Семінарське завдання №1

Теоретичні засади управління персоналом. Персонал організації та його

структура.
8. Як класифікується персонал за професійними ознаками?
Трудові ресурси на підприємстві— це об’єкт постійного піклування з
боку керівників підприємства. Роль трудових ресурсів суттєво підвищується
в період ринкових відносин. Інвестиційний характер виробництва, його
висока наукоємність, пріоритетність питань якості продукції змінили вимоги
до робітника, підвищили значення творчого ставлення до праці та високого
професіоналізму. Це привело до суттєвих змін у принципах, методах і
соціально-психологічних питаннях управління персоналом підприємств.
Уміло підібраний трудовий колектив — одне з головних завдань підприємця.
Це повинна бути команда однодумців і партнерів, здатних усвідомлювати,
розуміти і реалізовувати задуми керівництва підприємства. Тільки вона є
запорукою успіху підприємницької діяльності і процвітання підприємства.
Усі працюючі на підприємстві діляться на дві категорії:
— промислово-виробничий персонал, зайнятий виробництвом і його
обслуговуванням;
— непромисловий персонал — в основному робітники житлово-
комунального господарства дитячих і лікарняно-санітарних закладів, які
підпорядковуються підприємству.
За характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється на
чотири категорії:
1. Керівники — це працівники, які організовують виробництво і здійснюють
управління діяльністю підприємства та його структурних підрозділів
(директори, начальники цехів, головні спеціалісти, начальники управлінь,
відділів, майстри тощо), а також їх заступники.
2. Спеціалісти — працівники, зайняті спеціальними інженерно-технічними,
економічними та іншими роботами, здійснюють економічну, організаційну
підготовку виробництва, облік та аналіз його результатів (інженери,
конструктори, економісти, адміністратори, бухгалтери, нормувальники,
юрисконсульти, технологи тощо).
3. Службовці — працівники, які здійснюють підготовку та оформлення
документації, канцелярські, деякі адміністративно-господарські роботи
(діловоди, агенти, секретарі-друкарки, обліковці, касири, архіваріуси,
креслярі, стенографісти тощо).
4. Робітники — це працівники, які безпосередньо зайняті створенням
продукту, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевозом пасажирів,
наданням послуг або забезпечують умови для нормального ходу
виробничого, процесу. Окрім того, до робітників відносяться прибиральниці,
двірники, охоронці, гардеробники, кур’єри.
За характером виконуваних функцій робітники поділяються на основних і
допоміжних.
Основні робітники беруть безпосередню участь у створенні продукції: за
допомогою знарядь праці діють на предмети праці, видозмінюють їх і
створюють готовий продукт. Допоміжні робітники виконують функції
обслуговування основного виробництва, займаються транспортуванням,
зберіганням предметів праці і готової продукції, ремонтом основних фондів.
Персонал підприємства поділяється за професіями, спеціальностями та
кваліфікацією.
Професія — це вид трудової діяльності, для здійснення якої необхідний
певний комплекс спеціальних теоретичних знань та практичних навичок
(наприклад, слюсар, токар).
Спеціальність — різновид трудової діяльності в межах професії;
характеризує вужче коло виконуваних функцій і передбачає використання
спеціалізованих засобів праці (наприклад, слюсар-інструментальник, слюсар-
складальник, слюсар-ремонтник; токар-револьверник, токар-карусельник,
токар-розточувальник).
В кожній галузі є властиві лише їй професії та спеціальності. Разом з цим є
наскрізні професії робітників та службовців, загальні для багатьох галузей.
Кваліфікація — це рівень знань та практичних навичок, необхідний для
виконання роботи певної складності. Кваліфікація робітника визначає
ступінь його підготовленості до виконання ним професійних функцій
відповідної складності.
Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців визначається їх
рівнем освіти і досвідом роботи. Залежно від освіти і практичного досвіду
спеціалістів поділяють на чотири групи:
— спеціалісти найвищої кваліфікації (працівники, які мають наукові ступені і
звання);
— спеціалісти вищої кваліфікації (які мають базову або повну вищу
спеціальну освіту і значний досвід практичної роботи);
— спеціалісти середньої кваліфікації (працівники, які закінчили вищі
навчальні заклади першого рівня акредитації та мають деякий досвід
практичної роботи);
— спеціалісти-практики (працівники, які займають відповідні посади
спеціалістів, але не мають спеціальної освіти).
Класифікація професій у Класифікаторі подається за такими групами:
1. Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери.
2. Професіонали.
В цій групі об’єднані професії, що передбачають високий рівень знань в
різних галузях науки. До групи належать професії, що вимагають від
працівника освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра, вченого
ступеня (кандидата наук, доктора наук), вченого звання (старшого наукового
співробітника, доцента, професора).
3. Фахівці.
В цьому розділі об’єднані професії, що вимагають знань в одній або більше
галузях наук і яким відповідає кваліфікація:
— молодшого спеціаліста;
— бакалавра;
— спеціаліста.
4. Технічні службовці.
Ця група об’єднує професії, що передбачають знання, необхідні для
підготовки, збереження, відновлення інформації та проведення обчислень
(виконання секретарських обов’язків, робота на конторських машинах,
записи та опрацювання цифрових даних, обслуговування клієнтів). Це
професії, до яких може бути застосований рівень кваліфікації «молодший
спеціаліст», а також професії, які вимагають повної загальної середньої та
професійної освіти чи повної загальної середньої освіти та професійної
підготовки на виробництві
5. Робітники сфери торгівлі та побутових послуг.
До цієї групи належать професії, що передбачають знання, необхідні для
надання послуг чи торгівлі в крамницях та на ринках. Професії цієї групи
потребують повної загальної середньої та професійної освіти чи повної
загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві.
6. Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарства,
риборозведення та рибальства.
Ці професії передбачають знання, необхідні для вирощування врожаю,
розведення тварин, полювання, розведення чи добування риби; збереження
та експлуатації лісів з орієнтацією на ринок і реалізацію продукції. Професії
цієї групи потребують повної загальної середньої та професійної освіти чи
повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві.
7. Кваліфіковані робітники з інструментом.
Професії цієї групи передбачають знання, необхідні для вибору способів
використання матеріалів, інструментів, визначення стадій виробничого
процесу, характеристик та призначення кінцевої продукції. Для професій цієї
групи необхідна повна загальна середня та професійна освіта чи повна
загальна середня освіта та професійна підготовка на виробництві, а для
деяких професій, пов’язаних з виконанням робіт високої кваліфікації,
потрібна кваліфікація молодшого спеціаліста.
8. Оператори та складальники устаткування і машин.
У цій групі об’єднані професії, що передбачають знання, необхідні для
експлуатації та нагляду за роботою машин і устаткування та їх складання.
Для деяких професій, пов’язаних з виконанням робіт високої кваліфікації,
потрібна кваліфікація молодшого спеціаліста.
Професії, пов’язані з виконанням робіт середньої кваліфікації, потребують
повної загальної середньої та професійної освіти чи повної загальної
середньої освіти та професійної підготовки на виробництві.
Для професій, пов’язаних з виконанням робіт низької кваліфікації, достатньо
повної середньої освіти та мінімальної професійної підготовки на
виробництві чи інструктажу.
9. Найпростіші професії.
Професії цієї групи потребують знання для виконання простих робіт з
використанням ручних інструментів, а в окремих випадках — із значними
фізичними зусиллями (збереження та охорона майна, прибирання приміщень,
території тощо). Для виконання цих завдань достатньо неповної середньої
освіти та мінімальної професійної підготовки на виробництві чи інструктажу.
Важливе значення для ефективного управління персоналом має вивчення
його структури.
Структура персоналу підприємства характеризується співвідношенням між
окремими групами персоналу відповідно до різних класифікаційних його
ознак.