ConsumerEducation 5 6klass

5/6.
СПОЖИВЧА ЕТИКА
НАВЧАЛЬНО МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ 5–6 КЛАСІВ

(по 17 год на рік для кожного класу, резерв часу — 1 год)
5/6.1. Програма та календарнотематичне планування
5/6.1.1. Програма
Пояснювальна записка
Сучасна загальноосвітня школа не має спеціального предмету, під час вивчення якого учень отри
мав би знання, необхідні йому в сучасному житті: про права й обов’язки споживача, особливості та
значення споживчої етики, систему захисту прав споживачів, про раціональну споживчу поведінку,
місце та роль споживача в ринковій економіці тощо.
Курс «Споживча етика» покликаний допомогти учням оволодіти сучасними економічними знан
нями в галузі прав людини, вміннями і навичками етичної споживчої поведінки та захисту прав спо
живача в різних ринкових ситуаціях відповідно до законів України.
V
Основною метою шкільного курсу «Споживча етика» є створення умов для формування мораль
них цінностей і орієнтирів особистості, моральної культури і культури споживача. VI
Основними завданнями курсу є:
формування в учнів свідомої культури споживача, необхідної для якісного і безпечного спожи
вання;
формування свідомого ставлення до економії та бережливості, культури споживання;
розвиток споживчої свідомості та етичної культури спілкування;
підвищення самооцінки і формування відчуття своєї корисності для інших людей;
формування внутрішньої впевненості та переконання у силі закону;
доведення того, що споживач є головною дійовою особою ринкової економіки, тому повинен
поводити себе відповідно до моральних цінностей і орієнтирів особистості;
розвиток компетентності етичного, раціонального споживача шляхом використання доступних
практичних та ігрових форм навчання.
Програма розрахована на 34 години навчального часу (у тому числі 2 години резервного часу)
і пропонується для учнів 56 класів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій.
На розсуд учителя кількість годин, а також зміст окремих тем, які можуть бути змінені залежно від
конкретних умов використання навчальної програми в школі. Теми практичних робіт можуть зміню
ватись залежно від місцевих умов (наявності тих чи інших установ, підприємств сфери послуг, гро
мадських організацій та ін.).
Форми контролю навчальних досягнень учнів обираються вчителем залежно від кількості годин
навчання, рівня підготовленості учнів. Практичні роботи можуть оцінюватись вибірково.
V/ VI — 1
К ть Державні вимоги до рівня
Зміст навчального матеріалу
год загальноосвітньої підготовки учнів
6 Тема 1. Споживач. Потреби споживача Учень:

(12) Загальне уявлення про споживача, його суверенітет, має загальне уявлення про спожи
права, обов’язки та етичні норми поведінки. вача, його потреби, суверенітет,
Потреби та їх класифікація за А. Маслоу. Зміни по права, обов’язки та етичні норми
треб із розвитком цивілізації. поведінки;
Споживча етика та етика споживання. Дотримання розуміє основні поняття теми:
норм етикету у повсякденному житті. Раціональне «споживач», «потреба», «етика»,
споживання, норма споживання, етикет споживання. «етикет», «бюджет», «споживан
Вплив бюджету родини на потреби. Власний бюджет. ня»; норми етикету і правила їх
Що значить «правильно харчуватися»? Раціональне дотримання у повсякденному
харчування, культура харчування, етика харчування. житті;
Практикум: уміє складати бюджет родини,
власний бюджет, денне меню для
— практична робота «Класифікація споживчих потреб»; раціонального харчування;
— практична робота «Складання власного бюджету усвідомлює значення раціонального
(бюджету родини)»; споживання для власного здоров’я
— практична робота «Складання денного меню»
9 Тема 2. Джерела споживчої інформації Учень:

(18) Джерела інформації, необхідної для споживача. Етика знає джерела інформації, види
і культура подання споживчої інформації. реклами, що таке сертифікат,
V Реклама, види реклами і рекламної продукції: відео, товарний знак, етикетка, упаков
аудіо, друкована, бігборд та ін. Переваги і недоліки ка, вкладка, штрихкод, індекс Е;
реклами. розуміє значення реклами для спо
VI Що таке сертифікат? Які види продукції вимагають живача, призначення товарних
сертифікації? Яку інформацію споживач може отри знаків, для чого потрібні харчові
мати із сертифіката. добавки;
Товарні знаки, етикетки, упаковки, вкладки. Оцінка по уміє отримати необхідну інфор
даної на них інформації та значення її для споживача. мацію із сертифіката якості, про
Штрихкод. Різновиди систем кодування. Що стоїть читати штриховий код;
за цифрами? усвідомлює особливості етики і
Індекс Е. Для чого потрібні харчові добавки? Як кла культури подання споживчої
сифікуються харчові добавки? інформації
Практикум:
— ділова гра «Рекламна агенція» (розробка рекламної
продукції, дотримання етичних норм у розробці ре
клами);
— ділова гра «Про що нам розповість штрихкод»;
— ділова гра «Про що розкаже індекс Е»
8 Тема 3. Правила споживчої етики Учень:

(16) Що повинен знати споживач про товар, який він ку знає вимоги до товару; міжнарод
пує. Вимоги до товару. ні стандарти розмірів одягу та
Терміни зберігання харчових продуктів. Міжнародні взуття; види продажу товарів — у
стандарти розмірів одягу та взуття. Якість товарів. кредит, за каталогами, через
Особливості, переваги і недоліки продажу товарів: у інтернетмагазин, поштою, у
кредит, за каталогами, інтернетмагазином, поштою, у секондхенді;
секондхенді. Спеціальні терміни: гарантійний, при визначає терміни зберігання хар
датності, використання. чових продуктів;
Практикум: розуміє спеціальні терміни: гаран
тійний, придатності, використан
— екскурсія в супермаркет (магазин), етика поведінки ня;
споживача; уміє писати листскаргу на недоб
— практична робота «Співвідношення моди та ети роякісний товар;
кету»; усвідомлює значення співвідно
— практична робота «Як написати листскаргу на не шення моди та етикету
доброякісний товар, придбаний в інтернетмагазині»;
— ділова гра «Споживач і маркетинг»
V/ VI — 2
К ть Державні вимоги до рівня
Зміст навчального матеріалу
год загальноосвітньої підготовки учнів
8 Тема 4. Моральноетичні норми поведінки споживача Учень:

(16) Служба побуту. Правила побутового обслуговування називає правила побутового об
населення. Правила етичної поведінки в установах по слуговування населення; види фі
бутового обслуговування населення. нансових послуг; комунальні по
Договір на отримання послуги. Що повинно бути в слуги; послуги медичних установ
ньому? та види медичного страхування;
Фінансові послуги. Куди вигідніше вкладати гроші? розуміє права, обов’язки спожи
Етика поведінки в банку. вача комунальних послуг, знає та
Комунальні послуги. Права, обов’язки та правила ко правила користування комуналь
ристування комунальними послугами. ними послугами;
Послуги медичних установ. Етика поведінки в лікарні уміє спілкуватися з працівниками
та місцях відпочинку. банку, перукарні, фотоательє та ін.;
Чи захищає Закон України «Про захист прав спожи усвідомлює моральноетичні нор
вачів» права пасажирів, туристів, клієнтів? ми поведінки споживача під час
Практикум: користування послугами
— екскурсія до фотоательє (ательє індивідуального по
шиття одягу, перукарні, майстерні з ремонту взуття);
— екскурсія до місцевого відділення банку;
— практична робота «Оплата комунальних послуг»;
— ділова гра «Споживач у ролі пасажира, туриста»
(етика поведінки пасажира, правила поведінки на V
природі, етика поведінки в банку)
5 Тема 5. Захист прав споживача Учень: VI

(10) Державні органи захисту прав споживача, місцеві ор називає державні органи, гро
гани. Громадські організації захисту прав споживача. мадські організації захисту прав
Правила та причини звернення до суду. Моральна споживача;
шкода. розуміє функції та значення судо
Етика та етикет у взаємовідносинах з клієнтом. вих установ для захисту прав спо
Практикум: живача;
усвідомлює поведінку спілкуван
— зустріч з працівниками судової установи; представ ня та мовний етикет споживача
никами державних органів (місцевого рівня) захисту
прав споживача;
— ділова гра «Поведінка спілкування та мовний ети
кет споживача»
V/ VI — 3
5/6.1.2. Календарнотематичне планування
Кількість годин
№
Назва розділів і тем
п/п Один рік Два роки
викладання викладання
Тема 1. Споживач. Потреби споживача 6 12
1 Хто такий споживач? 1 2

Споживчі потреби та їх класифікація.
2 1 2
Практична робота №1 «Класифікація споживчих потреб»
3 Права та обов’язки споживачів 1 2
4 Споживча етика і етика споживання 1 2

Раціональне споживання і його норма.
5 Практична робота №2 «Складання власного бюджету (бюджету 1 2
родини)»
Раціональне харчування, культура харчування.
6 1 2
Практична робота №3 «Складання денного меню»
V Тема 2. Джерела споживчої інформації 9 18
7 Джерела інформації. Етика та культура її подання 1 2

VI Реклама як засіб стимулювання отримання і надання інформації
8 1 2
про товар (послугу)
9 Види реклами: відео, аудіо, друкована, бігборд та ін. 1 2
10 Ділова гра «Рекламна агенція» (розробка рекламної продукції) 1 2
11 Сертифікат якості товарів 1 2
12 Етикетки, упаковки, вкладки — оцінка їх інформативності та якості 1 2
13 Призначення товарних знаків 1 2
14 Ділова гра «Про що нам розповість штрихкод» 1 2
15 Ділова гра «Про що розкаже індекс Е» 1 2
Тема 3. Правила споживчої етики 8 16
На що слід звернути увагу під час купівлі товарів.

16 Практична робота №4 «Екскурсія в супермаркет (магазин). Етика 1 2
поведінки споживача»
17 На що слід звернути увагу під час купівлі продуктів харчування 1 2
Вибір одягу і взуття.
18 1 2
Практична робота №5 «Співвідношення моди та етикету»
19 Побутова техніка. Гарантійне обслуговування споживачів 1 2
Продаж товару в кредит, за каталогами, інтернетмагазин, поштою,
20 1 2
з «других рук»
Практична робота №6 «Як написати листскаргу про недоброякіс
21 1 2
ний товар, придбаний в інтернетмагазині»
Чи можна обміняти якісний товар?
22 1 2
Ділова гра «Споживач і маркетинг»
V/ VI — 4
Кількість годин
№ п/п Назва розділів і тем
Один рік Два роки
викладання викладання
Тема 4. Моральноетичні норми поведінки споживача 8 16
23 Що повинен знати споживач про службу побуту? 1 2
24 Фінансові послуги 1 2
Комунальні послуги. Правила користування комунальними по
25 1 2
слугами. Практична робота №7 «Оплата комунальних послуг»
26 Послуги медичних установ. Медичне страхування 1 2
27 Захист прав пасажирів, туристів, клієнтів 1 2

Практична робота №8 «Екскурсія до ательє індивідуального по
28 1 2
шиття одягу (перукарні, майстерні з ремонту взуття)»
29 Практична робота №9 «Екскурсія до місцевого відділення банку» 1 2
30 Ділова гра «Споживач у ролі пасажира, туриста» 1 2
Тема 5. Захист прав споживача 5 10 V

31 Система державних органів захисту прав споживачів 1 2
VI
32 Громадські організації захисту прав споживачів 1 2
33 Право споживача на судовий захист. Моральна шкода 1 2
34 Етика та етикет у взаємостосунках із клієнтами 1 2
35 Резерв часу 1 2
V/ VI — 5
5/6. 2. Посібник для вчителя. 56 класи
ТЕМА 1. СПОЖИВАЧ. ПОТРЕБИ СПОЖИВАЧА (УРОКИ 1–6)
Після опрацювання цієї теми учні будуть:

мати загальне уявлення про споживача, його потреби;
уміти складати бюджет родини; власний бюджет; денне меню для раціонального харчування;
усвідомлювати значення раціонального споживання для власного здоров’я.
Основні поняття: споживач, споживання, потреба, етика, етикет, бюджет.
Обладнання: Закон України «Про захист прав споживачів»
БАЗОВА ІНФОРМАЦІЯ
Споживач — особа чи організація, яка використовує, споживає продукти (товари, послуги) вироб
ничої діяльності як інших виробників, так і власні. Прийнято вважати, що у споживачів раціональна
поведінка проявляється в ухваленні рішення з метою отримання найбільшого задоволення або дося
гнення власної мети. Отже, споживачі намагаються витрачати свої гроші раціонально, щоб отримати
найбільшу вигоду або задоволення від придбаних товарів та послуг.
Потреба — це прояв необхідності мати певні блага, бажання володіти ними, відчуття недостатку,
якщо бажання залишається незадоволеним.
Людині потрібно багато чого, щоб задовольняти свої потреби. Розвиток потреб відбувається разом
V із розвитком людини. У сучасному суспільстві недостатньо задовольнити потреби в їжі, помешканні,
одязі. Дедалі більшого значення набуває задоволення духовних, культурних та освітніх потреб.
VI У давні часи потреби людини в їжі, одязі та житлі були мінімальними. Згодом з’являється потреба
урізноманітнити раціон харчування: вживати калорійнішу, якіснішу їжу; купувати красивий та мо
дний одяг, створювати комфорт та затишок у своїй оселі. Важко уявити сучасну людину, яка живе в
печері й одягається в необроблену шкуру власноруч убитого на полюванні звіра. Наші бабусі та діду
сі в дитинстві не чули про комп’ютер, а дехто навіть не знав, що таке телевізор.
Отже, потреби людини не лише кількісно збільшуються, але й якісно змінюються. Можна зробити
висновок, що потреби людини безмежні у своєму розвитку і мають тенденцію до зростання, тобто до
якісних і кількісних змін.
Незважаючи на багатство та різноманітність оточуючого світу, всі потреби можна поділити на гру
пи, тобто класифікувати їх. Найбільш поширеною є ієрархічна класифікація потреб за Абрахамом
Маслоу. Вона ґрунтується на таких положеннях:
люди постійно відчувають певні потреби;
ці потреби можуть бути поєднані в окремі групи;
групи потреб знаходяться в ієрархічній взаємозалежності одна від одної;
незадоволені потреби спонукають людину до дії. Якщо одна потреба задовольняється, виникає
інша;
зазвичай, людина одночасно відчуває кілька різних потреб, які знаходяться між собою у ком
плексній взаємодії;
потреби, які знаходяться ближче до основи «піраміди», мають бути задоволені в першу чергу;
потреби більш високого рівня з’являються після того, як у цілому задоволені потреби більш
низького рівня;
потреби більш високого рівня можна задовольнити більшою кількістю різних засобів, ніж потре
би нижчого рівня.
За теорією А. Маслоу є п’ять груп потреб.
Фізіологічні потреби. Потреби цієї групи знаходяться «на першому поверсі» умовної піраміди. Це по
треби, що забезпечують виживання людини як біологічної істоти (потреби в їжі, воді, повітрі, теплі тощо)
Потреби в безпеці. Це потреби в соціальних гарантіях: в отриманні медичної допомоги, середньої
освіти, у пенсійному забезпеченні, у захисті від внутрішніх та зовнішніх ворогів тощо. Ці потреби
V/ VI — 6
виражають прагнення людини зберегти певний життєвий рівень, передбачуваність та контроль за
власним життям.
Соціальні потреби. Людина прагне до участі у спільних діях; вона хоче дружби, любові; хоче бути чле
ном певних об’єднань людей, з якими має спільні інтереси; намагається брати участь у суспільних захо
дах, бути визнаною «суспільною істотою» тощо. Усі ці прагнення складають групу потреб належності та
причетності або соціальних потреб.
Потреби у визнанні та повазі. Це потреби в позитивній оцінці індивіда з боку суспільства, в отри
манні людиною певного соціального статусу, у повазі та визнанні з боку оточуючих.
Потреби в самореалізації. Дана група об’єднує потреби, пов’язані з прагненням людини до розкрит
тя своїх здібностей і задатків, до розвитку особистості та прихованого в ній потенціалу. Це процес
саморозвитку особистості, постійного внутрішнього руху суб’єкта у своїй діяльності, постійного «вро
стання» в соціальний простір людського суспільства.
Потреби не існують самі по собі, це завжди потреби конкретної людини. Вони завжди усвідомлюють
ся людиною, їм надається конкретне змістове забарвлення, пов’язане зі своєрідністю інтересів даної лю
дини, її фізичними і психологічними особливостями та уподобаннями. Серед факторів, що впливають
на формування потреб, особливе місце займають: вік людини, культурні традиції та звички, стать, кліма
тичні умови, рівень доходів тощо. Значний вплив на потреби в сучасних умовах має реклама.
ВІСІМ ГОЛОВНИХ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ
1
Право Забезпечити захист від продукції, процесів виробництва та послуг, які небез V
на безпеку печні для здоров’я або життя
2
Право Забезпечити споживача всією потрібною інформацією про товари та послуги, VI
на інформацію які він збирається придбати
Право Спонукати споживача купувати тільки ті товари, які йому потрібні, і захищати
3
на вибір його від антиконкурентної поведінки та експлуатації виробників товарів
Право Забезпечити представництво інтересів споживача у формуванні й проведенні
4
бути почутим урядової політики та надати право участі в процесі розробки продукції та послуг
Забезпечити споживача швидким та доступним засобом захисту його юри
Право дичних прав; можливістю задовольнити його вимоги, включаючи відшкоду
5 на відшкодування вання шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продук
збитків цією, продукцією неналежної якості або незадовільними послугами, а також
шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією
Право Встановити механізм здобуття споживачами знань про їхні права, обов’язки
6
на освіту та відповідальність, а також знань з питань реалізації цих прав
Право Захистити споживача від забруднення навколишнього середовища, надати
7 на чисте право жити та працювати в навколишньому середовищі, яке не загрожує здо
довкілля ров’ю теперішнього та майбутнього поколінь
Право на Забезпечити доступність необхідних товарів (продуктів харчування, одягу,
8 задоволення житла) та послуг (із захисту здоров’я, здобуття освіти та поліпшення санітар
основних потреб них умов)
Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» споживачі мають не тільки права, а й
обов’язки (ст. 4, п. 3). Споживачі зобов’язані:
перед використанням товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації;
у разі необхідності звернутися до продавця за роз’ясненнями умов та правил користування това
ром;
користуватись товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватись умов (вимог,
норм, правил), встановлених виробником товару (виробником) в експлуатаційній документації.
Отже, купуючи, наприклад, одяг чи взуття, покупцеві треба приміряти його і тільки після цього
придбати. Продавець повинен видати покупцеві розрахунковий документ (касовий або товарний
V/ VI — 7
чек), який буде потрібний, якщо виникне необхідність повернути товар. Повернувшись додому, слід
ще раз приміряти придбаний товар. Якщо річ із будьяких причин не влаштовує покупця (не той роз
мір, колір тощо), то протягом 14 днів її можна обміняти на аналогічну річ або забрати гроші (якщо не
має аналогічного товару). Але тільки за умови, що товаром ще не користувалися.
Якщо покупцеві відмовлять у його правах (наприклад, мотивуючи тим, що недоліки виникли з йо
го вини), то згідно зі ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» у нього є право на експер
тизу, що визначить реальні причини втрати якості товару: це приховані недоліки або ж неправильна
експлуатація. Для цього покупцеві необхідно пред’явити продавцю або виробникові товару письмову
вимогу. Отримавши її, продавець (виробник) зобов’язаний зробити експертизу. У разі відмови поку
пець може надіслати заяву до органів захисту прав споживачів. Витрати на експертизу покладають на
продавця (виробника), але якщо експертиза встановить вину покупця у псуванні товару, то витрати
доведеться відшкодовувати йому. Вимоги покупця при цьому не задовольняються.
Етика — сукупність норм поведінки (зазвичай, відносно будьякої суспільної групи).
Основні етичні поняття, що стосуються відносин між споживачемпродавцем: терпимість, вдяч$
ність, готовність допомогти, неупередженість.
Споживач здійснює свій вибір в умовах обмежених ресурсів, а саме в умовах обмеженого бюджету.
Бюджетне обмеження вказує на те, що витрати не повинні бути більшими за дохід.
V Інструкція щодо виконання практичної роботи
Практична робота №1. Класифікація споживчих потреб (с. 46*).

VI
Мета: охарактеризувати види потреб та ознайомитися з можливістю їх задоволення.
Обладнання: схема «Класифікація потреб за А. Маслоу».
Учні працюють відповідно до ходу роботи.

І. Розкрийте зміст кожного рівня потреб за класифікацією А. Маслоу.
Фізіологічні потреби.
Потреби в безпеці.
Соціальні потреби.
Потреби у визнанні та повазі.
Потреби в самореалізації.
ІІ. Оберіть товари та послуги, які потрібні людині на кожному рівні потреб.
ІІІ. Висновок.
Інструкція щодо виконання практичної роботи
Практична робота №2. Складання власного бюджету (бюджету родини) (с. 46).
Мета: закріпити знання з теми, оволодіти навичками розрахунку власного бюджету.
Обладнання: калькулятор.
Учні працюють відповідно до ходу роботи.

