Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Факультет іноземної філології

Кафедра англійської мови

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни
Методика навчання іноземних мов

Тема : «Імплементація індуктивно-дедуктивного методу у процесі формування

граматичної компетентності школярів»

Студентки 4 курсу Ang1-B17 групи

спеціальності 014 Середня освіта (Мова і література
(англійська)
Смеречинської Анастасії Андріївни
Керівник : кандидат філологічних наук, старший
викладач
Казимір Ірина Сергіївна
Національна шкала ________________________
Кількість балів:_______
Оцінка ECTS_________
Члени комісії:
_____________ І.С.Казимір, кандидат філологічних
наук, старший викладач

_____________ Д.Ю.Хохель, кандидат

філологічних наук, старший викладач

_____________ Т.В.Мітроусова, кандидат

філологічних наук,старший викладач

Кам’янець-Подільський – 2020 року

1
 ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………….…….3
1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІНДУКТИВНО-
ДЕДУКТИВНОГО МЕТОДУ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ
ГРАМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ШКОЛЯРІВ…………………………5
1.1. Теоретичні аспекти поняття «граматична
компетентність»…………………………………………………………………..….5
1.2. Теоретичні основи формування граматичної компетентності в
школярів………………………………………………………………………………9
1.3. Теоретичний компонент формування індуктивно-дедуктивного
методу в процесі формування граматичної компетенції
школярів……………………….................................................................................10
Висновки до 1 розділу……………………………………………………………...13
2. ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ІНДУКТИВНО-ДЕДУКТИВНОГО МЕТОДУ У
ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
ШКОЛЯРІВ………………………………………………………………………...14
2.1.Індуктивно-дедуктивний метод в процесі формування граматичної
компетенції школярів………………………………………………………………14
2.1.1 Індуктивний метод………………………………………..…………14
2.1.2.Дедуктивний метод………………………………………………….20
2.2.Рекомендації щодо підвищення граматичної компетентності
школярів…..................................................................................................................23
Висновки до 2 розділу……………………………………………………………...25
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………....…..26
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………..27

2
 ВСТУП
Ключовою ідеєю сучасної загальноосвітньої школи є застосування
ефективної системи навчання іноземної мови. Вчителі і викладачі України
вважають, що основною метою вивчення іноземної мови у загальноосвітніх
навчальних закладах є формування здатності учнів у подальшому спілкуватися з
носіями мови, навчатися щось нового один в одного, навчатися закордоном і
звісно багато подорожувати тощо
Актуальність запропонованої проблеми полягає в тому, що навчання
граматичної компетентності школярів - це захоплюючий процес, який вводить в
світ нових понять, дозволяє краще зрозуміти культуру і менталітет носія мови.
Добре сформовані навички граматики дозволяють зробити мову правильною і
полегшують процес комунікації. В даний час граматика займає гідне місце в
навчанні іноземних мов, так як без вивчення граматики мовні навички учнів
були б дуже обмежені. У навчанні граматиці виділяють два основних методи:
1. Дедуктивний;
2. Індуктивний.
На сучасному етапі ці методи рідко використовуються в «чистому
вигляді». У практиці навчання іноземної мови викладач може варіювати
використання тих чи тих методів. Вибір методу залежить від віку, рівня мовної
компетенції учнів, цілей курсу, а також особливостей самого граматичного
матеріалу.
Дослідженням питання граматичної компетенції учнів шляхом
застосування індуктивно-дедуктивного методу займалися Вовк О.І.,
Король С.В., Бам І.Л., Лещенко Г., Мірошник І.В., Паршикова О.О. та інші.
Мета роботи – імплементація індуктивно-дедуктивного методу в процесі
формування граматичної компетентності школярів.
У цій роботі пропонується вирішення наступних завдань:

3
 1. Дослідження теоретичних аспектів поняття «граматична
компетентність».
2. Роз’яснення теоретичних основ формування граматичної
компетентності в школярів.
3. Висвітлення теоретичного компоненту формування індуктивно-
дедуктивного методу в процесі формування граматичної компетенції школярів.
4. Практичне застосування індуктивно-дедуктивного методу в процесі
формування граматичної компетенції школярів.
Об’єкт – індуктивно-дедуктивний метод формування граматичної
компетентності школярів.
Предметом дослідження є методичне використання індуктивно-
дедуктивного методу в процесі формування граматичної компетентності
школярів.
Методи дослідження. У процесі дослідження для розв’язання
поставлених завдань використано такі методи як метод аналізу і синтезу,
індукції та дедукції, порівняння, узагальнення даних.
Структура роботи: Курсова робота складається зі вступу, двох розділів,
висновку, списку використаних джерел та літератури, що включає 19
найменувань.

4
 РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІНДУКТИВНО-
ДЕДУКТИВНОГО МЕТОДУ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ
ГРАМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ШКОЛЯРІВ
В наш час досить складно знайти одну єдину універсальну стратегію
викладання іноземної мови, яка відповідала б вимогам сьогодення. Проблема
навчання граматики є однією з головних проблем в школі сьогодні. Досі багато
вчених і вчителів дискутують про те, як краще і простіше пояснити граматику
іноземної мови учням наших шкіл. Серед багатьох схем і методів все ще важко
віднайти той один шлях, який стане універсальним. У цьому розділі ми
спробуємо висвітлити вагомі дослідження вчених у сфері теоретичних засад
формування індуктивно-дедуктивного методу, з’ясувати теоретичні аспекти
таких понять як граматична компетентність. Також спробуємо зрозуміти як ж
формується граматична компетентність школярів.

