Тема 5. Інституціональна система Європейського Союзу ( 2години).

1. Поняття „інститут”, „орган”, «установа» у праві Європейського Союзу.

Термін “інститут” в європейському праві відноситься до установ Союзу, які наділені

повноваженнями приймати юридично обов'язкові рішення. В інших випадках
використовується поняття “орган”. Такий поділ було закладено у договорі –
Європейського об’єднання з вугілля та сталі (Париж, 1951 р., учасники договору –
Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Голландія, Люксембург), яким започатковано
процес правового регулювання інтеграції в Європі.
У праві Європейського Союзу (ЄС) існує ряд термінів, що описують різні типи установ, що
здійснюють певні функції в рамках ЄС. Ці терміни включають "інститут", "орган" та
"установу". В цьому рефераті буде проаналізовано поняття цих термінів у праві ЄС.

Інститут в ЄС - це термін, що використовується для опису певних організацій, що мають

особливий статус та функції у ЄС. Інститути ЄС включають Європейський Парламент,
Європейську Комісію та Раду ЄС. Ці органи здійснюють законодавчу, виконавчу та
нормативну діяльність відповідно.
Поняття "інститут Європейського Союзу" можна визначити як складене і в той же
час щодо відокремлений підрозділ апарату ЄС, яке бере участь в здійсненні його завдань і
функцій, діє від його імені і за його дорученням, має відповідну компетенцію і структуру,
наділене встановленим установчими договорами та законодавством Союзу обсягом владних
повноважень, застосовує властиві йому форми і методи діяльності.
У діяльності кожного з інститутів Союзу проявляються його специфічні функції. Так,
Рада, Європейська Рада та Європейський парламент - представницькі органи, в функціях
яких переважають правотворческие початку. Комісія наділена насамперед виконавчими
функціями, хоча має великий вплив на законодавчий процес, оскільки є єдиним органом, що
володіє правом правотворчої ініціативи і може видавати акти в рамках делегованого
законодавства (з 2009 р з'явився новий суб'єкт законодавчої ініціативи - народна ініціатива (1
млн громадян Союзу )). Суд виконує завдання розгляду і вирішення спорів, але при цьому
вносить великий вклад в розвиток реально функціонуючої нормативної бази. Рахункова
палата - це контрольна влада ЄС, що забезпечує перевірку всіх фінансових аспектів
діяльності інститутів Союзу та інших органів. Європейський центральний банк - очолює
Європейську систему центральних банків.

Орган в ЄС - це термін, що використовується для опису будь-якого іншого органу, що

здійснює функції в рамках ЄС, за винятком інститутів. Органи ЄС включають Європейський
Суд, Європейський Союз Станів, Європейський Банк Інвестицій, Європейський Економічний
та Соціальний Комітет та Європейський Співвітчизницький Офіс.

Установа в ЄС - це термін, що використовується для опису певних агентств, що здійснюють

певні функції в рамках ЄС. Установи ЄС включають Європейську Агенцію з Безпеки
Польотів, Європейську Агенцію з Харчової Безпеки, Європейську Агенцію з Лікарських
Засобів та Європейську Агенцію з Охорони Навколишнього С...ереження.
Всі інститути, органи та установи ЄС мають певні функції та повноваження, які були
встановлені у законах та договорах ЄС. Ці функції включають законодавчі, виконавчі та
нормативні дії.
Європейський Парламент (EP) - це законодавчий орган ЄС, що складається з 705 депутатів.
Його функції включають прийняття законів, розгляд бюджету ЄС та надання дозволів на
укладання міжнародних договорів. Європейська Комісія (EC) - це виконавчий орган ЄС, який
складається з 27 членів-комісарів. Вона здійснює розробку та пропонування законодавчих
актів, забезпечує виконання законів та приймає рішення з питань виконавчої влади.
Рада ЄС - це головний законодавчий орган ЄС, що складається з представників урядів кожної
країни-члена. Вона забезпечує ухвалення законів та координує політику ЄС з питань
зовнішніх відносин, економіки, правосуддя та внутрішніх справ.
Європейський Суд (ECJ) - це найвищий судовий орган ЄС, який забезпечує тлумачення
законів ЄС та розглядає питання, що стосуються порушення прав ЄС. Європейський Союз
Станів (EUS) - це орган, що забезпечує координацію національних політик країн-членів ЄС з
питань зовнішньої та безпекової політики.
фінансові проекти та ініціативи в рамках ЄС з метою розвитку економіки та інфраструктури
країн-членів.
Органи ЄС не обмежуються лише законодавчою та виконавчою владою, а також здійснюють
нормативну діяльність. Наприклад, Європейська Агенція зі стандартизації (CEN) забезпечує
створення стандартів для товарів та послуг у ЄС, Європейське Агентство з охорони
навколишнього середовища (EEA) відповідає за забезпечення сталих та ефективних заходів
щодо охорони навколишнього середовища, а Європейське Агентство з лікарських засобів
(EMA) відповідає за надання рекомендацій щодо безпеки та ефективності лікарських засобів
в рамках ЄС.
Крім того, ЄС має свої власні органи безпеки, такі як Європейський центр контролю та
запобігання захворюванням (ECDC), Європейська агенція з управління зовнішніми
кордонами (FRONTEX) та Європейська агенція з морської безпеки (EMSA), які забезпечують
контроль та захист від потенційних загроз здоров'ю, безпеці та безпеки морського
транспорту.

