Реальна гімназія 

— в Польській Республіці, Російській імперії, середній загальноосвітній

навчальний заклад, в навчальному плані якого провідне місце було відведене предметам
природничо-математичного циклу і замість класичних (грецька і латина) вивчалися живі
іноземні мови. Як тип середнього навчального закладу склалася в середині XIX століття.
Реальні гімназії (7-класні) були засновані Статутом 1864 поряд з класичними гімназіями.
Випускники реальних гімназій допускалися до конкурсних іспитів у вищі технічні навчальні
заклади, але в університет не приймалися. У 1872 замість реальних гімназій були створені
реальні училища
Згідно зі статутом 1864 р. середню освіту давали гімназії двох типів: класична - з
викладанням давніх латинської та грецької мов і реальна - без давніх мов. Обидві мали
семирічний термін навчання. Випускники класичної гімназії могли вступати до університетів,
реальної - тільки до вищих спеціальних навчальних закладів. У реальних гімназіях більше часу
відводилося на вивчення математики, природознавства, фізики та космографії, креслення, а
також двох європейських мов. У класичних - перевагу надавали стародавнім мовам і
формальній логіці. Російська мова й література, географія, історія в гімназіях різних типів мали
приблизно однакову кількість годин.
Для свого часу статут гімназій 1864 р. був досить прогресивним. За ним доступ до
середньої освіти мали хлопчики всіх станів і віросповідань. Розширювалися права та функції
педагогічних рад гімназій. Директор не міг відміняти їхні рішення, а лише оскаржувати їх
попечителю учбового округу. Кожна гімназія повинна була мати бібліотеку з книг, допущених
для навчальних закладів спеціальними каталогами. У зв'язку із загостренням політичної
обстановки й розвитком економіки уряд вносив серйозні корективи в свою освітню політику.
У відповідності зі статутом гімназій і прогімназій 1871 р. було реформовано середню
освіту. Всі чоловічі гімназії перетворювалися на класичні, реальні - ліквідовувалися. Навчання
тривало вісім (сьомий клас був дворічний) років. Викладання латинської й грецької мов
займало 41,2% усього учбового часу. Значні зміни в середній освіті стались у 80-х роках: була
значно підвищена плата за навчання, обмежено доступ до гімназії євреям, у 1887 р. видано
документ, відомий під назвою "циркуляра про куховарчиних дітей", який зобов'язував
директорів гімназій і прогімназій утримуватися від прийому до їхніх закладів дітей прислуги,
дрібних крамарів тощо. Швидко формувалася мережа середньої спеціальної освіти.
Під впливом економічної необхідності й освітньої діяльності ділових кіл у другій половині XIX
ст. було відкрито 6 середніх комерційних училищ у Києві, Одесі та Харкові. Діяло 28
навчальних закладів сільськогосподарського профілю, 24 - педагогічного. Підготовку
фельдшерів, медичних сестер, акушерок і зуболікувальних техніків здійснювали 13 медичних
закладів, функціонувало 14 художніх і музичних училищ.