
3. Творчі завдання під час роботи з аудіозаписами. Запропонуйте
прослухати текст та виконати завдання. Слухаючи мелодію, учні пишуть
найемоційніші есе.
4. Окремої уваги заслуговує скрайбінг, метод розповіді чи пояснення,
який супроводжується графічною ілюстрацією головного змісту сказаного.
Тому для створення яскравої картинки залучаються різноманітні типи
зображень – малюнки, піктограми, символи, окремі ключові слова (написи,
гасла), схеми, діаграми тощо.
5. Хмара тегів зазвичай використовується для опису ключових слів
(тегів) на веб-сайтах, або для представлення неформатованого тексту. Хмари
слів можна використати так:
в хмару можна записати тему уроку, яку учні повинні визначити;
можна запропонувати дітям прочитати в «хмарі» головне питання, на яке
необхідно знайти відповідь протягом уроку;
скласти речення або розповідь, використовуючи якомога більше слів із
хмари;
зробити "хмарку" підказок до диктантів, кросвордів тощо;
повторити основні поняття теми, що вивчається.
6. Робота з рекламними продуктами. На різних етапах уроку варто
пропонувати створення власних продуктів: текстів для друкованої реклами,
постери, слогани, відеоролики, фотоколажі. Результативним прийомом на уроці
є редагування продуктів мас-медіа.
7. Закодовані завдання в QR-коди використовую на початку уроку, щоб
активізувати роботу учнів, для закріплення матеріалу та отримання нових
знаннь, як випереджувальне завдання, для домашнього виконання, при роботі в
парах, групах, як роздатковий матеріал (картки).
Отже, урок української мови з використанням медіа – це система, що
реалізує різноманітні авторські прийоми, удосконалює та оптимізує
використання традиційних методів і засобів навчання, задовольняє вимоги
сучасного інформаційного суспільства. Впровадження медіаосвіти сприяє
адаптації учнівської особистості в умовах інформаційного суспільства.
Література
1. Іванов В. Ф. Медіаосвіта та медіаграмотність як актуальні тенденції виховання
сучасної молоді / В. Ф. Іванов, Т. В. Іванова // Педагогіка і психологія. – 2013. – № 2 (79) – с.
46-55.

186
 2. Концепція впровадження медіа-освіти в Україні: [Схвалено постановою Президії
Національної академії педагогічних наук України 20 травня 2010 року, протокол № 1-6-150].
[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ispp.org.ua/news_44.htm
3.Коростіль Л.А. Покоління Z: пошук способів педагогічної взаємодії. [Електронний
ресурс]. Режим доступу: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=5229
4.Критичне мислення на уроках української мови та літератури/ Упоряд. Крайня М.І.
– Харків «Основа», 2009

ФОРМУВАННЯ МОВНИХ І МОВЛЕННЄВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ

СТУДЕНТІВ НА ОСНОВІ ВИВЧЕННЯ ФАХОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Лариса Міщирікова,
викладач вищої категорії. викладач-методист,
Ганна Бурлака,
викладач вищої категорії,
Харківський машинобудівний коледж

Формування в студентів професійної мовленнєвої компетенції на основі

фахової термінології вимагає професійно орієнтованої комунікації, спрямованої
на конкретного адресата – фахівця певної спеціалізації. Передумовою
успішного засвоєння й подальшого активного використання базової
термінології, на наш погляд, слугує раціональне поєднання комунікативного
підходу та професійного контексту.
Продуктивність засвоєння термінів і їх активне використання в
українському фаховому мовленні залежать від відповідної системи підготовчих
вправ, до якої належать завдання репродуктивного характеру, що виконують
ознайомлювальну функцію, і творчі, що сприяють активному самостійному
використанню термінологічної лексики відповідно до виробничої ситуації.
Ефективним є запровадження таких репродуктивних вправ, як: дати
тлумачення фаховим термінам українською мовою; скласти термінологічний
словник до тексту з фахового підручника, пояснивши терміни; переказати
матеріал попередньої лекції, звертаючи увагу на вимову та вживання фахової
термінології. Серед вправ творчого спрямування пропонуємо, наприклад:
скласти усне висловлювання фахового спрямування, застосовуючи професійну
термінологію; скласти діалог виробничої тематики з використанням фахової
термінології тощо.
Доцільним є також застосування вправ порівняльно-зіставного типу, що
допомагають студентам відчути специфіку виучуваних понять, ілюструють
особливості нормативного фахового мовлення порівняно з розмовно-
побутовим, і вправ на переклад, що виявляють національно специфічні риси
української мови. Збагачуючи лексичний запас студентів технічних
спеціальностей професійно-науковою термінологією, одночасно маємо змогу
підвищувати культуру мовлення майбутніх фахівців, звертаючи увагу на
особливості вимови та правопису терміна, особливості перекладу стійких
термінологічних сполук, що не мають точних українських відповідників.

187
 Безперечно, найбільш доцільним для формування мовленнєвої фахової
компетенції на основі науково-професійної термінології є використання текстів
зі спеціальності, які є невеликими за обсягом, доступними за змістом, з
граматичними конструкціями, характерними для мови спеціальності. Тільки на
рівні тексту виучувані професійні терміни постають як цілісна комунікативна
система, придатна для використання в певних робочих ситуаціях. Це стає
можливим за умови тісної співпраці викладачів української мови (за
професійним спрямуванням) із викладачами профільних фахових дисциплін,
створення інтегрованих методичних посібників з української мови з текстами,
що несуть у собі базові знання для майбутніх спеціалістів.
Актуальним на заняттях з дисципліни «Українська мова (за професійним
спрямуванням)» є поєднання різних інтерактивних технологій і міжпредметна
інтеграція, що посилює інтерес до освіти, розвиває творче продуктивне
мислення, культуру спілкування, поліпшує міжособистісні взаємини, збагачує
словниковий запас у межах професійного розвитку, допомагає в адекватному
використанні лексем, формує повагу до національної мови.
Література:
1.Дроздова І. П. Наукові основи формування українського професійного мовлення
студентів нефілологічних факультетів ВНЗ: монографія / І. П. Дроздова; Харк. нац. акад.
міськ. госп-ва. – Х.: ХНАМГ, 2010. – 320 с.
2.Кучерук О. Уміння − передусім. Компетентнісний підхід до формування
національно-мовної особистості// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях,
ліцеях та колегіумах. − 2008. − №10. − С.18-24.

ВИКОРИСТАННЯ QR-КОДІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ЯК ЧИННИК ДІЄВОСТІ ЗНАНЬ

Олена Овдієнко,
учитель української мови та літератури,
Чугуївський навчально-виховний комплекс №6 ім. тричі Героя Радянського
Союзу І.М.Кожедуба Чугуївської міської ради

Сучасні учні практично не уявляють життя без смартфона. Адже з його

використанням сучасними підлітками здійснюються більшість повсякденних
дій: спілкування у соціальних мережах, переглядання фільмів, розваги, пошук
потрібної інформації, прослуховування музики тощо. Тому залучення
технологій з використанням мобільного телефону на уроках додатково
заохотить школярів до вивчення української мови, що сприяє підвищенню
якості освіти, формуванню предметних та метапредметних знань, умінь,
навичок, розкриттю здібностей учнів, підготовці до життя у високотехнічному
конкурентному світі. Однією з інновацій, який використовую в освітньому
процесі, є qr-коди.
QR-код (з англійської Quick Response Code «швидкий відгук») – це
графічне зображення, в якому зашифрована певна інформація, посилання на
сайт чи окрему його сторінку. Вперше принцип такого кодування було
188
використано японською компанією Denso-Wave у 1994 році для потреб
машинобудування.
Сьогодні, залучаючи QR-коди, можна зашифровувати та отримувати
швидкий доступ практично до будь-якої інформації у мережі інтернет: відео на
YouTube, певної геолокації на Google картах, e-mail, посилання на сторінку
профілю у соціальних мережах, аудіофайл, книгу тощо. У такий спосіб може
бути закодовано також невеличкий текст, який можна «зчитати» навіть без
доступу до мережі інтернет.
За допомогою QR-кодів можна урізноманітнити уроки української мови
таким чином:
1) кодувати посилання на домашні завдання, якщо їх виконання
передбачає використання гугл-форми, гугл-диску тощо. За QR-кодом може
бути сховане посилання на додаткові матеріали, презентацію чи конспект до
уроку, що дуже допоможе учням, які відстали у роботі. Також таким чином ви
можете записати та надати ролик, за яким діти пригадають матеріал з
попередньої теми. Наприклад, на своїх уроках кодую тестові завдання до різних
тем («Порушення мовних норм», «Правопис ненаголошених голосних»,
«Правопис префіксів пре-, при-, прі-, з-, с-», «Будова слова» тощо),
використовую посилання на відеоматеріали до експрес-уроків О.Авраменка, під
час вивчення теми «Омоніми, пароніми» застосовую посилання на уривок з
телепередачі «Вар’яти шоу» з С.Притулою, в якій подано приклади із вказаної
теми; на гугл-диску розміщую слова, які треба запам’ятати із правильним
наголосом, тлумачення найбільш поширених фразеологізмів, синоніми та
антоніми до них, а також міні-словник «Говоримо правильно», що є цінним
матеріалом для підготовки до ЗНО.
2) проведення квесту, підказки до кожної схованки якого будуть
зашифровані у вигляді відповідного QR-коду. Наприклад, було створено і
проведено квест-урок за темою: «Узагальнення знань і вмінь з теми «Іменник»»
у 6 класі; квест під час тижня української мови «Знавці української мови» для
учнів 10-11класів;
3) організація виставки у класі чи коридорами школи, інформацію до
експонатів якої можна отримати після сканування відповідного QR-коду під час
вивчення теми «Лексикографія» в 11 класі, коли діти знайомилися із типами
словників та вчилися їх використовувати у різних ситуаціях; розміщення
коридорами школи відповідних кодів, кожний з яких буде містити посилання
на непересічні факти, цікаві статті тощо;
4) розміщення кодів на підручниках чи книгах у бібліотеці з посиланнями
доступу до електронної версії відповідного видання.
Навчіть школярів створювати QR-коди – і ви забудете про те, що
потрібно носити за собою стоси рефератів чи зберігати низку посилань на
учнівські роботи, якщо ті виконувалися в мережі. Це універсальний спосіб
контролю за виконання групової чи індивідуальної роботи. Отримайте
послання на YouTube, Dropbox чи Google Drive у форматі коду та перегляньте
документ прямо зі свого смартфону хоч у дорозі, хоч на перерві.

189
 Попросіть учнів написати відгук про книгу чи записати короткий
відеоролик-враження. Посилання зашифруйте у QR-код та розмістить на
тематичному стенді. Так однокласники дізнаються враження один одного про
твір, а ви зможете проконтролювати темп та масштаб виконання завдання.

Отже, використання qr-кодів на уроках української мови

дозволяє урізноманітнити їх, застосувавши різні види навчальної діяльності
учнів, активізувати їхню увагу, удосконалити процес навчання, зробити його
більш цікавим, захоплюючим, доступним, запам’ятати більший обсяг поданої
інформації, створювати навчальний електронний контент.
Література:
1.https://naurok.com.ua/post/trendi-osviti-yak-vikoristovuvati-qr-kodi-u-navchanni
2.https://naurok.com.ua/post/6-sposobiv-vikoristannya-qr-kodiv-na-urokah

ПЕРЕВАГИ Й НЕДОЛІКИ ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНОЇ

ПРЕЗЕНТАЦІЇ ПРИ ВИВЧЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ІНОЗЕМНИМИ СТУДЕНТАМИ

Любов Пац,
канд. філол. наук, доцент
Національний фармацевтичний університет

Вимоги сьогодення та новітні інформаційні технології визначають

способи й методи організації навчального процесу з української мови, зокрема
це стосується й занять зі студентами-іноземцями, оскільки однією з ключових
компетенцій, що мають бути сформовані впродовж навчання, є
загальнокультурна, що передбачає в тому числі й досконале володіння
іноземними мовами та інтерактивне їх використання. Українська мова для
іншомовних здобувачів вищої освіти є іноземною, і оволодіти нею потрібно на
рівні, достатньому для комунікації з іншими суб’єктами освітнього простору,
для отримання якісних фахових знань. Тим більше що наразі постало питання
про складання іноземними студентами ЗНО з української мови, якщо вона є для
них мовою навчання [2]. Кроки в цьому напрямі мають бути поступовими й
виваженими, з урахуванням об’єктивних і суб’єктивних чинників, з-поміж
яких відсутність україномовного оточення (як, наприклад, у Харкові) значно
ускладнює процес оволодіння мовою.
Отже, формування в іноземних студентів мовної компетентності як
структурованого набору знань, умінь і навичок, що їх вони набувають у
процесі навчання, має стати одним із пріоритетів у процесі викладання
української мови як іноземної. Успішна реалізація такого завдання можлива як
наслідок комплексного підходу до навчального процесу, починаючи з грамотно
190
і виважено складених навчальних планів та програм для іншомовного
студентського контингенту й завершуючи рівнем професійної підготовки
самого викладача, який має поставити собі за мету організувати навчання таким
чином, щоб отримані студентами знання мали практичне застосування, а сам
процес їх здобуття позначався сучасними дидактичними прийомами й
засобами. З-поміж таких засобів чи не найбільший потенціал мають
мультимедіа, бо в житті нового покоління новітні технології є беззаперечним
фактом і відіграють істотну роль. Варто враховувати, що сучасний студент,
представник так званого цифрового покоління, звик до легкого отримання
будь-якої інформації, доступності знань, але при цьому згоден засвоювати лише
те, що вважає для себе потрібним і першочерговим. На жаль, сучасному
студенту, як вітчизняному, так і іноземному, бракує вміння глибоко проникати
в суть отриманої інформації, сконцентруватись на чомусь одному, може, не
такому й цікавому, образному, емоційному, але потрібному і в процесі
навчання на цей момент, і в подальшому в різних життєвих ситуаціях. Така
ситуація, з одного боку, негативно позначається на рівні знань, а з іншого, дає
можливість викладачеві використовувати інформаційно-комп’ютерні технології
для вдосконалення занять, організації інтерактивного спілкування зі
студентами.
Використання ІКТ на заняттях з української мови зі студентами-
іноземцями має як свої переваги, так і недоліки. На думку вчених, методика
використання мультимедіа технологій передбачає:
стимулювання інтересу до навчання на всіх етапах заняття;
збільшення мотивації до навчання;
покращення якості освітнього процесу, інформаційної культури
здобувачів освіти [1, с. 7].
Так наявність яскравої й водночас інформативної презентації не лише
концентрує увагу, а й дає можливість носієві іншої мови краще сприймати й
розуміти українські мовні явища завдяки їх візуалізації, повертатися за потреби
до раніше розглянутого матеріалу, засвоювати лексичний матеріал з опертям на
малюнки, фото, графіку тощо. До того ж можна долучати культурологічний
матеріал, що сприятиме залученню студента до дискусії чи обговорення.
Іноземці жваво відгукуються на пропозицію зіставити конкретні реалії
української духовної чи матеріальної культури з їхніми національними
звичаями або уподобаннями, що мотивує їх до розширення словникового
запасу, необхідного для передачі своїх думок.
Безперечно, мультимедійні технології збагачують процес навчання,
дозволяють зробити його більш ефективним, залучаючи в процес сприйняття
навчальної інформації більшість чуттєвих компонентів здобувача освіти [1, с.
7]. Але при цьому не варто забувати про доцільність використання технічних
засобів і можливі недоліки невправного чи надмірного використання
медіазасобів. Практика проведення практичних занять із використанням
презентацій засвідчує, що достатньо до десяти слайдів, оскільки більша
кількість нездатна утримувати постійну увагу аудиторії та швидко приведе до
191
емоційного виснаження студентів. Сам же слайд не має бути переобтяженим ні
анімаційними ефектами, ні змістовим наповненням: короткі таблиці та стилі
схеми чи не найкращий спосіб системного викладу матеріалу й такого ж
системного його засвоєння. Підібраний для слайдів матеріал має бути візуально
необтяжливим, мати належний науковий рівень і водночас бути доступним для
інакомовної аудиторії.
Отже, належний рівень проведення навчальних занять і засвоєння
необхідної суми знань з української мови студентами-іноземцями визначається
в тому числі і вправним використанням сучасних мультимедійних засобів, без
яких не можна уявити сучасний освітній простір.
Література:
1.Крутченко Н. А. Сучасний урок: застосовуємо ІТ-технології / Н. А. Крутченко //
Інформатика в школі. — 2019. — № 7. — С. 5 – 23.
2. https://censor.net.ua/ua/n3118765

ПЕРШИЙ ДРУКОВАНИЙ БУКВАР І. ФЕДОРОВА

Наталія Писарська,
старший викладач
Національний технічний університет «ХПІ»

Зародження книгодрукування в Україні мало величезне значення для

поширення освіти та популяризації мови в цілому. Багато десятиліть вважалося,
що Апостол 1574 р. – це єдине Львівське видання Івана Федорова, але тільки в
1954 – 1955 рр. науковцям стало відомо про існування ще одного першодруку –
букваря, виданого у Львові 1574 р. Весь тираж Львівського букваря не дійшов
до наших днів, за винятком того примірника, який в ХVІІ ст. був привезений з
України до Італії.
Лише в ХХ ст. на нього звернули увагу колекціонери, від яких ця
унікальна книга була придбана бібліотекою Гарвардського університету.
Репродукцією цієї унікальної пам’ятки здійснив американський славіст
Р. Якобсон, який додав іще ґрунтовний коментар. Ще одна репродукція,
підготовлена відділом рідкісної книги ЦНБ, вийшла у видавництві «Дніпро»
(м. Київ) під назвою «Граматика І. Федорова» [1, с. 105].
Граматика була призначена для дітей, які вивчали кириличну писемність,
та хоч приклади відмінювання й навчальні тексти було складено
церковнослов’янською мовою, оволодіння ними давало змогу учням читати й
писати також українські та білоруські тексти.
Науковці вважають, що за жанровою приналежністю «Граматика
І. Федорова» є букварем, оскільки львівський підручник лише незначною мірою
виходить за межі початкового навчання. Львівське видання складалося з п’яти
зошитів, надруковано було з водяним знаком у вигляді тупої підкови, який у
Апостолі теж був надрукований на початку та наприкінці книжки, а повна
сторінка складалася лише з 15 рядків друкованого тексту [1, с. 109].

192
 Змістовно буквар складався з двох частин. На першій сторінці розміщено
було абетку у звичайній послідовності, на другій сторінці – абетка у
зворотному порядку. Перша частина букваря складалася з трьох розділів. У
першому розділі зазначено назви літер та зразки дієвідмін у алфавітному
порядку. У другому розділі розміщено слова, що відрізняються лише
наголосами, зокрема дієслівні форми, у яких наголос дозволяв розрізнити
дійсний і наказовий способи. У третьому розділі наведено найбільш уживані
сполучення, які дібрано було так, щоб вони одночасно давали зразки
відмінювання іменників та прикметників. У першій частині зразком тексту для
читання був надрукований абетковий акростих (підбір речень релігійно-
моралістичного змісту, перші літери яких повторювали послідовність літер
абетки [2, с. 97].
Друга частина букваря суттєво відрізнялась за змістом від першої. Вона
містила тексти для читання, а саме: молитви, які вважалися на той час основою
всього навчання; витяги з різних місць Часослова, у тому числі молитва
Володимира Мономаха «Символ віри»; уривки з притч «Книги притч
Соломонових» (про необхідність навчання та пошану до батьків); звертання до
батьків на матеріалі різних розділів книги притч [2, с. 131].
Івана Федорова вважають засновником друкарства в Україні, оскільки
першою відомою друкованою книгою вважають саме буквар 1574 р. Безумовно,
книга І. Федорова мала значний вплив на розвиток мови та поширення освіти у
країні. По суті, це був перший друкований підручник для вивчення мови, який
містив необхідний матеріал для навчання основам читання та письма.
Література:
1.Ісаєвич Я. Д. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. ‒ Львів, 2002. ‒
С. 104 ‒ 117.
2.Ісаєвич Я. Д. Першодрукар і виникнення друкарства на Україні. Вид. 2-е, пер. доп. ‒
Львів : Видавництво при Львівському державному університеті Видавничого об’єднання
«Вища школа», 1983. ‒ 156 с.

ФЕМІНІТИВИ ЯК ЯВИЩЕ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ

Людмила Ткаченко,
викладач
Коледж інформаційних технологій та землевпорядкування
Національного авіаційного університету (м. Київ)

Фемінітиви є одним із викликів сучасної мови. Деякі вважають, що це

питання моди (наприклад, Ірен Роздобудько), а деякі схиляються до
особливостей української мови у творенні таких слів. Принцип фемінізму
визнано засадничим для нашої мови у «Граматиці» І. Вихованця та
К. Городенської. У науковій літературі нема єдиного визначення цих слів.
Останнім часом у наукових працях надають перевагу терміну фемінітив (за
аналогією до слова інфінітив), він може «існувати в мовленні як потенційне
слово і поступово утверджуватися в ролі термінологічного поняття»[1].
193
 Фемінітиви – це група слів, маркованих граматичним жіночим родом, що
виступають альтернативними до понять чоловічого роду. Тривалий час гостро
виступало питання гендерної нерівності та дискримінації жінок. Завдання ж
фімінітивів – відновити гендерно-лінгвістичну рівність.
У зв’язку з появою нового «Правопису української мови» (2019 р.)
загострилася увага до таких слів. Не всі мовці вбачають у них потребу.
Придивімося до фемінітивів уважніше. Найпродуктивнішим способом їх
творення є панівний в українській мові суфіксальний спосіб (зокрема суфікс –к-
, за допомогою якого утворюється найбільше фемінітивних слів: професорка,
президентка). Переважна більшість такого роду слів в українській мові мали
раніше розмовний відтінок. Фемінітиви утворюються незрідка із суфіксами -
ин-,-иц-,-ес-(-ис-) від чоловічих основ:, філолог – філологиня, ворог – ворогиня,
лектор – лектриса, критик – критикеса. Але в українській мові слова зі
значенням фімінності творяться і несуфіксальним способом – зміною
закінчення (Ярослав – Ярослава, кум – кума) та суплетивно або переміною
кореня слова (дядько –тітка), з допомогою префіксації (ексфігуристка).
Процес творення фемінізмів пройшов довгий і тривалий процес. На думку
філологині Марії Брукс [2], дослідниці фемінітивів, утворення слів за
допомогою суфікса –к-, наприклад, був започаткований ще в дописемний
давньоруський період, а чимало прийшло разом з християнством із грецької
мови (бандуристка, гімнастка, епіграфістка). Пізніше фімінізми знаходимо у
творах Тараса Шевченка (генеральша, титарівна), а в Лесі Українки можна
простежити норму паралельного вживання маскулінітивів та фемінітивів
(поетів – поетес, літераторів – літераторок). У словнику Агатангела
Кримського знаходимо фемінітив виборниця, на сьогодні ми використовуємо
слово виборчиня.
Хоча від більшості назв професій можна утворити форми обох родів, але
роль і місце фемінітивів до кінця остаточно не унормовано, зокрема премʹєрка,
хірургиня, мерка, адвокатка. Фемінітиви ж вчителька, журналістка здавна
існували у мові. Натомість, тільки форму жіночого роду мають назви
низькокваліфікованих занять – праля, кастелянтка, покоївка, домогосподарка,
адже здавна цю роботу виконували тільки жінки.
Мова – акумулятор всіх змін у суспільному, політичному житті. Вона
бере участь у створенні мовної картини дійсності. Найгостріша потреба у
фемінітивах виникає щодо професійної діяльності жінок. Додамо, що в
англійській, французькій, німецькій та інших мовах фемінітиви та гендерно
нейтральні форми вже стали нормою. Франція, до речі, офіційно визнала
фемінітиви для позначення професій (жінка-суддя, жінка- міністр, професорка
та ін.). Вони є принципом рівності всіх людей, мовним вираженням
толерантного світогляду.
Актуальним і відкритим залишається питання, чи приживуться
фемінітиви в українській мові. Все залежатиме від активного чи пасивного їх
вжитку, особливо в ЗМІ, в Інтернет-ресурсах, в публіцистичних та художніх
текстах. Одні швидше ввійдуть до мовного словника, а деякі так ніколи і не

194
займуть свого місця (наприклад, фізикиня чи хімічка). Для цього необхідне
реальне обґрунтування необхідності у функціонуванні таких слів. Чим частіше
будемо користуватися такими лексемами, тим більше таких слів ввійде до
активного словника мовця, а це додаткові права-бонуси для фемінітивів.
З широким масовим використанням фемінізмів увиразнюється
національна специфіка поширення ідей рівних прав і можливостей. Це сприяє
розвитку феміністської антропології, гендерним перетворення в різних країнах,
усвідомленню особливого місця і ролі жінки в суспільстві; дослідженню
фундаментальної і прикладної лінгвістичної гендерології.
Мова міняється, гостро реагуючи на виклики різних епох. Це є
закономірним процесом суспільного розвитку. А українська словесність ніколи
не стояла осторонь, і, мабуть, хибною є думка щодо невиправдано великої
кількості фемінітивів, навпаки, ця тенденція в українській мові є радше
історично закономірною.
Література:
1.Брус М. П. Словотвірна термінологічна база фемінітивної підсистеми української
мови // Лінгвістичні студії : зб. наук. праць. - Донецьк : Донецький національний
університет, 2011. - № 23. С. 17-21.
2.Фемінітиви в українській мові: запозичені неологізми, чи традиційні словотвірні
форми.- Режим доступу: report2018.tilda.ws/blogs/feminyvy

АКТИВІЗАЦІЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ СТУДЕНТІВ

ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Наталія Шкребець,
викладач вищої категорії, викладач-методист
Обласний комунальний заклад «Лозівський вищий коледж мистецтв»
Соціально-економічний розвиток суспільства характеризується високими
вимогами до спеціаліста. Основними рисами випускника вищого навчального
закладу мають бути конкурентоспроможність, володіння комунікативними
навичками, високий рівень загального розвитку, уміння мислити цілісно,
критично, нестандартно, самостійно приймати рішення, виявляти творчий
підхід до розв’язання проблемних ситуацій.
У програмі «Нова українська школа» у поступі до цінностей» цільовим
напрямом освіти сьогодення є «формування нової людини, що володіє
«мисленням вищого порядку», яке має бути креативним (прагнути до
постійного саморозвитку, генерувати нові ідеї та приймати нестандартні
рішення, бути здатним до вибору із численних альтернатив, що пропонує
сучасне життя)...» [2,15].
Активізації творчого потенціалу студентів сприяє використання
інноваційних технологій, запровадження яких не лише значно покращує якість
презентації навчального матеріалу та ефективність його засвоєння студентами,
збагачує зміст освітнього процесу, підвищує мотивацію, створює сприятливі

195
умови для тісної співпраці викладача та студентів, а й розвиває гнучкість,
оригінальність мислення, дозволяє уникати шаблонів у прийнятті рішень.
Використання ігрових елементів на заняттях з української мови розвиває
увагу, пам'ять, злагодженість дій, уміння аналізувати та порівнювати мовні
явища, сприяє глибшому засвоєнню знань, індивідуалізації навчання,
активному формуванню світогляду. У сучасних психолого-педагогічних
дослідженнях гра розглядається як джерело творчих сил, розвитку й
самореалізації.
Систематичне використання рольових ігор забезпечує ефективність у
навчанні, сприяє формуванню умінь і навичок. Застосовую моделювання
різних комунікативних ситуацій, особливо на заняттях з української мови за
професійним спрямуванням. Програємо ситуації: «Знайомство»,
«Поздоровлення», «Співбесіда із роботодавцем», «Виробнича нарада»,
«Перший робочий день» тощо. Під час вивчення теми «Телефонна розмова»
складаємо діалоги: «Начальник – працівник», «Класний керівник – батьки»,
«Студент – студент», «Студент – викладач», «Директор – викладач».
Застосування методів «Перетворення», «Асоціативний диктант»,
«Гронування», «Сенкан», «Вільне письмо» дають можливість показати різні
точки зору на предмет чи подію, розвинути асоціативне мислення, формують
риси творчої особистості.
Нестандартні уроки заслуговують на увагу викладача. Вони розвивають
уміння приймати самостійно рішення та робити вибір, працювати в колективі,
шукати та обробляти інформацію, мислити креативно. Це урок-конкурс, урок-
турнір, урок-КВК, урок-вистава, урок-концерт, урок-прес-конференція, урок-
репортаж, урок-суд, урок-диспут тощо.
На заняттях використовую власні мультимедійні презентації, а також
заохочую студентів до самостійного створення інформаційних презентацій у
програмі Power Point. Це викликає живий інтерес, покращує процес засвоєння
матеріалу, унаочнює пізнання, сприяє розвитку творчих здібностей.
Цікавою формою роботи на уроках української літератури є створення
буктрейлера – короткого відеоролика за мотивами книги, метою якого є
спонукання до прочитання твору. Розповідь про книгу подається в образній,
інтригуючій формі. Таке завдання вимагає самостійної роботи з текстом,
використання базових ІТ-компетенцій, креативного мислення тощо.
Крім того, на заняттях з літератури використовуються й інші форми
роботи. Наприклад, студентам спеціальності «Музичне мистецтво»
пропонується покласти на музику улюблений вірш або дібрати музичний фон
для виконання поезії напам’ять, або зробити аранжування відомої пісні
літературного походження. Студентам спеціальності «Хореографія»
пропонується поставити хореографічну композицію за мотивами твору; а
студентам спеціальності «Декоративно-прикладне мистецтво» – створити
ілюстрацію до твору.
Пошуково-дослідницька діяльність розвиває уміння самостійно
здобувати знання, аналізувати матеріал, критично мислити. Застосовую метод

196
«Фотополювання»: студенти знаходять помилки в транспорті, оголошеннях,
рекламі, магазинних вивісках тощо та фіксують їх. Фотополювання вважається
вдалим, якщо студент надає фото помилки й аналізує його. «Відеополювання»
(за аналогією): студенти знаходять помилки в телеефірах (у новинах, рекламі).
Зібрана колекція «фото- і відеоздобичі» може використовуватися в
майбутньому для гри «Знайди помилку» (студенти повинні знайти та виправити
помилки). Можна також влаштувати змагання між групами або курсами: хто
зможе зібрати більшу та якіснішу колекцію помилок.
Творчі методи «Віршоване правило» та «Віршована загадка» полягають у
тому, що студенти мають завіршувати правило або скласти загадку про будь-
яке мовне явище. Добре, коли реалізація завдання супроводжується
презентацією або ілюстрацією. Цей прийом надає можливість розкрити творчий
потенціал студента, сприяє розвитку ерудиції.
Отже, реалізація сучасного навчально-виховного процесу повинна
здійснюватися із застосуванням інноваційних технологій, оскільки це формує
мотивацію студентів до пізнавальної діяльності, потребу в самопізнанні,
самореалізації та самовдосконаленні, а також сприяє вихованню творчої
особистості, розвитку оригінальності мислення, що, в свою чергу, забезпечує
розвиток високих професійних якостей майбутніх фахівців.

