Завдання 2

1. Ретельна підготовка до спілкування.

Цей етап передбачає:

1) складання плану майбутнього акту спілкування; збирання матеріалів з

предмета спілкування та їх систематизація;

2) умотивування аргументів на користь своєї позиції та контраргументів

іншої сторони;

3) обгрунтування свого варіанта рішення та розгляд реакції

співрозмовника.

2. Орієнтація в ситуації і встановлення контакту, тобто початок

спілкування.

На цьому етапі важливо:

4) дбати про створення доброзичливої атмосфери спілкування (доцільно

поговорити про спільні інтереси, сказати щось приємне
співрозмовникові);

5) не протиставляти себе співрозмовникові;

6) демонструвати повагу й увагу до співрозмовника (доброзичливий

погляд і усмішка допоможуть установити контакт);

7) уникати критики, зверхності та негативних оцінювань.

3. Обговорення питання (проблеми)

На цьому етапі доцільно дотримуватися таких правил.

8) лаконічно й дохідливо викладати свою інформацію;

9) уважно вислуховувати співрозмовника і намагатися адекватно

10) сприймати те, про що він говорить; пам'ятати, що спілкуванню

характерний діалоговий характер; аргументувати свою позицію:
наводити переконливі докази. Аргументування - це важливий спосіб
переконання за допомоги вмотивованих, обгрунтованих логічних
доказів.
 4. Прийняття рішення.

Щоби прийняти правильне рішення, варто: запропонувати кілька

варіантів вирішення проблеми;

11) уважно вислухати аргументи співрозмовника щодо можливого

рішення;

12) визначити за настроєм співрозмовника момент для закінчення

зустрічі й запропонувати кращий варіант прийняття рішення;

13) не виказувати ні найменшої роздратованості, навіть якщо мети не

було досягнуто, триматися впевнено.

5. Вихід із контакту.

Ініціатива завершення розмови за статусної несиметричності спілкувальників

має належати особі жіночої статі, людині, старшій за віком, вищій за
соціальним становищем. Наприкінці спілкування треба підсумувати
результати зустрічі, попрощатися і висловити надію на подальші взаємини і
спільну діяльність. Мета професійного спілкування - регулювання ділових
стосунків у виробничо-професійній діяльності через розв'язання професійних
завдань.

Успіх професійного спілкування залежить від:

14) мовця як особистості з індивідуальними ознаками;

15) його знання сучасної української літературної мови як основи

мови професійного спілкування.

Завдання 3

На початковому етапі бесіди встановлюється контакт із співрозмовником.

Необхідно створити приємну атмосферу для спілкування. Цей етап ділової
бесіди передбачає етикетні мовні формули вітання, подяки, запрошення
тощо. Якщо це перший діловий контакт, то співрозмовники мають
познайомитися. На початку бесіди можна обмінятися компліментами на
зразок: Я чула , що ти гарний студент. Багато викладачів говорили приємні
речі про тебе. Варто пам’ятати , що речення, сказані на початку бесіди, часто
мають вирішальний вплив на бажання чи небажання учасника продовжувати
слухати свого співрозмовника.

Етап передавання інформації є своєрідним «трампліном» для

аргументування, оскільки відбувається уточнення змісту проблеми і мети
спілкування, обговорення проблеми, передавання інформації, її закріплення і
визначення нового напряму інформування. У процесі спілкування
співрозмовники детальніше ознайомлюються з можливостями і намірами
партнера стосовно обговорюваної проблеми. На цьому етапі бажано
утриматися від оцінювання, а натомість застосовувати тактику запитань з
метою переходу від монологу до діалогу. Основними елементами цього етапу
є: формулювання питань (закритих, відкритих, риторичних, питань для
роздумів, переломних), вислуховування (концентрація на темі бесіди і на
співрозмовнику), вивчення реакцій співрозмовника (спостереження,
підтримка візуального контакту), передавання інформації співрозмовнику
(застосування мистецтва дипломатії, створення передумов для аргументації).
Це сприяє встановленню взаєморозуміння, довіри та налаштовує на
позитивне розв’язання проблеми. Необхідно пам’ятати, що будь-яка логічна
позиція має свої мотиви. У прийнятті рішення не можна недооцінювати роль
підсвідомості (інтуїції).

Залежно від того, передували бесіді певні домовленості, ділові контакти чи

ні, учасники можуть почати цей етап з уточнення змісту проблеми (Я чула ,
що ти вчинив безлад під час пари. Мені сказали , що ти обізвав викладача , за
те що він тобі поставив низьку оцінку.)

На етапі аргументування обидві сторони займають певну позицію з

обговорюваної проблеми. Тепер важлива аргументованість поглядів, тобто
підкріплення фактичними даними. Слід пам’ятати, що неправдива
інформація послаблює силу аргументації й підриває репутацію того, хто нею
користується, водночас достовірні дані здатні змінити вже сформовану думку
співрозмовника. Висловлювання мають бути точними, ясними й місткими,
щоб не «втопитися» у морі слів і аргументів. До того ж спосіб і темп викладу
доведення повинен відповідати особливостям темпераменту співрозмовника.
Недопустимо під час бесіди повчати партнера; основним методом має бути
переконання. Також важливо відкрито визнавати правоту співрозмовника,
навіть якщо це може мати негативні наслідки для вас — така поведінка
принесе користь у подальших контактах. Доводити свою позицію потрібно
енергійно й наполегливо, але коректно.

Слід уникати фактів, які перешкоджають бесіді: роздратування, некоректні

висловлювання тощо. У процесі спілкування важливо також не відхилятися
від мети й основних завдань бесіди.

У нашій ситуації можна використати буде такі мовні кліше ( Я правда не

хотів образити викладача , але мною керували емоції. Я розумію , що вчинив
неправильно і некоректно

На етапі спростування доводять переконливість викладу, розвіюють

сумніви співрозмовника. Структура спростування передбачає локалізацію
зауважень, їх аналіз, виявлення причини, вибір техніки і методу
спростування та підведення підсумків спростування. Усе це має
здійснюватись оперативно та етично.

На цьому етапі можна використати буде такі мовні кліше ( Тож може тобі
слід вибачитися перед викладачем ? Так , але мені дуже соромно , навіть
дивитися в очі. Не турбуйся про це , викладач тебе зрозуміє)

Головним на етапі підведення підсумків є стимулювання співрозмовника

до обмірковування висловлених пропозицій, до продовження ділових
контактів. На цьому етапі використовують етикетні мовні формули, пов’язані
з висловленням схвалення і згоди (Добре , дякую вам за пораду . Я
обов’язково так зроблю . Вибачте ще раз за таку ситуацію. Я дуже рада , що
наша розмова тобі допомогла )