2. Система інститутів Європейського Союзу. Принцип єдності інституційного

механізму Союзу.
\Досягнення завдань і цілей ЄС покладено на його інститути - керівні установи ЄС.
Інститути ЄС не мають аналогів ні на національному, ні на міжнародному рівнях.
Основні інститути ЄС: Європейський Парламент, Європейська Рада, Рада ЄС,
Європейська Комісія, Суд Правосуддя ЄС (СПЄС), Європейський Центральний Банк
(ЄЦБ) і Рахункова Палата. Кожен з інститутів діє виключно в межах своїх
 повноважень, передбачених установчими договорами ЄС. Головним джерелом
закріплення правового положення інститутів є розділ III Договору про ЄС та частина 6
Договору про діяльність ЄС. Крім того, кожен інститут має власні правила, процедури
(внутрішні регламенти). Розподіл влади між зазначеними інститутами не відповідає
традиційним уявленням про поділ влади на 3 гілки - не можна сказати про виключно
виконавчі або законодавчі повноваження будь-якого з інститутів. Баланс влади
відбувається дещо інакше і відповідає складній юридичній природі ЄС. Інститути
розрізняють не за колом повноважень (адже майже всі вони певною мірою беруть
участь у законодавчому процесі або мають визначені виконавчі функції), а відповідно
до того, чиї інтереси вони представляють. Так, Європейський Парламент представляє,
в першу чергу, інтереси народу Об’єднаної Європи, Рада ЄС та Європейська Рада
виражають волю держав-членів, Європейська Комісія обстоює інтереси самого ЄС.

Важливим принципом побудови інституційної системи Євросоюзу є

її цілісність та єдність, тобто інститути ЄС визнаються керівними
органами Європейського Союзу, що наділені владними повноваженнями.
Кожна система органів повинна дотримуватись певних меж, які можна
визначити як рамки діючого для неї власного правового порядку. В свою чергу,
такими рамками організаційної структури Європейських Співтовариств можна
визначити:
 дотримання кількості органів, передбаченої установчими договорами;
 здійснення завдань і цілей виключно органами, передбаченими ними;
 виконання органами тільки передбачених договорами повноважень.
У рамках Євросоюзу та Співтовариств ці межі встановлюються принципом
інституційної рівноваги, своєрідним замінником системи стримувань і
противаг, знаної із національного права як принцип поділу державної влади на
законодавчу, виконавчу та судову.
Головним завданням принципу інституційної рівноваги на рівні
Європейських Співтовариств є відображення, хоча б і в обмеженому обсязі,
демократичних принципів функціонування суспільств у країнах Західної
Європи, згідно з якими народи мають право на активну участь у здійсненні
публічної влади через своїх представників і, зокрема, у обраних прямо і
безпосередньо представницьких органах.
Нормативним проявом принципу інституційної рівноваги є закріплені в
установчих договорах положення про так званий вертикальний та
горизонтальний поділ компетенції в ЄС.
Під вертикальним поділом компетенції розуміють розмежування
повноважень між державами-учасницями і Європейськими Співтовариствами
(ст. 5 Договору про ЄС).
Закріплені в установчих договорах повноваження органів ЄС і форми та
методи співпраці між ними становлять принцип горизонтального поділу
компетенції (ст. 7 Договору про ЄС, ст. 5 Договору про Євросоюз).
Складовими елементами поняття органу міжнародної організації
визначають: утворення на основі установчих договорів, наявність компетенції,
повноважень та функцій, наявність внутрішньої структури, порядку прийняття
рішень, закріплений в установчих актах правовий статус та його роль як
складової частини міжнародної організації.
Спираючись на наведене вище, загальними критеріями визначення статусу
органа в інституційному механізмі ЄС є:
 правові підстави для створення;
 участь його у процесі управління та прийняття рішень та у реалізації завдань
Європейського Співтовариства та Євросоюзу;
 самостійність його та незалежність серед інших органів, закріплену
установчими договорами.
Застосувавши вищезазначені критерії, пропонується наступна дефініція
інституту в системі інституційного механізму Європейського
Співтовариства: «інститут Європейського Співтовариства — це створена
статутними договорами самостійна установа з власною компетенцію, яка
бере активну участь у здійсненні завдань, виконує суттєві функції
керівництва, управління та прийняття рішень у рамках Європейського
Співтовариства».
 Таким чином, інституційний механізм ЄС діє як єдина інституційна
структура, має забезпечувати узгодженість та безперервність діяльності,
здійснюваної з метою досягнення його цілей, при дотриманні відповідного рівня
інтеграції в Співтоваристві.
Отже, як певний підсумок даної проблематики, слід резюмувати те, що
головними ознаками інституту ЄС можна визначити:
 формальне його заснування на основі установчих договорів;
 закріплену в договорах самостійність;
 здійснення діяльності на основі горизонтального поділу компетенції;
 участь у процесах управління і прийнятті рішень.
Дякую за увагу (короткий підсумок даного питання). Які у Вас є запитання
(відповідь викладача на висловлені запитання).
Наступне питання лекційного заняття.