I. Пригадайте, що таке бюджет.
ІІ. Виконання розрахунків (с. 53).
ІІІ. Порахуйте разом із батьками, скільки коштів було витрачено протягом тижня на ваші потреби.
* Тут і далі вказані сторінки робочого зошита.
V/ VI — 8
Запишіть дані у стовпець від більшого до меншого за кількістю витрачених грошей, а поряд — за
рівнем потрібності, на ваш погляд, даного товару (від найпотрібнішого до найменш потрібного).
Товари та послуги за рівнем цін Товари та послуги за рівнем значущості
Чи співпадають товари та послуги за рівнем цін і рівнем значущості? Чому?

ІV. Висновок про необхідність планування бюджету.
Практична робота №3. Складання денного меню (с. 54).
Мета: навчитися складати денне меню.

Ця практична робота виконується на закріплення матеріалу уроку 6 «Раціональне харчування,
культура харчування».
Діти ознайомлюються з основними групами харчових продуктів, складовими збалансованого хар V
чування, енергетичною цінністю продуктів, співвідношенням триразового режиму харчування та скла
дають меню. Обговорення виконаної роботи (с. 54).
VI
Запитання та завдання для обговорення
1. Охарактеризуйте такі права споживачів:

право на вільний вибір товарів і послуг;
право на перевірку якості, комплектності, міри, ваги й ціни товарів;
право на демонстрацію безпечного і правильного їх використання;
право на обмін товару;
право на експертизу.
2. На прикладі з власного споживчого досвіду продемонструйте розуміння обов’язків споживача.
3. Проаналізуйте, які духовні потреби мають члени вашої родини та як вони задовольняються.
4. Обговоріть у родині таке питання: які звичні нинішні потреби не існували в ті часи, коли ваші
мама й тато або бабуся й дідусь були школярами? Поясніть, чим потреби старшого покоління (бабусь
і дідусів) відрізняються від потреб сучасного школяра.
ТЕМА 2. ДЖЕРЕЛА СПОЖИВЧОЇ ІНФОРМАЦІЇ (УРОКИ 7—15)

знати джерела інформації, види реклами;
розуміти значення реклами для споживача, призначення товарних знаків, харчових добавок;
уміти отримувати потрібну інформацію із сертифіката якості, прочитати штрихкод.
Основні поняття: реклама, товарний знак.
Обладнання: Закони України «Про рекламу» та «Про інформацію».
V/ VI — 9
Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберіган

ня інформації.
Одержання інформації — це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодав
ства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними осо
бами або державою.
Використання інформації — це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і
держави.
Поширення інформації — це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом
порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.
Зберігання інформації — це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв.
Принципами інформаційних відносин, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства
і держави під час одержання, використання, поширення та зберігання інформації, є:
гарантованість права на інформацію;
відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;
об’єктивність, достовірність інформації;
повнота і точність інформації;
законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.
Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особи
V сто, крім випадків, передбачених законами України.
Право на інформацію забезпечується:
VI органами державної влади, місцевого і регіонального самоврядування, які повинні інформувати
про свою діяльність та прийняті рішення;
створеними у державних органах спеціальними інформаційними службами або системами, що
забезпечують у встановленому порядку доступ до інформації;
вільним доступом суб’єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотеч
них і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та осо
бливими умовами їх збереження, що визначаються законодавством;
створенням механізму реалізації права на інформацію;
здійсненням державного контролю за виконанням законів про інформацію;
встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити:
назву товару, найменування або товарний знак;
найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;
дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування — про склад (включаючи
перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, у тому числі харчових добавок), номіналь
ну кількість (масу, об’єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застережен
ня щодо вживання цих продуктів окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що по
ширюється на конкретний продукт;
відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативноправовими ак
тами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нор
мативноправовими актами;
позначку про наявність у їх складі генетично модифікованих компонентів;
дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
дату виготовлення;
відомості про умови зберігання;
гарантійні зобов’язання виробника (виконавця);
правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
V/ VI — 10
строк придатності (строк служби) товару (наслідків, роботи), відомості про необхідні дії спожи
вача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здій
снює його функції, щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне
обслуговування.
Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформа
цією про їх походження.
Споживач має право на перевірку якості, комплектності, міри, ваги і ціни товарів, які придбає та
демонстрацію безпечного і правильного їх використання. На вимогу покупця продавець зобов’язаний
надати йому контрольновимірювальний прилад і документи, які підтверджують ціну і якість товару.
У разі продажу непродовольчих товарів (одяг, взуття тощо) повинні бути створені умови для їх при
мірювання, а для складних технічних товарів (електротовари, радіоелектроніка тощо), що потребують
перевірки, — умови для її проведення.
Під час розгляду вимог споживача щодо відшкодування збитків, завданих недостовірною або непов
ною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що
у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він купує.
Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законом про мову. Інформація про продук
цію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до
його відома за допомогою засобів дистанційного зв’язку.
Просування товару на ринок у сучасних умовах майже неможливо здійснити без реклами.
Реклама — це інформація про особу чи товар, яка розповсюджується в будьякій формі та в
V
будьякий спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх
інтерес до певної особи чи товару. VI
Мета реклами:
просування товару за рахунок інформації, переконання, нагадування;
формування позитивного образу виробника в очах потенційних споживачів товару.
Реклама вирішує такі завдання, як поширення знань про фірму, одержання повної інформації щодо
властивостей товару, вплив на процес прийняття рішення про покупку, надання допомоги працівникам
служби збуту під час переговорів з клієнтурою тощо.
Є такі види реклами:
пояснювальна (пропагандистська) — для просування конкретної ідеї;
реклама марки;
престижна — для формування позитивного іміджу фірми;
реклама розпродажу — для реалізації за зниженими цінами;
реклама за рубриками — для поширення інформації про продаж.
Історичні віхи реклами
Про рекламну практику згадується в перших документах писемної історії. Римляни писали на сті
нах об’яви про гладіаторські бої. Один із настінних написів у Помпеях містив хвалебний текст про по
літичного діяча та прохання віддати за нього свої голоси. Ще один вид реклами втілював у собі місь
кий глашатай. Рекламою можна вважати і тавро, яке ремісники ставили на своїх товарах. Ці прикла
ди можна вважати за початки сучасної зовнішньої реклами.
Винахід І. Гутенбергом друкарського верстата в 1450 р. позначив початок епохи становлення систе
ми засобів масової комунікації і призвів до якісно нового етапу розвитку реклами. У 1622 р. вийшла у
світ перша англомовна газета — «Віклі ньюз», у якій друкували рекламні об’яви. Велику кількість ре
клами друкувала і «Газетт», яку заснував Бенджамін Франклін у 1729 р. До речі, з ім’ям Франкліна
пов’язують розквіт реклами в США і називають його батьком американської реклами.
Радіо та телебачення — це вже новітні засоби розповсюдження реклами. А поява Інтернету ще
більше розширила коло споживачів, які отримують інформацію за допомогою реклами.
Реклама повинна бути достовірною. Реклама не повинна містити неправдиві дані. Ось основні
спірні питання:
V/ VI — 11
неправдива реклама;
реклама, яка вводить в оману;
реклама зі зникаючою вигодою;
знижки на проведення заходів стимулювання і послуг.
Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (по
слуги).
Сертифікація — це дія, яка проводиться з метою підтвердження відповідності виробу або послуги
певним стандартам або технічним умовам. Сертифікація надає споживачеві гарантію того, що продук
ція (товар, послуга) відповідає стандарту або певним вимогам.
Розрізняють обов’язкову та добровільну сертифікацію. Обов’язкова сертифікація проводиться з
метою державного контролю за якістю товарів і продукції, яка виробляється в Україні або ввозиться
на її територію. Як правило, це стосується, перш за все, таких показників якості, як екологічність і без
пека. Перелік продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, встановлюється наказами
Держспоживстандарту. Реалізація і використання товарів (зокрема імпортних), виконання робіт і
надання послуг, які підлягають обов’язковій сертифікації, без сертифікату відповідності забороняєть
ся. Тобто на товари (послуги), що пройшли сертифікацію, видається сертифікат відповідності.
Сертифікат відповідності — це документ, який видається спеціально уповноваженим на це орга
ном (органом сертифікації), що засвідчує, що товар або послуга належним чином ідентифіковані і від
повідають конкретному стандарту або іншому нормативному документу.
На імпортні товари видається свідоцтво про визнання відповідності — документ, який свідчить про
V визнання іноземних документів, які підтверджують відповідність продукції вимогам, встановленим
законодавством України.
VI Для підтвердження якості або для рекламування продукції, для сприяння споживачеві в компе
тентному виборі товару, а також для створення вітчизняним виробникам умов для виходу на міжна
родний ринок законом передбачена можливість проведення добровільної сертифікації. Необхідність
проведення добровільної сертифікації визначає виробник, виконавець або продавець.
Маркування — це ідентифікаційні умовні позначення, що наносяться на тару і упаковку товарів,
тобто це букви, цифри, написи, умовні знаки на продукції, її частинах, ярликах, етикетках. Відрізня
ють такі види споживчого маркування: товарне, транспортне, попереджувальне.
Товарне маркування — це маркування на товарі, що інформує споживача про виробника, ціну і
показники якості продукції. До товарного відносить маркування продукції товарними знаками,
знаками відповідності, екологічними та іншими знаками.
Товарний знак — це позначення, що ставиться на товарі (або упаковці) промисловими і торговими
підприємствами для індивідуалізації товару і його виробника (продавця). Товарний знак є одним з
об’єктів промислової власності. Він виконує функції гарантії якості товару і його реклами та широко
застосовується у внутрішній і міжнародній торгівлі. Товарні знаки можуть бути словесними, образо
творчими, об’ємними тощо.
Згідно з нормами міжнародного ринку на упаковці споживчих товарів повинен стояти штриховий
код (штрихкод), який має вигляд чорних смужок різної ширини, що чергуються в певному порядку,
на білому фоні (його ще називають «зебра»). Система штрихового кодування призначена для іденти
фікації товарів і була створена для передачі інформації по всьому товарному ланцюжку: виробник —
оптовик — роздрібний торговець — покупець. Наявність штрихкоду товару є обов’язковою умовою
реалізації товару в розвинених західних країнах. Але право поставити штрихкод на свій товар має не
кожен виробник. Цим правом володіють лише ті підприємства, які офіційно зареєстровані в націо
нальній асоціації. Самовільне використання штрихкоду є порушенням міжнародних правил і перед
бачає застосування відповідних санкцій.
Імпортний товар без штрихкоду на нашому ринку — це скоріше всього нелегально ввезений товар з
тих країн, які не дотримуються цих міжнародних правил. З 1993 року всі товари, що ввозяться до Євро
пи, повинні обов’язково мати такий код. За недотримання цього правила порушник платить штраф — до
15% вартості партії товару. Якщо ж без «зебри» виявили книжку, штраф зростає до 50%.
V/ VI — 12
Прорив на європейський ринок некодованих товарів означає, що вони там будуть продаватися без
опізнавальних знаків. Оптовик, що купив таку партію товару, зобов’язаний сам виготовити етикетку і
наклеїти її на весь товар. Код наноситься на липку стрічку, яка наклеюється на упаковку. Такі стрічки
є на більшості виробів країн СНД, що потрапляють на світовий ринок, оскільки виробників цих кра
їн, що мають право маркувати свою продукцію штриховим кодом, не так вже й багато.
Споживач, подивившись на код, не отримає інформації про товар. Вона прочитується спеціальни
ми приладами — сканерами і призначена не для споживачів, а для виробників, постачальників і тор
гових організацій. Цифри, які наносяться під штриховим позначенням, допомагають кваліфіковано
і якісно обслуговувати партію товару; знати, коли, кому, куди вона буде відвантажена.
Перші дві цифри означають код країни, наступні п’ять — код підприємствавиробника, ще п’ять —
код товару, остання цифра — контрольна. Можливий інший варіант, для коду країни відводиться три
цифри, а для коду підприємства — чотири. Але порядок розрахунку це не
змінює. Наприклад, код 400 050808250 4. Складемо всі цифри, що стоять на
парних місцях: 0+0+0+0+2+0=2. Отриману цифру помножимо на три — вий
де 6. Тепер складемо всі цифри, що стоять на непарних місцях (без контроль
ної): 4+0+5+8+8+5=30. Додавши до цієї суми отриману раніше шестірку, от
римуємо 36. Відкинемо десятки — отримаємо 6. Віднімемо від 10 цю цифру:
106=4. Результат відповідає контрольній цифрі в коді, а це означає, що пе
ред нами не підробка.
Звичайно, наявність цієї інформації на упаковці не може змінити смак продукту, скоріше, це лише
свідоцтво шанобливого ставлення виробників до своїх споживачів.
V
Застосування харчових добавок VI
На упаковці більшості продуктів харчування стоять індекси Е103, Е210, Е322 та ін. Як бачимо,
кожній добавці привласнений номер (його, зазвичай, пишуть після букви «Е»), який вказує на наяв
ність у складі продуктів харчових добавок.
КЛАСИФІКАЦІЯ ХАРЧОВИХ ДОБАВОК

У МІЖНАРОДНІЙ СИСТЕМІ «CODEX ALIMENTARIUS»
Позначка Найменування Призначення
Е100 — Е182 Барвники Підсилюють або відновлюють колір продукту
Збільшують термін зберігання продуктів, захищаючи

Е200 — Е299 Консерванти їх від мікробів, грибків, бактеріофагів. Хімічні стерилі
зуючі добавки (під час дозрівання вин), дезінфектанти
Захищають від окислення, наприклад, від згіркнення
Е300 — Е399 Антиокислювачі
жирів і зміни кольору
Зберігають певну консистенцію, підвищують в’язкість
Е400 — Е499 Стабілізатори
(загусники)
Підтримують певну структуру продуктів харчування,
Е500 — Е599 Емульгатори
за дією схожі на стабілізатори
Підсилювачі
Е600 — Е699 Підсилюють смак і аромат
смаку і аромату
Е900 — Е999 Піногасники Попереджають або знижують утворення піни
Харчові добавки — це природні або синтезовані речовини, що навмисно вводяться в харчові про
дукти з метою надання їм певних властивостей (наприклад, органолептичних) і не вживаються окре
мо як харчові продукти або звичайні компоненти їжі.
V/ VI — 13
Харчові добавки можуть залишатися в харчових продуктах повністю або у формі речовин, утворе
них у результаті хімічної взаємодії добавок з компонентами харчових продуктів.
Харчові добавки бувають натуральними і штучними. До натуральних відносяться, наприклад, же
латин, шафран, соки тощо. Штучні добавки — це так звана «хімія». Проте і вони не такі шкідливі, як
прийнято думати. Порядок застосування харчових добавок в Україні регламентують «Санітарні пра$
вила і норми із застосування харчових добавок», затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я
України № 222 від 23. 07. 96 р.
Глазуровачі, підсолоджувачі, розпушувачі, регулятори кислотності й інші не класифіковані добавки
входять до всіх вказаних вище груп, а також до нової групи Е1000.
Харчові добавки, в основному, нешкідливі, проте у разі їх вживання деякі з них можуть сприяти
певним захворюванням. Так, якщо після букви «Е» стоять цифри 103, 105, 121, 123, 125, 126, 130, 131,
142, 152, 210, 211,213—217, 240, 330, 447, то це вказує на те, що ці добавки можуть викликати злоякіс
ні новоутворення, оскільки вони містять канцерогени. Продукти з індексами (після «Е») 221—226,
320—322, 338—341, 407, 450, 461—466 викликають захворювання шлунковокишкового тракту. Добав
ка Е220 руйнує вітамін В. Добавки Е230—232, Е239, Е311—313 можуть викликати алергію, а добавки
Е171—173 і Е320—322 сприяють захворюванням нирок і печінки.
Як правило, ці добавки заборонені в Україні, проте вони можуть знаходитися в продукції розвине
них західних країн, які розширюють виробництво й експорт в «неелітарні» країни, до яких належить
і Україна. Що ж до продукції другорозрядних країн, то на них взагалі відсутнє маркування, проте це
не означає, що, вживаючи ці продукти, можна бути впевненим за своє здоров’я і душевний спокій.
V
VI
Ділова гра «Рекламна агенція» (розробка рекламної продукції) (с. 58).
Мета: розробка рекламної продукції, дотримання етичних норм у розробці реклами.

І. Актуалізація знань.
ІІ. Учні придумують товарні знаки для:
видавництва, що здійснює видання дитячої літератури;
дитячого готелю;
фірми «Мильна бульбашка»;
закладу, який здійснює економічну освіту школярів.
ІІІ. Обирають рекламу (у газеті, телепрограмі, на плакаті), яка вам не подобається. Пояснюють
причину. Називають недоліки.
Ділова гра «Про що нам розповість штрих$код» (с. 62).
Мета: опрацювати поняття, пов’язані зі штрихкодом.

І. Учні опрацьовують визначення, працюють з «Довідкою».
ІІ. «Читають» інформацію, яку містить штрихкод, нанесений на упаковці товару (країнавироб
ник).
ІІІ. Яка інформація про товар або послугу має бути доступною для споживача?
Ділова гра «Про що розкаже індекс Е» (с. 63).
Мета: навчитися розуміти інформацію, вказану на етикетках харчових продуктів.
Обладнання: зразки етикеток.
V/ VI — 14
Починаємо гру з актуалізації знань та опрацювання теоретичних відомостей. Використовуючи ін
формацію будьякої етикетки з продукту харчування, учні визначають:
які харчові добавки містить цей продукт;
чи дозволені вони для використання в Україні?
Виконують інші завдання та роблять висновки.
1. Де можна отримати інформацію про товар або послугу?

