Лекція 2. Загальний огляд шкіл-пансіонів.

Переваги та основні положення

Михайло Лемеш

Важлива частина шкіл-пансіонів та досвіду навчання в них - це історія, цінності

та випускники. НаприкладПриміром, я навчався у Дірфілді, також тут навчався Девід
Кох, один з найбагатшихнайбагатіших бізнесменів у Штатах, або ще один приклад -
король Йорданії Абддала ІІ, він також навчався у Дірфілді. Багато представників родини
Рокфеллерів вчились у Дірфілді. Це частина досвіду - бБути серед учнів та випускників
школі-пансіона, стати частиною мережі, частиною стародавніх традицій, цінностей,
подружитись з людьми з усіх куточків світу - це усе частина навчання в школі-пансіоні.
Також цЦе зв'язки на все життя, це надзвичайний, дуже особливий і цікавий досвід, дуже
цікавий.
Крута частина навчання у школі-пансіоні - можливість познайомитись з
різними людьми. Учнів дуже мало. Наприклад, коли я мешкав у гуртожитку у кімнаті
поруч жив хлопець з Афганістану, він також вчився у Дірфілді з повним покриттям витрат,
ми часто спілкувались про конфлікт Афганістану з Радянським Союзом. Було дуже цікаво
довідатись про конфлікт з його боку, з боку його родини, з боку його друзів з Афганістану.
Також на поверсі зі мною мешкав мій друг з Тайваню. Він був світовим чемпіоном з
математики із Тайваню. Також з нами на одному поверсі жили хлопці з Ефіопії, з Кенії, син
найбагатшої людини Сінгапуру, а також Майкл Хесс - син засновника та власника
корпорації Хесс, однієї з найбільших нафтогазових компаній у світі. Цей досвід та дружбиа,
та можливість поспілкуваннятись з такими людьми - він дуже особливий. В університеті ви
губитесь, тому що навколо дуже багато студентів. Тому там побудувати міцну дружбу
майже неможливо., роззнайомитись з усіма цими людьми. Оточення у школі-пансіоні
приватніше, воно краще підходить для глибоких розмов, у вас більше часу для
спілкування з друзями, для знайомства, тож у соціальному плані досвід школи-пансіона
унікальний. І це допомагає у майбутньому, оскільки до завершення школи-пансіона та
вступу до університету ви вже знаєте, як все працює, розумієте культуру трошки краще,
розумієте, як вибудовувати стосунки з людьми краще, ви звикаєте не тільки до англійської
мови, а й до культури. Якщо ви з України одразу потрапляєте до університету, це може
приголомшити, оскільки університети - дуже напружене середовище. Ви змагаєтесь за те,
щоб потрапити туди, а коли потрапите - всі змагаються між собою. Всі навколо - кращі з
кращих студентів, всі неймовірні спортсмени, у всіх високі досягнення, і раптом ви
змагаєтесь з усіма студентами за найкращу посаду через чотири роки і знайти час
збудувати дружбу або стосунки дуже важко. І якщо ви вступаєте з України до університету
- це може бути важко приголомшити, адже ви витрачаєте багато часу, щоб зрозуміти
звичайні речі. Якщо ви вчитесь кілька років у школі, ви маєте час збудувати дружбу,
пристосуватись до нових реалій, акліматизуватись, а коли настане час вступати до
університету, це вже зовсім інша історія, вам вже все відомо і ви не витрачаєте час
даремно.
Ще одна перевага школи-пансіона - упорядкованість життя там, все
відрегульовано та відбувається за розкладом. Він дуже насичений. Щоранку потрібно
встати о 7 ранку, о 8 починаються заняття. Зазвичай у вас 5 предметів на семестр або на
триместр, тобто приблизно 5 навчальних годин щодня. О 12 або о 13 у вас ланч, потім у
кожного учня школи-пансіона починаються позашкільні заняттяактивності, в яких він має
брати участь - факультативи після занять. Це десь 2-3 години на день, по завершенню
ваших факультативів обід, після якого учні зазвичай беруть участь у соціальних роботах -
виконуються волонтерську громадську роботу, беруть участь в учнівських організаціях,
тож поки все це завершується, вже 10 або 11 година вечора. А потім у вас домашні
завдання на 5 годин роботи. Тож ви вчитесь до 3 або 4 ранку, на сон лишається 4-5
годин. Все дуже насичено. Але водночас ви маєте і позитив, певну винагороду, ви
відчуваєте, що вчитесь, розвиваєтесь, зростаєте як особистість. А з іншого боку, предмети
дуже цікаві й, потрібні. корисні. Вони допомагають розвивати продуктивність та
ефективність, тому що коли ви вступите до університету, такого розкладу у вас не буде.
