Зиґмунд Фройд

Щодо початку терапії

Дальші поради щодо техніки психоаналізу
I
(1913)

Кожен, хто хоче навчитися благородної гри в шахи з книжок,

невдовзі пересвідчиться, що лише дебюти та ендшпілі, на
відміну від неозорої множини партій, що починаються після
дебюту, дають змогу скласти цілісне системне розуміння гри.
Цю прогалину у вивченні заповнює лише ретельне
дослідження партій, у яких боролися майстри. Такі обмеження,
певно, стосуються й правил для практики психоаналітичної
терапії.
Далі я спробую зібрати деякі із цих правил початку
лікування для практичних аналітиків. Серед них є положення,
які можуть здатися дріб’язковими й, імовірно, навіть є такими.
Їх наявність виправдовується тим, що це правила гри,
значення яких має випливати із сукупності планів партії.
Однак я вчинив би правильно, якби подав ці правила як
«пораду», а не стверджував, що вони безумовно обов’язкові.
Надзвичайна різноманітність розглядуваних розумових
констеляцій, пластичність усіх психічних процесів і розмаїття
визначальних факторів також опираються механізації техніки
й припускають епізодичну неефективність переважно
виправданих процедур, тоді як здебільшого помилкові

~1~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

вестимуть до мети. Однак ці обставини не заважають нам

зауважити, що лікар поводиться звично й відповідним чином.
Багато років тому в іншому творі я дав найважливіші
вказівки про те, як відбирати пацієнтів. Тому я не
повторюватиму їх тут; крім того, їх схвалили інші
психоаналітики. Але додам, що відтоді я звик приймати
пацієнтів, про яких мало знаю, лише тимчасово, на тиждень-
два. Якщо протягом цього часу припинити лікування, пацієнт
позбудеться незручного враження невдалої спроби зцілення.
Варто дослідити пацієнта, ознайомитись із випадком і
вирішити, чи підходить він для психоаналізу. Не існує іншого
виду дослідження, адже розмови та опитування під час
консультацій не могли б цього замінити. Однак цей попередній
експеримент уже є початком психоаналізу й має відбуватися
відповідно до правил. Його можна дещо відокремити від
психоаналізу, можна дозволяти говорити переважно
пацієнтові, не даючи йому більше пояснень, ніж це справді
потрібно, щоб пацієнт продовжив розповідати про себе.
До речі, початок терапії з випробувальним періодом
кілька тижнів має також діагностичну мотивацію. Досить
часто, коли доводиться мати справу з неврозом з істеричними
чи нав’язливими симптомами, не надмірно вираженими й
короткочасними, тобто саме тими формами неврозу, які
можуть підпадати терапії, треба залишити місце для сумнівів
щодо того, чи не відповідає випадок попередній стадії так

~2~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

званої dementia praecox (шизофренія, за Бльойлером;

парафренія, за моєю пропозицією) і чи не покаже певну
картину цієї хвороби через коротший або довший час. Я
заперечую, що ці форми завжди так легко відрізнити. Знаю,
що є психіатри, які рідше вагаються в диференційній
діагностиці, але я виявив, що вони так само часто
помиляються. Помилка є фатальнішою для психоаналітика,
ніж для так званого клінічного психіатра. Останній в одному
випадку робить так само мало, як і в іншому, і в будь-якому
разі це корисно; він лише ризикує зробити теоретичну
помилку, а його діагноз має тільки академічний інтерес. Однак
найбільш несприятливим випадком для психоаналітика є той,
коли він зробив практичну помилку — доклав марних зусиль і
дискредитував процес зцілення. Він не може виконати своєї
обіцянки щодо зцілення, якщо пацієнт страждає не на істерію
чи невроз примусу, а на парафренію, і тому має особливо
сильні мотиви уникати діагностичних помилок. Під час пробної
терапії протягом кількох тижнів у нього часто виникають
підозри, через які він, імовірно, уже не намагається зцілитися.
На жаль, важко твердити, що така спроба завжди здатна
уможливити безпечне рішення; це лише хороший запобіжний
захід.
Тривалі попередні консультації перед початком
аналітичної терапії, інший вид попередньої терапії, раннє
знайомство лікаря з досліджуваним пацієнтом мають певні

~3~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

несприятливі наслідки, до яких треба бути готовим. Вони

змушують пацієнта приходити до лікаря готовим до
перенесення, яке лікар повинен повільно розкривати, замість
того щоб спостерігати зростання й розвиток перенесення
пацієнта із самого початку. Отже, пацієнт на деякий час має
перевагу, яку небажано надавати йому під час лікування.
Треба з підозрою ставитися до всіх, хто хоче відкласти
початок лікування. Досвід показує, що вони не приходять
після погодженого терміну, навіть якщо мотивація цього
відтермінування, тобто раціоналізація наміру, збоку здається
бездоганною.
Особливі труднощі виникають, коли між лікарем і
пацієнтом, що приходить на аналіз, або їхніми родинами були
дружні чи соціальні взаємини. Психоаналітику, якого
попросили полікувати дружину чи дитину друга, варто бути
готовим до того, що незалежно від результату це починання
коштуватиме йому дружби. Звичайно, він повинен піти на
жертву, якщо не може забезпечити собі надійного захисту.
І неспеціалісти, і лікарі, які досі плутають психоаналіз із
сугестивною терапією, надають великого значення
очікуванням пацієнта щодо нової терапії. Вони часто думають,
що з певним пацієнтом буде неважко мати справу, бо він дуже
довіряє психоаналізу й повністю впевнений у його
правдивості та ефективності. Можливо, комусь іншому буде
складніше, бо він поводиться скептично й не хоче ні в що

~4~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

вірити, поки не побачить успіху на особистому досвіді.

