Запозичення як шлях

збагачення
словникового складу
української мови
Виконала студентка 1 курсу
Групи 6.0352-к
Буртова Дар’я
 Запозичення
Запозичення - слова і вирази, перенесені з однієї мови в
іншу, де вони засвоюються відповідно до її фонетичних і
граматичних законів.

Чинники виникнення запозичень

1. Зовнішні: жодна культура світу не розвивається в ізоляції,

відірвано від інших культур. Контакти народів зумовлюють
культурний обмін, в тому числі обмін слів. Навіть якщо
немає культурного чи наукового спілкування, завжди є
торгове.
2. Внутрішні: намагання уникнути полісемії, закріпити за
своїм і чужим словом різні смислові відтінки. Наприклад,
варення «зварені в цукровій сиропі, меді чи патоці ягоди
або фрукти» і джем «желеподібне варення».
 Види запозичень
● Матеріальне(лексичне) запозичення - запозичення, за якого з іноземної в рідну мову входить
лексична одиниця повністю(значення й експонент). Наприклад: мітинг (англ. meeting), тінейджер
(англ. teenager "підліток від 13 до 19 років"), кіднепінг (англ. kidnapping "викрадання
дітей").
● Калькування – копіювання іншомовного слова за допомогою свого, незапозиченого матеріалу;
поморфемний переклад іншомовного слова. За калькування переймаються лише значення іншомовного
слова та його структура, але не його матеріальний експонент. Наприклад, недолік є калькою від
рос. недочет.
● Напівкальки - коли одна частина слова запозичена, а інша калькується. Наприклад, телебачення.
● Семантичні запозичення – такі запозичення, коли своє слово набуває значення, яке має його
іншомовний відповідник. Наприклад, слова правий і лівий, які мали значення відповідно
"розташований праворуч" і "розташований ліворуч" під упливом фр. droit і gauche отримали
значення "консервативний" і "революційний”.
● Словотвірні запозичення – такі запозичення, коли власний зміст передається морфемами інших мов.
Наприклад, слово телефон складене з давньогрецьких елементів tele "далеко" і phone "звук".
● Зворотні запозичення - коли слово переходить з однієї мови в іншу, а потім знову повертається
назад, зазнавши зміни або в своєму фонетичному вигляді, або в семантиці.

Серед запозиченої лексики окрему групу становлять інтернаціоналізми і варваризми.

● Інтернаціоналізми – слова, поширені у більшості мов світу.

● Варваризми - іншомовне вкраплення, що більш-менш регулярно вживається, але зберігає своє
іноземне обличчя, тобто не стає елементом мови-запозичувачки (о'кей, чао, мерсі, капут, all
 Шляхи здійснення запозичень
Запозичення можуть здійснюватися усним і писемним шляхом, можуть бути прямими
й опосередкованими.

● В усних запозиченнях слова сильно пристосовуються до фонетики мови-

запозичувачки, навіть можуть бути перекрученими.
● В писемних запозиченнях кожна буква передається звуком, навіть тоді, коли
в мові-оригіналі якийсь звук не вимовляється.
● Прямі запозичення – запозичення, які безпосередньо переходять із однієї
мови до іншої.
● Опосередковані запозичення – запозичення, які проникли із однієї мови до
іншої через посередництво третьої мови(це вже запозичення запозиченого
слова).
 процес фонетичної і граматичної адаптації.

Потрапляючи в мову, іншомовне слово переживає процес фонетичної і граматичної

адаптації.

