1

1. Опозиція: Це соціально-політичний термін, який означає

групу чи партію, яка виступає проти влади, політичної
партії чи уряду. Опозиція виступає з власними ідеями та
поглядами, часто критикує політику чи рішення влади,
іноді пропонує власні альтернативи. Основні завдання
опозиції - контроль за владою, захист прав та інтересів
громадян, а також сприяння змінам у політичній системі.
2. Соціалізація землі: Це процес перетворення землі для
використання людиною. Соціалізація землі означає зміну
природних умов для задоволення потреб суспільства:
обробка землі для сільського господарства, використання
для промислових чи житлових цілей тощо.
3. Політична ізоляція: Це політична стратегія, коли країна чи
політичний режим приймає заходи для відокремлення
себе від інших країн чи політичних систем. Це може
включати відмову від зовнішніх контактів, введення
санкцій чи ізоляційних заходів для впливу на інші країни.
4. Сепаратні переговори: Це переговори між двома чи

кількома сторонами, які ведуться окремо від інших

учасників. Сепаратні переговори можуть бути використані
для вирішення конфліктів, укладання угод чи досягнення
певних цілей.
5. Договір на основі принципу взаємності: Це угода чи

домовленість між сторонами, яка ґрунтується на

принципі взаємних вигод. Сторони угоди отримують
 певні переваги чи вигоди, проте це базується на взаємних
послугах чи компенсації для всіх учасників.
2
Конституція УНР (Української Народної Республіки) 1918 року
закріплювала принцип «національно-персональної автономії»
як один із принципів організації держави. Цей принцип
передбачав створення умов для самоврядування
національних меншин на певних територіях, де ці національні
меншини мали численність і бажання мати свою автономію.

Суть "національно-персональної автономії" полягала в тому,

що не тільки територіальні громади, але й особистість
(персона) мала право на автономію. Це означало, що
громадяни, належать до певної національності, могли мати
право на утворення власних установ і вирішувати свої питання,
пов'язані з мовою, освітою, культурою, іншими аспектами, без
втручання з боку центральної влади.

Цей принцип створював рамки для захисту прав меншин та

гарантував їм певний ступінь самоврядування в рамках
Української Народної Республіки. Однак, важливо зауважити,
що реалізація цього принципу в той час була важкою через
нестабільність у політичній ситуації та багатофакторність подій
в Україні після Першої світової війни.