3. Місце Ради ЄС в системі органів Європейського Союзу. Склад і порядок

формування. Внутрішня організація. Посада голови Ради ЄС і порядок її
заміщення.
Досягнення мети ЄС потребує створення внутрішнього ринку, економічного та
валютного союзу, а також запровадження спільної економічної політики держав-
членів. Якщо перше досягається в рамках 34 §3.3. Рада ЄС діяльності інститутів ЄС,
то друге потребує тісної кооперації самих держав-членів. Рада ЄС (англ. Council o f the
EU) (колишня назва - Рада Міністрів) є інститутом, який представляє інтереси держав-
членів ЄС через свій склад. Разом з Європейським Парламентом Рада ЄС бере участь
у законотворчому та бюджетному процесах. Крім того, Рада ЄС приймає більшість
рішень з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки, а також щодо
координації економічної політики ЄС.
Склад. Рада ЄС складається з представників від кожної державичлена, які
представляють свою державу на рівні міністерств та мають повноваження діяти від
імені свого уряду. Як правило, цими представниками є міністри закордонних справ,
але ними також можуть бути й інші міністри залежно від питання, яке обговорюється.
Таким чином, делегати обстоюють як інтереси своєї держави, так і ЄС в цілому.
Головування в Раді ЄС по черзі здійснюють представники трьох державчленів на 18-
 місячний строк у порядку, який визначається Європейською Радою (ст. 236 Договору
про діяльність ЄС). Рада засідає за скликанням Президента за його ініціативи, на
запит її члена або члена Комісії. Засідання Ради ЄС проводяться закрито, якщо вона
одностайно не прийме рішення про відкрите засідання.
Постійним місцем засідань Ради є – Брюссель (Бельгія). У квітні, червні та жовтні засідання
відбуваються в Люксембурзі. Засідання Ради мають закритий характер, але кожні шість
місяців проводяться публічні засідання, або дебати які можуть транслюватись по ЗМІ.
Як інститут Євросоюзу, що діє на основі європейського права, Рада складається з
міністрів держав-учасниць і зазвичай її називають Радою міністрів.
Поряд з Європарламентом, Рада наділена законодавчою та бюджетною владою.
Рада Євросоюзу немає постійного складу. В залежності від характеру поставлених проблем,
вона скликається у складі міністрів відповідальних за певну сферу, оскільки фактично існує
16 спеціалізованих Рад. Зокрема, рада з загальних питань, сільського господарства, економіки
й фінансів, соціальної й трудової політики тощо.
До складу кожної спеціалізованої ради входять відповідні профільні міністри, і вона має
власний розклад нарад.
Окремі ради проводять щомісячні наради, як, наприклад, спеціалізовані ради із загальних
питань, зовнішньої політики та сільського господарства тощо.
Інші ради збираються на зустрічі три чи чотири рази на рік, зокрема такі, як ради з економіки
й фінансів, соціальної політики, з питань транспорту та з питань бюджету.
Решта рад збираються на спільні наради в робочому порядку. Це стосується рад із
промисловості, енергетики, регіонального розвитку та рибальства.
В окремих випадках дві або три ради проводять спільні наради. Хоча пропозиції Комісії
обговорюють у перебігу спеціалізованих рад, погоджені всіма державами-учасницями
рішення можуть ухвалювати без обговорення («пункт А» порядку денного) в рамках будь-
якої спеціалізованої ради. Це зазвичай застосовується в раді із загальних питань, що до неї
входять міністри закордонних справ держав-учасниць. Останні є головними представниками
держав-учасниць у Раді.
Головування в Раді змінюється щопівроку у алфавітному порядку (держав-учасниць) у січні
та в липні кожного року. Перевагою ротаційного принципу головування є надання
можливості кожній країні якнайефективніше реалізовувати спільні політики на основі
пропозицій Комісії, у такий спосіб стимулюючи конкуренцію серед держав-учасниць у
досягненні цілей європейської інтеграції.
До обов’язків Голови (Президента), на вимогу одного з її членів або членів Комісії, належить
скликання засідань ради та головування на них. Голова (Президент) затверджує порядок
денний на шестимісячний термін свого головування.
В організації діяльності Ради особливу роль виконує її Секретаріат, що виконує
допоміжну функцію. Очолюється Генеральним секретарем який має заступника. Їх
призначення відбувається за одностайним рішенням Ради. Генеральний секретар
є відповідальним за діяльність Секретаріату та є його адміністративним головою.
