ПРОСТОТА ЛІДЕРСТВА

1. Місії закладів вищої освіти

Здавалося б, якщо керівництво ЗВО чітко усвідомлює стратегію
диференціювання, то вищому керівництву ЗВО не важко зібратися на кілька
хвилин і сформулювати місію.
Зазвичай вважають, що формулювання місії допомагає визначити, яким
хоче стати ЗВО. Кожне слово в місії дається з великими труднощами, а на
складання відповідної декларації ЗВО витрачає тижні, а то й місяці.
Якщо заглибитись у деталі процесу, то виявиться, що всі місії
створюються за однією й тією ж схемою. Нижче наводимо її етапи і наші до
них коментарі.
Як народжуються місії
Етап 1. Бачення майбутнього (що неможливо).
Етап 2. Формування спеціальної команди для складання декларації про
місію (марнування часу високооплачуваних працівників).
Етап 3. Складання чорнового варіанта (кожен пише щось від себе,
виходить плутанина (каша)).
Етап 4. Доведення місії до відома викладачів і співробітників (заява про
місію розміщується на стіні та приваблює нуль уваги).
Етап 5. Використання місії на практиці (перетворення у безлад (кашу)
усього ЗВО).
На наше глибоке переконання, у більшості ЗВО спроба запровадження
цього процесу означає створення нікому не потрібних ускладнень, а його
результати досить сумнівні. Таким чином, декларації про місії більшості
організацій (у тому числі й ЗВО) практично не впливають на їх роботу.
Багато організацій інколи свої декларації про місії вправляють у
позолочені рамочки і розміщують у своїх приймальнях, де зайняті справами
співробітники вищого керівництва їх з успіхом не помічають.
Найпростіше – забути про те, ким і чим ви хочете бути. Зусилля
керівництва повинні спрямовуватись на те, ким ви можете бути. Це набагато
продуктивніше.
Це значить, що в декларації про місії ЗВО повинна фігурувати базова
стратегія. У ній слід представити вашу визначальну ідею і пояснити, як,
реалізуючи ідею, ви маєте намір досягти результату. І вам не потрібен
спеціальний комітет, який тижнями буде роздумувати над формулюванням
місії. Заяву про місію повинен написати ректор (директор) і кілька його
підлеглих на ранковому засіданні. Коротко і ясно. Зрештою, якщо ректору
(директору) для визначення місії необхідний спеціальний комітет, то закладу
вищої освіти потрібен новий керівник, а не місія.
Готову місію, тобто базову стратегію розвитку ЗВО, варто не на стіну
вивішувати, а довести до відома всіх основних груп працівників та
викладачів і переконатись, що ті її зрозуміли.
Дайте можливість людям задавати питання. Будьте відверті у своїх
відповідях.
У місії – одна мета: про неї повинні знати всі працівники ЗВО.
Найпростіший висновок: Якщо формулювання місії нагадують
плутанину (кашу), це означає, що
організація не знає, куди вона йде.

2. Лідерство
“Щоб вести за собою людей, необхідно йти услід за
ними”
Лао-Цзи
(китайський філософ, основоположник даосизму)