Потрібно буде ходити на лекції, займатись спортом, а тренування будуть щоденні після
занять. Але коли йдеться про завдання, то робота в університеті відбувається таким чином
- ви одержуєте завдання, і у вас є два місяці на його виконання. Ніхто вас не контролює,
немає такої дисципліни, як у школі-пансіоні, де ви теж одержуєте завдання, але вчитель
контролює вас, наче завантажує цей предмет у вас. Тобто у школах-пансіонах все трохи
не так, тому що вчитель постійно намагається допомогти, дисципліна весь час
підтримується, це зовсім інший досвід. І знов скажу, якщо ви з України вступите одразу до
університету, не те, щоб це точно вас ошелешить, але надзвичайно важко замотивувати
себе або дисциплінувати, щоб відвідувати навчання та навчатись. У школі ви звикаєте
виконувати все вчасно та дуже якісно, тож саме у цьому різниця, яку я особисто дуже
ціную. Українські учні, які вступають до шкіл-пансіонів, а потім до університетів, розуміють
наскільки це було цінно та потрібно, після коли стикаються із купою інших проблеми після
вступу до університету.
Давайте ознайомимось з основними положеннями, які керують навчальним
процесом у школа-пансіонах, повторюю, все, що я розповідаю, засновано на досвіді
Академії Дірфілд, у якій я навчався, але загалом в інших подібних закладах ситуація
схожа. Мова йде про кращі школи-пансіони, які входять до 20 або 30 лідерів серед таких
шкіл у Штатах. Я вже коротко згадував концепцію п'ять до одного. Це концепція, на
якій у школа-пансіонах заснована кількість учнів на одного викладача, тому що коли вас у
класі лише п'ятеро, можна поставити будь-які питання, а особливо це важливо тому, що
вчителі у школах-пансіонах зазвичай дуже кваліфіковані, вони мають найвищі ступені
педагогічної освіти. Тому спілкування з ними у невеличких класах дуже цінне та допомагає
здобувати освіту, розвиватись та зростати як особистість та загалом.
Ще одна особливість - це метод Сократа. Це дуже цікавий метод, при
використанні якого навчання у класі засноване на дискусії всіх учнів класу, які сидять
колом. Не за квадратним столом, не за прямокутним, а саме за круглим. І завдання
вчителя, завдання керівника - не просто читати лекцію, надавати інформацію, перевіряти
домашнє завдання. Вчитель має залучати до дискусії та керувати нею, піднімати
суперечливі питання, полемічні теми. Як керівник процесу, вчитель або вчителька просто
керують розмовою. Це важлива частина навчального процесу, оскільки ви вчитесь не
тільки за підручниками, не просто знаєте формули та вмієте розв'язувати задачі,
виконувати різні завдання, ви вчитесь вести розмову у спілкуванні з однокласниками та з
вашим вчителем. Це унікальний досвід, який відрізняє школу-пансіон від університету.
Наприклад, в університеті все виглядає по-іншому, якщо у вас в аудиторії, скажімо, 50 або
100 студентів. Зустрітись поглядом або просто поговорити з кожним студентом, поставити
кожному питання, обговорити проблемні моменти навряд чи можливо. У школах-пансіонах
у вас є можливість розвиватись у приватному оточені.
Ще одна особливість шкіл-пансіонів - концентрація на першоджерелах. Дуже
багато знань ви будете одержувати із вивчення першоджерел. Першоджерела - це
оригінали документів, які були створені не зараз, а саме тоді, коли відбувались події.
Наприклад, для вивчення історії під час мого навчання у Дірфілді, використовували не
просто підручники. Нас вчили по реальних листах солдатів часів Другої світової, по сканах
«Нью-Йорк Таймс» початку 1900 років, кінця 1800 років. Історія Сполучених Штатів,
наприклад, часів Бенджаміна Франкліна та інших батьків-засновників США викладалась за
мемуарами Бенджаміна Франкліна, за статтями, які були опубліковані за тих часів. Це
унікальний підхід до освітнього процесу, оскільки ви не просто читаєте підручники, не
просто знайомитесь із текстами у стилі Вікіпедії. Замість цього у школі-пансіоні ви читаєте
першоджерела - мемуари, листи, одержуєте погляд з різних боків та раптом починаєте
розуміти історичну перспективу подій, які здавались до того абсолютно простими.