Для успішного виконання завдань Ради, в рамках Секретаріату функціонують юридична
служба та 10 (десять) Генеральних Директоратів – відповідальних за відповідну
галузь функціонування Ради (управління, інфраструктура, ведення документації,
сільське господарство, внутрішній ринок, митний союз, промислова
політика, телекомунікації, політика безпеки, монетарні та фінансові питання тощо).
Юридична служба має п’ять відділів (груп).
Перший відділ є відповідальним за юридичну підтримку діяльності Ради в галузі
внутрішнього ринку, промисловості, телекомунікацій, туризму, енергетики, цивільного
захисту, досліджень, транс’європейських зв’язків, транспорту, соціальних
відносин, культури, проблем молоді, регіональної політики, здоров’я,
навколишнього середовища, вироблення єдиних стандартів щодо якості продовольчих
продуктів та захисту прав споживачів.
Другий відділ опікується питаннями сільського господарства, рибного промислу, економічної
та монетарної політики, вільного руху капіталу.
Третій відділ охоплює сферу зовнішніх відносин, а також усі питання, що стосуються
міжнародних угод та відносин із міжнародними організаціями.
Четвертий відділ опікується проблемами взаємозв’язків між внутрішніми інститутами
Євросоюзу, питаннями в бюджетній сфері та управлінні персоналом.
Діяльність П’ятого відділу присвячена виключно питанням юстиції та внутрішнім справам.
До обов’язків юридичної служби належить представництво інтересів Ради у судових
засіданнях, надання юридичних консультацій, а також аналіз нормативних актів Ради щодо їх
форми, змісту та юридичні дії.
Важливу роль у підготуванні обговорень Ради відіграє Комітет постійних
представників (скорочено Coreper від фр. Comité des représentants permanents, далі –
КОРЕПЕР), що відповідає за налагодження повсякденної роботи Ради й виконує
функції, котрі визначила для нього сама Рада (ст. 207 ДЄСп). Фактично в разі представлення
Комісією пропозиції, доповіді або меморандуму Рада доручає їх розгляд або
Комітетові постійних представників, або Спеціальному комітетові з питань сільського
господарства (СКСГ), якщо справа стосується сільськогосподарських питань.
Засідання Кореперу проводяться щонайменше один раз на тиждень. Корепер готує акти та
рішення Ради. В залежності від результатів засідання Кореперу порядок денний Ради
складається з двох частин — А і В. Частина А охоплює питання, які були повністю узгоджені
в рамках Кореперу, і не потребують додаткових дискусій, частина В – питання, стосовно яких
попередньо не було досягнуто згоди та які необхідно вирішити на рівні міністрів.
Ключовим у роботі КОРЕПЕРу є координування діяльності на технічному та
політичному рівнях, що здійснюється за допомогою робочих груп національних
держслужбовців, які розглядають кожне питання і подають відповідні звіти.
Власне КОРЕПЕР поділяється на дві частини: КОРЕПЕР 1 складається із
заступників постійних представників і займається загалом технічними питаннями, КОРЕПЕР
2 складається власне з послів і займається, передусім, політичними питаннями.
Генеральний секретаріат Ради сприяє КОРЕПЕРу й відповідним робочим групам у
виконанні покладених на них завдань. Європейська Комісія бере участь у всіх його
нарадах для роз’яснення своєї позиції.
Розглянувши те чи інше питання КОРЕПЕР або подає звіт до Ради, в такий спосіб готуючи
ґрунт для обговорення, акцентуючи особливу увагу на політичних аспектах, що заслуговують
на особливу увагу, або в разі одностайної згоди між постійними представниками та
представниками Європейської Комісії КОРЕПЕР рекомендує ухвалити підготовлений текст
«як пункт А», тобто такий, що схвалюється без обговорення. В обох випадках робота Ради
здійснюється за сприяння КОРЕПЕРу.

4. Порядок роботи і прийняття рішень Ради ЄС.

Європейська Комісія має виключне право ініціювати прийняття рішень у ЄС (ст. 17
Договору про ЄС), окрім випадків, визначених в ст. 289(4) Договору про діяльність
ЄС. Вона може подавати свої пропозиції стосовно будь-якого питання, що входить до
компетенції ЄС. Рада Міністрів та Європейський Парламент, не маючи права
ініціювати прийняття рішень в ЄС, можуть звернутися до Європейської Комісії із
спеціальним запитом представити свої пропозиції з приводу певного питання. Проте
навіть якщо Європейська Комісія готує пропозиції за запитом іншого органу вона
залишається політично відповідальною за представлені пропозиції.