1.1. Теоретичні аспекти поняття «граматична компетентність»

У сучасному суспільстві особливого значення набуває проблема
формування граматичної компетентності як однієї з провідних складових
мовної підготовки і розвитку особистості, забезпечуючи ефективне
використання досвіду спілкування в різних сферах діяльності. Проведений
аналіз поняття «граматична компетентність» виявив такі основні підходи до
його визначення:
- як частина комунікативної компетентності [3, с. 17-24];
- як здатність користуватися синтаксичними поняттями (предикативністю,
синтаксичними засобами зв'язку в тексті, способами розрізнення членів
речення) [5];
- як можливість оперувати знаннями про основні форми реалізації
відносин між підметом і присудком, про основні ознаках синтаксичної
5
структури речення (інтонаційне оформлення, відносна завершеність
висловлювання), про типи і класифікаційні ознаки, способи вираження
головних і другорядних членів речення.
Аналіз лінгвістичної, педагогічної, методичної літератури та практики
навчання мови в загальноосвітніх навчальних закладах дозволив виявити
достатню розробленість означеної проблеми, підтверджує своєчасність і
доцільність використання методики формування граматичної компетенції учнів
в процесі вивчення синтаксису.
«Граматичну компетентність учнів» можна визначити як важливу
складову комунікативної компетентності учнів; комплекс знань про граматичні
одиниці, засоби вираження граматичних категорій і граматичних значень; умінь
і навичок будувати ефективну мовну поведінку з урахуванням особливостей
функціонування граматичних одиниць в текстах різної жанрово-стильової
приналежності, комунікативного досвіду використання в усному і писемному
мовленні; сформованих цінностей, які проявляються перш за все в усвідомленні
учнями ролі мови в розвитку особистості [5, с. 57-59].
Одним із завдань викладання гуманітарних дисциплін у школі є
формування граматичної компетентності учнів, що представляє собою
комплексну властивість особистості, що характеризується ступенем залучення в
комунікативну діяльність і визначає якість цієї діяльності. Формування даної
компетентності передбачає наявність в учнів вміння «використовувати іноземну
мову в різних ситуаціях спілкування для досягнення будь-яких цілей» [1, с.62].
О.І. Вовк зазначає, що дана компетентність містить наступні компетенції:
лінгвістичну, дискурсивну і діяльнісну. А лінгвістична компетенція, в свою
чергу, складається з граматичного та лексичного компонентів [2, с. 8].
У граматичний компонент лінгвістичної компетенції входить знання
граматичних правил, що перетворюють лексичні одиниці в осмислене

6
висловлювання, і вміння застосовувати їх у мовній діяльності в ситуаціях
реальної дійсності.
Акцентуємо увагу на формуванні даного компонента комунікативної
компетентності. Розглядаючи іноземну мову як цілісну систему, можна
стверджувати, що граматика є її найважливішим структурним елементом.
Нереально сформувати хороші комунікативні навички без систематичного
заняття граматики. Регулярне виконання численних тренувальних вправ -
найефективніший спосіб формування стійких граматичних навичок. Виконання
вправ розвиває і вдосконалює навички усного та писемного мовлення, формує
граматичні навички.
Згідно з Європейською системою рівнів володіння іноземною мовою,
граматична компетенція - це знання граматичних засобів мови і вміння їх
використовувати. Дане визначення, на нашу думку, не відображає всіх сторін
поняття освітньої компетенції, зокрема, тут не йдеться про здатність
здійснювати соціально значиму продуктивну діяльність. За визначенням
М. Канейла і М. Суейна, граматична компетенція включає знання лексичних
одиниць і правил морфології, синтаксису, семантику пропозиції і фонологію
[6, с. 131-133]. В цьому визначенні згадані тільки знання різних правил, які самі
по собі, поза зв'язком з навичками і вміннями не можуть забезпечити учнів
здатністю здійснювати іншомовну мовленнєву діяльність. До того ж, знання
лексичних одиниць не є ключовим у граматичної компетенції.
Н. І. Гез визначає лінгвістичну компетенцію як здатність приймати і
продукувати необмежене число правильних в мовному відношенні пропозицій
за допомогою засвоєних мовних знань і правил їх з'єднання [3, с. 18]. В даному
визначенні, по-перше, не розмежовано лексичні та граматичні навички, а по-
друге, в ньому названа здатність «відірвана» від сфери її застосування, а саме
від іншомовної мовленнєвої діяльності.

7
 При самостійній роботі над граматичним матеріалом учні включаються в
активну навчальну діяльність на всіх її фазах, а саме, на мотиваційно-
орієнтаційній, виконавській та контрольно-оціночній, щоб опанувати такі дії, як
планування, виконання та самоконтроль. При взаємодії з іншими учасниками
навчального процесу, учні залучаються до наступних видів взаємодії:
 взаємодія планування з урахуванням цілей, завдань і результату,
 взаємодія реалізації плану з допомогою запропонованих вчителем
способів і засобів для отримання результату діяльності;
 взаємодія поточного контролю за адекватністю і правильністю
виконуваних дій [19, с. 21].
Це дозволяє учневі, з одного боку, діяти самостійно при побудові мовних
творів, спираючись на засвоєні знання, сформовані навички і придбаний мовний
досвід, а з іншого боку, взаємодіяти з іншими учнями в процесі здійснення
іншомовної мовленнєвої діяльності.
Взявши за основу визначення освітньої компетенції і беручи до уваги
зміст навчання граматичної сторони мови, пропонуємо розглядати граматичну
компетенцію як здатність і готовність учнів розуміти і створювати граматично
вірні висловлювання для здійснення особистісно-значущої іншомовної
мовленнєвої діяльності в різноманітних соціально детермінованих ситуаціях. В
її основі лежать граматичні знання, навички та вміння, а також способи роботи з
ними, якими повинні володіти учні як суб'єкти іншомовного спілкування та
навчальної діяльності з оволодіння ними. Саме в такому розумінні ми
використовуватимемо цей феномен як одну із спеціальних компетенцій,
формуванню якої приділяється велика увага при навчанні учнів.