Стратегія, бачення, місії – всі вони виходять із простої потреби –

необхідності чітко усвідомлювати спрямованість, якою йде ЗВО. Якщо ви
самі не знаєте, куди йдете, то хто ж піде за вами?
Багато років тому автори книги “Принципи Пітера (“The Peter
Principle”) Пітер і Халл помітили: “Більшість ієрархічних структур настільки
обмежені правилами і традиціями, настільки прив’язані до норм права, що
навіть вищому керівництву непотрібно нікого нікуди вести (вказувати
напрямок і задавати темп). Вони просто слідують за прецедентами,
виконують вимоги і рухаються з тією ж швидкістю, що і весь натовп. Такі
працівники є такими ж лідерами, як дерев’яні фігури на носі корабля”.
Можливо цей, не зовсім оптимістичний погляд і спонукав до появи
численних книг на тему лідерства (більшість яких – відверте безглуздя). Нам
радять, кого наслідувати, чого домагатися, що вивчати, до чого прагнути, чи
делегувати повноваження, чи кооперуватися, розповідають про потенційних
лідерів, особистісних якостях керівника, про те, як викликати довіру до себе,
як стати справжнім керівником тощо. Проблема ж ефективного лідерства
гідна не більше кількох глав. А Пітер Друкер взагалі формулює все дуже
стисло: “Основою ефективного лідерства слугує обдумування місії
організації, її чітке визначення і наочне підтвердження. Лідер визначає мету
й пріоритети, встановлює і підтримує стандарти”.
 Насамперед, як обрати правильний напрям? Щоб стати великим
стратегом, доведеться виявити поблажливість до низів, шукати натхнення
“на передовій”. Не секрет, що найвидатніші воєначальники починали з самих
низів і, постійно стикаючись із реаліями війни, вчилися аналізувати
ситуацію, приймати рішення, вести за собою довірених їм солдат. Карл фон
Клаузевіц не закінчував військових училищ, не служив ад’ютантом у великих
полководців. Він засвоїв науку військової стратегії кращим і найважчим
способом – перебуваючи на передовій у час найкривавіших битв. Багато
керівників нехтують спілкуванням з рядовими співробітниками. Чим
крупніша компанія чи ЗВО, тим більша вірогідність того, що персонал і
молоді викладачі не знають ректора (директора) в обличчя. Не виняток, що
це і є основним, гальмуючим фактором розвитку. Всі інші фактори залежать
від величини ЗВО.
Якщо ви – зайнятий ректор ЗВО, ‒ як ви одержуєте об’єктивну
інформацію про те, що діється? Як ви долаєте схильність викладачів
повідомляти вам тільки те, що ви хочете почути? Звідки ви дізнаєтесь не
тільки про хороші, але й про погані новини?
Брак останніх – даремна ідея, яку слід би було убити в зародку, може
розцвісти буйним цвітом.
Один із способів дізнатись, що ж відбувається насправді –
“маскування”, або відвідування навчального процесу без попередньої
підготовки. Як і королі, ректори рідко дізнаються про чесну думку своїх
“міністрів”. Надто багато інтриг плететься при дворі.
Краще, що ви можете зробити – завжди заохочувати чесну інформацію.
Як тільки почують про те, що ректор (директор) цінує правдивість і прямоту,
ви одержите масу корисних відомостей.
Інший аспект проблеми пов’язаний з розподілом часу керівника.
Найчастіше справ виявляється стільки, що на відвідування занять викладачів,
зокрема, часу не залишається. Надто багато засідань, урочистих обідів
(прийомів), зустрічей тощо. За даними одного опитування, 30% часу
керівники витрачають на “зовнішню діяльність”, а 17 годин на тиждень
займає у керівника підготовка до зустрічей. Не дивно, що стратегічну
маркетингову функцію доручають комусь іншому. Але це і виявляється
помилкою (для довідки: “Маркетинг – вид людської діяльності, спрямований
на задоволення нужд і потреб через обмін”. Ф. Котлер). Маркетинг надто
важливий, щоб доручати його просто одному з проректорів (або заступників).
Якщо ви допускаєте делегування повноважень, передавайте підлеглим
обов’язки голови чергового благодійного комітету (як ви могли помітити,
похорони “досить важливої персони” відвідує віце-президент США, а не
Президент).
Далі – необхідно скоротити кількість зустрічей. Замість того, щоб
обговорювати справи, “спустіться на землю” і подивіться на все самі. Як
сказав Р. Рейган М. Горбачову під час свого першого візиту до Радянського
Союзу, “довіряй, але перевіряй”. Якщо ви маєте намір щось зробити, вам
доведеться взяти на себе і тактичні рішення. Необхідно буде знайти
унікальну відмінність вашого ЗВО від інших.
Відтак необхідно сконцентрувати зусилля на створення логічно
послідовної стратегії розвитку цієї ідеї. Ви повинні також підготуватись до
змін у внутрішній структурі ЗВО, щоб використати можливості, які час від
часу виникають у зовнішньому середовищі. А ще необхідно бути діяльним.
Знаєте, як найпростіше відрізнити людину, яка нездатна бути лідером?
Прослідкувати, як часто вона говорить слово “повинен”. Коли з’являється
перспективна пропозиція, лже-лідер каже: “Ми повинні це зробити”.
Постійно борги наростають, а не робиться нічого. Справжній лідер ніколи не
вживає слова “повинен”. Його реакція на добру пропозицію – “давайте
зробимо”. А потім він приймає подальші рішення.
Кращі лідери знають, що сьогодні недостатньо тільки задати напрямок.
Кращі лідери – це оповідачі, носії найважливіших функцій, “душа
колективу”. Своє відчуття напрямку чи бачення вони підкріплюють словами і
ділами. Кращі лідери підтримують існування організації й уособлюють її.
Відомий всім лідер – могутня зброя переконання. Керівник такого типу
слугує кращою рекомендацією для ЗВО. “Військо” ж з гордістю йде за таким
лідером в атаку. Воно інстинктивно довіряє йому. А без послідовників жоден
ваш захід не увінчається успіхом.
Найпростіший висновок: Справжні лідери дуже добре знають,
куди вони йдуть.

