ДИДАКТИЧНА ГРА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ

Ковальчук Марія Дмитрівна
Здобувач вищої освіти факультету іноземних мов
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна
Науковий керівник: Ковалюк Мирослава Володимирівна
Кандидат філологічних наук, асистент кафедри англійської мови
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна
Сучасна педагогіка націлює процес навчання іноземної мови у середній
школі на здобуття учнями комунікативної компетентності. Згідно з думкою О.
В. Добротвора, ми вважаємо, що комунікативна компетентність - це внутрішній
потенціал та уміння особистості, що дають можливість створити та активно
підтримувати вербальну та невербальну комунікацію у різних ситуаціях [3].
Головним джерелом формування комунікативної компетентності учнів
середньої школи – це отримання досвіду спілкування. Саме тому на уроках
англійської мови рекомендовано використовувати такі методи навчання, які
будуть спрямовані на процес природнього спілкування та стимулюватимуть
мовленнєву діяльність учнів.
Одним з таких методів навчання англійської мови вважаємо дидактичну
гру. Дидактична гра, на думку О.М. Мицика, уособлює собою поєднання
навчальної та ігрової діяльності [8]. За визначенням В. В. Хименця, дидактична
або педагогічна гра – це гра, створена для навчальних цілей з чіткою
структурою та планом [9]. Це − комплексне явище, що сприяє: навчальним,
виховним, розважальним та комунікативним процесам. Серед основних
елементів структури дидактичної гри О. П. Мила виокремлює задум гри,
правила, ігрові дії, дидактичне завдання або пізнавальний зміст гри та
обладнання [7]. Завдяки вдалому поєднанню всіх структурних елементів,
дидактична гра є доцільним методом вивчення іноземної мови, адже у своїй
основі вона несе комунікативний характер. Згідно з дослідженнями К. Г.
Батраченко, дидактичну гру визначаємо як форму спілкування [1]. Під час
певних видів гри, а саме рольової та драматизації, учні активно висловлюються
іноземною мовою, користуючись вивченими словами та граматичними
структурами, приймають різні соціальні ролі, розвиваючи соціально-культурні
та соціолінгвістичні навички та вміння.
У своїй праці О. Г. Любченко характеризує дидактичну гру як засіб
активізації інтересу, розвитку здібностей та закріплення знань у дітей під час
навчального процесу. Таке визначення вчена пропонує на основі функцій
дидактичної гри [6]: навчальної, активізуючої, формуючої, інтерактивної,
розвиваючої, комунікативної, виховної та розважальної.
В сучасній методичній літературі, подана низка класифікацій дидактичної
гри за різними вченими. Найбільш поширеною класифікацією є класифікація О.
М. Ворожейкіної [2] :
• Сюжетно-рольові ігри - спрямовані на засвоєння норм спілкування
іноземною мовою у різноманітних життєвих ситуаціях. Прикладами такого
виду гри є: «Рольова гра», «Двадцять запитань», «Гра в розмову», «Лотерея».
• Ігри-вправи - учні вчаться долати перешкоди та досягати бажаного
результату. Також спостерігається розвиток дисциплінованості. Приклади:
«Шаради», «Скажи наступне слово», «Гонка слів», «Саймон каже».
• Драматизація - учні отримують можливість набувати різні соціальні ролі.
Чудовим прикладом є «The Green Card Alibi Game», «Ситуація в готелі».
• Конструювання - учні набувають нових навичок та використовують свої
знання на практиці. Вчитель може організувати такі ігри як: «Словник»,
«Винесення речень», «Ланцюгова реакція».
І. М. Куліш виокремлює дидактичні ігри відповідно до мети навчання. У
цьому випадку вони поділяються на [5]: мовні, мовленнєві та комунікативні.
Серед мовних виокремлюємо фонетичні, лексичні та граматичні ігри.
Мовленнєві стимулюють розвиток аудіювання та говоріння. Комунікативні ігри
позитивно впливають на розвиток навичок спілкування. На основі даної
класифікації можна стверджувати, що дидактичні ігри створюють придатні
умови для учнів, що вивчають іноземні мови.
Запорукою дидактичної гри, як плідного прийому формування
комунікативної компетентності учнів є чіткість у плануванні етапів проведення
гри. Як заведено, ефективне вивчення мови відбувається за тематичним
принципом. С. В. Завацька, наголошує, що планування має поєднувати наступні
компоненти [4]: вікові особливості учнів, навчальний досвід, учнівські
інтереси, мовленнєвий матеріал тематичних модулів та сприятливе
комунікативне середовище.
Наведемо приклад дидактичної гри, яка слугує засобом формування саме
комунікативної компетентності. За своїми особливостями «Гра в розмову» − це
сюжетно-рольова гра, яка є дуже гнучкою у використанні, адже її можна по-
різному підлаштовувати у навчальний процес відповідно до тематики уроку.