Насправді, одначе, таке ставлення пацієнта не надто важливе;
його попередня впевненість чи недовіра заледве мають
значення з огляду на внутрішній спротив, який закріплює
невроз. Довірливий характер пацієнта робить першу
взаємодію з ним дуже приємною; ви дякуєте йому за це, але
готуєте його до того, що його прихильне ставлення буде
розбито першим утрудненням, яке виникне в терапії. Скептику
ми говоримо, що аналіз не вимагає віри, що він може бути
настільки критичним і підозрілим, як йому заманеться, і що ми
взагалі не розглядаємо його ставлення як результат його
судження, оскільки він не в змозі сформувати надійного
судження із цих питань; його недовіра є лише симптомом, як і
інші його симптоми, і це не буде перешкодою, якщо він
сумлінно виконує те, що вимагає від нього правило терапії.
Ті, хто ознайомлений із природою неврозу, не
здивуються, почувши, що навіть добре підготовлені лікарі
можуть поводитися як інші смертні й здатні чинити
найсильніший спротив, щойно самі стають об’єктом
психоаналізу. Потім знову виникає враження про психічний
вимір глибини, і немає нічого дивного в тому, що невроз
вкорінений у тих верствах психіки, куди аналітична підготовка
не дає змоги проникнути.
Важливим моментом на початку аналітичного лікування
є визначеність щодо часу та грошей.

~5~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

Щодо часу, то я суворо дотримуюся принципу оренди

конкретної години. Кожному пацієнту виділено певну годину
доступного мені робочого дня. Ціла година належить тільки
йому — і пацієнт відповідальний за неї, навіть якщо він нею не
скористається. Учитель музики чи мови в нашому доброму
суспільстві сприймає такий підхід як належне, однак лікарю
він може здатися суворим чи навіть негідним. Хтось буде
схильний вказувати на численні нещасні випадки, які можуть
перешкодити пацієнту з’являтися до лікаря щоразу в той
самий час, а хтось вимагатиме врахування численних супутніх
хвороб, які можуть виникнути протягом тривалої аналітичної
терапії. Моя відповідь одна: іншого шляху немає. Якщо
практика м’якіша, «випадкові» відмови частішають, і лікареве
матеріальне становище стає загроженим. Утім, якщо суворо
дотримуватися такої настанови, виявляється, що
випадковості, які заважають, не виникають узагалі, а супутні
хвороби — зрідка. Аналітик навряд чи опиниться в становищі,
коли він насолоджуватиметься годиною дозвілля, за яку йому
платять і якої він соромиться; він може продовжувати свою
роботу без перерв, і його звільнять від тривожного й
дивовижного досвіду виявлення того, що перерва, за яку він
не може звинувачувати себе, неодмінно має трапитися саме
тоді, коли робота обіцяє бути особливо важливою та багатою
за змістом. Що стосується значення психогенії в
повсякденному житті людей, частоти «шкільних хвороб» і

~6~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

незначущості випадковості, то лише після кількох років

практики психоаналізу (якщо суворо дотримуватися принципу
погодинної ставки) людина отримує солідну оцінку свого
переконання. У разі безсумнівних органічних уражень, які не
можуть бути виключені психічною зацікавленістю пацієнта у
відвідуванні [терапії], я перериваю терапію, дозволяю собі
приділити вільну годину комусь іншому й забираю пацієнта
назад, коли він одужає, а я маю вільну годину.
Я працюю зі своїми пацієнтами щодня, крім неділі та
великих свят. Зазвичай виходить шість разів на тиждень. Для
легких випадків або продовження прогресивної терапії
достатньо трьох годин на тиждень. Інакше обмеження часу не
приносять користі ні лікарю, ні пацієнту; для початку їх варто
взагалі уникати. Навіть короткі перерви завжди трохи
заважають роботі. Ми жартома говорили про «понеділкову
кірочку», коли починали знову після недільного відпочинку.
Якщо ви працюєте нечасто, існує ризик не встигати за
реальним досвідом пацієнта, а також того, що лікування
втрачає контакт із сьогоденням і змушене піти манівцями.
Інколи трапляються пацієнти, яким треба присвятити більше
часу, ніж зазвичай, бо вони більшу частину години
розкриваються й тільки тоді стають говіркими.
Питання, яке пацієнт ставить лікареві і яке йому не
подобається, звучить так: «Скільки триватиме терапія?
Скільки часу вам потрібно, щоб звільнити мене від моїх