3. Довгострокове планування
“Якщо хтось каже, що керівник має справу з фактами, а не
вимислом, значить він ніколи не бачив старих планів”.
Малькольм Форбс

Довгостроковий стратегічний план непотрібний, він безрезультатний. У

довгостроковому плануванні є один смертельний порок, а саме – той простий
факт, що передбачити майбутнє не в силі ніхто з простих смертних. Історія
сповнена авторитетних прогнозів які, на жаль, не справдились. Краще, що
можна зробити по відношенню до майбутнього – це визначити тенденції.
 Планування набирає змісту лише тоді, коли процес спрощується.
1. Інформуйте своїх підлеглих про те, що передбачення майбутнього – це
поширена форма омани і що здобуті в муках детальні “стратегічні сценарії” –
не більш ніж даремна трата часу.
2. Інформуйте всіх, що справжня цінність стратегічного планування
полягає у визначенні напряму, в якому рухатиметься ЗВО.
3. Попросіть фахівців з планування скооперуватись з проректорами і
деканами (заступниками) та обговорити напрями для різних сценаріїв.
4. Акцентуйте на тому, що ви прагнете скласти “план польоту” для ЗВО –
документа, який буде не таким складним та ілюзорним, як план традиційного
формату.
Найпростіший висновок: Визнавати бажане за дійсне мають
право лише герої казок. Нам же
доводиться мати справу з реальністю.

4. Організація
“Ми зустріли ворога, і він є ми”
Гюго

Хороша організація (установа, ЗВО) відзначається правильною

стратегічною поведінкою.

5. Маркетинг
“Маркетинг у повному його розумінні є назва гри. А
участь беруть у ній керівник компанії і його
найближчі співробітники. А не рядові працівники”.
Роберт Таунсенд
“Вгору по організації”

