Семінар 1

Генезис адміністративного права

ПІДГОТУВАЛА СТУДЕНТКА 2 КУРСУ МП

БОНДАР ВЛАДА
1. Визначення адміністративного права, його основні складові
Адміністративно-правовим нормам притаманні такі риси:
• це вид правової норми, а отже, їй притаманні всі ознаки останньої
(загальнообов’язковість, формальна визначеність, забезпечення її виконання
державними примусом та ін.);
• вони спрямовані на реалізацію не приватного, а публічного інтересу;
• за їх допомогою забезпечується функціонування публічної адміністрації;
• предмет їх регулювання становить широке коло суспільних відносин, що
складаються в процесі публічного управління, надання адміністративних
послуг, застосування заходів адміністративного примусу до фізичних та
юридичних осіб, оскарження дій та рішень суб’єктів владних повноважень;
• вони забезпечують реалізацію регулятивної та охоронної функцій
адміністративного та інших галузей права в багатьох сферах суспільного життя
(економіка, освіта, будівництво, охорона здоров’я, внутрішні справи та ін.);
• вони є головним інструментом реалізації методу адміністративного права, тобто
в них закріплюються приписи, заборони та дозволи, що використовуються
публічною адміністрацією для регулювання суспільних відносин;
• вони не систематизовані, а містяться в різних за юридичною силою
нормативно-правових актах: законах, підзаконних нормативно-правових актах
публічної адміністрації, в тому числі органів місцевого самоврядування;
• серед джерел адміністративно-правових норм домінують акти одностороннього
волевиявлення (укази, розпорядження, накази).
Кожна норма адміністративного права має свою структуру, яка складається, як і
норми інших галузей права, із трьох елементів: гіпотези, диспозиції і санкції.
Адміністративне право у своєму
розвитку пройшло три основні
етапи, які в юридичній літературі
отримали назви: камералістика,
поліцейське право і сучасне
адміністративне право, що обмежує
вільний розсуд публічної
адміністрації у її відносинах з
людиною. Кожна з них, відповідно
до наявних соціально-економічних
умов, виконала функції
обов'язкового інструменту щодо
прогресивних зрушень у сфері
регулювання правових відносин,
створила можливості для
становлення та існування
адміністративного права у його
сучасному вимірі.
Термін «камералістика» походить від
латинського «camera», що означає
двірцева, державна, князівська
скарбниця. Камералістика – це напрям
у розвитку німецької економічної думки
XVII—XVIII ст., що передувала
буржуазній політичній економії і
являла собою сукупність Камералістика
адміністративних та господарських
знань з ведення камерального
(двірцевого, князівського, у широкому
розумінні – державного) господарства.
Камеральні науки складалися з трьох
основних блоків: політичного блоку,
економічної та фінансової політики. Це
– науки про фінанси, економіку,
господарство та управління. Подальший
розвиток камералістики
супроводжується диференціацією,
виокремленням окремих дисциплін.
 Для формування в подальшому
самостійної науки
адміністративного права великого
значення набуло виокремлення з
камералістики науки поліцейського
права (або поліцейської науки).
Воно було започатковано для
вирішення завдань поліцейської
держави, характерними рисами якої
Поліцейське право є урядова опіка та втручання в усі
сфери життя, відсторонення
громадян від участі у державному
управлінні, підпорядкування
економіки інтересам збільшення
державної скарбниці, наявність
дуже розгалуженої бюрократії. На
межі XVIII-XIX століть поліцейське
право переважно оперувало такими
поняттями, як "поліція безпеки" та
"поліція добробуту".
Після розпаду Римської імперії
народжуваний ранній
конституціоналізм створив для
німецької нації важливі передумови
до обґрунтування і виділення
самостійної адміністративно-
правової науки в тому вигляді, в якому вона
знайшла своє сучасне розуміння.
Отже, непересічне значення в
історії розвитку правознавства тієї
епохи і його методів мали такі
країни, як Франція, Німеччина і
Італія. Що стосується Італії, то в
першій половині XIX ст. значення
правознавства тут знизилося, а в
Німеччині навпаки – підвищилося,
причому настільки, що ця країна
стала лідирувати в розробці
догматики права взагалі та
адміністративного права зокрема.