8
 1.2. Теоретичні основи формування граматичної компетентності в
школярів
Граматичну компетентність учнів необхідно системно формувати в
процесі занять, різних видів практики, де створюються певні умови,
використовуються різні методи і прийоми.
Слід зазначити, що формування граматичного компонента комунікативної
компетентності – складний процес, який можна розділити на три етапи:
- етап ознайомлення з граматичним матеріалом і його первинне
тренування;
- етап підготовки самостійних висловлювань за допомогою заданих
граматичних структур;
- етап самостійного виконання мовних дій.
На кожному етапі виконуються прийнятні вправи. На першому етапі при
введенні нового граматичного явища пропонуються:
 імітаційні вправи для тренування інтонації і ритму і для
подальшого заучування напам'ять типових зразків;
 читання текстів, діалогів і полілогів;
 різноманітне промовляння фраз, які містять певні структури;
 вивчення граматичних форм за зразком;
 складання словосполучень і речень з готових частин по зразках;
 придумування речень з допомогою таблиці;
 підстановка граматичних структур в певний текст.
На другому етапі учням пропонується:
 відповісти на спеціальні питання в рамках якоїсь комунікативної
ситуації;
 скласти пропозиції з пропонованих частин;

9
  вжити певні граматичні структури в діалозі з пропущеними
репліками;
 зробити повідомлення по заданій комунікативній ситуації з
використанням досліджуваного матеріалу [9, с. 123].
На третьому етапі можна запропонувати:
 вживання певних граматичних явищ в ситуативних вправах, в
імпровізованих сюжетно-рольових іграх.
Важливою умовою ефективного формування граматичного компонента є
різноманітність обставин, ситуацій і завдань. При цьому умова застосування
принципу новизни буде тут дуже актуальною. Нові завдання, установки і
мовний матеріал будуть не тільки мотивувати учнів виконувати різні дії, але і
сприяти становленню такої якості як гнучкість мислення.
Слід зауважити, що при роботі над етапами доцільно гармонійно
поєднувати традиційні та інтерактивні методи і форми навчальної роботи.
Результатом формування граматичного компонента комунікативної
компетентності студентів в процесі викладання іноземної мови має стати вміння
вирішувати комунікативні завдання шляхом використання адекватних мовних
форм в ситуаціях міжкультурного спілкування.

1.3. Теоретичний компонент формування індуктивно-дедуктивного

методу в процесі формування граматичної компетенції школярів
Інтеграція України до європейського культурно-освітнього та
економічного простору позначається й на освітній сфері. Так, у державному
стандарті початкової загальної освіти увага зосереджена на вивченні іноземної
мови з 1 класу в усіх загальноосвітніх навчальних закладах. У початковій школі
метою є закладення основ комунікативної компетенції учнів, тобто, формування
в учнів мінімального рівня володіння іноземною мовою, що дозволяє їм
спілкуватися іноземною мовою на елементарному рівні. Першочергову роль у
10
цьому процесі відіграє граматика, особливість якої в курсі вивчення будь-якої
іноземної мови, полягає в тому, що вона є необхідною базою, без якої
неможливе повноцінне використання іноземної мови, як засобу спілкування
зокрема. Так, під граматичною компетентністю ми розуміємо здатність
молодшого школяра до коректного граматичного оформлення своїх усних і
писемних висловлювань. [2, с. 15–16]. На основі цього, слід виділити основні
компоненти мовної граматичної компетенції: граматичні знання, граматичні
навички і граматичну усвідомленість.
Розгляд індуктивного і дедуктивного підходів в навчанні іноземної мови
для школярів має значну методичну та методологічну важливість, будучи
відправною точкою побудови всього змісту освіти. Згідно Longman Dictionary of
Language Teaching and Applied Linguistics [17, с. 158], дедуктивний метод
навчання - це підхід в навчанні мови, в якому учням викладають правила і
надається специфічна інформація про мову. В індуктивному навчанні, навпаки,
граматичні правила не вивчаються безпосередньо, а «відкриваються» учнями
самостійно, виходячи з мовного досвіду. Йдеться про пріоритет використання
мови, а не подання інформації про нього, що характерно для прямого методу та
комунікативного підходу.
Примітно, що результати численних експериментів, які проводилися з
метою з'ясування пріоритетності використання того чи того підходу
індуктивно-дедуктивного методу в процесі формування граматичної
компетенції школярів, досить відмінні, і, відповідно, робляться різні висновки.
Так, на користь дедуктивного підходу висловлюються Г. Селігер, Р. Ерлам,
К. Честен, Ф. Вёдерхоф, Дж. Шерер, М. Вертхеймер, про перевагу індуктивного
підходу кажуть К. Херрон, М. Томаселло, М. Такимото, У. Резерфорд, Ш. Сміт,
в той час як К. Шеффер не виявляє суттєвої різниці між двома підходами,
зазначивши лише незначну тенденцію до індукції.