Якщо ректор ЗВО є диригентом оркестру, то маркетинг – аранжування

виконуваного музикантами твору. Джек Траут висловився ще конкретніше.
По-перше, маркетинг відповідає за те, щоб усі грали ту саму мелодію в
унісон. По-друге – призначення маркетингу полягає у перетворенні цієї
мелодії у визначальну ідею. Успіх визначальної ідеї можливий тільки в тому
разі, коли вона виявляється на конкурентній точці зору. Наприклад, ідея
може полягати у використанні відмінної від інших систем викладання
предметів. Причому при виборі ідеї необхідно керуватись сприйняттям, а не
реаліями.
Та однієї ідеї замало. Щоб завершити процес, ідея повинна бути
трансформована у стратегію (якщо ідея – цвях, то стратегія – молоток).
 Що таке стратегія? Стратегія – це не мета. Як саме життя, стратегія
концентрується на проходженні шляху, а не на його кінцевому пункті.
Низхідне мислення – мислення, орієнтоване на мету. В ньому спочатку
визначається те, чого слід досягти, а потім шукаємо засоби і шляхи
одержання потрібного результату.
Але більшість цілей – просто недосяжні. Постановка цілей
перетворюється в марне витрачання часу. Маркетинг, як і політика –
мистецтво використання наявних можливостей.
Стратегія – не мета. Стратегія – це напрямок. Визначений один раз –
він повинен залишатись незмінним.
Задача стратегії полягає в мобілізації ресурсів для використання ідеї.
Спрямовуючи всі свої ресурси в одному стратегічному напрямку, ви
максимізуєте проробку ідеї без наступних з наявності мети обмежень.
“Великі ідеї, – за висловом Альбера Камю, – приходять у світ ніжно, як
лебеді. Якщо ми пильніше прислухаємося, то серед шуму і гаму імперій і
націй ми почуємо тихий трепет крил, легкий подув життя і надії”.
Можливості важко помітити, оскільки вони не мають майже нічого
спільного з нашим їх сприйняттям. Вони значно більшою мірою нагадують
ракурси. Завдання маркетингу – взяти цей ракурс чи ідею і перетворити їх у
стратегію.
Ідея диктує стратегію. Стратегія є провідником ідеї. Ті, хто намагається
визначити, що з них важливіше, не розуміють суті процесу;
взаємопов’язаність між двома елементами – ось критично важливий аспект
успішного маркетингу.
Що важливіше в розробці літака: конструкція двигуна чи дизайн крил?
Ні те, ні інше. Злетить ваш літак – чи залишиться на землі – залежить від
взаємозв’язку між ними.
Ідея відрізняє ваш ЗВО від іншого. Стратегія, як крила, підносить ідею,
а разом з нею і педагогічний процес на недосяжну висоту.
Найпростіший висновок: Покажіть мені ідею.

6. Нові ідеї
“Ідея повинна бути оригінальною тільки у
застосуванні до проблеми, над якою ви працюєте”
Томас Едісон
Інновації не мають майже нічого спільного з геніальністю, так само, як
і з натхненням. Давайте чесно подивимось на те, як у людській свідомості
виникає нова ідея. Це відбувається в три етапи.
1. Підготовка. Ви входите (поринаєте) у проблему. Збираєте інформацію,
дані, думки. Ви приводите у повну бойову готовність свої інтелектуальні
здібності.
2. Інкубація. В той час, як ваша підсвідомість вирішує поставлене
завдання, ви займаєтесь іншими справами. А ваш мозок “самостійно”
зіставляє різні ідеї, змішує характеристики, намагається синтезувати щось
нове.
3. Прояснення (просвітлення). Виникає (практично нізвідки) нова,
цілком завершена ідея. Voila! Вийшло!
Це те, що відбувається. Інше питання – як це відбувається.
Немає нічого ганебного в тому, щоб запозичити чужу ідею.
“Запровадьте звичку, ‒ радив Томас Едісон, ‒ вести спостереження за новими
й цікавими рішеннями, які з успіхом використовують інші”. Найпростіше
вирішення проблеми – скористатися вже існуючою ідеєю. Військові
дизайнери запозичали поліпшене камуфляжне розфарбування для танків... із
творів Пабло Пікассо.
Якщо ви прагнете до того, щоб ваші шанси на успішне вирішення
проблемних ситуацій істотно зросли, ставайте колекціонером ідей. Коли ви
стикаєтесь із зразком цікавої стратегії, запам’ятовуйте її. Заведіть журнал,
папку для газетних вирізок, створіть файл. Зберігайте блокнот поряд із
ліжком і диктофон у машині.
Коли вам потрібно буде знайти вирішення якогось питання, зверніться
до своєї колекції. Потім скористайтеся такою схемою для здобуття
максимальної користі з наявно ідеї.
Автор відомої книги “Як завоювати друзів і справляти вплив на людей”
Дейл Карнегі був прекрасним спостерігачем. Якось він написав: “Ідей, які я
захищаю, належать не мені. Я запозичив їх у Сократа. Я поцупив їх у
Честерфілда. Я взяв їх в Ісуса. І об’єднав у книгу. Якщо вам не подобаються
встановлені ними закони, – за якими правилами ви хочете грати?”
Найпростіший висновок: Покажіть мені чужу ідею.