2. Яка інформація про товар або послугу має бути доступною для споживача?
3. Де ви будете шукати інформацію про ціну під час покупки:
a) продовольчих товарів;
б) промислових товарів;
в) ліків?
4. Використовуючи зразок сертифікату, скажіть, яку інформацію про товар ви можете отримати.
5. Які товари підлягають обов’язковій сертифікації? Наведіть приклади таких товарів.
6. Які правові наслідки має надання продавцем (виробником) недостовірної, неповної або несвоє
часної інформації про продукцію та про виробника?
7. Яку інформацію ви можете почитати на етикетці товару, упаковці чи вкладках?
8. Розглянувши штрихкод на етикетці товару, спробуйте довести, що це не підробка.
9. Назвіть відомі вам товарні знаки.
10. Що таке харчові добавки? Для чого їх використовують? V
ТЕМА 3. ПРАВИЛА СПОЖИВЧОЇ ЕТИКИ (УРОКИ 16—22)

VI
знати вимоги до товару; міжнародні стандарти розмірів одягу та взуття; види продажу товарів;
визначати терміни зберігання харчових продуктів;
уміти писати листзаяву на недоброякісний товар.
Основні поняття: гарантія, придатність, використання, споживчий кредит.
Обладнання: зразки заяв, претензій; Закон України «Про захист прав споживачів».
Споживач повинен знати, що товар, який він придбав, повинен відповідати певним вимогам.
Поперше, товар має бути якісним. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист прав спожи
вачів» споживач має право на те, щоб якість придбаного товару (виконаної роботи, наданої послуги)
відповідала вимогам нормативноправових актів, інформації про товар, умовам договору, а якщо умо
ви не обговорені — то вимогам, які зазвичай висуваються.
Наприклад, ви придбали електропобутовий прилад: холодильник, магнітофон чи кавоварку. Звер$
ніть увагу на наявність гарантійного талона та технічного паспорта, у якому наводиться характери
стика приладу, умови експлуатації, умови відповідальності виробника у випадку втрати товаром спо
живчих властивостей у гарантійний термін тощо. Обов’язково перевірте роботу приладу в дії.
Під час купівлі хліба або ковбаси такі умови не обговорюються. Але цілком зрозуміло, що продук
ти повинні бути якісними, що в хлібі не повинно бути сторонніх включень, а ковбаса не повинна ма
ти невластивого їй запаху і смаку. Іншими словами, будьякий придбаний нами товар повинен задо
вольняти певні потреби та відповідати своєму призначенню.
Запам’ятайте, споживач має право ознайомитися з документами, що підтверджують якість това
ру та його відповідність вимогам законодавства.
Подруге, придбані товари (роботи, послуги) за звичайних умов їх використання, зберігання,
транспортування мають бути безпечними для життя та здоров’я споживача, навколишнього середови
V/ VI — 15
ща і не завдавати шкоди майну споживача. Якщо для безпечного використання товару необхідно дот
римуватися спеціальних правил, то виробник зобов’язаний довести ці правила до відома споживачів.
Споживач має право на перевірку якості, комплектності, міри, ваги й ціни товарів, які купує, та де
монстрацію безпечного і правильного їх використання. Забороняється продаж товарів, які не мають на
лежного товарного вигляду, з простроченим терміном придатності, а також товарів, що надійшли без до
кументів, які б підтверджували їхню ціну і якість. Забороняється обумовлювати продаж одних товарів з
обов’язковим придбанням інших, а також примушувати покупця отримувати замість здачі інші товари.
На товари, споживчі властивості яких можуть змінюватися з часом (продукти харчування, парфу
мернокосметичні засоби, медикаменти, вироби побутової хімії тощо), в обов’язковому порядку вста
новлюється термін придатності. Він вказується на етикетках, упаковках або в технічній документа
ції, що додається до товару. Продаж товарів, термін придатності яких закінчився, забороняється.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» усім громадянам надається пра
во на задоволення своїх потреб у сфері торгового й інших видів обслуговування. Встановлення якихне
будь переваг, прямі або непрямі обмеження прав споживачів не допускаються, окрім випадків, передба
чених законодавчими актами. Працівники торгового підприємства зобов’язані не порушувати прав спо
живачів, визначених Законом України «Про захист прав споживачів» та правилами торгівлі, знати й ви
конувати вимоги цих правил, а також інших нормативних документів, що регулюють торгову діяльність.
Споживачі мають право на вільний вибір товарів і послуг.
Суб’єкт господарської діяльності, який здійснює торгову діяльність, зобов’язаний керуватися ви
могами Законів України «Про захист прав споживачів», «Про забезпечення санітарного і епідемічно
V го благополуччя населення», «Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», По
рядку заняття торговою діяльністю і правил торгового обслуговування населення, затвердженого по
VI становою Кабінету Міністрів України № 108 від 08. 02. 95 р., Правил окремих видів торгівлі, інших
нормативних документів, які регламентують торгову діяльність.
МіЖНАРОДНІ РОЗМІРИ
Одяг
Росія 40 42 44 46 48 50 52 54 56 58
Німеччина — 36 38 40 42 44 46 48 50 52
Франція — — 38 40 42 44 46 48 50 52
США — 8 10 12 14 16 18 20 22 —
Італія — — — 40 42 44 46 48 50 52
Взуття
Росія 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45
США 4 4,5 5,5 6,5 7 8 9 9,5 10 10,5 11 12
Велика Британія 2,5 3 3,5 4 4,5 5 6 7 8 9 10 11
Країни Європи 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46
Торговельне обслуговування — це діяльність із продажу товарів споживачам. Часто ми стикаємось із

роздрібною торгівлею, яка замикає ланцюг розподілу продукції, де продаж здійснюється безпосередньо
споживачам, що, зазвичай, передбачає наявність спеціальних місць продажу, доступних для населення,
де товар викладається і здійснюється безпосередній контакт із покупцями. Такі місця отримали назву
торгових точок.
Традиційно роздрібна торгівля здійснюється через магазини. Слово «магазин» (від італ. mаgazzino)
спочатку означало «склад товарів», але набуло значення «місце продажу товарів». Залежно від виду
V/ VI — 16
торгових точок роздрібна торгівля може бути стаціонарною (магазини, торгові центри); дрібнороздріб
ною (кіоски, намети, торгові автомати); пересувною (торгівля з автомобілів, візків, лотків тощо).
Підприємства, які займаються реалізацією непродовольчих товарів, працюють в умовах конкурен
ції, а тому змушені шукати нових шляхів стимулювання покупців. Таким стимулом може бути продаж
товарів у розстрочку (товарний кредит).
Нині в розстрочку можна купити автомобіль, комп’ютер, телевізор, пральну машину, меблі та іншу
складну побутову техніку або товари тривалого використання. Продаж товарів у розстрочку регла
ментується Правилами торгівлі в розстрочку, затвердженими рішенням Кабінету Міністрів України
№ 997 від 01. 07. 98 р. У правилах подається договір купівліпродажу товарів у розстрочку, а також
приблизний перелік товарів вітчизняного та імпортного виробництва, рекомендований для продажу
в розстрочку. До таких товарів відносяться:
побутова теле та радіоапаратура;
електропобутові товари;
швейні машини;
музичні інструменти;
відео та фотоапаратура;
меблі;
товари для новонароджених (дитячі коляски);
садові будиночки;
будівельні матеріали;
сантехнічні товари;
V
тканини, одяг, взуття;
килимові та тюлегардинні вироби; VI
вироби з кришталю, фарфору, фаянсу;
вироби з хутра;
транспортні засоби;
газові плити;
персональні комп’ютери тощо.
Договір укладається за умови пред’явлення покупцем паспорта і довідки для придбання товарів у
розстрочку, яка видається за місцем роботи (навчання), а непрацюючим пенсіонерам — органом, який
призначив пенсію. Довідка для придбання товарів у розстрочку видається адміністрацією підприєм
ства (установи, організації) лише тим особам, які знаходяться в трудових відносинах із цим підприєм
ством (установою, організацією) або вчаться в навчальному закладі не менше трьох місяців і постій
но отримують заробітну платню (стипендію).
Однак, часто торгові підприємства кредитують покупців не безпосередньо, а використовуючи схе
ми співпраці з фінансовими установами — комерційними банками. Така система отримала назву спо
живчого кредиту.
Споживчий кредит — це грошові кошти, які надаються кредитором (банком або іншою фінансовою
установою) споживачеві на придбання якоїсь продукції.
Загальна схема придбання товарів, використовуючи споживчий кредит:
1) покупець вибирає товар у магазині;
2) з необхідними документами покупець приходить до банку, де заповнює анкету і заяву на отри
мання кредиту;
3) банк розглядає можливість видачі кредиту й інформує про це покупця (цей процес може зайня
ти від кількох годин до 5 днів);
4) покупець після укладання в магазині договору купівліпродажу товару сплачує перший внесок
(якщо потрібно);
5) на підставі договору купівліпродажу банк оформляє з покупцем кредитний договір і договір за
стави (предметом застави є товар, який купують);
6) банк сплачує залишок вартості товару (перераховує гроші на розрахунковий рахунок магазину);
V/ VI — 17
7) покупець може забрати товар із магазину.
Перелік документів, необхідних для отримання кредиту:
копія паспорта;
копія довідки про надання ідентифікаційного коду;
довідка з місця роботи із зазначенням посади;
довідка про розмір заробітної платні (доходів) за останні 6 місяців.
Для вирішення питання про надання кредиту працівники банку можу вимагати надати їм додатко
ві документи.
Для того щоб банк видав кредит, покупець повинен мати таку заробітну платню (дохід), половина
якої зможе стати щомісячним внеском за кредитом.
Споживач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про
надання споживчого кредиту без пояснення причин. Відлік часу починається з моменту передачі спожи
вачу його екземпляра укладеного договору. Відкликання згоди оформляється письмовим повідомленням,
яке споживач зобов’язаний надати особисто або через уповноваженого представника, або прислати креди
тору до закінчення зазначеного терміну. Одночасно з відкликом згоди на укладення договору про надан
ня споживчого кредиту споживач повинен повернути кредиторові кошти або товари, отримані відповідно
до договору. Споживач зобов’язаний також сплатити відсотки за період між моментом отримання коштів
і моментом їх повернення згідно зі ставкою, встановленою в договорі. Водночас споживач не зобов’язаний
сплачувати інші збори.
V Придбання товарів через Інтернет: як споживачу захистити свої права.

Під час придбання товару в інтернетмагазині споживач заходить на сайт продавця, знаходить пот
VI рібний йому товар (можна подивитися фотознімки товару, прочитати опис, а часто ще й відгуки тих,
хто встиг його купити раніше), потім обирає спосіб доставки й оплати. Доставляють товари, як прави
ло, кур'єром або поштою.
Різноманітні також форми оплати. Найпоширеніші:
готівкою (кур’єру);
банківським переказом;
платіжними картками на сайті магазину.
Отже, основні особливості інтернетторгівлі, на думку покупця, такі:
1) отримання товару й оплата за нього не збігаються у часі (крім випадків, коли доставку здійснює
кур’єр, який забирає і гроші);
2) під час отримання товару не завжди можна перевірити його комплектність та якість (наприклад,
якщо товар надсилають поштою). Крім того, не всі інтернетмагазини пишуть на сайтах адресу та рек
візити. А тому покупець не знає, де шукати продавця.
13 січня 2006 р. набрала чинності нова редакція Закону України «Про захист споживачів», яка, до
речі, регламентує відносини продавця і покупця під час купівліпродажу товарів через Інтернет.
Купівлюпродаж товарів через Інтернет п. 8 ст. 1 Закону України «Про захист споживачів» відно
сить до договорів, укладених на відстані (договір, укладений продавцем зі споживачем за допомогою
«засобів дистанційного зв’язку», до яких належать телекомунікаційні мережі, поштовий зв’язок, теле
бачення та інформаційні мережі, зокрема Інтернет).
Вимоги до інтернетпродавця досить суворі. Перед укладанням договору купівліпродажу він по
винен (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист споживачів») надати споживачу інформацію про:
1) найменування продавця та його місцезнаходження. Якщо з найменуванням у більшості інтер
нетмагазинів проблем немає (на будьякому сайті є напис, наприклад, «Інтернетмагазин «1000 дріб
ниць»), то фактичну адресу подають лише деякі магазини;
2) порядок прийняття претензій. Закон не уточнює, про які претензії йдеться. Ймовірно, про пре
тензії покупця до продавця;
3) основні характеристики продукції. Ось із цим у будьякому інтернетмагазині все гаразд. Як
правило, можна побачити і детальний опис товару і його фотознімки;
V/ VI — 18
4) ціну, яка включає і плату за доставку. Тут також усе зрозуміло. Якщо інтернетмагазин бере окре
му плату за доставку, про це, зазвичай, зазначають на сайті;
5) умови оплати;
6) гарантійні зобов’язання та інші послуги, пов’язані з експлуатацією чи ремонтом продукції. У
більшості випадків на товари, придбані в інтернетмагазині, поширюється така ж само гарантія від ви
робника, як і на продукцію у звичайних магазинах;
7) інші умови поставки;
8) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції;
9) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу. До інтернет
торгівлі ця вимога не має відношення. Адже за відвідання інтернетмагазину, покупець нічого не платить;
10) період прийняття пропозицій. Інтернетмагазину такі дані теж можуть знадобитись, якщо про
давець закуповує і постачає товар тільки під конкретне замовлення;
11) порядок розірвання договору. А от над цим більшості інтернетмагазинів доведеться попрац
ювати. Про те, як можна розірвати договір, ми напишемо нижче.
Договір купівліпродажу, укладений через Інтернет, покупець може розірвати протягом 14 днів із
моменту підтвердження інформації про укладення договору від продавця або з моменту одержання
товару чи його першої поставки (ч. 4 ст. 13 Закону України «Про захист споживачів»). Якщо згадане
підтвердження не відповідає наведеним вище вимогам, покупець має право розірвати договір протя
гом 90 днів від дати отримання інформації. Утім продавець може виправитися і надіслати нове, пра
вильне підтвердження. У такому випадку покупцеві дозволено відмовитися від договору протягом 14
днів з моменту одержання уточненого повідомлення.
V
Щоб мати змогу розірвати договір купівліпродажу, споживач повинен зберігати товар у незмінно
му вигляді. VI
Купівля продаж за каталогами — це досить популярний вид торгівлі у багатьох країнах. Він по
ступово завойовує визнання і в Україні.
За правилами купівліпродажу каталог, надісланий або переданий покупцеві торговельним під
приємством, є запрошенням продавця вступити з ним у переговори з метою укладання договору ку
півліпродажу, але не тягне за собою ніяких правових наслідків. Але якщо покупець відсилає замо
влення або заповнює відповідний купон, ці дії варто розглядати як оферту (формальну пропозицію
укласти угоду із зазначенням усіх потрібних для її укладення істотних умов). Нерідко продавець
домовляється з перевізником, що товар буде переданий покупцеві за умови оплати на місці.
Закон України «Про захист прав споживачів» врегулював відносини, що виникають під час укла
дання договору за межами торговельного або офісного приміщення, а також у разі укладання догово
ру на відстані, однак торгівлю за зразками та каталогами складно віднести до якогонебудь із зазначе
них способів торгівлі. Тому в даному випадку варто керуватися Цивільним кодексом України та за
гальними положеннями Закону України «Про захист прав споживачів».
Практична робота №4. Екскурсія в супермаркет (магазин). Етика поведінки споживача (с. 64–65).
Мета: навчитися отримувати інформацію про товар у торговельних точках; оволодіти навичками
спілкування в ситуації «покупецьпродавець».
Обладнання: перелік запитань.
Учням пропонується:
І. Відвідати найближчий супермаркет.
1. Запитати продавців про якісні характеристики продовольчих товарів.
2. Поцікавитись наявністю сертифікатів якості на запропонований товар.
3. Уважно придивитися до процесу зважування товарів.
4. Звернути увагу на правильність обслуговування на касі.
V/ VI — 19
5. Бути ввічливими.
ІІ. Написати мінітвір на тему «Про що я дізнався (дізналася) в супермаркеті».
Практична робота №5. Співвідношення моди та етикету (с. 68).
Мета: встановити, який одяг носять однокласники — його розмір, колір, країнувиробника, відпо
відність його шкільним вимогам.
І. Учні пригадують, які права має споживач у магазині, що здійснює продаж одягу чи взуття.
ІІ Ознайомлюються з таблицею «Міжнародні розміри одягу та взуття», знаходять свої розміри.
ІІІ. Виконують послідовно всі завдання, що стосуються мети роботи, обговорюють з батьками пи
тання моди та етикету. Роблять висновки.
Практична робота №6. Як написати лист скаргу на недоброякісний товар, придбаний в інтер
нет магазині (с. 72—73).
Мета: закріпити інформацію про торгівлю за допомогою інтернетмагазинів, каталогів; оволодіти

навичками роботи з діловими паперами (на прикладі скарги); навчити захищати свої права та знати
V обов’язки.
Обладнання: зразки бланків ділових паперів.
VI Скарга — це звернення однієї з конфліктуючих сторін щодо невиконання зобов’язань, нанесення
збитків, наприклад, між менеджером і його керівником (або з профспілкою) з приводу різного тлума
чення конкретного положення контракту (трудового договору).
Учні записують основні правила торгівлі через Інтернет та пишуть скаргу за поданим зразком
(с. 73). Учитель консультує.
Ділова гра «Споживач і маркетинг» (с. 74).
Мета: навчитися елементарним навичкам та прийомам маркетингового опитування.
Учням пропонується така послідовність ігрових дій:

1. Оберіть товар або послугу, яку ви зможете запропонувати класу. Які групи учнів класу ви вважа
єте вірогідними споживачами? Чому?
2. Проведіть опитування учнів класу та з’ясуйте, кого зацікавив ваш товар чи послуга.
3. Чи підтвердилися ваші сподівання щодо зацікавленості однокласників вашим товаром (послу
гою) після опитування?
4. Обов’язково обґрунтовуйте свої висновки.
1. Розкрийте зміст поняття «торговельне обслуговування».

2. Назвіть відомі вам види торговельних точок.
4. Визначте переваги і недоліки різних видів продажу.
5. Які товари зручніше купувати через Інтернет?
6. Як укласти договір купівліпродажу з інтернетмагазином? Написати скаргу?
V/ VI — 20
ТЕМА 4. МОРАЛЬНОЕТИЧНІ НОРМИ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА (УРОКИ 23–30)

орієнтуватися в нормативних документах, якими регулюється діяльність з надання послуг;
знати установи служби побуту та перелік видів послуг;
користуватися правилами побутового обслуговування населення;
дотримуватися правил поведінки в установах побутового обслуговування населення.
Основні поняття: побутове обслуговування населення, побутова послуга, замовник, виконавець,

види побутових послуг, договір.
Обладнання: Цивільний кодекс України, Закони України «Про підприємництво», «Про захист
прав споживачів», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про за
безпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Правила побутового обслуговуван
ня населення (Постанова КМУ № 313 від 16. 05. 1994 р.).
Що повинен знати споживач про службу побуту?