11
 Подібні розбіжності пов'язані перш за все з параметрами експериментів, а
також з тим, що хотіли отримати дослідники в результаті. Наприклад,
М. Такимото орієнтувався на навчання прагматичної компетенції з
використанням соціопрагматичних джерел з опорою на проблемні завдання і
вправи з структурованим змістом. Р. Ерлам проводила дослідження в середній
школі з підлітками у віці 14 років в кінці другого року навчання французької
мови. Метою навчання було оволодіння займенниками-прямими доповненнями.
Л. Херрон і М. Томаселло набирали учнів із різним ступенем володіння
англійською мовою; в якості цільових конструкцій виступали 10 граматичних
структур. Результати цих досліджень були, відповідно, різними. При цьому
кожен методист справедливо підкреслював застосовність своїх висновків саме
до даних умов, намагаючись уникнути узагальнень [20].
Індукція змушує думати і шукати, дедукція дає готові факти, в той час як
для учня має значення його особистий досвід, а тому важливо особисте
відкриття. «Мислення починається там, де є проблемна ситуація», - вважав
основоположник педагогіки прогресивізму Д. Дьюї. Принцип «відкриття», або
«самостійного добування знань шляхом цілеспрямованого пошуку відповіді на
поставлену вчителем або самими школярами проблему» [17, с. 12]. «Школа дії»
Д. Дьюї висуває принцип "learning by doing", який заснований на «укладенні» і
спирається на процес, а не на результат. Найважливіше відкриття
індивідуальної психології, на якому має базуватися будь-яке навчання, Дьюї
сформулював наступним чином: «Людський мозок не здатний до пізнання,
якщо він знаходиться в вакуумі; принципи, пропоновані для вивчення, для
запам'ятовування в процесі формування граматичної компетенції школярів,
повинні мати певне відношення до попереднього досвіду особистості або до її
справжніх потреб; знання розвивається від часткового до загального, а не від
загального до конкретного» [19, с. 712].

12
 Таким чином, вирішення питання про співвідношення індуктивного і
дедуктивного підходів в навчанні іноземної мови в процесі формування
граматичної компетенції школярів має ґрунтуватися не тільки на вузько
методичному розумінні і виключно прагматичному осмисленні, але також і на
більш широкому методологічному та філософському тлі.

Висновки до 1 розділу
Після проведених пошуків у з’ясуванні поняття «граматична
компетентність» можна виокремити такі основні підходи до його визначення:
- як частина комунікативної компетентності;
- як здатність користуватися синтаксичними поняттями (предикативністю,
синтаксичними засобами зв'язку в тексті, способами розрізнення членів
речення);
- як можливість оперувати знаннями про основні форми реалізації
відносин між підметом і присудком, про основні ознаках синтаксичної
структури речення [7, с. 6-13] (інтонаційне оформлення, відносна завершеність
висловлювання), про типи і класифікаційні ознаки, способи вираження
головних і другорядних членів речення.
Слід зазначити, що формування граматичного компонента комунікативної
компетентності – складний процес, який можна розділити на три етапи:
- етап ознайомлення з граматичним матеріалом і його первинне
тренування;
- етап підготовки самостійних висловлювань за допомогою заданих
граматичних структур;
- етап самостійного виконання мовних дій.

13
 РОЗДІЛ 2
ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ІНДУКТИВНО-ДЕДУКТИВНОГО МЕТОДУ В
ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
ШКОЛЯРІВ
Нерозривний зв’язок загального і одиничного в об’єктивній дійсності
служить яскравим доказом того, що індукція і дедукція можуть існувати разом і
навіть доповнювати один одного. Саме через те, що загальне і одиничне в
дійсності нерозривно пов’язані між собою, є можливість розкрити
закономірності зв’язку індуктивного і дедуктивного методів навчання. Або
розкрити їх повну незалежність як окремих методів і виділити один кращий.

2.1. Практичне застосування індуктивно-дедуктивного методу в процесі

формування граматичної компетенції школярів.
У цьому розділі ми намагатимемося висвітлити всі плюси і мінуси як
індуктивного так і дедуктивного методів навчання, дослідити, коли краще
використовувати індукцію, а коли дедукцію.

2.1.1 Індуктивний метод

Існує два основних способи навчання граматики: дедуктивний та
індуктивний. Індуктивно-дедуктивні методи навчання мають свої плюси і
мінуси. Від того який підхід ми використовуємо і коли може залежати ряд
факторів, таких як природа мови, яку викладають, уподобання вчителя та тих,
хто навчається.
Власне, індуктивний метод в процесі формування граматичної
компетенції школярів передбачає узагальнення мовленнєвого досвіду завдяки
встановленню систематичних зв’язків у сприйнятому іншомовному тексті, описі
таких зв’язків та формулюванні правила [2, с. 7]. В першу чергу, учні повинні
ознайомитись з окремими прикладами вживання певної граматичної структури.
14
Такі приклади можуть бути подані як у вигляді окремих речень або фраз
[6, 133], так і входити до складу повноцінного іншомовного тексту.
При цьому, доцільно звертати увагу учнів не тільки на випадки, де
необхідна граматична структура вживається, але й на близькі за змістом
ситуації, в яких вона відсутня, що зробить граматичні знання учнів повними, а
навички – більш стійкими. Після того як окремі зразки граматичної структури
будуть виявлені, учні упорядковують та порівнюють їх, висуваючи, таким
чином гіпотези щодо можливих закономірностей вживання певного
граматичного явища.
Наступним кроком є перевірка висунутих гіпотез в процесі практики у
рецептивних видах мовленнєвої діяльності, в результаті якої гіпотези або
підтверджуються або відкидаються. В останньому випадку висуваються нові
гіпотези і весь процес повторюється знову [2, с.8]. Деякі дослідники
педагогічної граматики називають таку послідовність формування іншомовної
граматичної компетентності у школярів дослідницьким або проблемно-
пошуковим навчанням. Обов’язковою умовою застосування індуктивного
методу є спеціальне структурування навчального матеріалу, що здатне
забезпечити засвоєння граматичних структур учнями у послідовності від
простого до більш складного.
До того ж, для успішного усвідомлення та формулювання правила, учні
повинні якомога повніше зрозуміти зміст іншомовного тексту. З цією метою,
крім особливостей самого тексту, доцільно використовувати різноманітні
засоби наочності (зорову наочність у вигляді статичних або динамічних
графіків).
Перш за все, можливо, від природи мови, яка викладається, залежить, чи
можливий індуктивний підхід. Індуктивне навчання це варіант для мови з
яскравими рисами, послідовністю та простотою використання та форми. Але