Література:
1.Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді. – К.,
2015//mon.gov.ua
2. Програма «Нова українська школа» у поступі до цінностей: К., 2018. – 40 с.

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Світлана Шморгун,
викладач вищої категорії,
Лозівська філія
Харківського державного автомобільно-дорожнього коледжу

Мова – це важливий чинник соціального, наукового, технічного,

загальнокультурного прогресу, який впливає на становлення та розвиток нації,
держави, та мовнокомунікативної компетентності людини. Комунікативні
вміння людини цінувалися завжди. Сьогодні від уміння спілкуватися залежить
не тільки життєвий успіх окремої людини, а й ефективність діяльності
колективу. Випускник вишу має володіти низкою вмінь i навичок, які дадуть
змогу зорієнтуватися в професійній сфері, допоможуть у підкоренні кар’єрних
вершин.
Першочерговим завданням викладачів української мови ВНЗ є
забезпечувати формування мовленнєво-мовної компетенції студентів,
виробляти в них уміння й навички комунікативно виправдано користуватися

197
засобами мови в різних життєвих ситуаціях, розвивати всі види мовленнєвої
діяльності.
Одним з аспектів розвитку творчої мовної особистості, яка виявляє
високий рівень комунікативної компетенції, є формування таких умінь :
уміння вести діалог із дотриманням вимог мовленнєвого етикету;
уміння усно й письмово відтворювати висловлювання;
уміння створювати тексти в певній композиційній формі.
Особливу увагу на занятті слід зосереджувати на словниковій роботі. Без
постійного використання різноманітних словників неможливо досконало
оволодіти мовою. Доцільно проводити роботу над уточненням і збагаченням
лексикону студентів, бо, маючи обмежений запас слів, часто, не розуміючи
змісту того чи іншого поняття, вони вживають їх у неточному або в
невластивому їм значенні. Крім того, не можна забувати про їхній пасивний
словниковий запас і за допомогою відповідних вправ активізувати його. Не
менш важливо дбати про чистоту мови. Треба, щоб вихованці не надуживали
діалектизмами, не засмічували власне мовлення суржиком.
Важливим засобом розвитку мовлення є і процес написання твору, який
сприяє розвитку культури писемного мовлення студентів, вимагає від них
зосередженості, напруження, мобілізації сил, а отже, привчає їх до акуратності,
культури праці й організованості.
Розвиток комунікативної компетентності студентів на заняттях
української мови дає підстави вивести такі узагальнені підходи до підготовки
комунікативно спроможного випускника вишу, а саме:
створювати оптимальні умови для розвитку комунікативної
компетентності студентів, самореалізації особистості, формування готовності
до успішного входження в соціум;
розвивати вміння комунікативно виправдано використовувати засоби
мови для сприймання й створення висловлювань;
установлювати й підтримувати контакт зі співрозмовниками,
формулювати запитання і чітко відповідати на них;
аргументовано доводити власні думки в дискусіях, дебатах; сприяти
набуттю потрібних навичок для всебічного розвитку мовленнєвої культури
особистості через різні форми позааудиторної роботи;
розвивати творчі здібності студентів, що неодмінно впливає на
вдосконалення їх мовленнєвих умінь і навичок;
моделювати життєво можливі ситуації для розвитку діалогічного
мовлення з метою успішного проектування майбутнього, набуття досвіду
взаємодії з соціумом.
Отже, за правильної організації навчання, добору викладачем
оптимальних методів, прийомів і форм роботи зв’язне мовлення може стати
підґрунтям до формування у студентів стійких мовленнєвих умінь, розвитку
комунікативної компетентності. Досягнути цієї мети – завдання кожного
педагога.
198
 СЕКЦІЯ 3. ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ
ОСОБИСТОСТІ У СУЧАСНОМУ СОЦІУМІ
ВИКОРИСТАННЯ ТВОРЧИХ ІГОР НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ТА ЛІТЕРАТУРИ В 5-Х КЛАСАХ ЯК ОДИН ІЗ МЕТОДІВ РОЗВИТКУ
ВІЛЬНОГО ВОЛОДІННЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
Ніна Бабаєва,
учитель української мови та літератури
Харківської гімназії № 65 Харківської міської ради Харківської області

Сучасна мовна освіта покликана сформувати лінгвістичний світогляд,

певні уявлення про методи наукового пізнання мовної картини, здатність бути
ефективним комунікантом у суспільстві.
В Україні функціонує система безперервної мовної освіти, підкріплена
виваженою мовною політикою держави, спрямованою на досконале володіння
рідною мовою кожним її носієм, обов’язкове оволодіння державною
українською мовою всіма громадянами (незалежно від національності,
віросповідання, сфери суспільно-виробничої діяльності).
Мова необхідна людині як дух народу, його світобачення, оскільки за її
допомогою ми мислимо і спілкуємося. Ці функції мови є соціально найбільш
важливими.
Комунікативну компетентність розглядають як невід’ємний елемент
структури змісту освіти і цілісну систему, що поєднує в собі знання, вміння,
навички, психічні, моральні й поведінкові характеристики людини, які сукупно
забезпечують успішне спілкування, емоційно комфортне середовище для
учасників спілкування, сприяють формуванню впевненого в собі
співрозмовника.
Сучасні тенденції в системі мовної освітньої діяльності пов’язані з
прагненням поєднувати й комбінувати наукові методи, загальнодидактичні та
специфічні методи навчання, що створює міцне підґрунтя для органічного
розвитку української мовної освіти, змодельованої з урахуванням кращих
вітчизняних лінгводидактичних традицій та світової практики навчання мов.
Найважливіше завдання викладача – вирішення проблеми, як допомогти
дитині осягнути саму себе, відчути радість від свого розуму, емоцій, своєї
неповторності, а відтак відповідні відчуття, що дають спілкування зі
словесними шедеврами.
Сучасні тенденції щодо вибору стратегій і тактик формування мовно
комунікативної особистості як основного об’єкта мовної освіти передбачають
пошук ефективних методів, орієнтованих на особистісну й культурологічну
модель організації навчально-виховного процесу з мови; зосередження
особливої уваги на комунікативних методах, методах стимулювання
пізнавальної самостійності й навчальної активності; поєднання
алгоритмізованих методів організації навчальної діяльності з творчо-
розвивальними, ігровими.
199
 У правильно підібраних творчих іграх немає тих, хто програв або виграв,
тут виграють усі. Їх можна проводити на будь-якому етапі уроку, залежно від
бачення вчителя. Це дасть змогу поглибити знання учнів, закріпити вивчений
матеріал, зняти втому, змінити вид роботи.
Організація таких ігор здійснюється педагогом, залежно від уроку та
мети, яку перед собою ставить вчитель. Керуючи грою, вчитель використовує
різноманітні засоби впливу на дітей і сам виконує організаційну роль. Деколи
він стає прямим учасником гри, але, зазвичай, спрямовує гру, підтримує
ініціативу дітей, радіє їхнім перемогам.
Необхідність дотримуватись правил в умовах колективної гри спонукає
кожну дитину співвідносити свої дії з діяльністю інших гравців, сприяє
виникненню спільних інтересів, а тому є важливою умовою формування
суспільних рис у поведінці дітей.
Харків у більшості своїй – російськомовне місто, тому діти можуть
погано знати рідну мову, недостатньо вільно володіти нею, мати певні
труднощі при користуванні нею. Велетні українського слова – Г. Сковорода,
І. Франко, Леся Українка, П.Тичина і багато інших – довели, що можна вільно
володіти кількома мовами (а чи не десятками їх).
Деякі п’ятикласники довго подумки перекладають ту чи іншу фразу
(відповідь на запитання вчителя, висловлення власної думки), тому
соромляться відповідати взагалі. Учні невпевнено себе почувають на уроці, бо
не вміють вільно й правильно володіти рідною мовою, оскільки їхнє оточення
розмовляє іншою. Це одна з головних проблем сьогодні: діти не розмовляють
українською поза класом.
Пропоную кілька ігрових методів, якими користуюся сама на уроках
української мови та літератури в 5-х класах.
Для розвитку побутового мовлення, що сприяє швидкому засвоєнню
повсякденної лексики використовую трьох-чотирьоххвилинне опитування «Як
я провів вихідні», де під час вільної розповіді учнів знімається напруження за
рахунок згадування приємних спогадів, розвивається прагнення більшого (на
перших етапах учні відповідають лише за бажанням, далі підключаються й
інші, бачачи успіхи своїх однокласників).
Розмова на уроках і перервах тільки українською. Учні, які краще
володіють мовою, можуть бути так званими «перекладачами», у цьому випадку
виграють обидва: один може в будь-який момент очікувати на допомогу,
підтримку, інший закріплює вже набуту лексику та розвиває власне мовлення.
Під час декламування учнями напам’ять за їхнім проханням дозволяти
тримати підручник у руках «про всяк випадок». Так учні впевненіше
відчувають себе, якщо підзабув – не розгублено дивитися на клас, а підглянути
і продовжити декламування.
На домашні завдання з літератури часто задаю скласти власні запитання
до тексту, на які відповідають обрані ними ж учні (учитель майже не
втручається в діалог). Цей метод називаємо «Сніжки».

200
 На уроках як мови так і літератури користуємося методом
взаємоперевірки «Ти мені – я тобі» (обмін зошитами з сусідом по парті, де діти
самостійно олівцем виправляють помилки один одному): це можуть бути або
запитання за змістом тексту художнього твору літератури, відповіді на які
мають складатися з одного-двох слів, або ігровий метод контролю прочитаного
учнями твору «Чия це фраза?» (учитель зачитує репліку персонажа твору, учень
повинен написати, кому вона належить), або опитування методикою «Так/Ні»,
де вчитель зачитує мовні визначення, граматичні категорії чи певні факти з
життєвої та творчої діяльності письменника з похибками та без. Вищезгаданий
метод розвиває в учнів увагу, відчуття відповідальності, зосередженість та
пильність, адже від якості перевірки роботи залежить оцінка однокласника.
Великої популярності в наш час набули челенджі (виклик самому собі,
подолання труднощів, зусилля над собою). Беремо цей метод і собі: розмовляти
лише українською дві години (надалі час збільшують) з однокласниками,
батьками, сестрами, братами тощо. Діти, повертаючись з вихідних, проведених
з батьками, діляться тим, що саме вони перемогли батьків, які не протримались
і 20 хвилин (ненароком чи спеціально). Цей вид гри сприяє розвитку
впевненості в собі, збагаченню словникового запасу слів, розвитку уваги за
рахунок слідкування за мовленням опонента і власного.
Працюючи над діалогом про культуру мовлення сучасної молоді, деякі
учні мали зіграти мовленнєву поведінку, протилежну тій, яка їм подобається.
Таким чином було застосовано вправу «Навпаки», що допомогло сформувати
стереотипи позитивної та негативної мовленнєвої поведінки сучасної молоді.
На цьому ж уроці було поставлено за мету формування громадянської
відповідальності підлітка, тобто усвідомлення потреби в спілкуванні рідною
(українською) мовою.
Для з’ясування бажань, потреб учнів непогано було б провести певного
роду анкетування, де дітям необхідно підкреслити ті варіанти які їм близькі: «Я
повинен спілкуватися українською мовою» - «Я надаю спілкуванню
українською мовою», «Я не можу припинити послуговуватися в побуті
російською» - «Я не хочу припинити послуговуватися в побуті російською»,
«Мені потрібно добре вивчити українську мову» - «Я хочу добре вивчити
українську мову», «Я боюся, що мої друзі не будуть спілкуватися українською»
- «Я хотів би, щоб мої друзі спілкувалися українською».
Прагнення вчителів до актуалізації позитивних емоцій на кожному уроці,
безперечно, полегшує працю школярів, допомагає досягнути загальними
зусиллями розумової радості, під час якої діти швидше і краще розуміють
навчальний матеріал, ґрунтовніше запам'ятовують і довше пам'ятають, у них
точнішим стає орієнтування на вимоги вчителя. На таких уроках зростає
самоповага дітей. Чим вищий рівень самоповаги, тим краще людина вирішує
проблеми в навчанні й особистому житті.
Правильний підбір і використання на уроці емоціогенного матеріалу
сприяє підвищенню розумової активності, розвитку в них позитивної
особистісної системи, стосунків у класі. Дидактично корисним на уроці є

201
ілюстрований матеріал (презентації, портрети, схеми, відео, картини, картки),
які подаються відповідно до тематики та інтересів учнів. Позитивний
емоційний фон на уроці створюють також дискусії, тематика яких є актуальною
для учнів, а також практичні заняття, робота в парах, групах, продумані
домашні завдання.
Отже, технологія творчих ігор на уроках є ефективною у формуванні
комунікативної компетентності учнів на уроках української мови й літератури,
бо моделює життєві ситуації, а використання в ній рольових ігор,
інтерактивних технологій сприяє засвоєнню навичок і вмінь, виробленню
цінностей, створенню атмосфери партнерства, співробітництва, взаємодії,
оскільки саме комунікативна компетентність – це категорія, яка своїм змістом
зорієнтована безпосередньо на практичний аспект навчання, бо вона визначає
домінуючу спрямованість навчального процесу.

Література:
1.Андрущенко В. П. Філософія освіти /В. П. Андрущенко, В. С. Лутай // Енциклопедія
освіти/Акад. пед. наук України; головн. ред. В. Г. Кремень. –К.: Юрінком Інтер, 2008. –С. 960–962.
2.Голуб Н.Б., Новосьолова В. І., Шелехова Г. Т., Ярмолюк А. В. Навчання української
мови учнів 5 класу на засадах компетентнісного підходу: посіб. – К.: Видавничий дім «Сам»,
2017. – 144 с.
3.Голуб Н.Б. Формування в учнів 5-7 класів комунікативної компетентності як
ключової і предметної. Київ, 2014. [Електронний ресурс].
4.Гулак І.Є. Шляхи формування комунікативної компетентності учнів у процесі
вивчення української мови і літератури. 2019. [Електронний ресурс].
5.Зайцева Н.П. Формування комунікативної та літературної компетенції учнів на
уроках української мови і літератури. Всеосвіта, 2018. [Електронний ресурс].
6.Зубаль О. Психологічні показники особистісно зорієнтованого уроку. Освіта. UА,
2008. [Електронний ресурс].
7.Іваницька Н.Л. Сучасні тенденції розвитку мовної освіти в Україні, 2015.
[Електронний ресурс]
8.Психологічний супровід як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів.
Методичний посібник. Київ, 2015. [Електронний ресурс].
9.Розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури.
naurok.com.ua [Електронний ресурс].

ПСИ-ТУРИЗМ ЯК ЗАСІБ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

Олена Бабаєва,
канд. геогр. наук, доцент
Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Туристичний бізнес – це сфера, яка постійно розвивається. Одним з

напрямів розвитку сучасного туризму є психологічний туризм (пси-туризм або
psy-туризм).
Психологічний туризм зародився в Україні відносно недавно і на сьогодні
набуває все більшої популярності. Його появу обумовлено швидким ритмом
життя людей, а особливо городян, який постійно тримає їх у напрузі і не
202
дозволяє розслабитися. Такі ознаки великого міста, як шум, стреси, стрімкий
темп життя, негативно впливають не лише на фізичне, а й на психічне здоров’я
мешканців мегаполісів.
Узагальнюючи досить велику кількість визначень пси-туризму, можна
виділити таке: «психічний туризм – це вид туризму, що включає в себе
кваліфікований психологічний супровід з метою особистісного розвитку і
психологічної та емоційної реабілітації споживача турпродукту».
Серед суб’єктів психологічного туризму можна виділити наступні
категорії:
-Туристичні підприємства,
-Психологічні організації,
-Суспільні езотеричні організації, що практикують пси-езо-туризм.
Серед форм пси-туризму найпоширенішими є екологічний туризм у
супроводі психолога; відвідування курортів, які пропонують гостям окрім
відпочинку ще й психотренінги; екскурсійні тури у міському середовищі, які
супроводжуються психологічними тренінгами; відвідування туристами
подієвих та фестивальних заходів психологічної спрямованості.
Виходячи з цих форм, за характером організації пси-тури можна поділити
на такі види, як: активні в природних умовах, стаціонарні та транспортно-
екскурсійні.
Найбільш актуальними та перспективними напрямами психологічного
туризму наразі можна назвати:
-пси-тури для дітей, які, окрім власне відпочинку, включають в себе
різноманітні ігри на розвиток уваги, творчості, креативності, мислення, вміння
поводити себе у колективі тощо;
-тури для колективів організацій та підприємств, що передбачають
професійне навчання, корпоративні тренінги та навчальні програми,
формування професійних мотивацій тощо;
-індивідуальні тури для окремих клієнтів, метою яких є саморозвиток,
керування стресами та конфліктами, сімейна терапія, робота зі страхами тощо.
Таким чином, психологічний туризм – це актуальний та перспективний
напрямок туристичної сфери, який на сьогодні є цікавим як для споживачів
турпродукту, так і для суб’єктів туристичного бізнесу.
Література:
1. Департамент туризму та курортів мінекономрозвитку України [Електронний
ресурс] : [офіційний сайт]. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua/. – Станом на
10.10.2019. – Назва з екрану.
2. Психологічний туризм [Електронний ресурс] : [сайт електронної туристичної
бібліотеки]. – Режим доступу: http://tourlib.net/animation.htm. – Станом на 20.10.2018. –
Назва з екрану.

203
3

THE ROLE OF PSYCHOLOGICAL SUPPORT OF FOREIGN STUDENTS’

INTERCULTURAL ADAPTATION DURING THE FORMATION OF THEIR
ADEQUATE WORLDVIEW IN THE COUNTRY OF STUDY
Alina Borysova,
Cand. of Sciences (Psychology), Associate Professor
Kharkiv State University of Food Technology and Trade
Transformational processes in a modern society, challenges of socio-political
and economic life, reformist trends in the domestic system of higher education
actualize the study of conditions and factors for the development of personal
resources of the viability of all subjects participating in the educational process in a
higher educational institution. Both the teaching staff of educational institutions and
students experience psychological pressure in difficult, rather unpredictable and
constantly changing conditions of the educational process. Students remain a
vulnerable group since modern economic and political transformations in a society,
as well as innovations introduced in the educational sphere are carried out against the
background of the main adaptation process of this period of life, which is the process
of adapting former students to new living conditions.
Globalization processes in the modern world lead to an increase in the number
of students. During the studies, every student should undergo his own life, being in
close contact with other cultures, significantly different from native ones. In
particular, Ukraine annually receives a significant number of foreign students who
come here for rather a long time to get higher education. Each of these students
inevitably goes through the difficult path of “double” adaptation. Firstly, it is
adaptation to the conditions of studies at a particular university, and secondly,
adaptation to the conditions of a new cultural and social environment.
Adaptation of a foreign student to the conditions of a higher educational
institution, like that of any other student, should include:
-professional adaptation as a device to the content, conditions and future results
of the chosen professional activity;
-social and professional adaptation as a tool to the requirements of the society
imposed on the representatives of the chosen profession;
-socio-psychological adaptation as an active or passive instrument to social
environment;
-creation of relationships with other students, teachers and university
administration.
Main results of these processes include the formation of an adequate attitude to
the chosen profession, assimilation of mechanisms, conditions and rules for the
implementation of educational activities directed towards mastering the chosen
specialty. It also presupposes development of independence and a sense of
responsibility for the process and result of vocational training, adaptation to the
educational process in a student group, teaching types of activities, which are new for
the student - scientific, social, organizational, etc. In addition, it is adaptation to new

204
living conditions connected with living in a dormitory, mastering specific "student"
culture with its customs and traditions.
The next aspect of adapting foreign students to the educational environment is
socio-psychological adaptation to a new cultural environment, during which the
students are attracted to the customs, traditions, norms and values inherent in the
culture of the country of study. At the same time, they adapt to cultural
characteristics, carriers of which are students from other countries who also came to
Ukraine to receive higher education. Therefore, it is worth saying that the second
component of foreign students’ adaptation to the learning environment is intercultural
adaptation – creation of his socio-psychological well-being in a multinational
environment among the carriers of a large number of different national cultures. In
the process of intercultural adaptation, which takes place throughout the entire period
of study, foreign students should receive both the ability to survive and passively
adapt to a new society, and develop the ability to actively work and creatively build
their own life paths towards continuous personal, professional growth and self-
realization.
The “worldview” category is an extremely important psychological category
for understanding the essence of the processes occurring in the psyche of a foreign
student during his stay in the country of study.
Today, the worldview is defined as an integral multi-level system of ideas
about the world, other people, about himself and his activities. This education
includes cognitive, emotional and motivational components representing the system
of human relationships with the world and himself, which are realized during his life
activities. The worldview combines ideas about the external and internal world,
realized in the value, semantic, spatial, temporal and objective worldview. The
worldview components can be differently realized and actualized by a person in
various life situations. The concept of the worldview most fully reflects the features
of person’s attitude to the world, defines both the content of the human mental life
and his life path as a whole.
Formation and transformation of the worldview takes place in the process of
human interaction with the environment (social, subject, natural), in the process of
human cognition of objective reality, comprehension of important life situations,
perspectives and life choices made, self-knowledge and cognition of people around.
The worldview of a foreign student gradually transforms in the process of
intercultural adaptation. On the other hand, it is likely that the features of the initially
existing worldview are an important factor in adaptation, which determine success of
the professional formation, personal development and mental well-being of a foreign
student in the country of study.
An important purpose of the university activities in psychological support of
the process of foreign students’ adaptation to new socio-economic conditions in
another country among the carriers of numerous national cultures is the formation of
an adequate worldview as a psychological resource for full-value personal and
professional development during study.

205
 Achievement of this purpose requires solution of theoretical, methodological
and purely practical problems:
- determine and justify the system of components and indicators of foreign
students’ worldview, implement it in designing methodology and selecting a set of
appropriate methods for psychological diagnostics;
- identify ethnic characteristics, structures, types, personal and behavioral
correlates of foreign students’ worldview, assess their relationship with the success in
the process of intercultural adaptation and determine characteristics of an adequate
worldview regarding the success of adaptation;
- identify the mechanisms and content of the process of transforming foreign
students’ worldview during intercultural adaptation in the country of study;
- substantiate, develop and implement the system of corrective developmental
impacts aimed at optimizing the worldview of foreign students to promote their
psychological well-being and the success of intercultural adaptation in the picture of
educating.
Література:
1. Серкин В.П. Структура и функции образа мира в практической деятельности :
дис... д-ра психол. наук: 19.00.03 / В.П. Серкин. – М., 2005. – 352 с.
2. Ал Дафар Абд Ал Барі М.Мадхі Психологічні особливості розвитку образу світу у
студентів Іраку та України : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07 / Ал Дафар Абд Ал М.
Мадхі. – О., 2011. – 287 с.
3. Lysgaard S. Adjustment in a foreign society : Norwegian Fulbright grantees visiting the
United States / S. Lysgaard // International Social Science Bulletin. – 1955. – № 7. – P. 45—51.
4. Ward C. Crossing Cultures : The relationship between psychological and sociocultural
dimesions of cross-cultural settings / C. Ward, A. Kennedy // Asian contributions in cross-cultural
psychology. – New Dehli (India) : Sage, 1996. – Р. 289–306.

ПОЄДНАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ І ТРАДИЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ
ЕФЕКТИВНОСТІ УРОКУ ТА ЯКОСТІ ЗНАНЬ
(за творчістю В.Винниченка)

Тетяна Велика,
вчитель української мови та літератури
Харківської спеціалізованої школи I-III ступенів №162

Володимир Винниченко – один із фундаторів української модерної

літератури, без якого неможливо скласти об’єктивне уявлення про весь
літературно-мистецький процес в Україні початку XX ст. Разом з тим
особистість В. Винниченка і як письменника, і як громадського та політичного
діяча зіткана з суцільних протиріч, що на питання Ю. Тищенка «Хто такий
Винниченко?» в майбутньому дало підставу мати широкий діапазон
узагальнювальних позитивних і негативних відповідей.
В. Винниченко прийшов в українську літературу на межі століть
репрезентантом її особливостей і пошуків у річищі модерністського

206
спрямування, коли багато мовилося про кризу в західно-європейській
літературі, а вітчизняний побутово-етнографічний (народницький), соціально-
критичний реалізм вичерпав себе як змістово, так і формотворчо. На зміну його
базовому постулату про завдання мистецтва зображувати (або імітувати життя)
згідно з суспільними обов’язками і покликанням виступили «інтуїтивні,
сугестивні моделі – нова «філософія життя» в її різних модерних
трансформаціях» запереченням «строго логізованих художніх метнодологій».
Оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник» вперше опубліковано в
«Літературно-науковому віснику». Улюбленець кількох поколінь юних читачів
- і то не лише українських, оскільки оповідання перекладалося й на інші мови, -
- Федько впевнено зайняв місце поруч з Томом Сойєром, Гаврошем,
П’ятнадцятирічним капітаном. Перше знайомство читачів з цим відчайдухом
відбулося ще 1912 року, коли оповідання про нього з’явилося друком на
сторінках київської газети «Рада». Винниченкові тоді було тридцять два роки і
мешкав він далеко від України — у Франції. Як літературний персонаж
Федько-халамидник має французьку «прописку». Оповідання «Федько-
халамидник» із багатьох поглядів є твором автобіографічним. Збереглися
записані дружиною Винниченка спогади його матері, в яких є деталі, які
знаходимо і в оповіданні. Наприклад, згадки про те, як Володимир тримав
сусідських дітей «трохи в терорі» (порівняйте із забавами Федька, який вдає із
себе Солов’я-Розбійника). Федьків батько — працівник друкарні — у родині
Винниченків друкарем був старший брат Володимира… Та й довкілля,
змальоване письменником, дуже нагадує Єлисаветград часів його дитинства.
Проте найголовніше, мабуть, те, що своєму героєві В. Винниченко віддав
чимало власних рис…
Тема уроку: Суд над героями оповідання В.Винниченка «Федько -
халамидник». Щедрий на добро внутрішній світ хлопчика.
Мета уроку: вчитися характеризувати героїв твору, висловлювати
ставлення до зображуваного; розвивати зв’язне мовлення, пам’ять, логічне
мислення, артистизм; виховувати порядних, чесних людей, які вміють
постояти за себе.
Тип уроку – нестандартний (суд над героями твору).
Обладнання: презентація, проектор, мультимедійна дошка, портрет
письменника, малюнки учнів до твору, тлумачні словники, картки з
прислів’ями, суддівський реквізит.
Хід уроку
Гляди, не забудь: людиною будь.
Народна мудрість
І. Організаційний момент.
ІІ. Перевірка домашнього завдання.
ІІІ. Суд над героями твору.
1. Вступне слово вчителя. Епіграф.
«Не судіть, то й не судимі будете», – говорить народна мудрість. Але
іноді треба дати правову оцінку певних дій, розібратися, хто винен у тому, що

207
сталося. Навіть є професії, пов’язані з судом. Були ви колись у суді? Тоді у вас
є унікальна можливість не тільки побачити суд, а й самим бути учасником
процесу: прокурором, адвокатом, учасником суду присяжних.
Учитель одягає cуддівську мантію й виголошує:
«Слухається цивільна справа Федька-халамидника, який звинувачується
в тому, що зіштовхнув Толю на крижину. Це призвело до нещасного випадку.
Є щиросердне зізнання Федька».
2. «Довідкове бюро»: робота з тлумачним словником: авангард,
альтруїст, адвокат.
Проблемне запитання. На уроці нам треба з’ясувати, чи можна
назвати Федька альтруїстом?
3. «Озвуч німий фільм». Показ епізоду – початок кінострічки «Казка
про втрачений час». Завдання учнів – переглянути епізод без звуку та
зрозуміти, чию родину показано. Скласти діалог сина з матір’ю – робота в парі.
Суддя. До нас потрапило відео. Треба розшифрувати його. У залі
працюють експерти (учні). Суд присяжних скаже, чи вірять вони, що на відео
наші головні герої.( Робота в групі).
Суддя. Отже, підсумуйте, які відносини були в родині Толі.
4. «Слідчий експеримент»- інсценізація уривка твору - робота в групі.
Суддя. Давайте поглянемо, які відносини були в родині Федька.
Інсценізація.
Батько. Ти лазив з Толею драть горобців?
Федько. Лазив.
Батько. Ти порвав йому штанці?
Федько. Він сам порвав. Не вміє лазити, а береться. Хай не лізе.
Мати. Та як ти смієш так говорити? То дитина благородна, ніжна, а ти,
мужиченя, з ним так, як із Стьопкою. Та через тебе нас з кватири виженуть...
Щоб ти не смів підходити до нього, мурло ти репане. З свинопасами тобі
гратись, а не з благородними дітьми. Нещастячко ти моє! І за що мене Бог
покарав такою сибірякою... А батько нічого йому не скаже, роби, синку, що
хочеш, бий дітей, хай нас виженуть з кватири...
(Батько мовчить і хмуро дивиться у вікно.)
Мати. Пожильці їм знесуть плату за квартири, мужики за землю грошей
привезуть, їх ніхто не вижене з квартири, хоч би Толя як обидив Федька.
Батько. Скидай, сучий сину, штани! (Грізно звертається батько до Федька.
Федько спідлоба дивиться на тата.)
Федько. За віщо? ( Ледве чутно питає.)
Батько. За те, що водишся з благородними дітьми. Я тобі, паршивцю,
скільки раз казав: не смій з панами водитися. Не кумпанія вони тобі.
Федько. Та я з ним не водюсь, він сам лізе.
Батько. Жени його під три чорти од себе... яка він тобі кумпанія?.. Лягай!
(Федько лягає).
5.Виступи учнів з характеристикою хлопців - робота в групах за
варіантами.

208
 Слово надається групі прокурора та його помічникам - І варіант, групі
адвоката та його помічникам - ІІ варіант.
-Хто ж такий Федько? І в чому його постійно звинувачували?
-Чи є свідки? (Хто може підтвердити цитатою сказане?)
-Яке право хлопця порушене?
6. Вибіркове читання.
-Хто ж такий Толя? Розповісти про нього, зачитуючи цитати.
7. Робота біля дошки. Розподілити на дві колонки слова до
характеристики хлопців, дібрати антоніми
Федько Толя
Добрий, егоїст, активний, відкритий, підлий, життєрадісний.
- Доповнити колонки словами, що характеризують героїв.
Суд оголошує перерву. .
8. «Останнє слово» - Виступи учнів у ролі Толі, Федька, батьків.
- Чи усвідомив Толя свою провину?
9. «Займи позицію»: Чи винен Толя? Чи винен Федько? Батьки? Як би
ви вчинили, якби були батьками Федька? (Висловлення думок.)
Суд присяжних має обміркувати інформацію та проголосувати.
- Сьогодні рішення виносить не суддя, а присяжні. Вирок оголошують
присяжні…
10.Міні-диспут «Бити чи не бити дітей? Ось у чому питання.»
ІV. Підсумок уроку.
- Які моральні уроки можемо винести з даного твору?
- Яка людина могла вирости з Федька? З Толі?
- Чи можна назвати Федька альтруїстом?
- Як ви розумієте прислів’я, яке є епіграфом нашого уроку?
Гляди, не забудь: людиною будь.
Техніка безпеки на водоймах:
- Які ви знаєте правила поведінки на водоймах у зимовий та літній час?
- Як себе повинні вести діти й дорослі в родині?
V. Інформація про домашнє завдання.
Скласти основні заповіді ідеальної родини (прозою чи у формі вірша) або
написати лист одному з героїв оповідання «Федько-халамидник»
В.Винниченка.
Література:
1. Українська література. 5-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних
закладів. – К.: Освіта, 2013 зі змінами, затвердженими наказом МОН України від 07.06.2017
№804.
2. Воєвода З.Я., Скоб’як Г.О. Українська література. Книга для вчителя: календарне
планування та розробки уроків. 6 клас. – К. : Грамота, 2006.
3. Дмитренко М. Прислів’я та приказки. – К.: Народознавство, 2000.
4. Голик О., Яровенко Т. Володимир Винниченко: Шкільна парадигма. Навчально-
методичний посібник – Кіровоград, 2015.- 192 с.

209
 ГОСТИННІСТЬ ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
ОБСЛУГОВУВАННЯ ТУРИСТІВ

Наталя Вольфсон-Гаршина
Викладач
Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

В сучасних умовах готель - це підприємство, призначене для сервісного

обслуговування громадян, а також індивідуальних туристів організованих груп.
Слід зазначити, що індустрія гостинності історично сформувалася і виросла з
сектора засобів розміщення, представленого різними типами готельних
підприємств.
Гостинність - це одне з понять цивілізації, яке завдяки прогресу і часу
перетворилася на потужну індустрію, в якій працюють мільйони професіоналів,
створюючи все краще для споживачів послуг (туристів). Індустрія гостинності
включає в себе різні сфери діяльності людей - туризм, відпочинок, розваги,
готельний і ресторанний бізнес, громадське харчування, екскурсійну діяльність,
організацію виставок і проведення різних наукових конференцій.
Таким чином, індустрія гостинності - це комплексна сфера діяльності
працівників, які відповідають будь-які запити і бажання туристів.
Відповідальність за гостинність персоналу несе не тільки керівництво, а й
сам персонал, кожен працівник, при цьому однією з найбільш важливих їх
обов'язків є підтримка сприятливої обстановки в готелі. Важливо чітке і
неухильне виконання будь-яких побажань і запитів гостей.
Не можна переносити свій емоційний стан на колег, виявляти особисту
неприязнь, і тим більше це не повинно торкнутися клієнта. Є робота, яку треба
виконувати якісно, все інше вторинне. Питання професійної етики стосуються
всіх категорій працівників без винятку. Як правило, переважна частина
працівників приходить з різним ступенем професійної підготовки.
В даний час для кваліфікованої роботи в індустрії гостинності крім
технологічної підготовки, знань в області готельного бізнесу необхідна
відповідна психологічна підготовка, володіння питаннями міжособистісного
спілкування.
Все більшого значення набувають такі особистісні якості працівника, як
комунікабельність, орієнтація на досягнення результату, відповідальність,
здатність до навчання, здатність планувати роботу, стресостійкість, вміння
працювати в команді, акуратність, уважність, лояльність, уникнення
конфліктів. Однак більшість організацій в готельному сервісі не приділяють
належної уваги ролі персоналу в оцінці його професійних знань і умінь,
життєвий і виробничий досвід, так само важливу роль має і психологічний тип
особистості.
У спілкуванні беруть участь дві людини, отже, в ньому реалізуються і два
відносини - відношення до партнера (клієнта) і ставлення до себе.
Ставлення до клієнта. Відносно працівника до клієнта, з якого випливає
все інше, повинні виявлятися:
210
 - повага (яке можна виразити словами: ви важливі для мене, і ви стоїте
того, щоб я відклав все інше заради вас; ви заслуговуєте моєї уваги);
- увагу (я бачу вас і тільки вас, і ви цікаві мені, бо я помічаю навіть тонкі
руху вашої думки і почуття і відповідаю на них розумінням);
- розуміння (мені зрозумілі ваші переживання і бажання; я точно знаю,
чого ви хочете і що вас турбує, і ми маємо на увазі одне і те ж, бо я приймаю
вас з усіма вашими особливостями);
- прийняття (я визнаю ваше право бути таким, яким ви є; як людина ви
гідні моєї поваги; як гість можете розраховувати на задоволення ваших бажань
і дозвіл ваших турбот;
- дружелюбність (я спочатку розташований до вас; я сприймаю вас як
приємного і хорошого людини; я радий нашій зустрічі, мені приносить
задоволення допомогти вам почувати себе комфортно);
- допомога (я продовжую ваші бажання діями по їх виконанню; я допомагаю
вам зробити що-небудь, що для вас зараз необхідно; я роблю для вас це).
Ставлення до себе, без якого неможливо любити цей світ, - це любов до
себе, яка проявляється в наступному:
- задоволення від своєї справи (мені подобається те, що я роблю, мені це
цікаво; моя робота робить моє життя насиченою і повною);
- прийняття себе (мені подобається, як я виглядаю і яким є в моїй справі;
у мене добре виходить робота, а з тим, що не виходить, я знаю, як впоратися);
- стабільна висока самооцінка (я знаю собі ціну і впевнений в ній; я
заслуговую поваги і тому маю право на помилки; я поважаю сам себе, мені
немає потреби доводити іншим, що я хороший, я - це я, і всі тут).
Ставлення гостя до готелю багато в чому залежить від настрою
працівників. Керівникам слід проводити внутрішній маркетинг, розробляти
системи підтримки і винагороди працівників за високу якість обслуговування,
регулярно оцінюючи ступінь їх задоволеності. Якщо керівництво готелю надає
їм допомогу у вирішенні життєвих проблем, ступінь їх задоволення роботою
підвищується.
Кожна організація зацікавлена в підтримці свого хорошого іміджу і в
отриманні гідного прибутку. Ці та інші загальні цілі організації безпосередньо
залежать від роботи персоналу, який здійснює якісну роботу з клієнтами,
залишаючи у них загальне позитивне враження про відпочинок.
Література:
1. Законы гостеприимства или карьера в сфере туризма [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://www.jobway.ru/articles/?id=172
2. Зікеєва С. Г. Упровадження європейських норм і стандартів у діяльність готельних
підприємств / С. Г. Зікеєва // Економіка і менеджмент культури. Науковий журнал. – 2014. –
№ 1. – С. 104 – 110
3. Уніфіковані технології готельних послуг : навч. посібник / За ред.
В. К. Федорченка; Л. Г. Лук’янова, Т. Т. Дорошенко, Т. М.Мініч. – К. : Вища школа,
2012. – 237 с.
4. Уокер Дж. Р. Управление гостеприимством. / Джон Р. Уокер; пер. с англ. [В. Н.
Егорова]. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006.

211
 ПСИХОЛОГІЯ В ЗАКЛАДАХ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

Наталя Вольфсон-Гаршина
викладач
Кирило Гібкін
студент
Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Сучасна психологічна наука включає ряд галузей, що мають свої

специфічні завдання і практичне застосування.
До найважливіших галузей психології відносять такі: загальна
психологія, психологія праці (психологія обслуговуючої діяльності), соціальна
психологія, інженерна психологія, педагогічна психологія та ін.
Психологія ресторанного сервісу - також одна з галузей прикладної
психології. У сфері ресторанного сервісу загальні закономірності психології
мають своєрідну забарвлення. Так, спілкування обслуговуючого персоналу
ресторану з відвідувачами характеризується особливостями, які відсутні як в
трудовому колективі заводу, так і в колі сім'ї. Тому для розуміння поведінки
людини, що виступає в ролі гостя ресторану, працівникові ресторану мало
знати тільки загальну психологію, йому необхідні повні відомості про
психологію процесу обслуговування відвідувача.
Завдання психології ресторанного сервісу включають в себе: розробку
методів впливу на гостя для стимулювання здійснення замовлення; вивчення
потреб гостей, якими вони керуються при відвідуванні ресторану; вивчення
попиту на різні страви в залежності від статі, віку та індивідуальних
особливостей гостей.
Таким чином, можна дати наступне визначення психології ресторанного
сервісу. Під психологією ресторанного сервісу слід розуміти галузь
психологічної науки, яка вивчає як особливості і роль психічних явищ в
обслуговуючої діяльності працівників ресторану, так і особливості поведінки
гостей ресторану.
Знання психології ресторанного сервісу допоможе офіціантам ресторану:
зрозуміти поведінку гостей для вибору найкращого варіанту (способу) їх
обслуговування; пізнати свій внутрішній світ з метою свідомого регулювання
своєї поведінки; розібратися в поведінці колег для надання їм при необхідності
психологічної допомоги та підтримки.
Знання психології ресторанного сервісу вкрай необхідно перш за все
офіціантові, бармену, метрдотелю, оскільки їх діяльність характеризується
великою психологічним змістом. Дійсно, успішне обслуговування багато в
чому залежить, наприклад, від уміння офіціанта зрозуміти індивідуально-
психологічні особливості і розпізнати стан гостя, такий підхід допоможе
офіціантові вибрати найкращу тактику його обслуговування.
Вельми цікавий матеріал американських психологів про стилях життя
споживачів, у тому числі і відвідувачів ресторанів. Як відомо, люди

212
відрізняються один від одного різним стилем життя, зокрема тим, як вони
витрачають час і гроші, як проводять і організовують своє дозвілля. Стиль
життя характеризує також їх інтереси, уподобання та погляди, а також те, які
послуги і товари вони будуть купувати як клієнти. Знання стилю життя
дозволяє зрозуміти і змоделювати споживчу поведінку різних відвідувачів,
допомагає розробляти оригінальні концепції ресторанів.
Як вважають психологи, свідомість - це притаманна лише людині форма
психічного відображення дійсності. Воно формується в процесі його
повсякденної діяльності і вдосконалюється при обміні думками і почуттями з
іншими людьми. Свідомість має соціальну природу. Та й не може бути інакше,
адже людина живе в суспільстві серед людей, і в його свідомості відбиваються
суспільні явища і події. Тут дуже важлива позиція, яку займає людина. У
позиції особистості знаходять своє відображення її відносини до матеріальних
умов життя, іншим людям, собі, своїх обов'язків. У цих відносинах
проявляються, зокрема, моральне обличчя особистості, рівень її культури. Так,
наприклад, одне й те саме явище (предмет) в свідомості різних людей в силу
відмінності їх позицій відбивається неоднаково і викликає у них різну оцінку.
Отже, ресторан - це живий організм зі своїми психологічними
особливостями і механізмами. Як зізнаються багато, робота в ресторані є
приголомшливою школою життя, що дозволяє згодом вільно спілкуватися з
людьми, навчитися з легкістю встановлювати контакт з представниками різних
професій і соціальних субкультур, розпізнавати ті чи інші психологічні
особливості людей за короткий час
Література
1.Психологические типы людей [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://fratelli-
restaurant.com/2012371566-psihologicheskie-tipy-gostey.aspx
2.Психология [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://ru.wikipedia.org/wiki/Психология
3.Стаценко В. В. Главная технология успеха ресторанного бизнеса. – Херсон: Олди-
плюс, 2002. – 546 с.
4.Федцов В. Г. Культура ресторанного обслуживания: учебное пособие. – М. Дашков
и К, 2009. – 248 с.

ФИЛОСОФСКО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ ЛИЧНОСТИ В

УСЛОВИЯХ ИНФОРМАТИЗАЦИИ СОВРЕМЕННОГО ОБЩЕСТВА
Виктория Диденко
Преподаватель
Харьковский национальный медицинский университет
С какими проблемами сталкиваются каждый индивидуум в условиях
современного социума? Какие задачи ставят перед собой социальная
философия и психология в условиях тотальной урбанизации и информатизации
общества?
Наиболее актуальной задачей современной социальной философии
является осмысление содержания общественных процессов и изменений,
213
выявление источников и механизмов, детерминирующих социальную
деятельность людей. Социализация индивидуума является одним из
основополагающих процессов, когда сливается во единое индивидуальное и
целое – общество и человек, и в то же время возникает то уникальное, что
движет вперед мировую историю, позволяет человечеству переходить на
новую, качественную ступень эволюции. Процесс социализации – это основной
вопрос репродукции человеческой сущности, духовно здорового общества и
конкретной полноценной личности. Сохраненность человеческого вида,
передача культурных ценностей новым поколениям, утверждение и
становление человека как полноценного члена общества, к которому он
принадлежит – это лишь неполный перечень проблем, который охватывает
социально-философская проблема социализации.
Социализация является основным путем формирования личности,
фундаментом ее последующего развития и совершенствования. Этот процесс
обусловлен, с одной стороны предпочтениями индивида, его личностной
уникальностью, деятельностными включениями в различные сферы
общественной жизни. С другой стороны, само социальное устройство призвано
дать возможность человеку найти свое место в обществе, создать условия для
осознания и реализации своего внутреннего потенциала. В любом обществе
особое значение приобретает конкретно-исторический анализ социализации, ее
содержания и особенностей [1]. Высокий динамизм социальных изменений в
Украине в ХХI в. делает эту задачу актуальной.
Термин «социализация» стал активно использоваться в обозначении
процесса становления и развития личности с конца XIX века (Ф. Гиддингс, Э.
Дюркгейм, Г. Тард и др.). В это время теории социализации строились на
подходах к рассмотрению роли объективного и субъективного факторов
социализации, к определению приоритета индивидуального или общественного
в становлении личности.
Первый подход предполагает пассивную позицию человека, а саму
социализацию рассматривает как процесс его адаптации к обществу, которое
формирует каждого своего представителя в соответствии с присущей ему
культурой. Этот подход может быть также назван субъект-объективным [2].
Его основателями считаются французские ученые Э. Дюркгейм и Т. Парсонс.
В основе социализации, по Т. Парсонсу, лежат функциональные формы
зависимости социальной системы и пяти основных сред ее функционирования:
высшей реальности, культурной системы, системы личности, поведенческого
организма и физико-органической среды. В данном аспекте можно увидеть два
основных смысловых значения социализации. Во-первых, социализация,
практически отождествляясь с адаптацией, выступает как функция и
необходимое условие возникновения самодостаточности общества. Во-вторых,
социализация лежит в основе анализа Т. Парсонсом отношений системы
общества к системе личности [6, с. 104]. Процесс же социализации можно
считать основным. Таким образом, в первом случае структурно-
функциональный анализ фактически уравнивает социализацию и адаптацию со

214
стабильным существованием и развитием общества, с его постоянным
воспроизведением как системы, а во втором пытается найти органико-
культурные основания закрепления человека в социальной среде, при
соотношении социальных ролей, которые он выполняет с регулятивными
нормами и общественными ценностями.
Основой рассмотрения человека как субъекта социализации можно
считать психологические концепции американских ученых Ч.Х. Кули, У.И.
Томаса и Ф. Знанецкого, Дж.Г. Мида. Чарльз Кули, автор теории «зеркального
Я» и теории малых групп, считал, что индивидуальное «Я» приобретает
социальное качество в коммуникациях, в межличностном общении внутри
первичной группы (семьи, группы сверстников, других социальных группах ),
т.е. в процессе взаимодействия индивидуальных и групповых субъектов [3, С.
115]. Джордж Герберт Мид, разрабатывая направление, получившее название
символического интеракционизма, утверждает, что «социальный индивид»
является источником движения и развития общества. [5, С. 54]. Иным образом
видеться сущность социализации в гуманистической психологии,
представителями которой являются А. Оллпорт, А. Маслоу, К. Роджерс и др.
По их мнению субъект рассматривается как самостановящаяся и
саморазвивающаяся система, как продукт собственного самовоспитания [4, С.
211].
Со своей точки зрения отмечу, что на процесс развития и становления
личности в обществе влияет целый комплекс различных факторов: как среда,
так и субъективных. Социализация представляет собой диалектический
процесс, в котором взаимодействуют динамика пассивной и активной позиции
человека. Пассивной – он усваивает нормы и является объектом социальных
отношений; активной – он воспроизводит этот опыт и выступает субъектом
социальных отношений; и активно-пассивную позицию личности как
достижение и развитие у человека способности к интеграции субъект-
объектных отношений, а именно нахождение того варианта жизнедеятельности,
при котором человек как «принимает» все то, что выработано и вырабатывается
в данной социальной среде, так активно самореализует себя в обществе. В
данном контексте, считаю что формирование индивида как ячейки общества и
его субъективное развитие это два разных процесса.
Социализация это непрерывный процесс взаимодействия личности и
социальной среды, в ходе которого происходит развитие и становление
человека как объекта социальных отношений и как активного субъекта
общественной деятельности, посредством приобретения социально-
необходимых знаний, умений и навыков для воплощения различных
социальных ролей и функций. Главным критерием успешной социализации
является утверждение человека в качестве полноправного и полноценного
члена общества, к которому он принадлежит через самореализацию личности с
учетом ее индивидуальных особенностей, внутренних потребностей.
Современный процесс социализации личности протекает под влиянием
множества факторов, взаимообусловленных между собой, которые порождают

215
проблемы на ее разных уровнях. Эти ступени в данной работе будут
обозначены как макро-уровень, средний уровень и микро-уровнь.
К факторам макро-уровня можно отнести процессы, происходящие в
мире, взятые в глобальном масштабе. Они ознаменованы резким переходом к
новой техно-информационной формации, порождающей конкуренцию
социальных идеалов и идентичностей прежнего времени и еще не вполне
сформировавшихся идентичностей нового времени, что негативно сказывается
на процессе социализации в целом. Глобализация, интеграция, информатизация
– именно эти понятия ложатся в основу социального существования людей.
Они охватывают внутренний ментальный мир всего общества и каждого
отдельного человека. Мы оперируем этими понятиями, пишем о них, говорим
об их негативных и положительных эффектах, но большинство из нас весьма
смутно представляют семантический смысл этих явлений. Во многом это
связано с тем, что формирование общества инновационного типа идет такими
темпами, что характер происходящих трансформаций не дает возможности
прогнозирования последствий этих нововведений. Современный человек
просто не успевает осознавать свершившиеся в обществе изменения, а их
стремительное укоренение не дает возможности не только их внутренне
перенять, т.е. интериоризировать, но и увидеть свое место в новой социальной
структуре. В результате многие современные люди находятся в состоянии
экзистенциального вакуума, они ценностно-дезориентированы и потеряны в
современном информационном пространстве. Происходит расшатывание основ
стабильности человеческого бытия, а социальную сферу характеризуют
состояния «брожения», массовой потерянности, неуверенности, повышенной
тревожности.
Данные обстоятельства обусловливают проблемы на «среднем» уровне,
связанном со спецификой функционирования современных институтов
социализации. Как уже было отмечено выше, основу процесса социализации
составляет диалектическое единство активного и пассивного, субъективного и
объективного ее аспектов. На каждой последующей стадии социализации это
соотношение выглядит иначе, чем на предыдущей, но доля активного начала,
субъективного аспекта человека должна постоянно увеличиваться. В идеальных
условиях успешно социализированная личность представляет собой человека,
который четко установил связь своих потребностей (что мне нужно от
общества) и своих способностей (что я могу делать сам и отдавать обществу) и
имеет возможность «дистанцироваться» от социальной среды, поскольку он
становится самодостаточным, самоосознанным. Зрелая, успешно
социализированная личность стремится жить собственной жизнью, не только
отдавая себя обществу, но и реализовывая себя в разных формах жизни
индивидуальным, именно ей присущим образом, соответствующим ее
способностям и особенностям.
В этом отношении объективные обстоятельства современной реальности
как никогда за всю историю существования человечества способствуют этому.
Современное общество выдвигает личность человека на вершину социального

216
пьедестала. Новому поколению поручена роль творца новых социальных,
духовных, нравственных ценностей. Именно сегодняшняя молодежь
«содержательно наполняет» новую эпоху особым миропониманием,
мировоззрением, творит новые архетипы сознания будущих поколений,
разрабатывает оригинальные траектории социальной адаптации в постоянно
меняющейся среде, которые со временем укоренятся в обществе и станут
ведущими ориентирами жизнедеятельности людей. В этих условиях создана
благодатная почва для развития и утверждения собственной индивидуальности,
неповторимости.
«Обособление» человека от общества в современных информационных
условиях гипертрофируется, что порождает диалектическое противоречие. Оно
связано с действительным «обособлением» и практически безнадежной потерей
духовной связи с предыдущими поколениями, но с другой стороны мы
наблюдаем процесс массового «обобществления». Человек стремится к
объединению, к включению себя в общество, но не в общество в его
традиционном понимании, а в сообщество, а, точнее, в сообщества, имеющие
информационную природу. Я не побоюсь утверждать, что к настоящему
времени уже практически произошла замена традиционных институтов
социализации такими виртуальными информационными сообществами. Это
касается даже института семьи. Утрата традиционных нравственных
ориентиров и дискретность в социальной преемственности, доводящая до
полного отрицания духовного опыта прошлых поколений, превращает
традиционное общество в некое информационное поле, различные сегменты
которого воплощаются для индивида в социализирующие институты –
информационные сообщества. Подтверждением данному тезису служат
статистические социологические исследования, констатирующие факты
возрастания количества проводимого свободного и рабочего времени (как
взрослым населением, так и детьми и подростками) в социальных сетях[7], по
своей природе имеющих скорее мистифицированный, нежели реальный
социальный характер.
Все это видео к изменению самого понятия общения на макро уровне,
представляющем становление и развитие конкретной личности в трех основных
ее сферах: деятельности, общения и самосознания.
Современное объединение человека в сообщества напоминает
исторический факт объединения древнейших людей в племена, только это
объединение носило стихийный, неосознанный характер, продиктованный
инстинктами самосохранения. Первобытные люди пассивно подчинялись
требованиям вожака и стаи для выживания. В современном обществе также
превалирует стратегия тоталитарного адаптивного поведения, основанная на
пассивном принятии целей и ценностных ориентаций группы, тем более что
этих виртуальных групп существует огромное множество, что дает такие же
бесчисленные возможности варьирования в них. Пассивный аспект
социализации в этом отношении проявляется еще и в том, что адаптивное
поведение человека в сообществах больше напоминает «слепую веру», нежели

217
осознанный конформизм. Хаос, анархия в большинстве социальных сфер и
традиционных институтах социализации, отсутствие возможности видения
перспектив собственной жизнедеятельности опускают современного человека
до ступени первобытного существования, когда люди в силу ограниченности
развития придумывали объяснения необъяснимому, нарушающему
стабильность их существования. В в древности люди придумали долгов и
верили в них,мы верим в мифологизированные идеалы и слоганы. Под их
влиянием, становясь объектами манипулирования, мы осуществляем
спонтанное, порой неосознанное поведение, мало напоминающее активную
целенаправленную деятельность, направленную на включение в сферу
реальных общественных отношений. В этом плане процесс социализации
теряет еще одну из своих функций – обеспечение становления человека как
субъекта общественной деятельности, субъекта труда и общения.
Проблема увеличения доли виртуального общения по сравнению с
общением реальным достаточно широко описана в научной литературе [1; 2; 7].
Любая деятельность ведет к социализации, расширению контактов,
приобретению необходимых навыков. Именно в процессе реального общения
происходит обмен информацией, опытом, способностями, умениями,
навыками, а также результатами деятельности, что является необходимым и
всеобщим условием и фактором не только социализации и социальной
адаптации человека, но и формирования, развития общества и личности.
Современные тенденции общения переводят сам процесс в цифровой
формат. Чаты, текстовые месенджеры, видео и аудио сообщения. Подобные
изменения в системе общения влекут утрату семиотического и семантического
смысла большинства традиционных понятий и порождают бесчисленное
множество новых, зачастую двусмысленных категорий. Это ведет к
образованию противоречия в межличностном общении поколений: родители и
дети, воспитатели и воспитанники, учителя и ученики, педагоги и студенты
фактически говорят на разных языках, а потому старшее поколение утрачивает
социализирующую функцию наставника, авторитета.[8]. Молодое поколение в
качестве образца модели поведения выбирает вымышленных персонажей,
продукт поп культуры. Так же фактором негативно влияющим на приобретение
необходимого опыта является малая наполненность интерактивного общения,
отсутствие прямого контакта, вербальной связи ведёт к уменьшению
приобретаемого опыта и, как следствие ухудшениям навыков. Кроме того,
усиливаются противоречия между формой, средствами общения и его
содержанием, глубиной; между потребностями личности в получении
адаптивно-ценной информацией и широким разнообразием форм ее
предоставления, что затрудняет ее отбор и вызывает когнитивный диссонанс,
дезориентацию в противоречивых потоках информации [9].
Описанные обстоятельства неизбежно приводят к нарушениям на уровне
самосознания каждого конкретного индивида, становлении образа конкретного
«Я».

