БОНДАР ВЛАДА 1. Визначення адміністративного права, його основні складові Адміністративно-правовим нормам притаманні такі риси: • це вид правової норми, а отже, їй притаманні всі ознаки останньої (загальнообов’язковість, формальна визначеність, забезпечення її виконання державними примусом та ін.); • вони спрямовані на реалізацію не приватного, а публічного інтересу; • за їх допомогою забезпечується функціонування публічної адміністрації; • предмет їх регулювання становить широке коло суспільних відносин, що складаються в процесі публічного управління, надання адміністративних послуг, застосування заходів адміністративного примусу до фізичних та юридичних осіб, оскарження дій та рішень суб’єктів владних повноважень; • вони забезпечують реалізацію регулятивної та охоронної функцій адміністративного та інших галузей права в багатьох сферах суспільного життя (економіка, освіта, будівництво, охорона здоров’я, внутрішні справи та ін.); • вони є головним інструментом реалізації методу адміністративного права, тобто в них закріплюються приписи, заборони та дозволи, що використовуються публічною адміністрацією для регулювання суспільних відносин; • вони не систематизовані, а містяться в різних за юридичною силою нормативно-правових актах: законах, підзаконних нормативно-правових актах публічної адміністрації, в тому числі органів місцевого самоврядування; • серед джерел адміністративно-правових норм домінують акти одностороннього волевиявлення (укази, розпорядження, накази). Кожна норма адміністративного права має свою структуру, яка складається, як і норми інших галузей права, із трьох елементів: гіпотези, диспозиції і санкції. Адміністративне право у своєму розвитку пройшло три основні етапи, які в юридичній літературі отримали назви: камералістика, поліцейське право і сучасне адміністративне право, що обмежує вільний розсуд публічної адміністрації у її відносинах з людиною. Кожна з них, відповідно до наявних соціально-економічних умов, виконала функції обов'язкового інструменту щодо прогресивних зрушень у сфері регулювання правових відносин, створила можливості для становлення та існування адміністративного права у його сучасному вимірі. Термін «камералістика» походить від латинського «camera», що означає двірцева, державна, князівська скарбниця. Камералістика – це напрям у розвитку німецької економічної думки XVII—XVIII ст., що передувала буржуазній політичній економії і являла собою сукупність Камералістика адміністративних та господарських знань з ведення камерального (двірцевого, князівського, у широкому розумінні – державного) господарства. Камеральні науки складалися з трьох основних блоків: політичного блоку, економічної та фінансової політики. Це – науки про фінанси, економіку, господарство та управління. Подальший розвиток камералістики супроводжується диференціацією, виокремленням окремих дисциплін. Для формування в подальшому самостійної науки адміністративного права великого значення набуло виокремлення з камералістики науки поліцейського права (або поліцейської науки). Воно було започатковано для вирішення завдань поліцейської держави, характерними рисами якої Поліцейське право є урядова опіка та втручання в усі сфери життя, відсторонення громадян від участі у державному управлінні, підпорядкування економіки інтересам збільшення державної скарбниці, наявність дуже розгалуженої бюрократії. На межі XVIII-XIX століть поліцейське право переважно оперувало такими поняттями, як "поліція безпеки" та "поліція добробуту". Після розпаду Римської імперії народжуваний ранній конституціоналізм створив для німецької нації важливі передумови до обґрунтування і виділення самостійної адміністративно- правової науки в тому вигляді, в якому вона знайшла своє сучасне розуміння. Отже, непересічне значення в історії розвитку правознавства тієї епохи і його методів мали такі країни, як Франція, Німеччина і Італія. Що стосується Італії, то в першій половині XIX ст. значення правознавства тут знизилося, а в Німеччині навпаки – підвищилося, причому настільки, що ця країна стала лідирувати в розробці догматики права взагалі та адміністративного права зокрема.