~7~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

страждань?». Якщо пропонують пробну терапію тривалістю

кілька тижнів, лікар уникає прямої відповіді на це запитання,
обіцяючи, що зможе дати надійнішу відповідь після закінчення
випробувального періоду. Подібно до Езопа в байці,
мандрівникові, який запитує про довжину шляху, відповідають
закликом: «Іди!» — і пояснюють цю відповідь тим, що, перш ніж
визначити тривалість його походу, треба спочатку
розрахувати, який крок у мандрівника. Із цією інформацією ви
можете подолати перші труднощі, але порівняння не дуже
вдале, адже невротик може легко змінювати свій темп і часом
просуватися повільно. Щоправда, навряд чи можна відповісти
на запитання про ймовірну тривалість терапії.
Нерозуміння пацієнта й нещирість лікаря в сукупності
висувають завищені вимоги до аналізу — проводити його в
найкоротші терміни. Як приклад наведу інформацію з листа
від жінки з Росії, який я отримав кілька днів тому. Їй 53 роки,
23 роки хворіє, десять років не може стабільно працювати.
«Терапія в кількох психлікарнях» не дозволила їй вести
«активний спосіб життя». Вона сподівається повністю
зцілитися завдяки психоаналізу, про який прочитала. Але її
терапія вже коштувала її родині стільки, що вона не може
залишатися у Відні довше як шість тижнів чи два місяці. До
цього додається те утруднення, що із самого початку вона
хоче лише «прояснити себе» письмово, бо зачеплення її
комплексів викликало б у ній вибух або «змусило б її

~8~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

тимчасово замовкнути». Ніхто не очікує, що зможе підняти

двома пальцями важкий стіл, як легкий табурет, чи зможе
побудувати великий будинок за той самий час, що й
маленький дерев’яний, але коли йдеться про неврози, які,
здається, ще не вписуються в контекст людської думки, то
навіть розумні люди забувають про необхідну пропорційність
між часом, працею та успіхом. До речі, це зрозумілий наслідок
глибокого незнання етіології неврозів. Завдяки цьому
незнанню невроз для них є своєрідною іноземкою1. Ніхто не
знає, звідки вона взялася, і тому можна очікувати, що одного
дня вона зникне.
Лікарі підтримують це переконання; навіть обізнані
лікарі часто неправильно оцінюють тяжкість невротичних
хвороб. Колега, мій друг, якому я віддаю належне за те, що
після кількох десятиліть наукової роботи він перейшов до
оцінки психоаналізу з інших позицій, одного разу написав мені:
«Нам потрібна коротка, комфортна амбулаторна терапія
неврозів примусу». Я нічим не міг допомогти, мені було
соромно, і я намагався виправдатися, зауваживши, що
терапевти, напевно, були б дуже задоволені терапією
туберкульозу чи раку, яка поєднувала б ці переваги.

1
Вислів Mädchen aus der Fremde є алюзією на поезію Шилера
«Іноземка». — Прим. пер.

~9~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

Відверто кажучи, психоаналіз завжди потребує

тривалого часу — пів року або цілий рік, тобто довше, ніж
очікує пацієнт. Тому важливо розкрити цей факт пацієнтові,
перш ніж він остаточно вирішить щодо терапії. Я вважаю не
тільки гідним, а й доречним привернути його увагу до
труднощів і жертв аналітичної терапії, не намагаючись його
втримати. У такий спосіб я звільняю його від будь-якого
пізнішого виправдання, мовляв, хтось заманив його в терапію,
про обсяг і значення якої він не знав. Кожен, хто дозволив би
себе залякати такими повідомленнями, згодом виявився б
непридатним для терапії. Такий вибір краще зробити перед
початком терапії. Зі зростанням обізнаності серед пацієнтів
збільшується кількість тих, хто проходить це перше
випробування.
Я відмовляюся зобов’язувати пацієнтів залишатися в
терапії протягом певного часу, дозволяю будь-кому перервати
терапію, коли йому заманеться, але не приховую, що
припинення після нетривалої роботи призведе до неуспішного
лікування й може легко залишити пацієнта в незадовільному
стані, як під час незавершеної операції. У перші роки моєї
психоаналітичної діяльності найважчим для мене було
переконувати пацієнтів залишатися; це утруднення давно
зникло, тепер я повинен докладати всіх зусиль, щоб змусити
пацієнтів зупинитися.

~ 10 ~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

Скоротити аналітичне лікування — цілком законне

бажання, і пацієнти шукають різні способи його здійснити. На
жаль, цьому протистоїть дуже важливий елемент —
повільність, з якою відбуваються глибокі психічні зміни,
зрештою, імовірно, «позачасовість» наших несвідомих
процесів. Коли пацієнти стикаються з потребою витрачати
багато часу на аналіз, вони часто вміють підказувати певну
інформацію. Вони ділять свої скарги на «нестерпні» та
«незначні» й кажуть: «Якщо ви позбавите мене лише від чогось
одного (наприклад, головного болю, певної тривоги), я
подолаю інше у своєму житті». Але ви переоцінюєте вибіркову
силу аналізу. Звичайно, лікар-аналітик може зробити багато,
але він не може точно визначити, чого він досягне. Він ініціює
процес згортання наявних витискань, він може це
контролювати, сприяти цьому, усувати перешкоди й, певна річ,
багато чого псувати. Однак щойно процес розпочато, то лікар
іде своїм шляхом і не вказує ані свого напряму, ані
послідовності проблем, з якими він бореться. Влада аналітика
над симптомами хвороби приблизно така сама, як чоловіча
сила. Чоловік, правда, може породити цілу дитину, але навіть
найсильніший чоловік не може створити в жіночому організмі
тільки голову, руку чи ногу; він навіть не може призначити
стать дитині. Ідеться лише про початок дуже складного
процесу, зумовленого давніми подіями, який закінчується
відділенням дитини від матері.

