François Quesnay *Франсуа Кене

План роботи:
1. Франсуа Кене.
2. Життя та діяльність.
3. Економічні погляди.
4. Висновок.
5. Список використаних джерел.
Хто ж такий Франсуа Кене?
(фр. François Quesnay; 4 червня 1694 — 16 грудня 1774)— французький
економіст, засновник школи фізіократів, лейб-медик короля Людовіка XV.
Відомий своєю працею «Економічна таблиця» (1758), в якій виклав основні
ідеї «фізіократії». Також, він запровадив у суспільствознавчі науки термін
«економічний аналіз».
Життя:
Батьківщина Ф. Кене – село Мере, що знаходилося недалеко від королівської
резиденції – Версалю. Батько Франсуа Кене був дрібним землевласником, що
не мав дворянського титулу. В акті про хрещення Франсуа Кене його батько
названий «збирач податків». Родина жила бідно і була не в змозі дати дітям
будь-яку освіту. Коли Франсуа виповнилося 13 років, його батько помер і він
повинен був самостійно заробляти собі на життя. Кене не отримав ніякої
формальної освіти, йому судилося стати геніальним самоучкою. До 11 років
Франсуа не знав грамоти. Потім було навчання у сільського кюре та у
початковій школі у сусідньому місті. Він не тільки навчився читати і
грамотно писати, але і вивчив латинь та давньогрецьку мову. Талановитого
юнака зацікавила медицина, і він почав брати уроки у місцевого хірурга. У
1711 р. він переїжджає до Парижа. Заробляє на життя, працюючи у
літографії. Продовжує вивчення медицини, слухаючи лекції у медичній
школі та практикуючи у шпиталі. У 1717 р. Кене одружився з донькою
паризького торговця колоніальними товарами. Після смерті дружини Кене
залишився з двома дітьми та у 1734 р. переїхав до Парижа і став лікарем
герцога Віллеруа. Популярність доктора Кене була настільки великою, що
ним зацікавилася всесильна фаворитка короля Людовіка XV маркіза
Помпадур, яка умовила герцога Віллеруа уступити їй відомого лікаря.
Навесні 1749 р. Кене став особистим лікарем Помпадур, у 1752 р. він зайняв
посаду лейб-медика короля. Ф. Кене приділяв багато часу заняттям наукою,
зокрема медициною та філософією. Помер Ф. Кене у Версалі 16 грудня 1774
р. і був похований у старій церкві Сен-Жульєн у Парижі.
Діяльність:
У 1718 р. у Парижі він складає іспит на ступінь хірурга і розпочинає
лікарську практику в містечку Мант поблизу Парижа.У віці 60 років він
зацікавився політичною економією.  Ф. Кене незабаром з’явилися учні та
однодумці, які поділяли його фізіократичні погляди, що базувалися на
визнанні виключної продуктивності землеробства і «безплідності»
промисловості та торгівлі. Саме сільське господарство, на думку Кене і його
послідовників, є рушійною силою економічного зростання. Вважається, що
основи школи фізіократів було закладено на зборах, які проходили у липні
1757 р. Сталося це після знайомства Віктора де Мірабо і Франсуа Кене, який
захотів особисто познайомитися з автором книги «L’Ami des hommes on
Traiti sur la population» («Друг людей (людства) або Трактат про
народонаселення»), яка вийшла друком у 1756 р. і мала шалений успіх. Кене
першим в економічній теорії проаналізував капітал і визначив дві категорії
витрат: разові та поточні (основний та оборотний капітал). Щодо
землеробства Кене називає їх «початковими авансами» та «щорічними
авансами». «Початкові аванси» за Кене – це інвестиції, або капітальні
вкладення. «Щорічні аванси» – це постійні витрати, які здійснюються
протягом кожного виробничого циклу.
Економічні погляди:
Економічна наука зобов’язана Кене декількома визначними досягненнями.
Кене та його послідовники відкинули основну тезу меркантилістів про
походження прибутку з обігу, вони намагалися пояснити збільшення
багатства з виробництва. Єдиним джерелом багатства народу фізіократи
вважали землю. В основі розуміння Кене проблем економічного життя
суспільства – концепція природного порядку. Саме на ці ідеї спирався
економічний лібералізм фізіократів. Суспільство складається з окремих
людей, яких Природа наділила різними здібностями, схильностями та
потребами. Фізіократи вважали за нерозумне ігнорувати природні
закономірності. Кожній людині повинно бути дозволено діяти природно.
Суспільний договір, головним результатом якого є держава, потрібен лише
для контролю, мета якого – не допустити зловживання свободою на шкоду
іншим. Нехай кожен використовує ті засоби – здібності, розум, майно та ін., –
які в нього є, та своїми зусиллями добивається для себе життєвих благ. Праця
повинна бути вільною, а власність є священною. Кене належить провідна
роль у формуванні таких категорій політичної економії, як чистий продукт і
продуктивна праця. Кене та його однодумці вперше поставили питання у
чисто економічному ракурсі про існування великих соціальних груп
населення або класів. Головною класоутворюючою ознакою вони вважали
участь у створенні та розподілі суспільного багатства і з цих позицій
поділяли населення на три основних групи (класи): продуктивний
(виробничий), безплідний (некорисний) та власники землі.

Висновок:
Франсуа Кене був теоретиком та основоположником школи фізіократів,
історичною заслугою якої є аналіз капіталу. Хоча він не досить відомий у
вузькому колі економістів, як Адам Сміт, але, на мою думку, Кене є
справжнім прикладом того, як за короткий період можна заснувати школу,
що виступала проти тогочасних ідеологій економіки; поєднання двох сфер
життя МЕДИЦИНА та ЕКОНОМІКА взагалі найскладніше завдання, а він
поєднав, так ще й досяг небаченого розвитку будучи медико у самого короля
та провідним економістом епохи Відродження.