218
 Исходя из всего вышесказанного можно заключить, что каждый
индивидуум, как в процессе жизнедеятельности, так и на этапе собственного
формирования напрямую зависим от среды в которой находится. Современный
социальный фон наполнен разного рода информацией, характер которой,
зачастую, крайне сомнителен. В данном аспекте тотальная информатизация
общества является «палкой двух концов». С одной стороны доступ к
информации направленной н развитие общества и каждого отдельного
индивида, с другой социальные сети переполненные так называемым
контентом потенциально пагубного содержания. Наиболее восприимчивые к
подобного рода информации индивиды на этапе формирования личности,
воспринимающие неприемлемые для здорового общества вещи, как должное.
Это приводит к моральному разложению общества, деградации отдельных
индивидов и социальных групп, дестабилизации моральных устоев,
принижению значимомюсти института семьи и т.д. Подобные веяния можно
наблюдать в современном обществе, морально-этический облик молодого
поколения разительно отличается от старшего поколения. И с каждым годом
эта разница становиться все разительнее. Виной этому можно считать активную
карьерную занятость людей и представленность детей самим себе, те в свою
очередь неконтролируемо черпают информацию, непосредственно влияющую
на формирование индивида, из социальных сетей и ее характер, зачастую,
крайне сомнителен, а в большинстве случаев неприемлем.
Развитие «здорового» индивида в современном обществе возможно
только при совокупных факторах, сопутствующих правленной направленности.
В первую очередь это здоровые отношения в первой и главной социальной
группе - семье. Именно эта социальная группа первично формирует личность,
может направить или помочь выбрать необходимое русло для последующего
развития, нивелировать негативное воздействие других социальных групп,
помочь фильтровать информационный фон индивида.
Литература:
1. Корнеева Е.Н. Взгляд на социализацию с точки зрения возрастной психологии //
Ярославский педагогический вестник. − 1996. − № 2. − С. 17−23.
2. Кузнецова А.Я. Личность как результат процесса социализации // Биологическое и
социальное в формировании целостной личности. − Рига, 1997. − 212 с.
3. Кули Ч. Социальная самость; под ред. В.И. Добренькова. − М.: Изд-во Моск. ун-та,
1994. − 358 с.
4. Маслоу А. Мотивация и личность. − СПб.: Евразия, 1999. – 408 с.
5. Мид, Дж. Аз и Я / Дж.Мид; под ред. В.И. Добренькова. − М.: Изд-во Моск. ун-та,
1994. − 541 с.
6. Парсонс Т. Очерк социальной системы // О социальных системах. − М.:
Академический проект, 2002. − 691 с.
7. Суслова Т.И. Проблема социализации молодежи // Социальная работа в России:
образование и практика: сб. науч. тр.; под ред. проф. Н.А. Грика. – Томск: Томск. гос. ун-т
систем упр. радиоэлектроники, 2009. – С. 182−184.
8. Ростовцева М.В., Машанов А.А. Философский смысл понятия «социальная
адаптация» // Вестник КРАСГАУ. − 2012. – № 6. – С. 288−293.
9. Ростовцева М.В., Машанов А.А. Основные подходы к исследованию адаптивности
личности // Вестник КРАСГАУ. − 2012. – № 7. – С. 191−196.
219
 ПЕДАГОГИЧЕСКОЕ ОБЩЕНИЕ В ПРОФЕССИОНАЛЬНОМ
СТАНОВЛЕНИИ БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ

С.Ешмуратова, учительница начального класса,

№ 33 среднеобразовательная школа, г. Нукус, Узбекистан
institut2018@yandex.ru

Профессиональное становление учителя принадлежит к важным

проблемам современности. Изменения социально-экономических задач
общества, появление новых требований по развитию подрастающего поколения
отражаются на взглядах в системе педагогического образования.
В этом смысле успех педагогического воздействия, в первую очередь,
определяется качествами личности самого воспитателя, яркостью и
самобытностью ее проявлений. Учитывая это одним из ведущих направлений
высшего педагогического образования выступает побуждение будущего
учителя к активным действиям, творчества в определенной области,
стремление к постоянному совершенствованию своего профессионального
мастерства, расширение диапазона компетентности [1].
Данная направленность подготовки студентов педагогических вузов
требует моделирования будущей деятельности, вооружение их опытом
практических отношений в сфере выбранной профессии, совершенствование
способов осознания себя как субъекта педагогического взаимодействия.
Учитель должен не только выяснять различия одаренности у своих учеников,
но и выявлять также характер своей одаренности и наблюдать, как влияет она
на его образ преподавания.
Традиционно в научной литературе педагогическая деятельность
определяется как особая разновидность реализации сущностных сил человека.
Совершенно очевидно, что такое представление данного понятия ограничено
только одним этапом развития личности - накоплением опыта деятельности и
отношений. Однако понятно, что именно приобретения опыта свободной,
самостоятельной, творческой деятельности, процесс саморазвития педагога
составляют ее главный признак. Итак, такую деятельность можно определить
как творческую, цель которой - создание условий для личностного развития
воспитанников и самого воспитателя как полноправных субъектов учебно-
воспитательного процесса. Таким образом, учитель возвращается к
педагогической деятельности в ее истинном (аутентичном) смысле, что
побуждает его «к изменению установки с учителя-предметника на педагога-
творца» [2].
Педагогическую деятельность невозможно рассматривать вне понятия
педагогического общения. Ситуация общения понимается как сложный
многоуровневый, многогранный процесс, который может выступать
одновременно и как взаимодействие индивидов, и как их взаимовлияние, и как
сопереживание и взаимопонимание.

220
 Таким образом, становится понятным, что отношение учителя к явлениям
культурной жизни, активная заинтересованная направленность действий и
поведения в конкретных ситуациях требует подтверждения своей правильности
и обоснованности. Поскольку любая деятельность всегда обусловлена опытом,
которым обладает индивид, то в данном случае им может быть опыт
педагогического общения. Особенности педагогического общения дают
основания выделить в его структуре следующие компоненты: мотивационный,
эмоциональный, познавательный, операционный и контрольно-оценочный.
Обобщить основные характеристики педагогической деятельности и
выявить влияние на нее опыта педагогического общения позволяет опора на
закономерности функционального анализа, отделяющие наиболее
существенные аспекты ее структуры и содержания.
Конструирующий и организационный компоненты оказываются в
целенаправленных действиях будущего учителя, которые вытекают из его
актуального опыта педагогического общения. Педагог должен осознавать цели
и задачи воспитания школьников, понимать культурологические
закономерности анализа одного вида искусства во взаимосвязи с другими
видами и в соответствии с этим планировать учебный процесс.
Ценностно-ориентационной компонент связан с действиями будущего
специалиста по формированию ценностных ориентаций школьников, их
потребностей, интересов, идеалов. Ведущая роль данного компонента
педагогической деятельности проявляется в формировании мировоззренческих
установок и эстетических убеждений во время дискуссий.
Мобилизационный компонент основывается на действиях будущего
учителя, направленных на мобилизацию знаний, умений и навыков школьников
в области литературы. Информационно-познавательный компонент
проявляется в действиях учителя, цель которых - формирование знаний в
области теории и истории искусства. Интеллектуальный компонент
предполагает управление процессом формирования интеллектуальной
активности учащихся в условиях общения с разновидностями искусств.
Коммуникативный компонент составляет важную часть структуры
педагогической деятельности учителя. Эмоциональный компонент
определяется способностью будущего специалиста эмоционально реагировать
на произведения, которые анализируются на уроках и во время внеклассной
работы. Не требует доказательств важность умения учителя воспитывать
эмоциональный отклик в детях, что ведет к более глубокому восприятию
произведений искусства и их непосредственного влияния на эстетическое
развитие школьников.
Таким образом, в каждом из выделенных компонентов педагогической
деятельности опыт педагогического общения находит свое определенное и
специфическое воплощение, а именно в синтезе специальных педагогических
знаний, умений, навыков, в опыте эмоционально ценностного отношения к
искусству и окружающей среды, отрефлексированных личностных
переживаниях, конструктивных творческих инициативах.

221
 Литература:
1.Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. - М.: Художественная литература,
1986. - 541 с.
2.Мейман Э. Лекции по экспериментальной педагогике. В 3 т. - М.: Изд-во «Мир»,
1910. - 259 с.

ЗАРАЖЕННЯ ЯК ЗАСІБ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ

Іван Жебчук,
аспірант
університет економіки та права «КРОК»

Проблема впливу людини на людину є однією з центральних для

психологічної науки в ці лому і для соціальної психології зокрема, оскільки
будь-які процеси, що відбуваються між окремими індивідами, великими чи
малими групами, і на віть «тиха бесіда із самим собою» можуть викликати
часом мало помітні, а часом кардинальні зміни в системі психіки безпосередніх
учасників і свідків тих чи інших значущих взаємодій [6, с. 94 ].
Вивчення різних аспектів процесу спілкування показує, що зміст кожного
з них включає в себе певні способи впливу індивідів один на одного. Якщо мета
впливу – зміна поведінки і діяльності партнера по спілкуванню, то напрямок
цієї зміни визначається цілями спільної діяльності. Але спілкування
різноманітне за формами, воно виникає і у випадкових стихійних групах, які не
пов’язані спільною діяльністю, а об’єднані якимось короткочасним випадком
чи подією. У таких спільностях регуляція поведінки індивідів здійснюється за
допомогою специфічних механізмів впливу, які діють і в організованих,
об’єднаних спільною діяльністю групах, але у стихійних вони виходять на
перший план. Традиційними для психології є виокремлення таких способів
впливу: зараження, навіювання, наслідування [3, с. 107].
Так, наприклад, у підручниках із соціальної психології та у спеціальній
літературі, присвяченій проблемі впливу, використовується такий термін, як
«зараження». При цьому одні дослідники визначають зараження як «особливий
спосіб впливу, що інтегрує групову діяльність і здебільшого виявляється у
спалахах душевних станів. Це можуть бути масові психози, релігійні екстази,
колективна паніка тощо» [2, с. 61].
Психологічне зараження – один із найбільш давніх і дієвих способів
викликати певний стан людини шляхом впливу на нього відповідними станами
оточуючих. Його прояви різноманітні: від групового азарту до масових
психозів. Всім добре відомі такі форми психологічного зараження як азарт
вболівальників на стадіонах, трудовий ентузіазм, відчуття неймовірної сили і
єдності на багато чисельних мітингах політичних партій, особливо якщо їхні
організатори вміло використовують психологічні механізми зараження. Сила
психологічного зараження величезна, тому до даного виду психологічного
впливу завжди проявлявся великий інтерес збоку психологів, а також тих, хто
прагнув керувати людьми чи впливати на них [7, C. 97 – 98].
222
 В спеціальній літературі психологічне зараження називають також
психічним зараженням або просто зараженням. Зараження – це процес передачі
емоційного стану одного індивіда іншому на психофізичному рівні контакту [7,
c. 98]
Зараження характеризується несвідомим піддаванням індивіда чи групи
певним психічним чи емоційним станам. Воно здійснюється не через пасивне
споглядання і більш-менш свідоме сприйняття зовні очевидних образів, як при
наслідуванні, а через передачу психічного настрою, що володіє великим
емоційним зарядом і силою протягування, через канал почуттів і пристрастей
[5, с. 149].
Зараження як засіб психологічного впливу активно застосовується з
метою здійснення впливу як на окрему особистість, так і на групи чи маси
людей. Психологічне зараження, спрямоване на окрему особистість, сприяє
більш високій її інтеграції в групу і модифікації поведінки у відповідності до
норм групи. Психологічне зараження, спрямоване на групу, пов’язане з
досягненням насамперед двох цілей: по-перше, ще більшого згуртування групи,
по-друге, формування однорідної думки в групі [7, c. 101].
Людина в натовпі володіє надзвичайно високою вразливістю до
зараження. В натовпі будь-які відчуття, будь-які дії заразні, і при цьому до такої
степені, що індивід дуже легко приносить у жертву свої особисті інтереси
інтересам колективним. Подібна поведінка, однак, протирічить людській
природі, а тому людина здатна на неї лише тоді, коли вона складає частину
натовпу [4, с.162].
Перш ніж вона втратить будь-яку незалежність, в її ідеях і почуттях
повинні відбутися зміни, і при тому настільки глибокі, що вони можуть
перетворити скупого в марнотратного, скептика – в віруючого, чесну людину –
в злочинця, а боягуза – в героя [7, c. 107].
Зараження виникає й поширюється шляхом передавання суголосного
психічного настрою, який супроводжується насиченими емоційними реакціями
під час безпосереднього контактування співрозмовників. Водночас інші
дослідники кваліфікують зараження як «неусвідомлювану, мимовільну
схильність індивідів до певних психічних станів» [3, с. 108].
У разі неусвідомленого застосування цей механізм впливу діє стихійно,
оскільки виникає передусім у ситуаціях значного скупчення людей на
стадіонах, у концертних залах, на карнавалах, мітингах, а також у ситуаціях
групового переживання небезпеки, оскільки в таких умовах сфера свідомості
може суттєво звужуватися, а критичність до психічної інфекції майже відсутня
[6, с. 106 ].
Передається зараження через мовні й немовні засоби спілкування: міміку,
жести і т. д. Імпульсами. стимулами, що провокують ланцюгову реакцію
психічного зараження, можуть бути оплески, скандування гасел, співи, танці,
синхронні тілесні рухи. Спостерігаючи схожу поведінку, схожі емоції в інших,
людина відчуває себе психологічно належною до групи, що може викликати

223
почуття захищеності, гармонійності у стосунках з оточенням, а отже, бажання і
далі емоційно синхронізуватися з ним [1, С. 165–166].
Вивчаючи уяву натовпу, можна спостерігати, що на неї легко впливати,
особливо образами. Такі образи не завжди є в нашому розпорядженні, але їх
можна викликати шляхом вмілого застосування слів і формул. Мистецьки
опрацьовані формули отримують дійсно магічну силу. Вони можуть викликати
в душі натовпу не лише найбільші бурі, але й вміють заспокоювати їх.
Могутність слів знаходиться в тісному зв’язку з образами, які вони викликають
і зовсім не залежить від їхнього реального змісту. Дуже часто слова, які мають
найбільш невизначений зміст, мають найбільший вплив на натовп. Такими є,
наприклад, терміни: демократія, соціалізм, рівність, свобода ітд. Разом з тим в
них присутня магічна сила, ніби справді в них приховано вирішення всіх
проблем. Вони створюють синтез всіх несвідомих прагнень і надій на їх
реалізацію [4, с. 159].

Література:
1.Вашека Т.В., Гічан І.С. Психологія спілкування: Навч..метод. комплекс / Т. В.
Вашека, І. С. Гічан. – К.: Книжкове видавництво Національного авіаційного ун-ту, 2006. –
184 с.
2.Гуменюк О.Є. Психологія впливу / О.Є. Гуменюк. – Тернопіль: Економічна думка,
2003. – 304 с.
3.Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. — К., 1995. — 304
с.
4.Лебон Г. Психология народов и масс / Г. Лебон. – СПб.: Макет, 1995. - 311 с.
5.Парыгин Б.Д. Социальная психология как наука (издание 2-е исправленное и
дополненное) / Б. Д. Парыгин. — Л.: Лениздат, 1967. — 264 с.
6.Татенко В.О. Cоціальна психологія впливу: Монографія / В.О. Татенко. – К.:
Міленіум, 2008. – 216 с.
7.Шейнов . В. Сила влияния: воздействия явные и скрытые / В. Шейнов. – СПб.:
Питер, 2018. – 272 с.

LEGAL ORDER AS SUBJECT OF ECONOMIC AND LEGAL ANALYSIS

Dilfuza Ismailova,
1st year student in the specialty "Jurisprudence"
Karakalpak State University named after Berdah,
Nukus, Uzbekistan

Acting as a special constant in public life, the legal order has always been in
the focus of attention of scientists. In this case, it would be erroneous to consider that
the legal order is a space of interest only for lawyers. Experts in the field of
sociology, economic theory, political science, conflict studies, social anthropology
and the like also turn to his interpretations. Especially today, legal science is
interested in studies of the interaction of economics and law; therefore, determining
the place of the legal order in the economic analysis of law is relevant, theoretically
and practically very significant.

224
 As noted, the rule of law is an element of civil, public order. Therefore, it
should be agreed with scientists that the legal order is a certain quality (property) of
public life, which manifests itself in such orderliness of social relations that ensures
coherence and rhythm of public life, the unhindered exercise by participants of public
relations of their rights and obligations, and the protection of their legitimate
interests; it is, after all, social and personal peace.
The summation of all modern definitions of the legal order gives grounds to
assert that the main thing can be conditionally called sociologically normative; by
and large it is expressed in scientists' attempts to explain the legal order through
another legal category. So, the legal order is defined as:
- based on law and law, the orderliness of public life, expresses the qualitative
state of public relations at a certain stage in the development of society;
- the state of relatively stable legal ordering (regulation and coherence),
security and safety of the legal system of society, consisting in the implementation of
the principle of the rule of law and the authority of law (legality), that is, this is the
atmosphere (structure) of a normal, favorable legal life of society, established as a
result implementation of the requirements of legal norms by all legal entities;
- the state of orderliness, regulation, organization of public relations, which is
formed, exists and functions as a result of the actual implementation of legal norms in
accordance with the principle of legality.
We can continue to cite the same definitions of legal order, which differ little
from each other and are based on the thesis about the reactive nature of the legal
order as a result of legality. Despite criticism of such a categorical connection in the
legal literature, one can hardly expect a quick overcoming of the paradigmatic
deformations that it generates.
In fact, it is precisely such a narrowing of the category of legal order that leads
to a colossal humiliation of its own value.
A common, albeit such, gradually loses its influence, is the approach to the
legal order from the point of view of the mechanism of its provision and guarantee,
when it is understood as such a state of public relations in which the realization of
subjective rights and legal obligations is guaranteed and lawful behavior is ensured.
Of course, the problems of ensuring the legal order are the most significant practical
aspect of any of its theory. However, the logical question is: who or what is the
guarantor of the implementation of the legal order?
Representatives of this approach give a definite answer: the state. This
approach carries a rational kernel, especially taking into account the peculiarities of
the perception of the legal order, where it is traditionally associated with “bodies”.
In conditions of the existence of a legitimate, and not just a coercive, legal
order, which is based on a powerful moral and cultural foundation, public institutions,
regardless of the state, use effective means to influence the behavior and
consciousness of people, social groups and even the state. That is why civil society
institutions have the means and sanctions that shape the behavior of subjects of law in
accordance with moral standards, cultural values and legal ideals.

225
 It is easy to notice that all the analyzed understandings of the legal order tend
to reveal its essence and idea through the analysis of internal relations, that is,
connect it exclusively with other legal phenomena. This approach has now become
traditional and partially justified, since jurisprudence should really be interested, first
of all, in the legal aspects of social phenomena. However, without a detailed analysis
of the political, economic, socio-cultural situation developing within the framework
of society, a purely legal vision of the rule of law is doomed to one-sidedness.
The problems of the economic dimension of the legal order today are becoming
an urgent topic in the space of legal and economic research. In particular, it is
noteworthy that economists are aware of the impossibility of distinguishing the
economic system from the rule of law, since they are inextricably linked.
Thus, the interdependence of economic and legal processes and phenomena
determines the need for the complexity of their research using an interdisciplinary
approach based on a synthesis of the methodology of many sciences, provides a
systematic and comprehensive study.
There are three levels at which the “law and economics” approach can be
introduced into the system of law (legal analysis): 1) as an instrument of lawmaking
at the level of the legislator; 2) as an analytical tool for criticizing and revising
legislation and court decisions; 3) as part of a legal interpretation.
The true integration of the discipline “law and economics” in the legal system
can contribute to the selection of its methods for legal interpretation, and the main
problem that faces this path is that external values are not accepted as an integral
process of interpretation. But this seemingly vicious circle of contradictions can be
overcome by changing the angle of perception of economic analysis of law as an
analytical tool for determining the costs of legal decisions, for example,
interpretations of a legal norm. In that it can be used to formulate realistic (which are
verified) hypotheses about the consequences of alternative legal decisions.
Literature:
1. Baitin M. The essence of law: Modern regulatory understanding on the verge of two
centuries. - Saratov, 2001. - 416 p.
2. Weber M. Selected works / M. Weber. - M., 1990. - 800 p.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ

МОТИВАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ
Ганна Казарова
канд. психол. наук, старший викладач,
Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ
В умовах трансформації суспільства вивчення проблем мотивації до
навчання має важливе теоретичне і практичне значення. Для подальшого
розвитку суспільства необхідно формування такої особистості, якій притаманні
активність, професійна компетентність, самостійність у прийнятті рішень,
відповідальність, здатність до інтелектуального пошуку і інші якості
особистості, які визначаються сучасною реальністю.
226
 Будь-яка людина, що надійшла до вищого навчального закладу, має свої
мотиви, свідомі та несвідомі. Але мотивація студентів як до навчання на певній
спеціальності, так і до якості засвоєних знань і навичок досить неоднорідна,
вона залежить від безлічі факторів: індивідуальних особливостей студентів,
характеру його групи, рівнів розвитку студентського колективу і викладацького
складу навчального закладу. Створення мотивації до навчання є досить
непростий і неоднозначний процес зміни ставлення особистості як до окремого
предмету вивчення, так і до всього навчального процесу і себе самої.
Найбільш значущим у психологічному вивченні мотивації особистості, з
нашої точки зору, є поняття мотиваційного конфлікту. Це означає, що протягом
життя людина має справу з багатьма мотивами, які мають складну структуру,
що змінюється та формується у ході діяльності. Будь-який, навіть самий
потужний мотив не залишається таким назавжди, може бути втрачений,
вступати в протиріччя з іншими мотивами. Тобто вивчати мотиви потрібно у їх
динаміці. Відзначимо, що у когнітивної психології особлива роль надається
ситуативної мотивації, таким мотивам, які виникають та розвиваються у
конкретної ситуації. Джерелом мотивів є «мотиваційне поле» в цілому, яке
існує у даному часі, і не є односпрямованим, так як на людину одночасно діє
багато об’єктів. Коли людина виконує ті чи інші дії, вона має певні
індивідуальні очікування про їх результат, так званий рівень домагань. Рівень
домагань – це цільова установка, що приймається по відношенню до вже
знайомого та знов вирішуваному завдання. Він залежить від попередніх
досягнень, поставленої мети, чергового досягнення (успіху чи невдачі) та
реакції на успіх чи невдачу. У типовій ситуації у випадку успіху людина
підвищує домагання, а у випадку невдачі знижує. Це і можна назвати
адекватною реакцією, яка виявляє тенденцію прагнення до успіху, прагнення
утримувати уявлення про себе на максимально високому рівні. Але існує і інша
стратегія, неадекватний рівень домагань – прагнення до запобігання невдачі.
Таким чином виділяють дві основні мотиваційні моделі. Перша – це мотив
прагнення до успіху, прагнення підвищувати свої здібності та вміння,
підтримувати їх на високому рівні у тих видах діяльності, у яких досягнення є
обов’язковими. Друга – це мотив запобігання невдачі, відхід від рішення, страх
дії. У будь-якій ситуації діють ці дві тенденції, кожна з яких має такі складові:
мотив, суб’єктивна вірогідність успіху або невдачі та суб’єктивна значущість
успіху або невдачі. При чому суб’єктивна вірогідність зв’язана з суб’єктивною
цінністю зворотною кореляцією: якщо вірогідність невдачі або успіху висока,
то цінність низка та навпаки. Найбільш складною є ситуація, коли вірогідність
успіху рівна вірогідності невдачі. В цьому випадку і виявляється особистісна
мотивація прагнення до успіху або запобігання невдачі.
Експериментальні психологічні дослідження дозволили сформулювати
закон оптимальної мотивації. Він полягає у тому, що для легких завдань
оптимальною є потужна мотивація, яка використовується у звичних,
шаблонних ситуаціях, відноситься до вмінь та знань які вже добре засвоєні. Для
складних ситуацій оптимальною є слабка мотивація, так як потужна мотивація

227
ніби провокує шаблонні дії, примушує застосовувати звичні стратегії рішення
завдання, незважаючи на їх неефективність. Підкреслимо, що творчі завдання
не можуть бути вирішеними за шаблоном, такі завдання вимагають кожного
разу нових рішень, а це, в свою чергу, вимагає необхідності відходу від
шаблону, подолання шаблонних дій та засобів вирішення завдання чи
проблеми. Таким чином, занадто сильна мотивація є зайвою при вирішенні
складних завдань.