Гра націлена на тренування навичок говоріння, а також на розвиток
словникового запасу учнів. Крім того, учні використовують той лексичний
матеріал, який буде відповідати певній ситуації. Етапи гри є наступними:
1. Задум гри. Відповідно до теми уроку учитель заздалегідь відбирає
матеріал, який буде використано у ігровій діяльності. Джерелом матеріалів
можуть слугувати підручники, журнали, додаткові джерела або власні
навчальні матеріали. Головна умова при виборі матеріалу – його відповідність з
навчальним планом та учнівськими інтересами. Далі слідує підбір лексичних
одиниць, які будуть задіяні у процесі спілкування. Це може бути раніше
вивчена лексика або нововведена. Перед початком самої ігрової діяльності,
вчитель чітко дає зрозуміти учням, які саме мовні одиниці вони мають
використовувати під час гри. Учитель також створює ситуацію, для якої
обраний лексичний матеріал буде найбільш характерним.
2. Ігрова діяльність. Учитель пояснює правила та завдання гри. Учні
працюють в парах, кожна з яких отримує певну життєву ситуацію. Дидактичне
завдання учнів – розіграти цю ситуацію у формі діалогу, тобто кожна пара
складає свій діалог. Крім того, учні дотримуються правил гри – обмеження в
часі та обов’язкове використання заданих лексичних одиниць та невербальних
засобів спілкування. Отже, учні виконують дидактичне завдання завдяки
ігровим діям відповідно до правил гри. Вони тренують свої навички говоріння
та розвивають свою комунікативну компетентність, створюючи вербальну та
невербальну комунікацію у конкретній життєвій ситуації.
 3. Результатом гри є практика використання іноземної мови в
конкретній життєвій ситуації. Учні засвоюють та використовують на практиці
відповідний лексичний матеріал та діють згідно з ситуацією. Вони отримують
оцінки та відгуки вчителя. Вчитель також отримує зворотні відгуки учнів – їхнє
враження від проведеної гри.
«Гра в розмову» виконує низку функцій. Учні розвивають свої навчальні
уміння та особистісні якості – хорошу пам’ять, увагу, кмітливість, інтерес до
навчання (навчальна функція). Завдяки ігровому завзяттю загострюється
розумова діяльність у чому і проявляється активізуюча функція. Під час гри,
діти формують конкретні, заплановані вчителем вміння та навички (формуюча
функція). Більш того, учні засвоюють певну соціальну роль, що підкреслює
наявність виховної функції.
Отже, комунікативна компетентність − це такий рівень сформованості
особистості, який дозволяє успішно здійснювати комунікацію незалежно від
контексту соціальної взаємодії. Для розвитку комунікативної компетентності
досить ефективним засобом її формування ми вважаємо саме дидактичну гру:
навчальна діяльність з чіткою метою (дидактичне завдання) та обов’язковим
результатом. Ми дотримуємося класифікації О. М. Ворожейкіної [2], яка
поділяє дидактичні ігри на: сюжетно-рольові, ігри-вправи, драматизація та
конструювання. Серед дидактичних ігор, які ефективно впливають на
формування комунікативної компетентності вважаємо наступні: «Гра в
розмову», «Ланцюгова реакція», «Двадцять запитань» та «The Green Card Alibi
Game».
 Список використаних джерел
1. Батраченко, К. Г. Розвивальні ігри та інтерактивні вправи на уроках
англійської мови. Англ. мова в сер. шк. : [наук.-метод. журн.]. 2015. № 10. С. 5-
11.
2. Ворожейкіна О.М. 100 цікавих ідей для проведення уроку. Харків:
Основа. 2011. С.14-19.
3. Добротвор О. В. Комунікативна компетентність як предмет наукового
дослідження. Педагогічний процес: теорія і практика. 2014. №3. С. 56-62.
4. Завацька, С. В. Використання навчальних ігор для підвищення
ефективності вивчення іноземної мови. 2015. №7. С.21- 24.
5. Куліш І.М. Проблема гри та ігрової діяльності у педагогічній теорії та
практиці. Наук.-метод. центр вищої освіти, Наук.-метод. центр середньої
освіти. 2001. №23. С.55.
6. Любченко О.Г. Дидактичні ігри в навчально-виховному процесі.
Методичний порадник. 2015. № 8. С. 14–17.
7. Мила О.П. Дидактичні ігри як засіб розвитку пізнавальної активності
учнів на уроках англійської мови. Навч.-метод. посіб. з англійської мови. 2013.
С. 46.
8. Мицик О. М. Гра як метод навчання іншомовного спілкування учнів
середньої школи. 2013. С. 40-49.
9. Химинець В. В. Інноваційна освітня діяльність. Тернопіль. Мандрівець.
2009. С.23.