~ 11 ~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

Невроз людини також залежить від особливостей

організму, його часткові явища зумовлюють одне одного,
прагнуть підтримувати одне одного. Людина страждає лише
від одного неврозу, а не від кількох, які випадково зійшлися в
одній людині. Пацієнт, звільнений від одного з нестерпних
симптомів відповідно до свого бажання, може відчути, що
донедавна легкий симптом тепер стає нестерпним. Аналітик,
який прагне відокремити успіх від його сугестивних умов
(тобто перенесення), вправно уникатиме слідів вибіркового
впливу на успіх зцілення, на що він має право. Психоаналітик
повинен віддавати перевагу пацієнтам, які вимагають від
нього повного зцілення, і приділяють цьому стільки часу,
скільки вимагає процес одужання. Звичайно, такі сприятливі
умови можна очікувати лише в поодиноких випадках.
Наступний момент, який треба вирішити на початку
лікування, — гроші, гонорар лікаря. Аналітик не заперечує, що
гроші варто розглядати насамперед як засіб самозбереження
та здобуття влади, але він твердить, що до оцінки грошей
залучені потужні сексуальні фактори. Він може зазначити, що
до грошових питань цивілізовані люди ставляться так само, як
і до сексуальних питань, — з такою ж непослідовністю,
зарозумілістю та лицемірством. Тому аналітик із самого
початку вирішив не брати в цьому участі, а поставитися до
фінансових питань з такою ж природною чесністю перед
пацієнтом, якої він хоче навчити його в питаннях статевого

~ 12 ~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

життя. Він доводить йому, що сам позбувся фальшивого

сорому, непрохано розповідаючи, як оцінює свій час. Тоді
людська обережність підказує, що не варто накопичувати
великих сум, натомість варто виплачувати їх через коротші
регулярні проміжки часу (наприклад, щомісяця). (Як відомо,
кошторис лікування пацієнта не підвищується, якщо його
лікувати дуже дешево.) Це, як відомо, не є усталеною
практикою невролога чи терапевта в нашому європейському
суспільстві. Але психоаналітику дозволено поставити себе на
місце хірурга, відвертого й дорогого, оскільки він має методи
терапії, здатні допомогти. Я вважаю, що визнати свої справжні
претензії та потреби є більш гідним з етичного погляду, ніж, як
досі заведено серед лікарів, діяти як філантроп, чия ситуація
невдала, і таємно сумувати через безжальність та
експлуататорство хворих або ж лаяти їх уголос. На підтримку
свого права на оплату аналітик стверджуватиме, що, важко
працюючи, він ніколи не зможе заробити стільки, скільки інші
медичні спеціалісти.
Із цих самих причин він також зможе відмовитися
лікувати безоплатно й не робитиме винятків на користь колег
чи їхніх родичів. Остання вимога нібито порушує медичну
ґречність; але варто мати на увазі, що безоплатна терапія
означає куди більше для психоаналітика, ніж для будь-кого
іншого. Безоплатне лікування забирає значну частину
робочого часу (одну восьму, одну сьому тощо), доступного для

~ 13 ~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

заробітку протягом багатьох місяців. Друга безоплатна

терапія водночас забирає чверть або третину робочого часу,
що було б еквівалентно наслідкам важкого травматичного
випадку.
Тоді виникає запитання, чи перевага для пацієнта
переважує жертви лікаря. Я можу ризикнути судити про це,
оскільки протягом десяти років або близько того я виділяв
годину на день, а іноді й дві на безоплатне лікування, бо хотів
зорієнтуватися в неврозах, працювати в зіткненні з якомога
меншим спротивом. Я не знайшов переваг, яких шукав.
Певний спротив невротика надзвичайно посилюється
безоплатною терапією. Наприклад, у молодих жінок це
спокуса, що міститься в стосунках перенесення, у молодих
чоловіків — небажання, що походить від комплексу батька
проти обов’язку вдячності, який є одним з найбільших
несприятливих перешкод для надання медичної допомоги.
Скасування регламентованості, яку дає оплата лікарю, змушує
почуватися збентежено; відносини загалом виходять за межі
реального світу; пацієнта лишають вагомого мотиву прагнути
завершити лікування.
Можна бути далеким від аскетичного погляду на гроші й
усе ж таки шкодувати, що аналітична терапія майже
недоступна для бідних як із зовнішніх, так і внутрішніх причин.
Із цим мало що можна зробити. Є поширене твердження, що ті,
кого життя примушує тяжко працювати, мають менше шансів