ПРАВОВАЯ КОМПЕТЕНТНОСТЬ МОЛОДЕЖИ КАК ПРЕДМЕТ

ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ИССЛЕДОВАНИЯ
Дилфуза Исмаилова,
студентка 1 курса по специальности «Юриспруденция»
Лиза Кутыбаева,
науч.рук., доктор юридических наук,
Каракалпакский государственный университет имени Бердаха,
г. Нукус, Узбекистан
Современный социальный заказ может быть удовлетворено лишь при
условии реализации в практику общеобразовательной школы
компетентностного подхода, предусматривающего ее переориентацию с
процесса на результат образования, а также приводит результативно-целевую
направленность образования и заключается в смещении акцента с накопления
нормативно определенных знаний, умений и навыков на формирование и
развитие у учащихся способности практически действовать, применять
индивидуальные техники и опыт успешных действий в ситуациях
профессиональной деятельности и социальной практики.
Актуальность внедрения компетентностного подхода в правовое
образование обосновывается важностью и необходимостью формирования у
человека правовой компетентности, поскольку она должна быть способной
соотносить свои действия с действующим законодательством, жить и
действовать согласно его нормам, оценивать свою жизнь и жизнь других людей
с позиций права. Правовое образование предусматривает проработку большого
объема правовой информации, часто меняется, следовательно, не может
сводиться только к изучению законодательства, к простой комбинации
юридических сведений и навыков, а должно обеспечивать развитие у ученика
способности руководствоваться соответствующими знаниями в современной
общественной и повседневной жизни, умения, действовать в соответствии с
требованиями права, закона, решать реальные задачи в сфере отношений,
урегулированных правом, а также сочетание правовых знаний с внутренней
позицией личности.
Компетентностный подход направляет обучения на формирование и
развитие компетенций личности. Сейчас цель образования может быть
представлена как интегрированный образовательный результат в форме
компетенций ученика, которые, однако, подчеркивают ученые, не следует
228
противопоставлять знаниям, умениям и навыкам. Компетентность является
более широким понятием, по сравнению с ними, содержит их в себе, хотя не
является простой их суммой. Именно компетентности сегодня являются теми
индикаторами, позволяющими определить готовность и способность
выпускника к жизни, дальнейшего личного развития, активного участия в
деятельности общества.
Компетентность - не просто результат обучения, а результативно-
деятельностная характеристика образования. Значение компетенций для
человека исследователи видят в том, что они позволяют идентифицировать и
решать проблемы, характерные для определенной деятельности.
Сформированные компетентности могут использоваться в различных
контекстах в зависимости от условий и потребностей.
Человек компетентный применяет те стратегии, которые кажутся
наиболее приемлемыми для выполнения задач. Для образования
компетентность - это социально закреплена, заранее заданное социальное
требование к образовательной подготовке ученика, важный образовательный
результат.
Предметные компетентности формируются в рамках отдельных
предметов. Целесообразность их выделения из всей совокупности компетенций
является достаточно обоснованной. В частности, в этом поспособствовал
подход, который в содержание понятия «компетентность» вкладывает
специфическую способность человека, необходимую для эффективного
выполнения конкретной деятельности в определенной предметной области. Эта
способность предполагает наличие общих и узкоспециальных знаний,
предметных навыков, способов мышления, понимание ответственности за свои
действия. Предметная компетентность - это приобретенный учащимися в
процессе обучения опыт специфической для определенного предмета
деятельности, связанной с усвоением, пониманием, применением новых
знаний.
Правовое образование призвана сформировать у молодого человека такие
качества как: знание роли права в обществе, векторов правового
регулирования; навыки применения права в конкретных ситуациях;
комплексные характеристики поступков как законных или незаконных;
отношение к праву как высокой социальной ценности, носителя идеи
справедливости; отношение к правоприменительной практики как к
обеспечению действия закона; внутреннюю готовность к соблюдению
правовых предписаний и конкретных требований правомерного поведения;
готовность содействовать правомерном поведении других лиц, что, пока,
олицетворяет правовую предметную компетентность.
Компетентность состоит из знаний, умений, опыта, ценностей и
отношения, которые могут целостно реализовываться на практике.
Комбинирование перечисленных выше элементов позволило ученым на общем
уровне выделить компоненты компетентности: когнитивный, операционно-
технологический, мотивационный, этический, поведенческий и социальный.

229
 В контексте оценки уровней сформированности компетентностей
учащихся на уроках обществоведческого цикла выделим следующие
компоненты в их структуре: знания и умения, которые обнаружил ученик в
овладении понятиями и процедурами по предмету, теме; определенной
ситуации, умении совершать конкретные действия, проявлять личную
мировоззренческую позицию; осмыслению, нравственной оценке фактов,
событий, презентации себя как потенциального участника ситуаций.
Литература:
1. Равен Дж. Педагогическое тестирование: проблемы, заблуждения, перспективы.
[пер. с англ.]. - М., 1999. - 144 с.
2. Селевко Г. Компетентности и их классификация. Народное образование. - 2004. -
№ 4. - С. 138-143.

ОСОБЛИВОСТІ ТА ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ

АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ

Катерина Кушніренко,
канд.психол.наук, старший викладач кафедри психології
Київський національний торговельно-економічний університет

Студентство – це один з найцікавіших та насичених років життя кожної

людини. Вступ до університету завжди викликає багато емоцій, вольових
зусиль, певних нерозумінь та величезну кількість питань до подальшого
розвитку та життя особистості. Студентство – це специфічна, спеціально
об’єднана група людей за спільними інтересами, а саме отримання вищої
освіти.
Кожного року кількість студентської молоді збільшується, і вони в свою
чергу, є майбутнім нашої країни. Від прийнятих ними рішень та виборів
залежать усі сфери суспільного життя: економічна, політична, соціальна,
моральна тощо.
Адаптація як соціальне явище являє собою процес включення особистості
в нове для неї соціальне середовище, зокрема в колектив, становлення її діячем,
активною функціонуючою частиною, об'єктом і суб'єктом відносин цього
середовища, перетворення нового середовища найближчого оточення в засіб
життєдіяльності [1].
Вивчаючи проблему адаптації студентів до навчального процесу, доречно
зупинитись на наступних 3-х формах її прояву [2]:
- формальна - пізнавально-інформаційне пристосування до нового
оточення, структури вищої школи, змісту навчання в ній, її традицій, своїх
обов'язків;
- соціально-психологічна (суспільна) - процес внутрішньої інтеграції
(об'єднання) групи студентів-першокурсників та інтеграцію цієї групи зі
студентським оточенням у цілому. У цьому контексті основною функцією
адаптації є прийняття індивідуумом норм і цінностей нового соціального

230
середовища, форм соціальної взаємодії, які в ньому склалися, формальних і
неформальних зв'язків, а також форм навчальної діяльності;
- дидактична - проблема підготовки до нових форм і методів навчальної
роботи у вищому навчальному закладі, що відображає, в першу чергу,
інтелектуальні можливості студентів.
Процес входження студента до нового життя вимагає високого рівня
розвитку стресостійкості, самоорганізації, гнучкості мислення, помірної
конформності та емоційної стабільності. Студентство – це переломний момент
у житті. Новий колектив, велика кількість інформації, новий стиль подачі та
обробки отриманого матеріалу, довший часовий проміжок тривалості заняття,
адаптація мозку до дисциплін професійного напрямку, відсутність розуміння
багатьох нових термінів та понять – усе це викликає глибокі переживання у
студентської молоді.
На сьогоднішній день, до усіх сталих та давно сформованих компонентів
адаптації до студентського життя, у нашій державі сформувались нові
труднощі. Політична ситуація, яка склалася в Україні, сформувала нові бар’єри
для адаптації студентів. У педагогічній практиці можна спостерігати вплив
«Закону про мову», що з одного боку, підвищив статус державної мови, але
водночас сформував нові труднощі для студентів, які вступають до вузів зі
Сходу України, або з окупованих її частин.
У цілому, питання адаптації студентської молоді носить постійний
актуальний характер, оскільки сучасний темп життя набирає все більших
обертів і вимагає постійної актуалізації існуючих досліджень.
Література:
1. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч.посібник / А.І. Кузьмінський – К.:
Знання, 2005. – 486 с.
2. Левківська Г.П. Адаптація першокурсників в умовах вищого закладу освіти: Навч.
посібник / Левківська Г.П., Сорочинська В.Є., Штифурак В.С. – К.: Либідь, 2001. – 128 с.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ У

МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ

Марія Паньків,
канд. іст. наук, доцент
Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Готельно-ресторанний та туристичний бізнес в Україні активно

розвивається. Очікування сучасних відвідувачів закладів сфери обслуговування
пов’язані не лише з комфортом, приємною атмосферою відпочинку та високим
рівнем сервісу. В цьому контексті актуалізується питання підготовки кадрів,
здатних забезпечувати якісні послуги закладів готельно-ресторанного та
туристичного обслуговування. Сьогодні суспільство висуває підвищені
моральні вимоги до працівників сфери обслуговування, тому виникає потреба
розглянути процес формування морально-етичних якостей студентів
навчальних закладів цієї сфери.
231
 Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про посилену увагу до
проблем формування професійно-етичних якостей фахівців різних професій, в
тому числі і у сфері послуг. Професійна етика визначається як сукупність
морально-етичних настанов та ціннісних орієнтацій, що визначають систему
норм та цінностей, які регулюють конкретну специфічну професійну діяльність.
Основні функціональні обов’язки спеціаліста сфери обслуговування
вимагають від фахівця як професійних знань та умінь так і особистих якостей,
рис. Тому завданням закладу вищої освіти є формування морально-етичних
якостей студентів як запоруки успішного оволодіння фахом. Комплексна
підготовка фахівця сфери обслуговування включає в себе знання з історії
етикету, етики міжнародного спілкування, філософії, історії, естетики, дизайну,
а також професійно орієнтованих дисциплін. Такий набір дисциплін дає змогу
підготувати всебічно розвинену особистість майбутнього фахівця в галузі
туристичного та готельно-ресторанного бізнесу.
Досліджуючи проблеми формування професійної етики у майбутніх
фахівців туристичного та готельно-ресторанного сервісу, вітчизняні й зарубіжні
дослідники зазначають, що формування професійної етики є складовою
формування етичної культури сучасного працівника – цілеспрямованого
процесу, що охоплює фахову підготовку і поєднує етичну компетентність,
професійну культуру, моральність і гуманізм, любов до професії. Професійна
компетентність фахівця сфери послуг складається з таких компонентів:
аксіологічного, культуротворчого, життєвотворчого, морально- естетичного,
громадянського. Під морально-естетичною компетентність розуміється
нагромадження досвіду: переживання і проживання емоційно і почуттєво
насичених ситуацій; гуманну поведінку; організацію актів милосердя; турботу
про ближніх; терпимість до інших людей; адекватну самооцінку.
Таким чином, можна зробити висновок, що професійна етика на
сучасному етапі розвитку суспільства стає важливою складовою підготовки
майбутніх фахівців сфери послуг до професійної діяльності. Цілеспрямоване
формування професійно-етичних і моральних якостей впливає на моральну
свідомість майбутнього спеціаліста, сприяє переведенню етичних знань у його
особистісні переконання, створює необхідну морально-етичну атмосферу у
взаємовідносинах з іншими учасниками процесу обслуговування. Подальшого
дослідження потребують визначення змісту етичної підготовки майбутніх
фахівців туристичної та готельно-ресторанної галузі, удосконалення
організаційних форм щодо формування професійно-етичних і моральних
якостей.
Література:
1. Ковнеров О. Є. Соціально-філософські аспекти виникнення й призначення
професійної етики / О. Є. Ковнеров // Вісник Дніпропетровського університету: Філософія,
соціологія, політологія. – 2008. – Вип. 17. – С. 144-150.
2. Подготовка специалистов для сферы туризма и готельно-ресторанного дела в
профессиональных колледжах Германии // Режим доступа :
http://www.bygeo.ru/strany/germaniya/1610-podgotovkaspecialistov- dlya-sfery-turizma-v-
professionalnyh-kolledzhah-germanii.html

232
 МІСЦЕ ДИСЦИПЛІНИ «АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦНС»
У СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ-ПСИХОЛОГІВ

Ілля Савченко
канд. наук з держ. упр., доцент
Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Курс «Анатомія і фізіологія центральної нервової системи» присвячений

розгляду будови нервової тканини, онтогенетичного розвитку нервової
системи, будови основних відділів та структур головного та спинного мозку,
морфологічних особливостей периферійної нервової системи – соматичної та
вегетативної, що є дуже важливим для подальшого успішного оволодіння
матеріалом наступних дисциплін. Матеріал цього курсу присвячений
вивченню принципів та механізмів функціонування нервової системи, при
цьому студенти детально розглядають будову і функції нейронів, природу й
механізми передачі збудження по нервовому волокну, процеси синаптичної
передачі, основні медіатори нервової системи, матеріали з нейрофізіології,
фізіології сенсорних систем, вищої нервової діяльності та психофізіології й
передбачає вивчення психологічно орієнтованої фізіології як природно-
наукової основи розуміння закономірностей психічної діяльності. Важливим
при цьому є включення до програми питань про нейрохімічні основи
виникнення нервово-психічних захворювань, участь нейромедіаторів у
процесах пам’яті й навчання, нейрохімію емоційного стану в нормі і при
патології, фізіологію механізмів психоемоційного стресу, розгляд яких створює
певну фізіологічну основу для наступного вивчення дисциплін психологічного
циклу. Проте дуже важливим при цьому є не тільки надання студентам
теоретичних знань, а й орієнтація здобутих ними знань на практичне
застосування, зокрема в майбутній практиці. Крім того, актуальним є розгляд
вищої нервової діяльності в різних вікових групах, що дасть змогу
майбутньому спеціалісту психологу здобути не тільки теоретичні, а й практичні
знання для подальшої роботи в системі освіти.
Дисципліна «Анатомія і фізіологія центральної нервової системи»
закладає загальний фундамент для подальшого детальнішого розгляду будови
та розуміння нервової системи людини. Ця дисципліна входить до обов’язкової
компоненти освітньої програми, вивчення якої дає змогу детальніше
розглянути еволюційний процес розвитку людини. Основні положення сучасної
диференційної психології і генетики необхідні для професійного розуміння
психологічних даних, методів психогенетики та їх здатності, результатів
досліджень спадкових та середовищних детермінант у мінливості
психологічних і психофізіологічних ознак в індивідуальному розвитку та
деяких формах дизонтогенеза, місця психогенетики в спеціальних
психологічних знаннях. Крім того, на нашу думку, до освітньої професійної
програми підготовки майбутніх фахівців-психологів доцільно включати також
такий курс біологічного блоку, як- «Вікова анатомія і фізіологія дитини»,

233
основним завданням якого є підготовка студентів у теоретичному і
практичному плані до вивчення будови й функцій усіх органів і тканин
організму в різні вікові періоди. Відповідно до цього завдання до програми
курсу повинні включатися розділи, які присвячені вивченню особливостей
розвитку основних систем організму в онтогенезі.
Особливу увагу слід приділити розгляду особливостей будови й розвитку
нервової системи в різних вікових групах, інформації про функціональні блоки
управління вищою нервовою і психічною діяльністю людини, а також про
функціональну міжпівкульну асиметрію головного мозку. Знання саме цих
питань має дуже велике значення для майбутньої професійної діяльності
педагога-психолога; – «Основи анатомії, фізіології і гігієни дітей і підлітків», у
якому об’єднані вікова анатомія, фізіологія і гігієна дітей і підлітків в один
навчальний предмет. Основне завдання курсу – сформувати у студентів знання
анатомо-фізіологічних особливостей дітей і підлітків у різні періоди їх
розвитку, дати уявлення про закономірності, які лежать в основі збереження та
зміцнення здоров’я школярів, підтримання їх високої працездатності при різних
видах навчальної діяльності. У процесі його вивчення студенти поряд з
теоретичними знаннями засвоюють навички й уміння. У програмі курсу слід
передбачити розгляд основних систем організму, у тому числі й нервової.
Доцільно включити розділ, у якому наводилася б характеристика кожного
вікового періоду окремо. При цьому особливу увагу слід було б приділити
розкриттю фізіологічних особливостей молодшого шкільного й підліткового
віку та показати, яким чином фізіологічні зміни, які відбуваються у цих вікових
періодах, впливають на психіку та поведінку дітей і підлітків. Розгляд цих
питань надав би безсумнівну допомогу майбутнім психологам у їх практичній
діяльності.
Отже, можна зробити такі висновки: матеріал дисциплін біологічного
блоку повинен бути адаптований для студентів-психологів та зорієнтований на
практику; в основу навчальних планів з галузі знань 05 «Соціальні та
поведінкові науки», підготовки студентів, які навчаються за спеціальністю 053
«Психологія», повинен бути закладений принцип професійної спрямованості:
програми мають містити теоретичні і практичні питання, які необхідні
майбутньому спеціалісту-психологу для роботи в системі освіти; при підготовці
педагога-психолога слід передбачити такі дисципліни біологічного блоку, які
підкреслювали б особливості будови та функціонування всіх основних систем
організму від дошкільного до підліткового віку.
Література:
1. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності / М.С. Корольчук. – Київ. : Ніка-Центр,
2017. – 400с.
2. Meeks, T.W., Helms, D.B. Neurobiology of Wisdom: A Literature Overview, Archives of
General Papers 66(4) (2014).

234
 АРХИТЕКТУРНЫЕ ИСТОКИ В ПРАКТИКЕ МАКЕТИРОВАНИЯ

Алауатдин Турдыбаев, научный руководитель, преподаватель,

Шохрух Сабуров, Асрорбек Самандаров,
студенты 3 курса,
Каракалпакский государственный университет им. Бердаха,
Узбекистан, г.Нукус

Дизайн - самое распространенное из искусств, которое появилось в ХХ

веке. Его принципы его продукция, его дух сумели совместить стремление
каждого человека делать окружающий мир красивым с невероятными
производственными возможностями и требованиями современного мира.
Сбылось предположение специалистов-дизайнеров 60-х годов прошлого века о
том, что дизайн со временем охватит все аспекты материально-
пространственной среды человека, которое обусловлено в своем формировании
массовым промышленным производством. При таких условиях возникает
необходимость в переосмыслении основных понятий, связанных с
распространением дизайн-деятельности и усиленным вниманием к
дизайнерскому образованию.
Поиск путей интеграции знаний и методов художественного
проектирования превращает дизайн в фундаментальную дисциплину, а это
требует от теоретиков и методологов четких представлений о системе
дизайнерского проектирования в целом и о роли и взаимосвязь дисциплин,
входящих в него.
Одним из важнейших компонентов дизайнерской деятельности является
макетирование, а макет стал неотъемлемой частью дизайнерского проекта.
Макетирование как метод, который связан с разработкой эстетико-
технических параметров бытовых предметов, различных приборов, машин
появилось с появлением дизайна ХХ в. Как чисто инженерную необходимость
человечество начало использовать макеты гораздо раньше и речь здесь может
идти о тысячелетия. Существует мнение, что впервые макеты начали
применяться в архитектурной практике.
Историко-культурологический аспект искусства макетирования требует
уточнения терминов, используемых в литературе. Так мы сможем выявить
истоки практики макетирования, проследить ее эволюцию и определить
современные тенденции и перспективы.
Теоретики дизайна в своих работах неоднократно обращались к теме
макетирование, но материалы, которые подвергались исследованию, часто
содержали информацию, которая только косвенно касалась темы данного
исследования.
«Архитектурный макет - это чувственно-наглядная статическая модель,
отражающая функциональную основу и композиционную структуру
проектируемого объекта».

235
 Несмотря на то, что появление макетирования как метода, связанного с
разработкой эстетико-технических параметров объектов, стала следствием
возникновения дизайна ХХ в., и нужно остановиться на основных
характеристиках вышеупомянутой новой архитектуры ХХ в., поскольку оба эти
явления (дизайн и новая архитектура) относятся к одним временных рамок,
поэтому вполне очевидно взаимосвязь между ними на всех этапах их
эволюционирования.
На смену эклектике, которая определяла стиль архитектуры до конца XIX
в., пришел модерн, суть которого заключается в сочетании новых строительных
технологий, строительных материалов и конструкций. Модерн ознаменовал
собой новый подход к проектированию утилитарных сооружений: мостов,
складов, цехов, магазинов, вокзалов, выставочных залов и т.д. Применение
железного каркаса в строительстве (сборных стальных конструкций) и
железобетона произвело переворот в архитектуре. Технические возможности
обеспечивали высокий уровень строительства, позволяли прибегать к смелой
фантазии.
Следующим этапом в развитии архитектуры стал постмодернизм,
который предполагал использование новых необычных конструкций и
материалов. Для оценки качества архитектурных сооружений была произведена
специальная категория «хай тек» - высококачественная технология [2].
Благодаря новейшим технологиям стало возможным воплощение в жизнь
таких невероятных проектов как музей Гуггенхайма в городе Бильбао, что в
Испании. Основоположник и ведущий представитель «интернационального
стиля» в американской архитектуре середины ХХ века архитектор Филипп
Джонсон назвал сооружение «величайшим зданием нашего времени».
Нашему исследованию этот объект интересен тем, что при его
проектировании другой известный американский архитектор Фрэнк Гери,
использовал выполненную в масштабе натурная модель с которой, с помощью
компьютерной программы, создали трехмерную модель будущего здания. Эта
же программа автоматически делала производственные чертежи на основе
модели, ее же использовали и в станках, изготавливали отдельные элементы
конструкции. В результате мир получил сооружение, которое признано
ведущими архитекторами, критиками и профессорами архитектуры
выдающимся архитектурным проектом последних десятилетий [1]. Мы, в свою
очередь, можем сделать вывод, что умелое сочетание проектно-
технологических возможностей, связанных с компьютерными технологиями, и
традиционных методов докомпьютерной эры моделирования, в частности
макетирование, дает человеку-творцу возможность смело сочетать различные
строительные материалы.
За рассматриваемый период назначения макетов менялось от как чисто
инженерной необходимости и в качестве составной части архитектурно-
дизайнерского проекта. Про макет и макетирование как средств подготовки
будущих специалистов язык начал вестись с появлением «новой архитектуры»
и первых дизайнерских школ на начала ХХ века.

236
 Литература:
1. Орельская О. Современная зарубежная архитектура. - М., 2007. - 272 с.
2. Самыгин С. Культурология для технических вузов. - Ростов-на-Дону, 2001, - 448 с.

ПРЕПОДАВАНИЕ ВОЗРАСТНОЙ ФИЗИОЛОГИИ

СТУДЕНТАМ ВУЗОВ
Жамила Уббиниязова,
преподаватель кафедры
«Зоология, морфофизиология человека и методика ее преподавания»
Нукусский государственный педагогический институт имени Ажинияза,
г. Нукус, Узбекистан

В наше время, время перестройки образования высшей школы, согласно

особенностей кредитно-модульной системы обучения, растут требования как к
качеству подготовки студентов, так и к квалификационному уровню
преподавателей, методов и форм педагогической деятельности. Модернизация
высшего образования требует кропотливой подготовки преподавателя,
освоение инновационных педагогических методов, применение технических
средств обучения. В то же время современное образование усматривает в
процессе обучения, усвоения знаний сложного психофизиологического
процесса, воздействуя на который можно в вероятной мере им управлять.
Успешность учебного процесса зависит от условий, в которых он происходит,
способности и желании субъектов обучения воспринимать и усваивать
информацию. Мотивация на обучение представляет собой систему целей
личности студента, и потребностей, побуждающих к активному пополнению
знаний, овладению умениями, сознательному отношению к профессиональной
деятельности.
Подготовка будущих учителей, независимо от их специализации, требует
не только качественное профессиональное образование, но и глубокое
понимание физиологических особенностей развития организма школьников.
Возрастная физиология ее составной частью цикла психолого-педагогических
дисциплин, дает необходимые знания студентам разных специальностей
относительно возрастных особенностей организма детского, подросткового и
юношеского периода, в будущем позволит педагогам принимать активное
участие в работе по охране здоровья и физического совершенствования,
профилактике болезней детей и подростков, обучающихся в школе. Знания по
возрастной физиологии позволяют студентам педагогических учебных
заведений понять особенности развития человека на тех этапах, когда действует
наиболее значимое влияние одного из ведущих факторов развития - обучение.
Возрастная физиология как дисциплина является важным компонентом
подготовки учителя, несет ответственность и за формирование личности
ребенка, и за физическое развитие и здоровье.

237
 Так как эффективность обучения и воспитания зависят от того, в какой
степени учитываются анатомо-физиологические особенности учащихся,
периоды их развития, восприимчивости к тем или других факторов, знания
возрастной физиологии нужны педагогам для определения эффективных
методов обучения, для разработки условий формирования двигательных
навыков детей и проведения оздоровительной работы в школе.
Учебными планами предусмотрено преподавание возрастной физиологии
на первом или втором курсе, что обеспечит знания анатомо-физиологических
особенностей детского организма, которые должны стать базовыми для
понимания вопросов психологии, физиологии, школьной гигиены, валеологии,
основ безопасности жизнедеятельности, экологии, педагогики. Студентам
разных специальностей преимущественно введены интегрированные курсы, что
вызвано необходимостью привлекать будущих педагогов не только к процессу
обучения и воспитания, но и к сохранению и укреплению здоровья
подрастающего поколения. Ведь каждый педагог должен помнить, что
повышение эффективности обучения и оптимизация учебной деятельности
школьников возможны только при условии соответствия возрастным морфо-
функциональным, психологическим, социальным особенностям детей,
подростков и молодежи, максимальной приспособлении организма к
требованиям учебной среды.
Все это следствие того, что современное обучение детей отличается
большими психоэмоциональными нагрузками, частыми стрессовыми
ситуациями. Кроме того, от работы с компьютером страдает физическое
здоровье детей, наблюдаются некоторые особенности их психического и
интеллектуального развития.
В учебном процессе студентов-педагогов преподавания возрастной
физиологии, школьной гигиены, валеологии происходит длительное время. В
свете реформирования образования высшей школы перед преподавателями
встает вопрос, каким образом обеспечить более высокий уровень теоретических
знаний и практических умений при преподавании основ этих наук? Как должна
осуществляться профессиональная работа учителя, чтобы организация
учебного процесса, условия учебного заведения не навредили организма
учеников, а не ухудшали их здоровья? По мнению ученых каждый учитель
должен знать стрессовую тактику педагогического воздействия при
иррациональной организации учебно-воспитательного процесса без учета
возрастных и функциональных особенностей учащихся, несоблюдении
гигиенических условий школьной среды. Педагогическая деятельность требует
сотрудничества с родителями по здоровому образу жизни в семье, активное
позиции по этим вопросам в обществе. Каждый преподаватель независимо от
профессии должен осознавать, что успешность усвоения информации ребенком
зависит от состояния здоровья, то есть целого комплекса характеристик, в
состав которых входит физическое и психическое здоровье, благоприятная
социально-психологическая адаптация. Повышенная чувствительность
организма к интеллектуальным, физическим, эмоциональным перегрузкам в

238
школьном возрасте в сочетании с стрессовой тактикой педагогического
воздействия создают идеальные условия для развития нервно-психических
заболеваний.
Литература:
1. Комплексное преподавание морфологических дисциплин на кафедре морфологии
человека МБФ РГМУ. Проблемы и решения. - М., - 2005. - № 1. - С. 42-48.
2. Рейтинговая оценка познавательной деятельности студента: // Морфология:
Научно-теоретический медицинский журнал, 2009. С 67-69.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ ДО СТРАХУ, ЯК ВАЖЛИВИЙ ФАКТОР

ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Земфір Шайхлісламов, канд. психол. наук,

Харківський торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельно-економічного університету
Емоційна стійкість зменшує негативний вплив сильних емоційних
впливів, попереджає крайній стрес, сприяє прояву готовності до дій у
напруженій ситуації. Погляд, що панував у ряді високорозвинених країн миру
являв собою наступне рівняння, представлене на рис. 1.