 Одна година на день - це ще одна концепція навчання. Вона означає, що кожен
вчитель у школі-пансіоні може задати учневі домашню роботу на годину на день. І це
дуже цікаво, тому що одна година домашньої роботи на день - це, по-перше, питання
дисципліни:, ви знаєте, чого очікувати, ви впевнені, що щодня у вас буде десь 5 годин
домашньої роботи. Водночас це привчаєзмушує вас до продуктивності та ефективності. 5
годин на день - це купа роботи, це означає, що 5 годин домашньої роботи зведеться до
близько 250 сторінок на прочитання на день, десь по 50 сторінок з кожного предмету на
годину. Купа наукових задач з науки та задач т з та математики., Ччитання по 50 сторінок
на годину - це неабиякий виклик для більшості учнів. Читання 20, 25 та навіть 30 сторінок
нелегкого тексту на годину може бути викликом для вас. Що ж відбувається? З часом ви
стаєте працювати більш ефективно ефективнішими, читатиметечитаєте швидше,
опановуєте швидкочитання, навчитесь виокремлювати найголовнішу інформацію та
найважливіші думки з тексту без дослівного прочитання. Це надзвичайно корисний досвід.
Потім ви вступите до університету, а в університеті набагато більше матеріалу.ЯкщоК,
тому коли у школі ви читаєте по 50 сторінок з кожного предмету щовечора або витрачаєте
одну годину на предмет щовечора, то в університеті може бути 250 сторінок, може бути
500 з кожного предмету, особливо коли ви опановуєте гуманітарну спеціальність - н.
Наприклад , вивчаєте історію чи літературу. Всі розуміють, що прочитати 250 сторінок з
кожного предмету за вечір неможливо, але ви вчитесь знаходити обхідні шляхи, вчитесь
виокремлювати цінну інформацію, знання та головні теми швидше та ефективніше для
виконання завдань.
П'ята та остання концепція унікальна для досвіду навчання в школі-пансіоні, і вона
пов'язана з виконанням випускного завдання або задачі. Під час навчання у вас
практично немає завдань, тестів, немає випускних екзаменів, проте є випускний проект.
Це означає, що ви маєте застосувати теоретичні знання до практичних речей, зробити
щось самостійно, побудувати або створити, створити код, написати щось. За приклад
візьмемо фізику - наприкінці навчання вашим завдання буде не скласти екзамен з фізики
чи пройти тести, а побудувати електромобіль. Учні діляться на команди та кожна команда
будує машину, а потім команди змагаються - чия машина проїде більше кіл по біговому
треку, та команда одержує більший бал. Ось так учні одержують оцінки. Це може бути не
електромобіль, а, наприклад, робот -, тоді хто побудує найбільш функціонального робота,
найкращого з усіх, одержить найвищий бал. Якщо це англійська мова, то хто напише
кращу статтю або сонет, передасть стиль, той одержить кращу оцінку. Це креативно, це
практично і це захоплює, мотивує навчатись.
Серед дисциплін, які вивчають у Дірфілді, наприклад, є ортопедична біомеханіка,
тобто вчать не просто фізику, не просто природничі науки, не анатомію, а ортопедичну
біомеханіку. Це особливий підхід і він вимагає практичного застосування, отже, дуже
багато практичних занять. Вчать неврологію, Новий Заповіт під час вивчення релігії. Це не
просто факти про релігійні вчення, вам дійсно потрібно прочитати різні частини Біблії та
намагатись осмислити їх, це надзвичайно цікаво, ви намагаєтесь знайти правду, це
розвиває аналітичне мислення, критичне мислення та креативне мислення. В університеті
ніхто навіть не думає витрачати стільки часу на роз'яснення концепції критичного
мислення, чому це настільки важливо. Студенти зазвичай обирають складніші предмети в
університетах, читають складнішу літературу, наукові дослідження, статті та книжки. У
школі-пансіоні все трохи відрізняється, навчання креативніше, а досвід глибший.
