ПОНЯТТЯ МАСОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ЇЇ ПРЕДСТАВНИКИ

Масова культура (або «низька», «спекулятивна», ширвжиткова культура)

це сукупність найбільш маркетингово успішних жанрів з усталеними тропами,
персонажами, стилістичними та сюжетними елементами, яка створюється
виключно для того, щоб задовольняти посередні очікування посереднього
читача. Завдяки ходульності та наявності переліку конкретних методів
створення, вона виготовляється «конвейерними темпами». Серед центральних
жанрів масової літератури – любовний роман, детектив, трилер, фентезі,
містика. Всі вони, з одного боку, відповідають заданим очікуванням читача, з
іншого – все спрямовані на спекуляцію емоціями, містять «гостросюжетність»,
«драматичність», гумор або саспенс, який впливає на чуттєвий світ читача.
Ті ж самі жанри стосуються і телевізійної, і кінопродукції, однак
найбільшу значущість має саме в області літератури. В телевізійній продукції
«масовість» завжди була апріорною, оскільки створення та трансляція
телепрограм було зумовлене тим, щоб їх побачило якомога більше глядачів
(оскільки така теле- та кінопродукція була просто механізмом доставки
реклами або новин зі спекулятивним політичним змістом якомога більшій
кількості електорату або покупців). В літературі її «масовість» означала кризу,
оскільки чисто мистецький продукт перетворився на механічні лекала
виготовлення одноманітних штампів.
В масовій літературі стирається питання «унікальності» тексту та
філігранної відповідності певному жанру і, як наслідок, очікуванням читача, а
ексклюзивність авторської думки менш важлива, аніж загравання з дискурсом,
або ж його повна експлуатація. Масовий автор визначається не стільки
стилістичними або інтелектуальними досягненнями своїх текстів, але хистом до
еквілібристичності, вміння кітчево обігравати існуючі дискурси; масові автори
використовують впізнання «відомих штампів, тропів, жанрів» для того, аби
текст відповідав настроям багатоаспектної авдиторії.
Наприклад, яскравим представником масової літератури є А. Кокотюха.
Суміш жанрів дозволяє йому одним текстом привабити як любителя детективів,
так і горору; зацікавить і жіночу авдиторію (задля якої введені образи «сильної
жінки», «діви у біді», історії тяжкої жіночої долі та «вседолаючого» і водночас
неможливого кохання); при тому текст не буде занадто оригінальним для
любителя поліцейських драм. Багатолика цільова авдиторія купляє роман та
бажає плинути у настроях і атмосфері, яку вона заздалегідь передбачає,
спираючись на прочитане раніше. Уявлячи ж цю багатоголову гідру, чиї
уявлення і «літературна картина світу» така ж різноманітна і палімпсестна, як і
сама культура, масовий автор вимушений створювати щось водночас загальне і
міксоване.
Специфікою масової літератури можна назвати опір тексту на
кінематографію та телепродукцію взагалі. Акцент на діях, на швидкій драмі,
можливість умовно розділити книгу на конкретні «сцени», або «серії»,
відсутність складних рефлексій чи загальної ідеї, звичайно, може бути ознаками
і того, що автори, пишучи масовий твір, створюють одразу «серію книг» і
«майбутній сценарій». З нашої точки зору, ми спостерігаємо певний пріоритет
«технічного продукту» (теленовели, яку легше і швидше сприйняти; вимоги
видавництв щодо регулярного книжкового «швидкофуду») над творчістю, над
креативністю як такою.
Серед відомих представників масової культури в Україні: А. Кокотюха,
О. Декань, І. Карпа, І. Роздобудько.
Висновки: масова культура як явище являється результатом культури
споживацтва, коли замість «одному в своєму роді» витвору з’явилися
«конвейери» та «симулякри» (копії копій). На прикладі масової літератури
можна побачити процес, коли одночасно зі «споживацьким бумом» з’являється
«читацький бум», а книга розглядається з точку зору маркетингу та
задоволення запиту покупця, в той час як суттєво знижуються її іманентні
якості.