Рішення в Раді ЄС приймаються голосуванням. Відповідно до характеру питання, що

розглядається, застосовується один з трьох видів голосування: 1) проста більшість (англ.
simple majority) - стосується процедурних питань; 2) кваліфікована більшість (англ. qualified
majority) (коли кожна країна має визначену кількість голосів (наприклад, Німеччина має 29
голосів, а Мальта - тільки 3 голоси) - стосується питань внутрішнього ринку, економічних
справ і торгівлі; одностайність (англ. unanimity) - застосовується щодо розгляду питань про
вступ нових членів, оподаткування, співробітництва в галузі закордонних справ і безпеки,
правосуддя та внутрішніх справ. З 1 листопада 2014 р. кваліфікована більшість рахується як
55% членів Ради ЄС, які включають не менше 15 держав-членів, що представляють 65%
населення усього ЄС. Будь-яке рішення Ради ЄС можуть заблокувати якнайменше 4 члени
Ради ЄС, які представляють 35% населення ЄС. Повноваження. Рада ЄС, яка розташована в
м. Брюссель (Бельгія), має повноваження приймати акти і здійснює ці повноваження
відповідно до положень установчих договорів (ст. 16 Договору про ЄС). У більшості випадків
вона може приймати акти тільки на підставі 35 Тема 3. Інститути Європейського Союзу
розроблених Європейською Комісією пропозицій та після консультацій з Європейським
Парламентом або отримання його схвалення. Якщо Рада ЄЄ бажає внести зміни до
пропозиції, то таке рішення може бути прийнято лише одностайно; проте такі зміни та
доповнення не можуть змінювати основ пропозиції. Другою функцією Ради ЄЄ є
забезпечення координації загальної економічної політики держав-членів.

Формування внутрішнього ринку ЄЄ потребує проведення спільної політики держав-

членів у таких галузях, як гармонізація законодавства, транспорт, соціальна політика,
освіта, культура, охорона здоров’я, промисловість тощо. Проте ці галузі не
знаходяться у виключній компетенції ЄЄ; вироблення спільної політики в цих сферах
потребує активної співпраці самих держав-членів. Рада ЄЄ має забезпечити
координацію цієї діяльності. Разом із Європейським Парламентом Рада ЄЄ затверджує
бюджет ЄЄ. Рада ЄЄ надає мандат Європейській Комісії діяти від імені ЄЄ при
укладанні угод із третіми країнами та міжнародними організаціями, а також приймає
остаточне рішення щодо набуття чинності таких угод після отримання згоди
Парламенту та ратифікації всіма державами-членами. Якщо держава-член ЄЄ
допускає постійне та серйозне порушення цінностей Союзу (поваги до людської
гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права та поваги до прав людини),
Рада ЄЄ може кваліфікованою більшістю призупинити певні права держави-члена,
надані їй установчими договорами (ст. 7 Договору про ЄЄ). Цьому має передувати
одностайне встановлення такого порушення Європейською Радою на пропозицію 1/3
держав-членів або Європейської Комісії та після отримання згоди Європейського
Парламенту.

5. Повноваження Ради ЄС: обсяг і зміст. Повноваження в сфері законодавчої і

виконавчої влади. Повноваження по формуванню органів і призначенню
посадових осіб Європейського Союзу. Зовнішньополітичні повноваження Ради
ЄС.
Рада Європейського Союзу (Рада ЄС) є одним з основних законодавчих та виконавчих
органів ЄС. Ця установа зібрання міністрів країн-членів ЄС та голов держав чи урядів,
залежно від теми обговорення. Ось деякі з основних повноважень Ради ЄС:

1. Законодавчі повноваження: Рада ЄС спільно з Європейським Парламентом приймає

законодавство ЄС, такі як директиви, регламенти та рішення. Рада ЄС також має право
вносити пропозиції щодо нових законодавчих ініціатив.
2. Виконавчі повноваження: Рада ЄС виконує рішення, прийняті в рамках законодавчого
процесу. Рада ЄС також відповідає за здійснення зовнішньої політики ЄС та
контролює діяльність інших органів ЄС.
 3. Формування органів і призначення посадових осіб: Рада ЄС відіграє важливу роль у
формуванні інших органів ЄС, зокрема Європейської Комісії та Європейського Суду.
Рада ЄС також призначає високопосадових посадових осіб, таких як голова
Європейської Комісії, високого представника ЄС з питань зовнішньої політики та
голови Європейського Суду.
4. Зовнішньополітичні повноваження: Рада ЄС забезпечує зовнішню політику ЄС,
включаючи спільні позиції та спільні дії з іншими країнами та міжнародними
організаціями. Рада ЄС також підписує міжнародні угоди в ім'я ЄС.
У додаток до вищенаведених повноважень, Рада ЄС також відповідає за координацію
економічної та фінансової політики країн-членів ЄС, забезпечення єдності та цілісності
внутрішнього ринку, а також за розвиток інших політик ЄС, таких як соціальна та
регіональна політика.
Рада ЄС складається з представників кожної країни-члена, які можуть бути міністрами або
іншими урядовими посадовцями, які мають відповідну експертизу в питаннях, що
обговорюються. Рада ЄС зазвичай збирається кілька разів на місяць, але може зібратися в
будь-який час, коли це необхідно.
Важливо зазначити, що Рада ЄС не має безпосереднього зв'язку з громадянами ЄС. Рада ЄС
працює у галузі законодавства та виконавчої влади, але ці рішення приймаються за участю
інших органів ЄС, зокрема Європейського Парламенту, Європейської Комісії та
Європейського Суду.
У своїй роботі Рада ЄС дотримується принципу колегіальності, що означає, що кожен член
Ради має однаковий голос і рівні права. Однак, у певних випадках, для прийняття рішення
може знадобитися кваліфікована більшість голосів, яка відрізняється залежно від теми та
процедури голосування.
Узагалі, Рада ЄС є важливим органом ЄС, який здійснює законодавчі та виконавчі
повноваження, спрямовані на забезпечення ефективно функціонування ЄС та розвиток його
політик. Її повноваження включають різноманітні аспекти внутрішньої та зовнішньої
політики, економіки, соціальних та культурних питань, а також багато інших. Рада ЄС
відіграє ключову роль у прийнятті рішень, які мають велике значення для життя громадян ЄС
та розвитку його країн.
Одним з важливих аспектів діяльності Ради ЄС є її повноваження у сфері законодавчої влади.
Рада ЄС, разом з Європейським Парламентом, є співзаконодавцем ЄС та має право приймати
рішення про прийняття нових законів та змін до існуючих. У процесі законодавчого процесу
Рада ЄС здійснює консультації з іншими інституціями ЄС, зокрема з Європейською Комісією
та Європейським Парламентом, щоб забезпечити найкращу можливу розробку
законопроектів та їх прийняття відповідно до потреб країн-членів та жителів ЄС.
Повноваження Ради ЄС також включають виконавчу владу. Рада ЄС може приймати рішення,
які мають безпосередній вплив на життя громадян ЄС, зокрема в області безпеки, економіки
та зовнішньої політики. Рада ЄС може приймати рішення щодо спільних стратегій, програм
та проектів, що сприяють розвитку ЄС та забезпеченню спільних інтересів її країн-членів.
 6. Відповідальність Ради ЄС.
Рада ЄС, також відома як Рада Європейського Союзу, є одним із семи інститутів
Європейського Союзу (ЄС). Він складається з представників урядів держав-членів ЄС
і відповідає за координацію політики та позицій ЄС. Обов'язки Ради ЄС різноманітні
та охоплюють широкий спектр сфер.

Перш за все, Рада ЄС відповідає за загальний напрям і пріоритети ЄС. Він визначає
політичний порядок денний ЄС і координує політику ЄС у таких сферах, як
закордонні справи, економічна політика, юстиція та внутрішні справи. Рада також
працює над забезпеченням послідовності та узгодженості між різними інституціями
ЄС та державами-членами.

Одним із ключових обов’язків Ради ЄС є законодавча функція. Разом з Європейським

парламентом Рада відповідає за прийняття законів і правил ЄС. Рада працює над тим,
щоб законодавство ЄС відповідало цілям і принципам ЄС, а також враховувало
інтереси всіх держав-членів.

Рада ЄС також відіграє важливу роль у бюджетному процесі ЄС. Він працює над тим,
щоб бюджет ЄС узгоджувався з пріоритетами та цілями ЄС, а також керував ним у
прозорий та підзвітний спосіб. Рада затверджує річний бюджет ЄС і відповідає за
обговорення та прийняття довгострокового бюджету ЄС, відомого як Багаторічна
фінансова рамка.

Окрім своїх законодавчих і бюджетних обов’язків, Рада ЄС також має виконавчі

функції. Він відповідає за реалізацію політики ЄС і забезпечення належного
виконання законів і правил ЄС. Рада контролює роботу різних агенцій ЄС, таких як
Європейська служба зовнішніх дій та Європол, а також координує діяльність
зовнішньої політики та політики безпеки ЄС.

Ще одним важливим обов’язком Ради ЄС є призначення ключових посадових осіб ЄС.

Рада відповідає за призначення Президента Європейської Комісії, Верховного
представника із закордонних справ і політики безпеки, а також членів Європейського
суду, серед інших посад. Рада також призначає членів виконавчої ради Європейського
центрального банку.
Нарешті, Рада ЄС відповідає за представництво ЄС у його відносинах з іншими
країнами та міжнародними організаціями. Рада працює над розробкою та реалізацією
зовнішньої політики ЄС, а також представляє ЄС на міжнародних переговорах,
зокрема щодо торговельних угод і зміни клімату.

