МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ

Львіський національний університет імені Івана Франка

Дослідницький проект

По твору “Намисто”

Гі де Мопассана

Студентки: Косянчук Анастасії

Олександрівни
ІНП-16
Спеціальності: 035.041 – Германські
мови та літератури (переклад
включно) перша – англійська:
переклад ( англійська та друга
іноземні мови)

2023 рік
 Особливості французького реалізму
 Зосередження на невідповідності буржуазного устрою нормам людяності;
 Зображення розмаїття соціальних типів;
 Розвиток жанру роману-епопеї;
 Інтерес до класової боротьби, соціальних проблем;
 Увага до складного внутрішнього світу людини, характерний глибокий
психологізм у змалюванні особистості в усій свої багатогранності;
 Відтворення дійсності у типових узагальнених обставинах, образах та
ситуаціях;
 Перенесення акцентів із зображення незвичайного на повсякденне життя;
 Зображення вливу соціально-історичних обставин на формування
духовного світу (характеру) особистості;
 На перший план вийшли прозові жанри, чільне місце посідав роман.
Жанр
“Намисто” – новела французького письменника Гі де Мопассана, видана в 1884
році. Сюжет твору розповідає історію марнославної жінки, яка через потяг до
розкошів опинилась у злиднях.
Нове́ла — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву
подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією,
обмежений у просторі і часі. У творі цього французького автора сюжет
захоплює увагу читача та вражає неочікуваною кінцівкою, яка стала
хрестоматійним прикладом використання такого прийому в оповіданнях. Окрім
цього, новела спирається на рідку, неординарну подію. Художність, характерна
для розповіді, в новелі досягається за рахунок небанальності та напруженість
сюжету. Сюжет даного твору розповідає незвичайну історію марнославної
жінки, яка через потяг до розкошів опинилась у злиднях.
Характер розповіді
У новелі «Намисто» розповідь ведеться від третьої особи всезнаючим
оповідачем. Стиль в основному реалістичний, з оповідним голосом Мопассана,
який розповідає основні деталі історії в чіткій, стислій прозі. Читач не отримує
– як це було б у творах пізніших письменників-модерністів – детального
розуміння думок і почуттів персонажів, хоча йому іноді надаються подробиці
про почуття Матильди до її ситуації.
Смисловий план
У смисловому плані «Намисто» розпадається (і графічно поділяється самим
автором) на три частини: у першій, найбільшій, малюється спокійна і
забезпечене життя пані Луазель як дружини дрібного чиновника; у другій,
середньої за обсягом, дається сцена балу і наступні за ним халепи головних
героїв; в третьому, найменшій, описуються важкі робочі будні пані Луазель,
вимушеної тягнути жалюгідне життя простолюдинки.
Адаптації твору
Гі де Мопассан вперше опублікував цю новелу в газеті «Le Gaulois» 17
лютого 1884 року. Простота і позірна легкість Мопассанової мови — це
справжня пастка для деяких перекладачів, багатьох літераторів, що намагалися
перекладати або наслідувати письменника. Українською цю новелу переклав
Борис Козловський. В українському перекладі твір побачив світ у видавництві
«Дніпро» двічі: у восьмитомному зібранні творів Гі де Мопассана (1969—1972)
і двотомному виданні вибраних творів письменника (1990).
Драматичний сюжет новели неодноразово ставав основою для численних
екранізацій. Серед кінофільмів, знятих за її мотивами такі:
1909 — «Намисто» (The Necklace), американский фільм Девида Ворка
Гриффіта;
1949 — «Перлинове намисто» (The Diamond Necklace), американський фільм;
1952 — «Намисто» (La Parure), французький фільм;
1967 — «Намисто» (Smycket), шведський фільм та інші.

Що мене найбільше вразило у новелі

Перш за все, це майстерність Мопассана у психологічному реалізмі-

виявлення автором обумовленості лексичного (емоційного) зображення
персонажів їхньою природою та умовами існування, наділення «характером»
всіх персонажів, за допомогою використання певних лексичних засобів,
здатність зробити їх художньо цікавими й рельєфними.
Мене також вразило те, яку ж важливу роль у структурі новели
Мопассана відіграє художня деталь. Вона стала центром, наскрізним символом,
довкола якого розгортаються всі події, як от намисто, в однойменній новелі
Мопассана. Натуралістично-гіперболізована деталь підкреслює внутрішній стан
героїв, допомагає розкрити їх внутрішню суть.
Ця новела входить до найліпшого творчого спадку Гі де Мопассана. Твір
вирізняється філософською глибиною. Автор показує як створюються умови
для майбутньої драми. Спочатку він малює картину класової нерівності, яка у
XIX сторіччі особливо поглибилась у Франції. Тепер пристойній людині
середнього достатку вже не доступні світські розваги, для цього треба мати
вбрання, прикраси, певний стиль життя. Надалі описує, як цей ґрунт сприяє
розвиткові особистих якостей Матільди Луазель. Також ”Намисту”
характерний глибокий психологізм у змалюванні особистості в усій свої
багатогранності. Художній образ пані Луазель психологічно вивірений і
мінливий: ніжна, тендітна, тонко відчуває красу і багатство, жорстоко страждає
поза того кола речей і людей, до яких лежить її душа, дівчина з часом під
тиском обставин перетворюється на сильну, загартовану роботою і природним
життям особистість.
Врешті-решт, мене безумовно вразив урок, якому навчає читача історія
Матильди. Сучасне споживацтво — це шахрайство, коли кожен, хто може
дозволити собі дешеву імітацію намиста, може видати себе за представника
вищих класів. Здається, Мопассан припускає, що «кращі речі» в житті, які
спокушають нас, часто є порожніми й нікчемними в своїй основі.
Отже, «Намисто» Мопассана містить тверду мораль. Твір показує, що
цінувати реальність, у якій ви живете надзвичайно важливо, саме це рятує нас від
жадібності та заздрості. Життя не залежить від соціального статусу чи того,
наскільки ти багатий. Справа в тому, яка ти людина.
 Використані літературні джерела:

1. Іноземна філологія. – Львів, 1971. – Вип. 23. – С. 93-102.

2. Вікіпедія
3. Микола Ткачук, проф. (Тернопіль). Новелістичний дискурс Гі де Мопассана
4. Яцків Н.Я. СТРУКТУРНО-СТИЛЬОВІ ДОМІНАНТИ НОВЕЛІСТИКИ ГІ ДЕ
МОПАССАНА