● Відповідно до фонетичних норм приймаючої мови усуваються незвичні фонетичні

контрасти. Наприклад, в китайській мові скорочується довжина запозиченого
слова (при освоєнні багатоскладного іноземного імені власного зазвичай
відбувається його усічення, в результаті якого від нього залишається перший
склад, до якого приєднується суфікс ши 'пан': Шашібія 'Шекспір'). Іноді,
однак, запозичене слово може зберігати свої фонетичні особливості, які
вказують на те, що слово було колись запозичене.
● Граматична адаптація запозиченого слова - слово набуває регулярні форми
словозміни, властиві приймаючій мові, однак і тут бувають винятки коли
іншомовне слово виявляється поза системою словозміни.
 Запозичення в українській мові
У різні історичні епохи, взаємодіючи, мови взаємозбагачувалися. В українській мові близько
15 відсотків слів, запозичених з інших мов. Мовознавці поділяють їх на дві групи:

1. Запозичення зі слов’янських мов: старослов’янські, польські, чеські й російські

запозичення. До найдавніших належать запозичення зі старослов’янської мови, яка була
літературно-писемною у слов’ян у X — XI століттях.

Лексичні запозичення з польської (полонізми): скарб, байка, повидло, рекрут, гусар,

в’язень, блазень; з російської (росіянізми): завод, рудник, паровоз, указ; з білоруської:
дьоготь, жлукто, бадьорий; з чеської (брама, влада); зі словацької (в основному на рівні
говірок Закарпаття). Ці слова прийшли в нашу мову у зв’язку з тісними контактами
українського, польського, російського, білоруського народів у XVI — XХ століттях.

Досить поширене було калькування російських слів: вантажообіг (грузооборот), гучномовець

(гром-; коговоритель), виконком (исполком), держплан (госплан), радіомовлення
(радиовещание), зокрема калькування семантичне: мережа — «риболовне знаряддя; сукупність
шляхів, закладів тощо», навантаження — «робота, зайнятість; доручення, пов’язане з
громадською роботою», де другі значення з’явилися під впливом наявності їх у російських
словах сеть і нагрузка.

2. Запозичення з неслов’янських мов.

 запозичення зі старослов’янської мови
Сформувалася старослов’янська мова на основі македонського (солунського) діалекту староболгарської мови, увібрала в
себе елементи з інших старослов’янських мов того періоду (приязнь, благодать, жертва, священик).

Кількість лексичних старослов’янізмів в українській мові надзвичайно мала. Їх можна розпізнати за фонетичними,
морфологічними і семантико-стилістичними ознаками.

Фонетичні особливості старослов’янізмів такі:

● неповноголосся -ра-, -ла-, -ре-, -ле-: врата, брег, влага;

● сполучення ра- на початку слова: раб;
● сполучення -жд-: вождь;
● [йе] на початку слова: єдність.

Морфологічні ознаки старослов’янізмів такі:

● суфікси іменників -язнь, -тель, -ств-, -ин-, -тв-, -тай: приязнь, мислитель, гординя, битва, глашатай, благо-
денствіє;
● дієприкметникові суфікси -ащ-, -ущ-, -м-: роботящий, страждущий, знайомий;
● префікси воз-, пред-, пре-, со-: возз’єднати, предтеча, премудрий, соблаговолити;
● характерні для старослов’янської мови перші частини складних слів благо-, бого-, зло-, жертво-, єдино-:
благодать, доброчесний, злорадство, богобоязний, жертвоприношення, єдиноборство.

Семантико-стилістичні особливості старослов’янізмів полягають у тому, що вони зберегли відтінок урочистості й належать
до сфери книжних слів: град, храм, глас, длань, прах. Наприклад: Благословенне слово, що гартує (Леся Українка).
 Неслов’янські лексичні запозичення
Неслов’янські лексичні запозичення потрапляли до словникового складу української мови в
різні історичні періоди і різними шляхами.

● Грецизми прийшли в українську лексику через старослов’янську мову. Це в основному