Існує кілька концепцій, що стосуються позакласних занять у школах-
пансіонах. Кожен учень повинен брати участь у позакласних заняттях кожного
триместра. До таких занять зазвичай належить спорт. Наприклад, коли я вступив до
школи восени, я займався бігом, а потім зимою я почав займатись важкою атлетикою, це
більше була загальна фізична підготовка, а навесні я займався веслуванням, став членом
команди з веслування з друзями, восени вони грали у футбол, взимку плавали та грали в
гольф навесні. Якщо ви вмієте, взимку можна грати в хокей, восени - грати в
американський футбол та бігати на короткі дистанції навесні. Все це дуже цікаво, оскільки
ви пробуєте себе в різних видах спорту, стаєте членом кількох команд, заводите нових
друзів, одержуєте новий досвід, який дозволяє подивитись на освіту з іншого боку, тож це
дуже важливо. На відміну від школи, в університеті зазвичай обираєте один вид спорту та
займаєтесь їм протягом всього року. Багато студентів обирають мистецтво та музику,
наприклад, хтось грає у футбол восени, займається музикою, грає на гітарі взимку, а потім
робить ще щось навесні, і тому ви можете обрати спорт, але якщо ви не досвідчений
спортсмен, це не буде перешкодою, оскільки існують допоміжні команди, вони грають
разом з командами, які змагаються.
Ще одна важлива частина навчання - спортивний рекрутинг. Спорт - важливий
гачок, оскільки багато тренерів в університетах мають свою квоту та можуть запросити
незначну кількість спортсменів на навчання без звичайного процесу вступу, якщо ці
спортсмени відповідають базовим навчальним вимогам. Наприклад, якщо ви - плавець
світового рівня, проте не маєте жодних навчальних досягнень, просто непогані оцінки та
складені випускні екзамени, тоді той факт, що ви - плавець світового рівня та, швидше за
все, братимете участь в Олімпійських іграх достатньо, щоб тренер звернувся до
приймальної комісії та попросив зарахувати вас в межах квоти. Університетські тренери
знають, що школи-пансіони теж відстежують хороших спортсменів. Часто під час
спортивних змагань у Дірфілді до нас приїжджали спортивні скаути або рекрутери,
спостерігали за спортсменами, а потім пропонували їм місця в університетах. З мого
особистого досвіду - в мене був друг у Дірфілді, сам він був з Канади, він був сильним
хокеїстом, зараз він грає у NHL. Тож він один із кращих хокеїстів. Його взяли до Гарварда,
коли він був в 11 класі, тобто він вступив до Гарварда за два роки до того, коли фактично
мав подавати документи, на початку 11 класу, а не наприкінці 12. Спорт надзвичайно
важливий, тож навіть якщо ви не займались спортом раніше, трьох років достатньо, щоб
стати гарним спортсменом під керівництвом тренерів у школі-пансіоні.
Спільнота - ще один важливий аспект та досвід навчання у школі-пансіоні. Чому
це так важливо? У школах-пансіонах поважають різні аспекти освіти, ці школи засновані
на сотнях років традицій та цінностей. Це невеликі навчальні заклади, у такій школі
вчиться десь 600 учнів, іноді навіть менше, ніж в Дірфілді - 300-400 учнів. Стати частиною
цією спільноти та вміти зробити свій внесок дуже важливо. Коли ви вчитесь, ви дізнаєтесь,
що не тільки маєте користуватись всіма ресурсами, які наявні у школі, не тільки маєте
слухати вчителів та виконувати домашні завдання, але й робити свій внесок у спільноту.
Це не означає, що ви маєте повертати щось матеріальне. Ви маєте ділитись своїм
досвідом, розповідати про нього іншим. Наприклад, коли я вчився у Дірфілді, я працював
волонтером у будинку для людей похилого віку двічі на тиждень. Також я займався з
хлопцем, був його репетитором. Це був хлопець з бідної родини, вони мешкали у містечку
неподалік школи-пансіона, окрім того, я займався з дітьми в місцевій початковій школі.
Також можна було обрати суспільно-корисне заняття ще з 20-30 інших варіантів, в яких
брали участь мої однокласники та друзі та, таким чином, давали щось спільноті.
Привносити щось до спільноти дуже важливо.
Лідерство також надзвичайно важливе. Чому? Кожна школа хоче пишатись тим,
що саме в них навчався світовий лідер. Може, через 5 років, 10 років, 15 років, 20 років.
