Микола Лукаш–

МАЙСТЕР-ПЕРЕКЛАДАЧ
НА УКРАЇНСЬКУ

Підготував: учень 10 класу

Панкратьев Олександр
 Перекладачі... Кожним своїм перекладом вони,
за висловом Франка,
ніби прокладають духовні мости між народами,
дарують відчуття єдності людини зі світом.

Вони перекладали українською

безліч світових шедеврів,
аби вітчизняний читач розширив свої
літературні горизонти.
 Народився Микола Лукаш
19 грудня 1919 року в Кролевці
Сумської області в сім'ї
Олексія Яковича і Василини Іванівни Лукашів.
Свої лінгвістичні здібності виявляв змалку.
Ще в дитинстві засвоїв їдиш — до революції
єврейське населення Кролевця становило
четверту частину від загального.
А якось утік із циганами, й буквально за
кілька днів навчився їхньої мови.
В семирічці опанував французьку, німецьку
та англійську мови.
 Діапазон перекладацької
діяльності Лукаша величезний:
тут світовий епос, лірика і драма,
йому до снаги були твори різних
художніх напрямів і течій.
Він зупиняв увагу переважно
на вершинних творах митців
різних епох і народів,
демонструючи багаті
можливості українського слова.
 Микола Лукаш був не просто поліглотом
і обдарованим перекладачем, а й фольклористом-
новатором. Він свідомо вводив у перекладені
тексти маловживані українські слова, був відмінним
знавцем різних діалектів.

Наприклад: «Коли коваль ковалисі коваленят кує,

ковалиха ковалеві ковадлом керує», —
Лукаш демонструє живу народну творчість,
а не цензуровану радянською владою.
 Лукашу, першому в Україні, вдалося
перекласти «Фауста».
За його переклад українською мовою бралися 
Іван Франко, Михайло Старицький тарицький, 
Дмитро Загул, але подужати всю поему Ґете
 ніхто не зміг — далі першої частини жоден із
них не просунувся.
Микола Лукаш працював над ним 18 років.
 «У ті роки Лукашевого «Фауста»
читала вся інтелектуальна Україна.
Тувім українською мовою звучав
краще, ніж в оригіналі. Лукаш
використав таке несподіване
лексичне багатство нашої мови, так
гнучко та слухняно йшла за його
рукою могутня плеяда тувімівських
метафор, така іронія виблискувала з
кожного речення перекладу, що я був
зачарований тим усім. Лукашева мова
— як небеса, побачені в телескоп.
Міріади слів, які годі спостерігати
простим оком, виступають у його
мові зі своїм глибинним світлом»
Дмитро Павличко
 Вражає кількість імен: Роберт Бьорнс і
Вільям Шекспір, Льюїс Керролл і Джон
Мільтон з англійської; Генріх Гейне і
Йоганн Гете, Фрідріх Шиллер і Рільке з
німецької; Гійом Аполлінер, Артюр Рембо,
Густав Флобер, і Гюго з французької;
Сервантес і Кальдерон, Лопе де Вега і
Гарсіа Лорка з іспанської; Джованні
Боккаччо і Джанні Радарі з італійської;
Адам Міцкевич і Юліан Тувім із польської;
Мацуо Басьо та багато інших
середньовічних поетів з японської.
 Крім того, М. Лукаш переклав українською мовою 
«Мадам Боварі» Флобера, лірику Шіллера,
«Декамерон» Бокаччо та багато іншого.
Загалом Микола Лукаш знав 20 мов, з яких вільно
перекладав, і був одним з небагатьох перекладачів, 
які працювали з оригінальним текстом,
а не з проміжним перекладом російською
 Особливістю перекладацького почерку М. Лукаша
є вміння знаходити в себе, на рідному грунті,
спільне з іншими народами у звичаях, побуті, одязі,
мотивах фольклору і навіть історії.
Так, на сторінках «Дон Кіхота», присвячених життю
й пригодам іспанця, що потрапив у турецьку неволю, перо
перекладача торкається струн українських невільничих
плачів та дум, бо турецька неволя була сумною реалією
не лише української, а й іспанської історії.