релігійна лексика: ангел, єпископ, ікона, клирос, лампада, монах, монастир, а також
наукові терміни （ здебільшого писемним шляхом): граматика, історія, філософія,
демократія, ода, ідея, драма, епос, поема тощо; також грецькі морфеми (ізо-, агро-,
мікро-, макро-, -філ, -фоб і под)
● Латинізми збагатили нашу лексику медичною, науковою, суспільно-політичною
термінологією: медіум, колегіум, лекція, ангіна, конституція, конспект, нація.
● Німецькі запозичення стосуються в основному військової справи, техніки, ремесла: штаб,
юнкер, орден, цех, майстер, офіцер.
● Деякі слова запозичено з тюркських мов (в основному усним шляхом): бусурман, барабан,
буран, байрам, в’юк, кизил, орда, базар, ізюм.
● Старогерманізми з’явилися внаслідок зв’язків із германонорманськими племенами: витязь,
князь, майстер, осел, власні імена Гліб, Ігор, Олег, Ольга, Оскольд.
 Запозичення із західноєвропейських мов
● З німецької: варта, верстат, ґрунт, крам, ланцюг, фарба, цегла, крейда, шахта, штольня,
бакенбарди, бутерброд, ландшафт, гросмейстер, гантелі, цейтнот, штиль, штаб,вексель, банк,
маркер, гастролі, флейта.
● Із французької мови запозичено слова на означення видів мистецтва та одягу: жакет, пальто,
костюм, спектакль, ложа, балет, антракт, партер.
● З англійської мови запозичено головним чином спортивні терміни: теніс, футбол, баскетбол, хокей,
боксер, ринг, фініш, матч, аут. Ряд англійських запозичень називають одяг та предмети, пов’язані
з морською справою: пуловер, нейлон, джерсі, шхуна, баржа, бот, бриг, мічман, вельбот.
● З італійської мови запозичені музичні терміни та окремі побутові назви: сопрано, бас, акорд,
тенор, опера, серенада, арія; вермішель, макарони. Незначна кількість запозичених з італійської
мови слів, які належать до фінансово-економічної та архітектурно-будівничої лексики: брутто,
нетто, валюта, каса, інкасатор, фірма; бароко, арка, цоколь, фонтан, мозаїка.
● З голландської: бакен, кіль, лоцман, трап, трос.
● З іспанської: карамель, москіти.
● З португальської: каста, кобра.
● З норвезької: сага
● З ісландської: гейзер
 Українська мова як джерело запозичень

Українська мова не лише запозичає з інших слов’янських, а й сама є джерелом

поповнення їхнього лексичного складу.

● До російської мови в різні періоди її історії увійшли такі українізми:

булава, бунчук, рада, сопилка, веснянка, косовица, стерня, делянка,
доярка, пятисотенница, гречка, держава, хата, хутор.
● У білоруській мові помітний український вплив на термінологічну лексику,
зокрема мовознавчу (дзеяслоу, займеннік, узгадненне, чаргаванне й под.),
що являє собою кальки відповідних українських термінів.
● Чимало запозичень з української мови в польській: баламут, атаман,
розлука, садиба, череда.
 Щодо оцінки запозичень
Існують дві крайності: захоплення іншомовними словами, з одного боку, і бажання
щоб то не стало очистити мову від них — з іншого (Сьогодні в багатьох мовах світу
запозичення не вітаються, оскільки вважається, що вони загрожують чистоті мови:
французький уряд, наприклад, ввело закон, що забороняє вживання англійських слів
(так званих «франглійскіх» слів) в офіційних засобах масової інформації). Обидва
погляди шкідливі.
Тож краще:
●Не ігнорувати цілком іншомовні слова, але і не зловживати ними
●За можливості віддавати перевагу власне українським словам або відповідникам
запозичених
●Пам’ятати, що використовувати запозичення доречно: відповідно до їх значення та
ситуації мовлення
Пуризм (від лат. purus "чистий") — навмисне цілеспрямоване усунення з мови всіх
іншомовних слів.
Висновок
Отже, українська мова багата на запозичення, зокрема на їх
різні види. На особливу увагу заслуговують кальки як вид
запозичень за ступенем адаптації, які частіше вживаються в
негативному, ніж в позитивному значенні. Особливої уваги
набуває питання співвідношення національного та іншомовного ,
роль запозичень у розбудові системи сучасної української
термінології. Сьогодні дуже важливо знайти “золоту середину”
між невмотивованими запозиченеми номінаціями наукових понять
і вузьконаціональною замкненістю в розбудові термінології.