15
навчити краще використовувати артиклі (a / an, the) індуктивно, наприклад,
найімовірніше було б проблематично.[9, с. 142].
Однак орієнтована на учня природа індуктивного навчання часто
розглядається настільки вигідною, оскільки той, хто навчається, активніший у
процесі навчання, а не є пасивним реципієнтом. Це посилене залучення може
допомогти учню розвинути глибше розуміння та допомогти виправити вивчену
мову. Це також може сприяти стратегії «помічати» в учня та підвищувати
автономію та мотивацію учня.
З іншого боку, індуктивне навчання може зайняти більше часу та енергії
та бути більш вимогливим до вчителя та учня. Також, можливо, що під час
процесу учень може дійти до неправильного висновку або створити
неправильне або неповне правило. Крім того, індуктивний підхід може
розчарувати учнів, чий особистий стиль навчання або минулий досвід навчання
більше відповідає навчанню більш орієнтованого на викладача та дедуктивного
підходу.
На наш погляд, індуктивний підхід до подання граматичного матеріалу є
найбільш вдалим для школярів. В цьому випадку демонстрація матеріалу
рухається по зворотному шляху: від прикладу до загального (правила).
Відповідно до цього підходу, граматичні правила виводяться учнями самостійно
за допомогою виконуваних різних вправ. Серед аргументів, які підтверджують
правильність цієї думки, можна виділити наступні:
- використання індуктивного підходу дозволяє уникнути введення
складної для дітей граматичної термінології;
- використання індуктивного підходу дозволяє задати когнітивно-
комунікативний характер уроку, де діти беруть активну участь в навчальному
процесі та формуванні мовних навичок і умінь;
- використання індуктивного підходу дозволяє розвинути мовленнєві
вміння дітей;
16
 - кожен етап формування граматичної навички може бути запропонований
учням у вигляді гри, що сприяє кращому запам'ятовуванню матеріалу, що
вивчається.
Зміст вправ на різних етапах формування граматичних навичок має бути
наступним:
1. Stage of perception - введення граматичного матеріалу;
2. Stage of formation of pronunciation skills:
- хорове і індивідуальне промовляння фраз, що містять необхідні
граматичні структури;
- виконання мовних завдань шляхом знаходження мовних форм,
лексичних одиниць у зразку і використання їх, не змінюючи.
3. Substitution
- підстановка граматичних структур в пропоновані пропозиції;
4. Transformation
- зміна граматичної форми відповідно до норм мови, що вивчається і
мовним завданням;
- відповіді на питання з використанням досліджуваного граматичного
матеріалу;
5. Reproduction
- розповідь з опорою на картинку з використанням досліджуваної
граматичної форми;
- побудова діалогу по заданій ситуації з використанням пропонованих
граматичних структур;
- написання невеликого оповідання з опорою на концептуальні схеми з
використанням досліджуваної структури [10, с. 143].
Далі проілюструємо зміст першого етапу формування граматичних
навичок конкретними вправами на прикладі презентації минулого простого часу
(Past Simple). Граматична структура: «The yellow car passed the small building a
17
minute ago». Перед учнями розташовується іграшковий маленький будинок,
уздовж якого проходить дорога. Учитель демонструє учням як жовта машина
проїжджає повз будівлю: «The yellow car is passing the small building». Після
того, як машина проїхала повз будівлю, вчитель констатує: «The yellow car
passed the small building a minute ago». Учитель продовжує презентацію нового
граматичного матеріалу: «The orange bus is passing the white building. The orange
bus passed the white building a minute ago ».
Учитель наводить ще один приклад аналогічної структури: «The green
truck is passing the big park. The green truck passed the big park». Велика кількість
прикладів дозволить вчителю сконцентрувати увагу учнів на конкретній
граматичній структурі.
На нашу думку, індуктивний метод навчання добре підходить для
вивчення нових часів в англійській мові. Також за допомогою індуктивного
методу учні краще будуть запам’ятовувати різні винятки. Наприклад під час
вивчення неправильних форм множини певних іменників (Irregular plural
nouns).
man-men/woman-women
foot-feet/tooth-teeth/goose-geese
ox-oxen/child-children
mouse-mice/louse-lice
Щоб запам’ятати виняток не існує правила, тому тут не варто використовувати
дедуктивний метод. Найкраще тут підійде індуктивний метод, за допомогою
якого учні одразу побачать приклади винятків і зможуть самі для себе
сформувати певне правило чи аналогію, за якою їм легше буде запам’ятати
виняток.
Наведемо ще один приклад формування граматичної компетенції за
допомогою індуктивного методу (Рисунок 2.1):
Рисунок 2.1
18
 Використання індуктивного методу у формуванні граматичної
компетенції