Служба побуту — це установа, що надає послуги з пошиву одягу, взуття за індивідуальним замо
вленням, ремонту побутової техніки, меблів, послуги перукарень, хімчисток тощо. V
Побутове обслуговування населення — організована діяльність суб’єктів підприємницької діяльно
сті, пов’язана з наданням побутових послуг. VI
Побутова послуга — вид діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної із задоволен
ням конкретної побутової потреби індивідуального замовника.
Види побутових послуг:
індивідуальне пошиття і ремонт швейних виробів, виробів з хутра та головних уборів;
індивідуальний пошив, плетіння і ремонт трикотажних виробів;
індивідуальне виготовлення і ремонт взуття;
ремонт побутових машин і приладів;
ремонт годинників;
виготовлення і ремонт ювелірних виробів;
ремонт побутової, радіоелектронної апаратури;
послуги відеозйомки та звукозапису;
виготовлення і ремонт меблів;
послуги перукарень;
послуги фотографів;
послуги хімчистки виробів;
послуги прання білизни;
послуги лазень.
Діяльність із надання побутових послуг регулюється Законами України «Про підприємництво»,
«Про захист прав споживачів», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та по
слуг», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», іншими нормативно
правовими актами, а також Правилами побутового обслуговування населення, затвердженими Поста
новою КМУ № 974 від 4 червня 1999 р.
Виконавець — суб’єкт підприємницької діяльності (юридична особи, незалежно від форми власно
сті, чи фізична особа), яка здійснює побутове обслуговування населення (після державної реєстрації).
Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності проводиться відповідно до Закону Украї
ни «Про підприємництво».
V/ VI — 21
Виконавці для проведення діяльності з надання побутових послуг залежно від специфіки побуто
вих послуг, що надаються, можуть мати окремі приміщення або будівлі, павільйони, кіоски, пересув
ні майстерні та приймальні пункти, спеціально обладнані відповідним устаткуванням.
Виконавці повинні:
забезпечити виконання працівниками сфери побутового обслуговування Правил побутового об
слуговування населення та дотримання інших нормативноправових актів, що регулюють надання по
бутових послуг;
створити матеріальнотехнічну базу, забезпечити наявність обладнання та устаткування для на
дання побутових послуг згідно з установленими нормативами;
формувати ціни на послуги відповідно до законодавства залежно від їх складності та якості;
забезпечити необхідний рівень кваліфікації працівників, які обслуговують замовників;
забезпечити відповідність виробничих приміщень, будівель, робочих місць, де надаються побу
тові послуги, необхідним екологічним і санітарногігієнічним умовам та вимогам нормативноправо
вих актів з питань охорони праці.
На фасаді приміщення виконавця повинно бути зазначено державною мовою його назву, наймену
вання власника або уповноваженого ним органу, режим роботи.
Підприємства служби побуту зобов’язані укласти зі споживачем договір на виконання робіт
(надання послуг). Договір на виконання платних робіт для споживачів отримав назву «Договір побу$
тового підряду».
Договір — взаємне зобов’язання, письмова угода про права та обов’язки між установами, підприєм
V ствами чи окремими особами.
Згідно з вимогами цивільного законодавства, якість товарів (послуг) повинна відповідати умовам
VI договору.
Договір на виконання робіт (або послуг) повинен бути письмовим, за виключенням ситуацій, коли
робота виконується в присутності споживача (наприклад, виготовлення ключів), але чек про оплату од
наково повинен бути виданий. У договорі (квитанції або іншому документі) повинні бути вказані:
адреса виконавця;
прізвище, адреса та телефон замовника;
дата прийняття замовлення;
термін початку й закінчення виконання замовлення;
сума авансу або повна вартість замовлення;
підписи співробітника, який прийняв замовлення, і споживача;
види послуг (робіт);
повна назва речей (матеріалів) виконавця і споживача, їх вартість і кількість, потрібна для вико
нання замовлення;
інші умови.
Квитанція (або акт) заповнюється обов’язково у двох екземплярах. Один документ залишаєть
ся на підприємстві, другий — у споживача. Якщо замість квитанції видали, наприклад, клаптик па
перу з номером замовлення, то ви можете не отримати те, що замовляли, і довести щось буде дуже
складно.
Необхідно звернути увагу на те, як у договорі сформульовано ваше замовлення. Часто буває, що
замовлення формулюється так, що визначити термін закінчення роботи неможливо. Наприклад, то
вар приймається не для ремонту, а щоб визначити причину виникнення несправності, або майстерня
проводить ремонт протягом 30 днів за наявності необхідних деталей (відповідно, якщо деталей немає,
то термін ремонту невизначений).
Отже, якщо ви принесли ремонтувати фотоапарат, то потурбуйтеся про те, щоб саме це й було записа
но в договорі, а також вкажіть конкретний термін, протягом якого ремонт повинен бути закінчений. Під
приємство служби побуту зобов’язане виконати послугу якісно і в термін, указаний у договорі.
Якщо ви віддаєте виконавцю річ, щоб він виконав з нею певну роботу, то виконавець несе відпові
дальність за її збереження і якість. Водночас потурбуйтесь у квитанції описати цю річ максимально
V/ VI — 22
точно. Інакше, віддавши в ремонт дорогий мобільний телефон і написавши просто «мобільний теле
фон» без зазначення серії, номера, не дивуйтеся, коли вам замість нього видадуть телефон тієї ж мар
ки, але абсолютно інший. Довести, що це не ваш телефон, буде складно. Якщо запис, наприклад, ма
тиме такий вигляд: «мобільний телефон SAMSUNG, у чорному корпусі з відеокамерою», то таких
сюрпризів можна не побоюватися.
Якщо ви втратили квитанцію, то зможете повернути свою річ тільки у разі наявності паспорта або
іншого документа, що засвідчує вашу особу. Водночас, якщо у виконавця виникнуть сумніви в належ
ності речі даному споживачу, він може передати суперечку на рішення суду. У суді йому треба буде до
вести, що основи для сумнівів були (наприклад, не співпадають прізвище або марка товару, його ха
рактеристики, вказані споживачем і записані в документах виконавця).
Якщо виконавець не може виконати роботу, не завдавши шкоди речі або матеріалу, він повинен по
передити про це її власника і зробити відповідну відмітку в договорі. Наприклад, майстер попередив,
що після ремонту прилад втратить деякі функції, але ви наполягаєте на виконанні ремонту. У цьому
випадку він не несе відповідальності за заподіяну шкоду.
Якщо ж виконавець під час укладання договору не попередив вас про те, що ваші вимоги можуть
бути причиною неякісного виконання замовлення, то він відповідатиме за пошкодження речі, а також
за інші збитки, заподіяні споживачеві.
Порядок надання побутових послуг населенню
Побутові послуги надаються замовником згідно з угодами, документальним підтвердженням укла
дення яких є такі документи: договір за типовою формою, затвердженою Укрсоюзсервісом, квитанція,
касовий чек, товарний чек, квиток встановленої форми.
V
Термін виконання замовлення встановлюється за погодженням сторін.
Розрахунковими документами, що засвідчують факт надання послуги, може бути касовий чек (для VI
виконавців, які в розрахунках із замовниками використовують електронні контрольнокасові апара
ти) або товарний чек (у разі виходу такого апарату з ладу або тимчасового відключення електроенер
гії), квитанція або квиток (для виконавців, які згідно з нормативноправовими актами не застосову
ють таких апаратів). Для останніх вони є документами суворої звітності.
Вартість послуг і матеріалів виконавця сплачується замовником за цінами, що діяли на день офор
млення замовлення, якщо інше не передбачено умовами угоди.
У разі надання виконавцем на прохання замовника додаткових послуг, не передбачених замовленням,
їх вартість сплачується замовником за цінами, що діяли на час оформлення замовлення на ці послуги.
Замовлення на послуги можуть виконуватися як із сировини, комплектуючих виробів та інших ма
теріалів (далі — матеріали) виконавця, так і з матеріалів замовника.
Вартість речей і матеріалів замовника визначається та оформлюється документально за погоджен
ням сторін або на основі поданих документів, що засвідчують їхню ціну.
Види, кількість і якість матеріалів, необхідних для надання послуг, визначаються виконавцем від
повідно до нормативнотехнічних документів за погодженням із замовником.
Гарантійні зобов’язання виконавця стосовно надання послуг визначаються Законом України «Про
захист прав споживачів» та відповідними нормативноправовими актами.
Документами, що надають право замовнику вимагати усунення недоліків у гарантійний термін, є
касовий (товарний) чек, договір, квитанція або гарантійний талон.
Практична робота №8. Екскурсія до ательє індивідуального пошиття одягу (перукарні, май
стерні з ремонту взуття) (с. 86).
Мета: ознайомлення з послугами, які надає дана установа, та правилами обслуговування; набуття
умінь укладати договір; уміння відстоювати права споживача.
Обладнання: блокнот, ручка.
V/ VI — 23
І. Учні заповнюють таблицю (с. 87), даючи відповіді на всі запитання, обговорюють свої варіанти
відповідей на них, дискутують.
ІІ. Придумайте ситуації, які могли б виникнути між споживачем і виконавцем:
а) через термін виконання робіт; б) у випадку виявлення недоліків у виконанні робіт (послуг), по
яснюють, який вихід із цих ситуацій вони пропонують.
1. Назвіть нормативноправові акти, які регламентують права споживачів у сфері побутового об
слуговування населення.
2. Які послуги надає служба побуту?
3. Хто такий замовник (виконавець)?
4. Укажіть, які права має замовник.
5. Яка інформація міститься у «куточку споживача»?
6. Що обов’язково повинно бути вказано в договорі про на надання послуги.
Фінансові послуги
уміти працювати з нормативними документами щодо регулювання діяльності з надання фінан
V сових послуг;
володіти переліком послуг, що надаються фінансовими установами;
VI знати правила споживачів під час отримання фінансових послуг;
уміти укладати договір про надання фінансових послуг.
Основні поняття: фінансова установа, банк, ломбард, заощадження, фінансова послуга.
Обладнання: Цивільний кодекс України, Закони України «Про захист прав споживачів», «Про фі
нансові послуги та державне регулювання».
Фінансова установа — це установа, яка виконує функції, пов’язані з рухом грошей, цінних паперів, на
дають кредити та страхують майно і ризики. Фінансові установи — це банки, страхові компанії, інвести
ційні фонди та інші фінансовокредитні організації.
Кредитна установа — фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залуче
них коштів надавати фінансові кредити на власний ризик.
Фінансовий кредит — кошти, які надаються в позику юридичній або фізичній особі на визначений
строк та під відсотки.
Фінансова послуга — операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за
власний рахунок або за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, за рахунок за
лучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вар
тості фінансових активів.
Професійна таємниця — матеріали, документи та інші відомості, якими користуються в процесі та у
зв’язку з виконанням своїх обов’язків посадові особи державних органів, що здійснюють регулювання
ринку фінансових послуг, та особи, які залучаються до здійснення цих функцій, і які забороняється роз
голошувати у будьякій формі до моменту прийняття рішення відповідним уповноваженим державним
органом.
Правила укладання договору про надання фінансових послуг
Фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб’єктами підприємницької
діяльності на підставі договору.
V/ VI — 24
Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити:
— назву документа;
— назву, адресу та реквізити суб’єкта підприємницької діяльності;
— прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адреса;
— найменування, місцезнаходження юридичної особи;
— найменування фінансової операції;
— розмір фінансового активу у грошовому еквіваленті, строки його внесення та умови взаємороз
рахунків;
— строк дії договору;
— порядок зміни та припинення дії договору;
— права та обов’язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання
умов договору;
— інші умови за згодою сторін;
— підписи сторін.
Уповноважений орган встановлює додаткові вимоги до договорів про надання фінансових послуг
фізичним особам, якщо це не врегульовано законом.
Під час укладання договору юридична або фізична особа мають право вимагати у суб’єкта підпри
ємницької діяльності надання балансу (або довідки про фінансовий стан), підтвердженого аудитором
(аудиторською фірмою), а також бізнесплан, якщо інше не передбачено законодавством України.
Підстави, порядок та правові наслідки припинення дії договорів про надання фінансових послуг
визначаються цивільним законодавством, законами з питань регулювання окремих ринків фінансо
V
вих послуг, а також укладеними відповідно до них договорами.
Право клієнта на інформацію VI
Клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності фінансової установи. Фінансові установи
зобов’язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:
— відомості про фінансові показники діяльності фінансової установи та її економічний стан, які
підлягають обов’язковому оприлюдненню;
— перелік керівників фінансової установи та її відокремлених підрозділів;
— перелік послуг, що надаються фінансовою установою;
— ціну/тарифи фінансових послуг;
— кількість акцій фінансової установи, які знаходяться у власності членів її виконавчого органу, та
перелік осіб, частки яких у статутному капіталі фінансової установи перевищують п’ять відсотків;
— іншу інформацію з питань надання фінансових послуг та інформацію, право на отримання якої
закріплено в законах України.
Фінансова установа надає певні фінансові послуги лише після здійснення ідентифікації особи клі
єнтів та певних заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання лега
лізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Фінансова установа має право вимагати, а клієнт зобов’язаний надати документи та передбачені
законодавством відомості, потрібні для з’ясування його особи. У разі ненадання клієнтом потрібних
документів та передбачених законодавством відомостей або умисного подання неправдивих відомо
стей про себе фінансова установа відмовляє клієнту в його обслуговуванні та/або наданні фінансових
послуг та/або не відкриває рахунок, а в разі наявності раніше відкритих рахунків фінансова установа
відмовляє в здійсненні обслуговування та/або не укладає договір про надання фінансових послуг.
Для ідентифікації клієнта — юридичної особи — фінансова установа має ідентифікувати фізич
них осіб, які є власниками цієї юридичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї
та отримують економічну вигоду від її діяльності. У разі якщо юридична особа є господарським то
вариством, фінансова установа має ідентифікувати фізичних осіб, які мають істотну участь у цій
юридичній особі.
Для ідентифікації клієнта — фізичної особи — та здійснення заходів, передбачених законодавством
для підтвердження його особи, фінансова установа має право вимагати інформацію про нього в орга
V/ VI — 25
нів державної влади, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати передбачені законодавством
заходи щодо збору такої інформації про цю особу, яка є необхідною для виконання правил внутріш
нього фінансового моніторингу та програм його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових
операцій, що мають сумнівний характер.
Ідентифікація не є обов’язковою під час здійснення кожної операції, якщо клієнт був раніше іден
тифікований відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (від
миванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Практична робота №9. Екскурсія до місцевого відділення банку (с. 88).
Мета: ознайомлення з видами банківських послуг, видами договорів, правами споживача як клі
єнта банку.
І. Учні, ознайомившись з анкетою (с. 89), після екскурсії заповнюють її. При інструктажі вчитель
націлює учнів на те, щоб вони, перебуваючи в банку, зібрали якомога більше інформації, від цього зал
ежатиме успішне виконання практичної роботи. Висновок.
ІІ. Пропонується дізнатися у батьків, послугами якого банку найчастіше вони користуються. Чому?
V
VI
1. Що таке «фінансові послуги»?
2. Назвіть види фінансових послуг.
3. Які документи необхідно мати споживачу для отримання фінансової послуги?
4. Що має містити договір на надання фінансової допомоги?
5. Як ви розумієте поняття «професійна таємниця»?
Комунальні послуги
орієнтуватись в основних видах комунальних послуг;
уміти складати актпретензію з приводу якості надання комунальних послуг;
цивілізовано вирішувати конфліктні ситуації;
грамотно відстоювати права споживача комунальних послуг.
Основні поняття: житловокомунальне господарство, актпретензія, несанкціонований доступ,

комунальні послуги, тариф.
Обладнання: Цивільний кодекс України, Закони України «Про житловокомунальні послуги», «Про
захист прав споживачів», Правила утримання житлових будинків і прибудинкових територій (наказ
Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17. 05. 2005 р.), Правила надання населенню послуг з газопоста
чання, затверджених Постановою КМУ №2246 від 09. 12. 1995 р.; зразки бланків оплати комунальних
послуг.
Житлово комунальне господарство — це соціальна галузь, яка забезпечує населення, підприєм

ства та організації необхідними житловокомунальними послугами, та впливає на розвиток економіч
них взаємовідносин у державі.
Житловокомунальне господарство технічно є найбільш відсталою галуззю економіки України
з багатьма проблемами, які останнім часом особливо загострилися.
V/ VI — 26
До основні видів комунальних послуг відносяться:
теплопостачання;
холодне та гаряче водопостачання;
електропостачання;
каналізація;
додаткові послуги з благоустрою (ліфт, газопостачання, сміттєзбирання).
Законодавчі акти, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, прийняті за останні ро
ки, дали можливість розпочати реформування галузі та відносин у житловокомунальній сфері. А спе
ціальний закон про житловокомунальні послуги врегулював основні засади організаційних, госпо
дарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житловокомунальних послуг між
їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також визначив їхні права та обов’язки. Так,
Законом України «Про житловокомунальні послуги» встановлено, що комунальні послуги надають
ся споживачу безперервно. Випадки, за яких припиняється надання житловокомунальних послуг,
визначені частиною третьою статті 16 цього Закону. Припинення надання комунальних послуг здій
снюється:
під час проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, по
годженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з
діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, поло
женнями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативними документами;
у міжопалювальний період (для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого
приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміні
V
страціями, виходячи з кліматичних умов, згідно з діючими будівельними нормами і правилами, пра
вилами технічної експлуатації та іншими нормативними документами; VI
у разі ліквідації наслідків, пов’язаних з дією непереборної сили.
У той же час, у випадках таких перерв виконавець/виробник зобов’язаний повідомити споживача че
рез засоби масової інформації про таку перерву не пізніше ніж за 10 днів (за винятком перерви, що вини
кла внаслідок аварії або дії непереборної сили). У повідомленні потрібно зазначити причину та строк
перерви в наданні відповідних послуг.
У разі перевищення нормативно встановлених термінів, за винятком настання форсмажорних обста
вин, виконавець (виробник) несе відповідальність згідно із законом.
Проблема надання неякісних житловокомунальних послуг в Україні, незважаючи на чисельні за
ходи, що вживаються державою для її розв’язання, залишається однією з найактуальніших соціально
економічних проблем.
Споживач має право одержувати житловокомунальні послуги вчасно та відповідної якості згідно
із законодавством та умовами договору на надання житловокомунальних послуг.
У разі ненадання або надання не в повному обсязі житловокомунальних послуг, зниження їх яко
сті споживач має право в порядку, визначеному договором або законодавством, на несплату вартості
цих послуг або на зменшення розміру плати за надані послуги.
Згідно законів «Про житловокомунальні послуги» та «Про захист прав споживачів» особа, яка ре
гулярно сплачує за житловокомунальні послуги, але не отримує їх, має право звернутися до вироб
ника з вимогою поновити надання послуг.
Для того щоб засвідчити факт ненадання послуг, потрібно скласти відповідний акт. Без таких ак
тів у кожному конкретному випадку всі звинувачення вважаються абсолютно безпідставними.
Актпретензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підпи
сами. Виконавець зобов’язаний розглядати претензії та заяви споживачів у визначений законодав
ством термін і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житловокомунальні послуги в ра
зі ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.
Актуальною є також проблема взаємостосунків між споживачами та виконавцями послуг у разі до
ступу до житла та іншого володіння для ліквідації аварій, проведення оглядів технічного стану, пере
вірки показань засобів обліку.
V/ VI — 27
Відповідно до статті 17 Закону України «Про житловокомунальні послуги» споживач зобов’яза
ний забезпечити доступ до мережі, арматури, засобів обліку, розподільчих систем представників вико
навця/виробника за наявності в них відповідного посвідчення:
для ліквідації аварій — цілодобово;
для встановлення і заміни санітарнотехнічного та інженерного обладнання, проведення техніч
них та профілактичних оглядів, зняття контрольних показників засобів обліку тощо — згідно з відпо
відними умовами договору.
Якщо споживач відсутній і у цей час немає можливості встановити зв’язок з ним з метою його ін
формування про необхідність негайного прибуття до приміщення або він відмовляється впустити в
приміщення, які він займає, представників виконавця/виробника і водночас є об’єктивні підстави
вважати, що аварія, неполадки, які унеможливлюють надання житловокомунальних послуг іншим
споживачам, відбулися саме в цих приміщеннях, — доступ до приміщення відбувається без отриман
ня згоди споживача (несанкціонований доступ).
Одним із шляхів вирішення проблем у сфері житловокомунального господарства є знання спожи
вачем своїх прав і обов’язків. Особливу увагу слід звернути на такі права споживача.
Статтею 26 Закону України «Про житловокомунальні послуги» встановлено, що у разі зникнення
потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробни
ка споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
Відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у квартирах бага
токвартирних будинків з ініціативи споживача регулюється «Правилами надання послуг з централі
V зованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постано
вою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 р. Так, споживач може відмовитися від отри
VI мання послуг із централізованого опалення та постачання гарячої води.
Слід звернути увагу на право споживача на несплату вартості житловокомунальних послуг за пе
ріод тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім’ї за відповідного документального
оформлення, а також за період фактичної відсутності житловокомунальних послуг (пункт 6 частини
першої статті 20 Закону України «Про житловокомунальні послуги»).
Так, згідно з пунктом 32 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холод
ної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630
від 21 липня 2005 р., споживач має право на несплату вартості ненаданих послуг із холодного і гаря
чого водопостачання за період тимчасової відсутності споживача та членів його сім’ї за умови відклю
чення виконавцем послуг холодної та гарячої води й опломбування запірних вентилів на введенні
у квартиру (приватний будинок) та зняття пломб і відновлення надання послуг згідно письмової зая
ви споживача.
Пунктом 32 «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених постановою
Кабінету Міністрів України №2246 від 09. 12. 1999 р. (у редакції постанови Кабінету Міністрів Укра
їни №476 від 14. 04. 2004 р.), визначено, що газопостачальна організація зобов’язана у разі відсутності
лічильника газу та надання споживачем відповідних підтверджувальних документів проводити пере
рахунок розміру плати за послуги з газопостачання у випадку тимчасової відсутності за основним
місцем проживання споживача або членів його родини.
Споживач має право на несплату житловокомунальних послуг у разі тимчасової відсутності спо
живача та/або членів його родини за відповідного документального оформлення.
Практична робота №7. Оплата комунальних послуг (с. 81).
Мета: встановити, якими видами комунальних послуг користуються споживачі, за якими тарифа
ми їх оплачують та в яких установах.
V/ VI — 28
Виконуючи цю роботу, учні дізнаються, які комунальні послуги сплачють їхні родини та за якими
тарифами, у яких установах приймають плату за комунальні послуги, ознайомлюються з бланками
розрахункових книжок, заповнюють тренувальні зразки в зошити (с. 81—82). Міркують над питан
ням: «Як ви думаєте, чи можна зменшити плату за комунальні послуги? Яким чином?» Підводять під
сумок.
Завдання 1. Дайте відповіді на запитання.

