Прокіна Ілона – студентка групи ФПА-18-1

Ємець Олександр - кандидат філологічних наук, доцент

Хмельницький

КОМПОЗИЦІЙНІ ТА СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

ОПОВІДАНЬ FLASH FICTION

Коротке оповідання - один з головних жанрів американської

літератури. У ХХ столітті цей жанр розвивали такі видатні письменники,
як Е.Хемінгуей, У.Сароян, Д.Чівер, чия творчість має значний вплив на
сучасну літературу. Одним з різновидів цього жанру є оповідання flash fiction
("миттєва проза"). Це твори обсягом 2-3 сторінки, де переважає авторський
наратив і досить мало подій. У 1992 році вийшов друком перший збірник
"Flash Fiction", у 2006 році - другий збірник  - "Flash Fiction Forward", що
містить 80 творів, а у 2015 році - видано третю збірку "Flash Fiction
International", куди включено оповідання не лише американських, але й
канадських, новозеландських та британських письменників.
Серед авторів такі відомі імена, як Д.Апдайк, Д.Ші, Р.Карлсон та інші.
Саме оповідання збірки 2015 року і є матеріалом нашого дослідження.
Метою нашої роботи є визначення особливостей композиції та
стилістичних засобів у 15 творах flash fiction, написаних у 2000- 2010 роках. 
Актуальність дослідження зумовлена популярністю творів цього
жанру та відсутністю детальних розвідок стилістичних аспектів композиції
цих оповідань.
 Оскільки оповідання відзначаються стислістю, то певні частини
композиції відсутні або імпліцитні. У більшості оповідань пряма експозиція -
зокрема у творах Б.Роджерса, Д.Макгрегора, Ф.Макміллан, Р.Лопеза.
Кінцівки оповідань, тобто їх сильні позиції, переважно відкриті, і читач може
сам домислити подальші події. У творах відсутня експліцитно виражена
кульмінація, в основному описується певний епізод життя [3, c. 55].
 У побудові оповідань переважно простежуються такі закономірності -
єдність часу, дії, події, місця, персонажа. Зупинимося на них докладніше [1,
c. 255].
1. Єдність часу. Час охоплення дії в оповіданні має чіткі межі, від
години до декількох годин, діб, днів, іноді більш тривалого періоду. 
Розповіді, сюжет яких охоплює все життя персонажа, зустрічаються досить
таки рідко. Ще рідше з'являються оповідання, в яких дія триває
століттями. Так, в оповіданнях «Everyone Out of the Pool» Роберта Лопеза,
«An Ugly Man» Марсели Фуентез час дії охоплює період від однієї години до
декількох.
2. Єдність місця. Дія оповідання відбувається в одному місці або в
строго обмеженій кількості місць. У двох-трьох, більше - вже навряд чи
(вони можуть лише згадуватися автором). Наприклад, в «An Ugly Man»
Марсели Фуентес героїня знаходиться в кафе, в «Everyone Out of the Pool» -
це музей, в оповіданні «The Nihilist» Рона Карлсона головний герой
знаходиться у літаку [4, c. 160].
Говорячи про єдність часу та місця, ми не можемо не згадати термін
«хронотоп», який у літературознавчу науку було введено Михайлом
Бахтіним. Хронотоп, за Михайлом Бахтіним, позначає взаємозв’язок часових
та просторових координат художнього тексту: “Приметы времени
раскрываются в пространстве, и пространство осмысливается и измеряется
временем. Этим пересечением рядов и слиянием примет характеризуется
художественный хронотоп”. У художньому хронотопі науковець виділяє
важливішу та найбільш значущу його частину – художній час, що
позначилося й на визначенні терміна (хронотоп з грецької означає
“часопростір”) [2, c. 289].
3. Єдність дії. Воно обумовлено і тісно пов'язане з єдністю часу. Навіть
якщо розповідь охоплює значний період, все одно він присвячений розвитку
якогось одного виду діяльності, точніше сказати, одного
конфлікту. Оповідання «Reunion» - зустріч колишніх чоловіка та дружини;
розповідь «The Nihilist» Рона Карлсона присвячений опису почуттів,
внутрішнього конфлікту головного персонажа, викликаного згадкою про
свою дружину.
4. Єдність події. Як писав Борис Томашевський, «новела зазвичай
володіє простою фабулою з однією фабулярною ниткою, з коротким
ланцюгом змінюваних ситуацій або, вірніше, з однією центральною зміною
ситуацій». Обов'язкова наявність в оповіданні не менше двох подій - вихідної
події і розв'язки, органічно пов'язаних між собою. Інакше кажучи, розповідь
або обмежується описом єдиної події, або одна чи кілька подій стають в
ньому головними, кульмінаційними, змістоутворюючими. У «The Nihilіst»
Рона Карлсона головний герой летить у літаку і в той час згадує про свою
дружину, про його почуття до неї. «That Color» Джона Макгрерога -
розповідь автора від першої особи про красу осінніх дерев, про зміну кольору
їх листя, про «той самий колір».
5. Єдність персонажа. У просторі оповідання, як правило, існує один
головний герой. Іноді їх буває два. І дуже рідко - кілька. Тобто другорядних
персонажів, в принципі, може бути досить багато, але вони - сугубо
функціональні. Завдання другорядних персонажів в оповіданні - створювати
фон, допомагати або заважати головному герою.  Наприклад, в «Everyone Out
of the Pool» Робарта Лопеза – головними героями є сам автор та жінка, яку
він зустрів у Нью-Йорку, але запевняє, що відчуває ніби знає її вже давно.
Протягом усього твору їх оточують безліч різних людей, оскільки вони
знаходяться в музеї, вони чують їхні голоси [4, c. 163].
 Список використаної літератури

1. Арнольд И. В. Стилистика. Современный английский язык. Флинта :

Наука, 2010. 384 с.
2. Бахтин М. М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по
исторической поэтике / М. М. Бахтин // Вопросы литературы и эстетики. – М.
: Худож. лит., 1975. – С. 234–407.
3. Ємець О. В. Прагматичні та стилістичні аспекти перекладу оповідань
жанру flash fiction / О.В. Ємець // Актуальні проблеми філології та
перекладознавства : зб. наук. пр. – Хмельницький : ХНУ, 2016. – Вип. 11. – с.
54-57.
4. Лотман Ю. М. Структура художественного текста / Ю. М. Лотман //
Об искусстве. – СПб. : “Искусство – СПБ”, 1998. – С. 14–285.
5. Flash Fiction International: very short stories from around the world. -
New York – London: W.W.Norton, 2015, p. 280.