~ 14 ~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

впасти в невроз. Але інший досвід цілком незаперечний: бідна

людина, у якої одного разу виник невроз, з великими
труднощами дозволяє лікарю позбавити себе від нього.
Невроз слугує їй у боротьбі за самоствердження; супутній
виграш від хвороби надто великий. Ховаючись за своїм
неврозом, людина тепер вимагає донині закритого до її
матеріальних потреб милосердя, і вона може звільнити себе
від вимоги боротися зі своєю бідністю за допомогою праці.
Той, хто бореться з неврозом бідної людини за допомогою
засобів психотерапії, зазвичай відчуває, що в цьому випадку
від лікаря насправді потрібна зовсім інша терапія — терапія,
яку, за місцевою легендою, практикував імператор Йосиф II.
Звісно, час від часу можна зустріти людей, які безпорадні не з
власної вини, у них неоплачуване лікування не має перешкод,
про які я згадав, і їхнє лікування приносить чудові результати.
Для середнього класу витрати грошей на психоаналіз
лише здаються надмірними. Попри те, що неможливо
порівняти відновлене здоров’я та працездатність з одного
боку й помірні фінансові витрати — з другого, коли ми додамо
безперервні витрати на санаторії та лікування й порівняємо їх
із підвищенням ефективності та заробітною здатністю, яка є
результатом успішно проведеного аналізу, ми маємо право
сказати, що пацієнти уклали вигідну угоду. Немає в житті
нічого дорожчого за хворобу — і дурість.

~ 15 ~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

Перш ніж завершити ці зауваження щодо вступу до

аналітичної терапії, скажу кілька слів про певний церемоніал
ситуації, у якій проводиться лікування. Я раджу, щоб пацієнт
лежав на кушетці, а ви сиділи позаду, непомітно для нього.
Цей захід має історичне значення: це залишок гіпнотичної
терапії, з якої розвинувся психоаналіз. Його варто зберегти з
кількох причин. Насамперед через особистий мотив, який
можуть поділити зі мною інші. Я терпіти не можу, коли на мене
дивляться інші люди вісім годин на день (чи більше). Оскільки
я дозволяю своїм несвідомим думкам розгортатися під час
слухання, я не хочу, щоб мій вираз обличчя давав пацієнту
матеріал для інтерпретації або впливав на його розповідь.
Пацієнт зазвичай сприймає нав’язану йому ситуацію як
депривацію і чинить їй спротив, особливо коли вуаєризм
відіграє важливу роль у його неврозі. Але я наполягаю на
цьому заході, який має намір і результат — запобігти
непомітному змішуванню перенесення з ідеями пацієнта,
ізолювати перенесення й дозволити йому виникнути як чітко
визначений спротив у цей момент. Я знаю, що багато
аналітиків роблять щось по-іншому, але я не знаю, чи
спонукання робити щось по-іншому, чи перевага, яку вони
знайшли в цьому, є більшою причиною їхнього відхилення.
Тепер, коли умови терапії регламентовані, виникає
запитання: з якого відправного пункту і з якого матеріалу
варто починати терапію?

~ 16 ~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

Загалом неважливо, з якого матеріалу починати

терапію: чи то з історії життя, історії хвороби, чи з дитячих
спогадів пацієнта. Але в будь-якому разі починати варто так,
щоб пацієнтові було дозволено розповісти історію і вільно
вибрати відправну точку. Тож йому кажуть: «Перш ніж я зможу
вам щось розповісти, я мушу багато про вас дізнатися. Будь
ласка, розкажіть мені, що ви знаєте про себе».
Виняток зроблено лише для основного правила
психоаналітичної техніки — спостереження за пацієнтом. Його
знайомлять із цим із самого початку: «Ще одна річ, перш ніж
почати. Ваша розповідь має чимось відрізнятися від звичайної
розмови. Якщо в іншому випадку ви правильно намагаєтеся
зберегти нитку зв’язку у своїй розповіді й відкидаєте всі
тривожні ідеї та другорядні думки, щоб не потрапити, як
кажуть, із сотого в тисячне, то тут треба діяти інакше. Ви
помітите, що під час вашої розповіді до вас приходять різні
думки, які ви хотіли б відкинути через певні критичні
заперечення. У вас виникне спокуса сказати собі: тому чи
іншому тут не місце, або це абсолютно неважливо, або це не
має сенсу, тому немає потреби про це говорити. Ніколи не
піддавайтеся цій критиці й усе одно кажіть саме те, до чого
відчуваєте огиду. Причину цього правила — фактично єдиного,
якого ви повинні дотримуватися, — ви дізнаєтеся пізніше й
навчитеся її розуміти. Тож кажіть усе, що вам спадає на думку.
Поводьтеся, наприклад, як мандрівник, який сидить біля вікна