ПСИХІЧНИЙ
СХИЛЬНІСТЬ СТРЕС
НАДЛОМ

Рис. 1. Фактори виникнення психічного надлому

Найбільше близько до істини те, що психічні розлади в умовах

оперативної діяльності – широко розповсюджене явище. Психічні розлади не
мають нічого загального з «щиросердечною слабістю» або «боягузтвом» – вони
є неминучим результатом самого характеру службово-оперативної діяльності.
З одного боку – занепокоєння, тривожність, страх, жах (панічний жах); з
іншого боку – безстрашність, сміливість, відвага, нестримно сміливе
поводження. Ці два континууми варто розглядати як інвертовані прояви
(«перевертні») того самого феномена. Бекер С. відзначає: «Перше, що нам
потрібно зробити з героїзмом, – це оголити його внутрішню сторону,
показавши, що ж дає людській героїці її специфічний характер і поштовх. Одне
з найбільших «відкриттів» сучасної думки, що полягає в тім, що із усього, що
рухає людиною, головним є «жах смерті» [1]. Шелер Н.С. зазначив, що героїзм
– це насамперед рефлекс жаху смерті [2].
239
 Одні вчені стверджують, що страх смерті неприродний для людини, що
ми не породжені з ним. Так, Рейнголд Дж. категорично заявляв, що
тривожність знищення не є частиною природного досвіду дитини, але
породжується в ньому поганим відходом при позбавленні матері [3]. На думку
Бекера С. страх перед смертю природно і є присутнім у кожній людині. Цей
«основний» страх, що впливає на всі прояви цього почуття, страх, від якого
ніхто не обгороджений, незалежно від того, як би не був цей страх
замаскований [1].
Зилбург Г. стверджує, що «страх смерті завжди присутня в нашім
розумовому функціонуванні» [4]. Результати досліджень емоційних
переживань в екстремальних умовах у працях А.Ф. Бистрицької, М.А.
Новикова, Е. Гельгорн дозволяють припустити, що існує щонайменше чотири
види емоційних станів при стресі, які можна розглядати як характеризуються
так званим страхом смерті, і значно більше станів, що відрізняються проявами
сміливості [5, 6, 7].
Отже, перший різновид страху – це страх перед «просто смертю», перед
зникненням своєї індивідуальності, перед руйнуванням своєї тілесності,
порушення своєї фізичної цілісності, що загрожує в остаточному підсумку
індивідові смертю. Після початку дії небезпечного фактору, коли він став
«ясний», «зрозумілий» суб'єктові (коли суб'єктивна визначеність цього фактору
досягла рівня, що «включає» активне реагування на нього з боку суб'єкта),
почуття страху, що мало місце чекаючи небезпеки, може «трансформуватися» в
інші емоційні переживання:
а) у радість протиборства з носієм небезпеки;
б) у переживанні веселощів, хвацькості;
в) коли сильне почуття страху, переляку миттєво трансформувалося в
почуття гніву із проявами люті, коли на тлі переживання страху в суб'єкта
актуалізувалося подання про фактору, що злякав, як про об'єкт, якому
необхідно знищити, покарати;
г) можливі варіанти «дуплікації» емоцій, якщо одночасно були
передумови для виникнення в суб'єкта й переляку, і сміху;
д) в «розщеплення» емоційних проявів.
Відомі особи, яким, за їхніми словами, взагалі не властиве почуття страху
в ситуаціях, пов'язаних із професійною діяльністю в небезпечних умовах.
В основі другого різновиду страху, лежить сформований у ході
біологічної еволюції феномен «страху смерті», що може бути результатом
виключення особини із череди, зі зграї. Цей (другий) соціально обумовлений
вид «страху смерті» опосередковується в людській свідомості часто дуже
неприємним поданням про порушення (втраті) свого соціального статусу.

240
Таким чином, другий вид «страху смерті», як правило, проявляється в
скороченій формі, тобто без якого-небудь усвідомлення погрози смерті як
такий, а лише у формі дискомфортних переживань загрозливої або
десоціалізації що трапилось (почуття ганьби, відчуття власної неуспішності,
неповноцінності, непотрібності іншим людям і т.п.).
До третього типу аналізованого феномена можна віднести явища, які ще
більш умовно можна розглядати як «страх смерті». Скоріше це непряме його
відбиття у свідомості людини, не усвідомлюване їм ні як страх, ні як
тривожність і не асоційоване з поняттям «смерть».
Цікавий підхід Л.А. Кітаєв-Смика до питання про гіпотетичне тлумачення
процесів, що лежать в основі виникнення згубних для організму локальних
проявів стресових вегетативних реакцій, що мають адаптаційно-захисне
значення у своєму тотальному прояві [8]. Відповідно до його гіпотези людина,
постійно діючий, але систематично позбавлений переживань успішності своїх
дій, позбавлений почуття «торжества перемоги» навіть при усвідомленні
формального свого успіху, накопичує, «акумулює», не усвідомлюючи того,
свого роду «внутріорганізмену» інформацію про нібито власну неуспішність.
На думку В.М. Дильман, С.А. Разумов за рахунок нагромадження
інформації про марність особини для тваринної популяції в організмі
«включаються» механізми самознищення, виникають різні згубні для особини,
несприятливі локальні вегетативні прояви стресу: інфаркти внутрішніх органів,
виразкова хвороба шлунково-кишкового тракту й т.ін. [9,10].
Страх смерті четвертого виду – це почуття, опосередковане «страхом» за
схоронність популяції (і окремих її членів), до якої належить особина, індивід і
яка підтримує схоронність її членів. Таким чином, інформація про зникнення
навколишню дану особину членів популяції рівноцінна інформація про її
власне швидке знищення. Може бути, такого роду «страх» за життя популяції,
за життя свого роду лежить в основі страху за дітей, за батьків, за рідних і
знайомих. Почуття «страху» за інших людей часто породжує особиста
безстрашність.
Зазначені вище чотири види «страху смерті» лежать в основі різного типу
фобій тривожності, що зустрічаються при стресі й у психопатології. У деяких
випадках страх перед приватним фактом власного зникнення менш значимо,
чим острах втрати особистого престижу й чим страх за схоронність роду,
родини, популяції. Збільшення екстремальності стресору обумовлює
«звуження» уваги. Це «звуження» може привести до втрати (до несприйняття)
інформації, необхідної для успішної службово-оперативної діяльності
працівника. Таким чином, «відхід» людини від дійсності звільняє його від
уявної небезпеки з її наслідками, залишаючи незахищеним перед особою
реального середовища (суб'єктивна значимість, суб'єктивна ймовірність,

241
суб'єктивна можливість, суб'єктивна визначеність і т.п.), змінює її стресогений
ефект. Можливість зміни цих факторів визначає можливість і методи керування
когнітивними й іншими проявами стресу.

Література:
1. Becker E. The terror of death. – In: Stress and coping. An anthology / Ed. A.Monat,
R.S.Lazarus.N.Y.: Columbia Univ. press,1977. – p.310-323.
2. Shaler N.S. The individual: a study of life and death. N.Y.: Appleton Century Crofts,
1900.
3. Rheingold J.C. The mother, anxiety, and death: The canastrophic death complex. Boston:
Little, Broun, 1967.
4. Zilboorg G. Fear of death. - Psychoanal. Quart., 1943, vol. 12, p. 465-475.
5. Быстрицкая А.Ф. Некоторые проблемы эмоциональной устойчивости. // Вопр.
псих. – 1968. – №7. – C. 45-61.
6. Новиков М.А. Психологическая безопасность труда. – Л.: Стройиздат, 1987. – 67 с.
7. Гельгорн Э., Луфборроу Дж. Эмоции и эмоциональные расстройства:
Нейрофизиологические исследования. – М.: Мир, 1966. – 328 с.
9. Дильман В.М. Почему наступает смерть. – Л.: Медицина, 1972. – 152 с.
8. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. – М. 1983. – 280с.
10. Разумов С.А. Экспериментальное изучение эмоционального стресса в условиях
нормы. – В кн.: Эмоциональный стресс в условиях нормы и патологии человека. – Л.:
Медицина, 1976. – С. 46 – 81.

242
 СЕКЦІЯ 4. ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ОСВІТИ
ТА КОМУНІКАЦІЇ
ВПЛИВ НАРАТИВУ НА САМОАКТУАЛІЗАЦІЮ СУБ’ЄКТА
Анна Жукова, к.філос.н.
Харківський торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельно-економічного університету
Епістемологічна та семантична форма наративу містить самоусвідомлені
цінності досвіду, які особистість розкриває через нарративні форми та
значення. Інваріантні інтерпретації смислів у процесі самоактуалізації
виражаються у комунікативній структурі розповіді. А.І. Оверченко вказує, що
наратив використовується як засіб самоусвідомлення і саморозуміння
особистістю себе та своїх переживань. Його завдання полягає у створенні умов
для того, щоб людина могла по-новому розказати, почути та сприйняти свою
проблему [3]. Не можна не погодитись із думкою Г. Дьяковської, яка визначає,
що у межах дискурсивної реальності феномен наративу взаємодіє із суб'єктом,
де останній не тільки конструює ідентичність власного життя, але й усю
соціальну дійсність, тобто засобами нарації суб'єкт здатен перетворити
одиничні події на єдине ціле, акцентувати на певних подіях і повністю
виключити інші, здійснити обмін смислами й пояснити світ через свою
дискурсивну природу [2, с.72].
Між самоактуалізацією особистості та наративом є зв'язок. Він
формується через засвоєння свідомістю культурних смислів із легенд, історії,
міфів. Трансляція культурних контекстів у поєднанні із ідентичністю
особистості виражається у семантично організованій системі. Особистість
конструює модель інтенціональної спрямованості наративу через власний
досвід та кореляції власного існування у просторово-часових межах. На цьому
робить акцент А.І. Оверченко, адже наратив являє собою опис життєвих подій,
упорядкованих у часі в хронологічній послідовності, які утворюють єдину
розповідь. Ідея наративу полягає у тому, що людина описує себе та тих, хто її
оточує, відображуючи свої минулі дії, своє ставлення до них, надаючи тим
самим сенсу власній поведінці. Наратив дає змогу усвідомити те, ким людина є,
витягти на поверхню її глибинні установки, стереотипи, бажання, потяги,
страхи [3].
Культурні смисли наративу свідчать про зв'язок сприйняття та
осмислення людиною певних ситуацій. Л.Ф. Бурлачук та Н.Б. Михайлова
виділяють п'ять рівнів визначення ситуації:
1. Стимули – певні об'єкти або дії.
2. Епізоди – особливо значимі події, що мають причину та наслідок.
3. Ситуації – фізичні, часові та психологічні параметри, що визначаються
зовнішніми умовами. Сприймання та інтерпретація ситуації надає значення
стимулам та епізодам.
243
 4. Оточення – узагальнююче поняття, яке характеризує типи ситуацій.
5. Середовище – сукупність фізичних і соціальних змінних зовнішнього
світу [1, с.15].
Отже, формуючись у взаємодії людини зі світом, особистісний досвід
являє собою організовану і цілісну структуру, вихідний матеріал для якої
надають реальні життєві події. Його можна розглядати як осмислення та
впорядкування поточних подій, які зароджуються в тих чи інших життєвих
ситуаціях, і, будучи означені, осмислені та проінтерпретовані,
трансформуються у досвід особистості [5, с.14].
Як зазначає Г. Дьяковська соціальна реальність виступає результатом
інтерпретації суб'єктів, яка відбувається в межах смислового горизонту
культури. Ця діяльність є символічною і складається з внутрішніх
інтерпретацій самої дії. Тому доцільно визнати наратив багатовимірним
феноменом, який виробляє сенси, способом переживання часу та інструментом
конструювання ідентичності [2, с.72].
Отже, на думку О.О.Самчука, наратив є засобом конституювання
самототожності, самості, принципом усвідомлення власного саморозвитку й
особистісного соціокультурного творення. Завдяки оповіді здійснюється опис й
осмислення власного досвіду, особистісних вчинків, перемог та поразок,
конструюється уявлення про сенс життя та призначення, формується ставлення
до поведінки, дій інших людей, що нас оточують і культури в якій живемо [4].
Таким чином, наратив виступає сукупністю досвіду, який людина
переносить у фабулу розповіді. Цей процес вимагає актуалізації на подіях, які
потім підлягають осмисленню та творчої переробці і виражають особисту
історію автора через діалог із текстом. Особистість у наративі є виразом
самооповідання, інтерпретуючи набутий досвід у нових смислах.
Література:
1. Бурлачук Л.Ф., Михайлова Н.Б. К психологической теории ситуации //
Психологический журнал. – 2002. – Т. №23. – № 1. – С.5-17.
2. Дьяковська Г. Наратив як складова дискурсивної реальності / Г. Дьяковська //
Схід. – 2017. – № 5. – С. 70-73. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Skhid_2017_5_13
3. Оверченко А.І. Психологія травмуючих ситуацій: навч.посіб. / А.І.Оверченко. –
К.: НАВС, 2014. – 155 с. – Режим доступу: https://astropsikhologiya.webnode.com.ua/l/narativ-
yak-metod-psikhologichnoji-dopomogi/
4. Самчук О.О. Становлення феномену наративної ідентичності особистоті в
історико-філософських парадигмах. Практична філософія. К.: ПАРАПАН, 2014. – № 54 –
С.114-146. – Режим доступу:
https://www.socosvita.kiev.ua/sites/default/files/Samchuk_2014_1.pdf
5. Чепелєва Н.В. Нативні психотехнології / Чепелєва Н.В, Смульсон М.Л.,
Шиловська О.М., Гуцол С.Ю.; за заг. ред. Чепелєвої Н.В – К.: Главник, 2007. – 162 с.

244
 ОБЫДЕННЫЙ НАРРАТИВ КАК ОСНОВА ВИТУАЛЬНОЙ
КОММУНИКАЦИИ (НА ПРИМЕРЕ ИНСТАГРАМ)
Светлана Заборовская,
кандидат филологических наук, доцент
Светлана Шафоростова,
преподаватель
Харьковский национальный медицинский университет
Согласно сложившейся традиции Интернет определяется как
информационно-коммуникативное пространство. В статье 2000 года
«Интернет: воздействие на личность» авторы отмечают, что «в настоящее
время Интернет способствует реализации трех основных классов человеческих
потребностей, а именно потребностей в общении, познании и в развлечении
(игре). Тем самым в Интернете можно «встретить» других людей (т.е.
продуцированные ими синхронные и асинхронные сообщения, включая
вербальные самоописания и изображения – фотографии, аватары и т.п.),
развлекательно-игровые комплексы (т.е. музыку, игры, радио- и
телетрансляции, фильмы и т.п.) и познавательные массивы – в основном в виде
веб-страниц (предоставляющих иной раз вход в весьма объемистые банки
знаний и другие хранилища информации)» [цит. по 3]. За прошедшие годы все
эти сегменты неизменно разрастались, предоставляя пользователям еще больше
возможностей для общения, получения различной информации и развлечения.
По мнению А. Кацай, «основной причиной популярности виртуального
общения являются недостатки такового в реальной жизни. Среди этих
недостатков – не только нехватка повседневной, поверхностной коммуникации.
Здесь и потребность в более глубоком общении, и познавательный интерес, и
необходимость получения оперативных и подробных ответов на постоянно
возникающие вопросы, и удовольствие от игры словами (любители
эпистолярного жанра), и тренировка в вербализации собственных мыслей, и
самоутверждение. Кто-то ищет сочувствия, отклика, теплой и душевной
компании. Кому-то надо выплеснуть эмоции, накопившуюся агрессию и
раздражение» [5].
Этим объясняется особая увлеченность пользователей Интернета
интерактивным формами общения, которые предоставляют уникальные
возможности для общения и личностного самовыражения. При этом вне
зависимости от формы и вида той или иной программы общения виртуальную
коммуникацию можно рассматривать как своеобразную игру,
высвобождающую сознание из-под гнета стереотипов и представляющую
личности «возможность самореализации, выходящей за рамки его актуальных
социальных ролей» [4, с. 292]. А правила этой игры устанавливаются каждым
пользователем в зависимости от собственных интенций и возможностей.
В отличие от других социальных сетей сервис Instagram был создан для
того, чтобы пользователи могли рассказывать всему миру о своей жизни,
интересах и увлечениях при помощи фотографий, сделанных мобильным
245
телефоном. При этом сам формат общения также кардинальным образом
отличался от всех существующих социальных сетей, поскольку основная
информация публикуемых постов была представлена не вербально, а в виде
изображения или фотографии. Таким образом, каждый инстаграм-аккаунт
представлял собой своеобразный нарратив, т.е. повествование об обыденной
жизни индивида, в котором процессуальность повествования разворачивается
исключительно «ради самого рассказа, а не ради прямого воздействия на
действительность, то есть, в конечном счете, вне какой-либо функции, кроме
символической деятельности как таковой» [1]. Публикуемые фотографии
повествуют об обыденной жизни владельца аккаунта, отображая его личностно-
эгоцентрическую природу – мировоззрение с точки зрения «я», что определяет
и структуру нарратива и, как следствие, его содержательное наполнение.
Для каждого индивида его обыденная реальность – повседневный мир, и
все, что с ними связано, составляет его личную Вселенную, центром которой
является «Я», поэтому автор наррации есть одновременно и её субъект. Вместе
с тем обыденный нарратив каждой личности индивидуален и неповторим, но он
не может оставаться неизменным, поскольку тематически содержание его
всецело зависит от конкретного человека, который существует не только в
пространстве своей обыденной реальности, но и в реальном мире других
людей. Как отмечает Т.Г. Винокур, «Отсутствие реакции на сообщение не
является нормой в кругообороте человеческих отношений» [2, с. 20]. Поэтому
комментарии к публикациям являются естественным продолжением авторского
повествования, дополняя и расширяя нарративное пространство повествования
без изменения важнейших атрибутивных характеристик нарратива –
самодостаточности и самоценности.
Литература:
1. Барт Р. Смерть автора //Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. ‒ М., 1994.
‒ С.384-391.
2. Винокур Т.Г. К характеристике говорящего. Интенция и реакция// Язык и личность.
– М., Наука, 1989. ‒ С.11-23.
3. Войскунский А.Е. Метафоры Интернета [Электронный ресурс] – Режим доступа
http://www.relarn.ru/human/pers.html
4. Жбанков М.Р. Игра // Постмодернизм: Энциклопедия. – Мн.: Интерпрессервис;
Книжный Дом, 2001. – С. 291-293.
5. Кацай А. Глобальная деревня, или за что боролись [Электронный ресурс] – Режим
доступа: http://www.comprice.ru/set/2002-08.html

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У

СТУДЕНТІВ НАПРЯМУ «ПРАВОЗНАВСТВО»

Ніна Кривич,
старший викладач
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені В. Гетьмана»

Конкуренція на ринку праці вимагає від випускника вищої школи не

лише високого кваліфікаційного рівня, а також soft skills (м’які навички), які
246
включають мистецтво презентації, комунікативні навики, командну роботу.
Перед вищими навчальними закладами, які готують майбутніх фахівців із
правознавства, постає завдання сформувати у студентів квазіпрофесійні
навички та їхню конкурентоспроможність на ринку праці. Виявленню
професійно важливих якостей студентів сприяє моделювання професійних
умінь упродовж навчання під час тренінгових занять із розв’язанням
різноманітних випробовувань, типових проблемних ситуацій, що є однією з
основних складових традиційного навчального процесу.
Сучасний фахівець – це висококваліфікований професіонал, який поєднує
загальну ерудицію із знаннями конкретної галузі діяльності, уміє виділити
стратегічні питання, встановити взаєморозуміння та взаємодію із
громадськістю, конкретною соціальною групою, окремими людьми, тобто
володіє культурою комунікативної діяльності. Дослідженням комунікативної
компетентності фахівців різних спеціальностей займалися Т.Бутенко, І
Данченко, Н. Завіниченко, О.Касаткіна, І. Козубовська, О. Краєвська, С.
Макаренко, В. Назаренко, М.Тимофієва, А Хом’як, В. Черевко та ін..
Професійній комунікативній компетентності присвячені праці С.
Александрової, Д. Годлевської, О.Загородної, З. Підручної, Л. Пляки.
Під комунікативною компетентністю особистості науковці розуміють
здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми,
певну сукупність знань, умінь і навичок, що забезпечують ефективне
спілкування (Ю. Жуков, Л. Петровська, П. Растянніков). Вона передбачає
уміння змінювати глибину і коло спілкування, розуміти і бути зрозумілим для
партнера по спілкуванню. Професійно-комунікативна компетенція
розглядається вітчизняними науковцями, погляди яких ми поділяємо, зокрема
В. Ковальчуком [3], як система екстрафункціонального забезпечення
професійних функцій фахівця, виражена в готовності та здібності до
комунікативної організації діяльності в різних професійних галузях і з
представниками різних культур.
Основними складовими комунікативної компетентності майбутніх
фахівців із правознавства є:
-володіння мовними якостями та особливостями мовленнєвої поведінки;
-ефективне використання жанрового розмаїття професійного мовлення;
-володіння логічними й мовними засобами аргументації;
-знання законів спілкування в різноманітних ділових та професійних
ситуаціях;
- уміння вести телефонні розмови, ділові бесіди, ділове листування тощо.
У процесі навчально-професійної діяльності мають активно
використовуватися такі технології як техніка постановки запитань та відповідей
на них, робота у великих та малих групах; презентація та захист проектів,
рольові та ділові ігри, дискусії, кейс-технології тощо.
Вивчаючи дисципліни «Юридична риторика та мовна культура юриста»,
«Мистецтво презентації», «Українознавство» студенти можуть виконувати такі
завдання як: моделювання ситуації переговорів, ділових бесід, нарад на різні

247
професійні теми; підготовка матеріалів і презентація з мультимедійним
супроводом інформації на визначену тему, пов’язану з майбутньою
професійною діяльністю; розробка та реалізація ділових ігор (юридична
консультація, «Судові промови» та подібні).

ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТІВ ЧЕРЕЗ

ВИКОРИСТАННЯ ТЕКСТОЦЕНТРИЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ

Зоя Куліш,
викладач української мови, спеціаліст вищої категорії,
Лозівська філія
Харківського державного автомобільно-дорожнього колледжу

З усіх завдань, що стоять перед ВНЗ, основним є активізація навчально-

пізнавальної діяльності тих, хто навчається. А найповніше це зробити можливо
лише розкривши творчі можливості студентів, через впровадження
текстоцентричної технології навчання . Постійно зростаючий потік інформації
і спрямування освіти на розвиток особистості потребують від нас використання
методів розвитку нового способу мислення. Як показує практика, активізація
мислення студентів відбувається через впровадження текстоцентричної
технології навчання. Урахування основних положень КМРТ, гармонійне
поєднання роботи з розвитку усіх видів мовленнєвої діяльності на основі
текстів сприяє формуванню мовної особистості студентів, успішній їх
соціалізації.
Текстоцентричний підхід передбачає навчальну діяльність студентів
навколо текстів, результатом цієї роботи мають стати власні висловлювання
різних жанрів, типів та стилів мовлення. Сприймання і розуміння тексту мають
становити єдиний процес.
Активізація мислення залежить від ступеня свободи (самостійності): чим
більша свобода вибору, тим кращестуденти можуть реалізувати свій творчий
потенціал. Тим більше можливостей для творчості. Адже вони мають побачити,
проаналізувати різні підходи до виконання роботи в процесі розумової
діяльності, яка передбачає вибір шляху виконання роботи, бо за умови
поставленої мети, наявного обладнання студентам невідомий шлях досягнення
цієї мети і ми, викладачі, повинні показати його варіанти дітям, але не
нав’язуючи. На мою думку, ця технологія є найбільш результативною, бо в
процесі дослідження можу використовувати різнотипні методи та прийоми, що,
в свою чергу, сприяють більш якісному навчанню учнів. Текстоцентрична
технологія спрямована на вдосконалення змісту і форм навчання мови,
формування комунікативної (ключової), текстової, лінгвістичної,
соціокультурної, стратегічної та інших освітніх компетенцій, що забезпечують
реалізацію мети стандартизованої мовно-літературної освіти.
Урахування основних положень текстоцентричної технології, гармонійне
поєднання роботи з розвитку усіх видів мовленнєвої діяльності на основі

248
текстів сприятиме формуванню мовної особистості студентів, успішній їх
соціалізації.
Використовуючи дану технологію, намагаюся творче працювати з дітьми,
бо лише співпраця дає результат. Студент повинен бути не “об»єктом”
навчання, а повноцінним “суб»єктом”, тобто бути рівноправним учасником
навчального процесу.
Отже, практика переконливо свідчить, що найбільш комфортно, вільно й
розкуто студенти творять на занятті тоді, коли викладач створює певні умови
для сприятливої творчої обстановки, застосовує різноманітні методи і прийоми,
як традиційні, так і інноваційні, враховуючи індивідуальні особливості
студентів. Цей шлях студенти повинні обрати самі, розглядаючи різні можливі
варіанти, й зупинитися на оптимальнішому.
Література:
1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. – К.: Академія, 2004.
2. Мельничайко В.Я. Уроки рідної мови. Лінгвістика тексту. – Тернопіль, 2002.
3. Пентилюк М.І. Наукові засади комунікативної спрямованості у навчанні рідної
мови // УМЛШ. – 1999. – №3.