Розглянувши цей рисунок, можна дійти висновку, що ступені порівняння

прикметників (Adjectives degrees of comparison) також ефективно вивчати за
допомогою індуктивного методу навчання. Спочатку ми бачимо,що учням
пропонується прочитати і прослухати діалог. У даному діалозі
використовуються речення з порівнянням прикметників. Після того вчитель
задає запитання по змісту діалогу, наприклад «Яка різниця між Лондоном і
Парижем?». Завдання учнів відповісти на запитання з допомогою речень в
діалозі. Потім учням пропонується граматичний довідник, який вони повинні
доповнити самі, тобто скласти правила. На нашу думку, такий метод навчання
досить ефективний і учні будуть зацікавленні і включені в роботу.
Індуктивне навчання - це варіант для мови з яскравими рисами,
послідовністю та простотою використання та форми. Основні форми
19
порівняльних прикметників, як показано вище, є прикладом цього. Також
важливим фактором є металінгвістичні інструменти, необхідні учням для
виконання завдання.

2.1.2.Дедуктивний метод
Дедуктивний метод, за аналогією з дедуктивним умовиводом, передбачає
пояснення явищ, що спостерігаються, за допомогою загальних законів, а також
знаходження доказів отриманих висновків. У цьому випадку такими законами
виступають граматичні правила, концепції або теорії. Правила для учнів є
отриманою ззовні, об’єктивною реальністю, яку не потрібно піддавати
сумнівам. Під час навчання учні мають застосувати правила до одиничних
випадків, а отже вони переходять від загальних положень до конкретних. Отже,
спочатку, презентується правило підкріплене певною кількістю прикладів, після
чого відбувається практика в аудіюванні та читанні, під час якої учні знаходять
необхідне граматичне явище в іншомовному тексті та пояснюють його значення
на основі контексту. Завершується робота з використанням вправ на
підстановку та трансформацію [8, с. 13].
Дедуктивний підхід (керований правилами) починається з презентації
правила, за яким слідують приклади, в яких правило застосовується. Обидва
(дедуктивний та індуктивний) підходи є звичними в шкільних підручниках.
Деякі навчальні посібники можуть дотримуватися того чи того підходу як
серійний стиль, тоді як деякі можуть бути більш гнучкими та застосовувати
обидва підходи відповідно до того, на що піддається мова, яку вивчають.
Більшість дедуктивних методів навчання, представлених у навчальних
посібниках, проводяться з керованістю або на платформі. Іншими словами,
вправи та запитання спрямовують учня до відпрацювання граматичного
правила. Наступний уривок з посібника ілюструє дедуктивний метод
(Рисунок 2):
20
 Рисунок 2.2
Дедуктивний метод до вивчення граматичної компетенції

На рисунку2.2 ми бачимо, що порівняння прикметників (Adjectives degree

comparison) викладено за допомогою дедуктивного методу. Тобто учням
подано таблицю з правилами і прикладами. Після того їм подається ряд вправ
на підстановку з вивченої граматики. Звісно ми не можемо сказати, що цей
метод не ефективний і учні не зрозуміють правил. Дедуктивний метод часто
використовується і результати з цього використання є, але на нашу думку, він
дещо застарілий. Хоча без нього нам не обійтися і в деяких моментах варто
спершу пояснити правила, а потім практикувати застосування. Найкращий
вихід - це об’єднання і чергування двох методів.
Дедуктивний підхід являє більш традиційний стиль викладання, тому що
спочатку учні вивчають граматичні структури і правила. Цей підхід має
схожість з граматико-перекладним методом. Основне завдання учнів - вчити
граматичні конструкції і правила. Синтаксичні конструкції в кожному
конкретному випадку роз'яснюються самим педагогом.
При дедуктивному підході спочатку вивчається правило, сформульоване
зазвичай з використанням специфічних граматичних термінів. Наприклад:
Present Simple позначає звичайне, повторювану дію, загальновідомі істини або
дія, що відбувається за графіком, розкладом. Потім учні знаходять це
21
граматичне явище чи структуру в пропозиціях або в тексті, називають його
форму, пояснюють, в якому значенні воно вжито в запропонованому контексті.
Це можуть бути окремі речення, приклади з художньої літератури або зв'язні
тексти, короткі діалоги. Наприклад, пропозиції з дієсловами у формі Present
Simple:
He works at the hospital. Water boils at 100 C.
The train leaves at 5 o'clock. He goes to the gym every Tuesday.
Ще один приклад - форма інфінітива (Infinitive). Вчитель спочатку пояснює
учням, що таке інфінітив (безособова або неозначена форма дієслова, що
відповідає на питання «що робити?», «що зробити?). Інфінітив не виражає
категорії особи, числа або способу.
I want to eat. – ствердження I try not to scream. – заперечення
Tense – Active – Passive
Indefinite(Simple – to drink – to be drunk
Continuous Infinitive – to be drinking – not used
Perfect Infinitive – to have drunk – to have been drunk
Perfect Continuous Infinitive – to have been drinking – not used
Учням пропонується таблиця в якій описані 4 форми інфінітива, після цього
вони виконують вправи на утворення інфінітивів з різних англійських дієслів. В
цьому випадку, на нашу думку, дедуктивний метод краще підійшов аніж
індуктивний, тому що учням було б важче з стількох прикладів сформувати
якесь конкретне правило.
Після правил виконуються вправи за аналогією зі зразком. Далі
відбувається перехід до вправ на трансформації відповідно до правила.
Виконуються перекладні вправи з рідної мови на іноземну. Учні також
складають ситуації, діалоги, інтерв'ю з використанням досліджуваного часу, що
надає можливість використовувати досліджувані структури в дискурсі. Таким
чином, урок, проведений на основі дедуктивного методу, складається з трьох
22
етапів: презентація, практика і власне мова. В іноземних методиках
використовується термін PPP (presentation, practice, production).