7. Мета
“Для того, щоб досягти бажаного майбутнього,
деякі організації намагаються змінитись.
Пам’ятайте: майбутнє залежить від припущень,
які ми самі ж і придумуємо. Навіщо самому себе
бити?”
Скот Адамс
“The Dilbert Principle”
 Якщо ви хочете знищити кращий маркетинговий план, займіться
постановкою його мети.
З постановкою мети пов’язана одна проблема послаблення
організаційної гнучкості. Коли ви сконцентрувались на одній меті, ви
пропускаєте можливості, що відкриваються в інших напрямках.
Найпростіший висновок: Мета – як сон. Снилось – і забулось.

8. Мотивація
“Змінюватись і поліпшуватись – це абсолютно різні
речі”
Німецьке прислів’я

Зусилля, які спрямовані на “зовнішню” мотивацію працівників, не

дають можливості підключити їх до спільної справи, тим більше, що люди
прекрасно розуміють: гарантії зайнятості канули в Лету. Тонка нить, що
пов’язувала ЗВО і співробітника, давно розірвана. Ставлення більшості
співробітників до ЗВО можна виразити так: “Всі ми тут до пори”.
Але деяким керівникам так хотілось би мотивувати співробітників на
працю, не змінюючи нічого в діяльності самої організації! Як написав
консультант з менеджменту Алан Вейсс: “Не знаю, скільки доводилось мені
чути від керівників: “Ми не маємо права почивати на лаврах. Тепер ми
повинні докладати ще більше зусиль”.
І в когось обов’язково народжується геніальна ідея: давайте проведемо
невеличку “перетряску рядів”. Проведемо збори, на яких підкажемо
співробітникам нові лозунги.
Попробуємо підійти до питання з позицій здорового глузду. За
численними спробами мотивувати персонал до більш продуктивної праці
стоять сумнівні висновки, як-от: повідомимо людям щось особливе,
запаморочимо їм голову – і вони будуть намагатися працювати більше,
продуктивніше. (Підстрибнуть вище за себе!)
Так не буває. Справді, на певний час співробітники можуть відчувати
піднесення духу. Не зрозумійте нас неправильно, у бажанні мотивувати
інших людей до діяльності немає нічого поганого. Як говорив Уілл Роджерс:
“Якщо ви навіть знаходитесь на правильній дорозі, але нічого не робите, вас
просто задавлять ті, хто буде вас обганяти”.
Звернемось до джерел. Що значить “мотивувати”? Згідно з тлумачним
словником – “спонукати когось до діяльності”. Яку саме діяльність ви маєте
на увазі? Чого конкретно хочете ви від викладачів?
 Питання, на яке шукають відповіді на зборах, зовсім не “як розкрити
мені мій істинний потенціал?” Необхідно дати відповідь на питання: “що
робить ЗВО відмітним від інших?” Це ставить більш серйозні вимоги до
спеціаліста, який виступає перед аудиторією.
Найбільш ефективні мотиваційні промови звучать з уст тих, хто
працює у ЗВО, хто особисто побував у самих низах і готовий дати чесний
звіт. Щоб бути сьогодні на вістрі атаки, треба вміти гаряче, пристрасно, з
запалом доносити до людей стратегію ЗВО.
Справжня мотивація починається з такого аргументу, як ідея, і кидає
виклик викладачам, які повинні матеріалізувати її на свій розсуд. Справжня
мотивація допомагає перемогти в реальних битвах у реальному світі.
Найпростіший висновок: Старатися більше – неефективно.
Старайтеся розумніше.