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ І ТРАДИЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ
ДЛЯ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ
Ніла Лисюк,
учитель української мови та літератури
Харківської гімназії № 65 Харківської міської ради Харківської області

Школа ХХІ століття потребує створення освітнього простору,

спрямованого на виховання конкурентоспроможної особистості, котра зуміє
розробляти свої життєві плани, самостійно використовувати знання для
розв’язання проблем.
«Діти мають здобути в школі уміння і компетентності ХХІ століття, які
узгоджені країнами Європейського Союзу, і які потрібні сьогодні сучасному
українцю. Окрім знання рідної, державної і іноземних мов, інформаційних
технологій, вміння критично мислити, аналізувати, працювати в команді, мати
навички фінансової грамотності і підприємництва, нашим дітям потрібна освіта
для життя. І це головна мета нової української школи» – зазначила Міністр
освіти і науки України Лілія Гриневич.
Головна мета школи – дати виявитися креативним здібностям дитини,
виховати людину з широким розумінням своїх обов’язків, з незалежним
високим розвиненим інтелектом, таку людину, яка проведе в життя свою
незалежну думку. Ця людина має бути творчою та успішною. А школа –
школою творчості та успіху.
Основними принципами в досягненні мети є:
-Принцип креативної діяльності, самостійності учнів.
-Принцип демократизації (відхід від авторитарності).
249
 -Принцип гуманізації взаємин педагога та учня.
Час лине швидко, змінюється життя. Приходять нові учні, тому й
навчати, виховувати їх потрібно теж по-новому. Сьогодні у центрі освітнього
процесу має бути УЧЕНЬ. Учень – не об’єкт, а насамперед творець свого
власного «Я». Крізь призму діяльності учня необхідно переосмислити саму
структуру освітнього процесу, перейти до вирішення проблеми розвитку та
реалізації творчих здібностей кожного школяра. Перебудова освітнього
процесу передбачає певну переорієнтацію функції учителя. Різко зменшується
питома вага його виконавчої діяльності на уроці і, відповідно, зростає функція
організаційна. Це вимагає глибокого оволодіння педагогічної технологією,
вмінням прогнозувати в деталях діяльність кожного учня. Лише за цієї умови
вчитель зможе повноцінно включати учня в діяльність як свого «партнера».
Потрібно використовувати різні форми й технології уроку, спрямовані на
активне засвоєння нового матеріалу й поглиблення раніше вивченого, щоб дати
учням хороші знання. Кожна дитина має право на те, щоб усі її задатки,
закладені природою, розвинулися якомога повніше.
Сучасний учень креативний, тому до виховання його особистості
потрібно підходити по-новому. Завдання полягає в тому, щоб запалити в
дитячих очах вогник допитливості, пізнання, сподівання. У роботі повинен
домінувати особистісно зорієнтований підхід до процесу навчання. Необхідно
залучати учнів до спільної діяльності на уроках, спонукати їх бути не
спостерігачами, а активними учасниками тих процесів, що лягли в основу
викладання предмета. Педагогічний процес на уроках мови та літератури
будується за принципом діалогу. Українська словесність відкриває безмежний
світ, у якому можна працювати над собою – набувати знання, розвивати
самоаналіз, саморефлексію, самосвідомість. Методика створює умови, в яких
з’являється і потреба, і бажання ставити запитання, і шукати відповіді.
Потрібно запроваджувати різні форми, методи уроку, спрямовані на
активне засвоєння нового матеріалу й поглиблення раніше вивченого, щоб дати
учням глибокі знання. Необхідно здійснювати такі форми опитування:
індивідуальну, групову, фронтальну, при яких над завданнями працюють
окремі учні, група учнів або весь клас. Залежно від того, яке завдання ставиться
на уроці, обираються форми й методи, які сприяють розвитку вмінь і навичок,
логічного й творчого мислення. Це і є інтерактивні методи навчання.
Треба зазначити, що інтерактивні методи в жодному випадку не можуть
бути самоціллю, тому краще добре оволодіти кількома методами, ніж абияк –
усіма. На уроках української мови на різних етапах використовую опорні
схеми, які дають можливість учням узагальнити матеріал, самостійно чи з
допомогою вчителя визначити місце того чи іншого мовного явища в мовній
системі.
Дуже ефективні методи «Мікрофон», «Незакінчене речення», «Клоуз-
тест», бо дають змогу кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на
запитання або висловлюючи свою позицію. Метод «Незакінчене речення»
часто поєднується з «Мікрофоном» і дає можливість ґрунтовніше працювати

250
над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за
такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше
висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити
коротко, але по суті й переконливо.
Робота в малих групах дає змогу учням набути навичок, необхідних у
спілкуванні та співпраці. Вона стимулює роботу в команді. Ідеї, вироблені в
групі, допомагають учасникам бути корисними одне одному. Висловлювання
думок допомагає їм відчувати особисті можливості та зміцнювати їх.
«Мозковий штурм» спонукає виявляти свою уяву та творчість шляхом
вираження думок у всіх учасників, допомагає знаходити декілька рішень щодо
конкретної проблеми.
Сучасний педагог на уроці і психолог, і актор, і режисер одночасно. Тому,
готуючись до уроків, потрібно враховувати не тільки особливості кожного
класного колективу, але й психологію, вікові особливості, потенційні
можливості окремого учня; знаходити й реалізувати на уроках такі методичні
прийоми, які дають дітям відчуття самостійності й творчої участі в процесі
вивчення предмета.
Зокрема впроваджувати на уроках такі інтерактивні технології: метод
«ПРЕС»; «Займи позицію»; «Рольова гра»; «Драматизація»; «Клоуз-тест»;
«Незакінчене речення»; «Мікрофон».
Потрібно спонукати учнів застосовувати знання творчо, перебувати у
ситуації постійного пошуку, вибору, що вимагає дисциплінованості, уміння
працювати в колективі, комунікабельності, критичності мислення.
На уроці літератури варто впроваджувати метод «ПРЕС». За цією
технологією навчаємо учнів, як правильно дискутувати, обговорювати
проблемні питання. Метод навчає учнів виробляти й формулювати аргументи,
висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі,
переконувати інших.
Важливим засобом пізнавальної діяльності в старших класах є
«Дискусія». Це широке публічне обговорення якогось спірного питання.
Дискусія дає можливість визначити власну позицію, сформувати навички
аргументації та відстоювання своєї думки. Одним з найбільш складних
способів обговорення дискусійних проблем є «Дебати».
У старших класах доречними є уроки-семінари, усні журнали, на яких
учні вчаться культури спілкування, висловлювати власну думку, виступати з
власними рефератами, користуватися додатковою літературою та Інтернет-
ресурсами.
Сьогодні відповідно до теорії поколінь у школах навчаються діти
покоління Z. Це школярі так званого «цифрового» покоління. Вони не дуже
люблять читати, а особливо вчитуватися. Вони звикли дивитися яскраві
зображення, відео і читати короткі прості повідомлення. Щоб навчати таких
учнів, бажано інформацію візуалізувати. Тобто на своїх уроках використовую
метод візуалізації - подання інформації у вигляді оптичного зображення.

251
 (Наприклад, у вигляді малюнків і фотографій, графіків, діаграм,
структурних схем, таблиць тощо.). Значення цього методу - це осмисленість,
краще запам’ятовування, посилення розумових процесів.
Отже, вважаю, що в освітньому процесі недостатньо ораторського
мистецтва педагога, недостатньо прекрасних за змістом підручників. Сучасний
урок сьогодні - це не просто інформативна одиниця, а комплексний,
розвивальний елемент. Тому апробую різні педтехнології, використовую
найсучасніші методи та прийоми, щоб надати якісні освітні послуги та
отримати очікуваний результат – випускника, здатного до критичного мислення
, з активною життєвою позицією.

Література:
1. Грибан Г.В., Кучерук О.А. Практикум з методики навчання української мови.- Ж.,
2004.
2. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій/Автор-укладач Н. П.
Наволокова. – Х.: Вид. група «Основа», 2012. – 176 с.
3. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Методичний посібник /
Укл. О.Пометун, Л.Пироженко.-К.: АПН, 2002.
4. Методика викладання української мови в середніх освітніх закладах/ Колектив
авторів: за редакцією М. І. Пентилюк, С. О. Караман, О. В. Караман, О. М. Горошкіна, З. П.
Бакум, М. М. Барахтян, І. В. Гайдаєнко, А. Г. Галетова, Т. В. Коршун, А. В. Нікітіна, Т. Г.
Окуневич, О. М. Решетилова. – К.: Ленвіт, 2004. с. 86-90
5. Пометун О. І., Пилипчатіна Л. М., Сущенко І. М., Баранова І. О./ Основи
критичного мислення: Навчальний посібник для учнів старших класів загальноосвітньої
школи. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. – с.3
6. Ющук І. Роздум про мету викладання рідної мови в школі. // Дивослово. – 2004. - №9.

ІНФОРМАТИВНО-ЗМІСТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО

ТЕКСТУ: РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАКОНУ ТОТОЖНОСТІ

Алла Павлова
канд. філол. наук, доцент, доцент кафедри журналістики,
української словесності та культури, ННІ гуманітарних наук,
Університет державної фіскальної служби України
Тарас Полковенко
канд. філол. наук, завідувач кафедри сценічного мистецтва,
Київський міжнародний університет

Структура адресатів економічних текстів надзвичайно широка, їх

використовують у різних галузях сучасного життя. Економічний текст – це
складна лексико-семантична структура. Особливо важливим у діловому
мовленні є вибір доречного слова, яке займає певне місце у цій специфічній
організації. За свідченням сучасних лінгвістів, зв’язок значень конкретних слів
передбачає насамперед розуміння теми, тобто гіпотезу про розвиток сенсу,
уявлення про майбутній текст. Мотивом пошуку нових лексем є не лише
інтенція мовця, а й закономірний розвиток змістових співвідношень: «Мовець
повинен міркувати, а не просто пам’ятати і згадувати слова» [2, c. 96].
252
 Важливим семантичним центром економічного тексту є лексема «гроші»
як «оперативна та змістовна одиниця пам’яті, ментального лексикону,
концептуальної системи та ментальна мова всієї картини, яка відображена в
свідомості людини» [3, с. 90]. Вивчення уявлень про дійсність, зафіксованих у
значеннях мовних знаків певного періоду, дозволяє опосередковано зробити
висновки про те, яким було мислення народу, зрозуміти національну логіку та
певною мірою реконструювати мовну картину світу.
Концепт «гроші» та мовні знаки, що його репрезентують, посідають у
мовній картині світу пріоритетні позиції як носії значущих для особистості
цінностей. Особливу зону в структурі тексту утворюють паремії, оскільки вони
відображають історичне осмислення етносами того чи іншого концепту, що
витікає із ментально-мовної культури народу. Малиновська Г.Р. наголошує, що
до ядра українського паремійного поля загальної кількості паремій, які
репрезентують поняття «гроші», входять два твердження:
1. Від самої людини залежить її добробут. Важка, наполеглива праця
приносить винагороду. Це твердження відбиває морально-ціннісні орієнтири
українського етносу, що складалися впродовж тисячоліть його становлення і
розвитку. Для української нації характерне позитивне ставлення до набутих
важкою, чесною працею грошей.
2. Ставлення до грошей викриває людські якості. Паремії, що ілюструють
це когнітивне твердження, висвітлюють не лише особливості поведінки
людини, але й психологію, ментальність усього українського етносу [ 1, с. 30].
Таким чином, концепт «гроші» в українському паремійному фонді
формує ціннісну картину світу, оскільки оцінює дії, певні якості людей та
прояви особистості за морально-етичними та естетичними нормами,
усталеними в народі. Сьогодні концепт «гроші» набув і нової семантики, і
нових сфер використання. Зокрема, у Німеччині вже у чотирнадцятому столітті
інституціональна мова сформувалася як автономна комунікативна система
німецької мови. Семантичне коло концепту «гроші» відтоді значно
розширилося, оскільки ця лексема почала використовуватися в інституційній
мові банків, страхових агентств, органів державного та приватного
регулювання. Можна зазначити семантичні трансформації лексеми «гроші» у
зв’язку із введенням «EURO», насамперед там, де ця грошова одиниця визначає
географічний простір [5, с. 99].
Варто зазначити, що економічний текст виокремлюється функціональною
однозначністю, логічною послідовністю, чіткістю формулювань, основаних на
об’єктивному аналізі явищ та їхніх закономірностей. Отже, важливим є
використання закону тотожності, згідно з яким постає вимога збереження
синтаксичних характеристик у викладенні міркувань. Синтаксичні конструкції
тотожності є особливим способом відображення у тексті конкретних реалій та
їх осмислення людиною, – усе це є ознакою встановлення ідентичності суб’єкта
та предиката: «Концентрація – це збільшення розмірів виробництва або
капіталу, зосередження робочої сили, засобів виробництва в межах того чи
іншого підприємства (або групи підприємств). Це також ступінь переваги на

253
ринку однієї або декількох форм. Для оцінки концентрації найчастіше
використовується показник обсягу виробництва (продажів) у вартісному
вираженні» [4, с. 65].
Сучасні лінгвісти зауважують, що у науковому тексті складені іменні
присудки також досить однотипні. Найбільшу частку серед основних засобів
вираження становить нульовий вияв зв’язки і форма називного або форма
теперішнього часу дієслова бути і форма орудного відмінка іменника, адже
вони передають семантику тотожності. Студії над економічними текстами
підтверджують цей висновок:
Література:
1.Малиновська Г.Р. Концепт «гроші» в українській мовній картині світу. Українська
мова. 2010. № 4. С. 28 – 33.
2.Пилипенко Р.Є. Економічні тексти в аспекті когнітивних досліджень. Проблеми
семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. К. Вип. 4. 2004. С. 98 – 102.
3.Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: навчальний посібник. К.: Наукова
думка, 2001. 326 с.
4.Попов Ю.А. Основные отличия текста от дискурса. Текст и дискурс: проблемы
экономического дискурса. СПб., 2001. С. 130 – 137.
5.Туровська Л. Історичне термінознавство в Україні кінця ХХ – початку ХХІ ст.
Українська мова, 2012. С. 34 – 39.

КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ ЯК БАЗОВА СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ

Римма Редчук,
канд. пед. наук, доцент
кафедри документознавства та інформаційної діяльності
Адріана Зозуля,
студентка
ПВНЗ «Академія рекреаційних технологій і права»

У статті розглядаються особливості комунікабельності як важливої

складової професійної компетентності майбутнього педагога.
Ключові слова: комунікабельність, професійна компетентність, педагог.
Постановка проблеми. У сучасному суспільстві проблема комунікації є
однією з найпоширеніших. Особливо це стосується освітньої сфери, яка
покликана забезпечити підготовку людини до життя у світі різноманітних
комунікативних можливостей. Варто відзначити, що педагогічна професія
належить до таких видів праці, де спілкування стає професійно значущою,
суттєвою стороною діяльності вчителя, а професійнопедагогічна комунікація –
основною формою педагогічного процесу, продуктивність якого
обумовлюється цілями й цінностями спілкування, прийнятими всіма його
суб’єктами за норму індивідуальної поведінки.
Складність професійно-педагогічної комунікації не лише у високих
вимогах до комунікативної культури педагога, а й в оволодінні способами
залучення дітей до спільної діяльності. Майстерність спілкування вчителя
254
полягає саме в тому, щоб допомогти учням стати активними співучасниками
взаємодії. У цьому контексті комунікативна підготовка майбутнього педагога
виступає важливою складовою його професійного становлення і передбачає,
перш за все, формування вмінь налагоджувати та коригувати взаємини з
вихованцями, що в кінцевому результаті позитивно впливає на навчально-
виховний процес.
Метою статті є вивчення комунікабельності як базової складової
професійної компетентності викладача вищої школи.
Аналіз останніх досліджень. Розпочинаючи з 90-х років минулого
століття комунікабельність у системі педагогічної освіти стає предметом
спеціального всебічного розгляду (Г. О. Балл, І. А. Зимня, Н. В. Кузьміна,
А. К. Маркова, С. Д. Максименко, М. М. Забродський, Л. М. Мітіна,
С. О. Мусатов, Л. А. Петровська, Є. В. Руденський, Ю. М. Ємєльянов та ін.). У
наукових доробках цього часу презентуються моделі формування
комунікабельності як кінцевого результату професійної підготовки спеціаліста.
Виклад основного матеріалу. Існує кілька визначень терміну
«комунікабельність». Так, Великий тлумачний словник сучасної української
мови дає таке визначення: «Комунікабельність – 1. Здатність бути
комунікабельним, товариськість, контактність. 2. Зв’язок, спілкування між ким-
або чим-небудь» [1, 562].
У наукових працях цього періоду поняття комунікабельність трактується
по-різному: і як синонім педагогічного спілкування, і як одна з його складових.
Так, Л. А. Петровська вказує, що комунікабельність передбачає розуміння
мотивів, намірів, стратегій поведінки, фрустрації партнерів по спілкуванню,
розуміння соціально-психологічних проблем взаєморозуміння, оволодіння
техніками спілкування. Л. А. Петровська підкреслює, що комунікабельність
передбачає готовність та вміння будувати контакт на різній психологічній
дистанції – далекій і близькій та заключається в досягненні трьох рівнів
адекватності партнерів – комунікативній, інтерактивній та перцептивній. Вчена,
за результатами своїх досліджень комунікабельності особистості, пропонує
конкретні спеціальні форми тренінгів для формування цієї властивості
особистості фахівця [2, 155-160].
Комунікабельність особистості, на думку Є. В. Руденського, складається з
наступних здатностей:
1) давати соціально-психологічний прогноз комунікативній ситуації, у
якій доведеться спілкуватися;
2) соціально-психологічно програмувати процес спілкування, спираючись
на своєрідність комунікативної ситуації;
3) "вживатися" в соціально-психологічну атмосферу комунікативної
ситуації;
4) здійснювати соціально-психологічне управління процесами
спілкування у комунікативній ситуації [4, 101].На основі аналізу складових
комунікабельності дослідник виводить три її рівні:

255
 1. Соціонормативний досвід – це основа когнітивного компоненту
комунікабельності особистості як суб’єкта спілкування. Разом з тим реальне
існування різних форм спілкування, які частіше спираються на
соціонормативний конгломерат (довільна суміш норм спілкування, запозичених
з різних національних культур), вводить особистість у стан когнітивного
дисонансу. А це породжує протиріччя між знаннями норм спілкування у різних
формах спілкування і тим способом, який пропонує ситуація конкретної
взаємодії.
2. Сигніфікація – це система символів і нормативних приписів щодо їх
використання під час спілкування. Як своєрідний знак, символ
використовується по-різному: і як спосіб організації дій, і як спосіб прояву
ставлення до партнера по спілкуванню, і як засіб організації тексту
повідомлень, якими обмінюються учасники спілкування.
3. Акціональний рівень – це персоніфікація спілкування, що передбачає і
оволодіння кодом ситуативного спілкування, і відчуття допустимого в
імпровізаціях, і доцільність конкретних засобів спілкування.
У сукупності три виділених рівні характеризують ступінь
комунікабельності особистості як суб’єкта спілкування [4, 107-110].
Комунікативна компетентність інтерпретується вченими як здатність
людини встановлювати та підтримувати необхідні контакти з іншими людьми.
До її складу входить певна сукупність знань та умінь, що забезпечують
ефективний перебіг комунікативного процесу. Комунікативна компетентність
розглядається як ступінь оволодіння певними нормами спілкування, поведінки,
як результат научування, засвоєння соціально-психологічних еталонів,
стандартів, стереотипів поведінки, оволодіння технікою спілкування.
У працях багатьох учених (Г. О. Балла, М. Й. Боришевського,
М. М. Заброцького, В. А. Кан-Каліка, О. В. Киричука, С. Д. Максименка,
О. О. Леонтьєва, Т. С. Яценко та ін.) обґрунтовується розуміння педагогічного
спілкування як суттєвої, глибинної характеристики педагогічного процесу,
різновиду професійного спілкування, завдяки якому відбувається соціально-
психологічна взаємодія вчителя з учнями.
Тісний взаємозв’язок показників комунікативної компетентності може
забезпечити повноцінне спілкування вчителя з учнями, яке ґрунтується на
організації ефективної педагогічної взаємодії, детермінується ціннісними
орієнтаціями і визначає здатність адекватно сприймати і розуміти особистісні
риси та поведінку учнів, налагоджувати продуктивні міжособистісні стосунки з
ними, формувати сприятливий емоційний мікроклімат в учнівському колективі.
Науковці доводять ефективність використання в умовах вищого
навчального закладу таких специфічних методів як: дискусійні (групова
дискусія, розбір і аналіз ситуацій); ігрові, що включають дидактичні, творчі,
рольові ігри, а також ігрову психотерапію, контр-гру, трансактний метод
усвідомлення комунікативної поведінки та ін.; тренінги міжособистісної
чутливості, техніки невербальної взаємодії тощо.
Причинами невдалої комунікації можуть бути:

256
 •стереотипи – спрощені думки щодо окремих осіб або ситуації, внаслідок
чого відсутній об’єктивний аналіз і розуміння людей, ситуацій, проблем;
•перенасиченість комунікативного простору інформацією перешкоджає
прийняттю актуальних рішень, призводить до зайвих емоційних
перевантажень, тим самим ускладнюючи взаємини з оточуючими;
•«упереджені уявлення» – схильність не брати до уваги того, що
суперечить власним усталеним поглядам, того, що є новим, незвичайним («Ми
віримо в те, у що хочемо вірити»). Людина рідко усвідомлює, що тлумачення
подій іншою людиною так само законно, як і її власне тлумачення;
•погані взаємини між людьми – якщо ставлення людини є ворожим, то
буде дуже важко переконати її в справедливості Вашого погляду;
•відсутність уваги й інтересу співрозмовника, а інтерес виникає, коли
людина усвідомлює значення інформації для себе: за допомогою цієї інформації
можна отримати бажане або запобігти небажаному розвитку подій;
•зневага фактами, тобто звичка робити висновки за відсутності достатньої
кількості фактів;
•помилки в побудові висловлювань: неправильне обрання слів, складність
повідомлення, слабка переконливість, нелогічність;
•неправильний вибір стратегії та тактики спілкування.
Висновки. Виходячи з вищевикладеного, можемо зробити висновок, що
комунікабельність є однією з основних складових професійної компетентності.
На основі сказаного вище можна стверджувати, що саме
комунікабельність педагога впливає на створення позитивної емоційно-
психологічної атмосфери спілкування з учнями, на характер взаємостосунків та
стиль взаємодії між ними. Комунікабельність особистості є основоположним
фактором становлення загальної професіональної компетентності спеціаліста і
виступає як ієрархічно організоване психічне утворення, як певний рівень
розвитку особистості майбутнього педагога, що передбачає сформованість його
цілісної системи мотиваційно-спонукальних, особистісних якостей і
функціонально-операційних проявів, які реалізують емоційні, когнітивні і
поведінкові компоненти сфери особистості. Через спілкування педагог будує
свої відносини з учнями, проявляючи свої особистісні характеристики, і тому
спілкування виступає як умова пізнання людьми один одного (комунікативна
функція), як організація взаємодії (інтерактивна функція) та як умова
формування певного емоційного впливу (перцептивна функція). Отже,
комунікабельність проявляється в здатності реалізовувати функції впливу,
передачі інформації, в здатності успішно вирішувати комунікативні завдання
професійного плану.
Ключовим аспектом педагогічної діяльності є спілкування. Від умінь
педагога ефективно будувати педагогічне спілкування багато в чому залежить
результат виховання й навчання. Ефективна реалізація комунікативної функції
можлива при наявності в педагога готовності до її виконання, що містить певні
цінності, мотиви, знання, уміння, здібності, навички, якості, досвід, які в
сукупності визначають комунікативну компетентність як інтегральну

257
властивість особистості педагога. Важливою якістю компетентного фахівця є
комунікативність, що передбачає здатність успішно функціонувати у системі
міжособистісних стосунків. У вузькому розумінні під комунікативністю
(«комунікативною компетентністю») розуміють здатність організовувати
інформаційний процес між людьми як активними суб’єктами, з врахуванням
стосунків між ними [3, 58].

Література:
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) /
Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с.
2. Петровская Л. А. Компетентность в общении. Социально-психологический тренинг
/ Л. А. Петровская. – М. : Издво МГУ, 1989. – 216 с.
3. Професійно-педагогічна компетентність викладача вищого навчального закладу:
навчальний посібник / за ред. І. Л. Холковської. – Вінниця : ТОВ «Нілан ЛТД», 2017. – 144 с.
4. Руденский Е. В. Коммуникативная компетентность личности/ Руденский Е. В. //
Социальная психология: Курс лекций. – М. : ИНФРА-М; Новосибирск: НГАЭиУ, 1998. – С.
100-109.

СВІТОГЛЯДНО-ФІЛОСОФСЬКІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ

ЦИФРОВОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Михайло Слободян
Викладач філософії та соціології
Коломийського-економіко-правового коледжу КНТЕУ.

Людство в даний час знаходиться у витоків нових кардинальних

інноваційно-комунікаційних, революційно- еволюційних змін, які
фундаментально визначають пріоритетні напрями цивілізаційного розвитку в
третьому тисячолітті.
Попередній розвиток світу ще не бачив таких приголомшливих
інноваційних соціально-комунікаційних технологічних проривів в
найрізноманітніших галузях діяльності з яким зустрінеться нове покоління
людей з іютужним розвитком цифрової цивілізації.
Звичайно, що в першу чергу це торкнеться широкомасштабних змін в
галузі кібернетики, інформатики, електронного інтелекту, робототехніки,
ноозасобів, інтерактивних методів, нанотехнологій, грід-технологій,
біотехнології, тривимірного друку, матеріалознавства, накопичення, передачі і
збереження енергії, квантових обчислень, літаків-роботів, потягів-роботів,
автомобілів-роботів, ІТ-права, ІТ-економіки, 1Т-інтелектуальної власності, ІТ-
безпеки і багатьох інших сфер людської діяльності.
Очевидно, що настав час нам визначити і знайти чіткі перспективи свого
майбутнього і мати віру, впевненість, тверді наміри, володіти знаннями,
вміннями і навичками вчасно використати революційні інноваційно-
комунікаційні технології для того, щоб якісно змінити сучасний світ і зробити
його для людини кращим, безпечним, щасливим, радісним, здоровим,
заможним, багатим і успішним.
258
 Дійсно людська цивілізація переживає в даний час унікальні, але разом з
тим кардинальні еволюційні зміни, які безпосередньо відбуваються на наших
очах. Цікаво, що якщо деякі речі нам колись бачилися як фантастичними, то
сьогодні вони стають для нас звичайною реальністю, безпосереднім побутовим
явищем нашого повсякденного життя. Це і комп’ютер, і робот-автомобіль, і
розумний-годинник, і розумний будинок, і розумне місто, і Інтернет-речей. і
великі дані, і всесвітня мережа Інтернет тощо.
Все це для кожної людини стає вже звичайною буденністю і не визиває
якихось яскравих парадоксальних здивувань. Фактично без цих речей ми
взагалі вже не уявляємо своє життя, свою працю, свій відпочинок, своє
навчання і т.п.
Людська цивілізація (в першу чергу це стосується країн- лідерів світового
прогресу, за якими слідують всі інші) знаходиться на новому витку свого
розвитку - швидким входженням в Епоху Цифрового світу, де діють нові
правила гри. Деякі експерти вважають, що це буде Епохою цифрової диктатури,
деякі - всезагальною інформаційною відкритістю і глобалізацією світової
економіки. Ще зовсім і не так давно вперше комп’ютер зміг обіграти в шахи
людину (Deep Blue переміг Гаррі Каспарова), але вже сьогодні можливості
«Цифрового інтелекту» так зросли, що з ним просто неможливо в такій грі
взагалі змагатися - він зберігає в своїй пам’яті всі можливі комбінації всіх ігор
за всю історію розвитку людства, і в людини зовсім немає шансів його обіграти
(Watson виробництва IBM переміг двох опонентів у грі Jeopardy в 2011 році). В
той же самий час Земну кулю окутали цифрові мережі, в яких люди проводять
більшу частину свого часу. З приходом Епохи «Інтернет-речей» (не менше 100
мільярдів учасників Цифрової мережі до 2025 року) кількість користувачів
Мережі зросте багатократно і тому діалог буде уже більше не між людиною і
машиною, а в системі «М2М» (Машина з Машиною).
При з’явленні електронного інтелекту фактично людина в більшості
випадків буде виключена з ланцюга прийняття рішень, а в рамках всесвітньої
мережі Інтернет (включаючи «Мобільність користувачів») така ситуація
охопить практично весь цивілізований світ. Уже сьогодні ми є свідками
входження в країни технологій мобільного зв’язку 5-го покоління, що дає змогу
(враховуючи зовсім малу затримку проходження сигналів no мережі 5G)
електронному інтелекту керувати всіма іранспортними потоками в реальному
часі без впливу людини.'
В епоху 4-ї промислової революції, а ми в даний час знаходимося в її
початковій фазі, фактично на її світанку, де знаменитий конвеєр Форда йде вже
в минуле, а йому на зміну приходять принципи задоволення індивідуальних
потреб користувачів (індивідуалізація сервісу), які підтримуються технологіями
BIG DATA. ЗО-друку, хмарних технологій, технології Block Chain і
Криптовалют, телемедицини й інших. Тобто ми все більше пірнаємо з
Аналогового в Цифровий світ, в якому об’єктивно діють зовсім інші закони,
принципи, звичаї тощо. Людина зможе настроювати під себе товари і послуги, а

259
також створювати «продовження» світу (наприклад, через технології
Доповненої реальності), який подобається конкретно йому.

Література:
1. Біленчук П.Д. Стратегія інформаційної безпеки України: правові засади
захисту інформації: монографія – К.: УкрДГРІ, 2018.
2. Геращенко О.Л. Економіка XXI ст.: країни, підприємства, люди – Харків:
Фоліо, 2016.