2.2. Рекомендації щодо підвищення граматичної компетентності школярів

Однією з характерних рис сучасної загальноосвітньої школи є
впровадження навчання іноземної мови (ІМ) у школі. Основними компонентами
мовної граматичної компетентності виступають, таким чином, граматичні
знання, граматичні навички і граматична усвідомленість. Отже, метою
формування іншомовної граматичної компетентності учнів початкової
загальноосвітньої школи (ПЗШ) є оволодіння граматичними знаннями (форми й
значення), граматичними рецептивними та репродуктивними навичками
мовлення, а також граматичною усвідомленістю.
Розглядаючи проблему формування граматичної компетенції учнів, на
нашу думку, доцільно розрізняти стадії засвоєння ГК учнями: початкову
(дограматичну) стадію і реорганізаційну (граматичну) стадію, а також проміжні
рівні іншомовної комунікативної компетентності. Коли учні наблизяться до
реорганізаційної (граматичної) стадії засвоєння, тобто до стадії конкретних
операцій (рівень А1) саме тоді починається свідоме формування іншомовної
граматичної компетентності. [3, с. 39-40]. По-друге, з метою ефективного
формування граматичних навичок мовлення учнів варто дотримуватися певних
науково обґрунтованих принципів: ситуативності, функціональності,
комунікативності, свідомості, структурного принципу [2, с. 23-27]. По-третє,
необхідно слідкувати за тим, щоб граматичний матеріал, забезпечував
формування у школярів граматичних навичок і розвитку умінь реалізовувати її в
різних видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні і письмі.
Головними критеріями аналізу підручників, мають бути наступні:
1) відповідність граматичного матеріалу підручника / чинній Програмі для
НУШ;
23
 2) чи контекстуальні вони (в окремих фразах / реченнях), подача й
ознайомлення з новим граматичним матеріалом;
3) комунікативна орієнтованість вправ на етапі практики у вживанні
нового граматичного матеріалу [4].
Граматика, безперечно, має велике значення в навчанні мови, особливо
англійської як іноземної. Без доброго знання граматики розвиток мовних
навичок в учнів буде обмежений. В цілому, в процесі вивчення граматики учнів
навчають правилам мови, відомим як моделі пропозицій. Граматичні правила
дають учням можливість розуміти і знати структуру побудови моделей
пропозицій. Однак, в центрі вивчення граматики повинні стояти знання і вміння
правильного використання граматичних елементів. Іншими словами, навчання
граматиці повинне охоплювати мовні структури і їх практичне застосування.
Граматиці навчають щоб створити основу для ряду мовних навичок:
аудіювання, говоріння, читання і письма. При виконуванні аудіювання і
говоріння граматика відіграє ключову роль для розуміння і відтворення
розмовної мови так як вивчення граматики необхідне для придбання
можливості створювати граматично прийняті в мові висловлювання. У процесі
читання граматика дозволяє учням розуміти взаємозв'язок пропозицій в абзаці,
уривку, тексті. В писемному мовленні граматика дає можливість учням
висловлювати свої ідеї в зрозумілі пропозиції, щоб успішно спілкуватися в
письмовій формі. Нарешті, з позиції словникового запасу граматика позначає
способи об'єднання лексичних одиниць в пропозиції таким чином, щоб могли
бути сформульовані зрозумілі вирази і висловлювання. Таким чином, ні у кого
не виникає сумнівів щодо ключових позицій, яку граматика відіграє у
формуванні всіх мовних навичок та досягненні комунікативних завдань в
процесі вивчення мови.

24
 Висновки до 2 розділу
Існує два основних методи навчання граматики: дедуктивний та
індуктивний. Індуктивний та дедуктивний методи навчання мають свої плюси і
мінуси. Від того яким підходом ми послуговуємось і коли, може залежати ряд
факторів, таких як природа мови, яку викладають, уподобання вчителя та тих,
хто навчається. Можливо, загальновизнане правило, що поєднання обох
підходів найкраще підходить для класу, є правдивим.
З іншого боку, індуктивне навчання може зайняти більше часу та енергії
та бути більш вимогливим до вчителя та учня. Також можливо, що під час
процесу учень може дійти до неправильного висновку або створити
неправильне або неповне правило. Крім того, індуктивний підхід може
розчарувати учнів, чий особистий стиль навчання або минулий досвід навчання
більше відповідає навчанню за допомогою пояснень вчителя та дедуктивного
підходу.
На нашу думку, не правильно буде виокремити якийсь один метод, тому
що кожен з них відіграє важливу роль в навчанні граматики. Тому варто
використовувати як індуктивний так і дедуктивний методи навчання, інколи
пробувати їх поєднувати, щоб учням було цікавіше вивчати нову інформацію.