~ 17 ~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

вагона й описує тим, хто всередині, як змінюється пейзаж

перед його очима. Зрештою, ніколи не забувайте, що ви
пообіцяли бути цілком щирим, і ніколи нічого не відкидайте
через те, що з якоїсь причини вам незручно це повідомляти».
Пацієнти, які вважають себе хворими з певного моменту
часу, зазвичай пристосовуються до причини хвороби; інші, які
не забувають про зв’язок між своїм неврозом і дитинством,
часто починають з опису всієї історії свого життя. Не чекайте
систематичного оповідання та не робіть нічого, щоб
спровокувати його. Згодом кожну частину історії доведеться
розповідати заново, і лише із цими повтореннями з’являються
доповнення, які передають важливі зв’язки, невідомі пацієнту.
Є пацієнти, які з перших годин ретельно готують свою
розповідь, нібито щоб краще використати час терапії. Те, що
видається завзяттям, є спротивом. Така підготовка не
рекомендована, якщо її практикують лише для захисту від
виникнення небажаних ідей. Незалежно від того, наскільки
щиро пацієнт вірить у свої добрі наміри, спротив
потребуватиме попередньої підготовки й стежитиме за тим,
щоб найцінніший матеріал вислизнув зі спілкування.
Незабаром ви помітите, що пацієнт винаходить й інші методи,
щоб уникнути того, що вимагається в терапії. Він
обговорюватиме кожен день лікування з близьким другом і в
цій розмові висловлюватиме всі думки, які мають з’являтися в

~ 18 ~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

присутності лікаря. Тоді лікування гальмується, бо корисна

інформація просто витікає.
Отже, незабаром настане час порадити пацієнту
розглядати аналітичне лікування як справу між лікарем і ним
самим та вилучити зі співучасті всіх інших осіб, хоч би якими
близькими чи допитливими вони були. Протягом наступних
етапів терапії пацієнт зазвичай не піддається таким спокусам.
Я не ставлю перешкод на шляху пацієнтів, які хочуть
зберегти в таємниці свою терапію, часто тому, що вони також
тримали в таємниці свій невроз. Звичайно, не може бути й
мови про те, що внаслідок цього застереження деякі з
найбільших успіхів зцілення не матимуть впливу на
довколишніх. Рішення пацієнтів зберегти таємницю, звичайно,
вже розкриває особливість їхньої таємної історії.
Якщо привчати пацієнтів на початку їхньої терапії
заводити якомога менше знайомств, це також певною мірою
захищає їх від багатьох ворожих впливів, які відчужуватимуть
їх від аналізу. Такі впливи можуть бути фатальними на початку
лікування. Пізніше вони здебільшого неважливі або навіть
корисні, щоб виявити приховані спротиви.
Якщо під час аналітичної терапії пацієнт тимчасово
потребує іншої, внутрішньої або спеціалізованої терапії,
набагато доцільніше звернутися до колеги-неаналітика, ніж
самому взятися за цей вид допомоги. Комбіновані методи
терапії невротичних розладів з яскраво вираженим

~ 19 ~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

органічним зв’язком зазвичай неможливі. Пацієнти

відволікаються від аналізу, щойно їм показують більш ніж
один шлях, який повинен привести до зцілення. Найкраще
відкласти органічну терапію до завершення психічної; якщо
просувати першу, то переважно це буде невдало.
Повернемося до початку терапії. Час від часу можна
зустріти пацієнтів, які починають своє лікування з негативною
впевненістю, що вони не зможуть придумати, що сказати, хоча
весь перебіг життя та історія хвороби лежить перед ними
незачепленими. На прохання сказати, про що пацієнтам варто
говорити, вони не відповідають ні першого разу, ні протягом
наступних разів. Уявіть, із чим ви маєте справу в такому разі.
Сильний спротив висунувся наперед, щоб захистити
невроз; ви негайно приймаєте виклик і боретеся з ним.
Енергійно повторюване запевнення, що такого браку ідей на
початку немає і що йдеться про спротив аналізу, незабаром
змушує пацієнта зробити передбачувані зізнання чи розкрити
першу частину своїх комплексів. Погано, якщо йому
доведеться визнати, що, слухаючи основне правило, він
обмовився, що залишить те чи інше при собі. Краще, якщо
йому доведеться лише сказати, що він не довіряє аналізу або
що чув жахливі відгуки про нього. Якщо він заперечує ці та
інші можливості, які йому надають, його можна змусити
визнати, що він знехтував деякими своїми думками. Він думав
про саме лікування, але нічого конкретного: чи то образ

~ 20 ~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

кімнати, у якій він перебуває, займав його голову, чи то він

думав про предмети в процедурній кімнаті й про те, що він
лежить тут на кушетці, — і все це він замінює повідомленням
«нічого». Ці натяки зрозумілі: усе, що пов’язано з поточною
ситуацією, відповідає перенесенню на лікаря, який
виявляється придатним для спротиву. Людина настільки
змушена почати розкривати це перенесення, що звідси
швидко відкривається шлях до входу в патогенний матеріал
пацієнта. Жінки, які спираються на свою життєву історію,
готові до сексуальної агресії, і чоловіки, які надмірно
придушували гомосексуальність, найімовірніше,
випереджають аналіз такою відмовою від ідей.
Подібно до першого спротиву, перші симптоми або
випадкові дії пацієнта можуть викликати особливий інтерес і
виявити комплекс, який домінує в неврозі. Дотепний молодий
філософ з вишуканими естетичними смаками поспішає
розправити ширінку перед тим, як приступити до першої
терапії; він виявляється копрофілом найвищої витонченості, як
і варто було очікувати від пізнішого естета. Дівчина в такій
самій ситуації поспішно натягує поділ спідниці на випнуту
кісточку. У такий спосіб вона показала найкраще з того, що
виявить подальший аналіз, — нарцисичну гордість за свою
фізичну красу та ексгібіціоністські нахили.
Особливо велика кількість пацієнтів неохоче приймає
запропоновану їм позу, коли лікар непомітно сидить за ними, і