1. Що повинно бути вказано в договорі на користування комунальними послугами?
2. У які терміни вносять плату за комунальні послуги?
3. Які комунальні послуги входять до квартплати?
4. Якими видами комунальних послуг користуєтесь ви? Уточніть у батьків тарифи на ці послуги.
5. Наведіть приклади із власного життя щодо надання неякісних комунальних послуг або порушен
ня термінів усунення недоліків. Дізнайтесь у батьків, як вони відстоювали свої права.
Завдання 2. Розгляньте ситуацію.
Микола Петрович живе на 14$му поверсі багатоповерхового будинку м. Миколаєва. Три доби у будин$
ку не працює ліфт. Сім’я Миколи Петровича справно сплачує комунальні послуги, у тому числі і за по$
слуги ліфта. З ними живе літня бабуся, в якої хворі ноги. Через проблему з ліфтом вона не може вийти
на вулицю. Чи повинна сім’я Миколи Петровича повністю сплатити у цьому місяці за послуги ліфта?
Як жителі будинку можуть захистити свої права?
V
Послуги медичних установ VI

знати, які установи надають медичні послуги;
володіти інформацією про види медичних послуг;
знати права й обов’язки споживача платних медичних послуг;
уміти користуватися медичними послугами;
цивілізовано вирішувати спірні ситуації.
Основні поняття: медична послуга, здоров’я, охорона здоров’я, заклади охорони здоров’я, меди
косанітарна допомога.
Обладнання: Конституція України (ст. 49), Закони України «Про захист прав споживачів», «Про
охорону здоров’я», Постанова Кабінету Міністрів України № 1138 від 11. 09. 1996 р. «Про затверджен
ня переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медич
них закладах освіти».
Кожна людина має природне невід’ємне і непорушне право на охорону здоров’я. Суспільство і дер
жава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров’я і збереження гено
фонду народу України і забезпечують пріоритетність охорони здоров’я в діяльності держави, поліп
шення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв’язання екологічних проблем, вдос
коналення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.
Основи законодавства України про охорону здоров’я визначають правові, організаційні, економіч
ні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою
забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітньо
го активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров’я, попереджен
ня і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.
V/ VI — 29
Права та обов’язки громадян у галузі охорони здоров’я
Право на охорону здоров’я
Кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає:

життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і
забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров’я людини;
безпечне для життя і здоров’я навколишнє середовище;
санітарноепідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;
безпечні та здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;
кваліфіковану медикосанітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони
здоров’я.
Держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їхніх прав у галузі
охорони здоров’я шляхом:
створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров’я;
організації і проведення системи державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення
здоров’я;
надання всім громадянам гарантованого рівня медикосанітарної допомоги в обсязі, що встано
влюється Кабінетом Міністрів України;
здійснення державного й громадського контролю та нагляду в галузі охорони здоров’я;
організації державної системи збирання, обробки й аналізу соціальної, екологічної та спеціаль
V ної медичної статистичної інформації;
встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у галузі охоро
VI ни здоров’я.
Державний захист права на охорону здоров’я
Держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров’я і забезпечує його захист.
У разі порушення законних прав та інтересів громадян у галузі охорони здоров’я відповідні дер
жавні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадя
ни зобов’язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та від
шкодування заподіяної шкоди.
Судовий захист права на охорону здоров’я здійснюється у порядку, встановленому законодав
ством.
Обов’язки громадян у галузі охорони здоров’я
Громадяни України зобов’язані:
піклуватись про своє здоров’я та здоров’я дітей, не завдавати шкоди здоров’ю інших громадян;
у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити ще
плення;
подавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які знаходяться у загрозливому для їхнього
життя і здоров’я стані;
виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством про охорону здоров’я.
Для забезпечення лікувальнопрофілактичною допомогою громадян України, які мають відповід
ні пільги, встановлені законодавством, створюються спеціальні лікувальнопрофілактичні заклади.
Лікуючий лікар може обиратися безпосередньо пацієнтом або призначатися керівником закладу
охорони здоров’я чи його підрозділу. Обов’язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обсте
ження і лікування пацієнта. Пацієнт має право вимагати замінити лікаря.
Лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медич
них приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я, за умови, що це не за
грожуватиме життю хворого і здоров’ю населення.
Надання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях
Медичні працівники зобов’язані надавати першу невідкладну допомогу в разі нещасних випадків і
гострих захворювань. Медична допомога забезпечується службою швидкої медичної допомоги або
V/ VI — 30
найближчими лікувальнопрофілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та
форм власності з подальшим відшкодуванням витрат.
У невідкладних випадках, коли надання медичної допомоги через відсутність медичних працівни
ків на місці неможливе, підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані надавати транс
порт для перевезення хворого до лікувальнопрофілактичного закладу. У цих випадках першу невід
кладну допомогу також повинні надавати співробітники міліції, пожежної охорони, аварійних служб,
водії транспортних засобів та представники інших професій, на яких цей обов’язок покладено законо
давством і службовими інструкціями.
Надання безплатної допомоги громадянам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи,
аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо)
покладається насамперед на спеціалізовані бригади постійної готовності служби екстреної медичної
допомоги з відшкодуванням необхідних витрат місцевих закладів охорони здоров’я в повному обсязі
за рахунок централізованих фондів.
Відповідальність за несвоєчасне і неякісне забезпечення подання медичної допомоги, що призвело
до тяжких наслідків, несуть органи влади і спеціальні заклади, які обслуговують лікувальні заклади.
Вибір лікаря і лікувального закладу
Кожний пацієнт має право вільного вибору лікаря, якщо останній може запропонувати свої
послуги.
Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будьякому дер
жавному лікувальнопрофілактичному закладі за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість
забезпечити відповідне лікування.
V
Лікарська таємниця
Медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових VI
обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну
сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законо
давчими актами випадків.
У разі використання інформації, що становить лікарську таємницю, у навчальному процесі, науко
водослідній роботі, у тому числі й у випадках її публікації в спеціальній літературі, повинна бути
забезпечена анонімність пацієнта.
Звільнення від роботи на період хвороби
На період хвороби з тимчасовою втратою працездатності громадянам надається звільнення від
роботи з оплатою в установленому законодавством України порядку допомоги за соціальним страху
ванням.
Застосування методів профілактики, діагностики, лікування і лікарських засобів
У медичній практиці лікарі зобов’язані застосовувати методи профілактики, діагностики і лікуван
ня та лікарські засоби, дозволені Міністерством охорони здоров’я України.
В інтересах здоров’я хворого та за його згодою, а щодо неповнолітніх та осіб, яких було визнано
судом недієздатними, — за згодою їхніх батьків, опікунів або піклувальників лікар може застосовува
ти нові, науково обґрунтовані, але ще не допущені до загального застосування методи діагностики,
профілактики, лікування та лікарські засоби. Щодо осіб віком від 15 до 18 років чи визнаних судом
обмежено дієздатними застосування таких методів та засобів проводиться за їхньою згодою та згодою
їхніх батьків або інших законних представників.
Порядок застосування зазначених методів діагностики, профілактики, лікування і лікарських за
собів встановлює Міністерство охорони здоров’я України.
V/ VI — 31
1. Назвіть заклади охорони здоров’я.

2. Що таке платні медичні послуги? Які з них, на ваш погляд, користуються найбільшим попитом?
3. Які права й обов’язки має споживач платних медичних послуг?
4. Укажіть, якими видами медичних послуг користувалися ви або члени вашої сім’ї.
5. Назвіть правила поведінки у лікарні.
Захист прав пасажирів, туристів, клієнтів

володіти інформацією про види туристичних послуг;
дотримуватись правил туриста, пасажира, клієнта;
відстоювати свої права як споживача.
Основні поняття: туризм, турист, туристичні послуги, турагенства, пасажир.
Обладнання: Закон України «Про туризм», зразок типового договору про надання туристичних
послуг.
V БАЗОВА ІНФОРМАЦІЯ
Турист — той, хто займається туризмом. Туризм — подорожі, які здійснюються за певним маршру
VI том по своїй країні або за кордоном.
Закон України «Про туризм» визначає загальні правові, організаційні та соціальноекономічні заса
ди реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених
Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров’я, на безпеч
не для життя і здоров’я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристич
них подорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів та регулює
відносини, пов’язані з організацією і здійсненням туризму на території України.
Бажано при підготовці до даної теми використати зразок типового договору про надання туристичних
послуг. Акцент при цьому вчитель має зробити на правах та обов'язках туристичної фірми, відпові
дальності сторін, форсмажорних обставинах, які можуть виникнути під час виконання договору.
Турист має право:
1. Отримати інформацію, консультацію щодо послуг, що надаються за договором туристичної
фірми.
2. Отримати комплекс послуг згідно договору за програмою перебування.
3. Одержання медичної допомоги у разі захворювання відповідно умов страхування, згідно догово
ру страхування.
1. Яку інформацію повинен отримати турист до отримання туристичних послуг?

2. Назвіть права та обов’язки туристів.
3. У яких випадках можлива зміна ціни туристичного продукту?
Ділова гра «Споживач у ролі пасажира, туриста» (с. 90).
Мета: вчити діяти адекватно до ситуацій, що склалися; уміти відстоювати права споживачів.
V/ VI — 32
І. Учитель пропонує учням розіграти ситуації та обговорити їх.
Ситуація 1. Пасажир поїзда — провідник.
Пасажир: Принесіть мені, будьласка, постільну білизну, я хочу відпочити.

Провідник: Зачекайте, я дуже зайнятий. Постільну білизну буду видавати всім пізніше.
Запитання для обговорення:
1. Чи правий провідник?
2. Як повинен діяти пасажир?
3. Як може пасажир захистити свої права?
Ситуація 2. Представник туристичної фірми — турист.
Турист: Я повернувся з відпочинку. Умови проживання були чудові, але я дуже розчарований тим,
що впродовж п’яти днів йшов дощ. А ваша фірма обіцяла спекотні дні, сонце і гарячий пісок на пляжі.
Ви обдурили мене!
Представник туристичної фірми: Ми виконали всі умови договору.
Турист: Я вимагаю компенсації за зіпсований відпочинок!
Запитання для обговорення

V
1. Хто правий — турист чи туристична фірма?
2. Чи може турист претендувати на компенсацію, адже всі умови договору були виконані? VI
3. Чи повідомлення про погоду на курорті можна вважати недостовірною інформацією щодо по
слуги, яку надає туристична фірма?
4. Складіть прогноз розв’язання даної скарги.
ІІ. Наведіть приклади подібних проблемних ситуацій, які відбувалися з членами вашої родини у
дорозі (на відпочинку). Чи порушувалися ваші права? Поцікавтесь, як діяли ваші родичі. Як вчинили
б ви тепер? Чому?
ТЕМА 5. ОРГАНИ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ (УРОКИ 31—35)
Система державних органів захисту прав споживачів

знати закони України в галузі захисту прав споживачів;
знати державні органи захисту прав споживачів та їхні функції;
розрізняти напрямки діяльності Державного комітету України з питань технічного регулювання
та споживчої політики, держсанепідемслужб, державних центрів стандартизації, метрології і сертифі
кації України, територіальних управлінь у справах захисту споживачів.
Основні поняття: держаний захист прав споживачів, споживча політика, Державний комітет Ук
раїни з питань технічного регулювання та споживчої політики, споживач, виробник, виконавець, про
давець, договір, недолік, істотний недолік, безпека товару, суб’єкти господарської діяльності, термін
придатності.
Обладнання: Закон України «Про захист прав споживачів», постанови Кабінету Міністрів
України №297 від 1 липня 1992 р., №555 від 28 березня 2007 р.
V/ VI — 33
Споживач — фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи за
мовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю
або виконанням обов’язків найманого працівника.
Виробник — суб’єкт господарювання, який виробляє товар або заявляє про себе як про виробника
товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі або на упаковці чи
супровідних документах, що разом з товаром передають споживачеві, своє найменування (ім’я), тор
говельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб’єкта господарювання або імпортує
товар.
Виконавець — підприємство, установа, організація або громадянинпідприємець, які виконують ро
боти або надають послуги.
Продавець — підприємство, установа, організація або громадянинпідприємець, які реалізують то
вари за договором купівліпродажу;
Договір — усна чи письмова угода між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни,
ціну та інші умови, за якими здійснюються купівляпродаж, роботи та послуги. Письмова угода може
оформлятися квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, путівкою, талоном або іншими до
кументами.
Недолік — окрема невідповідність товару (роботи, послуги) вимогам нормативних документів, умовам
договорів або вимогам, що пред’являються до нього, а також інформації про товар (роботу, послугу), яка
V надана виробником (виконавцем, продавцем).
Істотний недолік — недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару
VI (роботи, послуги) відповідно до його цільового призначення і не може бути усунутий, або для його
усунення необхідні великі затрати праці та часу, або він робить товар (роботу, послугу) іншим, ніж
передбачено договором, або проявляється знову після його усунення.
Безпека товару (роботи, послуги) — відсутність будьякого ризику для життя, здоров’я, майна спо
живача і навколишнього середовища за звичайних умов використання, зберігання, транспортування,
виконання й утилізації товару (роботи, послуги).
Суб’єкти господарської діяльності — підприємства, установи, організації (їхні філії, представниц
тва, відділення), незалежно від форми власності, іноземні юридичні особи (їхні філії, представництва,
відділення), фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють господарську
діяльність на території України.
Термін придатності — термін, визначений нормативноправовими актами, нормативними доку
ментами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або
експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати
вимогам нормативноправових актів, нормативних документів та умовам договору.
12 травня 1991 року був прийнятий Закон України «Про захист прав споживачів», який законодав
чо врегулював відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) та виробниками, виконавцями,
продавцями в умовах різних форм власності, встановив права споживачів та визначив механізм реа
лізації державного захисту їхніх прав.
Прийнята 28 червня 1996 року Конституція України у статті 42 закріпила положення про те, що «дер
жава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг
і робіт, сприяє діяльності громадських організацій».
За роки незалежності в Україні було прийнято багато нормативноправових актів, спрямованих на
захист споживчих прав, реалізацію положень Закону України «Про захист прав споживачів» та норм
Конституції.
Держава забезпечує гарантований рівень споживання шляхом стимулювання виробництва товарів,
виконання робіт та надання послуг, запровадження нормативного розподілу товарів, якщо немає гаран
тій їх вільного придбання кожним споживачем; запровадження компенсаційних виплат, різних видів
допомоги і пільг громадянам.
V/ VI — 34
З метою підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів
відповідно до Указу Президента України від 1 жовтня 2002 року був створений центральний орган
виконавчої влади зі спеціальним статусом — Державний комітет України з питань технічного регулю$
вання та споживчої політики.
Основними завданнями Державного комітету України з питань технічного регулювання та спо
живчої політики, як зазначено в Указі Президента, є забезпечення реалізації державної політики
у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації, здійснення управління
у цій сфері та державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, ре
кламу у цій сфері, державного метрологічного контролю та нагляду.
Крім центрального органу виконавчої влади державний захист прав споживачів у разі придбання,
замовлення або використання ними товарів (робіт, послуг) для власних побутових потреб здійснюють
його територіальні органи, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи міс
цевого самоврядування, а також судові органи.
Здійснюючи державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав спо
живачів, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики та
його територіальні органи, відповідно до ст. 5 Закону мають право на припинення правопорушень
та застосування до правопорушників правових заходів за недотримання законодавства про захист
прав споживачів.
V
1. Охарактеризуйте сучасний стан захисту прав споживачів в Україні. VI

2. Яку роль відіграє держава в справі захисту прав споживачів в Україні та світі?
3. Які служби контролюють якість і безпеку товарів (робіт, послуг)?
4. Як ви прокоментуєте твердження «Споживач завжди правий». Куди може звернутися споживач,
якщо порушені його права?
Громадські організації захисту прав споживачів

знати громадські організації захисту прав споживачів;
орієнтуватися у змісті законів України «Про об’єднання громадян», «Про звернення громадян»;
оцінювати діяльність органів місцевого самоврядування із захисту прав споживачів;
дискутувати з представниками громадських організацій захисту прав споживачів;
аналізувати функції громадських організації захисту прав споживачів.
Основні поняття: Українська асоціація споживачів (УАC); Спілка споживачів України.
Обладнання: Закони України «Про захист прав споживачів», «Про об’єднання громадян», «Про
звернення громадян», Цивільний кодекс України.
Права споживачів захищають громадські організації споживачів (об’єднання споживачів). Повно

важення цих об’єднань закріплені у ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів». Так, вони
можуть надавати юридичну та консультативну допомогу, представляти та захищати інтереси спожи
вачів в органах державної влади та управління й місцевого самоврядування, захищати права спожи
вачів у судовому порядку, інформувати громадськість про права споживачів.
Основою для продовження роботи, яку здійснюють райдержадміністрації та органи місцевого сам
оврядування став Указ Президента №16 від 12. 01. 2002 р. «Про заходи щодо посилення державного
V/ VI — 35
захисту прав споживачів». Цим Указом до штатних розписів вищезазначених органів уведені нові по
сади (або створені структурні підрозділи), що дозволить забезпечити значно вищий рівень захисту
прав споживачів, реалізацію їхніх прав на безпеку, інформацію, освіту і відшкодування збитків, а най
головніше допоможе інформувати споживача, де б він не проживав: у місті, райцентрі чи на селі.
Об’єднання споживачів мають право:
вивчати споживчі властивості продукції, попит на неї, проводити опитування населення для вия
влення громадської думки про якість товарів, що випускаються і реалізуються, та ціни на них;
проводити самостійно або звертатися до уповноважених державних органів щодо проведення
експертизи та випробування продукції;
одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію,
необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;
сприяти відповідним державним органам у здійсненні контролю за якістю продукції та обслуго
вування;
надавати юридичну і консультативну допомогу споживачам згідно із законодавством;
вносити пропозиції щодо розроблення нормативних документів, які встановлюють вимоги до
якості продукції;
представляти і захищати інтереси споживачів в органах виконавчої влади та органах місцевого
самоврядування згідно із законодавством;
вносити органам виконавчої влади і суб’єктам господарювання пропозиції про заходи щодо пі
двищення якості продукції, про тимчасову зупинку випуску та реалізації продукції, яка не відповідає
V встановленим вимогам щодо якості, про припинення виробництва, вилучення з реалізації продукції,
що становить небезпеку для життя, здоров’я та майна громадян або завдає шкоди навколишньому се
VI редовищу, фальсифіковану та дефектну продукцію, а також про коригування цін, установлених із по
рушенням законодавства;
звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує
їхні функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих дій.
У разі задоволення такого позову суд зобов’язує порушника довести рішення суду у встановлений
ним строк через засоби масової інформації або іншим способом до відома споживачів.
Рішення суду, що набрало законної сили, про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що
виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів є обов’язковим
для суду, що розглядає позов споживача щодо цивільноправових наслідків їхніх дій з питань, чи ма
ли місце ці дії і чи були здійснені вони цими особами;
відповідно до законодавства захищати у суді права споживачів, які не є членами громадських ор
ганізацій споживачів (об’єднань споживачів);
звертатися до правоохоронних органів та органів виконавчої влади про притягнення до відпові
дальності осіб, винних у випуску та реалізації продукції неналежної якості;
інформувати громадськість про права споживачів;
сприяти розвитку міжнародного співробітництва у сфері захисту прав та інтересів споживачів.
Інформацію про громадські об’єднання із захисту прав споживачів можна отримати на Порталі
споживача (http://consumerinfo.org.ua/).
1. Дайте оцінку основним напрямкам роботи громадських об’єднань із захисту прав споживачів.
2. Прокоментуйте права громадських об’єднань споживачів.
3. Проаналізуйте просвітницьку роботу, яку ведуть громадські об’єднання.
V/ VI — 36
Право споживача на судовий захист. Моральна шкода. Етика та етикет у взаємостосунках із
клієнтами
розуміти функції та значення судових установ для захисту прав споживачів;
орієнтуватися в змісті законів України «Про об’єднання громадян», «Про звернення громадян»;
усвідомлювати значення поняття «моральна шкода»;
оцінювати співвідношення моралі та етикету.
Основні поняття: збиток моральний, захист прав споживачів, споживче право, судовий захист,
етика, етикет, адвокат, відповідач, позивач, досудовий порядок, судовий порядок.
Обладнання: Закони України «Про захист прав споживачів», «Про об’єднання громадян», «Про
звернення громадян», Цивільний кодекс України.
Захист прав споживачів — це законодавча, адміністративна і судова охорона інтересів споживачів

