Практичне заняття 2

1. Нюрнберзький, козацький, Нью-Йоркський, лейпцизький, гамбурзький,

калузький, калуський, сиваський, кременчуцький, чеський, золотоноський,
баскський, іракський, запорізький, ризький, дамаський, латиський, казахський,
криворізький, дрогобицький.
2. У місті почалася передплата на газети і журнали. Протягом року було велике
навантаження. Акт є документом, який ґрунтується на незаперечних доказах. У
травні нам збільшили зарплатню. Не заважайте працювати. Погодинна оплата.
Вжити заходів по збереженню техніки. На фірму терміново потрібен бухгалтер.
Копії документів не збігаються з оригіналом. Для вирішення цієї надзвичайно
складної задачі треба застосувати зовсім інший підхід.
3. Уїдливе зауваження, питома вага, попит і пропозиція, безготівковий розрахунок,
стягнути неміру, у примусовому порядку, підстава для подачі, підлягають
поверненню, відповідач, матеріальні збитки ( матеріальні втрати ), витрати на
ведення справи, догана, ретельно, позитивний, наполегливий, пильний, чуйний.
4. Приклади стилів сучасної української мови:
● Науковий стиль реалізує мислетвірну та номінативну (називну) функції мови.
Основною одиницею наукового стилю є текст, у якому не тільки подано в
логічній послідовності інформацію, але й доведено її істинність. Сфера
використання – наукова діяльність, науково-технічний прогрес, освіта.
Основне призначення – викладення наслідків досліджень про людину,
суспільство, явища природи, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій,
класифікація й систематизація знань, роз’яснення явищ, активізація інтелекту
читача для їх осмислення. Основні ознаки: ясність (понятійність) і предметність
тлумачень; логічна послідовність і доказовість викладу; узагальненість понять і
явищ; об’єктивний аналіз; точність і лаконічність висловлювань; аргументація та
переконливість тверджень; однозначне пояснення причинно-наслідкових
відношень; докладні висновки.
● Публіцистичний стиль – один із найбільш широковживаних. Основна функція
– переконання, діяння, вплив. Він забезпечує різні потреби суспільства,
пов’язані з політикою, адміністративною і господарською діяльністю,
відзначається гострим характером. Його завдання – агітація, активний вплив на
читача і слухача. Сфера використання – публіцистичні статті, виступи в
газетах, журналах, на телебаченні, зборах, мітингах тощо.
● Художній стиль – може виступати в кількох різновидах – епос (казка, роман,
повість, байка, оповідання, нарис); , лірика (поезія, поема, балада, пісня,
епіграма); , драма (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль); комбіновані
(ода, художня публіцистика, драма-феєрія, усмішка), проте всі вони
характеризуються високою експресивністю та емоційністю, вживанням слів у
переносному значенні (метафора, метонімія, синекдоха). Лексика художнього
стилю різноманітна: історизми та архаїзми, діалектизми, оказіоналізми. Часте
використання синонімів, антонімів, омонімів зі стилістичною метою. Властиве
використання епітетів, метафор, порівнянь тощо. Основні ознаки художнього
стилю: образність, естетика мовлення, зображувальність, суб’єктивне
розуміння.
● Розмовний стиль обслуговує повсякденне усне спілкування людей у побуті та
на виробництві. Основна функція – спілкування, обмін думками між двома або
кількома мовцями. Характеризується особливою невимушеністю і простотою
 форм. Тут широко використовуються розмовні, просторічні слова, експресивні та
емоційнозабарвлені слова і звороти, діалектизми та жаргонізми. Використання
неповних, обірваних речень. Інтонація різноманітна. Сфера вживання – побут
людей, щоденні бесіди в сім’ї, на роботі.
● Епістолярний стиль – приватне листування. Основні ознаки – наявність
певної композиції: початок (звертання); головна частина, де розкривається зміст
листа; закінчення, де підсумовується написане, іноді наявний постскриптум (Р.S.
– приписка до закінченого листа після підпису). Основні мовні засоби –
поєднання елементів художнього, публіцистичного та розмовного стилів.
● Конфесійний стиль. Сфера використання – релігія і церква. Призначення
конфесійного стилю – обслуговувати релігійні потреби як окремої людини, так і
всього суспільства. Він реалізується в релігійних відправах, проповідях,
молитвах (усна форма), у церковних книгах, молитовниках. Для нього
характерними є такі засоби, як архаїзми, суто церковна термінологія,
слова-символи, непрямий порядок слів у реченні і словосполученні, значна
кількість метафор, алегорій, що робить його небуденним, піднесеним.
● Офіційно-діловий стиль – це функціональний різновид мови, який
використовується для спілкування у державно-політичному, громадському й
економічному житті, законодавстві, у сфері управління
адміністративно-господарською діяльністю. Офіційно-діловий стиль - це мова
ділових паперів: розпоряджень, постанов, заяв, автобіографій, протоколів,
наказів, розписок та ін. Найважливіші риси, які визначають діловий стиль:
виклад інформації в діловому тексті робиться відповідно до таких принципів: 1)
об’єктивність змісту, 2) повнота інформації у стислій формі, 3) логічність і
послідовність, 4) обгрунтованість, 5) нейтральний тон; наявність усталених
мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень речень; наявність
реквізитів, які мають певну черговість; лексика здебільшого нейтральна,
вживається в прямому значенні; текст ділиться на параграфи, пункти, підпункти;
у текстах часто вживаються словосполучення з дієсловами у формі
теперішнього часу із зазначенням позачасовості, постійності дії; найхарактерніші
речення - прості поширені.

Приклади діалектних форм мого регіону. Мій регіон, а саме Запоріжжя, належить до
південно-східного наріччя.
Найголовніші особливості південно-східних діалектів:
1) фонетичні:
а) пом'якшення шиплячих [курч'ати];
б) пом'якшення звука [л]: [бул'и, кал'ина];
в) пом'якшення звука [р]: [Хар‘ків, кобзар'];
2) морфологічні:
а) уживання дієслів II дієвідміни із закінченням -е:ходе, носе, просе замість: ходить,
носить, просить;
б) уживання стягнених форм дієслів 3-ї особи однини теперішнього часу: пита, співа
замість питає, співає;
3) лексичні: утлий (кволий), жабуриння (водорослі), накидка (скатерть), реміняка (пояс),
жалива (кропива), курай (перекотиполе), перетика (перелісок), скот (худоба), бовдур
(димар), вагани (ночви), кабиця (літня піч), кипяч (окріп), зобува (взуття), гарман (тік),
киря (сокира), шарівниця (сала), хвища (сильний дощ), кура (заметіль), бокасувати
(ходити боком), випасатися (тинятися), желіпати (кричати), но (але);