ОБРАЗ ПЕТЕРБУРГА В

ТВОРІ «ЗЛОЧИН І КАРА»

Підготували учениці 6(10) класу
Дехтяренко Софія та Ганчо Юлія
Мета: ознайомитися з тим, яку роль відіграв Петербург у творі Ф.
Достоєвського «Злочин і кара», як він вплинув на життя героїв.
Загальні відомості: Петербург- «північна столиця» Росії, музей під відкритим
небом, втіленням російської історії останніх трьохсот літ. Він був заснований
Петром І 16 травня 1703 року, "побудований на кістках".
Згадки про Петербург у творах російських класиків
• Петербург Гоголя ("Шинель") - місто з брудними вулицями, де є помітний контраст між
особняками в центрі і убогими квартирками на околицях. Сходи в будинках бідних ніколи не
миються, скрізь мухи, бруд, виливаються помиї. Башмачкін- це "маленька людина у великому
місті", сам Петербург-його ворог.

• Петербург у романі Л. Толстого "Війна і мир"– холодне місто, де життя- це просто фікція.

• В романі у віршах “Євгеній Онєгін” Пушкін з любов’ю описує добре знайоме йому місто.
 Петербург у творі Достоєвського
Роман «Злочин і кара» був написаний у 1866 році. Дуже велике значення в творі має зображення Петербурга. Місто
можна назвати окремим персонажем. У Достоєвського Петербург- це не культурна столиця з величними
палацами, палатами і фонтанами. Це місто з чорними сходами, облитими помиями, палацами-колодцями, місто
облуплених стін, нестерпної задухи та смороду.

Петербург формує особливий тип особистості. Свидригайлов називає його «місто напівбожевільних».

Це місто "принижених і ображених", неможливо бути здоровим у такій атмосфері. Не дивно, що воскресіння душі
Родіона можливе в Сибірі, далеко від «жовтого» Петербурга.
 Петербург у творі Достоєвського
"На вулиці була страшна горяч, до того ще духота, тиск, всюди вапно, руштовання,
цегла, пил і тая особливша літня вонь, так добре звісна кождому Петербуржцеви,
що не має можности нанята літник, — все те разом неприємно потрясло і без того
вже розстроєні нерви молодця."
 Кольори Петербурга в романі
У місті панує жовтий колір. Жовтий- це хвороба душі й тіла.
“Вона поставила перед ним свій власний надтріснутий чайник, зі злитим уже чаєм, і поклала два
жовтих шматочки цукру”- у цьому прикладі мається на увазі бідність, старий чайник, дешевий цукор.

“Коли він оглянувся, то побачив, що сидить на стільці, що його підтримує праворуч человек, що
ліворуч коштує інша людина, з жовтою склянкою, наповненою желтою водою…”- стара склянка,
бідність.

"Похмурі й брудні стояли яскраво-жовті дерев´яні будиночки з закритими віконницями. Холод і

вогкість проймали все його тіло, і його почало морозити."
 Кольори Петербурга в романі
Червоний - колір крові, яку Раскольников бачить у квартирі Альони Іванівни після
вбивства.

"Стояло значне укладання, побільше аршина в довжину, з выпуклою дахом, оббитий

червоним сап’яном… Зверху, під белою простирадлом, лежала заяча шубка, крита
червоним гарнітуром…".
 Кольори Петербурга в романі
Блакитний- це колір очей.
Наприклад, у Соні Мармеладової були “чудові блакитні очі Сонечки”.
У Свидригайлова були очі з “холодним, важким поглядом”.
Блакитні очі головного героя передають стан стан його душі: від прекрасно-темного
кольору до “збудженого”, і потім до безбарвного.
 Кімната головного героя
Кімната Раскольникова «була крихітною кліткою, кроків в шість завдовжки, мала
самий жалюгідний вигляд зі своїми жовтенькими, запорошеними шпалерами, які
всюди відставали від стіни, і до того низька, що високій людині ставало в ній
моторошно, і все здавалося, що ось-ось стукнешся головою об стелю». Кімната в
романі порівнюється з труною. Ця атмосфера неабияк пригнічувала Родіна, нагадуючи
про його бідність, убогість.
 Сінна площа
"Було около девятої години, коли він переходив по Сінній. Всі крамарі на столах, в будках і в склепах запирали свої
крамики або знимали і забирали свій товар і розходилися по домах, рівно як і купуючі. Біля гостинниць на брудних
і вонючих подвірях домів Сінної площі, а найбільше коло шинків товпилось богато ріжного народа промишлеників
і обірванців. Раскольніков особливо любив сі місця, так само як і усі в тім куті лежачі переулки, коли виходив без
ціли на вулицю. Тут лахи його не звертали на себе нічиєї згірдної уваги і можна було ходити в будь якім дрантю
та не зобидити нікого."
У цій частині Петербурга Раскольников відчуває себе своїм:
"Я люблю, як співають під шарманку в холодний, темний і сирої осінній вечір, неодмінно в сирій, коли у всіх
перехожих блідо-зелені і хворі особи, або, ще краще, коли сніг мокрий падає, зовсім прямо, без вітру, знаєте? А
крізь нього ліхтарі з газом блищать ... " .
Саме тут франтівська коляска роздавила Мармеладова, застрелився Свидригайлов, а Раскольников намагався
покаятися.
 Сходи у творі
Сходи дуже часто згадуються у творі, бо саме на сходах відбуваються важливі розмови і тд. Вони
символізують "спуск на дно життя, у саме пекло".

"Сходи були темні і вузкі, "чорні", але він вже усе те знав і провідав, і йому вся та обстанова
подобалась: в такій темноті навіть і цікавий погляд не був небезпечний."
 Висновок
Петербург відіграв дуже важливу роль, там не просто відбуваються подіії, місто
буквально вершить долі людей. Воно давить на людей, штовхає їх на злочини,
скандали. Достоєвському вдалося показати Петербург зсередини: не світське життя
еліти, а виживання петербурзької бідноти.

Використані джерела:
• https://moyaosvita.com.ua/literatura/obraz-peterburga-v-romani-zlochin-i-kara/
• https://licey.net/free/11-kratkie_soderzhaniya_literaturnyh_proizvedenii/46-_prestuplenie_i_nakazanie__fm_dostoevskogo_kratko
e_soderzhanie_osobennosti_romana_sochineniya/stages/2434-peterburg_v_romane.html
• http://lessons.com.ua/kolirna-simvolika-v-romani-f-m-dostoyevskogo-zlochin-i-pokarannya/
• https://dovidka.biz.ua/spetsifika-obrazu-peterburga-u-romani-f-dostoyevskogo-zlochin-i-kara/