Підсумовуючи, Рада ЄС відіграє вирішальну роль у функціонуванні ЄС. Його

повноваження різноманітні та охоплюють широкий спектр сфер, від законодавчих і
бюджетних функцій до виконавчої та зовнішньополітичної відповідальності. Рада
працює над тим, щоб політика та дії ЄС відповідали його цілям і принципам і
відображали інтереси всіх держав-членів.

Незважаючи на свою важливу роль, Рада ЄС зазнає критики за брак прозорості

та демократичної підзвітності. Дехто стверджував, що процес прийняття рішень
Радою є надто непрозорим і що громадянам важко притягнути Раду до
відповідальності за її дії. Інші критикували Раду за те, що в ній домінують більші
країни-члени ЄС, що іноді може призводити до прийняття рішень, які не
відображають інтересів менших держав-членів.

Щоб вирішити ці проблеми, ЄС вжив заходів для підвищення прозорості та

підзвітності в процесі прийняття рішень Радою. Наприклад, тепер Рада публікує
порядок денний і документи засідань в Інтернеті, що робить їх більш доступними для
громадськості. Також створено публічний реєстр документів, який дозволяє
громадянам звертатися за доступом до документів Ради.

Крім того, ЄС вжив заходів для того, щоб процес прийняття рішень у Раді був більш
демократичним і представницьким. Лісабонська угода, яка набула чинності в 2009
році, ввела низку реформ у процеси прийняття рішень ЄС, зокрема надання
Європейському парламенту більшої ролі в законодавчому процесі та посилення ролі
національних парламентів у прийнятті рішень ЄС.

Незважаючи на ці реформи, все ще є можливості для покращення функціонування

Ради ЄС. Дехто закликав до подальших реформ для підвищення прозорості та
демократичної підзвітності, таких як відкриття засідань Ради для громадського
контролю або створення прямо обраної Ради ЄС.
Підсумовуючи, Рада ЄС відіграє вирішальну роль у функціонуванні Європейського
Союзу. Його повноваження різноманітні та охоплюють широкий спектр сфер, від
законодавчих і бюджетних функцій до виконавчої та зовнішньополітичної
відповідальності. Незважаючи на те, що Раду критикують за брак прозорості та
демократичної підзвітності, ЄС вжив заходів для вирішення цих проблем і
забезпечення більшої прозорості, демократичності та репрезентативності процесу
прийняття рішень у Раді.

7. Європейська рада - вищий орган політичної координації в рамках Союзу.

Причини створення, правова інституціоналізація Європейської ради.
Європейська рада — це політична інституція Європейського Союзу (ЄС), яка була
створена в 1974 році для забезпечення форуму для глав держав і урядів країн-членів
ЄС для обговорення та координації політики щодо важливих питань, з якими
стикається ЄС. Правова інституціоналізація Європейської Ради була встановлена в
Маастрихтському договорі 1992 року.
Для створення Європейської ради було кілька причин. По-перше, у міру
розширення та розвитку ЄС виникла потреба у більш узгодженому та
скоординованому підході до формування політики серед держав-членів. Європейська
Рада розглядалася як спосіб досягти цього шляхом зібрання лідерів країн ЄС для
обговорення та узгодження спільних цілей і стратегій.
По-друге, Європейська Рада була створена, щоб забезпечити форум для
політичного лідерства в ЄС. ЄС є складним політичним утворенням із цілою низкою
інституцій та органів, залучених до прийняття рішень. Європейська рада була
розроблена, щоб забезпечити політичний форум високого рівня, який міг би визначити
загальний напрям політики ЄС.

По-третє, Європейська рада розглядалася як спосіб покращити легітимність і

демократичну підзвітність ЄС. Забезпечуючи форум для політичних лідерів для
обговорення та координації політики, Європейська Рада мала на меті забезпечити,
щоб політика ЄС більше реагувала на потреби та проблеми громадян у всьому ЄС.

Загалом створення та юридична інституціоналізація Європейської Ради розглядалася

як важливий крок у розвитку ЄС як політичного суб’єкта. Забезпечуючи форум
високого рівня для політичного керівництва та координації, Європейська Рада
відіграла ключову роль у формуванні напрямків політики ЄС та покращенні
демократичної підзвітності ЄС загалом.
З моменту свого заснування Європейська Рада розвивалася та зростала в
значенні в ЄС. Він став ключовою інституцією для формування політики ЄС,
встановлення політичного порядку денного та реагування на серйозні кризи та
виклики, з якими стикається ЄС.

Однією з ключових ролей Європейської Ради є забезпечення стратегічного

спрямування політики та пріоритетів ЄС. Це робиться шляхом визначення загальних
цілей і пріоритетів ЄС на регулярних самітах, у яких беруть участь глави держав і
урядів країн-членів ЄС. Європейська рада також надає вказівки щодо основних
політичних ініціатив, таких як відповідь ЄС на пандемію COVID-19 або зусилля щодо
боротьби зі зміною клімату.