~ 21 ~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

просять дозволу проходити терапію в іншій позі здебільшого

тому, що вони не хочуть пропустити візит до лікаря. Їм
регулярно в цьому відмовляють; але ніхто не забороняє їм
узяти на себе право сказати кілька речень перед початком
«сесії» або після оголошення її закінчення, коли вони встали з
кушетки. У такий спосіб вони поділяють терапію на офіційну
частину, під час якої зазвичай поводяться дуже стримано, і
комфортну частину, під час якої справді вільно говорять і
повідомляють усілякі речі, які вони самі не вважають
частиною терапії. Лікар недовго терпить це розділення, він
записує сказане до або після сеансу і, використовуючи це за
нагоди, руйнує перегородку, яку хотів поставити пацієнт. Те
саме буде виготовлено з матеріалу спротиву перенесення.
Поки пацієнт охоче висловлює свої думки та ідеї, теми
перенесення не варто торкатися. Із цією найделікатнішою з
усіх процедур треба чекати, поки перенесення не
перетвориться на спротив.
Наступне запитання, з яким ми стикаємося, —
принципове. Воно звучить так: коли ми повинні почати
повідомляти аналізованого? Коли настає час відкрити йому
таємний сенс його ідей, посвятити його в припущення й
технічні прийоми аналізу?
Відповідь на це запитання може бути лише такою: доки в
пацієнта не буде встановлено ефективного перенесення,
правильного зв’язку. Перша мета терапії — прив’язати

~ 22 ~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

пацієнта до терапії та до особистості лікаря. Усе, що вам треба

зробити, — це дати йому час. Якщо до нього проявити
серйозний інтерес, ретельно усунути спротив, який спочатку
виникає, і уникнути певних помилок, пацієнт сам випрацює
таку прихильність і зарахує лікаря до уявних осіб, від яких він
звик отримувати любов. Однак можна втратити цей
початковий успіх, якщо із самого початку зайняти позицію,
відмінну від вислуховування, наприклад моралізаторську, або
якщо поводитися як представник або довірений однієї
сторони, наприклад іншого з подружжя тощо.
Ця відповідь містить, звичайно, засудження процедури,
яка тлумачила2 б пацієнту його симптоми, щойно про них
здогадалися, або навіть знаходила б дещо тріумфальне в
киданні цих «рішень» йому в обличчя під час першої зустрічі.
Більш досвідченому аналітику неважко чітко почути придушені
бажання пацієнта в його скаргах і повідомленнях; але яка міра
самовдоволення та необдуманості потрібна, щоб після
найкоротшого знайомства відкрити людині, яка не
ознайомлена з усіма аналітичними передумовами, що вона
інцестуально прив’язана до своєї матері, що плекає бажання
смерті своїй нібито коханій дружині, що має намір омилити
свого боса тощо! Я чув, що є аналітики, які вихваляються

2
В оригіналі використане слово переклад (Übersetzung). У слові
«тлумачення» тепер немає конотацій перекладу, але в минулому ці
конотації були, і перекладачів називали тлумачами. – Прим. пер

~ 23 ~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

такими миттєвими діагнозами та швидкими рішеннями, але я

застерігаю всіх від наслідування таких прикладів. Це
позбавить вас і вашу справу всілякої довіри та спровокує
найзапекліші суперечності незалежно від того, правильно ви
здогадалися чи ні. Так, насправді що сильніший спротив, то
достовірніше, що ви правильно здогадалися. Зазвичай
спочатку терапевтичний ефект буде нульовим, але переляк від
аналізу буде настійливішим. Навіть на пізніших стадіях терапії
треба бути обережним, щоб не повідомляти рішення [щодо]
симптомів і не бажати тлумачити3 їх, доки пацієнт не дійде до
цього, щоб у нього залишився лише короткий крок, щоб
самостійно зробити це рішення. Попередніми роками я часто
дізнавався, що передчасне повідомлення про рішення
призвело до передчасного завершення лікування як через
спротив, який так раптово пробудився, так і через полегшення,
яке прийшло з рішенням.
Тут виникне заперечення: хіба наше завдання —
продовжувати терапію, а не завершити її якомога швидше?
Хіба не страждає пацієнт від свого незнання та нерозуміння і
чи не є обов’язком лікаря просвітити його, щойно лікар
утямить сам?
Відповідь на це запитання потребує невеликого відступу
щодо важливості знання та механізму зцілення в психоаналізі.

3
В оригіналі використане слово übersetzen — «перекладати». – Прим. пер.