25
 ВИСНОВКИ
Отже, необхідно розуміти, що основна мета навчання граматичної
компетенції - сформувати в учнів знання про структуру мови та навчити їх
правильно використовувати ці знання при здійсненні всіх видів мовленнєвої
діяльності. Педагоги повинні, спираючись на теоретичні знання про процеси і
методи навчання шукати творчі та інноваційні способи досягнення поставлених
цілей. Незалежно від обраних підходів і використовуваних вправ учні повинні
мати можливість і мотивацію для регулярного використання граматичних
структур і явищ.
На наш погляд, формування граматичних навичок з використанням
індуктивного підходу є більш ефективним в силу того, що дозволяє пояснити
граматичний матеріал без використання граматичної термінології, задати
когнітивно-комунікативний характер уроку, залучити всіх учнів до навчального
процесу, а також стимулювати їх інтерес до вивчення іноземних мов.
Дедуктивний підхід являє більш традиційний стиль викладання, тому що
спочатку учні вивчають граматичні структури і правила. Цей підхід має
схожість з граматико-перекладним методом. Основне завдання учнів - вчити
граматичні конструкції і правила, що керують ними. Синтаксичні конструкції в
кожному конкретному випадку роз'яснюються самим педагогом.
Обирати між індукцією і дедукцією надто важко, так як два методи
відіграють вагому роль в житті учнів, студентів і вчителів. Кожен вчитель – це
колишній студент і учень. Звісно йому хочеться навчити своїх учнів якнайкраще
і дати базу певних знань, вмінь і навичок. Незалежно чи це іноземна мова,
математика чи література, індуктивний і дедуктивний методи навчання будуть
присутні скрізь. Ми вважаємо, що не варто відкидати жоден з них, а краще
навчитися їх комбінувати і брати все найефективніше з кожного.

26
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бим И. Л. Компетентностный подход к образованию и обучению
иностранным языкам. Компетенции в образовании: опыт проектирования. Сб.
научных трудов. М.: ИНЭК, 2007. С. 156-163.
2. Вовк О.І. Формування англомовної граматичної компетенції у
майбутніх учителів в умовах інтенсив& ного навчання. Автореферат дисертації
на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. – К: 2008. – С.8.
3. Гез Н. И. Формирование коммуникативной компетенции как объект
зарубежных методических исследований. Иностранные языки в школе. 1985.
№ 2. С. 17-24.
4. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення,
викладання, оцінювання. Науковий редактор українського видання доктор пед.
наук, проф. С. Ю. Ніколаєва. – К. : Ленвіт, 2003. – 273 с.
5. Король С. В. Професійна компетентність учителя іноземної мови.
Збірник наукових праць. Серія "Педагогічні науки та психологічні науки"[гол.
ред. Потапчук Є. М.]. – Хмельницький : Видавництво НАДПСУ. – 2012. –
№ 63. – С. 57–59.
6. Кузнецова В. И. Традиционные подходы обучения грамматике
иностранного языка. Альманах современной науки и образования. № 9. С. 131–
133.
7. Лещенко Г. Компендіум основних методичних понять: стислий
виклад засад формування комунікативної україномовної компетенції. УМЛШ. –
2009. – № 5. – С. 6–13.
8. Мильруд Р. П., Максимова И. Р. Современные концептуальные
принципы коммуникативного обучения иностранным языкам. Иностранные
языки в школе. 2000. № 4. С. 13-15.
9. Мірошник І. В. Методика формування англомовної граматичної
компетенції в учнів початкової загальноосвітньої школи - К., 2013. – 439 с.
27
 10. Паршикова О.О. Комунікативно-ігровий метод навчання іноземної
мови учнів початкової загальноосвітньої школи (теоретико-методологічний
аспект). – Донецьк : видавництво “Вебер” (Донецька філія), 2009. –296 с.
11. Сердечний Ю. В. Цілісний підхід у викладанні граматики – 2012. –
Вип. 18. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
nbuv.gov.ua›portal/natural/vdpu/Movozn/2012…33.pdf
12. Скляренко Н.К. Навчання граматичних структур англійської мови в
школі. Посібник для вчителів. – К.: Рад. школа, 1982. – 103 с.
13. Скляренко Н.К. Систематизація і повторення іншо& мовного
граматичного матеріалу в основній і старшій школі // Іноземні мови. – 2005, №
2. – С. 3-7.
14. Солонцова Л. П. Современная методика обучения иностранным
языкам: учебник для студентов педагогической специальности и
преподавателей иностранных языков разных типов образовательных
учреждений. – Павлодар : ПГПИ, 2009. – 248 с
15. Титова Ю. В. Функционально-направленное обучение грамматике
английского языка как эффективный способ формирования коммуникативной
компетенции. – Ульяновск : УлГТУ, 2010. – С. 167–171
16. Bim-Bad B.M. Dzhon Djui kak pedagog [John Dewey as a pedagogue].
Oficialnyj sajt B.M. BimBada [Official website of B.M. Bim-Bad]. Assesed at:
http://www.bim-bad.ru/biblioteka/article_ full.php?aid = 206
17. Canale M., Swain M. Theoretical Bases of Communicative Approaches
to Second Language Teaching and Testing. II Applied Linguistics, 1980. Vol. 1, № 1.
18. Common European Framework of Reference for Languages: learning,
teaching, assessment. 1993. 264 с.
19. Dewey D. Individualnaja psihologija i vospitanie [Individual psychology
and education]. Oficialnyj sajt B.M. Bim-Bada [Official website of B.M. Bim-Bad].
Assesed at: http://www.bim-bad.ru/ biblioteka/article_ full.php?aid = 734
28