товарів і послуг, здебільшого від їх порушення виробниками продукції (виконавцями робіт, послуг) і
продавцями.
Позивач — (у цивільному процесі) громадянин або юридична особа, що звертається з позовом до
суду, арбітражу або третейського суду.
V
Закон України «Про захист прав споживачів» передбачає можливість захисту прав споживачів в
досудовому та судовому порядках. VI
Досудовий порядок полягає в тому, що споживач має право звернутися з вимогами до продавця (ви
робника, виконавця), не звертаючись з позовом до суду.
Судовий порядок полягає в тому, що споживач звертається з позовом для задоволення своїх вимог
до суду. Споживач не зобов’язаний перед зверненням до суду пред’являти вимоги продавцю (вироб
нику, виконавцю).
Споживче право — це самостійний напрям права, що є сукупністю норм, правил і інструкцій, спря
мованих на захист споживачів на ринку товарів і послуг.
Позов — позовна заява до судового арбітражу, звернення за захистом свого порушеного права або
інтересу, що охороняються законом.
Відповідач — сторона суперечки, що розглядається судом або арбітражем, до якої пред’явлена ви
мога позивача.
Адвокат (латин. advocatus, від advoco — запрошую) — особа, яка надає юридичну допомогу грома
дянам і організаціям, у т. ч. захищає в суді їхні інтереси.
Збиток моральний (моральна шкода) — шкода (фізичні або етичні страждання), заподіяна діями,
що порушують особисті немайнові права або що роблять замах на інші нематеріальні блага. Приклад
моральної шкоди — применшення гідності особи, підрив репутації тощо. Компенсується в грошовій
або іншій матеріальній формі в розмірі, який визначає суд.
Етика (грец. ethika, від ethos — звичай, вдача, характер) — філософська дисципліна, що вивчає мо
раль, моральність. Як позначення особливої галузі дослідження термін вперше уживається Аристо
телем. Від стоїків йде традиційне ділення філософії на логіку, фізику та етику, яка часто розумілася
як наука про природу людини, тобто співпадала з антропологією: «Етика» Б. Спінози — вчення про
субстанцію та її модуси. Етика — наука про належне в системі І. Канта, який розвинув ідеї так званої
автономної етичної етики, заснованої на внутрішніх самоочевидних етичних принципах, протиста
вляючи її етиці гетерономній, яка витікає з якихнебудь зовнішніх відносно моральності умов, інте
ресів і цілей. У ХХ ст. М. Шелер і Н. Гартман на противагу кантівській «формальній» етиці боргу
розробляли «матеріальну» (змістову) етику цінностей. Центральною для етики продовжує залиша
тися проблема добра і зла.
V/ VI — 37
Етикет (фр. etiquette) — встановлений порядок поведінки денебудь (спочатку в певних соціальних
колах, наприклад, при дворах монархів, у дипломатичних колах і т. п.).
Закон України «Про захист прав споживачів» передбачає можливість захисту прав споживачів у
досудовому та судовому порядку.
Досудовий порядок полягає в тому, що споживач має право звернутися з вимогами до продавця
(виробника, виконавця), не звертаючись з позовом до суду.
Судовий порядок полягає в тому, що споживач звертається з позовом щодо задоволення своїх ви
мог до суду.
Досудовий порядок розгляду вимог споживача передбачає можливість сторін самостійно врегулю
вати суперечки, що виникли між ними. Він дозволяє швидко поновити порушене право та уникнути
судової тяганини.
Споживач, права якого порушено, може одразу, без пред’явлення претензії, звернутися до суду з
позовом про захист порушених прав. Але варто пам’ятати, що дуже часто звернення з претензією є до
статнім засобом, щоб вимоги споживача були задоволені, адже продавці та виробники самі не зацікав
лені в тому, щоб справа дійшла до суду (насамперед тому, що це пов’язано із судовими витратами). До
того ж процедура розгляду справи у суді може розтягнутися не на один місяць.
Якщо споживач вирішив звернутись до підприємця спочатку з претензією, то в ній він повинен
зазначити:
повне найменування торговельного підприємства чи іншого суб’єкта господарювання, що пору
шив права споживача, та його юридичну адресу (слід пам’ятати, що назва магазину може не співпада
V ти з найменуванням підприємства; як правило, найменування господарюючого суб’єкта зазначається
в товарному чеку);
VI свої прізвище, ім’я та по батькові та домашню адресу, для зручності можна також вказати свій до
машній телефон;
час, місце укладення та предмет договору купівліпродажу, договору на виконання робіт чи дого
вору про надання послуг;
ціну товару (роботи, послуги);
наявність чи відсутність гарантійного терміну на товар (роботу, послугу);
якими документами споживач може довести факт укладення договору та наявність гарантійного
терміну (товарний чек, квитанція, гарантійний паспорт тощо);
короткий опис виявлених недоліків товару (роботи, послуги);
якщо неякісний товар (робота, послуга) завдав споживачу шкоду (матеріальну, моральну), то
треба зазначити, у чому вона виявилась, розмір завданих збитків;
вимоги споживача (усунути недоліки, розірвати договір, відшкодувати збитки, зменшити ціну
тощо).
Претензія підписується споживачем, зазначається дата. До претензії слід додати копії документів,
що підтверджують придбання товару (роботи, послуги).
Претензія складається у двох примірниках: один передається продавцю (виконавцю, виробнику),
а другий залишається у споживача (на ньому продавець робить відмітку про отримання претензії та
ставить дату).
У разі відмови продавця прийняти претензію її слід відправити поштою рекомендованим листом.
Квитанцію про відправлення претензії рекомендованого листа та копію претензії варто зберігати. У
разі звернення до суду за захистом своїх прав вони можуть служити доказом того, що продавець (ви
робник, виконавець) проігнорував вимоги споживача.
Звертаємо увагу, що для вимог споживача відносно відшкодування моральної шкоди застосовуєть
ся виключно судовий порядок їх пред’явлення.
Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає поняття моральної шкоди. Визначення
моральної шкоди подається у ст. 23 Цивільного кодексу.
Новий Цивільний кодекс України не лише зберіг зазначений спосіб захисту цивільних особистих
прав, а й доповнив компенсацію моральної шкоди новими нормами.
V/ VI — 38
Нині позов про відшкодування моральної шкоди набуває все більшої популярності. Це свідчить про
зростання правосвідомості, правової культури громадян, а це — ще один крок до правової держави, у
центрі уваги якої перебуває кожна окрема особа.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фі
зичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконни
ми діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:
у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров’я;
у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою що
до неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;
у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням
її майна;
у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до Закону «Про захист прав споживачів» під моральною шкодою слід розуміти ви
трати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань,
спричинених унаслідок порушення прав споживача та невиконання або неналежного виконання
продавцем (виробником, виконавцем) своїх зобов’язань, встановлених законодавством про захист
прав споживачів.
Тобто, до моральної шкоди відносяться стійкі, а не тимчасові фізичні страждання або інші негатив
ні явища.
V
Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і не залежить від наявності майно
вої шкоди, вартості товару (робіт, послуг), а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізич VI
них страждань, які відчуває людина в результаті відмови продавця (виробника, виконавця) задоволь
нити його законні вимоги.
Запам’ятайте, що відповідно до ст. 681 Цивільного кодексу звернутись до суду споживач має пра
во протягом одного року від дня виявлення недоліків у межах гарантійного терміну.
Позовна заява подається споживачем за своїм вибором до суду за місцем свого проживання або за
місцезнаходженням відповідача (продавця, виконавця, виробника), за місцем заподіяння шкоди або
за місцем виконання договору.
Позовна заява подається в письмовій формі. У ній повинні бути зазначені:
найменування суду, до якого подається позовна заява;
прізвище, ім’я та по батькові та місце проживання споживача;
найменування відповідача, його місцезнаходження;
зміст позовних вимог, тобто ті вимоги, які споживач може пред’явити у разі виявлення недоліків
у товарі (роботі, послузі);
виклад обставин, на підставі яких споживач висуває свої вимоги, тобто коли, де, за якою ціною
споживач придбав товар (роботу, послугу), які претензії до якості товару виникли у споживача, яка
шкода заподіяна споживачу неякісним товаром (послугою, роботою), коли і з якими претензіями спо
живач звертався до відповідача, якою була відповідь на цю претензію;
докази, що підтверджують обставини, які споживач зазначає у позовній заяві (чеки, квитанції,
гарантійні талони, показання свідків, копії претензії тощо);
ціна позову, якщо він підлягає оцінці, тобто сума вимог, які споживач може виразити у грошово
му еквіваленті (повернення сплаченої суми, сума моральної та матеріальної шкоди);
перелік доданих до позовної заяви документів.
Позовна заява підписується споживачем, на ній зазначається дата її подання.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від
сплати державного мита за позовами, що пов’язані з порушенням їхніх прав.
Позовна заява подається до суду разом із копією для відповідача. Суддя також може вимагати від спо
живача надання копій документів, що додаються до позовної заяви.
V/ VI — 39
Законом установлено, що суд зобов’язаний підготувати справу до розгляду впродовж семи днів із
дня прийняття заяви. Розглядаються справи у 15денний строк із дня закінчення підготовки справи
до судового розгляду.
Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районни
ми, районними у містах, міськими та міжрайонними судами.
У деяких випадках (невідповідність вимогам ст. 119, 120 Цивільного процесуального кодексу Украї
ни; заяву подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; справа не підсудна даному суду
тощо) заява про судовий розгляд справи може бути повернута споживачеві або залишена без руху. У цих
випадках суддя виносить ухвалу, повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо переста
нуть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Етика та етикет у взаємостосунках із клієнтами
Однією зі сторін службової етики є взаємостосунки співробітників установи з клієнтами.
«Знаєте, чому я пішов із цього банку? — сказав якось керівник однієї з київських фірм. — Тому що
там до мене ставилися як до клієнта, на якому можна заробити. А я хочу, щоб на мене дивилися як на
ділового партнера, з яким треба працювати». Сталося це тому, що в цьому банку не завжди дотриму
вались етичних норм спілкування. Не випадково деякі банки України останнім часом почали вводити
Кодекс банківської етики, де визначаються жорсткі правила «м’якої» поведінки з клієнтами, основні
принципи, якими мають керуватися службовці комерційного банку у стосунках із клієнтами. Під час
V розробки Кодексу банківської етики скористалися досвідом англійських комерційних банків, які ма
ють найбагатшу історію і добропорядні традиції в організації та регулюванні стосунків із клієнтами.
VI Основний принцип — повага до прав клієнта з боку банківської установи.
Правила етикету обов’язково закладаються в тій установі, яка хоче мати ділові стосунки з іншими
організаціями, залучити їх до ефективного співробітництва і, врештірешт, мати від цього прибутки.
Етика та етикет службових взаємостосунків зобов’язують працівників бути однаково ввічливими й
уважними до будьякого клієнта, щиро готовими взяти участь у вирішенні його справ. Від того, як
кожний працівник ставиться до людей, з якими він має справу, залежить імідж установи. Думка клі
єнта про працівника стає думкою клієнта про фірму взагалі.
У відомій фірмі ІВМ будьякий керівник щонайменше 25% свого робочого часу відводить зустрічам
із клієнтами, а ділові обов’язки деяких працівників в основному передбачають роботу з клієнтами. Тому
етиці та етикету в роботі з клієнтами тут приділяють багато уваги. У фірмі все спрямоване на те, щоб кож
ний працівник, контактуючи з клієнтом, усвідомлював себе в його очах єдиним представником компанії
й, окрім того, знав, що від його поведінки і від враження, яке він справить, залежатиме думка клієнта про
компанію взагалі. Байдуже ставлення до клієнта з боку працівника фірми викличе в нього роздратуван
ня та неприязність, а це може призвести до втрати вигідного замовлення. Майже 85% проблем, про які по
відомляється по телефону, співробітники ІВМ розв’язують одразу. Основне правило фірми — дати зрозу
міти кожному клієнтові, що його цінують, незалежно від розміру компанії та обсягів замовлення.
Не можна демонструвати перед клієнтом свою надмірну зайнятість, безперервно розмовляючи по те
лефону, виходячи в інші кабінети тощо. Якщо призначено зустріч, то не можна запізнюватися. Якщо
прийняте якесь рішення, його треба дотримуватися. Віцепрезидент компанії ІВМ з маркетингу Ф. Ро
джерс пише: «Мати справу з компанією, яка не зорієнтована на клієнта, — це втрачені час і нерви. Якщо
ви зателефонували і ще не встигли представитися та привітатися, а вам кажуть: «Зачекайте хвилинку».
У приймальній офісу вас лають за те, що ви своїм запитанням перервали приватну бесіду, і змушують
шукати якогось працівника на іншому кінці коридору чи на інших поверхах. Повз вас пройде десяток
працівників, але жоден не запропонує допомогу. Якщо ви не відповідаєте на телефонні дзвінки та листи,
якщо в останню хвилину без поважних причин відкладаєте зустріч або запізнюєтесь, то якої думки про
вас буде клієнт? Вій не буде впевнений, що ви своєчасно виконаєте його замовлення».
Будьякі зустрічі мають розпочинатися вчасно. На всі телефонні дзвінки та листи треба обов’язко
во і своєчасно давати відповідь. Прийняті рішення повинні виконуватись у встановлений строк. Кож
V/ VI — 40
на дія, навіть незначна, врештірешт, матиме результат. Звичайно, такі вимоги стосуються як праців
ників установи, так і її клієнтів. Якщо таке ставлення буде обопільним, то й результати від спілкуван
ня будуть ефективними для кожної зі сторін.
Неабияке значення у стосунках із клієнтами має зовнішній вигляд працівника установи. На роботі
треба бути в діловому костюмі (і чоловікам, і жінкам) спокійного кольору. Гарний та охайний одяг будь
якого працівника підкреслює повагу фірми до тих, з ким вона має справу. У цьому проявляється повага
людини до інших і до себе, а це також сприяє встановленню довготривалих взаємостосунків із діловими
партнерами.
Наведені приклади свідчать про те, що застосування етики та етикету дає практичний результат —
встановлення надійних взаємостосунків із клієнтами, збільшення обсягів замовленнь, розширення
діяльності організації.
1. Чим відрізняється судовий і досудовий захист?

2. Як ви розумієте поняття «моральна шкода»?
3. Як і хто встановлює розміри моральної шкоди?
4. Наведіть приклади етичної та неетичної поведінки у взаємостосунках із клієнтами.
V
VI
V/ VI — 41
V
VI
V/ VI — 42
5/6. 3. Споживча етика.
Робочий зошит для учня. 5—6 класи
ТЕМА 1. СПОЖИВАЧ. ПОТРЕБИ СПОЖИВАЧА
УРОК 1. Хто такий споживач?
Основні поняття
Споживач — це суб’єкт економічної діяльності, який використовує блага

(товари та послуги) для задоволення своїх потреб.
1. Запишіть, про що ви дізнаєтеся з курсу «Споживча етика».
V
VI
2. Хто бере участь в економічній діяльності?
Держава
Виробники Споживачі
3. Сучасній людині потрібні їжа, одяг, житло, книжки, ліки, телефон, телеві$
зор, меблі, комп’ютер та багато інших речей і послуг. Те, що потрібно кожній
людині, називається потребами. Економічні закони допомагають виявляти ці
потреби та виробляти необхідні товари. На перший погляд, усе дуже просто,
але це не зовсім так. Є багато законів, на яких ґрунтується взаємодія спожива$
чів і виробників. Ці закони треба вивчати, дотримуватися їх.
Запишіть основні закони, які регулюють поведінку споживача.
V/ VI — 43
УРОК 2. Споживчі потреби та їх класифікація.
Практична робота №1. Класифікіція споживчих потреб
Потреби — це прояв необхідності мати певні блага, бажання володіти

ними; відчуття недостатку, якщо бажання залишається незадоволеним.
1. Заповніть схему.
Класифікація потреб
За характером виникнення:
V
VI За сприйняттям:
Потреби —
За ступенем важливості:
За масовістю:
V/ VI — 44
Товари — це те, що виготовляє людина на продаж і що може задовольнити
потреби людини. Товарів дуже багато, їх кількість постійно збільшується.
Кожного дня з’являються нові, більш красиві, зручні, корисні товари, які
задовольняють потреби людей у побуті та на роботі.
2. Наведіть приклади товарів, які з’явилися зовсім недавно.
3. Розгляньте та вивчіть ієрархічну класифікацію потреб за Абрахамом

Маслоу.
Потреби
в самореалізації
V
Потреби у визнанні та повазі
VI
Соціальні потреби
Потреби в безпеці
4. Поясніть, що таке першочергові потреби; потреби у повазі та самореалізації.
5. Ви, напевно, хочете мати багато різних речей, але розумієте, що не все
можна отримати відразу. Поміркуйте, які з ваших потреб є більш важливими,
а які — менш. Запишіть їх у таблицю.
Більш важливі потреби Менш важливі потреби
6. Проаналізуйте, які духовні потреби мають члени вашої сім’ї та як вони за$
довольняються в родині.
V/ VI — 45
7. Практична робота №1. Класифікація споживчих потреб.
Мета: охарактеризувати види потреб та ознайомитися з можливістю їх за$

доволення.
Обладнання: схема «Класифікація потреб за А. Маслоу».
ХІД РОБОТИ
І. Розкрийте зміст кожного рівня потреб за класифікацією А. Маслоу.

Фізіологічні потреби
Потреби в безпеці
V
VI Соціальні потреби
Потреби у визнанні та повазі
Потреби в самореалізації
ІІ. Оберіть товари та послуги, які потрібні людині на кожному рівні потреб.
V/ VI — 46
V
VI
ІІІ. Зробіть відповідні висновки.
V/ VI — 47
УРОК 3. Права та обов’язки споживачів
Обов’язки — зобов’язання, що випливають із законодавчих актів, норма$

тивних документів, юридичних норм і правил, укладених контрактів,
положень про компанію, посадових інструкцій та установок керівників
щодо роботи.
1. Опишіть потреби:
своїх батьків, бабусь, дідусів:
родини, яка збирається у подорож до моря:

V
VI
дитини, яка пішла до школи:
родини, у якій народилася дитина:
людини, яка святкує свій день народження:
родини, яка придбала нову квартиру:
V/ VI — 48
2. Запишіть основні права споживачів.
Основні права споживачів
№ Право Зміст
1 Право на безпеку
2 Право на інформацію
3 Право на вибір
4 Право бути почутим
Право на відшкодування
5
збитків
6 Право на освіту
V
7 Право на чисте довкілля
VI
Право на задоволення
8
основних потреб
3. Охарактеризуйте права споживачів:

право на вільний вибір товарів і послуг;
право на перевірку якості, комплектності, міри, ваги і ціни товарів;
право на демонстрацію безпечного і правильного використання товарів;
право на обмін товару;
право на експертизу.
4. Запишіть обов’язки споживачів.
5. На прикладі з власного споживчого досвіду продемонструйте розуміння

обов’язків споживача.
V/ VI — 49
УРОК 4. Споживча етика і етика споживання
Етика — сукупність норм поведінки (зазвичай, відносно будь$якої

суспільної групи).
1. Випишіть потреби (від найголовнішої до найменш важливої), які виника$

ли у вас протягом дня. Розподіліть їх за класифікацією А. Маслоу. Чи співпа$
дає ваша класифікація потреб із класифікацією А. Маслоу?
2. Серед поданих малюнків (с. 64$65) виберіть зображення тих речей, які
потрібні вам у школі; у туристичній подорожі. Допишіть назви речей, які
V можуть вам знадобитися.
VI
V/ VI — 50
V
VI
3. Розгляньте класифікацію потреб, яка передбачає їх поділ на індивідуаль$

ні та колективні. Чому задоволення одних потреб іноді призводить до
неможливості задовольнити інші?
4. Поясніть, як пов’язані бажання і потреби.
5. Обговоріть у родині, які потреби, що є звичними нині, не існували в ті

часи, коли ваші батьки або бабусі й дідусі були школярами? Поясніть, чому
потреби старшого покоління відрізняються від потреб сучасного школяра.
V/ VI — 51
УРОК 5. Раціональне споживання і його норма.
Практична робота №2. Складання власного бюджету (бюджету родини)
Раціональний споживач — це споживач, який приймає рішення, керую$

чись співвідношенням вигоди та витрат.
Бюджетне обмеження вказує на те, що загальні витрати не повинні бути
більшими за дохід.
1. У яких формах отримує доходи ваша родина?
Доходи Бюджет Витрати
Заробітна плата
Відсоток від банківських послуг
V Прибуток підприємця
Стипендія
стипендія
Пенсія
VI
2. Поясніть, що таке ціна товару і як вона впливає на потреби.
3. Практична робота № 2. Складання власного бюджету (бюджету родини)
Мета: закріпити знання з теми, оволодіти навичками розрахунку власного

бюджету.
Обладнання: калькулятор.
ХІД РОБОТИ
І. Пригадайте, що таке бюджет.

ІІ. Припустимо, доходи сім’ї на початок місяця становлять 1200 грн. Петрик
просить батьків купити йому новий велосипед, а його сестра Оля — нову ляль$
ку. Скоро зима, а в Петрика немає теплої шапки. Олі потрібні рукавички.
А батьки повинні ще заплатити за квартиру і відкласти гроші на харчування.
V/ VI — 52
А. Визначте, які потреби необхідно задовольнити в першу чергу, а які —
згодом.
Б. Чи залишаться гроші для купівлі іграшок, якщо плата за квартиру ста$

новить 350 грн, їжа — 600 грн, шапка коштує — 55 грн, рукавички — 50 грн,
лялька — 80 грн, а велосипед — 700 грн?
V
VI
ІІІ. А. Порахуйте разом з батьками, скільки коштів було витрачено протя$

гом тижня на ваші потреби. Запишіть дані у стовпець від більшого до меншо$
го за кількістю витрачених грошей, а поряд — за важливістю даного товару (від
найпотрібнішого до найменш потрібного).
Товари та послуги за рівнем цін Товари та послуги за рівнем значущості
Б. Чи співпадають товари та послуги за рівнем цін і рівнем значущості? Чому?

ІV. Чому необхідно вміти планувати бюджет?
V/ VI — 53
УРОК 6. Раціональне харчування, культура харчування.
Практична робота № 3. Складання денного меню
Раціональне харчування — регулярне, різноманітне, якісне, у визначених

кількостях харчування.
Раціональне харчування — достатнє в кількісному й повноцінне в якісно$

му відношенні харчування. Основа раціонального харчування — збалансо$
ваність, тобто оптимальне співвідношення компонентів їжі.
Вимоги до раціонального харчування:
стриманість, обмеженість;
визначення кількості калорій;
збалансоване поєднання мікроелементів та вітамінів.
Мета: навчитися складати денне меню.

V ХІД РОБОТИ
І. А. Ознайомтеся з основними групами харчових продуктів, які мають вхо$
VI дити до складу денного раціону:
а) м’ясо, м’ясні продукти, яйця;
б) риба і рибні продукти;
в) молоко і молочні продукти, жири;
г) борошно, крупи, хліб;
ґ) фрукти і ягоди;
д) овочі і гриби.
Б. Ознайомтеся зі складовими збалансованого харчування:
а) білки (м’ясо, риба, яйця);
б) жири (рослинного і тваринного походження);
в) вуглеводи (крупи і макарони, цукор);
г) вітаміни і мінерали;
ґ) вода.
В. Ознайомтеся з енергетичною цінністю продуктів харчування (вимірю$
ється калоріями):
1 гр жирів — 9,3 калорії;
1 гр білків, 1 гр вуглеводів — 4,1 калорії.
Г. Ознайомтеся із 3—4$разовим режимом харчування за такого співвідно$
шення від загального обсягу:
сніданок — 25—30%;
обід — 35—40%;
полуденок — 15%;
вечеря — 15—20%.
ІІ. Складіть і запишіть денне меню.
ІІІ. Запитання для обговорення:
1. Чи відрізняється ваше денне меню за сезонами?
2. Порівняйте денне меню ваше і членів вашої родини.
3. Що ви знаєте про культуру харчування народів інших країн?
V/ VI — 54
ТЕМА 2. ДЖЕРЕЛА СПОЖИВЧОЇ ІНФОРМАЦІЇ
УРОК 7. Джерела інформації. Етика та культура її подання
Одержання інформації — це набуття, придбання, накопичення громадя$

нами, юридичними особами або державою відповідно до чинного законо$
давства України документованої або публічно оголошуваної інформації.
1. Запишіть принципи інформаційних відносин, які виникають у житті та

діяльності суспільства і держави під час одержання, використання, поширен$
ня та зберігання інформації.
2. Яку інформацію про продукцію має право отримати споживач?