Іншою важливою роллю Європейської Ради є забезпечення узгодженості та

ефективності політики ЄС. Це робиться шляхом координації роботи різних інституцій
і органів ЄС, включаючи Європейську комісію, Європейський парламент і Раду ЄС.
Ця координація має важливе значення для забезпечення ефективної реалізації
політики ЄС і її відповідності загальним цілям і пріоритетам ЄС.

Європейська Рада також відіграє важливу роль у реагуванні на великі кризи та

виклики, з якими стикається ЄС. Наприклад, він відіграв ключову роль у реагуванні на
кризу біженців, фінансову кризу та пандемію COVID-19. У цих ситуаціях
Європейська Рада працювала над координацією відповіді держав-членів ЄС і
розробкою спільних стратегій і підходів до вирішення кризи.

Підсумовуючи, створення та юридична інституціоналізація Європейської Ради стало

значним кроком у розвитку ЄС як політичного суб’єкта. Європейська Рада стала
ключовою інституцією для формування політики ЄС, встановлення політичного
порядку денного та реагування на основні кризи та виклики, з якими стикається ЄС.
Його роль у забезпеченні стратегічного спрямування, забезпеченні узгодженості
політики та реагуванні на кризи була важливою для ефективного функціонування та
розвитку ЄС.
 8. Склад і порядок формування Європейської ради. Порядок скликання і
проведення засідань. Голова Європейської ради. Повноваження Європейської
ради.
Складається з глав держав-учасниць ЄС або їх урядів (у яких глава держави монарх) і
Голови Європейської Комісії, яким допомагають міністри закордонних справ і один
комісар Європейської Комісії. У її роботі бере участь Високий представник Євросоюзу
з зовнішніх справ і політики безпеки.

Європейська рада, діючи на основі кваліфікованої більшості, за погодженням з Головою

Комісії призначає Високого представника Євросоюзу з зовнішніх справ і політики безпеки.
Європейська рада обирає її Голову (Президента) кваліфікованою більшістю голосів на два з
половиною роки з правом бути переобраним ще на один строк.
Європейська Рада - одна з головних інституцій Європейського Союзу (ЄС). До
її складу входять глави держав та урядів країн-членів ЄС, а також Президент
Європейської Ради та Президент Європейської Комісії. Верховний представник ЄС із
закордонних справ і політики безпеки також бере участь у засіданнях Європейської
Ради.

Таким чином, склад Європейської Ради є змінним, оскільки він залежить від глав
держав та урядів країн-членів. Президент Європейської Ради обирається
Європейською Радою строком на два з половиною роки з правом переобрання один
раз. Президент головує на засіданнях Європейської Ради та забезпечує безперервність
і координацію її роботи.

Європейська Рада збирається щонайменше двічі на рік, зазвичай у Брюсселі, а також

може проводити позачергові засідання у разі необхідності. Порядок скликання та
проведення засідань встановлюється договорами ЄС. Президент Європейської Ради
після консультацій з главами держав та урядів визначає порядок денний кожного
засідання. Засідання проходять у закритому режимі, а висновки публікуються після
засідання.

Європейська Рада має низку повноважень та обов'язків. Вона визначає загальний

політичний напрямок і пріоритети ЄС, а також встановлює його стратегічні цілі. Вона
також надає імпульс інтеграції та розвитку ЄС, забезпечує узгодженість і
послідовність зовнішніх дій ЄС.
Крім того, Європейська Рада відіграє ключову роль у призначенні високопосадовців
ЄС. Вона висуває кандидатуру Президента Європейської Комісії, яка підлягає
затвердженню Європейським Парламентом, та обирає Президента Європейського
Центрального Банку. Європейська Рада також призначає Верховного представника ЄС
із закордонних справ і політики безпеки за поданням Президента Європейської Комісії
та затверджує призначення членів Європейської Комісії.

Європейська Рада також відіграє важливу роль у зовнішніх відносинах ЄС. Вона
визначає спільну зовнішню політику та політику безпеки ЄС і може приймати рішення
щодо конкретних дій у цій сфері. Вона також відіграє певну роль у переговорах та
укладанні міжнародних угод від імені ЄС.

Що стосується прийняття рішень, Європейська Рада діє на основі консенсусу. Однак у

певних випадках вона також може приймати рішення кваліфікованою більшістю
голосів, як це передбачено в договорах ЄС.

Отже, Європейська Рада є ключовою інституцією Європейського Союзу, до складу

якої входять глави держав та урядів країн-членів, Президент Європейської Ради,
Президент Європейської Комісії та Верховний представник ЄС із закордонних справ і
політики безпеки. Вона має низку повноважень та обов'язків, включаючи визначення
політичного курсу та пріоритетів ЄС, призначення високопосадовців та визначення
спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС.

9. Європейський парламент.
10. Європейська комісія.