9. Самоудосконалення
Здавна карма працівника хвилювала лише його самого. Сьогодні ЗВО
повинні активніше вторгатися у духовний світ своїх співробітників. Метою
стає згуртування колективу з користю для нього у спілкуванні з цілісним та
емоційно урівноваженим середовищем.
Прості поради на тему самовдосконалення.
1. Розберіться в тому, що відбувається. Почніть із невпевнених у собі
або чимось незадоволених людей. Запропонуйте вирішення їхніх проблем.
2. Нехай особистісне зростання буде справою особистою. Якщо ваші
співробітники бажають ходити по розпечених жаринах і бити в барабани, – з
Богом, нехай займаються цим у вільний час. Своїм коштом. Очевидно, шкоди
від цього буде не більше, ніж від чаю. Кошти ж ЗВО витрачайте на
підготовку кадрів, а не на зцілення душ викладачів.
3. Почніть з поліпшення основ. Чесно гляньте на своїх співробітників.
Напевно серед них знайдуться люди, які безграмотно говорять, не вміють
самостійно включити комп’ютер та інше. Ось із чого слід починати навчання.
4. Розібравшись із основами, приступайте до розвитку навичок.
5. Навчання, а не розвага.
Найпростіший висновок: Щодня народжується слабодух і
двоє, готові йому щось всучити.

10. Успіх
 “Ваш успіх залежить не від того, наскільки
досконалі ваші плани, особливо стратегічні.
Перемога визначається вашою реакцією на
можливі несподіванки”.
Росс Перо

Для досягнення успіху необхідно дотримуватись одного простого

принципу: дивіться на себе не як на викладача (вченого і т.д.), а як на
продукт. Ваша кар’єра залежить від вас, а не від того, як усміхнеться вам
начальник відділу кадрів.
Старатись більше від інших, вірити в себе, ходити з кутка в куток і
говорити “так, я можу” – все це може привести до чого завгодно, але тільки
не до успіху. Успіх не залежить від вашого внутрішнього “змісту”. Його
забезпечують вам інші люди.
Замикаючись в собі, ви залишаєте собі мало можливостей. Розширення
горизонтів, залучення інших людей означає істотне збільшення шансів.
Інакше кажучи, для того, щоб домогтися успіху, знайдіть собі “робочу
конячку”. А знайти її ви зможете лиш у тому разі, коли позбавитесь
упереджень щодо себе самого, тобто коли ви відкриєтесь світові, будете
шукати успіху в ньому, а не в собі.
Добра новина: ці джерела є всюди (скрізь).
За Джеком Траутом, який вивчив велику кількість успішних людей, у
всіх цих людей були так звані “робочі конячки”. Ідеї, компанії, учителі, сім’я.
Виходячи з свого спостередження, він дає кілька порад, де, як і яких саме
“конячок” треба шукати.
Працьовита конячка – найдальша з усіх найбільш далеких перспектив.
Розробляючи стратегію, яка базується виключно на ваших талантах і
здібностях, ігноруючи зовнішні фактори, ви будете виїжджати тільки на
самому собі.
Інтелектуальна конячка – теж не близька перспектива. Це на молоці
наверх спливають вершки. В суспільстві – дещо інше (наприклад, піна). А під
“горлом” пляшки найчастіше, виявляється, вершки злиті. Результати тестів
на рівень інтелектуального розвитку вищих керівників завдадуть глибокого
суму. Та інтелектуальна конячка може прискорити ваш рух до мети.
Що дивує, організаційна конячка теж відноситься до ряду далеких
перспектив, хоча не так давно вона відзначалася непоганою “жвавістю”.
Найкраще ставити на найближчу перспективу, якою є продуктова
конячка. Брати Дік і Мак Макдональди відкрили свою гамбургерну для
автомобілістів у 1948 році. Рей Крок з’явився на арені п’ять років по тому.
Саме йому, менеджеру, який оцінив усю перспективність концепції, а не її
творцям, дісталися слава і багатство. За сто років до цього Леві Страус
приїхав до Сан-Франциско, плануючи налагодити випуск палаток для
золотошукачів з тканини, що була у нього. Але, як він швидко зрозумів,
палаток було у них надмір. Зате золотодобувачі потребували достатньо
міцного спецодягу. В ньому вони добували золото, частка якого осідала в
касі Страуса, який пустив усю свою найміцнішу тканину на пошив штанів.
(Кишені кріпились за допомогою заклепок, тому що саме так робилися
палатки).
Ще одна жвава конячка – ідейна. Джордж де Містраль відправився на
прогулянку по лісу у передмісті Женеви, а коли повернувся, то побачив, що
його куртка обліплена реп’яхами. Роздивившись колючки під мікроскопом,
він побачив на них крихітні крючечки, якими вони зачепилися за петлі
тканини. Цим спостереженням він вирішив скористатися. Його
зацікавленість спричинила появу застібок – липучок, принцип яких також
базується на крючечках і петельках.
Найкраща робоча конячка – інша людина. Прикро, але більшість людей
дивиться на своїх колег найімовірніше як на конкурентів, а не як на
можливих помічників.
Найвигідніше сприймати людей, які вас оточують, як потенціальних
робочих конячок.
І насамкінець – кілька слів про “планування кар’єри”.
Планування кар’єри – один із щонайбільших вимислів. Молоді люди
мріють про країну наставників і керівників, які проведуть їх по всіх
кар’єрних сходинках. Виховають, научать, полюблять і підвищать на посаді.
Забудьте. Свого майбутнього не знає ніхто. Передбачення майбутнього
– ілюзорне заняття. Так що знайдіть собі робочу конячку, а тоді женіть її на
повну силу. Краще їхати верхи, ніж сидіти на стільці і планувати.
Найпростіший висновок: Шукайте успіх не в собі, а в
усьому, що вас оточує.