V
VI
3. Що повинен зробити продавець для того, щоб споживач зміг отримати
повну інформацію про товар?
4. Прослухайте або знайдіть і прочитайте якусь інформацію про товар, який

ви вже купували або плануєте придбати. Порівняйте інформацію про цей
товар з його справжніми якостями та властивостями (властивості, умови вико$
ристання, зовнішній вигляд).
V/ VI — 55
УРОК 8. Реклама як засіб стимулювання отримання
та надання інформації про товар (послугу)
Реклама — інформація про товар, яка розповсюджується в будь$якій фор$

мі та в будь$який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізна$
ність споживачів реклами та їхній інтерес до товару.
1. Запишіть, які цілі ставить перед собою реклама.
2. А. Розгляньте кілька газет чи журналів (для кожного учня) та знайдіть

рекламні оголошення. Які товари чи послуги рекламують більше? Чому?
Поясніть.
V
VI
Б. Згрупуйте рекламні оголошення за схожістю товарів та послуг.
В. Проаналізуйте та зробіть висновки, наскільки знайдена в газетах

рекламна інформація відповідає вимогам до реклами?
УРОК 9. Види реклами
Види реклами:
пояснювальна (пропагандистська) — для просування конкретної ідеї;
реклама марки;
престижна — для формування позитивного іміджу фірми;
реклама розпродажу — для реалізації за зниженими цінами;
реклама за рубриками — для поширення інформації про продаж.
V/ VI — 56
1. Пригадайте, в яких засобах масової інформації ви найчастіше потрапляє$
те на рекламу.
2. На рекламу яких товарів ви звертаєте увагу в першу чергу? Чому?
3. «Реклама не може обманювати». Чи згодні ви з цим твердженням?

Поясніть.
V
4. Опишіть ситуацію, коли під впливом реклами ви або члени вашої родини VI
зробили покупку. Поясніть, яким чином реклама вплинула на ваш вибір.
V/ VI — 57
УРОК 10. Ділова гра «Рекламна агенція»
(розробка рекламної продукції)
Мета: повторити вивчене про рекламу; навчитися складати рекламні

оголошення на різні види товарів, для установ, дотримуючись етичних норм.
ХІД ГРИ
1. Дайте відповіді на запитання:
Що таке реклама?
Які види реклами ви знаєте?
V 2. А. Придумайте рекламу для:
VI
видавництва, що здійснює видання

дитячої літератури;
дитячого готелю;
фірми «Мильна бульбашка»;
закладу, який здійснює економічну
освіту школярів.
Б. Розкажіть про рекламне оголошення (у газеті, телепрограмі, на плака$

ті), яке вам не подобається. Поясніть, з якої причини.
V/ VI — 58
УРОК 11. Сертифікат якості товарів
Сертифікація — це дія, яка проводиться з метою підтвердження відповід$

ності виробу чи послуги певним стандартам або технічним умовам.
Сертифікат відповідності — це документ, що видається спеціально
уповноваженим на це органом (органом сертифікації), який засвідчує, що
товар або послуга належним чином ідентифіковані та відповідають
конкретному стандарту або іншому нормативному документу.
1. З’ясуйте, як можна ознайомитись із сертифікатом на продукцію та яку

інформацію можна отримати з нього.
2. Які правові наслідки має надання продавцем (виробником) недоступної,

недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про V
виробника?
VI
3. Запитайте у батьків, як часто вони вимагали сертифікат відповідності в

торговельних точках.
4. Які товари підлягають обов’язковій сертифікації? Наведіть приклади.
V/ VI — 59
УРОК 12. Етикетки, упаковки, вкладки —
оцінка їх інформативності та якості
Етикетка — це ярлик (наклейка, підпис), що прикріплюється до товару

для надання певної інформації про цей товар.
Вкладка — це детальна інструкція та вказівки щодо користування товаром,
а також застереження для складної і небезпечної продукції (як правило,
використовується в упаковках для ліків, хімічних препаратів, іграшок тощо).
Упаковка призначена для збереження властивостей товару, зручності
його транспортування (перевезення).
1. Розгляньте етикетку і запишіть:

назву товару
ціну
виробника
V адресу виробника
склад
VI
розмір (для одягу, взуття)
термін придатності (для продовольчих товарів: мило, зубна паста тощо)
застережливу інформацію
інформацію щодо догляду за товаром, умовами зберігання тощо
2. Ознайомтесь із найпоширенішими малюнками$символами, що позначені

на етикетках, які вказують, як правильно доглядати за товаром (одягом, взут$
тям тощо). Намалюйте три малюнки$символи та поясніть їхнє значення.
3. Поміркуйте, яким вимогам має відповідати упаковка:

молока
цукру
морозива
прального порошку
новорічних ялинкових прикрас
V/ VI — 60
УРОК 13. Призначення товарних знаків
Товарний знак — це позначка на товарі (упаковці), яку наносять на проми$

словому або торговому підприємстві для індивідуалізації товару і його ви$
робника (продавця).
Товарний знак є одним з об’єктів промислової власності.
1. Запишіть назви кількох товарних знаків. Намалюйте один із них.
V
VI
2. Яку інформацію ви можете отримати, читаючи етикетки, упаковки,

вкладки?
3. Розробіть власний товарний знак для навчального закладу або для класу,
в якому ви навчаєтесь.
Опис:
V/ VI — 61
УРОК 14. Ділова гра «Про що нам розповість штрих>код»
Штриховий код (штрих-код) — це чорні смужки, що чергуються в пев$

ному порядку на білому фоні (штриховий код іноді називають «зеброю»).
Система штрихового кодування призначена для ідентифікації товару і
була створена для передачі інформації упродовж товарного ланцюжка:
виробник — оптовик — роздрібний торговець — покупець.
Мета: навчитися «читати» інформацію зі штрих$коду; перевірка

справжності товару.
Обладнання: зразки штрих$кодів.
ХІД ГРИ
V І. Оберіть товар та «прочитайте» інформацію, яку містить штрих$код,

нанесений на упаковці товару (країна$виробник). За штрих$кодом перевірте
справжність товару.
VI
Довідка
Перші дві цифри означають код країни, наступні п’ять — код підприємства$вироб$
ника, ще п’ять — код товару, і остання цифра — контрольна. Можливий інший варіант:
якщо для коду країни відводиться три цифри, тоді для коду підприємства — чотири.
Але порядку розрахунку це не змінює.
Складемо всі цифри, що стоять на парних місцях: 0+0+0+0+2+0=2. Отриману ци$
фру помножимо на три — вийде 6. Тепер складемо всі цифри, що стоять на непарних
місцях (без контрольної, останньої): 4+0+5+8+8+5=30. Додавши до цієї суми отрима$
ну раніше шестірку, отримуємо 36. Відкинемо десятки — отримаємо 6. Віднімемо від
10 цю цифру: 10–6=4. Результат відповідає контрольній цифрі в коді, а це означає, що
перед нами не підробка.
ІІ. Яка інформація про товар або послугу має бути доступною для споживача?
V/ VI — 62
УРОК 15. Ділова гра «Про що розкаже індекс Е»
Мета: навчитися розуміти інформацію, вказану на етикетках харчових про$

дуктів.
Обладнання: зразки етикеток.
Харчові добавки — це природні або синтезовані речовини, які не вжива$

ються окремо як звичайні компоненти їжі, а навмисно вводяться в харчо$
ві продукти для додання їм певних властивостей (наприклад, смакових).
ХІД ГРИ
І. Користуючись інформацією з етикетки якого$небудь продукту харчуван$

ня, визначте: V
А. Які харчові добавки містить цей продукт?
VI
Б. Чи дозволений він для використання в Україні?
ІІ. Де ви будете шукати інформацію про ціну під час покупки:

а) продовольчих товарів;
б) промислових товарів;
в) ліків?
ІІІ. Що таке харчові добавки і для чого їх використовують?
V/ VI — 63
ТЕМА 3. ПРАВИЛА СПОЖИВЧОЇ ЕТИКИ
УРОК 16. На що слід звернути увагу при купівлі товарів.

Практична робота №4. Екскурсія в супермаркет (магазин).
Етика поведінки споживача
Роздрібна торгівля
(залежно від виду торгових точок)
V
дрібнороздрібна: пересувна:
стаціонарна:
кіоски; торгівля з автомобілів;
VI магазини;
намети; візків;
торгові центри
торгові автомати лотків тощо
1. Назвіть відомі вам види торгових точок.
2. Розкрийте зміст поняття «торговельне обслуговування».
3. Практична робота №4. Екскурсія в супермаркет (магазин), етика пове>

дінки споживача.
Мета: навчитися отримувати інформацію про товар у торговельних точках;

оволодіти навичками спілкування в ситуації «покупець$продавець».
Обладнання: перелік запитань.
V/ VI — 64
Інструкція щодо проведення екскурсії
І. Відвідайте найближчий до вас супермаркет (магазин) та: V

ввічливо запитайте у продавців про якісні характеристики продовольчих
товарів; VI
поцікавтеся наявністю сертифікатів якості на запропонований товар;
уважно придивіться до процесу зважування товарів;
перевірте, чи правильно вас обслужили на касі.
ІІ. Напишіть міні$твір на тему «Про що я дізнався (дізналася) в супер$
маркеті».
V/ VI — 65
УРОК 17. На що слід звертати увагу
під час купівлі продуктів харчування
Споживач повинен знати, що придбаний ним товар повинен відповідати

певним вимогам: бути якісним, безпечними для життя та здоров’я.
V
VI
2. Що таке термін придатності? Чому його встановлюють на продовольчі
товари?
3. Чи завжди ви звертаєте увагу на термін придатності? Чи купували ви

товари, термін придатності яких минув?
4. Чи має право торговельна точка продавати товар, термін придатності

якого минув?
V/ VI — 66
УРОК 18. Вибір одягу і взуття.
Практична робота №5. Співвідношення моди та етикету
Мета: встановити, який одяг носять однокласники — його розмір, колір,

країну$виробника, відповідність його шкільним вимогам.
Торговельне обслуговування — це діяльність з продажу товарів спо$

живачам.
1. Пригадайте, які права має споживач у магазині, що здійснює продаж одя$

гу чи взуття.
V
VI
2. Ознайомтесь з поданою таблицею. Знайдіть колонку зі своїми розмірами.
Міжнародні розміри одягу та взуття
Країни Одяг
Росія 40 42 44 46 48 50 52 54 56 58
Німеччина — 36 38 40 42 44 46 48 50 52
Франція — — 38 40 42 44 46 48 50 52
США — 8 10 12 14 16 18 20 22 —
Італія — — — 40 42 44 46 48 50 52
Країни Взуття
Росія 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45
США 4 4,5 5,5 6,5 7 8 9 9,5 10 10,5 11 12
Велика Британія 2,5 3 3,5 4 4,5 5 6 7 8 9 10 11
Країни Європи 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46
V/ VI — 67
3. Практична робота №5. Співвідношення моди та етикету.
ХІД РОБОТИ
V I. Роздивіться одяг своїх однокласників та запишіть назви країн$виробників

та розміри.
VI
II. Чи відрізняється одяг, у якому ви ходите до школи, від одягу, в якому ви

проводите дозвілля? Поясніть.
III. Обговоріть з батьками, який одяг прийнято одягати в тій чи іншій ситуації.
IV. Зробіть висновки.
V/ VI — 68
УРОК 19. Побутова техніка.
Гарантійне обслуговування споживачів
Гарантійний талон — це талон, у якому наводяться характеристика при$

ладу, умови його експлуатації, умови відповідальності виробника в разі
втрати товаром споживчих властивостей протягом гарантійного терміну
тощо.
1. Зазначте, продаж яких товарів забороняється.
V
2. Пригадайте, який термін гарантійного обслуговування у вашого телефо$
ну. Чи всі складові телефону мають такий само термін гарантії?
VI
3. Запитайте у батьків, чи доводилося їм користуватись послугами гарантій$

них майстерень. Які товари вони здавали у ремонт? Назвіть основні причини
поломок.
V/ VI — 69
УРОК 20. Продаж товару в кредит, за каталогами,
через інтернет>магазин, поштою, з «других рук»
Споживчий кредит — це грошові кошти, які надаються кредитором

(банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання
продукції.
1. Намалюйте загальну схему купівлі товарів за умови використання

споживчого кредиту.
V
VI
2. Запишіть назви документів, необхідних для отримання кредиту.
3. Запишіть, яким чином можна придбати товар через інтернет$магазин та

здійснити його оплату.
V/ VI — 70
4. Назвіть вимоги до інтернет$торгівця.
5. Виберіть із журналів чи газет адреси 1$2 інтернет$магазинів та запишіть

їх. У вільний час разом із батьками (за можливістю) зайдіть на них. Укажіть
товари, які ці інтернет$магазини пропонують.
6. Які групи товарів продають за каталогами?
V
VI
7. Визначте переваги і недоліки різних видів продажу.
8. Які товари зручно купувати через мережу Інтернет? Чому?
V/ VI — 71
УРОК 21. Практична робота №6. Як написати лист>скаргу
про недоброякісний товар, придбаний в інтернет>магазині
Скарга — це звернення однієї з конфліктуючих сторін щодо невиконання

зобов’язань, нанесення збитків, наприклад, між менеджером і його керів$
ником (або з профспілкою) з приводу різного тлумачення конкретного по$
ложення контракту (трудового договору).
Мета: закріпити інформацію про торгівлю за допомогою інтернет$магази$

нів, каталогів; оволодіти навичками роботи з діловими паперами (на прикладі
скарги); навчити захищати свої права та знати обов’язки.
Обладнання: зразки бланків ділових паперів.
ХІД РОБОТИ
V
І. Запишіть основні правила торгівлі через інтернет.
VI
ІІ. Уявіть, що ви придбали через інтернет$магазин товар неналежної якості.

Напишіть скаргу за поданим зразком.
V/ VI — 72
Зразок
Директору магазину
(повне найменування та адреса)
(прізвище, ім’я, по батькові, адреса, телефон споживача)
ЛИСТ>СКАРГА
« » 200 року у вашому магазині я придбав(ла)
(найменування товару, модель, заводський номер) V

вартістю гривень, що підтверджується копією чека.
VI
На встановлений гарантійний термін місяців (років),
що підтверджується копією гарантійного талону.
Через після придбання в
виявилися такі недоліки:
Згідно з п. 1 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» прошу замінити
неякісний на такий само належної якості в 14$денний строк.
Якщо мої законні вимоги не будуть задоволені, я буду змушений(а) звернутися до
суду з позовною заявою про захист моїх споживчих прав та про відшкодування мо$
ральної шкоди, завданої мені вашими протизаконними діями.
Про результати розгляду претензії прошу мене повідомити у строк, встановлений
законодавством.
Додатки:
1. Копія товарного чека.
2. Копія гарантійного талону.
Дата Підпис
ІІІ. Як укласти договір купівлі$продажу з інтернет$магазином?
V/ VI — 73
УРОК 22. Чи можна обміняти якісний товар?
Ділова гра «Споживач і маркетинг»
Маркетинг — комплексна система організації виробництва (як основного

засобу формування пропозиції товарів), формування попиту, збуту й
продажу товарів, сервісного обслуговування, спрямована на максимальне
задоволення потреб населення та одержання прибутку за рахунок активі$
зації і розвитку подальших потреб населення і відтворення виробництва.
Обладнання: текст Закону України «Про захист прав споживачів».
1. Запишіть назву закону, який регулює відносини між покупцем і продав$

цем. Протягом якого терміну покупець має право розірвати угоду купівлі$про$
дажу?
V
VI
2. Ділова гра «Споживач і маркетинг».
Мета: навчитися елементарним нави$

чкам та прийомам маркетингового опиту$
вання.
Інструкція щодо проведення гри
Оберіть товар або послугу, яку зможете
запропонувати однокласникам. Хто з кла$
су зможе придбати ваш товар або послугу?
Чому? Проведіть опитування в класі та
з’ясуйте, кого зацікавив ваш товар або
послуга. Чи підтвердилися ваші сподіван$
ня щодо зацікавленості однокласників
товаром (послугою) після опитування?
Обґрунтуйте свої висновки.
3. Чому знання своїх прав та обов’язків допомагає цивілізовано розв’язува$

ти питання між покупцем та продавцем?
V/ VI — 74
ТЕМА 4. МОРАЛЬНО9ЕТИЧНІ НОРМИ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА
УРОК 23. Що повинен знати споживач про службу побуту?
Послуга — це робота, яка виконується на замовлення і не приводить до

створення продукту, товару.
Служба побуту — це установа, що надає послуги з пошиття одягу, взуття
за індивідуальним замовленням, ремонту побутової техніки, меблів,
послуги перукарень, хімчисток тощо.
Замовник — той, хто щось замовляє.
Виконавець — той, хто виконує замовлену роботу (послугу).
Договір — письмова угода між установами (підприємствами) чи окреми$
ми особами.
1. Розгляньте подану схему. Допишіть назви послуг, які надає служба побуту.
V
Громадське Житлово> Пошта, VI
харчування комунальні зв’язок
Культурні
ВИДИ ПОСЛУГ
Ветеринарні
Торговельні Фінансові Правові
2. Чи доводилося вам бувати в Будинку побуту? Яка була мета вашого візи$
ту? Які послуги ви замовляли?
V/ VI — 75
3. Зазначте, що повинно бути вказано в договорі, якщо ви здаєте якусь річ
(наприклад, мобільний телефон) у ремонт. У яких випадках письмовий дого$
вір можна не укладати?
4. Яку відповідальність несе виконавець у разі втрати чи псування матеріа$

лу (речі) споживачів?
5. Поясніть, яким чином можна визначити якість виконаної роботи (послуги).
6. Розгляньте ситуації і спробуйте їх розв’язати.

V Ситуація 1
Учень 7$го класу Андрій Сиротенко, здав у ремонт рюкзак. У квитанції, яку
VI він отримав від виконавця, була вказана дата повернення товару — 24. 08. 07.
Прийшовши в цей день за рюкзаком, Андрій дізнався, що його послуга не ви$
конана. Виконавець попросив прийти через три дні, але, на жаль, і тоді рюкзак
не відремонтували.
Порадьте Андрію, що йому робити далі. Підкажіть, на основі якої статті Зако$
ну України «Про захист прав споживачів» можна було б вичерпати цей інцидент.
Ситуація 2
Сергій Петрович зробив замовлення на виготовлення шафи$купе. Шафу
виготовили, але виявилося, що вона не підходить за розмірами.
Розкажіть Сергію Петровичу, які він має права.
7. Доберіть пари до поданих слів.

Дорого — дешево;
Послуга — ;
Замовник — ;
Споживання — .
V/ VI — 76
УРОК 24. Фінансові послуги
Фінансова установа — це установа, що виконує функції, пов’язані з

рухом грошей, цінних паперів, надає кредити та здійснює страхування
майна і ризиків. Фінансові установи — це банки, страхові компанії, інве$
стиційні фонди та інші фінансово$кредитні організації.
Банк — це установа, яка накопичує і зберігає гроші.
Ломбард — установа, що надає гроші в кредит за певний відсоток під
заставу.
Банківський кредит — кредит, позичальником якого є банк.
Споживчий кредит — кошти, що надаються кредитодавцем (банком або
іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
1. Дайте визначення понять «банк», «ломбард». Порівняйте ці установи.

Що між ними спільного?
Поняття Спільні риси Відмінності V

VI
Банк
Ломбард
2. Ознайомтеся з основними умовами, яких потрібно дотримуватися під час

отримання банківського кредиту. Поясніть, що ви розумієте під кожною умовою.
Гарантійність —
БАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ
Платність —
Терміновість —
Поверненість —
V/ VI — 77
3. А. Яка відмінність між «банківським кредитом» і «споживчим креди$
том»? Заповніть таблицю.
Поняття Відмінності
Банківський кредит
Споживчий кредит
Б. Зазначте переваги та недоліки купівлі товарів у кредит.
V 4. Об’єднайте перераховані нижче терміни одним загальним.

Ощадна книжка, грошові розрахунки, сертифікати, облігації —
VI
Банк, ощадбанк, ломбард, пенсійні фонди, страхові компанії —
5. Розгляньте малюнки (с. 92—93). Розфарбуйте зображення тих товарів, які

найчастіше купують у кредит.
V/ VI — 78
6. Напишіть твір$мініатюру «Куди б я вклав гроші?». V
VI
7. Розкрийте суть поданих висловів.

