Представник Основні положення

и
Іван “Енеїду” Івана Котляревського розглядають як твір, що відкрив нову епоху в нашому
Котляревський письменстві, поклав початок новій українській літературі. Це вільний, а в окремих місцях
— і досить точний поетичний переклад, із дотриманням багатьох формальних і
смислових особливостей.
Пантелеймон Перекладацька діяльність П.Куліша передбачала свідоме утвердження українського
Куліш слова, з одного боку, та «європеєзацією» української літератури, з другого. Показовим у
цьому контексті є підбір Кулішем творів для перекладу – Біблія, Шекспір, Байрон, Гейне,
Гете, Шіллер, а також Пушкін, Некрасов, Кольцов, Фет. З одного боку, перекладацька
діяльність П.Куліша знаменувала новий етап, важливий для подальшого розвитку
української оригінальної літератури, з іншого – зумовлювала остаточне становлення
українського художнього повновартісного перекладу.
Іван Франко Дослідження І. Франка з галузі перекладознавства можна умовно на три частини: 1)
передмови до власних поетичних збірок та перекладів, до перекладів творів В. Шекспіра,
що належали П. Кулішеві, тощо; 2) наукові статті та рецензії, опубліковані в часописах і
збірках; 3) окремі видання.
Він стверджував, що переклади чужомовних творів для кожного народу є важним
культурним чинником, а передача чужомовної поезії рідною мовою, збагачує душу цілої
нації, будуючи золотий міст розуміння і спочування між різними народами. Вагоме місце
у його науково-теоретичному доробку посідає його праця «Дещо про штуку
перекладання».
Леся Українка Перекладами з інших літератур поетеса почала займатися ще, власне, з дитячих
років.Згодом вона виробила об'ємну програму перекладу українською мовою творів
Гоголя, Сервантеса, Петрарки, Шекспіра, Мольєра, Вольтера, Руссо, Бомарше, Бернса,
Гете, Шіллера, Байрона, Вальтера Скотта, Бальзака, Беранже, Гейне, Гюго та багатьох
інших.
Наголошувала, що переклади повинні бути здійсненні на високому професійному рівні, а
для цього перекладач обов'язково повинен користуватися оригіналом, а отже і вільно
володіти багатьма мовами.
Павло Перекладати П. Грабовський почав ще в юнацькі роки. Вже 1888 року, коли був у
Грабовський "Бутирках", перекладав зарубіжних поетів, а ще більше — під час ув'язнення в іркутській
тюрмі (1889-1892 рр.).
Визначне місце серед перекладів Грабовського посідають твори західно— й
південнослоціянських поетів (польських, чеських, словацьких, болгарських, сербських,
хорватських, словенських), яких він шанував за глибоку любов до народу, до рідного
краю.
Досконалістю визначаються його переспіви творів видатної польської поетеси Марії
Конопницької, віршів великого болгарського поета Христо Ботева. Окремою збіркою
видав він також переклади творів народного шотландського поета Роберта Бернса.
Працював він над перекладами Байрона, Гейне, Ґете та інших.
Михайло Переклади і переспіви зі світових літератур – яскрава сторінка в поетичній творчості М.
Старицький Старицького, який розпочав із цього свою літературну діяльність. Тим самим він збагатив
жанрово-виражальні можливості української поезії, розширивши її тематичний діапазон.
М. Старицький перекладав твори Байрона, Гете, Шекспіра, Гейне, Гюго, Андерсена,
Лєрмонтова, Пушкіна, Некрасова, Жуковського, Крилова, інших письменників.
Перші переклади друкувалися у львівських часописах “Правда” та “Нива” (1865), а також
виходили окремими виданнями. Перекладацький доробок М. Старицького величезний –
 понад 200 творів.
У важкий час переслідування української культури і мови самодержавним урядом
перекладацька діяльність виконувала важливу функцію громадянської, патріотичної ваги:
розвиток власної національної культури, коли навіть саме існування її було під загрозою.
Володимир Поетична спадщина Самійленка включає ліричні і сатиричні вірші, переклади творів з
Самійленко зарубіжної класики.
Самійленко перекладав «Іліаду» Гомера, «Божественну комедію» Данте, п'єси Мольєра,
Б. Трістана, Бомарше, А. Франса, вірші Беранже, Байрона, твори О. Пушкіна і В.
Жуковського, І. Нікітіна і М. Гоголя.
Агатангел Головний і найвідоміший плід перекладацької діяльності А. Кримського - книга
Кримський «Пальмове гілля», яка вийшла у трьох частинах (1901,1908, 1922). У перших двох частинах
серед оригінальних поезій значне місце займають переспіви й переклади. Третя частина,
за винятком вступного циклу «В Трапезунті», вся складається з творів перекладних.
Заслуга А. Кримського-перекладача полягає в тому, що він наблизив до українського
читача самобутню лірику Сходу. Його справу продовжили Василь Мисик, Григорій
Халимоненко та чимало інших талановитих перекладачів-орієнталістів.