Практичні завдання до заняття № 7

1. Зверніться до тексту Правди Альфреда Великого і дайте загальну

характеристику її положенням.
Закони короля Альфреда Великого (складені наприкінці IX ст.) були найбільш
розвинені та докладні в порівнянні із законами королів цієї епохи. Також збірка
отримала назву "Правда короля Альфреда". За змістом це був список статей від
1 до 42.6 статей. Деякі статті мали підпункти. Рідко і випадково в законах було
щось, що торкалося сімейного побуту, сімейних майнових відносин, спадщини.
Важливо, що закони Альфреда діяли переважають у всіх англосаксонських
королівствах. Мудрий підхід короля зборі законів полягав у використанні
статей судебников, написаних раніше. На перше місце в «Правді Альфреда»
висувається порядок в країні. Особливо в пріоритеті стояли король та церква,
виключалася кровна помста, йдеться про охорону керлів і панів. Було
збереження раніше встановленої форми покарання - композиції (викупу).
Закони містили переліки санкціонованих королівською владою штрафів і
викупів за окремі злочини і правопорушення - без певної систематики. Так за
вбивство міра покарання могла варіюватися від 1200 до 200 шилінгів (в
залежності від приналежності до стану). Зміст законів було єднання штрафів за
майнове злочин. За будь-яку крадіжку був введений єдиний штраф. На підставі
цих законів, церква мала особливі привілеї, що випливають із королівського
заступництва. Багато записів було спрямовано регулювання положення церкви
у суспільстві. Приклад - недоторканне право притулку у церкві; злочини,
взаємопов'язані з порушенням церковних правил, навпаки, карали вдвічі
суворіше. За законом надавалось судовій владі право самостійно вершити суд.
Закони короля Альфреда мало стикаються і регламентують діяльність суддів.

2. Зверніться до тексту Великої Хартії вольностей (1215 р.) і дайте їй загальну

характеристику: ким прийнята, чиї інтереси захищає, основні положення.
 Велика Хартія вольностей - перша «неписана» конституція Англії. Велика
хартія вольностей вважається першим юридичним документом, у якому
закладено основи концепції прав людини, створено передумови для подальшого
утвердження свободи і верховенства права.
15 червня 1215 під натиском повсталих проти нього баронів, до яких згодом
приєдналися також лицарі та містяни, англійський король Іоан Безземельний
скріпив своєю печаткою Велику хартію вольностей (Magna Carta), 63 статті якої
гарантували права і привілеї феодальної знаті, надання свободи дій церкві і
зобов'язували короля дотримуватися державних законів.
Давньогрецькі філософи-софісти проголосили ідею рівності всіх людей від
народження, тобто те, що люди мають однакові зумовлені природою права, які
мусять гарантуватися законом. Цей принцип знаходив підтвердження та
доповнення на кожному етапі розвитку людства. Зробили, зокрема, свій внесок
у розвиток уявлень про права людини представники християнства, які
поширювали ідеї рівності й свободи всіх людей незалежно від майнового стану
та державної належності. Проте за доби рабовласництва й феодалізму йшлося
про боротьбу за права лише панівного прошарку суспільства. Першим
досягненням на цьому шляху й стала англійська Велика хартія вольностей
1215 р. Вона обмежувала права монарха, захищала права на приватну
власність, недоторканість та свободу особистості від абсолютизму.
Згодом Реформація, пік якої припав на XVI ст., принесла ідеї віротерпимості
і свободи віросповідання, які дістали закріплення у законодавстві ряду
європейських країн.
Велика хартія вольностей, обнародувана королем Іоаном Безземельним, мала на
меті обмеження свавілля короля, надавала окремі привілеї лицарству, певним
категоріям купців, верхівці вільного селянства та застерігала окремі права
громадян (міщан) загалом.
Ця хартія, поряд із привілеями феодалів, закріпила основні, хоча й елементарні,
права людини. Тут зокрема, говориться: «Жодна вільна людина не буде
заарештована, або ув'язнена, або позбавлена володіння, або у будь-який (інший)
спосіб знедолена… як за законним вироком рівних їй та за законом країни».
Напевне, коли англійський король Іоанн Безземельний ще в 1215 році
підписував під тиском бунтівних баронів Велику хартію вольностей (Magna
Charta libertatum), він і не здогадувався, що це стане могутнім поштовхом до
утворення й розвитку органу, якому протягом усієї подальшої історії випаде
честь відігравати роль рушійної сили в процесі розвитку не лише британської, а
й усієї західної цивілізації. Саме Magna Charta, яка й по сьогодні є неодмінною
складовою британської «конституції», заклала основи обмеженої монархії —
форми державного правління, що з XVII ст. незмінно панує в Сполученому
Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії.
Найважливіше положення:
1. За англійською церквою закріплено всі давні права й вольності, а
передусім вільний вибір єпископів.
2. Податки король буде накладати за згодою ради королівства, до якої
входять єпископи, графи, барони і безпосередні королівські васали,
тільки у трьох випадках король може сам накласти данину: для викупу
себе з неволі; коли вводять первородного сина у лицарський стан; коли
віддає заміж найстаршу доньку.
3. Місто Лондон і всі менші міста та містечка отримують свої давні права.
4. Васали мають виконувати на своїх землях тільки таку службу, яка їм була
назначена; забороняється примушувати лицаря до грошових оплат, коли
він хоче службу виконувати особисто.
5. Вільної людини не можна ув'язнити або жодним іншим способом
покарати без судового присуду.
6. Накладати кару можна тільки на основі свідчень присяжних свідків;
забороняється забирати в засудженого майно, потрібне для його
утримання.
7. Забороняється забирати ліс на будову замків без згоди власника;
забороняється брати у вільної людини коней і вози без її дозволу.
8. Усі права має охороняти колегія, складена з 25 баронів (вельмож); коли
король або котрий з урядовців порушить закон, барони мають короля про
це повідомити; коли ж король не направить кривди впродовж 40 днів,
барони разом з усім населенням можуть його примушувати і зневолювати
всякими можливими способами, займаючи королівські землі, замки й
маєтності, аж поки король не приверне справедливості. Але особи короля,
королеви та королівських дітей лишаються недоторканими.