УВсі хочуть казати, що в них вчився президент Обама. Або ув нас вчився керівник
«Goldman Sachs» або інших великих компаній, на кшталт, «Cola». Для того, щоб стати
бізнес-лідером або політичним лідером, ви маєте розвивати лідерські якості, це не
обов'язково природжений талант у багатьох людей. У школі-панісіоні у студмістечку
багато клубів та організацій. Якщо вас цікавить щось, чого ще немає у студмістечку, якась
організація, тоді ви як учень можете проявити ініціативу та заснувати таку організацію. У
кожній організації є своя система підпорядкування та лідерства, своя структура -
президент, віце-президент по зв'язках із учнями, віце-президент по зв'язках із вчителями,
керівник фонду фінансових внесків. Існує кілька газет, а в кожної газети є головний
редактор, провідні журналісти, також є фотографи, відеомонтажери, звукорежисери.
Приміром, ви зацікавлені у літературі, ви хочете стати журналістом. Вам не потрібно
чекати вступу до університету, щоб почати писати у «New York Times», наприклад, коли
вам 15 чи 16 років ви можете прийти працювати у шкільну газету або стати головним
редактором, ви можете писати статті, розробити стратегію, як підвищити популярність
газети серед учнів або зробити її цікавішою. Іншими словами, коли ви молоді, у вас багато
відповідальних задач, у вас є свобода, щоб робити те, що вам подобається.
Серед організацій є, наприклад, шкільна газета, спільнота іноземних учнів, таке
об'єднання всіх іноземних учнів у студмістечку. Учнівський парламент, модель Організації
Об'єднаних Націй, інвестиційний клуб. У інвестиційного клубу була невелика сума грошей -
десь кілька сотень тисяч, і вони могли їх інвестувати. Справжні гроші, які можна вкладати,
зробити собі інвестиційне портфоліо, внески повертались. Поки ви молоді, вчитесь у
школі, варто брати участь в таких організаціях та клубах, а скільки ви там будете робити -
мало чи багато, залежить вже від вас. В університетах все інакше. Студенти змагаються
між собою, прагнуть зосередитись, обрати для себе нішу та в ній працювати. Якщо ви
зацікавлені у фінансах, тоді ви вступаєте до фінансового клубу, ви розвиваєтесь у цій
організації. У школах-пансіонах більше вибору, якщо вам хочеться писати для газети та
бути у фінансовому клубі, ви можете робити і те, і інше, а потім вирішити, що вам
подобається більше.
На фундаментальному рівні освіта в школах-пансіонах значно глибша та охоплює
ширший спектр, ніж просто навчальний процес або спорт чи факультативи. У школах-
пансіонах купа ресурсів, який допомагають вам розвиватись як особистості. А поруч є
люди, які допомагають вам на кожному кроці цього процесу. У навчальному процесі у вас
є радники, які допомагають, коли вам важко або коли потрібно пояснити незрозумілий
матеріал, важкий для сприйняття матеріал. Це вчителі, які перевіряють, як у вас справи
час від часу, як ситуація з навчанням, з чим виникають проблеми, чи вам цікаво, чи всюди
ви встигаєте з навчанням. У вас є однокласники-репетитори, це ваші однокласники, друзі,
їм можна поставити питання, які ви не можете поставити вчителям або які ви соромитесь
поставити вчителям. Якщо ви відстаєте, однокласник-репетитор може вам допомогти,
підтягнути вас, пояснити важкий матеріал. Ви маєте ресурси, які стосуються і вашого
особистого життя. У вас є однокласники-помічники, це такі ж самі учні, ваші друзі,
однокласники, які мешкають в тому ж гуртожитку, на тому ж поверсі, і якщо ви сумуєте за
домом, якщо вам важко, вони зможуть допомогти.
Також у гуртожитку є представник школи, це дорослий, який живе там з родиною,
така людина є на кожному поверсі, це вчитель або тренер, і він так само може допомогти.
Коли настане час вступати до університету за кілька років, у вас буде радник з питань
вступу до університету, який зможе допомогти розібратись. У школі-пансіоні у вас
величезна підтримка щодо навчання та щодо особистого життя, в університеті такого не
буде. Наприклад, у Гарварді у нас був центр психічного здоров'я, але вам потрібно було
записатись наперед, почекати трохи в черзіпотрібно було прийти, зачекати у черзі трохи,
потім поспілкуватись з лікарем або психотерапевтом, але того відчуття підтримки, яке є в
невеличкій спільності однокласників, вже немає. Контакт та підтримка однокласників - це
надзвичайно важливо.