Борги треба віддавати вчасно.
Договір дорожчий за гроші.
Кошти позичаєш — свободу втрачаєш.
8. Закінчіть речення.
Установа, яка зберігає і накопичує гроші —
Місце, де продають і купують цінні папери, —
Надання грошей у борг на умовах гарантії, терміновості, оплати це
V/ VI — 79
УРОК 25. Комунальні послуги.
Правила користування комунальними послугами.
Практична робота №7. Оплата комунальних послуг
Житлово-комунальне господарство (ЖКГ) — це соціальна галузь, яка

забезпечує населення, підприємства, організації необхідними житлово$
комунальними послугами.
Комунальна послуга — це послуга, яка надається органом місцевого
самоврядування — підприємствами, організаціями чи установами, що
належать до комунальної власності, — фізичним або юридичним особам
безоплатно або під обов’язок сплати місцевого збору в межах повноважень
зазначеного органу.
Тариф — офіційно встановлений розмір оплати, оподаткування тощо.
1. Розгляньте подану схему. Зафарбуйте назви тих комунальних послуг,

якими користується ваша родина.
V
VI Ліфт Сміттєзбирання
КОМУНАЛЬНІ
ПОСЛУГ
Газопостачання Каналізація
Холодне
Теплопостачання та гаряче Електропостачання
водопостачання
2. Дізнайтеся у батьків, які договори укладала ваша родина на надання ко$

мунальних послуг.
3. Ознайомтесь з умовою одного з договорів. Зазначте, що вказано в цьому

договорі. Що повинно бути?
V/ VI — 80
4. Розгляньте ситуацію, дайте відповіді на запитання.
Сім’я Петрових на шість місяців їде у Канаду. Квартира ввесь цей час буде
порожня. Чи повинна сім’я Петрових за цей період сплатити комунальні послу(
ги? Чому?
5. Запитайте у своїх родичів, які проживають у сільській місцевості, якими
комунальними послугами вони користуються. Порівняйте комунальні послу$
ги, що надають у міській і сільській місцевостях. Чи є між ними різниця?
6. Практична робота №7. Оплата комунальних послуг.
Мета: встановити, якими видами комунальних послуг користуються спо$

живачі, за якими тарифами їх оплачують та в яких установах.
ХІД РОБОТИ
І. Назвіть житлово$комунальні послуги, за які ваша родина сплачує гроші.
Як часто ви це робите?
V
ІІ. Запитайте у батьків, яка вартість житлово$комунальних послуг за місяць. VI
ІІІ. Назвіть установи, що приймають гроші за комунальні послуги.
ІV. Запитайте у батьків, за якими тарифами вони сплачують комунальні по$

слуги. Заповніть зразки розрахункових книжок.
а) За спожиту електроенергію
Квитанція за 200 р.
1. Поточні показники лічильника
2. Попередні показники лічильника
3. Спожито ел. енергії всього (п. 1 — п. 2), кВт* год.
4. Тариф, коп./кВт*год.
5. Вартість спожитої електроенергії
6. До оплати через касу
Підпис платника_________________________
Підпис касира___________________________
V/ VI — 81
б) За водопостачання
Повідомлення за 200 р.
Послуга: Вода та водовідведення
Отримувач
Платник
Особовий рахунок
Адреса
Сума до сплати грн коп
за місяць року
Показання приладів обліку
Поточні Попередні Різниця
V
VI Підпис платника
в) За користування газом
Повідомлення за 200 р.
Послуга: Природний газ
Отримувач
Платник
Особовий рахунок
Адреса
Сума до сплати грн коп
за місяць року
Показання приладів обліку
Поточні Попередні Різниця
Підпис платника
V. Як ви думаєте, чи можна зменшити плату за комунальні послуги? Яким
чином?
V/ VI — 82
УРОК 26. Послуги медичних установ. Медичне страхування
Медичні послуги — це послуги, що їх надають медичні установи: лікарні,

поліклініки, амбулаторії, госпіталі, санаторії та ін.
1. Запишіть назви платних медичних послуг.
ПЛАТНІ
МЕДИЧНІ
ПОСЛУГИ
V
VI
2. Розгляньте малюнки. Зафарбуйте ті з них, які стосуються медичних по$

слуг, якими користувалися ви або члени вашої родини.
V/ VI — 83
3. Поясніть, чим відрізняються послуги в державних і приватних медичних
закладах.
4. Зазначте, які вимоги може пред’явити до медичної установи пацієнт, який

скористався платною медичною послугою, а вона виявилася неякісною.
5. Розгляньте ситуації і спробуйте їх розв’язати.
V
VI
Ситуація 1
Пацієнт Іваненко звернувся до платної стоматологічної поліклініки зі скар$
гою на зубний біль. Лікар надав пацієнту допомогу, біль пройшов. Ранком у
Іваненка набрякло обличчя. Пацієнт пред’явив лікарю претензії і вимагає
повернути йому гроші. Чи правий пацієнт?
Ситуація 2
Медсестра помилково дала хворому ліки, які лікар не призначав. Після
прийому ліків у хворого з’явилась алергія, стан здоров’я погіршився. Які по$
дальші дії хворого?
V/ VI — 84
УРОК 27. Захист прав пасажирів, туристів, клієнтів
Турист — особа, яка здійснює подорож терміном від 24 год до 6 місяців.

Пасажир — це людина, яка здійснює подорож потягом, автобусом,
літаком, пароплавом та ін.
Клієнт — це особа або організація, яка є постійним відвідувачем, замовни$
ком, покупцем.
Багаж — це речі та інші цінності, які пасажир, за наявності проїзних доку$
ментів, здає у багажний вагон чи відділ літака, автобуса за окрему плату.
1. Збираючись у подорож, ви повинні пам’ятати, що у вас є певні обов’язки.

Доповніть поданий перелік обов’язків туриста.
Турист зобов’язаний:
V
1. Дотримуватися законів країни тимчасового перебування.
2. Поважати традиції, звичаї і релігійні вірування жителів країни перебування. VI
3.
4.
5.
2. Установіть відповідність між колонками.
1) Номер у готелі зі сніданком; а) Напівпансіон;
2) номер у готелі зі сніданком і вечерею; б) пансіон.
3) номер у готелі з обідом і вечерею.
3. Чи обов’язково укладати договір між туристичною фірмою і туристом?
Що повинно бути вказано в договорі?
4. Розгляньте перелік транспортних послуг і доповніть його. Підкресліть

назви тих транспортних послуг, якими користувалась ваша родина.
1. Попередній продаж квитків.
2. Замовлення квитків по телефону.
3. Переоформлення квитків.
4.
5.
V/ VI — 85
5. Назвіть права й обов’язки пасажира. Заповніть таблицю.
Права пасажира Обов’язки пасажира
V
VI
6. Розгляньте подані ситуації і позначте ті, в яких водій таксі може відмови$
ти вам у наданні послуги.
Багаж пасажира може забруднити багажне відділення автомобіля.
Пасажир знаходиться у стані сп’яніння.
Пасажир голосно розмовляє.
Кількість осіб, які бажають їхати, перевищує кількість місць в автомобілі.
Багаж пасажира не вміщається у багажному відділені.

Пасажир грубо поводиться.
УРОК 28. Практична робота №8. Екскурсія до ательє

індивідуального пошиття одягу
(перукарні, майстерні з ремонту взуття)
Мета: ознайомлення з послугами, які надає дана установа, та правилами

обслуговування; набуття вмінь укладати договір; уміння відстоювати права
споживача.
V/ VI — 86
ХІД РОБОТИ
І. А. Заповніть подану таблицю.
Запитання для отримання інформації та обговорення
Запитання Відповіді
1. Назва установи
2. Адреса
3. Телефон
4. Які види послуг надає?

V
5. Які категорії громадян найчастіше кори$ VI
стуються цими послугами?
6. Види договорів, які укладаються між

клієнтами й установою
7. Чи є «Куточок споживача»?
8. Яка інформація розміщена у «Куточку

споживача»?
9. Люди яких професій працюють у даній

установі? Кількість працюючих
10. Кількість клієнтів у день
11. Чи є книжка заяв та пропозицій?
12. На що найбільше скаржаться клієнти?
13. Хто є конкурентом даного

підприємства?
V/ VI — 87
Б. Відповідь на запитання оформіть у вигляді розповіді.
В. Висновок.
ІІ. А. Придумайте ситуації, які могли б виникнути між споживачем і вико$

навцем:
а) через термін виконання робіт;
б) у випадку виявлення недоліків у виконанні робіт (послуг).
Ситуація 1
Ситуація 2
V
VI
Б. Поясніть, який вихід із цих ситуацій ви пропонуєте.
УРОК 29. Практична робота №9.

Екскурсія до місцевого відділення банку
Мета: ознайомлення з видами банківських послуг, видами договорів, пра$

вами споживача як клієнта банку.
V/ VI — 88
ХІД РОБОТИ
І. А. Заповніть анкету.
Запитання для отримання інформації та обговорення
Запитання Відповіді
1. Назва банку
2. Адреса
3. Телефон
4. Які види послуг надає банк?

V
5. Які категорії громадян найчастіше кори$ VI
стуються його послугами?
6. Ознайомтеся з видами договорів, які

укладаються між клієнтами та установою
7. Люди яких професій працюють у даній

установі? Кількість працюючих
8. Кількість клієнтів, яких обслуговують за

день
9. Які банки є у вашому місті?
Б. Відповідь на запитання оформіть у вигляді розповіді.

В. Висновок.
ІІ. Дізнайтеся у батьків, послугами якого банку найчастіше вони користу$

ються. Чому?
V/ VI — 89
УРОК 30. Ділова гра «Споживач у ролі пасажира, туриста»
Мета: вчити діяти відповідно до ситуацій, що склалися; уміти відстоювати

права споживачів.
ХІД ГРИ
І. Розіграйте ситуації та обговоріть їх.
Ситуація 1
Пасажир поїзда — провідник.
Пасажир: Принесіть мені, будь$ласка, постільну білизну, я хочу відпочити.

Провідник: Зачекайте, я дуже зайнятий. Постільну білизну буду видавати
всім пізніше.

1. Чи правий провідник?
2. Як повинен діяти пасажир?
3. Як може пасажир захистити свої права?
V
VI
Ситуація 2
Представник туристичної фірми — турист.
Турист: Я повернувся з відпочинку. Умови проживання були чудові, але я

дуже розчарований тим, що впродовж п’яти днів йшов дощ. А ваша фірма
обіцяла спекотні дні, сонце і гарячий пісок на пляжі. Ви обдурили мене!
Представник туристичної фірми: Ми виконали всі умови договору.
Турист: Я вимагаю компенсації за зіпсований відпочинок!

1. Хто правий — турист чи туристична фірма?
2. Чи може турист претендувати на компенсацію, адже всі умови договору
були виконані?
3. Чи повідомлення про погоду на курорті можна вважати недостовірною ін$
формацією щодо послуги, яку надає туристична фірма?
4. Складіть прогноз розв’язання даної скарги.
ІІ. Наведіть приклади подібних проблемних ситуацій, які відбувалися з чле$

нами вашої родини у дорозі (на відпочинку). Чи порушувалися ваші права?
Поцікавтесь, як діяли ваші родичі. Як вчинили б ви тепер? Чому?
V/ VI — 90
ТЕМА 5. ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧА
УРОК 31. Система державних органів захисту прав споживачів
Споживач — громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або

має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних
побутових потреб.
Виробник — суб’єкт господарювання, який виробляє товар або заявляє
про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на
замовлення, розміщуючи на товарі або на упаковці чи супровідних доку$
ментах, що разом із товаром передаються споживачеві, своє найменування
(ім’я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого
суб’єкта господарювання або імпорт товару.
Продавець — суб’єкт господарювання, який згідно з договором реалізує
споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
Безпека товару — відсутність будь$якого ризику для життя, здоров’я,
майна споживача і навколишнього середовища за звичайних умов вико$
ристання, зберігання, транспортування, виготовлення та утилізації V
продукції.
Термін придатності — календарний термін використання продукції за VI
призначенням, починаючи від уведення в обіг чи після ремонту, протягом
якого виробник (виконавець) гарантує її безпеку та несе відповідальність
за істотні недоліки, що виникли з його вини.
1. Назвіть державні органи захисту прав споживачів, які є у вашому населе$

ному пункті. Дізнайтесь їхню адресу і телефон. Запишіть ці дані.
2. Куди звернутися споживачеві у випадку порушення його прав, якщо про$

давець (виробник, виконавець) відмовляються задовольнити його прохання.
3. Які основні функції і повноваження центральних органів виконавчої

влади?
4. У чому полягає різниця між поняттями «недолік» та «істотний недолік».
V/ VI — 91
5. А. Прокоментуйте практичні поради споживачам.
1. Чим нижча ціна товару (або послуги), тим більша вірогідність того, що
він поганої якості чи шкідливий для здоров’я.
2. Чим простіша процедура купівлі товарів, тим складніше буде захистити

свої права.
3. Якщо ви не впевнені в якості продовольчих товарів, вимагайте у продав$

ця пред’явити сертифікат якості.
V
Б. Намалюйте малюнок до якоїсь із поради.
VI
V/ VI — 92
УРОК 32. Громадські організації захисту прав споживачів
Незалежні громадські організації не підпорядковуються державним орга$

нам із захисту прав споживачів, але співпрацюють із ними.
1. Вкажіть спільні та відмінні риси між громадськими і державними органі$

заціями, які захищають права споживачів.
Організації Спільні риси Відмінні риси
Громадські
організації
із захисту прав V
споживачів
VI
Державні
організації
із захисту прав
споживачів
2. Як споживач може захищати свої права, не звертаючись до органів

із захисту прав споживачів?
3. Поясніть призначення експертних лабораторій. Чи користувалися ви або

ваші батьки чи друзі їхніми послугами?
V/ VI — 93
УРОК 33. Право споживача на судовий захист.
Моральна шкода
Захист прав споживачів — це законодавча, адміністративна і судова

охорона інтересів споживачів товарів і послуг, головним чином від їх пору$
шення виробниками продукції (виконавцями робіт, послуг) і продавцями.
Судовий захист. Порядок полягає в тому, що споживач звертається з позо$
вом на задоволення своїх вимог до суду. Чи обов’язково для споживача пе$
ред зверненням до суду пред’явлення вимог продавцю (виробнику, виконав$
цю)? Споживач не зобов’язаний звертатися з претензією — це його право.
Споживче право — це самостійний напрям права, що є сукупністю норм,
правил та інструкцій, спрямованих на захист споживачів на ринку товарів
і послуг.
Позов — позовна заява в суд, звернення за захистом свого порушеного
права, що охороняється законом.
Відповідач — сторона суперечки, що розглядається судом або арбітражем,
до якої пред’явлена вимога позивача.
V Адвокат — особа, обов’язки якої полягають у наданні юридичної допомо$
ги громадянам і організаціям, у т. ч. захисті їхніх інтересів у суді.
VI Збиток моральний (моральна шкода) — шкода (фізичні або етичні страж$
дання), заподіяна діями, що порушують особисті немайнові права або що
роблять замах на інші нематеріальні блага. Приклад моральної шкоди —
применшення гідності особи, підрив репутації тощо. Компенсується в
грошовій або іншій матеріальній формі в розмірі, який визначає суд.
1. Зазначте, що повинно бути вказано у позовній заяві і в касаційній скарзі.
2. Хто має право оскаржити рішення суду?
3. Яка роль у суді відводиться адвокату?
4. Ким визначається моральна шкода і як вона відшкодовується?
5. Які ви знаєте приклади моральної шкоди? Як вони були відшкодовані?
V/ VI — 94
УРОКИ 34—35. Етика та етикет у взаємостосунках із клієнтами
Етика — філософська дисципліна, що вивчає мораль, моральність.

Етикет — встановлений порядок поведінки де$небудь (спочатку в певних
соціальних колах, наприклад, при дворах монархів, у дипломатичних
колах і т. п.).
1. Складіть та розгляньте ситуації щодо етики та етикету у взаємостосунках

установи з клієнтами.
Ситуація 1
Ситуація 2 V
VI
2. Ділова гра «Поведінка під час спілкування та мовний етикет споживача».
Інструкція щодо проведення гри
I. Змоделюйте ситуації в магазині, у банку, у туристичному агентстві.

II. Поясніть, у чому полягає етичність поведінки у стосунках між праців$
никами цих установ та організацій і споживачами.
III. Складіть пам’ятку етичної поведінки споживача.
V/ VI — 95
V
VI
V/ VI — 96

ConsumerEducation 5 6klass

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

ConsumerEducation 5 6klass

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

5/6.

НАВЧАЛЬНО МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ 5–6 КЛАСІВ

5/6.1. Програма та календарнотематичне планування

6 Тема 1. Споживач. Потреби споживача Учень:

9 Тема 2. Джерела споживчої інформації Учень:

8 Тема 3. Правила споживчої етики Учень:

8 Тема 4. Моральноетичні норми поведінки споживача Учень:

5 Тема 5. Захист прав споживача Учень: VI

Тема 1. Споживач. Потреби споживача 6 12

1 Хто такий споживач? 1 2

4 Споживча етика і етика споживання 1 2

V Тема 2. Джерела споживчої інформації 9 18

7 Джерела інформації. Етика та культура її подання 1 2

10 Ділова гра «Рекламна агенція» (розробка рекламної продукції) 1 2

11 Сертифікат якості товарів 1 2

12 Етикетки, упаковки, вкладки — оцінка їх інформативності та якості 1 2

13 Призначення товарних знаків 1 2

14 Ділова гра «Про що нам розповість штрихкод» 1 2

15 Ділова гра «Про що розкаже індекс Е» 1 2

Тема 3. Правила споживчої етики 8 16

На що слід звернути увагу під час купівлі товарів.

Тема 4. Моральноетичні норми поведінки споживача 8 16

23 Що повинен знати споживач про службу побуту? 1 2

27 Захист прав пасажирів, туристів, клієнтів 1 2

30 Ділова гра «Споживач у ролі пасажира, туриста» 1 2

Тема 5. Захист прав споживача 5 10 V

33 Право споживача на судовий захист. Моральна шкода 1 2

34 Етика та етикет у взаємостосунках із клієнтами 1 2

ТЕМА 1. СПОЖИВАЧ. ПОТРЕБИ СПОЖИВАЧА (УРОКИ 1–6)

Після опрацювання цієї теми учні будуть:

ВІСІМ ГОЛОВНИХ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

V Інструкція щодо виконання практичної роботи

Практична робота №1. Класифікація споживчих потреб (с. 46*).

Обладнання: схема «Класифікація потреб за А. Маслоу».

Учні працюють відповідно до ходу роботи.

Інструкція щодо виконання практичної роботи

Мета: закріпити знання з теми, оволодіти навичками розрахунку власного бюджету.

Учні працюють відповідно до ходу роботи.

* Тут і далі вказані сторінки робочого зошита.

Товари та послуги за рівнем цін Товари та послуги за рівнем значущості

Чи співпадають товари та послуги за рівнем цін і рівнем значущості? Чому?

Інструкція щодо виконання практичної роботи

Практична робота №3. Складання денного меню (с. 54).

Мета: навчитися складати денне меню.

1. Охарактеризуйте такі права споживачів:

ТЕМА 2. ДЖЕРЕЛА СПОЖИВЧОЇ ІНФОРМАЦІЇ (УРОКИ 7—15)

Після опрацювання цієї теми учні будуть:

Основні поняття: реклама, товарний знак.

Обладнання: Закони України «Про рекламу» та «Про інформацію».

Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберіган

КЛАСИФІКАЦІЯ ХАРЧОВИХ ДОБАВОК

Позначка Найменування Призначення

Е100 — Е182 Барвники Підсилюють або відновлюють колір продукту

Збільшують термін зберігання продуктів, захищаючи

Мета: розробка рекламної продукції, дотримання етичних норм у розробці реклами.

Інструкція щодо виконання практичної роботи

Ділова гра «Про що нам розповість штрих$код» (с. 62).

Мета: опрацювати поняття, пов’язані зі штрихкодом.

Інструкція щодо виконання практичної роботи

Ділова гра «Про що розкаже індекс Е» (с. 63).

Мета: навчитися розуміти інформацію, вказану на етикетках харчових продуктів.

Обладнання: зразки етикеток.

Запитання та завдання для обговорення

5/6.1. Програма та календарнотематичне планування

8 Тема 4. Моральноетичні норми поведінки споживача Учень:

14 Ділова гра «Про що нам розповість штрихкод» 1 2

Тема 4. Моральноетичні норми поведінки споживача 8 16

Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберіган

Мета: опрацювати поняття, пов’язані зі штрихкодом.

Мета: закріпити інформацію про торгівлю за допомогою інтернетмагазинів, каталогів; оволодіти

Основні поняття: житловокомунальне господарство, актпретензія, несанкціонований доступ,

Житлово комунальне господарство — це соціальна галузь, яка забезпечує населення, підприєм

Пасажир: Принесіть мені, будьласка, постільну білизну, я хочу відпочити.

Права споживачів захищають громадські організації споживачів (об’єднання споживачів). Повно