11. Критики
“Наскільки простіше бути критиком, ніж
джентльменом!”
Бенджамін Дізраелі

Люди захоплюються складністю хоча здебільшого не розуміють її. А ви

в своєму прагненні до простоти ризикуєте стати об’єктом глумління,
особливо з боку тих, хто або добуває прибуток з цієї складності, або
ховається за неї, ухиляючись від прийняття рішень.
 Репліки критиків різноманітні, а тому ви повинні бути готовими
захистити себе. Нижче ми наводимо улюблені форми критики.
1. Вас будуть називати “спрощенцем”. Вам будуть говорити, що ви
надто спрощено ставитесь до справи, що потрібно більше винахідливості. Як
можуть вдаватися прості речі? Вам треба подивися критикам у вічі і
процитувати англійського есеїста Томаса Хазлітта: “Простота характеру –
природний наслідок мудрості”.
2. Вас будуть звинувачувати у “нерозумінні”. Вам будуть говорити, що
проблема досить складна і що вона потребує комплексного вирішення – а ви
не розумієте всіх нюансів. Тут модно зіслатись на Уїнстона Черчілля: “Із
складності народжується простота”.
3. Вам будуть говорити: “Ми це і так знаємо”. Ваші прості відповіді
будуть оголошуватись очевидними, елементарними. Від вас будуть вимагати
альтернативи. У проблеми повинно бути досі невідоме вирішення. Тут вам
слід звернутися до Генрі Дитердинга, генерального директора компанії Royal
Dutch Oil: “Кожного разу, коли я стикаюсь з пропозицією, яку після деяких
роздумів не можу звести до простого висловлювання, я залишаю її”.
4. Вас будуть обвинувачувати в “лінощах”. Вас будуть критикувати за
те, що ви не хочете зайвий раз подумати, звернутися за додатковими
матеріалами. Критики стверджують, що складна проблема вимагає більше
зусиль, ніж простий підхід. На це ви повинні відповісти, що видатний фізик
Едвард Теллер радив: “Дотримування простоти в житті, у світі, в
майбутньому – ось найцінніша якість людини”.
Будьте сміливіші. Дотримуючись законів простоти, ви стаєте на бік
найвидатніших мислителів. Один з них, Альберт Ейнштейн, сказав про це
так: “Власність, матеріальне благополуччя, слава, розкіш – як на мене, всі ці
речі гідні презирства... Я вірю, що простий і невибагливий спосіб життя
найкраще підходить людині, її розуму і тілу”.
Найпростіший висновок: Найкраща зброя проти критиків –
коректність.