ДІАЛОГ ВЧИТЕЛЬ-УЧЕНЬ У ВИМІРІ

ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАННЯ

Олена Федотова,
канд. філос. н., доцент кафедри права,
психології та сучасних європейських мов, ХТЕИ КНТЕУ

Сучасна світська освіта, що характеризується спрямованістю на

поповнення інтелекту учня, все менше звертає увагу на взаємовідносини
учителя та учня. Освітянські процеси все більш формалізуються. Відносини
будуються у вимірі учитель-аудиторія. Майже неможливо утворити, або,
точніше, відтворити діалогічне спілкування, яке мала педагогічна практика
минулого, що, на наш погляд, має негативні наслідки, про які і буде йти мова.
Безумовно, відбулись зміни в суспільстві. Воно оснащене технікою
Техніка активно використовується в навчальних процесах як шкіл, так і вишів.
Але проблема – чому відбувається процес занепаду зацікавленості освітою в
інформативному суспільстві? Учитель у будь-якій культурі і у будь-який час
має виховати людину, відповідно до, так би мовити, соціального замовлення.
Додамо – в його найкращих моральних імперативах. Вчитель створює не
просто життя, а життя гарне, за відомим висловлюванням І. Златоустого.
Роль вчителя – пробитися крізь думку учня до знання. Це
найефективніше відбувається в ситуації діалогічного спілкування, оскільки
саме у діалозі відбувається «комплексний» вплив на учня з боку вчителя, який
поєднує в собі: високий рівень інтелекту, вміння передати думку та високий
моральний рівень. На важливість саме діалогічного типу спілкування вказує
такий напрямок у філософії, як «діалогізм». У якості філософського принципу
він спонукає до обмеження его центру, утвердження відкритості в стосунках із
зовнішнім світом, відповідальності щодо партнерів по спілкуванню. Не
випадково, що в умовах господарювання «інструментального» розуму
предметом філософської рефлексії стає діалог, який поповнює категоріальний
філософський апарат в роботах М. Бубера та М. Бахтіна. Діалог – це різновид
спілкування, зустріч двох смислів, які можуть взаємовідображуватись у
свідомості суб’єкта. Діалог означає сутнісне співвіднесення різних типів думок.
М. Бахтін, використовуючи поняття «діалогізм», пояснює його сутність
через введення поняття «межа». Саме феномен «межі», відчуття «інакшості»

260
Іншого створює умови для творчого діалогу та наміру зрозуміти Іншого як
самого себе.
Діалогічність є характеристикою суб’єкта спілкування, який має здатність
розуміти іншого. Спілкування характеризується суб’єкт- суб’єктною
спрямованістю. Мається на увазі не проста циркуляція інформації, а її
циркулювання між партнерами, метою якої є пошук спільної позиції або
системи цінностей. Діалогічний суб’єкт входить у послідовність мислення
свого партнера по спілкуванню, сприймаючи його внутрішню логіку. Саме це
відрізняє його від суб’єкта монологічного ( М. Бубер), для якого існує лише
один смисл і єдиний голос – його власний. Досвід діалогічних практик
минулого демонструє нам, що діалог в освітянських системах будувався
залежно від соціального замовлення та тих ідеалів, які в культурі побутували.
Саме від характеру діалогічних відносин «учитель-учень» залежить, яким буде
результат.
Наприклад, конфуціанскі пропозиції не були актуальними в час життя
філософа, але розповсюджувались через привабливість ідей, які вдало
проповідувались, пропагувались у філософській конфуціанскій школі. Між
вчителем та учнем складались відносини, які можна назвати «неформальними»
(щодо традицій Китаю) через їх «кордо центричну» спрямованість. На наш
погляд, підставою для цих відносин був не тільки високий рівень інтелекту та
вміння ритора, а й високі моральні якості наставника.
Як «монологічні» можуть позначатись стосунки між гуру та учнем в
індійських аскетичних спільнотах. Учень, щоб осягти істину, повинен був
повністю перестати бути собою і розчинитись у вчителі.
Не дивлячись на те, що завданням педагогіки та психогогіки в Давній
Греції було виховання всебічно розвиненої особистості(ідея пайдейї), знання та
моральність відігравали неабияку роль. За приклад можуть правити
«діалогічні» взаємовідносини між Сократом та деякими з його учнів.
В освітянських технологіях європейської середньовічної культури
панував переважно «монологізм» Учитель вимагав від учня беззастережного
підпорядкування, у багатьох монастирських школах практикувалася "сувора"
дисципліна. Але вчитель мав і сам бути прикладом релігійної самовідданості.
Монах, енциклопедист Вінцент з Бове в педагогічному трактаті «Про
виховання знатних дітей» писав: «Хто не вміє підкорятися, той не вміє
управляти».
Педагогіка, безумовно, орієнтувалась на ідеологічні імперативи епохи,
потребувала виховання людини свого культурного часу. Але саме вона и мала
формували ідеали майбутнього, тобто робити кроки вперед, за межі сьогодення.
Тому не випадково, нові ідеї культивуються саме в аристократичних прошарках
суспільств. Наприклад, наприкінці Середньовіччя освітня проблематика
відгалужує ідеї гуманності, свободи, творчості, але вона ще не співвідноситься
з загальним ідеологічним станом епохи. М. Монтень, розмірковуючи над
своїми «Спробами», стверджує етику ненасильства. Мета морального

261
виховання в нього – не щеплена мораль, а допомога маленькій людині –
навчити її любити робити гарне.
Коменський Я. А. вже бачить у вихованні передумови для подальшого
прогресу людства. «Наступне століття буде саме таким, якими будуть виховані
для нього громадяни. В Великій кількості мудреців щастя світу. Виховання
Коменський Я. А. розуміє як цілеспрямований і організований процес
формування людини в спеціально створеному середовищі під керівництвом
вихователя-вчителя. Вчитель і учень поступово переходять на позицію
діалогічності. Учитель є не тільки джерелом знання,а й прикладом моралі нової
епохи.
Продовжуючи дослідження, ми поступово прийдемо до формування
«знанієвої парадигми» і її реалізації в інструментальному суспільстві. В освіті,
яка поступово формалізувалась, вже не відчувається орієнтація на людину
майбутнього. І не останню роль в цьому процесі відіграє втрата «діалогічності»
у відносинах вчитель-учень. В умовах суспільства, що індивідуалізується,
(З. Баумен) потрібно знаходити нові шляхи підвищення рівня зацікавленості
освітою, які, на наш погляд, знаходяться в площині учитель – учень, в
поверненні до джерел педагогічних вчень та нових сучасних форм їх
тлумачень.

262
 ЗМІСТ
СЕКЦІЯ 1. ІНОЗЕМНІ МОВИ

Наталія Барбелко
ВИКОРИСТАННЯ МАСОВИХ ВІДКРИТИХ ОНЛАЙН-КУРСІВ
У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ…………………………… 4
Марія Батюк
ПРИШКІЛЬНИЙ АНГЛОМОВНИЙ ТАБІР ЯК СПОСІБ
УДОСКОНАЛЕННЯ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
ШКОЛЯРАМИ……………………………………………………………….. 9
Тетяна Бондарєва, Аліна Харківська,
ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ
ІНОЗЕМНИМ МОВАМ ЯК ЗАСІБ ЗАЦІКАВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ
ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ……………………………………….. 11
Анна Бондарчук, Олена Радудік
ВИКОРИСТАННЯ TELEGRAM-БОТІВ ПРИ ВИКЛАДАННІ
ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У КОЛЕДЖАХ ТА ТЕХНІКУМАХ………………. 12
Яна Вітек
ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
НАВЧАННЯ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ…………………….. 15
Людмила Глотова
СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ МОВНОГО РОЗВИТКУ
У КОМУНІКАТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ………………. 17
Олена Голуб, Олена Дрогоман, Оксана Сушко
НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ
КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ…………………. 19
Інна Гук
THE MEDICAL STUDENTS’ MOTIVATION
OF LEARNING FOREIGN LANGUAGES ………………………………… 22
Ірина Даниленко
КОНСТРУКТОР ІНТЕРАКТИВНИХ ЗАВДАНЬ LEARNINGAPPS
ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ
ПРИ ВИКЛАДАННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ………………………………... 23
Гоззалхан Даулетмуратова
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ НОВЕЙШИХ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ
ТЕХНОЛОГИЙ НА УРОКАХ АНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКА……………… 24
Гульбахар Джумамуратова
ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
УЧИТЕЛЯ ИНОСТРАННЫХ ЯЗЫКОВ………………………………….. 26
Гульбахар Джумамуратова
ФОРМИРОВАНИЕ КРИТИЧЕСКОГО И ТВОРЧЕСКОГО
МЫШЛЕНИЯ В ПРОЦЕССЕ ИЗУЧЕНИЯ АНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКА 28

263
 Вікторія Довгопол
ENGLISH BLOGS AS A PART OF EDUCATION……………….……….. 30
Катерина Зайцева
НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ ФІЛОЛОГІВ ТЕХНІКАМ
ПРОТИСТОЯННЯ МОВНОМУ МАНІПУЛЮВАННЮ НА
ЗАНЯТТЯХ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ……………………………………. 31
Оксана Зарівна
ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ
МОВ У ТЕХНІЧНОМУ ВУЗІ………………………………………………. 33
Инна Зуева
МОТИВАЦИЯ К САМООБРАЗОВАНИЮ ПРИ ИЗУЧЕНИИ
ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКА СОВРЕМЕННЫМ СТУДЕНТОМ……….. 35
Лариса Каліберда, Євгенія Лисенко
ДОСВІД ПРОВЕДЕННЯ ТЕСУВАННЯ STANAG 6001 ДЛЯ
ВЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НА БАЗІ НАЦІОНАЛЬНОЇ
АКАДЕМІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГРАВДІЇ УРАЇНИ………………………. 36
Наталія Карабітськова, Катерина Пашнєва
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ МОТИВАЦІЇ СТУДЕНТІВ
ДО ВИВЧЕННЯ ДРУГОЇ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ……………………….…. 40
Ірина Козка, Ольга Ткаченко
ACTIVITIES AIMED AT ENRICHMENT OF DENTISTRY
STUDENTS’ ORAL FLUENCY……………………………………………… 41
Алла Кордонова
ЕТАПИ ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНОГО ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ
Й ІНШОМОВНОЇ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ
МАЙБУТНІХ ПОЛІТОЛОГІВ ………………………………………….…. 43
Олена Косенко
ЗАСОБИ АКТИВІЗАЦІЇ КОМУНІКАТИВНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ
СПРЯМОВАННОСТІ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ
ПРИ НАВЧАННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ………………………………….. 46
Тетяна Кривицька
ВПРОВАДЖЕННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ПРОЕКТНОЇ МЕТОДИКИ
У НАВЧАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ
КОМУНІКАТИВНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ………………. 47
Наталія Лахматова
ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА МЕТОДИ ПРОФЕСІЙНО-
СПРЯМОВАНОГО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНІЙ МОВІ СТУДЕНТІВ
У НЕМОВНИХ ВНЗ…………………………………………….……………. 54
Наталія Лєбошина, Наталія Ворона, Юлія Данилова
ПРОЕКТУВАННЯ КОНТЕКСТНОЇ МОДЕЛІ НАВЧАННЯ
ІНОЗЕМНІЙ МОВІ В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
ВІЙСЬКОВИХ СПЕЦІАЛІСТІВ У ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ
НАВЧАЛНИХ ЗАКЛАДАХ………………………………………………….. 56

264
 Віола Литвиненко, Ірина Фролова
ЕФЕКТИВНІ СУЧАСНІ ПІДХОДИ ВИКОРИСТАННЯ
ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ
ІНОЗЕМНОЇ МОВИ………………………………………………………….. 61
Олена Лященко
ІНТЕРНЕТ ТЕХНОЛОГІЇ У ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ………... 62
Олена Максим
РОЛЬ ПРОЄКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ РОЗВИТКУ
КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ……………. 63
Валентина Марченко, Різник Анна
ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ
ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ……………………………………………… 65
Tetiana Maslova
PRINCIPLES OF ACTIVE LISTENING IN LANGUAGE LEARNING…. 67
Оксана Ночовка
АВТЕНТИЧНІСТЬ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ……………... 69
Катерина Пашнєва, Наталія Карабитьскова
ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК УМОВА
МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ……. 70
Катерина Пашнєва, Юлія Коноваленко
ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ДЛЯ
КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ…………………. 71
Катерина Пашнєва, Анастасія Щербак
ВПЛИВ ОСВІТЯНСЬКИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА РОЗВИТОК
У КОМУНІКАТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ………………. 73
Liudmila Petrova, Tamara Uskova
SEVERAL APPROACHES TO LEARNING BUSINESS ENGLISH……. 74
Жанна Петрушенко
ПИСЬМО ЯК ЗАСІБ КОМУНІКАТИВНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТА…………………………………………………. 75
Тетяна Печенізька,Ірина Курильченко, Ірина Русакова
ВИКОРИСТАННЯ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ
У ФОРМУВАННІ ГОТОВНОСТІ ДО ІНШОМОВНОГО
ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ
СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ………………………………………………………… 77
Tetiana Povaliaieva, Vita Taraban
YOUNG LEARNERS: TEACHING LISTENING AND SPEAKING……... 79
Наталія Прищенко
СТОРІТЕЛЛІНГ – ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ МОТИВАЦІЇ
У УЧНІВ ДЛЯ СПІЛКУВАННЯ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ
МОВИ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ НАВЧАННЯ……………………... 82
Оксана Пугачова
THE UTILIZATION OF EDMODO IN BLENDED LEARNING
IN HIGHER EDUCATION………………………………………………….... 84

265
 Інна Ребрій, Ірина Григорова
АКТИВНА ВЗАЄМОДІЯ ВИКЛАДАЧА І КУРСАНТІВ
НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ……………………………………. 86
Людмила Рудницкая
ЭЛЕКТРОННЫЕ УЧЕБНЫЕ ПОСОБИЯ КАК СРЕДСТВО
РАЗВИТИЯ ЗУН В ПРОЦЕССЕ ИЗУЧЕНИЯ РУССКОГО ЯЗЫКА
В УКРАИНСКОЙ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЕ……………………………….. 88
Ірина Свірепчук
РОЗВИТОК ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ В ПРОЦЕСІ
НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ…………………………………………. 92
Галина Сидорук, Ірина Дерев‘янко
ПРОБЛЕМА ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ ТА АДЕКВАТНОСТІ ПРИ
ПЕРЕКЛАДІ АНГЛІЙСЬКИХ ХУДОЖНІХ ФІЛЬМІВ……………….... 94
Галина Сидорук, Вікторія Кузьменко
ФРАЗОВЕ ДІЄСЛОВО………………………………………………………. 97
Галина Сидорук, Владислава Махобродзе
СЕМАНТИКА ТА КОНТЕКСТ СУЧАСНИХ ІДІОМ…………………… 100
Галина Сидорук, Дар`я Шуба
ОСОБЛИВОСТІ ТА ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ
АНГЛІЙСЬКИХ ФРАЗОВИХ ДІЄСЛІВ………………………………..… 102
Марина Ступак
НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ ВОЛОДІННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ
СЕРЕД УКРАЇНЦІВ ЯК ПОШТОВХ ДО ВЖИВАННЯ ЗАХОДІВ……. 105
Марина Тракун
ПОЄДНАННЯ ТРАДИЦІЙНИХ ТА НОВІТНІХ МЕТОДІВ
У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ…………………………. 107
Марина Топоркова
РОЛЬ ЧИТАННЯ ЯК ВИДУ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
У ВИВЧЕННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ…………………………………….. 109
Tamara Uskova, Yevheniy Dyomin
TECHNOLOGY IN EDUCATION…………………………………………… 110
Tamara Uskova, Viktoria Oleynikova, Rodion Krukovskiy
INTERNET AND FOREING LANGUAGES………………………………... 112
Tamara Uskova, Anton Rybalkin
THE ROLE OF ENGLISH IN THE COMPUTERIZATION
OF EDUCATION………………………………………………………………. 113
Tamara Uskova, Elina Starchenko, Danylo Olhovskyi
TRADITIONAL AND MODERN TECHNOLOGIES
IN FOREIGN LANGUAGES…………………………………………………. 114
Дамегул Утепбергенова, Оразгуль Курбанбаева
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ CASE-STUDY КАК ЭФФЕКТИВНОГО
МЕТОДА В ПОДГОТОВКЕ ВЫСОКОКВАЛИФИЦИРОВАННОГО
СПЕЦИАЛИСТА…………………………………………………………….. 116

266
 Дамегул Утепбергенова, Сайёра Таженова
ОРГАНИЗАЦИЯ УЧЕБНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ УЧАЩИХСЯ
НА УРОКАХ ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКА……………………………….. 118
Євгенія Хажевська
ВИКОРИСТАННЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ
НА ЗАНЯТТЯХ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ
ЕФЕКТИВНОСТІ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ…………………………… 120
Oksana Khodakovska
EFFECTIVE READING STRATEGIES AND MODERN
TECHNOLOGIES…………………………………………………………….. 121
Larisa Khoroshun
ACTUALITY OF FOREIGN LANGUAGE KNOWLEDGE FOR
THE SUCCESSFUL ACTIVITY OF A LAWYER…………………………. 129
Замира Худайбергенова
РАЗВИТИЕ ЭСТЕТИЧЕСКОГО МИРОВОЗЗРЕНИЯ УЧАЩИХСЯ
НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ НА УРОКАХ РОДНОГО ЯЗЫКА…………… 131
Людмила Чижова
ПРОЕКТНА РОБОТА ЯК СКЛАДОВА ІННОВАЦІЙНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ………. 132
Тетяна Чирва, Яна Рибчук
ВИКОРИСТАННЯ ПОСІБНИКА «GET 200!» ДЛЯ РОЗВИТКУ
МОВЛЕНЕВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ УЧНІВ ПІД ЧАС
ПІДГОТОВКИ ДО УСПІШНОЇ ЗДАЧІ ЗНО…………………………… 138
Наталія Шалова
ОСОБЛИВОСТІ ПРЕДМЕТНО-МОВНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ НАВЧАННЯ 139
Olena Shaparenko
THE ADVANTAGES OF TASK-BASED LEARNING APPROACH
OVER TRADITIONAL WAYS OF TEACHING FOREIGN
LANGUAGES………………………………………………………………….. 141
Лариса Шаповал, Віта Кузуб
ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ УЧНІВ
НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ…………………………………...… 143
Катерина Шерстова
“SPEAKING CLUB” – БІЛЬШЕ МОЖЛИВОСТЕЙ
ДЛЯ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ……………………………….. 147
Олександр Шумський
ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ ДО
ЛІНГВОСАМООСВІТИ…………………………………………………….. 149
Лариса Яненко
ЗАВДАННЯ І МОЖЛИВОСТІ ІНТЕГРАЛЬНОЇ ОСВІТИ
У ПОДОЛАННІ КОМУНІКАТИВНИХ БАР’ЄРІВ В УМОВАХ
ІНФОРМАЦІЙНОГО ВИБУХУ……………………………………………. 151

267
 СЕКЦІЯ 2. УКРАЇНСЬКА МОВА

Марта Байцар
ЛІНГВОДИДАКТИЧНА СПАДЩИНА
ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО У СУЧАСНОМУ ПРОСТОРІ
ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ……………………………………………………. 153
Галина Василенко, Лілія Дмитрук, Надія Смолко
СОЦІОКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНЦІЯ ЯК СКЛАДОВА
КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ І ПОКАЗНИК
ЕФЕКТИВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ……………………………………………. 157
Наталія Вєдєрнікова
НЕСТАНДАРТНІ ЗАНЯТТЯ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНИХ
ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ. МЕТОД ПРОЕКТІВ………………………. 160
Лариса Веренич
ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТІВ
ЗАСОБАМИ ТЕХНОЛОГІЇ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ …………… 163
Алла Гейдел, Валерія Котенко
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ QR-КОДУ В ПРАКТИЦІ
ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ………..…. 165
Алла Гейдел, Ольга Удовіченко
ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА В ПРАКТИЦІ ВИКЛАДАННЯ
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ………………………………. 166
Алла Гейдел, Дар’я Чернявська
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ НА ЗАННЯТТЯХ ІЗ МОВИ……………………………… 168
Алла Гейдел, Єлизавета Ярема
ЗАСТОСУВАННЯ КЕЙС-МЕТОДІВ У ПРОЦЕСІ
ВИКЛАДАННЯ МОВ У ВНЗ……………………………………………….. 169
Анна Гетманец, Людмила Мацапура, Лариса Мирошник
ПРОБЛЕМЫ МЕЖКУЛЬТУРНОЙ АДАПТАЦИИ
ИНОСТРАННЫХ СТУДЕНТОВ………………………………………….... 170
Олена Карнаухова
МЕТОДОЛОГІЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
НА ЗАНЯТТЯХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………. 172
Любов Котелевська
ЗАСТОСУВАННЯ ВІДЕОМАТЕРІАЛІВ ДЛЯ РОЗВИТКУ
КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ……………. 173
Галина Купрікова, Олена Слюніна
ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В КОНТЕКСТІ SMART-ОСВІТИ……. 175
Тетяна Локойда
РОЗРОБКА ДИСТАНЦІЙНИХ КУРСІВ У КОНТЕКСТІ
НОВОЇ ПАРАДИГМИ ОСВІТИ……………………………………………. 179

268
 Наталія Медвєдєва
РЕАЛІЗАЦІЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ НА УРОКАХ
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ЗНО………………….. 183
Олена Мірошниченко
ВИКОРИСТАННЯ МЕДІАТЕКСТІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ
МОВИ ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЄВОСТІ ЗНАНЬ………….. 185
Лариса Міщирікова,Ганна Бурлака
ФОРМУВАННЯ МОВНИХ І МОВЛЕННЄВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ
СТУДЕНТІВ НА ОСНОВІ ВИВЧЕННЯ ФАХОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ.. 187
Олена Овдієнко
ВИКОРИСТАННЯ QR-КОДІВ НА УРОКАХ
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ЧИННИК ДІЄВОСТІ ЗНАНЬ…………….. 188
Любов Пац
ПЕРЕВАГИ Й НЕДОЛІКИ ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНОЇ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ ПРИ ВИВЧЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ІНОЗЕМНИМИ СТУДЕНТАМИ ………………………………………….. 190
Наталія Писарська
ПЕРШИЙ ДРУКОВАНИЙ БУКВАР І. ФЕДОРОВА…………………….. 192
Людмила Ткаченко
ФЕМІНІТИВИ ЯК ЯВИЩЕ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ…………………… 193
Наталія Шкребець
АКТИВІЗАЦІЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ СТУДЕНТІВ
ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ…… 195
Світлана Шморгун
ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ
У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ……………………… 197

СЕКЦІЯ 3. ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ОСОБИСТОСТІ

У СУЧАСНОМУ СОЦІУМІ
Ніна Бабаєва
ВИКОРИСТАННЯ ТВОРЧИХ ІГОР НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ
МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ В 5-Х КЛАСАХ ЯК ОДИН ІЗ МЕТОДІВ
РОЗВИТКУ ВІЛЬНОГО ВОЛОДІННЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ… 199
Олена Бабаєва
ПСИ-ТУРИЗМ ЯК ЗАСІБ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ………………………………………………………. 202
Alina Borysova
THE ROLE OF PSYCHOLOGICAL SUPPORT OF FOREIGN
STUDENTS’ INTERCULTURAL ADAPTATION DURING THE
FORMATION OF THEIR ADEQUATE WORLDVIEW IN THE
COUNTRY OF STUDY………………………………………………………. 204

269
 Тетяна Велика
ПОЄДНАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ І ТРАДИЦІЙНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УРОКУ ТА
ЯКОСТІ ЗНАНЬ ( за творчістю В.Винниченка)………………………….. 206
Наталя Вольфсон-Гаршина
ГОСТИННІСТЬ ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
ОБСЛУГОВУВАННЯ ТУРИСТІВ…………………………………………. 210
Наталя Вольфсон-Гаршина. Кирило Гібкін
ПСИХОЛОГІЯ В ЗАКЛАДАХ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА 212
Виктория Диденко
ФИЛОСОВСКО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ
ЛИЧНОСТИ В УСЛОВИЯХ ИНФОРМАТИЗАЦИИ
СОВРЕМЕННОГО ОБЩЕСТВА…………………………………………... 213
Сарбиназ Ешмуратова
ПЕДАГОГИЧЕСКОЕ ОБЩЕНИЕ В ПРОФЕССИОНАЛЬНОМ
СТАНОВЛЕНИИ БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ………………………………. 220
Іван Жебчук
ЗАРАЖЕННЯ ЯК ЗАСІБ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ……………. 222
Dilfuza Ismailova
LEGAL ORDER AS SUBJECT OF ECONOMIC
AND LEGAL ANALYSIS ……………………………………………………. 224
Ганна Казарова
ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ФОРМУВАННЯ
ТА РОЗВИТКУ МОТИВАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ………………………...... 226
Дилфуза Исмаилова, Лиза Кутыбаева
ПРАВОВАЯ КОМПЕТЕНТНОСТЬ МОЛОДЕЖИ
КАК ПРЕДМЕТ ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ИССЛЕДОВАНИЯ…………. 228
Катерина Кушніренко
ОСОБЛИВОСТІ ТА ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ
АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ…………………………………………………... 230
Марія Паньків
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ
У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ…………... 231
Ілля Савченко
МІСЦЕ ДИСЦИПЛІНИ «АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦНС»
У СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ-ПСИХОЛОГІВ……………… 233
Алауатдин Турдыбаев, Шохрух Сабуров, Асрорбек Самандаров
АРХИТЕКТУРНЫЕ ИСТОКИ В ПРАКТИКЕ МАКЕТИРОВАНИЯ…. 235
Жамила Уббиниязова
ПРЕПОДАВАНИЕ ВОЗРАСТНОЙ ФИЗИОЛОГИИ
СТУДЕНТАМ ВУЗОВ……………………………………………………….. 237

270
 Земфір Шайхлісламов
ТОЛЕРАНТНІСТЬ ДО СТРАХУ, ЯК ВАЖЛИВИЙ ФАКТОР
ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ…………………………….. 239

СЕКЦІЯ 4. ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ОСВІТИ ТА

КОМУНІКАЦІЇ
Анна Жукова
ВПЛИВ НАРАТИВУ НА САМОАКТУАЛІЗАЦІЮ СУБ’ЄКТА ………. 243
Светлана Заборовская, Светлана Шафоростова
ОБЫДЕННЫЙ НАРРАТИВ КАК ОСНОВА ВИТУАЛЬНОЙ
КОММУНИКАЦИИ (НА ПРИМЕРЕ ИНСТАГРАМ)…………………… 245
Ніна Кривич
ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ
КОМПЕТЕНЦІЇ У СТУДЕНТІВ НАПРЯМУ «ПРАВОЗНАВСТВО»… 246
Зоя Куліш
ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТІВ ЧЕРЕЗ
ВИКОРИСТАННЯ ТЕКСТОЦЕНТРИЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ.. 248
Ніла Лисюк
ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ І ТРАДИЦІЙНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА
ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНИХ
ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ……………………………………………………….. 249
Алла Павлова, Тарас Полковенко
ІНФОРМАТИВНО-ЗМІСТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО
ТЕКСТУ: РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАКОНУ ТОТОЖНОСТІ……………………... 252
Римма Редчук, Адріана Зозуля
КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ ЯК БАЗОВА СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ………………... 254
Михайло Слободян
СВІТОГЛЯДНО-ФІЛОСОФСЬКІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ
ЦИФРОВОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ…………………………………………………. 258
Олена Федотова
ДІАЛОГ ВЧИТЕЛЬ-УЧЕНЬ У ВИМІРІ
ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАННЯ……………………………………………. 260

271
 Наукове видання

МАТЕРІАЛИ
ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

СУЧАСНІ ОСВІТЯНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ МОВНОГО,

ФІЛОСОФСЬКОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ У
КОМУНІКАТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Відповідальний за випуск М. М. Топоркова

Статті друкуються в авторській редакції

Видання українською, російською та англійською мовами

Підп. до друку 24.10.2019. Формат 60×84 1/16. Гарнітура Таймс.

Умов. друк. арк. 13,6. Облік.-вид. арк. 17,1. Цифровий друк.
Наклад 80 прим. Зам. № 11/11.
______________________________________________
Видавець і виготовлювач: ФОП Панов А.М.
Свідоцтво серії ДК № 4847 від 06.02.2015 р.
м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 10, оф. 6,
тел. +38(057)714-06-74, +38(050)976-32-87
copy@vlavke.com