~ 24 ~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

Однак на перших порах аналітичної техніки ми цінували

знання пацієнта про те, що він забув завдяки
інтелектуальному мисленню, і майже не розрізняли наші
знання та його знання. Ми вважали особливою удачею, якщо
нам удавалося дістати інформацію про забуту дитячу травму
від когось іншого, наприклад від батьків, опікунів або самого
спокусника, як це було можливо в поодиноких випадках, і ми
поспішали надавати пацієнтові можливість поєднати цю
інформацію та докази її правдивості в настійливому очікуванні
швидкого припинення неврозу й терапії. Нас очікувало гірке
розчарування, коли успіху не було. Як могло статися, що
пацієнт, який тепер знав про свій травматичний досвід,
поводився так, ніби він знає про нього не більше, ніж раніше?
Навіть спогад про витиснену травму не хотів виникати після
сповіщення про неї та її опису.
В одному конкретному випадку мати істеричної дівчини
розповіла мені про гомосексуальний досвід, який дуже
вплинув на фокусування дівчини на нападах. Сама мати була
здивована цією сценою, але пацієнтка зовсім забула про неї,
хоча була вже в передпубертатному віці. Мені вдалося здобути
повчальний досвід. Щоразу, коли я повторював розповідь
матері в присутності дівчини, вона реагувала нападом
істерики й після цього знову забувала повідомлення. Не було
сумніву, що пацієнтка висловлювала найзапекліший спротив
будь-якому нав’язаному їй знанню; вона, зрештою,

~ 25 ~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

симулювала слабоумство та повну амнезію, щоб захистити

себе від моїх повідомлень. Після цього не було іншого вибору,
як припинити приписувати самому факту знання того
значення, яке йому надавалося раніше, і зробити акцент на
спротиві, який у минулому спричинив стан незнання та який
був готовий захищати той стан. Усвідомлене знання, навіть
якщо воно згодом не було витиснене знову, безсиле проти
цього спротиву.
Дивна поведінка пацієнта, який уміє поєднувати свідоме
знання з незнанням, досі непояснювана для так званої
нормальної психології. Це не становить труднощів для
психоаналізу через визнання ним несвідомого; проте
описаний феномен є одним з найкращих підтверджень
погляду, який тематично диференційовано підходить до
психічних процесів. Тепер пацієнти знають про витиснений
досвід у своєму мисленні, але це не має зв’язку з місцем, де
міститься витиснений спогад. Зміни можуть відбутися лише
тоді, коли процес свідомого мислення досягне цієї точки й
подолає спротив витиснення.
Це схоже на ситуацію, наприклад, якби в міністерстві
юстиції оприлюднили наказ про те, що правопорушення
неповнолітніх судитимуть більш поблажливо. Поки цю
постанову не доведуть до відома окремих окружних судів або
якщо окружні судді не мають наміру її виконувати, а натомість
ухвалюють рішення самостійно, нічого не зміниться в

~ 26 ~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

поводженні з неповнолітніми правопорушниками. Додамо як

поправку, що свідоме повідомлення пацієнту того, що було
витиснене, не лишається неефективним. Воно не матиме
бажаного ефекту усунення симптомів, але матиме інші
наслідки. Спочатку це стимулюватиме спротив, але потім,
коли ви його подолаєте, стимулюватиме процес мислення, під
час якого нарешті виявлять очікуваний вплив на несвідому
пам’ять.
Настав час підвести підсумки динаміки, яку ми
запускаємо завдяки терапії. Наступна рушійна сила терапії —
страждання пацієнта і, як наслідок, бажання зцілитися. З
масштабу цієї рушійної сили вираховують багато речей, які
виявляються лише під час аналізу. Це насамперед супутня
користь від хвороби. Саму рушійну силу треба зберегти до
кінця терапії. Кожне поліпшення зменшує її. Однак сам по собі
пацієнт не в змозі позбутися хвороби з двох причин: він не
знає шляхів, якими треба йти, щоб досягти цієї мети, і не
накопичує потрібної кількості енергії, щоб протистояти
спротиву. Обидва недоліки усувають аналітичним лікуванням.
Мобілізуючи енергію, готову до перенесення, аналітичне
лікування забезпечує афективні виміри, які допоможуть
подолати спротив. Завдяки своєчасному повідомленню воно
показує пацієнтові напрямки, куди йому варто скерувати цю
енергію. Перенесення досить часто може самостійно усунути
симптоми страждання, але тільки тимчасово, поки воно

~ 27 ~
 Зиґмунд Фройд
Щодо початку терапії
Дальші поради щодо техніки психоаналізу

триває. Це сугестивна терапія, а не психоаналіз. Терапія

заслуговує на останню назву, лише якщо перенесення
використало свою інтенсивність для подолання спротиву.
Тільки тоді хвороба унеможливлюється, навіть якщо
перенесення знову розчиняється, як того вимагає його
призначення.
Під час лікування пробуджується ще один корисний
фактор. Це інтелектуальний інтерес і розуміння пацієнта. Але
навряд чи звертають увагу тільки на це, як порівняти з іншими
силами, які беруть участь у боротьбі, адже вони завжди під
загрозою втратити свою цінність внаслідок потьмяніння
судження, яке виникає через спротив.
Отже, нові джерела сили, якими пацієнт зобов’язаний
своєму аналітику, зводяться до перенесення та інструкцій
(через комунікацію з ним). Пацієнт, однак, використовує
інструкцію лише в тій мірі, у якій його спонукає до цього
перенесення; і саме з цієї причини від нашого першого
спілкування треба відмовитися, доки не буде встановлено
сильне перенесення. І це стосується кожного наступного
спілкування. У такому разі ми повинні дочекатися, поки не
буде усунено порушення перенесення через послідовну появу
спротивів перенесенню.

~ 28 ~